Страница:
перешiптувалися, крадькома стежили за вчителькою.
Оксана Петрiвна машинально ходила по класу i, здавалось, не слухала
учнiвських вiдповiдей. Павло помiтив: смуток у ©© очах погустiшав.
Пiсля уроку вчителька зупинилась коло столу. Дивлячись кудись крiзь
маленьке вiконце, сумно сказала:
- От i все, дiти. Попроща мось. Може, й назавжди.
Школярi не зрозумiли.
- Як це?
- Покидаю Пушкарне, - мовила Оксана Петрiвна глухим, нiби чужим
голосом. Нараз висмикнула з-за манжета рукава хусточку i притулила до
очей.
Клас сидiв приголомшений. Лише Ткаченко вовтузився, щось шукаючи в
сво©й сумцi.
- Оксано Петрiвно, - пiдвелася дiвчинка з тоненькими кiсочками, дочка
Iвана Огнивенка. - Чого ви не хочете нас учити? Ми будемо старатися. Це
тiльки Матвiй такий. Ви на нього не дивiться. Вiн поганий, як i його
тато...
- Сiдай, Галю, - тихо сказала вчителька. - Я хочу вас учити, але... -
затнулась i якось непевно додала: - Мене переводять до iншо© школи...
Павло й Антiн вийшли з школи останнiми. Сумно ©м було на душi.
Коли проходили повз корчму, Антiн штовхнув Павла лiктем:
- Диви!
Бiля корчми стояв гурт синкiв багатi©в.
- Тепер буде знати, як з харпаками водити кумпанiю, - долинув голос
Ткаченка. - © не переводять, а витурюють од нас... Урядник татовi давно
обiцяв це зробити...
- Чу ш? - кивнув Щербак. - Про Оксану Петрiвну отак...
- Чую, - глухо мовив Павло.
5_
Павло зайшов у хату, коли сонце вже хилилось до обрiю. Мати, худа й
смутна, сидiла на долiвцi бiля вiкна, сплiтала у вiнок цибулю, ногою
погойдуючи колиску з маленьким Тишком.
- Чого так забарився? - спитала, не одриваючись вiд роботи. - Може,
урокiв не знав - лишили пiсляобiд?
- Та знав, - мляво вiдповiв, вiшаючи торбину на цвях пiд образом
Миколи-чудотворця.
- А чого ж запiзнився, ще й прийшов надутий, мов кулик на вiтер?
- Еге, у нас таке робиться...
Павло розповiдав невеселi шкiльнi новини, а мати слухала, перепитувала,
часто зiтхала.
- Оксана Петрiвна була така сумна та невесела, наче хвора. Прощаючись з
нами, плакала.
- Хiба ж не заплачеш? Кривавими зарида ш. Якось розповiдала старiй
Пилиписi. З бiдних вона, змалечку сирота. Самотужки вибилася в люди.
Великий жбан лиха випила. Чи ж не бачив, як горнулась до бiдноти? Тому й
казяться дуки, бодай зовсiм показились. А вчора, кажуть, новий пiп дуже
гримав у церквi на не©. Казав, нiби вона безбожниця, антихристка i тягне
руку за сицiлiстiв.
- Соцiалiстiв, мамо.
- Може, й так, за тих, значить, якi хочуть забрати в багатих землю i
дати бiдним. Намовляв не пускати Оксану Петрiвну в хату i лякав - усi, хто
ослухаються, попадуть на тому свiтi гi нi в зуби.
- Хай би в тi зуби попав Колупай з сво©м Матвi м!
- По-нашому не буде, сину... Шкода ©©, бiдно©, але чим можемо зарадити?
Бери на припiчку борщ та по©ж, а менi дай штани - пiдлатаю, бо он колiно
свiтиться.
- Знову пiсняк, - скривився Павло.
Мати взяла синовi штани, i серце ©© защемiло. Iнший би пiд пса такi не
пiдстелив, а ©© дитина мусить вбиратися в них. Латка на латцi.
Скрушно похитала головою, обмацала хату клопiтким поглядом - чим
залата ш? Встала, знайшла пiд лавою сакви, витягла з них клапоть чорного
оксамиту i взялася за роботу.
- На, одягай, - подала перегодя штани. - Та дивися менi, бережи
одежину.
- Де ви таку гарну латку взяли?
- Знайшла в Рясному, йдучи з ярмарку.
- Мамо, а коли купите менi шапку?
- Купимо, як Кунделя облупимо. Ходила оце до Колупая, думалось
заробленим трохи прикрити нашi злиднi. А вiн, iрод, сказав, що мiй
заробiток передав у казну - на подать. Просила, плакала, проклинала, та
помогло, як мертвому кадило. Походиш, синку, в татовiй. Вона якраз на
тебе, та й майже цiла...
Знала, говорить неправду. Та шапка, в якiй покiйний чоловiк ходив рокiв
десять, геть порвалася, i крiзь ©© денце стирчала цупка хлопчикова
чуприна. Так сказала, аби не мовчати.
- У татовiй, - похнюпився Павло. - Позавчора Матвiй не давав проходу:
шапка-бирка, зверху дiрка, вiтром пiдбита...
Бiльше нiчого не сказав матерi. Чоботи й свитку на зиму вiн ма -
купили за зароблене при чередi, а штани й шапка... Так сподiвався на новi,
так чекав того дня, коли нарештi побачить ©х на собi та пройдеться перед
Матвi м. Хай зна дука!..
Глянув на матiр. Вона сидiла, як камiнна. В очах - ущерть скорботи.
Щось давке пiдкотилося до Павлового горла. Наче пiдштовхнутий, кинувся до
матерi i впав головою на ©© худi колiна. Вона мовчки поцiлувала його чорну
чуприну i легенько погладила. Хата стояла нiма, наче вслухалася в
приглушене дитяче хлипання.
- Годi, Павлусю! - шептала мати сухими губами.
Рипнули дверi, й на порозi стала Оришка - наймичка Колупа©в.
- Здоровi будьте.
- Хай i тобi дасть бог здоров'я, - вiдповiла Ксеня.
Зразу подумала: Колупай надiслав, одумався. Хоче, бусурман, сплатити за
роботу.
Оришка чомусь м'ялася.
- Далебi, не зна те, чого прийшла до вас, - нарештi мовила.
- Скажеш...
- Господиня погнала. Катни, каже, до паламарихи, купи квiток. Вибери
найкращi.
Мати аж потемнiла на обличчi. Еге, вiддасть Колупай зароблене...
- Для чого ©м квiти?
- Ма припертися якийсь там, дай боже пам'ять, ага, письмоводитель.
- Звiдки така птиця?
- Нiби з Сум чи й самого Харкова. То вiдпуска те, чи що, бо нiколи
стояни вистоювати.
Ксеня глянула на сина, в очах якого бурхав гнiв, на жоржини за вiкном:
- Дала, кажеш, грошi?
- Авжеж, - розтулила Оришка кулак з мiдяками. - Вибери, каже, щоб
свiжi...
- Вибери, щоб свiжi... - повторила тим же тоном Ксеня. - Пiди, Орисю,
вiддай тi грошi сво©й господинi i скажи, хай подавиться ними, як давиться
мо ю кривавицею. Нема в мене для них квiтiв i нiколи не буде, навiть на
труну.
- Чимось допекли уже й вам?
- Бодай ©х лиха година пекла. Робили день при днi разом з Олесею
цiлiсiньке лiто боже, а вiн i на долоню не плюнув. Хай ©м така легка
смерть, як нам отi зарiбки. А вона ще по квiтки шле...
- Шкуродери, - зiтхнула Оришка. - Вся слобода так говорить про них. А
©м це, як отой вiтер у коминку...
Мати провела Оришку за порiг. А як повернулась, довго сидiла з сином
мовчки. Прихiд Оришки, розмова з нею тяжким каменем лягли на душi обом.
По часi Павло взяв свою школярську торбинку i вийшов з хати.
Примостившись пiд грушею, витягнув стару потрiпану книжку i почав гортати.
Натрапив на заголовок - "Кармалюк". Чи не той це, про якого спiвають?
Хапливо пробiгав очима сторiнку за сторiнкою i все глибше поринав у
звабне марево казки. У зворушенiй уявi живим постав Iван Кармель - гарний,
сильний i невловимий. На хлопчика хвилями наринають гiркi жалi старенько©
Iваново© неньки, Марусi, а в серцi закипа гнiв i лють до недобрих людей,
багатi©в.
Скiнчив читати, коли вже сiдали сутiнки. Ступив до хати блiдий-блiдий,
нiби недужий. Олеся, Михайло, Марiйка вечеряли, а вiн не захотiв. Принiс
оберемок соломи, розгорнув коло столу i, пристеливши рядниною, лiг.
Тiльки заплющив очi - виринув нiби з пiтьми Iван Кармель. От якби на
землi бiльше було Кармелiв! Тодi б не передавав старий Колупай зароблених
мамою й Олесею грошей у казну, не глузував би мизатий Матвiй з нього...
У головi ро©ться питання: а хто такi отi соцiалiсти, що проти царя, тi,
про яких говорив пiп у церквi? Ще торiк Павло чув це слово вiд лiкаря з
Рясного, що при©здив до хворого батька. А що воно значить? Мати каже -
хочуть одiбрати землю в багатi©в i оддати бiдним. I Кармель цього хоче.
Виходить, вони заодно...
Павло бачить, як з густо© пiтьми пiдплива до кремезного Iвана Кармеля
струнка й тендiтна Оксана Петрiвна. Павло стрепенувся. Маха ©м руками,
кричить i мчить назустрiч.
6_
Бiля школи Павло побачив Антона. Хлоп'ята привiтались.
- Була у вас Оксана Петрiвна?
- Аякже. Принесла лiкiв, мамка випили - i трохи полегшало. Ще й Оленцi
дала сво© черевики. Такi гарнi!
На шкiльне подвiр'я заявився з сво ю компанi ю Ткаченко. Всi
набундюченi, чистi тобi iндики.
- О, гляньте, гляньте! - гукнув Матвiй, показуючи на Павловi штани. -
Грабовський обновився: на старi дiрки причепив нову латку. Та ще й яку.
Може, за квiтки купив, га? Хоч ти квiток не прода ш. Украв десь. й-бо,
украв!
Його товаришi зареготали. На регiт пiдбiгло кiлька дiтей з iнших кiнцiв
подвiр'я. Скоро вирiс цiлий гурт.
- Ну, кажи ж, украв? - допинав Ткаченко, копилячи губи. - Кажи...
Павло вiдчув, як йому в обличчя ударила гаряча кров. Весь затремтiв.
- Хто украв? Я? Я? - кричав задихаючись. - Ви самi... ти i твiй тато -
людей обкрада те... злодi©, душогуби!
Матвiй остовпiв, очманiло блимав очима. Не чекав тако© смiливо©
вiдповiдi на сво© глузи.
А Павло напосiдав:
- Ти чув про соцiалiстiв? Чув про Кармеля? Не чув! Ех ти, мазниця
дурна! Ще почу ш, прийде на вас чорний день! Прийде!.. - плюнув i пiшов.
Та скоро Колупа вi товаришi отямилися.
- Чого плю ш?
- Дай йому, Матвiйку!
Ткаченко, пiдбадьорений тими вигуками, оглянувся довкола, кинув свою
сумку i стрибнув на супротивника. Павло одскочив, розмахнувся, i його рука
з дзвiнким виляском упала на Матвi ву щоку.
- Ай-яй! Ай-я-ай! - заверещав Матвiй.
Одбiгши на кiлька крокiв, вiн схопив камiнь i жбурнув у Павла. Камiнь,
профурчавши над Павловою головою, гримнувся об раму шкiльного вiкна. З
сухим дзенькотом посипалося скло.
Нагнувся за другим каменем. I тут хтозна-де взявся Кузьма, поитьма
схопив його за руку.
- Ах ти, ледащо! Я тобi дам камiння! Дума ш, як багацький син, то все
тобi можна? Хто тепер склитиме, га?
Ткаченко крутнувся в'юном i випорснув iз сторожових рук.
Кузьма не доганяв бешкетника.
Пробираючись до класу, Антiн голосно спiвав:
Ой дурний Колупай!
Ти людей не обкрадай!
Бо здеремо з тебе шкiрку,
Одвезем шевцям в Охтирку!
- Де тако© навчився? - пiдскочив до нього один з Матвi вих приятелiв.
- Де? - засмiявся Антiн. - Павло склав.
- Павло?..
- Вiн. Ого! Ми ще й не такi складемо, побачите.
Клас гув, як вулик. Сутичка мiж Ткаченком i Грабовським схвилювала
всiх. Бiдняцькi дiти засуджували дукового сина i спiвчували Павловi.
Колупа вi друзi принишкли. Сам вiн теж сидiв мовчки, тривожно поглядаючи
на вибиту шибку.
У сiнях сердито бубонiв Кузьма, його бас часто переривав якийсь iнший,
непри мний голос.
Вiдчинились дверi. У клас спершу просунулася сучкувата палиця, за нею -
тельбухатий живiт, а потiм кошлата, схожа на лев'ячу, голова.
То був новий учитель. Перевалюючись з боку на бiк, вiдсапуючись, як
ковальський мiх, вiн важко опустився на стiлець.
- Га? - втупився каламутними очима у школярiв. - Хто розбив вiкно?
Клас мовчав.
- Признайся сам, бо буде гiрше!
- Я не хотiв, - промимрив Матвiй.
- Сюди! - гримнув учитель.
У його очах блиснули хижi вогники, а вузлувата рука стиснула палицю.
Ткаченко боязко наблизився до столу. Вчитель змiряв його важким
поглядом.
- Чого витрiщив баньки?
Кована палиця ковзнула по долiвцi.
- Хто ти?
- Ткаченко-о.
Вчитель заблимав очима, засовався на стiльцi, наче йому припiкало.
- Як ти сказав?
- Ткаченко...
- Ткаченко?.. А ким тобi доводиться Каленик Акакiйович?
- Тато...
Вчитель мало не пiдстрибнув.
- Чого ж досi мовчав? Ай-яй-яй. - Його очi спробували всмiхнутись. -
Негарно так жартувати.
- Я не жартую...
- Можна й пожартувати. А вiкно - дурниця, вставимо. Твiй батько...
Сiдай на мiсце.
Матвiй, ще не збагнувши дивно© поведiнки вчителя, стояв нi в сих нi в
тих.
- Сiдай, сiдай, - уже зовсiм медовим голосом повторив животань. - А ви
чого пороззявляли пащеки! - визвiрився на клас.
Матвiй, нарештi зрозумiвши, що його несподiвано помилувано, рушив на
сво мiсце.
Вчитель важко пiдвiвся, крекчучи пiдiйшов до передньо© парти.
- Встати! - ткнув палицею на бiдно зодягненого хлопчика. - Збери сво©
лахи i йди на задню парту. Тут сидiтиме Ткаченко. Швидше! А ви, - показав
на сусiдiв школяра, який звiльнив мiсце, - розсуньтеся подалi.
Матвiй взяв сумку i полiз за передню парту.
Вчитель повернувся до столу, сiв, вiдсапнув.
- Вашу вчительку зi школи вигнали, вона соцiалiстка, негiдниця. Тепер
учитиму я. Звати мене отець Зосим Обухiвський. Хто, боронь боже,
порушуватиме порядок, пропускатиме церкву, засiчу.
Розгорнувши журнал, почав начитувати:
- Антонов!
- Тутки.
- Боярко!
- Слабий.
- Грабовський!
- , - пiдвiвсь Павло.
Не встиг вiн сiсти, як заскиглив Матвiй.
- Що з тобою, Ткаченко? - стривожився вчитель.
- Вiн мене би-ив...
- Хто?
- Грабовський. Називав мене й мого тата злодiями...
Обухiвський побагрянiв. На його товстiй ши© трiпнулися жили. В
маленьких колючих очах блимнули зеленi вогники.
- Вийти! - вказав палицею на Павла.
Той вилiз з-за парти.
- Сюди! - глухо стукнула палиця.
Павло ступив ще два кроки.
- Що ж ти, гайдамако, робиш, га?
I, не чекаючи вiдповiдi, вгородив пальцi у вихрясту чуприну.
7_
Кузьма й Антiн ледве живого привели Павла додому. Цiлий тиждень лежав
вiн хворий. Удень коло нього сидiли Олеся або Михайло, а ночами - мати.
Натруджена, стомлена денною роботою, так i спала над сином. Першi двi ночi
в нього тримався такий жар, що треба було раз у раз мiняти на чолi мокрий
рушник.
Увi снi Павло часто марив, кликав до себе Кармеля, Оксану Петрiвну,
проклинав Обухiвського, махав руками, поривався бiгти. Ксеня Григорiвна
притримувала худе тiльце, хрестилася i беззвучно схлипувала, а коли син
приходив до пам'ятi, розказувала йому казки або спiвала пiсень. Спiвала,
втираючи гiркi сльози:
Ой вийду я на могилу,
Могила висока,
Подивлюся на долину,
Долина глибока.
А по тiй долиноньцi
Буйний вiтер вi ...
Ой, зда ться, не журюся,
Само серце млi ...
Приходила до хворого стара Одарка. Качала крашанку на головi, давала
зiлля-вiдвороту, тихо шамотiла:
Бiг пес через овес - заросився,
Вибiг на дорогу - обтрусився.
Не було шкоди вiвсовi,
Не було лиха й псовi...
Хай не буде слабостi Павловi...
У середу трохи полегшало. Почав ©сти хлопець i спокiйнiше спати. Лежав
худий, марний, в очах - сум. Тiльки iнодi колисав Тишка:
Ой ходить сон коло вiкон,
А дрiмота коло плота.
Пита ться сон дрiмоти:
Де будемо ночувати,
Кого будем сповивати?..
Якось надвечiр, коли Павло крiзь шибку милувався жоржинами, забiг
Антiн.
- А зна ш, - розповiдав товариш, - Обухiвський уже живе в Колупа©в.
Прогнав Кузьму зi школи. Зараз у нас топить груби i замiта церковний
сторож. А Матвiй зовсiм задер носа. Похваля ться всiм, що то його тато
разом з попом вигнали Оксану Петрiвну. Оксанi Петрiвнi нiби вже не дадуть
школи, бо вона проти царя. Чув я, Обухiвський попував у Краснопiллi.
Кажуть, бив людей прямо в церквi. П'яний навiть божу службу правив...
Павло слухав мовчки, не зводячи очей з квiтiв, позолочених сонячним
промiнням. Коли Антiн вибалакався, запитав:
- Оксану Петрiвну бачив?
- Авжеж. Сьогоднi ходила до Кузьми у Старосiлля. Просила помогти ©й
добратися в Охтирку, - зiтхнув Антiн. - Ми всi дома плакали...
- Коли ©де?
- Завтра раненько. Дорога далека, поки дойдуть...
- По©хати можна.
- А як по©хати, коли пiп усiм звелiв у церквi не приймати Оксану
Петрiвну навiть у хату. Матвiй нахвалявся: хто повезе ©© до мiста, тому
тато покаже, де раки зимують.
- I його слухають?
- Спробуй не послухати. такi, що повезли б, та не мають чим. Але
нiчого. Треба дибати лише до Рясного, а там можна знайти пiдводу. Ти пiдеш
з нами?
Павло глянув на кущик жоржини - i радiсний вогник блимнув у його очах.
- Звичайно. Гукнiть мене.
Прокинувся рано-раненько. Марiйка ще спала, Михайло бавив Тишка.
- А де мати й Олеся?
- Пiшли в Старосiлля панську картоплю копати, - вiдповiв брат.
Павло пiдiйшов до столу, дiстав з-за образа Миколи-чудотворця згорнутий
у дудочку аркуш червоного паперу. Взяв ножа i вийшов з хати. Надворi було
свiжо i тихо-тихо. Край неба зашарiвся.
Пiдступив до жоржин. Вмитi росою, квiти були напрочуд гарнi. Йому
навiть здалось, що вони привiтно кивнули сво©ми голiвками.
- Пробачте, це ж для вчительки, - тихо мовив.
Зрiзав квiти, склав у букет i обгорнув його папером.
З вулицi долинуло:
- Па-а-вле!
- Iду-у-у!
- Жоржини? - здивувалися хлопцi.
- Для Оксани Петрiвни.
- Зрiзав?
- Не всi. На насiння залишив.
Хлоп'ята взяли пiдтюпцем. Коли прибiгли до хати, де пiсля звiльнення
жила Оксана Петрiвна, бiля ворiт уже стояв Кузьма Одновухий зi скринькою
на плечах. Скоро з хати вийшла вчителька. Павло, ступивши назустрiч ©й,
тремтячою рукою простягнув букет.
- Оксано Петрiвно! Вiзьмiть, - поглянув на товаришiв, що пiвколом
оточили його. - Ми так вас... - i затнувся, згубивши потрiбнi слова.
Учителька взяла квiти, обняла Павла.
- Спасибi вам, мо© дорогi. - На ©© очах виступили сльози. - Це
найдорожчий дарунок. Жоржини - мо© улюбленi квiти...
Рушили гурточком. Як проходили повз церкву, Павло побачив над брамою
двi голови - нового попа та старого Колупая, але нiчого не сказав i ближче
пiдiйшов до вчительки.
Ось i крайнi хати слободи. Зупинились.
- Вам пора вертатися. О, я й забула, - брови Оксани Петрiвни трохи
нахмурились. - А чому ви не в школi сьогоднi? Матимете вiд учителя.
- Не матимемо, - за всiх сказав Павло. - Ми його не бо©мося. Я вже не
пiду до школи. Так i мама сказали. Оксано Петрiвно, дозвольте нам пройти
ще трохи, хоча б отуди, - показав на два дуби ген-ген при дорозi.
- Тiльки не далi, добре?
Знову рушили. По хвилi вчителька запитала Павла:
- Чому не пiдеш у школу?
- Щоб знову побив? Я ненавиджу того патлатого, хай вiн провалиться!
- Павлику, Павлику, - журно похитала головою вчителька. - Хiба ж до
школи ходять задля вчителя?
- Оксано Петрiвно! - перебив Павло. - Скажiть, хто такi соцiалiсти? Ви
бачили ©х?
Учителька вiд подиву аж зупинилась. Глянула на Павла, на хлопчикiв.
- Чому ти про це пита ш?
- Ну скажiть, бачили?
Вчителька довго мовчала. I сказала нарештi:
- Соцiалiсти - це тi люди, якi хочуть, щоб народ краще жив. Аби ви не
ходили босi й голоднi...
- А де вони ? Багато ©х?
- Вони всюди, скрiзь, - вiдповiла. - х, може, поки що й не дуже
багато, але згодом...
Ось i два дуби. Хлопчики захвилювалися.
- Оксано Петрiвно, - прохопився Антiн. - А ви де вчителюватимете?
Скажiть, ми влiтку прийдемо до вас.
Учителька журно всмiхнулась.
- Нi, любi мо©, до мене не прийдете, бо ©ду я далеко звiдси. Мене
зовсiм звiльнили i не дають бiльше школи... Але це не бiда, робота десь
знайдеться... Ну, дорогi мо©, гайда додому. Пообiцяйте менi добре вчитися.
Обiця те?
- Обiця мо!
8_
Така довга й далека мандрiвка випала Павловi вперше. Ранiш ходив тiльки
в Старосiлля. Там усе просто. Минеш сусiдський город, скотишся похилим
пагорбом у долину, перепливеш рiчку - i перед тобою зав'юниться
кривульчаста стежка аж до хати дядька Кузьми. Нею, тi ю стежкою, можна йти
геть напомацки, вдень i вночi. Не раз, повертаючись додому, навмисно
зажмурювався або насував шапку на очi - i не збивався, навiть на крутих
поворотах.
Тут же легко збитися, заблукати: кiлька сiл уже поминули, а перехресних
та навскiсних дорiг - i не злiчити. Поля, дороги, села, люди - все нове,
невiдоме. I цiкаве. За пiвдня стiльки свiту побачив, а ще ж попереду
скiльки!
Матвiй торiк хвалився - ©здив у Рясне. Разом з батьком i Тимохою
Щербаком ходив по ярмарку, по крамницях. Обiдав у трактирi, ©в молочну
кашу з бiло© миски блискучою ложкою, яка дуже пече в губи. Пив солодкий
лимонад, купив свистуна, схожого на пiвника з полив'яним хвостом. Дурна
мазниця. Ярмарок, крамницi, блискуча ложка, лимонад...
Подума ш - Рясне! Побудь ти в Охтирцi, отодi й похвалишся. А Павло
сьогоднi таки буде в нiй. I не лише сьогоднi. Бо стане бурсаком. Бурсак!
Не якийсь там пушкарнянський школяр, попихач Обухiвського...
- От уже, слава богу, й мiсто, - показала мати рукою, коли вибралися на
горбовину.
Павловi очi нараз спалахнули й розбiглися по видноколу, намагаючись
охопити все зразу - i вогнесяйнi банi церкви, i вихрястi садки, i темнi
покрiвлi будинкiв.
Та скоро вони, очi, згасли, а лице спохмурнiло. На тобi - мiсто. Чувши
про нього, мрiяв побачити якусь дивовидь. А перед тобою - звичайнiсiньке
село. Як i Пушкарне, як i Старосiлля, як i тi, що проходили, хiба, може,
бiльше...
Проти крайнього подвiр'я спинились - бiля криницi з високим журавлем та
новою баддею. Перепочили, напилися холодно© води i пiшли далi.
Павло таки не знаходив дивовидi. Тут майже все таке саме, як i в рiднiй
слободi. Бiлi хати пiд житяними або очеретяними стрiхами, на стiнах
пiвники понамальованi, вiкна обведенi синькою. Хворостянi тини, дощатi
ворота. В подвiр'ях - вишнi, черешнi, яблунi, грушi, квiтники.
Нема нiчого незвичайного. Невже й не буде? Що ж розкажеш Михайликовi та
Марiйцi? А вони ж спитають. Може спитати й Тишко. Йому пiвтора року, i вже
гарно балака . А хiба Антiн не клянчитиме розповiсти?
Згодом вибрались на широку вулицю, i перед хлопчиною почало з'являтися
те, чого досi не бачив, - великi _дерев'янi та кам'янi будинки з високими
й широкими вiкнами. Вони не побiленi, не обгородженi, якiсь насупленi,
похмурi, наче сердитi на людей, що проходять байдуже повз них. Далi
потяглися лавки, магазини, трактири, за©зди, перукарнi. Полюднiшало.
Мiсто.
Довго розшукувати бурсу не довелось. Вона розташована обiч церкви. Вся
обгороджена парканом. Мiцна брама замкнена. Бiля хвiртки стояв добре
вгодований хлопець, у якого вже сiялись вуса. Видно, вартував.
- Чого треба? - непривiтно перегородив дорогу.
- В школу ось привела, - показала Ксеня Григорiвна на сина.
- Звiдки?
- З Пушкарного, коли чув.
- Земляки, виходить, - пом'якшав хлопець.
- А ти ж з якого села?
- Недалеко вiд вашого, з Полiвки.
- Чий?
- Дяка Любинського.
- Знаю. Славний чоловiк. Як звешся?
- Грицько.
- Тут учишся?
- П'ятий рiк, - вiдповiв, закопиливши губу.
- Скiнчив уже?
- Нi. У пiдготовчому класi сидiв два роки, два в першому, а тепер
починаю другий.
- Чого ж так поволеньки?
- Та... Не дають ходу, - скривився Любинський, але враз повеселiв. -
Нема куди квапитись. Тут...
- Кому можна вiддати заяву?
- Iдiть до смотрителя.
- Де його знайти?
- У флiгелi.
Смотритель сидiв за столом, на якому лежали срiбний хрест, кадильниця
та купка воскових свiчок. Був такий опасистий, що чорний пiдрясник на
ньому, здавалось, от-от трiсне. Очi - булькатi, на потилицi телiпа ться
миршава кiска. Павло мало не розсмiявся.
- Що скажете? - поспитав.
- Хочу сина вiддати до вас, праведний отче.
Смотритель вибрався з-за столу, пройшовся з кутка в куток, озирнув
торбу за плечима прохачки, босi ноги жiнки та хлопчини i знову грузько
всiвся.
- Не прийму, - проказав, як одтяв.
- Чому?
- Пiзно.
- Заняття ж починаються через тиждень.
- I вiльних мiсць нема.
- Як же це?
- Усi заповненi. Через рiк приводьте. Гада те, все так легко й дарма
робиться?
- Дарма? Ми до духовного стану належимо, почеснi громадяни. Ледве
тримаю на свiтi п'ятеро дiтей.
- Де чоловiк?
--Помер.
- Ким був?
- Паламарем.
- Паламарем! Ха-ха-ха, - розреготався. - Оце так почесний громадянин,
хай бог простить. Годi балабонити. Iдiть.
Грабовська сперлась на рiжок столу, аби не впасти.
- Де ж правда на свiтi, - почала було, перевiвши дух, але смотритель не
захотiв слухати.
- Геть! - розлютився нарештi. - Усiм треба жити, кожен хоче щось
мати...
Насилу вийшли на подвiр'я. Тут Ксеня Григорiвна не стримала слiз.
- Чого плачете, тiтко? - спитав Грицько.
- Не прийма .
- Не позолотили йому руку?
- Вiн же не циганка-ворожка.
- А хабарi любить, з мертвого ладен злупити.
- Мiсць нiби нема.
- Так вiн каже всiм, хто приходить з порожнiми руками. Бреше. От же
перед обiдом при©здив з вашого села Ткаченко, i для його сина мiсце
знайшлося.
- Колупай? - поглянув Павло на матiр.
- Так, так, - потвердив Любинський, - вулично його Колупа м дражнять.
Два мiшки чогось привiз, такi важеннi, ми вчотирьох ледве заперли до
смотрителя.
- Де ж вiзьму такi мiшки! - зiтхнула мати.
- Поскаржiться владицi.
- Дума ш, поможе?
- Декому помага .
- Також за хабар?
- Не знаю. Його наш смотритель слуха . Спробуйте.
- Як до нього попасти?
- П'ята хата вiд церкви.
У передпоко© охтирського преосвященства побачили знайомого - попа
Гервасiя, родом iз Старосiлля. I в пам'ятi Ксенi Григорiвни промайнуло,
наче ввi снi, ©© коротке дiвування.
За нею тодi впадали два парубки - пушкарнянський наймит Арсен та
старосiльський попович Гервасько, вихованець Харкiвсько© духовно©
семiнарi©. Залицялися, навперейми брали до танцю, стрибали через вогнище в
нiч на Iвана Купайла, пригощали смаженим насiнням, а iнодi й цукерками та
солодкими медяниками, просили на вiнчальний рушник. Вона подала руку
наймитовi, бо мав гарнi брови, був душевний i розумний, а до того ж
найкраще на всю слободу спiвав.
Зазнавши невдачi, Гервасько спершу сердився, навiть погрожував
помститись Грабовському. Але згодом одружився з осиротiлою попiвною на
Курщинi, посiв парафiю ©© покiйного батька, став панотцем Гервасi м, нажив
родину, i давня сердечна рана зарубцювалася.
Потiм не раз стрiчалися колишнi суперники, однак нiколи не згадували
дражливого минулого, навiть заприятелювали. Дiзнавшись торiк про
передчасну смерть пушкарнянського паламаря, Гервасiй болiсно переживав i
сумував. А цi © весни, гостювавши в рiдному селi, приходив у слободу,
одслужив молебень за чесну душу раба божого Арсенiя, навiдав i покропив
свяченою водою убогу хату багатодiтно© паламарихи-вдовицi. Тодi ж казав -
охтирський владика запрошу його до себе на службу...
Несподiвана поява Грабовських зворушила Гервасiя - його щоки
зашарiлися. Якусь мить приборкував сво знiяковiння.
- У вас щось трапилося? - запитав.
Ксеня Григорiвна розповiла.
- Почекайте тут, - сказав Гервасiй i зник за високими дверима.
Повернувшись через кiлька хвилин, дав залiплений конверт.
- Тут повелiння владики. Iдiть в училище.
Смотрителя чекали довгенько. Прийшов вiн аж надвечiр i напiдпитку.
Весело розiрвав конверта, але, прочитавши пiскопське послання, враз
спохмурнiв.
- Ходили скаржитись? - скинув на обох гнiвнi очi.
- Не скаржитись, а просити, - вiдказала Ксеня Григорiвна.
- З такими дурницями до самого?..
- У нас iншого виходу не було. Простiть, ваше превелебi .
- Добре, - полагiднiшав смотритель, пiдкуплений "превелебi м". - Сяде в
пiдготовчий клас.
- У пiдготовчий? - здивувалася мати. - Два роки ходив до нашо©
слобiдсько© школи, найкраще вчився, умi писати, лiчбу зна , псалтир читав
над покiйниками. Ткаченкiв не втне нi бе нi ме нi кукурiку - i зразу в
Оксана Петрiвна машинально ходила по класу i, здавалось, не слухала
учнiвських вiдповiдей. Павло помiтив: смуток у ©© очах погустiшав.
Пiсля уроку вчителька зупинилась коло столу. Дивлячись кудись крiзь
маленьке вiконце, сумно сказала:
- От i все, дiти. Попроща мось. Може, й назавжди.
Школярi не зрозумiли.
- Як це?
- Покидаю Пушкарне, - мовила Оксана Петрiвна глухим, нiби чужим
голосом. Нараз висмикнула з-за манжета рукава хусточку i притулила до
очей.
Клас сидiв приголомшений. Лише Ткаченко вовтузився, щось шукаючи в
сво©й сумцi.
- Оксано Петрiвно, - пiдвелася дiвчинка з тоненькими кiсочками, дочка
Iвана Огнивенка. - Чого ви не хочете нас учити? Ми будемо старатися. Це
тiльки Матвiй такий. Ви на нього не дивiться. Вiн поганий, як i його
тато...
- Сiдай, Галю, - тихо сказала вчителька. - Я хочу вас учити, але... -
затнулась i якось непевно додала: - Мене переводять до iншо© школи...
Павло й Антiн вийшли з школи останнiми. Сумно ©м було на душi.
Коли проходили повз корчму, Антiн штовхнув Павла лiктем:
- Диви!
Бiля корчми стояв гурт синкiв багатi©в.
- Тепер буде знати, як з харпаками водити кумпанiю, - долинув голос
Ткаченка. - © не переводять, а витурюють од нас... Урядник татовi давно
обiцяв це зробити...
- Чу ш? - кивнув Щербак. - Про Оксану Петрiвну отак...
- Чую, - глухо мовив Павло.
5_
Павло зайшов у хату, коли сонце вже хилилось до обрiю. Мати, худа й
смутна, сидiла на долiвцi бiля вiкна, сплiтала у вiнок цибулю, ногою
погойдуючи колиску з маленьким Тишком.
- Чого так забарився? - спитала, не одриваючись вiд роботи. - Може,
урокiв не знав - лишили пiсляобiд?
- Та знав, - мляво вiдповiв, вiшаючи торбину на цвях пiд образом
Миколи-чудотворця.
- А чого ж запiзнився, ще й прийшов надутий, мов кулик на вiтер?
- Еге, у нас таке робиться...
Павло розповiдав невеселi шкiльнi новини, а мати слухала, перепитувала,
часто зiтхала.
- Оксана Петрiвна була така сумна та невесела, наче хвора. Прощаючись з
нами, плакала.
- Хiба ж не заплачеш? Кривавими зарида ш. Якось розповiдала старiй
Пилиписi. З бiдних вона, змалечку сирота. Самотужки вибилася в люди.
Великий жбан лиха випила. Чи ж не бачив, як горнулась до бiдноти? Тому й
казяться дуки, бодай зовсiм показились. А вчора, кажуть, новий пiп дуже
гримав у церквi на не©. Казав, нiби вона безбожниця, антихристка i тягне
руку за сицiлiстiв.
- Соцiалiстiв, мамо.
- Може, й так, за тих, значить, якi хочуть забрати в багатих землю i
дати бiдним. Намовляв не пускати Оксану Петрiвну в хату i лякав - усi, хто
ослухаються, попадуть на тому свiтi гi нi в зуби.
- Хай би в тi зуби попав Колупай з сво©м Матвi м!
- По-нашому не буде, сину... Шкода ©©, бiдно©, але чим можемо зарадити?
Бери на припiчку борщ та по©ж, а менi дай штани - пiдлатаю, бо он колiно
свiтиться.
- Знову пiсняк, - скривився Павло.
Мати взяла синовi штани, i серце ©© защемiло. Iнший би пiд пса такi не
пiдстелив, а ©© дитина мусить вбиратися в них. Латка на латцi.
Скрушно похитала головою, обмацала хату клопiтким поглядом - чим
залата ш? Встала, знайшла пiд лавою сакви, витягла з них клапоть чорного
оксамиту i взялася за роботу.
- На, одягай, - подала перегодя штани. - Та дивися менi, бережи
одежину.
- Де ви таку гарну латку взяли?
- Знайшла в Рясному, йдучи з ярмарку.
- Мамо, а коли купите менi шапку?
- Купимо, як Кунделя облупимо. Ходила оце до Колупая, думалось
заробленим трохи прикрити нашi злиднi. А вiн, iрод, сказав, що мiй
заробiток передав у казну - на подать. Просила, плакала, проклинала, та
помогло, як мертвому кадило. Походиш, синку, в татовiй. Вона якраз на
тебе, та й майже цiла...
Знала, говорить неправду. Та шапка, в якiй покiйний чоловiк ходив рокiв
десять, геть порвалася, i крiзь ©© денце стирчала цупка хлопчикова
чуприна. Так сказала, аби не мовчати.
- У татовiй, - похнюпився Павло. - Позавчора Матвiй не давав проходу:
шапка-бирка, зверху дiрка, вiтром пiдбита...
Бiльше нiчого не сказав матерi. Чоботи й свитку на зиму вiн ма -
купили за зароблене при чередi, а штани й шапка... Так сподiвався на новi,
так чекав того дня, коли нарештi побачить ©х на собi та пройдеться перед
Матвi м. Хай зна дука!..
Глянув на матiр. Вона сидiла, як камiнна. В очах - ущерть скорботи.
Щось давке пiдкотилося до Павлового горла. Наче пiдштовхнутий, кинувся до
матерi i впав головою на ©© худi колiна. Вона мовчки поцiлувала його чорну
чуприну i легенько погладила. Хата стояла нiма, наче вслухалася в
приглушене дитяче хлипання.
- Годi, Павлусю! - шептала мати сухими губами.
Рипнули дверi, й на порозi стала Оришка - наймичка Колупа©в.
- Здоровi будьте.
- Хай i тобi дасть бог здоров'я, - вiдповiла Ксеня.
Зразу подумала: Колупай надiслав, одумався. Хоче, бусурман, сплатити за
роботу.
Оришка чомусь м'ялася.
- Далебi, не зна те, чого прийшла до вас, - нарештi мовила.
- Скажеш...
- Господиня погнала. Катни, каже, до паламарихи, купи квiток. Вибери
найкращi.
Мати аж потемнiла на обличчi. Еге, вiддасть Колупай зароблене...
- Для чого ©м квiти?
- Ма припертися якийсь там, дай боже пам'ять, ага, письмоводитель.
- Звiдки така птиця?
- Нiби з Сум чи й самого Харкова. То вiдпуска те, чи що, бо нiколи
стояни вистоювати.
Ксеня глянула на сина, в очах якого бурхав гнiв, на жоржини за вiкном:
- Дала, кажеш, грошi?
- Авжеж, - розтулила Оришка кулак з мiдяками. - Вибери, каже, щоб
свiжi...
- Вибери, щоб свiжi... - повторила тим же тоном Ксеня. - Пiди, Орисю,
вiддай тi грошi сво©й господинi i скажи, хай подавиться ними, як давиться
мо ю кривавицею. Нема в мене для них квiтiв i нiколи не буде, навiть на
труну.
- Чимось допекли уже й вам?
- Бодай ©х лиха година пекла. Робили день при днi разом з Олесею
цiлiсiньке лiто боже, а вiн i на долоню не плюнув. Хай ©м така легка
смерть, як нам отi зарiбки. А вона ще по квiтки шле...
- Шкуродери, - зiтхнула Оришка. - Вся слобода так говорить про них. А
©м це, як отой вiтер у коминку...
Мати провела Оришку за порiг. А як повернулась, довго сидiла з сином
мовчки. Прихiд Оришки, розмова з нею тяжким каменем лягли на душi обом.
По часi Павло взяв свою школярську торбинку i вийшов з хати.
Примостившись пiд грушею, витягнув стару потрiпану книжку i почав гортати.
Натрапив на заголовок - "Кармалюк". Чи не той це, про якого спiвають?
Хапливо пробiгав очима сторiнку за сторiнкою i все глибше поринав у
звабне марево казки. У зворушенiй уявi живим постав Iван Кармель - гарний,
сильний i невловимий. На хлопчика хвилями наринають гiркi жалi старенько©
Iваново© неньки, Марусi, а в серцi закипа гнiв i лють до недобрих людей,
багатi©в.
Скiнчив читати, коли вже сiдали сутiнки. Ступив до хати блiдий-блiдий,
нiби недужий. Олеся, Михайло, Марiйка вечеряли, а вiн не захотiв. Принiс
оберемок соломи, розгорнув коло столу i, пристеливши рядниною, лiг.
Тiльки заплющив очi - виринув нiби з пiтьми Iван Кармель. От якби на
землi бiльше було Кармелiв! Тодi б не передавав старий Колупай зароблених
мамою й Олесею грошей у казну, не глузував би мизатий Матвiй з нього...
У головi ро©ться питання: а хто такi отi соцiалiсти, що проти царя, тi,
про яких говорив пiп у церквi? Ще торiк Павло чув це слово вiд лiкаря з
Рясного, що при©здив до хворого батька. А що воно значить? Мати каже -
хочуть одiбрати землю в багатi©в i оддати бiдним. I Кармель цього хоче.
Виходить, вони заодно...
Павло бачить, як з густо© пiтьми пiдплива до кремезного Iвана Кармеля
струнка й тендiтна Оксана Петрiвна. Павло стрепенувся. Маха ©м руками,
кричить i мчить назустрiч.
6_
Бiля школи Павло побачив Антона. Хлоп'ята привiтались.
- Була у вас Оксана Петрiвна?
- Аякже. Принесла лiкiв, мамка випили - i трохи полегшало. Ще й Оленцi
дала сво© черевики. Такi гарнi!
На шкiльне подвiр'я заявився з сво ю компанi ю Ткаченко. Всi
набундюченi, чистi тобi iндики.
- О, гляньте, гляньте! - гукнув Матвiй, показуючи на Павловi штани. -
Грабовський обновився: на старi дiрки причепив нову латку. Та ще й яку.
Може, за квiтки купив, га? Хоч ти квiток не прода ш. Украв десь. й-бо,
украв!
Його товаришi зареготали. На регiт пiдбiгло кiлька дiтей з iнших кiнцiв
подвiр'я. Скоро вирiс цiлий гурт.
- Ну, кажи ж, украв? - допинав Ткаченко, копилячи губи. - Кажи...
Павло вiдчув, як йому в обличчя ударила гаряча кров. Весь затремтiв.
- Хто украв? Я? Я? - кричав задихаючись. - Ви самi... ти i твiй тато -
людей обкрада те... злодi©, душогуби!
Матвiй остовпiв, очманiло блимав очима. Не чекав тако© смiливо©
вiдповiдi на сво© глузи.
А Павло напосiдав:
- Ти чув про соцiалiстiв? Чув про Кармеля? Не чув! Ех ти, мазниця
дурна! Ще почу ш, прийде на вас чорний день! Прийде!.. - плюнув i пiшов.
Та скоро Колупа вi товаришi отямилися.
- Чого плю ш?
- Дай йому, Матвiйку!
Ткаченко, пiдбадьорений тими вигуками, оглянувся довкола, кинув свою
сумку i стрибнув на супротивника. Павло одскочив, розмахнувся, i його рука
з дзвiнким виляском упала на Матвi ву щоку.
- Ай-яй! Ай-я-ай! - заверещав Матвiй.
Одбiгши на кiлька крокiв, вiн схопив камiнь i жбурнув у Павла. Камiнь,
профурчавши над Павловою головою, гримнувся об раму шкiльного вiкна. З
сухим дзенькотом посипалося скло.
Нагнувся за другим каменем. I тут хтозна-де взявся Кузьма, поитьма
схопив його за руку.
- Ах ти, ледащо! Я тобi дам камiння! Дума ш, як багацький син, то все
тобi можна? Хто тепер склитиме, га?
Ткаченко крутнувся в'юном i випорснув iз сторожових рук.
Кузьма не доганяв бешкетника.
Пробираючись до класу, Антiн голосно спiвав:
Ой дурний Колупай!
Ти людей не обкрадай!
Бо здеремо з тебе шкiрку,
Одвезем шевцям в Охтирку!
- Де тако© навчився? - пiдскочив до нього один з Матвi вих приятелiв.
- Де? - засмiявся Антiн. - Павло склав.
- Павло?..
- Вiн. Ого! Ми ще й не такi складемо, побачите.
Клас гув, як вулик. Сутичка мiж Ткаченком i Грабовським схвилювала
всiх. Бiдняцькi дiти засуджували дукового сина i спiвчували Павловi.
Колупа вi друзi принишкли. Сам вiн теж сидiв мовчки, тривожно поглядаючи
на вибиту шибку.
У сiнях сердито бубонiв Кузьма, його бас часто переривав якийсь iнший,
непри мний голос.
Вiдчинились дверi. У клас спершу просунулася сучкувата палиця, за нею -
тельбухатий живiт, а потiм кошлата, схожа на лев'ячу, голова.
То був новий учитель. Перевалюючись з боку на бiк, вiдсапуючись, як
ковальський мiх, вiн важко опустився на стiлець.
- Га? - втупився каламутними очима у школярiв. - Хто розбив вiкно?
Клас мовчав.
- Признайся сам, бо буде гiрше!
- Я не хотiв, - промимрив Матвiй.
- Сюди! - гримнув учитель.
У його очах блиснули хижi вогники, а вузлувата рука стиснула палицю.
Ткаченко боязко наблизився до столу. Вчитель змiряв його важким
поглядом.
- Чого витрiщив баньки?
Кована палиця ковзнула по долiвцi.
- Хто ти?
- Ткаченко-о.
Вчитель заблимав очима, засовався на стiльцi, наче йому припiкало.
- Як ти сказав?
- Ткаченко...
- Ткаченко?.. А ким тобi доводиться Каленик Акакiйович?
- Тато...
Вчитель мало не пiдстрибнув.
- Чого ж досi мовчав? Ай-яй-яй. - Його очi спробували всмiхнутись. -
Негарно так жартувати.
- Я не жартую...
- Можна й пожартувати. А вiкно - дурниця, вставимо. Твiй батько...
Сiдай на мiсце.
Матвiй, ще не збагнувши дивно© поведiнки вчителя, стояв нi в сих нi в
тих.
- Сiдай, сiдай, - уже зовсiм медовим голосом повторив животань. - А ви
чого пороззявляли пащеки! - визвiрився на клас.
Матвiй, нарештi зрозумiвши, що його несподiвано помилувано, рушив на
сво мiсце.
Вчитель важко пiдвiвся, крекчучи пiдiйшов до передньо© парти.
- Встати! - ткнув палицею на бiдно зодягненого хлопчика. - Збери сво©
лахи i йди на задню парту. Тут сидiтиме Ткаченко. Швидше! А ви, - показав
на сусiдiв школяра, який звiльнив мiсце, - розсуньтеся подалi.
Матвiй взяв сумку i полiз за передню парту.
Вчитель повернувся до столу, сiв, вiдсапнув.
- Вашу вчительку зi школи вигнали, вона соцiалiстка, негiдниця. Тепер
учитиму я. Звати мене отець Зосим Обухiвський. Хто, боронь боже,
порушуватиме порядок, пропускатиме церкву, засiчу.
Розгорнувши журнал, почав начитувати:
- Антонов!
- Тутки.
- Боярко!
- Слабий.
- Грабовський!
- , - пiдвiвсь Павло.
Не встиг вiн сiсти, як заскиглив Матвiй.
- Що з тобою, Ткаченко? - стривожився вчитель.
- Вiн мене би-ив...
- Хто?
- Грабовський. Називав мене й мого тата злодiями...
Обухiвський побагрянiв. На його товстiй ши© трiпнулися жили. В
маленьких колючих очах блимнули зеленi вогники.
- Вийти! - вказав палицею на Павла.
Той вилiз з-за парти.
- Сюди! - глухо стукнула палиця.
Павло ступив ще два кроки.
- Що ж ти, гайдамако, робиш, га?
I, не чекаючи вiдповiдi, вгородив пальцi у вихрясту чуприну.
7_
Кузьма й Антiн ледве живого привели Павла додому. Цiлий тиждень лежав
вiн хворий. Удень коло нього сидiли Олеся або Михайло, а ночами - мати.
Натруджена, стомлена денною роботою, так i спала над сином. Першi двi ночi
в нього тримався такий жар, що треба було раз у раз мiняти на чолi мокрий
рушник.
Увi снi Павло часто марив, кликав до себе Кармеля, Оксану Петрiвну,
проклинав Обухiвського, махав руками, поривався бiгти. Ксеня Григорiвна
притримувала худе тiльце, хрестилася i беззвучно схлипувала, а коли син
приходив до пам'ятi, розказувала йому казки або спiвала пiсень. Спiвала,
втираючи гiркi сльози:
Ой вийду я на могилу,
Могила висока,
Подивлюся на долину,
Долина глибока.
А по тiй долиноньцi
Буйний вiтер вi ...
Ой, зда ться, не журюся,
Само серце млi ...
Приходила до хворого стара Одарка. Качала крашанку на головi, давала
зiлля-вiдвороту, тихо шамотiла:
Бiг пес через овес - заросився,
Вибiг на дорогу - обтрусився.
Не було шкоди вiвсовi,
Не було лиха й псовi...
Хай не буде слабостi Павловi...
У середу трохи полегшало. Почав ©сти хлопець i спокiйнiше спати. Лежав
худий, марний, в очах - сум. Тiльки iнодi колисав Тишка:
Ой ходить сон коло вiкон,
А дрiмота коло плота.
Пита ться сон дрiмоти:
Де будемо ночувати,
Кого будем сповивати?..
Якось надвечiр, коли Павло крiзь шибку милувався жоржинами, забiг
Антiн.
- А зна ш, - розповiдав товариш, - Обухiвський уже живе в Колупа©в.
Прогнав Кузьму зi школи. Зараз у нас топить груби i замiта церковний
сторож. А Матвiй зовсiм задер носа. Похваля ться всiм, що то його тато
разом з попом вигнали Оксану Петрiвну. Оксанi Петрiвнi нiби вже не дадуть
школи, бо вона проти царя. Чув я, Обухiвський попував у Краснопiллi.
Кажуть, бив людей прямо в церквi. П'яний навiть божу службу правив...
Павло слухав мовчки, не зводячи очей з квiтiв, позолочених сонячним
промiнням. Коли Антiн вибалакався, запитав:
- Оксану Петрiвну бачив?
- Авжеж. Сьогоднi ходила до Кузьми у Старосiлля. Просила помогти ©й
добратися в Охтирку, - зiтхнув Антiн. - Ми всi дома плакали...
- Коли ©де?
- Завтра раненько. Дорога далека, поки дойдуть...
- По©хати можна.
- А як по©хати, коли пiп усiм звелiв у церквi не приймати Оксану
Петрiвну навiть у хату. Матвiй нахвалявся: хто повезе ©© до мiста, тому
тато покаже, де раки зимують.
- I його слухають?
- Спробуй не послухати. такi, що повезли б, та не мають чим. Але
нiчого. Треба дибати лише до Рясного, а там можна знайти пiдводу. Ти пiдеш
з нами?
Павло глянув на кущик жоржини - i радiсний вогник блимнув у його очах.
- Звичайно. Гукнiть мене.
Прокинувся рано-раненько. Марiйка ще спала, Михайло бавив Тишка.
- А де мати й Олеся?
- Пiшли в Старосiлля панську картоплю копати, - вiдповiв брат.
Павло пiдiйшов до столу, дiстав з-за образа Миколи-чудотворця згорнутий
у дудочку аркуш червоного паперу. Взяв ножа i вийшов з хати. Надворi було
свiжо i тихо-тихо. Край неба зашарiвся.
Пiдступив до жоржин. Вмитi росою, квiти були напрочуд гарнi. Йому
навiть здалось, що вони привiтно кивнули сво©ми голiвками.
- Пробачте, це ж для вчительки, - тихо мовив.
Зрiзав квiти, склав у букет i обгорнув його папером.
З вулицi долинуло:
- Па-а-вле!
- Iду-у-у!
- Жоржини? - здивувалися хлопцi.
- Для Оксани Петрiвни.
- Зрiзав?
- Не всi. На насiння залишив.
Хлоп'ята взяли пiдтюпцем. Коли прибiгли до хати, де пiсля звiльнення
жила Оксана Петрiвна, бiля ворiт уже стояв Кузьма Одновухий зi скринькою
на плечах. Скоро з хати вийшла вчителька. Павло, ступивши назустрiч ©й,
тремтячою рукою простягнув букет.
- Оксано Петрiвно! Вiзьмiть, - поглянув на товаришiв, що пiвколом
оточили його. - Ми так вас... - i затнувся, згубивши потрiбнi слова.
Учителька взяла квiти, обняла Павла.
- Спасибi вам, мо© дорогi. - На ©© очах виступили сльози. - Це
найдорожчий дарунок. Жоржини - мо© улюбленi квiти...
Рушили гурточком. Як проходили повз церкву, Павло побачив над брамою
двi голови - нового попа та старого Колупая, але нiчого не сказав i ближче
пiдiйшов до вчительки.
Ось i крайнi хати слободи. Зупинились.
- Вам пора вертатися. О, я й забула, - брови Оксани Петрiвни трохи
нахмурились. - А чому ви не в школi сьогоднi? Матимете вiд учителя.
- Не матимемо, - за всiх сказав Павло. - Ми його не бо©мося. Я вже не
пiду до школи. Так i мама сказали. Оксано Петрiвно, дозвольте нам пройти
ще трохи, хоча б отуди, - показав на два дуби ген-ген при дорозi.
- Тiльки не далi, добре?
Знову рушили. По хвилi вчителька запитала Павла:
- Чому не пiдеш у школу?
- Щоб знову побив? Я ненавиджу того патлатого, хай вiн провалиться!
- Павлику, Павлику, - журно похитала головою вчителька. - Хiба ж до
школи ходять задля вчителя?
- Оксано Петрiвно! - перебив Павло. - Скажiть, хто такi соцiалiсти? Ви
бачили ©х?
Учителька вiд подиву аж зупинилась. Глянула на Павла, на хлопчикiв.
- Чому ти про це пита ш?
- Ну скажiть, бачили?
Вчителька довго мовчала. I сказала нарештi:
- Соцiалiсти - це тi люди, якi хочуть, щоб народ краще жив. Аби ви не
ходили босi й голоднi...
- А де вони ? Багато ©х?
- Вони всюди, скрiзь, - вiдповiла. - х, може, поки що й не дуже
багато, але згодом...
Ось i два дуби. Хлопчики захвилювалися.
- Оксано Петрiвно, - прохопився Антiн. - А ви де вчителюватимете?
Скажiть, ми влiтку прийдемо до вас.
Учителька журно всмiхнулась.
- Нi, любi мо©, до мене не прийдете, бо ©ду я далеко звiдси. Мене
зовсiм звiльнили i не дають бiльше школи... Але це не бiда, робота десь
знайдеться... Ну, дорогi мо©, гайда додому. Пообiцяйте менi добре вчитися.
Обiця те?
- Обiця мо!
8_
Така довга й далека мандрiвка випала Павловi вперше. Ранiш ходив тiльки
в Старосiлля. Там усе просто. Минеш сусiдський город, скотишся похилим
пагорбом у долину, перепливеш рiчку - i перед тобою зав'юниться
кривульчаста стежка аж до хати дядька Кузьми. Нею, тi ю стежкою, можна йти
геть напомацки, вдень i вночi. Не раз, повертаючись додому, навмисно
зажмурювався або насував шапку на очi - i не збивався, навiть на крутих
поворотах.
Тут же легко збитися, заблукати: кiлька сiл уже поминули, а перехресних
та навскiсних дорiг - i не злiчити. Поля, дороги, села, люди - все нове,
невiдоме. I цiкаве. За пiвдня стiльки свiту побачив, а ще ж попереду
скiльки!
Матвiй торiк хвалився - ©здив у Рясне. Разом з батьком i Тимохою
Щербаком ходив по ярмарку, по крамницях. Обiдав у трактирi, ©в молочну
кашу з бiло© миски блискучою ложкою, яка дуже пече в губи. Пив солодкий
лимонад, купив свистуна, схожого на пiвника з полив'яним хвостом. Дурна
мазниця. Ярмарок, крамницi, блискуча ложка, лимонад...
Подума ш - Рясне! Побудь ти в Охтирцi, отодi й похвалишся. А Павло
сьогоднi таки буде в нiй. I не лише сьогоднi. Бо стане бурсаком. Бурсак!
Не якийсь там пушкарнянський школяр, попихач Обухiвського...
- От уже, слава богу, й мiсто, - показала мати рукою, коли вибралися на
горбовину.
Павловi очi нараз спалахнули й розбiглися по видноколу, намагаючись
охопити все зразу - i вогнесяйнi банi церкви, i вихрястi садки, i темнi
покрiвлi будинкiв.
Та скоро вони, очi, згасли, а лице спохмурнiло. На тобi - мiсто. Чувши
про нього, мрiяв побачити якусь дивовидь. А перед тобою - звичайнiсiньке
село. Як i Пушкарне, як i Старосiлля, як i тi, що проходили, хiба, може,
бiльше...
Проти крайнього подвiр'я спинились - бiля криницi з високим журавлем та
новою баддею. Перепочили, напилися холодно© води i пiшли далi.
Павло таки не знаходив дивовидi. Тут майже все таке саме, як i в рiднiй
слободi. Бiлi хати пiд житяними або очеретяними стрiхами, на стiнах
пiвники понамальованi, вiкна обведенi синькою. Хворостянi тини, дощатi
ворота. В подвiр'ях - вишнi, черешнi, яблунi, грушi, квiтники.
Нема нiчого незвичайного. Невже й не буде? Що ж розкажеш Михайликовi та
Марiйцi? А вони ж спитають. Може спитати й Тишко. Йому пiвтора року, i вже
гарно балака . А хiба Антiн не клянчитиме розповiсти?
Згодом вибрались на широку вулицю, i перед хлопчиною почало з'являтися
те, чого досi не бачив, - великi _дерев'янi та кам'янi будинки з високими
й широкими вiкнами. Вони не побiленi, не обгородженi, якiсь насупленi,
похмурi, наче сердитi на людей, що проходять байдуже повз них. Далi
потяглися лавки, магазини, трактири, за©зди, перукарнi. Полюднiшало.
Мiсто.
Довго розшукувати бурсу не довелось. Вона розташована обiч церкви. Вся
обгороджена парканом. Мiцна брама замкнена. Бiля хвiртки стояв добре
вгодований хлопець, у якого вже сiялись вуса. Видно, вартував.
- Чого треба? - непривiтно перегородив дорогу.
- В школу ось привела, - показала Ксеня Григорiвна на сина.
- Звiдки?
- З Пушкарного, коли чув.
- Земляки, виходить, - пом'якшав хлопець.
- А ти ж з якого села?
- Недалеко вiд вашого, з Полiвки.
- Чий?
- Дяка Любинського.
- Знаю. Славний чоловiк. Як звешся?
- Грицько.
- Тут учишся?
- П'ятий рiк, - вiдповiв, закопиливши губу.
- Скiнчив уже?
- Нi. У пiдготовчому класi сидiв два роки, два в першому, а тепер
починаю другий.
- Чого ж так поволеньки?
- Та... Не дають ходу, - скривився Любинський, але враз повеселiв. -
Нема куди квапитись. Тут...
- Кому можна вiддати заяву?
- Iдiть до смотрителя.
- Де його знайти?
- У флiгелi.
Смотритель сидiв за столом, на якому лежали срiбний хрест, кадильниця
та купка воскових свiчок. Був такий опасистий, що чорний пiдрясник на
ньому, здавалось, от-от трiсне. Очi - булькатi, на потилицi телiпа ться
миршава кiска. Павло мало не розсмiявся.
- Що скажете? - поспитав.
- Хочу сина вiддати до вас, праведний отче.
Смотритель вибрався з-за столу, пройшовся з кутка в куток, озирнув
торбу за плечима прохачки, босi ноги жiнки та хлопчини i знову грузько
всiвся.
- Не прийму, - проказав, як одтяв.
- Чому?
- Пiзно.
- Заняття ж починаються через тиждень.
- I вiльних мiсць нема.
- Як же це?
- Усi заповненi. Через рiк приводьте. Гада те, все так легко й дарма
робиться?
- Дарма? Ми до духовного стану належимо, почеснi громадяни. Ледве
тримаю на свiтi п'ятеро дiтей.
- Де чоловiк?
--Помер.
- Ким був?
- Паламарем.
- Паламарем! Ха-ха-ха, - розреготався. - Оце так почесний громадянин,
хай бог простить. Годi балабонити. Iдiть.
Грабовська сперлась на рiжок столу, аби не впасти.
- Де ж правда на свiтi, - почала було, перевiвши дух, але смотритель не
захотiв слухати.
- Геть! - розлютився нарештi. - Усiм треба жити, кожен хоче щось
мати...
Насилу вийшли на подвiр'я. Тут Ксеня Григорiвна не стримала слiз.
- Чого плачете, тiтко? - спитав Грицько.
- Не прийма .
- Не позолотили йому руку?
- Вiн же не циганка-ворожка.
- А хабарi любить, з мертвого ладен злупити.
- Мiсць нiби нема.
- Так вiн каже всiм, хто приходить з порожнiми руками. Бреше. От же
перед обiдом при©здив з вашого села Ткаченко, i для його сина мiсце
знайшлося.
- Колупай? - поглянув Павло на матiр.
- Так, так, - потвердив Любинський, - вулично його Колупа м дражнять.
Два мiшки чогось привiз, такi важеннi, ми вчотирьох ледве заперли до
смотрителя.
- Де ж вiзьму такi мiшки! - зiтхнула мати.
- Поскаржiться владицi.
- Дума ш, поможе?
- Декому помага .
- Також за хабар?
- Не знаю. Його наш смотритель слуха . Спробуйте.
- Як до нього попасти?
- П'ята хата вiд церкви.
У передпоко© охтирського преосвященства побачили знайомого - попа
Гервасiя, родом iз Старосiлля. I в пам'ятi Ксенi Григорiвни промайнуло,
наче ввi снi, ©© коротке дiвування.
За нею тодi впадали два парубки - пушкарнянський наймит Арсен та
старосiльський попович Гервасько, вихованець Харкiвсько© духовно©
семiнарi©. Залицялися, навперейми брали до танцю, стрибали через вогнище в
нiч на Iвана Купайла, пригощали смаженим насiнням, а iнодi й цукерками та
солодкими медяниками, просили на вiнчальний рушник. Вона подала руку
наймитовi, бо мав гарнi брови, був душевний i розумний, а до того ж
найкраще на всю слободу спiвав.
Зазнавши невдачi, Гервасько спершу сердився, навiть погрожував
помститись Грабовському. Але згодом одружився з осиротiлою попiвною на
Курщинi, посiв парафiю ©© покiйного батька, став панотцем Гервасi м, нажив
родину, i давня сердечна рана зарубцювалася.
Потiм не раз стрiчалися колишнi суперники, однак нiколи не згадували
дражливого минулого, навiть заприятелювали. Дiзнавшись торiк про
передчасну смерть пушкарнянського паламаря, Гервасiй болiсно переживав i
сумував. А цi © весни, гостювавши в рiдному селi, приходив у слободу,
одслужив молебень за чесну душу раба божого Арсенiя, навiдав i покропив
свяченою водою убогу хату багатодiтно© паламарихи-вдовицi. Тодi ж казав -
охтирський владика запрошу його до себе на службу...
Несподiвана поява Грабовських зворушила Гервасiя - його щоки
зашарiлися. Якусь мить приборкував сво знiяковiння.
- У вас щось трапилося? - запитав.
Ксеня Григорiвна розповiла.
- Почекайте тут, - сказав Гервасiй i зник за високими дверима.
Повернувшись через кiлька хвилин, дав залiплений конверт.
- Тут повелiння владики. Iдiть в училище.
Смотрителя чекали довгенько. Прийшов вiн аж надвечiр i напiдпитку.
Весело розiрвав конверта, але, прочитавши пiскопське послання, враз
спохмурнiв.
- Ходили скаржитись? - скинув на обох гнiвнi очi.
- Не скаржитись, а просити, - вiдказала Ксеня Григорiвна.
- З такими дурницями до самого?..
- У нас iншого виходу не було. Простiть, ваше превелебi .
- Добре, - полагiднiшав смотритель, пiдкуплений "превелебi м". - Сяде в
пiдготовчий клас.
- У пiдготовчий? - здивувалася мати. - Два роки ходив до нашо©
слобiдсько© школи, найкраще вчився, умi писати, лiчбу зна , псалтир читав
над покiйниками. Ткаченкiв не втне нi бе нi ме нi кукурiку - i зразу в