Страница:
середини, пролягли двi залiзнi штаби, зiмкненi важкою колодою.
- Оце так замкнули пiсля монастирiвцiв, - маца Байбал колодку i йде
далi.
Недалеко вiд брами знайшли дiрку в загородi i, попригинавшись,
пролiзли. Грабовський огляда подвiр'я. Так вiн i _уявляв собi його, не
раз вдивляючись поверх гостроколу в покрiвлi тюремних будинкiв.
Он, у найдальшому закутку, ледве визирають з-пiд снiгу двi невеличкi
споруди, уже напiврозваленi. Там, кажуть, ранiш мiстилися цейхгауз, кухня,
лазня. Ближче до брами - великий, продовгастий i похмурий будинок з
ганком, одними дверима i частими вiкнами, густо загратованими. Павло
догаду ться - то i в'язниця.
- На цьому ганку, - каже Байбал, одчиняючи важкi дверi, - любив стояти
Микола Гаврилович, зустрiчаючи вранiшн сонце. Iнодi лiтнiми вечорами
сидiв тут. Сам собi, щоб нiхто не заважав. Вийде, бувало, з книжкою,
сяде...
Посеред в'язницi - широкий, як вулиця, коридор з подвiйними вiкнами.
Обабiч нього - шестеро дверей з вухатими залiзними засувами: до кожно©
камери. На коридорi i в камерах валяються розламанi тапчани, стiльцi,
злежане сiно та рiзний мотлох, покритий товстим шаром пороху. Всюди
моторошна, гнiтюча пустка.
Важко дивитися.
Важко дихати.
Важко думати.
- У цiй, - показу Байбал на першу камеру праворуч, - жив жандарм. У
сусiднiй - козачий урядник. Микола Гаврилович - он у тiй крайнiй,
найтемнiшiй i найхолоднiшiй. А я - по всьому коридору. Тут у печах палив,
варив, прибирав...
Дверi камери Чернишевського прикрученi дротом. Перед ними пiдметена
пiдлога.
- Хтось тут хазяйну ?
- Це я позавчора, - вiдповiда старий.
Вiн повагом розмоту дрiт, скида з голови шапку i врочисто, з якимсь
побожним трепетом, вiдчиня . Ця камера, як на одного арештанта, досить
простора, може, трохи й бiльша за iншi, але набагато темнiша, бо ©© вiкно
майже впира ться в тюремну загороду i до нього не сяга жоден промiнець. У
нiй чисто, меблi цiлi i незапорошенi - мабуть, Байбал повитирав.
Пiд одною стiною - дерев'яне лiжко, маленький столик, на якому лежать
окуляри з одним скельцем i ручка з поржавiлим пером. До протилежно© стiни
притулилася масивна скриня та довжелезний стiл. В кутку, бiля голландсько©
грубки, - схожа на баддю бочечка з лозовими поворозками.
- Все це так i було при Миколi Гавриловичу, - поясню Байбал. - Правда,
одразу пiсля його ви©зду пропало крiсло, сонячний годинник i мiдний
самовар. Певно, вартовi поцупили або й сам Кокшарський, що любив погрiти
руки на чужому. В цьому бочонку Микола Гаврилович тримав воду. Пiдвiшував
його до стелi, аби не налазили таргани та мишi, якi тут кишiли. В скринi
зберiгалися харчi, посуд, деяка одежа. Тi ю ручкою писав. Ото бiдний
мучився, коли зламались окуляри. Заки привезли новi, дивився через одне
скельце i нагинався до самого паперу. На цьому великому столi горами
стояли книжки, до яких нiкого не допускав, навiть мене.
- Куди ж вони дiлись? Узяв з собою?
- Його звiдси випровадили тiльки з тим, що на ньому. Книжки залишились.
Потiм, кажуть, ©х вивезли в Якутськ. А вiн, чу ш, мовби здогадавсь, що ма
покинути Вiлюйськ; за два днi перед тим подарував менi новiсiнький каптан,
який прислала йому жiнка. Добрий був, нiколи нiкого не кривдив, мене часто
пiдгодовував. Ото принесе йому Карячиха, а вiн, що з'©в чи не з'©в, i вже
кличе: "Нате, покуштуйте, як люди смачно готують".
- Ви довго йому слугували?
- Слугував? Так iнодi допомагав. Хоч вiн того не любив. Прийду, бувало,
вранцi, а в нього вже чисто-чистiсiнько. Хочу помити пiдлогу - теж не да :
сам, мовляв, помию. Правда, топив я йому в грубi лiпше, нiж у жандарма й
урядника. За це вiн, сердега, один раз мав велику халепу.
- Яку?
- Був серед козачо© варти п'ятидесятник втропiй Бродников. П'яниця
невсипущий, а начальству лiз без мила куди не слiд. До Миколи Гавриловича
завжди прискiпувався, ходив за ним назирцi. На мене гримав: Чого, саха,
.турбу шся про полiтичного злочинця? Чому погано топиш у мо©й грубi?" Та я
його слухав, як бог шамана.... Коли одного разу рано-вранцi заходить
справник Третяков, його помiчник Кокшарський та ще якийсь чиновник з
Якутська. Чогось довго обдивлялися подвiр'я, тюрму, камери. Потiм
допитували всю варту, чи справно стереже вона в'язня. Аж згодом стало
вiдомо, що то Бродников написав брехливий донос на Миколу Гавриловича.
- Що ж Бродникову було за те?
- Нiчого. Трохи полаяли, на тому й скiнчилося. Навiть з варти не
вигнали.
- А ви при©зд полковника Купенка пам'ята те?
- Ще б не пам'ятати! Той бузувiр тодi нако©в такого, _що Микола
Гаврилович ледве видихав.
Сталося це пiд рiздво, в найлютiшi морози. Раптом серед ночi, не
сповiщаючи окружного справника Iвана Жиркова, той жандармський полковник з
десятком солдатiв заскочив у тюрму. I зразу ж до Миколи Гавриловича. Всю
нiч рилися в його камерi, все перетрусили й поставили догори ногами. А
вранцi пiшли по мiстечку. Заглядали в двори, на горища, копирсалися в
коморах, порожнiх ямах з-пiд сими, зривали пiдлогу в будинках - чогось
шукали. Та не знайшли.
- А в Миколи Гавриловича?
- Забрали кiлька папiрцiв та грошi, i бiльш нiчого. Мiж людьми ходила
чутка, нiбито Купенко вивiз цiлу хуру всiлякого писання, але то неправда,
бо я був тодi i все бачив. Коли по©хав Купенко, для Миколи Гавриловича
настали ще гiршi часи. Жандарми не одставали вiд нього нi на крок. I
вдень, i вночi, навiть до вiтру водили пiд караулом.
Грабовський слуха , мовчки озира кiмнату, i йому зда ться, що всюди
бачить слiди рук великого правдолюбця. Виразнi, наче вкарбованi, вогнем
душi випеченi, незгладимi слiди. Ох, купенки, бродникови, - i ви тут
ходили, людо©ди, обмацували все брудними пальцями, вгризалися зубами й
пазурами, топталися кованими чоботищами, хижо, з звiрячою люттю розривали
його скривавлене серце, розпинали, як Прометея, та сво©х слiдiв не
залишили. Нi! Тiльки сумна згадка тюремного сторожа, сльози матерiв i
дiтей, над головами яких ви руйнували дахи серед зими, розпанаханi ями
з-пiд сими. Ото i все.
Можливо, ви десь ще тиня тесь по свiту, вишукуючи собi новi жертви.
Можливо, хизу тесь блискучими еполетами, аксельбантами, орденами, нишком
строчите доноси. Над його ж могилою скоро вп'яте розцвiтуть квiти - синi,
голубi, жовтогарячi, червонi. Але ви вже давно мерцi, готова пожиiза для
хробакiв, бо такими зачалися в материнському лонi. А вiн - живе i зараз,
житиме й потiм - навiчно нездоланний велет. Пророча мисль i дальнолетна
мрiя, непiдвладнi нiяким гратам, незмiрнi праця й туга, народженi й
похованi сюжети, палкi поривання i свiтлi надi© - все тут його. Вони
завжди зорiтимуть над високими кручами холодного Вiлюя, над убогими
якутськими оселями, над Руссю неосяжною, над усiма видноколами. О, не вам,
нiкчемнi купенки та бродникови, не вам зорiти над свiтом, не вам, убогим,
ставати на прю з великим ним...
I дома Грабовський не мiг вгамувати збентежене серце. Було гiрко й
важко. Мiсця собi не знаходив, а сльози самi наверталися на очi. Уява
повнiстю опанувала його, диктуючи сво© права, сво© велiння. Вона
поновлювала в пам'ятi все, що бачив сьогоднi у в'язницi, творила й те,
чого нiколи не бачив.
Он там, на ганку каторжно© тюрми, показався старенький i сивенький,
скарлючений недолею дiдусь. У сiрiй широкополiй свитинi, розтоптаних
валянках, з книжкою та паперами в руках. Затiнивши окуляри долонею, яка
безугавно тремтить, вiн полинув у думках, як птах у стрiмкому польотi, в
далеку й захмарну далину.
Дивиться Гада .
Когось чека .
Сподiва ться.
Кличе.
А може, рида невидимими сльозами.
Може, нишком полинув туди, де кона Росiя в кайданах, стенаючись у
тяжких муках i прагнучи, як свiта-сонця, поступу вперед.
Може ..
Нараз переступив з ноги на ногу, немов пiк його дерев'яний порiг,
опустив кволу руку, похитнувся, наче пiдстрелений орел, i зник за високими
дверима. Через якусь хвилю вже сидить на стiльцi, притиску до самих брiв
окуляри з одним скельцем, примружу пiдслiпуватi очi i шпарко пише. Пише,
пише, нiби бо©ться, що хтось схопить його за руку i спинить, не давши
висловити те, чим повниться душа. О сили небеснi, о кривдо земна, о доле
нещасна! Козацький урядник, нахабний, як i саме найбiльше зло Русi,
схилився над його худим плечем, напружу зеленi зiницi, аж пропiка папiр
хижим, пронизливим зором.
Зненацька, якось незримо й невiдомо звiдки, насунулась темна хмарина i
затуманила собою все, навдивовижу яскраве, видiння. А як розтанула вона,
легенька, то в камерi вже не було нi дiдуся, нi урядника, нi столу, нi
стiльця, нiчогiсiнько. Лише метався по стiнах i стелi, поблискуючи
пекельними зубами i пожираючи списанi папери, вогонь, а з нього
викублювався темний попiлець.
Павлове серце стискалось вiд шаленого болю. Це ж, певно, нiхто нiколи
не довiда ться, що думав, чим клопотався великий чоловiк, якi благороднi
думи i мрi© поглинуло зажерливе полум'я.
* * *
З пiщаного горба снiг злiз скоро, а на рiвнинi, де його було найбiльше,
танув поволi, обертаючись у рiденьку кашу, сiру й холодну. Вона заполонила
всю прибережну вулицю, оддiливши тюрму вiд мiстечка. Хоч бери та й човном
перепливай.
- I так кожно© весни, - каже Байбал, поглиблюючи канаву мiж вулицею та
вiлюйським надбережжям. - Зо два тижнi нi пройти, нi про©хати, поки сама
вода не висохне. А доглядати за ярками, прокопаними Миколою Гавриловичем,
начальство не хоче, навiть людям боронить. х, цих яркiв, було три - цей
та два з того боку тюрми, вiд яких i слiду вже не зосталось. Любив
небiжчик це дiло. Iнодi я пiдсобляв йому трохи, i тим самим начальству
нiби болячку посадили на м'яке мiсце. Он уже й зараз суне...
Грабовський озирнувся. Попiд тюремною загородою поспiшав полiцай,
цибатий, мов журавель.
- Чого тут порпа тесь? - гримнув до копачiв.
- Хочемо воду спустити в рiчку, - вiдповiв Грабовський.
- Могли б у iншому мiсцi копати.
- Для чого ж, коли стара канава.
- Пан справник забороня . Хiба не зна те, чий це ярок?
- А звiдкiля нам знати? - схитрував Павло.
- Не забивай менi баки. У Вiлюйську всi знають, хто його викопав.
- Може, вiлюйцi й знають, а я при©хав сюди перед рiздвом, коли все було
заметено снiгом. Оце вперше бачу.
- А ти? - похопився полiцай до Байбала.
- I я вперше. Колись любив копати ярки Чернишевський. Але _то було
давно i копав не тут, а по той бiк тюрми. Цей не Чернишевського.
- Не Чернишевського, не Чернишевського, - глузливо повторив полiцай. -
Хто тобi дозволив згадувати злочинця?
- А я й не згадую, так, прийшлося до слова.
- Годi! - розсердився полiцай. - Кiнчай, кажу тобi, бо справник...
- Зараз, зараз, пане.
Старий зруйнував гребельку i завдав лопату на плечi.
- От бачите, - сказав, дивлячись на брудну воду, що вже наповняла
прочищений ярок. - А ви кричите. Хай собi бiжить до рiчки. Людям буде
дорога в церкву, а поповi - вигода.
- Тепер геть звiдцiля, щоб я вас тут бiльше не бачив, - пробурмотiв
полiцай i рушив до мiста.
- Добре, добре, - хитав головою Байбал. - Ось я навiть лопати однесу
додому,
Зiйшовши на кручу, Грабовський окинув зором рiчку. Вона широка й
повновода, а на крутому поворотi - швидка, сердита, аж бурунить хвилями.
Вони, вкупi з масивними крижинами, навальне летять до пiскуватого пiднiжжя
кручi, грiзно б'ються об не©, i вiд тих ударiв здрига ться тюремне
подвiр'я, поскрипуючи дерев'яними будiвлями. Течiя вихоплю з кручi цiлi
брили землi, розмелю _©х мiж крижинами i несе в безвiсть.
Ото сила. Перед нею, зда ться, нiщо не зможе встояти. Ще двi-три весни,
й такi розливи, як оце зараз, зруйнують похмуру в'язницю, де загинуло
стiльки великих думок мужньо© й нездоланно© людини.
19_
День видався хмарний i марудний, наче не доспав у коротку червневу нiч.
Вранiшн сонце, вихопившись з-за лiсу, гайнуло пiскуватими горбами,
розлилось на вiкнах колишньо© тюремно© сторожки i кудись зникло, немовби
стрибнуло в провалля. Небо й земля спохмурнiли, зажурилися.
Грабовський поспiшав. Стискуючи мiж пальцями ручку, схилявся над
папером, i перо тихо поскрипувало. Потiм одривався вiд столу i починав
ходити з кутка в куток сво © напiвпорожньо© господи. На ходу видобував з
конвертiв листи, перечитанi вже не раз, пробiгав ©х очима, супив брови.
- Негарно вийшло, негарно, - потира чоло. - Для чого було, не
подумавши, робити таке?
Ще позавчора пообiцяв сво©м маленьким друзям пiти сьогоднi на вiлюйськi
плеса й луки. Там зараз дуже цiкаво. Пiсля весняно© повенi Вiлюй лiниво й
тихо перегорта сво© крижанi хвилi. Аж ген-ген, потойбiч вiд тайги, на
його широкому узбережжi, вкритому рiвною й густою щiткою трав, купчаться,
шукаючи поживи, птахи. Яких тiльки не побачиш: гуси, качки, кулики,
дикушi, кукшi, рябчики, лебедi, бiлий журавель, i трипалий дятел, i
рожевий мартин...
Гудить себе Павло. Пощо було обiцяти? Знав же, сподiвався, що сьогоднi
чи завтра прийде пошта i принесе йому, як завжди, разом iз щастям новi
тривоги, коли вже нiколи буде думати не те що про звабнi вiлюйськi плеса,
дiтвору та пернате царство, а навiть заснути.
Давно чекав тi © пошти. Два тижнi тому мала бути, та не була. Уже
навiть подумував, що прогавив або що вона нiчого йому не привезла i тому
не зайшов поштмейстер. На столi зiбралася он яка купа листiв на Укра©ну.
Думки, як галич, рояться одна чорнiша друго©. Невже набрид сво©ми
скаржними листами там, на Укра©нi? Набрид... Ех люди, коли б ви знали, як
тут живеться! Всi понiмiли, наче змовились його докопувати. Що з тими
статтями й вiршами, котрi послав уже звiдси в Галичину? Дiйшли вони чи
загинули в дорозi?
Чому не пише Iван Франко? Це особливо боляче. То ж вiн перший
вiдгукнувся на його голос, перший оповiстив читаючу громаду про
поета-засланця Павла Граба, а тепер чомусь замовк.
Мовчать i Михайло Павлик, i Кость Панькiвський, що вислав ще в квiтнi
окремi аркушi "Пролiска", i Василь Лукич - невже розсердився за те, що в
листi до Франка назвав його "Зорю" безкритичною? Але за таке сердитися не
можна, бо ж сказано таки правду, а правда, братики мо©, вища над усе!
Серце ридало. Угамовував його, як мiг. Чого ти, дурне, чого?
Заспокойся. Може, ©м не до мене, може, сво лихо, сво© клопоти
допiкають?.. Нарештi не втерпiв, воно, серце, таки здолало, - i самi собою
полилися слова, пекучi, мов отрута, настояна на всiх найгiркiших полинах:
_
Чи ви живi, чи повмирали;
Чи я дiждусь коли, чи нi,
Щоб клаптик часом переслали
Паперу братнього менi?
Прохав, молив...
Що бiльше вдiю?
Хоча б хто на смiх написав...
То все б кохав дурну надiю,
Все б долi привид не зникав.
Привид долi. А вiн таки тiкав. Тiкала надiя, ховаючись за видноколами.
Куди ще звертатися, кому писати, що робити? Питав нiмих стiн, питав
Байбала, але стiни не озивалися, а старий якут лише зiтхав i
вiдкашлювався, наче його щось дерло по горлi. Iнодi колишнiй тюремний
сторож поймався недобрим гнiвом i жбурляв слова, мов камiнцi:
- Забудь, Павле, про них, коли такi, хай ©м. Микола Гаврилович також
усе нудився за листами.
Та вiд Байбалово© ради не ставало легше. Деякi листи й вiршi,
наготованi до вiдсилки, пошматував, викинув за порiг i вирiшив бодай трохи
розважити наболiлу душу - пiти з дiтлахами на плеса.
А вчора, вже по обiдi, забiг поштмейстер i поклав на його стiл цiлий
пакунок. Все з Укра©ни. Вiд радостi, що враз гарячим прибо м залила груди,
дав поштмейстеровi цiлого карбованця. Вражений таким несподiваним
дарунком, чиновник пообiцяв на один день затримати вiлюйську пошту, аби
щедрий засланець спорядив усе те, що ма одсилати.
Випровадивши поштмейстера, тремтячими руками порозклеював пакунки та
листи i взявся читати. Кость Панькiвський надiслав ще десять примiрникiв
"Пролiска", а в листi просив нових творiв, запитував, чи все дiйшло з його
попереднiх посилок. Лист вiд Михайла Павлика _був значно ширший. Цiлий
тобi трактат. От добродiй Павлик, який вiн сумлiнний i розумний. Умi
сказати те, що хоче. Чита ш його послання, i нiби проясню ться твоя уява,
свiтлiша в головi, поста перед тобою цiла картина галицького
лiтературного життя, полiтичних i мистецьких змагань. Спасибi йому, що не
пошкодував часу й сил, задовольнив прохання.
Потiм узявся за часописи. То були деякi минулорiчнi книжки Народу" й
"Хлiбороба" та найновiшi - сьогорiчно© "Зорi" й "Правди". Спершу припав до
"Зорi" - цi © найдавнiшо© сво © знайомо©. У нiй шукав насамперед те, що
ранiш знаходив, - зашифроване листування з ним. Гортав нервово, стрибаючи
гарячими очима по сторiнках.
- 0-о! ! - гукнув так, що шибки дзенькнули. I, стишивши голос,
прочитав: - "Вп. П. Граб. Поезi© i iн. статтi дiстали. Незабаром
покористу мось, спасибi Вам".
Сльози радостi котилися по худих щоках.
- Спасибi й вам, люди добрi, що не забува те.
Книжки "Народу" й "Хлiбороба" переглядав до пiвночi Забув i про вечерю.
Поклавши журнали на стiл, ходив по хатi i обдумував прочитане. Почуття
були збуренi, а враження строкатi й барвистi, як отi привiлюйськi луки.
В "Народi" не сподобалася стаття Якова Невестюка, що без знання справи,
подекуди навiть райдужними барвами малювала життя полiтичних в'язнiв
царсько© iмперi©. Чому чоловiк береться писати про те, чого сам не
скуштував? Чому й Павлик легковажить з друком?
Якийсь Римар у "Хлiборобi", розповiдаючи про свою тяганину з мiсцевим
попом, милу ться облудною християнською мораллю, готовий навiть схилятися
перед цiсарською деспотi ю...
Пiдхопився ще до сходу сонця i зразу ж сiв за стiл. Квапився,
сподiваючись, що з хвилини на хвилину галасливi хлопчики принесуть у його
нiму хатину свiй дзвiнкий i милий смiх.
Писалось легко. Нiби то не перо шурхотiло, а думки, яснi й погожi,
злагоджено крокували, зручно влягаючись у рядки. От уже готова вiдповiдь
Панькiвському. Вова - стисла, дiлова, густо пересипана назвами книг,
часописiв та цифрами.
Над листом до Павлика задумався. Чомусь почали розбiгатися думки. Нiяк
не зладиш ©х, не зосередиш, щоб одним махом викласти на папiр. Ще
перечитав Павликове послання, поклав на стiл i непомiтно для самого себе
повернувся до того, над чим уже не раз i не два замислювався. Потирав
чоло, кошлав чуба. Халепа, та й годi. Не легко розiбратися в тих галицьких
лiтературно-полiтичних партiях. Там, на мiсцi, певно, легше розпiзнати ©х.
Одне нiби ясно: вiн не мiг би пристати нi до москвофiлiв, нi до
народовцiв. То вже так.
Ранiш, читаючи "Правду" i вiрячи ©й, проймався беззастережною повагою
до народовцiв. Москвофiлiв зневажав, коли не сказати бiльше. Цих агентiв
самодержавства в Галичинi добре показав ще переднiше Чернишевський. Так як
нiхто цього не зробить мiж галичан, хiба що Франко. Вони зрозумiлi -
недвозначно "твердi" у сво му, може й платному, служiннi царському
троновi. Але народовцi - з цими справа набагато складнiша...
Знову простяга руку до Павликового листа, розгорта його, вчиту ться -
i аж на лицi мiниться. Ще загляда в учора принесену поштмейстером книжку
"Народу". Так воно таки й виходить. Залицяються народовцi до цiсаря, б'ють
йому доземнi поклони, сподiваються на його ласку. От тобi й "нова ера",
нова, м'яко кажучи, недоладнiсть.
Схиля ться над чистим аркушем, i перо шарудить, волочачи за собою
кривулясту стрiчечку. "Дорогий брате Павлику! Листи вашi дiстаю правильно
- чимале вам спасибi! Ви розчинили трохи мо© очi на справи
галицько-руського життя, бо доти я блукав у темрявi. Та й як було не
блукати - одно: через лихi обставини, в яких перебуваю; друге - через свою
укра©нську байдужiсть; трет - староруським брехням, що часом появляються
на сторiнках росiйських реакцiйних видань, я не вiрив i не вiритиму,
навiть тодi, коли що-небудь походитиме на правду...
Що тичеться народовцiв, то я виображав ©х "свiчадом доброчинностi",
високо ставив у сво©й уявi, з великим болем перечитував про "нову еру" i
другi подi©... Менi здавалось, що в запалу бiйки Ви, може, й побiльшували
вини табору народовського, бо ж самi кажете, що тiй "ерi", як i iншим
подiям, причасна гiрстка народовцiв, а далеко не всi вони. Як би там не
було, по мо©й думцi, у радикалiв може бути згода де в чому тiльки з
народовцями..."
Нараз плин думок, що набрав потрiбного ладу, скаламутило глухе
тупотiння нiг пiд хатою. Грабовський почав наслухати. На устах трiпнулась
посмiшка. Догадувався - то прийшли хлопченята. Стало i прикро, i при мно.
Ну хай так, хай - вiн пiде з ними трохи на луг, може, ще краще збереться
думками i вночi закiнчить.
- Дядьку Павле! Дя-а! - донеслось з-за вiкна.
Грабовський поспiшив до дверей. Одчинивши ©х, спинився вражений. Перед
порогом стояла чорноока дiвчинка i витирала сльози. Бiля не©, пiдiгнувши
передню лiву ногу, топтався i скавучав кудлатий Тигин.
- Аанис?! Заходь до хати. Що з тобою?
Але дiвчинка не ворухнулась.
- Там чоловiк, - хлипала.
- Де?
- Там, - показала на чагарник за вiлюйськими плесами. - Весь
закривавлений, стогне. Ведмiдь напав на нього. Ми були там. Хтось крикнув,
i ми побiгли. Дивимось, а кривоп'ятий йоге[28] на чоловiковi, лапами б' i
гризе. Тигин кидався на нього, а вiн одкусювався. Потiм пiшов собi в
гущавину, а чоловiк залишився. Дядю Павле, йому ж болить, ходiм туди...
***
Вогкий, багнистий грунт, сiрi, бiльма калюж утруднювали ходу. Кудлань
Тигин, скаржно гавкаючи, то забiгав далеко вперед, то повертався назад,
зазивно дивився в очi дiвчинки i рвався до лiсу.
Грабовський, напружуючи всi сили, бiг, аж у головi дурманилось. Чув, як
захлина ться серце, тремтять ноги, а пiт залива очi. Оце лише тиждень
тому пiдвiвся з лiжка пiсля короткотривало©, але гостро© недуги i почував
себе кепсько. По тiй недузi до нинiшнього дня i за порiг не виходив, не те
щоб отак далеко бiгти. Важко, ой як важко, наче хуру везеш на гору!
Часто спиня ться, вiдсапу i знову йде. Та ноги плутаються в бур'янi,
нiби зовсiм непiдвладнi йому.
За першими кущами, де починався лiс, Аанис стала.
- О-о, - показала на купу пошматовано© одежi, бiля котро© вже метався
пес.
Грабовський розгорнув лахмiття й жахнувся. На землi лежав Дабиит. Руки,
ноги й лице були пораненi, кривавились, очi заплющенi. З-пiд тiла визирало
широке лезо ножа, на якому тьмянiв тоненький струмочок кровi.
- Дя-а, хто то? - запитала дiвчинка.
Вона боялась пiдходити до скалiченого, стояла осторонь, силкуючись
угамувати кудланя, що гасав мiж нею й Павлом _та вискав.
- Дя-а ..
Грабовський не вiдповiдав. Та й що було казати? Аанис не вiдала, що в
купi дрантя лежав ©© рiдний батько, найславетнiший вiлюйський мисливець.
Ще вчора хвалилася: тато по©хав у Мархiно, побуде там з тиждень i привезе
гостинця. От тобi, дiвчинко, й гостинець...
Павло розсува шмаття Дабиитово© сорочки i припада вухом до грудей.
Серце б' ться чiтко, ритмiчно. На грудях ятриться велика вирва.
- Аанис, - кличе дiвчинку, вдаючи з себе спокiйного.
- Хто? - вирива ться в не© тривожне запитання.
- Збiгай до мене в хату, вiзьми на вiкнi пляшечку iз спиртом i неси
сюди. Не забудь рушника захопити.
Аанис ще якусь мить сто©ть, переминаючись з ноги на ногу. Наче жде
чогось. Так воно i . © чорнi оченята палають. У них видовжилося нiме й
тривожне запитання - хто?
- Ну йди Треба кров спинити.
Почувши про кров, дiвчинка блискавкою шугнула з лiсу. За нею покульгав
Тигин.
Зоставшись бiля Дабиита, Грабовський почав оглядати його Мисливець був
добре понiвечений. Права рука, вибита з ключицi, лежала безвiльно на
землi, наче обривок товстого мотуза. Жили на лiвiй нозi, трохи вище
колiна, немовби перерубанi. Глибокi слiди ведмежих пазурiв темнiли на
обличчi, спинi, грудях. Видно, довго змагався чоловiк з лютим звiром. Що ж
тепер робити?
Як же вiн, Дабиит, сьогоднi з'явився тут? Невже за два днi полагодив
усi сво© справи в Мархiно? Тричi вже викликали Дабиита за юрту в
Бордонському наслегу: чому старий Байбал вешта ться по свiту та ще й
податку в казну не сплачу ? Крутили, вертiли, мов злочинця, допитували.
Думав, що заспоко©лися, бо ж останнього разу, коли ©здив на виклик голови
управи, одвiз ©м пiвсотнi бiлячих _та заячих шкурок. Але на тому, видно,
не минулось. Знову покликали чоловiка...
За роздумами Грабовський i незчувся, як з-за куща вихопилася Аанис.
- Ага?! --- викрикнула дiвчинка й остовпiла, дивлячись на закривавлене
Дабиитове лице. - Ага-а... Тато-о...
- Цить, Аанис, цить, - розгубився Грабовський, лаючи себе за те, що не
придумав, як зустрiти дiвчинку, щоб вона не перелякалася. - Давай сюди, -
схопив ©© за рученята. - Не плач, татко здоровий. Ось ми йому зараз...
Вливши _кiлька краплин спирту мисливцевi в рот, почав обкутувати його
рушником поперек грудей. Коли притиснув рушник до вирви, гамуючи кров,
Дабиит розплющив _очi i застогнав. Почувши батькiв голос, Аанис ще дужче
заплакала, а Тигин, що сидiв бiля не©, зализуючи _скалiчену ногу, хижо
на©жачився i загарчав.
- Не плач, Аанис, тато вже дивиться.
- Дивиться?
- Еге ж, - ствердив Павло, хоч мисливцевi очi, блиснувши на мить, знову
заплющилися.
Скiнчивши порати непритомного, Грабовський зiтхнув. А що ж далi робити?
Удвох з дiвчинкою вони не допровадять Дабиита додому.
- Тепер, Аанис, бiжи в мiстечко за людьми.
Покликавши Тигина, дiвчинка рушила.
Грабовський пiдвiвся i лише тепер вiдчув гострий бiль у ногах. Наче
сотнi голок ворушилися в них, немилосердно _колючи. Довго навпочiпки
порався над Дабиитом, от вони й занiмiли. Ще ж, зда ться, не такий старий,
тридцятий рiк iде. Он Ромась лиш на два роки молодший за нього, а дивись,
який дужий та шпаркий. Так захопився описом Вiлюйського округу, що й мiсця
не може собi нагрiти. Все шука , розкопу , нiби золотошукач. Допався
чоловiк до живого дiла i нiби вдруге на свiт народився.
_
20_
Дабиитове подвiр'я було переповнене людьми, а господар лежав на
ведмежих шкурах пiд юртою i глухо стогнав. Бiля нього, вклякнувши на
колiнах, розпачливо голосила Балбаара.
Грабовський покликав до себе Аанис, котра стояла в дитячому _гуртi i
розповiдала, як вони з Тигином знайшли пiд лiсом батька. Даючи ©й записку,
сказав:
- Скоренько однеси до Гаврилових. Якщо Ольга Василiвна дома, передай,
щоб негайно йшла сюди.
Дiвчинка вибiгла з двору.
- Легiентей... Легiентей... - шугнуло натовпом.
Люди шанобливо розступилися, даючи дорогу мiсцевому шамановi i двом
- Оце так замкнули пiсля монастирiвцiв, - маца Байбал колодку i йде
далi.
Недалеко вiд брами знайшли дiрку в загородi i, попригинавшись,
пролiзли. Грабовський огляда подвiр'я. Так вiн i _уявляв собi його, не
раз вдивляючись поверх гостроколу в покрiвлi тюремних будинкiв.
Он, у найдальшому закутку, ледве визирають з-пiд снiгу двi невеличкi
споруди, уже напiврозваленi. Там, кажуть, ранiш мiстилися цейхгауз, кухня,
лазня. Ближче до брами - великий, продовгастий i похмурий будинок з
ганком, одними дверима i частими вiкнами, густо загратованими. Павло
догаду ться - то i в'язниця.
- На цьому ганку, - каже Байбал, одчиняючи важкi дверi, - любив стояти
Микола Гаврилович, зустрiчаючи вранiшн сонце. Iнодi лiтнiми вечорами
сидiв тут. Сам собi, щоб нiхто не заважав. Вийде, бувало, з книжкою,
сяде...
Посеред в'язницi - широкий, як вулиця, коридор з подвiйними вiкнами.
Обабiч нього - шестеро дверей з вухатими залiзними засувами: до кожно©
камери. На коридорi i в камерах валяються розламанi тапчани, стiльцi,
злежане сiно та рiзний мотлох, покритий товстим шаром пороху. Всюди
моторошна, гнiтюча пустка.
Важко дивитися.
Важко дихати.
Важко думати.
- У цiй, - показу Байбал на першу камеру праворуч, - жив жандарм. У
сусiднiй - козачий урядник. Микола Гаврилович - он у тiй крайнiй,
найтемнiшiй i найхолоднiшiй. А я - по всьому коридору. Тут у печах палив,
варив, прибирав...
Дверi камери Чернишевського прикрученi дротом. Перед ними пiдметена
пiдлога.
- Хтось тут хазяйну ?
- Це я позавчора, - вiдповiда старий.
Вiн повагом розмоту дрiт, скида з голови шапку i врочисто, з якимсь
побожним трепетом, вiдчиня . Ця камера, як на одного арештанта, досить
простора, може, трохи й бiльша за iншi, але набагато темнiша, бо ©© вiкно
майже впира ться в тюремну загороду i до нього не сяга жоден промiнець. У
нiй чисто, меблi цiлi i незапорошенi - мабуть, Байбал повитирав.
Пiд одною стiною - дерев'яне лiжко, маленький столик, на якому лежать
окуляри з одним скельцем i ручка з поржавiлим пером. До протилежно© стiни
притулилася масивна скриня та довжелезний стiл. В кутку, бiля голландсько©
грубки, - схожа на баддю бочечка з лозовими поворозками.
- Все це так i було при Миколi Гавриловичу, - поясню Байбал. - Правда,
одразу пiсля його ви©зду пропало крiсло, сонячний годинник i мiдний
самовар. Певно, вартовi поцупили або й сам Кокшарський, що любив погрiти
руки на чужому. В цьому бочонку Микола Гаврилович тримав воду. Пiдвiшував
його до стелi, аби не налазили таргани та мишi, якi тут кишiли. В скринi
зберiгалися харчi, посуд, деяка одежа. Тi ю ручкою писав. Ото бiдний
мучився, коли зламались окуляри. Заки привезли новi, дивився через одне
скельце i нагинався до самого паперу. На цьому великому столi горами
стояли книжки, до яких нiкого не допускав, навiть мене.
- Куди ж вони дiлись? Узяв з собою?
- Його звiдси випровадили тiльки з тим, що на ньому. Книжки залишились.
Потiм, кажуть, ©х вивезли в Якутськ. А вiн, чу ш, мовби здогадавсь, що ма
покинути Вiлюйськ; за два днi перед тим подарував менi новiсiнький каптан,
який прислала йому жiнка. Добрий був, нiколи нiкого не кривдив, мене часто
пiдгодовував. Ото принесе йому Карячиха, а вiн, що з'©в чи не з'©в, i вже
кличе: "Нате, покуштуйте, як люди смачно готують".
- Ви довго йому слугували?
- Слугував? Так iнодi допомагав. Хоч вiн того не любив. Прийду, бувало,
вранцi, а в нього вже чисто-чистiсiнько. Хочу помити пiдлогу - теж не да :
сам, мовляв, помию. Правда, топив я йому в грубi лiпше, нiж у жандарма й
урядника. За це вiн, сердега, один раз мав велику халепу.
- Яку?
- Був серед козачо© варти п'ятидесятник втропiй Бродников. П'яниця
невсипущий, а начальству лiз без мила куди не слiд. До Миколи Гавриловича
завжди прискiпувався, ходив за ним назирцi. На мене гримав: Чого, саха,
.турбу шся про полiтичного злочинця? Чому погано топиш у мо©й грубi?" Та я
його слухав, як бог шамана.... Коли одного разу рано-вранцi заходить
справник Третяков, його помiчник Кокшарський та ще якийсь чиновник з
Якутська. Чогось довго обдивлялися подвiр'я, тюрму, камери. Потiм
допитували всю варту, чи справно стереже вона в'язня. Аж згодом стало
вiдомо, що то Бродников написав брехливий донос на Миколу Гавриловича.
- Що ж Бродникову було за те?
- Нiчого. Трохи полаяли, на тому й скiнчилося. Навiть з варти не
вигнали.
- А ви при©зд полковника Купенка пам'ята те?
- Ще б не пам'ятати! Той бузувiр тодi нако©в такого, _що Микола
Гаврилович ледве видихав.
Сталося це пiд рiздво, в найлютiшi морози. Раптом серед ночi, не
сповiщаючи окружного справника Iвана Жиркова, той жандармський полковник з
десятком солдатiв заскочив у тюрму. I зразу ж до Миколи Гавриловича. Всю
нiч рилися в його камерi, все перетрусили й поставили догори ногами. А
вранцi пiшли по мiстечку. Заглядали в двори, на горища, копирсалися в
коморах, порожнiх ямах з-пiд сими, зривали пiдлогу в будинках - чогось
шукали. Та не знайшли.
- А в Миколи Гавриловича?
- Забрали кiлька папiрцiв та грошi, i бiльш нiчого. Мiж людьми ходила
чутка, нiбито Купенко вивiз цiлу хуру всiлякого писання, але то неправда,
бо я був тодi i все бачив. Коли по©хав Купенко, для Миколи Гавриловича
настали ще гiршi часи. Жандарми не одставали вiд нього нi на крок. I
вдень, i вночi, навiть до вiтру водили пiд караулом.
Грабовський слуха , мовчки озира кiмнату, i йому зда ться, що всюди
бачить слiди рук великого правдолюбця. Виразнi, наче вкарбованi, вогнем
душi випеченi, незгладимi слiди. Ох, купенки, бродникови, - i ви тут
ходили, людо©ди, обмацували все брудними пальцями, вгризалися зубами й
пазурами, топталися кованими чоботищами, хижо, з звiрячою люттю розривали
його скривавлене серце, розпинали, як Прометея, та сво©х слiдiв не
залишили. Нi! Тiльки сумна згадка тюремного сторожа, сльози матерiв i
дiтей, над головами яких ви руйнували дахи серед зими, розпанаханi ями
з-пiд сими. Ото i все.
Можливо, ви десь ще тиня тесь по свiту, вишукуючи собi новi жертви.
Можливо, хизу тесь блискучими еполетами, аксельбантами, орденами, нишком
строчите доноси. Над його ж могилою скоро вп'яте розцвiтуть квiти - синi,
голубi, жовтогарячi, червонi. Але ви вже давно мерцi, готова пожиiза для
хробакiв, бо такими зачалися в материнському лонi. А вiн - живе i зараз,
житиме й потiм - навiчно нездоланний велет. Пророча мисль i дальнолетна
мрiя, непiдвладнi нiяким гратам, незмiрнi праця й туга, народженi й
похованi сюжети, палкi поривання i свiтлi надi© - все тут його. Вони
завжди зорiтимуть над високими кручами холодного Вiлюя, над убогими
якутськими оселями, над Руссю неосяжною, над усiма видноколами. О, не вам,
нiкчемнi купенки та бродникови, не вам зорiти над свiтом, не вам, убогим,
ставати на прю з великим ним...
I дома Грабовський не мiг вгамувати збентежене серце. Було гiрко й
важко. Мiсця собi не знаходив, а сльози самi наверталися на очi. Уява
повнiстю опанувала його, диктуючи сво© права, сво© велiння. Вона
поновлювала в пам'ятi все, що бачив сьогоднi у в'язницi, творила й те,
чого нiколи не бачив.
Он там, на ганку каторжно© тюрми, показався старенький i сивенький,
скарлючений недолею дiдусь. У сiрiй широкополiй свитинi, розтоптаних
валянках, з книжкою та паперами в руках. Затiнивши окуляри долонею, яка
безугавно тремтить, вiн полинув у думках, як птах у стрiмкому польотi, в
далеку й захмарну далину.
Дивиться Гада .
Когось чека .
Сподiва ться.
Кличе.
А може, рида невидимими сльозами.
Може, нишком полинув туди, де кона Росiя в кайданах, стенаючись у
тяжких муках i прагнучи, як свiта-сонця, поступу вперед.
Може ..
Нараз переступив з ноги на ногу, немов пiк його дерев'яний порiг,
опустив кволу руку, похитнувся, наче пiдстрелений орел, i зник за високими
дверима. Через якусь хвилю вже сидить на стiльцi, притиску до самих брiв
окуляри з одним скельцем, примружу пiдслiпуватi очi i шпарко пише. Пише,
пише, нiби бо©ться, що хтось схопить його за руку i спинить, не давши
висловити те, чим повниться душа. О сили небеснi, о кривдо земна, о доле
нещасна! Козацький урядник, нахабний, як i саме найбiльше зло Русi,
схилився над його худим плечем, напружу зеленi зiницi, аж пропiка папiр
хижим, пронизливим зором.
Зненацька, якось незримо й невiдомо звiдки, насунулась темна хмарина i
затуманила собою все, навдивовижу яскраве, видiння. А як розтанула вона,
легенька, то в камерi вже не було нi дiдуся, нi урядника, нi столу, нi
стiльця, нiчогiсiнько. Лише метався по стiнах i стелi, поблискуючи
пекельними зубами i пожираючи списанi папери, вогонь, а з нього
викублювався темний попiлець.
Павлове серце стискалось вiд шаленого болю. Це ж, певно, нiхто нiколи
не довiда ться, що думав, чим клопотався великий чоловiк, якi благороднi
думи i мрi© поглинуло зажерливе полум'я.
* * *
З пiщаного горба снiг злiз скоро, а на рiвнинi, де його було найбiльше,
танув поволi, обертаючись у рiденьку кашу, сiру й холодну. Вона заполонила
всю прибережну вулицю, оддiливши тюрму вiд мiстечка. Хоч бери та й човном
перепливай.
- I так кожно© весни, - каже Байбал, поглиблюючи канаву мiж вулицею та
вiлюйським надбережжям. - Зо два тижнi нi пройти, нi про©хати, поки сама
вода не висохне. А доглядати за ярками, прокопаними Миколою Гавриловичем,
начальство не хоче, навiть людям боронить. х, цих яркiв, було три - цей
та два з того боку тюрми, вiд яких i слiду вже не зосталось. Любив
небiжчик це дiло. Iнодi я пiдсобляв йому трохи, i тим самим начальству
нiби болячку посадили на м'яке мiсце. Он уже й зараз суне...
Грабовський озирнувся. Попiд тюремною загородою поспiшав полiцай,
цибатий, мов журавель.
- Чого тут порпа тесь? - гримнув до копачiв.
- Хочемо воду спустити в рiчку, - вiдповiв Грабовський.
- Могли б у iншому мiсцi копати.
- Для чого ж, коли стара канава.
- Пан справник забороня . Хiба не зна те, чий це ярок?
- А звiдкiля нам знати? - схитрував Павло.
- Не забивай менi баки. У Вiлюйську всi знають, хто його викопав.
- Може, вiлюйцi й знають, а я при©хав сюди перед рiздвом, коли все було
заметено снiгом. Оце вперше бачу.
- А ти? - похопився полiцай до Байбала.
- I я вперше. Колись любив копати ярки Чернишевський. Але _то було
давно i копав не тут, а по той бiк тюрми. Цей не Чернишевського.
- Не Чернишевського, не Чернишевського, - глузливо повторив полiцай. -
Хто тобi дозволив згадувати злочинця?
- А я й не згадую, так, прийшлося до слова.
- Годi! - розсердився полiцай. - Кiнчай, кажу тобi, бо справник...
- Зараз, зараз, пане.
Старий зруйнував гребельку i завдав лопату на плечi.
- От бачите, - сказав, дивлячись на брудну воду, що вже наповняла
прочищений ярок. - А ви кричите. Хай собi бiжить до рiчки. Людям буде
дорога в церкву, а поповi - вигода.
- Тепер геть звiдцiля, щоб я вас тут бiльше не бачив, - пробурмотiв
полiцай i рушив до мiста.
- Добре, добре, - хитав головою Байбал. - Ось я навiть лопати однесу
додому,
Зiйшовши на кручу, Грабовський окинув зором рiчку. Вона широка й
повновода, а на крутому поворотi - швидка, сердита, аж бурунить хвилями.
Вони, вкупi з масивними крижинами, навальне летять до пiскуватого пiднiжжя
кручi, грiзно б'ються об не©, i вiд тих ударiв здрига ться тюремне
подвiр'я, поскрипуючи дерев'яними будiвлями. Течiя вихоплю з кручi цiлi
брили землi, розмелю _©х мiж крижинами i несе в безвiсть.
Ото сила. Перед нею, зда ться, нiщо не зможе встояти. Ще двi-три весни,
й такi розливи, як оце зараз, зруйнують похмуру в'язницю, де загинуло
стiльки великих думок мужньо© й нездоланно© людини.
19_
День видався хмарний i марудний, наче не доспав у коротку червневу нiч.
Вранiшн сонце, вихопившись з-за лiсу, гайнуло пiскуватими горбами,
розлилось на вiкнах колишньо© тюремно© сторожки i кудись зникло, немовби
стрибнуло в провалля. Небо й земля спохмурнiли, зажурилися.
Грабовський поспiшав. Стискуючи мiж пальцями ручку, схилявся над
папером, i перо тихо поскрипувало. Потiм одривався вiд столу i починав
ходити з кутка в куток сво © напiвпорожньо© господи. На ходу видобував з
конвертiв листи, перечитанi вже не раз, пробiгав ©х очима, супив брови.
- Негарно вийшло, негарно, - потира чоло. - Для чого було, не
подумавши, робити таке?
Ще позавчора пообiцяв сво©м маленьким друзям пiти сьогоднi на вiлюйськi
плеса й луки. Там зараз дуже цiкаво. Пiсля весняно© повенi Вiлюй лiниво й
тихо перегорта сво© крижанi хвилi. Аж ген-ген, потойбiч вiд тайги, на
його широкому узбережжi, вкритому рiвною й густою щiткою трав, купчаться,
шукаючи поживи, птахи. Яких тiльки не побачиш: гуси, качки, кулики,
дикушi, кукшi, рябчики, лебедi, бiлий журавель, i трипалий дятел, i
рожевий мартин...
Гудить себе Павло. Пощо було обiцяти? Знав же, сподiвався, що сьогоднi
чи завтра прийде пошта i принесе йому, як завжди, разом iз щастям новi
тривоги, коли вже нiколи буде думати не те що про звабнi вiлюйськi плеса,
дiтвору та пернате царство, а навiть заснути.
Давно чекав тi © пошти. Два тижнi тому мала бути, та не була. Уже
навiть подумував, що прогавив або що вона нiчого йому не привезла i тому
не зайшов поштмейстер. На столi зiбралася он яка купа листiв на Укра©ну.
Думки, як галич, рояться одна чорнiша друго©. Невже набрид сво©ми
скаржними листами там, на Укра©нi? Набрид... Ех люди, коли б ви знали, як
тут живеться! Всi понiмiли, наче змовились його докопувати. Що з тими
статтями й вiршами, котрi послав уже звiдси в Галичину? Дiйшли вони чи
загинули в дорозi?
Чому не пише Iван Франко? Це особливо боляче. То ж вiн перший
вiдгукнувся на його голос, перший оповiстив читаючу громаду про
поета-засланця Павла Граба, а тепер чомусь замовк.
Мовчать i Михайло Павлик, i Кость Панькiвський, що вислав ще в квiтнi
окремi аркушi "Пролiска", i Василь Лукич - невже розсердився за те, що в
листi до Франка назвав його "Зорю" безкритичною? Але за таке сердитися не
можна, бо ж сказано таки правду, а правда, братики мо©, вища над усе!
Серце ридало. Угамовував його, як мiг. Чого ти, дурне, чого?
Заспокойся. Може, ©м не до мене, може, сво лихо, сво© клопоти
допiкають?.. Нарештi не втерпiв, воно, серце, таки здолало, - i самi собою
полилися слова, пекучi, мов отрута, настояна на всiх найгiркiших полинах:
_
Чи ви живi, чи повмирали;
Чи я дiждусь коли, чи нi,
Щоб клаптик часом переслали
Паперу братнього менi?
Прохав, молив...
Що бiльше вдiю?
Хоча б хто на смiх написав...
То все б кохав дурну надiю,
Все б долi привид не зникав.
Привид долi. А вiн таки тiкав. Тiкала надiя, ховаючись за видноколами.
Куди ще звертатися, кому писати, що робити? Питав нiмих стiн, питав
Байбала, але стiни не озивалися, а старий якут лише зiтхав i
вiдкашлювався, наче його щось дерло по горлi. Iнодi колишнiй тюремний
сторож поймався недобрим гнiвом i жбурляв слова, мов камiнцi:
- Забудь, Павле, про них, коли такi, хай ©м. Микола Гаврилович також
усе нудився за листами.
Та вiд Байбалово© ради не ставало легше. Деякi листи й вiршi,
наготованi до вiдсилки, пошматував, викинув за порiг i вирiшив бодай трохи
розважити наболiлу душу - пiти з дiтлахами на плеса.
А вчора, вже по обiдi, забiг поштмейстер i поклав на його стiл цiлий
пакунок. Все з Укра©ни. Вiд радостi, що враз гарячим прибо м залила груди,
дав поштмейстеровi цiлого карбованця. Вражений таким несподiваним
дарунком, чиновник пообiцяв на один день затримати вiлюйську пошту, аби
щедрий засланець спорядив усе те, що ма одсилати.
Випровадивши поштмейстера, тремтячими руками порозклеював пакунки та
листи i взявся читати. Кость Панькiвський надiслав ще десять примiрникiв
"Пролiска", а в листi просив нових творiв, запитував, чи все дiйшло з його
попереднiх посилок. Лист вiд Михайла Павлика _був значно ширший. Цiлий
тобi трактат. От добродiй Павлик, який вiн сумлiнний i розумний. Умi
сказати те, що хоче. Чита ш його послання, i нiби проясню ться твоя уява,
свiтлiша в головi, поста перед тобою цiла картина галицького
лiтературного життя, полiтичних i мистецьких змагань. Спасибi йому, що не
пошкодував часу й сил, задовольнив прохання.
Потiм узявся за часописи. То були деякi минулорiчнi книжки Народу" й
"Хлiбороба" та найновiшi - сьогорiчно© "Зорi" й "Правди". Спершу припав до
"Зорi" - цi © найдавнiшо© сво © знайомо©. У нiй шукав насамперед те, що
ранiш знаходив, - зашифроване листування з ним. Гортав нервово, стрибаючи
гарячими очима по сторiнках.
- 0-о! ! - гукнув так, що шибки дзенькнули. I, стишивши голос,
прочитав: - "Вп. П. Граб. Поезi© i iн. статтi дiстали. Незабаром
покористу мось, спасибi Вам".
Сльози радостi котилися по худих щоках.
- Спасибi й вам, люди добрi, що не забува те.
Книжки "Народу" й "Хлiбороба" переглядав до пiвночi Забув i про вечерю.
Поклавши журнали на стiл, ходив по хатi i обдумував прочитане. Почуття
були збуренi, а враження строкатi й барвистi, як отi привiлюйськi луки.
В "Народi" не сподобалася стаття Якова Невестюка, що без знання справи,
подекуди навiть райдужними барвами малювала життя полiтичних в'язнiв
царсько© iмперi©. Чому чоловiк береться писати про те, чого сам не
скуштував? Чому й Павлик легковажить з друком?
Якийсь Римар у "Хлiборобi", розповiдаючи про свою тяганину з мiсцевим
попом, милу ться облудною християнською мораллю, готовий навiть схилятися
перед цiсарською деспотi ю...
Пiдхопився ще до сходу сонця i зразу ж сiв за стiл. Квапився,
сподiваючись, що з хвилини на хвилину галасливi хлопчики принесуть у його
нiму хатину свiй дзвiнкий i милий смiх.
Писалось легко. Нiби то не перо шурхотiло, а думки, яснi й погожi,
злагоджено крокували, зручно влягаючись у рядки. От уже готова вiдповiдь
Панькiвському. Вова - стисла, дiлова, густо пересипана назвами книг,
часописiв та цифрами.
Над листом до Павлика задумався. Чомусь почали розбiгатися думки. Нiяк
не зладиш ©х, не зосередиш, щоб одним махом викласти на папiр. Ще
перечитав Павликове послання, поклав на стiл i непомiтно для самого себе
повернувся до того, над чим уже не раз i не два замислювався. Потирав
чоло, кошлав чуба. Халепа, та й годi. Не легко розiбратися в тих галицьких
лiтературно-полiтичних партiях. Там, на мiсцi, певно, легше розпiзнати ©х.
Одне нiби ясно: вiн не мiг би пристати нi до москвофiлiв, нi до
народовцiв. То вже так.
Ранiш, читаючи "Правду" i вiрячи ©й, проймався беззастережною повагою
до народовцiв. Москвофiлiв зневажав, коли не сказати бiльше. Цих агентiв
самодержавства в Галичинi добре показав ще переднiше Чернишевський. Так як
нiхто цього не зробить мiж галичан, хiба що Франко. Вони зрозумiлi -
недвозначно "твердi" у сво му, може й платному, служiннi царському
троновi. Але народовцi - з цими справа набагато складнiша...
Знову простяга руку до Павликового листа, розгорта його, вчиту ться -
i аж на лицi мiниться. Ще загляда в учора принесену поштмейстером книжку
"Народу". Так воно таки й виходить. Залицяються народовцi до цiсаря, б'ють
йому доземнi поклони, сподiваються на його ласку. От тобi й "нова ера",
нова, м'яко кажучи, недоладнiсть.
Схиля ться над чистим аркушем, i перо шарудить, волочачи за собою
кривулясту стрiчечку. "Дорогий брате Павлику! Листи вашi дiстаю правильно
- чимале вам спасибi! Ви розчинили трохи мо© очi на справи
галицько-руського життя, бо доти я блукав у темрявi. Та й як було не
блукати - одно: через лихi обставини, в яких перебуваю; друге - через свою
укра©нську байдужiсть; трет - староруським брехням, що часом появляються
на сторiнках росiйських реакцiйних видань, я не вiрив i не вiритиму,
навiть тодi, коли що-небудь походитиме на правду...
Що тичеться народовцiв, то я виображав ©х "свiчадом доброчинностi",
високо ставив у сво©й уявi, з великим болем перечитував про "нову еру" i
другi подi©... Менi здавалось, що в запалу бiйки Ви, може, й побiльшували
вини табору народовського, бо ж самi кажете, що тiй "ерi", як i iншим
подiям, причасна гiрстка народовцiв, а далеко не всi вони. Як би там не
було, по мо©й думцi, у радикалiв може бути згода де в чому тiльки з
народовцями..."
Нараз плин думок, що набрав потрiбного ладу, скаламутило глухе
тупотiння нiг пiд хатою. Грабовський почав наслухати. На устах трiпнулась
посмiшка. Догадувався - то прийшли хлопченята. Стало i прикро, i при мно.
Ну хай так, хай - вiн пiде з ними трохи на луг, може, ще краще збереться
думками i вночi закiнчить.
- Дядьку Павле! Дя-а! - донеслось з-за вiкна.
Грабовський поспiшив до дверей. Одчинивши ©х, спинився вражений. Перед
порогом стояла чорноока дiвчинка i витирала сльози. Бiля не©, пiдiгнувши
передню лiву ногу, топтався i скавучав кудлатий Тигин.
- Аанис?! Заходь до хати. Що з тобою?
Але дiвчинка не ворухнулась.
- Там чоловiк, - хлипала.
- Де?
- Там, - показала на чагарник за вiлюйськими плесами. - Весь
закривавлений, стогне. Ведмiдь напав на нього. Ми були там. Хтось крикнув,
i ми побiгли. Дивимось, а кривоп'ятий йоге[28] на чоловiковi, лапами б' i
гризе. Тигин кидався на нього, а вiн одкусювався. Потiм пiшов собi в
гущавину, а чоловiк залишився. Дядю Павле, йому ж болить, ходiм туди...
***
Вогкий, багнистий грунт, сiрi, бiльма калюж утруднювали ходу. Кудлань
Тигин, скаржно гавкаючи, то забiгав далеко вперед, то повертався назад,
зазивно дивився в очi дiвчинки i рвався до лiсу.
Грабовський, напружуючи всi сили, бiг, аж у головi дурманилось. Чув, як
захлина ться серце, тремтять ноги, а пiт залива очi. Оце лише тиждень
тому пiдвiвся з лiжка пiсля короткотривало©, але гостро© недуги i почував
себе кепсько. По тiй недузi до нинiшнього дня i за порiг не виходив, не те
щоб отак далеко бiгти. Важко, ой як важко, наче хуру везеш на гору!
Часто спиня ться, вiдсапу i знову йде. Та ноги плутаються в бур'янi,
нiби зовсiм непiдвладнi йому.
За першими кущами, де починався лiс, Аанис стала.
- О-о, - показала на купу пошматовано© одежi, бiля котро© вже метався
пес.
Грабовський розгорнув лахмiття й жахнувся. На землi лежав Дабиит. Руки,
ноги й лице були пораненi, кривавились, очi заплющенi. З-пiд тiла визирало
широке лезо ножа, на якому тьмянiв тоненький струмочок кровi.
- Дя-а, хто то? - запитала дiвчинка.
Вона боялась пiдходити до скалiченого, стояла осторонь, силкуючись
угамувати кудланя, що гасав мiж нею й Павлом _та вискав.
- Дя-а ..
Грабовський не вiдповiдав. Та й що було казати? Аанис не вiдала, що в
купi дрантя лежав ©© рiдний батько, найславетнiший вiлюйський мисливець.
Ще вчора хвалилася: тато по©хав у Мархiно, побуде там з тиждень i привезе
гостинця. От тобi, дiвчинко, й гостинець...
Павло розсува шмаття Дабиитово© сорочки i припада вухом до грудей.
Серце б' ться чiтко, ритмiчно. На грудях ятриться велика вирва.
- Аанис, - кличе дiвчинку, вдаючи з себе спокiйного.
- Хто? - вирива ться в не© тривожне запитання.
- Збiгай до мене в хату, вiзьми на вiкнi пляшечку iз спиртом i неси
сюди. Не забудь рушника захопити.
Аанис ще якусь мить сто©ть, переминаючись з ноги на ногу. Наче жде
чогось. Так воно i . © чорнi оченята палають. У них видовжилося нiме й
тривожне запитання - хто?
- Ну йди Треба кров спинити.
Почувши про кров, дiвчинка блискавкою шугнула з лiсу. За нею покульгав
Тигин.
Зоставшись бiля Дабиита, Грабовський почав оглядати його Мисливець був
добре понiвечений. Права рука, вибита з ключицi, лежала безвiльно на
землi, наче обривок товстого мотуза. Жили на лiвiй нозi, трохи вище
колiна, немовби перерубанi. Глибокi слiди ведмежих пазурiв темнiли на
обличчi, спинi, грудях. Видно, довго змагався чоловiк з лютим звiром. Що ж
тепер робити?
Як же вiн, Дабиит, сьогоднi з'явився тут? Невже за два днi полагодив
усi сво© справи в Мархiно? Тричi вже викликали Дабиита за юрту в
Бордонському наслегу: чому старий Байбал вешта ться по свiту та ще й
податку в казну не сплачу ? Крутили, вертiли, мов злочинця, допитували.
Думав, що заспоко©лися, бо ж останнього разу, коли ©здив на виклик голови
управи, одвiз ©м пiвсотнi бiлячих _та заячих шкурок. Але на тому, видно,
не минулось. Знову покликали чоловiка...
За роздумами Грабовський i незчувся, як з-за куща вихопилася Аанис.
- Ага?! --- викрикнула дiвчинка й остовпiла, дивлячись на закривавлене
Дабиитове лице. - Ага-а... Тато-о...
- Цить, Аанис, цить, - розгубився Грабовський, лаючи себе за те, що не
придумав, як зустрiти дiвчинку, щоб вона не перелякалася. - Давай сюди, -
схопив ©© за рученята. - Не плач, татко здоровий. Ось ми йому зараз...
Вливши _кiлька краплин спирту мисливцевi в рот, почав обкутувати його
рушником поперек грудей. Коли притиснув рушник до вирви, гамуючи кров,
Дабиит розплющив _очi i застогнав. Почувши батькiв голос, Аанис ще дужче
заплакала, а Тигин, що сидiв бiля не©, зализуючи _скалiчену ногу, хижо
на©жачився i загарчав.
- Не плач, Аанис, тато вже дивиться.
- Дивиться?
- Еге ж, - ствердив Павло, хоч мисливцевi очi, блиснувши на мить, знову
заплющилися.
Скiнчивши порати непритомного, Грабовський зiтхнув. А що ж далi робити?
Удвох з дiвчинкою вони не допровадять Дабиита додому.
- Тепер, Аанис, бiжи в мiстечко за людьми.
Покликавши Тигина, дiвчинка рушила.
Грабовський пiдвiвся i лише тепер вiдчув гострий бiль у ногах. Наче
сотнi голок ворушилися в них, немилосердно _колючи. Довго навпочiпки
порався над Дабиитом, от вони й занiмiли. Ще ж, зда ться, не такий старий,
тридцятий рiк iде. Он Ромась лиш на два роки молодший за нього, а дивись,
який дужий та шпаркий. Так захопився описом Вiлюйського округу, що й мiсця
не може собi нагрiти. Все шука , розкопу , нiби золотошукач. Допався
чоловiк до живого дiла i нiби вдруге на свiт народився.
_
20_
Дабиитове подвiр'я було переповнене людьми, а господар лежав на
ведмежих шкурах пiд юртою i глухо стогнав. Бiля нього, вклякнувши на
колiнах, розпачливо голосила Балбаара.
Грабовський покликав до себе Аанис, котра стояла в дитячому _гуртi i
розповiдала, як вони з Тигином знайшли пiд лiсом батька. Даючи ©й записку,
сказав:
- Скоренько однеси до Гаврилових. Якщо Ольга Василiвна дома, передай,
щоб негайно йшла сюди.
Дiвчинка вибiгла з двору.
- Легiентей... Легiентей... - шугнуло натовпом.
Люди шанобливо розступилися, даючи дорогу мiсцевому шамановi i двом