Страница:
пересильну тюрму. Вiдтодi довелося плентати рiзними дорогами, з рiзними
етапними партiями. А вчора, вже пiзно ввечерi, його та ще десяток
чоловiкiв прилучили до цi © партi©.
Зранку, як тiльки рушили, придивлявся, сподiваючись побачити знайомого.
Але скоро переконався - всi йому невiдомi. Тодi занурився у власнi думки i
йде, огорнений тими думками, наче каламутною водою.
Поволi переставля ноги, залишаючи босий слiд у гарячому поросi, а
думи, як хвилi, наринають i непомiтно тануть у золотому маревi дорогих
кiс. Надiя, Надiя... Де ти зараз? Що з тобою? Як же так трапилось? Чому не
подала звiстки? Чи доведеться коли зустрiтися?
А нiме марево хита ться, як полум'я, i залива душу невтiшною журбою.
- Пити, - чу жалiбний дитячий плач у головi ватаги.
Вiдрива очi вiд сиво©, розпечено© дороги i нiби вирина з каламутного
водограю нерозважних дум. Той дитячий плач, що переходить у вереск,
врiзу ться в серце, збуджу пригаслi болi.
Павло поверта голову i бачить: поруч нього худенький, з довгими сивими
вусами чоловiчок кiстлявими руками стиску гичку мiшка, що сповз уже з
плечей. Вiн силку ться пiдтягнути мiшок, однак шкарубкi пальцi не слухають
Пiт градом котиться по зораному зморшками чолу старого.
Чоловiк, щоб не вiдстати, пiдстрибу , але безладно плута , як учадiлий,
ногами i, зда ться, ось-ось впаде.
- Дайте допоможу, - простяга Павло руку.
- Спасибi, - чоловiк здивовано зорить прямо в очi Грабовському,
вiддаючи мiшок. - Спасибi, - квапливо повторю - Зовсiм пiдсiкся. Нема
сили. А тут ще ця маруда причепилася. Тьху, - маха руками, прискорено
дихаючи.
- Яка маруда? - пита Грабовський, пiдставляючи лiктя старому.
Чоловiк тремтячою рукою хапа ться за лiкоть несподiваного рятiвника,
наляга на нього всi ю вагою свого розм'яклого тiла й полегшено зiтха .
- Малярiя, хлопче. Причепилася, проклята, як до бiдного злиднi. Видать,
i не збира ться покидати. Так морду , так морду , нiби найнялася.
- Давно вона у вас?
- Вже другий рiк. Вчаща , як пiп до грiшницi. Не встигнеш з нею
попрощатися, дивись - знову чолом б' . Мабуть, уже докона .
- Треба було не йти, коли знали, що може схопити в дорозi. Вiдмовилися
б, та й годi.
- Вiдмовитися можна було, - мiрку старий, наче сам iз собою радиться.
- Але й там, у тюрмi, далi залишатися не хотiв. Набридла. У вогонь би
вистрибнув з не©. Тому й пiшов. Навiть чув, що почина ться приступ, та не
сказав нiкому. В поле, думалось, вийду, то, може, вгаму ться. А в дорозi
погiршало. Вчора ледве приплiвся на нiчлiг.
- Уже б дорогою вiдмовилися йти, - наполяга на сво му Грабовський. -
Треба було заявити, що нездужа те, лягли б десь до шпиталю - все ж не
тюрма. А там, пiдчунявши гарненько, пiшли б з якоюсь iншою партi ю
Заслання не за ць - не втече.
- Воно-то так, - схвально кива чоловiк сивуватою головою. - Та хiба ж
послухають? Учора, коли геть вибився з сил, сказав конво©ровi, що далi йти
не можу. Вiн передав прапорщиковi, а той вислухав та тiльки засмiявся.
"Хто, - каже, - той? Дурака корчить. Умiв бунтувати, хай iде". Не дозволив
навiть на воза сiсти. Спасибi, знайшлися добрi люди, взяли пiд руки та й
дотягли.
Розговорилися. Володимир Iванович - так звали арештанта - розповiв про
сво© митарства, якi вивели його на сибiрську етапну дорогу.
Народився вiн у пiдмосковному селi. Коли вийшла "воля", залишив рiдну
оселю й пiшов свiтами, шукаючи лiпшо© долi. Так добрiв до Ор хово-Зу ва.
Там згодом став мотористом на фабрицi Морозова.
- Доводилося, може, чувати про нашу фабрику? - запитав Володимир
Iванович. - Тепер знають ©© по всiх усюдах. Доводилося?
- Трохи чув. Так, кра м вуха.
- Кра м вуха, - з докором повторю старий. - А про Мойсе нка, Петра
Онисимовича, теж тiльки кра м?
У голосi Володимира Iвановича чу ться неприхована досада.
- Нi, - схоплю ться Грабовський. - Про нього чув обома. В Сибiру,
зда ться, зараз?
- В Сибiру. За нашу стачку, бодай ©х кати судили. Понiвечили життя
чоловiковi, та ще й якому.
- А ви хiба зна те Мойсе нка?
- Ще б не знати. - Пригаслi чорнi очi колишнього моториста блиснули
гордiстю. - Добрий чоловiк. Богатир. Прийшов Петро Онисимович на нашу
фабрику якось перед жнивами. I його зразу, як бджоли матку, облiпили
робочi. Мiй брат Лука, Васька Волков стали йому в пiдпрягу. Вiн нам пiддав
згуртованостi. Тодi Морозов зi сво©ми приморозками так розперезався!..
Дiйшло до того, що не можна нi ступнути, нi дихнути, хоч живим у могилу
лiзь. А Петро Онисимович i каже нам: "Стачку треба". Довго готували ми ту
стачку, зате й провели ©© на славу.
Старий помовчав трохи, наче збирався з думками, потiм говорив далi:
- Сам губернатор зволив при©хати, коли ми розiйшлися. Цар у це дiло
вплутався. Як не крутив фабрикант, як не лякав губернатор, Петро
Онисимович нам одне толку : не поступатись, домагатися свого. I домоглися.
А почув би ти, як вiн...
- Вода! Вода! - прокотилося з голови до хвоста ватаги i стрепенуло
кожного етапника.
За коротку мить розтягнена ватага, пiдiбравши хвiст, вирiвнялась у
довгу шеренгу i десятками жадiбних очей прикипiла до блискучо© стрiчки.
Попереду розкинулась широка, рiвна, нiби виткана зеленим шовком, долина
Посерединi долини лиснiла вузенька рiчка, на березi яко© маячили
людськi постатi.
Враз шеренга вигнула хребет, метнула флангами, як могутнiй птах
крильми, i затрiпотiла над узгiр'ям. Зараз вона була схожа на темну хвилю,
що з шаленим гоготом котилася згори. Дарма конво©ри рiзали острогами
змученим коням боки, гасали по узгiр'ю, ляскали людей шаблями й нагаями,
нiщо не могло спинити цю нестримну й грiзну хвилю.
От вона докотилася до берега, схрестилась з течi ю рiчки i занiмiла.
Павло й Володимир Iванович не квапились. Якийсь час стояли на узвишшi i
стежили за людьми, а потiм пiшли повагом: хоч Володимира Iвановича малярiя
трохи й вiдпустила, але вiн ще чув бiль у тiлi i бiгти не мiг.
- Подивись, Павле, яка сила в народi, - мовив, обережно ступаючи. -
Захотiли - зробили. Вiзьми та спини ©х. У конво©рiв, бачиш, зброя, а що
можуть зробити проти цi © сили. Нiчого. Правду говорив Петро Онисимович.
- Правду, Володимире Iвановичу, - згоджу ться Грабовський, пiдтримуючи
старого за лiкоть. - Велика сила, але скована вона, не ма простору для
льоту. От де бiда.
- Простiр, Павле, не да ться, а береться. Силою береться. Добре, що
сила, i простiр буде...
Коли зiйшли на долину, то люди, якi вже вдовольнили спрагу, трохи
заспоко©лись. Однi купались або мили ноги в рiчцi, iншi, розмочивши
сухарi, без дозволу конво©рiв почали передчасну вечерю.
Дiти, як метелики, пурхали у високiй травi. Вони зривали нiжнi ромашки,
тендiтнi голiвки кульбаби, борюкалися, здiймаючи веселий галас.
Згори прогуркотiв конво©рський вiз i зупинився недалеко вiд берега.
Прапорщик покликав конво©рiв i, розмахуючи руками, щось пояснював ©м.
Потiм вони спiшилися, стриножили коней i пустили пастися, а самi вервечкою
потяглись до рiчки.
- Чи не по©сти б i нам, Володимире Iвановичу, поки ще не стемнiло? -
спитав Грабовський, напившись води
Володимир Iванович ©сти вiдмовився, скаржачись на втому. Розстелив
шинелю Грабовського, поклав пiд голови свiй засмальцьований пiджак i
прилiг.
- Ти ©ж, Павле, - зiтхнув полегшено, - а я, може, трохи перегодом. Коли
ж засну, то не буди, смачнiше поснiдаю.
Грабовський не наполягав, бо й сам вiдчував, що пiсля денно© спеки ©сти
не хотiлось. Витягнувши iз сво © маленько© скриньки потертий томик
Пушкiна, пiшов до рiчки.
Давненько вже подружив з цим томиком. Ще в московськiй тюрмi задумав
перекласти " вгенiя Он гiна". Навiть переклав деякi строфи, але вони разом
iз записками Надi© лишились у кривов'язого.
Пiдкачав штани, встромив ноги в холодну воду i розгорнув книжку. Перед
очима трiпнувся коротенький чорний рядок - "В Сибирь". Не раз уже читав
цей вiрш, знав його напам'ять, але зараз чомусь вiн особливо привернув до
себе увагу.
Во глубине сибирских руд
Храните гордое терпенье... -
пробiг очима й замислився. Спiймав себе на думцi, що ранiш, безлiч
разiв повторюючи цi рядки, якось не вдумувався в них. А зараз, зда ться,
збагнув ©х пота мний дух. Вони стали йому такими зрозумiлими й близькими,
як кожному, хто перемiряв довгi етапнi дороги в Сибiр, кому довелося
скуштувати поту i слiз у сибiрських руднях.
На устах шелестять слова, але вже не чи©сь, а сво© власнi, продиктованi
серцем.
Витягнув з кишенi записну книжечку, розклав на колiнi, i чорними
стежинками побiгли лiтери:
Привет вам, гордые бойцы,
Мужайся, юность удалая.
И вы, невольные жильцы
Людьми отверженного края...
Вперед! Святой зари лучи
Над миром ярко разольются,
И животворные ключи
Из сердца вашего пробьются.
Вперед! Заря недалеко...
Одiрвав олiвець вiд паперу i, дивлячись у воду став пiдбирати слова,
щоб закiнчити строфу. Думки пливли спокiйно, нiби пiдладжувались пiд тиху
течiю рiки.
15_
Захоплений ними, вiн не помiтив, як пiдкралась i стала за його плечима
людська постать. Вона нахилялася нiби роздивлялась його згорблену спину,
витягувала шию, зазирала через плече. Так кiлька разiв, а потiм
випросталася, ще трохи постояла, наче обдумувала, що далi робити, знову
рiшуче нагнулась, вперлася лiктями в його плечi й спритно затулила очi
руками.
Вiд несподiванки Грабовський здригнувся, хоч i був певен, що то жарту
хтось з етапникiв. Але з яко© речi, адже, крiм Володимира Iвановича, у
нього на цiй долинi нема нi близьких, нi знайомих? Не буде ж Володимир
Iванович займатися дурницями.
- Хто? - спитав, пробуючи обернутися до непрошеного жартуна.
Та обернутися не змiг, бо чужi руки ще тiснiше затулили йому очi,
стиснули голову, а гострi лiктi глибше вгрузли в плечi. Помацав руки на
очах i зрозумiв, що вони маленькi, жiночi.
- Що за жарти? - запитав уже сердито.
- Не крутися i не лай, кого любиш - називай, - почув дзвiнкi слова
нехитро© дитячо© гри.
I, не задумуючись, також дзвiнко вигукнув здавна знану вiдповiдь:
- Тата, маму, дiда, бабу i тебе - зелену жабу! Покажися!
Постать рвучко смикнула руки, i Грабовський покотився в траву.
Схопившись на ноги, прожогом кинувся до жартуна.
- Надiя?! - скрикнув.
Протер очi, не вiрячи ©м.
- Вона... зелена жаба, - смiялась Сигида, простягаючи до нього засмаглi
руки. - Не вiриш? Точнiсiнько, як у романах. Правда?
- Що це... як... яким побитом... звiдки тут появилась? - безладно сипав
запитання, схопивши ©© руку в сво© долонi.
А вона стояла перед ним - струнка, радiсна, з позолоченими промiнням
надвечiрнього сонця косами, з густим рум'янцем на осяяному посмiшкою лицi.
- З неба, Павле, з самiсiнького неба, - смiялася, грайливо смикаючи
руку. - Янголи на крилах принесли. А ти, бачу, невдоволений.
- Що ти, Надю! Грiх таке говорити. Я не йму вiри, чи це дiйснiсть, чи
сон.
- Сон, Павле, сон. Он, бачиш, - показала на долину, де вже люди лежали
покотом. - Ти спав минуло© ночi?
- Спав, спав, - поспiшив Павло, не вiдчувши жарту в запитаннi.
- То й добре. Ми ще пiдобiд сюди прийшли. Зупинилися чекати якусь нову
партiю. Мабуть, вашу, бо як тiльки ви спустилися в долину, наш старший
пiшов до вашого та й досi не повернувся. Я сидiла, сидiла i вирiшила пiти
трохи берегом, думала, може, стрiну кого з дiвчат. Йду, коли дивлюся: "на
берегу пустынных волн" сидить вiн... i жабам спати не да .
- Так уже й не да ...
Павло, смiючись, притягнув Надiю до себе.
- Агей там, кiнчай! - почули грубий окрик i вiдсахнулися одне вiд
одного.
Так стояли, опустивши очi, знiяковiлi, як дiти, спiйманi на бешкетi.
- Годi намиватися. Кiнчай, кажу, - донiсся той самий грубий голос.
Тiльки зараз побачили конво©ра, що стояв на березi i наказував
етапникам, якi ще купалися, вилiзати з води.
Вiн склав долонi рурою:
- Рихтуйся до сну! Вночi за табiр не виходити! Хто порушить наказ -
нарiкай на себе.
- А чого ж це ми тут сто©мо? - захвилювався Грабовський, коли змовк
конво©р. - Ходiмо, Надю, до мене.
- А може, до мене? - засмiялася. - У мене затишнiше й теплiше.
- Зате в мене просторiш, - вiдповiв також жартом, узяв ©© за руку, й
разом пiшли туди, де спав Володимир Iванович.
На долину сiдали першi, легкi й прозорi, як весняне марево, сутiнки
молодого вечора, i конво©ри, що густо оточили табiр, нагадували собою
темний мур.
Долиною де-не-де забринiли язики вогнiв. Сизi пасма диму, що тягнулися
вiд них, з' днались над рiчкою i зiткали густу зелено-сизу пелену.
Сумовито покотилась над травами пiсня про кайданникiв. Вона спершу
спалахнула коло одного з вогнiв, а потiм у не© влилися, наче маленькi
струмочки у велику рiку, голоси з рiзних кiнцiв долини, i вона попливла,
попливла...
Бродяга к Байкалу подходит,
Рыбачью он лодку берет,
Унылую песню заводит,
Про родину что-то поет...
- Досить горланити! - врива ться, як тяжкий камiнь у спокiйну поверхню
рiки, терпкий голос конво©ра.
Пiсня похитнулася, на мить змовкла, а потiм ще з бiльшою силою
здiйнялась над травами:
Отец твой давно уж в могиле,
Давно он землею зарыт,
А брат твой давно уж в Сибири,
Давно кандалами гремит...
- А все ж, Надю, я гнiваюсь на тебе, - мовив Грабовський, коли пiсня
вщухла. - Чому ти не сповiстила мене, коли покидала пересильну тюрму?
- Не гнiвайся, Павле. Нема за що, - мрiйно вiдповiла Сигида. - Дума ш,
не хотiла? Не могла. Писала тобi вдень, а надвечiр того ж дня покинула
камеру, йшла якась команда, i нас пiдпрягли до не©. Дiвчатам залишила
записку для тебе, але згодом зустрiла ©х у дорозi. Вони повернули менi
записку, сказавши, що не встигли передати тобi, бо ©х також нагально
випровадили з тюрми. Не так сталося, як гадалося. Зна ш, скiльки я
переживала, думала...
Наче спiймавши себе на тому, що виказу недозволену та мницю, раптом
обiрвала розповiдь. Довго сидiла мовчки. Важко було розгадати, чи ©©
образив Павлiв докiр, чи думала про щось iнше, але мовчанка душила сво ю
загадковiстю, ставала нестерпною.
- Надю, - тихо, щоб не сполохати ©©, шепоче Грабовський. - Що з тобою?
Я тебе образив?
- Коли я згадувала тебе, то завжди думала, сподiвалась, що ще зустрiну,
- заговорила Сигида сумовито, не вiдриваючи очей вiд сизо© iмли. Говорила,
нiби не чула його запитань. - Сподiвалася, вiрила, чекала цi © зустрiчi.
Чомусь здавалося менi, вона от-от ма статись. Я вже так зжилася зi сво ю
мрi ю... А вранцi, вiриш, навiть подумала - саме сьогоднi ти прийдеш. Коли
дiзналася, що чека мо яко©сь партi©, весь день виглядала. Не смiйся,
Павле, не смiйся. Я не вiрю в чудо, як i в iншi забобони, але... - i знову
змовкла.
- Говори, Надю. Я тебе слухаю, - попросив Грабовський по довгiй паузi.
- Ти ©сти хочеш? - запитала дiловитим тоном, залишивши без уваги його
прохання.
- Або що?
- Нiчого. Хочеш?
- Не дуже.
- Коли ©в? Тiльки правду...
- Правду? - помовчав, наче пригадував. - Вечеряв.
- Уже?
- Вчора.
- Нема що?
- сухарi й цукор, але вдень якось не хотiлось.
- Давай змайстру мо гарячу вечерю. Кашу. Гайда?
- Тобi забаглося надi мною покепкувати?
- Анiтрохи. Почекай-но мене.
Надiя рвучко встала, грайливо скуйовдила йому чуприну i пiрнула в
сутiнки.
Скоро повернулася, тримаючи на однiй руцi пальто, а в другiй невеличку
шкiряну валiзку й казанок:
- Я до тебе нiби назовсiм, з усiм сво©м посагом. Можна сказати,
перебралася.
Поклала речi на траву, дiстала з валiзки невеличкий вузлик i подала
Павловi:
- Подивися, якщо такий Хома-невiра.
- Пшоно?
- Учора, коли проходили через одне село, якась старенька дала. Я дякую,
вiдмовляюсь, а вона тiльки насупила брови. "Бери, - каже, - бери, в дорозi
здасться". Видно, хазяйновита бабуся - до пшона додала ще масла й солi. От
тiльки паливо...
Грабовський пiшов до рiчки, помацки назбирав на березi торiшнього
бадилля, знайшов кiлька трiсок, викинутих хвилями.
Скоро на долинi спалахнув новий вогонь, а на ньому заворкотiв казанок.
Вмостившись бiля вогню, Павло й Надiя пiдкладали паливо, помiшували в
казанку, вдихаючи принадний, давно забутий запах варива.
- Поглянь, Павле, - показала на рiчку. - Он бачиш ту хмаринку? Яка вона
гарна! Наче в казцi.
Грабовський глянув на рiчку. Там картина справдi була чудова: пелена
диму, що висiла над течi ю, не торкаючись ©©, скидалася на фантастичний
вал, облямований свiтло-сiрою гривою. В найближчому вiд вогню мiсцi,
осяяний тремтячим полум'ям, той вал безперервно мiняв сво© барви,
одсвiчував найрiзноманiтнiшими, часто ледве помiтними вiдтiнками, од
нiжно-фiалкових до блiдо-рожевих.
- Тобi подобаються лiтнi ночi в степу? - запитала. - Бачив ©х до етапу?
- Бачив, Надю, i до етапу, - вiдповiв Павло. Вiн пiдклав у вогонь
бадилля. - Три роки тому я вiдбував перше заслання - в сво му селi. Родина
в нас велика, батько помер уже давненько. Злиднi аж кулаками товклися. А
тут ще й мене урядник не вiдпуска на заробiтки. Хоч бери та й пробi
кричи. Якось все-таки пощастило найнятися до пана з сусiднього села.
Працював на молотьбi - пiдвозив снопи. Воли круторогi, гарби величезнi.
Паровик мота барабаном, молотарка реве, мов навiсна, а ми не встига мо з
снопами. Економ кричить, люту . До вечора так вимота шся, що ледве живим
привозиш останню хуру.
А нiч також не твоя. Повечеряв чи не повечеряв - гониш воли на
пасовисько. Толока, на якiй випасалась панська худоба, широка, трава на
нiй висока, як от на цiй долинi. Воли понапасаються, лежать та ремигають,
а ми, строковики, розкладемо вогнище, цiле багаття, печемо картоплю,
кукурудзу. Пiдлiтки стрибають через полум'я. Старi розповiдають всiлякi
бувальщини. Так до пiвночi, а там, дивись, уже лежать, хто де впав, як
побитi.
Я не любив хлоп'ячих iгрищ. Бiльше вподобляв дивитися в полум'я i
слухати старикiв. Навiть коли всi вже засинали, ще довго сидiв бiля
багаття i стежив, як воно повiльно згаса , похлипуючи райдужними
спалахами. I був щасливий...
Вдосвiта хлопцi не могли мене добудитися. Тяжко було розлучатися з
солодким сном, але я нiколи не каявся, що довго сидiв коло вогнища. Та й
зараз не каюсь. Toй вогонь завжди ношу з собою, - вiн нiби зiгрiва мене.
Так, так._ Окрiм того вогнища, нiчого не винiс я з свого тодiшнього
бурлакування. Все таке паскудне, згадувати не хочеться...
Довго сидiли мовчки: вiн пiдкладав у вогонь бадилля, а вона помiшувала
кашу. Навколо табору перемовлялися, клацали збро ю конво©ри - мiнялися
вартовi.
До вечерi розбудили Володимира Iвановича. Старий дуже здивувався,
побачивши Павла в товариствi незнайомо© жiнки. З'©в кiлька ложок кашi,
подякував i скоро захрiп.
Повечерявши, Павло й Надiя пересiли ближче до вогню, який вже ледь-ледь
жеврiв. Знову потекли розповiдi, запитання. Все те, що було невiдомим,
загадковим, коли ранiше думали одне про одного, тепер розкривалося,
ставало ясним i зрозумiлим.
Обо вiдчували, що ©х давно вже зв'язував якийсь незримий ланцюжок. Тим
ланцюжком була Оксана Петрiвна. Вона ввiйшла в ©х життя, залишила в ньому
виразний, наче давня зарубка, слiд, якого не зможе нiхто й нiколи стерти.
Обо вiдчували, що Оксана Петрiвна зараз сто©ть мiж ними, зближу , зрiдню
©х. Вiд цього робилося затишнiше, теплiше.
На тиху блакить неба виплив молодий, радiсно усмiхнений мiсяць. Владно
махнув рукавом - i м'яка блакить стрiпнулася золотими зорями. Узгiр'я,
долина i навiть сизий вал над рiчкою посвiтлiшали, заграли райдужним
вiдсвiтом. Легкий вiтер трiпнувся мiж травами, сяйнув бiсером тепло© роси,
доторкнувся свiтло-сизого валу над рiчкою, розiрвав його на хмаринки i
помчав у безвiсть.
Мовчали. Мовчало все навколо. Навiть вартовi, сонно обiпершись на
рушницi.
Враз Надiя болiсно зiщулилась i притулилася до Павла, наче шукала
захисту од вiтру. Пасмо кiс доторкнулося його лиця. Вiдчув, як по тiлу
пробiгло щось до болю при мне. Чув трепет молодого тiла, тривожний
перестук серця. Боявся поворухнутися, щоб не одiрвалась вiд нього, щоб не
зробити ©й боляче.
Навiть незчувся, як ©© губи злилися з його губами.
Наче шалений, обхопив Надi©ну голову i жагуче цiлував щоки, очi, брови.
- Надю... Надю... Надiйко...
- Павлику...
Мiсяць, випливши в зенiт, зупинився, замислений. Зорi трiпотiли
золотими крильцями, здивовано пiдтягували брови.
Вiтер лоскотав трави. Радiсно воркотiли хвилi, тулячись до теплого
берега.
_
16_
Липень промайнув гарячим крилом над землею i розтанув мiж соковитими
травами. Молодий серпень, пiдперезаний свiтлим перевеслом, iшов гордою,
спокiйною ходою, хазяйновито оглядаючи багатi дари лiта. Сонце, вiддавши
весь запас свого вогню, тепер уже не палило, а тiльки лагiдно гладило
порудiлу землю._
Частiше стали перепадати дощi. Нижче, якось безладнiше закублилися над
землею тумани. Широкополi, розма©тi степи, мiж якими ранiш звивалася
етапна дорога, залишилися позаду.
Засинiли лiси - могутнi, дрiмучi, незайманi.
- Куди б не йшов бiдняк, йому завжди вiтер у груди. Отак i нам, -
говорив Володимир Iванович. - Коли смажило сонце - нi лiсу тобi, нi
хмаринки, нi краплини дощу. А зараз, як уже пiшли лiси з холодочками, то й
спека пересiлася. Дивнi, кажуть, дiла тво©, господи. Воно правда й те, що
людинi важко догодити: завжди ©й то болить, то свербить - i все на одному
мiсцi.
Жартував старий не тому, що був у доброму настро©. Бiльше для того, щоб
зiгнати похмурi тiнi з лиця Грабовського, хоч би трохи розвеселити
молодого друга. Та дарма. Жарт не дiяв. Павло зовсiм не чув його. Йшов
мовчазний, зосереджений.
Уже близько мiсяця йдуть в однiй партi© Павло, Надiя i Володимир
Iванович. Вiдтодi, як на долинi стрiлися й об' дналися ©х групи. Йшли весь
час поруч, разом харчувалися. Молодi несли убогi статки старого,
допомагали боротися з настирливою малярi ю.
Довга етапна дорога зблизила Павла й Надiю. Вони покохали одне одного.
Покохали щиро, глибоко, нi вiд кого не приховуючи сво © любовi. Вечорами,
коли стомлений дорогою Володимир Iванович засинав, вони ще довго сидiли.
Обмiрковували подi© дня, згадували минуле, мрiяли про майбутн .
Якось в один з таких вечорiв Надiя сказала:
- Добре нам, Павлику, вдвох. Я б згодилася отак усе життя йти. Добре,
але й страшно, коли подумаю, що не сьогоднi-завтра треба розлучатися i,
може, назавжди.
- Що ти говориш, Надiйко? - не зрозумiв Павло. У його голосi було
стiльки тривоги й вiдчаю, що Сигида злякано вiдсахнулася.
- Нiчого, Павлику, особливого. - Помовчала й додала: - Чого приховувати
те, з чим неминуче доведеться стрiтись. Ти - в Балаган, я - на Кару...
далека вiдстань помiж нами. Так, друже мiй?
Павло вiдповiв не скоро. Думав. Потiм рвучко схопив ©© за руки:
- Невже так i станеться, голубонько моя? Невже не можна нiчим зарадити?
А може... я спробую. Неодмiнно спробую, давай тiльки поки що не будемо
отруювати нашого щастя.
I не отруювали. Бiльше не згадували про той страшний день, що невмолимо
наближався. Не говорили, однак кожне пам'ятало, з острахом думало про
нього. Павло все робив, щоб якось вiдвернути, не допустити того дня.
Уже двiчi, влучивши момент, аби не бачила Надiя, ходив до конво©рського
воза. Спершу просив прапорщика, щоб той помiняв мiсцями його i Надiю
Сигиду: вiн пiде замiсть не© на карiйську каторгу, а вона хай iде замiсть
нього в Балаган, на заслання.
Спантеличений прапорщик довго роздивлявся полiтичного, запiдозрюючи
його в божевiллi. Але коли допевнився, що той зовсiм здоровий, що
справдi-таки прийшов з отим проханням, то не захотiв бiльше слухати.
Тодi Павло почав просити дозволу пiти разом з Сигидою на Кару.
Настирливiсть озлила прапорщика, i вiн вилаявся:
- Тiльки кожен за себе i на сво мiсце. За вироком. Годi забаганок.
Наступного дня про розмову Грабовського з прапорщиком знала вся
команда. Коли ж зачула Надiя, то спалахнула:
- Чому розпоряджа шся мо ю долею? - питала ображено, - Хто тобi дав
право? Ти зi мною порадився? Чи, може, дума ш, нема потреби радитися?
- Вибачай, прости, Надiйко, - виправдовувався Павло, прискорено
клiпаючи очима. - Я ж тiльки хотiв...
- Знаю, що хотiв, - продовжувала супитись. - Знаю. Але чому без мене?
Чому сам вирiшу ш?
- Знав,_ що будеш проти. Думав, потiм згодишся. Надiйко, дорога моя, -
Павлiв голос забринiв майже трагiчними нотами. - Менi страшно, дуже
страшно, коли згадаю, що тобi на каторгу. Я не можу без тебе, не можу,
розумi ш? I готовий все зробити, на все зважитися...
Сигида слухала, дивилася в гарячi, сповненi скорботно© тривоги очi
друга, i оксамит ©© брiв розгладжувався, м'якшав.
- Даруй менi, Павлику, - заговорила, тиснучи його руку. - Я розумiю, ти
хотiв не допустити мене до каторги. Розумiю. Але мав би подумати й про те,
хороший мiй, що це химера. Не дозволять вони - раз, сама не дозволю, щоб
ти пiшов замiсть мене, - два.
- Але ж, Надю...
- Але ж, на©вний мiй, - пiдхопила тим же тоном, - пам'ята ш, сам просив
не тру©ти щастя. Пам'ята ш?
- Однак я думав...
- Я також думала, хоч тобi й не говорила. Нiчого не допоможе. Так ма
бути.
На цьому й скiнчилося тодi. Довго не згадували, не говорили про день,
якого з тривогою чекали. А потiм заговорили знову. Сьогоднi.
На свiтанку конво©ри нагальне пiдняли людей з нагрiтих мiсць,
вишикували в одну колону i, викликаючи за списком, роздiлили на двi групи:
одна, що мала йти до Балаганська, - полiтичнi засланцi, i друга, що мала
йти на рiчку Кару, - полiтичнi каторжники. Грабовський та Володимир
Iванович стали до першо©, Надiя Сигида - до друго© групи.
Павло спершу також став до групи Надi©, але цим тiльки викликав хижу
лють конво©ра та суворий погляд Сигиди. Змушений був перейти до сво ©
партi©.
Пiсля розподiлу люди снiдали. Надiя пiдiйшла до Павла i Володимира
Iвановича. Бiльше говорили, нiж ©ли. Старий навчав Сигиду, як поводитися в
дорозi та на каторзi:
- Нiколи не гарячкуй, - радив, - будь спокiйною. Завжди тримайся людей
- легше буде й тобi i ©м. Народ - великий чоловiк, шануй i люби його. А
втiм, ти сама розум ма ш.
I одiйшов вiд молодих: хай поговорять.
- Ну от, Павлику, - зiтхнула Надiя, коли залишилися вдвох. - От вiн i
прийшов, той день. Ти будеш мо©м другом? Не забудеш мене, нi?
Дивилася на нього очима, повними слiз, нiжно, ласкаво.
- Нiколи не забуду, голубко моя, - тихо ворушив пересохлими губами
Павло. - Завжди буду тво©м. Навiки. I не тiльки другом, а й братом.
- Братом? - запитала, витираючи сльози. - А я сестрою.
- А ти сестрою, Надiйко, коли захочеш, дорогою, рiдною, - гладив худi
етапними партiями. А вчора, вже пiзно ввечерi, його та ще десяток
чоловiкiв прилучили до цi © партi©.
Зранку, як тiльки рушили, придивлявся, сподiваючись побачити знайомого.
Але скоро переконався - всi йому невiдомi. Тодi занурився у власнi думки i
йде, огорнений тими думками, наче каламутною водою.
Поволi переставля ноги, залишаючи босий слiд у гарячому поросi, а
думи, як хвилi, наринають i непомiтно тануть у золотому маревi дорогих
кiс. Надiя, Надiя... Де ти зараз? Що з тобою? Як же так трапилось? Чому не
подала звiстки? Чи доведеться коли зустрiтися?
А нiме марево хита ться, як полум'я, i залива душу невтiшною журбою.
- Пити, - чу жалiбний дитячий плач у головi ватаги.
Вiдрива очi вiд сиво©, розпечено© дороги i нiби вирина з каламутного
водограю нерозважних дум. Той дитячий плач, що переходить у вереск,
врiзу ться в серце, збуджу пригаслi болi.
Павло поверта голову i бачить: поруч нього худенький, з довгими сивими
вусами чоловiчок кiстлявими руками стиску гичку мiшка, що сповз уже з
плечей. Вiн силку ться пiдтягнути мiшок, однак шкарубкi пальцi не слухають
Пiт градом котиться по зораному зморшками чолу старого.
Чоловiк, щоб не вiдстати, пiдстрибу , але безладно плута , як учадiлий,
ногами i, зда ться, ось-ось впаде.
- Дайте допоможу, - простяга Павло руку.
- Спасибi, - чоловiк здивовано зорить прямо в очi Грабовському,
вiддаючи мiшок. - Спасибi, - квапливо повторю - Зовсiм пiдсiкся. Нема
сили. А тут ще ця маруда причепилася. Тьху, - маха руками, прискорено
дихаючи.
- Яка маруда? - пита Грабовський, пiдставляючи лiктя старому.
Чоловiк тремтячою рукою хапа ться за лiкоть несподiваного рятiвника,
наляга на нього всi ю вагою свого розм'яклого тiла й полегшено зiтха .
- Малярiя, хлопче. Причепилася, проклята, як до бiдного злиднi. Видать,
i не збира ться покидати. Так морду , так морду , нiби найнялася.
- Давно вона у вас?
- Вже другий рiк. Вчаща , як пiп до грiшницi. Не встигнеш з нею
попрощатися, дивись - знову чолом б' . Мабуть, уже докона .
- Треба було не йти, коли знали, що може схопити в дорозi. Вiдмовилися
б, та й годi.
- Вiдмовитися можна було, - мiрку старий, наче сам iз собою радиться.
- Але й там, у тюрмi, далi залишатися не хотiв. Набридла. У вогонь би
вистрибнув з не©. Тому й пiшов. Навiть чув, що почина ться приступ, та не
сказав нiкому. В поле, думалось, вийду, то, може, вгаму ться. А в дорозi
погiршало. Вчора ледве приплiвся на нiчлiг.
- Уже б дорогою вiдмовилися йти, - наполяга на сво му Грабовський. -
Треба було заявити, що нездужа те, лягли б десь до шпиталю - все ж не
тюрма. А там, пiдчунявши гарненько, пiшли б з якоюсь iншою партi ю
Заслання не за ць - не втече.
- Воно-то так, - схвально кива чоловiк сивуватою головою. - Та хiба ж
послухають? Учора, коли геть вибився з сил, сказав конво©ровi, що далi йти
не можу. Вiн передав прапорщиковi, а той вислухав та тiльки засмiявся.
"Хто, - каже, - той? Дурака корчить. Умiв бунтувати, хай iде". Не дозволив
навiть на воза сiсти. Спасибi, знайшлися добрi люди, взяли пiд руки та й
дотягли.
Розговорилися. Володимир Iванович - так звали арештанта - розповiв про
сво© митарства, якi вивели його на сибiрську етапну дорогу.
Народився вiн у пiдмосковному селi. Коли вийшла "воля", залишив рiдну
оселю й пiшов свiтами, шукаючи лiпшо© долi. Так добрiв до Ор хово-Зу ва.
Там згодом став мотористом на фабрицi Морозова.
- Доводилося, може, чувати про нашу фабрику? - запитав Володимир
Iванович. - Тепер знають ©© по всiх усюдах. Доводилося?
- Трохи чув. Так, кра м вуха.
- Кра м вуха, - з докором повторю старий. - А про Мойсе нка, Петра
Онисимовича, теж тiльки кра м?
У голосi Володимира Iвановича чу ться неприхована досада.
- Нi, - схоплю ться Грабовський. - Про нього чув обома. В Сибiру,
зда ться, зараз?
- В Сибiру. За нашу стачку, бодай ©х кати судили. Понiвечили життя
чоловiковi, та ще й якому.
- А ви хiба зна те Мойсе нка?
- Ще б не знати. - Пригаслi чорнi очi колишнього моториста блиснули
гордiстю. - Добрий чоловiк. Богатир. Прийшов Петро Онисимович на нашу
фабрику якось перед жнивами. I його зразу, як бджоли матку, облiпили
робочi. Мiй брат Лука, Васька Волков стали йому в пiдпрягу. Вiн нам пiддав
згуртованостi. Тодi Морозов зi сво©ми приморозками так розперезався!..
Дiйшло до того, що не можна нi ступнути, нi дихнути, хоч живим у могилу
лiзь. А Петро Онисимович i каже нам: "Стачку треба". Довго готували ми ту
стачку, зате й провели ©© на славу.
Старий помовчав трохи, наче збирався з думками, потiм говорив далi:
- Сам губернатор зволив при©хати, коли ми розiйшлися. Цар у це дiло
вплутався. Як не крутив фабрикант, як не лякав губернатор, Петро
Онисимович нам одне толку : не поступатись, домагатися свого. I домоглися.
А почув би ти, як вiн...
- Вода! Вода! - прокотилося з голови до хвоста ватаги i стрепенуло
кожного етапника.
За коротку мить розтягнена ватага, пiдiбравши хвiст, вирiвнялась у
довгу шеренгу i десятками жадiбних очей прикипiла до блискучо© стрiчки.
Попереду розкинулась широка, рiвна, нiби виткана зеленим шовком, долина
Посерединi долини лиснiла вузенька рiчка, на березi яко© маячили
людськi постатi.
Враз шеренга вигнула хребет, метнула флангами, як могутнiй птах
крильми, i затрiпотiла над узгiр'ям. Зараз вона була схожа на темну хвилю,
що з шаленим гоготом котилася згори. Дарма конво©ри рiзали острогами
змученим коням боки, гасали по узгiр'ю, ляскали людей шаблями й нагаями,
нiщо не могло спинити цю нестримну й грiзну хвилю.
От вона докотилася до берега, схрестилась з течi ю рiчки i занiмiла.
Павло й Володимир Iванович не квапились. Якийсь час стояли на узвишшi i
стежили за людьми, а потiм пiшли повагом: хоч Володимира Iвановича малярiя
трохи й вiдпустила, але вiн ще чув бiль у тiлi i бiгти не мiг.
- Подивись, Павле, яка сила в народi, - мовив, обережно ступаючи. -
Захотiли - зробили. Вiзьми та спини ©х. У конво©рiв, бачиш, зброя, а що
можуть зробити проти цi © сили. Нiчого. Правду говорив Петро Онисимович.
- Правду, Володимире Iвановичу, - згоджу ться Грабовський, пiдтримуючи
старого за лiкоть. - Велика сила, але скована вона, не ма простору для
льоту. От де бiда.
- Простiр, Павле, не да ться, а береться. Силою береться. Добре, що
сила, i простiр буде...
Коли зiйшли на долину, то люди, якi вже вдовольнили спрагу, трохи
заспоко©лись. Однi купались або мили ноги в рiчцi, iншi, розмочивши
сухарi, без дозволу конво©рiв почали передчасну вечерю.
Дiти, як метелики, пурхали у високiй травi. Вони зривали нiжнi ромашки,
тендiтнi голiвки кульбаби, борюкалися, здiймаючи веселий галас.
Згори прогуркотiв конво©рський вiз i зупинився недалеко вiд берега.
Прапорщик покликав конво©рiв i, розмахуючи руками, щось пояснював ©м.
Потiм вони спiшилися, стриножили коней i пустили пастися, а самi вервечкою
потяглись до рiчки.
- Чи не по©сти б i нам, Володимире Iвановичу, поки ще не стемнiло? -
спитав Грабовський, напившись води
Володимир Iванович ©сти вiдмовився, скаржачись на втому. Розстелив
шинелю Грабовського, поклав пiд голови свiй засмальцьований пiджак i
прилiг.
- Ти ©ж, Павле, - зiтхнув полегшено, - а я, може, трохи перегодом. Коли
ж засну, то не буди, смачнiше поснiдаю.
Грабовський не наполягав, бо й сам вiдчував, що пiсля денно© спеки ©сти
не хотiлось. Витягнувши iз сво © маленько© скриньки потертий томик
Пушкiна, пiшов до рiчки.
Давненько вже подружив з цим томиком. Ще в московськiй тюрмi задумав
перекласти " вгенiя Он гiна". Навiть переклав деякi строфи, але вони разом
iз записками Надi© лишились у кривов'язого.
Пiдкачав штани, встромив ноги в холодну воду i розгорнув книжку. Перед
очима трiпнувся коротенький чорний рядок - "В Сибирь". Не раз уже читав
цей вiрш, знав його напам'ять, але зараз чомусь вiн особливо привернув до
себе увагу.
Во глубине сибирских руд
Храните гордое терпенье... -
пробiг очима й замислився. Спiймав себе на думцi, що ранiш, безлiч
разiв повторюючи цi рядки, якось не вдумувався в них. А зараз, зда ться,
збагнув ©х пота мний дух. Вони стали йому такими зрозумiлими й близькими,
як кожному, хто перемiряв довгi етапнi дороги в Сибiр, кому довелося
скуштувати поту i слiз у сибiрських руднях.
На устах шелестять слова, але вже не чи©сь, а сво© власнi, продиктованi
серцем.
Витягнув з кишенi записну книжечку, розклав на колiнi, i чорними
стежинками побiгли лiтери:
Привет вам, гордые бойцы,
Мужайся, юность удалая.
И вы, невольные жильцы
Людьми отверженного края...
Вперед! Святой зари лучи
Над миром ярко разольются,
И животворные ключи
Из сердца вашего пробьются.
Вперед! Заря недалеко...
Одiрвав олiвець вiд паперу i, дивлячись у воду став пiдбирати слова,
щоб закiнчити строфу. Думки пливли спокiйно, нiби пiдладжувались пiд тиху
течiю рiки.
15_
Захоплений ними, вiн не помiтив, як пiдкралась i стала за його плечима
людська постать. Вона нахилялася нiби роздивлялась його згорблену спину,
витягувала шию, зазирала через плече. Так кiлька разiв, а потiм
випросталася, ще трохи постояла, наче обдумувала, що далi робити, знову
рiшуче нагнулась, вперлася лiктями в його плечi й спритно затулила очi
руками.
Вiд несподiванки Грабовський здригнувся, хоч i був певен, що то жарту
хтось з етапникiв. Але з яко© речi, адже, крiм Володимира Iвановича, у
нього на цiй долинi нема нi близьких, нi знайомих? Не буде ж Володимир
Iванович займатися дурницями.
- Хто? - спитав, пробуючи обернутися до непрошеного жартуна.
Та обернутися не змiг, бо чужi руки ще тiснiше затулили йому очi,
стиснули голову, а гострi лiктi глибше вгрузли в плечi. Помацав руки на
очах i зрозумiв, що вони маленькi, жiночi.
- Що за жарти? - запитав уже сердито.
- Не крутися i не лай, кого любиш - називай, - почув дзвiнкi слова
нехитро© дитячо© гри.
I, не задумуючись, також дзвiнко вигукнув здавна знану вiдповiдь:
- Тата, маму, дiда, бабу i тебе - зелену жабу! Покажися!
Постать рвучко смикнула руки, i Грабовський покотився в траву.
Схопившись на ноги, прожогом кинувся до жартуна.
- Надiя?! - скрикнув.
Протер очi, не вiрячи ©м.
- Вона... зелена жаба, - смiялась Сигида, простягаючи до нього засмаглi
руки. - Не вiриш? Точнiсiнько, як у романах. Правда?
- Що це... як... яким побитом... звiдки тут появилась? - безладно сипав
запитання, схопивши ©© руку в сво© долонi.
А вона стояла перед ним - струнка, радiсна, з позолоченими промiнням
надвечiрнього сонця косами, з густим рум'янцем на осяяному посмiшкою лицi.
- З неба, Павле, з самiсiнького неба, - смiялася, грайливо смикаючи
руку. - Янголи на крилах принесли. А ти, бачу, невдоволений.
- Що ти, Надю! Грiх таке говорити. Я не йму вiри, чи це дiйснiсть, чи
сон.
- Сон, Павле, сон. Он, бачиш, - показала на долину, де вже люди лежали
покотом. - Ти спав минуло© ночi?
- Спав, спав, - поспiшив Павло, не вiдчувши жарту в запитаннi.
- То й добре. Ми ще пiдобiд сюди прийшли. Зупинилися чекати якусь нову
партiю. Мабуть, вашу, бо як тiльки ви спустилися в долину, наш старший
пiшов до вашого та й досi не повернувся. Я сидiла, сидiла i вирiшила пiти
трохи берегом, думала, може, стрiну кого з дiвчат. Йду, коли дивлюся: "на
берегу пустынных волн" сидить вiн... i жабам спати не да .
- Так уже й не да ...
Павло, смiючись, притягнув Надiю до себе.
- Агей там, кiнчай! - почули грубий окрик i вiдсахнулися одне вiд
одного.
Так стояли, опустивши очi, знiяковiлi, як дiти, спiйманi на бешкетi.
- Годi намиватися. Кiнчай, кажу, - донiсся той самий грубий голос.
Тiльки зараз побачили конво©ра, що стояв на березi i наказував
етапникам, якi ще купалися, вилiзати з води.
Вiн склав долонi рурою:
- Рихтуйся до сну! Вночi за табiр не виходити! Хто порушить наказ -
нарiкай на себе.
- А чого ж це ми тут сто©мо? - захвилювався Грабовський, коли змовк
конво©р. - Ходiмо, Надю, до мене.
- А може, до мене? - засмiялася. - У мене затишнiше й теплiше.
- Зате в мене просторiш, - вiдповiв також жартом, узяв ©© за руку, й
разом пiшли туди, де спав Володимир Iванович.
На долину сiдали першi, легкi й прозорi, як весняне марево, сутiнки
молодого вечора, i конво©ри, що густо оточили табiр, нагадували собою
темний мур.
Долиною де-не-де забринiли язики вогнiв. Сизi пасма диму, що тягнулися
вiд них, з' днались над рiчкою i зiткали густу зелено-сизу пелену.
Сумовито покотилась над травами пiсня про кайданникiв. Вона спершу
спалахнула коло одного з вогнiв, а потiм у не© влилися, наче маленькi
струмочки у велику рiку, голоси з рiзних кiнцiв долини, i вона попливла,
попливла...
Бродяга к Байкалу подходит,
Рыбачью он лодку берет,
Унылую песню заводит,
Про родину что-то поет...
- Досить горланити! - врива ться, як тяжкий камiнь у спокiйну поверхню
рiки, терпкий голос конво©ра.
Пiсня похитнулася, на мить змовкла, а потiм ще з бiльшою силою
здiйнялась над травами:
Отец твой давно уж в могиле,
Давно он землею зарыт,
А брат твой давно уж в Сибири,
Давно кандалами гремит...
- А все ж, Надю, я гнiваюсь на тебе, - мовив Грабовський, коли пiсня
вщухла. - Чому ти не сповiстила мене, коли покидала пересильну тюрму?
- Не гнiвайся, Павле. Нема за що, - мрiйно вiдповiла Сигида. - Дума ш,
не хотiла? Не могла. Писала тобi вдень, а надвечiр того ж дня покинула
камеру, йшла якась команда, i нас пiдпрягли до не©. Дiвчатам залишила
записку для тебе, але згодом зустрiла ©х у дорозi. Вони повернули менi
записку, сказавши, що не встигли передати тобi, бо ©х також нагально
випровадили з тюрми. Не так сталося, як гадалося. Зна ш, скiльки я
переживала, думала...
Наче спiймавши себе на тому, що виказу недозволену та мницю, раптом
обiрвала розповiдь. Довго сидiла мовчки. Важко було розгадати, чи ©©
образив Павлiв докiр, чи думала про щось iнше, але мовчанка душила сво ю
загадковiстю, ставала нестерпною.
- Надю, - тихо, щоб не сполохати ©©, шепоче Грабовський. - Що з тобою?
Я тебе образив?
- Коли я згадувала тебе, то завжди думала, сподiвалась, що ще зустрiну,
- заговорила Сигида сумовито, не вiдриваючи очей вiд сизо© iмли. Говорила,
нiби не чула його запитань. - Сподiвалася, вiрила, чекала цi © зустрiчi.
Чомусь здавалося менi, вона от-от ма статись. Я вже так зжилася зi сво ю
мрi ю... А вранцi, вiриш, навiть подумала - саме сьогоднi ти прийдеш. Коли
дiзналася, що чека мо яко©сь партi©, весь день виглядала. Не смiйся,
Павле, не смiйся. Я не вiрю в чудо, як i в iншi забобони, але... - i знову
змовкла.
- Говори, Надю. Я тебе слухаю, - попросив Грабовський по довгiй паузi.
- Ти ©сти хочеш? - запитала дiловитим тоном, залишивши без уваги його
прохання.
- Або що?
- Нiчого. Хочеш?
- Не дуже.
- Коли ©в? Тiльки правду...
- Правду? - помовчав, наче пригадував. - Вечеряв.
- Уже?
- Вчора.
- Нема що?
- сухарi й цукор, але вдень якось не хотiлось.
- Давай змайстру мо гарячу вечерю. Кашу. Гайда?
- Тобi забаглося надi мною покепкувати?
- Анiтрохи. Почекай-но мене.
Надiя рвучко встала, грайливо скуйовдила йому чуприну i пiрнула в
сутiнки.
Скоро повернулася, тримаючи на однiй руцi пальто, а в другiй невеличку
шкiряну валiзку й казанок:
- Я до тебе нiби назовсiм, з усiм сво©м посагом. Можна сказати,
перебралася.
Поклала речi на траву, дiстала з валiзки невеличкий вузлик i подала
Павловi:
- Подивися, якщо такий Хома-невiра.
- Пшоно?
- Учора, коли проходили через одне село, якась старенька дала. Я дякую,
вiдмовляюсь, а вона тiльки насупила брови. "Бери, - каже, - бери, в дорозi
здасться". Видно, хазяйновита бабуся - до пшона додала ще масла й солi. От
тiльки паливо...
Грабовський пiшов до рiчки, помацки назбирав на березi торiшнього
бадилля, знайшов кiлька трiсок, викинутих хвилями.
Скоро на долинi спалахнув новий вогонь, а на ньому заворкотiв казанок.
Вмостившись бiля вогню, Павло й Надiя пiдкладали паливо, помiшували в
казанку, вдихаючи принадний, давно забутий запах варива.
- Поглянь, Павле, - показала на рiчку. - Он бачиш ту хмаринку? Яка вона
гарна! Наче в казцi.
Грабовський глянув на рiчку. Там картина справдi була чудова: пелена
диму, що висiла над течi ю, не торкаючись ©©, скидалася на фантастичний
вал, облямований свiтло-сiрою гривою. В найближчому вiд вогню мiсцi,
осяяний тремтячим полум'ям, той вал безперервно мiняв сво© барви,
одсвiчував найрiзноманiтнiшими, часто ледве помiтними вiдтiнками, од
нiжно-фiалкових до блiдо-рожевих.
- Тобi подобаються лiтнi ночi в степу? - запитала. - Бачив ©х до етапу?
- Бачив, Надю, i до етапу, - вiдповiв Павло. Вiн пiдклав у вогонь
бадилля. - Три роки тому я вiдбував перше заслання - в сво му селi. Родина
в нас велика, батько помер уже давненько. Злиднi аж кулаками товклися. А
тут ще й мене урядник не вiдпуска на заробiтки. Хоч бери та й пробi
кричи. Якось все-таки пощастило найнятися до пана з сусiднього села.
Працював на молотьбi - пiдвозив снопи. Воли круторогi, гарби величезнi.
Паровик мота барабаном, молотарка реве, мов навiсна, а ми не встига мо з
снопами. Економ кричить, люту . До вечора так вимота шся, що ледве живим
привозиш останню хуру.
А нiч також не твоя. Повечеряв чи не повечеряв - гониш воли на
пасовисько. Толока, на якiй випасалась панська худоба, широка, трава на
нiй висока, як от на цiй долинi. Воли понапасаються, лежать та ремигають,
а ми, строковики, розкладемо вогнище, цiле багаття, печемо картоплю,
кукурудзу. Пiдлiтки стрибають через полум'я. Старi розповiдають всiлякi
бувальщини. Так до пiвночi, а там, дивись, уже лежать, хто де впав, як
побитi.
Я не любив хлоп'ячих iгрищ. Бiльше вподобляв дивитися в полум'я i
слухати старикiв. Навiть коли всi вже засинали, ще довго сидiв бiля
багаття i стежив, як воно повiльно згаса , похлипуючи райдужними
спалахами. I був щасливий...
Вдосвiта хлопцi не могли мене добудитися. Тяжко було розлучатися з
солодким сном, але я нiколи не каявся, що довго сидiв коло вогнища. Та й
зараз не каюсь. Toй вогонь завжди ношу з собою, - вiн нiби зiгрiва мене.
Так, так._ Окрiм того вогнища, нiчого не винiс я з свого тодiшнього
бурлакування. Все таке паскудне, згадувати не хочеться...
Довго сидiли мовчки: вiн пiдкладав у вогонь бадилля, а вона помiшувала
кашу. Навколо табору перемовлялися, клацали збро ю конво©ри - мiнялися
вартовi.
До вечерi розбудили Володимира Iвановича. Старий дуже здивувався,
побачивши Павла в товариствi незнайомо© жiнки. З'©в кiлька ложок кашi,
подякував i скоро захрiп.
Повечерявши, Павло й Надiя пересiли ближче до вогню, який вже ледь-ледь
жеврiв. Знову потекли розповiдi, запитання. Все те, що було невiдомим,
загадковим, коли ранiше думали одне про одного, тепер розкривалося,
ставало ясним i зрозумiлим.
Обо вiдчували, що ©х давно вже зв'язував якийсь незримий ланцюжок. Тим
ланцюжком була Оксана Петрiвна. Вона ввiйшла в ©х життя, залишила в ньому
виразний, наче давня зарубка, слiд, якого не зможе нiхто й нiколи стерти.
Обо вiдчували, що Оксана Петрiвна зараз сто©ть мiж ними, зближу , зрiдню
©х. Вiд цього робилося затишнiше, теплiше.
На тиху блакить неба виплив молодий, радiсно усмiхнений мiсяць. Владно
махнув рукавом - i м'яка блакить стрiпнулася золотими зорями. Узгiр'я,
долина i навiть сизий вал над рiчкою посвiтлiшали, заграли райдужним
вiдсвiтом. Легкий вiтер трiпнувся мiж травами, сяйнув бiсером тепло© роси,
доторкнувся свiтло-сизого валу над рiчкою, розiрвав його на хмаринки i
помчав у безвiсть.
Мовчали. Мовчало все навколо. Навiть вартовi, сонно обiпершись на
рушницi.
Враз Надiя болiсно зiщулилась i притулилася до Павла, наче шукала
захисту од вiтру. Пасмо кiс доторкнулося його лиця. Вiдчув, як по тiлу
пробiгло щось до болю при мне. Чув трепет молодого тiла, тривожний
перестук серця. Боявся поворухнутися, щоб не одiрвалась вiд нього, щоб не
зробити ©й боляче.
Навiть незчувся, як ©© губи злилися з його губами.
Наче шалений, обхопив Надi©ну голову i жагуче цiлував щоки, очi, брови.
- Надю... Надю... Надiйко...
- Павлику...
Мiсяць, випливши в зенiт, зупинився, замислений. Зорi трiпотiли
золотими крильцями, здивовано пiдтягували брови.
Вiтер лоскотав трави. Радiсно воркотiли хвилi, тулячись до теплого
берега.
_
16_
Липень промайнув гарячим крилом над землею i розтанув мiж соковитими
травами. Молодий серпень, пiдперезаний свiтлим перевеслом, iшов гордою,
спокiйною ходою, хазяйновито оглядаючи багатi дари лiта. Сонце, вiддавши
весь запас свого вогню, тепер уже не палило, а тiльки лагiдно гладило
порудiлу землю._
Частiше стали перепадати дощi. Нижче, якось безладнiше закублилися над
землею тумани. Широкополi, розма©тi степи, мiж якими ранiш звивалася
етапна дорога, залишилися позаду.
Засинiли лiси - могутнi, дрiмучi, незайманi.
- Куди б не йшов бiдняк, йому завжди вiтер у груди. Отак i нам, -
говорив Володимир Iванович. - Коли смажило сонце - нi лiсу тобi, нi
хмаринки, нi краплини дощу. А зараз, як уже пiшли лiси з холодочками, то й
спека пересiлася. Дивнi, кажуть, дiла тво©, господи. Воно правда й те, що
людинi важко догодити: завжди ©й то болить, то свербить - i все на одному
мiсцi.
Жартував старий не тому, що був у доброму настро©. Бiльше для того, щоб
зiгнати похмурi тiнi з лиця Грабовського, хоч би трохи розвеселити
молодого друга. Та дарма. Жарт не дiяв. Павло зовсiм не чув його. Йшов
мовчазний, зосереджений.
Уже близько мiсяця йдуть в однiй партi© Павло, Надiя i Володимир
Iванович. Вiдтодi, як на долинi стрiлися й об' дналися ©х групи. Йшли весь
час поруч, разом харчувалися. Молодi несли убогi статки старого,
допомагали боротися з настирливою малярi ю.
Довга етапна дорога зблизила Павла й Надiю. Вони покохали одне одного.
Покохали щиро, глибоко, нi вiд кого не приховуючи сво © любовi. Вечорами,
коли стомлений дорогою Володимир Iванович засинав, вони ще довго сидiли.
Обмiрковували подi© дня, згадували минуле, мрiяли про майбутн .
Якось в один з таких вечорiв Надiя сказала:
- Добре нам, Павлику, вдвох. Я б згодилася отак усе життя йти. Добре,
але й страшно, коли подумаю, що не сьогоднi-завтра треба розлучатися i,
може, назавжди.
- Що ти говориш, Надiйко? - не зрозумiв Павло. У його голосi було
стiльки тривоги й вiдчаю, що Сигида злякано вiдсахнулася.
- Нiчого, Павлику, особливого. - Помовчала й додала: - Чого приховувати
те, з чим неминуче доведеться стрiтись. Ти - в Балаган, я - на Кару...
далека вiдстань помiж нами. Так, друже мiй?
Павло вiдповiв не скоро. Думав. Потiм рвучко схопив ©© за руки:
- Невже так i станеться, голубонько моя? Невже не можна нiчим зарадити?
А може... я спробую. Неодмiнно спробую, давай тiльки поки що не будемо
отруювати нашого щастя.
I не отруювали. Бiльше не згадували про той страшний день, що невмолимо
наближався. Не говорили, однак кожне пам'ятало, з острахом думало про
нього. Павло все робив, щоб якось вiдвернути, не допустити того дня.
Уже двiчi, влучивши момент, аби не бачила Надiя, ходив до конво©рського
воза. Спершу просив прапорщика, щоб той помiняв мiсцями його i Надiю
Сигиду: вiн пiде замiсть не© на карiйську каторгу, а вона хай iде замiсть
нього в Балаган, на заслання.
Спантеличений прапорщик довго роздивлявся полiтичного, запiдозрюючи
його в божевiллi. Але коли допевнився, що той зовсiм здоровий, що
справдi-таки прийшов з отим проханням, то не захотiв бiльше слухати.
Тодi Павло почав просити дозволу пiти разом з Сигидою на Кару.
Настирливiсть озлила прапорщика, i вiн вилаявся:
- Тiльки кожен за себе i на сво мiсце. За вироком. Годi забаганок.
Наступного дня про розмову Грабовського з прапорщиком знала вся
команда. Коли ж зачула Надiя, то спалахнула:
- Чому розпоряджа шся мо ю долею? - питала ображено, - Хто тобi дав
право? Ти зi мною порадився? Чи, може, дума ш, нема потреби радитися?
- Вибачай, прости, Надiйко, - виправдовувався Павло, прискорено
клiпаючи очима. - Я ж тiльки хотiв...
- Знаю, що хотiв, - продовжувала супитись. - Знаю. Але чому без мене?
Чому сам вирiшу ш?
- Знав,_ що будеш проти. Думав, потiм згодишся. Надiйко, дорога моя, -
Павлiв голос забринiв майже трагiчними нотами. - Менi страшно, дуже
страшно, коли згадаю, що тобi на каторгу. Я не можу без тебе, не можу,
розумi ш? I готовий все зробити, на все зважитися...
Сигида слухала, дивилася в гарячi, сповненi скорботно© тривоги очi
друга, i оксамит ©© брiв розгладжувався, м'якшав.
- Даруй менi, Павлику, - заговорила, тиснучи його руку. - Я розумiю, ти
хотiв не допустити мене до каторги. Розумiю. Але мав би подумати й про те,
хороший мiй, що це химера. Не дозволять вони - раз, сама не дозволю, щоб
ти пiшов замiсть мене, - два.
- Але ж, Надю...
- Але ж, на©вний мiй, - пiдхопила тим же тоном, - пам'ята ш, сам просив
не тру©ти щастя. Пам'ята ш?
- Однак я думав...
- Я також думала, хоч тобi й не говорила. Нiчого не допоможе. Так ма
бути.
На цьому й скiнчилося тодi. Довго не згадували, не говорили про день,
якого з тривогою чекали. А потiм заговорили знову. Сьогоднi.
На свiтанку конво©ри нагальне пiдняли людей з нагрiтих мiсць,
вишикували в одну колону i, викликаючи за списком, роздiлили на двi групи:
одна, що мала йти до Балаганська, - полiтичнi засланцi, i друга, що мала
йти на рiчку Кару, - полiтичнi каторжники. Грабовський та Володимир
Iванович стали до першо©, Надiя Сигида - до друго© групи.
Павло спершу також став до групи Надi©, але цим тiльки викликав хижу
лють конво©ра та суворий погляд Сигиди. Змушений був перейти до сво ©
партi©.
Пiсля розподiлу люди снiдали. Надiя пiдiйшла до Павла i Володимира
Iвановича. Бiльше говорили, нiж ©ли. Старий навчав Сигиду, як поводитися в
дорозi та на каторзi:
- Нiколи не гарячкуй, - радив, - будь спокiйною. Завжди тримайся людей
- легше буде й тобi i ©м. Народ - великий чоловiк, шануй i люби його. А
втiм, ти сама розум ма ш.
I одiйшов вiд молодих: хай поговорять.
- Ну от, Павлику, - зiтхнула Надiя, коли залишилися вдвох. - От вiн i
прийшов, той день. Ти будеш мо©м другом? Не забудеш мене, нi?
Дивилася на нього очима, повними слiз, нiжно, ласкаво.
- Нiколи не забуду, голубко моя, - тихо ворушив пересохлими губами
Павло. - Завжди буду тво©м. Навiки. I не тiльки другом, а й братом.
- Братом? - запитала, витираючи сльози. - А я сестрою.
- А ти сестрою, Надiйко, коли захочеш, дорогою, рiдною, - гладив худi