Сиротюк М.. Забiлiли снiги

Думки Грабовського дво©лися. Скiльки може пригадати, вiн нiколи не
поважав Грицька-чревоугодника, навiть бiльше - зневажав за його
приятелювання з Матвi м Ткаченком i Михайлом Приходьком та за цiлковиту
байдужiсть до iнтересiв учнiвського загалу. I раптом - ремствування на
вiдсутнiсть громадсько© активностi, культурного товариства, смак до
полiтичних новин. Поривало сказати гостевi щось дошкульне i випровадити з
хати - хай у Колупа©в шука компанi©... Краще розповiв би, як i при чи©й
допомозi поцупив пушкарнянське паламарство, де був понад пiвтора року:
адже вiдчислили його з семiнарi© ще в кiнцi першого року навчання...
Однак витурляти Любинського Грабовський не набереться зваги. Все ж таки
Грицько - гiсть, сам навiдався, не побоявсь нi страшних чуток, нi можливих
ускладнень у вза минах з Матвi м. До того ж скаржиться на вiдсутнiсть
дiяльного товариства, цiкавиться суспiльними проблемами, непохвально
говорить про Обухiвського. Може, таки змiнився чоловiк, не хоче далi жити
так, як жив ранiш?
- Коли нарештi заворушиться село, - вiв далi Любинський, - особливо ж
його iнтелiгентна частина - вчителi, лiкарi, земцi? Коли нарештi
вiзьмемось за освiту, культуру i понесемо ©х у мужицьку хату, навчимо
хлiбороба краще обробляти землю, збирати багатший урожай, виводити лiпшi
породи скотини, писати, читати газету, книжку? На жаль, нiхто цим не
клопочеться. Тому кругом темрява, безправ'я, а часто й беззаконня, панують
всiлякi жмикрути, нахаби, п'янюги, а тi, що здобули грамоту, поскiнчали
бурси, гiмназi©, семiнарi©, тiкають з села, забувають свого ближнього,
частенько навiть iдуть у полiцiю, допомагаючи властям тримати цього
знедоленого хробака-мученика в покорi.
Павло здивований i вражений. Невже отаке говорить Любинський? Той самий
Любинський, котрий поза сво©м носом нiколи нiчого не бачив i не хотiв
бачити. Невдоволений сiльськими порядками, становою нерiвнiстю, iнертнiстю
сiльсько© iнтелiгенцi©. Забалакав про хробака, кива на державу, полiцiю,
ремству , ба й обурю ться, прагне послужити ближньому...
- У мiстi трохи iнакше, - казав паламар. - Там - навчальнi заклади,
культурнi осередки, клуби, бiблiотеки, гласнi й негласнi об' днання та
зборища, а молодь смiливiша й рiшучiша, ©й не клади пальця в рот, бо всi ©
руки позбудешся... Тепер ганю себе, як гамана, за те, що так нерозумно
згубив семiнарiю. Знаменитий ледар, чревоугодник, як ви мене звали.
Соромно й згадувати. Уже б закiнчив семiнарiю, а далi - в iнститут або й
унiверситет. Помiж людьми побував би, роздивився, гарячi голови б побачив,
подiбнi до Кибальчича, послухав ©х, то, може, i сам...
- Ще не пiзно, - говорить Грабовський. - Можеш повернутися до
семiнарi©, навiть зразу на богословський вiддiл, туди тих, хто вже служив
у церквi, приймають легше, пiльгове. Була б охота...
- I те правда, - згоджу ться Любинський. - Мабуть, через рiк-два таки
по©ду довчатися. - Вiн помовчав, обвiв хату поглядом i спитав: - Ти про
Iвана Калюжного щось чував?
Павло подивно зиркнув на гостя, вiдповiв стримано:
- Дещо.
- Одчаюга, говорять.
- Говорять.
- Бачив його?
- Нi.
- Шкода.
- Нащо вiн тобi?
- Цiкаво. Землячок же, з Сумщини. Засуджений нiби.
- Можливо.
- А в кого можна дiзнатися про нього бiльше?
- Не знаю.
- Ну, бог з ним, хоч i шкода такого смiливця. Я, власне, до тебе в
невеличкiй справi.
- Якiй?
- Нашого Трутня зна ш?
- Хто це?
- Пав Трутовський з Полiвки, так його iменують позаочi за неробство i
розкiшне життя.
- Мировий суддя?
- Колишнiй. Постарiв, спився, згулявся, зледащiв, а торiк пiшов у
вiдставку.
- То й що?
- Пiдшуку розумного чоловiка, аби той розiбрав i привiв до ладу архiв
його суддiвсько© дiяльностi. Просив мене порекомендувати когось. Я
порекомендував тебе.
- З яко© речi?
- Вiдаю, - не розкошу ш. Колишнi однокашники мусять якось пiдсобляти
один одному, кожен може попасти в скруту. А чому б тобi справдi не
взятись? Робота велика, цiкава, можна трохи пiдлататися.
- Менi заборонено вiдлучатись з Пушкарного, мушу жити тiльки тут. До
того ж, коли Трутовський дiзна ться, що я полiтичний засланець i перебуваю
пiд гласним наглядом полiцi©...
- Його, крiм псiв, яких розвiв понад пiвсотнi, нiщо не цiкавить, так
само й полiтика. Про тебе я все розповiв. Згоджу ться, обiця добре
заплатити. А заборона, вона... вiд Пушкарного до Попiвки всього якихось
сiм-вiсiм верст. Нiхто й не знатиме. Ну?
- Спасибi за турботу. Кажуть, у Трутовського _бiблiотека.
- Велика. Я бачив ©©, його син Сергiй показував, навiть обiцяв
тихенько, щоб не знав батько, деякi книжки давати. Трутень - лежень,
гуляйло-придибайло i п'яничка, а до книжок не байдужий. Пiдеш?
- Спробую.
- Не пробуй, а йди, раджу. У понедiлок я ©хатиму додому, можу й тебе
повезти на перемови. Згода?
- Гаразд.
- Бувай здоровий. Значить, до понедiлка.
Випровадивши гостя за ворота, Грабовський подумки вилаяв себе Чого так
сковано, так насторожено поводився з Любинським? Розмовляв, особливо
вiдповiдав на запитання, наче калiка-недорiка. Дещо... Говорять...
Можливо... Чому не розповiв усе вiдоме тобi про Iвана Калюжного? Адже дещо
все-таки зна ш.
Так, так - зна ш: Калюжний на шiсть рокiв старший за тебе, ма гарну
сестру, харкiвську гiмназистку; за участь у студентських заворушеннях
виключений з Харкiвського унiверситету i вiдбував заслання у Вологдi;
потiм жив у Москвi, там органiзував та мно народовольське товариство
Червоного Хреста, керував нелегальним паспортним бюро, що виготовляло
фiктивнi документи для революцiонерiв, провадив полiтичну роботу серед
робiтникiв; торiк був заарештований, судився у "процесi 17-ти" i отримав
п'ятнадцять рокiв каторги...
Чому б не повiдати це Любинському? Такi речi вта мничувати не можна.
Навпаки, треба говорити про них на повен голос, розповiдати всiм, гаряче,
пристрасно. Тим паче, надiйним юнакам, якi потiм зможуть... А Любинський,
зда ться, саме до таких тепер належить. Дивися ж: порекомендував тебе
пановi Трутовському, прийшов сказати, обiцяв пiдвезти, представити... Будь
справедливiшим до людей, вiр ©м, шукай у них добре. Не пiдходь до кожного
упереджено, з насторожливими й стримуючими знаками запитання.
В тому числi й до Грицька Любинського. Видно, колишнiй ледачий
чревоугодник переродився або ж перероджу ться. Але чому ж його не любить,
просто-таки ненавидить Овчаренко?..
- Телепень, - каже. - Пiдлизу зад усiм - i Пушкарям, i Колупаям, i
Обухiвському...
Либонь, не пiдлизу . Прозоро натякав на Матвiя, непохвально говоривши
про бурсакiв, якi йдуть у полiцiю, а Обухiвського аж толочив у багно.
Очевидно, шурин помиля ться. Можливо, його до цi © помилки спонука
ображене родинне почуття, бо якось мовив:
- Чого йому було пертися з Попiвки в Пушкарне i захоплювати тутешн
паламарство? Хiба не вiда , що воно здавна i справедливо належить
Грабовським...
Не хоче й слухати доброго слова про Грицька Любинського.
- Помиля шся, дорогий мiй шурине, помиля шся, - задоволено мимрить
Павло, причиняючи хвiртку. - Любинський...

32_

Переступивши порiг, Павло спинився вражений i спантеличений. Кiмната, в
яку потрапив, нагадувала комору харкiвсько© газети "Южный край". Три шафи
з скляними дверцятами були вщерть забитi папками. Такi ж папки та тугi
паперовi зв'язки купчилися на шафах, стелажах попiд усiма чотирма стiнами,
на пiдвiконнях, столi, пiдлозi. Всi вони, як i шафи та стелажi, вкритi
товстим шаром темно-сiро© задавнено© пилюги. Все похмуре й непривiтне. Вiд
дверей до масивного столу, що туманiв проти величезного вiкна,
кривульчиться вузенька стежина.
Хазя©н завважив його спантеличенiсть.
- Не дивуйтеся, молодий чоловiче. Можливо, колись, якщо втрапите на
судейське поприще, у вас теж буде так. Зна те, день за днем, процес за
процесом, справа за справою, вирок за вироком, а вони, папки, множаться,
множаться. Спершу, як зволите бачити, я складав ©х акуратно в шафи, а
потiм набридло все це, то й пiшло через пень-колоду...
Трутовський пробрався до шаф, повiдчиняв ©х, здiйнявши хмарину
порохняви, витер руки об поли синього камзола.
- Роботи, - вiв далi, - тут, звiсно, багато, потребу вона чимало
зусиль та й не кожному по плечу. Не приховаю, один тутешнiй писар брався
за не©, одначе у нього нiчого не вийшло.
- А ви давали йому якiсь настанови?
- Майже нiяких, бо в фундуваннi архiву й сам не тямлю. Треба придумати
якусь таку систему групування й опису документiв, котра враховувала б
хронологiю i природу, характер судового процесу. Скажiмо, ось тут, -
показав на паперову купу в кутку, - лежать усi матерiали за останнiй,
тобто минулий рiк мо © суддiвсько© дiяльностi. Гадаю, i в книзi облiку,
яку заведете, i потiм на стелажах вони зберiгатимуться по роках, але мiж
собою мають бути згрупованi за рубриками - податки, оренди, строковi
найми, кражi, побо©, сварки i так далi. Як ви вважа те, такий принцип
пiдходящий?
- Цiлком, а втiм, менi поки що важко схвалювати чи заперечувати його,
бо ще не знаю самого матерiалу. Роздивлюся - скажу.
- От i чудово. Починайте. Впора тесь, зробите все гарно, я не
поскуплюся i, крiм суми, про яку домовились, пiдкину ще щось...
- Дозвольте запитати.
- Прошу.
- Кажуть, у вас бiблiотека, то чи не можна б дечим скористатись?
Трутовський хвильку подумав.
- Взагалi книжок я нiкому не даю, але якщо у вас ладитиметься з
архiвом, можете користуватися й книжками. Вимагаю одного - поводитись з
ними бережно, листкiв не загинати, помiток на берегах не робити. Вони,
батеньку, - також капiтал, нерухоме майно, коли хочете...
Першi два днi Грабовський повнiстю згаяв на те, щоб розiбратися в
архiвному хаосi колишнього мирового суддi. А потiм узявся впорядковувати
його. Працював iз задоволенням. Не просто пересипав та облiковував рiзнi
справи, а майже всi пiдряд читав. I з них в його уявi вимальовувалась дуже
строката й барвиста, помежована багатьма драматичними, трагiчними, а iнодi
й комiчними епiзодами, картина класових стосункiв на селi, побуту,
звича©в, обрядiв, родинного життя. В судових паперах, жужмом скиданих у
папки, вирували i надривнi зойки, i приглушений смiх, i розпачливе
ридання...
Над деякими документами затримувався цiлими годинами - по кiлька разiв
перечитував, вдумувався, робив виписки у свiй зошит, аби згодом
використати тi нотатки в статтях для "Южного края" та "Харьковских
губернских ведомостей". Пiсля такого читання iнодi сидiв мовчки, неначе
рокований, i витирав вологi очi, а обiд та вечерю ледве-ледве пропихав у
горло. Вночi погано спав, часто пробуджувався, обливаючись холодним потом
вiд страхiтливих сновидiнь.
Та й хiба спатимеш мiцно, коли тебе, мов грiхи душу, обступають i
немилосердно мучать десятки тяжких людських iсторiй? А оця, щойно вичитана
в паперах грубезно© сiро© папки, вразила й схвилювала найглибше. Тi папери
списанi не Трутовським i потрапили до колишнього мирового суддi, мабуть, з
грайворонсько© полiцейсько© управи. Для чого вони йому? Як роздобув ©х?
Сумна iсторiя, гiрка доля випала ©© геро©нi.
Прожила Тетяна Iванiвна Гордiйчук двадцять дев'ять рокiв, вiсiм з яких
провчителювала. Майже кожного року вчительку переводили зi школи в школу,
а в сiрiй папцi множилися доноси, рапорти, скарги, вимоги, нагадування,
застереження. Авторами тих звинувачувальних документiв виступали попи,
дяки, урядники, старости. I всi, нiби змовившись, писали: далi тримати
вчительку в цьому (чи iншому) селi не можна, бо вона - непокiрна, не
слуха мiсцевих властей, домага ться коштiв на школу, до церкви не ходить,
батюшцi руку не цiлу , водить компанiю з найбiднiшими селянами, гурту
довкола себе молодь, влаштову рiзнi шкiдливi вистави, чита книжки...
Наче Оксана Петрiвна. Коли б не iнше прiзвище, iм'я та по батьковi...
Два останнi роки вчителювала Тетяна Iванiвна в селi Колотилiвцi на
Грайворонщинi. Видно, була вже зовсiм хвора й знесилена, однак, як i
ранiш, - клопiтка та бунтiвлива. I звiдтiля, з Колотилiвки, в сiру папку
плавом пливли скарги й нарiкання. Вони завершуються розпорядженням
начальника губернського жандармського управлiння негайно заарештувати
неблагонадiйну вчительку, а також рапортом волосного урядника про ©©
смерть...
- А де ж Оксана Петрiвна? Що робить, як живе, почува ться?..
Нарештi Павло оглянув бiблiотеку Трутовського i переконався, що слава
©© занадто перебiльшена. Не така вона вже й велика, а тим паче цiнна. У
нiй не бiльше трьох сотень книжок та журналiв, переважно спецiальних. У
найбiльшiй, на три вiддiлення, шафi з-за скла поблискують роззолоченими та
розсрiбленими фолiантами зводи законiв царсько© iмперi©, починаючи вiд
Петра Великого i кiнчаючи першими манiфестами Олександра III, кодекси, а
також рiзнi циркуляри, iнструкцi©, розпорядження губернсько© влади.
Серед белетристики переважали книжки Вальтера Скотта, Пушкiна, Гоголя,
Гончарова, Досто вського Салтикова-Щедрiна, Жуковського, Карамзiна.
Укра©нська лiтература була представлена творами Кулiша,
Квiтки-Основ'яненка, Котляревського та харкiвськими альманахами. Всi
книжки стояли, мов солдати, новенькi, чистенькi i, видно, нiким не читанi.
Дивлячись на них, Павло згадав слова пана Трутовського про капiтал,
нерухоме майно. '
Спершу схопився за Михайла Салтикова-Щедрiна, бо вже давненько чув про
цього письменника, якого непохвально трактують оборонцi царського трону.
Але чи тому, що багато сподiвався вiд тих творiв, чи з якихось iнших
причин, вони, в тому числi й "Господа Головлевы", не схвилювали молодого
серця, не збунтували юнацько© кровi. I тодi, дещо розчарований, накинувся
на свого улюбленого автора - Федора Досто вського. З Раскольниковим часто
не згоджувався, гаряче сперечався, проте розмовляти з ним, ба й
дискутувати було цiкаво...

Волосний урядник ладен би сидiти на розпеченому залiзi, нiж на
гойдливiй бричцi повiтово© полiцейсько© управи поряд з розлюченим
приставом другого стану. Взагалi сталося щось зовсiм незрозумiле
урядниковi: годину тому пристав заскочив, наче харциз, у Рясне, перестрiв
на вулицi урядника, обклав, мов стусанами, найбрутальнiшими словами й
звелiв залазити в бричку.
- Я тобi покажу, я тебе провчу, - злостиво обiцяв Ткаченко, несамовито
перiщачи коней батогом i щосили натягуючи вiжки. - Пам'ятатимеш, сучий
сину...
- Схаменися, Матвiю Калениковичу, - подав ображений голос урядник уже
за мiстечком. - Чого ти розпанахидився? I чому тика ш менi, наче
однолiтковi? Я з тобою гусей не пас, майже втричi старший...
- Старший?! - перебив пристав i лиховiсне зареготав. - Роки волячi, а
розум телячий...
- Гiй на тебе, шалений, не грiши бога. Я з тво©м батьком разом
парубкував, а з тво ю матiр'ю хрестив дiтей у Старосiллi... Побачу
Каленика - скажу...
- Досить!! - вереснув пристав.
Матвiй Ткаченко лютував у душi. Старший... Дивись на нього! Парубкував
з батьком, кумував з матiр'ю... А хто вище сто©ть - повiтовий пристав чи
волосний урядник, хто кому пiдляга , шле рапорти, хто кого велича в тих
рапортах високоблагородi м? Поскаржиться родителевi... А що той родитель
для станового пристава? Нуль без палички, дзвiн без калатала...
Аби тiльки не надумав поскаржитися справниковi. Тодi фортуна може
обернутися до пристава неголеною потилицею. Взагалi останнiми мiсяцями
Арцибашев почав косо поглядати на Ткаченка. Що не зробиш - не так, грубо,
некультурно, неграмотно... Нiчим йому не вгодиш. Правда, пристав не дуже
побою ться свого начальника, бо ма значних оборонцiв у канцелярiях i
полiцмейстера i губернатора, а все ж про службовi дiла, вади й заслуги
сво©х пiдлеглих губернських верховодiв iнформу повiтовий справник.
Матвiй Ткаченко не ма якихось конкретних доказiв, але вiдчува , що
неприхильне, часами прямо-таки вороже ставлення справника до нього чимось
пов'язане з Грабовським. Почалося ще вiд тих неоформлених документiв про
арештанта, привезених городовим. Чому тодi ж, при городовому, не
переглянув ©х, не виявив у них прогалин, не заповнив у журналi сторiнку на
засланця? Бачиш - не заповнив...
Можливо, тi вiдомостi й цiкавi справниковi, але Ткаченковi вони здавна
вiдомi до найменших дрiбниць i подробиць. Той пушкарнянський задирака
трьома роками молодший вiд повiтового пристава, йому сiм тижнiв тому
перевалило на двадцятий; колючий на язик, ну, смiливий, однак же
злиденний, бунтiвливий, богохулець, всюди, де тiльки може, глузу над
Матвi м...
А хiба годен пристав забути оту розмову, що вiдбулася пiсля його
повернення iз Старосiлля? Ох розмова... Навiть не вислухавши тодi
iнформацiю про сутичку на току бiля молотарки, Арцибашев увесь побагрянiв
i перейшов у навальний наступ.
- Нiяк не збагну, Ткаченко, чому ви так заповзято в'язнете до
Грабовського, чому лише ним клопочетесь, наче вам бiльше нiчим займатися.
Зда ться, земляки, а виходить...
- Вiн порушив повелiння царя i губернатора, - вiдмагався пристав. - Той
паламаренко...
- Не плетiть дурниць. Порушив... Пригадайте свiдоцтво, яке ви самi
компонували. Ось воно передi мною, гляньте. В ньому ясно, чорним по
бiлому, вашою ж рукою написано: "чтобы по свидетельству этому он,
Грабовский, нигде, кроме Пушкарного, не проживал". Розумi те? Не пере©здив
надовго в iншi села, тривало не мешкав там. Так?
- Так, - мусив погодитись Ткаченко.
- А хiба вiн перебрався в Старосiлля?
- Пiшов на возовицю.
- Пiшов... Безсердечний ви i, коли правду говорити... Невже вам
багнеться, аби юнак з голоду здох? Крiм того, у Старосiллi я бував не один
раз i пам'ятаю - вiд нього до Пушкарного рукою подати, через рiвчак лише
перейти, то, по сутi, один населений пункт, можливо, тi два села згодом
зiллються. Де ж тут порушення, злочинство?
- А його намагання вчинити бунт, знеславити представника влади?
- Вчинити бунт... знеславити... В того, хто ма гарну славу, ©© не так
легко одiбрати, а погана сама розлазиться по свiту, вона не бо©ться i не
слуха ться найрiшучiших полiцейських заходiв. Наш фурман бачив, що
вiдбувалось коло молотарки, i всю провину за те перекида на вас, а йому
рота не затка те. Самi наробили квашi, самi тихенько i з'©жте ©©, коли не
хочете ускладнень по службi... Пам'ятайте притчу про те, як бариня сама
себе висiкла...
Дивись-но - висiкла. Не кваптеся, начальнику, не прикладайте до
пристава другого стану рiзнi притчi. Ще подивимось, чия буде зверху, чий
батько спритнiший, кому доведеться пекти ракiв. Треба тривалого мешкання?
Нате. Кiнча ться другий тиждень працi Грабовського. Договiр укладено на
всю роботу, а ©© не викона ш i за пiвтора мiсяця. Це, дозвольте запитати
вас, не тривале? Цього разу все зладжено так, що доведеться й вам
замислитись над сво©м заступництвом. Навiть фурмана навмисне залишено
дома, щоб не було зайвих свiдкiв на випадок чогось непередбаченого. Будете
припертi до стiни фактами i змусите належно оцiнити охоронницький талант,
полiцейську пильнiсть свого станового пристава. Добре, що ви по©хали на
свою Тульщину провiтритися та перепочити. Провiтрюйтесь, попивайте чайок з
тульського самовара, а ми тим часом зробимо те, що треба, без ваших
санкцiй...
- Де зараз Грабовський? - пита урядника.
- Дома, - вiдповiда той.
- Брехня.
- Учора в Рясне при©здив пушкарнянський громадський староста i сказав:
Павло Грабовський живе разом з матiр'ю.
- Оце так здiйсню ться нагляд?
- Я ж не можу щоденно бувати в Пушкарному i вартувати пiд хатою
засланця. Нагляд гласний, тому й користуюся даними мiсцево© розправи.
- Того старосту треба самого взяти пiд гласний нагляд i частiше
замикати в холодну. Не краще зiлля, нiж Грабовський.
--- Що було наказано вами, староста вiдсидiв.
- А що Грабовський дома, набрехав.
- Не може того бути, не такий вiн...
- Не такий? Скоро пересвiдчитесь.
- Де все-таки Грабовський? - поцiкавився уже урядник.
- У Попiвцi.
- Звiдкiля вiдомо?
- Не з рапортiв волосного урядника а чи пушкарнянського старости, що
прихову протидержавнi злочини.
- Вiдповiдно до розпорядження губернатора нагляд ма бути гласним,
вiдкритим.
- Еге ж, гласним, однак нiхто не забороняв i негласного. У даному
випадку вiн себе цiлком виправдав.
Бричка повiтово© полiцейсько© управи протанцювала вибо©сту вулицю села
i круто повернула до ма тку пана Трутовського.

33_

Останнi тижнi року 1883 Матвiй Ткаченко не ходив, а лiтав, наче його
носили незримi крила слухняних янголят, i почував себе не в повiтовiй
полiцейськiй управi, а на десятому небi. Справа зроблена - i квит. Хай ©©
просування дещо загальмувалось, але клопiт це не такий уже й великий. До
того ж вiн, зда ться, лл воду в лотоки пристава: адже Грабовський i досi,
як свiдчить найсвiжiший рапорт ряснянського урядника, працю в
Трутовського, отже, його протидержавний злочин зроста i множиться...
Загальмував те просування помiчник справника. При©хавши з Попiвки,
становий пристав посидiв два днi дома, склав акта про те, що Грабовський,
Павло Арсенович, служить у колишнього мирового суддi, i, за вiдсутнiстю
справника, подав помiчниковi. Сподiвався, той зразу вживе належних заходiв
- ув'язнить злочинця, а Матушинський умив руки: почека мо, мовляв,
Арцибашева, квапитись нема куди... Обмежився рапортом губернаторовi.
Довелося чекати бiльше мiсяця. Нелегко далося те чекання Матвi вi,
проте вiн витерпiв - учора справник при©хав.
Затиснувши буру теку пiд пахвою, Ткаченко гучно постукав у дверi.
Арцибашев, як i завжди, сидiв за столом спокiйний i по-дiловому
зосереджений. На привiтання вiдповiв чемно, навiть поручкався, i Матвi вi
видалось, що начальник почува себе перед ним незручно. Мабуть,
Матушинський уже розповiв про халепу в Попiвцi. Чи не збира ться
вибачитись, що отак ображав його, пристава?
- Якi новини на вашiй дiлянцi повiту? - цiкавиться Арцибашев.
- Якихось особливих нема. Про Грабовського зна те?
- Нiчого не знаю. А що з ним?
- Знову порушив заборону i порушив грубо.
- Говорiть точнiше.
- Покинув Пушкарне, пере©хав до Попiвки i став на службу у пана
Трутовського.
- Ряснянський урядник повiдомив?
- Нi, я сам туди ©здив, що й заактував, а сповiстили мене сво© люди.
- Хто?
- Ну...
- Це i вiд мене трима те в секретi?
- Пушкарнянський паламар. Сам вiн родом з Попiвки, а колись разом зi
мною та Грабовським учився в Охтирськiй бурсi.
- Чим дума те платити за ту неофiцiйну стежу та iнформацiю?
- Нiчим. Паламар усе те робить по давнiй дружбi зi мною i з любовi до
трону.
- Та-ак, - протягнув справник. - Чи порушив Грабовський iнструкцiю про
нагляд, ще не вiдомо, а що ми ©© порушу мо - це...
- Порушу мо?
- Безумовно. В царському повелiннi та в циркулярi губернатора сказано
лише про гласний нагляд, а ви, виявля ться, без мого вiдома, наперекiр
законодавству, завели собi окремий, так би мовити, власний нагляд. Хто
дозволив?
- Ну?..
- Не нукайте, вiдповiдайте.
- Я хотiв...
- Чого ви хотiли, те зараз нiяко© ролi не гра . За повiт вiдповiдаю я i
самоуправства нiкому не дозволю. Погляньте самi, що виходить: служите в
нашiй управi вже другий рiк, а за весь цей час, куди впха те свого носа -
там... Так довго ми, мабуть, не служитимемо разом. Подумайте над цим...
Дошкульна мова справника обража i обурю Ткаченка. Проявлено державний
розум, ту пильнiсть, котро© вимагають усi настанови згори, сво часно
викрито злочин - i замiсть вдячностi ма ш догану, нагiнку. Сам полковник
Цугаловський, зiбравши до себе влiтку всiх приставiв Сумщини, говорив ©м:
у роботi полiцi© та жандармерi© мета виправдову засiб. Для охорони
правопорядку, безпеки царського трону, для знищення революцiйних кублищ
можна i треба не гребувати будь-якими методами й засобами.
Як же узгодити цi мудрi слова начальника губернського жандармського
управлiння з докором повiтового справника про порушення царського
повелiння та губернаторового циркуляра? Важко, ба й просто неможливо. Той
каже - робiть так, а цей гне зовсiм iнше. Чи©ми вказiвками керуватися?.. А
яко© б заспiвав справник, коли б знав, що тривала вiдлучка Грабовського в
Попiвку була навмисно спровокована приставом через Любинського? Тут
потрiбно бути обережнiшим i обачнiшим, аби самого себе не турнути в яму.
Арцибашев користу ться довiр'ям i пошаною в губернатора...
- Добре, я подумаю, - кривиться Ткаченко, наче ©сть терпкi й давкi
грушi. - Можливо, з мого боку трохи... Однак Грабовський учинив злочин. До
того ж, коли йому було звелено негайно повернутись додому, вiн вiдмовився.
Повернусь, мовляв, пiсля виконання умови з Трутовським. Значить, умови
порушити не хоче, а закон порушу . I зараз перебува в Попiвцi. Як же бути
з ним?
Арцибашев якусь хвилю помовчав i зiтхнув:
- Нiяк.
- Чому?
- Грабовському дозволено впорядкувати архiв Трутовського.
- Дозволено? Ким?
- Мною.
Ткаченковi перехопило дух.
- Вами?
- Так, мною. Про те клопотався не тiльки вiн, але й колишнiй мировий
суддя. Тому нiякого злочину за Грабовським нема i вам нiчого було вимагати
негайного повернення, та й взагалi...
- Я, - перебив пристав, - цього не знав.
- I не могли знати, бо той дозвiл я дав перед самим мо©м вiд'©здом на
Тульщину, а ви тодi хворiли i на службу не ходили. Пригаду те?
- Пригадую.
- А губернатора я повiдомив письмово. Отже, виходить, Грабовський мав
право не виконати вашо© вимоги.
Ткаченко нервово переступив з ноги на ногу.
- Грабовський не лише не виконав мо © вимоги, а й ображав мене, лаяв
нецензурними словами.
- Якими?
- Всiлякими. Називав дурнем, мазницею.
На обличчi справника трiпнулась легесенька посмiшка.
- У цих словах нема нiчого нецензурного. Вони просто визначають певнi
людськi якостi.
- Нехай собi визначають, але хiба можна вергати ©х приставовi межи очi
при виконаннi ним службових обов'язкiв? У Грабовського ж таке повелося
здавна. Ще в школi, а потiм i в бурсi на кожному кроцi - дурень, мазниця.
Колупа м дражнить.
- А це що таке?
- То так вулично називають наш рiд у Пушкарному. Чи легко менi все те
слухати й переносити, особливо на службi?
- Нi, мабуть, не легко, - згодився справник i схилив голову низько над
столом, аби не показати приставовi сво©х усмiхнених очей. - Я серйозно