Сиротюк М.. Забiлiли снiги

вiчнiсть, етапних дорогах.
Надiя! . Надя...
Де зараз вона? Майнула, мов зiрка серед темно© ночi, креснула ще
недоторкане серце, запалила його шаленим вогнем i зникла.
Зникла?
Нi, нi, така не зника , хiба згорить. Вiн вiрить у не©, як сам у себе.
Вiрить. Ось у його кишенi зберiга ться золоте пасмо ©© милих кiс,
хусточка, записна книжечка. I навiть чу палкi дiвочi слова. "Назавжди,
навiки з тобою, братику..."
Тихий, мрiйливий смуток пiснi хита ться, б' ться об сiрi холоднi стiни
камери:

Вiтер вi -повiва ,
З Укра©ни не верта ...

Рука коридорного глухо гупа в дверi. Скрипить, як стара бляха, голос:
- Мовчать!
Та хiба така сила, що змусила б його замовкнути? Де вона? Нема!
Вiн уже бачить, як змарнiла, запорошена вдова з торбою через плече пiд
буйним вiтром хита ться, наче тополя, на сво©й вузькiй нивi i блага бога,
щоб вродив пшеницю для ©© дiточок-сирiт.

Ой уроди, боже,
Та пшениченьку яру
На вдовине щастячко,
На сирiтську славу!

Вiдчиня ться кватирка в дверях, в камеру врiзуються, немов два списи,
олов'янi очi тюремника:
- Годi!
Та Грабовський рвучко пiдстрибу i, як вихор, кида ться в танок:

Ой гоп, ти-ни-ни,
Вари, жiнко, лини!

Дивиться коридорний, очманiло смика плечима, зачиняючи кватирку. Зна :
нiчого не вдi ш з арештантом. Спiвай.
Це днями.
А ночами...
Довгi й нiмi осiннi ночi були тяжкою мукою. За вiкном небо влива ться
густими, пронизливими дощами, яким, _зда ться, нема кiнця-краю. Грiзно
завивають, мов буйнi тури, свавiльнi вiтри. Зловiсно перегукуються сови та
.вартовi на мурi пiд грибками.
У_ камерi темно, аж моторошно, хоч в око стрель. Не дають свiтла. Для
чого марно перепалювати казеннi грошi? Хай спить арештант. Хай нагулю
тiло, щоб не болiли у тюремникiв кулаки на допитах. Хай спить...
А хiба заснеш у такiй тишi? Вiтри нiби пiдхопили на сво© прудкi крила
тво© сни i понесли десь далеко на доли, на лiси - нема ©х. Нема, хоч пробi
кричи. Та що тут крик? Хто його почу ? Хто вiдгукнеться? Хто зможе
розiрвати цю тишу, розметати темряву?
Лежить горiлиць на залiзному тапчанi, мiцно зiмкнув вi© i нiби ще
глибше поринув у пiтьму. Холоне тiло, терпнуть надушенi об метал кiстки.
Та вiн не чу нi холоду, нi болю, захоплений химерного хуртовиною думок. А
вони зринають сполоханими роями, кружляють, тремтять i повiльно тануть у
густому мороцi, не залишаючи по собi нiякiсiнького слiду, наче яловi
хмарки.
Думи, думи...
Часто переносять вони його в рiдне Пушкарне. Невидимою тiнню стане пiд
вiкнами старо© хатини - дивиться та слуха . Бачить, як, схилившись на свою
нiчну подругу-куделю, куня сива, мов голубка, висушена горем та злиднями
мати. Веретено застигло в ©© немiчнiй руцi.
О рiдна матусю! Як хочеться зараз маленьким хлопчиком впасти на тво©
худi колiна, притулитися до грудей i забутися хоча б на мить.
Пошерхлi губи шепочуть:

Зелений гай, пахуче поле
В тюрмi приснилися менi -
I луг широкий, наче море,
I тихни сум по кружинi.
Садок приснився коло хати,
Весела лiтяна пора;
А в хатi... там знудилась мати,
Iзнудьгувалася сестра.
Поблiдло личко, згасли очi.
Надiя вмерла, стан зiгнувсь...
I я заплакав опiвночi
I, гiрко плачучи, проснувсь.

Найбiльше думав про арешт. Не тому, що не сподiвався його. Добре знав,
коли писав протест, - воно так безкарно не минеться, за нього по голiвцi
не погладять. Дивувало iнше: все ско©лося дуже скоро й нагальне. Не минуло
й тижня вiдтодi, коли розiслано останнi примiрники протесту, як його
збудили серед ночi, стягнули з лiжка i запакували в тюрму. А через три днi
вивели з Балаганська та й погнали етапом прямо в Iркутськ, нi про що не
питаючи, нi в чому не звинувачуючи.
Чи й справдi начальство заздалегiдь рознюхало? Але як, вiд кого? -
свердлили мiзок думки. Невже серед друзiв-однодумцiв був зрадник, юда?
- Нi, нi! - протестувало серце. - Не було, не могло бути!
То, може, балаганська цензура або пошта все розкрила й не пропустила
жодного примiрника до адресатiв? Це найстрашнiше - вся робота пiшла на
вiтер.
О скорпiони! Доки ви, зневажаючи закон i гiднiсть, будете бабратися в
людських душах, у ©х та мницях?
- Доки? - ворушаться губи.
У збудженiй уявi поставали зовсiм недавнi, але вже трохи нiби
запорошенi подi©. Балаганський етапний пункт... Бурхливi збори... Гримiла,
вирувала гнiвними голосами казарма... Нiби й зараз ще лунають тi щирi,
гарячi голоси... А що далi було?..
Далi? Ага, протест. Як тодi легко йшла робота, як самi лягали на папiр
скорботнi й гнiвнi думки, як зливалися почуття! "Мета нашо© заяви вiдкрито
висловити... презирство й ненависть, що ©х породжу в нас перетворення
заслання в акт грубо© помсти, i виставити на суд росiйського суспiльства,
в цiлковитiй i непохитнiй певностi, що кров наших товаришiв та
протестуючий голос заслання викличуть у ньому новий запас революцiйно©
енергi©... в боротьбi проти деспотизму... за лiпше майбутн нашо©
вiтчизни..."
Потiм обговорювали написане i прикладали сво© руки. Вiктор Кранiхфельд,
Евелiна Улановська, Микола Ожигов, Володимир Iванович. Наступного дня
протест рушив у неосяжнi простори iмперi©...
Тривожився за товаришiв. Що з ними? Де вони? Нiчого не знав. У той
вечiр вiн перший прийшов додому i заснув. А коли серед ночi розбудили, то
Ожигова дома не було...
Тюремнi ночi. Якi вони довгi, загадковi, сповненi нiмих мук i
розпуки!..
А потiм трохи полегшало. Зима затрепетала бiлими снiгами, i вiд того
ночi в камерi стали немовби яснiшими, Прозорiшими. Начальство дозволило
робити короткi прогулянки. На прогулянках побачив i. сво©х балаганцiв -
Миколу Ожигова, Володимира Iвановича, Вiктора Кранiхфельда та Евелiну
Улановську. Не говорив, правда, з ними, бо тюремники забороняли. Та вже
те, що бачив ©х коло себе, остаточно переконало: причиною арешту був
протест проти якутсько© розправи.
На четвертому мiсяцi пiсля ув'язнення почалися допити. Вони вiдбувалися
переважно вночi. Навмисно, щоб легше витягнути з арештантiв потрiбнi
зiзнання. Людина, змучена тюрмою, хоче вiдпочити, вона ладна все вiддати
за нiчний сон. А ©© серед ночi зганяють з мiсця, ведуть до слiдчого. Той,
виспавшись удень, допиту , одсила до камери, через якийсь час знову
виклика , допиту , одсила . I так до ранку. При таких допитах арештант не
тiльки зiзна ться в тому, чим завинив, вiн ладен пiдписати протокола, який
звинувачу його в тому, в чому зовсiм не винен. Тiльки б спочити, тiльки б
поспати, забутися.
Але допити Грабовському здавалися щастям. Полегшували тяжкi безсоннi
ночi.
На допитах, до яких незабаром звик, поводив себе зовсiм спокiйно.
Нiчого не приховуючи, вiдповiдав вичерпно на всi запитання. Дратувало
iнколи тiльки те, що кожно© ночi слiдчий повторював однi й тi ж запитання,
вiдповiдi на якi Грабовський давно завчив, як "Отче наш", i вiдповiдав уже
машинально.
Так, вiн винен, винен у всьому, бо сам писав протест, сам редагував,
навiть розсилав. Отож винен тiльки вiн один. За це й готовий вiдповiдати.
Не розкаю ться в тому, що робив, бо чинив свiдомо. I якщо ще колись йому
випаде нагода дiзнатися про такi ганебнi подi©, як якутська розправа, вiн
зробить те ж, що зробив цього разу. Що ж тут незрозумiлого?..
_
20_

Повернувшись з прогулянки, Грабовський застав у сво©й камерi нового
мешканця. Це був кремезний, костистий, але до того висушений чоловiк, що
його голова скидалася на череп, тiсно обтягнений темно-жовтим пергаментом.
Сива, аж бiла чуприна й борода, а брови чорнi-чорнi, неначе пiдведенi
сажею.
- Чого так дивитесь? - запитав чоловiк. - Хочете пiзнати? Марна праця.
Рiдна мати б не пiзнала.
- Та нi, - здвигнув плечима Павло. - Ваш прихiд мене диву . Адже за
весь час мого сидiння тут ви - перша людина, яку _до мене пустили.
Розумi те?
- Даруйте, не моя ж на те воля, - вибачився чоловiк, нахилившись до
торбини на долiвцi, наче збирався покинути камеру. - Та я, зда ться, й
ненадовго до вас. Казали, скоро переведуть. Не встигну набриднути.
- Що ви, що ви! - збентежився Павло. - Навпаки, я дуже радий вашому
приходовi. Тут пропасти можна вiд самоти та бездiлля.
- Пропасти вiд бездiлля, - якось неприродно посмiхнувся чоловiк, - А
менi, перепрошую, до живого намуляла та проклята праця, ой намуляла. Може,
хоч тепер спочину. А вас часто гонять на роботу?
- Нiколи. За весь час я навiть нитки не перервав. Якби ганяли, то,
може, лiпше було б.
- Лiпше? - здивувався гiсть. - То ви, запевне, чоловiче добрий, не
зна те, що таке робота. Бачите? - простягнув руки.
Масивнi, темно-бурi, вони були густо вкритi виразками.
- Вiд роботи?
- Вiд не©, - хитнув головою. I, помовчавши, додав: - Хоч я, вважайте,
теж колись любив працю. Ще й як! Без не© жити не мiг. А зараз хай ©© дябль
любить.
- Де ж це ви намучились так?
- На каторзi. Вона ж не красить людину, ой не красить, - зiтхнув
чоловiк, вмощуючись на долiвцi коло торбинки.
Та Грабовський уже не чув. Вiн прикипiв до незнайомого палкими очима,
не знаходячи сил нi одiрватися вiд нього, нi промовити слово. Перед ним
сидiв живий каторжник. Досi вiн тiльки чув про каторгу, каторжникiв, i
вони ввижалися йому страшними, але на власнi очi не бачив ©х. А зараз
побачив. Он якi вони, мученики каторги! От що робить каторга з людини.
Надю, сестронько!..
Чоловiк взявся перев'язувати розiрваний чобiт, а Грабовський стежив за
роботою.
- Може, дума те, я такий старий, - заговорив сумовито каторжник. - Нi.
Тiльки за сорок перейшло, а от, бачите, посивiв. Чи ж такий я був п'ять
рокiв тому? Де там! Ой, Кара, Кара! Недарма так i охрестили ©© люди.
- Ви про що? - не зрозумiв Грабовський.
- Та про карiйську ж каторгу.
- Зна те той табiр?
- Трохи знаю, - гiрко посмiхнувся гiсть. - П'ять рокiв протрубив там. А
це провадять на Акатуй. Коли б ще трохи, то, мабуть, не витерпiв би, сам
руки наклав би на себе, як iншi. Кара... iстинна кара. Гiршо© й придумати
не можна.
- I зараз прямо звiдти? - перебив оповiдача Павло, охоплений тривогою.
Каторжник ствердно хитнув сивою кучмою i потягнувся до торбинки.
Павло стояв, мов учадiлий. Кара. Карiйський каторжний табiр. Надiя...
Перебуваючи в Балаганському окрузi, отримав кiлька листiв од не©. Один
прислала сюди, в iркутську тюрму. Але вiдтодi минуло вже бiльше року.
Писав, слав листи майже щодня, а вiдповiдi не було. Де вона? Чому мовчить?
Чи жива-здорова?
I раптом, наче промiнь серед мороку ночi, прямо в його камеру прийшла
людина з само© Кари. Як сон. Аж голова наморочиться.
Павло морщить чоло, протира очi. Нi, не сон: перед ним _сидить,
порпаючись у торбинцi, чоловiк. Нiби для того, щоб упевнитися, що все це
не омана, Павло пiдходить до каторжника, торка ться його кiстлявого плеча
i сiда поряд на пiдлогу.
Каторжник довго мне в руках маленький, землистого кольору капшучок,
переверта його, i на вкриту виразками долоню падають чистi й бiлi, як
квасоля, зуби.
- Мо©, - перегортаючи на долонi зуби, спокiйно говорить i наче для
пiдтвердження широко смi ться порожнiм ротом. - Усi зберiгаю. Хай будуть.
Файнi п'ястуки виплекало карiйське начальство. Б'ють, як гамана. Ой,
б'ють, б'ють, матка боска...
Каторжник ще перегорнув зуби на долонi, уважно переглянув ©х, немовби
перевiряв, чи всi вони зберiгаються в належному станi, висипав у капшучок
i, зав'язавши його, сунув у торбинку,
- Ну, та вже, зда ться, пронесло, минулося. Наш табiр, далебi чули,
розганяють. Надумалися.
- А вам не зустрiчалася часом Сигида? - не стерпiв Грабовський. -
Сигида. Не чули про таку?
- Надiя? - здивувався каторжник. - А хто ж ©© може не знати? Знаю
добре. Уже чули про не©?
- Я знаю _©© по етапу. Разом iшли з Бутирсько©... Вона моя подруга...
- Подруга... - загадково протягнув каторжник. I повторив: - Подруга. То
ви не зна те, що з нею сталося?
- Сталося? - Павло схопив його за руки. - Нiчого не вiдаю. Говорiть!..
- А вас не Павлом, бува, звати? - махнув чорними острiшками брiв
каторжник.
- Так, так. Павлом. Павлом Грабовським.
- Згадувала про вас. Все розповiдала подругам та шкодувала, що бiльше
не зустрiнетесь.
- Що з нею?
Неспокiй, що враз охопив Грабовського, мабуть, переконав каторжника:
вiн натрапив саме на того, про кого згадувала Надiя Сигида. Вiн скоренько
зав'язав торбинку, поклав ©© коло себе й почав розповiдати.
- Наш табiр, скажу вам, дуже страшний. Звiдти мало хто виривався живим,
а коли й виривався, то морочив свiт недовго. Пам'ятаю, був у нас такий, як
сокiл, хлопець. Також з Польщi...
Говорив повагом, розмiрене, наче слово за словом вiдривав од серця.
- Ну з нами, чоловiками, було ще так i сяк. Ми народ i мiцнiший, i
крутiший. Нас, правду кажучи, побоювалося начальство i не так чiплялося.
Та якось у табiр пригнали жiнок, тодi начальство й розперезалося. Бiгали,
перебирали, як буга©. Зойки, крики, аж лящали жiночi казарми. Всякi там
наглядачi та солдатня ласували, як хотiли, а надто влiтку, коли кругом
високi бур'яни. Були, правда, серед дiвчат i гордi. Але й вони не довго
могли втриматись i мусили або пiддаватися, або вiддавати боговi душу.
Нема, нема, та й, дивись, знайдено десь недалеко вiд казарми задушену. Як
все те робилося, ми не вiдали, але багато непокiрних пiшли на той свiт.
Та от на початку минулого року до нас пригнали нових жiнок, а серед них
i Надiю. То були самi полiтичнi. Вони одразу так повернули дiло, що
виманити якусь у бур'яни стало неможливо. Начальство, звiсно,
розсердилося. Табором пройшла чутка, що воно гострить зуби на полiтичних.
Та ми на те не дуже зважали, бо ж на кого там не чигають... А вам давно
писала Надiя? - несподiвано запитав.
- Понад рiк тому.
- А-а-а... - загадково протягнув. - То ви справдi нiчого _не зна те? А
я думав...
- Не знаю анiчогiсiнько. Кажiть далi!
- Гай-гай, - зiтхнув оповiдач. - А ско©лося таке, що страшно й
згадувати. П'ятого серпня минулого року нашу тюрму вiдвiдав
генерал-губернатор Корф. На стiльцi серед двору тодi сидiла Лизавета
Ковалевська i не встала перед ним. Корф образився i звелiв перевести ©© у
верхн удинську центральну тюрму. Ранком на жiнку накинулися жандарми,
стягли в бiлизнi з лiжка, напнули арештантський сiряк i погнали в якусь
сторожку на березi Шилки. Там ©© знову роздягли, пошматували сорочку й
обрядили в усе арештантське. Комендант тюрми Масюков орудував тою справою,
а покликаний йому на пiдмогу смотритель Бобровський так знущався з
Ковалевсько©, що вона кiлька разiв падала без тями.
Одвели ©© у Верхн удинськ i запакували в тюрму. Одинадцять мiсяцiв не
виходила з камери, дверi яко© завжди були опечатанi. Це викликало обурення
серед товариства; воно вирiшило домагатися, аби Масюкова було скинуто з
посади. Просьби не дали нiяких наслiдкiв. Сам Масюков не один раз запевняв
словом честi, що покине уряд, та завше ламав те слово. Ми почали
голодовку: не брали в рот анi крихiтки. Надя не вiрила, що таким способом
можна чогось досягти, але потiм пристала до гурту. Голодовку спинили лише
тодi, як начальство показало телеграму, буцiм Масюков переводиться, через
три мiсяцi його не буде.
Тодi ми вирiшили порвати всякi зносини з Масюковим: вiдреклись книжок,
грошей, листiв, - словом, усього. Надiя вiдреклася також, але для не© було
страшенною мукою лишитися без листiв, - вона сумувала, нудилась. Час iшов,
а Масюков зоставався на посадi. Надя одна з перших заговорила про нову
голодовку. "Краще вмерти, анiж терпiти", - казала вона. Кiлька днiв
блукала схвильована, нiчого не ©ла, мало спала.
В нiч на тридцяте серпня вона лягла до краю змучена, але на ранок
прокинулася жвава й заспоко на, з незламаною думкою покiнчити нестерпний
стан речей. Цiлий день провела в страшенних душевних муках, розпачливо
ридала, а ввечерi знов заспоко©лася i пiшла завчасу спати. Того ж вечора
написала записку комендантовi, що хоче бачити його. Ранком устала,
скоренько вбралася в чорний одяг i сiла читати Успенського; прийшли
жандарми вiд коменданта за нею. Похапцем одяглась, попрощалася з
товаришками й пiшла. Ну, а в кабiнетi Масюкова дала комендантовi по пицi.
- Ударила?! - радiсно гукнув Павло. - Вiрно зробила, сестронько. Вiрно!
Так йому й треба!
- Еге, вiрно, - зiтхнув оповiдач. - Вiрно, кажете? В той же день Надiю
перегнали з барака в каторжну тюрму, ©© подруги ще голодували, волаючи
повернути Надiю в барак.
Дiставши звiстку про ганьбу Масюкова, Корф наказав покарати Надiю
сотнею ударiв при лiкаревi, але без медичного обстеження. Лiкар вiдмовився
бути присутнiм i приватним листом сповiстив читинського губернатора
Хорошкiна, що Сигида хворi , а тому виконувати Корфiв присуд небезпечно.
_Та губернатор звелiв лiкаревi не втручатися.
Керував катуванням Бобровський, який перебрав на себе i роль лiкаря. В
пiсляобiдню пору вiн заявився в тюрму i звелiв вивести Надiю. Вона вийшла
блiда, з похиленою головою i пов'язана хусткою, бо болiли зуби.
Бобровський зiрвав хустку, змiряв нещасну звiрячим поглядом i зловiсно
кинув:
- Ця витрима ! Ану виведiть ©© за браму i роздягнiть, - звелiв
солдатам, що стояли з рiзками в руках.
Екзекуцiя вiдбувалася за тюремним подвiр'ям. Бобровський заборонив дати
води, яко© просила Надiя... Так i залишили ©© на снiгу серед поля всю в
кровi. Поривалися ми запомогти, але нiкого не випускали з табору. Один,
правда, таки вирвався за ворота, та далеко не побiг, вартовий застрелив.
Тiльки коли смеркло, солдати принесли Надiю в каторжну тюрму, де вже
сидiли ©© подруги. Розказували, згадувала вас, матiнку та ще якусь Оксану
Петрiвну. Ну, а на ранок... .
Чоловiк витер зашкарублою полою пiджака глибокi орбiти.
- © вже нема? Нема? Чого мовчите?! - закричав Павло, ошалiло дивлячись
на оповiдача.
- Тi © ж ночi. Скiнчилися ©© муки.
Павло бiльше нiчого не чув. Довго дивився в куток камери, силкуючись
збагнути страшну звiстку.

21_
_
Вiдчинилися дверi камери.
- Дулембо, виходь. Знайшлася вiльна камера.
Каторжник пiдвiвся.
- Не побивайтеся, Павле. Сльози - ледачий помiчник у бiдi... Ранком
коло Надi©ного тiла лежали ©© подруги, якi випили отруту. А, я й забув. -
Вiн видобув з-за пазухи аркуш паперу i простягнув Грабовському. - Ось
вiзьмiть. Це все, що лишилося вiд Надiйки... Нашi жiнки знайшли пiд ©©
подушкою уже по смертi. Видно, комусь писала, але не встигла закiнчити й
одiслати. Нате, може, це якраз вам писалося.
- Ну годi, йди, - тупцяв коло порога тюремник.
Дулемба не слухав.
- А через день пiсля похорону отру©лися ще шiстнадцять чоловiк. Ну,
тодi вже побенкетували ми, як хотiли. Декого пощастило врятувати, а
Ковалевська, Смирницька, Бобохов, Марiя та Iван Калюжнi померли...
Багатьом душогубам живцем голови повiдривали. Гордiться Надi ю, гордiться,
добрий чоловiче.
Каторжник узяв Грабовського за плечi, легко потермосив i, зiбравши свою
торбинку, рушив за тюремником.
Коли зачинилися дверi камери, Павло взяв з колiн залишений Дулембою
аркуш i поглянув у нього. Перед очима замерехтiли букви: "... Не зiйду я з
того шляху, на який стала, i розпрощаюся, коли треба буде, навiки з волею
i з вами... Що буде, не знаю, я до всього готова... надiйтесь на мо©
сили... усе винесу жваво... живу любов'ю до святого дiла, вiрою та надi ю
на щасливу, хоча й не близьку будучину... Не турбуюся, коли менi навiть не
доведеться дiждатись... Досить з мене глибоко© вiри в будучину; досить,
щоб витерпiти всi, всi пригоди. Жити отi ю будучиною, уявляти собi щастя
та земний рай тих обранцiв, що будуть жити серед добра, ладу та любовi, -
а тому справдитись, певно справдитись: гадаючи про те, я все забуваю,
забуваю гiркоту, бiль та морок сучасностi. За мороком та гiркотою я вбачаю
свiтло й вiдраду i не падаю духом. Не падайте ж i ви, вiрте в силу душi
людсько© i борiться мiцно, палко, безперестанку, з усiма незгодинами, з
усiма темними та дикими силами. Звалiть ©х! Не доведеться, може, вам ©х
добути, а пiдхитати - пiдхитайте; вiрте тiльки в перевагу вищих сил, то
будете щасливi довiку..."
Далi читати не мiг, бо затуманилися зiницi i всi слова злилися докупи.
У скронях шалено гуло, а серце скнiло вiд пекучого болю.
***
Весь день Грабовський просидiв мовчки, з похиленою головою. Як прийшов
до тями, в камерi висiли смугастi сутiнки, а на цеглянiй пiдлозi
похитувався, пересуваючись з мiсця на мiсце, химерний вiзерунок. Довго
вдивлявся в нього i ледве зрозумiв - то рухалась тiнь заснiженого,
пронизаного мiсячним промiнням верхiв'я вiльхи, яка росла за муром тюрми.
Ноги здерев'янiли на пiдлозi, болiли, нiби побитi. Пригадав Дулембу,
пошукав його в темнотi, покликав, але нiхто не обiзвався.
Простягнув задубiлi ноги, а коли розтерплися, встав. За вiкном лежала
тиха й прозора, як мрiя, нiч. Мiж черiдками хмар плив пишний, повновидий
мiсяць, нерухомо стояли зiрки. Десь далеко тьмяно поблимував вогник. З-за
вiкна тягнувся лоскотливий запах печеного хлiба. Чи ©в сьогоднi, Павло
пригадати не мiг.
Багато скуштував Грабовський на сво му короткому вiку лиха. Але такого,
як зараз, ще не було. Розбите серце, мов маленьке пташеня, зголоднiле без
матерi в гнiздi, квилило жалiбним голосом, обливалося кров'ю, рвалося з
грудей. Воно, здавалось, губить останнi надi©, останнi зв'язки з життям, i
нема тих лiкiв, якi б змогли заго©ти глибоку рану, нема в свiтi того, хто
б мiг заповнити так несподiвано вiдкриту порожнечу.
Безкрайня, холодна i нiма нiч поглиблювала, розширювала ту порожнечу.

Когда я на почте служил ямщиком... -

ввiрвалося до камери.
Зразу пiзнав голос, слова, такi звичнi й дорогi. Спiвав Микола Ожигов.
Цi ю пiснею щодня по заходi сонця вiн давав про себе знати друговi. Павло
вiдповiдав сво ю любимою "Повiй, вiтре, на Вкра©ну".
Але чому раптом серед ночi? Що могло трапитися з Миколою? Чому не
спить? Що хоче передати пiснею? Невже тiльки сповiстити про себе та
запитати про нього? Правда, пригаду , сьогоднi не бачив нiкого з
балаганцiв, не чув Миколино© пiснi. Може, занедужав, а може, з кимось iз
товаришiв ско©лося лихо?
Та нi, баритон друга лл ться рiвно, спокiйно, як повновода рiка:

Любил молодую девчонку...
_
Павло сто©ть бiля грат, як заворожений. Тiло зiв'яле, руки безсило
звисають, очi замруженi.
Зда ться, вiд Миколино© пiснi коливаються тюремнi стiни, крутить
вiхола. Над бiлим степом бурими валами котиться туман.
Розриваючи мiцним погруддям бурi вали, полем мчить вороний кiнь. Але на
конi сидить не той вiкопомний ямщик, а вiн - Павло. Мчить, немов назустрiч
долi. Чу , як передзвонюють вудила, поскрипують пiд замерзлими чобiтьми
стремена. А пiсня лине, лине...
Швидше, конику, швидше, друже, - вперед, вперед! Я чую ©© голос, чую.
Вона блага матiнку свою, щоб прилетiла, доторкнулась стареньким крилом.
Води просить. Швидше, вороненький, швидше... ще... ще... Може, встигнемо,
може...
I раптом, як перед проваллям, вороний дрiбно затупотiв i зупинився,
немов у землю врiс. Вершник протира очi, але за сивими клубами пари, що
хмарою знялася над кошлатою гривою, нiчого не може побачити. Вороний
басу , гризе вудила, люто довба копитами перемерзлу землю. Вершник пуска
повiддя, вирива ноги з стремен, зiскаку ...
- Вона!
Надiя лежить серед безмежного поля. Золотистi коси густо запорошила
паморозь. На оголенi, зсiченi чорними смугами плечi тихо сiдають снiжинки.
Маленька рука затиснута в кулак, пiдкладена пiд праву щоку. Лице горде, а
губи мiцно зцiпленi.

Налейте, налейте бокал мне вина... -

пiдноситься баритон високо, високо. I, нiби ослiп, наштовхнувшись на
щось гостре, обрива ться.
Тиша знову, як повiнь, залива камеру, i вiд не© ще бiльше гускне
темнота.
- Що це? - дума Павло вголос. - Галюцинацiя? Сновидь? Божевiлля? Що? -
хапа руками темряву, але вона мовчить, насторожена i загадкова.
Ста терпко. А уява похапливо розкрилю ться.
Надiя лежить одна серед степу - безсила, непритомна. А снiг мете, мете.
I вже замiсть не© вироста бiлий горбок, схожий на замет.
- Кати! Людо©ди! - несамовито стиска кулаки Грабовський. - Надiйко...
Надiйко... Сестрице...
- Пав-ли-ку... - чу жiночий i якийсь знайомий голос.
Напружу зiницi i бачить над снiговим горбком нахилену постать. Довга
чорна сукня, широкий, з блискучою пряжкою пояс, висока коронка кiс на
головi.
- Не ридай, хлопчику мiй, не треба, - спокiйно i твердо мовить постать.
- У всьому винна я. Тебе, Надiю i багато таких, як ви, на цю довгу
тернисту дорогу направила. I сама йду нею. I не каюсь. I не покаюсь
нiколи. Знаю, тяжко. Але так ма бути, дорогий Павлику. Так потрiбно. Я,
ти, вона, ще, ще... Комусь же треба ..
- Оксано Петрiвно, - шепочуть Павловi губи. - Матiнко рiдна, Окса...
Але постать поволi вiддаля ться, вiддаля ться i разом з Надi ю тане в
морi вiхоли...
У коридорi сухо загупали важкi чоботи. Грабовський здрига ться, нiби
вiд пронизливого холоду, i розплющу очi.
За вiкном уже сiрi свiтанок. У камерi ледь-ледь вимальовуються темнi
силуети столика, тапчана.
Вiдiрвавшись од вiкна, Павло довго ходить по камерi, щось нашiптуючи. А
коли зовсiм розвидню ться, бере записну книжечку i, нахилившись над
столиком, пише:

Навiк минули вiльнi годи,
В далекий край припала йти,
I от пiд тяжкий час пригоди
Менi сестрою стала ти.
Мов ангел, сяла предо мною,
Неначе квiтонька цвiла.
Мо ю зорею ясною,
Мо ю музою була.
Тебе нема, а все з могили
Твiй. образ свiтлий уста ,
I знов душа почу сили,
Замарить серденько мо .
_
Закiнчивши писати, знову кружля по камерi.
- Замарить... - шарудять губи. - Тiльки замарить? Нi, нi, закипить
воно, завиру . Ой, завиру , сестронько мила.

22_

Слiдчий був при мно вражений, вiдчувши змiну в поведiнцi арештанта.
- Домiгся! Таки домiгся свого, слава тобi господи! - тiшився вiн,_
смачно ковтаючи слину, як вовк, що пiсля довго© й важко© гонитви за
жертвою нарештi побачив зовсiм близько ©© змокрiлу спину i почув п'янкий
дух живо© кровi.
I мав, здавалося, чого. тiшитись. Та гiднiсть, спокiй i навiть
_байдужiсть, з якими протягом он уже якого часу _тримав себе на допитах
в'язень, з якими вiдповiдав на всi запитання, дуже дратували слiдчого. Та
хiба лише дратували? Мучили, псували апетит, сон. А начальник вiддiлу
глузував над слiдчим, нiби над хлопчиком, що не може впоратись з
якимось-там полiтичним злочинцем. Глузував, глумився i погрожував
перевести його в помiчники слiдчого.
Втрутився навiть губернський прокурор. Був невдоволений тим, що