Мiщенко Д.. Синьоока Тивер

- Пiзно, господине. Удосвiта муж ваш поверта ться до замку. Хай iншим
разом.
Корнелiя бачила: хочеться челядниковi мати те, що обiця господиня, а
не зважу ться взяти, бо©ться пiти супроти волi господаря. Через те не
вельми набивалася з дарами. Хай челядник помислить на самотi, хай
розпалить у собi вогонь жадоби.
I не помилилася. Челядник прийшов-таки до не© через кiлька днiв i вивiз
непомiтно iз замку, показав медушу при битiй путi, а в медушi - миловиду
господиню весело© оселi. Немов метелик, пурхала помiж хмiльними мужами,
всiм усмiхалася i вiд усiх вмiла ухилитися. Лише вiд Аспара не вмiла та й
не мала бажання ухилятися. Обiймав - пiддавалася обiймам, саджав на колiна
- сяяла сонцем i знов пiддавалася, цiлував у безсоромно оголенi груди -
смiялась i не перечила.
У Корнелi© туман ходив перед очима вiд образи, ганьби i приниження. Та
даремно челядник боявся за не© й застерiгав раз у раз: "Будьте мужньою,
достойна, не лементуйте i не виказуйте себе. Викажете - бiда буде i менi,
i вам". Корнелiя знайшла в собi мужнiсть стерпiти. Тодi вже, як дiсталася
стiйбища й сiла на коня, оперiщила його пугою й пустила на всю кiнську
пору, мовби втiкала вiд само© себе.
Що робила вона, коли повернулася в замок, нiхто не вiдав. На челядь не
показувалася i до ложницi нiкого не впускала. Анi того дня, що настав по
поверненнi вiд медушi, анi наступного. Не вийшла вона й тодi, як у замку
оповiстили: володар мiжгiр'я поверта ться з ловiв.
- Що з жоною? - помiтив Аспар ©© вiдсутнiсть серед тих, що зустрiчали.
- Вона хвора?
- Не вiдаю.
- Як то не вiда ш? - спохмурнiв.
- Господиня нiкого не впуска до себе.
Не став бiльше допитуватися в челядника, передав коня й пiшов до жони.
Бачила, мабуть, як в'©здив вiн до замку та й чула галас юрби, що
зустрiчала, - дверi не були вже запертi. Щоправда, не пiшла назустрiч
Аспаровi i не обняла, як водиться, сидiла i ждала, коли волостелин сам
наблизиться до не©.
- Що з тобою, Корнелi ? - стривожився чи вдавав iз себе стривоженого. -
Чим ти опечалена так?
- Поганi вiстi надiйшли вiд кревних. Матуся вмира . Хотiла провiдати
©©, та муж запер ворота, велiв не випускати мене, свою господиню, з замку.
Вона таки заплакала. Не так, як за тим разом, як зайшов вiтець i
сказав: "Збирайся, ти вiльна", - все ж ревно i жалiсно. Так жалiсно, що
навiть байдужого до жiночих слiз Аспара вразила.
- Про що рiч, - не зволiкав iз речницею. - Хочеш по©хати - ©дь. Коли
запрягати коней?
- Зараз, негайно. Я й так багато втратила, цiлих двi доби б'юсь, мов
пташка в тенетах, а випурхнути не можу.
- Збирайся, конi подадуть.
Вийшов i дав челядi сво повелiння - лаштувати колiсницю для дальньо©
путi. А поки лаштували ©© та впрягали коней, покликав до себе тих, хто
охороняв у його вiдсутнiсть ворота.
- В жони мо © був хтось iз сусiдньо© провiнцi©?
- Не було.
- Як то не було?
- Бо не було. Ворота охоронялися, нiхто не в'©здив у них за останнi
п'ять дiб.
- То, може, жона моя посилала когось до матерi?
- Таке теж вiдпада . Жоден вершник не ви©здив iз мiжгiр'я.
Волостелин пильно приглядався до привiдцi сторожi. А те не обiцяло
втiхи..
- Як же господиня зна , що в не© нездужа мати? Духи принесли ©й тi
вiстi чи як?
- Про те вiдомо лиш господинi.
Аспар хмурився. Видно було: його роздирають сумнiви, а чи правдивi
вони, не знав.
- Iди, - повелiв зрештою охоронцевi. - I моли бога, щоб справдi було
так. Бо коли довiдаюся, що таки при©здив хтось до не© чи ви©здив iз
мiжгiр'я, начувайся.
Пождав, доки вляжуться зворохобленi думки, й спрямував стопи сво© до
жони.
- А що з матiр'ю?
- Казала вже: недужа.
- Питаю, який недуг? Невже тi, що були в тебе, не сказали?
- Казати не казали, та оповiстили страшне: матуся наснилася менi в
чорному.
- Ах, наснилася! - нiби аж зрадiв Аспар. - Тодi складай, жоно, сво©
речi i лишайся вдома.
Корнелiя всього, видно, сподiвалася вiд свого вiдлюдька, тому не вельми
й здивувалася. Зате обурення ©© дало нарештi про себе знати.
- Я, зда ться, не продана тобi!
- Зате обвiнчана зi мною. Сама того хотiла, отож i будь нею, в усьому
покiрною жоною.
Жiнка жiнка, коли вже розлютиться, не бачить, де дверi, а де вiкно.
- Ти... ти забува ш, - позеленiла зi злостi, - що я не беззахисна, що
менi досить кинути клич - i на помiч прийде сила, перед якою не вистоять
анi тво© ворота в Долину Слiз, анi твiй замок.
Темнiв i Аспар на лицi.
- Ти спершу кинь його, клич! - мовив не без погорди. - Замок он який,
звiдси швидше до бога докличешся, анiж до батенька.
Корнелiя нацiлилась було крикнути: "Я докличусь!" - та втрималася. Нащо
казати такому? Чи вона не донька знаного в кра© префекта, чи не вiда :
мовчання - золото, хто мовчить, той двох навчить.
Найперше, що вдiяла, коли муж вiд'©хав iз замку, покликала до себе
випробуваного вже на дарах челядника.
- Я знов про те ж: треба вибратися якось iз мiжгiр'я.
- Може, й треба, та як?
- Муж лiпше за мене зна Долину Слiз, отож хай розкине розумом i знайде
спосiб. За те матиме втричi бiльше, нiж мав.
Челядник так гiрко кривиться, нiби з'©в щось бридке.
- Достойна, я ж бо казав уже: це неможливо.
- Чи звiдси один- диний вихiд?
- Таки один, через ущелину, що проклала рiка. Бiльше нема нi входу, нi
виходу, кругом непрохiднi гори.
- Одначе ж поселяни Долини Слiз, купцi iнших провiнцiй ©здять же якось.
- Лише через ворота i тiльки з дозволу сторожi.
- Ну а коли переодягнуся й приберу подобу купця чи поселянина, вiзьму з
собою челядь, товари?
- На ви©зд слiд мати знак вiд волостелина, без знака не випустять.
Корнелiя то нiмувала, дивлячись на челядника, то схоплювалась i
металася по терему, нiби загнана в клiть звiрина.
- То, може, тебе хоч випустять?
- Того теж не варто робити. Я близько стою коло вас, волостелин може
догадатися, чому менi заманулося ©хати з його володiння, й перешкодити нам
одразу ж або пiзнiше розкумекати, чого ©здив, i скарати мене на горло. У
нього iншо© кари нема .
- То що ж радиш зробити? Як повiдомити вiтцевi, аби прийшов i визволив
мене з бiди?
Челядник замислився.
- Дайте, достойна господине, час. Не може бути, аби старий Трiарiй не
знайшов для вас рятунку. Коли не в замку, то поза замком, а пiдшукаю для
вас вiсника.
Вiн зiбрався вже було йти, та одразу ж i передумав.
- Маю для вас два попередження.
- Кажи.
- Перше з них: майте терпiння i зробiть усе можливе, аби не виказати
себе волостелиновi анi устами, анi очима, анi вчинком.
- За те можеш бути певний. Я - донька префекта, маю добрий вишкiл
та мних зносин i змов.
- Коли ма те такий вишкiл, то мусите знати: усе, що кажете тут, чують
стороннi вуха. Не бiйтеся, - застерiг, - в даному разi тi вуха мо©.
Кориелiя примiтне диву ться й нiмi дивуючись.
- I друге, - не зважа на ©© подив челядник, - усе це дорого
коштуватиме.
- Кажу ж, i ти, i знайдений тобою вiсник будете винагородженi достойно.
Захочете, покинете разом зi мною Аспарове володiння, житимете, будучи
багатими людьми, десь-iнде.
Чи то челядник так добре знав Аспара i хотiв приспати його пильнiсть,
чи йому справдi не таланило знайти людину, котра вволила б волю господинi
замку, побачення з та мним вiсником не було та й не було. Самого Трiарiя
бачила щодня i бесiдувала з ним мало не за кожним побаченням, тiльки не
про те, чого ждала вiд свого повiреного.
"До чого я дожилася, - журилася. - I честь, i совiсть, i життя мо
залежить вiд якогось раба. Захоче - вряту , захоче, - погубить. Ба як
дозволя собi поводитися з господинею: гра ться, мов кiт iз мишею".
Ходила по терему - приглядалася до челядi, виходила на подвiр'я - знов
приглядалася, де з ким ставала навiть на розмову, питала про люд, що живе
в Долинi Слiз, про торги та виторги, а вже потiм - з яких земель привозять
сюди товари, кудою правляться, коли ©дуть у Долину, кудою - коли ви©здять
iз не©. I таки пересвiдчилась: iз мiжгiр'я, крiм рiки й ущелини,
прокладено© рiкою, нема нi входу, нi виходу. Вона - дина надiя знову
стати вiльною.
Геть змалiла вiд тi © певностi духом i схильна була вiрити вже: iншого
рятунку нема , доведеться падати сво му мучителевi до нiг i слiзно
благати, аби вiдпустив до отця-матерi, тим паче, що благати чого: вона
що не день, то бiльше перекону ться: непразна , понесла вiд свого
зрадливого мужа дитя.
Гляди й змушена була б унизити себе колiнкуванням, та не дiйшло до
того: Трiарiй прийшов якогось iз найсум'ятнiших для не© днiв i сказав:
розшукав мужа, котрий зголошу ться виконати повелiння господинi замку.
- Хто вiн i чи може вийти за гiрськi обводи?
- Може, достойна, бо чоловим охоронцем торговця крамом i ма дозвiл
на в'©зд i ви©зд.
- Клич його до мене.
В усьому покладалася на челядника i неабияк довiряла вже челядниковi:
де ж пак, як мудро все передбача , як не по-рабськи тверезо мислить. А
спати не спала тi © ночi, сидiла й ждала мужа, який повезе ©© кревним
вiсть. Коли ж з'явився вiн i запевнив: таки повезе, не вагалася, зняла з
руки й поклала на шкарубку його долоню перстень з родовим гербом.
- Передаси цього персня, - повелiла, - i доста. Вiтець знатиме, що
робити.
- Коли ж запита , що сказати?
- Скажеш, нема бiльше терпiння, хай прийде й забере мене.
- Буде зроблено, достойна. Ну, а...
- Плата ось, - подала золоту вежицю. - Винагороду ж матимеш там, у
вiтцевiм замку.
Знала, до кревних не така вже й далечiнь. Хай пiде кiлька дiб на те,
щоб вибратися ©© посланцевi з Долини Слiз, хай ще одна доба спливе, доки
добиратиметься вiн до вiтцевого замку та шукатиме способу побачитися з
кревними, за три-чотири доби вiтець знатиме вже, що з його донею, i
поспiшить визволити ©©. На п'ятий день, найбiльше через седмицю ма бути
вже тут.
Що надiйнiше утверджувалася в сво©й вiрi в порятунок, то обережнiшою
була. Не принижувалася перед мужем, одначе й не сварилася з ним. Коли
цiкавився чимось, вiдповiдала тихо, примiтно засмучено i все ж покiрно. Та
ба, i обережнiсть ©© не залишилась незавваженою. Присiв одного надвечiр'я
бiля ложа й поцiкавився:
- Чом така сумна та невесела?
- Нiби ти не зна ш, - сказала тихим, безборонно покiрним голосом.
- Невдоволена, що не пускаю до матерi? Добре роблю, що не пускаю. Сон
неправду провiщав: мати твоя жива й здорова.
- Звiдки зна ш, що жива й здорова?
- Я все знаю, Корнелi . Навiть те, що ти не вiдмовилася вiд думки пiти
пiд мене, пiти й не повернутися.
- Погано зна ш.
- Того не може бути, щоб я погано знав.
- Може, Аспаре. Куди пiду i чого пiду, коли матиму тво дитя?
- Ов! - пробудився, ба зрадiв навiть. - I то правда?
- Настане час, пересвiдчишся.
Повiрив. Присяйбiг, повiрив i вiдчув себе чи то присоромленим, чи то
неабияк щасливим. Заяснiв на виду, десь подiлася завжди наявна в ньому
твердiсть духу, одвага та рiшучiсть. Замiсть них пробилась i заяснiла на
виду хай не пишним, все ж помiтним квiтом людська прихильнiсть, хотiлось
вiрити, що й доброта.
"Невже я помилилася, взявши пiд сумнiв його подружню вiрнiсть? -
завагалася Корнелiя. - Ба нi, того не може бути. Жiноче серце багато i
далеко бачить. Воно не запротестувало б так гаряче, коли б не нагледiло за
тими обiймами з медушницею хтивих помислiв i пiдло© зради".
Мабуть, швидко пригасила в собi раптовий спалах прихильностi - Аспар
простягнув правицю й торкнувся нею ©© руки.
- Ти не гнiвайся за ту мою примху, - мовив примирливо. - Виберемо час i
по©демо до тво©х кревних. Я розумiю, ти скучила за ними та й тривожишся
тим, чого ждеш i бо©шся ждучи, мусиш погасити свою тривогу матусиною
радою. Побуду седмицю-другу на ловах та й по©демо.
Пiшов вiд Корнелi© нiби й прихильний, ба навiть вдоволений нею, а
Корнелiя не почувала себе вдоволеною. Блудливого пса нiчим не приручиш до
домiвки, те й робитиме, що ©здитиме на лови, а вона, жона його, нiзащо не
повiрить пiсля того, що бачила, в добропоряднiсть свого мужа. Вiн тому й
захоплю ться ловами, що вони дають йому розкiш-волю. Тож i нема чого
радiти. I намiру свого теж нема потреби переiнакшувати. Прибуде вiтець,
аби забрати ©© в Аспара силою, - пiде з вiтцем, по©де до кревних з Аспаром
- теж не повернеться в гнiздо розпусника i розпусти. Стане пiд захист роду
свого i не повернеться!
Перед сном думала про це й пiсля сну не могла прогнати вiд себе
нав'язливих думок. I саме тодi, як думки тi стали для не© пекельною мукою,
чимось схожими на вiдчай, до замку завiтали торговi люди з вiддалених
земель i попросилися пiд захист стiн i сторожi.
- Доведеться зачекати господаря, - сказали ©м сторожовi.
- ж господиня. Може, вона дозволить заночувати в замку?
Чи Аспаровi довiренi не зважилися бути аж надто непоступливими, чи не
захотiли виказувати гостям, що господиня ©хня не в усьому господиня,
помислили, повагалися й таки уступили з дороги: iдiть, питайтесь.
Не будь Корнелiя така сподiвана та увiрувана, що помiч прийде, мабуть,
виказала б себе: коли прочинилися дверi i на порозi стали гостi з далеко©
землi, пiзнала серед них Емiлiя Долабеллу, того самого, що був обранцем ©©
серця i мав стати утiхою-мужем.
I радiсть, i бентега, видно, неабияк озвалися в серцi - не втрималась,
опустила очi. Коли ж опам'яталася й похапливо звела ©х, то дивилася вже,
як i належить дивитися жiнцi, котра стала на мiсце мужа свого й вирiшу
важливi родиннi дiла.
Емiлiй Долабелла!.. Як вiн упадав коло не©, як ждав тi © днини, коли
батьки домовляться остаточно й вирiшать долю сво©х вза мно прихильних i,
нiде правди дiти, вза мно жадаючих злюбного часу дiтей. Земля iталiйська,
переживала смутнi часи, по ©© долах i горах розгулювали варвари, глумились
як хотiли i над ким хотiли. Тож Люцiй Руф, вiтець ©©, й шукав серед
сусiдiв соузникiв, а знайшовши, неабияк зрадiв: префект сусiдньо©
провiнцi© Долабелла ма старшого на кiлька лiт за Корнелiю сина. Коли
по днати його з Корнелi ю злюбними узами, сила патрицi©в подво©ться, а з
тим прийде i певнiсть: варвари натраплять на посилений опiр i вгамуються.
Вони й вгамувалися нiби, та не всi: вiд Аспара вiтець не уберiг свою
дитину..
- Достойна, - порушив тишу привiдця сторожi. - До тебе завiтали торговi
люди з далеких земель. Просять дозволу на захист i торг.
Кивнула, зголошуючись вислухати гостей, i вже потiм сказала сторожовим:
- Залиште мене з ними. Потiм, як розпитаюсь та визначу, яку частку
виторгу треба взяти на користь господаря, покличу.
I вже як сторожа виходила й причиняла за собою дверi, звернулася до
гостей:
- Звiдки бог привiв i з якими товарами?
- Здалеку, достойна. - Емiлiй помiтив ©© застереження: тут усе чують, i
мовчки передав той самий перстень, що його вручала Корнелiя сво му
гiнцевi. - А товари у нас всякi: нашi i заморськi - гiшпанськi,
вiзантiйськi, ба навiть китайськi. - I вже тихо, аби чула тiльки Корнелiя,
додав: - Будь напоготовi, ви©жджатимемо з замку, вивеземо тебе, прикриту
поклажею.
Видно, не знала, що сказати на те. Дивилася широко вiдкритими очима i
мовчала.
- Приходь, володарко, сама побачиш, якi ма мо товари, собi пiдбереш те,
що душа бажа .
- Гаразд, я прийду. Тодi вже й мито визначимо. А дозвiл на торг, як i
на пристанище в замку, даю зараз.
Пождала, доки вийдуть, i вже потiм подалася на свою половину. Упала
зрадiла а чи знесилена на ложе й прикрила обличчя руками. Боже, допоможи
©й! Сам Емiлiй при©хав. Чу ш, святий боже, сам Емiлiй! А коли так, вiн не
зрiкся ©© пiсля всього, що сталося, вiн затим i прибув, аби вирвати свою
Корнелiю iз лабет гота Аспара, цього варвара з варварiв. I якщо не зрiкся
досi, то не зречеться й тодi, як вивезе за обводи Долини Слiз. Коли б
тiльки розумно вчинив та зумiв перехитрити самого Аспара. Коли б тiльки
зумiв!
Того дня не пiшла на торжище - хай Аспаровi послухи пересвiдчаться:
вона - достойна жона у свого мужа, лише для чемностi сказала: прийду i
гляну, насправдi ж не йде. А вже як присплять себе, вийде поглянути на
товар, придба щось для годиться й домовиться з Емiлi м, коли приховають i
вивезуть ©© iз замку.
Аспара, на щастя, не було та й не було, i це утверджувало змовникiв у
певностi: задумане станеться. Емiлiй шепнув, коли вибирала товар:
- Я навмисне продаю товари по завищених цiнах. Як тiльки побачу, що
покупцiв нема вже, постараюсь домовитися з сторожею, аби випустила з
Долини Слiз.
- Чи випустить - ось бiда, - засмутилася. - Тут суворий закон: на в'©зд
i сторожа може дати дозвiл, на ви©зд - тiльки Аспар.
- А я задобрю ©© донатiями, - весело пообiцяв Емiлiй. - Так задобрю, що
й про закон забуде.
- То було б прелiпо. I все ж готуйся, Емiлiю, до гiршого. Аспар ось-ось
може нагрянути.
- Аби того не сталося, завтра готуватимусь уже до вiд'©зду.
Он як хотiла, щоб сталося саме так, як вiн мислить собi, а певностi, що
станеться, все ж не було. Надто багато сумнiвiв навалювалося, коли давала
простiр мислям: i сторожа може не пристати на те, щоб випустити гостей без
дозволу господаря, i муж може нагодитися й сказати ©й: "Будь при менi". Що
вона вдi тодi i як може зробити все за одну нiч: i мужа приспати, i до
Емiлiя втекти, i мiж поклажею сховатися?
Поганi передчуття завжди не безпiдставнi. Завтра вдосвiта мала втiкати
з замку, а сьогоднi пополуднi Аспар повернувся з ловiв, i все пiшло
шкереберть: Емiлi ва домовленiсть iз сторожею стала недiйсною, за дозволом
мусив iти тепер до Аспара, а йти одразу ж по його при©здi не випадало
якось, тож i вiд'©зд слiд було вiдкласти на день, а то й на два.
Дозвiл на вiд'©зд Емiлiй ухитрився брати в присутностi Корнелi©, щоб
вона чула i знала: на не© чекають цi © ночi. Ма так обернутися, аби з
усiм упоратись: i мужа приспати, i серед товарiв на хурах Емiлiя сховатися
до свiтання.
Вона й упоралась. Одним заморочила покорою голови, iншим залила
хмiльним очi, ще iншим напустила туману i опинилася бiля Емiлiя,
здавалось, непомiченою. Та ба, то тiльки здавалося. Коли настав ранок i на
кам'янистiй путi заторохтiли хури торговцiв, челядник Трiарiй вломився,
мов навiжений, до Аспарово© опочивальнi i крикнув, осилюючи страх:
- Володарю! Жона твоя зникла iз ложницi. Вели перевiрити хури
торговцiв, поки не покинули обводи нашого володiння. Боюсь, чи не втiка
вона з ними.
Все iнше робилося швидко i надiйно, як i належить робити вишколеним
татям: оточили кiньми хури, пов'язали, не давши опам'ятатися, тих, що
сидiли при товарах, розкидали крам i не забарилися, ясна рiч, поставити
перед очi волостелина Корнелiю.
- То це така твоя подружня вiрнiсть? - нахмурив брови i схолоднiв видом
Аспар. - Глядiть на не©, втiка з iншим, мене, мужа свого, смi ганьбити.
- Не тобi говорити про подружню вiрнiсть, - прогнала нарештi страх i
зiбралася з думкою Корнелiя. - Згадай медушi, що на ловчих путях Долини
Слiз, i п'янi оргi©, якi влаштову ш там iз шлюхами-медушницями.. Дума ш,
не була бiля них, не бачила, не знаю?
- Вiднинi не бачитимеш i не знатимеш... З ким утiкала? З ним? - показав
на Долабеллу. - Смi називати когось шлюхами. А сама?
- Вона втiкала до кревних сво©х, - виступив наперед Емiлiй i заслонив
собою Корнелiю. - I втiкала тому, що не хоче бути щоденно зраджуваною
мужем сво©м. Не вона - ти опорочив подружню вiрнiсть i подружню честь!
Аспар став схожий на сiрий камiнь при битiй путi.
- Те, що дозволено мужу, - мовив з погордою, - те не дозволено його
жонi. Замурувати. Отам, - показав на скелю, що височiла поодаль, над битою
путтю. - Видовбайте ©м у каменi домовини i замуруйте по самi уста, аби
всi, хто ©хатиме тут, бачили i знали: так карають у нас, готiв, непокiрних
i зрадливих.
Емiлiй Долабелла був замурований того самого дня, як майстри видовбали
для нього кам'яну домовину. Те саме ждало й Корнелiю, та за день до
покарання до волостелина прийшли старiйшини роду й сказали:
- У не© пiд серцем б' ться тво дитя. Не гоже карати таку, привiдцю.
Нас проклене люд довкружний, супроти нас може повстати весь хрещений свiт.
Аспар пильно дивився на старiйшин, схоже, що вибирав, на кому з них
зiгнати зло.
- А що вам до люду i його проклять? Тут я господар i судiя, бiльше
нiхто, чули!? А щодо жони мо ©... щодо жони таке скажу: хай буде нi
по-мо му, нi по-вашому: зачека мо, доки народить дитя, а тодi вже й
скара мо. Та бiльше не приходьте до мене з благаннями про помилування.
Воля моя була й лиша ться непохитною.
Старiйшини й не приходили бiльше до нього. Не благала й Корнелiя.
Навiть вiтця свого не силилася вже покликати на помiч. Дивилася з темницi
на знадливий осiнньо© пори свiт i сумувала. Коли ж нагадали ©й: "Може,
переказати щось кревним? Звiрся i скажи, що?" - подивилася жалiсно й
мовила: "Не треба, я вже звiрялася. Он чим завершилося все. Емiлiя скарано
i мене скарають".
Йшли вiд не© й гадали собi: "Вона не доживе до того дня, коли почу
крик немовляти. Он яка плоха. Пити ще п' , а ©сти - в рот не бере. Правду
про таких кажуть: сохне, нiби дерево без кореня"..
Та Корнелiя дожила-таки до визначеного дня i крик маленького свого
почула. Ба, одмiнилась почувши: i усмiхнулась, i заяснiла, ©сти-пити
попросила. "Яка я рада, - сказала тим, що ходили коло не©. - Не сина -
дiвчинку народила. А дiвчинка продовжить мiй рiд - не його".
Коли ж настав час вести ©© до скелi, розглянулась, мовби питала: "Так
швидко?" - i осмутнiла враз, мовчки пригорнула до себе дитя сво та й
пiшла, куди вели.
- Низький уклiн тобi, Емiлiю, - сказала, як наблизилась. - Ось ми й
станемо з тобою в парi, тiльки не пiд вiнчальним - пiд кам'яним вiнцем. Не
нарiкай на мене, мiй диний, мiй бажаний друже. Бачить бог, я не хотiла
цього.
Уклонилася ще раз i до майстрiв:
- Чула я, володар ваш звелiв бiльше не звертатися до нього i не просити
за мене. За себе й не прошу, а за дитя мо можна?
Майстри знiтилися i промовчали. Лише один iз них, наймолодший, не
сховав очей.
- Кажи, жоно, чого просиш.
- Зробiть так, аби в домовинi мо©й, в тiм самiм мiсцi, де впиратимуться
у камiнь груди, були вiконця-прозори. Бодай маленькi. Хотiла б, щоб
приносили до мене дитя мо , щоб воно й через камiнь могло ссати маминi
груди.
Майстри вволили ©© волю - поробили вiконця. I няньки послухалися,
понесли дитя до замуровано© матерi раз, понесли вдруге та й далi змушенi
були носити. Бо дiвчинка не брала чужих грудей. Сам Аспар шукав для не©
молочниць - дарма, плакала i вiдверталася. Коли надходив час годувати
дитину, вiд скелi чувся тужний i зворушливий спiв Корнелi©, такий
зворушливий, що всi озиралися на нього й нiмiли. Тi ж, кому належало дбати
про дитя, несли й годували його молоком матерi через вiконця-прозори.
За седмицю-пiвтори спiву не стало чути - чи то вiдпала в ньому потреба,
чи Корнелiя геть ослабла й позбулася голосу. А молоко текло з грудей.
Текло усi тi днi i мiсяцi, доки потребувало його осиротiле дитя, не
переставало текти й тодi, як груди в замуровано© матерi стали кам'яними.
Он який грiзний був Аспар iз тими, хто так чи iнак дозволяв собi являти
непокору, а й вiн не мiг примусити рiд свiй мовчати про те диво. Хай не
одразу, хай пiзнiше чутки про нього все ж випурхнули за обводи Долини Слiз
i стали набутком всiх. Отож жiнки, яким доля не дарувала здатностi
годувати власних дiтей молоком, i понинi йдуть до Корнелi© як до сво ©
покровительки, матерi матерiв, всеблаго© зцiлительки i годувальницi. Йдуть
i благають у не© заступництва, черпають iз грудей-джерела живодайну силу
для себе.
...Мабуть, аж надто далеко втекла Миловида вiд монастиря, келiй
монастирських, не почула ходи тих, що зближалися з ©© кам'яним затишком.
Тодi лиш отямилась i обернулася, як прочинилися дверi й через порiг
переступила мати-iгуменя в супроводi сестри впраксi©.
- Мир з тобою, дитя людське. - Iгуменя пiднесла бiлi пучки й осiнила
ними послушницю християнським знаменням. - Чом так довго не спиш?
- Сон не бере, матiнко.
Миловидка стала на колiно й поцiлувала iгуменi руку... _"Чого вони? -
думала, поки схилялась та цiлувала. - Такпiзно i вдвох. Присяйбiг, всього
могла сподiватися, тiльки не сих вiдвiдин".
- Сестра впраксiя сказала: сумнiви й сум'яття усе ще не полишають
тебе. То правда?
- Далебi, що так.
- Ти ж казала: згодна вже прийняти вiру Христову, а опiсля плакала,
кажуть, чуючи себе винною перед родом сво©м.
- Бо таки чуюсь винною, матiнко.
Мовчить iгуменя. Дивиться вивчаюче i мовчить.
- Не перечу, дiти мають бути вiрнi й вiдданi сво©м батькам, - мовила
перегодом i сiла. © приклад наслiдувала i впраксiя. - Одначе ти, дитино,
приймаючи вiру Христову, не робиш противного батькам сво©м дiла. Чи
вiда ш, чого так? Бо робиш добре дiло. Хто зна , може, саме твiй приклад i
наверне ©х на путь iстинний.
Казала та й казала, яка вона щедротна й душеспасительна, вiра Христова,
яке блаженство чека тих, хто усвiдомить суть се© вiри й прийме ©© не з
примусу - серцем. Тож i ©©, Миловидку, нiхто не силу . Най приходить, як
перед сим приходила, в храм, най слуха церковнi вiдправи. Та©нства
богослужiння пiдносять дух людський, дають простiр мислi, а вже мисль у
днаннi з пiднятим до висот мудростi духом, да прозрiння.
Миловидка рада була, що ©й не нагадують: ти обiцяла прийняти нову вiру
тепер ось, бiльше того, в не© не допитуються, коли прийме, ©© всього лиш
переконують. Через те сидiла й слухала, була така уважна до того, що
казала iгуменя, й така прихильна до iгуменi, що навiть ©©, наймудрiшу
серед сестер обителi збила з толку.
- Слова мо©, сподiваюсь, не стануть голосом волаючого в пустелi, -
пiдвелася наставниця й поклала м'яку свою длань на голову послушницi. - Ти
прислуха шся до них i робитимеш так, як кажу. Правда?
- Ано. Я матiнку-iгуменю поважаю. Я вельми вдячна ©й за притулок i
порятунок. Ось тiльки...
- Що тiльки?
- Засумнiвалась я, матiнко, що навiть прийнявши Христову вiру, зможу
залишитися в обителi, що вiра буде менi порятунком.
- Отак? - неабияк збентежилася iгуменя i знову сiла. - Чому
засумнiвалась? Що змусило тебе засумнiватися?
- Багато чого.
I дiвчина розповiла сво©м наставницям усе, що передумала сьогоднi, i чи
не найдетальнiше - що думала перед ©хнiм приходом.
- Скажiть, - розчулено зазирала то однiй, то другiй у вiчi. - Чи то ж
по-божому буде, коли я зречуся свiту й анiчогiсiнько не залишу для землi
сво ©, роду свого, якщо хочете - для свiту? Чули, Корнелiя замурована в
камiнь була, а все ж дитя сво годувала. А я, як видите, жива, при силi та
здоров'©. Як можу сидiти за мурами й знати: сiла на вiки вiчнi, для мене у
сiм свiтi нiчого нема i я нiчого не залишу свiту? То ж мука, матiнко, i
грiх, певно, неабиякий - так окрадати себе самочинно. Пiду я, достойнi,