Сиротюк М.. Забiлiли снiги

загратованого вiконця, за яким почало вже сутенiти, i став мовчки
перечитувати.
Десь з глибини тюрми вирвався гарний баритон:

Сижу за решеткой в темнице сырой,
Вскормленный в неволе орел молодой.
Мой грустный товарищ, махая крылом,
Кровавую пищу клюет под окном.

У голосi спiвака було стiльки безпосередностi й муки, що у в'язня
стиснулося серце. Перестав читати, стояв i слухав мовчки, боячись
пропустити хоча б звук. До баритона скоро при дналося ще кiлька голосiв. В
диному поривi виливала свою силу i волю цiла тюрма:

Мы вольные птицы: пора, брат, пора!
Туда, где за тучей белеет гора,
Туда, где синеют морские края,
Туда, где гуляет лишь ветер да я!..

Досягши найвищо© напруги, пiсня раптом обiрвалася. Камеру знову залила
глуха тиша.
- Пора, брат, пора... - ледве ворушив губами в'язень.
Пiдiйшовши до нар, вiн почав розглядати чоловiка, що спокiйно спав.
Враз насупився, аж чорнi брови з' дналися на перенiссi. Чоловiк на нарах
був нiби знайомий. Цей обривок лiвого вуха, цей синюватий товстий рубець,
що перерiзував усе чоло, вiн десь уже бачив.
- Дядько Кузьма... Невже? - прошепотiв i затулив рот долонею.
- Що? - розкрив полохливi очi чоловiк. - Мене хтось кликав? Чи не
причулося?
- Дядьку Кузьма! Хiба не впiзна те?
Чоловiк трохи пiдвiвся, сперся на лiкоть i, поглянувши в лице в'язня,
заперечливо хитнув головою.
- Пушкарне... Старосiлля... Оксана Петрiвна... Не згаду те? - засмiявся
в'язень i стягнув з голови кашкет. - Забули, як возили снопи i перевернули
хуру на Чортовiй горi? У старосiльського пана... Позаторiк... Коли ото з
Колупа м?.. Забули?..
- Павло?
- Авжеж! - в'язень кинувся обiймати несподiваного гостя. - Оце так
зустрiч!
- Ну й змiнився ж ти, Павле, - заговорив через якийсь час Кузьма,
оглядаючи Грабовського. - Пiдрiс, витягнувся. Борода, вуса... Не впiзнати.
А чого ж ти такий худий?
- Нiчого, поправимось...
- Поправимось на тому свiтi, - журливо проказав Кузьма. - Так це ти
сидиш вiдтодi, як тебе забрали за службу в пана Трутовського?
- Нi, дядьку. Тодi я посидiв мiсяць в охтирськiй буцегарнi та й
випустили. Пiсля того ще жив у Харковi, а звiдти пiшов у солдати. Чи не
видно ж по шкурi? - показав свою вiйськову одежу.
- А з солдатiв сюди?
- Не зразу. Багато свiта довелося побачити. Був у Криму, в Оренбурзi,
на Кавказi, куди мене тiльки не возили... Та все вже минуло. Не треба й
згадувати. А якими вiтрами вас сюди занесло?
- Якими? - болiсно скривився Кузьма. - Бог його святий зна . Багато,
Павле, розказувати...
Грюкнули дверi, i порiг переступив коридорний вартовий - товстий, з
брезклим лицем. Лупнув злими очицями по камерi:
- Обiдi
Нi Кузьма, нi Грабовський не вставали з нар, наче и не помiтили його
приходу.
- Чого сидите, як засватанi? Може, прислужити вам? Панство...
- Чого горло дереш, як на свого батька? Бачиш, чоловiк не може встати,
- Грабовський показав на Кузьму.
- Чоловiк, чоловiк, - гидливо перекривив тюремник. - А ти? Також не
годен? Чи, може, знову якiсь примхи?
- Я не буду ©сти.
- Як-то, Павле, не будеш ©сти? Чому ж це? - здивувався Кузьма. - А як
же жити? Бери, бери та й менi подай.
- Вам подам, а сам ©сти не буду, - повторив Грабовський. - Ми, дядьку,
вже третiй день не ©мо i не будемо ©сти доти, доки не оголосять нам
вироку. Так i передай сво му начальству, - кинув вартовому.
- А хто це, Павле, ми?
- Я та мо© друзi. Нас тут понад десяток. Ви ©х не зна те.
Кузьма спробував умовляти Грабовського, але побачив його насупленi
брови i замовк.
- Перекажи, щоб лiкар прийшов, - звернувся Павло до тюремника, коли той
рушив до дверей. - Бачиш, людина ледве диха .
Вiн подав Кузьмi обiд. Той трохи погриз чорний, як земля, шматок хлiба,
сьорбнув рiденького супу i поклав ложку.
- Вiзьми, Павле, по©ж. Хiба вони будуть знати, чи ти ©в. Бери, бери.
- Спасибi, дядьку, не буду.
- Май розум. Так i померти недовго.
- Нiчого, не помру. Вже не перший раз, звик. Ви, дядьку, краще
розкажiть, за що потрапили сюди.
- За що... - повторив Кузьма, i Грабовський ледве помiтив у сутiнках
його болiсну посмiшку. - Бодай вони так знали, який ниньки день, як я
знаю, за що попав.
- Хто це - вони?
- Та тi ж, що називають себе нашими друзями, бодай би ©х свята кодня не
минула! - вилаявся Кузьма. - Може, пам'ята ш отих двох, що приходили до
пана старосiльського найматися?
- Цирульники?
- Тi, тi, цирульники. Так от, невдовзi пiсля твого арешту в
Трутовського вони кудись повiялися. Аж перед рiздвом один об'явився. I вже
не цирульником, а з повним мiшком шевського струменту. Говорив, хоче
чоботарювати. Найняв у старо© Мотрi, що коло ставка живе, половину хати,
привiз з мiста кiлька столикiв i почав набирати до себе селян, аби вчити
©х чоботарського ремесла. "До камунi©, каже, присоглашаю всiх, хто хоче".
Ну, присоглаша ш, то й присоглашай собi. Дiло, значиця, не погане. Хай
буде. Зголосилося, зна ш, чималенько. I скоро в Мотринiй хатi застукали
молотки. Село, скажу я тобi, не могло нахвалитися камунi ю, бо хоч вона
шила й не лепсько, але дешево, а мужиковi чого ще треба? Самим Хведором -
так звали заводiя тi © камунi© - не могли й нахвалитися.
Якось здибав мене Хведiр у селi та й попросився в комiрники. Порадилися
ми з старою. Все ж, думалося, коли якийсь чобiт залата . Взяли. Жив вiн
через сiни з нами. Все казав, навеснi привезе жiнку i маленьку дочку з
далекого краю. А в нього та жiнка, мать, так була, як у пса хата. Не
скупий вдався, завсiгди, бувало, частував наших дiтей всякими лакiтками,
що привозив з города.
Вставав раненько, вмивався пахучим милом, витирався м'яким рушником,
снiдав i йшов з дому. Повертався пiзно, бо, як говорили в селi, вечорами
провадив якiсь там балачки з сво ю кумпанi ю, читав книжки.
У зимнi м'ясницi камунiя почала збиратися вже у мо©й хатi, на
Хведоровiй половинi. Приходили й мужики. Зима - завiрюха, чортма-куди на
зарiбки податися. Мужик вихропиться за день, напече живiт у просi i
готовий триндикати цiлу нiч.
Зiйдуться, дивись, посiдають де попало, балу-балу, слово за словом...
Кленуть сво© злиднi, скаржаться на подушне, на пана, що вiдбатував собi в
обчества найкращу землю, а обчество вигнав на Чортову гору, де, окрiм
осоту та полину, нiчого не росте. Радяться, як повернути свою земельку, та
все чадять, аж хреста на сволоцi не видно.
Хведiр слуха , слуха , бувало, колись перепита кого i наче олi ю
пiдмастить мужицькi горлянки, а коли бачить, що вже втомилися, сам почина
всяку всячину плескати. Розказу , як живуть мужики у його далекiм краю, як
вони не бояться панiв, старост, i як справляють весiлля, i як ховають
покiйникiв, i як жиють-розкошують паничi та панянки в мiстi. Мужики аж
писки пороззявляють, бо умiв складно говорити.
Якось у масляну недiлю, коли зiбралося багацько людей, Хведiр сказав,
що чув у городi, нiби сусiднi села посилають ходакiв до самiсiнького царя.
Хтось запитав, чи не послати б i нам. Та кого ж пошлеш до столицi? Всi
мужики неграмотнi, а тут ще й весна не за горами - ось-ось вигулькне.
Почали просити Хведора. Вiн довго огинався, скаржився, що болять ноги, що
нема грошей. А коли пообiцяли обчеськi грошики, зразу згодився.
У це дiло, Павле, i мене дiдько впхав. Ходив я до мужикiв, збирав отi
грошi, лагодив його, бусурмана, в дорогу. Було зiбрано двадцять шiсть
рублiв i сiмнадцять копiйок. Хведiр поцупив грошики та й подався з села.
Уже минуло три тижнi посту, а наш ходак - анiтелень про себе. Мужики
стали подейкувати: пропала, мовляв, наша кривавиця! Оце так знайшли собi
ходака! I почалося... Що не день, то й добридень у мою хату. Зiйдуться,
посiдають, радяться, що далi робити. Скоро стали й на мене ремствувати.
"Твiй, кажуть, Кузьмо, комiрник, от i одвiчай за все. Мусиш знати, куди
його лихий понiс". Та тю на вас, кажу, люди добрi. Звiдки б це менi знати?
Хiба я винен, що таке лихо причепилося?
А там настали веснянi роботи, i люди забули про Хведора. Нiхто не
приходив, бо й сам я не бував дома - днi i ночi шпортався в панськiй
рiллi.
Аж у страсний четвер, коли вийшли з церкви, пiдходять до мене нашi
мужики i кажуть: "Зна ш, що ми надумали, Кузьмо? Либонь, того анцихриста
вже й не буде, пропав, як собака в ярмарку. То ми так гада мо, що треба
забрати всi його лахи, якi зосталися в хатi, та всяке там причандалля в
камунi©, продати i вiддати людям грошi". Ну, то, кажу, дивiться, люди,
дiло ваше. Як зна те, так i робiть. А коли ж, питаю, дума те продавати?
"На другий день паски, - вiдказують. - Щоб не каляти рук на перший день
свята".
- I продали? - запитав Грабовський, аби прискорити розповiдь.
- Не вспiли, - зiтхнув Кузьма i змовк.
- Прийшов? - пiдганяв Грабовський. Але оповiдач наче и не почув
запитання.
Довго лежав мовчки, нiби скам'янiлий, втупивши очi в тьмянi гудзики
Павлово© шинелi.
- Дядьку... - тихо нагадав про себе Грабовський. Кузьма не вiдгукнувся,
навiть очi його не трiпнулись. Аж по довгому часi щось прохрипiв. Годi
було й розiбрати, чи молився Кузьма, чи плакав, а чи, може, марилось йому
якесь страхiття. В сутiнках коливалося болiсне зiтхання, схоже на
шарудiння сухого листя.

7_

Минув день, другий. I третiй доходив свого кiнця. Якийсь марудний,
засмучений, звiльна кульгав до червонястого бескеття, що палало над
далеким захiдним небокра м.
А Кузьма все лежав. I не спав, та очей не розплющував. Тiльки iнодi
ворушив пальцями право© руки, i Грабовський догадувався, чого вiн хоче.
Брав казанок, трошки пiдводив недужого i напував холодним супом. Напо©вши,
обережно клав його голову на нари й тихо чекав, поки той засне.
То були найважчi хвилини. Побачивши в казанку суп, Павло вiдчував, що
хоче ©сти, щось нудке пiдкочувалося до грудей i немилосердно смоктало пiд
ложечкою, а в рот напливала в'язка слина. Намагався й не дивитися на той
суп.
Похапцем засував казанок пiд нари i починав ходити по камерi. Тихо,
сторожко, щоб не розбудити Кузьму. Так, здавалось, угамовувався голод,
згасали пекучi болi в животi.
Уже який раз згадував, обдумував-передумував сво школярство, проводи
Оксани Петрiвни, строкування з Кузьмою. Тодi ставало якось нiби затишнiше,
на нього вiяло рiдною домiвкою...
От вони ©дуть по снопи. Вiн сто©ть бiля передньо© крижiвницi i поганя
довгим малаха м круторогих, а Кузьма сидить позаду на днi гарби. Сидить i
смокче цигарку, яка, зроблена з кукурудзяного хмелиння, скида ться на
голубець. Спочива , бо ж коли пiд'©дуть до полукiпкiв на панському лану,
йому буде робота.
Який вiн дужий був тодi, а який добрий, цей дядько Кузьма. Не да ,
бувало, Павловi й за вила взятися, "Молодий ще, пiдiрватися можеш". Сам
пода снопи, а Павло вивершу хуру. Сам i скида ©х бiля молотарки... А
смiху ж було тодi, як перекинулися на Чортовiй горi. I смiху, i грiха,
доки знову склали снопи. Прикажчик мало не побив обох, бо ж панську
пшеницю вимолотили, не довiзши до току...
Жалiв Кузьма Павла там, у строку, жалiв, як рiдного сина. Знав вiн
покiйного Павлового батька i добрим словом згадував його. "Душевний, -
каже, - був Арсен i розумний. Такого паламаря зараз i з свiчкою серед
бiлого дня не знайдеш".
Iнодi, по старiй дружбi з Арсеном, Кузьма навiдувався i в Пушкарне.
Його рiдне село Старосiлля зовсiм близенько вiд Пушкарного - рукою подати.
Приходив з жiнкою та маленькою дочкою. То-то ж було тодi вже радостi i в
старих, i в дiтей. А на школу, в якiй колись сторожував, завжди дивився
похмуро. I на Колупа ву хату...
Павло згаду Федора. Вiн кiлька днiв вештався бiля гармана. Такий,
здавалось, простий, такий ввiчливий, навiть до строкарiв. Казав, умi
стригти, голити, псалтир читати i дiтей вчити. Та до нього не так уже й
прислухалися люди: кому потрiбне оте голiння чи грамота, а псалтиря то й
дяк прочита - однак же й тому треба платити...
А потiм, виявля ться, прикинувся шевцем. Федiр, Федiр... Цирульник...
Що вiн там наробив? Отож лихо, що не встиг розповiсти дядько Кузьма.
Павло аж на лицi мiниться, так йому кортить дiзнатися, що нако©в Федiр,
чим кiнчилося оте його ходакування до столицi, як потрапив до в'язницi
Кузьма. Скорiше б вичуняв дядько, почути б...
Тривожнi Павловi думки наче дiйшли до недужого. Вiн поворухнувся,
розплющив очi.
- Чого ти ходиш? - спитав, i Павло вiдчув, що голос його нiби трохи
окрiп, побадьорiшав.
- Та отак тиняюся знiчев'я, думаю...
- Дума ш? Ох, думай, думай, та не дуже задумуйся, бо воно... Йди-но
сядь коло мене.
Павло пiдiйшов i присiв на краю нар.
- Про що ж ти, синку, дума ш?
- Та так, про всяку всячину. А оце тiльки-но - про того самого
Хведора...
- Про Хведора? - здивувався Кузьма. - Викинь ти його, Павле, з голови.
Хай про нього дума той рогатий, що в болотi водиться.
- Та воно так, але... Скажiть, чому ж не встигли тодi продати його
лахи? Може, прийшов?..
- Хведiр? - Кузьма помовчав трохи, наче пригадував. - Прийшов, шибеник.
Приволочився на перший день великодня. Такий собi моторний, поправився,
побiлiв. У гарних черевиках, у капелюсi, на руцi нова свита, а через плечi
невеликi сакви, - ну тобi на прощу зiбрався, та й годi. Сiв з нами,
пообiдав, що бог послав, дав дiтям цукеркiв i випровадив ©х на вулицю
погратися. Коли залишилися ми з ним самi, вiн каже: "Збирай, Кузьмо,
мужикiв. Тихо тiльки, аби, бува, не взнали пан та староста. Секрет.
Зрозумiв?.."
Ну й пiшов я селом дрочити собак. Вiд тину до тину, вiд хати до хати,
як найнявся. Аж сором очi менi випiкав. Та й страшно ж було: а раптом
попадешся старостi в руки... Та вже як дiзналися мужики, що ходак
повернувся i кличе на балачку, то, чу ш, ревiли, наче худоба. З радостi.
Бо де ж то таки, аж знудьгувалися по ньому. Та й не так по ньому, як по
сво©х грошах...
Пiдвечiр, хто якими мiг стежками, зiбралися на царинi коло Попово©
березини. Прийшов i Хведiр. "Ну, - питають люди, - був у столицi?" -
"Був",- - вiдказу . "Бачив царя?" - "Аякже, бачив. I царицю-матушку"
Розказував, дуже добре приймали його цар i цариця. Кiлька тижнiв нiби жив
у царських палатах, заки познайомився з царськими слугами, великими
хабарниками. Так всюди й вимагають: дай, i амба. А цариця, казав, така вже
добра, що й куди: частувала його борщем, булкою з урюком i кохвi ю.
Брехав, мать, а може, й правда.
"Ну, а як же здоров'я царя-батюшки?" - цiкавляться люди. "Погано", -
каже. "А що таке?" - "Спати, бiдний, не може. Всенькi ночi сидить на
тронi, неборака, i все дума , дума , як би народовi робочому полегкiсть
зробити. Аж сивiти почав. На трон йому й обiдати носять, - каже. - Тяжко
йому, бiдоласi". - "Чого ж то?" - питають. "Мiнiстри, - каже, - в нього
вреднi. Вiн - за народ, а вони - супроти народу. I так кожен божий день i
кожну божу нiч. Надивився я, - каже, - на все".
"Прошенi наше давав царевi?" - питають мужики. Давав", - вiдповiда .
"Читав вiн?" - "Читав, - каже. - Як прочитав, то за голову схопився i
заплакав. Дай менi, Хведоре, попросив, три днi строку, щоб я подумав. А
там забiжи до мене якось так, щоб нiкого з мiнiстрiв, князiв та всяких
грахвiв не було..."
Цiлий тиждень, каже, ждав, поки вибрав мент, щоб коло трону нiкого з
отих мiнiстрiв i князiв не було. Тiльки забiг, цар швиденько розказав йому
все, дав бомагу, попросив заховати i скорiш тiкати, щоб, бува, мiнiстри не
перестрiли i не видерли.
Про царя довго розказував, а там вийняв якусь бомагу з гербом i сказав,
що цар дав таку грамоту, щоб нiбито бити панiв, бо вони заховали царський
манiхвест про волю i землю для мужикiв, а мужикам пiдсунули свого
несправедливого манiхвеста. В цiй грамотi цар радить мужикам не слухати
панiв, не йти робити на них, а та мно готуватися до повстання. Я, мовляв,
буду готуватися тут, на тронi, а ви там, удома, запасайтеся дрючками,
косами. Коли ж у мене буде все готове, я подам знак. Тодi ви звiдти, а я
звiдси зразу насядемо на панiв та грахвiв, усiх перетремо, як пiр'я, i
знайдемо мого справжнього манiхвеста.
Правду тобi казати, Павле, люди нашi спершу вагалися, розумiли, що
тако© славно© грамоти, мать, i сам цар-батюшка не змiг би прописати. Але
Хведiр так умовляв людей, навiть сам перший склав присягу. От i повiрили
на свою голову. Але ж хто мiг знати, що так вийде?
- А що ж вийшло?
- Що вийшло? - зiтхнув Кузьма. - Вийшло, Павле, дiло, якого нiхто не
чекав i не гадав...
Так просидiли ми тодi на царинi до пiзньо© ночi. Там i спiлку уклали, i
присягу прийняли, i розбилися на десятки, i обрали старших, щоб готувати
оте прокляте повстання, та й розiйшлися.
I готувалися. Кожен пририхтував собi вила, сапу чи косу. Минув
помаленьку Iван Купайло. Мужики почали вже й хвилюватись: чого чека мо? А
Хведiр все говорив, що нема знаку вiд царя.
Коли то якось, саме в обiд, як грiм з чистого неба, заскочили в наше
село солдати. Тут i почалося. Мужикiв, як волiв на бойню, стали тягнути до
управи. А як зiгнали всiх, взялись допитувати. Ну, звiсно, люди
поперелякувалися, в селi знявся такий галас i плач, що страшно було
слухати. Та спершу мужики не пiддавалися, мовчали. А мiй покiйний брат
Харитон, хай дасть йому бог милосердний щастя хоч на тому свiтi... -
Кузьма зупинився, зiтхнув, трохи помовчав. - Харитон, Павле, навiть крик
пiдняв: "Що ви, - гукав, - розбiйники, до нас руки простяга те? Прийде на
вас погибель, чума прийде! Скоро ми допоможемо царю з вас шкури
поздирати". Та що вийшло з того крику? На Харитона наскочили солдати,
схопили сердешного, скрутили дротом руки, i то© ж ночi вiддав вiн боговi
душу в холоднiй. Три днi тодi всеньке село молотили солдати. Нiкого не
минали. Нi чоловiкiв, нi дiтей, нi жiнок, нi дiдiв. "Ми, - приповiдали i
смiялися, - дамо вам землi. Нате ж, нате! - та все в морду. - Щоб
розумнiшими були, аби знали, як слухати всяких розбишак... Оце вам за
друзiв народу..."
Тут-то ми й дiзналися, Павле, що нас обманув Хведiр, що в царя вiн
нiколи не був, а сам пiдробив ту бомагу.
Нас, чоловiкiв, майже всiх на третiй день, як сонечко зiйшло, погнали
до волостi, потiм далi в повiт, а там - кого куди. Добре тому, хто зразу
пiшов у землю, йому легше... А от залишись так, як я... - зiтхнув Кузьма.
- Другий рiк, чу ш, Павле, митарствую. Другий рiк нужу годую. Другий рiк
менi щодня морду б'ють. Тiльки й вiдпочиваю, як переходжу з однi © тюрми в
другу.
- А що ж, дядьку, з Хведором? - запитав Грабовський. - Де вiн зараз?
- Де? - Кузьма помовчав трохи. - Не знаю. Бiльше ми його не бачили. Вiн
ще за два днi до приходу солдатiв по©хав у мiсто i вже не повернувся.
Шкода. Як собаку задушили б. А так ще когось турне в яму... Уже коли були
в тюрмi, то хтось, буцiмто, чув, що його спiймали. Говорили, нiби вiн
зовсiм не швець i не Хведiр, а якийсь хитрий юриста, i тiльки пiдробився
пiд мужика, аби краще дурити людей. Е, нема що тут, Павле, казати. Не ма
мужик заступника нiде. Один у нього рятунок - могила. I пани, й цар, i
отi, що прикидаються друзями мужика, всi вони тiльки за себе дбають i
посмiхаються в кулак, дивлячись на нашi злиднi. А мужики гризуться мiж
собою, як собаки. Нема правди па свiтi. Нема...
Кузьма, закашлявшись, замовк.
Мовчав i Грабовський В камерi висiв густий морок.
Темна нiч тихо повзла, прикриваючи собою нiмi болi, муки, жалi...
Запiвнiч Кузьмi погiршало. Вiн болiсно стогнав i часто кашляв.
- Води... води... - благав тремтячим голосом.
Павло пiдхопився з нар, постукав у дверi. Далекою приглушеною луною
вiдгукнувся сонний коридор i занiмiв.
Грабовський постояв трохи, вслухаючись, чи не пiдходить хто до дверей,
але нiчого не почув. Тюрма спала.
Згадавши про казанок з супом, що не до©в Кузьма, помацки знайшов його.
Допомiг хворому пiдвестися i, притримуючи однi ю рукою за плечi, другою
пiднiс казанок до рота. Весь мокрий вiд поту, Кузьма пахтiв жаром, як
розпечене залiзо. Пив спрагло, хапаючись. Та враз здригнувся, вибухнув
глибоким кашлем i опустився на нари. Грабовський допомiг йому лягти,
постояв якийсь час i собi прилiг бiля нього. Силкувався заснути, але
марно.
- Ну, як вам, дядьку, полегшало? - спитав, упевнившись, що Кузьма
заспоко©вся.
- Полегшало, - ледве чутно вiдповiв Кузьма. - Чу мо серце, Павле, що
каюк. Кiнець. Полегша , либонь, на тiм свiтi. Скорiше б тiльки. Ех...
Вороття не буде. Краще до бога... О дiти, дiти!.. Що будете робити на
бiлому свiтi однi?.. Сироти, старцi, мiхоношi... Зглянься над ними,
господи милосердний, не пусти попiд плотами. Дiти, дiти, перепеленята
нещаснi мо©... - заридав Кузьма i змовк, тiльки тiло його здригалося.
Грабовський поривався щось сказати, але не мiг. Що тут можна говорити,
як затамувати бiль?
Серце стискалося вiд мук.
От вiн перед тобою - народ, якому ти присягнув служити силою й розумом.
Лежить i тiпа ться в пропасницi. Народ...
I раптом спливла перед очима постать Федора. Капелюх, свита, сап'янцi,
сакви... Маскарад. Яка огида! Але хiба справа тiльки в самому маскарадi?
Ой, нi, нi, не тiльки! Якби-то лише в ньому! А скалiченi назавжди душi?
Розбитi серця? Кривавий кашель? Осиротiлi дiти попiдтинню? А вiдбитi
печiнки в Кузьми? Народники... Хочеться вибухнути прокльонами,
затаврувати, забути, як страшну пошесть.
Але хiба той Федiр справжнiй народник? Желябов, Перовська, Халтурiн,
Кибальчич, Фроленко, Осинський... Що ма спiльного з ними пройдисвiт
Федiр? Хай тi помилялися, хай iнодi навiть марно тратили сили, але вони
боролися, не шкодуючи нiчого, навiть життя. Ось п'ять .i них, як i
Цимбалюк, дохитуються на шибеницi...
Борцi!
Геро©!
А вiн? Федiр? Обдурю селянина, розпалю в ньому вiру в царський трон,
царя, а потiм ще й штовха його пiд солдатськi шомполи. А сам тiка , як
останнiй боягуз. От герой, от друг народу! Переводяться народники-геро©,
переводяться. А пiд ©х iменем плодяться всiлякi...
Нi, все це треба передумати. Глибше, краще. Адже в лiсовiй хатинi не
було таких, як Федiр, а вийшло також не дуже добре. Так, передумати...
Адже Плеханов, кажуть, передуму . Як би про це повнiше дiзнатися?
Думки розпирали голову, а почуття - серце. Новi, не зовсiм яснi й
зрозумiлi. Бачив i себе винуватим за це хрипливе дихання, за пролитi кров
i сльози.
- Павле, - простогнав Кузьма. - Я, либонь, далi вже не потяг... ну...
Ти... напиши про мене... Напиши, що бачив... Щоб знали... Ой-ой...
Грабовський не спiшив вiдповiдати, намагаючись зрозумiти прохання
Кузьми. Але кволий голос хворого, що ледве-ледве бринiв, обiрвався, як
перетягнута струна.
- Дядьку! Дядьку! - викрикнув Грабовський i сiв на нарах.
Кузьма мовчав.
Все тiло його враз заделькотiло, затiпалось, наче вiд великого холоду.
Грабовський обережно витяг з-пiд голови шинелю, прикрив нею Кузьму. Так i
сидiв з замруженими очима.
Вiд сильного удару в рейку Павло розплющив очi. В камерi стояв ранок -
сивий, марудний, наче зажурений.
- Дядьку! - легенько торкнув Кузьму. Той не вiдповiдав.
Грабовський рвучко смикнув шинелю, припав вухом до грудей Кузьми,
прислухався.
Серце не билося.
- Все. Кiнець, - прошепотiв Грабовський.
Пройшовся до дверей камери, постояв коло них роздумуючи i повернувся до
нар. Очi на мить зупинилися на маленькiй калюжi. На сiрiй поверхнi
розлитого вночi супу червонiли шматочки запечено© кровi.
Павло повернув тiло Кузьми горiлиць, випростав ноги, склав на грудях
руки, пальцями розчесав скуйовджене волосся на головi. Спробував зiмкнути
очi, але повiки не стулялися, очi продовжували дивитись на свiт скорботно
i докiрливо.
Пiдiйшов до загратованого вiкна. За вiкном висiв густий туман, крiзь
який ледве манячила будка вартового. Надворi йшов дощ. густий, повiльний.
- Снiдай та готуйся в дорогу, - почув Грабовський i побачив
простромлену через кватирку в дверях руку тюремника з казанком. - Ha!
Чу ш! Чи тобi позакладало?
- Чого горланиш, бусурмане? Перехрести хоч лоба, - вiдповiв
Грабовський. - Бачиш, вiддав боговi душу, - показав рукою на тiло Кузьми.
- Еге-ге-ге!! - голосно зареготав тюремник, ошкiривши великi рiдкi
зуби. - Помер? Ну, то й що? Воскрешати буду його? Марна праця. Добре
зробив, ©х за день стiльки преставля ться, що якби я за кожного хрестився,
то й рука спухла б. Бери! Чи знову не хочеш? Ну, не хочеш, то як хочеш,
тепер ти менi вже без надобностi, - i тюремник тицьнув казанок.
- А коли ж заберете тiло?
- Тiло? - перепитав тюремник i причинив кватирку, не вiдповiвши. - Йому
вже нема куди квапитися. То будеш снiдати?
...Грабовський стояв коло загратованого вiконця. Дивився, як пiсля
мжички, що вже вгамувалась, розсiвався туман. Удалинi виринали дахи
будинкiв, бовванiла фабрична труба, лiниво хитались верховiття високих
вiльх.
- Збирайся на етап!
Коло дверей камери стояли два тюремники. Один тримав старi подертi
носилки. Другий, притулившись спиною до стiни, пожадно обмацував очима
Кузьмовi сакви, що горбочком лежали на нарах.
Грабовський надягнув шинелю, взяв маленьку скриньку i, вiдчинивши ©©,
почав збирати з стiльця шматки списано© бiбули.
- А це куди? Не бери! - загрозливо простягнув руки тюремник, вiдiрвавши
очi вiд сакв. - Не чiпай!
- Це ж мо©.
- Не велено жодних бомаг виносити, - сухо пояснив той. - Не положено.
Рушай. В iзюмськiй ще напишеш, там, у Марченка, все можна...
Грабовський перегорнув аркушики, пробiг ©х очима, намагаючись
запам'ятати написане, зiтхнув i пiдiйшов до нар. Скинув кашкета, пучкою
перехрестив Кузьму i поцiлував у жовте, як вiск, чоло.
- Прощай, друже, - сказав тихим, але твердим голосом, дивлячись у
розплющенi очi покiйного. - Прощай i прости... мо© помилки... Я все
зрозумiв i запам'ятав .. Спасибi тобi! Я напишу про тебе, обов'язково
напишу!.. Щоб знали... Напишу...
- Напиши, напиши... - хихикнув тюремник.
Але Грабовський нiби й не почув його. Ще трохи постояв мовчки i взяв
скриньку. Тюремники також мовчали, тупi й бездумнi.

8_

Iзюмська тюрма на теренi Харкiвщини вважалася зразковою. Начальник
губернського жандармського управлiння завжди хвалив ©©, ставлячи в приклад
iншим i за чiтку регламентованiсть внутрiшнього життя та справне виконання
наказiв згори, i за дбайливе ведення документацi© та порiвняно невелику
кiлькiсть у нiй скандальних випадкiв. Правда, вiн гаразд розумiв, що
вiдносне благополуччя у тiй в'язницi зумовлене деяким лiбералiзмом ©©
наглядача Марченка, але про те волiв краще примовчувати не тiльки перед
мiнiстерством юстицi©, але й перед сво©м найближчим начальником -
губернатором: треба ж йому бодай для стороннього ока мати поряднi,
показовi тюрми, щоб i самому виглядати на людях непогано. Тому,