Сиротюк М.. Забiлiли снiги

- Яку?
- Та-а, - трохи зам'явся Серж, але за мить опанував себе. - Воно нiби й
не справа, просто дружня розмова тет-а-тет... - Вiн оглянувся, набрав
жертовного вигляду i продовжив: - Талановитим та смiливим людям,
по-справжньому освiченим, самi вiда те, живеться нелегко. А найприкрiше,
мабуть, те, що часто лиха завдають ©м не супротивники, не вороги, а сво© -
полiтичнi засланцi. Взяти хоча б мене. Звiсно, знаю я бiльше, нiж iншi,
далi за них бачу. Але, дозвольте спитати, в чому ж тут моя провина? Хiба
це да резони старим пенькам вороже ставитись до мене, зневажати,
ображати? Не да , звичайно, проте саме так виходить. Готовi в ложцi води
втопити, в багно затоптати, на порошок стерти.
- Кого ма те на увазi?
- Та чимало всiляких там... Ну, бог з ними, залишимо ©х, тим паче що
©хня катеринка вже не гра i нiколи не гратиме. Ми з вами освiченi,
молодi, красивi, у нас сво© iнтереси, нам треба жити по-новому i вволю.
Давайте разом пiдемо на вечiр.
- Куди?
- В гiмназiю. Там сьогоднi випуск. Кажуть, буде пiкнiк, за чаркою,
звiсно, i безпремiнно танцi. А коли б ви знали, якi там апетитнi
гiмназисточки - пальчики оближеш. Я запитав Антонiну Михайлiвну, чи можна
прийти, i вона не заперечувала, хоч i здивовано потиснула плечима.
Вважайте мене запрошеним, а ви зi мною не пропадете. Гайда?
- Не пiду. Мене, правда, одна випускниця запрошувала, але не можу.
- Запрошувала? Котра ж це?
- Хiба неоднаково? Словом - не пiду.
- Виходить, i ви вiдпиха те мене, тягнете руку за старим луб'ям?
- Я вас не вiдпихаю i руки...
- Знаю, - перебив Серж. - Сердитесь за Дмитра Адольфовича, але я з ним
нiколи не мав нiчого спiльного.
- Хоча й обiцяли вiдплатити.
- То брехня Гаврилових. Цього вже так не залишу. Я...
- Забудьмо це, нiби ми й не розмовляли. Вибачте, менi час додому. Бажаю
гарно провести вечiр.
- Дозвольте на днях забiгти до вас?
- Якщо дуже треба, то...
_
10_

Iшов поволi, машинально переставляючи ноги. I незчувся, як забрiв з
Берегово© на Велику, як пересiк Собранську, обiгнув залишки дерев'яного
острога i опинився на березi невеликого ставу. Присiвши на дерев'яну
колоду, задивився на плесо, посрiблене пiвнiчним сяйвом. Он посерединi
водоймища лiниво похиту ться, наче п'яний, човен. На човнi маячать три
темнi силуети, i чути пiсню.
Слiв тi © пiснi вiн не зна , нiколи не чув, зда ться, також мелодi©,
але вона чимось нiби знайома. Хто ©© спiвав, де, коли? Звiдкiля вона
запала в серце i зараз тихо бринить? Може, тому на душi так тихо. Тiльки
десь у найглибшому закуточку ©© ворушиться неспокiй, у якому переплелися i
радiсть, i жаль. Розумi : iнакше й бути не може - адже завтра з Якутська
вирушають Вiташевськi та Зубрилови.
Нарештi дочекалися свого щастя - ©дуть у Росiю. Хiба ж не радiтимеш за
них? I все-таки важко. Важко й сумно, коли подума ш; можливо, з ними вже
нiколи не зустрiнешся, не почу ш ©х голосiв, не побачиш заклопотаних очей.
А ще сумнiше, як згада ш: тобi залиша ться калатати тут ще понад
дев'ять рокiв. Дев'ять пекельних зим, дев'ять болотистих осеней та весен,
дев'ять парких, спекотливих лiт. Чи виживеш, чи перетягнеш? Нема надiй,
ой, нема. Та цур ©м, тим надiям. Попрацювати б хоч трохи пером - бiльше
нiчого й не треба.
А де та моя "Доля"? Що з нею? Чи дiйшла до Львова, чи отримав ©© Кость
Панькiвський, чи готу до видання, а чи десь загубилася на розгiллi
сибiрських дорiг?
Уже й "Хому Баглая" час одсилати. Але кому? Знову Панькiвському,
Франковi чи Павликовi? Нi, одiшлю, мабуть, Грiнченковi, може, тому
пощастить видати. Треба, як радив Вiктор Кранiхфельд, шукати видавцiв i на
Надднiпрянськiй Укра©нi...
У Вiташевських поки що не було нiкого з тих, якi мали прийти на
прощальну вечерю, - самi хазя© поралися, закiнчуючи збори в далеку дорогу.
По кутках сiней i просторо© кiмнати горбилися набитi домашнiми речами
мiшки, кошики, валiзи. Господар, зiгнувшись над столом, складав та
зв'язував папери. Був замислений i трохи розжалоблений.
- Оце, Павле Арсеновичу, - показав на два паперовi стосики, - нотатки з
сибiряковсько© i алдансько© експедицiй, у котрих я брав участь, коли ви
жили на Вiлюйщинi. Дуже, зна те, цiкаво було подорожувати. То не
забудеться нiколи. Та ба, якби ж була спромога знайдене пiд час тих
нелегких мандрiвок якось передати людям, опублiкувати. У мене тут все
записано - i з географi©, i з топографi©, i з етнографi©, i навiть дещо з
археологi© та антропологi©. Зараз, переглядаючи нотатки, навiть сам
дивуюся, як багато було побачено й передумано тодi. Та що з того - лежить
воно напiвсировиною, неопрацьоване i незужите.
- А чому не опрацювали?
- Легко питати, та важко вiдповiсти. Звiсно, можна б довести, як то
кажуть, до розуму, аби ж була надiя надрукувати його. Колись скористали б
iсторики цього краю, надто етнографи. Кажу передусiм про етнографiв, бо ж
i ландшафт, i русла рiк, i пiдземнi поклади - все те збережеться також для
наступних поколiнь майже таким, яким тепер, а побут змiню ться, особливо
з настанням буржуазних вiдносин. Багато чого в ньому вiджива , замiню ться
новим, а фольклор, який побуту переважно в пам'ятi та устах народних,
просто забува ться.
- То правда, - згоджу ться Грабовський. - Можливо, пощастить у Росi©
знайти видавця.
- Дай боже, щоб пощастило. Проте тiшити себе райдужними сподiванками
пiдстав небагато. Аби ж я осiв, скажiмо, в Петербурзi чи Москвi, може б,
дещо i прилiпив у якесь видання, однак жити там менi не дозволять, та мене
й самого туди не тягне. Хочу на Укра©ну. Думаю, коли зможу, оташуватися в
Одесi або Херсонi. А хто в тих заштатних мiстах спокуситься на
публiкування якутських матерiалiв? Такi ледве чи знайдуться.
Згадка про Укра©ну, як i скаржна розповiдь Миколи Олексiйовича, глибоко
вразила й засмутила Грабовського. Стояв наче зачарований, не бачив уже й
паперiв, не чув ©хнього сухого шарудiння. Iнодi машинально щось запитував,
кидав сякi-такi слова, а звихренi думки й почуття лiтали десь
далеко-далеко. Розумiв, що поводитися так у гостях недобре, але нiчого
зробити з собою не мiг.
Укра©на. Вiн нею живе, диха , мрi , снить. Зда ться, на Укра©нi вiд
нього вiдпали б усi його хвороби, працював би на будь-якiй,
найнепомiтнiшiй посадi. Напився б цiлющо© води з Днiпра, заглянув у Ки©в,
Львiв, зустрiв сво©х заочних друзiв та благодiйникiв i серед них вiджив би
тiлом та душею.
Укра©на. Але що вiн зна про не©? Чи повнiстю уявля ©© собi? Мабуть,
не повнiстю. Пушкарне, Охтирка, Валки, Харкiв - ото i вся, власне,
Укра©на, яку реально бачив, а в нiй - злиднi аж кишать, пану сваволя
старост, урядникiв, стражникiв, справникiв, царських офiцерiв, тюремникiв.
Нi, вона, Укра©на, зда ться, повернена до нього тiльки сво ю
романтичною, поетичною стороною. Може, то неволя, в якiй доводиться жити,
та ностальгiя викликають саме цю сторону, забуваючи про iншi. Можливо.
Цiлком можливо. Уже як пощастить вирватись туди, на власнi очi все
побачить, усе, нiчого не обiйде байдуже. Чи не розчару ться тодi? З його
натурою i таке не виключене.
Незабутнi Шевченковi три лiта, якi осушили романтичнi сльози молодого
спiвця, i вiн почав вити совою, го©ти болючi рани нищiвною сатирою,
проклинати панiв неситих та самого господа бога...
Але чи пощастить добратися на Укра©ну, хоч раз ще глянути на не©?
- Ви замрiялися, Павле Арсеновичу, - помiтив господар невеселий настрiй
гостя. - Про рiднi кра© дума те?
- Вгадали, - зiтхнув. - Бувши там, поклонiться вiд мене Укра©нi, бо
менi, далебi, вже не доведеться побачити матiнку нашу.
- Та що ви, бог з вами. Ого-о, я думаю, ми незабаром зустрiнемось на
рiднiй землi, згада мо цю розмову, i вам буде соромно.
- Вашими устами мед пити та бога хвалити.
- Не вiрите?
- Щиро кажучи, не дуже вiрю. Ще майже десятилiття треба тинятися в
Сибiру.
- Це, звiсно, немало, i прожити його нелегко, особливо тут. Але повiрте
менi - чорт не такий рогатий, як його малюють. Коли сказати правду, i я не
сподiвався вижити. Ось-ось мине друге десятилiття, як був поранений i
заарештований в Одесi. Потiм - тюрми, етапи, карiйська каторга. В самiй
Якутi© уже п'ятнадцять рокiв вiдкоротав. Iнодi, особливо в улусах, бувало
так круто, так сутужно, що надi© обривалися, готовий був пiдняти руку на
себе. А от же - вижив. Не занепадайте, Павле Арсеновичу, духом,
тримайтеся.
Розмову перервав прихiд Якуцевичiв.
- О-о-о! - побiг ©м назустрiч Вiташевський. - Антонiна Михайлiвна,
Адольф Карлович! Безмежно радий i вдячний.
У дверях блиснула лисина Зубрилова.
- А що я прийшов, не радi ш?
Господар розвiв широко руки, наче для обiймiв.
- Ощасливлений i зворушений до самих нiгтiв, Василю Петровичу, хоч ми з
тобою ще довго подорожуватимемо разом, набалака мося. Сiдай.
Та збуджений Зубрилов не сiв.
- Ого, ви, бачу, вже зiбралися! - провадив, оглядаючи мiшки та пакунки.
- А я i не починав. Усе гасаю, про майбутн музею клопочуся. Треба, бо
осташкiни, бодай ©х... А зна те, друзi, про що я, йдучи сюди, думав?
- Того й сам бог не вiдгадав би.
- Коли такi несмекалистi, то слухайте, але не смiйтеся. Чомусь людське
життя загалом, а особливо наше, полiтичних засланцiв, бачиться менi
суцiльним ланцюгом зустрiчей i розлук. Дивний ланцюг. Радiсть зустрiчей та
бiль розлук переплiтаються в ньому майже безперервно, i, може, якраз ця
безперервнiсть трима людину на свiтi, допомага ©й долати всi перепони,
падати й пiдводитися, ридати й смiятися. I ми колись зустрiлися, як могли,
пiдтримували одне одного, а тепер... Кажiть правду, чи до вподоби вам оця,
з дозволу сказати, фiлософiя?
На запитання нiхто не встиг вiдповiсти, бо в хату зайшли Кость та Ольга
Гаврилови, несучи великий букет не дуже розкiшних якутських квiтiв.

11_

Несподiваний прихiд Анфiси при мно здивував i схвилював його. Сам не
зовсiм розумiв, як це i чому сталося, але вже давненько ловив себе на
тому, що пiсля закiнчення занять з ученицею вiн почав усе частiше
згадувати ©©. У пам'ятi спливали такi подробицi, котрi ранiш проходили
повз нього, не залишаючи жодного слiду.
Згадувалося, i як вона сидiла напроти нього за столом, вся зiбрана,
нiби замкнута в собi, i як нервово гризла нiгтi, коли виправляв допущенi
нею помилки, i як захоплено дивилась на нього, коли розповiдав щось з
iсторi© чи лiтератури, i як сором'язливо щулилась, наче боронилася вiд
сподiваного удару, вiдчувши його погляд на собi.
Хотiлось зустрiти ©©, побачити, почути голос - лагiдний i трошки
немовби полохливий. Якось навiть збирався пiти та привiтати з закiнченням
гiмназi©, але стримував себе: осадчий може подумати - прийшов за обiцяною
платою.
- Добрий вечiр, Павле Арсеновичу, - подала маленьку теплу руку. - Чи
пустите в хату?
- Ви, зда ться, вже зайшли.
- Без запросин.
- Для чого чекати запрошення? Ми з вами разом стiльки штурмували
шкiльну мудрiсть, що можна заходити без зайвих церемонiй. Так же?
- Так, але ви не захотiли побачити, як завершився той штурм, не
побували на нашому випускному вечорi.
- Не велика бiда. Думаю, покажете свiй атестат.
- Авжеж покажу, того й завiтала. Нате, - простягнула, не зводячи
захоплених очей з учителя.
Оцiнки в атестатi були не блискучi, але й не поганi, середнi, навiть
переважали вищi бали. Власне, вiн сподiвався гiршого. Мабуть, трошки
натягували вчителi, зокрема Антонiна Михайлiвна.
- Добре, - сказав, повертаючи документ. - Вiтаю з перемогою, - i мiцно
потиснув обидвi руки дiвчини.
Потиснув уже не як ученицi, а як давнiй знайомiй, за успiхи яко© щиро
радiв. Анфiса не зiщулилась, не почервонiла, а сприйняла це як належне i
цiлком зрозумiле. Видно, вiдчула себе дорослою i самостiйною. Колишнiй
переляк в ©© зiницях обернувся на осмислену й симпатичну задуму.
Зовнi також помiтно змiнилася. Замiсть гiмназично© форми на нiй -
плаття, хоч i не дороге, але нове, зшите зi смаком та за новiшою модою:
рукави коротенькi, в талi© звужене, а на грудях глибоко декольтоване.
Зачiска, до яко© звик, згубила сво© строгi обриси, передбаченi
гiмназичними побутовими нормами. Та й загалом дiвчина якось нiби пiдросла,
вилюднiла, i ©© жiночi принади чiткiше окреслилися. Тiльки тепер згадав -
вона не така молода, ©й уже перехилило за два десятки рокiв.
- Вiтаю, - ще раз повторив.
- Спасибi, - вiдповiла i грайливо сяйнула карими очима. - Але я на вас
сердита i гнiваюсь.
- За що?
- На вечорi гiмназiя не могла вмiстити людей, грав оркестр, танцювали.
Вас так чекала Антонiна Михайлiвна, так чекали...
- Навiть чекали? - здивувався. - Чого раптом? Та й хто мене там зна ,
крiм Антонiни Михайлiвни?
- Менi було боляче i сумно. Не захотiли потiшитися разом зi мною.
- Навпаки, я радий, що ви успiшно скiнчили школу, почнете працювати. Не
хочу хвалитися, проте я тут теж зiграв якусь роль.
- Головну, - додала палко.
- Не головну, звичайно, головна належить вам: попрацювали, напружили
всi сили - от i вийшло, як повинно бути. Коли хочете, щоб ми вiдзначили
ваше закiнчення гiмназi©, давайте нагрi мо чаю i разом побенкету мо.
Згода?
- З великою радiстю.
За роботу взялися дружно. Грiючи в сiнях самовар, через вiдчиненi дверi
крадькома стежив, як вона поралася бiля посуду - мила, витирала склянки,
чайнi ложки, блюдечка. Потiм взялася за стiл: переклала книжки та папери
на мисник, застелила скатертиною, посерединi поставила миску з печивом,
сло©к з варенням, цукор. Робила все це моторно й охайно, мов досвiдчена
господиня. Коли принiс паруючий самовар, здалося, що кiмната посвiтлiшала
i стала затишнiшою. Розумiв - нiчого в нiй не змiнилося, а проте було
при мно.
- От i почина мо повторний випускний вечiр, - засмiялась, наливаючи
окрiп у склянки. - Вина й музикiв сьогоднi, зда ться, не буде, однак вiд
того врочистiсть анiтрохи не зменшу ться. А як гада мiй учитель? - i
глянула прямо в очi. - Може, збiгати до лавки?
- Не треба. Мiцний чай та ще в теплiй компанi© цiлком замiнить i вина,
i лiкери, i коньяки, i горiлку, i навiть...
- А мiй батенько дума не так, - зiтхнула.
- То його справа. Кажу про себе. А ви як вважа те?
- Учениця повинна йти за сво©м учителем.
- Повинна?
- Може, не те слово, просто - йде.
- При мно чути. Значить, учитель спромiгся прищепити ©й сво© погляди i
смаки. А що учениця плану далi робити?
- Сподiва ться, вчитель i тут пiдкаже.
- Ще не шукали службу?
- Шукала, та марно, нiде нема вакансi©. Обiця допомогти Антонiна
Михайлiвна. Якщо можете, поговорiть з нею, вона вас дуже поважа i шану .
- Яка робота?
- У бiблiотецi гiмназi©.
- Побалакаю. Значить, на цьому науцi кiнець?
- Навпаки, хочу далi вчитися, аби стати такою, як Антонiна Михайлiвна.
Менi подоба ться працювати в школi. Навчати дiтей читати, писати,
вираховувати, готувати ©х до самостiйного життя...
- Похвально! - аж вигукнув вiн. - Учiться.
- А ви допоможете пiдготуватися до екзаменiв за вчительську семiнарiю?
- запитала i, не чекаючи вiдповiдi, сквапно додала: - Тепер, маючи власний
заробiток, справно сплачуватиму за науку.
- Соромтеся, Анфiсо! - спохмурнiв нараз, наче йому завдали болю. - Чого
з оплати почина те? Невже не розумi те, що це обража мене?
- Вибачайте, не хотiла образити. Ви стiльки вiддали менi часу й уваги,
так допомогли...
- Облиште те. Я i далi все, що зможу, зроблю для вас. Та, на жаль,
зроблю, мабуть, небагато, бо збираюся ©хати з Якутська.
- Куди?
- Планую в Балаганськ.
- Коли?
- У кiнцi цього мiсяця.
- Що-о-о? - ©© очi потемнiшали i округлилися, в них майнула глибока
тривога.
Довго мовчала, втупивши смутний погляд у склянку. I в тiй задумi була
особливо привабливою. Вiн не знав, як вiдповiсти.
Нараз схопилася, немовби згадала щось важливе.
- Менi час, - зiтхнула.
- Чого так раптово? Посидьте.
Здавалось, не чула прохання. Мовчки пiдвелася, поправила зачiску i
рушила з хати.
- Бувайте здоровi.
- Анфiсо! - пiдвiвся з стiльця, але доки вийшов надвiр, дiвчина вже
була за брамою.
Стояв розгублений i знiяковiлий, не знаючи, що робити.

12_

Тако© гостi, яка зараз прийшла, не сподiвався i сподiватися не мiг -
старша донька Якуцевичiв. Захекана, розпатлана, тримала в однiй руцi
лозину, а в другiй конверт.
- Добрий день, Вiрочко, - вiдповiв на привiтання. - Чого так
задихалась?
- Бiгла, - випалила дiвчинка. - Боялася псiв. Вони такi злющi, так
кусаються. Ось вам, - простягнула конверт.
На ньому нiчого не було написано.
- Вiд матерi?
- Анфiса дала. Прийшла в гiмназiю, каже: однеси дядьковi Павловi.
Побiжу, бо мама як дiзна ться, що без ©© дозволу пiшла, то буде менi. Ляля
одна не хоче гратися.
Випровадивши дiвчинку, розкле©в конверта. Лист був великий - на двох
зошитових аркушах, густо списаних з обох бокiв. Видно, Анфiса квапилася i
нервувала писавши, бо забула залишати поля, лiтери стояли нерiвно, а в
текстi рябiли закреслення, виправлення, багатокрапки.
"Дорогий учителю! Не засуджуйте мене, що пишу Вам таке. Сама знаю, це
негарно, непристойно, однак iнакше не можу. А втiм, воля Ваша, хочете -
смiйтеся надi мною, хочете - зневажайте, засуджуйте. Менi однаково, а що
маю сказати - скажу. От i слухайте.
Даруйте за наглу втечу вiд Вас. Зробила погано, некультурно, нечемно,
ще гiрше можна сказати. За той нерозважний вибрик сама себе ненавиджу,
проклинаю. Тодi я, прийшовши додому, плакала до самого вечора i всю нiч.
Наступного дня поривалася бiгти до Вас, просити пробачення, та сором
стримував. Кiлька разiв починала писати Вам, але все палила.
А дома й сьогоднi - сварка, лайка. Справжнiсiньке пекло. Ой боже мiй,
боже, голова не витрима , збожеволiю, порiшу себе. О, коли б Ви знали,
коли б могли уявити, як менi важко, як потрiбнi Вашi добрi поради, Ваша
допомога!
До Вас, любий учителю, приходила не тiльки показати атестат i
подякувати за науку. Хотiла побачити Вас, поговорити з Вами. Те
чаювання...
Я знаю. Вам, поетовi, полiтичному борцевi, дочка якогось осадчого
потрiбна, як торiшнiй снiг. Знаю! Знаю! - кричу Вам, аж душа розрива ться.
Та що можу вдiяти, коли в такiй сiм'© народилася.
Може, Вам i байдуже, однак знайте - Ви менi потрiбнi. Не смiйтесь у
свою прекрасну бороду. Слухайте. Ще раз кажу i завжди казатиму: потрiбнi,
необхiднi, як сонце, як повiтря, як життя. Бо ж вiдкрили очi на свiт,
показали дорогу з страшного болота на сушу, визначили провiдну зiрку -
далеко, далеко попереду ся вона. Я побачила ©©, тягнуся до не© всi ю
душею, а вона...
Для чого показували? Хотiли потiшити, а потiм...
От Ви покида те Якутськ. А що, скажiть, я робитиму? Куди прихилюся? До
кого? Де шукатиму опору? Хто пiдтрима ? Учительська семiнарiя... Вищi
Бестужевськi курси... Про них без Вас, Вашо© допомоги годi навiть мрiяти.
Менi ста страшно, дуже страшно, коли замислююся над майбутнiм. Нi,
сама я не осягну тi © свято© мрi©, котру Ви розбудили в мо му серцi,
нiколи не осягну, i вона розвi ться, як туман пiд вiтром, не залишивши й
слiду по собi.
На кого ж покида те мене серед темно© ночi та бездорiжжя?
Скажiть, Ви ж розумнiший за мене, усе зна те. Вдiю, як звелите, бо
поважаю i цiную Вас, як нiкого в свiтi, бо безмежно вiрю кожному Вашому
слову, бо... Радьте! Я слухаю!
Може, вчинити так, як вчинила торiк одна наша гiмназистка? Знайте, не
злякаюсь, годна пiти ©© слiдом. У водах Лени мiсця багато.
Повiрте, я не хочу думати про ту гiмназистку, ©© трагiчний кiнець. Нi,
нi, не хочу! Але коли не знайду кращого виходу - все може статися.
Спинилась на краю безоднi i думаю: таке життя - краще...
Зрозумiйте, я так звикла до Вас, як не звикла i, мабуть, не звикну нi
до кого в свiтi, навiть до рiдних батькiв. I нiкого так не поважаю i не...
Чу те?
Нiхто Вас не замiнить менi, нiхто й нiколи. Невже у Вас не знайдеться
бодай краплини спiвчуття чи хоча б крихiтки жалю до мене, Вашо© нещасно©
ученицi? Що можу ще сказати? дине: завжди, завжди хочу бачити Вас.
Можливо, цього не треба говорити, але Вам зiзнаюсь, мов сама собi, наче
боговi. Учора пiвдня блукала на березi, там, де Ви любите купатися, думала
- стрiну, а Ви не приходили. I не пам'ятаю, як добралася додому.
Де ж Ви? Де? Рятуйте мою душу!!
Учителю любий, благаю - передумайте, не ©дьте з Якутська. Кричу Вам з
кручi над проваллям, кричу у вiдча© i не бачу дна прiрви, що хоче
поглинути мене.
Не ©дьте! I втiште мене кiлькома добрими словами.
Передайте, якщо напишете, мо©м маленьким посланцем. Залишаюся з тугою i
тривогою в серцi. Ваша учениця.
P. S. Робота, зда ться, буде. Оце сиджу в гiмназi© та чекаю, доки
Антонiна Михайлiвна веде перемови з начальством.
Не засуджуйте мене за цю хаотичну писанину. Порвiть i викиньте або
спалiть.
Тiльки не мовчiть, вiдгукнiться. Ваша...
Чекаю.
Сподiваюсь. Ан-са"
Дочитавши листа, вдруге пробiг його очима. Думки плутались, серце
прискорено билося. Не знав, що можна i що треба робити. Одне розумiв:
дiвчина в тяжкому станi, ©й необхiдна допомога, особливо тепер.
Чому не затримав Вiрочку? Ким перешлеш вiдповiдь? Iти самому? Але куди?
В гiмназiю? До осадчого? Де зараз Анфiса? Що з нею дi ться?
Сумлiння велiло, владно диктувало: iди, шукай, знайди i подай
товариську руку. Повинен це зробити i зробиш. В не©, зда ться, добра,
чутлива, щира душа. I смiлива. Не кожна переступить одвiчну кологрань
свiту жiночих забобонiв. А вона зважилася, переступила - сама звернулася
до тебе, нездогадливого.
Хто сказав тобi стiльки теплих, ласкавих слiв, як вона в цьому листi?
Хто так оцiнив тебе, пiднiс на таку височину навiть у тво©х власних очах?
Дорогий, милий, любий учителю... Вiдкрили очi... Розумнiшi за мене...
Безмежно вiрю кожному слову... Потрiбнi, необхiднi...
Вдумайся, вiд кого чув таке? До того ж вона не байдужа тобi. Нi, нi, -
не байдужа. Не заперечуй, не викручуйся. Адже згаду ш ©©, згаду ш вдень i
вночi, особливо пiсля останнiх вiдвiдин. Дума ш про не©, сподiва шся, ще
прийде, i чека ш.
Тепер черга за тобою - iди! У тво©х руках людська доля. Не ма ш права
не пiти. Мусиш подати руку, зарятувати знедолену душу.
Вiн ще якусь хвилину крутить листа в руках, потiм кладе на стiл. Кладе
легенько, наче квiтку, боячись збити тендiтнi пелюстки. Подiбних листiв
нiколи не доводилося отримувати. Звiсно, чоловiки, з якими листувався, про
такi речi й писати не могли. А жiнки? Зда ться, теж не писали.
В Надiйчиних нечисленних посланнях з Кари палахкотiв вогонь ненавистi
до катiв, до лихих порядкiв на каторзi, буяла готовнiсть пожертвувати
власною головою заради торжества справедливостi на землi. I несхитна вiра
у прийдешнiсть того торжества.
А тут зовсiм iнше - людська драма. Хай невелика, хай особиста, але таки
iстинна, проймаюча драма. Лиха жiноча доля.
Як сидiв за столом, без пiджака, без картуза, так i вийшов на вулицю,
безлюдну й залиту сонцем. Не йшов, а майже бiг до гiмназi©. Але там, крiм
технiчно© обслуги, нiкого не застав. Прибиральниця, вимахуючи мiтлою,
сказала:
- Недавно тут була. Когось чекала, виглядала, чогось плакала, а потiм
пiшла.
На стук у дверi квартири Якуцевичiв, що мiстилася в гiмназiйному
будинку, нiхто не вiдгукнувсь.
Не застав Анфiси також дома.

13_

Два днi побивався за Анфiсою, та марно. Кого не питав - усi безпорадно
розводили руками, потискували плечима, iнодi висловлюючи найдивовижнiшi
догадки, а бiльше вiдмовчувалися.
Батьки залишалися байдужими, наче ©х зовсiм не обходила доля рiдно©
дитини.
Тiльки пiдвечiр другого дня пощастило Антонiнi Михайлiвнi втрапити на
бажаний слiд: вiд дружини гiмназiйного сторожа дiзналася, що Анфiса
товаришу з ученицею молодшого класу, що живе та дiвчина на Coбранськiй, у
третьому будинку вiд краю.
- Пiдiть, Павле Арсеновичу, ще туди, - порадила Якуцевич. - А якщо й
там не буде, доведеться заявити полiцмейстеру. Невже вона могла зважитися
на дурне? Я цьому не вiрю. Роботу ©й обiцяли дати десь через мiсяць. Чого
ж би ще? Сходiть, благаю вас.
Iшов поволi, бо i стомленi ноги скимiли, i, правду кажучи, не мав
певно© надi© побачити свою ученицю живою. Довгi розшуки робили сво - в
груди закрадався пекучий сумнiв. Побережи ©©, доле, одверни вiд нерозумно©
згуби.
Вiн, виявля ться, не знав ©©, як треба, не знав того, що вона з кожним
днем важитиме для нього все бiльше й бiльше, що скучатиме, нудьгуватиме за
нею.
Коли б не заподiяла собi чого, коли б знайшлася. Нiчого б не
пошкодував, аби допомогти ©й скласти екзамени за вчительську семiнарiю.
Ось уже й Собранська. Третiй будинок вiд краю. Високий дощаний паркан.
Вiдчинивши хвiртку, з несподiванки аж похитнувся: перед ним стояла з
маленьким вузликом пiд пахвою Анфiса.
- Ви тут? - вигукнув i зопалу обняв дiвчину. - А ми... А я...
- Була тут, а тепер...
Мовила глухо, якимсь чужим i приреченим голосом, не вириваючись з його
обiймiв i не вiдповiдаючи на них.
- Що ж ви так?.. - не мiг угамуватися. - Чому тодi пiшли з гiмназi©? Я
не знав, що чекатимете вiдповiдi, i вiдпустив Вiрочку. А коли прочитав -
зразу ж побiг, та було пiзно. З того часу мiсця собi не знаходжу. З нiг
збилися. Я, Антонiна Михайлiвна...
- Не треба було бiгати.
- Не треба?! Але чого ми тут сто©мо? Ходiм звiдси...
- Чому ви, Анфiсо, така? - запитав уже на вулицi.
- Яка?
- Зажурена, неговiрка.
Вона спинилася, глянула йому в очi, важко зiтхнула i знову рушила.
- Вибачте за той лист, нечемний i нерозумний. Сама не знаю, що мене
шибнуло написати таке, наговорити стiльки всiлякого...
- Спасибi, що написали. Я так...
- Вiдтодi, - продовжувала, не слухаючи його, - менi довелося багато
передумати, зважити, подивитися на себе збоку. I зрозумiла, що не годна
навiть накласти руки на себе, а на щось бiльше, складнiше - i поготiв.
Зовсiм безсила, безпорадна. Такi не можуть собi знайти затишне мiсце на
землi, осягнути щастя, а жити без нього, поневiрятися...
- Як вам не соромно говорити отаке? Одумайтесь. Ви ж молода, здорова,
розумна, вродлива.
- Кому все те потрiбно? Не вродися гарною, а щасливою.
- Це вже зовсiм фаталiстичне звучить. Непри мно навiть слухати. Хiба я
вас такому вчив?
- Вчили, та не довчили, - вперше знехотя посмiхнулася. - Така учениця
вам випала. Соромно й людям сказати.
- Дай боже кожному таку.
- Навiть по кiлька, - починала жартувати.
- То забагато. Хоча б одну до пуття довести.
- Кажуть, полком легше управляти, нiж одною жiнкою.
- Не знаю, не доводилось.
- На вiку, як на довгiй нивi...
За розмовою не помiтили, коли мiсто обгорнули благенькi сутiнки
раннього вечора.
Спинилися на березi, загадкову тишу якого порушували тiльки воркотливi