Сиротюк М.. Забiлiли снiги

розповiсть ©й дивовижну казку про той край, де ростуть солодкi-пресолодкi
суницi, черешнi, вишнi, сливи, грушi, яблука й кавуни. Слухати ту казку
дуже при мно. Дядько Павло обiця : як Аанис стане бiльшою, а тойон
дозволить йому ви©хати на Укра©ну, то вiн вiзьме ©© з собою. Тодi вона вже
на©сться тих ласощiв досхочу...
Iнодi приходила Ольга. Але з нею майже не розмовляв. Вона завжди
поспiшала. Огляне його, дасть лiки i порива ться додому - Кость Семенович,
©дучи з Мархiно, серйозно застудився, теж хворi i потребу допомоги. Та й
йому важко було говорити, бо почував себе якось нiяково.
Власне, й балакати не хотiлось. Коли поралася бiля нього, вiн крадькома
дивився на ©© хвилястi коси, високе бiле чоло, оксамитовi брови, а
найбiльше на пальцi - довгi й моторнi, як у музикантiв. Дивився i жадiбно
вдихав ©х неповторний запах. Без не© знову снував думки - _звихренi,
непевнi, п'янкi.
Розмовляючи, не згадували нi про лепрозорiй, нi про Гiммера, нi навiть
про статтю, що збиралися разом писати.
Якось вiн спробував заговорити про все те, але вона затулила йому рот
рукою.
- Не треба. Потiм. Видужуйте.
Сьогоднi нарештi пiдвiвся. Ранком, як тiльки Байбал пiшов додому, зразу
сiв за стiл. Статтю про Гiммеровi вчинки закiнчив аж перед обiдом.
Поставивши останню крапку, випростався i полегшено зiтхнув.
Як завжди, без стуку зайшов Ромась. Вибачився, що давно не був у нього
- все гаса по наслегах, перепису , iнструкту .
Прочитавши статтю, захоплено вигукнув:
- Добре, Павле! Гостро, гаряче, а головне - вiрно й справедливо! Пора.
Я про тi чорнi Гiммеровi справи чував немало навiть у далеких наслегах.
Люди скрiзь ремствують на лепрозорiй.
- Чув? А чому ж мовчав? Чого приймав того нахабу в себе дома? Знай,
коли й далi прийматимеш, - я тобi бiльше не друг i не товариш.
Так, Михайло чував навiть гидкiше, нiж тут написано, Але не знав, чи то
було правдою. Павловi про те не казав, бо знав, що Грабовському вистача й
сво©х клопотiв. А що Гiммер в'язнув до Гаврилово© - про те таки не вiдав.
Словом, статтю треба посилати. Але куди?
- У Тобольськ. До Вiктора Костюрiна. Той, якщо зможе, надруку .

25_

Повернувшись з пошти, Грабовський застав дома, крiм Дабиита, який
залишався в хатi, майже всiх вiлюйських засланцiв.
Були до краю збудженi й стривоженi. Говорили голосно, обурювалися, а
Михайло Ромась, розмахуючи руками, гукав на все горло:
- Голову йому одрубати треба!
Коли трохи вгамувалися, розповiла Ольга. Сьогоднi вранцi викликав ©© до
себе Кочаровський i допитував, якi зв'язки пiдтриму вона з тутешнiми
засланцями, зокрема з Грабовським та Дулембою. Казав, ма вiдомостi,
нiбито вони втрьох склали якусь протиурядову спiлку i готують цiлу
полiтичну акцiю. Пропонував припинити те спiлкування. Вiн, мовляв, такого
не потерпить: може заарештувати й вiдпровадити в Якутськ - хай там
розберуться. Про Гаврилова й не згадував - значить, фотографа у доносi не
названо.
Кость Семенович додав: нинi пiсляобiд вiн пiд великим секретом дiзнався
вiд писаря полiцейського управлiння, що донiс справниковi Дмитро Гiммер.
Повiдомив також Михальський: учора вiн чув на ярмарку мiж людьми,
нiбито Гiммер вiда про статтю Грабовського проти нього i обiця суворо
вiдплатити Павловi. Начальник лепрозорiю також розпуска поголоску про
iснування серед засланцiв та мно© полiтично© змови. Ту чутку, кажуть,
поширю й шаман, котрий на дружнiй нозi з Гiммером.
До глибоко© ночi точилися розмови. Усi пригадували, хто i коли приватно
зустрiчався з Гiммером, про що була чи могла бути балачка. З'ясувалось:
Ольга, крiм служби, зустрiчалася з Гiммером у хворого Дабиита та на
читаннях "Iсторi© матерiалiзму" Ланге в Ромася. Бiльше, зда ться, нiде й
нiколи...
Ухвалу вчинили одностайно: завтра Грабовський i Дулемба, якщо ©х не
покличе справник, самi пiдуть до нього й постараються розкрити йому очi на
брехню донощика. Якщо ж Кочаровський не повiрить ©м, вони зажадають очно©
ставки з наклепником, прiзвища якого нiбито не знають.
Опрiч того, вiдтепер усi засланцi оголосять Гiммеровi обструкцiю: нiхто
з ним не вступа в будь-якi стосунки й розмови, навiть не вiта ться.
Дулемба запропонував: коли розмова у справника не дасть бажаних
наслiдкiв, треба зiбратися на вечiр усiм, запросити Гiммера i, як прийде,
влаштувати йому суд.
- Та не словесний, а кулачний, - додав Ромась.
- Тепер вiн, либонь, не прийде, - висловив здогадку Кассiушi.
- Нi, нi, бiльше таки не прийде, - нiби ствердив Дабиит. - Не прийде!
***
Наступного дня Дулембi i Грабовському не пощастило поговорити з
справником. Вони застали його на службi, але той дуже поспiшав. Казав,
викликають до губернатора. А як по©хав - наче у воду впав. Минуло понад
два тижнi - не повертався.
Засланцi стривожилися. Що все те значить? Може, Кочаровський там, у
Якутську, займа ться доносом, може, саме його й повiз, збрехавши про
виклик. З дня на день, з години на годину сподiвалися "гостей" з обласного
полiцейського управлiння. Уже чекали трусу: все, що могло викликати
пiдозру, позаховували або й знищили. Деякi книжки та папери Грабовського
перекочували з вартiвнi в Дабиитову садибу i були схованi в копицi сiна.
Грабовський бiдкався. Як, звiдкiля Гiммер вивiдав про статтю? Невже
поштмейстер розклеював конверта, читав написане i розповiв Гiммеровi?
Цiкаво. Але важливiше iнше: чому мовчить Вiктор Костюрiн, чому не публiку
статтю про порядки в лепрозорi©? Невже щось сталося з "Сибирским листком"?
Цю останню загадку нарештi розвiяв лист, що вчора прийшов вiд
Костюрiна.
Так, сталося: в "Листка" ускладнення з цензурою, тому вiн зараз не може
виступити з статтею полiтичного засланця - цензура не пустить. Вiктор
Федорович повiдомив, що допис про Гiммера вiн одiслав у тижневик "Неделя",
а чи надрукують його, не вiда .
Ще болiснiше, нiж Грабовський, переживав Гаврилов. Вiн понад тиждень
валявся в лiжку, змарнiв, зсохся. Навiть поривався ©хати до губернатора зi
скаргою на Гiммера, хотiв просити, щоб його дружину повернули в
лепрозорiй, а кривдника й наклепника покарали. Але товаришi вiдраджували:
©хати зараз не варто, треба почекати Кочаровського - коли справник
офiцiйно повiдомить прiзвище донощика, тодi й скарга буде вагомiшою.
Михайло Ромась i в наслеги та управи не ©хав. Ходив хмарою грозовою.
Потирав руки, чекаючи, щоб справник не оголосив прiзвище донощика: можна
буде влаштувати кулачний суд Гiммеровi, остаточно звести з ним рахунки.
А Дабиит мовчав, сердячись на свою праву ногу, яка все ще поболювала й
змушувала його спиратися на палицю. Тепер рiдко заходив до Грабовського, а
коли й навiдувався, то сидiв мовчки, думаючи про щось сво .
Нарештi при©хав з Якутська Кочаровський. Але нi Ольгу, нi Грабовського,
нi Дулембу до себе не викликав. Павло Арсенович та Генрик Адамович пiшли
до нього самi. Вiн вислухав ©х, сказав, що донос про ©хн спiлкування
справдi . Навiть переказав змiст, а донощика не назвав. Цього вони,
власне, й не чекали, плекаючи надiю вчинити суд.
Старанно готували збори, а Ромась вiв перемови з керiвником лепрозорiю,
заманюючи його в товариство. У призначений вечiр зiбралися до Кассiушi. Та
суд не вiдбувся. Михальський, який останнiм прибув на зiбрання, повiдомив:
йдучи сюди, вiн стрiв пiдводу окружного полiцейського управлiння, котра
везла напiвживого Гiммера. Фурмани казали, що знайшли лiкаря за мiстечком.
Хтось, видно, почастував. Може, й не оклига , бо голова провалена, а
хребет переламаний.
- Шкода-а, - пожалкував Ромась. - Значить, суд переноситься.
- Може, й назовсiм.
- Якщо не оклига .
Прийшовши додому, Грабовський застав у хатi Дабиита. I здивувався: той
був веселий, говiркий, ходив без палицi. Тiльки коли почув про Гiммера,
враз змовк i спохмурнiв. Довго сидiв нiби опечалений тим, що сталося.
- Невже видужа ? - запитав, прощаючись з хазя©ном, але вiдповiдi не
ждав.

***
Гiммер хворiв уперто. Нiби важився чоловiк, що йому вигiднiше: чи
остаточно податися на той свiт, а чи звестися на ноги й ще топтати ряст,
доки дозволить доля? Знайшовши непритомним, його одвезли в лепрозорiй i
поклали в окрему палату.
Спершу лiкарi i фельдшери колонi© рiшуче одмовлялися доглядати свого
начальника. Довелося навiть втрутитися Кочаровському.
З лепрозорiю в мiстечко щодня приходили вiстi. Засланцям ©х приносила
Ольга, яку одразу ж пiсля нападу на Гiммера було викликано в колонiю i
запропоновано повернутися на свою посаду. Тi вiстi були мiнливi й
видавалися майже неймовiрними: смерть то насiдала на Гiммера, то
одступала. Якось навiть пройшла чутка, що начальник колонi© вiддав боговi
душу, а на другий день уже гомонiли, що вiн зовсiм видужав, завтра чи
пiслязавтра заявиться i перстом вкаже на свого напасника.
Всi тi суперечливi й непевнi звiстки сприймалися засланцями по-рiзному.
Гаврилови сподiвалися помсти, якщо Гiммер виживе. Ромася найбiльше
непоко©в майбутнiй суд. Грабовський ждав число "Недели" з сво ю статтею.
Михальський та Кассiушi, цi нерозлучнi книжники, ходили настороженi,
переймаючись Ромасевим мстивим настро м.
Найближче брав до серця чутки Дабиит. При звiстцi про погiршення
Гiммерового здоров'я вiн бадьорiшав, а коли говорили, що воно
полiпшу ться, - супив брови i тяжко зiтхав. Мисливець намагався приховати
свiй стан, але спостережливе Павлове око легко вловлювало все те.
Лиховiсне текли днi й ночi також у Кочаровського. Ще б пак: у самому
серцi його величезного округу такий непри мний, прямо-таки ганебний
випадок. Ну, хай би то трапилося в якомусь сусiдньому окрузi, в Якутську,
Iркутську чи й у столицi iмперi©. Хай би навiть царський трон завалився.
До всього того йому, вiлюйському справниковi, жодного дiла нема. А це ж
ско©лося в нього. Та ще з ким - керiвником колонi© прокажених, лiкарем,
який ма пiдтримку в губернаторськiй канцелярi©. До того ж одразу пiсля
доносу на полiтичних.
Хто винуватий, хто скалiчив Гiммера? Ясно - полiтичнi. Вони, вони - i
бiльше нiхто. Але викликати ©х до себе в управлiння нiяк не випада :
жодних доказiв проти них нема.
Звiдкiля б могли знати про донощика? Пред'явиш звинувачення, почнеш
допитувати - зразу ж догадаються, що борониш свого лакузу. Нi, викликати
полiтичних не можна.
Крiм того, Гiммера мiг пригостити хтось iз обслуги лепрозорiю або
навiть з хворих.
Майже тиждень просидiв Кочаровський у колонi©.
Говорив з лiкарями, фельдшерами, допитував козакiв, хворих, та нiчого
не виявив. Городовi притягнули до справника декого з мешканцiв мiста, але
й те намарне.
Так минуло три мiсяцi. Уже й запахло провесiнню: хуги втихли, снiги
драглiли, дерева сумно хитали голим вiттям i опiвднi плакали прозорими
слiзьми. Ночами трiщала крига на Вiлю©, краючи цвинтарну тишу тюрми. Сонце
бралося на небосхил все вище та вище, золотавi багнети пронизували понуру
тайгу.
Знову прийшла звiстка, i цього разу певна: Гiммер таки видужу , а для
поправки його повезли в Якутськ. Захвилювалися Гаврилови: будучи в
Якутську, де ма мiцну руку, начальник лепрозорiю напаскудить ©м. Друзi
порадили Костю Семеновичу: сам ©дь у Якутськ зi скаргою про переслiдування
дружини, бийся до кiнця, а ми надiшлемо колективний протест.
Гаврилов послухався.

* * *
Цього разу Михайло Ромась був бiльше збуджений, нiж завжди.
Ще здалеку, побачивши Грабовського, махнув йому рукою i побiг
назустрiч.
- Здоров був, - схопив за обидвi руки. - Ти знову хмарний та смутний? А
дивися ж - весна навколо! Хай вона й не укра©нська, не така гомiнка, а все
ж - весна. Знову над чимось марику ш? Вiршi, еге?
- Так. Зна ш, Михаиле, зда ться, буде нова збiрка.
Михайло регоче:
- Не мала баба клопоту та й купила порося. Отак, Павле, i в тебе.
Вiршi, вiршi, статтi. Вони, ясно, також потрiбнi, хай читають люди. Але ще
потрiбнiше щось конкретне, практичне. Розумi ш? Служити людям! Взяти хоча
б Володимира Короленка, про якого ходять легенди по всiй Якутi©. Навчав
чоловiк людей обробляти землю, вирощувати городину. Звiсно, все це, з
першого погляду, дрiбне, майже нiкчемне, але необхiдне, особливо тут, де
господарська культура, якщо вона тут взагалi...
- А як з тво©м переписом? - пита Грабовський.
- Нiчого, посува ться потроху. Закiнчую. Та нове дiло...
Михайло Ромась, знаючи наближення того кiнця, почав було нудитися: за
що ж тепер корисне взятися?
I, зда ться, натрапив. Прочувши, що незабаром збираються вiдкрити у
Вiлюйську метеорологiчну станцiю, вiн уже ходив до Кочаровського. Чутка
ствердилась - станцiю будуватимуть. Кому ж нею орудувати, як не йому,
Михайловi? Хто тут краще обiзнаний з метеорологi ю i технiкою, нiж вiн?
Кочаровський згодився доручити це йому.
Павло не намилу ться сво©м другом. Скiльки сили й завзяття в нього!
Який вiн до всього практичного вдатний. Коли б ту силу й енергiю йому,
Павловi.

***
У Павла справи також посувалися - збiрка вiршiв, про яку казав
Ромасевi, таки складалася. Повiльно, але визрiвала. Уже й заголовок ©©
окреслився - "З пiвночi". От би справдi сказати людям слово про цей
суворий край, про тутешн життя.
Ех, життя, життя! Куди пливеш ти, де русло тво , яке майбуття в тебе?
Перо шарудить, нашiптуючи веснянi мотиви:

Зiйшли снiги, шумить вода,
Весною повiва;
Земля квiточки викида,
Буя травка молода,
Все мертве ожива.
Веселе сонечко блистить,
Промiння щедро лл ;
Гайок привiтно шелестить,
Неначе кличе пригостить;
Струмочок вигра .
Сiяють злотом небеса,
Витьохкують пташки...
А груди думонька стиска;
Хова зверхня ця краса
Смердючi болячки

Поклавши ручку на стiл, виходить з хатини. Довго сто©ть за порогом,
оглядаючи тайгу, що тулиться до берега Вiлюя. Непривiтна зараз вона, якась
злиденна й насуплена, аж смутком повiва , наче пiсля пожежi.
То ж там, на Укра©нi, зараз уже одцвiли сади, поля ряхтять квiтами,
люди майструють, нагострюють сапи, коси. А тут тiль-тiль розворушу ться
земля. Та й повiльно ж, мов тюрма. А для чого в цьому кра© тюрми?
Достатньо запроторити людину сюди - i вона вже в тюрмi, хоч i незамкнутiй.
Добре колись казав Микола Ожигов - як звiдсiля втечеш? I куди? Взимку
замерзнеш серед снiгiв, а влiтку - пропадеш у хащах та болотах. I влiтку i
взимку - хижа й голодна звiрина. Страшний край.
А люди як люди - i там i тут. хнi радощi й болi, думи й праця. I мрi©
про щастя. Дабиит ловить звiра. Байбал прагне подолати одвiчну мерзлоту,
одiгнати тайгу, здобути людям родючу землю. Балбаара збира насiння
всiляко© городини. А он десь, зовсiм поблизу, наче за стiною, чути, як i в
Охтирцi чи Харковi, дружний перестук сокир, молоткiв, повискування пилки.
Вiн добре зна , звiдки все те долина - з будiвництва купцiв
Розторгу вих, де Байбал i Дулемба заробляють нужденнi копiйки.
Вони, купцi, квапляться, хочуть ще в цьому роцi розгорнути промисел.
Риба, м'ясо, хутро. Готуй сво© руки, Дабиите. Нiколи вже не розiгнеться
твоя натруджена спина, Байбале...
Грабовський уже не раз ходив на будiвництво Розторгу вих. Придивлявся,
як споруджуються будинки.
Вiн зна багатьох з тих, що тут працюють, - i росiяни, i чукчi, й
укра©нцi, i ескiмоси, а найбiльше - якути. Учора був свiдком нещасного
випадку: коли висаджували на стiну масивну балку, вона зiрвалася i
чотирьох теслярiв покалiчила, а Киргиелей наклав головою.
Учора ж таки поховали сердегу. Просто запорпали в землю - та й усе.
Просили люди Розторгу ва змилуватися на похорон, але дука вiдмiгся: сам,
каже, винуватий, роботу менi затримав.

Книга четверта
_ БIЛЬ У СЕРЦI

Броджу, тиняюсь, мов потороча,
Тужу день божий - ввечерi, вранцi...
Чи ж приголубить душа жiноча
Хоч на хвилинку, хоч наостанцi?
Стою, питаю... Нема нi гуку...
Мутиться розум, слабiють сили .. П. Грабовський

1_

Уже понад тиждень минуло пiсля вiд'©зду Гаврилова в Якутськ. Тодi, як
удвох iшли з берега, випровадивши Костя Семеновича, Ольга просила не
цуратися ©хньо© господи, навiдуватися.
Вiн обiцяв, та сво © обiцянки не виконав. Чи не нагнiвалася, чи не
зобидилася? Можливо. Бо ж сама не заходить до нього. I якщо нагнiвалась,
то справедливо: скiльки сил оддала, рятуючи його вiд рiзних недуг, i
нiчого за тi послуги не бере. З його боку вийшло таки нечемно, негарно i
нелюдяне.
Але хiба вiн не вiдвiду тому, що не хоче, зневажа ? Нi, нi! Вiдчува i
добре розумi : як пiде, то не вгаму свого серця. Воно здола i його, i
©©. Так, так, - здола .
А чи ма вiн моральне право кохати Ольгу? Надiйка була вiльна, як птах,
ця ж замiжня, з родинними обов'язками, хворим чоловiком. Нi, не ма права.
До того ж йому ще не вiдомо, чи коха вона його.
Тому не ходив усi цi днi до Гаврилових. Не хотiв також людського
поговору. Сподiвався, серце охолоне, вгаму ться. А воно...
Учора побачив Ольгу з вiкна козачо© школи, коли проходила вулицею, i
знову весь спалахнув. Довго пiсля тогo блукав по мiсту. Хотiлось зустрiти
©©, i боявся. Навiть придумував собi рiзнi ситуацi© несподiвано© зустрiчi,
©й загрожувала небезпека, вiн рятував ©©...
Прийшов додому за пiвнiч. У сiнях знайшов записку. Прочитав уже в хатi,
при свiчцi: "Хотiли бачити Вас, та, на жаль, не застали. Чого цура тесь?
новини".
Пiдпису не було, але пiзнав Ольжину руку.
Лаяв себе, вiдшукуючи в пам'ятi найдошкульнiшi слова. I чого понесло
його до тi © школи? Мав надiю зустрiтися з учителем, котрий обiцяв
пiдшукати йому учнiв. Це мiг зробити й iншим часом. Та й то - хiба ж знав,
що вона саме тодi йтиме? Приходила. "Чого цура тесь?" Цура тесь. Боже
святий, боже правий! Цуратися святинi? Де це було, коли, в кого? А що там
за новини? I хто разом з нею мiг бути? Ромась? Дулемба? Чоловiк? Останн
найiмовiрнiше - чого ж би писала вiд чийогось iменi. Значить, новини
привiз Кость Семенович. Якi вони?
Не заспоко©вся до самого ранку. Безлiч разiв перечитував тi кiлька
слiв, виведених милою рукою. Уже й напам'ять вивчив ©х, звiльна
повторював, як молитву, а все ж у папiр заглядав. Кожне слово з того
рожевого паперу дихало на нього святешно й загадково. Вдивлявся у них,
наче в чари. I думав. Рано-вранцi вiн таки пiде до Гаврилових. Не пiде -
побiжить. Саме вранцi. Щоб побалакати з Костем Семеновичем i не стрiтися з
Ольгою, яка буде в колонi©. Так. Тiльки так.
Та ранком, i сам не розумiв чому, але снувався по хатi, як замовлений.
Перегортав старi часописи, переглядав якiсь нотатки, в котрих нiчого
цiкавого не знаходив. Уже почав ловити себе на мислi, що навмисно зволiка
свiй прихiд до Гаврилових. Вiдчував, чому саме так робив, - Ольги ж зараз
дома не було, - але побороти себе не мiг.
I раптом сама Ольга ластiвкою майнула пiд вiкном. Навiть не повiрив
тому. Та як не повiрити, коли ось вона вже переступила порiг. Свiжа й
радiсна, коси живим срiблом ворушаться на плечах, а щоки аж пашать
райдужними рум'янцями. Видно, бачить його спантеличенiсть i сама почина
розповiдати. А далi - дивна розмова.
Так, так, учора вона приходила разом з Костем, перед вiд'©здом
чоловiка.
Куди по©хав?
У Якутськ.
Як там пожива Гiммер?
Видужав нiби, але звiдти вирушив не до Вiлюйська, а в Ташкент. Чи
тимчасово, чи назовсiм - невiдомо. Це розповiдав Костевi Серж. Казав
булькач, Гiммер почува себе скривдженим. Лiкар немовби нiяких лихих
замiрiв супроти Ольги не мав, усе те вона сама вигадала; сподiваючись
прославитися серед полiтичних засланцiв. Вiн, Гiммер, i зараз не ма
лихого серця на не©. А от Серж за свого друга вiдплатить. Не Ользi, нi,
комусь iншому, то _ще буде видно, але вiдплатить.
Чого ж Кость Семенович удруге по©хав до Якутська?
надiя, що губернатор дозволить нам повернутися в Якутськ. Ото й
подався за тим дозволом. Там пiдшукуватиме й роботу. А Павло таки
нехороший. Ну, чому за всi цi днi й разу не заглянув у хату? Загордився? I
сьогоднi не збирався? Спасибi. Ну, хай йому не до вподоби ©© товариство,
хай.
Не до вподоби?
Виходить так. Мiг би не вечорничити, не досвiткувати в не©, а лише
прийти, привiтатися, сказати слово-два i пiти. Та вiн же й цього не
зробив. А коли б вона за цей час померла? Йому однаково?
Однаково... Ольга нiби глумиться над ним, навмисно смика його нерви,
давно й так уже розсмиканi. I що ти ©й на це вiдповiси? Скажеш правду? Нi,
нi, такого не буде. Не буде!
Павло, як хлопчисько, кида сякi-такi слова, а бiльше вiдмовчу ться. Не
зна , де й очi сво© подiти.
А ©й хоч би що. Ходить по хатi грайлива, збуджена, з якимось глузливим
настро м. Що це Павло малю ?
Вона пiдходить до столу, перегляда купу списаних паперiв, на деяких
спиня ться, перечиту .
О, вiн творить, вiршу ! Значить, "не згинайсь, угамуй сво горе"?
Добре. Ну, коли вже так його приворожила муза i не одпуска вiд себе, то
Ольга не буде змагатися з тi ю богинею, не кликатиме його до себе, не
вiдбиратиме дорогого часу. Хай собi пише, хай творить, бо все те потрiбне
людям. Може, i ©й колись присвятить кiлька рядочкiв. Хороших, щирих,
дружнiх. Еге ж?
Що ти ©й скажеш? Та вiн для не© ладен прихилити небо,_ дiстати
найдальшу зiрку, обiйняти тайгу!.. Чи напише? Уже написав. I не кiлька
рядкiв, а десятки вiршiв, найдорожчих, наймилiших. Хай вони не всi
присвяченi ©й, але народилися в його серцi не без не©. Коли вiн пише, то
це вона, Ольга, водить його рукою, мережить мрi©. Чи розповiсть ©й
коли-небудь про все те, чи звiрить святу та мницю? Нi, мабуть, нiколи. Не
може звiрити, не ма права.
Нiколи.
Гай-гай. Легше носити розпечений шворiнь у грудях, нiж цю
та мницю-муку.
Ользi весело. Вона вся так i ся радiстю, мов весняне небо. Чiтко
окресленi, наче вирiзьбленi, жiночi форми та принади, тривожна хвиля шовку
на високих грудях, палкi очi-блискавки i десь глибоко-глибоко зата не в
зiницях тужливе шумовиння...
Завтра свято. Недiля. Вона таки одiрве його вiд роботи. I нема чого
супити брови. Йому треба спочити, погрiтися на сонцi. Човен уже замовлено.
Вони будуть лише удвох. Попливуть далеко-далеко за течi ю Вiлюя.
Скупаються, половлять рибу. Вiн читатиме ©й сво© вiршi, а вона слухатиме
так уважно, як ще нiколи i нiкого не слухала.

***
Прогулянка по Вiлюю зараз зрина в його уявi, як знадлива казка.
Берестовий човник, легесенький, наче висушена трiска, мiрно похиту ться
на хвилях, що односять його вниз течi ю.
Вона у квiтчастому шовковому платтi, на якому змiшалися пелюстки
червоних троянд i кетяги бузку. Сидить на тупому носi човника, розповiда
про сво безтурботне дитинство, iскристо смi ться. Iнодi нагина ться,
захоплю рукою холодну воду i бризка на нього.
Вiн - босий, без сорочки, з розвихреним чубом. Пiдставив худi плечi
лагiдному сонцю i слуха ©©, кермуючи веслом.
Берег порожнiй i чистий, аж свiтиться.
Купались довго. Плавали. Потiм лежали на гарячому пiску.
© чорнi коси, пiдсихаючи, врунились над високим бiлим чолом, а в очах
коливалась промениста заграва Чи вiд зваб ©© молодого, налитого буйними
силами тiла, яке вперше отак бачив, чи вiд тi © палахкотливо© заграви,
Павло почував, що й сам пала . Вдовольняючи ©© прохання, розповiдав про
сво минуле життя, та робив це якось нiби пiдсвiдоме, не чуючи власного
голосу.
Коли розповiв про дружбу з Надi ю Сигидою i прочитав деякi вiршi, Ольга
вперше за весь день засмутилася. Схиливши голову на руки, лежала мовчки i
важко дихала.
- Ти ©© дуже любив? - спитала перегодом.
Вiн мовчав.
- I зараз коха ш?
Вiн не вiдповiдав, але вона бачила вiдповiдь на обличчi.
Враз пiдвелася на колiна, обгорнула його шию руками i поцiлувала в
губи. Спершу вiн навiть не збагнув, що сталось, i розгублено заклiпав
очима.
- Вибачай, - сказала, витираючи сльози, якi бринiли на ©© довгих вiях.
- Це за не© i за тебе, за вас обох, за те, що ви такi...
Як повертались до мiста, куди подiла човен, де розпрощалися, Павло
всього того не пам'ята .
Прийшовши в свою хатину, якийсь час сидiв за столом нiчого не бачачи.
Потiм упав на лiжко i так пролежав з вiдкритими очима до ранку. А вранцi
взявся писати листа Франковi. Не пiдвiвся з-за столу аж до темно© ночi. Не
думав про стиль, красу й смислову наповненiсть слова. Писав мiшма - i
вiршами, i прозою - так, як напливали самi думки, як лягали на папiр. А
коли закiнчив i перечитав, стало соромно. I перед самим собою, i перед
свiтом. Що подума Франко, прочитавши всю цю душевну зливу?

* * *
Як не вiдмагалися, а Дабиит пiсля исиаху таки забрав ©х додому.
- Коли б не пiшли, - казав дорогою, - то ж була б найбiльша зневага й
образа. Ви ж мене врятували, ви...
Юрта, дбайливо прибрана, посмiхалася. На пiдлозi - гарно вичиненi шкури
звiрiв. У кутку, майже пiд самою стелею, - гiллястi оленячi роги,
пов'язанi барвистими стрiчками. Обабiч них - велике коняче копито i
кошлатий загривок. На стiнах - рiзнi iграшки з бiло© кiстки. Всi © цi ©
мудро© краси хазя© ранiш, либонь, i не виказували.
- Спасибi, що прийшли, - хвилю ться Балбаара, заставляючи стiл мисками
й глечиками. - А я виглядала, виглядала, чому ж це вони, думаю, баряться?
- Павловi, жiнко, давай зразу п'ять чоронiв кумису, - жарту Дабиит. -
Щоб знав, як вiдмовлятися. Ольга Василiвна ще сяк-так, а вiн уперся, хоч
налигачем тягни. I що там цiкавого побачив на тому исиаху? Як i торiк, i
позаторiк...
- Не зовсiм так, - заперечу Байбал. - Торiк правував Мичар, а нинi -
люди тiльки згадували його полохливу душу, яка вже вита серед
небожителiв. Цього разу замiсть олонхо розповiдалася казка про дуку
Бойтилу та барахсана Бордо. Менi, Павле, син Бордо, Берт-Ер, бiльше
подоба ться, нiж Нюргун.
- I Нюргун дуже привабливий.
- Еге ж, привабливий, та всi його дiла схожi на байку. Визволив
дiвчину, лицаря. А Берт-Ер пiсля смертi братiв i батька не тiльки
розправився з Бойтилою, а й повiв за собою рабiв.
- Досить вам про те, - просить Балбаара. - Сiдайте до столу.
Господиня славно подбала про свято. На столi - i оленина, й конина, i
яловичина, i ведмежатина, i заболонна каша, i саламаат[30] та ще й рожевi
лiлi©, солодкi на смак. Навiть смаженi гриби.
х, тих грибiв, Байбал позавчора назбирав у лiсi для Павла й Ольги.
Насмiявся тодi Грабовський досхочу, бо в кошику старого вперемiш з
©стiвними грибами були й отруйнi. Це Павла не дивувало: вiлюйчани майже не
вживають грибiв, а тому не знаються на них.
Коли вже кiнчали обiдати, в юрту зайшла Аанис, тягнучи за руку, наче