Мiщенко Д.. Синьоока Тивер

провiнцiй - Верхньо© Мiзi©, Прибережно© Дакi© - й наважилися виступити
супроти свавiльних склавинiв з наявним пiд руками провiнцiйним вiйськом.
Одначе не довго тiшили себе сподiванкою зупинити навалу. Склавини зiм'яли
провiнцiйне вiйсько роме©в так швидко i так надiйно, що вiйсько те
показало ворогам iмперi© спину й понесло страх перед слов'янами в сусiднi
провiнцi© - Внутрiшню Дакiю, Дарданiю, Превалiтанiю, а згодом i в дiоцез
Македонiя. Казали, суне тьма, така не пiдвладна розуму сила, що вiд не©
дуднить i стогне зморена земля, ©© неспроможне зупинити якесь там
провiнцiйне вiйсько. Для того потрiбна сила самого iмператора, потрiбнi
такi непереможнi полководцi, як Велiсарiй i його палатiйськi легiони.
Префектовi не вiрилося, щоб вторгнення слов'ян було настiльки
серйозним.
- Iдуть не всi слов'яни, лише склавини, i ви неспроможнi зупинити? -
питався в тих, що жахали його навалою. - Не оступатися! Кинути супроти
варварiв усе i всiх!
А прискакали вдруге, затим i втрет , волаючи про помiч, сам наполохався
й велiв збиратися всiм решткам провiнцiйного вiйська до Фессалонiки: тут,
пiд захистом надiйних стiн, вистоять, поки надiйде помiч.
Тепер уже не приховував вiд iмператора, яка бiда постигла Iллiрик.
Скористався попутним вiтром i послав драмон iз нарочитими мужами до
Константинополя. "Вторгнення це, - писав Юстинiановi, - не звичайна собi
татьба. Варвари йдуть iз сiм'ями. Схоже, що на поселення. Коли не
виставимо супроти них палатiйське вiйсько i не подба мо по-справжньому про
захист Iллiрика, можемо втратити його i назавжди".
Мабуть, не певен був, що iмператор вволить його волю, тим паче одразу,
довго ходив, мiркував на самотi, потiм радився з радниками i знову
мiркував, аж поки не натрапив на рятiвну думку: не скупитися наявним у
префектурi золотом, послати тямущих людей i сказати варварам: "Коли
повернетеся у свою варварську землю й заприсягнете: анi ви не
переступатимете бiльше, анi дiти вашi не переступатимуть води Дунаю, дамо
достойний миру мiж нашими землями викуп - сто тисяч золотих солiд".
Ждав вiдповiдi вiд привiдцiв варварсько© навали, нiби манни небесно©, а
дiждався - i зовсiм упав духом. Склавини сказали: "Ми не за золотом
прийшли. Нам тiсно i голодно там, за Дуна м, хочемо сiсти родами сво©ми на
полуденних землях i сидiти тут вiчно".
Що мав дiяти? Протистояти сво©ми силами варварам - марна сподiванка, а
вiд iмператора нi слова. Воно й не дивно. Чи йому, намiсниковi Iллiрика,
без iмператорських едиктiв-роз'яснень не вiдомо, в яку халепу вскочив
Юстинiан, намiрившись розширити обводи Схiдно© Римсько© iмперi© за рахунок
Захiдно©? Замахнувся ж не на що-небудь, на цiлого пiвсвiту. Мало йому
метрополi©, що обiйма всю передню Азiю - дiоцез Понт, дiоцез Азiя, дiоцез
Схiд, мало Фракi©, Дакi©, Македонi©, гипту зрештою. Захотiлося пустити
сво корiння по всiй пiвнiчнiй Африцi, в Сiцiлi©, на Апеннiському
пiвостровi. Та хотiти - одне, а зробити сво хотiння дiлом - зовсiм iнше.
Велiсарiй висадився з добiрними легiонами в пiвнiчнiй Африцi i розбив
вандалiв, заволодiв Карфагеном, Сардiнi ю, згодом - Цезарi ю, фортецею
Сектем поблизу Гераклових стовпiв, Балеурськими островами, та йому не
пощастило зробити завойованi провiнцi© покiрними. Першими пiдняли меч
супроти iмперi© Маврусi© - туземнi племена, первиннообщинний устрiй яких
дозволив ©м зiбрати масове ополчення й вирiзати в Нумiдi© та Бiзаценi
порiдiлi вiзантiйськi когорти до ноги. Вслiд за маврусiями збунтувалося й
власне вiйсько: солдати, нижчi чини окупацiйно© армi©, вважаючи себе
переможцями, не без пiдстав претендували на земельнi дiлянки у
вiдвойованiй кра©нi, тим паче, що багато хто з них встиг побратися iз
вдовами, сестрами та доньками вандалiв, що загинули в сiчах з вiзантiйцями
i мали на тi землi ще й право законних спадко мцiв. Iмператор же одписав
вiдвойованi землi собi чи фiску, православнiй церквi, нащадкам римських
посесорiв та мiсцевiй романiзованiй африканськiй знатi. З цього й почалася
ворохобня, така масова i така значима, що висунула сво©х вождiв i забрала
в iмперi© немало лiт та сил на ©© придушення.
Щось подiбне намiча ться й на Апеннiнах. В усякiм разi, видиме
пiдкорення остготiв обернулося новим пiднесенням опору i хто зна , чи не
занадто серйозним. А все через нашу, ромейську, самовпевненiсть, все тому,
що вважа мо: тiльки ми мудрi й спритнi, бiльше нiхто.
Воно нiби й не було пiдстав нарiкати на намiри Юстинiана, тим паче
напочатку. Хто обiйде криницю з холодною житт дайною водою, коли домага
спрага? Чи такi серед людей, що не пiднiмуть, виявивши на сво©й путi
дармову солiду? Такою житт дайною криницею видалися всiм праотнi землi
Римсько© iмперi©, коли помер грiзний король ©© завойовникiв - остготiв -
Теодорiх. Владу його успадкував, як водиться в остготiв, найближчий родич
короля по чоловiчiй лiнi©, малолiтнiй онук Теодорiха - Атоларiх. Фактично
ж правила державою остготiв мати малолiтнього короля i донька Теодорiха
Амаласунта, жiнка молодих лiт i незвичайно© вроди, а ще тако© важливо© для
монарха якостi, як критичний розум. Лишаючись вiрною пам'ятi батька й
керуючись здоровим глуздом, вона не пiшла на поводку у тi © остготсько©
знатi, котра носилася з титулом завойовникiв чужо© землi, нiби дитя з
писанкою, визнала за доцiльне бути лояльною iз завойованим народом, а
надто iз староримською знаттю. Аби орi нтацiя ©© не була двозначно
страктована як ворогами, так i друзями, оточила себе радниками з римсько©
аристократi©, заборонила готам посягати, тим паче силою пiдкорювати собi
землi знатних римлян, не обмежувала в правах католицьку церкву.
Це пiднесло ©© авторитет серед римлян, зате ускладнило i неабияк
стосунки з остготською знаттю. Опозицiя скористалася неприхованою
орi нтацi ю регентшi на тих, хто був порохом пiд ногами
остготiв-завойовникiв, i схилила на свiй бiк значно бiльшу частину
остготсько© знатi, анiж мала досi. На лихо, ускладнилися стосунки
остготського королiвства з сусiдами: на пiвднi - з вандалами, на
пiвнiчному заходi - iз франками. Зашморг довкола ши© затягувався i так
надiйно, що регентшi нiчого не лишалося, яко шукати пiдтримки в сильнiшого
з усiх сильних сусiдiв - у Вiзантiйсько© iмперi©.
Юстинiан спершу був тiльки подивований такими перемiнами в намiрах
остготсько© регентшi: як би там не було, остготи - громили Захiдно©
Римсько© iмперi©, арiати; чи ©м шукати пiдтримки в православних? Та,
розмисливши, а може, й порадившись, прозрiв раптом i вхопився за прохання
Амаласунти про помiч, яко за рятiвний корок у штормовому морi: пробi, та
це ж нагода з нагод! Чом не скористатися нею i не вiдновити iмперiю в ©©
iсторичних обширах, тiльки пiд скiпетром не Риму вже - Константинополя!
На клич Амаласунти вiдгукнулися та мним сольством, котре мало сказати
регентшi: когорти iмперi© до ©© послуг. Чи Амаласунту так потiшила
прихильнiсть всесильного iмператора, чи становище ©© справдi було не
вельми надiйним, розчулилася, яко всяка жiнка, й виявила бажання перебути,
поки вiзантiйськi когорти поставлять на мiсце чи приберуть iз ©© путi
ворогiв, пiд надiйною рукою Юстинiана.
й чемно вклонилися на те i знов-таки запевнили: це навiть бажано.
Лиша ться порадитися з iмператором, як зробити, аби гостина регентшi на
теренi Вiзантiйсько© iмперi© лишилася непомiченою ©©
спiввiтчизниками-остготами.
Далекосяжнi намiри Вiзантi©, здавалось, наближалися до свого логiчного
завершення i неабияк тiшили iмператора, тих, що здiйснювали його полiтику
в iмперi©. Та ба, з волi Всевишнього i обставин анi побачення iмператора з
регентшею остготсько© держави, анi блискавичного вiдновлення iмперi© в ©©
iсторичних обширах за тим разом не сталося. Радники брали, звичайно, до
уваги, що зустрiч Юстинiана вiдбудеться з дивовижно© вроди жiнкою, та,
потiшаючись тим, скинули з рахунку красу та розум, а вiдтак вплив у
iмперi© iншо© жiнки - Феодори. А вона не дрiмала. Що ©й до iсторичних
обширiв iмперi©, коли певна була: йдеться про те, бути чи не бути ©й
iмператрицею. Угледiвши вродливицю Амаласунту, до того ж набагато молодшу
за не©, Юстинiан не стане печалитися долею Феодори й охоче пристане до
думки котрогось iз численних радникiв - вiдновити Священну iмперiю
простiшим iз найпростiших способом - злюбними узами з регентшею остготiв.
Амаласунта вiдчула, певно, перемiни в намiрах Вiзантi© - не передумав
би iмператор, давно була б уже в Константинополi - й пiшла на компромiс iз
остготською опозицi ю: взяла злюб iз ставлеником опозицiонерiв, сво©м
двоюрiдним братом Теодатом, заручившись, щоправда, його ута мниченою вiд
знатi присягою: вiднинi вiн вважатиметься ©© спiвправителем у державi,
насправдi ж влада належатиме ©й i тiльки ©й.
Помисли василевса, як i помисли Всевишнього, не всiм дано знати, та як
на нього, намiсника в Iллiрику, на тiй безкровнiй спробi скорити остготiв
i слiд було спинитися. Пощо розпочинати вiйну, та ще з таким королiвством,
як остготське, коли ©© не закiнчено ще в Африцi, коли знали: нема
певностi, що не скористаються затяжною вiйною iмперi© в Середземномор'©
слов'яни i не переступлять через Дунай?
Та де там. Раз народжене бажання-поновити iмперiю в ©© iсторичних
обширах не могла вже згаснути. Августiйший довiдався по якiмсь часi, як
пiдло й пiдступно повiвся Теодат iз сво ю царственною жоною - спершу
зiслав ©© на один iз островiв Бульсинiйського озера, а згодом задушив у
лазнi - й перейнявся страшенним гнiвом (хто зна , може, гнiвався сам на
себе), а в гнiвi сказав усiм, хто був тодi в Августiонi: таке не прощають;
за пiдле вбивство царственно© особи iмперiя ма помститися остготам.
Вiйна з ними трива вже кiлька лiт, а кiнця ©© не видно й не чути. На
мiсце страченого солдатами Теодата став iнший привiдця остготiв - Вiтiгiс,
замiсть поверженого Велiсарi м Вiтiгiса титул остготського короля прийняв
сам Велiсарiй, а остготи все ж не складають збро©. На чолi опору став
вiдважний во©н i неабиякий полководець Тотiла. Розумiючи, що таке Вiзантiя
i яко© сили треба, аби подолати ©© когорти, вiн пiшов на поступки низам як
римського, так i остготського населення, не цура ться рабiв, колонiв,
котрi приходять до нього яко во©ни, i тим самим об' днав на боротьбу з
вiзантiйцями всi верстви тамошнього населення. Завдано уже перших i доволi
вiдчутних ударiв по вiйську iмператора. Що буде i як буде, один Всевишнiй
зна .. Полководець Мунд вiдступа з Далмацi©, керованi донедавна
Велiсарi м когорти - вiд рiчки По. А коли так, надiя на помiч
палатiйського вiйська мiзерна, ©© взагалi може не бути.
На кого ж тодi покладатися йому, намiсниковi? На власний розум i на
власну силу? А коли на власну силу, то як розпорядитися нею? Зiбрати й
кинути супроти варварiв чи таки замкнутися в Фессалонiцi й ждати слушного
часу? Було б знаття, що до сутички пiд Фессалонiкою не дiйде, варварам
вистачить для поселення й тi © землi, що посядуть у Дакi©, Мiзi©,
Дарданi©, Превалiтанi©, так i вчинив би. Видить бог, так i вчинив би!



XXII

А князю Вологу не до ратних клопотiв нинi. Може, вперше на вiку отак.
Ано, заприсягтися ладен: вперше. Дивиться на молоду жону свою i тiшиться,
дивиться i тiшиться. Бо ким тiшитись. Такого дива дивного нi в кого
нема й не буде. Присяйбiг! Сам ромейський iмператор хай заткнеться зi
сво ю Феодорою, дарма, що вона в усьому свiтi знана яко найлiпша та
наймудрiша. Ромейська iмператриця - хитромудра змiя, його княгиня -
голубка сизокрила. Вона примiтно поповнiла за останнi мiсяцi, однак не
втратила анi лiпоти сво ©, анi доладностi. Коли по щиростi, ще лiпшою
стала, якоюсь на диво доброю i лагiдною, а ще чистою та нiжною. Йому, мужу
сво му, давно сказала, а це й вiд стороннiх не прихову вже: жде
маленького княжича, ту опору роду-племенi, всi © землi Тиверсько©, на яку
упова , яко© так сподiва ться князь. Мабуть, втiшне щось дума , коли так
свiтить видом, оченятами. Гляне ними, виповненими голубим ся вом,
примiтить, що князь не спуска з не© замилуваиих очей, й осмiхнеться. А
осмiхнувшись, знову схилиться над шитвом, тiшить у собi веселу думку. Що
сказала б вона i яким вогнем засвiтилася б, коли б узяв та й нагадав ту
далеку грозову нiч, коли поверталися з нею вiд роме©в i опинилися з волi
богiв а чи всього лиш через його безтямне заслiплення ©© вродою в одному
наметi. Йой, згорiла б, певно, соромлячись i того заслiплення, i свого
вчинку. Бо чиста, мов голубка, бо вразлива, як та квiтка, що згорта ться
вiд доторку сонячного променя. А на його тiлi i зараз одмiтина, котра
може воскресити в ©© пам'ятi i гуркiт грому, i спалах блискавок, i те, як
цебенiла пiсля ©© удару з княжого тiла кров.
Казав Властовi: двi-три седмицi не буду в Чернi, а не був до само©
зими. Тодi вже, як випав перший снiг, зважився полишити сво солодашко й
навiдався до стольного города на кiлька днiв. Навiдався та й знову
повернувся. Бо не встиг упевнитися, що ма таке щастя, бо не хотiв знати
нiякого, окрiм того, що давала Миловидка. Тлумачив Малцi та мужам свою
вiдсутнiсть у стольнiм Чернi тим, що дi лови, що на те дана зима, аби
дiяти ©х та тiшитись дiючи, а сам ловив укупi з Миловидкою щасливi митi й
не хотiв нiкого й нiчого бiльше знати. Казали йому: " потреби люду".
Одповiдав: "Я зробив для нього все, що мiг зробити". Казали: " потреби
землi". Гнiвався i гримав гнiваючись: "Потiм, коли настане передлiття,
лiто. Чи я один у тiй землi, чи мене нема кому заступити? Сказано: будьте
за мене, то й будьте".
Дiяв вiн, щоправда, й лови. А то ж як! Зима велика, на те, може, й
да ться така велика, аби кожен мiг надолужити згаяне за тепла, тодi як
тяжiли повинностi, коли жив лише для повинностей. Тож кликав мужiв до
Соколино© Вежi на гостини й сам не цурався гостин. А де гостини, там i
лови, веселе застiлля i веселi бесiди. В одному не мiг вiдмовити собi:
дома чи в гостях був - всюди був iз Миловидкою, пишався i не приховував
вiд содругiв того, що пиша ться сво ю Миловидкою. Бо в кого ще така, як
у нього? Бо хто ще може похвалитися такою, як вона?
Пiдiйшов i сiв коло не©, жде, коли винагородить сво©м м'яким та
привiтним позирком. Жде й осмiха ться думкам сво©м.
- Хочу по©хати в поле, - хвалиться, - поглянути на ниви.
- А це надовго?
- Коли з тобою, можна й надовго.
- О нi, - знiяковiла й осмiхнулася привiтно. - Менi вже не вiльно
роз'©жджати. Можу нашкодити нашому княжатi.
Помовчав, тiшачись, i, вже помовчавши, сказав:
- Днями подамся до Черна, привезу до тебе бабку-повитуху.
- Бабку, може, й рано ще везти.
- Не буде пiзно. Бачиш, справжн передлiття настало, мене будь-якого
дня може покликати повиннiсть. Як можу полишити тебе саму?
- Спаси бiг, - ще яснiше засвiтилася на виду. - Ти завше дума ш наперед
i дума ш на лiпше.
- Щаслива зi мною?
- Ано. Чи буде i далi так, не знаю, а зараз така щаслива, Волоте, така
щаслива, що йой.
- То й будь нею, - пiдiйшов i приголубив. - А я таки по©ду.
Поле пiд Соколиною Вежею не таке вже й мале. По один бiк долини йде пiд
гору i по другий, улоговиною тягнеться i узвишшям теж. що об'©здити
князевi, на чому й око потiшити. Озимина вруниться буйно i ярина не
набагато вiдста . За ць, може, й не схова ться ще в нiй, а пташка
схова ться i надiйно. Бо грi нежарке - привiтне сонце, бо випада час вiд
часу й живить посiви плодоносне сiм'я дощу. Схоже, що боги вдоволенi
принесеними ©м жертвами, умилостивились i шлють благодать свою на всi
простори окольно© землi. А то - утiха всiм, вiд князя до смерда i не
тiльки в Тиверi. Зрiтимуть злаки, зрiтиме й сподiванка, що надходить
кiнець безлiттю, буде де худобу випасти, буде чим себе уситити. Ано, тепер
уже буде. Не туманiтиме вiд дум безплiдних стариня, не дивитимуться на не©
смиренно великими, постiйно жадаючими чогось очима дiти. I померлих вiд
голоду не тягтимуть уже до багаття, мов тi колоди, й не палитимуть
сумовито-спокiйно, як палять непотрiб. Бо вже зелень на луках, отож й
набiл, а набiл, й пожива для всякого, хто приберiг бодай якусь худобу.
Князь, як i обiцяв, не ходив цього передзим'я на полюддя, коли й знав,
як живе його люд, то знав вiд iнших. Так потiшений був Миловидкою i не
хотiв потьмарювати сво © втiхи чи розумiв: все одно нiчим уже не допоможе
йому?
"А чим, справдi, мiг iще допомогти? Сказав же бо: iдiть i берiть усе,
що можете взяти серед зими в землi мо©й та мужiв мо©х. Ось тiльки... Чи
дали ©м узяти, не поцiкавився. Хiба тепер оце по©хати й глянути, якими
вийшли з зими i чи вийшли всi? А чом би й нi? Кiнь вигуляний, он як
порива ться на простiр. А Миловидка не встигне заскучати. Вона бiльше з
маленьким зараз, анiж зi мною".
Обернувся, сказав отрокам, що супроводжували в путi, аби не вiдставали,
й звернув на стезю, що вела у дiл. Гнав та й гнав коня лiсом, потiм -
луками, знову лiсом i знову луками, аж поки не натрапив на засiяне поле, а
в полi - на поселян. Сидiли при путiвцi, рвали траву, чистили ©© i
споживали. Переважно малеча, та були й лiтнi, щоправда, тiльки жони.
- Добридень, люди, - спинився над'©хавши.
- Добридень, - пiдвелися й низько вклонилися жiнки.
- Ця путь виведе нас до весi або до удiльного оседку?
- Ано. За тим пагорбом одразу й буде весь.
- А поле це чи ?
- Наше, поселянське.
- З мужiв поблизу хтось?
- У лiсi мужi, коло бортей.
- То покличте, скажiть, князь волi бачити.
х було немало. Усi худi, виснаженi, проте були й такi, що лишень спали
з тiла.
- Хто будеш? - вказав на того, що видався не таким уже й сухоребрим.
- Ролейний староста, достойний.
- Поле це, кажуть, общинне, поселянське. А лiси? Кому належать лiси
окольнi?
- Цей - общинi, а всi iншi - мужовi тво му, Вепровi.
"Ага, Вепровi, значить".
- I що ж Вепр, порахувався з волею вiча, пустив, коли була зимова
скрута, жадаючий поживи люд до перевiсищ, ставiв та озер?
Староста переступив з ноги на ногу й зиркнув на поселян сво©х, потiм -
на князя.
- Не пустив, виходить.
- Я не казав такого князевi. Одначе всякий, що йшов брати у
волостелиновiм лiсi чи озерi поживу, брав лише хитрiстю та спритнiстю.
- Ясно. I багато люду померло вiд голоду?
- Небагато, княже. Весь змусила всiх, хто мав неплiдну чи нетiльну
худобу, передати ©© общинi на одкуп, а вже община дiлилася з голодуючими
тим, най i нечисленним, все ж набутком.
Он як!
Помовчав, аж надто пильно доглядаючись до старости, мужiв, що стояли
обiч нього, i вже потiм запитав:
- А що ж нинi? Поля усi засiянi чи такi, що лишились i незасiяними?
- , княже. Чим могли засiяти тi, у кого, окрiм купи дiтей, нiчого не
лишилося?
- А община? А iмущi мужi? Чи то й позичити вже не могли?
- Усiм не могли, достойний. Упова мо на те, що вродять засiянi ниви, а
вродять, якось позбудемося бiди.
"Не годилося б лишати зараз Миловидку саму, - думав, пустившись у
зворотну путь, - та не час i вiдсиджуватися коло не©. Мушу повертатися вже
до сво©х княжих повинностей, а вiдтак i до Черна".
Коли в'©хали на подвiр'я Соколино© Вежi, i зовсiм змушений був стати на
цiй думцi: на нього чекали мужi вiд Стодорка.
- Щось сталося?
- Коли не сталось, то може статися, княже. Прибув iз Маркiанополя
посланець, велiв переказати тобi, аби був готовий до всього: роме© послали
до обрiв сво©х нарочитих мужiв.
- Таки кличуть обринiв?
- Ано. Проситимуть ©х, аби прийшли i видворили з Iллiрика склавинiв.
- I то - усе ?
- Дуже можливо, казав, що обри стануть потiм у Подунав'© яко щит мiж
лов'янами i ромеями.
- Хм. Ну що ж, полуднуйте та й по©демо разом до стольного города
нашого.



XXIII

Мужi Власт та Стодорко не стали користуватися вiдсутнiстю князя й
уподiбнюватись сво му князевi. Розгледiвся, повернувшись до Черна, й
помiтив: не в ловах лiсових бачили зимову усладу, старалися бути
достойними княжих сподiванок i таки достойно замiнили його на отньому
столi.. А то - при мна винагорода. Он скiльки люду набрали в дружину,
користуючись голодом, дбають i про броню для нього, про яства.
- Хвалю, братi , - розчулився князь. - Хвалю i радуюсь. Коли б ви
знали, як це вчасно. Коли б знали! На люд тиверський надi© нинi мало.
Надто змалiв вiн пiсля голодно© зими на силi. А нам спiшно слiд будувати
нову лiнiю твердей.
- На крутопадях Днiстрових?
- Найпаче там, де пiдходять до рiки путi торованi i де ймовiрна
переправа обрiв, коли правитимуться до Дунаю.
- Князь ма намiр ставати ©м на путi?
- Там видно буде. Може, дозволимо пройти через нашу землю та й
забудемо, що йшли. А може, й нi. Усе залежатиме вiд того, якими будуть
намiри обрiв. Аби не шкодувати потiм i не видаватися аж надто
поступливими, ма мо зараз готуватися до зустрiчi з тим не вiдомим нам
людом. Бери, Власте, во©в, бери усе, що треба воям, i до дiла. Будуй
вежу-твердь i знай: коли що, тобi доведеться й боронити ©©.
Власт не вельми радiв тiй княжiй речницi, одначе й перечити не брався.
- А ти, Стодорку, - не дав довго думати Волот, - розшукай у Веселому
Долi чи в Придунав'i во воду Вепра й перекажи йому, аби був готовий до
того ж у Холмогородi. Обри й на нього цiлитимуться, неодмiнно. Я ж подбаю
тим часом про оборону Тiри-Бiлгорода, дам знати про ромейськi потуги князю
Добриту. Чи встигнемо багато зробити з того, що ма мо зробити, не вiдаю,
одначе робити мусимо i негайно.
Поселяни анi тодi, анi пiзнiше не вiдали, що морду князя i його рать.
У них сво© клопоти, ©м сво на мислi. Та й чого мали б цiлити розум свiй
на гiрше? Передлiття вiд днини до днини ста гомiнкiшим i обнадi но
знадливiшим, воно, з усього видно, обiця благодать. А чого ще треба
поселяниновi, окрiм благодатi? Ано, чого? Глядiть, як лагiдно свiтить iз
високостi утихомирений жертвами Хорс, яке чисте та син небо над Тивер'ю.
Коли й замоложу ться, то ненадовго. Погримить, погуркоче, засi землю
щедрим сiм'ям дощу - й знову проясню ться, знову дзвенить у ньому
багатоголосий пташиний спiв. Така втiха ляга на серце вiд того спiву, а
ще вiд духмяного аеру, що пахне пiсля дощу полем i лiсом, землею i сонцем,
присяйбiг, iдеш - не хочеться йти, ©деш - не хочеться ©хати. Волi ш
злитися з медовими розкошами землi i вiддатися на ласку тих розкошiв.
- Хвала милостивим богам! - ста обличчям до сонця й молиться сво му
огненному господину - боговi-сонцю розчулений його щедрiстю ратай.
- Хвала милостивим богам! - пiдставля той же ратай вiдкрите чоло сво
пiд дощовi струменi й радi -упова на щедроти бога грому i блискавки. -
Слава й хвала! Слава й хвала!
Найбiльше клопоту зараз на подвiрницях. Щойно пробилося до сонця
посаджене, його слiд оберегти вiд зiлля-задухи, дати розкiш у землi, а
вiдтак злелiяти землю, що плодоноситиме. Тому й длуба ться там люд,
обходжу добро сво та возда хвалу богам за сподiване. Все ж бо казало:
йдеться к урожаю, а вiдтак к добру. Хто мiг подумати, що поклада ться на
божу благодать i вiрить тiй благодатi передчасно?
А сталося.
Удосвiта поселяни поралися й певнi були: сьогоднi, як i вчора, стоятиме
погожа днина. Роса он яка випала з ночi, а коли випадають щедрi роси,
усмiха ться вранiшн сонце, бути погожiй днинi. Вона й не обiцяла чогось
лихого, принаймнi до полудня. Зате о полуднi затемнiла з якогось диза
далина, i темiнь та що далi, то помiтнiше зближалася.
- Буря, либонь, - догадувався хтось iз молодших.
- Тако© пори i тако© днини?
Не довго гадали й малiли на силi, гадаючи. Темiнь грiзно сунула на них
i не забарилася послати розгадку. Спершу сiли на злаки й забiгали по
злаках окремi, не кожним, може, й помiченi пруги, за тими першими - другi,
за другими - третi. Так жадiбно накидалися на зелень i потрошили ©©, таку
трiскотняву зчинили тим потрошенням, що тепер уже нi в кого не виникало
сумнiву: це не просто пруги, се бiда впала на ©хнi голови. Хтось хапав
мiтлу й кричав, надриваючись, на всiх iз роду своги, аби не гаялись,
брали, що пiд рукою, й гонили ту напасть iз злакiв на подвiрницi, iншi
бiдкалися не так подвiрницею, як полем, i бiгли чим-дуж у поле.
"Боги, - благали подумки чи й уголос, - порятуйте! Боги заступiться!"
А боги нiмували. Вони й самi були, мабуть, збентеженi тим, що творилося
на землi: пруги летiли хмарою i заступали сонце, мов та хмара.
Нiхто не бажа собi гiршого, тож i тi, що бiгли в поле, усе ще
сподiвалися: а може ж, пруги пройдуть всього лиш смугою, не зачеплять
©хнього поля? Гляди, не сядуть на ©хнi поля, полетять далi?
Та ба, то була всього лиш сподiванка, одвiчне жадання лiпшого, нiж ,
нiж може бути. Пругiв вистачало не лише на поля, а й на луки, вони не
гребували анi княжими, анi поселянськими посiвами. Обсiдали хмарою й
трощили спiшно, прожерливо, нiби вперше бачили.
- Боженьки! - ломили руки тi, що прибiгли на поля сво© першi, або
спинялись i цiпенiли з жаху. Бо ж розумiли, нiчого не вдiють: там, де
встигла попоратися комашня, лишалися однi стебельця при коренi, а то й
гола земля.
- Це наша погибель! Чу те, людоньки, це наша погибель! Ми нiчого вже не
вдi мо з пругами. Згублять вони поля нашi, згублять i нас!
Дивилися на ту згубу посмутнiлими очима мужi, голосили, присiвши край
ниви, жони, за жонами - дiти, а пруги робили сво : падали на поле хмарою й
тодi лиш знiмалися, як пожирали злаки, лишали замiсть злакiв убогу й
непривiтну рiллю.
Що ж робити? Де i в кого шукати порятунку? У князя, у богiв? А що дасть
князь i що дадуть боги, коли земля втрача останн - сподiванку?
Сидiли й туманiли без дiла рата©, опустились руки й змалiла сила в
будiвничих, що мали споруджувати твердi по Днiстру, не вiдав, що ма
робити тепер рукомеслий люд. Бо полонили серце i розум туга велика, досi
не знана, бо не бачили перед собою зiрки-сподiванки. В одному певнi були:
це - кiнець. А коли кiнець, то куди пориватися i чи варто пориватися?
Пруги, подейкують, пройшлися по всiй землi, спустошили всю землю.
I саме тодi, як вiдчай доходив краю, а зневiра холодила розум, десь в
когось зродилася думка i пiшла луною по Тиверськiй землi: бо самi виннi.
Нащо сказали тодi, на вiче:
"Усi най тягнуть жереб, окрiм родини князя? А коли князь чи його родина
саме й завинили перед богами?"
- Йой! Хто це вигадав? Кому спало таке на думку? Таж князь он як
повiвся з людом сво©м, он що зробив для люду!
- Зробив та й пiшов тiшитись до молодо© жони, та й тiшився геть усю