Страница:
- Ви куди?
- Треба шукати. Вiн зараз у такому станi, особливо сьогоднi, що може
зважитися на найгiрше. Ти ж читала в листi - нiчого цiкавого не осталось
на свiтi. Тепер, Нюргустано, за ним треба пильно й невiдступно стежити,
навiть уночi.
- Я стежу. Тiльки нинi не впильнувала, бо корiв до©ла, коли вiн вийшов
з подвiр'я. Ольго Василiвно, менi можна пiти з вами?
- Одягайся скорiш.
Наливний дощ забивав дихання, слiпив очi. Розгрузла вулиця, здавалось,
уся тягнулася за ногами.
Обходили весь примiський берег, заглянули на пристань, де майже нiкого
не було, в переповнену людьми улусну, в музей, у лiкарню, знову повернули
в мiсто, i марно.
Дощ поволi вгамовувався. На небi хмари розiйшлися, iнодi показувалась
половина блiдого мiсяця, деiнде жеврiли зорi - на землi посвiтлiшало й
повеселiшало. Хоч у черевиках давно вже помiж пальцями цвiркала вода,
великi калюжi обминали.
Йти було легше, нiж ранiш, але в Ольги на серцi з кожним новим кроком
ставало все тяжче й тяжче. Наростала тривога, множились темнi й лиховiснi
передчуття. "Павле, Павле! - кричало серце. - Де ти, милий, що з тобою?
Одiзвися! Позабудь горе, що несподiвано впало на тебе. Ще настануть кращi
часи. Весною по©деш з нами у Балаганськ, розвi шся... Бо як ти, боронь
боже, щось заподi ш собi, я також не витримаю, пiду за тобою. Обiцяв
написати в мiй альбом вiрша..."
Нюргустана схопила Гаврилову за руку.
- Дивiться, - показала на ру©ни острога. - Доки стояло недалеко вiд
стiни, я думала, привиджу ться, а як рушило, о-о.
- Павле-е!! - гукнула з усiх сил Гаврилова.
Постать спинилася.
- Павле Арсенович-чу-уу! - зiрвався дзвiнкий Нюргустанин голос. - Iдiть
сюди! Скорiше-е!
- Що ви тут робите? - спитав Грабовський, пiзнавши ©х. Був до краю
знiяковiлий i розчарований.
- Ми, ми... - запнулася дiвчина.
Нарештi подолала зацiпенiння Ольга.
- Йдемо до нас. Нюргустана хоче взяти в мене канву для вишиття. А ти
чого там тинявся, куди чимчикував?
- Гуляв собi...
- От i добре, що гуляв, тепер ходiмо з нами.
Грабовський завагався.
- Менi треба додому.
- I тобi не соромно? Стiльки блукав, а зараз - додому. Значить, одна
дiвчина слiпатиме назад поночi. Парубок назива ться. Бери, Нюргустано,
його з того боку за руку, та й вестимемо удвох, наче бранця.
Розмова не в'язалася. Йшли мовчки, ледве витягуючи ноги з болота. У
нiчнiй тишi Ольга виразно почула дикий лемент труби та надсадне гупання
барабана. Щоб якось одвернути Павлову увагу вiд весiлля, почала говорити
голосно й безтурботно:
- Одгадай, Павле, яка в мене сьогоднi радiсть?
Вiн не вiдгукнувся.
- Хiба тобi не цiкаво?
- Скажи.
- Отримала листа з Iркутська, вiд брата. Незабаром ма при©хати до нас
погостювати. Якщо хочеш, напиши доручення, я одiшлю йому, i вiн привезе
тобi листи, якщо вони там . Напишеш?
- Нi.
- Чому? Ти ж так побивався за листами з Укра©ни.
- Колись побивався, а зараз не хочу мати ©х, i не нагадуй менi про них.
Обiйдуся...
***
Крокуючи по дерев'яному мостовинню, ставили ноги обачно та скрадно, бо
з прощiлин мiж дошками вода сичала прудкими гадюками, забризкуючи чоботи й
одежу.
- Гляньте, як розбушувалася Лена, - мовив Кость Семенович, коли
спинились за сажень вiд води, що при березi вже бралася тонким, схожим на
павутину, льодом. - Видно, не хоче красуня даватись у крижаний полон,
змага ться за волю й тепле лiто. От сила життя, прямо-таки нездоланна. Все
чiпля ться за нього, все виборю собi право на iснування.
- Чiпля ться, доки те iснування ма смисл, - докинув Грабовський.
- О, безумовно. Але смисл - то не богом кинута з неба манна. Його
створюють, його виробляють, множать самi люди. Нi, не кажiть, Павле
Арсеновичу, життя - велика й мудра рiч, не менi вам говорити, вас повчати.
- Еге ж, - зiтхнув Грабовський. - Мудра доти, доки не вичерпу ться саме
©© мудрiсть. А вже коли та мудрiсть...
- Оберта ться на дурiсть?
- Хоча б.
- Тодi?
- Кожен по-сво му вирiшу i шука розв'язки.
- Кожен, пригаду ться, якось говорили ви з iншого приводу, по-сво му з
глузду з'©жджа . Дехто навiть пуска кулю в лоб.
- Iнодi трапля ться й таке. Самогубство не завжди можна засуджувати, бо
воно бува не тiльки ознакою морально© незагартованостi, невмiння знайти
вихiд, осягнути перемогу. Розумi те, коли нарештi вiдчу ш...
Грабовський замовк, байдужим поглядом озираючи сiрi й невиразнi обриси
мiста, поснованого вранiшнiм туманом.
- Продовжуйте.
- Коли нарештi вiдчу ш, що далi тво життя втрача свiй сенс, ста
тягарем i для тебе самого, i для iнших людей, ех...
Грабовський знову замовк. Гаврилов поглянув у його вiдчуженi й
засмученi очi. Також якийсь час помовчав, дивлячись на острови, уже злегка
позолотавленi невеселим пензлем ранньо© якутсько© осенi.
- Ви, Павле Арсеновичу, - сказав перегодом, - так говорите, наче самi
готовi звести на себе руку. Дивно чути таке з ваших вуст.
- Можливо...
- Готовi?
Грабовський промовчав.
17_
Хоч надворi лютував шалений мороз, на шибках сiрiв товстий шар криги, а
в кiмнатi висiла напiвтемрява, серце бринiло весняним настро м. Такого
дня, як нинi, не пригаду давно. Перед обiдом його викликали до
полiцейського управлiння i сповiстили дозвiл мiнiстра внутрiшнiх справ
пере©хати до Тобольська.
Там же, в управлiннi, отримав велику бандероль та лист вiд Бориса
Грiнченка В бандеролi - цiле багатство: крiм кiлькох незначних книжечок -
"Про вiспу", "Батькове вiщування", - словник Тимченка, житт пис Iвана
Котляревського та найновiшi номери "Лiтературно-наукового вiсника". Не
встиг переглянути весь цей скарб, як Нюргустана принесла листи вiд Вiктора
Костюрiна, Миколи Вiташевського, Миколи Ожигова i Михайла Ромася,
привезенi Ольжиним братом з Iркутська.
Дiвчина також сказала - Гаврилови кликали до себе на вечерю. Але не
пiшов. Не мiг пересилити себе. Стiльки новин, що не вмiщалися нi в головi,
нi в грудях. Вiктор Федорович просив статей для свого "Сибирского листка";
Вiташевський сповiщав, що розлучився з Зубриловим ще в Iркутську - Василь
Петрович по©хав у Центральну Росiю, вiн же добрався до рiдно© Херсонщини i
поновлю там старi зв'язки, шука роботи; Микола Ожигов хвалиться - таки
доскочив свого, влаштувався при верхоянськiй лiкарнi, хай поки що тiльки
санiтаром, але, мовляв, поганий той солдат, який не мрi про маршальський
жезл...
Книжки та журнали переглядав пiсля вечерi. Найбiльше вразив
"Лiтературно-науковий вiсник". Так i тягне на запальне сперечання з
редакцi ю. Вона, редакцiя, одрива ться вiд реального грунту, забува про
елементарну чемнiсть, завищу цiну свого часопису. Порiвнюючи "Вiсник" з
"Зорею", перебiльшу його вагу. Нi, нi, цей журнал таки не сто©ть вище
"Зорi", зокрема в справi рiдного слова
Справдi ж бо, якщо викинути переклади та статтi про чужостороннiх
письменникiв, то звiстки про нашу лiтературу стануть ще бiднiшi, нiж у
"Зорi", матерiал суто укра©нський вийде убогеньким.
З "Зорi", наприклад, можна було дiзнатися, якi часописи виходять у нас
та про що в них пишеться, а з "Вiсника" i того не довiда шся, хоч знайдеш
розвiдку, присвячену Малярме. Отже статтi про Ветлину, Лесю Укра©нку та
Щоголева - оце, зда ться, i весь укра©нський матерiал. Важко сподiватися,
щоб "Вiсник" таким, яким вiн зараз , завоював собi багато прихильникiв на
Укра©нi. Та й не тiльки на Укра©нi. Взяти хоч би мене. Я, звiсно, радий
читати статтi про Золя, але хочу знати також сво рiдне письменство, бо
знаю його чи не найгiрше. I не тiльки я.
Та це й не диво. Адже у нас не те що звичайна громада, а й письменники
погано знають свою рiдну лiтературу. "Вiсник" добре зробив би, коли б дав
побiльше таких статей, як про Ветлину, Лесю Укра©нку та Щоголева, а проте
©х мало. Зда ться, земляки сказали б превелике спасибi, коли б "Вiсник"
почав систематично подавати iсторiю нашого письменства, як колись подавала
"Зоря" статтi небiжчика Огоновського. Дума ться, в цьому у нас потреба
найдошкульнiша.
Подавати. А чи кому на Укра©нi написати ту "Iсторiю"? На жаль, тих,
яким по плечу така грандiозна, потужна i складна робота, небагато. Хiба що
Iван Франко. I Борис Дмитрович - чоловiк тямущий, беручкий та з нахилом до
розма©тостi, а все-таки його творчi iнтереси лежать переважно в iншiй
суспiльно-культурнiй сферi. Тут необхiднi велика ерудицiя та нахил до
розумного синтезу. Треба не хапатися за все, не зводити докупи грiшне й
праведне, справдi гiдне уваги i прохiдне, як це робив Омелян Огоновський,
а одiбрати найцiкавiше та найвизначнiше i таким робом науково, без
звичайно© нашо© хаотичностi, в одному спорому томовi оглянути,
проаналiзувати нашу лiтературу, виявити ©© природу й тенденцiю На таке
зараз на Укра©нi здатен, мабуть, лише один Франко - бiльше нiхто. Треба
написати i нагадати йому про це.
У дверi постукали.
- Зайдiть, - кинув через плече.
Згорнув "Вiсник" i оглянувся. Бiля порога стояла Нюргустана з книжками
пiд пахвою.
- То що?
- Ольга Василiвна розгнiвалася, що ви не прийшли, i оце передала, -
дiвчина простягнула книжки.
Там були твори Морiса Метерлiнка, Поля Верлена та Казiмiра Тетмай ра.
- А де ж Негрi?
- Ольга Василiвна вибачалась. Не знайшла. Казала, були в одного
чоловiка аж два томи, ще й iталiйською мовою, але той чоловiк переслав ©х
сво му приятелевi у Верхоянськ. Кость Семенович просив завтра неодмiнно
завiтати до них.
I вийшла.
- Ого! - вигукнув радiсно, дивлячись на книжки й листи, якими був
закладений весь стiл. - От привалило щастя! Тепер на кiльканадцять днiв
буде чим упиватися.
Одне щемiло в грудях - Ада Негрi. Нема. Шкода, бо ж твори тi ©
талановито© iталiйсько© поетеси дуже полюбились йому, i хочеться подати ©©
укра©нському читачевi рiдною мовою. Дивовижно, але чомусь нiхто з
укра©нцiв не переклада Негрi. Невже не знають ©©? Не може того бути. А
перекласти кому. Хоч би наша Леся - вона б здужала це зробити
якнайкраще...
За вiкном зойкнула брама. Форкнули конi. Забряжчала упряж. Хто б це мiг
пiд'©хати так пiзно? Всi Габишеви, зда ться, дома. О, гомонять. Хтось таки
при©хав. Уже тупають пiд дверима.
Доки видобувся з-за столу, у хату вже зайшли Байбал та Дулемба.
- Хiба ж я не казав тобi, Гене? - запитав старий якут, наче продовжував
розмову. - Всеньке мiсто, мабуть, третiй сон досипа , а вiн - дивися на
нього. Отак було i в Бордонському. Працю ш, Павле? Здоров.
- Здоровi будьте з при©здом, - привiтався Грабовський, обiймаючи
Байбала. I кинувся до Дулемби. - Ви також будьте здоровi, Генрику
Адамовичу. Яким побитом прибилися до нас? Роздягайтесь. А хто ще
надворi?
- Нема нiкого, - вiдповiв Байбал. - Фурман по©хав до улусно©, там
ночуватиме. Треба тiльки речi занести.
- Якi?
- Мо©, - докинув Дулемба. - Я вже назовсiм з Вiлюйська.
- У Якутськ?
- На захiд. Маю дозвiл, пся крев, вiдпустили нарештi.
Гармидер, що зчинився, розбудив хазя©в. До кiмнати Грабовського зайшов
Габишев. Привiтавшись з прибулими, скоро поставив на стiл гарячий самовар.
- Оце дiло, - закректав Байбал, тулячи шкарубкi руки до блискучих бокiв
самовара. - Ну, як ти тут, Павле?
- Спасибi, нiчого. Тягну помаленьку.
- Вiн у нас молодчага, - похвалив Габишев. - От лише багато чита i
пише, а вiдпочива мало.
- Мало, кажете? - перепитав Байбал. - За це i я не дуже хвалю його.
Завжди такий.
- Ну, пийте чай i розповiдайте менi вiлюйськi новини, - просить
схвильований Грабовський. - Що поробля Ромась?
- Гарний чай, - смаку Дулемба. - А Михайло Iванович уже давненько
ви©хав з Вiлюйська.
- Куди?
- Осiв у селi Сантар Вiлюйського округу i заправля метеорологiчною
станцi ю. Чоловiк умi чiплятися за життя. Про Гiммера, далебi, чував?
- Нiчого.
- Той лайдак таки вкоротив вiку Суруксутовi невдовзi по тво му
вiд'©здi. Потiм Дабиит його вдруге почастував, то вiн i вiддав дябловi
душу. Правда, з Вiлюйська сучий син ще вибрався живим, а дорогою, кажуть,
сконав.
- Як це - вдруге?
- Тодi, в позаминулому роцi, то ж Дабиит походив коло Гiммера. Сам
признався. Зна ш, цiха вода бжегi рв ...
- I що ж з Дабиитом?
- Нiчого, бо того нiхто не бачив i не вiда . Тiльки ми зна мо. Аанис
уже добре чита й пише, збира ться братика вчити.
- Братика?
- Молодшого. Балбаара народила Дабиитовi сина. Такий файний козарлюга,
що й ну. А того гунцвота бачиш тут?
- Якого?
- Сержа.
Грабовського пересмикнуло.
- Бачу iнодi. Куди ж ви дума те направити сво© стопи?
- Додому, звiсно. Хочу в Варшаву, якщо пустять. Треба ж продовжити нашi
справи з "Пролетарiатом". Не знаю тiльки, чи iсну вiн тепер.
- А як же з Юга м? - зверта ться Павло до Байбала. - Ще не згорiв?
Старий невдоволено супиться, скоса поглядаючи на Дулембу.
- Не згорiв. Я уже було зiбрався пiти в наслег i спопелити шкуродера, а
Ген одговорив. Каже, пiдпалом одного тойона всi © кривди не подола ш...
18_
Повертаючись вiд Гаврилових, зайшов до Якуцевичiв - давно бачився з
цi ю милою родиною та й мав намiр позичити збiрку поезiй Фета. У свiтлицi
застав Антонiну Михайлiвну за роботою. Господиня вiдклала зошити, якi
перевiряла, i пiшла назустрiч.
- Добрий вечiр, Павле Арсеновичу, - люб'язно посмiхнулася, i на ©©
округлому лицi вирiзьбилися симпатичнi ямочки.
Вона звернула увагу на барнаульське хутро, яке сягало гостевi майже до
п'ят.
- З обновою вас. Але чого це ви, коли запахло весною, надумали знову
викликати зиму? Не набридло?
- Хай ©й всячина, - вiдмахнувся, роздягаючись. - Дбайливий господар
готу сани влiтку.
- З якого часу почали ви прицiлюватися на дбайливого господаря? Такi
таланти за вами, зда ться, не водились.
- I зараз не водяться. Якось само собою вийшло. Ходили вчора з Байбалом
на базар - помаленьку готуюся в дорогу. Ця свита вподобалася старому, то
вiн i пораяв купити. В Тобольську, мовляв, також не душно взимку. От i
придбав та й вирiшив обносити. До того ж у вашiй хатi сьогоднi
холоднувато.
- В тiй кiмнатi теплiше, але там дiти граються, а я сюди перейшла.
Дрова сирi, горiти не хочуть. Адольф затримався на службi, якась нарада в
нього, а вiн у нас майстер розпалювати.
- Зараз я спробую, - викликався Грабовський. Скоро на пiдлозi виросла
чубата купка бiленьких трiсочок, а в печi загоготiло полум'я, розстеливши
золоту райдугу на пiдлозi й стiнi. Антонiна Михайлiвна скинула демiсезонне
пальто, в якому працювала, i заглянула в сусiдню кiмнату.
- Дiвчатка! - гукнула. - Подивiться, хто до нас прийшов.
З дверей випорхнули, як перепiлки з-пiд копи, Вiра й Ляля.
- Дядьо Павло! Дядьо Павло, - лепетали навперейми.
За мить маленька Ляля вже сидiла в гостя на колiнах, тримаючи в руках
сво© потрiпанi книжки, i лисичкою дивилася йому в очi.
- Дядьо, прочитайте казочку.
- Добре, добре, - пестив ©©, пiдбираючи з чола неслухнянi косенята. -
Прочитаю, але ти спочатку скажи менi, як тебе звати-величати.
- Якутевич, - випалила.
- Як? Не второпаю.
- Ну, Я-я... Якутевич.
- Скажи правильно.
- А я ж правильно.
- Хiба ти Якутевич?
- Нi, не Якутевич, а Якутевич.
- Кажи, Лялю, Яку-це-вич, - докинула Вiра.
- Я так i кажу - Яку-те-вич. Читайте вже.
Грабовський взяв тоненьку книжечку з гарними малюнками, оглянув,
розгорнув i почав:
Жил старик со своею старухой
У самого синего моря...
- Цю знаю, - вередливо заломила губи.
- Зна ш? Продовжуй.
- Спочатку. Добре?
Грабовський хитнув головою.
Жил старик со своею старухой
У самого синего моря;
Они жили в ветхой землянке
Ровно тридцать лет и три года.
--- Зна ш. А цю:
Жил-был поп,
Толоконный лоб.
Пошел поп по базару...
- Не хочу про Балду, - замахала дiвчинка руками. - Хочу про вченого
кота, який вдень i вночi ходить на золотому ланцюжку.
- Зараз знайдемо i про кота.
Втрутилась мати.
- Годi читати. Iдiть, дiвчатка, спати. А ви, Павле Арсеновичу, щоб не
нудилися, доки я вкладу дiтей, побалакайте з вашим Тарасом, - подала
книжку.
- "Кобзар"? Звiдкiля вiн у вас?
- З Ки ва.
- Справдi?
- Ще як була курсисткою, ©здила в Ки©в i купила. Я дуже люблю
Шевченковi твори. А "Садок вишневий коло хати" то й Вiрочка зна
напам'ять.
Гортав "Кобзаря", перечитував з дитинства знанi вiршi, а в головi
снувалися радiснi думки. Ех, Тарасе, Тарасе, батьку наш великий, ясновидцю
незрiвнянний. Пiднiсся ти над свiтом, як отой вiкопомний Прометей. I
Укра©ну пiднiс, дав крила могутнi. Тво слово вита не тiльки над Невою й
Тереком, Вiслою i Влтавою, воно сягнуло i туди, де тисячi невiльникiв iз
нiр золото виносять, щоб залити пельку неситому, аж сюди, на вiчну
мерзлоту, де майже третину року лежать снiги, у край нелюдських мук та
безнадi©...
- Не хочуть спати, хоч камiнцями ©х прикладай, - заговорила Антонiна
Михайлiвна, причиняючи дверi. - I отак завжди, коли ви приходите.
Побалакали з Тарасом?
- Спасибi, побалакав. У нас з ним давня розмова i нiколи не скiнчиться.
Якраз цього видання "Кобзаря" не маю.
- Хочете випросити? Зразу кажу - не подару мо, вiн i нам потрiбен. Коли
дума те покидати Якутськ?
- Чекаю, доки води збiжать та повiтря прогрi ться. Планую вирушити десь
на початку червня. А ви?
- Ми, мабуть, ранiш. Адольфа вже чека служба в Петербурзi. Оце ж
провела останнi контрольнi роботи, хочу виставити гiмназисткам пiдсумковi
оцiнки. Анфiси не бачили цими днями?
- А чого б мав бачити? - запитав сердито. I спохопився: так розмовляти
з гостинною хазяйкою не можна. Продовжив спокiйнiше: - Пiсля останньо©
розмови в бiблiотецi не стрiчав i не хочу стрiчатися з нею.
- Дарма. Це не пасу вам. Варто було б побачитися. й зараз нелегко.
- Не цiкавлюся.
- Знову ж - дарма. Станьте вище особисто© образи. Кожен день забiгаю в
бiблiотеку. Плаче, бiдолашна, за слiзьми свiта не бачить.
- Чого? - i сам незчувся, як запитав.
- Рида , ка ться, лiктi б гризла, та не дiстане. Усе через нього,
Сержа. Спершу, каже, був такий галантний, турботливий i щедрий на
обiцянки, а тепер звiром став. Зневажа нею, допiка , що любила вас,
ганьбить вуличною. Додому приходить п'яний, а часто ночу хтозна-де.
Перевелася дiвчина нiнащо, важко й пiзнати. Питала, як ви живете, як
почува те себе. Довго розпитувала про вас, про ваше здоров'я.
- З яко© речi?
Антонiна Михайлiвна помовчала.
- Не будьте таким жорстоким. Пита , значить, серце болить. Вона вас
таки щиро любила i зараз боготворить. Свого часу я також ©© засудила без
найменшо© скидки. Менi було боляче за те, що сталося мiж вами.
- Я винуватий?
- Винувата вона. А може, й не зовсiм вона. Тепер це менi, зда ться,
ясно. Всьому причина - той булькатий недолюдок, Серж. Вiн зманив ©© у свою
пащу, як удав зманю зайця.
- Хай би мала голову на плечах.
- Згодна з вами. Нам, жiнкам, на жаль, нерiдко браку тi © голови. Але
за те нас треба не тiльки ганити, а iнодi й спiвчувати нам, допомагати.
То, звичайно, ваша справа, однак менi зда ться, ви ма те зустрiтися з
Анфiсою, поговорити, пiдтримати в нiй дух. Саме ви, бо нiхто, крiм вас, ©©
не розважить, нiкого вона не послуха , нiкому не повiрить.
Грабовський рвучко пiдхопився з стiльця, пройшовся по кiмнатi i знову
сiв, розмашисто громадячи п'ятiрнею чуприну.
- Антонiно Михайлiвно, ви зна те, я вас шаную i поважаю, готовий
слухати вашi поради завжди, але те, що ви зараз сказали, вибачайте ..
Розмову перебив Адольф Карлович. Прийшов дуже збентежений.
- Що з тобою? - стривожилась дружина.
- Зi мною, Тоню, нiчого, а з музе м гiрше й бути не може. Знову оце
воювали за нього. Хочеться ж довести до пуття, а тут цi башибузуки
уперлися.
Осадчий ледве стояв на ногах, але язик його не заплiтався, а очi
дивилися смутно-смутно. Був похилений, наче пiд важкою ношею, i не такий
словоохочий, як завжди.
- Не виганяй мене, Павле, - заговорив жалiбно, майже крiзь сльози. - Я
не прийшов просити на мерзавчика. Оце вперше за тиждень випив чарку. Не
мiг не випити. Хата на пекло обернулась, руки до мотузка тягнуться...
Грабовському стало жаль осадчого. Хай вiн колишнiй кримiналiст, дрiбний
фiскал i п'яничка, однак зараз у ньому говорить, видно, не горiлка, а таки
справжн горе.
- Що трапилось?
- Утiк, одцурався, душогуб.
- Хто?
- Та ж той, Серж, святi б вiд нього одцуралися. Ма тки пiд Москвою,
економ... Чу ш, на тому тижнi по©хав, обiцяв скоро викликати Анфiску,
мене. А вчора прийшов лист вiд нього. З дороги написав, iрод. Каже, нiяких
ма ткiв у нього нема, ©де не в Москву, а куди - то його справа. I, мовляв,
не шукай, не допитуйся, бо ти нiяка менi не дружина, а шлюха й полюбовниця
Грабовського. Iди до нього, той усе простить. I передай йому, щоб завжди
пам'ятав, як кривдити мо©х приятелiв.
- Так i написав?
- Отак! _Щось про Вiлюйськ згаду , якусь колонiю прокажених, якогось
начальника. Покинув з животом. А вона, чу ш, мовби не при сво му розумi.
То плакала, а тепер уже й не плаче. Ходить, як причинна, балака сама з
собою, регочеться. Я вже й потерпаю за не©. Порадь, Павле, що робити?
У Грабовського не було поради. Вiн уже забув i свою образу, i горе, i
муки, яких зазнав. Хотiв чимсь допомогти колишнiй ученицi, та чим саме -
не знаходив.
* * *
Обидва пiдхопились раненько - разом з веселим червневим сонцем.
Нашвидкуруч поснiдавши, взялися за роботу - пакували поклажу на дорогу.
Коли зв'язали книжки, Байбал завдав першу в'язку на плечi i подався до
пристанi, а Грабовський - у полiцейське управлiння.
Секретар зустрiв його люб'язно.
- Значить, не сподобалося в нас. Шука те лiпшо© долi. Воно, звiсно,
риба любить глибину. Але Тобольськ, порiвняно з Якутськом, не набагато
кращий.
- Казав слiпий, побачимо.
- Дотепно, - реготнув секретар. - От вам прохiдне свiдоцтво,
розпишiться, що отримали, - вiн ткнув пальцем у розкриту книгу. - I
пам'ятайте, в Тобольську ма те бути двадцять другого червня, рiвно через
шiсть днiв Там уже знають, вас зустрiнуть, як положено. Коли ж дорогою
десь затрима теся, мусите негайно заявити мiсцевому полiцейському
начальству i зробити вiдповiдну позначку в цьому документi.
Дома застав Ольгу. Стояла посеред спорожнiло© кiмнати, засмучена, нiби
зiв'яла.
- А де Кость?
- Не змiг прийти, - зiтхнула. - Ти ж бачив увечерi, який вiн був, а
вночi ще погiршало, не годен i з лiжка пiдвестися.
- Шкода, дуже шкода, - зiтхнув також Грабовський. - Боюсь, аби його
хвороба не загальмувала ваш вiд'©зд.
- Все може бути.
Забiг Байбал - розiпрiлий, захеканий. Похапцем витирав шапкою чоло,
стягував з себе кропив'яний налигач, котрим був пiдперезаний.
- Давайте скорiш, - квапив, обв'язуючи налигачем скриньку з одежею. -
"Якут" уже готовий. Люди займають сво© мiсця. Я книжки занiс на палубу i
залишив бiля них Нюргустану. Гайда, запiзнимося. Капiтан кричить...
Як ступили на пристань, пароплав клично загув.
- Давайте, давайте! - гукала Нюргустана.
- Iду! - вiдповiв Байбал.
Павло й Ольга спинилися. Вiн поцiлував ©© в щоку.
- Спасибi, друже, за все, за все. Повiк не забуду. Дивись за Костем i
за собою.
Гаврилова витерла очi.
- Ти ж напиши, як до©деш. Посилай у Балаганськ. Доки лист прийде, ми
будемо там.
Байбал i Нюргустана вже стояли бiля трапу. Обом ©м потиснув руки i
зiйшов на корму.
Пароплав потягнув люльку, обгортаючись чорним димом, знову пробасив,
сановито похитнувся i рушив.
- Щасливо© дороги-и! - махали руками Ольга й Нюргустана.
А Байбал мовчав. Здавалося, так i застиг обiч них, пiднявши шапку над
головою.
Важко сопучи, "Якут" поволi вигрiбся до середини рiчки.
Павло стояв на кормi. Очi туманились вологим серпанком.
От i все. Шiсть з половиною рокiв. Рокiв мук i конання, злетiв i
падiнь, лютих снiговищ i шалених спек. I - зустрiчей та розлук.
Кранiхфельди, Ожигови, Вiташевськi, Зубрилови, Якуцевичi, Гаврилови,
Михайло Ромась, Генрик Дулемба, Байбал, Дабиит, Ааанис, Балбаара,
Нюргустана. Бiльше нiкого i нiчого. Нiкого?
- А хто ж то? - ворухнулись губи.
До причалу бiгла жiнка. Побачивши пароплав, що вже обгинав острiвець,
вона спинилась недалеко вiд Ольги та Нюргустани i прихилилася до одинокого
стовпа на причальному вигонi. По бiлому шарфi, що пiнився на ши©, пiзнав -
Анфiса. Кiнцi шарфа, здавалось, осиротiло маяли, наче прощалися.
Вихопив з кишенi газету i теж помахав.
- Прощай. Прощайте.
Ще бiлiтимуть снiги, ще болiтимуть серце i тiло.
З повiк викотилася маленька тепла кулька. Тихо стрибнула, вдарилась об
палубу i обернулася на зiрчасту пляму.
_
1964 - 1970_
[1] Маслосвяття, або леосвячення, - давнiй християнський обряд, що
вiдбувався дома у хворого з читанням молитв та змащуванням недужого оливою
- ле м, з яким нiбито сходить на людину "божественна благодать" i змiцню
©© сили.
[2]Сий (церковнослов'янське) - _iснуючий.
[3] Ни (церковнослов'янське) - _нас.
[4] Ви щасливi, коли переслiдують i гонять вас, говорять про вас
всiлякi образливi слова i кривдять за мене: радiйте i тiштеся, бо ваша
велика винагорода на небi (церковнослов'янське)_
[5] Alea jacta est (лат.) - _жереб кинуто.
[6] De mortuis aut bene aut nihil (лат.) - _про мертвих говори або
добре, або нiчого.
[7] Erare humanum est (лат) - _помилятися притаманно людям.
[8] Патристика (вiд лат, pater - батько, отець) - сукупнiсть творiв так
званих християнських отцiв церкви, якi розробили в II - VIII ст. основи
церковно© догматики, богословiя (теологи) та фiлософi© християнства.
[9] Bellum omnium contra omnes (лат.) - _вiйна всiх проти всiх.
[10] В шинку, харчевнi.
[11] Твое царство.
[12] Поки в нашiй головi.
[13] Турбота.
[14] Гiднi господа бога.
[15] Але всi цi.
[16] З' днанi.
[17] 'Vale (лат ) - _будь здоровий, прощай.
[18] На ноги каторжникiв надягалися кайдани вагою в тринадцять фунтiв.
[19] Наслег - маленьке селище в Якутi©, щось схоже на хутiр Улус -
також селище, тiльки бiльше.
[20] Протест проти свавiлля тюремно© адмiнiстрацi© i заклик до
арештантiв вчинити масовий опiр, за що М. Ромась був засуджений на шiсть
мiсяцiв суворо© iзоляцi©.
[21] Ясачники - податковi чиновники.
[22] 3 волi якутського вiце-губернатора Осташкiна 22-березня 1889 р.
була вчинена жорстока розправа над полiтичними засланцями, вiдома пiд
назвою "Якутська трагедiя": шiсть чоловiк було вбито, а 28 - тяжко
поранено й покалiчено. Засланцi Балаганського округу - Грабовський,
Кранiхфельд, Улановська, Новаковська, Ожигов - вчинили протест проти цi ©
сваволi, за що й потрапили на заслання в Якутiю.
[23] Так ранiш називали завiдуючих музеями.
[24] Весняна земляна сима - один iз видiв приготування якутами риби про
запас: варену, добре висушену рибу складали в яму, вимощену модриновою
корою, щiльно прикривати зверху i присипали землею. Видобували потiм для
вживання десь у жовтнi - листопадi.
[25] Заболонь - зовнiшнiй шар деревини, що лежить безпосередньо пiд
корою. Ранiш, коли в Якутi© хлiба було дуже мало, ©© населення, особливо
бiднота, харчувалася переважно заболонню. Заготовляли заболонь, як
правило, жiнки на початку лiта: очистивши з молодо©, ще не смолисто©,
сосни чи модрини верхню кору, вправно здирали в формi пасем тонкий
соковитий шар камбiю, пiдсушували, розмелювали в ступах на муку, з котро©
потiм варили кашу.
[26] Батур, батур, акари! (Якутськ.) - _Гайда, гайда, дурню!
[27] Исиах - нацiональне свято якутiв.
[28] Йоге (Якутськ.) - _ведмiдь.
[29] Но - вигук, який можна перекласти приблизно так: "Ого-о, ще й не
таке бувало!" Цим вигуком якути-слухачi нiби пiдохочують олонхосута. Мiж
iншим, олонхо розповiда ться цiлими ночами, iнодi навiть по кiлька ночей
пiдряд. Олонхосут звичайно сидить коло вогню, його частують кумисом i
слухають.
[30] Саламаат (Якутськ.) - _каша з ведмежим салом.
[31] Curriculum vitae (лат.) - _житт пис.
[32] Егекеен (якутськ.) - _дiдусь.
- Треба шукати. Вiн зараз у такому станi, особливо сьогоднi, що може
зважитися на найгiрше. Ти ж читала в листi - нiчого цiкавого не осталось
на свiтi. Тепер, Нюргустано, за ним треба пильно й невiдступно стежити,
навiть уночi.
- Я стежу. Тiльки нинi не впильнувала, бо корiв до©ла, коли вiн вийшов
з подвiр'я. Ольго Василiвно, менi можна пiти з вами?
- Одягайся скорiш.
Наливний дощ забивав дихання, слiпив очi. Розгрузла вулиця, здавалось,
уся тягнулася за ногами.
Обходили весь примiський берег, заглянули на пристань, де майже нiкого
не було, в переповнену людьми улусну, в музей, у лiкарню, знову повернули
в мiсто, i марно.
Дощ поволi вгамовувався. На небi хмари розiйшлися, iнодi показувалась
половина блiдого мiсяця, деiнде жеврiли зорi - на землi посвiтлiшало й
повеселiшало. Хоч у черевиках давно вже помiж пальцями цвiркала вода,
великi калюжi обминали.
Йти було легше, нiж ранiш, але в Ольги на серцi з кожним новим кроком
ставало все тяжче й тяжче. Наростала тривога, множились темнi й лиховiснi
передчуття. "Павле, Павле! - кричало серце. - Де ти, милий, що з тобою?
Одiзвися! Позабудь горе, що несподiвано впало на тебе. Ще настануть кращi
часи. Весною по©деш з нами у Балаганськ, розвi шся... Бо як ти, боронь
боже, щось заподi ш собi, я також не витримаю, пiду за тобою. Обiцяв
написати в мiй альбом вiрша..."
Нюргустана схопила Гаврилову за руку.
- Дивiться, - показала на ру©ни острога. - Доки стояло недалеко вiд
стiни, я думала, привиджу ться, а як рушило, о-о.
- Павле-е!! - гукнула з усiх сил Гаврилова.
Постать спинилася.
- Павле Арсенович-чу-уу! - зiрвався дзвiнкий Нюргустанин голос. - Iдiть
сюди! Скорiше-е!
- Що ви тут робите? - спитав Грабовський, пiзнавши ©х. Був до краю
знiяковiлий i розчарований.
- Ми, ми... - запнулася дiвчина.
Нарештi подолала зацiпенiння Ольга.
- Йдемо до нас. Нюргустана хоче взяти в мене канву для вишиття. А ти
чого там тинявся, куди чимчикував?
- Гуляв собi...
- От i добре, що гуляв, тепер ходiмо з нами.
Грабовський завагався.
- Менi треба додому.
- I тобi не соромно? Стiльки блукав, а зараз - додому. Значить, одна
дiвчина слiпатиме назад поночi. Парубок назива ться. Бери, Нюргустано,
його з того боку за руку, та й вестимемо удвох, наче бранця.
Розмова не в'язалася. Йшли мовчки, ледве витягуючи ноги з болота. У
нiчнiй тишi Ольга виразно почула дикий лемент труби та надсадне гупання
барабана. Щоб якось одвернути Павлову увагу вiд весiлля, почала говорити
голосно й безтурботно:
- Одгадай, Павле, яка в мене сьогоднi радiсть?
Вiн не вiдгукнувся.
- Хiба тобi не цiкаво?
- Скажи.
- Отримала листа з Iркутська, вiд брата. Незабаром ма при©хати до нас
погостювати. Якщо хочеш, напиши доручення, я одiшлю йому, i вiн привезе
тобi листи, якщо вони там . Напишеш?
- Нi.
- Чому? Ти ж так побивався за листами з Укра©ни.
- Колись побивався, а зараз не хочу мати ©х, i не нагадуй менi про них.
Обiйдуся...
***
Крокуючи по дерев'яному мостовинню, ставили ноги обачно та скрадно, бо
з прощiлин мiж дошками вода сичала прудкими гадюками, забризкуючи чоботи й
одежу.
- Гляньте, як розбушувалася Лена, - мовив Кость Семенович, коли
спинились за сажень вiд води, що при березi вже бралася тонким, схожим на
павутину, льодом. - Видно, не хоче красуня даватись у крижаний полон,
змага ться за волю й тепле лiто. От сила життя, прямо-таки нездоланна. Все
чiпля ться за нього, все виборю собi право на iснування.
- Чiпля ться, доки те iснування ма смисл, - докинув Грабовський.
- О, безумовно. Але смисл - то не богом кинута з неба манна. Його
створюють, його виробляють, множать самi люди. Нi, не кажiть, Павле
Арсеновичу, життя - велика й мудра рiч, не менi вам говорити, вас повчати.
- Еге ж, - зiтхнув Грабовський. - Мудра доти, доки не вичерпу ться саме
©© мудрiсть. А вже коли та мудрiсть...
- Оберта ться на дурiсть?
- Хоча б.
- Тодi?
- Кожен по-сво му вирiшу i шука розв'язки.
- Кожен, пригаду ться, якось говорили ви з iншого приводу, по-сво му з
глузду з'©жджа . Дехто навiть пуска кулю в лоб.
- Iнодi трапля ться й таке. Самогубство не завжди можна засуджувати, бо
воно бува не тiльки ознакою морально© незагартованостi, невмiння знайти
вихiд, осягнути перемогу. Розумi те, коли нарештi вiдчу ш...
Грабовський замовк, байдужим поглядом озираючи сiрi й невиразнi обриси
мiста, поснованого вранiшнiм туманом.
- Продовжуйте.
- Коли нарештi вiдчу ш, що далi тво життя втрача свiй сенс, ста
тягарем i для тебе самого, i для iнших людей, ех...
Грабовський знову замовк. Гаврилов поглянув у його вiдчуженi й
засмученi очi. Також якийсь час помовчав, дивлячись на острови, уже злегка
позолотавленi невеселим пензлем ранньо© якутсько© осенi.
- Ви, Павле Арсеновичу, - сказав перегодом, - так говорите, наче самi
готовi звести на себе руку. Дивно чути таке з ваших вуст.
- Можливо...
- Готовi?
Грабовський промовчав.
17_
Хоч надворi лютував шалений мороз, на шибках сiрiв товстий шар криги, а
в кiмнатi висiла напiвтемрява, серце бринiло весняним настро м. Такого
дня, як нинi, не пригаду давно. Перед обiдом його викликали до
полiцейського управлiння i сповiстили дозвiл мiнiстра внутрiшнiх справ
пере©хати до Тобольська.
Там же, в управлiннi, отримав велику бандероль та лист вiд Бориса
Грiнченка В бандеролi - цiле багатство: крiм кiлькох незначних книжечок -
"Про вiспу", "Батькове вiщування", - словник Тимченка, житт пис Iвана
Котляревського та найновiшi номери "Лiтературно-наукового вiсника". Не
встиг переглянути весь цей скарб, як Нюргустана принесла листи вiд Вiктора
Костюрiна, Миколи Вiташевського, Миколи Ожигова i Михайла Ромася,
привезенi Ольжиним братом з Iркутська.
Дiвчина також сказала - Гаврилови кликали до себе на вечерю. Але не
пiшов. Не мiг пересилити себе. Стiльки новин, що не вмiщалися нi в головi,
нi в грудях. Вiктор Федорович просив статей для свого "Сибирского листка";
Вiташевський сповiщав, що розлучився з Зубриловим ще в Iркутську - Василь
Петрович по©хав у Центральну Росiю, вiн же добрався до рiдно© Херсонщини i
поновлю там старi зв'язки, шука роботи; Микола Ожигов хвалиться - таки
доскочив свого, влаштувався при верхоянськiй лiкарнi, хай поки що тiльки
санiтаром, але, мовляв, поганий той солдат, який не мрi про маршальський
жезл...
Книжки та журнали переглядав пiсля вечерi. Найбiльше вразив
"Лiтературно-науковий вiсник". Так i тягне на запальне сперечання з
редакцi ю. Вона, редакцiя, одрива ться вiд реального грунту, забува про
елементарну чемнiсть, завищу цiну свого часопису. Порiвнюючи "Вiсник" з
"Зорею", перебiльшу його вагу. Нi, нi, цей журнал таки не сто©ть вище
"Зорi", зокрема в справi рiдного слова
Справдi ж бо, якщо викинути переклади та статтi про чужостороннiх
письменникiв, то звiстки про нашу лiтературу стануть ще бiднiшi, нiж у
"Зорi", матерiал суто укра©нський вийде убогеньким.
З "Зорi", наприклад, можна було дiзнатися, якi часописи виходять у нас
та про що в них пишеться, а з "Вiсника" i того не довiда шся, хоч знайдеш
розвiдку, присвячену Малярме. Отже статтi про Ветлину, Лесю Укра©нку та
Щоголева - оце, зда ться, i весь укра©нський матерiал. Важко сподiватися,
щоб "Вiсник" таким, яким вiн зараз , завоював собi багато прихильникiв на
Укра©нi. Та й не тiльки на Укра©нi. Взяти хоч би мене. Я, звiсно, радий
читати статтi про Золя, але хочу знати також сво рiдне письменство, бо
знаю його чи не найгiрше. I не тiльки я.
Та це й не диво. Адже у нас не те що звичайна громада, а й письменники
погано знають свою рiдну лiтературу. "Вiсник" добре зробив би, коли б дав
побiльше таких статей, як про Ветлину, Лесю Укра©нку та Щоголева, а проте
©х мало. Зда ться, земляки сказали б превелике спасибi, коли б "Вiсник"
почав систематично подавати iсторiю нашого письменства, як колись подавала
"Зоря" статтi небiжчика Огоновського. Дума ться, в цьому у нас потреба
найдошкульнiша.
Подавати. А чи кому на Укра©нi написати ту "Iсторiю"? На жаль, тих,
яким по плечу така грандiозна, потужна i складна робота, небагато. Хiба що
Iван Франко. I Борис Дмитрович - чоловiк тямущий, беручкий та з нахилом до
розма©тостi, а все-таки його творчi iнтереси лежать переважно в iншiй
суспiльно-культурнiй сферi. Тут необхiднi велика ерудицiя та нахил до
розумного синтезу. Треба не хапатися за все, не зводити докупи грiшне й
праведне, справдi гiдне уваги i прохiдне, як це робив Омелян Огоновський,
а одiбрати найцiкавiше та найвизначнiше i таким робом науково, без
звичайно© нашо© хаотичностi, в одному спорому томовi оглянути,
проаналiзувати нашу лiтературу, виявити ©© природу й тенденцiю На таке
зараз на Укра©нi здатен, мабуть, лише один Франко - бiльше нiхто. Треба
написати i нагадати йому про це.
У дверi постукали.
- Зайдiть, - кинув через плече.
Згорнув "Вiсник" i оглянувся. Бiля порога стояла Нюргустана з книжками
пiд пахвою.
- То що?
- Ольга Василiвна розгнiвалася, що ви не прийшли, i оце передала, -
дiвчина простягнула книжки.
Там були твори Морiса Метерлiнка, Поля Верлена та Казiмiра Тетмай ра.
- А де ж Негрi?
- Ольга Василiвна вибачалась. Не знайшла. Казала, були в одного
чоловiка аж два томи, ще й iталiйською мовою, але той чоловiк переслав ©х
сво му приятелевi у Верхоянськ. Кость Семенович просив завтра неодмiнно
завiтати до них.
I вийшла.
- Ого! - вигукнув радiсно, дивлячись на книжки й листи, якими був
закладений весь стiл. - От привалило щастя! Тепер на кiльканадцять днiв
буде чим упиватися.
Одне щемiло в грудях - Ада Негрi. Нема. Шкода, бо ж твори тi ©
талановито© iталiйсько© поетеси дуже полюбились йому, i хочеться подати ©©
укра©нському читачевi рiдною мовою. Дивовижно, але чомусь нiхто з
укра©нцiв не переклада Негрi. Невже не знають ©©? Не може того бути. А
перекласти кому. Хоч би наша Леся - вона б здужала це зробити
якнайкраще...
За вiкном зойкнула брама. Форкнули конi. Забряжчала упряж. Хто б це мiг
пiд'©хати так пiзно? Всi Габишеви, зда ться, дома. О, гомонять. Хтось таки
при©хав. Уже тупають пiд дверима.
Доки видобувся з-за столу, у хату вже зайшли Байбал та Дулемба.
- Хiба ж я не казав тобi, Гене? - запитав старий якут, наче продовжував
розмову. - Всеньке мiсто, мабуть, третiй сон досипа , а вiн - дивися на
нього. Отак було i в Бордонському. Працю ш, Павле? Здоров.
- Здоровi будьте з при©здом, - привiтався Грабовський, обiймаючи
Байбала. I кинувся до Дулемби. - Ви також будьте здоровi, Генрику
Адамовичу. Яким побитом прибилися до нас? Роздягайтесь. А хто ще
надворi?
- Нема нiкого, - вiдповiв Байбал. - Фурман по©хав до улусно©, там
ночуватиме. Треба тiльки речi занести.
- Якi?
- Мо©, - докинув Дулемба. - Я вже назовсiм з Вiлюйська.
- У Якутськ?
- На захiд. Маю дозвiл, пся крев, вiдпустили нарештi.
Гармидер, що зчинився, розбудив хазя©в. До кiмнати Грабовського зайшов
Габишев. Привiтавшись з прибулими, скоро поставив на стiл гарячий самовар.
- Оце дiло, - закректав Байбал, тулячи шкарубкi руки до блискучих бокiв
самовара. - Ну, як ти тут, Павле?
- Спасибi, нiчого. Тягну помаленьку.
- Вiн у нас молодчага, - похвалив Габишев. - От лише багато чита i
пише, а вiдпочива мало.
- Мало, кажете? - перепитав Байбал. - За це i я не дуже хвалю його.
Завжди такий.
- Ну, пийте чай i розповiдайте менi вiлюйськi новини, - просить
схвильований Грабовський. - Що поробля Ромась?
- Гарний чай, - смаку Дулемба. - А Михайло Iванович уже давненько
ви©хав з Вiлюйська.
- Куди?
- Осiв у селi Сантар Вiлюйського округу i заправля метеорологiчною
станцi ю. Чоловiк умi чiплятися за життя. Про Гiммера, далебi, чував?
- Нiчого.
- Той лайдак таки вкоротив вiку Суруксутовi невдовзi по тво му
вiд'©здi. Потiм Дабиит його вдруге почастував, то вiн i вiддав дябловi
душу. Правда, з Вiлюйська сучий син ще вибрався живим, а дорогою, кажуть,
сконав.
- Як це - вдруге?
- Тодi, в позаминулому роцi, то ж Дабиит походив коло Гiммера. Сам
признався. Зна ш, цiха вода бжегi рв ...
- I що ж з Дабиитом?
- Нiчого, бо того нiхто не бачив i не вiда . Тiльки ми зна мо. Аанис
уже добре чита й пише, збира ться братика вчити.
- Братика?
- Молодшого. Балбаара народила Дабиитовi сина. Такий файний козарлюга,
що й ну. А того гунцвота бачиш тут?
- Якого?
- Сержа.
Грабовського пересмикнуло.
- Бачу iнодi. Куди ж ви дума те направити сво© стопи?
- Додому, звiсно. Хочу в Варшаву, якщо пустять. Треба ж продовжити нашi
справи з "Пролетарiатом". Не знаю тiльки, чи iсну вiн тепер.
- А як же з Юга м? - зверта ться Павло до Байбала. - Ще не згорiв?
Старий невдоволено супиться, скоса поглядаючи на Дулембу.
- Не згорiв. Я уже було зiбрався пiти в наслег i спопелити шкуродера, а
Ген одговорив. Каже, пiдпалом одного тойона всi © кривди не подола ш...
18_
Повертаючись вiд Гаврилових, зайшов до Якуцевичiв - давно бачився з
цi ю милою родиною та й мав намiр позичити збiрку поезiй Фета. У свiтлицi
застав Антонiну Михайлiвну за роботою. Господиня вiдклала зошити, якi
перевiряла, i пiшла назустрiч.
- Добрий вечiр, Павле Арсеновичу, - люб'язно посмiхнулася, i на ©©
округлому лицi вирiзьбилися симпатичнi ямочки.
Вона звернула увагу на барнаульське хутро, яке сягало гостевi майже до
п'ят.
- З обновою вас. Але чого це ви, коли запахло весною, надумали знову
викликати зиму? Не набридло?
- Хай ©й всячина, - вiдмахнувся, роздягаючись. - Дбайливий господар
готу сани влiтку.
- З якого часу почали ви прицiлюватися на дбайливого господаря? Такi
таланти за вами, зда ться, не водились.
- I зараз не водяться. Якось само собою вийшло. Ходили вчора з Байбалом
на базар - помаленьку готуюся в дорогу. Ця свита вподобалася старому, то
вiн i пораяв купити. В Тобольську, мовляв, також не душно взимку. От i
придбав та й вирiшив обносити. До того ж у вашiй хатi сьогоднi
холоднувато.
- В тiй кiмнатi теплiше, але там дiти граються, а я сюди перейшла.
Дрова сирi, горiти не хочуть. Адольф затримався на службi, якась нарада в
нього, а вiн у нас майстер розпалювати.
- Зараз я спробую, - викликався Грабовський. Скоро на пiдлозi виросла
чубата купка бiленьких трiсочок, а в печi загоготiло полум'я, розстеливши
золоту райдугу на пiдлозi й стiнi. Антонiна Михайлiвна скинула демiсезонне
пальто, в якому працювала, i заглянула в сусiдню кiмнату.
- Дiвчатка! - гукнула. - Подивiться, хто до нас прийшов.
З дверей випорхнули, як перепiлки з-пiд копи, Вiра й Ляля.
- Дядьо Павло! Дядьо Павло, - лепетали навперейми.
За мить маленька Ляля вже сидiла в гостя на колiнах, тримаючи в руках
сво© потрiпанi книжки, i лисичкою дивилася йому в очi.
- Дядьо, прочитайте казочку.
- Добре, добре, - пестив ©©, пiдбираючи з чола неслухнянi косенята. -
Прочитаю, але ти спочатку скажи менi, як тебе звати-величати.
- Якутевич, - випалила.
- Як? Не второпаю.
- Ну, Я-я... Якутевич.
- Скажи правильно.
- А я ж правильно.
- Хiба ти Якутевич?
- Нi, не Якутевич, а Якутевич.
- Кажи, Лялю, Яку-це-вич, - докинула Вiра.
- Я так i кажу - Яку-те-вич. Читайте вже.
Грабовський взяв тоненьку книжечку з гарними малюнками, оглянув,
розгорнув i почав:
Жил старик со своею старухой
У самого синего моря...
- Цю знаю, - вередливо заломила губи.
- Зна ш? Продовжуй.
- Спочатку. Добре?
Грабовський хитнув головою.
Жил старик со своею старухой
У самого синего моря;
Они жили в ветхой землянке
Ровно тридцать лет и три года.
--- Зна ш. А цю:
Жил-был поп,
Толоконный лоб.
Пошел поп по базару...
- Не хочу про Балду, - замахала дiвчинка руками. - Хочу про вченого
кота, який вдень i вночi ходить на золотому ланцюжку.
- Зараз знайдемо i про кота.
Втрутилась мати.
- Годi читати. Iдiть, дiвчатка, спати. А ви, Павле Арсеновичу, щоб не
нудилися, доки я вкладу дiтей, побалакайте з вашим Тарасом, - подала
книжку.
- "Кобзар"? Звiдкiля вiн у вас?
- З Ки ва.
- Справдi?
- Ще як була курсисткою, ©здила в Ки©в i купила. Я дуже люблю
Шевченковi твори. А "Садок вишневий коло хати" то й Вiрочка зна
напам'ять.
Гортав "Кобзаря", перечитував з дитинства знанi вiршi, а в головi
снувалися радiснi думки. Ех, Тарасе, Тарасе, батьку наш великий, ясновидцю
незрiвнянний. Пiднiсся ти над свiтом, як отой вiкопомний Прометей. I
Укра©ну пiднiс, дав крила могутнi. Тво слово вита не тiльки над Невою й
Тереком, Вiслою i Влтавою, воно сягнуло i туди, де тисячi невiльникiв iз
нiр золото виносять, щоб залити пельку неситому, аж сюди, на вiчну
мерзлоту, де майже третину року лежать снiги, у край нелюдських мук та
безнадi©...
- Не хочуть спати, хоч камiнцями ©х прикладай, - заговорила Антонiна
Михайлiвна, причиняючи дверi. - I отак завжди, коли ви приходите.
Побалакали з Тарасом?
- Спасибi, побалакав. У нас з ним давня розмова i нiколи не скiнчиться.
Якраз цього видання "Кобзаря" не маю.
- Хочете випросити? Зразу кажу - не подару мо, вiн i нам потрiбен. Коли
дума те покидати Якутськ?
- Чекаю, доки води збiжать та повiтря прогрi ться. Планую вирушити десь
на початку червня. А ви?
- Ми, мабуть, ранiш. Адольфа вже чека служба в Петербурзi. Оце ж
провела останнi контрольнi роботи, хочу виставити гiмназисткам пiдсумковi
оцiнки. Анфiси не бачили цими днями?
- А чого б мав бачити? - запитав сердито. I спохопився: так розмовляти
з гостинною хазяйкою не можна. Продовжив спокiйнiше: - Пiсля останньо©
розмови в бiблiотецi не стрiчав i не хочу стрiчатися з нею.
- Дарма. Це не пасу вам. Варто було б побачитися. й зараз нелегко.
- Не цiкавлюся.
- Знову ж - дарма. Станьте вище особисто© образи. Кожен день забiгаю в
бiблiотеку. Плаче, бiдолашна, за слiзьми свiта не бачить.
- Чого? - i сам незчувся, як запитав.
- Рида , ка ться, лiктi б гризла, та не дiстане. Усе через нього,
Сержа. Спершу, каже, був такий галантний, турботливий i щедрий на
обiцянки, а тепер звiром став. Зневажа нею, допiка , що любила вас,
ганьбить вуличною. Додому приходить п'яний, а часто ночу хтозна-де.
Перевелася дiвчина нiнащо, важко й пiзнати. Питала, як ви живете, як
почува те себе. Довго розпитувала про вас, про ваше здоров'я.
- З яко© речi?
Антонiна Михайлiвна помовчала.
- Не будьте таким жорстоким. Пита , значить, серце болить. Вона вас
таки щиро любила i зараз боготворить. Свого часу я також ©© засудила без
найменшо© скидки. Менi було боляче за те, що сталося мiж вами.
- Я винуватий?
- Винувата вона. А може, й не зовсiм вона. Тепер це менi, зда ться,
ясно. Всьому причина - той булькатий недолюдок, Серж. Вiн зманив ©© у свою
пащу, як удав зманю зайця.
- Хай би мала голову на плечах.
- Згодна з вами. Нам, жiнкам, на жаль, нерiдко браку тi © голови. Але
за те нас треба не тiльки ганити, а iнодi й спiвчувати нам, допомагати.
То, звичайно, ваша справа, однак менi зда ться, ви ма те зустрiтися з
Анфiсою, поговорити, пiдтримати в нiй дух. Саме ви, бо нiхто, крiм вас, ©©
не розважить, нiкого вона не послуха , нiкому не повiрить.
Грабовський рвучко пiдхопився з стiльця, пройшовся по кiмнатi i знову
сiв, розмашисто громадячи п'ятiрнею чуприну.
- Антонiно Михайлiвно, ви зна те, я вас шаную i поважаю, готовий
слухати вашi поради завжди, але те, що ви зараз сказали, вибачайте ..
Розмову перебив Адольф Карлович. Прийшов дуже збентежений.
- Що з тобою? - стривожилась дружина.
- Зi мною, Тоню, нiчого, а з музе м гiрше й бути не може. Знову оце
воювали за нього. Хочеться ж довести до пуття, а тут цi башибузуки
уперлися.
Осадчий ледве стояв на ногах, але язик його не заплiтався, а очi
дивилися смутно-смутно. Був похилений, наче пiд важкою ношею, i не такий
словоохочий, як завжди.
- Не виганяй мене, Павле, - заговорив жалiбно, майже крiзь сльози. - Я
не прийшов просити на мерзавчика. Оце вперше за тиждень випив чарку. Не
мiг не випити. Хата на пекло обернулась, руки до мотузка тягнуться...
Грабовському стало жаль осадчого. Хай вiн колишнiй кримiналiст, дрiбний
фiскал i п'яничка, однак зараз у ньому говорить, видно, не горiлка, а таки
справжн горе.
- Що трапилось?
- Утiк, одцурався, душогуб.
- Хто?
- Та ж той, Серж, святi б вiд нього одцуралися. Ма тки пiд Москвою,
економ... Чу ш, на тому тижнi по©хав, обiцяв скоро викликати Анфiску,
мене. А вчора прийшов лист вiд нього. З дороги написав, iрод. Каже, нiяких
ма ткiв у нього нема, ©де не в Москву, а куди - то його справа. I, мовляв,
не шукай, не допитуйся, бо ти нiяка менi не дружина, а шлюха й полюбовниця
Грабовського. Iди до нього, той усе простить. I передай йому, щоб завжди
пам'ятав, як кривдити мо©х приятелiв.
- Так i написав?
- Отак! _Щось про Вiлюйськ згаду , якусь колонiю прокажених, якогось
начальника. Покинув з животом. А вона, чу ш, мовби не при сво му розумi.
То плакала, а тепер уже й не плаче. Ходить, як причинна, балака сама з
собою, регочеться. Я вже й потерпаю за не©. Порадь, Павле, що робити?
У Грабовського не було поради. Вiн уже забув i свою образу, i горе, i
муки, яких зазнав. Хотiв чимсь допомогти колишнiй ученицi, та чим саме -
не знаходив.
* * *
Обидва пiдхопились раненько - разом з веселим червневим сонцем.
Нашвидкуруч поснiдавши, взялися за роботу - пакували поклажу на дорогу.
Коли зв'язали книжки, Байбал завдав першу в'язку на плечi i подався до
пристанi, а Грабовський - у полiцейське управлiння.
Секретар зустрiв його люб'язно.
- Значить, не сподобалося в нас. Шука те лiпшо© долi. Воно, звiсно,
риба любить глибину. Але Тобольськ, порiвняно з Якутськом, не набагато
кращий.
- Казав слiпий, побачимо.
- Дотепно, - реготнув секретар. - От вам прохiдне свiдоцтво,
розпишiться, що отримали, - вiн ткнув пальцем у розкриту книгу. - I
пам'ятайте, в Тобольську ма те бути двадцять другого червня, рiвно через
шiсть днiв Там уже знають, вас зустрiнуть, як положено. Коли ж дорогою
десь затрима теся, мусите негайно заявити мiсцевому полiцейському
начальству i зробити вiдповiдну позначку в цьому документi.
Дома застав Ольгу. Стояла посеред спорожнiло© кiмнати, засмучена, нiби
зiв'яла.
- А де Кость?
- Не змiг прийти, - зiтхнула. - Ти ж бачив увечерi, який вiн був, а
вночi ще погiршало, не годен i з лiжка пiдвестися.
- Шкода, дуже шкода, - зiтхнув також Грабовський. - Боюсь, аби його
хвороба не загальмувала ваш вiд'©зд.
- Все може бути.
Забiг Байбал - розiпрiлий, захеканий. Похапцем витирав шапкою чоло,
стягував з себе кропив'яний налигач, котрим був пiдперезаний.
- Давайте скорiш, - квапив, обв'язуючи налигачем скриньку з одежею. -
"Якут" уже готовий. Люди займають сво© мiсця. Я книжки занiс на палубу i
залишив бiля них Нюргустану. Гайда, запiзнимося. Капiтан кричить...
Як ступили на пристань, пароплав клично загув.
- Давайте, давайте! - гукала Нюргустана.
- Iду! - вiдповiв Байбал.
Павло й Ольга спинилися. Вiн поцiлував ©© в щоку.
- Спасибi, друже, за все, за все. Повiк не забуду. Дивись за Костем i
за собою.
Гаврилова витерла очi.
- Ти ж напиши, як до©деш. Посилай у Балаганськ. Доки лист прийде, ми
будемо там.
Байбал i Нюргустана вже стояли бiля трапу. Обом ©м потиснув руки i
зiйшов на корму.
Пароплав потягнув люльку, обгортаючись чорним димом, знову пробасив,
сановито похитнувся i рушив.
- Щасливо© дороги-и! - махали руками Ольга й Нюргустана.
А Байбал мовчав. Здавалося, так i застиг обiч них, пiднявши шапку над
головою.
Важко сопучи, "Якут" поволi вигрiбся до середини рiчки.
Павло стояв на кормi. Очi туманились вологим серпанком.
От i все. Шiсть з половиною рокiв. Рокiв мук i конання, злетiв i
падiнь, лютих снiговищ i шалених спек. I - зустрiчей та розлук.
Кранiхфельди, Ожигови, Вiташевськi, Зубрилови, Якуцевичi, Гаврилови,
Михайло Ромась, Генрик Дулемба, Байбал, Дабиит, Ааанис, Балбаара,
Нюргустана. Бiльше нiкого i нiчого. Нiкого?
- А хто ж то? - ворухнулись губи.
До причалу бiгла жiнка. Побачивши пароплав, що вже обгинав острiвець,
вона спинилась недалеко вiд Ольги та Нюргустани i прихилилася до одинокого
стовпа на причальному вигонi. По бiлому шарфi, що пiнився на ши©, пiзнав -
Анфiса. Кiнцi шарфа, здавалось, осиротiло маяли, наче прощалися.
Вихопив з кишенi газету i теж помахав.
- Прощай. Прощайте.
Ще бiлiтимуть снiги, ще болiтимуть серце i тiло.
З повiк викотилася маленька тепла кулька. Тихо стрибнула, вдарилась об
палубу i обернулася на зiрчасту пляму.
_
1964 - 1970_
[1] Маслосвяття, або леосвячення, - давнiй християнський обряд, що
вiдбувався дома у хворого з читанням молитв та змащуванням недужого оливою
- ле м, з яким нiбито сходить на людину "божественна благодать" i змiцню
©© сили.
[2]Сий (церковнослов'янське) - _iснуючий.
[3] Ни (церковнослов'янське) - _нас.
[4] Ви щасливi, коли переслiдують i гонять вас, говорять про вас
всiлякi образливi слова i кривдять за мене: радiйте i тiштеся, бо ваша
велика винагорода на небi (церковнослов'янське)_
[5] Alea jacta est (лат.) - _жереб кинуто.
[6] De mortuis aut bene aut nihil (лат.) - _про мертвих говори або
добре, або нiчого.
[7] Erare humanum est (лат) - _помилятися притаманно людям.
[8] Патристика (вiд лат, pater - батько, отець) - сукупнiсть творiв так
званих християнських отцiв церкви, якi розробили в II - VIII ст. основи
церковно© догматики, богословiя (теологи) та фiлософi© християнства.
[9] Bellum omnium contra omnes (лат.) - _вiйна всiх проти всiх.
[10] В шинку, харчевнi.
[11] Твое царство.
[12] Поки в нашiй головi.
[13] Турбота.
[14] Гiднi господа бога.
[15] Але всi цi.
[16] З' днанi.
[17] 'Vale (лат ) - _будь здоровий, прощай.
[18] На ноги каторжникiв надягалися кайдани вагою в тринадцять фунтiв.
[19] Наслег - маленьке селище в Якутi©, щось схоже на хутiр Улус -
також селище, тiльки бiльше.
[20] Протест проти свавiлля тюремно© адмiнiстрацi© i заклик до
арештантiв вчинити масовий опiр, за що М. Ромась був засуджений на шiсть
мiсяцiв суворо© iзоляцi©.
[21] Ясачники - податковi чиновники.
[22] 3 волi якутського вiце-губернатора Осташкiна 22-березня 1889 р.
була вчинена жорстока розправа над полiтичними засланцями, вiдома пiд
назвою "Якутська трагедiя": шiсть чоловiк було вбито, а 28 - тяжко
поранено й покалiчено. Засланцi Балаганського округу - Грабовський,
Кранiхфельд, Улановська, Новаковська, Ожигов - вчинили протест проти цi ©
сваволi, за що й потрапили на заслання в Якутiю.
[23] Так ранiш називали завiдуючих музеями.
[24] Весняна земляна сима - один iз видiв приготування якутами риби про
запас: варену, добре висушену рибу складали в яму, вимощену модриновою
корою, щiльно прикривати зверху i присипали землею. Видобували потiм для
вживання десь у жовтнi - листопадi.
[25] Заболонь - зовнiшнiй шар деревини, що лежить безпосередньо пiд
корою. Ранiш, коли в Якутi© хлiба було дуже мало, ©© населення, особливо
бiднота, харчувалася переважно заболонню. Заготовляли заболонь, як
правило, жiнки на початку лiта: очистивши з молодо©, ще не смолисто©,
сосни чи модрини верхню кору, вправно здирали в формi пасем тонкий
соковитий шар камбiю, пiдсушували, розмелювали в ступах на муку, з котро©
потiм варили кашу.
[26] Батур, батур, акари! (Якутськ.) - _Гайда, гайда, дурню!
[27] Исиах - нацiональне свято якутiв.
[28] Йоге (Якутськ.) - _ведмiдь.
[29] Но - вигук, який можна перекласти приблизно так: "Ого-о, ще й не
таке бувало!" Цим вигуком якути-слухачi нiби пiдохочують олонхосута. Мiж
iншим, олонхо розповiда ться цiлими ночами, iнодi навiть по кiлька ночей
пiдряд. Олонхосут звичайно сидить коло вогню, його частують кумисом i
слухають.
[30] Саламаат (Якутськ.) - _каша з ведмежим салом.
[31] Curriculum vitae (лат.) - _житт пис.
[32] Егекеен (якутськ.) - _дiдусь.