Страница:
але нiчого з тi © ради не виходило. Та й не диво - молодi, зеленi, хiба
вони знаються на цьому. От i довелося Василинi Маркiвнi взяти весь клопiт
на свою голову. Та й клопiт не малий. Грошей тих мов кiт наплакав, а
стiльки ж усього треба - i харчiв, i одежi, i всiлякого припасу. Мандрiвка
- не рiдна тiтонька, не пригрi , не нагоду . Всi озутi й одягнутi абияк, а
©хати ж який свiт. Торiк ©© Клим возив одного монастирiвця i розказував:
туди верстов сiмсот, станцi© одна вiд одно© далеко, а на _них нiчогiсiнько
не розживешся.
Василина Маркiвна добре бачить, чого кому найнагальнiш потрiбно, бо ж
за цi два тижнi, що живуть у не©, звиклася з ними, наче з рiдними, i
придивилася. Он на Вiкторовi шапчина зовсiм мiленька, немовби покришка,
вух не прикрива , а в Миколи тiльки й слава, що рукавицi: вони
брезентовi i без пiдкладки, де там теплу затриматися. У Софi© комiр
куценький, на Евелiнi валянки ледве дихають.
Але цi четверо хоч, дякувати боговi, здоровi. Особливо болить ©© душа
за Павла. Дивiться ж бо: наймолодший серед них, всього двадцять сiм рокiв
ма , а вже сухотнявий i серцем недужий. Йому б про таку дорогу доброго
кожуха i повстякiв, а вiн напiвголий. Де того всього вiзьмеш? Як би зараз
знадобилися отi теплi Климовi штани, але ж Клим забрав ©х з собою. Чи,
може, дати свою кожушину? Так у чому ж самiй залишитися, коли вся одежа
уже в улусi? I так пече, i так гаряче.
А про те, щоб з цi © мiзерi©, яку дали в управлiннi, вигадати якось на
кожух, нема що й думати. Он сьогоднi ярмаркували разом з Евелiною та
Софi ю: купили три пуди житнього борошна, пуд риби, пiвпуда яловичини,
десять фунтiв коров'ячого масла, три ворки сиру, кiлька кварт ягiд, бо ж
треба щось i до вiд'©зду ©сти, i на дорогу насушити сухарiв, спекти
пирогiв. Коли оглянулися на грошi - в очах потемнiло. Утрьох знову
перелiчили витрати, все зiйшлося копiйка в копiйку, а гаманець майже
порожнiй. От тобi i Павлiв кожух, i Вiкторова шапка, i Евелiнинi валянки,
i Миколинi рукавицi. Як то кажуть, купило притупило. Але Павла так
вiдпустити не можна - не до©де, загине хлопець дорогою. Хай тут дiвчата
самi завдають розчину, а вона, Василина Маркiвна, сходить до Вiташевських,
Гаврилових i побалака з ними про Павла...
***
Ще й не розвиднiлося добре, а в подвiр'© Василини Маркiвни було вже
людно й гамiрно. Вiташевський i Ожигов виносили з сiней скриньки, валiзи,
мiшки з сухарями i складали бiля ворiт. Там же Костюрiн сторцював в'язанки
книжок, а Гаврилов i Кранiхфельд витрiпували коло дровiтнi ведмежу шкуру.
Вiкторовi, видно, так i не пощастило замiнити свою мiлку шапку, але тепер
у нього за плечима чорнiв добрячий башлик, i, може, тому вiн задоволене
посмiхався.
Усi поспiшали, бо сподiвалися пiдвiд з конво©рами, якi мають провадити
Кранiхфельда, Улановську i Грабовського у Вiлюйськ. Микола Ожигов жартома
уже цiлий тиждень назива ©х вiлюйчанами, а себе з Новаковською -
верхоянцями. Про свiй сьогоднiшнiй вiд'©зд були попередженi опiвночi:
рушають вони на свiтанку, бо треба нинi покрити два станки, якi мають
понад сотню верст, а день зовсiм короткий. Мусила Василина Маркiвна поночi
бiгти до Вiташевських, а вже потiм Микола Олексiйович обiйшов iнших,
сповiщаючи новину, яко©, власне, й сподiвалися.
Витiвка полiцмейстера була зрозумiлою: вiн хотiв тихенько випровадити
вiлюйцiв, ще коли спало мiсто, - щоб не зiйшлися на проводи люди, а надто
полiтичнi засланцi Якутська. Балачка про довжину двох перших станкiв - то
пилюка в очi. Але Вiташевський також не з плоту виламаний - вiн з
Гавриловим та Макаревським постарався не гiрше, нiж усе полiцейське
управлiння.
- Ого - радiсно вигукнув Зубрилов, заходячи в подвiр'я. - Тут збiр уже
повний. Значить, осташкiни провалилися А мене трохи затримали тi
собачники, городовi. Аж утрьох прив'язалися, як наслання: куди й за чим
так рано квапишся? Спершу я одпихався то сим, то тим, а потiм, побачивши,
що тiльки час марную, сказав, як воно . Почали мене умовляти: нема чого
туди йти, нiхто нiкуди сьогоднi не ©де. Ну, я ©м, звiсно, не повiрив,
чемно розкланявся i пiшов. Але й вони сюди торочаться, очевидно, мають
розпорядження полiцмейстера.
- Хай приходять, коли ©м так цiкаво, - махнув рукою Вiташевський -
_Тепер, пiсля Монастирiвки, вони не наважаться зачепити нас, а _ми не дамо
©м маслака в зуби.
Василина Маркiвна пора ться бiля пирогiв та коржикiв. Пачку ©х
десятками i склада в торбинки.
- Оце, - навча Евелiну, - на кожен станок окремо. Та дивися менi,
дорогою будь ощадна, не роздаровуй конво©рам i погоничам. А хлопцiв харчуй
добре. На станцiях готуй ©м щось гаряченьке. Павло хай побiльше п' чаю з
малиною.
На подвiр'© люди вже кишать кишмом. Не тiльки полiтичнi засланцi, а й
мiсцевi. Гаврилови обступили Грабовського. Вони також засмученi, особливо
Ольга Василiвна.
- Нас, Павле Арсеновичу, скоро також, зда ться, випруть у Вiлюйськ.
- Невже?
- Либонь так, - ствердно хита головою Кость Семенович. - Менi вже
натякали, хоча наказу ще нема. Нам, звiсно, не хочеться. I не тiльки тому,
що там - глушина. й iнша причина. Я - фотограф. У Якутську все ж до
шести тисяч мешканцiв, а там, кажуть, у десять разiв менше. Чи ж матиму
заробiток? Ну, то вже побачимо, може, якось обкрутиться.
До них пiдходить мiський лiкар Гус в. Цього хiрурга, який славиться в
Якутську не тiльки сво©м ремеслом, а й високою поряднiстю, Грабовський
трохи зна . Зна не тiльки з похвальних розповiдей Зубрилова та
Вiташевського про те, як турботливо рятував Гус в поранених монастирiвцiв,
а й з власного досвiду - двiчi бував у нього в лiкарнi. Тодi й
переконався: цей гуманний лiкар володi секретами не лише хiрургi©, але й
терапi©.
Потиснувши усiм руки, Гус в довго тупця довкола них, немовби на
жаринах. Його права рука безугавно непоко©ться в кишенi кожушано© бекешi,
а очi аж пронизують недогадливих Гаврилових.
- Костю Семеновичу, - нарештi мовить вибачливо, - прошу дарувати менi,
але, за обов'язками ескулапа, мушу висловити сво му пацi нтовi деякi
поради на дорогу.
I, не чекаючи згоди, узяв Грабовського пiд руку.
- Я от що хотiв, Павле Арсеновичу, - продовжив стишеним, майже
змовницьким голосом, як трохи одiйшли вбiк. - Ви ж ото бували в мене на
прийомi. Я собi й подумав: чому б вам не захопити вiд нас довiдки про стан
вашого здоров'я. Вона не зашкодить, а iнодi може знадобитися. Ну,
примiром, скориставшись нею, могли б домагатися дозволу повернутись у
Якутськ - пiд медичний догляд. Правда?
- Та воно так, звичайно, - згоджу ться Грабовський, - але якби ж про це
було ранiш подумати, а тепер уже пiзно.
- Пiзно лише мертвому робити припарку, кажуть у нас, - посмiхнувся
лiкар, - а тим, хто ще живий, можна i треба. - Вiн витягнув з кишенi
папiр. - Берiть. Хай щастить. Добре, що встигли, бо он уже й гостi
прийшли.
Грабовський оглянувся i уздрiв трьох городових, якi заходили в
подвiр'я.
- От бачите, - неприховане глузував над ними Зубрилов, - а ви ж казали,
нинi нiхто...
Вiн не докiнчив, бо слiдом за городовими у хвiртцi виросла постать
полiцмейстера.
7_
- Хот. Хот, - маха погонич довгою пужакою, дзвiнко торохтить нею по
переднiй рамi нарт, а оленi нiби й не чують того: ступають неквапно, ледве
переставляючи ноги в копнистому снiговi, i нарти повзуть за ними, мов
черепаха.
Ступаючи за нартами, Грабовський час вiд часу позира на темну
халабуду, що манячить ген-ген попереду. То пiдвода, на якiй ©дуть
Улановська i Кранiхфельд. Вона - кiнна. Конi, запряженi в не©, також дуже
худi, але все-таки трохи моторнiшi вiд оленiв, i оленi не встигають за
ними.
Ту пiдводу роздобули у Вiлюйську самi, без допомоги окружного справника
Антоновича, i з величезними зусиллями, зате вона добре зарятувала ©х учора
пiд час вiхоли. Правда, халабуда маленька, там навiть двом тiснувато, тому
в нiй постiйно ©хала одна Евелiна, а хлопцi, чергуючись мiж собою,
заглядали в не© лише для того, щоб погрiтися, але й то не мале дiло. Вночi
ж вiхола вгамувалася, i Грабовський ще зранку вирiшив: хай у халабудi весь
день ©дуть Кранiхфельди, як вiн почав жартома називати Вiктора й Евелiну
пiсля того, коли вони вирiшили побратися. м упарi буде затишно й при мно
воркувати. А йому байдуже й на нартах, у компанi© фурмана та конво©ра, тим
паче що вони сидять нiмотою i не заважають йому думати. До того ж вiн
лiпше зодягнений, нiж Вiктор: Василина Маркiвна та Ольга Василiвна десь
роздобули для нього i повстянi валянки, i кожушанку пiд
пальто.
Якби тiльки не забивало дух i не кололо в грудях, то так би йшов увесь
день, перемiряв би все це якутське снiгове безмежжя, яке не може осягнути
нi зiр, нi навiть тяма. Але що поробиш. От i зараз. Продибав не бiльше
гони-пiвтори, а груди вже розпира , як циганську халабуду, вони, зда ться,
не витримають того шаленого внутрiшнього тиску i лопнуть. Серце скнi i
б' ться, аж у головi каламутиться.
I як Тут не згада ш Кобзарево© влюбленицi. Кажуть, вiн з нею не
розлучався впродовж всього свого засланання. Вона, Журлива й жальна,
обiйма всього тебе, i годi вирватися з тих владних обiймiв. Коли б малися
сили, затягнув би ©© на все горло, щоб розбудити, розворушити оцю
довколишню, сковану лютим морозом, тишу. Та ба - нема сил. х ледве
вистача хiба лише на те, аби лелiяти ©© в думках:
Та забiлiли снiги,
Забiлiли бiлi,
Ще й дiбровонька...
Та заболiло тiло ;
Бурлацьке бiле,
Ще й головонька...
Наздогнавши нарти, вилiза на них, загорта колiна ведмежою шкурою,
всiда ться i хапливо диха . Коли нарештi вiддиху ться, йому ста легко i
при мно. Тепер нiби й повiтря порiдшало, менше тисне на груди.
А серце б' ться стривоженою пташиною:
Нiхто не заплаче
По бiлому тiлу
По бурлацькому...
Нi отець, нi мати,
Нi брат, нi сестриця,
Нi жона його...
Конво©р, бачачи, як густiшають сутiнки надвечiр'я, а передня пiдвода
оберта ться в них на невиразну пляму. почина непоко©тися.
- Агей, саха! - термосить фурмана за плече. - Не куняй. Лоскочи ©х,
лоскочи. Бо я зараз сам вiзьмуся i за них, i за тебе.
Та фурман на тi погрози зважа так само, як оленi зважають на його
безперервнi понуки: не огляда ться, не вiдповiда , не поспiша . Як i досi,
повторю монотонно i незлобиво:
- Хот. Хот...
- Хот, хот, бодай вони тобi виздихали, - перекривля конво©р, але вже
не погрожу , просить: - Ворожи ©м що-небудь... В управi ж нiкого не
застанемо, доведеться всю нiч гибiти на вулицi. I де ти такий взявся на
мою голову разом з тво©ми сухоребрими оленями.
Загалом цей конво©р - непоганий, в кожному разi набагато кращий вiд
тих, з якими не один раз доводилося мандрувати. Кращий уже хоча б тим, що
©де мовчки: оце за всю дорогу вперше забалакав.
- I за що ви кленете чоловiка? - зверта ться до нього Грабовський. -
Хiба вiн винуватий, що торiк не вродило сiно i скотиною аж вiтер колише?
Та й вашi прокльони не прискорять ©зди.
- Певно, не прискорять, - згоджу ться конво©р, - але ж тих уже зовсiм
не видно.
- Не журiться, не пропадуть, в улусi спиняться. А те, що поспiшили, -
навiть добре: може, ще застануть когось в управi. Правда?
Конво©р нiчого не вiдповiв. Слова Грабовського, мабуть, заспоко©ли
його. Вiн поклав рушницю на нарти, загорнувся великим комiром i прилiг,
немовби збирався спати.
Не хотiлося говорити i Грабовському. В тихих сутiнках поволi рояться
думи-спогади. Вони спалахують бiля кожно© _з тих численних, непри мних i
важких пригод, якими позначена довга, майже двотижнева, мандрiвка з
Якутська, але найбiльше снуються над Вiлюйськом.
Вiлюйськ - мiсце мук Чернишевського i багатьох iнших. Нарештi побачив
його. Погане мiстечко, навiть гiрше за Балаганськ, Кiлька купецьких садиб,
заставлених великими будинками та склепами, козача школа, церква, тюрма -
ото i всi його "команднi висоти". Тюремне подвiр'я було замкнуте, i на
саму в'язницю зиркнув, можна сказати, одним оком - крiзь вузькi прощiлини
огорожi. Тепер вона, тюрма, порожня i вся заметена снiгом. Кажуть, пiсля
монастирiвцiв-каторжникiв до не© поки що нiкого _не кидали - так i пусту
самотою, одгороджена вiд свiту височенними гострими палями;
Всього два днi побули у Вiлюйську, похапцем оглянув його, а враження
залишилося назавжди. Воно, враження, - гнiтюче,_ особливо вiд юрт i
життя-буття мiсцево© бiдноти. Кругом злиднi аж кишать. Жiнки, чоловiки,
дiти, котрих стрiчав на вулицi, - обдертi, виснаженi, з остуженими
носами,_ щоками, з очима, роз'©деними трахомою, або й зовсiм слiпi.
Багатьох загриза проказа. Подивишся' на них - i кров холоне в жилах. Чув,
згодом почне працювати лепрозорiй, що створю ться зусиллями й заходами мiс
Кеттi Марсден. Коли б хоч скорiше, бо лепра тут --- чи не найстрашнiше
лихо.
А ще лихо - убоге харчування. Воно, те харчування, в бiдноти; зда ться,
навiть убогiше, нiж у тюрмi. Люди, в яких довелося жити, чекаючи фурманки
на Мархiно, частували його тiльки ча м та заболонною кашею[25]. Бо ж нема
нiчого. Житнi сухарi Грабовського були для них справжнiми ласощами...
Багато помарудили засланцiв у вiлюйському полiцейському управлiннi.
Окружний справник Антонович зустрiв ©х холодно, з вiдвертою неприязню.
Видно, заздалегiдь був попереджений, хто ма при©хати, бо зразу оголосив:
балаганцi будуть поселенi в рiзнi наслеги i не менше за двi-три сотнi
верст од Вiлюйська. Ледве ублагали його поселити Кранiхфельда й Улановську
разом. Про себе Грабовський уже й не говорив, побоюючись нашкодити друзям.
Та йому, власне, однаково, де саме жити на Вiлюйщинi. У другому
Бордонському наслегу - хай i в ньому, тим бiльше що вiд нього до другого
Мархiнського селища, де мешкатимуть Вiктор i Евелiна, нiбито недалеко,
якихось там, казали, вiсiм чи десять верст...
Павловi роздуми перервав конво©р.
- _От уже, либонь, i Мархiно, - висловив догадку, беручи в руки
берданку. - _Слава богу.
Незабаром справдi в'©хали в селище, яке пiд блiдим мiсячним свiтлом
ледве виказувало сво© обриси. Чи воно уже спало, чи ще вечорничило, важко
було встановити: на вулицi не зустрiли жодно© живо© душi, вiкна нiде не
блимали, але майже над усiма покрiвлями струмував дим, вистелюючи на снiгу
кучерявi тiнi.
В управi, що стояла на пригорку, ще свiтилося. Там застали
Кранiхфельда, який розмовляв з писарем.
- А де Евелiна? - запитав Грабовський.
- Я тут, Павле, - обiзвалася Улановська з сусiдньо© кiмнати, - Скорiше
несiть речi з нарт, i будемо ©сти. Грабовський непорозумiло глянув на
Вiктора.
- Пiшли, - сказав той, налягаючи шапку, - зараз розповiм.
З'ясувалося, в тiй кiмнатi, з яко© подавала голос Улановська, мешка
сторож управи, i писар домовився з ним, що засланцi переночують у нього.
Евелiна вже познайомилася з господинею, i вони разом готують вечерю.
В управi було свiтло й тепло, а писар, опецькуватий чолов'яга з чисто
виголеним лицем, виявився на диво люб'язним, трохи навiть запобiгливим.
Переглянувши переданi йому конво©ром папери, поклав ©х у шухляду i запитав
про дорогу.
- Ну, дорога... - почав було Кранiхфельд, та не встиг розповiсти, бо
нараз одчинилися сiнешнi дверi i порiг переступив дiдусь. Був одягнений у
якесь лахмiття, що звисало довкола нього строкатим канцуряччям,
прикриваючи величезнi личаки. На головi мав гостроверху шапку, в руках -
цiпок.
- Байбале, - звернувся до нього писар, - ти вже тут? Знову почнеш
чудасiю?
Але дiд не вiдповiдав. Пiдступившись до Кранiхфельда i Грабовського,
якi сидiли на лавi пiд стiною, скинув шапку i одважив п'ять доземних
поклонiв.
- Тойони! Тойони! - вигукнув благальне.
Говорив шпарко, хапливо, наче боявся, що йому не дадуть закiнчити.
Якутську мову iнодi пересипав росiйськими словами, розмашисте
жестикулював, але нi Павло, нi Вiктор не могли достоту второпати, чого вiн
хоче. Грабовський збагнув лише те, що йшлося про якесь озеро, рiчку, поля,
сiнокоси, сiльських бiдарiв, голодну скотину. Догадувався: перед ними
сто©ть, шанобливо схилившись, не жебрак, а людина, котру болить якась
важлива громадська справа.
Вислухати й зрозумiти прохача заважав також опецькуватий писар, який
враз зареготав. Дiдовi гарячi зливи i писарiв розкотистий смiх тривали
кiлька хвилин.
Нарештi писар змовк. Витерши строкатою хусткою спiтнiлу лисину, вiн
видобувся з-за столу. Пiдiйшов до старого, взяв за плечi, обернув лицем до
порога i штовхнув у спину.
- Батур, батур, акари[26]! Забирайся геть. Це не тойони, iди.
- Не виганяйте його, - попросив Грабовський. - Скажiть, чого вiн хоче.
Але писар нiби й не чув. Заспоко©вся лише тодi, коли випер нещасного з
управи.
- Це наш дивак, - почав пояснювати, причинивши щiльно дверi, - Байбалом
звати. На весь свiт ремству , а тих, котрi багатшi, готовий прямо живцем
закопати. Домага ться яко©сь там правди, вою проти податкiв, все чогось
шука , а чого - й сам не тямить. Тiльки людей морочить та властi драту .
Його не переслуха те. Прийняв вас за начальство, ото й розiйшовся. Тепер
до ранку тупцюватиме бiля управи. Таке трапля ться кожного разу, коли
при©здять до нас окружний справник або хтось з обласного управлiння. Ну,
дiдько з ним. Iдiть спочивайте, а завтра рушите в сво© наслеги.
8_
Знову дорога.
Диву ться Грабовський: мороз сяга за сорок градусiв, снiг iскриться
блискiтками, аж повиску пiд полоззям, а не холодно. Навiть густе, наче
холодець, повiтря не душить грудей, i ©хати при мно. Чи це тому, що ситi в
сiрих яблуках конi летять, мов змi©, стримуванi конюхом управи, чи тому,
що поруч не сидить конво©р з рушницею, а чи тому, що скоро закiнчиться
останнiй прогiн?
Останнiй. Що явля собою той Бордонський наслег? Як добиратися з нього
до Кранiхфельдiв?
Вiктор та Евелiна ще залишилися в управi. Затримаються там днiв два,
доки вирiшать питання про земельний надiл. Вони порiшили, одружившись,
завести власне господарство. Радили те саме робити й Павловi, але ©х плани
не ваблять його. Вiн не вiдчува в собi нi талантiв дбайливого хазя©на, нi
охоти до того. I не дума огнiздюватися тут, у Якутi©, бо ж то значить
зв'язати собi руки й ноги, розпрощатися з святою мрi ю про повернення на
Укра©ну. Нi, нi - геть клопоти хазяйськi, геть домочадськi спокуси! Тих
сто шiстдесят шiсть карбованцiв i п'ятдесят вiсiм копiйок, якi даватиме
казна щорiчно, йому вистачить на прожиток - до розкошiв не звик. Знайти б
собi одного-двох учнiв, щоб заробити на книжки та газети, - то й було б
досить...
Звернувши з санного набою по закрижанiлому руслi рiчки в лiсову
просiку, побачили чоловiка, що стояв за гiн дво вiд просiки на краю
величезно© галявини i розмахував руками, наче комусь подавав якiсь знаки.
- Що вiн там робить? - здивувався Грабовський.
- Видно, знову плану , - вiдповiв погонич, i добра посмiшка сяйнула на
його симпатичному обличчi.
- Плану ?
- Еге. То ж Байбал, дивак з наслега, у який ми...
Грабовський уже не чу дальших слiв фурмана. Придивляючись до чоловiка
на галявинi, вiн справдi пiзна того дiда, котрого вчора писар брутально
вигнав з управи. Дiдусь, звiсно, й не вiда , що Павло пiсля вечерi тричi
виходив надвiр, довго блукав попiд управою, сподiваючись застати там
старого i вислухати його душевну скаргу-прохання, що прикра пригода в
управi не давала йому вночi заснути, що через не© вiн зненавидiв
облесливого писаря-товстуна.
- Байбал з Бордонського наслегу?
- Так, - кива головою погонич. - Родом.
- То запросiть його на сани, - перебива його Грабовський - Я хочу з
ним побалакати.
- Ого! - смi ться фурман. - Запросiть... Зараз його й калачем не
виманите звiдси, коли прийшов на сво озеро
- Сво ? Там озеро? Його?
- Гарне озеро, побачили б ви його влiтку. А Байбаловим люди називають.
Про те озеро та рiзнi дiдовi химери, пов'язанi з цим озером, знають не
тiльки в Бордонському наслегу чи в Мархiно, а й у всьому Вiлюйському
окрузi.
Спинивши коней, фурман крикнув. Байбал, либонь, почув, бо обернувся до
пiдводи лицем, але не вiдгукнувся. тiльки помахав шапкою - не прийде.
- От бачите. Оце доки не обiйде всеньке озеро, а потiм не почвала од
нього до рiчки, доти й не звертайся - все дарма. Ще сьогоднi побачите
його, сам знайде вас, якщо завiта до наслегу. Бо може й не завiтати. То
такий. Усе прикида , мудру .
- Над чим мудру ?
- Це дiло довге, двома словами не розкажеш.
- То розкажiть бодай коротко. Розумi те, вiн учора почав був викладати
менi в управi якусь свою скаргу, але писар витурляв бiдолаху.
- Ойо-йой, - зiтхнув фурман. - Таки правду кажете - бiдолаха. Хiба той
писар уперше витурляв його? Та й чи до вас першого зверта ться Байбал?
- Хто ж вiн такий i чого хоче?
Пустивши коней легким чвалом, фурман почина розповiдати. Власне, вiн
не все достоту й вiда про бордонського дивака. Зна лише те, що чував од
людей. Колись, рокiв п'ятнадцять тому, Байбал був хазя©ном середньо© руки.
Мав садибу, юрту з чималим хитоном для скотини, десяткiв зо два корiв,
коней, волiв, навiть власну сiножатку. I громада поважала його, бо й тодi
ще не давав пальця в рот нi старостi, нi ясачникам. До того ж добре знався
на рибальствi i готуваннi рiзних сим.
Та от налетiло на чоловiка лихо, мов буран серед погожого дня. Дружина
померла вiд пологiв, а дiти, залишившись без материнського догляду, почали
слабувати, слiпнути i пiшли одне за одним у землю. Мовлять же люди - бiда
не сама ходить, а й свою донечку за собою водить...
Покликали якось Байбала в улусну управу та звiстили: вiн - великий
грiшник, злочинець. Он уже скiльки рокiв не платить казнi податкiв. I не
допомогло йому нiщо - нi запевнення, що був справним платником, нi
благання, нi сусiди-свiдки, бо ж паперiв про виплати не мав на руках.
Щоб розквитатися з казною, мусив Байбал спродати за безцiнь i скотину,
i сiножатку, i сво рибальське причандалля. То все робота старости.
Староста, кажуть, загарбав бiльшу половину Байбалових статкiв. Так
колишнiй господар обернувся на барахсана, сiрому. Правда, Байбал не
скорився лихiй долi. Подався в округ зi скаргою, але те нiчого не дало.
Довго не повертався бiдолашний додому, жив нiбито у Вiлюйську, наймитуючи
при каторжнiй тюрмi. Зда ться, й зараз там, тiльки iнодi навiду ться до
рiдного наслегу. Все клопочеться про те озеро.
- Як то?
Це також ма свою iсторiю. Стративши родину й господарство, Байбал став
трохи несповна розуму. Мiркуючи над тим, як оборонити бiдноту вiд
зажерливих тойонiв, надумав випустити воду з цього озера i таким чином
дати барахсанам землю пiд сiнокоси. Те нiби наснилося йому, пiдказано
самим богом суходолу, який у тяжкому двобо© здолав бога водяного. От
чоловiк i не може заспоко©тись. Безлiч разiв був у голови нашо© управи, i
в окружного справника, i в попiв, але всi вони лише глузують над ним...
9_
- А може, я таки по©ду з вами? Все ж пiдсоблю.
- Нi, нi, не треба. Ми й самi впора мося, звиклi.
- То вiзьмiть хоч мою кожушанку, дивiться, який мороз надворi,
простудитись можна.
- I не вигадуй того! - замахав обома руками Байбал, наче одбивався вiд
напастi. - сти бери на столi та пiдкладай дров у камельок, а як хто
питатиме, то скажи, скоро повернуся.
Вiн пiдперезав на собi лахмiття, взяв поперечну пилку й сокиру пiд
стiною i вийшов.
Залишившись один, Грабовський довго стояв, тримаючи в руках кожушанку,
i мовчки дивився на похиленi, струхлявiлi дверi, немовби сподiвався, що
вони ось-ось знову одхиляться i хазя©н вiзьме запропоновану йому одежину.
Але старий не повертався. Лише згодом донiсся його хрипкуватий голос:
- Хот! Хот!
Грабовський глянув у вiкно, та через товстий шар криги нiчого не
побачив. Повiсивши кожушанку на кiлок, став оглядати юрту. Вона не гiрша i
не лiпша од тих, котрi ранiш довелося бачити. Хiба що старiша, бо стiни
осiли в землю, та менш обжита i тому трохи пустельнiша й нiби просторiша.
В одному кутку - стiл, обабiч якого притулилася низенька лава та два
стiльцi, в другому - щось схоже на тапчан, в третьому - масивна росiйська
пiч, у четвертому - камельок, що пахтить теплом, - ото i все багатство
Байбалово© господи, коли не рахувать Павлово© скриньки та книжок, якi
лежать купою посеред юрти.
- Ой господо, господо, - подумав уголос. - Як то поведеться в тобi?
Треба ж було трапитись такому.
Трапилося справдi те, чого i в думцi не могло бути.
Бордонський староста, мiсцевий тойон рокiв за шiстдесят, з хитрими
миготливими очима, стрiв засланця, як ще його нiхто не зустрiчав.
Заглянувши в папери, почухав потилицю i скривився, нiби вкусив перцю.
- Ну що ж, - протягнув лiниво. - Коли велять, то нам належить
виконувати. Однак попереджаю. У нас, зна те, не Якутськ, не Вiлюйськ,
навiть не Мархiно. Тут я не допущу сваволi. Якщо буде потрiбно кудись
одлучитися чи ще там що, - неодмiнно сказати менi. Словом, шукайте собi
житло. Загляньте он туди, - показав у вiкно на юрту, яка ледве визирала з
снiгового намету.
На тому розмова й припинилася: староста був напiдпитку i не дуже
цiкавився особою засланця, а Грабовський не хотiв псувати собi настрою
пiсля при мно© дороги.
Сусiди старости взяли нового бордонського пожильця переночувати, хоч i
самим було тiсно: крiм господаря й господинi, в юртi тулилося п'ятеро
дiтей. Обiдати запросили. Розмовляли мало й переважно на мигах, бо зо два
десятки якутських слiв, котрi вже встиг опанувати Павло, мало допомагали,
а хазя© не вiдали того, що можна балакати не по-©хньому.
Не встигли встати з-за столу, як до юрти зайшов Байбал. I зразу, навiть
не привiтавшись, почав викладати свою скаргу. Слухаючи, Грабовський
дивувався: чи тому, що вже дещо знав про нього вiд фурмана, а чи тому, що
старий говорив розважнiше, нiж тодi в управi, але тепер його можна було
зрозумiти.
Нiхто з начальства не хоче вдуматися в добру раду Байбалову. х,
начальникiв, як i бордонського старосту, не муляють злиднi. А яка ж то
була б вигода вiд осушення озера, вигода насамперед для бордонсько©
бiдноти! Та й хiба те озеро дине? Скiльки ©х у Вiлюйському окрузi, в
цiлiй Якутi©! Ото б прибавилося землi i пiд сiножатi, й пiд поля! Так не
хочуть послухати, окаяннi, не вiрять, регочуть! Нi, треба, либонь,
говорити не з начальниками, а з людьми. Коли люди самi нарештi вiзьмуться
за розум - дiло пiде...
Довго розповiдав Байбал про якутське життя, про недолю барахсанську та
вони знаються на цьому. От i довелося Василинi Маркiвнi взяти весь клопiт
на свою голову. Та й клопiт не малий. Грошей тих мов кiт наплакав, а
стiльки ж усього треба - i харчiв, i одежi, i всiлякого припасу. Мандрiвка
- не рiдна тiтонька, не пригрi , не нагоду . Всi озутi й одягнутi абияк, а
©хати ж який свiт. Торiк ©© Клим возив одного монастирiвця i розказував:
туди верстов сiмсот, станцi© одна вiд одно© далеко, а на _них нiчогiсiнько
не розживешся.
Василина Маркiвна добре бачить, чого кому найнагальнiш потрiбно, бо ж
за цi два тижнi, що живуть у не©, звиклася з ними, наче з рiдними, i
придивилася. Он на Вiкторовi шапчина зовсiм мiленька, немовби покришка,
вух не прикрива , а в Миколи тiльки й слава, що рукавицi: вони
брезентовi i без пiдкладки, де там теплу затриматися. У Софi© комiр
куценький, на Евелiнi валянки ледве дихають.
Але цi четверо хоч, дякувати боговi, здоровi. Особливо болить ©© душа
за Павла. Дивiться ж бо: наймолодший серед них, всього двадцять сiм рокiв
ма , а вже сухотнявий i серцем недужий. Йому б про таку дорогу доброго
кожуха i повстякiв, а вiн напiвголий. Де того всього вiзьмеш? Як би зараз
знадобилися отi теплi Климовi штани, але ж Клим забрав ©х з собою. Чи,
може, дати свою кожушину? Так у чому ж самiй залишитися, коли вся одежа
уже в улусi? I так пече, i так гаряче.
А про те, щоб з цi © мiзерi©, яку дали в управлiннi, вигадати якось на
кожух, нема що й думати. Он сьогоднi ярмаркували разом з Евелiною та
Софi ю: купили три пуди житнього борошна, пуд риби, пiвпуда яловичини,
десять фунтiв коров'ячого масла, три ворки сиру, кiлька кварт ягiд, бо ж
треба щось i до вiд'©зду ©сти, i на дорогу насушити сухарiв, спекти
пирогiв. Коли оглянулися на грошi - в очах потемнiло. Утрьох знову
перелiчили витрати, все зiйшлося копiйка в копiйку, а гаманець майже
порожнiй. От тобi i Павлiв кожух, i Вiкторова шапка, i Евелiнинi валянки,
i Миколинi рукавицi. Як то кажуть, купило притупило. Але Павла так
вiдпустити не можна - не до©де, загине хлопець дорогою. Хай тут дiвчата
самi завдають розчину, а вона, Василина Маркiвна, сходить до Вiташевських,
Гаврилових i побалака з ними про Павла...
***
Ще й не розвиднiлося добре, а в подвiр'© Василини Маркiвни було вже
людно й гамiрно. Вiташевський i Ожигов виносили з сiней скриньки, валiзи,
мiшки з сухарями i складали бiля ворiт. Там же Костюрiн сторцював в'язанки
книжок, а Гаврилов i Кранiхфельд витрiпували коло дровiтнi ведмежу шкуру.
Вiкторовi, видно, так i не пощастило замiнити свою мiлку шапку, але тепер
у нього за плечима чорнiв добрячий башлик, i, може, тому вiн задоволене
посмiхався.
Усi поспiшали, бо сподiвалися пiдвiд з конво©рами, якi мають провадити
Кранiхфельда, Улановську i Грабовського у Вiлюйськ. Микола Ожигов жартома
уже цiлий тиждень назива ©х вiлюйчанами, а себе з Новаковською -
верхоянцями. Про свiй сьогоднiшнiй вiд'©зд були попередженi опiвночi:
рушають вони на свiтанку, бо треба нинi покрити два станки, якi мають
понад сотню верст, а день зовсiм короткий. Мусила Василина Маркiвна поночi
бiгти до Вiташевських, а вже потiм Микола Олексiйович обiйшов iнших,
сповiщаючи новину, яко©, власне, й сподiвалися.
Витiвка полiцмейстера була зрозумiлою: вiн хотiв тихенько випровадити
вiлюйцiв, ще коли спало мiсто, - щоб не зiйшлися на проводи люди, а надто
полiтичнi засланцi Якутська. Балачка про довжину двох перших станкiв - то
пилюка в очi. Але Вiташевський також не з плоту виламаний - вiн з
Гавриловим та Макаревським постарався не гiрше, нiж усе полiцейське
управлiння.
- Ого - радiсно вигукнув Зубрилов, заходячи в подвiр'я. - Тут збiр уже
повний. Значить, осташкiни провалилися А мене трохи затримали тi
собачники, городовi. Аж утрьох прив'язалися, як наслання: куди й за чим
так рано квапишся? Спершу я одпихався то сим, то тим, а потiм, побачивши,
що тiльки час марную, сказав, як воно . Почали мене умовляти: нема чого
туди йти, нiхто нiкуди сьогоднi не ©де. Ну, я ©м, звiсно, не повiрив,
чемно розкланявся i пiшов. Але й вони сюди торочаться, очевидно, мають
розпорядження полiцмейстера.
- Хай приходять, коли ©м так цiкаво, - махнув рукою Вiташевський -
_Тепер, пiсля Монастирiвки, вони не наважаться зачепити нас, а _ми не дамо
©м маслака в зуби.
Василина Маркiвна пора ться бiля пирогiв та коржикiв. Пачку ©х
десятками i склада в торбинки.
- Оце, - навча Евелiну, - на кожен станок окремо. Та дивися менi,
дорогою будь ощадна, не роздаровуй конво©рам i погоничам. А хлопцiв харчуй
добре. На станцiях готуй ©м щось гаряченьке. Павло хай побiльше п' чаю з
малиною.
На подвiр'© люди вже кишать кишмом. Не тiльки полiтичнi засланцi, а й
мiсцевi. Гаврилови обступили Грабовського. Вони також засмученi, особливо
Ольга Василiвна.
- Нас, Павле Арсеновичу, скоро також, зда ться, випруть у Вiлюйськ.
- Невже?
- Либонь так, - ствердно хита головою Кость Семенович. - Менi вже
натякали, хоча наказу ще нема. Нам, звiсно, не хочеться. I не тiльки тому,
що там - глушина. й iнша причина. Я - фотограф. У Якутську все ж до
шести тисяч мешканцiв, а там, кажуть, у десять разiв менше. Чи ж матиму
заробiток? Ну, то вже побачимо, може, якось обкрутиться.
До них пiдходить мiський лiкар Гус в. Цього хiрурга, який славиться в
Якутську не тiльки сво©м ремеслом, а й високою поряднiстю, Грабовський
трохи зна . Зна не тiльки з похвальних розповiдей Зубрилова та
Вiташевського про те, як турботливо рятував Гус в поранених монастирiвцiв,
а й з власного досвiду - двiчi бував у нього в лiкарнi. Тодi й
переконався: цей гуманний лiкар володi секретами не лише хiрургi©, але й
терапi©.
Потиснувши усiм руки, Гус в довго тупця довкола них, немовби на
жаринах. Його права рука безугавно непоко©ться в кишенi кожушано© бекешi,
а очi аж пронизують недогадливих Гаврилових.
- Костю Семеновичу, - нарештi мовить вибачливо, - прошу дарувати менi,
але, за обов'язками ескулапа, мушу висловити сво му пацi нтовi деякi
поради на дорогу.
I, не чекаючи згоди, узяв Грабовського пiд руку.
- Я от що хотiв, Павле Арсеновичу, - продовжив стишеним, майже
змовницьким голосом, як трохи одiйшли вбiк. - Ви ж ото бували в мене на
прийомi. Я собi й подумав: чому б вам не захопити вiд нас довiдки про стан
вашого здоров'я. Вона не зашкодить, а iнодi може знадобитися. Ну,
примiром, скориставшись нею, могли б домагатися дозволу повернутись у
Якутськ - пiд медичний догляд. Правда?
- Та воно так, звичайно, - згоджу ться Грабовський, - але якби ж про це
було ранiш подумати, а тепер уже пiзно.
- Пiзно лише мертвому робити припарку, кажуть у нас, - посмiхнувся
лiкар, - а тим, хто ще живий, можна i треба. - Вiн витягнув з кишенi
папiр. - Берiть. Хай щастить. Добре, що встигли, бо он уже й гостi
прийшли.
Грабовський оглянувся i уздрiв трьох городових, якi заходили в
подвiр'я.
- От бачите, - неприховане глузував над ними Зубрилов, - а ви ж казали,
нинi нiхто...
Вiн не докiнчив, бо слiдом за городовими у хвiртцi виросла постать
полiцмейстера.
7_
- Хот. Хот, - маха погонич довгою пужакою, дзвiнко торохтить нею по
переднiй рамi нарт, а оленi нiби й не чують того: ступають неквапно, ледве
переставляючи ноги в копнистому снiговi, i нарти повзуть за ними, мов
черепаха.
Ступаючи за нартами, Грабовський час вiд часу позира на темну
халабуду, що манячить ген-ген попереду. То пiдвода, на якiй ©дуть
Улановська i Кранiхфельд. Вона - кiнна. Конi, запряженi в не©, також дуже
худi, але все-таки трохи моторнiшi вiд оленiв, i оленi не встигають за
ними.
Ту пiдводу роздобули у Вiлюйську самi, без допомоги окружного справника
Антоновича, i з величезними зусиллями, зате вона добре зарятувала ©х учора
пiд час вiхоли. Правда, халабуда маленька, там навiть двом тiснувато, тому
в нiй постiйно ©хала одна Евелiна, а хлопцi, чергуючись мiж собою,
заглядали в не© лише для того, щоб погрiтися, але й то не мале дiло. Вночi
ж вiхола вгамувалася, i Грабовський ще зранку вирiшив: хай у халабудi весь
день ©дуть Кранiхфельди, як вiн почав жартома називати Вiктора й Евелiну
пiсля того, коли вони вирiшили побратися. м упарi буде затишно й при мно
воркувати. А йому байдуже й на нартах, у компанi© фурмана та конво©ра, тим
паче що вони сидять нiмотою i не заважають йому думати. До того ж вiн
лiпше зодягнений, нiж Вiктор: Василина Маркiвна та Ольга Василiвна десь
роздобули для нього i повстянi валянки, i кожушанку пiд
пальто.
Якби тiльки не забивало дух i не кололо в грудях, то так би йшов увесь
день, перемiряв би все це якутське снiгове безмежжя, яке не може осягнути
нi зiр, нi навiть тяма. Але що поробиш. От i зараз. Продибав не бiльше
гони-пiвтори, а груди вже розпира , як циганську халабуду, вони, зда ться,
не витримають того шаленого внутрiшнього тиску i лопнуть. Серце скнi i
б' ться, аж у головi каламутиться.
I як Тут не згада ш Кобзарево© влюбленицi. Кажуть, вiн з нею не
розлучався впродовж всього свого засланання. Вона, Журлива й жальна,
обiйма всього тебе, i годi вирватися з тих владних обiймiв. Коли б малися
сили, затягнув би ©© на все горло, щоб розбудити, розворушити оцю
довколишню, сковану лютим морозом, тишу. Та ба - нема сил. х ледве
вистача хiба лише на те, аби лелiяти ©© в думках:
Та забiлiли снiги,
Забiлiли бiлi,
Ще й дiбровонька...
Та заболiло тiло ;
Бурлацьке бiле,
Ще й головонька...
Наздогнавши нарти, вилiза на них, загорта колiна ведмежою шкурою,
всiда ться i хапливо диха . Коли нарештi вiддиху ться, йому ста легко i
при мно. Тепер нiби й повiтря порiдшало, менше тисне на груди.
А серце б' ться стривоженою пташиною:
Нiхто не заплаче
По бiлому тiлу
По бурлацькому...
Нi отець, нi мати,
Нi брат, нi сестриця,
Нi жона його...
Конво©р, бачачи, як густiшають сутiнки надвечiр'я, а передня пiдвода
оберта ться в них на невиразну пляму. почина непоко©тися.
- Агей, саха! - термосить фурмана за плече. - Не куняй. Лоскочи ©х,
лоскочи. Бо я зараз сам вiзьмуся i за них, i за тебе.
Та фурман на тi погрози зважа так само, як оленi зважають на його
безперервнi понуки: не огляда ться, не вiдповiда , не поспiша . Як i досi,
повторю монотонно i незлобиво:
- Хот. Хот...
- Хот, хот, бодай вони тобi виздихали, - перекривля конво©р, але вже
не погрожу , просить: - Ворожи ©м що-небудь... В управi ж нiкого не
застанемо, доведеться всю нiч гибiти на вулицi. I де ти такий взявся на
мою голову разом з тво©ми сухоребрими оленями.
Загалом цей конво©р - непоганий, в кожному разi набагато кращий вiд
тих, з якими не один раз доводилося мандрувати. Кращий уже хоча б тим, що
©де мовчки: оце за всю дорогу вперше забалакав.
- I за що ви кленете чоловiка? - зверта ться до нього Грабовський. -
Хiба вiн винуватий, що торiк не вродило сiно i скотиною аж вiтер колише?
Та й вашi прокльони не прискорять ©зди.
- Певно, не прискорять, - згоджу ться конво©р, - але ж тих уже зовсiм
не видно.
- Не журiться, не пропадуть, в улусi спиняться. А те, що поспiшили, -
навiть добре: може, ще застануть когось в управi. Правда?
Конво©р нiчого не вiдповiв. Слова Грабовського, мабуть, заспоко©ли
його. Вiн поклав рушницю на нарти, загорнувся великим комiром i прилiг,
немовби збирався спати.
Не хотiлося говорити i Грабовському. В тихих сутiнках поволi рояться
думи-спогади. Вони спалахують бiля кожно© _з тих численних, непри мних i
важких пригод, якими позначена довга, майже двотижнева, мандрiвка з
Якутська, але найбiльше снуються над Вiлюйськом.
Вiлюйськ - мiсце мук Чернишевського i багатьох iнших. Нарештi побачив
його. Погане мiстечко, навiть гiрше за Балаганськ, Кiлька купецьких садиб,
заставлених великими будинками та склепами, козача школа, церква, тюрма -
ото i всi його "команднi висоти". Тюремне подвiр'я було замкнуте, i на
саму в'язницю зиркнув, можна сказати, одним оком - крiзь вузькi прощiлини
огорожi. Тепер вона, тюрма, порожня i вся заметена снiгом. Кажуть, пiсля
монастирiвцiв-каторжникiв до не© поки що нiкого _не кидали - так i пусту
самотою, одгороджена вiд свiту височенними гострими палями;
Всього два днi побули у Вiлюйську, похапцем оглянув його, а враження
залишилося назавжди. Воно, враження, - гнiтюче,_ особливо вiд юрт i
життя-буття мiсцево© бiдноти. Кругом злиднi аж кишать. Жiнки, чоловiки,
дiти, котрих стрiчав на вулицi, - обдертi, виснаженi, з остуженими
носами,_ щоками, з очима, роз'©деними трахомою, або й зовсiм слiпi.
Багатьох загриза проказа. Подивишся' на них - i кров холоне в жилах. Чув,
згодом почне працювати лепрозорiй, що створю ться зусиллями й заходами мiс
Кеттi Марсден. Коли б хоч скорiше, бо лепра тут --- чи не найстрашнiше
лихо.
А ще лихо - убоге харчування. Воно, те харчування, в бiдноти; зда ться,
навiть убогiше, нiж у тюрмi. Люди, в яких довелося жити, чекаючи фурманки
на Мархiно, частували його тiльки ча м та заболонною кашею[25]. Бо ж нема
нiчого. Житнi сухарi Грабовського були для них справжнiми ласощами...
Багато помарудили засланцiв у вiлюйському полiцейському управлiннi.
Окружний справник Антонович зустрiв ©х холодно, з вiдвертою неприязню.
Видно, заздалегiдь був попереджений, хто ма при©хати, бо зразу оголосив:
балаганцi будуть поселенi в рiзнi наслеги i не менше за двi-три сотнi
верст од Вiлюйська. Ледве ублагали його поселити Кранiхфельда й Улановську
разом. Про себе Грабовський уже й не говорив, побоюючись нашкодити друзям.
Та йому, власне, однаково, де саме жити на Вiлюйщинi. У другому
Бордонському наслегу - хай i в ньому, тим бiльше що вiд нього до другого
Мархiнського селища, де мешкатимуть Вiктор i Евелiна, нiбито недалеко,
якихось там, казали, вiсiм чи десять верст...
Павловi роздуми перервав конво©р.
- _От уже, либонь, i Мархiно, - висловив догадку, беручи в руки
берданку. - _Слава богу.
Незабаром справдi в'©хали в селище, яке пiд блiдим мiсячним свiтлом
ледве виказувало сво© обриси. Чи воно уже спало, чи ще вечорничило, важко
було встановити: на вулицi не зустрiли жодно© живо© душi, вiкна нiде не
блимали, але майже над усiма покрiвлями струмував дим, вистелюючи на снiгу
кучерявi тiнi.
В управi, що стояла на пригорку, ще свiтилося. Там застали
Кранiхфельда, який розмовляв з писарем.
- А де Евелiна? - запитав Грабовський.
- Я тут, Павле, - обiзвалася Улановська з сусiдньо© кiмнати, - Скорiше
несiть речi з нарт, i будемо ©сти. Грабовський непорозумiло глянув на
Вiктора.
- Пiшли, - сказав той, налягаючи шапку, - зараз розповiм.
З'ясувалося, в тiй кiмнатi, з яко© подавала голос Улановська, мешка
сторож управи, i писар домовився з ним, що засланцi переночують у нього.
Евелiна вже познайомилася з господинею, i вони разом готують вечерю.
В управi було свiтло й тепло, а писар, опецькуватий чолов'яга з чисто
виголеним лицем, виявився на диво люб'язним, трохи навiть запобiгливим.
Переглянувши переданi йому конво©ром папери, поклав ©х у шухляду i запитав
про дорогу.
- Ну, дорога... - почав було Кранiхфельд, та не встиг розповiсти, бо
нараз одчинилися сiнешнi дверi i порiг переступив дiдусь. Був одягнений у
якесь лахмiття, що звисало довкола нього строкатим канцуряччям,
прикриваючи величезнi личаки. На головi мав гостроверху шапку, в руках -
цiпок.
- Байбале, - звернувся до нього писар, - ти вже тут? Знову почнеш
чудасiю?
Але дiд не вiдповiдав. Пiдступившись до Кранiхфельда i Грабовського,
якi сидiли на лавi пiд стiною, скинув шапку i одважив п'ять доземних
поклонiв.
- Тойони! Тойони! - вигукнув благальне.
Говорив шпарко, хапливо, наче боявся, що йому не дадуть закiнчити.
Якутську мову iнодi пересипав росiйськими словами, розмашисте
жестикулював, але нi Павло, нi Вiктор не могли достоту второпати, чого вiн
хоче. Грабовський збагнув лише те, що йшлося про якесь озеро, рiчку, поля,
сiнокоси, сiльських бiдарiв, голодну скотину. Догадувався: перед ними
сто©ть, шанобливо схилившись, не жебрак, а людина, котру болить якась
важлива громадська справа.
Вислухати й зрозумiти прохача заважав також опецькуватий писар, який
враз зареготав. Дiдовi гарячi зливи i писарiв розкотистий смiх тривали
кiлька хвилин.
Нарештi писар змовк. Витерши строкатою хусткою спiтнiлу лисину, вiн
видобувся з-за столу. Пiдiйшов до старого, взяв за плечi, обернув лицем до
порога i штовхнув у спину.
- Батур, батур, акари[26]! Забирайся геть. Це не тойони, iди.
- Не виганяйте його, - попросив Грабовський. - Скажiть, чого вiн хоче.
Але писар нiби й не чув. Заспоко©вся лише тодi, коли випер нещасного з
управи.
- Це наш дивак, - почав пояснювати, причинивши щiльно дверi, - Байбалом
звати. На весь свiт ремству , а тих, котрi багатшi, готовий прямо живцем
закопати. Домага ться яко©сь там правди, вою проти податкiв, все чогось
шука , а чого - й сам не тямить. Тiльки людей морочить та властi драту .
Його не переслуха те. Прийняв вас за начальство, ото й розiйшовся. Тепер
до ранку тупцюватиме бiля управи. Таке трапля ться кожного разу, коли
при©здять до нас окружний справник або хтось з обласного управлiння. Ну,
дiдько з ним. Iдiть спочивайте, а завтра рушите в сво© наслеги.
8_
Знову дорога.
Диву ться Грабовський: мороз сяга за сорок градусiв, снiг iскриться
блискiтками, аж повиску пiд полоззям, а не холодно. Навiть густе, наче
холодець, повiтря не душить грудей, i ©хати при мно. Чи це тому, що ситi в
сiрих яблуках конi летять, мов змi©, стримуванi конюхом управи, чи тому,
що поруч не сидить конво©р з рушницею, а чи тому, що скоро закiнчиться
останнiй прогiн?
Останнiй. Що явля собою той Бордонський наслег? Як добиратися з нього
до Кранiхфельдiв?
Вiктор та Евелiна ще залишилися в управi. Затримаються там днiв два,
доки вирiшать питання про земельний надiл. Вони порiшили, одружившись,
завести власне господарство. Радили те саме робити й Павловi, але ©х плани
не ваблять його. Вiн не вiдчува в собi нi талантiв дбайливого хазя©на, нi
охоти до того. I не дума огнiздюватися тут, у Якутi©, бо ж то значить
зв'язати собi руки й ноги, розпрощатися з святою мрi ю про повернення на
Укра©ну. Нi, нi - геть клопоти хазяйськi, геть домочадськi спокуси! Тих
сто шiстдесят шiсть карбованцiв i п'ятдесят вiсiм копiйок, якi даватиме
казна щорiчно, йому вистачить на прожиток - до розкошiв не звик. Знайти б
собi одного-двох учнiв, щоб заробити на книжки та газети, - то й було б
досить...
Звернувши з санного набою по закрижанiлому руслi рiчки в лiсову
просiку, побачили чоловiка, що стояв за гiн дво вiд просiки на краю
величезно© галявини i розмахував руками, наче комусь подавав якiсь знаки.
- Що вiн там робить? - здивувався Грабовський.
- Видно, знову плану , - вiдповiв погонич, i добра посмiшка сяйнула на
його симпатичному обличчi.
- Плану ?
- Еге. То ж Байбал, дивак з наслега, у який ми...
Грабовський уже не чу дальших слiв фурмана. Придивляючись до чоловiка
на галявинi, вiн справдi пiзна того дiда, котрого вчора писар брутально
вигнав з управи. Дiдусь, звiсно, й не вiда , що Павло пiсля вечерi тричi
виходив надвiр, довго блукав попiд управою, сподiваючись застати там
старого i вислухати його душевну скаргу-прохання, що прикра пригода в
управi не давала йому вночi заснути, що через не© вiн зненавидiв
облесливого писаря-товстуна.
- Байбал з Бордонського наслегу?
- Так, - кива головою погонич. - Родом.
- То запросiть його на сани, - перебива його Грабовський - Я хочу з
ним побалакати.
- Ого! - смi ться фурман. - Запросiть... Зараз його й калачем не
виманите звiдси, коли прийшов на сво озеро
- Сво ? Там озеро? Його?
- Гарне озеро, побачили б ви його влiтку. А Байбаловим люди називають.
Про те озеро та рiзнi дiдовi химери, пов'язанi з цим озером, знають не
тiльки в Бордонському наслегу чи в Мархiно, а й у всьому Вiлюйському
окрузi.
Спинивши коней, фурман крикнув. Байбал, либонь, почув, бо обернувся до
пiдводи лицем, але не вiдгукнувся. тiльки помахав шапкою - не прийде.
- От бачите. Оце доки не обiйде всеньке озеро, а потiм не почвала од
нього до рiчки, доти й не звертайся - все дарма. Ще сьогоднi побачите
його, сам знайде вас, якщо завiта до наслегу. Бо може й не завiтати. То
такий. Усе прикида , мудру .
- Над чим мудру ?
- Це дiло довге, двома словами не розкажеш.
- То розкажiть бодай коротко. Розумi те, вiн учора почав був викладати
менi в управi якусь свою скаргу, але писар витурляв бiдолаху.
- Ойо-йой, - зiтхнув фурман. - Таки правду кажете - бiдолаха. Хiба той
писар уперше витурляв його? Та й чи до вас першого зверта ться Байбал?
- Хто ж вiн такий i чого хоче?
Пустивши коней легким чвалом, фурман почина розповiдати. Власне, вiн
не все достоту й вiда про бордонського дивака. Зна лише те, що чував од
людей. Колись, рокiв п'ятнадцять тому, Байбал був хазя©ном середньо© руки.
Мав садибу, юрту з чималим хитоном для скотини, десяткiв зо два корiв,
коней, волiв, навiть власну сiножатку. I громада поважала його, бо й тодi
ще не давав пальця в рот нi старостi, нi ясачникам. До того ж добре знався
на рибальствi i готуваннi рiзних сим.
Та от налетiло на чоловiка лихо, мов буран серед погожого дня. Дружина
померла вiд пологiв, а дiти, залишившись без материнського догляду, почали
слабувати, слiпнути i пiшли одне за одним у землю. Мовлять же люди - бiда
не сама ходить, а й свою донечку за собою водить...
Покликали якось Байбала в улусну управу та звiстили: вiн - великий
грiшник, злочинець. Он уже скiльки рокiв не платить казнi податкiв. I не
допомогло йому нiщо - нi запевнення, що був справним платником, нi
благання, нi сусiди-свiдки, бо ж паперiв про виплати не мав на руках.
Щоб розквитатися з казною, мусив Байбал спродати за безцiнь i скотину,
i сiножатку, i сво рибальське причандалля. То все робота старости.
Староста, кажуть, загарбав бiльшу половину Байбалових статкiв. Так
колишнiй господар обернувся на барахсана, сiрому. Правда, Байбал не
скорився лихiй долi. Подався в округ зi скаргою, але те нiчого не дало.
Довго не повертався бiдолашний додому, жив нiбито у Вiлюйську, наймитуючи
при каторжнiй тюрмi. Зда ться, й зараз там, тiльки iнодi навiду ться до
рiдного наслегу. Все клопочеться про те озеро.
- Як то?
Це також ма свою iсторiю. Стративши родину й господарство, Байбал став
трохи несповна розуму. Мiркуючи над тим, як оборонити бiдноту вiд
зажерливих тойонiв, надумав випустити воду з цього озера i таким чином
дати барахсанам землю пiд сiнокоси. Те нiби наснилося йому, пiдказано
самим богом суходолу, який у тяжкому двобо© здолав бога водяного. От
чоловiк i не може заспоко©тись. Безлiч разiв був у голови нашо© управи, i
в окружного справника, i в попiв, але всi вони лише глузують над ним...
9_
- А може, я таки по©ду з вами? Все ж пiдсоблю.
- Нi, нi, не треба. Ми й самi впора мося, звиклi.
- То вiзьмiть хоч мою кожушанку, дивiться, який мороз надворi,
простудитись можна.
- I не вигадуй того! - замахав обома руками Байбал, наче одбивався вiд
напастi. - сти бери на столi та пiдкладай дров у камельок, а як хто
питатиме, то скажи, скоро повернуся.
Вiн пiдперезав на собi лахмiття, взяв поперечну пилку й сокиру пiд
стiною i вийшов.
Залишившись один, Грабовський довго стояв, тримаючи в руках кожушанку,
i мовчки дивився на похиленi, струхлявiлi дверi, немовби сподiвався, що
вони ось-ось знову одхиляться i хазя©н вiзьме запропоновану йому одежину.
Але старий не повертався. Лише згодом донiсся його хрипкуватий голос:
- Хот! Хот!
Грабовський глянув у вiкно, та через товстий шар криги нiчого не
побачив. Повiсивши кожушанку на кiлок, став оглядати юрту. Вона не гiрша i
не лiпша од тих, котрi ранiш довелося бачити. Хiба що старiша, бо стiни
осiли в землю, та менш обжита i тому трохи пустельнiша й нiби просторiша.
В одному кутку - стiл, обабiч якого притулилася низенька лава та два
стiльцi, в другому - щось схоже на тапчан, в третьому - масивна росiйська
пiч, у четвертому - камельок, що пахтить теплом, - ото i все багатство
Байбалово© господи, коли не рахувать Павлово© скриньки та книжок, якi
лежать купою посеред юрти.
- Ой господо, господо, - подумав уголос. - Як то поведеться в тобi?
Треба ж було трапитись такому.
Трапилося справдi те, чого i в думцi не могло бути.
Бордонський староста, мiсцевий тойон рокiв за шiстдесят, з хитрими
миготливими очима, стрiв засланця, як ще його нiхто не зустрiчав.
Заглянувши в папери, почухав потилицю i скривився, нiби вкусив перцю.
- Ну що ж, - протягнув лiниво. - Коли велять, то нам належить
виконувати. Однак попереджаю. У нас, зна те, не Якутськ, не Вiлюйськ,
навiть не Мархiно. Тут я не допущу сваволi. Якщо буде потрiбно кудись
одлучитися чи ще там що, - неодмiнно сказати менi. Словом, шукайте собi
житло. Загляньте он туди, - показав у вiкно на юрту, яка ледве визирала з
снiгового намету.
На тому розмова й припинилася: староста був напiдпитку i не дуже
цiкавився особою засланця, а Грабовський не хотiв псувати собi настрою
пiсля при мно© дороги.
Сусiди старости взяли нового бордонського пожильця переночувати, хоч i
самим було тiсно: крiм господаря й господинi, в юртi тулилося п'ятеро
дiтей. Обiдати запросили. Розмовляли мало й переважно на мигах, бо зо два
десятки якутських слiв, котрi вже встиг опанувати Павло, мало допомагали,
а хазя© не вiдали того, що можна балакати не по-©хньому.
Не встигли встати з-за столу, як до юрти зайшов Байбал. I зразу, навiть
не привiтавшись, почав викладати свою скаргу. Слухаючи, Грабовський
дивувався: чи тому, що вже дещо знав про нього вiд фурмана, а чи тому, що
старий говорив розважнiше, нiж тодi в управi, але тепер його можна було
зрозумiти.
Нiхто з начальства не хоче вдуматися в добру раду Байбалову. х,
начальникiв, як i бордонського старосту, не муляють злиднi. А яка ж то
була б вигода вiд осушення озера, вигода насамперед для бордонсько©
бiдноти! Та й хiба те озеро дине? Скiльки ©х у Вiлюйському окрузi, в
цiлiй Якутi©! Ото б прибавилося землi i пiд сiножатi, й пiд поля! Так не
хочуть послухати, окаяннi, не вiрять, регочуть! Нi, треба, либонь,
говорити не з начальниками, а з людьми. Коли люди самi нарештi вiзьмуться
за розум - дiло пiде...
Довго розповiдав Байбал про якутське життя, про недолю барахсанську та