Сиротюк М.. Забiлiли снiги

Менi нiщо не страшне - не тiльки каторга, а й саме пекло. Пiдтримуючи
Вiктора, думав лише про Евелiну, Софiю, Володимира Iвановича, хоч нiколи
не говорив про це, бо знав, що наш старий не схвалив би мо©х намiрiв. Я
знав, i ти... Зрозумiй хоч зараз, - Микола пiдступив майже впритул до
Грабовського, - зрозумiй i прости, коли я помилявся. _
- Ти наче з дуба впав, - засмiявся Павло. - Що я, по-тво му, бог чи
папа римський, щоб iндульгенцiями торгувати? Такi грiхи не прощаються.
Якби я хоч трохи був певний, що, обстоюючи прошенi , ви домагалися якихось
там, як ти кажеш, власних вигод, то я б вас обох прокляв назавжди або
просто подушив би сво©ми руками.
- _Ну, це вже занадто. Звiдки ти певний, що змiг би задушити.-скажiмо,
мене? - пожартував Микола, натякаючи на свою велетенську статуру.
- Хотiв _би я, Миколо, випробувати тво© здiбностi, - виплив з-за рогу
тюрми Кранiхфельд, тручаючи порожню тачку. - Ану-бо, вiдвези кiлька разiв,
а я накидатиму. Заодно й поглянемо з Павлом, наскiльки ти пiдготований до
каторги.
- Так, так. Колю, заодно й подивимось, - пiдхопив Павло. - Бери-но.
Ожигов обвiв товаришiв хитрим поглядом.
- Намiр у вас, хлопцi, добрий, - почав. - Але марна праця. Можу
запевнити, що до ролi, про яку ви говорите, не пiдходжу. Тачка, наскiльки
я розумiюсь на цiй справi, рiч тендiтна, до не© потрiбна крихка кiсточка,
голуба кров, ну, й вiдповiдне виховання. А що я? Козак. Руцi мо©, як самi
зводите бачити, не дуже тонко© роботи. Уявiть собi, отакий гевал
вiзьметься за голоблi тачки - вони зараз трiснуть. Словом, негодящий.
Зовсiм iнший коленкор - ви, вам тiльки до тачки, особливо, Вiтю, тобi.
- З тобою, бува, не радилися суддi? - запитав Грабовський.
- Нi, Павле, не радилися, - продовжував Ожигов. - Вони керувалися
вашими злочинами перед царем, у сво©х же висновках про вашу придатнiсть до
тачки я виходжу з iнших мiркувань - з ваших родослiвних.
- Ти часом не дружив з мо ю бабкою? - з ледь помiтним вiдтiнком
роздратування запитав Кранiхфельд.
- На жаль, не довелося. Але якщо вiрити, Вiтю, тво©й бiографi©, то i
твоя дворянська кров, i твiй чин пiдпоручика цiлком пiдходять до цi ©
роботи.
- Годi тобi! - втрутився Павло. - Не замовляй зубiв. Запрягайся.
Накидай, Вiтю.
Але везти Миколi тачку не довелося, бо солдат звелiв балаганцям негайно
покинути роботу.
Через якийсь час до камери , крiм коридорного, зайшов високий офiцер у
модному пенсне.
--Ваше прошенi , --- сказав, дивлячись на папери в масивнiй папцi, ---
розглянув сенат. Обороняв пан Спасович. Сенат, з огляду на ряд причин,
знайшов можливим замiнити вам каторгу засланням. Про мiсце буде сповiщено
окремо.
--А як з жiнками? --- запитав Павло.
--Так, як i з вами.
--Усi в одне мiсце?
--Мабуть, у рiзнi.
--А попроситися всiм в одне не можна?
Офiцер нiчого не вiдповiв, поглянув на годинники i вийшов.
--Ну, --- Кранiхфельд обняв обох товаришiв. --- Бачиш, Павле, ми
виграли, а ти говорив!..
--По перше, Вiтю, не виграли, а перемогли, --- прохопився Микола. ---
Перемогли. I, по-друге, перемогли тому, що не просили, а вимагали.
Вимагали - й перемогли. Розумi ш?
--Та хай так, але наша все-таки зверху, --- не мiг угамуватися
Кранiхфельд.
...Гулкий стукiт у дверi розбудив балаганцiв. На долiвцi й стiнi камери
вже блищала смуга вранiшнього промiння.
--Ожигов! Зiбратися в дорогу, --- просунулася крiзь вiдтуленi дверi
голова коридорного.
--А ми?
--Не знаю. Сказано --- Ожигову. Збирайся! --- байдуже кивнув тюремник.
Пiсля снiданку вiн знову показав голову.
--Ожигов! Виходь.
Микола обняв товаришiв, потиснув ©м руки.
--Ну, друзi, не згадуйте лихом. Може, доля ще зведе нас колись, тодi
знову повою мо. А коли пощастить повернутися в Луганськ, то розкажу сво©м
землякам, як ми тут разом терпiли, боролися й мрiяли. Так, неодмiнно
розкажу, --- зiтхнув i рушив до дверей.
Павло i Вiктор пiдiйшли до вiкна. На тюремному подвiр'© стояли двi
групи арештантiв. Недалеко од них щось розмiрковувало начальство, снували
туди-сюди конво©ри.
--Евелi-i-iно-о-о! --- гукнув Кранiхфельд, притискаючись до грат.
Над головами арештантiв затрiпотiла бiла хусточка. Махаючи нею,
Улановська щось радiсно кричала, але серед галасу на подвiр'© нiчого
розiбрати не можна було.
--Павле, --- одiрвався Вiктор од вiкна, --- дай паперу.
Павло подивився на друга:
--Що?
Вiн витягнув записну книжечку, перегорнув ©© й зiщулився. Чистим
лишився тiльки один --- останнiй листок. Мовчки показав його Кранiхфельду.
--Оце i все? --- скрушно запитав той. У його голосi бринiла тяжка мука.
Грабовський схилився над столом, роздiлив листочок на двi половинки,
одiрвав одну й подав:
--Густо пиши.
Скiнчивши писати, Вiктор просунув руку крiзь грати.
--Евелiно, ло-ви-и!
Дiвчина рвонулась назустрiч папiрцевi, що плавко спускався на землю. Та
не встигла, бо конво©р пiдхопив папiрець i сховав до кишенi.
--Вiддайте! Вiддайте, то менi! --- благала дiвчина.
Конво©р погрозив рушницею.
--Марш на сво мiсце!
--Вiддай! --- на весь голос крикнув Грабовський i жбурнув у конво©ра
кварту.
--Вiддай, гад! Поверни! --- вигукнули кiлька арештантiв.
Конво©р висмикнув з кишенi папiрця, перечитав його i кинув на землю.
--Вiтю-у! Спа-си-бi-i, --- уже з юрби гукала Евелiна, махаючи запискою
над головою. --- До-о-об-ре! Неод-мiно на-пи-шу-у!
--Ладнайсь! --- пролунала команда, i конво©ри заметушилися.
Першою рушила група, до яко© прилучили Ожигова, за нею група
Улановсько© й Новаковсько©.
--Ща-сли-во© до-ро-о-о-ги! До ско-ро-го по-ба-чен-ня-я! --- гукали
Грабовський i Кранiхфельд.
--Спа-си-бi-i! Ру-шай-те за на-ми-и!..
--Ну, от... --- зiтхнув Кранiхфельд, коли хвiст арештантсько© колони
виповз за браму. --- Тепер ми лишилися вдвох. Пiшли, а в яку дорогу? Чи
побачимо, чи зустрiнемо ми ще ©х, чи, може...
- Гора з горою не сходяться... Скажи, Вiтю, дуже ©© любиш? - Павло
глянув прямо в очi друговi.
- Евелiну? - перепитав Вiктор. - Як би тобi вiдповiсти? . Так, як ти
свою Надiю. Я без не© просто не можу, Павле, не можу, розумi ш? Ми
зблизилися за рiк до твого приходу в Балаганськ, а познайомилися ще майже
шiсть рокiв тому, коли я при©здив з Мiнська в Харкiв. Евелiна - справжнiй
борець. Не перебiльшую. Вона могла спокiйнiсiнько жити на хлiбi
матерi-акушерки та братiв i вчитися. Але цього не зробила, пiшла iншою
дорогою. I не вага ться, не ка ться. Навiть не йде, а лине, не живе, а
горить. Ти б послухав, що вона сказала менi, дiзнавшись про замiну каторги
засланням. Я радiю, говорила, не тому, що боюся каторги, а тому, що в
засланнi, користуючись хоч крихтою свободи, зможу краще боротися за щастя.
I я вiрю ©й, друже мiй, вiрю: вона буде боротися до останнього подиху.
Кранiхфельд _трохи помовчав.
- Я ©©, Павле, знайду, отож дав ©й мiнську адресу сво © сестри. Сказала
напише. Знайду, друже. Найдорожчою цiною знайду.
Павло слухав схвильовану розповiдь Кранiхфельда i радiв за нього. Радiв
щиро, хоч серце обкипало кров'ю i болiсно стискалося. Надiйка...
Надiйка...
- Грабовський! Рихтуйся, - коротко сповiстив тюремник, принiсши обiд.
- Не зна те, куди?
- Скажуть.
- От i край, - зiтхнув Кранiхфельд, коли вийшов коридорний. - Час
настав. Сядьмо, Павле, та ще пообiда мо разом. Може, востанн .
Кулiш не йшов у рот. Тримаючи ложки в руках, мовчки надивлялися один на
одного: щоб запам'ятати назавжди...


Книга третя
_
ПРОЛIСОК

Я не спiвець чудовно© природи
З холодною байдужiстю ©©;
Мiй ум ворушать змученi народи, -
м я вiддав усi чуття мо©
Нехай поети, до вiтхнення вдатнi,
Спiвають нам на всякi голоси
Про мировi куточки благодатнi, -
Де страждання, там нема краси!
П._ Грабовський_

1_

Дво саней раптово спинилися, i люди, що сидiли в них, побачили на-
дверях великого будинку бiлу таблицю. Обведена тоненькою золотавою рамкою,
вона стрiляла кожному в очi чорними лiтерами, попереджуючи: тут - якутське
обласне полiцiйне управлiння.
П'ять вершникiв, якi супроводжували пiдводи, про щось напiвголоса
погомонiли мiж собою, i один з них, припоручивши коня товаришевi,
лiнькувато поплентав до дверей. То був старший конво©р.
Подорожнi злiзли з саней, заставлених валiзами й скриньками,
затупцювали на скованому морозом снiгу. На вiдмiну од вершникiв,
зодягнених у однаковi кожухи, всi вони були в чому бог дав.
- Hарештi при©хали, - сказав Кранiхфельд, немилосердно б'ючи руками об
поли свого темно-сiрого пальта.
- Спасибi, Вiтю, за добрi вiстi, бо я думав, ще ©демо, - пожартував
Ожигов. - Вiд тво©х слiв нiби потеплiшало. Повтори, братику.
- Авжеж, потеплiшало, - вкинула Новаковська, заправляючи пiд шапку
кучеряве волосся - У декого почалася навiть пiд носом вiдлига...
- Ти про себе, Соню, могла б не сповiщати, - впала в слово Улановська.
- Автобiографiчне, зна ш... Он Павло, либонь, уже вiршу . По бородi видно,
зуби висiкають ритмiку Байронового в'язня. Чи не так, Арсеновичу?
- Може, так, а може, i не так, як казав колись наш дяк. Тобi, Евелiно,
збоку виднiше, - посмiхнувся в бороду Грабовський, та жартiвливо© розмови
не пiдтримав.
Хоч Евелiна жартувала, але в ©© жартi була правда:
Павло таки добре змерз. Доки ©хали й сидiв мiж Ожиговим та
Кранiхфельдом, прикривши ноги ведмежою шкурою, здавалося, не вiдчував
шаленого морозу, а зараз зуби вистукували дрiбушечку.
Але вiн думав не про те, бо всю увагу поглинуло мiсто, яке бачив
уперше. Оглядав його, скiльки мiг сягнути зором, i з подиву аж очима
клiпав. Ще в тюрмi, а потiм дорогою думаючи про нього, не сподiвався,
звiсно, застати тут щось подiбне хоч би на Харкiв чи Iркутськ, проте
все-таки знав, що в Якутську сидить вiце-губернатор, тому й сподiвався на
краще, нiж застав. Власне, нiякого мiста нема, , якби на Укра©нi, велике
село, в кращому разi - повiтове мiстечко.
Правда, сво обличчя воно ма , до того ж обличчя досить цiкаве. Хоч би
й ця, видно, головна вулиця. Широка, рiвна i зовсiм порожня, можна
качатися по нiй - нiде тобi жодного дерева. Обабiч не© - десяткiв п'ять
рублених будинкiв, схожих на цей, в якому мiститься полiцейське
управлiння. Бiльшiсть з них вiд свiту одгороджена високими дощаними
парканами та ще вищими, нiж паркани, мiцними брамами. Праворуч за цi ю
вулицею аж ген-ген поклубочилися, наче темна овеча отара, низенькi
споруди, оточенi такими ж низенькими парканами. Догаду ться: то, очевидно,
юрти.
Оце так обласний центр, столиця. В таких можуть плодитися й царювати
кривавi осташкiни. А де ж той будинок Монастирьова, про який уже вiда не
тiльки Росiя, а й закордон? Чи ще сто©ть вiн, а чи вже знесли його?
Хотiв було запитати чоловiка в окулярах й бахматiй шапцi, який iшов
правим боком вулицi, уважно оглядаючи сани й людей, але не встиг, бо з
управлiння саме вийшов старший конво©р у супроводi мiсцевого полiцейського
чиновника i загадав обертати пiдводи.
- Куди ще? - поцiкавився Ожигов.
--До хижi, - загадково посмiхаючись, пояснив чиновник.
На сани вже не сiдали, ступали за ними разом з конво©рами, котрi
тягнули за повiддя сво©х наморених коней. Iти довелося недовго: тюрма
стояла за якихось дво гiн вiд полiцейського управлiння. Грабовський
пiзнав ©© легко: маячiла одразу ж за мiською межею - темна й гостроверха,
наче копиця гною на снiгу. На iркутську скидалася хiба тiльки сво©м
похмурим кольором. На вiдмiну вiд тi ©, грiзно© кам'яницi, оперезано©
високим муром, була дерев'яною.
I всерединi тюрми, куди скоро потрапили прибулi, всюди кидалося в очi
дерево.
- Звернiть увагу: тут зовсiм нема каменю й залiза, - висловив сво©
враження Грабовський, оглядаючи тюремне подвiр'я.
Новаковська гiрко посмiхнулася.
- Ех, Павле Арсеновичу, Павле, - заговорила якось журно i з болiсним
докором. - Довгу й тернисту дорогу пройшли ви в сво му життi, багато лиха
скуштували, а все-таки залиша теся поетом, романтиком. Нема залiза й
каменю. Хочете побачити, то подивiться, - показала на двох каторжникiв,
якi несли за дужки велику металеву парашу.
х важко було одрiзнити, бо схожi один на одного, мов олов'янi
солдатики. Обидва без шапок, з напiвбритими головами, в сiрих суконних
халатах, пiдперезаних мотуззям. На ногах замiсть чобiт - масивнi коти, чи
шкiрянi капцi, за якими волочилися, глухо подзвонюючи, кайдани.
- Не залiзо? - запитала Новаковська, коли каторжники повернули за рiг
будинку. - Мало його? Лише на цих двох мучениках двадцять шiсть
фунтiв[18], не кажучи вже про наручники й парашу. I каменю не браку . А
серця тих, хто щодня збитку ться над в'язнями, - не холодне залiзо, не
камiння?
- Та воно звiсно, - згоджу ться Грабовський. - Такого каменю й тут
вистача , але ви, Софi , мене не так зрозумiли. Я казав, порiвнюючи цю
тюрму з iркутською кам'яницею.
- Можеш, Павле, ще раз пересвiдчитися, - докинув Кранiхфельд, киваючи в
бiк тюремного чиновника, що наближався з текою паперiв пiд пахвою. -
Камiнь номер перший.
Але чоловiк, що пiдiйшов, виявився зовсiм не каменюкою. Худорлявий, з
чималеньким горбом за плечима, писклявим голосом i полохливими очима, вiн
самохiть освiдчився. Походить з колiна старовiрiв, яких колись загнала
сюди лиха година. Тепер писарю , заробляючи шматочок хлiба завдяки сво©й
калiграфi©, котрою не може намилуватися начальство. Хай вони не дивуються
i хай це буде мiж ними, але вiн до них вiд начальника тюремного замку.
Кумедно якось виходить. Дiзнавшись вiд конво©рiв, кого привезено з
Iркутська, начальник спершу пополотнiв, а потiм, трохи оговтавшись,
наодрiз вiдмовився приймати балаганцiв.
- Чого раптом? - здивувалась Улановська.
- Чого? - знизав плечима писар. - Нiби самi не вiда те. Потерпа за
себе. Пiсля Монастирiвки порядки в нас, звiсно, трохи пом'якшали, але й
зараз ще трапля ться, о, не дай господи... То й побою ться, щоб ви не
ославили його перед усiм свiтом. Зна те, коли ото розiйшовся по Росi© ваш
протест, тут зчинився такий переполох, таких синякiв нашим поналiплювали,
що Осташкiн i досi нiяк не зми ©х.
Писар вдався на диво балакучим. Словом, начальник тюрми прийняти
балаганцiв вiдмовився. А коли конво©ри пiшли в полiцейське управлiння зi
скаргою на нього, вiн наказав сво му помiчниковi переселити арештантiв з
переповнених камер у порожнi. До себе ж покликав писаря i звелiв йому
шепнути прибулим, аби вони попросили губернатора дозволити ©м мешкати цi
кiлька днiв, доки будуть вiдправленi на поселення, не в тюрмi, а в мiстi,
на приватних квартирах. Необхiдно, мовляв, пiдготуватися до далеко© й
важко© дороги, дещо прикупити... Хай вони тiльки напишуть, кожен зосiбна,
прошенiя, а вже з ними, тими прошенiями, подасться, куди треба, сам
начальник.
- Де ж сьогоднi ночуватимемо?
- Можна i в улуснiй.
- Що воно таке? - не розiбрав Кранiхфельд.
- Такий будинок на вулицi Собранськiй. Сказати б, за©жджий двiр, де
спиняються ночувати улуснi чиновники, що при©здять сюди за якимсь дiлом,
та iншi люди. Там не дуже завiзно й не нудно, можна переспати й пообiдати.
То будемо писати?
Балаганцi переглянулися.
- Отут на снiгу?
- Чому ж на снiгу? - перехопив писар, вiдчувши, що прибулi схильнi
здатися на його намову. - Хiба ми вже такi бiднi, щоб серед подвiр'я...
Ходiмо.
3а якусь хвилину переступили порiг кiмнати для побачень, котра межувала
з тюремною канцелярi ю. Посеред не© стояв довгий стiл, обставлений важкими
й незграбними, мов колоди, стiльцями, в кутку - дiжка з водою ти
прив'язана до не© на ланцюжку кварта. Ще й не встигли всiстися, як
запобiгливий писар принiс щербатий каламар з червоним чорнилом, кiлька
ручок i цiлий жмут паперу, моторно розкладаючи все те на столi.
- От бачите, прошу, - смачно клацнув язиком, скiнчивши роботу, i
вийшов. Навiть дверi зачинив за собою, щоб не заважати: хай радяться собi
й пишуть.
Залишившись однi, балаганцi довго сидiли мовчки. Ожигов так зосереджено
стежив за блощицями, якi цiлими гуртами мандрували по стiнах, наче нiколи
в життi ©х не бачив.
- Тьху, бий тебе лиха година, - порушив нарештi мовчанку. - Прямо тобi
якийсь вертеп. Чу те, нас уже тут бояться. Потерпа , щоб не прославили
його, й сам пiдказу . Це треба розумiти. Ну, то як же, друзi, будемо
писати? Чи ти, Павле, й зараз проти, як тодi, в iркутськiй тюрмi?
- Все не можеш забути? - посмiхнувся Грабовський. - Нi, цього разу не
проти, бо це прошенi - слiпому дзеркало. Воно ©м стiльки дасть, як од нас
забере. Такi можна писати, навiть доцiльно. Може, справдi губернатор
уважить клопотанню начальника, то нам i ковiнька на руку - хоч
познайомимося з тутешнiми засланцями та побачимо Монастирiвку. Давайте
починати, бо писар скоро вже прибiжить.
- Ну, благослови, боже, i ти пособляй, свята Магдалино, - жартома
перехрестився Кранiхфельд, узяв ручку й пiдсунув до себе папiр. - А що ж
писати тому губернаторовi? Як ти гада ш, Павле?
- Тут нема чого, Вiтю, гадати, - вiдповiв замiсть Грабовського Ожигов.
- Коли б я був на тво му мiсцi, то менi й за вухом не свербiло б. Ти ж
колись грав на фортепiано, а цей губернатор, кажуть, полюбля бринькати на
балалайцi. От i ма ш, можна сказати, приключку. Пиши так, аби розчулити
його. Великий, мовляв, маестро. Оце ниньки притарабанили мене сюди з
Олександрiвського централу та й хочуть запакувати у тюремний замок, що пiд
тво©м високим началом, бояться, далебi, щоб я звiдсiля не чкурнув. Ото ще
йолопи царя небесного - бiльше нiчого й не скажеш про них. Куди ж би мiг я
втекти, коли тут, у тво му богом береженому володiннi, - всюди тюрма, хоча
й не замкнута, як сказав колись один мудрий поет. Так що зласкався, любий
маестро, i звели цим сво©м пням, хай дозволять менi, "лишенному всех прав
состояния", пожити бодай кiлька днiв у мiстi - може, там хоч блощиць
менше, бо тут бр-ррр...
- Ну, годi тобi, Миколо, баляндрасити, - втрутився Грабовський. - Не
заважай, - i сам потягнувся до ручки.

2_

Губернатор таки вважив клопотанню начальника тюрми, пiдтриманого
полiцмейстером: десь по обiдi писар, забiгши до кiмнати побачень,
сповiстив балаганцям, що ©м дозволено мешкати в мiстi.
Залишивши сво© пожитки при вартових бiля тюремно© брами, всi п'ятеро
рушили. Грабовський подав думку шукати спершу не житло, а будинок
Монастирьова, але до його ради не пристали: треба насамперед подбати про
нiч, яка незабаром мала насунути пiсля короткого зимового дня.
Спершу подались до улусно©, та марно: там було повно людей, а на дверях
шинку висiла колодка. Постукали в деякi брами, i теж дарма - нiхто й не
вiдгукнувся.
- З цим у нас неважко, - пригадав Ожигов писаревi слова i спересердя
плюнув. - Уже й сутiнки сiдають. Боюсь, нам доведеться колядувати до
ранку. Давайте повернемось до тюрми, переночу мо, а вранцi знову пiдемо на
розшуки.
- Нi, - одрубала Новаковська. - Нiзащо. Серед вулицi на снiгу спатиму,
а туди не пiду. Вiльному - воля, я шукатиму навiть усю нiч.
© пiдтримали iншi. I не помилились. Щастя несподiвано всмiхнулося вже
бiля наступно© брами. На грюкання вийшов господар, у якому Грабовський
пiзнав чоловiка в окулярах, котрого хотiв бiля полiцейського управлiння
запитати про будинок Монастирьова. Вiн чомусь так зрадiв ©хньому
приходовi, що, не розпитуючи, запросив до господи погрiтися ча м. Вони
подякували, але вiдмовились, нашвидку викладаючи сво© клопоти. Хазя©н
одягся й пiшов з ними. Уже дорогою розпитував i розповiдав про себе та
якутське заслання.
Вiн - Вiташевський - родом з Одеси, також полiтичний. Попосидiв по
тюрмах, побував на карiйськiй каторзi, однак якось винiс ноги. Скоро
десять рокiв, як потрапив на поселення в Якутiю. Довго жив у наслегах та
улусах[19], а оце недавно дозволили пере©хати в мiсто.
Тут чимало засланцiв, також переважно поселенцiв, що перебувають пiд
гласним наглядом полiцi©. Серед них цiкавi люди. Взяти хоча б Костюрiних
чи Гаврилових. Живуть по-рiзному, хто як може, а вiн, Вiташевський,
перебива ться на хлiбах приватного вчителя та ще малю , цiкавиться також
якутською етнографi ю. Але його цiкавiсть мало чого варта, от Зубрилов -
то ентузiаст, прямо-таки фанатик.
- Уявiть собi, заснував тут кра знавчий музей. Скiльки вiддав сил,
скiльки поклав працi, подолав рiзних перешкод, а таки домiгся свого.
За розповiддю свого добровiльного рятiвника й незчулися, як пiдiйшли до
будинку, де ледь поблимувало свiтло.
- Тут живе мати одного козака, який цi © осенi пере©хав з родиною в
улус. Вам буде зручно в не©.
Господиня справдi сподобалась всiм, а надто жiнкам, якi зразу прилинули
до не©, наче до рiдно© неньки. Вислухавши рекомендацi© Вiташевського, вона
аж руками сплеснула.
- Спасибi, Миколо Олексiйовичу, що не забули про мене й привели. Де ж
би це вони, сердешнi, тулилися в такий скiпень? Залишайтеся й живiть,
скiльки вам треба, а про грошi й не говорiть. Нiяко© плати не хочу. Ви,
дiвчата, будете спати в мо©й кiмнатi, а хлопцi тут. У нiй зараз холодно,
бо ж не палю, але цьому можна зарадити. I тапчан внесемо. Та роздягайтеся,
сiдайте, ось я вам зараз стiльцi внесу.
- Не турбуйтеся, Василино Маркiвно, - мовив Вiташевський. - ©м нiколи
сидiти, треба ще речi принести.
- То ви, хлопцi, збiгайте, а ми з дiвчатами тим часом нагрi мо вам
кiмнату i про вечерю подума мо.
Вiташевський також зголосився пiдтримати хлопчачу компанiю. Довго
умовляли, що легко обiйдуться без його допомоги. Згодився лише тодi, коли
пообiцяли завтра побачити Монастирiвку, а потiм буде видно.
Пожиткiв у них, здавалося, нiяких i нема, а все-таки довелося тричi
обертати туди-сюди.
Повернувшись, хлопцi не впiзнали сво © кiмнати. Тепер вона дихала
теплом, привiтно посмiхалася. На столi парували миски й високий мiдний
чайник, а попiд стiнами красувалися дбайливо застеленi три тапчани.
Вечеряли не поспiшаючи. Скидалися на веселу дружню родину, де
Грабовський, завдяки його окладистiй бородi й вусам, сходив за старшого
сина. Лад усьому давала Улановська, з яко© не зводив захоплених очей
Кранiхфельд, мабуть, дивуючись ©© хазяйновитостi й моторностi. Василина
Маркiвна, поволеньки сьорбаючи чай, розпитувала сво©х несподiваних
пожильцiв, кожного зосiбна, звiдки вони родом, чи батьки й матерi, як
потрапили в якутську неволю. Уважно слухаючи, тихо зiтхала, часто витирала
рiжком фартуха вологi очi.
- А що ж вас, матусю, загнало сюди? - запитав Грабовський, коли Софiя
Новаковська скiнчила розповiдь про сво© тяжкi митарства, про ©© чоловiка й
восьмирiчного сина Сергiйка, якому випало дитинство без материнсько©
ласки.
- Ет, бодай того не знати й не згадувати, - скрушно хитнула сивою
головою стара. - Кубанцi ми з дiда-прадiда. Жили колись, хвалити бога, з
достатком. Та треба ж було лучитися лиховi невсипущому. Мiй чоловiк полiг
на вiйнi проти бусурмана, а я зосталася з сво©м малим Климком, таким, як
оце зараз ваш, Софi , синок. Хазяйнувала якось сама. Коли ж Клим вигулявся
на парубка - забаг у козаки. Як не вiдмовляла його, таки не послухав -
пiшов. Спродала я все та й потяглась за ним П'ять рокiв служив у
Черкаську. Потiм ©х полк, пiсля яко©сь там заворушки, розiгнали, козакiв
кого куди, а мiй Клим аж тут опинився. Згодом до нього при©хала невiстка з
дiтьми, а за ними i я. А хiба ж угодиш цьому гемонському начальству? Не
догодив Клим, i погнали, мов пса, в улус... Повернутися в рiднi кра©,
далебi, вже нема надi©, тут, у цих снiгах, доведеться й звiкувати Ех, горе
наше, горе, як господн наслання.
- За що вашого Клима прогнали звiдси? - поцiкавився Микола Ожигов.
- Та хай на ©хнiй головi окошиться, - знiчев'я махнула стара рукою i
бiльше нiчого не сказала. Видно, ©й важко було говорити, а може, й не
хотiла звiряти родинну та мницю. Нiхто й не зважився бiльше допитуватись.
Обляглися уже далеко за пiвнiч. Ожигов i Кранiхфельд трохи погомонiли й
поснули. А Грабовський не мiг: нi втома, нi смачна страва, нi хатн тепло
- нiщо не могло навiяти сну. Лежав не вкриваючись, з розплющеними очима i
задоволено дихав давно забутим i таким милим домашнiм затишком. Думки
пливуть, рожевi й легкi, немовби павутиння над нивами.
От проплива ще зовсiм свiжа картина розлуки в губернськiй тюрмi з
Улановською, Ожиговим i Кранiхфельдом. Усе те було тяжким, повним розпуки
й гiркоти, а зараз вида ться таким райдужним, аж нiби казковим. Тодi
Вiктор клявся знайти Евелiну. I таки знайшов. Сталося це того самого дня й
без карколомних романтичних пригод, якими так щедро напхано романи про
молодих закоханих, котрим доводиться розлучатись проти волi.
Коли партiя, з якою мав вирушати Грабовський, уже вишикувалась бiля
тюремно© брами, до не© прилучили ще зо два десятки арештантiв, в тому
числi й Кранiхфельда. Обiгнувши мiсто, вона пiдвечiр вступила в дворище
Олександрiвського централу, де сидiли переважно тi, хто знав свiй вирок i
чекав вiдправки на мiсце. Там Вiктор i зустрiвся з Евелiною.
Так знову зiбралися докупи всi балаганцi, крiм Володимира Iвановича.
Там, у централi, просидiли понад пiвроку - до глибоко© осенi. Згадало
начальство про них лише тодi, як настала санна дорога, ©хати було важко,
особливо для Грабовського з його кволим здоров'ям та невiдступними болями
в серцi. Мандрували понад три мiсяцi. Скаженi морози, шаленi вiхоли-вiтри,
бездорiжжя, благенька одежа, нiкудишн харчування...
I якщо вiн до©хав сюди, не полiг на страднiй путi, то цим завдячу перш
за все сво©м товаришам, ©м i лише ©м та сво©й волi до життя. Скiльки
виявили дружньо© уваги й турботи, пiклуючись про його здоров'я! I не однi
хлопцi, а й Улановська та Новаковська на етапних станцiях дбали, як могли,
щоб видiлити йому кращий шматок хлiба, миску гарячо© страви чи склянку
мiцного чаю; i ведмежу шкуру, яку придбали дорогою, також вiддали на
чоловiчi сани - Павла загорнути.
Хоч як опинався старший конво©р, а вони таки змусили його за©хати в
Киренськ, показати недужого лiкаревi й дiстати потрiбну мiкстуру. Трохи
полегшало.
Грабовський був дуже здивований i вражений, несподiвано стрiвши в
Киренську харкiв'янина Сергiя Балабуху, з яким розлучився понад п'ять
рокiв тому - в iзюмськiй тюрмi: тодi Балабуху погнали в Схiдний Сибiр, i
вiн, виявилося, потрапив до Киренська. Сергi©в строк вийшов ще минулою
весною, але влiтку чоловiк не мiг вибратися звiдси - також чекав санно©
погоди. Не встигли набалакатися - старший конво©р квапив. Передав