Сиротюк М.. Забiлiли снiги

- Добре зна те Михайла Данька?
- Не дуже.
- Де й коли познайомилися з ним?
- Сьомого лютого цього року в грайворонському за©здi i цiлком
випадково.
- Чого ©здили у Грайворон?
- На ярмарок, чоботи купляти.
- Про що говорили тодi?
- Про нашi лiтературнi твори, обiцяли обмiнюватися ними.
- Обмiнювались?
- Я передавав Даньковi мою поему "Вчителька" i просив прорецензувати
©©.
- Як передавали?
- Через пушкарнянського лiсника Твердохлiба.
- Спiльних знайомих з Даньком ма те?
- Один Твердохлiб.
- Листувалися з Даньком?
- Я писав йому двiчi.
- Що писали?
- Рiзне, зокрема обiцяв надiслати свою "Вчительку".
- Листи засилали поштою?
- Лiсник носив.
- I вiд Данька до вас?
- Данько менi не писав нiчого, а передав на словах, що строк гласного
нагляду за ним скоро закiнчу ться i вiн хотiв би побачитись зi мною для
розмови про "Вчительку".
- Слюнiна зна те?
- Так. Це вчитель з села Колотилiвка Грайворонського повiту. Я навмисно
©здив до нього, шукаючи книжок з педагогiки.
- Слюнiн дав книжки?
- Дав, а потiм один раз за©здив до мене за ними.
- З ним листувались?
- Нiколи.
- Крiм Твердохлiба й Слюнiна, хто ще вiдвiдував вас дома?
- Пушкарнянський паламар Любинський.
- Як збиралися переправити Даньковi листа, одiбраного у вас Ткаченком?
- Обiцяв однести Твердохлiб, та вiн захворiв. Я вирiшив сам пiдскочити
у Грайворон, але потiм роздумав i хотiв передати листа Слюнiним, котрий
мав ©хати по жалування.
- Значить, Слюнiн також знайомий з Даньком?
- Нi.
- Цей ваш лист не зовсiм зрозумiлий. Там ви пишете про якусь "збiрку".
Що пiд тим химерним словом розумiти?
- Звичайнiсiньку зустрiч. Я таки планував побачити Данька i почути його
суд про мою поему, однак не зважувався йти до нього на квартиру, щоб не
попасти в руки грайворонсько© полiцi©, яка стежить за тi ю квартирою дуже
пильно. От чому назвав мiсце для збiрки на площi за церквою.
- У листi згаду те якусь особу, не називаючи нi ©© прiзвища, нi iменi.
Хто вона?
- Не знаю.
- Згаду те i не зна те? Дивно.
- Нiчого дивного нема.
- Пояснiть,
- Я хочу здобути вищу освiту, а жодних засобiв для навчання власним
коштом не маю. Спершу думав пiти у ветеринарний iнститут, де майже всi
студенти забезпечуються казною, але згодом дiзнався, що колишнi полiтичнi
пiднагляднi права на стипендiю позбавленi. I вирiшив вигiдно одружитися.
Тому й питав Данька, чи не знайдеться в Грайворонi охочо© пiти за мене,
вiдзначив, що до релiгi© залишаюся байдужим i хотiв би мати дружину з
такими ж переконаннями. Данько вiдповiв, що грайворонськi дiвчата -
легковажнi кокетки, а в релiгiйному вiдношеннi - фанатички, що вплинути на
розвиток у них бiльш рацiонального свiтогляду досить важко. Правда, добро©
надi© вiн поки не губив - обiцяв познайомити мене з якоюсь особою, але хто
вона така, не писав, i я про не© нiчого не знаю...

Начальник губернського жандармського управлiння полковник Цугаловський
читав протоколи допиту Грабовського,_ Любинського, Овчаренка i подумки
лаявся, мов найзапеклiший биндюжник. Нарештi не стерпiв.
- Трубникова сюди! - гукнув вартовому. За мить помiчник стояв бiля
нього.
- Хто ви такий, Трубников?
- Як хто?
- Пiдполковник окремого корпусу жандармiв а чи конторський писар,
статистик, архiварiус?
- Не розумiю.
- Переглянув оцю вашу писанину, - показав на папери, - i... Виходить,
ви не виконували мо розпорядження, а гралися в допит, особливо з
Грабовським.
- Чому?
- Не знаю, та, на жаль, це так. Ваше слiдство, по сутi, нiчого не
з'ясувало. Склада ться враження, що допитувач та допитуваний говорили
рiзними мовами i про зовсiм вiдмiннi речi, навiть не силкувалися
порозумiтись: ви питали його про дiло, а вiн вам торочив казки, ба й
просто кепкував з вас, глумився, пускав пиляку в очi.
- Не думаю...
- То вдумайтесь нарештi. Гляньте ось на це мiсце протоколу. На ваше
запитання, яку радiсть хотiв вiн повiдати Даньковi при зустрiчi,
Грабовський вiдповiда : Вiдшукуючи засоби для придбання вищо© освiти, я в
розмовi з учителем Слюнiним дiзнався, що можна вступити до вчительського
iнституту на казенне утримання i пiсля закiнчення курсу з медаллю (а в
даному випадку я покладаюсь на сво© сили) можна бути iнспектором народних
училищ. Таким чином, у мене вiдпала необхiднiсть вдаватися до таких
цинiчних витiвок, як "вигiдне" одруження, i шукати знайомства з рiзними
особами. От чому я й завагався, ©хати менi у Грайворон чи не ©хати".
Збагнули?
- Там усе на сво му мiсцi.
- Де?
- Ранiш говорилося, що вiн думав ©хати познайомитись з тi ю особою.
- Не крутiть хвостом. Хотiв подiлитися радiстю про можливiсть вступити
до iнституту, а потiм завагався... Все це гра, i, видно, заздалегiдь не
зовсiм продумана, або ж той колишнiй семiнарист глузував над вами, плещучи
все, що забрело в голову.
- Це вже занадто.
- Нi. Вiзьмемо iнше мiсце з того ж листа. Охтирський пристав Ткаченко
розшифрував i витлумачив його так: "В листi до Данька Грабовський обiцяв
при©хати до нього на "збiрку", для котро© пропону знайти мiсце, а далi
вiдносно якогось Данькового товариша говорить: "Я чув, важко в н(ьому)
похитнути рел(iгiйнi) вiрування, що вже досить сильним гальмом на шляху
р(еволюцiйного) розвитку". В першому випадку неважко вгадати, що "збiрка"
- не щось iнше, як та мна сходка, а в другому очевидно, що Данько
намага ться з вiдома Грабовського, а можливо, i при його участi
зiштовхнути якогось товариша з iстинно© путi в злочинну зграю
революцiонерiв". Чу те?
- Так.
- Добре. Пригаду те, як вiдповiв вам Грабовський про збiрку?
- Пам'ятаю.
- А тепер послухаймо його коментар, старанно записаний вами: "Слова
"важко похитнути релiгiйнi вiрування, що вже досить сильним гальмом на
шляху р (тобто рацiонального) розвитку" стосуються тi © ж особи, яку я
згадував, хоч i назвав "товаришем" в розумiннi "знайомий". Вiдчули
рiзницю?
- Вiдчув.
- Збагнули, як революцiйний розвиток обернувся на рацiональний,
невiдома особа - на товариша, всього-на-всього знайомого, а той знайомий -
знову в особу жiночо© статi? Мiстифiкацiя?
- Частково.
- Я вас, правду кажучи, не пiзнаю. Завжди такий уважний, забива те
пiдсудних перехресними запитаннями, спiвставля те, докопу тесь, а цього
разу...
Трубников добре зна : цього разу вiн таки недоброякiсно виконав наказ
свого начальника. Уважив дружньому проханню Арцибашева, допитував абияк,
намагаючись трохи стушувати провину арештанта. Грабовський справдi
говорив, що хотiв, а вiн, пiдполковник, старанно занотовував...
- Ви не помiтили рiзких розходжень у зiзнаннях Грабовського i Данька?
- Грайворонський справник не надiслав Данькових матерiалiв в Охтирку.
- Надiслав. Вони у мене.
- Я про те не знав.
- Шкода. Звернiть увагу на тi розходження. I Данько i Грабовський,
силкуючись приховати отi сво© стосунки, мабуть, навмисне плутають. Данько
твердить, що познайомився з Грабовським у Пушкарному п'ять рокiв тому,
вiдтодi й разу не бачив його, отримав вiд нього всього один лист;
Грабовський же говорить: познайомилися вони сьомого лютого бiжучого року в
Грайворонi, писав Даньковi двiчi i вiд нього отримав одного листа.
- Дiйсно не сходиться, хоч це вже...
- Не ма iстотного значення?
- Майже.
- Дарма. Менi дума ться, за цi ю плутаниною замасковане щось серйозне.
- Наприклад?
- Хоча б належнiсть обох цих молодикiв до яко©сь пiдпiльно©
органiзацi©. Очевидно, охтирський пристав другого стану небезпiдставно
пише - знайдений при обшуку список полiтичних злочинцiв виклика пiдозру,
що "Грабовський ма зносини з соцiально-революцiйною партi ю".
- Перебiльшення. Мiж iншим, той пристав - односелець Грабовського i
особисто переслiду його.
- Хай навiть так, але його здогад повинен насторожити й нас. До речi,
чому в протоколi не вiдбито свiдчення пушкарнянського паламаря?
- Нiбито Грабовський жалкував, що Калюжна, стрiляючи в Катанського,
промахнулась?
- Воно.
- З Любинським я розмовляв пiсля допиту Грабовського.
- Треба було ще раз поговорити.
- Для чого? Я переконаний: Грабовського треба негайно звiльнити, бо
вагомих пiдстав для нового покарання нема.
- Така пропозицiя менi не зовсiм подоба ться. Пораджусь з губернатором.

38_

У слобiдськiй розправi, куди зайшов Павло, крiм старости, не було
нiкого. Таке траплялося рiдко - довкола Семена Язикатого завжди юрмились
пушкарняни, особливо бiднiшi та допитливiшi. Тепер же вiн самотою стояв
бiля тепло© груби i стиха мимрив.
- Вiршу те? - запитав Павло, скидаючи шапку.
- Хай йому, тому вiршуванню...
- Щось сталося?
- Нажив собi нову халепу.
- Яку?
- Вчора покликав мене волосний урядник i давай розпiкати за того вiрша,
що я тобi читав - про попiвського загнибiду Мартина, який повернувся з
Катеринодарщини голий, мов турецький святий. Ти, каже, шельму ш доброго
хазя©на. Мартин Герасимович уже виклопотав позичку в банку i знову
спина ться на ноги...
- Як урядник дiзнався про вiрш?
- Поскаржився нiби сам Мартин, а вiн почув коло попiвсько© лавки.
- Значить, ваш твiр зна i Попiвка.
- Краще б не знала, бо вона порегоче собi знiчев'я, а менi - в холодну.
- Справдi?
- Цього разу, зда ться, бог милував, але урядник погрожував: виявлю ще
щось подiбне - харчуватимеш нужу за гратами.
- Бiльше не складатимете вiршiв?
- Пита ш у хворого здоров'я. Про Пушкарiв та Колупа©в ще не таке
врiжу... Ти цими днями нiкуди не вiдлучався?
- До Харкова ©здив. Сьогоднi вранцi повернувся.
- Виходить, я знову набрехав урядниковi. Вiн запитав, де ти зараз, а я
йому - дома, живе в будинку сво © матерi... Не повiрив, вибатькував мене i
сказав, що тебе вже кiлька днiв розшукують по всiх повiтах Харкiвщини.
- Розшукують? До нас нiхто не при©здив нi з Охтирки, нi з Рясного, не
цiкавився мною.
- Ти нiкому не говорив про свiй вiд'©зд?
- Знали тiльки дома та Любинський.
- Невже паламар донiс полiцi©?
- Це вiдпада : сам радив менi ©хати, навiть грошей позичив на дорогу.
- От так штука, його, чував я, пiсля обшуку й твого арешту викликали в
Охтирку на допит.
- Так.
- Що ж вiн там насвiдчив?
- Нiби скрiзь лив воду на мiй млин.
- Звiдкiля зна ш?
- Сам казав.
- Казав... А Овчаренко чув його свiдчення?
- х допитували нарiзно.
- Чи не занадто звiря шся йому?
- Зда ться, вiн...
- Ну, дiдько з ним. Розкажи, що робив у Харковi, бо ж завтра мушу ©хати
вибачитися перед урядником, то питатиме.
- За два днi, що пробув там, багато не зробиш. Носився з статтею про
шкiльну освiту в нашому повiтi, хотiв приладити ©© у якомусь часописi.
- Приладив?
- "Южный край" та "Харьковские губернские ведомости" вiдмовилися
надрукувати. Редактор "Статистического листка" забрав, але попередив:
пiдстриже ©©, особливо рядки на оборону вчительок. Тут, мовляв, переважа
полiтика, а не статистика. Цензура не пропустить.
- Шкода.
- Шкода, звiсно, та iншого виходу не знайшов, мусив погодитись, щоб не
пропадала праця. Власне, виловити в тiй статтi полiтику просто неможливо,
бо вона наскрiзь полiтична. Побачимо, що з тi © стрижки вийде. Хочете
розповiдати урядниковi про статтю?
- Не такий я рудий. Спитав, аби знати, як викручуватись. Скажу, ©здив
по лiки для хворо© матерi...
Язикатий пiдiйшов до вiкна, ледь позолотавленого скупим надвечiрнiм
промiнням.
- Видно, пiдступаються рiздвянi морози.
- По чому вгаду те?
- Подивись сам.
Грабовський теж глянув у вiкно. На дровiтнi сидiла купа горобцiв. Зграя
ворон кружляла над подвiр'ям i тривожно галасувала, а iншi, позаховувавши
дзьоби пiд крила, чорним груддям валялись на снiгу.
- Нiяких прикмет не бачу.
- Жаль. Коли горобцi ховаються у хмиз, а ворони виробляють те, що он
зараз, - буде холодно або й заметiль. Того ж сподiвайся, коли сорока лiзе
в стрiху, а синичка почина пищати ще зранку.
- Забобони.
- Нiяких забобонiв. Птахи й худоба тонше вiдчувають змiну погоди, нiж
люди. Треба лише вмiти спостерiгати й розгадувати ©х поведенцiю. Снiгурi й
горобцi дружно цвiрiнчать перед вiдлигою. Ворона гра на льоту, веселиться
галка ввечерi - чекай ясних i теплих днiв. У всьому цьому я переконався
давно. Раджу й тобi придивлятись. Словом, завтра треба зодягнути
паровицю...

39_

Приставовi другого стану нiчого вже не миле. Не служба - каторга. Щодня
вислуховувати, стоячи прямцем, докори, догани, погрози, глузування i
витирати пiт з чола - хто таке витрима ? Хоч пере©зди в iнший повiт.
А справник не вгавав.
- Слухайте, Ткаченко, коли ви нарештi навчитесь бодай що-небудь зробити
розумно? Третiй рiк б' те байдики при управi, загрiба те жалування, а
користi од вас, як вiд ялово© корови молока. Самi непри мностi з вами.
- Я думав...
- Iндик також думав, доки в борщ не попав. Караул! Злочин викрив!
Гала-гала-гала!.. Зчинили веремiю, розголосили на всю губернiю, пiдняли на
ноги полiцiю i жандармерiю, полетiли рапорти, телеграми, а Грабовський,
виявля ться, дома.
- У Харковi вiн таки був.
- А зна те, по що ©здив?
- Те мене не цiкавить.
- Соромтеся, чиновнику. Шукав лiки недужiй матерi.
- Бреше.
- Прочитайте ось рапорт з Рясного.
Пристав ковзнув очима по списаному аркушу, але нiчого там не розiбрав -
лiтери урядниково© реляцi© нагадували безладну вiхолу.
- Для чого галасували та ще й вiд мого iменi?
- Ви тодi були в Сумах.
- Чому не почекали, доки повернеться хлопець, i не поговорили з ним?
Дивiться, що вийшло. Шiстнадцятого грудня ви телеграфували за мо©м
пiдписом, що Грабовський вiдлучився в Харкiв, а сьогоднi, через тиждень
пiсля того, я мушу, вiдповiдно до рапорту ряснянського урядника,
доповiдати, що вiн числом ранiш уже був дома.
- Значить, Любинський затримався з доносом.
- Значить, треба мати голову, а не казан на плечах. Вийшло так само, як
з отим придуркуватим обшуком у Пушкарному.
- Придуркуватим?
- Безумовно. При©хали й зразу - ненависть до iснуючих порядкiв, глум
над мiсцевою владою, зносини з соцiально-революцiйною партi ю, гальмо на
шляху революцiйного розвитку... Я, на жаль, не розiбрався в отiй зливi
страшних слiв, скопiював вашого рапорта i в формi постанови одiслав
губернаторовi. А Трубников проаналiзував усе й прийшов до висновку:
Грабовський не заслугову найменшого покарання. Так з вашо© волi наша
управа пошилася в дурнi.
- Полковник Цугаловський не погодився з висновками пiдполковника. До
нього схилився також губернатор i клопочеться перед мiнiстром внутрiшнiх
справ продовжити нагляд за Грабовським ще на два роки.
- Звiдкiля зна те?
- Знаю.
- Почина мо в пiжмурки грати?
- Менi написали з губернаторово© канцелярi©.
- А мене не iнформу те?
- То приватний лист.
- Можливо, але справа, про котру вiн сповiща , не приватна. Заварили
глевку кашу, пiдбили мене на не©, а тепер ще й перешiпту тесь поза мо ю
спиною. Ой, дивiться, аби не довелося вам гризти власнi кулаки...

Грабовський поволi ступав вузенькими охтирськими вуличками, густо
забiленими п'янким суцвiттям черешень та вишень, i губився в тривожних
здогадах. Чого покликано? Яко© тепер заспiвають? Дозволять покинути
Пушкарне? Можливо: адже термiн гласного нагляду, вiдповiдно до царського
повелiння, вичерпався тиждень тому. Але ж справа з обшуком, що його провiв
Ткаченко, поки що не розв'язана, хоч вiд допиту Трубниковим минуло вже сiм
з половиною мiсяцiв.
Арцибашева застав у кабiнетi. Справник був веселий i трохи збуджений.
Встав з-за столу, пiшов назустрiч, мiцно потиснув руку.
- Будемо прощатися, Павле Арсеновичу?
Грабовський спантеличено заклiпав вiями.
- Термiн вашого заслання скiнчився.
- А як з тим, що мене допитував пiдполковник?
- Те назавжди кануло в Лету. Трубников цiлком вигородив вас. Правда,
начальник жандармського управлiння та губернатор силкувалися продовжити
вам заслання ще на два роки, але особлива нарада вiдхилила ©хн
клопотання.
Грабовський полегшено зiтхнув.
- Отже, ма те право жити де хочете, за винятком обох столиць i
Петербурзько© губернi©.
- А мене туди й не тягне.
- Куди ж збира тесь?
- У Харкiв.
- Де дума те служити?
- В редакцiях газет.
- Хай щастить.
- Спасибi.
- Та не попадайтесь бiльше.
- Спробую.
- Хочу сповiстити вам одну та мницю, тiльки хай вона залишиться мiж
нами.
- Обiцяю.
- Бережiться пушкарнянського паламаря.
Грабовський поточився.
- Любинського?
- Протягом обох рокiв той Любинський доносив Ткаченковi про кожен ваш
крок - i про вiдлучки в Попiвку та Харкiв, i про розмову з Твердохлiбом та
пiдготовку листа до Данька, а на допитi в Трубникова жорстоко прискаржував
вас.
- Справдi?
- Казав, ви вболiва те за Калюжну, шкоду те, що вона, стрiлявши в
полковника Катанського, схибила.
--- Невже?
- Слово честi.
- Ох гадина ж, пiдступний змiй i брехун!
Недалеко вiд полiцейсько© управи несподiвано наткнувся на Любинського.
- Здоров, друже, - простягнув паламар обидвi руки. - Як тво© дiла?
Замiсть вiдповiдi й привiтання Павло дав йому ляпаса.
- Скорпiон.
- За що це?..
- Зна ш, паскудо. Тепер я також знаю. Як тебе земля носить?!
Плюнув, обернувся i покрокував до вокзалу, щоб сiсти на харкiвський
по©зд.


Книга друга

ЗА МУРАМИ, ЗА ГРАТАМИ

Вiчний революцiонер -
Дух, що тiло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю, -
Вiн живе, вiн ще не вмер.
Нi попiвськi© тортури,
Нi тюремнi царськi мури,
Анi вiйська муштрованi,
Нi гармати лаштованi,
Нi шпiонське ремесло
В грiб його ще не звело.
/. Франко_

1_

- Ну й спекота. Душа не витриму ! Ходиш, немов у печi. Оце так лiто! З
перцем, - скаржився товстенький чоловiк середнього зросту, переступаючи
порiг коректорського кабiнету.
Причинивши високi голубi дверi, вiн зняв ширококрисого солом'яного
бриля, витер картатою хусткою невелику лисину, що поблискувала мiж довго©,
вже трохи срiблясто© чуприни, i стомлено сiв на канапу пiд стiною.
- Помагайбi, козаче, помагайбi, - привiтався до юнака, який,
нахилившись над столом, зосереджено вичитував i креслив якiсь папери.
- Спасибi! Боже й вам помагай, - вiдповiв той на привiтання, не
пiдводячи голови.
- А ти все сидиш, марику ш, - набиваючи цибухату люльку тютюном, мовив
чоловiк - Дума ш, титулярного дадуть тобi? Титулярнi радники, братику, на
дорозi не валяються, та й горбом не доскакуються. Ну, ти скоро?
- Кiнчаю, Семене Потаповичу, кiнчаю, - одповiв юнак, не вiдриваючись од
роботи.
Чоловiк устав з канапи, пiдiйшов до столу i, пахкаючи люлькою, заглянув
у дрiбно списанi, багато разiв покресленi папери перед юнаком.
- Кiнчаю, кiнчаю, - невдоволено повторив вiн. - З тебе, Павле, був би
гарний канцелярист, письмоводитель, а не лiтератор. Не гнiвайся, правду
чуючи. Не дiло це, друже, не дiло. - Чоловiк перейшов на повчальний тон. -
Якби отак кожен лiтератор кебетував, то скоро загинув би або вiд сухот,
або з голоду. Ну хiба ж можна марнувати стiльки часу i сил на таку
дурничку? Та й що дасть тобi ота клятуща замiтка? Нi для кишенi, нi для
душi. Гаразд, кiнчай, а я зачекаю, бо ти менi потрiбен.
Чоловiк знову сiв на канапу i почав переглядати газету. Срiблястi
скронi, така ж сама борода, дбайливо розчесана на два боки, пригаслi сiрi
очi, невеличка лисина свiдчили про поважний вiк ©х власника. Пишнi вуса,
що прикривали не тiльки верхню, а й нижню губу, вишивана хрестиком сорочка
та широкi шаровари, заправленi в сап'яновi халяви, робили його схожим на
чумака, який тiльки-но повернувся з далеко© дороги i зiбрався до церкви.
- Оттуди! I забув, - клацнув язиком Семен Потапович. - Кiнчай, Павле, а
я загляну на хвильку до редактора.
Тiльки вийшов вiн, як на порозi коректорсько© стала чорнокоса молода
дiвчина в легенькiй бордовiй сукнi.
- Ну, мрiйнику, ти не забув?
Юнак пiдвiв голову:
- Пам'ятаю, Евелiно, пам'ятаю. Уже втрет нагаду ш.
- Хай навiть уп'яте. Але ж ти пам'ятай. Чека мо в лiсовiй хатi. Будь
здоров. - I вона причинила за собою дверi.
- Так, так. Мужики збунтувалися, - подумав уголос юнак, залишившись
один, - збунту-ва-ли-ся, - повторив, видiляючи кожен склад. - Нi, так не
пропустять.
Вiн закреслив слово "збунтувалися" i вивiв "запротестували". Ще
подумав, закреслив i написав: "Почали допитуватися, коли пан поверне ©м
вiдрiзану землю".
- От i все! Так уже, мабуть, проскочить.
Юнак поклав ручку на стiл, устав i солодко потягнувся, сплiвши руки над
головою.
Тепер можна було пiзнати в ньому Павла Грабовського. Понад дворiчне
життя пiд наглядом мiсцево© влади в рiдному селi наклало на нього сво©
слiди. Худорлявий, як i ранiш, вiн, однак, значно вирiс, змужнiв, поширшав
у плечах, на верхнiй губi уже посiялися майбутнi вуса. Тонка постать,
широке вiдкрите чоло, на якому лежала перша, ледве помiтна складка, великi
блакитнi очi, що свiтилися силою i рiшучiстю, особливо коли був радiсно
збуджений.
Уже пiвроку минуло вiдтодi, як Грабовський, дiставши дозвiл влади, з
рiдного Пушкарного знову при©хав до Харкова. Жив, як i кожен початкуючий
газетяр, що перебива ться на бiдних коректорських хлiбах, йому часто
доводилось виконувати також репортерськi обов'язки. З раннього ранку ходив
по мiсту, перечитував афiшi та оголошення, забiгав до рiзних установ,
салонiв - шукав новинок, на якi так був жадiбний редактор.
Бiганина висмоктувала всi сили, даючи нiкчемнi копiйки, на якi хлопець
ледве мiг зводити кiнцi з кiнцями. Мешкав i тепер на Москалiвцi, але вже
не в Архипихи, бо, повернувшись до Харкова, дiзнався, що бабуся померла
понад рiк тому, а убогу хатинку ©© забрали сусiди за похорон. Знову
згадалося: "I направо - старiй бабi смерть пiдпису патент, а налiво - без
копiйки б' ться з нуждою студент..."
Бiдна вдова, в яко© займав куток, радiсно зустрiчала небагатого
квартиранта. Вiн не заважав ©й, бо дома бував рiдко. Вона iнодi вже й
журилася, чи не запропастився де ©© дивний пожилець. Але минало кiлька
днiв, i вiн забiгав додому. Нашвидкуруч мiняв бiлизну, скаржився, що не
ма вiльного часу, i, спавши не спавши, раненько зникав. Знову пустувало
пристелене старою ковдрою лiжко, журилася вдова, а квартирант нiби у воду
впав.
Вдень вiн був зайнятий редакцiйними справами, а ночами сидiв за
столиком, писав вiршi i тiльки перед ранком, зовсiм знесилений, лягав на
стару, давно порвану канапу, що стояла в коректорськiй. Так спливали днi,
тижнi, мiсяцi. За щоденними клопотами навiть не помiтив, як одцвiли й
обважнiли соковитими плодами москалiвськi садки.
Тут же, в редакцi© "Южного края", зустрiв декого з старих знайомих та
придбав нових, а серед останнiх - i Семена Потаповича. З цим зблизився
навiть бiльше, нiж з iншими, не дивлячись на значну вiкову рiзницю мiж
ними. Цей пiдстаркуватий напiвпоет, напiвфольклорист, напiветнограф умiв
зваблювати людей, особливо ж лiтературну та студентську молодь, яка завжди
горнулася до нього i помiж себе жартома називала його Митусою. Про цю
витiвку молодикiв Семен Потапович знав, але не сердився, а може, й
гордився сво©м високим титулом славетного спiвця.
Семен Потапович друкувався рiдко, бо i в поезi©, i в прозi йому,
старому мрiйниковi, не дуже таланило, а за нарис чи статтю, завжди
потрiбнi часописам, не хотiв братися, вважаючи ©х лiтературою нижчого
гатунку. Кохався переважно в iсторi© та давнiй культурi, якi знав так, що
легко змагав унiверситетських професорiв. Може, саме ця освiченiсть i
тягнула початкуючих лiтераторiв до Митуси. Та ще солiдна бiблiотека,
книжок яко© ©© власник не шкодував нi для кого.
Був Семен Потапович також ентузiастом видавничо© справи, якiй
вiддавався цiлком. То ж вiн, кажуть, напоумив старого поета Володимира
Степановича Александрова та молодого лiкаря-лiтератора Кесаря
Олександровича Бiлиловського, який недавно при©хав у Харкiв, видати
альманах пiд назвою "Складка" i сам докладав багато зусиль, щоб здiйснити
цю iдею. Для майбутнього видання розшукував нових авторiв, новi твори. Вiн
звiв Павла з Александровим, просив написати щось для альманаха...
Сьогоднiшнiй день нiчим не вiдрiзнявся вiд попереднiх. Ранком
Грабовський пiшов "на полювання" за матерiалом для iнформацiй, а
повернувшись до редакцi©, сiв за опрацювання зiбраного.
Не дуже дбав про стиль, бо знав, що сама "пiкантнiсть" виведе ©х на
шпальти, а над одною статейкою морочився дуже довго, - писав, закреслював
i знову писав та виправляв.
- Ти готовий? - з-за дверей гукнув Митуса. - Можеш мене, хлопче,
привiтати. Ще одна, хоч i незначна, вiкторiя. Завтра, сказав редактор, мiй
матерiал буде набрано. Ну, гайда! О, а я й забув тобi сказати. Нинi
обiда мо в мене. Не вiдмовляйся, i слухати не буду. Не буду, не буду. Маю
велику радiсть. Нарештi при©хав мiй хрещеник, пам'ята ш, я говорив колись
тобi. Вiн також обiдатиме з нами. Жду i Володимира Степановича. Ну й ще
буде дехто.
- Спасибi.
- Ти не дякуй, а скажи, чи йдеш.
- Ну, коли треба...
- Треба, навiть дуже. Тобi ж на користь. Ну, по©хали на сво©х двох.
- А де ж був ваш хрещеник? - поцiкавився Павло вже на вулицi.
- Де? Хiба забув? - з почуттям образи спитав Митуса.
Вiн надмiру був прив'язаний до свого хрещеника, сина багатого помiщика,
що жив неподалiк вiд Харкова i славився серед сво©х сусiдiв меценатством.
Кожному зустрiчному не мiг нахвалитися ним. Розповiдав багато разiв i
Павловi, але той звик до цих розповiдей i пропускав повз вуха.
- Та нi, я пам'ятаю, - вiдчувши образу Семена Потаповича, виправив свою
помилку юнак. - Питаю, звiдкiля вiн зараз?
- Здалеку, Павле, здалеку. Бував скрiзь i всюди - в Берлiнi, Мiланi, а
зараз з самiсiнького Парижа. Розумi ш, з Парижа. Ще торiк, пiсля
закiнчення академi©, по©хав набиратися ума-розуму. Там такий козарлюга -
сам побачиш! Наш, можна сказати, з нiг до голови. Ану, поглянь, -
простягнув Павловi книжку в сiрiй обкладинцi. - Для тебе роздобув. Iстинна
книжка. Читатимеш з насолодою.
- А-а-а, Семен Жук", - з легкою посмiшкою вимовив Павло, перегортаючи
книжку. - Читав i "Пропащих людей", i Перед свiтом". Але чомусь менi не
зовсiм до вподоби цей письменник.
- Чому? Пан Кониський гарний майстер слова.
- Я не кажу, що вiн поганий майстер, але от люди в його книжках якiсь
не такi, якими вони в життi насправдi , а головне - якими повиннi бути.
Чи не здаються вам занадто дрiбними справи, котрими тi геро© займаються?
- Як-то?
- Дивнi якiсь вони, наче з полудою на очах. Вештаються мiж людьми,
багато балакають про народ, наче щось роблять для нього, але чомусь не