Сиротюк М.. Забiлiли снiги

цього разу. Але недовго. Уже при словах "болi зi споду душi пiднялися" вiн
збагнув, що Рклицький читав його вiрша, написаного в iзюмськiй тюрмi.
Звiв очi на Михайла. Той стояв, дивлячись через вiкно кудись
далеко-далеко, i не читав, не декламував, як завжди, а говорив, наче
справдi звертався до рiдно© неньки, яка була десь там, за вiкном.
Стояв, як скам'янiлий, а голос звучав тихо й журливо, без жодно©
фальшиво© нотки. В ньому чулося стiльки щиростi, стiльки живо© муки, що
Павловi очi наповнилися слiзьми. Вiн, захоплений Михайловим читанням, не
бачив, як Поляков i Ромась пильно стежили за ним.
А Рклицький, скiнчивши читати, ще довго нiмував, немовби чекав
материнського захисту.
- Чого ж ви мовчите? - вiдiрвався нарештi од вiкна. - Дошкуля "кнутом
иссеченная муза"?
На запитання нiхто не вiдповiв.
- I ти, Павле, мовчиш? Не пiзна ш? Це, хлопцi, його, Павлiв, вiрш. Чи,
може, не твiй? Ну, скажи?
- Михайле, якщо ти хочеш, щоб я на тебе не сердився, то припини
розмову, - попросив Грабовський, весь заллятий гарячим рум'янцем.
- Можеш сердитися, навiть пересердитися, - не вгамовувався Рклицький. -
Кажи одним словом - твiй?
- А якщо мiй, то що з того? Я його писав не для друку. Так собi...
Краще скажи, як вiн до тебе потрапив?
- А це вже, Павлику, мiй секрет. Напиши напам'ять, то й скажу.
Грабовський не вiдповiдав. Рклицький трохи почекав i вiв далi:
- Не хочеш - то право тво . Скажу й так. Дала Лiда Лойко. I не тiльки
менi. Усi ми, коли ©хали з Харкова сюди, переписали в не©. А де вона його
взяла, присягаюся мо©м патроном Меркурi м, не знаю. Думаю, тобi краще
вiдомо, як твiй вiрш потрапив до тi © красунi.
- Я ©й не давав!
- Я теж не мiг дати. Та й не в тому рiч, де в хатi пiч, а в тому, щоб
вона грiла.
- Еге, якби ж грiла, а то бува , що й пече...
- А чого ти, Павле, вiдпира шся? Написав, то й добре, - втрутився
Ромась. - Умiв би я написати...
- Не дав бог жабi хвоста, а то б вона всю траву витолочила, - вставив
Рклицький.
Три голоси гримнули дружнiм реготом. Тiльки Ромась стояв нi в сих нi в
тих, нервово перестукуючи пальцями по голих нарах. Вiн не мiг пiдiбрати
для вiдповiдi дошкульного слова, i словесний герць перервався. Грабовський
навiть пошкодував за ним, бо помiтив, що невимушена, щира, хоч зовнi й
гострувата розмова мiж товаришами гарно впливала на нього.
Устав з нар, пройшовся по камерi, постояв бiля вiкна, ще пройшовся.
Було легко на душi. Хотiлося продовжити веселий настрiй. Вiн розповiв
хлопцям про свою пригоду на подвiр'© тюрми з наглядачем, про переляк
жандарма, який мало не потрапив разом з ним до камери.
Хлопцi смiялися, навiть лаяли Павла за те, що допомiг п'яному
наглядачевi розiбратися з Пушкарним.
- Не хотiв я воловодиться з ними, - пояснив Грабовський. - Там такий
холод, що й п'яти хвилин не висто©ш на одному мiсцi. Аж душа зледенiла в
мене. Не ©х, а сам себе виручав. Та хай ©м бiс.
- Нi, нi, Павле, негоже ти зробив, - пiдхопив Поляков. - Таких випадкiв
не можна пропускати. Ми всюди ма мо допiкати нашим ворогам.
- Мiй конво©р не дуже й допiкав менi. Не вiн мене, а я його вiв сюди.
Навiть помсти не заслугову . Таке якесь, нi Свирид, нi Демид. Я весь час
думав, що йому браку кiлькох клепок.
- Ну, ну, Демид... Не думай, що вiн такий плохенький. Прикида ться. Не
хоче трудитись, як усi чеснi люди, а йде арештантiв конвоювати. Сюди б
його привiв.
- Вiрно, Михаиле, треба вчити, та ще й так, щоб десятому заказував, -
втрутився Ромась. - Хай би хоч два-три днi посидiв з нами, ми б клепки
йому перелiчили. Аж руки сверблять.
- Сверблять? - запитав Рклицький. - Почухай ©х на Павлових кiстках. Аби
знав, як ворогiв випускати з рук.
- Ну, коли б уже довелося чухати, то це найзручнiше зробити на тво©й
спинi, - засмiявся Павло, натякаючи на округлостi Михайлово© статури.

12_

Днi тягнулися лiнькувато, мов череда з пасовиська.
- Казав же я тобi, Михайлику, навчав тебе, як друга: не сунь сво гарне
рильце туди, де приймають його не дуже охоче, - вичитував з робленою
серйознiстю Михайло Рклицький Михайловi Полякову, переступаючи порiг
камери. - Я ж знав, що так воно вийде.
- Вийде, вийде! - збуджено вiдповiв Поляков. - Набрид ти менi зi сво©ми
проповiдями. А що ж вийшло? Що? Я начхав на не©. А якщо хочеш, то й на...
- На себе самого, - перехопив Рклицький. - Останн кориснiше не тiльки
для не©, а й для тебе. Так, кажеш, нiчого не сталося? Зда ться, сталось,
сталося, Михайле, велике i страшне. Це засвiдчать десятки людей. Ромасику,
якби ти знав, що ско©лося, то ти б зараз же помер i, смертю смерть поправ,
воскрес би лише пiсля страшного суду. Все життя шкодуватимеш, друже мiй,
за тим, що не пiшов сьогоднi на прогулянку. Ай-я-я-а, таку, можна сказати,
оказiю прогавив. Не таланить тобi, ой, не таланить.
- Та що ж там? - поцiкавився Ромась.
- Що? - з удаваним неспоко м перепитав Рклицький. - Менi аж страшно, як
згадаю оту... Краще попроси, друже, хай розповiсть про не©, про все, що
трапилось, сам герой отих страшних подiй. Розкажи, Михайлику.
Але Поляков, насуплений, як осiння нiч, не вiдгукувався на запросини.
Завваживши поганий настрiй Полякова, Ромась зрозумiв, що пiд час
прогулянки трапилась якась непри мна пригода. Хоч його й розбирала
цiкавiсть, але вiн не допитувався.
- Ну, досить тобi, Михайле, - кинув Рклицькому. - Потiм розповiси.
Скажу тобi, ма ш не зовсiм гарну звичку завжди шукати жертв для свого
колючого язика.
- Я? Шукаю жертв? - щиро здивувався Рклицький. - Ти, Ромасику, наче з
верби впав. То, значить, Михайло мо ю жертвою? Ти таки справдi, друже,
безнадiйний алхiмiк. Та чи ж вiдомо тобi, що цей рицар сумного образу, -
пiдморгнув на Полякова, - жертвою тi ©, про яку вiн марить днi й ночi в
нашi тяжкi часи, а якщо доживе до сивих пелехiв, то присвятить ©й сво©
мемуари.
- Сигиди? - сплеснув руками Ромась i метнув недобрий погляд на
Полякова, журно хитаючи головою.
- Ага, ©©. Ось послухай, що вчинилось, - також журно заспiвав
Рклицький. - Страх бере мене й тепер. Лишенько таке зробилось... Сто©мо
ми, значить, на подвiр'©, коли тут - гульк - виходять на прогулянку нашi
ясочки. Кожен, певно, нагляда свою, а наш Поляк-неборак впiрив очицi, як
кiт на сало, на Надiю. Так дивиться, аж сльози йому зiницi туманять. Ну,
вiдомо, я вiльний вiд будь-яких сердечних обов'язкiв козак. Нема чого
робити. От i дивлюся на Михайла. А вiн, вiн - прямо тобi горить-пала , та
все джигуном, джигуном...
- Що ти вигаду ш, бурмило? - огризнувся аж зелений од лютi Поляков. - Я
дивився на тополю за муром, а не на не©.
- Так, так, на тополю, натурально, на тополю, - не збавляючи роблено
дiлового тону, пiдхопив Рклицький. - Тiльки на яку, друже мiй? Чи не на
ту, в яко© на лицi цвiте калина, брови хвилею крутою, стан стрункий, немов
ожина, очi зрошенi журбою?
- Пiшов уже, тiльки слухай. Римач нещасний...
- А, власне, чого ти перебива ш? Не до тебе ж чарка - не кажи дай,
боже, здоровля". Не тобi розповiдаю. Можеш навiть вуха затулити, коли не
цiкаво. Так от, Ромасику, стою й дивлюся. Iншi дiвчата жартують, смiються,
аж лящить. А вона - мрiя. Притулилась до муру, поринула у сво© якiсь
пота мнi думки, i, зда ться, для не© нема нi тюрми, нi людей, нi навiть ©©
само©, не кажучи вже про цього залiтайка.
Рклицький кивнув на Полякова.
- Тiльки золотаве пасмо кiс, що вибилося з-пiд хустки, тихо перегорта
вiтер, наче показу Михайловi ©хню красу. Вiн, бiдолаха, стояв, стояв, а
тодi - до не©. I почав, як умi , пiдпускати бiсикiв. Та уяви собi, друже
мiй, Надiя навiть не глянула на нього. Вiдiйшла i стала трохи далi. Вiн -
туди, i давай знову.
"Чого така горда? Чи не з пансiону?"
I тут сталося страшне! Надiя глянула на цього прудивуса, наче три
копiйки подарувала, плюнула перед самiсiньким його носом на снiг, розтерла
ногою й пiшла собi геть.
- Брешеш! - вирвався Поляков, не тямлячи себе. - Вона не розтерла!..
- Спасибi, що пiдправив, може, й справдi не розтерла. Це дуже
iстотно...
- Iстотно, iстотно, - лютував Поляков. - Он Грабовський так i ходить за
нею назирцi, немовби тiнь. I зараз... Тiльки мовчить та не наважу ться
пiдiйти. З нього ти не глузу ш, а мене враз побачив.
- Зараз тво мливо на кошi, - вставив Рклицький. - З тебе й мiрчук.
- Воно, правда, й зрозумiло, - бурчав Поляков, - з одно© органiзацi©,
чорнопередiльцi, старi друзi. Рука руку ми .
Рклицький пильно дивився на Полякова, слухаючи його докори, i вiдчував,
як у грудях закипала гаряча образа. Куди й дiвся його жартiвливий настрiй.
Аж волосся заворушилося на головi.
- Не ремствуй на Павла i не допiкай менi ним, - рiзко почав, коли змовк
Поляков. - Перекладати з хворо© голови на здорову - не дуже мудра й
похвальна робота. Запам'ятай це раз i назавжди.
- А ти не сповiдай мене.
- Не збираюся, хоч таких, як ти, треба не тiльки сповiдати, а й
вихрещувати. Загалом я помiчаю, що Павло тобi ста нiби кiсткою поперек
горла. Це справа, звичайно, твоя, однак кривдити його не ма ш права. Ти ще
не зна ш, хто такий Грабовський.
- Ще б пак, - закопилив губу Поляков. - що знати. Тобi пiд пару -
пi©т, подума ш, велике цабе...
- Нi, не цабе. Не туди гнеш. Зараз думаю зовсiм не про його писання,
хоч воно менi й подоба ться. Я, коли тобi сказати правду, досi не був його
другом та, може, й не буду. Але Павло - серйозна, справжня людина, i в
цьому я пересвiдчився в харкiвськiй та iзюмськiй тюрмах. Ще в органiзацi©
вiн не вражав сво ю активнiстю, на зборах бiльше слухав, а якщо й
виступав, то говорив коротко, скупо. А от коли потрапив за грати, де iншi,
дуже активнi на волi, розгубилися, Павло став душею товариства. Вiн ще до
того арешту побував у тюрмi, знав ©© порядки i навчав нас, як треба
поводитися на допитах. А найголовнiше, сам був для нас прикладом спокою й
мужностi.
- А в чому це виявилося?
- У всьому. В тому, що при розмовах з слiдчим не принижував сво ©
гiдностi, не вигороджував себе, не каявся, а звинувачував властi. Вiн був
призвiдцем i органiзатором багатьох наших протестiв проти зухвальства
тюремникiв i зачинателем нашо© голодухи. Вона, та голодуха, була важкою.
Дехто вже на четвертий день заволав. На шостий кiлька хлопцiв здали на
гальмах i взяли ©жу. Побачив би ти тодi Павла. Завжди спокiйний, вiн нараз
став лихим. Лаяв, ганьбив легкодухих, називаючи ©х маминими синочками.
Лише п'ятеро нас протрималися вiсiм днiв, i протрималися, вважай, завдяки
Павловi.
- А потiм здалися?
- Нi, не здалися. Позадкували тюремники, задовольнили нашi вимоги.
Пiсля голодовки Павло надовго захворiв. Нас усiх згодом повели сюди, а
його, нiби навмисно, щоб укоротити вiку, вiдiрвали од товариства, замкнули
в одиночку i протримали там бiльше пiвроку. I дума ш, що зламали?
Частково, певно, так: бачив же ти, яким вимученим прийшов. Але годi було
©м домогтися свого - приборкати, здолати в Павловi дух, зробити його
ручним. Ти, Михайле, познайомся з Павлом ближче, то й побачиш, який вiн.
Словом, його не чiпай. Розмова ця. зрозумiло, тiльки мiж нами. Щоб вiн ©©
не знав. Домовились?
- Я й не думав доповiдати йому, - вiдмахнувся вже дещо винувато
Поляков.
- То-то. Та й на Сигиду не тримай каменюки, бо сам винуватий. Зна ш i
те, що ти не перший: уже багатьох таких спритних вона вiдiгнала од себе.
Думаю, не ти й останнiй. Павлове, бачу, також наближа ться.

13_

Павлове наближалося.
З першо© прогулянки в московськiй пересильнiй тюрмi _йому запала в око
ця молода жiнка. Не знав нiчого про не©. Чув вiд Ромася, що звати ©©
Надi ю, що до не© линуть хлопцi, а вона залиша ться холодною й байдужою.
Уже кiлька тижнiв стежив за нею i вiдчував - з кожним днем вона все
владнiше врива ться в його серце.
Чим саме манила до себе Надiя Сигида, не мiг поки що збагнути. Яко©сь
вражаючо© краси в нiй, здавалося, й не було. Смагляве лице, на якому, коли
смiялась, визначалися ямочки, високе i ясне чоло, завжди задуманi
волошковi очi, худенька струнка постать - такою була Надiя. Видiлялися в
не© хiба що на диво гарнi й чорнi, як оксамитовi, дугастi брови та пишнi,
кольору стигло© пшеницi, коси. Але навiть не вони вабили Павла.
Вабила якась загадковiсть. Бачив, що Надiя завжди сама й замрiяна.
Мабуть, носить у серцi якесь невтiшне горе. Це горе, видно, опанувало нею,
i вона, не маючи сил боронитися, повнiстю вiддала себе в його
запаморочливi обiйми.
До не© iнодi пiдходили арештанти, аби хоч трохи розважити ©©, але вона
просила дати ©й спокiй. Особливо ж пiсля негiдного вчинку Михайла
Полякова. Про нього дiзнався Павло вiд Ромася.
- На Сигиду, - казав Ромась, - давно накида оком наш Михайло. Але з
нього поганий рибалка. Йому ракiв ловити, а не таку золоту рибку, як
Надiя. Вона й дивиться на нього не хоче, а вiн люту , мов навiжений. Якось
додумався до того, що, проходячи повз не© на подвiр'©, проспiвав:

За гордою Сигидою
Всi парубки чередою.
Цимбалики тнуть, тнуть,
Цимбалики тнуть, тнуть.

- Це Поляков?! - здивувався Грабовський.
- Так, - ствердив Ромась. - Ми з Рклицьким мало не побили його за ту
нерозважливу витiвку. Стрималися тiльки тому, що пообiцяв вибачитись перед
Надi ю.
- I вибачився?
- Поки що нi. Каже, не пiдбере нагоди.
Розмова ця вiдбулася позавчора. Сьогоднi вона знову пригадалася
Павловi, коли вiн здалеку побачив, як Сигида дала одкоша Полякову.
- Невдячна, - сказав сам собi. - А може, Михайло хотiв вибачитися...
Прикра пригода насторожила Грабовського i, здавалося, остаточно розбила
його сподiвання на знайомство з Сигидою, на те, що вiн розкри ту загадку,
яка мучила серце i не давала спати ночами.
О серце, серце! Воно наослiп рвалося до невiдомо© жiнки, а свiдомiсть
хапала за руки, ноги, велiла спинитися, звернути вбiк...
Довго вимiрював двi протилежнi сили, i нарештi свiдомiсть перемогла.
- Не треба, - вирiшив сам собi, - не можна.
Нi, нi, нiколи в свiтi вiн не заговорить з Сигидою. Не буде бiльше
думати про не©. Так лiпше.
I перестав думати. Заклавши руки за спину, похиливши голову, самотнiй
блукав подвiр'ям. Намагався уявити мiсце свого заслання, про яке йому
сповiстили ще в Харковi, - Молькiнська iнородна управа Балагансько© округи
Iркутсько© губернi©. Де то вона, та iнородна управа? Уже вiд людей
дiзнався, що там живуть якути, що мешкають вони не в хатах, а в юртах.
Хлiба, без якого не живе жодна людина в Росi© та на Укра©нi, нiби зовсiм
не споживають, бо нiчого не сiють. Усе це чув, але нi тi © Молькiнсько©
управи, нi життя якутiв виразно уявити собi не мiг.
Як то доведеться йому розлучатися з новими товаришами - трьома
Михайлами, а надто з Рклицьким? За цi три мiсяцi перебування в московськiй
пересильнiй тюрмi вiн зовсiм iншими очима поглянув на Рклицького.
Спiзнавшись ближче, побачив, що Михайло щиро любить i розумi художню
штуку, сам випробову себе в прозi; iнколи бавиться й вiршами. Нахил до
позування, картинностi, до гри в слова - то лише марка. За нею в Михайловi
б' ться гаряче й добре серце. Зараз Павло сам себе нишком карта за
колишнi темнi пiдозри до Рклицького. Тепер вiн добре зна , що важко буде
розлучатися з другом, а розлука таки неминуча, бо мiсця заслання в них
рiзнi...
За думками й не помiтив, як чиясь тонка, трохи нахилена тiнь нечутно
пропливла по осяянiй весняним сонцем землi. Аж стрепенувся.
- Даруйте, прошу, - сам не знаючи для чого й до кого сказав.
Тiнь нервово шарпнулася, немовби хотiла вирватися з-пiд його нiг, але
зразу ж зупинилась.
Глянувши вперед, Павло поточився - перед ним стояла Надiя Сигида. В ©©
пойнятих смутком очах свiтився подив.
Вiд несподiванки розгубився, не знаючи, як далi бути, що робити. Стоять
мовчки i дивляться одне на одного.
Павловi вже зда ться, що стоять отак цiлу вiчнiсть. Вiн вiдчува навiть
бiль у ногах.
А волошковi очi дивляться з нiмим докором, нiби промовляють: "Ех ти, а
я думала..."
Вiн не витриму того нiмого докору. Йому хочеться щось сказати, але
язик закостенiв у ротi i, зда ться, нiколи вже не ворухнеться.
- Чому ви завжди така сумна? - несподiвано вимовля Павло.
На синiх очах легким промiнчиком трiпнулась посмiшка i враз згасла.
- У вас навчилася, - вiдповiла Сигида.
- Як це?
- Дуже просто: ви також суму те, як Вертер.
- Ви завжди ходите одна, наче чогось шука те...
- Вам допомагаю.
- В чому?
- Шукати.
- Чого?
- Вчорашнього дня, - знову спалахнули синi очi. - Ви, зда ться, його
шука те, так?
- Нi, - рiшуче вiдповiв Павло i вiдчув, як у ньому заворушилася образа.
Хотiлося кинути жiнцi колюче слово i одiйти. Раз i назавжди. Але
стримався.
- Нi, не його. Та й взагалi нiчого не шукаю, бо нiчого не загубив, -
вiдповiв i, помовчавши трохи, додав: - А глузувати - роль не дуже вдячна,
i вам вона зовсiм не пiдходить. Та мене не глузування вашi займають. Я
знаю, бачу, що вас гнiтить якесь горе, а в народi кажуть: роздiлене щастя
подвою ться...
- То й дiлiть його з кимось, - перебила Надiя.
- Роздiлене ж горе, - продовжив Павло, - ста вдвiчi легшим. Так каже
народ i, мабуть, не помиля ться. Я не думаю, що можу стати тим, хто
роздiлить з вами горе, але певен, що знайдуться такi люди. I ви дарма
вiдштовху те ©х... вибачте, iнодi не зовсiм делiкатно, як сьогоднi
Полякова.
- Якого?
- Що оце недавно пiдходив до вас.
- А-а-а, - спокiйно вiдповiла. - Це я йому за цимбалики i щоб не
горобцював.
Непомiтно рушили i пiшли разом. Павло скоро помiтив, що очi багатьох
арештантiв прилипли до них. Розумiв: ©х увагу займав не вiн, а Надiя.
Про не© вже ходила слава гордо© й неприступно©. Мiж хлопцями та
чоловiками всiляке говорили. Що ж до дiвчат, то вони дiлилися на двi
нерiвнi групи. Бiльшiсть - полiтичних - дивилася на Сигиду з замилуванням,
iншi ж, переважно кримiнальнi, глузували, пiдсмiювалися й розпiкали
хлопцiв, якi вже схопили облизня.
I враз дивний, для всiх несподiваний поворот: неприступна завела
розмову з нiчим не примiтним арештантом. Ну, що вона побачила в ньому?
Сухорлявий, невисокий, трохи сутулуватий. Тiльки й того, що ма великi
очi, якi, зда ться, увiбрали в себе всю блакить укра©нського неба.
Надiя також завважила, що ними цiкавиться все подвiр'я. Вона
зашарiлася, але намагалась не видати свого хвилювання.
Йдучи поряд, вiдповiдала на запитання скупо, неохоче. Бiльшiсть тих
вiдповiдей також була схожа на запитання.
Павло скоро збагнув, що Сигида замика ться в собi. А йому хотiлося
знайти стежку до пригнiченого якимось незримим вантажем серця, знайти в
ньому шпаринку.
I та шпаринка несподiвано засвiтилася сама собою.
- Ви, мабуть, недавно розлучилися з кимось, що так суму те? -
напiвзапитав, напiввисловив здогадку Грабовський.
Надiя пiдозрiло глянула на нього i нiчого не вiдповiла.
- Коли це та мниця, говорити не треба. Я сам люблю берегти та мницi.
- А я не люблю, - спалахнула вона. - Не люблю. Але нащо звiряти ©х
людям, якi ними цiкавляться так само, як, скажiмо, тим, чи ходили ви
торiшнього рiздва колядувати? Просто знiчев'я. Вони не зашкодять, але й не
допоможуть. А щодо мо©х та мниць, то ©х зовсiм нема. Коли вже так хочете
знати, скажу. Я недавно втратила найдорожчу менi людину. Так, найдорожчу -
повторила i змовкла.
- Вона померла чи також засуджена? - запитав по довгiй паузi.
- Не знаю.
- Де ви ©© залишили?
- Там. де й працювала, - у Таганрозi, - зiтхнула Надiя. - Уже в тюрмi
якось довелося чути, що ©© там заарештовано, але чи так, чи не так, не
знаю. Ех, Оксано Петрiвно, чи ми ще стрiнемося коли-небудь? - тремтячим
голосом запитала, дивлячись поверх тюремно© загорожi вдалину.
- Хто це? - стрепенувся Павло.
- Моя подруга. Ми з нею вчителювали разом.
- Разом вчителювали? - Павло й нестямився, як схопив Надiю за обидвi
руки. - Яцко?
- Так, - ©© очi стали ще синiшими й круглiшими. - А ви...
- Ой боже, боже, Оксана Петрiвна, - тиснув Надi©нi руки, а вона не
забирала ©х. - То ж моя колишня вчителька. Вона нiколи не розповiдала вам,
як ©© було звiльнено зi школи в селi Пушкарному?
Бренькнула рейка, сповiщаючи, що прогулянка закiнчилась, i солдат, не
давши докiнчити розмову, звелiв розходитися.
Уже з дiвочо© групи Надiя гукнула:
- Розповiдала!..
...Клубок розмотувався, загадка прояснювалася.
Уже на наступнiй прогулянцi Павло й Надiя зустрiлися, як тi, що ©м
необхiдно поговорити про пильну справу. Зразу ж пiшла мова про Оксану
Петрiвну. Виявилося, Сигида i Яцко вчителювали в однiй школi, дружили i
разом брали участь у таганрозькiй народницькiй органiзацi©.
Надiя дуже любила Оксану Петрiвну. З легким смутком згадувала вона той
день, коли вперше переступила порiг школи. Старi вчителi зустрiли ©© з
погордою, яка легко передавалась учням. Тяжко й страшно було молодiй, та
ще й бiдно зодягненiй вчительцi. Дiйшло до того, що хоч покидай школу. Але
вона не покинула. Не така була.
Та й серед учительсько© громади знайшлася добра душа - Оксана Петрiвна
Яцко. Вона перебувала пiд негласним наглядом полiцi©, зазнала
неодноразових обшукiв. Всi побоювалися дружити з нею, i вона залишалася
самiтною. Це сприяло ©хньому зближенню.
Павло помiтив, що Оксана Петрiвна залишила глибокий слiд у серцi
вразливо© Сигиди. Надiя запозичила в старшо© подруги навiть деякi манери i
насамперед мову. Вживання "ми", де звичайно говорять "я", йшло, здавалося
йому, саме вiд Оксани Петрiвни.
Павловi ще в школi запало в душу оте "ми". Оксана Петрiвна майже не
вживала "я", наче сама й не iснувала.
- Не якай, - говорила з легким докором учневi-забудьку. - Не якай. Я -
остання буква в азбуцi, i користатися нею треба з розумом.
Це дуже припало Павловi до серця. Уже при першiй розмовi з Надi ю вiн
помiтив оте "ми", i воно тепер заграло ще принаднiшими барвами. Надiя й
сама зiзналася, що вона взяла те "ми" у Оксани Петрiвни.
Тодi ж Павло довiдався про друге Надi©не горе - вона втратила чоловiка.
I тут також побачив слiди революцiйно© дiяльностi сво © пушкарнянсько©
виховательки.
- Оксана Петрiвна була ентузiастом нашо© органiзацi©, - розповiдала
Сигида. - Коли почалися масовi арешти, треба було добре заховати друкарню.
Довго мiркували, пiдшукуючи безпечне мiсце. Оксана Петрiвна порадила
перенести друкарню до мене, вважаючи, що моя хата на далекiй околицi мiста
не приверне уваги жандармерi©. Я погодилась. Вночi принесли друкарню, а з
нею залишилися два чоловiки - Пилип Оржих та Яким Сигида. Оржих ранiш
сидiв у тюрмi i був на оцi в полiцi©. Вiн мiг заходити тiльки вночi. А
треба ж бути комусь постiйно при друкарнi. Яким служив дiловодом у
мiському судi i вважався поза пiдозрою, отож органiзацiя й закрiпила його
за друкарнею.
Оксана Петрiвна - витiвниця на всi руки. Щоб пустити туман у зiрке око
полiцi©, вона пiдказала зiграти уявне весiлля мiж мною та Якимом. Не буде,
мовляв, пiдозри. Ми повiнчалися, i вiн перейшов до мене. Жили як сусiди.
Нi я, нi вiн, правду казати, не думали про шлюб, бо, крiм роботи по
органiзацi©, нас нiчого не зв'язувало.
А потiм сталося так, що подружились, навiть покохали одне одного, i
шлюб став не тiльки юридичним, але й фактичним... Згодом Якима забрали в
солдати, але вiн служив у Таганрозi i часто приходив додому допомагати
нам. Робота кипiла. Ми друкували листiвки й розповсюджували ©х у
Таганрозi, по селах. Та якось, перед самими вакацiями, до мене прибiгла
Оксана Петрiвна. Була схвильована, рiшуча, наче приготувалася до бою.
Сказала. що декого з наших арештовано, що жандармерiя переривши все мiсто,
розшуку друкарню. Прибiгши додому, я застала в хатi жандармiв. Вони вже
знайшли друкарню i чекали на мене. Заарештований був i Яким. А потiм
допити - нуднi, морочливi, тяжкi. Ну, я ще трималась, а Яким скоро заслаб.
Надто переживав, коли на судi нам силкувалися пришити тероризм. Виявилось,
Оржих понаховував у нiшах нашого погреба багато динамiту, який уже пiсля
арешту було знайдено. За цей динамiт нас найбiльше мучили. За нього ж
загинув i Яким.
- Загинув?!
- Так, - журно кивнула головою. - Був вiн у мене кволенький та ще й
дуже вразливий. Дiзнавшись про вчинок Оржиха, трохи не збожеволiв. А коли
почув, що за вироком нас розлучають - мене на Кару, а його на Сахалiн, -
то й зовсiм стерявся. До Сахалiну не дiйшов, бiдний, помер дорогою.
- Звiдки ви зна те?
- На тому тижнi сказав менi бутирський конво©р, який супроводжував
Якима на Сахалiн. Недалеко нiби й од'©хали вiд Москви. Здавши Якимове тiло
на одному з етапних пунктiв, сам повернув назад...

14_

Етапна команда, не дивлячись на накази конво©рiв, сповiльню крок.
Розтягнена по вузькiй дорозi, яка в'юниться мiж порудiлими вiд спеки
смужками нив, вона нагаду безладну ватагу. Прапорщик, що ©де попереду,
час вiд часу зупиня коня, незграбно оберта в сiдлi сво опецькувате
тiло, жолобком приклада лiву руку до брiв i, вдивляючись у бурий хвiст
ватаги, зло стиска держак нагая
- Ей, дармо©ди! - зрива ться на писклявих нотах його голос. - Чого
панька теся з ними? Да-ва-ай! Да-ва-ай!
Переполоханi начальницьким окриком, конво©ри люто острожать зiпрiлих
коней, вихоплюють з пiхов блискучi шаблi i налiтають прямо на знеможених
людей.
- Чого заснув? Не гайся!
- Не казися, - чути з хвоста ватаги.
- Встигнеш. Яка плата, така й робота, - кида iнший голос з голови
ватаги.
Конво©ри крутять головами сюди-туди, смикають повiддя, аж конi
дибляться, але не можуть помiтити зухвальцiв. Вони супляться й стискають
зуби. Та ©х лютi погляди мало допомагають. Оберiгаючи босi ноги вiд
кiнських копит, арештанти на час змикають, наче стискують, ватагу, але
згодом вона знову розтягу ться й рiдша .
Людей мучить втома i спрага. Надто мордуються дiти. Вони щохвилини
просять води, скаржаться, що болять ноженята, схлипують, i над ватагою не
змовка розпачливий лемент. Вiн ще бiльше, нiж спека i втома, гнiтить
дорослих. Чоловiки, щоб зменшити горе матерiв, давно понав'ючували на себе
©х торби з етапним пайком, позабирали на руки дiтей, пiдбадьорюють жiнок
добрим словом, хоч i самi ледве волочать ноги.
- Ой боже, боже милосердний. Анахтеми проклятi. Дали б хоч перепочити.
Бодай вам добра не було, - спалаху вiдчайдушний жiночий зойк i згаса в
густiй задусi червневого дня.
А зовсiм недалеко вiд дороги зеленi й диха прохолодою безмежний лiс.
Вiн вабить очi, кличе до себе Етапники поглядають на нього й болiсно
зiтхають. Звернути б туди, та прапорщик, наче на глум, веде ©х суголовкою,
де вiд шалено© спеки давно вигорiв спориш.
Павло йде у хвостi ватаги. Вже скоро мiсяць, як покинув московську