Сиротюк М.. Забiлiли снiги

Почастувавши несподiваного гостя ча м, сiла навпроти - i потекла тиха
бесiда. Грабовський iнодi перепитував, уточнював деякi подробицi, але
жiнка навiть була задоволена тим i повагом вела сво .
Так, Микола Гаврилович часто навiдував Карякiних - харчувався в них.
Спершу не ладилося з тим харчуванням. У Вiлюйську тодi, як i тепер, надто
серед лiта, важко було роздобути м'ясо чи рибу, - вiд спеки все псу ться.
А який то обiд без м'ясного?
Або ще. Вiлюйчани страви готують по-сво му, i щi, i _суп, i все iнше.
Тут яловичину варять з коров'ячим маслом, а Миколi Гавриловичу то зовсiм
не йшло. Довго вiн показував нам, як робити щi, i таки навчив. Карякiни
корiв не тримали, бiльше клопочучись торгом, самi жили на купованому
молоцi. А вiн найчастiше готував чай з молоком. Брав молоко в одних
багачiв, якi мали свою цiлу череду, i пражив його сам собi в тюрмi.
Любив Микола Гаврилович якутiв, особливо барахсанiв. Зачувши, бувало,
що в якiйсь бiдацькiй юртi недуга морду дiтей, - iде туди, а потiм ще й
лiкарiв шука . Зате ж i якути поважали його.
Карякiни не раз смiялися, дивлячись у вiкно, як вiн, простуючи до них
на обiд, стрiчався з якутами. Уздрiвши Миколу Гавриловича, барахсан ще
здалеку скидав шапку i низько схиляв голову, незважаючи на мороз. Вiн
пiдiйде до того дивака, вiзьме шапку, надягне йому на голову, теж
уклониться i йде далi.
Карякiна Микола Гаврилович недолюблював. Ще поки не мав капiталу i
торгував рiзним дрiб'язком, то скидався на душевного чоловiка. Та згодом,
як нажив грошенят i спорудив собi лавку, зовсiм закопилив губу. Вiд того,
чим здавався ранiш, у нього залишилася хiба що богомiльнiсть: кожно©
суботи й недiлi ходив до церкви, годинами колiнкував перед господнiм
розп'яттям та вибивав поклони, живцем збирався в рай. Але з
богобоязливiстю там-таки, в храмi, й прощався, бо за прилавком шахраював i
матiрно лаявся, як найзапеклiший антихрист.
Микола Гаврилович, бачивши те, частенько говорив Карячисi, що _©©
чоловiк - ханжа, бузувiр, кровопивця безсоромний. Спершу господиня жартома
сприймала те глузування i весело смiялася, а потiм, видно, й сама почала
замислюватись. Як би там не було, але коли Миколу Гавриловича вивезли з
Вiлюйська, жiнка цiлий день не виходила з сво © кiмнати - все плакала.
Чоловiка й бачити не могла, а попа, що прийшов висповiдати ©©, вигнала.
Доньку, яка народилася через пiвроку, хрестити вiдмовилась.
Карякiн казився вiд лютi й гримав на дружину:
- Ти сво©м безбожництвом ганьбиш мене серед купецько© громади, через
тебе скоро люди перестануть заходити у нашу крамницю.
- То й добре, - кидала вона байдуже. - Продай оту кляту лавку або й
спали, не грабуй людей, не обкрадай.
- Я обкрадаю?
- Обкрада ш, як i всi купцi. Жиру те на спинах якутiв та козакiв. Але
скоро вам i вашому грабунку прийде кiнець. Надбай власними руками, зароби
- то й май. От як треба жити!
- Чернишевський так навчив тебе?
- Ну вiн. Вiн! Ваш брат, купчик, не навчить. А Миколу Гавриловича не
чiпай, не ма ш права!
- Хочеш ступити на його стежку?
- То не твiй клопiт.
- Ти ж моя дружина.
- Доки була дурною - корилася тобi, а вiднинi не буду.
Пiсля зимових м'ясниць Карякiни назавжди розлучилися: вiн пiшов жити в
свою лавку, а впраксинiя залишилася з дiтьми.
- З того часу нашу хату, - вела оповiдачка, - немовби святi перелетiли.
Стала вона гостинною й затишною. У нiй завжди знаходять притулок не тiльки
полiтичнi засланцi, а й жебраки з улусiв та наслегiв. впраксинiю люди
називають сердитою бабою, а проте горнуться до не©, бо вона живе
справедливо, нiкого не кривдить.

23_

Найуважнiшим слухачем цього разу був Байбал: вiн сидiв навпочiпки бiля
печi i, здавалось, ловив кожне слово, кожен звук.
Таку ж зосередженiсть виявляв Дмитро Гiммер, хоч його, видно, бiльше
цiкавила сама читачка, нiж те, що вимовляли ©© вуста.
Iншi ж скидалися на студентiв, котрих не так хвилювала, як дратувала
чергова лекцiя ординарного професора-богослова, що нудно переказував чужi
й старi, як свiт, погляди, деiнде пiдновлюючи ©х тривiальними дотепами
власно© фабрикацi©. Генрик Адамович байдуже, за давньою звичкою, смокче
свою саморобну люльку з довжелезним цибухом; Михальський i Юделевський,
прозванi тут запеклими книжниками, нетерпляче соваються на ослонi, iнодi
стиха перешiптуючись мiж собою, здивовано потискують плечима та виразно
жестикулюють; Гаврилов знiчев'я перегорта подертий журнал "Акушерка",
лiниво переглядаючи пожовклi iлюстрацi©; банькатi Сержевi очi бездумно
бiгають по стiнах i стелi, нi на чому не затримуючись.
Думки Грабовського кружляють довкола Гiммера та Сержа. Нинi вiн дещо
запiзнився, i на нього вже чекали. Уздрiвши Гiммера, щиро здивувався: досi
в зiбраннях вiлюйських полiтичних засланцiв нiхто стороннiй, за винятком
Байбала, що завжди приходив з Дулембою, участi не брав. До того ж пiсля
непри мно© розмови в Дабиитовiй юртi Павловi не хотiлося бути з Гiммером у
однiй, а найпаче в цiй компанi©, де всi добре знали один одного i
висловлювали сво© думки й настро© вiльно, не боячись того, що завтра чи
позавтра ©х покличуть на розмову до полiцейського управлiння. Хто запросив
Гiммера i для чого? Невже керiвник колонi© прокажених, який, подейкують,
при©хав у Вiлюйськ з Ташкента лише для того, щоб набити собi кишеню та
зажити слави борця проти лепри, також займа ться полiтикою?
Та ще цей витрiшкуватий Серж, що прийшов з ним i аж дметься вiд сво ©
пихи. Ще б пак - теж лiкар, власне, напiвлiкар, бо позаторiк вiдчислений з
студентiв за неблагонадiйнiсть. Вiдбува заслання в Якутську i цим надмiру
гордиться - борець, жертва деспотизму, якiй не пощастило скiнчити курс
навчання.
Знайомий з Вiташевським, Зубриловим, Гус вим. Навiть нiби на близькiй
нозi з ними, але загалом невисоко© думки про них. Консерватори, любить
говорити, вони зараз не в модi, оджили свiй вiк.
Копаються в нiкому не потрiбнiй якутськiй iсторi©, мовi, збирають рiзне
дрантя на зразок олонхо, а молодих слухати не хочуть. Рiзне дрантя. Мова й
iсторiя цiлого народу нiкому не потрiбнi...
- От i все, - каже Ольга, припинивши читання. - Далi йде наступний
роздiл. Хай продовжу хтось iнший. охочi?
Нiхто не зголошувався.
- А чи треба продовжувати? - запитав Дулемба, нi до кого не
звертаючись.
- Чому ж не треба? - диву ться Гiммер. - Якраз цiкаво. Ольга Василiвна
чита непогано, я слухав з задоволенням.
- Ольга Василiвна справдi гарно чита , - не заперечу Дулемба. - Але чи
слiд продовжувати... Де ти, Михайле, знайшов таке, щоб нам забивати баки?
Засоромлений Ромась червонi .
- Даруйте, друзi. Ранiш я цi © книжки нiколи не бачив. Дивлюся -
"Iсторiя матерiалiзму". Нiби й нiчого, пiдходяща.
- Де видобув?
- Дмитро Адольфович принiс i порадив для читання.
- Невже?
- Еге ж, панове, я, - ствердив керiвник лепрозорiю. - А менi привiз ©©
пан Серж i сказав - то фiлософська новинка.
- Новинка? Ха-ха-ха-а, - зареготав Михальський. - Ця бородата новинка
з'явилася на свiт ще тодi, коли дехто з нас ходив пiшки пiд столом. I
одразу ж по виходi ©© нещадно розкритикував Фрiдрiх Енгельс, назвавши
автора плутаником.
- То й що з того? - подав задерикуватий голос Серж. Вiн одкашлявся,
трохи помовчав. - Розкритикував Енгельс. Майте, панове, на увазi, ця книга
зараз у великiй модi. Мо© якутськi колеги захоплюються нею. Не менш
популярною й друга книга Фрiдрiха Ланге: "Робiтниче питання, його
значення тепер i в майбутньому".
- Таке ж саме шарлатанство, як i ця "Iсторiя", - вкинув Дулемба.
Але його зауваження, мабуть, не дiйшло до Сержа, бо той продовжував:
- Ми чита мо також книги Лассаля, Каутського й iнших фiлософiв та
економiстiв. У наш час не можна сидiти в сво му провiнцiйному закутку i
мислити його масштабами. На межi двох столiть, панове, скажу я вам...
- На розмежжi, як i роздорiжжi, - пiдхопив раптом Кассiушi, таки збивши
промовця, - жити, звiсно, важко, а ще важче шукати собi стежку. Скажiть,
молодий чоловiче, вам i вашим колегам не попадалася часом така новинка, як
лекцi© Карла Бiдермана, виголошенi майже пiвстолiття тому в Нiмеччинi?
Серж знiтився i знову одвiв погляд.
- Власне... Я тодi... Нi, не знаю, або що?
- Шкода, - вiдповiв Генрик Дулемба. - Таке саме лахмiття, як i писанина
Лассаля, Каутського та iнших шукачiв унiверсального фiлософського каменя,
за допомогою якого можна одним махом розв'язати всi проблеми й
суперечностi буржуазного суспiльства. Перенаселення земно© _кулi,_
послiдовне й неминуче зубожiння народних мас як невiдхильний закон
iсторичного процесу, народження пролетарiату - цього суспiльного лиха
нових часiв, залiзний закон заробiтно© плати, необхiднiсть обмеження
шлюбiв, потреба зректися страйкiв i демонстрацiй, якi дратують багатi©в i
заважають осягненню станово© гармонi©... Можливо, для когось у всьому
цьому i новина, однак усе це - старовина, котру люди мого вiку знають
давним-давно.
- I не тiльки вашого, - вставив Юделевський.
- Безумовно, не тiльки мого. Замiсть того, паничу, щоб смакувати цю
прiсну й непоживну жвачку, почитали б професора Хейлiберського коледжу
Томаса-Роберта Мальтуса, наприклад, його "Дослiдження про закон
народонаселення", з якого черпав Ланге. А загалом, я б вам i вашим колегам
щиро порадив як стрiляний вовк: киньте до бiса всi отi заплiснявiлi
"новини" та пильнiше придивляйтеся до життя, бо воно незрiвнянно багатша и
складнiша школа, нiж кафедральнi викрути Мальтуса, Ланге, Бiдермана та ©м
подiбних прислужникiв товстого гаманця.
- А я з вами, пане Дулембо, не згоден, - пiдвiвся Гiммер i, на знак
протесту, навiть махнув палицею. - Не згоден! - вигукнув, мов на мiтингу.
- Я лiкар, а не полiтик, i тих книжок, що тут згадувалися, не студiював,
однак гадаю, в них речi, гiднi уваги культурно© людини. Ну, хоч би взяти
рекомендацi© обмежити .шлюб. Вони, вважаю, слушнi i насамперед для таких
напiвдиких племен, як, скажiмо, те, серед котрого, по необхiдностi,
доводиться нам жити. Чи варто якутам розмножуватись, особливо за рахунок
©х найбiднiшо© частини? Нi, не _варто.
- Чому?
- Тому, що розмноження веде i до голоду, i до рiзних захворювань. От я
вже третiй рiк займаюсь у Вiлюйську лепрою. I бачу: вона кублиться
переважно в бiдняцьких юртах. Та й як ©й не кублитись, коли в кожнiй юртi
по восьмеро-десятеро дiтей. Занедужа одне - усi за ним, а далi
переда ться в iншi юрти, наслеги. Адже характерно: серед тойонiв, як i
серед мiсцевого чиновництва, прокажених майже нема. Отже...
- Заборонити бiднотi розмножуватись?
- А чому б i нi? Добрий хазя©н розводить скотину лише породисту, здатну
збiльшувати й полiпшувати стадо Гадаю, обмеження шлюбiв на околицях
iмперi© дало б сво© позитивнi наслiдки. Тим паче, що iнородцi, як вiдомо,
цивiлiзацi© не пiддаються, не рухають ©© вперед, i для прогресу...
- Оце так штука, - озвався Байбал, який протягом усi © суперечки
_тiльки поглядав то на Дулембу, то на Грабовського i не зронив жодного
слова. - Значить, ти, Югаю, милуйся з сво ю жiнкою, скiльки хочеш, а ти,
Арамаане, не ма ш права, бо його, Юга ва, жiнка приводить здорових дiтей,
а твоя, барахсанова, приводить прокажених. Гарний закон. Спасибi, що
придумали.
- Саме так, - додав Юделевський, - придумали. Висмоктали з пальця на
догоду колонiзаторам усiх мастей. Нiмецька бiдерманiвщина пересаджу ться
на грунт росiйського самодержавства. За ©© допомогою можна викорiнити не
тiльки лепру, а усе iстинно живе, трудове. Та поста питання: хто ж тодi
оброблятиме землю, працюватиме на заводах i фабриках, хто годуватиме отих
так званих цивiлiзаторiв?
Вiн замовк, а за ним i iншi.
Мовчанка та була недоброю, настороженою i пiдступною. Всi сидiли наче
на вулканi, який мiг вибухнути першо©-лiпшо© митi. Чулося, як шкварчала,
немовби сердилась, цибухата люлька Генрика Адамовича. Гаврилов згорнув
потрiпану "Акушерку", поклав на стiл i пiдморгнув Грабовському.
- Павле Арсеновичу, почитайте щось з ваших нових вiршiв, бо, ©й-богу,
пiсля глевко© фiлософi© Ланге, заправлено© гадючим салом шовiнiзму, так i
тягне на поетичний десерт.
- Ого-го! - зрадiв Ромась. - Наш Кость Семенович, видно, також зна ться
з музами, дивiться, якi образнi фейерверки пуска . Ану, Павле, почастуй
десертом.
- Хи-хи-хи-и. - зморщився Гiммер. - Малоруський поетичний десерт,
панове, - сказав, розтягуючи слова, - нiтрохи не смачнiший вiд якутського
кумису, розведеного олонховим квасом. - Лiкар трохи помовчав, мабуть,
сподiваючись похвали за дотеп, але нiхто не обiзвався. - I коли вже
переведеться те мазепинство? - запитав. - Щось там пишуть, друкують на
тому хохлацькому жаргонi, а кому воно потрiбне, хто його читатиме?
- Дмитре Адольфовичу! - крикнув Ромась, багровiючи на виду. - Прошу
бути обережнiшим! Це вам не полiцейська дiльниця. Самi напросилися, я
дозволив прийти разом з вашим приятелем, але не дам у мо©й хатi виливати
цю расистську каламуть. Ми збира мося часто, розмовля мо про рiзне, проте
нiколи не думали, хто з нас якут, росiянин, врей, поляк чи укра©нець,
маючи багато клопоту й без цього. За звинувачення в мазепинствi,
сепаратизмi я можу порахувати вашi ребра. Знайшовся менi оборонець
настанов iмператорського трону...
- Платний агент царату, башибузук паскудний, - докинув Гаврилов.
- Хай зараз же вибачиться перед Павлом за образу!
- Та плюнь ти на нього, Михайле, - заспокоював Грабовський Ромася, який
уже схопився за важку чавунну праску. - Хай iде собi до дiдька зi сво©м
вибаченням. Таких, як вiн, менi вже доводилося стрiчати. Я легко пiзнавав
©х, як i ©хн смердюче мракобiсся, тому й не беру всього того до серця.
Такi, виконуючи циркуляр тих, хто ©х_ году , ладнi заборонити
користуватися рiдною мовою не тiльки укра©нцям, полякам чи грузинам, але й
нiмцям, французам, ба й iстинним росiянам. Розпинали ж вони
Чернишевського, проклинали Герцена за те, що вiн будив Русь од сплячки, а
Б лiнського вiд розп'яття врятувала тiльки передчасна смерть. Усе це мене
не диву . Iнше гнiтить - доки цi чортополохи плодитимуться на землi та
пускатимуть усобиць лютую змiю помiж народами? Чи скоро викорчу мо цю
найтяжчу проказу i дочека мось того, щоб назавше засяяла зоря братнього
довiр'я i злагоди над нами?
Чув, як затрiпотiло серце, заболiли груди, i сiв на лаву, важко
дихаючи.
- Чи скоро? - перепитав Дулемба тихо й задумливо. - Над нами,
засланцями, Павле, та зоря вже давно зiйшла. А щоб вона засяяла над нашими
народами - ще багато доведеться потрудитись. I не тiльки нам, а й
прийдешнiм поколiнням. Але вона таки зася . Iнакше й бути не може, бо, як
казав великий поет слов'янського свiту Тарас Шевченко, "сонце стане i
осквернену землю спалить". Ех, братовбивцi лукавi, скорпiони безсердечнi,
доки ви запускатимете сво© затру нi жала в людей?!

24_

Таким Байбала ще нiколи не доводилося бачити. Збентежений, сердитий,
очi палахкотять, а голос аж тремтить.
- Ну скажи менi, Павле, скажи, хiба так можна робити з людиною? -
гукав, задихаючись, наче йому бракувало повiтря.
- Що таке? - не второпав Грабовський.
- Суруксута схопили!
Досi Павло знав, що рiдний Балбаарин брат Суруксут, хворий на проказу,
уже третiй рiк перебува в лепрозорi©.
П'ять разiв тiкав звiдтiля, але невдало: його ловили й повертали назад.
- Де схопили? Хто?
- У його ж юртi. Тодi саме там була Балбаара i все бачила. Сьогоднi
вранцi вiн вибрався за загороду i подався до мiста. Хотiв поскаржитися
справниковi на Гiммера. Ну, перед тим, як iти в полiцейське управлiння,
забiг додому. Тiльки сiв за стiл, не встиг i перекусити, а тут - козаки.
Зв'язали його, мов розбiйника, кинули в сани i попровадили в колонiю.
Казав, ма скаргу до справника, просив одвезти його туди, але козаки над
тим лише посмiялися. Тепер уже Суруксутовi кiнець.
- Чому?
- Ще пита ш. I за попереднi втечi його нещадно карали, ледве виживав.
Так тодi ж вiн не скаржився.
- I цього разу не поскаржився.
- Не поскаржився. Хiба козаки не скажуть Гiммеровi? А той не простить.
Закату , недолюдок.
- То ви вже перебiльшу те.
- Перебiльшую? Ти ж не бував у колонi© i не бачив, скiльки на ©©
кладовищi гробкiв. Дума ш, усi, що там лежать, померли сво ю смертю?
Бiльшiсть iз них замучена. Тiкали, скаржились, а ©х ловили, повертали й
незабаром закопували на цвинтарi. Нi, тепер уже Суруксутовi кiнець. Та й
Дабиит щоб не нако©в лиха.
- Якого?
- Як прийшла Балбаара i розказала, що сталося з братом, Дабиит зразу
схопився за сокиру i поривався бiгти в колонiю.
- Вiн уже добре ходить?
- Не дуже добре, але в подвiр'© прогулю ться, iнодi й на вулицю
вигляда . Вiн давно дружить з Суруксутом, то може дiйти й до колонi©.
Скажи, Павле, що робити?
Що робити? Це запитання постало перед Грабовським ще на початку
розмови, а вiдповiдь на нього не приходила. Податися до справника? А що з
того вийде? Адже втiкачi з колонi© не раз зверталися в окружне управлiння,
та Гiммеровi все легко мина . Можливо, Кочаровський i втрутився б у
Суруксутову справу, але якi звинувачення проти Гiммера можна викласти
йому? Потрiбнi факти.
- Га, Павле? - нагаду Байбал.
Грабовський ще якийсь час мовчить, мiркуючи.
- Iдiть додому, - вiдповiда нарештi, - i скажiть Дабиитовi, щоб не
зв'язувався з колонi ю.
- А Суруксут?
- Ним я займуся
Випровадивши старого, одягнувся i вийшов на вулицю. Новий план, що враз
виник, обмислював уже дорогою. Зараз вiн попросить Костя Семеновича, i
вони разом по©дуть до лепрозорiю. Може, при допомозi Ольги пощастить
переговорити з Гiммером вiдносно Суруксута.
Квартира Гаврилових була незамкнена, але на стук не озивалися. Павло
смикнув за клямку - дверi навстiж розчинилися.
Переступивши порiг, аж одсахнувся. Посеред кiмнати сидiла Ольга,
згорблена i зовсiм не схожа на себе. В зiм'ятому халатi, з розпатланими
косами й заплаканими очима. Дивилась прямо на нього, та затуманенi зiницi,
мабуть, нiчого не бачили.
- Що з вами? - запитав, не вiдаючи, як повестися в такiй дивнiй i
несподiванiй ситуацi©.
Ольга нараз зiщулилась, наче вiд дошкульного холоду, i пiдвелася з
стiльця, хапливо обсмикуючи на собi одежу.
- Це ви, Павле?
- Я. Хiба не бачите?
- Та бачу...
- А де ж Кость Семенович?
- У Мархiно. Ще в середу по©хав. Справник послав щось там
сфотографувати.
- Чому ви не на службi?
--Ет, - зiтхнула важко, затулила очi хусточкою i гiрке заплакала.
Грабовський пiдбiг до не©, схопив за плечi, якi дрiбно здригались.
--- Ольго Василiвно! Що трапилось? Хто вас скривдив?
Вона не вiдповiдала, а вiн бiльше и не питав. Не мiг нi ворухнутися, нi
вимовити слова.
Отямився лише тодi, коли удвох сiли на канапу i Ольга, вже причесана й
переодягнена, розповiдала про те, що сталося. Вела здалеку.
Ще з перших днiв служби в лепрозорiю вона вiдчула на собi похiтливi очi
Гiммера. Вiн намагався всiляко привернути ©© увагу, показатись перед нею в
найпривабливiшому свiтлi.
Нову фельдшерку вихваляв, де тiльки траплялась нагода, ставив за
приклад для iнших. Видiлив для не© кращу палату, звiльнив од нiчного
чергування. А вона вдавала з себе недогадливе дiвчисько. Приймала всi тi
заходи як належну турботу начальства про пiдлеглих, справно виконувала
сво© обов'язки, доглядала хворих, не виявляючи до нього нi уваги, нi
прихильностi.
Так минула зима. З наступом весни Гiммер пожвавився. Кiлька разiв, нiби
ненароком, набивався супроводжувати ©© з колонi© в мiсто. Дорогою викладав
рiзнi теорi© вiльного кохання, на яких гарно знався, звiряв сво© почуття
до не©. Пропонував дружити з ним, обiцяючи ©й свою безмежну вiдданiсть i
значне пiдвищення службового окладу. Уголос мрiяв про принадну втiху,
котра чекала ©х попереду. Вона слухала, вряди-годи навiть люб'язно
посмiхалася, переводячи непри мну розмову на легкий _жарт.
Не домiгшись свого влiтку, Гiммер змiнив тактику: дружину з немовлям
вiдпровадив на всю зиму до Ташкента, а Ольжине прiзвище з'явилося в
графiку нiчних чергувань по лепрозорiю. Вiн довго затримувався в кабiнетi,
часто викликав ©© до себе, питав, чи не стомилась, скаржився на самотнiсть
i благав посидiти з ним. Якось, прийшовши на його виклик, застала на столi
вино й закуску. Як не вiдмовлялася, а таки змусив пригубити чарку.
Пiдпивши, спробував пригорнути ©©, але вона так одштовхнула його, що
вiн гримнувся головою об шафу i пiшов додому з великою гулею на чолi.
Цiлий тиждень не з'являвся на службу.
Сподiвалася всього - i гнiву, i кари, i звiльнення. Та не сталося нi
того, нi iншого. Позбувшись гулi, Гiммер вийшов на службу i нiчим не
виявив сво © образи. Навiть вибачився, що сп'яну наробив дурниць. Думала,
бiльше не в'язнутиме, i в душi радiла. Але та радiсть була передчасною.
Свого намiру вiн таки не зрiкся, хоч поводився значно стриманiше й
обережнiше. Чогось раптом потягло його на полiтику. Розпитував, де
збираються вечорами полiтичнi засланцi, що роблять, просив побалакати з
Ромасем, аби той йому дозволив вiдвiдувати вечори.
- Кость Семенович вiдав про все це? - запитав обережно Грабовський.
- Нi, не вiдав.
- Чому?
- Тут справа складна. Кость дуже вразливий. Пiсля арешту за замах на
астраханського губернатора Цеймерна вiн у тюрмi збожеволiв i на деякий час
був переведений _до будинку душевнохворих. Рецидиви цi © недуги нагадували
про себе й пiзнiше. Навiть дрiбнi ускладнення, на якi iнший зовсiм не
зважав би, згубно дiють на нього. Костя треба оберiгати вiд зайвих
подразнень. Сподiвалась, усе якось само минеться.
- Ви дружинi Гiммера говорили про це?
- Нi. Та й для чого було розповiдати? Вона порядна жiнка, але безсила.
Вiн, кажуть, так глумиться над нею, що ©й доводиться часто вiдлежуватись
пiсля побо©в.
- Треба було товаришам сказати.
- Треба було, - гiрко всмiхнулася. - Знаю, нашi зразу зчинили б гвалт.
Не забувайте, я жiнка. Менi не хотiлось, щоб мо© службовi дiла i мо
iнтимне життя ставали предметом усiляких плiток. Такi речi не роблять
честi для жiнки, тим паче тi ©, що вiдбува полiтичне заслання. Вiрила у
сво© власнi сили, а вийшло...
Останнiм часом, особливо пiсля сходин у Ромася, Гiммер знову почав
липнути до Ольги. Тепер сягав значно дальше i дiяв настирливiше. Якщо вона
згодиться стати його дружиною, то вiн покине сiм'ю i, маючи в Якутську
славних приятелiв, зробить так, що Гаврилова випруть звiдси у якийсь
далекий наслег, навiть за межами Вiлюйського округу. Доки скiнчиться
термiн ©© заслання, вони разом працюватимуть у лепрозорi©, зароблять
побiльше грошей, ви©дуть кудись на пiвдень i там заживуть, як у раю.
А позавчора, дiзнавшись про вiд'©зд Костя, повiдомив ©© цидулкою, що
ввечерi прийде до не©. Сказати це у вiчi, видно, не зважився. Ображена й
обурена, вона шукала його по всiй колонi©, аби жбурнути оту нахабну
цидулку в самiсiнькi очi, та не знайшла: мабуть, навмисно завчасу пiшов зi
служби. Прибiгши додому, замкнула дверi й сидiла без свiтла.
Вiн таки приходив. Довго стовбичив на подвiр'©, гримав у вiкна, дверi,
але з тим i пiшов.
Важкою була та нiч для не©. Тiльки перед ранком забулася тривожним
сном. I заспала, трохи спiзнившись на службу. У його кабiнетi побачила
всiх лiкарiв i фельдшерiв.
Вiн зразу ж накрив ©© чорним рядном. Такими словами обсипав, так
мерзив, що важко й передати. Вона й ледача, i нехлюйка, i нечесна, i
пiдла, i зрадлива, i до служби ставиться погано. Ледве витримала, щоб не
розридатись, змовчати.
Але на тому не скiнчилося. Десь опiвднi Гiммерова лайка стала вiдома
хворим, i вони вiдмовилися обiдати. Найрiшучiше дiяли люди з ©© палати,
надто Суруксут, котрий погрожував убити начальника лепрозорiю. Почувши це,
Гiммер звелiв одшмагати Суруксута, а Ольгу покликав до себе. Знову кричав,
тричi вдарив по головi i сказав бiльше в колонiю не з'являтись. Ну, вона i
пiшла.
Не втрата служби гнiтить Ольгу, нi, хоч i служба ©й потрiбна. Iнше
болить - несправедливiсть, дике самодурство, страшенна зневага до людини.
Коли б хтось стороннiй побачив, як тяжко хворим у лепрозорi©, - жахнувся
б. х зовсiм не лiкують, всi вони напiвголоднi, обдертi, живуть в
антисанiтарних умовах, не мають жодного захисту вiд Гiммерового свавiлля.
Санiтарами там служать звичайнiсiнькi козаки, якi не мають найменшо© уяви
про медицину i намагаються якомога суворiше тримати нещасних людей у
руках, тобто вкорочувати ©м вiк. Навiть подумати страшно, що вони зроблять
з хворими ©© палати, з Суруксутом.
- Ви й не зна те, що Суруксут з колонi© утiк?
- Утiк?
- Сьогоднi прийшов додому, але його зловили й повезли назад.
- Тепер може пропасти.
- Справдi?
- Так. Розумi те, колонiя iзольована. Крiм обслуги, туди нiкого не
пускають. Вище начальство нiколи й не загляда , а козаки прекрасно
розумiють Гiммера i вмiють йому догоджати.
- Завтра пiду до справника.
- Не будьте, Павле, на©вним. Кочаровський не ма влади над Гiммером i
сам побою ться цього спрута.
- В канцелярiю губернатора пошлю листа. Зажадаю спецiально© комiсi©,
яка б при©хала й розiбралася.
- Багато разiв уже писали в Якутськ, але все те не допомогло.
- Треба звертатися до преси.
- Це справа iнша. Та що з того вийде, ще не вiдомо, а Суруксутове життя
в небезпецi.
- У вас знайдеться папiр?
- Певно.
- Давайте зараз i напишемо.
Грабовський пiдвiвся, ступив до столу, але вiдчув гострий бiль у серцi,
схопився за груди й знову присiв на канапу.
* * *
Додому прийшов перед свiтанком. Ледве плентав, часто спинявся i,
притулившись до паркана, довго вiддихувався. А переступивши порiг сво ©
господи, зразу впав на лiжко, не маючи сил навiть розпалити в печi,
зогрiти вихололу хату.
Тiльки тепер почав пригадувати вчорашнiй день, але не мiг все вловити.
Думки лiзли повiльно й лiниво. Ольжина розповiдь, сльози. Раптовий бiль у
серцi. Нiжнi жiночi руки на грудях. Вони ще й зараз нiби пестять його i
звабливо пахнуть...
Пiд полудень прибiг Байбал i злякався, побачивши Павла в тяжкому станi.
Зразу затопив у хатi, напо©в недужого ча м, нагодував обiдом, переданим
Балбаарою.
Так пролежав Грабовський цiлий тиждень. Уся Дабиитова родина впадала
бiля нього. Байбал - уночi, а Балбаара з донькою - вдень. Один раз навiть
Дабиит приходив, спираючись на палицю.
Чорноока Аанис цiлими днями висиджувала на стiльчику коло його лiжка,
читаючи буквар та терпеливо ждучи, коли дядьковi Павлу полегша i вiн