Страница:
обурення. - Не зв'язуйтесь з дурнем.
- Iду, синку, йду. По часi тобi Тишко обiд принесе. Та не затримуйся,
приходь скорiш.
- Заскучилась, - злостиво хихика Матвiй. - Прийде вночi городами, щоб
нiхто не бачив такого гарного i вченого. Довчився...
- Не регочи, мазнице, - змiряв його гнiвним поглядом Павло. - То тобi
та тво му батьковi треба ходити вночi i городами, а менi не соромно
показуватися людям на очi i вдень, я нiкого не обiкрав, не скривдив.
- Супроти царя виступав.
- Iди пiд три чорти зi сво©м царем.
- А-а, й тут бунту ш! Ну, почекай, знатимеш, усе це я запишу i доповiм,
кому належить...
27_
Нарештi розтали за хвилястими пагорбами не тiльки чубки охтирських
дерев, але й золоченi банi церков. Навкруг, куди не глянеш, мовчки яриться
слiпучо-бiлими переблисками далина. Вiтер, завжди такий охочий гульвiсити
на заснiжених полях, знiмати сиву веремiю, лунко висвистувати, тепер
навiть не шеберхне. Тому сухi бур'яни на межах i безлистi кущi глоду та
свербивуса над канавою стоять анi ворухнуться, немовби намальованi.
На душi ста врочисто й святково.
Лише глибокi виямки пiсля кiнських копит та слiди саней посеред шляху
нагадують про життя, повертають тебе iз свiту казки, тако© химерно© i
знадливо©, у свiт буденний, свiт ненастанних клопотiв i тривог. Хтось
кудись по©хав. Когось вигнала з тепло© хати якась доконча потреба...
Нараз шарпнулось глодове галуззя, i шлях широким вимахом перестрибнув
за ць, беручись на видолинки та жалiбно повискуючи. Павло спинився, пiдняв
голову i побачив орла, який, балансуючи широкими крильми, плив навздогiн
зайцевi.
- Акиш, акиш! - загукав, хапаючи снiг i кидаючи в напасника.
Але все те не спантеличило грiзного степового хижака. Не плутали його
також частi й крутi повороти втiкача - вiдстань мiж ними швидко меншала.
Ще вимах, другий, - i заячi вуха зникли у видолинку, а орел, раптом
зiбравши крила, кинувся вниз
Грабовський ще постояв трохи, чекаючи появи зайця й орла по той бiк
видолинка, але вони так i не з'явились. Видно, загинув косоокий, i орел
смаку свiжину.
Збудженi щойно баченим, Павловi думки вихрились. Одному - сльози i
смерть, а другому - радiсть та ситий бенкет. I так усюди на землi. Правду
кажуть люди - багатому доля запродала вiд краю до краю, а бiдному,
нужденному - те, де заховають. У Пушкаря - понад сто десятин, у Ткаченка -
коло пiвсотнi, а Iвановi Огнивенку нема де й петрушку посiяти. Тому Iван
нiколи не вилiза з позичок i завжди вiдробля ©х дукачам. Бо iнакше
помруть з голоду i вiн, i жiнка, i дiти. Отак у кожному селi.
Та й у мiстi не краще: у того - банк, фабрика, лавка, а в iншого - самi
мозолястi руки. Рiзногiрський так само клю й роздира безборонного
семiнариста, як орел зайця. Бодяк i Ткаченко разом училися в бурсi. Степан
набагато випереджав Матвiя в засво ннi шкiльно© мудростi, але тепер годi й
порiвнювати ©хн становище: перший - пристав, а другий - всього-на-всього
сторож при полiцейськiй дiльницi та тюрмi, попихач нiкчемний, над яким з
насолодою збитку ться його колишнiй однокашник. А все зробили Ткаченковi
статки, котрi, гомонять люди, цiлою рiчкою потекли в Харкiв.
Павловi думки знову бiжать до охтирсько© тюрми, в якiй просидiв майже
три доби. Не дочекався вiн Арцибашева. До того ж мусив голодувати, бо
Матвiй не тiльки не надсилав в'язничних харчiв, але й проганяв Тихона,
який приносив передачу. I поскаржитись не мав кому на самоуправство
пристава. Не мав i через кого, - Степана Бодяка Матвiй послав з якимсь
пакетом у Суми.
Лише сьогоднi появився на службi Матушинський i зразу покликав до себе
нового арештанта. Правда, мова його була якоюсь дивною i загадковою.
Справникiв помiчник розпитував, чи судили семiнариста, який оголошено
вирок, доки триватиме заслання. Слухав вiдповiдi, перевiряв ©х
достеменнiсть, заглядаючи в папери, привезенi городовим, i невдоволено
супив брови. Так тривало досить довго. Зрештою махнув рукою:
- Iди додому, живи в матерi, а коли викличемо - негайно приходь. Щось
тут...
Чого вiн супився? Невже якась плутанина в харкiвських матерiалах? А
може, Колупай додав щось сво , хоч би про непошану до царя... Той здатен
на все.
За роздумами Грабовський незчувся, як його наздогнала пiдвода.
На залубних санях, напакованих сiном i пристелених вовняною пiлкою,
сидiв Кузьма Одновухий.
- Здоровий був, козаче, - натягнув вiн вiжки, стримуючи жеребцiв. -
Сiдай.
- Спасибi. А ви ж оце звiдки?
- З Охтирки.
- Чого ©здили?
- За дурною головою.
- Хто послав?
- Пушкар, Денис Iванович. Одвези, каже, цидулку кумовi та роздивися на
ярмарку, почiм прода ться рiзне збiжжя. Бачить, сучий син, що вже до
рiздва хилиться, мужик мiцнiше затягу очкура, витрушу спорожнiлi
мiшечки, а цiни набухають, як гарна розчина. Пiсля водохреща почне
позичати людям на одробiток дертi...
- У Пушкаря наймиту те?
- Наймитую. I, видать, до самого скону наймитуватиму, якщо не
провалиться земля або не настане страшний суд. Геть онукам, далебi,
успадкую те наймитування, бо, вiриш, якби зовсiм не ©в та голий ходив, то
й п'яти рокiв не вистачить, щоб чистим вибратися з боргiв, якими вiн мене
обснував. Он що дi ться на свiтi божому - серед бiлого дня розпинають
чоловiка i кричати не дають. Ну, та, може, колись i на ©хнiй головi
окошиться...
- Можливо, - докинув Грабовський, умощуючись на сани.
- А я ото, чу ш, вiддав тому кумовi цидулу, про людське око майнув
ярмарком i по©хав до фурдиги, знавши вiд матерi, що там сидиш. I що б ти
думав - той гицель обдурив.
- Який?
- Колупайченко. Та ще й нагримав на мене, боюся, Пушкаревi перекаже.
- Що перекаже?
- Ну, спинивсь я, значить, напроти тюрми, дав коням ©сти, ходжу помiж
людьми, роздивляюся. Коли бачу - йде Матвiй. Я - до нього. Питаю, де ти i
чи можна тебе забрати додому. А вiн як визвiриться на мене, не доведи
господь. "Це, - гука , - худобою Дениса Ивановича возити того, хто супроти
царя?! Для нього сани так гарно вимостив? Ще музики взяв би з собою. Геть
звiдсiля! А той царевбивця тут i згни ".
- Так i сказав - царевбивця?
- Так, аж досi страшно. То я й по©хав, а вiн, виходить, обдурив. Дума ,
як набреше, то воно по його й буде. сти хочеш?
- Трохи, - вiдповiв Павло, хоч вiдчував, що в животi уже кишки
злипаються.
Кузьма витягнув з торбинки вiвсяний корж, розламав на двi рiвнi
половини i одну подав Грабовському.
- За сало вибачай, ще нагулю ться на Пушкаревiй кучi.
- Спасибi. Хай нагулю ться, i без нього смачно.
- Еге, смачно, - зiтхнув Кузьма. - Бодай ©м, багатiям, такий вiк, як
цей хлiб.
На тому й замовкли, гризучи замерзлий корж. Так про©хали зо дво гiн.
Першим обiзвався Кузьма.
- То ти, Павле, таки справдi проти царя, чи, мо', й це брехав
Колупайченко?
- Цього не брехав. Ви також проти.
- Я-а?
- Ви.
- Бог з тобою.
- I ви, i Iван Огнивенко, i Петро Плохута, i моя мати, i Микола
Савченко з Полiвки, i ваш старосiль-ський Бодяк, син якого, вигнаний з
третього класу Охтирського училища, поневiря ться при охтирськiй тюрмi,
i...
- Почекай, не сип усе в один мiх. А чим же цар завинив перед нами, хоч
би передi мною та Огнивенком?
- Тим, що ви лiто й зиму робите на багатi©в, не до©да те, не досипа те,
грiшним тiлом свiтите, а вiн, цар, пiдтриму ©х. Тому й вони - Денис
Пушкар, Каленик Ткаченко, Тимоха Щербак - горою стоять за нього.
- Хiба ж Пушкаревi й Ткаченковi дав землю цар? Пам'ятаю, ще коли я
парубкував, у Дениса Ивановича було сiмдесят десятин, а тепер, кажуть, уже
всi сто. Побiльшав лан i в Колупая. При земщинi нажерлися дуки, аж
розпира ©х, i зараз по©дом ©дять мужика. Але цар, Павле, тут не
винуватий, i ти дарма ремству ш на нього.
- Не винуватий? - перепитав Грабовський. - Ой, дядьку, дядьку! Таж сам
вiн найбiльший пан на всю Росiю, у нього грунтiв, ма ткiв i не злiчити.
Вiн робить сво©х найближчих блюдолизiв князями, графами, роздарову ©м
цiлi волостi, повiти.
- А чого ж наш пiп на казаннi говорив, що для царя, як i для самого
бога, всi люди на землi мов рiднi дiти, вiн однаково про всiх дума i
дба ?
- Хто зараз попу в Пушкарному?
- Обухiвський, який ранiш учителював. Пам'ята ш?
- Пригадую...
- Тепер на вашiй парафi© сидить, а в нашiй старосiльськiй школi веде
закон божий. Тi © недiлi на казаннi говорив, що цар-батюшка...
- Той з перепою може ще й не таке втяти.
- Свята правда, у його головi часто Данилко наскаку на Гаврилка... Але
прошу тебе, Павле, не кажи нiкому, що я та Йван Огнивенко проти царя. Бо,
зна ш, дiйде чутка до урядника, станового, справника... Один обчествений
староста у вас гарний...
- Хто старосту ?
- Ти його, видай, не зна ш, недавно прибився в Пушкарне - приймак Сандi
Боярково©. Семеном звати, а вулично величають Язикатим. Гарний чоловiк -
усiм друзяка, завсiгди веселий, за словом у пазуху не лiзе, а вже як
прилiпить кому ймення - повiк не одiрветься. Смiх i сльози були, коли
настановляли його.
- Чому?
- Дуки хотiли зробити старостою Колупая, а громада - Семена. Зчинилася
страшна веремiя. За пiвнiч воловодилися, i, дякувати боговi, перетягнула
громада. А вже як розходилася сходка, Семен i загнув колiнце: "От, каже,
розумнi люди, розколупали Колупая, досi був Колупай, а вийшов розколупай".
Каленик мало не луснув од велико© обиди. А потiм, чу ш, таки доскочив
свого, одплатив Семеновi.
- Як?
- А отак. На вербну недiлю при©хав у Пушкарне становий пристав,
Каленикiв нiби Матвiй. Ну, пiсля вiдправи кiлькоро чоловiкiв зiбралися
бiля Щербаково© монопольки. Серед них, звiсно, - i Семен. Зайшли в шинок,
перехилили по чарцi та й давай спiвати. I про козака-нетягу, i про голоту,
що зiбралася до корчми гулять, i про того, який на заводi мiднi трубочки
вилива . А тут нечиста принесла Матвiя. При шаблi, лiворвертi, руки
фертом. I почав розпiкати людей. Мерзив, пiнився, лякав арештом. А Семен
став йому за плечима i ну гишаки справляти. То так, то сяк перекривить
станового, аж доки не здогадався Колупай. Два тижнi одтрубив староста в
ряснянськiй холоднiй... А про царя, Павле, забудь, вiн далеко вiд нас, i
ми не ма мо до нього нiякого дiла.
Кузьма замовк, смикаючи вiжки. Знову заговорив лише тодi, коли,
перемахнувши балку, ви©хали на пагорб i вдалинi показалася пушкарнянська
церква.
- Гарний божий храм ма те, Павле, але занедбаний зараз. Нема нi дяка,
нi паламаря. Що хоче, те й робить Обухiвський - сам собi i жнець, i швець,
i на дуду грець. З благочинним, кажуть, запанiбрата, то, крiм Пушкаря та
Колупая, нiкого й слухати не хоче.
- I зараз пиячить?
- Ще бiльше, нiж колись. Одне посмiховисько, а не пастир. На покрову
так нализався в Старосiллi, що поночi не змiг потрапити додому та й
заночував серед поля, поклавши голову на псалтир i часослов. Люди вранцi
розбудили. Казали, земля пiд ним була мокра, як пiд породiллею...
28_
Давно вiдлинули в минувшину величальнi рiздвянi хорали на честь
вершителiв "судеб небесних"; одшумiла щедрiвка - земна, весела, дотепна.
Зарвiйно прогуло на гринджолятах розхристане водохреще; лунко вiдгорлали
весiллями зимовi м'ясницi.
I весь хрещений свiт облiг зимовий пiст - тихий, без скороминки в ротi,
з каяттям та ревною i благальною молитвою на устах. Тривалий, сумний, вiн
нелегкий для всiх, а надто для молодi, завжди охочо© до вечорниць, пiсень
та iгрищ.
Цьогорiчний пiст не пошкодував снiгу: старанно повстеляв землю. Стрiхи,
скирти, стiжки пообгортав бiлiсiнькими простирадлами; на дерева, коминки,
стовпцi понадягав пишнi пiскопськi шапки. Ця суцiльна бiлина виклика
враження тяжко©, гнiтючо© одноманiтностi, наганя холодний смуток i журбу.
Сьогоднi Павло обiйшов майже всю слободу i нiби вперше побачив, яке
його рiдне село велике i бiдне. Вулички кривi, хати нужденнi, коло них
рiдко трапляються тини, ворота, а ще рiдше - клунi та хлiви. Ранiш, коли
бував на лiтнiх вакацiях, ця страшна злиденнiсть менше впадала в очi.
Може, влiтку ©© приховують буйнi бур'яни та листатi дерева, може, просто
не придивлявся i не замислювався над тим усiм.
Сумно надворi. Сумно i в хатах. Уже в кiлькох з них побував -
роздивився. Тiснота, задуха, кашель, нежить. Черствий хлiб, пiсний борщ,
картопля, каша, квашенi огiрки, капуста - ото i всi харчi. Про книжки,
окрiм шкiльних пiдручникiв, якi також водяться лише де-не-де, про журнали,
газети - люди й не чували.
Найбiльше бiднiсть вразила в Iвана Огнивенка. Дiти голi-голiсiнькi, на
всю родину однi чоботи, свита i сачок, хлiба на столi - нi крихти.
...Невесело також дома. Хата напiвпорожня. Та й та поки що не зовсiм
своя, за не© ще не один рiк треба виплачувати. Бо батькiвська згорiла
восени. I хоч вiд пожежi минуло коло пiвроку, а мати, писавши листа в
Харкiв i йому, i Михайловi, i Марi©, навiть не згадала про те найстрашнiше
селянське лихо - не хотiла тривожити i печалити дiтей.
Мати. Таких, далебi, небагато на свiтi. Матiр божа? Нi, то - мiф,
легенда. Нiобея? Нi - бiльше. Страдниця? Нi - бiльше. Шевченкова Сова?
Некрасовська Орина - матiр солдатська? Нi. Iнша. Нема слова, щоб точно
назвати. Вона - Грабовська, Ксеня Григорiвна, яку слобожани шанобливо
називають паламарихою. Так, так - шанобливо i за чоловiка Арсена, котрий
багато рокiв був паламарем, тримав церкву, мов божу свiтлицю, i за те, що
до нинiшнього рiздва пекла смачну проскурку (коли до Пушкарного прийшла
звiстка про Павлiв арешт, Обухiвський готувати проскурку доручив iншiй
жiнцi).
Мати. Дивиться Павло на не© - а його серце повниться i пекучим болем, i
великою гордiстю, ©й тiльки-тiльки перейшло за сорок, а вона вже давненько
догляда онукiв. Спрацьована, згорьована, коси сивi, щоки запалi, в
глибоких орбiтах замiсть очей - самi задавненi смутки та жалi.
Мудрi кажуть: життя прожить - не хоровод веснянок проспiвати, не вечiр
з милим пiд вербою простояти - колючу ниву треба перейти ногами босими. I
вона перейшла ту страдницьку ниву. й ледве чи довелось справляти
хороводи, слухати шепiт верб та милуватися зорями й мiсяцем. Шiстнадцяткою
стала на шлюбний рушник, через рiк подарувала чоловiковi свою первiсточку
- Олесю, а потiм - ще чотирьох; останнiй, Тишко, народився через мiсяць
пiсля батьково© смертi.
Тодi ©й не було ще й тридцяти повних. А на руках - п'ятеро дiтей... I
вона не тiльки вберегла ©х вiд голодно© смертi, але й подбала про майбутн
кожного: Олександру видала за порядного чоловiка i гарного кравця Григорiя
Овчаренка, його, Павла, пiсля бурси вiддала в семiнарiю, Михайла - в
земську фельдшерську школу, Марiю - за ученицю до кравчинi, Тихона - в
Охтирське духовне училище. Таке навiть не кожному чоловiковi пiд силу...
Те, що трапилося з Павлом у Харковi, спершу приголомшило Ксеню
Григорiвну, новим тягарем лягло на ©© душу й плечi: вона помiтно
згорбатiла, синцi попiд очима поширшали, а зморшки на чолi погустiшали.
Стала якоюсь нiби сновидою. Особливо коли залишалася з сином наодинцi.
Сну ться по хатi: переставить вiдро з водою, поправить подушку на постелi,
загляне в пiч... I так без кiнця, аж доки хтось стороннiй не зайде до
хати.
А одного разу заговорила, не заговорила - заквилiла:
- Ой горе, синочку, горе, горенько невсипуще наше та бiда. I звiдкiля
воно впало на нас, на твою голiвоньку? Хто наслав його i за що? Чи бачить
бог?.. Думала - скiнчиш науку, вiзьмеш парафiю, разом поставимо на ноги
Михайлика, Тишка, Марiйку, дамо ©м шматок хлiба в руки... Заможемо злиднi
нашi, пiдсобимо також Григорi вi розплатитися за хату, а вийшло... Не
сердься, не гнiвись на мене. Хiба б хотiла таке говорити? Перед людьми...
перед собою... перед батьковою пам'яттю...
I - бiльше нi слова про несподiване лихо, нi скарги на нещасну долю, нi
докору, нi одчаю та розпуки. Вдень не тиня ться по хатi, не переставля
речi з мiсця на мiсце десятки разiв - допомага Григорi вi та Олександрi в
шитвi.
А довгими зимовими вечорами - вони собi удвох (за стiною в сусiднiй
кiмнатi деркоче швейна машина, скрегочуть ножицi, глухо гупа праска): син
за столом - чита , пише, а мати, примостившись бiля груби, смика кужiль -
таку ж, як i вона, сиву ©© давню розрадницю, ©© подругу й муку.
Павло час вiд часу перекида погляд з паперiв на не©.
Ой горе тiй чайцi, ча чцi-небозi,
Що вивела ча няток при битiй дорозi.
Ой iшли чумаки, весело спiвали,
I ча чку iзiгнали, ча нят забрали.
Нi, то не мати спiва - виплакала свiй колись гарний голос. То вiн чу
©© улюблену пiсню в усьому: у воркотiннi веретена, в шарудiннi
скоцюрблених пальцiв пiд прядивом, у тихому, мов далеке жебонiння,
зiтханнi; бачить у розмiреному похитуваннi голови, в сльозах, що котяться
по безкровних щоках i падають на колiна.
А ча чка в' ться, об дорогу б' ться,
К сирiй землi припада , чумакiв блага :
"Ой ви, чумаченьки, ви ще молоденькi!
Вернiть мо©х ча няток, вони ще маленькi!"
I долина здалеку, наче з туманних чумацьких шляхiв, на яких лiниво
ступають воли круторогi, скриплять ярма, похитуються мажi з високими
халабудами:
_
"Ой ча чко наша, неправдонька ваша.
Поварили ча няток - добра була каша!"
_
Так не спiва нiхто - нi кохана дiвчина, нi друг-товариш, нi кобзарi,
нi солов'©. Так умi спiвати тiльки кревна ненька. Так слухати можуть лише
рiднi дiти.
"Бодай ви, чумаки, щастя не дiждали,
Що ви мо©х дрiбних дiток iз гнiзда забрали!
Бодай же ви, чумаки, на Дiн не сходили,
Що ви мо©х дрiбних дiток в кашi поварили!"
Мамо!
Матусю!
Нене!
Ненечко!
Знаю, бачу - важко вам, тяжко. Все, що мали ви, вiддали дiтям, усе до
краплиночки, до крихiтоньки. Нами та для нас жили. I сподiвались, i
чекали, виглядали, як сонця-свiту, лiпшо© будучини. Насамперед вiд мене,
вiд мо © науки. Та не дочекались. Ударив лютий мороз - i вашi рожевi
квiти-сподiванки схилили голiвоньки, наче марево, розтанули вашi свiтлi
надi©-видiння. На серце лiг камiнь, якого нiхто i нiщо не зможе зрушити.
Матусю!
Даруйте менi за цей великий i нестерпний бiль, так несподiвано завданий
вам. Простiть сво му бездольному синовi. I зрозумiйте - iнакше повестися
не мiг. Такий уже вдався, iншим бути не зможу. Не раз же самi говорили
сусiдам - пiшов у батька весь: Арсенова чеснiсть, вразливiсть, звага,
химери... Так воно, мабуть, i - все вiд тата. А разом з тим - i вiд вас.
Хiба ж не бачу, як вам дошкуля неправда, .несправедливiсть?
Ранiш, коли я жив отут разом з вами, не знав, що дiялось поза слободою,
- був байдужий до всього, окрiм наших власних злиднiв, бабусиних казок,
ваших милих пiсень та книжок про життя святих великомученикiв. А потiм, як
вибрався в Охтирку, Харкiв, як потерся мiж людьми, надивився, наслухався,
начитався... Море кривди розлито на свiтi. Бiльшiсть людей без насущного
шматка. Старi, малi, калiки. Цiла армiя таких, як ви, вдiв, таких, як ми,
напiвсирiт та круглих сирiт. Безправ'я. Безхлiб'я, кров, сльози... Голова
обертом iде, в очах темнi ...
Ще в бурсi моя вiра в спасителя-одинака розвiялась; тепер передi мною
постав великий загал, робочий народ, щодень кривджений i гнаний. I я
вiддамся йому, тiльки йому диному. Це - невiдхильна потреба серця, котру
не може затамувати нiщо. Краще смерть, найпекельнiшi муки, нiж неволя, нiж
стояти на колiнах, дивитися на кривду й мовчати...
Не думайте, що тiльки ваш старший син такий. О, якби ви знали, якби
могли уявити, скiльки зараз по мiстах Укра©ни, всi © неозоро© царсько©
iмперi© хлопцiв та дiвчат, перейнятих найщирiшими думками й помислами
про простого трударя, про матерiв i дiтей, ©хн щастя! Нас не злякають нi
тюрми, нi кайдани, нi сибiрська каторга, нi навiть кулi та шибеницi.
Желябов, Перовська, Халтурiн, Кибальчич загинули, але пiсля ©х смертi лави
протестантiв, самовiдданих борцiв поповнилися новими сотнями, тисячами.
Вся кра©на заворушилась, завирувала. Все, що найкращого,
найчеснiшого, найсмiливiшого в нiй, шука шляхiв у щасливу будучину, до
волi й рiвноправства. Однi з револьвером, бомбою в руках, другi з
полум'яним словом на устах, третi з смiливими iдеями в головах... I
сперечаються мiж собою, перевiряючи сво© думки та серця. А на чи му боцi
iстина, хто зiркiший i мудрiший, - те ще побачимо. Петро Цимбалюк сто©ть
на сво му, про iнше й чути не хоче, Михайло Рклицький вага ться, Евелiна
Улановська, Лiда Лойко, польова русалка Ксана, вiд яко© учора прийшов
лист...
Павловi роздуми перебив Кузьма, що несподiвано виплив з бiчно© вулицi.
- Здоров був, козаче. Як дома живеться-ма ться?
- Нiчого, спасибi. А у вас що нового?
- У мене все нове, казав той, опрiч взувачки, вдягачки та злиднiв... А
Матвiй, чу ш, таки напаскудив менi.
- Невже?
- Еге ж. На тому тижнi покликав мене Денис Iванович до себе i давай
чистити в хвiст та в гриву. "Чого, пита , тебе на мо©х конях носить за
всiлякими супротивниками царя? Хочеш вскочити так, як вскочив
паламаренко?" Я йому i сенди, i тенди, не бачив, кажу, не вiз нiякого
паламаренка. А його наче сказ напав, от-от гавкати почне на сонце.
Вимерзив, одiбрав ©здовi, не сплатив мiсячного заробiтку та й послав
доглядати свиней, бодай вони йому виздихали. Отаке-то. Ну, бувай здоровий,
кланяйся матерi та Овчаренкам. Бiжу, бо ось-ось ма впороситися льоха.
29_
Повiтовий справник Арцибашев сидiв у сво му кабiнетi за столом i
перегортав справу Грабовського. Паперiв там накопичилось багатенько -
цiлий стiжечок. Листи, протоколи дiзнання, списки, запитання, вiдповiдi,
розпорядження, накази, телеграми, а найбiльше рапортiв. Дивися ж ти,
якийсь там семiнарист, котрий, власне, нiяко© шкоди державi не завдав i,
мабуть, не збирався завдавати, а довкола нього протягом пiвроку зiбралося
стiльки документiв. Та це ж тiльки в Охтирцi, а скiльки ще в Харковi, у
самiй столицi? Мабуть, усiх тих паперiв i не полiчити.
Зчинилася справжня крутiя, яка захопила семiнарiю, пiскопа
харкiвського i охтирського, вiдомство православно© сповiдi, урядникiв,
приставiв, справникiв, полiцмейстера, прокурора судово© палати, начальника
губернського жандармського управлiння, губернатора та його канцелярiю,
департамент полiцi©, мiнiстерства внутрiшнiх справ та юстицi©, навiть
священну особу самого вiнценосця.
Чи не забагато? Чи не стрiля мо з гармат по горобцях? Власне, яких
злочинiв нако©в той вiсiмнадцятилiтнiй семiнарист? Пiдiрвав основи
самодержавiя i православiя? Висадив у повiтря Кремль чи Зимовий палац?
Вчинив замах на iмператора чи якогось члена царсько© родини? Нiчого
серйозного не сталось. Нема матерiалу навiть для судового звинувачення.
Два чи три обшуки робили в хлопця. А що знайшли? Гектографовану брошуру
"Iнтелiгенцiя i народна маса", невiдомо чий i до кого лист з Сибiру,
лотерейнi бiлети, якась записка про гниле корiння, якась цидула з шiстьма
рядками незрозумiлих слiв, книжки...
Таке добро зараз водиться майже в кожного молодика. Не тiльки в
студента академi©, унiверситету, iнституту, а й у гiмназиста та бурсака.
Невже ж усiх ©х обшукувати, хапати, ув'язнювати, судити? Бог з вами,
панове. В такому разi довелося б подесятерити штати полiцi©, жандармерi©,
судовикiв, рiзних донощикiв, а всю армiю кинути на спiшне будiвництво
в'язниць. Перенаселимо Сибiр, збезлюдимо центр iмперi©. Забракне кайданiв
для каторжникiв. Погана слава про наш трон розiйдеться по всьому свiту.
Самi сво ю панiкою, зчиненим повсюдно гвалтом не стiльки згасимо
протестантську вогневицю, скiльки роздмуха мо ©©, прику мо увагу
пiдростаючого поколiння до не© i тим самим помножимо лави справжнiх
революцiонерiв, озлобимо молодь проти себе. Це треба пам'ятати не лише
мiнiстру, губернатору, ректору, але й останньому околодочному...
Прокурор харкiвсько© судово© палати, як вiдомо, не вiдзнача ться нi
особливими розумовими здiбностями, нi проникливiстю, нi людянiстю, але й
вiн не знайшов вагомих резонiв для серйозного покарання юнака. Виходячи з
фактiв першого дiзнання, проведеного помiчником начальника харкiвського
губернського жандармського управлiння майором Сазоновим, прийшов загалом
до справедливих i вiрно мотивованих висновкiв. От вони: "...имея в виду
несовершеннолетие обвиняемого, я полагал бы возможным: разрешив настоящее
дело в административном порядке, оставить оное без дальнейших последствий,
вменить Грабовскому в наказание содержание его под стражею и исключение из
семинарии, отменить затем учрежденный над ним полицейский надзор..."
На жаль, мiнiстр юстицi© не дослухався до голосу провiнцiйного
прокурора i порадив мiнiстровi внутрiшнiх справ вiддати колишнього
семiнариста пiд нагляд полiцi© протягом двох рокiв. Мiнiстр внутрiшнiх
справ схилився до ради свого колеги з юстицi©, запропонував ©© царевi, а
той, за давно узвича ною формулою, "высочайше повелеть соизволил:
разрешить настоящее дознание административным порядком с тем, чтобы
подчинить Павла Грабовского в месте его родины гласному надзору полиции на
два года".
От тобi нарештi й обсмоктали "оное", от тобi нарештi "соизволил"...
Вчинили вирок, який не виплива нi з букви, нi з духу виявлених у
семiнариста "злочинних" матерiалiв, "вещественных доказательств". Замiсть
того, щоб сам ректор та вихователi розтлумачили юнаковi недоцiльнiсть його
романтичних захоплень - а вони, видно, романтичнi, - насварили, наставили
на путь iстини, прищепили йому пошану й любов до трону, - замiсть усього
цього зробили з нього помiтного державного злочинця, мало що не героя,
мученика. Тепер вiн, напевно, привертатиме до себе увагу не тiльки свого
села, але й волостi, ба й цiлого повiту. Назива ться, здолали супостата...
Так згори донизу, всюди скам'янiла казенщина.
Перед самим собою можна i треба визнати, що в охтирськiй полiцейськiй
управi справи також не кращi. Не додивишся - зразу летять дрова. От i в
даному випадку. Протримали хлопця три днi в тюрмi та й вiдпустили в
Пушкарне, не зробивши навiть формального допиту, аби заповнити вiдповiдну
сторiнку в книзi про пiднаглядних та належну вiдомiсть. Тому й залишилась
без вiдповiдi цiла низка iстотних питань - хто такий засланець, яке його
родинне становище, чи ма засоби для iснування, за що покараний, яким ма
бути полiцейський нагляд - офiцiйний чи неофiцiйний, дозволяються а чи не
дозволяються йому вiдлучки з села?
Пристав Ткаченко все переклада на Матушинського: я, мовляв, радив йому
затримати Грабовського у в'язницi до повернення справника, а вiн
- Iду, синку, йду. По часi тобi Тишко обiд принесе. Та не затримуйся,
приходь скорiш.
- Заскучилась, - злостиво хихика Матвiй. - Прийде вночi городами, щоб
нiхто не бачив такого гарного i вченого. Довчився...
- Не регочи, мазнице, - змiряв його гнiвним поглядом Павло. - То тобi
та тво му батьковi треба ходити вночi i городами, а менi не соромно
показуватися людям на очi i вдень, я нiкого не обiкрав, не скривдив.
- Супроти царя виступав.
- Iди пiд три чорти зi сво©м царем.
- А-а, й тут бунту ш! Ну, почекай, знатимеш, усе це я запишу i доповiм,
кому належить...
27_
Нарештi розтали за хвилястими пагорбами не тiльки чубки охтирських
дерев, але й золоченi банi церков. Навкруг, куди не глянеш, мовчки яриться
слiпучо-бiлими переблисками далина. Вiтер, завжди такий охочий гульвiсити
на заснiжених полях, знiмати сиву веремiю, лунко висвистувати, тепер
навiть не шеберхне. Тому сухi бур'яни на межах i безлистi кущi глоду та
свербивуса над канавою стоять анi ворухнуться, немовби намальованi.
На душi ста врочисто й святково.
Лише глибокi виямки пiсля кiнських копит та слiди саней посеред шляху
нагадують про життя, повертають тебе iз свiту казки, тако© химерно© i
знадливо©, у свiт буденний, свiт ненастанних клопотiв i тривог. Хтось
кудись по©хав. Когось вигнала з тепло© хати якась доконча потреба...
Нараз шарпнулось глодове галуззя, i шлях широким вимахом перестрибнув
за ць, беручись на видолинки та жалiбно повискуючи. Павло спинився, пiдняв
голову i побачив орла, який, балансуючи широкими крильми, плив навздогiн
зайцевi.
- Акиш, акиш! - загукав, хапаючи снiг i кидаючи в напасника.
Але все те не спантеличило грiзного степового хижака. Не плутали його
також частi й крутi повороти втiкача - вiдстань мiж ними швидко меншала.
Ще вимах, другий, - i заячi вуха зникли у видолинку, а орел, раптом
зiбравши крила, кинувся вниз
Грабовський ще постояв трохи, чекаючи появи зайця й орла по той бiк
видолинка, але вони так i не з'явились. Видно, загинув косоокий, i орел
смаку свiжину.
Збудженi щойно баченим, Павловi думки вихрились. Одному - сльози i
смерть, а другому - радiсть та ситий бенкет. I так усюди на землi. Правду
кажуть люди - багатому доля запродала вiд краю до краю, а бiдному,
нужденному - те, де заховають. У Пушкаря - понад сто десятин, у Ткаченка -
коло пiвсотнi, а Iвановi Огнивенку нема де й петрушку посiяти. Тому Iван
нiколи не вилiза з позичок i завжди вiдробля ©х дукачам. Бо iнакше
помруть з голоду i вiн, i жiнка, i дiти. Отак у кожному селi.
Та й у мiстi не краще: у того - банк, фабрика, лавка, а в iншого - самi
мозолястi руки. Рiзногiрський так само клю й роздира безборонного
семiнариста, як орел зайця. Бодяк i Ткаченко разом училися в бурсi. Степан
набагато випереджав Матвiя в засво ннi шкiльно© мудростi, але тепер годi й
порiвнювати ©хн становище: перший - пристав, а другий - всього-на-всього
сторож при полiцейськiй дiльницi та тюрмi, попихач нiкчемний, над яким з
насолодою збитку ться його колишнiй однокашник. А все зробили Ткаченковi
статки, котрi, гомонять люди, цiлою рiчкою потекли в Харкiв.
Павловi думки знову бiжать до охтирсько© тюрми, в якiй просидiв майже
три доби. Не дочекався вiн Арцибашева. До того ж мусив голодувати, бо
Матвiй не тiльки не надсилав в'язничних харчiв, але й проганяв Тихона,
який приносив передачу. I поскаржитись не мав кому на самоуправство
пристава. Не мав i через кого, - Степана Бодяка Матвiй послав з якимсь
пакетом у Суми.
Лише сьогоднi появився на службi Матушинський i зразу покликав до себе
нового арештанта. Правда, мова його була якоюсь дивною i загадковою.
Справникiв помiчник розпитував, чи судили семiнариста, який оголошено
вирок, доки триватиме заслання. Слухав вiдповiдi, перевiряв ©х
достеменнiсть, заглядаючи в папери, привезенi городовим, i невдоволено
супив брови. Так тривало досить довго. Зрештою махнув рукою:
- Iди додому, живи в матерi, а коли викличемо - негайно приходь. Щось
тут...
Чого вiн супився? Невже якась плутанина в харкiвських матерiалах? А
може, Колупай додав щось сво , хоч би про непошану до царя... Той здатен
на все.
За роздумами Грабовський незчувся, як його наздогнала пiдвода.
На залубних санях, напакованих сiном i пристелених вовняною пiлкою,
сидiв Кузьма Одновухий.
- Здоровий був, козаче, - натягнув вiн вiжки, стримуючи жеребцiв. -
Сiдай.
- Спасибi. А ви ж оце звiдки?
- З Охтирки.
- Чого ©здили?
- За дурною головою.
- Хто послав?
- Пушкар, Денис Iванович. Одвези, каже, цидулку кумовi та роздивися на
ярмарку, почiм прода ться рiзне збiжжя. Бачить, сучий син, що вже до
рiздва хилиться, мужик мiцнiше затягу очкура, витрушу спорожнiлi
мiшечки, а цiни набухають, як гарна розчина. Пiсля водохреща почне
позичати людям на одробiток дертi...
- У Пушкаря наймиту те?
- Наймитую. I, видать, до самого скону наймитуватиму, якщо не
провалиться земля або не настане страшний суд. Геть онукам, далебi,
успадкую те наймитування, бо, вiриш, якби зовсiм не ©в та голий ходив, то
й п'яти рокiв не вистачить, щоб чистим вибратися з боргiв, якими вiн мене
обснував. Он що дi ться на свiтi божому - серед бiлого дня розпинають
чоловiка i кричати не дають. Ну, та, може, колись i на ©хнiй головi
окошиться...
- Можливо, - докинув Грабовський, умощуючись на сани.
- А я ото, чу ш, вiддав тому кумовi цидулу, про людське око майнув
ярмарком i по©хав до фурдиги, знавши вiд матерi, що там сидиш. I що б ти
думав - той гицель обдурив.
- Який?
- Колупайченко. Та ще й нагримав на мене, боюся, Пушкаревi перекаже.
- Що перекаже?
- Ну, спинивсь я, значить, напроти тюрми, дав коням ©сти, ходжу помiж
людьми, роздивляюся. Коли бачу - йде Матвiй. Я - до нього. Питаю, де ти i
чи можна тебе забрати додому. А вiн як визвiриться на мене, не доведи
господь. "Це, - гука , - худобою Дениса Ивановича возити того, хто супроти
царя?! Для нього сани так гарно вимостив? Ще музики взяв би з собою. Геть
звiдсiля! А той царевбивця тут i згни ".
- Так i сказав - царевбивця?
- Так, аж досi страшно. То я й по©хав, а вiн, виходить, обдурив. Дума ,
як набреше, то воно по його й буде. сти хочеш?
- Трохи, - вiдповiв Павло, хоч вiдчував, що в животi уже кишки
злипаються.
Кузьма витягнув з торбинки вiвсяний корж, розламав на двi рiвнi
половини i одну подав Грабовському.
- За сало вибачай, ще нагулю ться на Пушкаревiй кучi.
- Спасибi. Хай нагулю ться, i без нього смачно.
- Еге, смачно, - зiтхнув Кузьма. - Бодай ©м, багатiям, такий вiк, як
цей хлiб.
На тому й замовкли, гризучи замерзлий корж. Так про©хали зо дво гiн.
Першим обiзвався Кузьма.
- То ти, Павле, таки справдi проти царя, чи, мо', й це брехав
Колупайченко?
- Цього не брехав. Ви також проти.
- Я-а?
- Ви.
- Бог з тобою.
- I ви, i Iван Огнивенко, i Петро Плохута, i моя мати, i Микола
Савченко з Полiвки, i ваш старосiль-ський Бодяк, син якого, вигнаний з
третього класу Охтирського училища, поневiря ться при охтирськiй тюрмi,
i...
- Почекай, не сип усе в один мiх. А чим же цар завинив перед нами, хоч
би передi мною та Огнивенком?
- Тим, що ви лiто й зиму робите на багатi©в, не до©да те, не досипа те,
грiшним тiлом свiтите, а вiн, цар, пiдтриму ©х. Тому й вони - Денис
Пушкар, Каленик Ткаченко, Тимоха Щербак - горою стоять за нього.
- Хiба ж Пушкаревi й Ткаченковi дав землю цар? Пам'ятаю, ще коли я
парубкував, у Дениса Ивановича було сiмдесят десятин, а тепер, кажуть, уже
всi сто. Побiльшав лан i в Колупая. При земщинi нажерлися дуки, аж
розпира ©х, i зараз по©дом ©дять мужика. Але цар, Павле, тут не
винуватий, i ти дарма ремству ш на нього.
- Не винуватий? - перепитав Грабовський. - Ой, дядьку, дядьку! Таж сам
вiн найбiльший пан на всю Росiю, у нього грунтiв, ма ткiв i не злiчити.
Вiн робить сво©х найближчих блюдолизiв князями, графами, роздарову ©м
цiлi волостi, повiти.
- А чого ж наш пiп на казаннi говорив, що для царя, як i для самого
бога, всi люди на землi мов рiднi дiти, вiн однаково про всiх дума i
дба ?
- Хто зараз попу в Пушкарному?
- Обухiвський, який ранiш учителював. Пам'ята ш?
- Пригадую...
- Тепер на вашiй парафi© сидить, а в нашiй старосiльськiй школi веде
закон божий. Тi © недiлi на казаннi говорив, що цар-батюшка...
- Той з перепою може ще й не таке втяти.
- Свята правда, у його головi часто Данилко наскаку на Гаврилка... Але
прошу тебе, Павле, не кажи нiкому, що я та Йван Огнивенко проти царя. Бо,
зна ш, дiйде чутка до урядника, станового, справника... Один обчествений
староста у вас гарний...
- Хто старосту ?
- Ти його, видай, не зна ш, недавно прибився в Пушкарне - приймак Сандi
Боярково©. Семеном звати, а вулично величають Язикатим. Гарний чоловiк -
усiм друзяка, завсiгди веселий, за словом у пазуху не лiзе, а вже як
прилiпить кому ймення - повiк не одiрветься. Смiх i сльози були, коли
настановляли його.
- Чому?
- Дуки хотiли зробити старостою Колупая, а громада - Семена. Зчинилася
страшна веремiя. За пiвнiч воловодилися, i, дякувати боговi, перетягнула
громада. А вже як розходилася сходка, Семен i загнув колiнце: "От, каже,
розумнi люди, розколупали Колупая, досi був Колупай, а вийшов розколупай".
Каленик мало не луснув од велико© обиди. А потiм, чу ш, таки доскочив
свого, одплатив Семеновi.
- Як?
- А отак. На вербну недiлю при©хав у Пушкарне становий пристав,
Каленикiв нiби Матвiй. Ну, пiсля вiдправи кiлькоро чоловiкiв зiбралися
бiля Щербаково© монопольки. Серед них, звiсно, - i Семен. Зайшли в шинок,
перехилили по чарцi та й давай спiвати. I про козака-нетягу, i про голоту,
що зiбралася до корчми гулять, i про того, який на заводi мiднi трубочки
вилива . А тут нечиста принесла Матвiя. При шаблi, лiворвертi, руки
фертом. I почав розпiкати людей. Мерзив, пiнився, лякав арештом. А Семен
став йому за плечима i ну гишаки справляти. То так, то сяк перекривить
станового, аж доки не здогадався Колупай. Два тижнi одтрубив староста в
ряснянськiй холоднiй... А про царя, Павле, забудь, вiн далеко вiд нас, i
ми не ма мо до нього нiякого дiла.
Кузьма замовк, смикаючи вiжки. Знову заговорив лише тодi, коли,
перемахнувши балку, ви©хали на пагорб i вдалинi показалася пушкарнянська
церква.
- Гарний божий храм ма те, Павле, але занедбаний зараз. Нема нi дяка,
нi паламаря. Що хоче, те й робить Обухiвський - сам собi i жнець, i швець,
i на дуду грець. З благочинним, кажуть, запанiбрата, то, крiм Пушкаря та
Колупая, нiкого й слухати не хоче.
- I зараз пиячить?
- Ще бiльше, нiж колись. Одне посмiховисько, а не пастир. На покрову
так нализався в Старосiллi, що поночi не змiг потрапити додому та й
заночував серед поля, поклавши голову на псалтир i часослов. Люди вранцi
розбудили. Казали, земля пiд ним була мокра, як пiд породiллею...
28_
Давно вiдлинули в минувшину величальнi рiздвянi хорали на честь
вершителiв "судеб небесних"; одшумiла щедрiвка - земна, весела, дотепна.
Зарвiйно прогуло на гринджолятах розхристане водохреще; лунко вiдгорлали
весiллями зимовi м'ясницi.
I весь хрещений свiт облiг зимовий пiст - тихий, без скороминки в ротi,
з каяттям та ревною i благальною молитвою на устах. Тривалий, сумний, вiн
нелегкий для всiх, а надто для молодi, завжди охочо© до вечорниць, пiсень
та iгрищ.
Цьогорiчний пiст не пошкодував снiгу: старанно повстеляв землю. Стрiхи,
скирти, стiжки пообгортав бiлiсiнькими простирадлами; на дерева, коминки,
стовпцi понадягав пишнi пiскопськi шапки. Ця суцiльна бiлина виклика
враження тяжко©, гнiтючо© одноманiтностi, наганя холодний смуток i журбу.
Сьогоднi Павло обiйшов майже всю слободу i нiби вперше побачив, яке
його рiдне село велике i бiдне. Вулички кривi, хати нужденнi, коло них
рiдко трапляються тини, ворота, а ще рiдше - клунi та хлiви. Ранiш, коли
бував на лiтнiх вакацiях, ця страшна злиденнiсть менше впадала в очi.
Може, влiтку ©© приховують буйнi бур'яни та листатi дерева, може, просто
не придивлявся i не замислювався над тим усiм.
Сумно надворi. Сумно i в хатах. Уже в кiлькох з них побував -
роздивився. Тiснота, задуха, кашель, нежить. Черствий хлiб, пiсний борщ,
картопля, каша, квашенi огiрки, капуста - ото i всi харчi. Про книжки,
окрiм шкiльних пiдручникiв, якi також водяться лише де-не-де, про журнали,
газети - люди й не чували.
Найбiльше бiднiсть вразила в Iвана Огнивенка. Дiти голi-голiсiнькi, на
всю родину однi чоботи, свита i сачок, хлiба на столi - нi крихти.
...Невесело також дома. Хата напiвпорожня. Та й та поки що не зовсiм
своя, за не© ще не один рiк треба виплачувати. Бо батькiвська згорiла
восени. I хоч вiд пожежi минуло коло пiвроку, а мати, писавши листа в
Харкiв i йому, i Михайловi, i Марi©, навiть не згадала про те найстрашнiше
селянське лихо - не хотiла тривожити i печалити дiтей.
Мати. Таких, далебi, небагато на свiтi. Матiр божа? Нi, то - мiф,
легенда. Нiобея? Нi - бiльше. Страдниця? Нi - бiльше. Шевченкова Сова?
Некрасовська Орина - матiр солдатська? Нi. Iнша. Нема слова, щоб точно
назвати. Вона - Грабовська, Ксеня Григорiвна, яку слобожани шанобливо
називають паламарихою. Так, так - шанобливо i за чоловiка Арсена, котрий
багато рокiв був паламарем, тримав церкву, мов божу свiтлицю, i за те, що
до нинiшнього рiздва пекла смачну проскурку (коли до Пушкарного прийшла
звiстка про Павлiв арешт, Обухiвський готувати проскурку доручив iншiй
жiнцi).
Мати. Дивиться Павло на не© - а його серце повниться i пекучим болем, i
великою гордiстю, ©й тiльки-тiльки перейшло за сорок, а вона вже давненько
догляда онукiв. Спрацьована, згорьована, коси сивi, щоки запалi, в
глибоких орбiтах замiсть очей - самi задавненi смутки та жалi.
Мудрi кажуть: життя прожить - не хоровод веснянок проспiвати, не вечiр
з милим пiд вербою простояти - колючу ниву треба перейти ногами босими. I
вона перейшла ту страдницьку ниву. й ледве чи довелось справляти
хороводи, слухати шепiт верб та милуватися зорями й мiсяцем. Шiстнадцяткою
стала на шлюбний рушник, через рiк подарувала чоловiковi свою первiсточку
- Олесю, а потiм - ще чотирьох; останнiй, Тишко, народився через мiсяць
пiсля батьково© смертi.
Тодi ©й не було ще й тридцяти повних. А на руках - п'ятеро дiтей... I
вона не тiльки вберегла ©х вiд голодно© смертi, але й подбала про майбутн
кожного: Олександру видала за порядного чоловiка i гарного кравця Григорiя
Овчаренка, його, Павла, пiсля бурси вiддала в семiнарiю, Михайла - в
земську фельдшерську школу, Марiю - за ученицю до кравчинi, Тихона - в
Охтирське духовне училище. Таке навiть не кожному чоловiковi пiд силу...
Те, що трапилося з Павлом у Харковi, спершу приголомшило Ксеню
Григорiвну, новим тягарем лягло на ©© душу й плечi: вона помiтно
згорбатiла, синцi попiд очима поширшали, а зморшки на чолi погустiшали.
Стала якоюсь нiби сновидою. Особливо коли залишалася з сином наодинцi.
Сну ться по хатi: переставить вiдро з водою, поправить подушку на постелi,
загляне в пiч... I так без кiнця, аж доки хтось стороннiй не зайде до
хати.
А одного разу заговорила, не заговорила - заквилiла:
- Ой горе, синочку, горе, горенько невсипуще наше та бiда. I звiдкiля
воно впало на нас, на твою голiвоньку? Хто наслав його i за що? Чи бачить
бог?.. Думала - скiнчиш науку, вiзьмеш парафiю, разом поставимо на ноги
Михайлика, Тишка, Марiйку, дамо ©м шматок хлiба в руки... Заможемо злиднi
нашi, пiдсобимо також Григорi вi розплатитися за хату, а вийшло... Не
сердься, не гнiвись на мене. Хiба б хотiла таке говорити? Перед людьми...
перед собою... перед батьковою пам'яттю...
I - бiльше нi слова про несподiване лихо, нi скарги на нещасну долю, нi
докору, нi одчаю та розпуки. Вдень не тиня ться по хатi, не переставля
речi з мiсця на мiсце десятки разiв - допомага Григорi вi та Олександрi в
шитвi.
А довгими зимовими вечорами - вони собi удвох (за стiною в сусiднiй
кiмнатi деркоче швейна машина, скрегочуть ножицi, глухо гупа праска): син
за столом - чита , пише, а мати, примостившись бiля груби, смика кужiль -
таку ж, як i вона, сиву ©© давню розрадницю, ©© подругу й муку.
Павло час вiд часу перекида погляд з паперiв на не©.
Ой горе тiй чайцi, ча чцi-небозi,
Що вивела ча няток при битiй дорозi.
Ой iшли чумаки, весело спiвали,
I ча чку iзiгнали, ча нят забрали.
Нi, то не мати спiва - виплакала свiй колись гарний голос. То вiн чу
©© улюблену пiсню в усьому: у воркотiннi веретена, в шарудiннi
скоцюрблених пальцiв пiд прядивом, у тихому, мов далеке жебонiння,
зiтханнi; бачить у розмiреному похитуваннi голови, в сльозах, що котяться
по безкровних щоках i падають на колiна.
А ча чка в' ться, об дорогу б' ться,
К сирiй землi припада , чумакiв блага :
"Ой ви, чумаченьки, ви ще молоденькi!
Вернiть мо©х ча няток, вони ще маленькi!"
I долина здалеку, наче з туманних чумацьких шляхiв, на яких лiниво
ступають воли круторогi, скриплять ярма, похитуються мажi з високими
халабудами:
_
"Ой ча чко наша, неправдонька ваша.
Поварили ча няток - добра була каша!"
_
Так не спiва нiхто - нi кохана дiвчина, нi друг-товариш, нi кобзарi,
нi солов'©. Так умi спiвати тiльки кревна ненька. Так слухати можуть лише
рiднi дiти.
"Бодай ви, чумаки, щастя не дiждали,
Що ви мо©х дрiбних дiток iз гнiзда забрали!
Бодай же ви, чумаки, на Дiн не сходили,
Що ви мо©х дрiбних дiток в кашi поварили!"
Мамо!
Матусю!
Нене!
Ненечко!
Знаю, бачу - важко вам, тяжко. Все, що мали ви, вiддали дiтям, усе до
краплиночки, до крихiтоньки. Нами та для нас жили. I сподiвались, i
чекали, виглядали, як сонця-свiту, лiпшо© будучини. Насамперед вiд мене,
вiд мо © науки. Та не дочекались. Ударив лютий мороз - i вашi рожевi
квiти-сподiванки схилили голiвоньки, наче марево, розтанули вашi свiтлi
надi©-видiння. На серце лiг камiнь, якого нiхто i нiщо не зможе зрушити.
Матусю!
Даруйте менi за цей великий i нестерпний бiль, так несподiвано завданий
вам. Простiть сво му бездольному синовi. I зрозумiйте - iнакше повестися
не мiг. Такий уже вдався, iншим бути не зможу. Не раз же самi говорили
сусiдам - пiшов у батька весь: Арсенова чеснiсть, вразливiсть, звага,
химери... Так воно, мабуть, i - все вiд тата. А разом з тим - i вiд вас.
Хiба ж не бачу, як вам дошкуля неправда, .несправедливiсть?
Ранiш, коли я жив отут разом з вами, не знав, що дiялось поза слободою,
- був байдужий до всього, окрiм наших власних злиднiв, бабусиних казок,
ваших милих пiсень та книжок про життя святих великомученикiв. А потiм, як
вибрався в Охтирку, Харкiв, як потерся мiж людьми, надивився, наслухався,
начитався... Море кривди розлито на свiтi. Бiльшiсть людей без насущного
шматка. Старi, малi, калiки. Цiла армiя таких, як ви, вдiв, таких, як ми,
напiвсирiт та круглих сирiт. Безправ'я. Безхлiб'я, кров, сльози... Голова
обертом iде, в очах темнi ...
Ще в бурсi моя вiра в спасителя-одинака розвiялась; тепер передi мною
постав великий загал, робочий народ, щодень кривджений i гнаний. I я
вiддамся йому, тiльки йому диному. Це - невiдхильна потреба серця, котру
не може затамувати нiщо. Краще смерть, найпекельнiшi муки, нiж неволя, нiж
стояти на колiнах, дивитися на кривду й мовчати...
Не думайте, що тiльки ваш старший син такий. О, якби ви знали, якби
могли уявити, скiльки зараз по мiстах Укра©ни, всi © неозоро© царсько©
iмперi© хлопцiв та дiвчат, перейнятих найщирiшими думками й помислами
про простого трударя, про матерiв i дiтей, ©хн щастя! Нас не злякають нi
тюрми, нi кайдани, нi сибiрська каторга, нi навiть кулi та шибеницi.
Желябов, Перовська, Халтурiн, Кибальчич загинули, але пiсля ©х смертi лави
протестантiв, самовiдданих борцiв поповнилися новими сотнями, тисячами.
Вся кра©на заворушилась, завирувала. Все, що найкращого,
найчеснiшого, найсмiливiшого в нiй, шука шляхiв у щасливу будучину, до
волi й рiвноправства. Однi з револьвером, бомбою в руках, другi з
полум'яним словом на устах, третi з смiливими iдеями в головах... I
сперечаються мiж собою, перевiряючи сво© думки та серця. А на чи му боцi
iстина, хто зiркiший i мудрiший, - те ще побачимо. Петро Цимбалюк сто©ть
на сво му, про iнше й чути не хоче, Михайло Рклицький вага ться, Евелiна
Улановська, Лiда Лойко, польова русалка Ксана, вiд яко© учора прийшов
лист...
Павловi роздуми перебив Кузьма, що несподiвано виплив з бiчно© вулицi.
- Здоров був, козаче. Як дома живеться-ма ться?
- Нiчого, спасибi. А у вас що нового?
- У мене все нове, казав той, опрiч взувачки, вдягачки та злиднiв... А
Матвiй, чу ш, таки напаскудив менi.
- Невже?
- Еге ж. На тому тижнi покликав мене Денис Iванович до себе i давай
чистити в хвiст та в гриву. "Чого, пита , тебе на мо©х конях носить за
всiлякими супротивниками царя? Хочеш вскочити так, як вскочив
паламаренко?" Я йому i сенди, i тенди, не бачив, кажу, не вiз нiякого
паламаренка. А його наче сказ напав, от-от гавкати почне на сонце.
Вимерзив, одiбрав ©здовi, не сплатив мiсячного заробiтку та й послав
доглядати свиней, бодай вони йому виздихали. Отаке-то. Ну, бувай здоровий,
кланяйся матерi та Овчаренкам. Бiжу, бо ось-ось ма впороситися льоха.
29_
Повiтовий справник Арцибашев сидiв у сво му кабiнетi за столом i
перегортав справу Грабовського. Паперiв там накопичилось багатенько -
цiлий стiжечок. Листи, протоколи дiзнання, списки, запитання, вiдповiдi,
розпорядження, накази, телеграми, а найбiльше рапортiв. Дивися ж ти,
якийсь там семiнарист, котрий, власне, нiяко© шкоди державi не завдав i,
мабуть, не збирався завдавати, а довкола нього протягом пiвроку зiбралося
стiльки документiв. Та це ж тiльки в Охтирцi, а скiльки ще в Харковi, у
самiй столицi? Мабуть, усiх тих паперiв i не полiчити.
Зчинилася справжня крутiя, яка захопила семiнарiю, пiскопа
харкiвського i охтирського, вiдомство православно© сповiдi, урядникiв,
приставiв, справникiв, полiцмейстера, прокурора судово© палати, начальника
губернського жандармського управлiння, губернатора та його канцелярiю,
департамент полiцi©, мiнiстерства внутрiшнiх справ та юстицi©, навiть
священну особу самого вiнценосця.
Чи не забагато? Чи не стрiля мо з гармат по горобцях? Власне, яких
злочинiв нако©в той вiсiмнадцятилiтнiй семiнарист? Пiдiрвав основи
самодержавiя i православiя? Висадив у повiтря Кремль чи Зимовий палац?
Вчинив замах на iмператора чи якогось члена царсько© родини? Нiчого
серйозного не сталось. Нема матерiалу навiть для судового звинувачення.
Два чи три обшуки робили в хлопця. А що знайшли? Гектографовану брошуру
"Iнтелiгенцiя i народна маса", невiдомо чий i до кого лист з Сибiру,
лотерейнi бiлети, якась записка про гниле корiння, якась цидула з шiстьма
рядками незрозумiлих слiв, книжки...
Таке добро зараз водиться майже в кожного молодика. Не тiльки в
студента академi©, унiверситету, iнституту, а й у гiмназиста та бурсака.
Невже ж усiх ©х обшукувати, хапати, ув'язнювати, судити? Бог з вами,
панове. В такому разi довелося б подесятерити штати полiцi©, жандармерi©,
судовикiв, рiзних донощикiв, а всю армiю кинути на спiшне будiвництво
в'язниць. Перенаселимо Сибiр, збезлюдимо центр iмперi©. Забракне кайданiв
для каторжникiв. Погана слава про наш трон розiйдеться по всьому свiту.
Самi сво ю панiкою, зчиненим повсюдно гвалтом не стiльки згасимо
протестантську вогневицю, скiльки роздмуха мо ©©, прику мо увагу
пiдростаючого поколiння до не© i тим самим помножимо лави справжнiх
революцiонерiв, озлобимо молодь проти себе. Це треба пам'ятати не лише
мiнiстру, губернатору, ректору, але й останньому околодочному...
Прокурор харкiвсько© судово© палати, як вiдомо, не вiдзнача ться нi
особливими розумовими здiбностями, нi проникливiстю, нi людянiстю, але й
вiн не знайшов вагомих резонiв для серйозного покарання юнака. Виходячи з
фактiв першого дiзнання, проведеного помiчником начальника харкiвського
губернського жандармського управлiння майором Сазоновим, прийшов загалом
до справедливих i вiрно мотивованих висновкiв. От вони: "...имея в виду
несовершеннолетие обвиняемого, я полагал бы возможным: разрешив настоящее
дело в административном порядке, оставить оное без дальнейших последствий,
вменить Грабовскому в наказание содержание его под стражею и исключение из
семинарии, отменить затем учрежденный над ним полицейский надзор..."
На жаль, мiнiстр юстицi© не дослухався до голосу провiнцiйного
прокурора i порадив мiнiстровi внутрiшнiх справ вiддати колишнього
семiнариста пiд нагляд полiцi© протягом двох рокiв. Мiнiстр внутрiшнiх
справ схилився до ради свого колеги з юстицi©, запропонував ©© царевi, а
той, за давно узвича ною формулою, "высочайше повелеть соизволил:
разрешить настоящее дознание административным порядком с тем, чтобы
подчинить Павла Грабовского в месте его родины гласному надзору полиции на
два года".
От тобi нарештi й обсмоктали "оное", от тобi нарештi "соизволил"...
Вчинили вирок, який не виплива нi з букви, нi з духу виявлених у
семiнариста "злочинних" матерiалiв, "вещественных доказательств". Замiсть
того, щоб сам ректор та вихователi розтлумачили юнаковi недоцiльнiсть його
романтичних захоплень - а вони, видно, романтичнi, - насварили, наставили
на путь iстини, прищепили йому пошану й любов до трону, - замiсть усього
цього зробили з нього помiтного державного злочинця, мало що не героя,
мученика. Тепер вiн, напевно, привертатиме до себе увагу не тiльки свого
села, але й волостi, ба й цiлого повiту. Назива ться, здолали супостата...
Так згори донизу, всюди скам'янiла казенщина.
Перед самим собою можна i треба визнати, що в охтирськiй полiцейськiй
управi справи також не кращi. Не додивишся - зразу летять дрова. От i в
даному випадку. Протримали хлопця три днi в тюрмi та й вiдпустили в
Пушкарне, не зробивши навiть формального допиту, аби заповнити вiдповiдну
сторiнку в книзi про пiднаглядних та належну вiдомiсть. Тому й залишилась
без вiдповiдi цiла низка iстотних питань - хто такий засланець, яке його
родинне становище, чи ма засоби для iснування, за що покараний, яким ма
бути полiцейський нагляд - офiцiйний чи неофiцiйний, дозволяються а чи не
дозволяються йому вiдлучки з села?
Пристав Ткаченко все переклада на Матушинського: я, мовляв, радив йому
затримати Грабовського у в'язницi до повернення справника, а вiн