Сиротюк М.. Забiлiли снiги

перше враження, навдивовижу розма©те та яскраве, i досi не послаблювалось.
У цьому тихому й затишному куточку, де народилися п' си "За Немань iду",
"Не ходи, Грицю, на вечорницi" та пречудова пiсня "Розбите серце", яку вже
спiвають люди в селах i мiстах, юнаковi все подобалося. Простора вiтальня
зорила на нього десятками очей славетних запорозьких гетьманiв i ватажкiв
народних повстань на Укра©нi, людей, про бiльшiсть з яких ранiше нiчого не
знав i не чув. На стiнах кабiнету сидiли та стояли в засклених рамцях,
немовби зiбрались на дружню раду-пораду, укра©нськi лiтератори. Розкiшна
бiблiотека (куди до не© бiблiотецi пана Трутовського!) повнилась десятками
сотень книжок на рiзних мовах, а на великому столi горився стосиком
рукописiв майбутнiй альманах "Складка". Як не за-милуватись усiм цим
незвичайним багатством! Попасти в таке царство...
Подобався Павловi Грабовському також хазя©н затишно© господи. Йому
недавно перевалило за сьомий десяток, але виглядав вiн значно молодшим. Не
старили його нi окуляри, нi сива шевелюра, вуса та борода. Для свого вiку
вiн був досить струнким, завжди охайним, ба й елегантним, особливо в
сво му парадному мундирi вiйськового лiкаря. А разом з тим, - навдивовижу
земний, простий, людяний i шляхетний. Найдошкульнiшi речi умiв
висловлювати так, щоб не ображати гiдностi спiврозмовника, не загострювати
розмови до конфлiкту З ним було важко посваритись, розгнiватися на нього.
То найпота мнiший секрет i висока врода людсько© натури. Такi щасливцi
народжуються рiдко...
З Володимиром Степановичем Александровим Павло познайомився в редакцi©
"Южного края". Звiв ©х докупи всюдисущий i завжди непосидющий Митуса.
- Ви обидва поети, - сказав тодi Семен Потапович, мило посмiхаючись, -
самi й розбирайтеся мiж собою, бо менi дуже нiколи, бiжу-лечу...
I побiг, а вони легко розiбралися. Того ж дня Грабовський гостював у
старого письменника, дав йому прочитати свою поему про вчительку,
пожадливо оглядав вiтальню, кабiнет, бiблiотеку, читав дещо з редакцiйного
портфеля "Складки", з величезною насолодою обiдав та вечеряв, хоч i
почував себе трошки нiяково. На Москалiвку повернувся пiзно вночi,
обтяженнй при мними враженнями та книжками з теплими дарчими написами.
Вiдтодi йому майже не випадало бачити Александрова й Митусу разом, наче
вони ходили лише рiзними дорогами або назавжди розлучилися. Але про
розлуку нiщо не свiдчило. Навпаки, Семен Потапович, де випадала хоча б
найменша нагода, завжди похвалявся сво ю сердечною дружбою з Володимиром
Степановичем, заочно називаючи його просто Володькою. Александров же
тiльки вряди-годи згадував Митусу, не забуваючи при тому добродушно
пожартувати над його незiбранiстю та кумедними витiвками.
Вза мини Митуси й Александрова до минуло© суботи не цiкавили Павла, хоч
iнодi дещо й дивували, але пiсля гостини в Семена Потаповича хлопець
серйозно замислився над тими вза минами. Власне, не так над ними, як над
поважним письменником. Тепер дволикий Митуса був ясний i зрозумiлий.
Цiкавив Александров. Який вiн, Володимир Степанович? Чи пiд пару його
приятелевi? Зда ться, те ж замилування запорозькою старовиною, побожне
схиляння перед козацькою славою, та ж любов до укра©нського слова,
фольклору, лiтератури, Шевченково© поезi©, а суспiльне становище значно
вище i вагомiше...
Сьогоднi Грабовський iшов до Александрова з настро м, якого й сам не
мiг збагнути. Юнака болiло, пекло, мучило, щось незриме затуманювало йому
ясний погляд i каламутило думки. Хотiлося показати письменниковi справжн
обличчя Митуси, а водночас пильнiше придивитися до самого Володимира
Степановича. Невже i в цього душа з подвiйним дном, яке легко поверта ться
то до опозицiйне настро них початкуючих лiтераторiв, заслiплюючи ©м очi,
то до влади й сили iмущих? Боже, боже! В такому разi пропадай усе
пропадом. Йому, Павловi, не вперше втрачати тих, до кого переймався
повагою або й симпатi ю. Пушкарнянський паламар Любинський, Семен
Потапович... Хто наступний?
Александрова застав дома - як i завжди, добродушного, ледь усмiхненого
та люб'язного. Розповiвши йому про гостину та свою поведiнку в Митуси,
Грабовський замовк i полегшено зiтхнув. Володимир Степанович, що сидiв
поруч на канапi, потер долонею чоло, захмарене й збрижене товстими
фалдами.
- Випадок, звiсно, негарний, - заговорив. - Точнiше - ганебний. I ви
вiрно зробили, давши Шевченковими словами одкоша тому
паничевi-безбатченку, хоч, можливо, й повелися не зовсiм так, як подоба в
гостях.
- Менi нiколи було думати над ввiчливiстю.
- Над нею не треба особливо думати, але нiколи не треба також забувати
©©, бо роздратованiсть, а тим паче розгойдана iстерика, не можуть служити
показниками морально© переваги. Та суть, зрештою, не в цьому. Семен
Потапович завжди був i залишиться собою, його, як то кажуть, не виправить
уже й гробова дошка.
- Таких потрiбно зневажати та нещадно бити.
Александров толерантно перечекав палку реплiку.
- Поважати таких справдi нема за що, проте не дуже кваптеся з кулаками,
снаги може не вистачити. На жаль, порода семенiв потаповичiв чи потапiв
семеновичiв у наш час, а надто на Укра©нi, досить-таки численна й живуча,
розплоджу ться, як блощицi, i спритно пристосову ться до полiтичного
клiмату. Митуси балансують мiж злом та добром, кривдою та правдою,
благородством та пiдлотою. Вони готовi сказати добре слово про трудiвника,
iнодi хочуть зробити для нього щось корисне, пiдтримати рiдну культуру
тощо, але дуже бояться царського трону, завжди тремтять, мов щедрiнськi
премудрi пiскарi, запобiгають ласки у багатих, силкуються догодити не
тiльки високому, а й малому мiсцевому начальству, i це зумовлю ©х
трагiкомiчне становище. Якби не було на вечорi рудобородого пана, Семен
Потапович, мабуть, повiвся б зовсiм iнакше, може, й сам би висповiдав
хрещеника.
Павло не стерпiв.
- Чому ж запрошу того похмурого крiпосника до себе?
Александров посмiхнувся.
- На те вiн пiскар. Не зна те, чому запрошу ?
- I знати не хочу.
- Дарма, бо без цього багато чого не зрозумi те. Запрошу тому, що той
пан вда з себе мецената, i Митуса пiдлащу ться до нього, аби вициганити
якусь копiйчину для видання нашо© "Складки". Намiр, як бачите, добрий.
- Добрими намiрами викладена дорога в пекло.
- Згоден. Однак Семен Потапович на видноколах нашого культурного розвою
майже непомiтний i не робить погоди, проти цього дрiбного жевжика ледве чи
варто тратити порох. На жаль, митуси бiльшi, впливовiшi, тi, до голосу
котрих нерiдко прислуха ться лiтературна молодь.
Александров дiстав зi столу свiжий номер "Южного края".
- Читали отут вiрш Пантелеймона Кулiша?
- Читав i цей, i тi, якi ще не опублiкованi. Вiн прислав ©х цiлу
в'язку, щось подiбне на вiночок.
- Що ж скажете про них?
- Звичайнi вiрнопiдданськi писання, я до таких звик i не реагую на них.
Александрова гостро пересмикнуло.
- Не реагу те?! - запитав з якимсь болiсним надривом. - Може, даруйте,
й самi збира теся такi фабрикувати?
Грабовського несподiваний докiр також перекоробив. Хотiв вiдповiсти
найдошкульнiше, але всiма зусиллями волi стримав себе.
- Не збираюсь. Я б собi руку одрубав, якби вона спробувала...
- Чому ж так делiкатно оцiню те? Препаскуднi вiршики, в яких автор
переплюнув навiть самого себе. Це моральна патологiя, а з патологiчними
явищами треба поводитися найнещаднiше.
Очi Грабовського округлилися. Подiбного тону, подiбно© зваги вiд
Володимира Степановича вiн нiяк не сподiвався i не мiг сподiватися.
Витонченi манери, iнтелiгентна шляхетнiсть, зрештою, державна служба,
блискучi еполети i - нестримна рiшучiсть... Нi, на подiбне митуси не
здатнi.
- Послухайте, вдумайтесь:

Я був собi п'яний, а баба Талалайка
Безкостим язиком мене благословила
I голову мою, почавши з Наливайка,
Високославними героями набила...

Чули? Був п'яний, а тепер протверезився i зневажа свою простодушну
виховательку, злостиво посмiха ться над нею. Бачите, куди зайшов колишнiй
кирило-мефодi©вський братчик? Не спинився в хижому юродствi перед свiтлою
пам'яттю Шевченка й Рил ва, якi так натхненно уславили благородного
патрiота Северина Наливайка.
Володимир Степанович згорнув газету i поклав на стiл.
- Шкода. Велика шкода. Рятуймо людей, гукнiмо Кулiшевi:
_
Ой онуче, ой онуче баби Талалайки!
Що, скажи, тебе доводить до брехнi та лайки?..
_
- Ви скомпонували?
- Само набiгло...
- Дотепно.
- Спасибi за похвалу, але... Коли редакцiя збира ться публiкувати решту
надiсланих Кулiшем вiршiв?
- Зовсiм не збира ться. I за цей редакторовi накрутили чуба.
- Мало фiмiаму в ньому було а чи знущання над iсторi ю нашого народу?
- Нi, того не бракувало i те подобалося. Не влаштувала мова.
- Ранiш дещо укра©нське проскакувало в "Южном крае".
- Зрiдка, а тепер не проскочить - учора найсуворiше заказано.
- От тобi, бабусю, напасть... Тяжкi нашi часи, ой, тяжкi, юначе.
Вдивляйтеся в них, вдумуйтеся. Ми старi, вiджива мо свiй вiк, а ваше все
попереду. Вам, молодий друже, доведеться ставити та розв'язувати питання i
соцiальнi, i культурнi, i нацiональнi. А вони, тi питання, стають на часi.
Може, ви й не зна те, але укра©нське культурне життя в Харковi, пiсля отих
попереднiх спроб видавати нашi журнали та альманахи, помiтно пiдупало.
"Складку" нiяк не складемо. За вами, молоддю, слово. Я знаю, менi Семен
Потапович виклав сво© претензi© до вашо© "Вчительки". То ви будьте
розумнiшим: вислухайте його, особливо не заперечуйте, на словах навiть
згоджуйтесь.
- Це неможливо.
- Кажу, на словах навiть згоджуйтесь, а насправдi робiть сво . Менi
особисто ваша поема подоба ться От ви i тримайтеся свого берега. Бо, хто
не ма того берега, той топиться. Тут... далi я вам нiчого не скажу.
В кабiнетi запала давка тиша. Згодом порушив ©© Павло:
- Чув, ви написали нову п' су.
- Написав, та радостi вiд того нема.
- Чого?
- Цензура не дозволя .
- Також мова стала на завадi?
- I мова, i змiст.
- Дайте прочитати.
- Сам не маю ©©. Вiддав цензурному комiтетовi оригiнал, а тепер
вiдшукати не можу.
- Драма, комедiя?
- Смiх крiзь сльози.
- Розкажiть хоч коротко.
- Вийшла звичайнiсiнька iсторiя, яку можна побачити в кожному сучасному
третьому селi. Становому сподобалася вродлива дiвчина, яка коха молодого
семiнариста. Силкуючись прибрати з дороги суперника, становий пише
брехливого доноса про полiтичну неблагонадiйнiсть юнака, i того
заарештовують. От i все.
- Правдива iсторiя.
- Еге, правдива, - зiтхнув драматург. - Якби ж то вашi слова потрапили
у вуха цензору, а так...
* * *

Вибравшись за мiську околицю, Грабовський прискорив крок. Нiколи не
запiзнювався, бо не прощав того нi собi, нi iншим, - таку вже звичку
виробив, а сьогоднi таки не встиг. Редактор затримав. Понiс йому заяву,
аби звiльнив, думав, жодного заперечення не буде - iде ж служити "вiрi,
царю й отечеству".
Та справа обернулася не так Редактор почав розраджувати, просив
почекати з вiйськом, лишатися при газетi. Обiцяв надрукувати статтю про
стан шкiльно© освiти на Охтирщинi, добiрку вiршiв i навiть пiдвищити
плату. "Нам, каже, такi, як ти, потрiбнi до зарiзу".
Ледве умовив...
Ось i лiсова хатина. Так жартома назива ©© однорукий Кирило Карпович,
що стереже лiс i мешка в нiй сам самiтний, як палець. Справдi - лiсова.
Рублена з сосни, присадкувата, вона, мов перелякане звiрятко, лупа
пiдслiпуватими вiконцями з-помiж крислатих вишень, бузку й черемшини на
дорогу в поле.
- Влiтку, коли над хатиною звиса зелена кучма розкiшних дубiв i берiз,
©© майже не видно зi шляху. I в таку пору не долiтають до не© нi дощовi
краплини, нi сонячне промiння, нi подихи вiтру, нi людський гамiр.
Та осiнь уже давно обтрусила зеленi шати, лягла жовтим листом на землю.
Над хатиною темнi буре гiлля, i вона, нiби на оглядини, виставила свою
старiсть та убозтво. Але люди, проходячи шляхом, залишаються байдужими до
не©, до ©© злиднiв. Не дивляться, не дивуються: у них не браку й сво©х
клопотiв.
Бiля низенького вориння, що вiдгороджу лiсову хатину вiд шляху,
Грабовський стрiв дво людей, якi, порiвнявшись, здавалось, уважно
оглянули його. Щоб нiчим не видати сво © тривоги, вiн навiть сповiльнив
ходу.
За кiлька крокiв зупинився. Оглянувся. Упевнившись, що дво незнайомих
не стежать за ним, прожогом стрибнув через тин. В умовленому мiсцi знайшов
вартового Голосова.
- Усi зiбрались? - запитав.
- Майже всi. Чомусь не прийшли Мерхальов та Брайловський. Ксеня
Трипiльська, кажуть, занедужала.
Потиснув Голосову руку i попрямував до хати.
- Вечiр добрий, - _хором вiдповiли на його привiтання юнаки й дiвчата.
- То не добже, цо пан ся спiзню , - пожартувала Улановська.
- H x файна пан нка Евелiна мi пробачить цей нешляхетний фортель, -
пожартував i Грабовський - Справдi, вибачайте, друзi, затримався в
редакцi©.
- Сiдай, сiдай, виправдовуватися будеш у городового, - докинула Лiда
Лойко, чорнява дiвчина, що пiдписувала конверти. - Ми довго чекали на тебе
та й почали самi.
- Що встигли?
- Вiдгектографували першу вiдозву, - розповiдав Кирило Карпович, - ще
раз прочитали i готу мо другу. На, глянь, - подав сiрий конверт, на якому
чорнiли слова:
"Прочитай i передай iншим".
Грабовський витяг з конверта складений удво аркуш паперу, розгорнув i
прочитав надрукований великим шрифтом заголовок: "Слово до народу".
- Добре вийшло, - сказав, поклавши конверта.
- Вiрнiше - йде, бо, як вийде, побачимо, - поправив Михайло Рклицький.
- Ну, сiдай.
Довго писали та редагували другу вiдозву, а коли ©© повний текст було
остаточно схвалено, Сергiй Балабуха, Михайло Рклицький, Лiдiя Лойко та
Кирило Карпович пiшли до комiрчини, де стояв гектограф.
Павло й Евелiна, залишившись у хатi, продовжували залiплювати конверти.
- Маю для тебе, Павле, новину, - мовила дiвчина.
- Яку?
- Сподiваюсь, не забув Ксану, ну, польову русалку?
На юнакових щоках заграв теплий рум'янок.
- Пам'ятаю, - вiдповiв. - Я ж мав вiд не© три листи, коли жив у селi.
Але це було майже два роки тому. Потiм припинилося листування. Та й не
тiльки з нею... Мабуть, осiдало воно в кишенi почтмейстера. То так i не
вiдаю, де дiлася наша русалонька. Зна ш щось?
- Дещо.
- Розкажи. Ти ж з нею, зда ться, дружила.
- Трохи було, - зiтхнула Евелiна. - Дружили, а тепер менi й слова не
пише.
- Посварилися? Вона ж така...
- Еге ж, така. Була. Позавчора я стрiла одну свою знайому. Вона недавно
отримала листа вiд Ксани з Пiнська. Русалка пише, що бачила там твого
приятеля по семiнарi© Петра Цимбалюка. Вiн, виявля ться, утiк з тюрми,
довго блукав свiтами, аж поки забрiв у Бiлорусiю i пристав до пiнсько©
органiзацi© народовольцiв. Там застрелив якогось високого чиновника, був
схоплений i завис на шибеницi. Нема вже нашого Цiцерона...
- Що-о-о?! - пiдхопився Павло з стiльця. - Загинув?
- Так. Шкода хлопця, славний був, - сумовито закiнчила Евелiна.
- Шкода, - пiсля довго© мовчанки тихо мовив Грабовський. - Навiть дуже
шкода. В таких, Евелiно, вольових, як Петро, середини не бува . Вiн мав
або щось незвичайне вчинити, або накласти головою. От i сталося
непоправне. Iнакше й бути не могло. А шкода. З Цимбалюка мiг вийти
справжнiй агiтатор - розумний, голосистий, запальний... Так, так,
помилковий, шкiдливий шлях. Терор - то опiнiя геро©в-одинакiв, одiрваних
вiд народу... А що з Ксаною? Мабуть, i зараз вою ?
- Вою ... - повторила Улановська з неприхованим роздратуванням. - Гидко
й розказувати. Повiсилась на шию тамошньому полiцмейстеровi i махнула
рукою на все те, чим захоплювалася в Харковi.
- Невже?
- Тепер, певно, уже не молиться на Рахметова. Навiщо зараз ©й, зiрцi
багатих пiнських салонiв, напiвголодне життя, давнi друзi, крилатi мрi©?
Рiдного брата, кажуть, допомогла сво му чоловiковi спровадити в Сибiр.
- Не може бути!
- Може, Павле, може, не гарячкуй, - пiднесла руку Улановська. - Якось я
хотiла тобi сказати про це, та все не випадало. Чула вiд людей, якi
достеменно знають. Уже, грiшним дiлом, навiть думаю, чи не ©© юдина рука
завела Петра Цимбалюка пiд шибеницю.
- Навiть?! - жбурнув Грабовський квачик, яким залiплював конверти. - Це
ти тiльки так гада ш чи якiсь докази?
- На жаль, твердих доказiв поки що нема, але, мабуть, таки будуть.
Багато хто з нас у цьому переконаний. Один симпатичний молодий чоловiк з
Мiнська, Вiктор Кранiхфельд, що недавно при©здив у Харкiв, обiцяв
розвiдати й передати нам. От i чека мо, а тодi вже...
Евелiна змовкла, не закiнчивши думки.
- А що тодi?
- Буде видно. Дума мо, коли все це пiдтвердиться, то польовiй русалцi
та ©© полiцмейстеровi не уникнути смертi.
- Справдi?! - Павловi брови пiдстрибнули. - Нi, Евелiно, цього не може
статися. Знищувати колишнiх сво©х...
Улановська спалахнула.
- А вона буде й далi видавати наших ворогам, вести на шибеницю! Ех ти,
романтик! Тут тобi не вiршi...
- Але ж...
- Але ж, - перехопила Евелiна. - Ти сам давав ©й роман Чернишевського.
А що з того вийшло? Чи пiшла вона тим шляхом, яким пiшов Рахметов, ©©
тодiшнiй напiвбог? Хай би кинулася в обiйми самому дияволовi, вiльному
воля... Але зрадити товаришiв, велику справу, стати катом...
- Однак, Евелiно, це ж знову терор.
- А смерть Петра - не терор? Ех, Павле, Павле, не впiзнаю тебе.
Та Грабовський вже не слухав, нервово крокуючи по хатi, його тортурили
гнiв, жаль, зненависть i бiль. Петро, Петро. Хай ти й помилявся, але полiг
буйною головою на страднiй дорозi. А вона, Ксана, польова русалка...
- Невже мiж нами й такi? - надривно вигукнув, кошлаючи чуприну на
головi. - Де ж правда?
Улановська мовчала. Вона, зiтхнувши, знову взялася заклеювати конверти.
- Ну, як тут? - спитав Кирило Карпович, поклавши на стiл пачку
надрукованих вiдозв. - Дiла, бачу, йдуть. Ой, iдуть, iдуть. Ану оцiнiть
полiграфiчну роботу.
Листiвки вийшли такими, що годi було й сподiватися вiд старенького
гектографа. Рядки лежали рiвно, а лiтери аж посмiхалися.
- Чудово! Пречудове! - зрадiла Евелiна. - Дайте, Карповичу, вашу золоту
правицю.
- Е-ех, було, дочко, - вдячно посмiхнувся Кирило Карпович. - Понад
десять рокiв проробив друкарем. Та потiм загубив руку, - вiн пометляв
порожнiм лiвим рукавом, - i пiшов, як бачите, в сторожi... Що тут у вас
трапилось? - поглянув на Грабовського, потiм на Улановську. - Ну?
- Нiчого особливого, - вiдповiла Евелiна. - Тiльки й того, що розповiла
Павловi про оту пiнську, ©© вчинки, а вона ж колишня близька його знайома,
зда ться, навiть...
- Та шльондра? - здивувався сторож. - Яка ганьба! Фе.
- То ви вже занадто, Павло тут нiчим не завинив, - боронила юнака
Евелiна. - Вiн давно ©© не бачив.
- Та я ж не про нього, а про ту гадину повзучу. А ти, Павле, плюнь на
не©, та й годi. Не варта вона й доброго слова. У життi, як на довгiй нивi,
- стрiчаються й бур'яни. Треба ©х виривати, скидати на межу i йти дiлi.
Дiла - от що головне для нас!
- Дiла, дiла, - мрiйно повторив Грабовський. - Дiла, Кириле Карповичу,
без людей не бувають, ©х роблять люди. А з людьми он що виходить? Одна
зрадила, переметнулась у ворожий стан, другого стратили. А який був
хлопець! Ви його знали?
- Вiн тут у мене не бував.
- Можете пошкодувати. Такi, як Цимбалюк, не часто стрiчаються. Тiльки
не змiг звернути з хибно© дороги. Терор...
- Ну годi, - перебила Улановська. - Спогади потiм, а зараз берiмося за
роботу, бо час не сто©ть.
Шарудiв тонкий папiр, i на столi скоро повиростали копички пухких сiрих
конвертiв.
Коли робота була скiнчена, Грабовський розподiлив конверти мiж
присутнiми.
- Та, дивiться, добре заховуйте, - сказав. - Нiхто не забув, якi за ким
села й волостi?
Всi мовчали.
- Ти, Сергiю, завтра вируша ш на сво Подiлля? - звернувся до Балабухи.
- Ранковим по©здом.
- Будь обережним. Пам'ятай, на яке дiло йдеш. За тобою, Михайле,
Полтавщина...
- А як же з вiдозвою до iнтелiгенцi©? - цiкавиться Голосов, якого вже
пiдмiнили на вартi.
- Не встиг повнiстю опрацювати текст, - вiдповiв Рклицький. - Сьогоднi
в унiверситетi був такий переполох, що все палахкотiло. Завтра закiнчу.
- У нас на залiзницi, - докида Улановська, - також почина ться
завiрюха. Начальство насторожене, робiтники ходять насупленi, шпигуни
понаставили вуха...
- Не краще i в фельдшерському училищi, - скаржиться Лiда Лойко. - Ксенi
Трипiльськiй учора так перепало, що захворiла й нинi не приходила на
заняття. Скрiзь почина ться, але з вiдозвами треба поспiшати...
Випровадив Кирило Карпович сво©х молодих друзiв аж перед ранком. Павло
й Евелiна верталися до мiста разом, йти було легко й при мно. Тепла нiч
п'янила серця.
- Ну, як у тебе справи в редакцi©? - спитала дiвчина, коли зупинилися
бiля ©© ворiт.
- Можна сказати, закiнченi.
- Як-то?
- Звiльняюся. Сьогоднi й заяву подав,
- Чому?
- Йду до вiйська.
- Покликали?
- Та...
- Не розумiю.
- I покликали, i сам iду, хочу ранiш одбути свiй строк. Трохи побачу
солдатське життя-буття, бiльше пiзнаю людей.
- А як же наша робота? Тiка ш у кущi?
- Хiба в армi© не можна провадити ту саму роботу? Можна. Ви тут, а я
там, не пориваючи зв'язкiв. I наших вiдозв захоплю з собою, може,
пощастить розповсюдити ©х також i серед солдатiв.
- Коли йдеш?
- Десь на тому тижнi. Оце завтра по©ду в Охтирку, одвезу й туди
гостинець, - показав на конверти за пазухою. - Можливо, заскочу до рiдних
попрощатися.
Дiвчина, потиснувши Павловi руку, зникла за хвiрткою. Вiн почекав, доки
скрипнули ©© сiнешнi дверi, i покрокував на Москалiвку.

4_

Зима не хотiла здаватися. Насуплена й люта, вона ночами виповзала з
глибоких яруг, сковувала гомiнкi струмочки, що схоплювалися вдень. Брела
полями, хапалася задубiлими пальцями за землю, гула рвучкими вiтрами й
морозила. На свiтанку розпускала сивогривi тумани, жбурляла лапатим
снiгом, iне м, дощами.
А березневе сонце, вирвавшись iз обiймiв ночi, линуло в зенiт - молоде,
радiсне. Хто його заморозить? Хто спинить?
Сонце...
Минав четвертий мiсяць вiдтодi, як Грабовський, скинувши цивiльний
одяг, "обмундирувався". Сталося те двадцять п'ятого листопада 1885 року.
Того дня юнака поставили пiд аршин, обстригли чуприну, а надвечiр
новобранцi покинули Охтирку.
Мiстечко Валки, куди прибули вони по обiдi наступного дня, зустрiло ©х
густою пеленою туману та дрiбною в'©дливою мрякою. Обшарпанi мiстечковi
хатки гуртувалися невеличкими черiдками i сторонились високих казарм, що,
як зголоднiлi вовки, дивилися на сiрi хмарки диму i внюхувалися в нехитрi
запахи борщiв, юшок, картоплi.
Кiлька годин пiдряд новобранцiв не пускали на батальйонне подвiр'я, i
вони тулилися до високого дерев'яного паркана, намагаючись сховати сво©
голови вiд плюти пiд його вузьким дашком. Уздовж паркана клубочився
цигарковий дим. Де-не-де точаться розмови. Мокро, сумно й холодно. Раптом
на подвiр'©, десь зовсiм недалеко вiд паркана, бризнула теплою хвилею
звукiв трирядка, ©© пiдхопили людськi голоси - i в заплакане небо
метнулась пiсня:

Ти, машина, ти, залiзна,
Куди милого повезла?
Ей-гей, охо-хо-хо,
Куди милого повезла?

Серед густих басiв та баритонiв видiлявся оксамитовий, високий i
тонкий, як багнет, тенор. Вiн, здавалося, доганяв шалений по©зд, хапав за
колеса, бився об вiкна вагонiв i благальне допитував: "Куди милого
повезла?"

Витяг номер сорок п'ятий,
Закричали, що прийнятий.
Ей-гей, охо-хо-хо,
Закричали, що прийнятий...

Пiсня скувала Грабовського - не мiг ворухнутися, наче зачарований. Знав
©© давно, але зараз вона якось особливо розпачливо виливала людськi жалi й
болi. Уже й скiнчилася, вже й кликнули новобранцiв до брами, а вiн стояв,
як прикутий до паркана.
Гармонiя передихнула, заплакала сумним перебором i знову бризнула
грайливим розгiллям звукiв. Покотилися частушки:
Я отечеству защита,
А спина всегда избита.
Я отечеству ограда,
В зуботычинах награ...

- Распроканалi©! - зiрвався сердитий голос.
Пiсня враз занiмiла, наче хтось наступив ©й чоботом на горло.
Коли новобранцi зайшли на подвiр'я, перед ними вiдкрилася страшна
картина. Розлютований офiцер бiгав помiж солдатами, що стояли пiд
невеличкою повiткою, i молотив довгою сучкуватою палицею. По головах, по
спинах, по ногах, а вони мовчали, немовби нiмi, марно силкуючись затулити
обличчя руками.
- Я вам дам награду. Я вам покажу, - приповiдав, шмагаючи. - Скоти!
Каторжники!
Таким було перше знайомство Грабовського з вiйськом. А потiм пiшло...
Почався четвертий мiсяць. За час, що минув, довелося багато побачити й
самому пережити. Всього зазнав. Назавжди запам'яталось. Якби й хотiв - не
забудеться.
Придбав також нових знайомих та приятелiв. вони i в мiстечку, i в
шiстдесят другому резервному батальйонi матiнки-пiхоти, де служить, i в
усьому невеликому валкiвському гарнiзонi. Серед них переважають рядовi
солдати та найнижчi чини, люди без матерiального достатку i станового
гонору, простi й сердечнi. З ними, не кривлячи душею, не остерiгаючись, що
завтра потягнуть до штабу, на гауптвахту, можна щиро поговорити,
порадитися й порадити, повеселитись i посумувати, хоч на часину забути
осоружну муштру, мордобо©, наруги та приниження.
Найближче зiйшовся з Андрi м Усом - старшим фей рверкером першо©
батаре© дев'ято© артилерiйсько© бригади. Цього колишнього учня харкiвсько©
фельдшерсько© школи бачить майже щодня, а переднедiльнi вечори вони завжди
коротають разом або в Андрi вих батькiв дома, що живуть у Валках, або ж у
його незатишнiй кiмнатцi на територi© гарнiзону. Тут ©м нiхто не заважа ,
нiхто ними не команду . Iнодi, довго засидiвшись, удвох i сплять на одному
лiжку.
Нинi Грабовський прийшов до фей рверкера зразу ж по заходi сонця.
Нагрiли чаю, всiлися один напроти одного за столом, поволi сьорбають
солодкий напiй i стиха гомонять. У них про що поговорити, чим
подiлитися. Зараз бiльше розпиту Павло, а балакучий Ус, якому пощастило
вдень виспатися досхочу, залюбки вiдповiда .
- Скiльки рокiв ти провчився на фельдшера?
- Два з половиною.
- Виходить, на три мiсяцi бiльше, нiж я в семiнарi©. Звiдтiля i до
вiйська попав?
- Еге ж.
- Покликали чи доброхiть зголосився?
Ус гiрко посмiхнувся.
- Доброхiть поневолi. Мобiлiзували, присутствi забрило. Але я,