Страница:
кобилицi доправлять нас до ранку до то© необжито© землi".
Не зовсiм вiрив ©й, а все ж скорився. I шле© поплiв, i до лодi©
приторочив, i поперед лодi© викинув. Коли ж випiрнули та струснули гривами
бiлi, мов пiна морська, кобилицi, i пожвавився, i про сум та непевнiсть
забув... Бо таки попливли з Любавою так швидко, що знялись i пiшли в
усiбiч крутi хвилi, повiяло стрiчним вiтром, а вже вiтер зривав i кидав на
них, потiшених i вдоволених, м'яку пiну, холоднi й вiд того
лоскiтне-дошкульнi бризки. Звiдки йому, земному, було знати, що то не
просто собi бризки, то чари Любавиного батечка - царя моря. Плив i
насолоджувався тим плаванням-летом, розкiш-волею, що можлива тiльки на
морi, присутнiстю дiви-краси, що подарувала йому море. А коли така розкiш
серцю i такi чари на серце, де вже думати про якiсь сумнiви i якусь
непевнiсть. Обiймав потiшену його вдоволенням Любаву й купався в
знадах-розкошах ©©, як лодiя в збуреному морi.
До берега обiцяно© царiвною землi пристали тi © вранiшньо© години, як
сходило сонце i його скiсне промiння щедро залило доли та гори. Може, й не
примiтили б тi © щедростi, та з ночi випала на дерева, на трави роса, а
скiсне промiння умi вишукувати роси. Заграло, замерехтiло в тих
диво-перлах, здавалось, видзвоню в них. Торка ться падiнням-доторком i
видзвоню кришталево чистим дзвоном.
"Нiби на островi Буянi".
"Подоба ться?" - пита царiвна й ласкою загляда у вiчi.
"Кажу ж, нiби на островi Буянi. А так, як на Буянi, нiде нема ".
"Ну, - веселiша , - тодi тут i житимемо".
Вони оглянули за день долину, були у лiсi, пiд горою. Просто ходили й
милувалися привiллям це© землi чи збирали ягоди й снiдали та обiдали в
парi, все гомонiли й гомонiли, парувались та парувались, i хто зна , що
бiльше радувало ©х: вiднайдений закуток-вирай на землi чи те, що вiн давав
привiд сподiватися: вони днаються назавжди.
"Сам споруджуватимеш терем, - запитала царiвна, коли повернулися на
лодiю, - чи родакiв мо©х покличемо?"
"Чим же я споруджуватиму його, коли, крiм рук, нiчого не маю?"
"I то правда, - осмiхнулася. - Ну, то лягай i спи, а я посиджу над
тобою".
"Чого ма ш сидiти?"
"Хочу так. Першу нiч ночу мо на сво©й землi, мушу приглянутися, яка
вона поночi".
"А я засну. Бо нiч не спав i день був су тний".
I вiн заснув. А прокинувся другого дня, Любави не побачив коло себе.
Пiдвiвся, розглянувся - таки нема . Поспiшив, спонукуваний тривогою, iз
лодi©, та тiльки-но вибрався звiдти, як знову змушений був стишити ходу.
Лодiя ©хня стояла в тихiй заводi, бiля кам'яно© стiни, а одразу за заводдю
пiдносився в небо й дивував величчю та неабиякими розкошами терем-палац.
Вiн був мармуровий, з високими, прикрашеними рiзьбленням вiкнами. Довкола
палацу лад i досконалiсть, така досконалiсть, нiби усе, що тут, виросло
за нiч iз землi й постало перед очима заспаного витязя, як диво з див.
Здолав-таки свiй подив, як i сво© сум'яття, й попростував до палацу.
Назустрiч йому вийшла Любава. Уклонилася низько й мовила звичне:
"Прошу мужа й господаря до нашого терема".
Не питав, звiдки такий, як могло статися. I так догадувався. Ходив
слiдом чи поруч iз Любавою й слухав, що казала. А вона все оповiдала та й
оповiдала. I свiтилась оповiдаючи. Якимсь м'яким, до лоскоту при мним
свiтлом. Бо й сама була неабияк вдоволена тим, що ма господу, що буде
господинею. Може, саме те вдоволення й робило ©© не просто лiпою та гожою
в новому вбраннi, - божественно чарiвною.
Незчувся Яровит, коли i як перейнявся ©© радiстю i став тiшитись ©©
втiхою.
"Такi палаци, - осмiхнувся сво©й судженiй, - чував, тiльки в
заморських царiв".
"А хiба ми не царi?"
Вони й справдi зажили, мов царi. Нiчим не клопоталися: усе, що слiд
було добути, добував хтось i, що слiд було подати, теж подавав хтось. Або
ходили на лови й розважалися ловами, або сидiли в теремi чи десь на
узлiссi й тiшились собою, землею, в якiй оселилися, привiллям, що мали на
тiй землi. Любаву, щоправда, бiльше вабило море, i вона щораз частiше
нагадувала про те мужу. Коли дув попутний чи бiльш-менш сприятливий вiтер,
Яровит ставив вiтрила й пускав лодiю в безмежну морську широчiнь, коли
треба було йти супроти вiтру чи наставало затишшя, Любава вдавалася до
родакiв сво©х, i тi присилали морських кобилиць. Так чи iнакше, а молоде
подружжя ганяло по морю коли хотiло i як хотiло. Бо обо вподобали тi
плавання-лети, обом було чим тiшитися в тих плаваннях. Воля усiм до смаку,
а вiдчуття безмежного простору-волi - тим паче. А ще ж були зваби морських
глибин i морського дна, були й вiдвiдини сусiднiх i несусiднiх пристанищ у
чужих землях. Ходили, задивлялися на мир людський i дивувалися поконам у
тому мирi, захоплювались його розма©ттям. Згодом навчилися й торгувати:
збували добутi в морi корали, перлини, брали за них те, що приглянулося чи
видавалось потрiбним у сво©м теремi.
Так об'явилася в них челядь, об'явилися гуслi, арфи, а з ними й люди,
що чарували грою на гуслях та арфах, потiшали пiснями чи вмiли вести
чарiвний танок.
Царiвна вподобала все те i не помiтила, як втратила смак до заморських
мандрiв, а разом з тим i бажання бути з мужем та з мужем. Обсадила себе
доброликими жонами, завела серед них приятельок, те й робила, що примiряла
вбрання, - те, що пошили ©й, i те, що тiльки збиралися шити, не перечила,
коли укладали по-сво му коси, мили в купелi й вели до зали, де
влаштовувались вечiрнi чи святковi iгрища.
Яровит частiше та й частiше почав залишатися сам; коли - на часину,
коли - на весь день. Любава, як i ранiш, була ласкава й говiрлива з ним,
можливо, ще говiрливiша, нiж досi. Бо таки мала що казати по цiлоденнiй
розлуцi i таки неабияк захоплена була тим, що казала. Аж поки не домоглася
свого - почала водити на святковi та вечiрнi iгрища. Саджала коло себе й
щiльно тулилася до свого мужа, була така ж мила та люба йому, як i ранiш.
I те, що бачив, було любе та миле. Однак до пори до часу. Вiдчув по
якомусь часi: почало набридати. Вночi, чуючи Любавинi
розповiдi-захоплення, порiвняння цих, земних, iгрищ з тими, що бачила й
знала на днi моря, лише вiдмовчувався, а вдень брав змайстрованого на
дозвiллi лука, набивав тулу стрiлами i йшов у лiс чи до пiдгiр'я на лови.
Не було такого дня, щоб повертався з порожнiми руками. Або косулю
приносив з пiдгiр'я, або тетерука з лiсу. А спокою для свого серця не мiг
зловити. Щось його мучило в палацi й поза палацом, чогось не вистачало, i
те "щось" чим далi, то вiдчутнiше почало розчаровувати його i в ловах.
Тодi сiдав у лiсi чи на пiдгiр'© i думав, а думаючи, нерiдко засинав.
Приснилось якось (i таки там, у лiсi): постав перед ним отой, полишений
у Живи кiнь i збуджено забив копитом.
"Чого тобi?" - запитав Яровит, як завжди питав, коли кiнь непоко©вся.
"Менi нiчого, - вiдповiв Буланий. - Менi тiльки сумно без тебе. З Живою
бiда".
"Як то - бiда? Що сталося?"
"Слаба вона, млi -зiтлiва без тебе".
"Без мене?" - запитав спантеличено й лупнув очима.
Довго сидiв ще пiд деревом i не знав, як розумiти бачене. Сон то був чи
з'ява? Нiби ж сон, а таке вiдчуття, мовби сто©ть хтось i жде, що скаже
вiн, Яровит, на повiдане.
Зiтлiва без нього... А чом би й не так? Он скiльки часу минуло, як
посiяв у серцi надiю, розпалив багаття великих жадань, а що принiс ©й?
Розлуку й сум, невтiшну сподiванку й страждання. А запевняв же, казав -
лише через бiду не повернувся до сво © Живи, не взяв iз нею злюб. Та хай
жде i вiрить: вiн повернеться. Коли й земля стане дибом, небо вiзьметься
вогнем, все одно повернеться i стане ©й мужем.
Не пiшов того вечора на iгрища, а наступного дня - на лови. Любава
помiтила його смуток-зажуру i сполошилася.
"Чого тобi? Що з тобою?"
"Сумно, Любаво"..
"Були удвох, не сумував, тепер, коли багато нас, суму ш?"
"Тепер сумую i ось що скажу тобi, царiвно: я маю вiд ©хати вже".
"Куди? Чого?"
"Земля батькiв кличе. I дiвчина, якiй обiцявся".
"А я? Ти ж взяв зi мною злюб".
"Узяв, та не обiцявся".
Знiтилась Любава, а далi й геть розплакалася. Схилила на руки голову,
затулила долонями лице й плакала по-жiночому ревно, по-людському жалiсно.
"Казав: я люба тобi. Тепер нi вже?"
"Час любощiв минув, царiвно. Настав час повинностей. А повиннiсть кличе
мене у рiдну землю".
Пiдвела голову й глянула допитливо.
"Що ж маю робити тут сама? Нiчому не рада буду, все стане огидним без
тебе".
"Може, повернешся до родакiв сво©х, у море?"
"Не зможу я жити тепер у водi".
"Як то не зможеш? А там, у агарянiв, казала..."
"Бо тодi могла ще скупатися в молоцi вiлиних кобилиць та й
повернутися.. Тому й казала так. Тепер iнше кажу: я понесла вiд тебе дитя,
а воно тво дитя, земного мужа, i не зможе жити в морi".
Щось озвалося в ньому болiсне i втiшне. Одначе бiльше болiсне було,
анiж втiшне, бо обхопив руками голову й питав-допитувався сам у себе: "Як
же пiду тепер вiд не©? Чи можу пiти пiсля всього, що сталося?"
"Лишайся, - поспiшила присiсти перед ним Любава й заглянути, як колись
заглядала, у вiчi - так глибоко й так жалiсно, серця дiставала. - У тебе й
тут, як бачиш, вже повиннiсть".
I мучився, i карався, i заспокоював свою добролику царiвну, аби не
побивалася так. А проте не тодi, то перегодом десь сказав ©й:
"Мушу, Любаво".
"Може, хоч iнодi навiдуватимешся до нас?" - подала сама собi надiю.
"Iнодi - може"..
I, щоб вiдiрвати ©© якось вiд серця, обернувся круто, сiв у лодiю й
пiдняв усi, що були на нiй, вiтрила...
- Ну, а далi ж як було? - не вдовольнився тим, що повiдала бабуся,
Богданко.
- Так i було, як мало бути. Добувся Яровит до сво © землi, взяв iз
Живою злюб. Таке весiлля справляли, подейкують люди, усi гори дзвенiли.
- А царiвна?
- А царiвна народила сина та тим i втiшилася. Син, мов двi краплини
води, був схожий на вiтця, i теж, як i батько, став князем у сво©й землi.
До моря тiльки бiльше лежало його серце, анiж до суходолу. Через те й
прославився у людях як багатий морський гiсть i великий мореходець.
XVIII_
За гожо© години раннього передлiття Миловида була вже у Нижнiй Мiзi© i
мiряла ту саму путь, що й колись. Ото тiльки й одмiни, що правилася не з
Маркiанополя в Одес, а з Одесу в Маркiанополь. I певна була: плавання ©©
позаду вже, i не зовсiм вiрила, що таки позаду. Бо коли ходила берегом
Днiпра та шукала лодiю з чужкраю, всякого наслухалася про заморських
мореходiв: i пiдступнi вони, i завезти можуть туди, звiдки не втрапити вже
анi до Мiзi©, анi до Тиверi. А тi мореходи взяли, що належить, i сказали:
"Вiра та спокiй, дiвчино, пiслязавтра будеш у пристанищi Одес". Сказали й
доправили. Чи такi добрi , чи тому, що обманула ©х, видала себе за
викрадену тиверськими татями, навiть жалiли в путi, берегли вiд бурi, що
розгулялася.
Присяйбiг, коли усi такi, пiде Божейковими слiдочками в землi ромейськi
i розшука свого Божейка. Таки зважиться i пiде!
Обернулася, глянула в той бiк, де клопоталися ©© мореходи, й вiдчула
малiсть свою, а ще сором за себе: таким людям i назвалася полонянкою,
сказала неправду.
Аби виправдатися бодай чимось, пообiцяла, ба заприсяглася сама собi:
далi казатиме всiм правду i тiльки правду. У свiтi жорстокi i безпутнi
люди, то так, а все ж свiт не такий жорстокий i безпутний, як про нього
думають.
Старий Борич сидiв, як завжди сидить, коли бува вдома, у сво©й
пiдклiтi й латав-заварював чужi казани. Не сподiвався, ясна рiч, бачити
Миловиду в себе. Коли ж постала перед ним i сказала, вклоняючись:
"Добридень, господарю красний", - видивився й закляк зi сво©м ремеслом у
руках.
- Ти?! - не спитав - простогнав лякаючись. - Менi привиджу ться чи це
справдi ти, Миловидо?
- Я, дiдусю.
Пiдвiвся, засу тивсь, як мiг су титися в сво© лiта, провiв i посадив
супроти себе.
- Як же це, дiвчинко? Гадав, ти давно дома вже, тiшиш сво©м поверненням
iз неволi маму, тата, а ти тутки. Що сталося, Миловидко, i як сталося?
Оповiла все i не приховала в тiй оповiдi найголовнiшого: ©й нема й не
буде життя на землi, коли не вiдшука та не звiльнить Божейка. Затим i
прийшла до роме©в, затим сто©ть i перед ним, Боричем. Солiди, якесь там
золото ма на пошуки та викуп, а в усьому iншому поклада ться на помiч
мандрiвного ливарника Борича, котрому вiльно iти, куди хоче, й бути там,
де захоче. Та Борич не поспiшав хвалити ©© за тi милi його серцю намiри,
як не поспiшав i зголошуватися. Сидiв, дивився на порятовану свого часу з
неволi дiвчину прибитими смутком очима i мовчав. "Як же я пiду з тобою,
гожа дитино? - казали його очi. - Чи ти не бачиш, який я лiтнiй? Чи не
вiда ш, що та далека й тривала путь не для мо©х нiг? А й те ще знай: маю
та мне доручення вiд князя - наглядати за ромеями i поспiшити з речницею
про ©хнi лихi намiри, коли знову захочуть вдатися до татьби. Зараз щось
схоже на те. Як можу вiдлучитися на все лiто, а може, й бiльше, коли тут
збирають манiпули й гуртують у когорти, а когорти - в легiони? То ж зрада
буде, Миловидко, i страшна зрада. Лiпше було б не зголошуватися, анiж
сказати: "Попереджу", - i не попередити".
I журився ©© журбою, i дошукувавсь, що i як вдiяти, а дошукатися не
мiг.
- Я пособлю тобi, дiвчино, аякже, - почав з обiцянки. - Проте почнемо
не з мандрiв по Вiзантi©. Найперше ма мо знати, куди повезли тих нещасних,
де i кому збули.
- Гадаю, в пристанищi Одес знають те.
- В Маркiанополi теж знають i, може, лiпше, нiж у пристанищi Одес. Отож
пошуки почнемо звiдси, а там i до Одесу дiстанемося, аби певними бути, що
не на ложнiй путi.
Борич вiдклав свою роботу, вивiв з пiдклiтi й посадив гостю за стiл,
дав ©сти. А поки ©ла, сидiв i думав, до кого йому вдатися, у кого шукати
©©, правди про полонених. Певно, нiчого втiшного не вишукав, думаючи, бо
не ожвавився, як ранiш бувало. Порадив Миловидцi лягти та спочити пiсля
многотрудно© путi, всiляких тривог на тотих путях та й подався з двору.
Минув день - Борич повернувся з преторiю нi з чим, минув другий - знову
нi з чим. А третього дня i зовсiм зайшов на подвiр'я пiдупалий духом.
- Щось погане вивiдали, дiдусю?
Вимiряв ©© невеселим оком i тодi вже сказав:
- Знаю, ти ждеш вiд мене лишень гарного та при много. А те й не береш
на карб, що при©хала шукати при мностi серед людоловiв. Тож слухай, дитя
людське, що казатиму, не тiш себе удачами, надто швидкими та при мними.
Ходiння по муках тiльки почалося. Не до I рони i не до Авiдоса повiз
Хiльбудiй твого Божейка i всiх, хто з ним. Чи то не хотiв платити мито за
продаж рабiв, чи боявся, що в сих работорговельних гаванях спiйма ться на
татьбi, - погнав набитi взятими гвалтом тиверцями лодi© аж до Iллiрика.
- Аби тiльки знати, де, - не малiла духом, навпаки,ожвавилася Миловида.
- Дiдусю, рiдненький. Iллiрик то й Iллiрик, подамося й до Iллiрика, аби
знати, де!
- Iллiрик великий, горлице. Перш нiж правитися туди, ма мо достовiрно
знати, де саме продавали.
- А тi, - кивнула на преторiй, - не кажуть?
- Не знають нiбито. По©демо-таки з тобою до пристанища Одес i
шукатимемо таких, що знають про долю тиверцiв, там.
Цього разу Борич не взяв iз собою ливарного причандалля, як брав ранiш,
маючи намiр зiбрати коло себе люд i вивiдати в нього те, що хотiв
вивiдати. Знав-бо: стезю ма топтати до навiкулярi©в, а то не для всiх
доступний люд, ©х коли й привабить щось, то не його кузнь.
- Кажеш, ма ш золото i ромейськi солiди? - запитав Миловиду, побувавши
в пристанищi.
- Маю.
- Тобi вони, ясна рiч, пригодяться ще, та що вдi ш, i тут без них не
вивiда мо. Давай поки що солiди, а золото прибережи.
Ходив та й ходив до пристанища та до осель при пристанищi, а повертався
нi з чим, лише веселенький був, а то й зовсiм хмiльний. Дивувалася з того,
а ще бiльше боялася: проциндрить дiд те, що вiдiрвала вiд серця й передала
як надiю на порятунок Божейкова мама, а хосену з тих походеньок його не
буде анiякого. Та ба, iншо© путi вивiдати, де Божейко, не бачила: те
знають мореходи i тiльки мореходи. Може, не слiд так дуже вже покладатися
на Борича, самiй теж ходити та питатися? Хтось же був свiдком, як виводили
тиверцiв iз схованок, пакували в лодi©. А коли був, мiг чути, куди
правитимуться тi лодi©, може знати, де зараз мореходи, що возили полонених
за море. Тодi, як правилася до Днiстра та шукала гостей iз чужкраю, теж
боялася: кого зустрiне, кому довiриться, а не шкоду , бач, що довiрилась.
Ано, свiт не такий жорстокий, як про нього кажуть, а люд - i поготiв. Так
надумала, так i зробила б завтра чи пiслязавтра, коли б у ©© прихисток не
залетiло те, чого давно ждала. Борич розчинив не по-старечому дужо дверi й
мовив, переступаючи порiг:
- Готуйся, Миловидко, завтра вируша ш. У Старому Епiрi, в пристанищi
Нiкополь, продавали тиверських бранцiв.
- Це далеко?
- Далеко, дитино, та я домовився: тебе доправлять до самого Нiкополя.
Дiвчина загадалася.
- А чому тiльки мене? Ви хiба не ©дете?
Старий знiтився i безсило розвiв руками.
- Не можу я, горлице, по©хати. тут, у Маркiанополi, дiло, котре не
пуска мене з тобою.
Осмутнiла враз i сiла там, де перед тим сидiла.
- Ти не сумуй i не май на мене гнiву, - заспокоював чи й виправдувався
Борич. - Не тому не ©ду, що не хочу, не можу я, повiр. Роме© знову
готуються до походу, маю знати, куди збираються йти, i коли знов на Тивер,
зробити так, щоб знали тиверцi.
Глянула на старого i недовiрливо, i загадково-подивовано й знов
потупила зiр, похилила голову.
- Я боюся, дiду. Вся надiя була на вас. Гадала, i Божейка вiдшука те в
цiй чужiй та загадковiй для нас, тиверцiв, землi, i мене надоумите та
захистите, коли дiйде до напастi.
Очi Боричевi, вид Боричiв казали: "А горенько!" - та уста промовляли
iнше.
- Навiкулярiй, що взявся доправити тебе, - муж лiтнiй i добронравний.
Казав, доки будеш пiд його рукою, волосинка з голови не впаде. А як далi
складатиметься в тебе з ромеями, то вже сама побачиш. Раджу тiльки, не
будь вельми щедрою i не вдавай iз себе багату. А ще не будь надмiру
довiрливою. Розпитуй, проси, торгуйся, являй в усьому розум i обачнiсть.
Чула: розум i обачнiсть. То будуть динi тво© помiчники на многотруднiй
путi удач i невдач, сподiванок i розчарувань.
ХIХ
Боричевi пiдозри не пiдтвердилися того лiта. Роме© збиралися до
Маркiанополя, та не для то©, що догадувався вiн, виправи: ходили на
забудови та змiцнення фортець у Поду-нав'©. А наступного передлiття вода
так пiднялася в широкому та повноводому Дуна©, що про перехiд через його
широчiнь уплав годi було й думати. Злились i стали суцiльною
гладiнню-морем численнi рукави, зникли пiд водою очерети, залилося й стало
заплавою прибережне пониззя. Дерева стояли в водi й видавалися зеленими
острiвцями на порудiлiй водянiй гладiнi.
- Ось i ма мо. Волоте, помiч, - пiдвiвся в стременах i пильно
розглянувся Вепр. - Дунай до самого лiта став ромеям на перепуттi, а нам
визначив обводи незатоплювано© твердi. Напевне знатимемо тепер, де вдало
визначили мiсця для веж, а де помилилися. Бiльшо© води, зда ться, не було
в пониззi.
- Гада ш, що ми десь i помилилися?
- Дуже можливо. А втiм, побува мо на мiсцi забудов - побачимо.
I князь, i його во вода знали: сюди, в Подунав'я, давно пiшли тиверськi
будiвничi - землероби, каменярi, дереводiли. Та й чули, правлячись
пониззям, як голосно вистукують тi, що дроблять та тешуть камiнь, рубають
дерево. Дереводiлiв, ясна рiч, найбiльше тут. Бо й дерева треба найбiльше.
Може, тiльки вежi й змурують iз каменю. На вали, забудови пiде земля та
дерево. А градниць iз сяких-таких колод не поставиш. Тож i
гримлять-вистукують будiвничi по всiх околiях, рубають що лiпшого та
найлiпшого.
- Старiйшини, як нiколи, повiрили тобi, княже, а вiд старiйшин
перейнялася вiрою i вся земля. Бачив, як густо йшли тиверцi на Дунай?
- Бо вiдають, чим заплатили за безпечнiсть. На власнiм хребтi спiзнали,
що таке чужинське вторгнення.
- О нi, стараннiсть та ма й iншу пiдвалину. Гадаю, не було б тако©
щиростi та одностайностi, коли б ти кликав ©х спершу на спорудження веж, а
потiм - на вiдбудову спалених весей. Турботу про люд тиверський угледiли в
тiм тво©м повелiннi, тому й пiшли усi в пониззя.
Вепрова похвала була при мна князевi. Через те говiркiшим видавався i
на Дунай дивився веселiше, нiж можна було сподiватися вiд нього.
- Гарне пристанище матимеш, во водо, коли сядеш iз родом i людом сво©м
у гирлi тако© рiки, - показав на безбрежне дунайське плесо. - Чи не
закортить стати тодi осiбним князем, га?
Питався, жартуючи, а Вепр не зумiв чомусь бути мужем, що сприйма
почуте як жарт.
- Осiбним?
- Ну, коли не осiбним, то морським.
- Морським - може, - надумавсь-таки i усмiхнувся, - а осiбним - нi. Тут
усi ю слов'янською землею не можемо упоратися з неспокiйними сусiдами.
Таке ж князiвство, як моя придунайська волость, проковтнуть i не
оближуться.
Волот загадався й примовк.
- Я через те кажу так, - обiзвався перегодом, - що менi самому Тiра
почала видаватися лiпшою i знадливiшою за Черн.
- Ов! А то ж чому?
- Бо гарне i багато чим спокусливе мiсце. Одне, город той, коли звести
його, стоятиме на узвишшi, а друге, над глибокою водою. I не на морi, i
над глибокою водою, чу ш? Таке морське пристанище може вирости в тiм мiсцi
i така твердь для слов'янсько© землi, що й ну. Та ще коли й ти станеш ©й
пiдпорою при самiм Дуна©, та коли лодiй матимемо стiльки, що на весь Понт
Евксiнський гримiтимуть славою. Уявля ш, що буде тодi? Е-е, во водо, з то©
затi© в Тiрi може вирости наша сподiвана мiць. Гада ш, поляни так собi
вчепилися за те мiсце на нашiй землi й пiшли на днiсть iз тиверцями?
Мають пильне око i далеко бачать тим оком. Я пiсля бесiди з ними покою не
маю ночами. Сплю i бачу великий бiлокам'яний город над лиманом, морське
пристанище при городi, сотнi сво©х i чужих лодiй у тому пристанищi. В
мислях дав уже йому й наймення - Бiлгород.
- А чому тiльки в мислях? Друге лiто сидять там тво© та полянськi
будiвничi, гадаю, щось зробили.
- Пристанище, вважай, вже. Коли не зашкодять роме© чи якесь iнше
безлiття, матимемо й здатну боронити себе морську твердь.
Скiльки правилися понад Дуна м купно, стiльки й мови було про те. А
розлучився з Вепром у новiй його волостi й прибув до Тiри, мусив забути
про сво© далекосяжнi намiри: там на нього чекали вже посланцi з вiстями
вiд Борича.
Не хотiв вiрити тому, що почув, однак не вiрити теж не мiг. Чи Борич
слав би людей аж iз Маркiанополя, коли б не був певен: роме© таки
готуються до походу?
"Оце таке тво сольство, iмператоре? - питався в того, вiд кого мав
неабиякi обiцянки. - Оце така щирiсть i така правда? "
Перше, що зробив, - розiслав гiнцiв. Звiдомляв про загрозу нового
вторгнення князя Добрита у Волинi, звiдомляв i полян та уличiв. Вепровi ж
повелiв змiнити сокири на мечi й зiбрати пiд свою руку весь тамтешнiй люд.
Сам теж не забарився згромадити iз будiвничих дружину й повернувся до
Черна. Настав час не покладатися на тверезий розум ромейського iмператора.
Тiльки б не спiзнитися зiбрати до спаду води в Дуна© дужу силу. Все iнше
вирiшать меч i розум, розум i меч.
Висока дунайська вода спадала повiльно i довго, так довго, що зiбранi
пiд рукою Волота дулiбськi, полянськi во©, як i во© сусiдiв уличiв, почали
ремствувати: чи не даремна ця ратна виправа, чи не пустив хтось навмисну
чутку, аби нашкодити слов'янам? В полях зрi хлiб, по лiсах повнятьсямедом
бортi, а господарi кинули усе те напризволяще, тирлуються в Придунав'©. I
роме©в не провчать, i втрати матимуть такi, що ©х нiчим уже не вiдшкоду ш.
- Що робитимемо, княже? - прийшли i сказали нарештi самому привiдцi.
Думав, дошукувався i таки знайшов ©©, одповiдь.
- А що роблять в такому разi ? Не йдуть роме©, то нам тра йти до
роме©в. Одбирайте спритних звiдуиiв, пошлемо ©х на супрот-берег Дунаю за
звiдами. Най понишпорять та побачать, що роблять роме©, збираються чи не
збираються вони йти в нашу землю.
На те охоче пристали i звiдунiв одiбрали рiвно стiльки десяткiв на чолi
з десятськими, скiльки було на ромейськiм березi фортець. Розтлумачили, де
i як мають переправитися, що вивiдати, переправившись, та й стали ждати..
Так чи iнак, а звiди мають покласти край марному сидiнню.
Вони й поклали, та не так, як мислив собi князь i тi, що були з князем.
Звiдуни повернулися й сказали: роме©в справдi до гибелi в фортецях, одначе
не видно, щоб вони готувалися до вторгнення. Возять камiнь i мурують
стiни.
- Зводять новi фортецi?
- Ба нi, нарощують заборола в старих, мурують новi споруди на подвiр'ях
фортець.
То була заковика i неабияка. Невже Борич натрапив на ложний слiд i
обманувся? А коли нi? Коли ждуть-таки спаду води й змiцнюють тим часом
фортецi? Можуть i так собi мислити: "Чого йти до слов'ян, коли не зiбраний
ще урожай на нивах, не насотано меду з бортей? Хай покладуть усе в хижi та
будуть готовi зустрiти гостей не лише з простягнутими для вериг руками, а
й iз хлiбом-сiллю".
Коли це правда, не втримати йому коло себе анi полян та уличiв, анi
дулiбiв. Щасливi мислi - нечастi гостi, ця ж прийшла й осiнила якось
неждано й негадано: а чом i йому не робити те, що роблять роме©, - знов
повернути усiх до заступа i сокири?
З тi ю думкою вийшов перед тисяцьких i постарався втлумачити ©м:
легковажити не час; а щоб зiбраний у пониззi люд не нудьгував без дiла i
менше думав про сво© вогнища, посила його на припинене через чутку про
вторгнення спорудження веж. З князем Добритом така домовленiсть: рано чи
пiзно все одно треба буде приходити сюди i споруджувати.
Не був би вiн князь, привiдця во©в i дружини, а до того ж муж думаючий,
коли б на тому й заспоко©вся. Кажуть, у роме©в не спостерiга ться помислiв
про ратну виправу за Дунай? Хай кажуть, а вiн знову пошле сво©х звiдунiв
на супротивний бiк - хай стежать за ромеями, хай знають, якi в них помисли
сьогоднi, якi завтра.
За цим разом вибiр його випав на найближчi задунайськi твердi Ульмiтон
та Туррiс i був, зда ться, вдалим: саме в Ульмiтон прибували та й
прибували во© з ромейських провiнцiй.
- Це i вона, розгадка Хiльбудi вого замислу, - радiв чомусь Волот. -
В Ульмiтонi накопичуються сили, що вторгатимуться.
Стежити за ромеями, що таборилися по фортецях, доручив одному з
найкмiтливiших сво©х сотникiв.
- Не спускай ока з них, - повелiв йому, - найпаче з тих, що в
Ульмiтонi.
Звiдiв не було седмиць чотири, зрештою прискакав гiнець i сказав:
сидять роме©; ходять удень на муштри, увечерi п'ють вино, а з фортецi не
йдуть.
- А що сотник? Якi його намiри?
- Вивiдувати i ждати.
- Розумно. Пождемо й ми, коли так.
Не зовсiм вiрив ©й, а все ж скорився. I шле© поплiв, i до лодi©
приторочив, i поперед лодi© викинув. Коли ж випiрнули та струснули гривами
бiлi, мов пiна морська, кобилицi, i пожвавився, i про сум та непевнiсть
забув... Бо таки попливли з Любавою так швидко, що знялись i пiшли в
усiбiч крутi хвилi, повiяло стрiчним вiтром, а вже вiтер зривав i кидав на
них, потiшених i вдоволених, м'яку пiну, холоднi й вiд того
лоскiтне-дошкульнi бризки. Звiдки йому, земному, було знати, що то не
просто собi бризки, то чари Любавиного батечка - царя моря. Плив i
насолоджувався тим плаванням-летом, розкiш-волею, що можлива тiльки на
морi, присутнiстю дiви-краси, що подарувала йому море. А коли така розкiш
серцю i такi чари на серце, де вже думати про якiсь сумнiви i якусь
непевнiсть. Обiймав потiшену його вдоволенням Любаву й купався в
знадах-розкошах ©©, як лодiя в збуреному морi.
До берега обiцяно© царiвною землi пристали тi © вранiшньо© години, як
сходило сонце i його скiсне промiння щедро залило доли та гори. Може, й не
примiтили б тi © щедростi, та з ночi випала на дерева, на трави роса, а
скiсне промiння умi вишукувати роси. Заграло, замерехтiло в тих
диво-перлах, здавалось, видзвоню в них. Торка ться падiнням-доторком i
видзвоню кришталево чистим дзвоном.
"Нiби на островi Буянi".
"Подоба ться?" - пита царiвна й ласкою загляда у вiчi.
"Кажу ж, нiби на островi Буянi. А так, як на Буянi, нiде нема ".
"Ну, - веселiша , - тодi тут i житимемо".
Вони оглянули за день долину, були у лiсi, пiд горою. Просто ходили й
милувалися привiллям це© землi чи збирали ягоди й снiдали та обiдали в
парi, все гомонiли й гомонiли, парувались та парувались, i хто зна , що
бiльше радувало ©х: вiднайдений закуток-вирай на землi чи те, що вiн давав
привiд сподiватися: вони днаються назавжди.
"Сам споруджуватимеш терем, - запитала царiвна, коли повернулися на
лодiю, - чи родакiв мо©х покличемо?"
"Чим же я споруджуватиму його, коли, крiм рук, нiчого не маю?"
"I то правда, - осмiхнулася. - Ну, то лягай i спи, а я посиджу над
тобою".
"Чого ма ш сидiти?"
"Хочу так. Першу нiч ночу мо на сво©й землi, мушу приглянутися, яка
вона поночi".
"А я засну. Бо нiч не спав i день був су тний".
I вiн заснув. А прокинувся другого дня, Любави не побачив коло себе.
Пiдвiвся, розглянувся - таки нема . Поспiшив, спонукуваний тривогою, iз
лодi©, та тiльки-но вибрався звiдти, як знову змушений був стишити ходу.
Лодiя ©хня стояла в тихiй заводi, бiля кам'яно© стiни, а одразу за заводдю
пiдносився в небо й дивував величчю та неабиякими розкошами терем-палац.
Вiн був мармуровий, з високими, прикрашеними рiзьбленням вiкнами. Довкола
палацу лад i досконалiсть, така досконалiсть, нiби усе, що тут, виросло
за нiч iз землi й постало перед очима заспаного витязя, як диво з див.
Здолав-таки свiй подив, як i сво© сум'яття, й попростував до палацу.
Назустрiч йому вийшла Любава. Уклонилася низько й мовила звичне:
"Прошу мужа й господаря до нашого терема".
Не питав, звiдки такий, як могло статися. I так догадувався. Ходив
слiдом чи поруч iз Любавою й слухав, що казала. А вона все оповiдала та й
оповiдала. I свiтилась оповiдаючи. Якимсь м'яким, до лоскоту при мним
свiтлом. Бо й сама була неабияк вдоволена тим, що ма господу, що буде
господинею. Може, саме те вдоволення й робило ©© не просто лiпою та гожою
в новому вбраннi, - божественно чарiвною.
Незчувся Яровит, коли i як перейнявся ©© радiстю i став тiшитись ©©
втiхою.
"Такi палаци, - осмiхнувся сво©й судженiй, - чував, тiльки в
заморських царiв".
"А хiба ми не царi?"
Вони й справдi зажили, мов царi. Нiчим не клопоталися: усе, що слiд
було добути, добував хтось i, що слiд було подати, теж подавав хтось. Або
ходили на лови й розважалися ловами, або сидiли в теремi чи десь на
узлiссi й тiшились собою, землею, в якiй оселилися, привiллям, що мали на
тiй землi. Любаву, щоправда, бiльше вабило море, i вона щораз частiше
нагадувала про те мужу. Коли дув попутний чи бiльш-менш сприятливий вiтер,
Яровит ставив вiтрила й пускав лодiю в безмежну морську широчiнь, коли
треба було йти супроти вiтру чи наставало затишшя, Любава вдавалася до
родакiв сво©х, i тi присилали морських кобилиць. Так чи iнакше, а молоде
подружжя ганяло по морю коли хотiло i як хотiло. Бо обо вподобали тi
плавання-лети, обом було чим тiшитися в тих плаваннях. Воля усiм до смаку,
а вiдчуття безмежного простору-волi - тим паче. А ще ж були зваби морських
глибин i морського дна, були й вiдвiдини сусiднiх i несусiднiх пристанищ у
чужих землях. Ходили, задивлялися на мир людський i дивувалися поконам у
тому мирi, захоплювались його розма©ттям. Згодом навчилися й торгувати:
збували добутi в морi корали, перлини, брали за них те, що приглянулося чи
видавалось потрiбним у сво©м теремi.
Так об'явилася в них челядь, об'явилися гуслi, арфи, а з ними й люди,
що чарували грою на гуслях та арфах, потiшали пiснями чи вмiли вести
чарiвний танок.
Царiвна вподобала все те i не помiтила, як втратила смак до заморських
мандрiв, а разом з тим i бажання бути з мужем та з мужем. Обсадила себе
доброликими жонами, завела серед них приятельок, те й робила, що примiряла
вбрання, - те, що пошили ©й, i те, що тiльки збиралися шити, не перечила,
коли укладали по-сво му коси, мили в купелi й вели до зали, де
влаштовувались вечiрнi чи святковi iгрища.
Яровит частiше та й частiше почав залишатися сам; коли - на часину,
коли - на весь день. Любава, як i ранiш, була ласкава й говiрлива з ним,
можливо, ще говiрливiша, нiж досi. Бо таки мала що казати по цiлоденнiй
розлуцi i таки неабияк захоплена була тим, що казала. Аж поки не домоглася
свого - почала водити на святковi та вечiрнi iгрища. Саджала коло себе й
щiльно тулилася до свого мужа, була така ж мила та люба йому, як i ранiш.
I те, що бачив, було любе та миле. Однак до пори до часу. Вiдчув по
якомусь часi: почало набридати. Вночi, чуючи Любавинi
розповiдi-захоплення, порiвняння цих, земних, iгрищ з тими, що бачила й
знала на днi моря, лише вiдмовчувався, а вдень брав змайстрованого на
дозвiллi лука, набивав тулу стрiлами i йшов у лiс чи до пiдгiр'я на лови.
Не було такого дня, щоб повертався з порожнiми руками. Або косулю
приносив з пiдгiр'я, або тетерука з лiсу. А спокою для свого серця не мiг
зловити. Щось його мучило в палацi й поза палацом, чогось не вистачало, i
те "щось" чим далi, то вiдчутнiше почало розчаровувати його i в ловах.
Тодi сiдав у лiсi чи на пiдгiр'© i думав, а думаючи, нерiдко засинав.
Приснилось якось (i таки там, у лiсi): постав перед ним отой, полишений
у Живи кiнь i збуджено забив копитом.
"Чого тобi?" - запитав Яровит, як завжди питав, коли кiнь непоко©вся.
"Менi нiчого, - вiдповiв Буланий. - Менi тiльки сумно без тебе. З Живою
бiда".
"Як то - бiда? Що сталося?"
"Слаба вона, млi -зiтлiва без тебе".
"Без мене?" - запитав спантеличено й лупнув очима.
Довго сидiв ще пiд деревом i не знав, як розумiти бачене. Сон то був чи
з'ява? Нiби ж сон, а таке вiдчуття, мовби сто©ть хтось i жде, що скаже
вiн, Яровит, на повiдане.
Зiтлiва без нього... А чом би й не так? Он скiльки часу минуло, як
посiяв у серцi надiю, розпалив багаття великих жадань, а що принiс ©й?
Розлуку й сум, невтiшну сподiванку й страждання. А запевняв же, казав -
лише через бiду не повернувся до сво © Живи, не взяв iз нею злюб. Та хай
жде i вiрить: вiн повернеться. Коли й земля стане дибом, небо вiзьметься
вогнем, все одно повернеться i стане ©й мужем.
Не пiшов того вечора на iгрища, а наступного дня - на лови. Любава
помiтила його смуток-зажуру i сполошилася.
"Чого тобi? Що з тобою?"
"Сумно, Любаво"..
"Були удвох, не сумував, тепер, коли багато нас, суму ш?"
"Тепер сумую i ось що скажу тобi, царiвно: я маю вiд ©хати вже".
"Куди? Чого?"
"Земля батькiв кличе. I дiвчина, якiй обiцявся".
"А я? Ти ж взяв зi мною злюб".
"Узяв, та не обiцявся".
Знiтилась Любава, а далi й геть розплакалася. Схилила на руки голову,
затулила долонями лице й плакала по-жiночому ревно, по-людському жалiсно.
"Казав: я люба тобi. Тепер нi вже?"
"Час любощiв минув, царiвно. Настав час повинностей. А повиннiсть кличе
мене у рiдну землю".
Пiдвела голову й глянула допитливо.
"Що ж маю робити тут сама? Нiчому не рада буду, все стане огидним без
тебе".
"Може, повернешся до родакiв сво©х, у море?"
"Не зможу я жити тепер у водi".
"Як то не зможеш? А там, у агарянiв, казала..."
"Бо тодi могла ще скупатися в молоцi вiлиних кобилиць та й
повернутися.. Тому й казала так. Тепер iнше кажу: я понесла вiд тебе дитя,
а воно тво дитя, земного мужа, i не зможе жити в морi".
Щось озвалося в ньому болiсне i втiшне. Одначе бiльше болiсне було,
анiж втiшне, бо обхопив руками голову й питав-допитувався сам у себе: "Як
же пiду тепер вiд не©? Чи можу пiти пiсля всього, що сталося?"
"Лишайся, - поспiшила присiсти перед ним Любава й заглянути, як колись
заглядала, у вiчi - так глибоко й так жалiсно, серця дiставала. - У тебе й
тут, як бачиш, вже повиннiсть".
I мучився, i карався, i заспокоював свою добролику царiвну, аби не
побивалася так. А проте не тодi, то перегодом десь сказав ©й:
"Мушу, Любаво".
"Може, хоч iнодi навiдуватимешся до нас?" - подала сама собi надiю.
"Iнодi - може"..
I, щоб вiдiрвати ©© якось вiд серця, обернувся круто, сiв у лодiю й
пiдняв усi, що були на нiй, вiтрила...
- Ну, а далi ж як було? - не вдовольнився тим, що повiдала бабуся,
Богданко.
- Так i було, як мало бути. Добувся Яровит до сво © землi, взяв iз
Живою злюб. Таке весiлля справляли, подейкують люди, усi гори дзвенiли.
- А царiвна?
- А царiвна народила сина та тим i втiшилася. Син, мов двi краплини
води, був схожий на вiтця, i теж, як i батько, став князем у сво©й землi.
До моря тiльки бiльше лежало його серце, анiж до суходолу. Через те й
прославився у людях як багатий морський гiсть i великий мореходець.
XVIII_
За гожо© години раннього передлiття Миловида була вже у Нижнiй Мiзi© i
мiряла ту саму путь, що й колись. Ото тiльки й одмiни, що правилася не з
Маркiанополя в Одес, а з Одесу в Маркiанополь. I певна була: плавання ©©
позаду вже, i не зовсiм вiрила, що таки позаду. Бо коли ходила берегом
Днiпра та шукала лодiю з чужкраю, всякого наслухалася про заморських
мореходiв: i пiдступнi вони, i завезти можуть туди, звiдки не втрапити вже
анi до Мiзi©, анi до Тиверi. А тi мореходи взяли, що належить, i сказали:
"Вiра та спокiй, дiвчино, пiслязавтра будеш у пристанищi Одес". Сказали й
доправили. Чи такi добрi , чи тому, що обманула ©х, видала себе за
викрадену тиверськими татями, навiть жалiли в путi, берегли вiд бурi, що
розгулялася.
Присяйбiг, коли усi такi, пiде Божейковими слiдочками в землi ромейськi
i розшука свого Божейка. Таки зважиться i пiде!
Обернулася, глянула в той бiк, де клопоталися ©© мореходи, й вiдчула
малiсть свою, а ще сором за себе: таким людям i назвалася полонянкою,
сказала неправду.
Аби виправдатися бодай чимось, пообiцяла, ба заприсяглася сама собi:
далi казатиме всiм правду i тiльки правду. У свiтi жорстокi i безпутнi
люди, то так, а все ж свiт не такий жорстокий i безпутний, як про нього
думають.
Старий Борич сидiв, як завжди сидить, коли бува вдома, у сво©й
пiдклiтi й латав-заварював чужi казани. Не сподiвався, ясна рiч, бачити
Миловиду в себе. Коли ж постала перед ним i сказала, вклоняючись:
"Добридень, господарю красний", - видивився й закляк зi сво©м ремеслом у
руках.
- Ти?! - не спитав - простогнав лякаючись. - Менi привиджу ться чи це
справдi ти, Миловидо?
- Я, дiдусю.
Пiдвiвся, засу тивсь, як мiг су титися в сво© лiта, провiв i посадив
супроти себе.
- Як же це, дiвчинко? Гадав, ти давно дома вже, тiшиш сво©м поверненням
iз неволi маму, тата, а ти тутки. Що сталося, Миловидко, i як сталося?
Оповiла все i не приховала в тiй оповiдi найголовнiшого: ©й нема й не
буде життя на землi, коли не вiдшука та не звiльнить Божейка. Затим i
прийшла до роме©в, затим сто©ть i перед ним, Боричем. Солiди, якесь там
золото ма на пошуки та викуп, а в усьому iншому поклада ться на помiч
мандрiвного ливарника Борича, котрому вiльно iти, куди хоче, й бути там,
де захоче. Та Борич не поспiшав хвалити ©© за тi милi його серцю намiри,
як не поспiшав i зголошуватися. Сидiв, дивився на порятовану свого часу з
неволi дiвчину прибитими смутком очима i мовчав. "Як же я пiду з тобою,
гожа дитино? - казали його очi. - Чи ти не бачиш, який я лiтнiй? Чи не
вiда ш, що та далека й тривала путь не для мо©х нiг? А й те ще знай: маю
та мне доручення вiд князя - наглядати за ромеями i поспiшити з речницею
про ©хнi лихi намiри, коли знову захочуть вдатися до татьби. Зараз щось
схоже на те. Як можу вiдлучитися на все лiто, а може, й бiльше, коли тут
збирають манiпули й гуртують у когорти, а когорти - в легiони? То ж зрада
буде, Миловидко, i страшна зрада. Лiпше було б не зголошуватися, анiж
сказати: "Попереджу", - i не попередити".
I журився ©© журбою, i дошукувавсь, що i як вдiяти, а дошукатися не
мiг.
- Я пособлю тобi, дiвчино, аякже, - почав з обiцянки. - Проте почнемо
не з мандрiв по Вiзантi©. Найперше ма мо знати, куди повезли тих нещасних,
де i кому збули.
- Гадаю, в пристанищi Одес знають те.
- В Маркiанополi теж знають i, може, лiпше, нiж у пристанищi Одес. Отож
пошуки почнемо звiдси, а там i до Одесу дiстанемося, аби певними бути, що
не на ложнiй путi.
Борич вiдклав свою роботу, вивiв з пiдклiтi й посадив гостю за стiл,
дав ©сти. А поки ©ла, сидiв i думав, до кого йому вдатися, у кого шукати
©©, правди про полонених. Певно, нiчого втiшного не вишукав, думаючи, бо
не ожвавився, як ранiш бувало. Порадив Миловидцi лягти та спочити пiсля
многотрудно© путi, всiляких тривог на тотих путях та й подався з двору.
Минув день - Борич повернувся з преторiю нi з чим, минув другий - знову
нi з чим. А третього дня i зовсiм зайшов на подвiр'я пiдупалий духом.
- Щось погане вивiдали, дiдусю?
Вимiряв ©© невеселим оком i тодi вже сказав:
- Знаю, ти ждеш вiд мене лишень гарного та при много. А те й не береш
на карб, що при©хала шукати при мностi серед людоловiв. Тож слухай, дитя
людське, що казатиму, не тiш себе удачами, надто швидкими та при мними.
Ходiння по муках тiльки почалося. Не до I рони i не до Авiдоса повiз
Хiльбудiй твого Божейка i всiх, хто з ним. Чи то не хотiв платити мито за
продаж рабiв, чи боявся, що в сих работорговельних гаванях спiйма ться на
татьбi, - погнав набитi взятими гвалтом тиверцями лодi© аж до Iллiрика.
- Аби тiльки знати, де, - не малiла духом, навпаки,ожвавилася Миловида.
- Дiдусю, рiдненький. Iллiрик то й Iллiрик, подамося й до Iллiрика, аби
знати, де!
- Iллiрик великий, горлице. Перш нiж правитися туди, ма мо достовiрно
знати, де саме продавали.
- А тi, - кивнула на преторiй, - не кажуть?
- Не знають нiбито. По©демо-таки з тобою до пристанища Одес i
шукатимемо таких, що знають про долю тиверцiв, там.
Цього разу Борич не взяв iз собою ливарного причандалля, як брав ранiш,
маючи намiр зiбрати коло себе люд i вивiдати в нього те, що хотiв
вивiдати. Знав-бо: стезю ма топтати до навiкулярi©в, а то не для всiх
доступний люд, ©х коли й привабить щось, то не його кузнь.
- Кажеш, ма ш золото i ромейськi солiди? - запитав Миловиду, побувавши
в пристанищi.
- Маю.
- Тобi вони, ясна рiч, пригодяться ще, та що вдi ш, i тут без них не
вивiда мо. Давай поки що солiди, а золото прибережи.
Ходив та й ходив до пристанища та до осель при пристанищi, а повертався
нi з чим, лише веселенький був, а то й зовсiм хмiльний. Дивувалася з того,
а ще бiльше боялася: проциндрить дiд те, що вiдiрвала вiд серця й передала
як надiю на порятунок Божейкова мама, а хосену з тих походеньок його не
буде анiякого. Та ба, iншо© путi вивiдати, де Божейко, не бачила: те
знають мореходи i тiльки мореходи. Може, не слiд так дуже вже покладатися
на Борича, самiй теж ходити та питатися? Хтось же був свiдком, як виводили
тиверцiв iз схованок, пакували в лодi©. А коли був, мiг чути, куди
правитимуться тi лодi©, може знати, де зараз мореходи, що возили полонених
за море. Тодi, як правилася до Днiстра та шукала гостей iз чужкраю, теж
боялася: кого зустрiне, кому довiриться, а не шкоду , бач, що довiрилась.
Ано, свiт не такий жорстокий, як про нього кажуть, а люд - i поготiв. Так
надумала, так i зробила б завтра чи пiслязавтра, коли б у ©© прихисток не
залетiло те, чого давно ждала. Борич розчинив не по-старечому дужо дверi й
мовив, переступаючи порiг:
- Готуйся, Миловидко, завтра вируша ш. У Старому Епiрi, в пристанищi
Нiкополь, продавали тиверських бранцiв.
- Це далеко?
- Далеко, дитино, та я домовився: тебе доправлять до самого Нiкополя.
Дiвчина загадалася.
- А чому тiльки мене? Ви хiба не ©дете?
Старий знiтився i безсило розвiв руками.
- Не можу я, горлице, по©хати. тут, у Маркiанополi, дiло, котре не
пуска мене з тобою.
Осмутнiла враз i сiла там, де перед тим сидiла.
- Ти не сумуй i не май на мене гнiву, - заспокоював чи й виправдувався
Борич. - Не тому не ©ду, що не хочу, не можу я, повiр. Роме© знову
готуються до походу, маю знати, куди збираються йти, i коли знов на Тивер,
зробити так, щоб знали тиверцi.
Глянула на старого i недовiрливо, i загадково-подивовано й знов
потупила зiр, похилила голову.
- Я боюся, дiду. Вся надiя була на вас. Гадала, i Божейка вiдшука те в
цiй чужiй та загадковiй для нас, тиверцiв, землi, i мене надоумите та
захистите, коли дiйде до напастi.
Очi Боричевi, вид Боричiв казали: "А горенько!" - та уста промовляли
iнше.
- Навiкулярiй, що взявся доправити тебе, - муж лiтнiй i добронравний.
Казав, доки будеш пiд його рукою, волосинка з голови не впаде. А як далi
складатиметься в тебе з ромеями, то вже сама побачиш. Раджу тiльки, не
будь вельми щедрою i не вдавай iз себе багату. А ще не будь надмiру
довiрливою. Розпитуй, проси, торгуйся, являй в усьому розум i обачнiсть.
Чула: розум i обачнiсть. То будуть динi тво© помiчники на многотруднiй
путi удач i невдач, сподiванок i розчарувань.
ХIХ
Боричевi пiдозри не пiдтвердилися того лiта. Роме© збиралися до
Маркiанополя, та не для то©, що догадувався вiн, виправи: ходили на
забудови та змiцнення фортець у Поду-нав'©. А наступного передлiття вода
так пiднялася в широкому та повноводому Дуна©, що про перехiд через його
широчiнь уплав годi було й думати. Злились i стали суцiльною
гладiнню-морем численнi рукави, зникли пiд водою очерети, залилося й стало
заплавою прибережне пониззя. Дерева стояли в водi й видавалися зеленими
острiвцями на порудiлiй водянiй гладiнi.
- Ось i ма мо. Волоте, помiч, - пiдвiвся в стременах i пильно
розглянувся Вепр. - Дунай до самого лiта став ромеям на перепуттi, а нам
визначив обводи незатоплювано© твердi. Напевне знатимемо тепер, де вдало
визначили мiсця для веж, а де помилилися. Бiльшо© води, зда ться, не було
в пониззi.
- Гада ш, що ми десь i помилилися?
- Дуже можливо. А втiм, побува мо на мiсцi забудов - побачимо.
I князь, i його во вода знали: сюди, в Подунав'я, давно пiшли тиверськi
будiвничi - землероби, каменярi, дереводiли. Та й чули, правлячись
пониззям, як голосно вистукують тi, що дроблять та тешуть камiнь, рубають
дерево. Дереводiлiв, ясна рiч, найбiльше тут. Бо й дерева треба найбiльше.
Може, тiльки вежi й змурують iз каменю. На вали, забудови пiде земля та
дерево. А градниць iз сяких-таких колод не поставиш. Тож i
гримлять-вистукують будiвничi по всiх околiях, рубають що лiпшого та
найлiпшого.
- Старiйшини, як нiколи, повiрили тобi, княже, а вiд старiйшин
перейнялася вiрою i вся земля. Бачив, як густо йшли тиверцi на Дунай?
- Бо вiдають, чим заплатили за безпечнiсть. На власнiм хребтi спiзнали,
що таке чужинське вторгнення.
- О нi, стараннiсть та ма й iншу пiдвалину. Гадаю, не було б тако©
щиростi та одностайностi, коли б ти кликав ©х спершу на спорудження веж, а
потiм - на вiдбудову спалених весей. Турботу про люд тиверський угледiли в
тiм тво©м повелiннi, тому й пiшли усi в пониззя.
Вепрова похвала була при мна князевi. Через те говiркiшим видавався i
на Дунай дивився веселiше, нiж можна було сподiватися вiд нього.
- Гарне пристанище матимеш, во водо, коли сядеш iз родом i людом сво©м
у гирлi тако© рiки, - показав на безбрежне дунайське плесо. - Чи не
закортить стати тодi осiбним князем, га?
Питався, жартуючи, а Вепр не зумiв чомусь бути мужем, що сприйма
почуте як жарт.
- Осiбним?
- Ну, коли не осiбним, то морським.
- Морським - може, - надумавсь-таки i усмiхнувся, - а осiбним - нi. Тут
усi ю слов'янською землею не можемо упоратися з неспокiйними сусiдами.
Таке ж князiвство, як моя придунайська волость, проковтнуть i не
оближуться.
Волот загадався й примовк.
- Я через те кажу так, - обiзвався перегодом, - що менi самому Тiра
почала видаватися лiпшою i знадливiшою за Черн.
- Ов! А то ж чому?
- Бо гарне i багато чим спокусливе мiсце. Одне, город той, коли звести
його, стоятиме на узвишшi, а друге, над глибокою водою. I не на морi, i
над глибокою водою, чу ш? Таке морське пристанище може вирости в тiм мiсцi
i така твердь для слов'янсько© землi, що й ну. Та ще коли й ти станеш ©й
пiдпорою при самiм Дуна©, та коли лодiй матимемо стiльки, що на весь Понт
Евксiнський гримiтимуть славою. Уявля ш, що буде тодi? Е-е, во водо, з то©
затi© в Тiрi може вирости наша сподiвана мiць. Гада ш, поляни так собi
вчепилися за те мiсце на нашiй землi й пiшли на днiсть iз тиверцями?
Мають пильне око i далеко бачать тим оком. Я пiсля бесiди з ними покою не
маю ночами. Сплю i бачу великий бiлокам'яний город над лиманом, морське
пристанище при городi, сотнi сво©х i чужих лодiй у тому пристанищi. В
мислях дав уже йому й наймення - Бiлгород.
- А чому тiльки в мислях? Друге лiто сидять там тво© та полянськi
будiвничi, гадаю, щось зробили.
- Пристанище, вважай, вже. Коли не зашкодять роме© чи якесь iнше
безлiття, матимемо й здатну боронити себе морську твердь.
Скiльки правилися понад Дуна м купно, стiльки й мови було про те. А
розлучився з Вепром у новiй його волостi й прибув до Тiри, мусив забути
про сво© далекосяжнi намiри: там на нього чекали вже посланцi з вiстями
вiд Борича.
Не хотiв вiрити тому, що почув, однак не вiрити теж не мiг. Чи Борич
слав би людей аж iз Маркiанополя, коли б не був певен: роме© таки
готуються до походу?
"Оце таке тво сольство, iмператоре? - питався в того, вiд кого мав
неабиякi обiцянки. - Оце така щирiсть i така правда? "
Перше, що зробив, - розiслав гiнцiв. Звiдомляв про загрозу нового
вторгнення князя Добрита у Волинi, звiдомляв i полян та уличiв. Вепровi ж
повелiв змiнити сокири на мечi й зiбрати пiд свою руку весь тамтешнiй люд.
Сам теж не забарився згромадити iз будiвничих дружину й повернувся до
Черна. Настав час не покладатися на тверезий розум ромейського iмператора.
Тiльки б не спiзнитися зiбрати до спаду води в Дуна© дужу силу. Все iнше
вирiшать меч i розум, розум i меч.
Висока дунайська вода спадала повiльно i довго, так довго, що зiбранi
пiд рукою Волота дулiбськi, полянськi во©, як i во© сусiдiв уличiв, почали
ремствувати: чи не даремна ця ратна виправа, чи не пустив хтось навмисну
чутку, аби нашкодити слов'янам? В полях зрi хлiб, по лiсах повнятьсямедом
бортi, а господарi кинули усе те напризволяще, тирлуються в Придунав'©. I
роме©в не провчать, i втрати матимуть такi, що ©х нiчим уже не вiдшкоду ш.
- Що робитимемо, княже? - прийшли i сказали нарештi самому привiдцi.
Думав, дошукувався i таки знайшов ©©, одповiдь.
- А що роблять в такому разi ? Не йдуть роме©, то нам тра йти до
роме©в. Одбирайте спритних звiдуиiв, пошлемо ©х на супрот-берег Дунаю за
звiдами. Най понишпорять та побачать, що роблять роме©, збираються чи не
збираються вони йти в нашу землю.
На те охоче пристали i звiдунiв одiбрали рiвно стiльки десяткiв на чолi
з десятськими, скiльки було на ромейськiм березi фортець. Розтлумачили, де
i як мають переправитися, що вивiдати, переправившись, та й стали ждати..
Так чи iнак, а звiди мають покласти край марному сидiнню.
Вони й поклали, та не так, як мислив собi князь i тi, що були з князем.
Звiдуни повернулися й сказали: роме©в справдi до гибелi в фортецях, одначе
не видно, щоб вони готувалися до вторгнення. Возять камiнь i мурують
стiни.
- Зводять новi фортецi?
- Ба нi, нарощують заборола в старих, мурують новi споруди на подвiр'ях
фортець.
То була заковика i неабияка. Невже Борич натрапив на ложний слiд i
обманувся? А коли нi? Коли ждуть-таки спаду води й змiцнюють тим часом
фортецi? Можуть i так собi мислити: "Чого йти до слов'ян, коли не зiбраний
ще урожай на нивах, не насотано меду з бортей? Хай покладуть усе в хижi та
будуть готовi зустрiти гостей не лише з простягнутими для вериг руками, а
й iз хлiбом-сiллю".
Коли це правда, не втримати йому коло себе анi полян та уличiв, анi
дулiбiв. Щасливi мислi - нечастi гостi, ця ж прийшла й осiнила якось
неждано й негадано: а чом i йому не робити те, що роблять роме©, - знов
повернути усiх до заступа i сокири?
З тi ю думкою вийшов перед тисяцьких i постарався втлумачити ©м:
легковажити не час; а щоб зiбраний у пониззi люд не нудьгував без дiла i
менше думав про сво© вогнища, посила його на припинене через чутку про
вторгнення спорудження веж. З князем Добритом така домовленiсть: рано чи
пiзно все одно треба буде приходити сюди i споруджувати.
Не був би вiн князь, привiдця во©в i дружини, а до того ж муж думаючий,
коли б на тому й заспоко©вся. Кажуть, у роме©в не спостерiга ться помислiв
про ратну виправу за Дунай? Хай кажуть, а вiн знову пошле сво©х звiдунiв
на супротивний бiк - хай стежать за ромеями, хай знають, якi в них помисли
сьогоднi, якi завтра.
За цим разом вибiр його випав на найближчi задунайськi твердi Ульмiтон
та Туррiс i був, зда ться, вдалим: саме в Ульмiтон прибували та й
прибували во© з ромейських провiнцiй.
- Це i вона, розгадка Хiльбудi вого замислу, - радiв чомусь Волот. -
В Ульмiтонi накопичуються сили, що вторгатимуться.
Стежити за ромеями, що таборилися по фортецях, доручив одному з
найкмiтливiших сво©х сотникiв.
- Не спускай ока з них, - повелiв йому, - найпаче з тих, що в
Ульмiтонi.
Звiдiв не було седмиць чотири, зрештою прискакав гiнець i сказав:
сидять роме©; ходять удень на муштри, увечерi п'ють вино, а з фортецi не
йдуть.
- А що сотник? Якi його намiри?
- Вивiдувати i ждати.
- Розумно. Пождемо й ми, коли так.