Страница:
весь якийсь жалюгiдний. Коли б не важке дихання, час вiд часу перериване
зiтханням, можна було подумати - старий скам'янiв.
Що з ним? Не запитав про здоров'я, як завжди. Наче й не помiтив того,
що хворий не лежить, а сидить за столом, працю . Чим так заклопотаний? I
де був? Пiшов ще зранку, мав тiльки зайти до Габишевих, оглянути кiмнату,
познайомитися з хазяями. Чи, може, Габишеви передумали, i вiн шукав iншу
квартиру?
Грабовський кладе на стiл книжку, котру читав, поволi зводиться на ще
не зовсiм слухнянi ноги. Голосно кашля , нагадуючи про себе, i обережно
ступа по кiмнатi, як дитина, що вперше смаку насолоду самостiйно©
ходьби.
- Ну, як там?
Довго чека на вiдповiдь, але Байбал мовчить.
- Були в Габишевих?
Старий тiльки болiсно зiтхнув.
- Бачили кiмнату?
Знову довга мовчанка.
- Сподобалась?
Байбал нарештi зводить голову, i Грабовський бачить у його вицвiлих
очах сльози, а на лицi - темно-червонi садна.
- Що трапилось? - стривожився.
- Скажи менi, Павле, скажи! - вибуха старечий голос. - Куди тепер iти?
До кого вдаватися? Де шукати?
- Габишеви не хочуть мене прийняти?
- Скажи, кому скаржитись?
- На кого?
Але старий не вiдповiда .
- Правду ти говорив, ще там, у наслегу, а я, дурень, не вiрив.
- Ви про що?
- Та про губернатора ж.
- Ходили до нього?
- Ходив, хай з нього дух вийде.
- Прийняв?
- Не допустили. Став ©м викладати про озеро, а вони розреготалися й
виштовхнули мене геть. Так само, як мархiнський писар, як вiлюйський
справник. Бiля управи здибав одного чоловiка - нашого ж таки, якута, що
сторожу там. Розказав йому все, а вiн i порадив: Ти, каже, зроби, як
iншi. х теж не пускають до губернатора. Вони чекають тут, пiд управою, а
коли губернатор, скiнчивши службу, йде додому, переймають його, стають на
колiна i виповiдають сво© скарги". Так я й зробив. Тiльки-но губернатор
вийшов з управи, я впав на землю, але не встиг i слова вимовити.
"Забрати!" - гукнув солдатам. Ну, тi й схопили мене. Я вiдбивався, то вони
понадавали менi, скiльки захотiли.
Байбал пройшовся пальцями по виразках на обличчi, нервово зiщулився,
обхопив руками голову i весь затрясся в давкому риданнi. Видно, намагався
стримати сльози, та не мiг.
Грабовський стояв остовпiло, не вiдаючи, чим допомогти цiй людинi,
завжди такiй незламнiй, беручкiй, сповненiй вiри, а тепер безсилiй та
безпораднiй.
Що викликало це розпучне ридання? Кривавi садна, чорна кривда, образа?
Несправедливiсть? Можливо, й вони, можливо. Але найголовнiшим було,
мабуть, iнше - крах свято© мрi©. Так, так, Байбал, очевидно, прощався з
сво ю роками виплеканою мрi ю-надi ю, i його душили невтiшнi сльози.
- Ну от, - глухо заговорив вiн, сяк-так вгамувавши ридання. - Тепер
усе, - похитав вiн головою, як над покiйником. - Озеро... Сiнокiс...
Люди... Нi, нi, не з того кiнця треба починати. Не з того. Вогню, Павле,
потрiбно. Вогню. Такого, щоб усе зiтлiло - i бордонський староста, i
мархiнський писар, i вiлюйський справник, i тойони, й губернатор. До
диного, до нiгтя. А тодi вже можна братися за осушення озера. Охо-хо-о...
Завтра перевезу тебе до Габишевих та й по©ду. Далi затримуватися тут не
можу, бо як почне танути снiг - тодi не доберешся, хоч на животi повзи.
Саме трапля ться пiдвода у Вiлюйськ, пiдвезе, а там... Годi просити. Почну
з Югая...
* * *
Вiташевський та Байбал не прогадали - кiмната в будинку Габишевих
сподобалася Грабовському. Була вона невеличка, але з двома вiкнами, якi
виходили на пiвдень та захiд, тепла й затишна. В нiй зручно вмiстилися
стiл, чотири стiльцi, лiжко й маленький, дбайливо виструганий ослiнчик
бiля груби.
Бракувало тiльки довго© лави, де б можна скласти книжки. Але через
тиждень по приходi пожильця хазя©н змайстрував мiцну, хоч i не дуже
зграбну, модринову подобу мисника, який увiбрав майже всю Павлову
бiблiотеку. Згодом той мисник було пофарбовано охрою, а спереду зависла
свiтло-синя ширмочка. Павло добре знав, що ©© почепили моторнi
Нюргустанинi рученята, хоча й не бачив, коли те сталося.
Нюргустана - дина донька, чорноока втiха Габишевих. й пiшов
шiстнадцятий рiк. Вона вiльно чита , трохи пише, зна росiйську мову, але
чомусь дуже сором'язлива i полохлива, мов сарна. Цю дивну й милу
цнотливiсть дiвчини Павло помiтив з перших днiв свого життя у Габишевих.
Кожен день чу , як за стiною дзвiнко дзюрчить, грайливо переливаючись,
безжурний смiх Нюргустани, а коли переступить порiг мешкання хазя©в - вона
одразу змовкне i не зна , куди подiти себе. © гарна, гладенько зачесана
голiвка схилена, стрiлчастi вi© опущенi, густо-чорних, схожих на
перестиглi черешнi, очей не видно, а пальцi хапаються за якусь роботу.
Така вона i на подвiр'©, такою бачив ©© i в мiстi: йде вулицею - строга,
зосереджена i поспiша , наче бо©ться, щоб хтось не перейняв ©© або не
окинув лихим поглядом.
Скоро пiвроку, як Грабовський мешка в Габишевих, а побалакати з
Нюргустаною так i не довелося. Та й як побалака ш? Стрiнешся в сiнях чи на
подвiр'© - опуска очi; працю ш - нiколи не зайде. А що вона бува в
нього, це зразу видно: бо коли прибира Нюргустана, тодi не тiльки
пiдметено та витерто, але й на столi охайно складено всi папери.
Недавно сталося й таке. Грабовський сфотографувався в Гаврилова,
одiслав картки Грiнченковi, Ромасевi, Дулембi, Кранiхфельдам, Ожиговим, а
одна зосталась. Поклав ©© на вiкнi, i вона лежала там, поволi згортаючись
у дудочку. Та раптом зникла звiдти. Пошукав, пошукав, але не знайшов i на
тому заспоко©вся - незручно було говорити хазяям. Минуло кiлька днiв.
Повернувшись якось з мiста, здивувався: його фотографiя стояла на столi в
новiй полакованiй рамочцi.
Iнодi траплялися також iншi "пропажi". Одну з таких виявив випадково.
Прочитавши в "Киевской старине" роман Михайла Старицького "Перед бурей",
залишився незадоволений i поклав часопис у мисник. Згодом вирiшив написати
гостру рецензiю на той роман. Подивився туди, де мала бути книга, - нема.
Пригадував, чи не дав кому почитати. Нi, не давав. Понервував трохи, а
через два днi виявив ©© на тому ж таки мiсцi. Здогадався - то робота
Нюргустани, але дiвчинi нiчого не сказав - хай собi чита на здоров'я.
Потiм сам почав пiдбирати цiкавi книжки i навмисно клав на виднотi. Вони
також зникали, а за кiлька днiв поверталися назад.
Все це нагадувало йому дитячу гру в пiжмурки, яка iнтригувала, веселила
й заохочувала. Позавчора розповiв про Нюргустанинi вчинки сво©й ученицi.
Та слухала не дуже уважно, iнодi голосно смiялася, а потiм, закопиливши
губу, кинула:
- Якутка, дикунка.
Павла вразила така неприхована зневага.
- Як вам не соромно, Анфiсо?
Дiвчина прикусила язика i густо зашарiлася. В кiмнатi запанувала терпка
й прикра тиша. Довго обо сидiли мовчки, не знаючи, що далi казати.
Нарештi Анфiса звела на вчителя гарнi ревнивi очi.
- Ви, бачу, закоханi в ту якутку. Чи не дума те одружуватися з нею?
Серед полiтичних таке зараз у модi.
- Що ви говорите? - здивувався Грабовський. - Як вам не соромно! Я
нiколи про це й не думав. Нюргустана справдi чудова дiвчина, але ж вона ще
напiвдитина, майже вдвiчi молодша од мене. I взагалi...
- Та, що жила в Зубрилова, скидалася на пiдлiтка.
- Ви про що? Зубрилов? Василь Петрович?
- Так! - випалила мстиво. - Було це понад десять рокiв тому. Тодi вiн
поселив у себе малу якутяночку, ну, а потiм, коли при©хала сюди його
наречена, якутяночцi довелося покинути тепле гнiздечко. Ту iсторiю й досi
переказують у мiстi, можете самi почути.
- Анфiсо!! - вигукнув вiн. - Для чого перегорта те гидкий мiщанський
мотлох? Не вiрте дурним пересудам. Ви ж молода, письменна. Всю правду про
стосунки Зубрилова з тi ю дiвчинкою розповiв Володимир Короленко у книзi
"История моего современника". Я читав - знаю. Якщо хочете, ось вам книжка
- почитайте.
Анфiса ще дужче почервонiла. Бiльше не сказала жодного слова. Мовчки
взяла книжку i вийшла не прощаючись.
Чи прочитала вже?
8_
Рожевi, мов пелюстки розквiтло© троянди, мрi©-видiння, в обiймах яких
звечора солодко заснув, сьогоднi вранцi зовсiм потьмарилися, згубивши сво©
чiткi й манливi обриси. I не пiзнати, наче вночi хтось пiдмiнив ©х сiрими,
похмурими й вiдворотними. В серцi ворушиться задавнений бiль, а очi
туманить важкий, як осiннiй дощ, смуток. Що далi робити? Де знайти вихiд?
Знову схиля ться над присудом барнаульсько© мiщансько© громади, який
учора нарештi отримав, ще i ще вчиту ться в нього, вдуму ться, а щасливого
вечiрнього настрою, викликаного тим присудом, не осягне. Почина злостиво
ремствувати на себе, на свою хистку натуру, в якiй часто, слiдом за
вогнистими спалахами райдужних надiй, звiльна народжуються пекучi сумнiви.
Нема з ким погомонiти, порадитись - балаганцi далеко, Вiташевський i
Зубрилов недужi, а Гаврилови й досi гостюють у Павловську. Нема. Тому в
думках спереча ться сам з собою, поволi роздвоюючись. Нiби два рiзнi, ба й
протилежнi Грабовськi зiткнулись на вузькiй i непевнiй гребельцi й нiяк не
можуть розминутися.
Занадто багато пережито, занадто багато гiркого досвiду набуто, щоб
весело й бездумно дивитися в завтрашнiй день, завбачити й наблизити його.
- Ну, чого супишся? Не вiриш? Он же перед тобою лежить присуд,
стверджений пiдписами старости Красiна i двох з половиною десяткiв мiщан
та ще й печаткою. Тут недвозначно сказано - барнаульцi приймають тебе до
сво © громади.
- I ручаться, що справно сплачуватиму казнi майбутнi побори?
- Навiть самi зобов'язуються платити за тебе.
- Якщо я помру, так i не поквитавшись з царським троном.
- Усi помирають, коли приходить час...
- А до того тягтиму податкову лямку, втративши i тi дванадцять
карбованцiв запомоги, яка належить полiтичним засланцям? Знаю. Вже
пересвiдчився. Так було i з селом Павловським, коли мене туди прийняли За
те здерли двадцять п'ять карбованцiв, а ще чотири карбованцi й сорок одну
з трьома чвертками копiйку - нiби на податок за бiжучий рiк. Сподiваючись,
що барнаульцi задовольнять мо прохання, позавчора ©здив у Павловське -
провiдати, як виписатися звiдти. А там знову, наче на цимбалах, заграли:
виписати можна, однак мусите сплатити податок за два роки наперед. Чу ш -
мусите.
- Ну, коли треба...
- Коли треба... А що дала менi та приписка до Павловського? Обернула з
полiтичного засланця на селянина-поселенця - ото i все. Та й де ж грошi
брати? Попросив би гонорар у львiв'ян, так не можна його переслати - однак
держава конфiску . Заробиш у злиденного осадчого? Марна надiя - то копiйки
нiкчемнi. На Вiлюйщинi припас триста карбованцiв - до©хав сюди i он
помаленьку вже кiнчаю ©х. А далi?
- Ти ж одержиш у барнаульськiй громадi паспорт, а з ним - право на
мандри по всьому Сибiру, i можеш спинитись жити там, де вподоба ться.
- Можеш, можеш... Так гадав, просячись у Павловське. А що вийшло?
По©хав до старости, прошу паспорт, а той: не дам, не можу,
генерал-губернатор заборонив. От тобi й право.
- Барнаул - не Павловське, мiщанська громада - не сiльська. У не©
бiльше сили.
- Навiть дуже багато - як у жебрака майна.
- Хай i так, але ж можеш поки що не мандрувати, а спинитися в Барнаулi.
З клiматичного погляду це мiсто не таке вже й погане, у всякому разi
краще, нiж Якутськ чи Вiлюйськ. Головне - можеш вирватися з цього пекла.
Маючи на руках присуд громади, проси в генерал-губернатора дозволу ©хати
до Барнаула.
- Гада ш, дозволить?
- Чому ж би йому йти супроти громади? Ну, ще порадиться з томським
губернатором.
- Якраз той i може не прийняти. Для них нiяких законiв нема: не захотiв
- i квит.
- То вже ти дарма. Чого б йому бути проти твого пере©зду? Вiн тебе
особисто зна ? Не зна . Про всяк випадок, коли вже нiчого не сподiва шся,
просись у Мiнусiнськ, кажуть, нiсейський губернатор, котрому пiдляга те
мiсто, трохи поступливiший i людянiший.
- Людянiший? Усi вони одним миром мазанi.
- Зрештою, можна проситись i до Тобольська - все ж далi на захiд. Та й
Вiктор Костюрiн там.
- Нi, нi, про Тобольськ поки що мовчи. Як не вигорить з Барнаулом i
Мiнусiнськом, тодi можна вхопитися й за Тобольськ.
- Не заперечую. Тобольськ не втече. Спиняйся на Барнаулi й Мiнусiнську.
Проси паспорт, аби ви©хати туди. Тiльки не вiдкладай. Зараз же бери папiр,
ручку й пиши.
...Владно крокував новий рiк, перекривши снiгами все старе. Несамовито
вiхолило пiд вiкнами. Мороз судомив груди, вищав на дорогах, душив рибу
кригою, гнав дрiбну звiрину до селищ.
У такий час знову стрiлися сам на сам два Грабовських. I знову, пiсля
довгенько© перерви, ожила розмова-суперечка.
- От бачиш. Ти казав: чого йому бути проти твого пере©зду? Вiн тебе
особисто не зна . А от же, вiдмовився прийняти. Навiть казенна палата
перечислила мене в Барнаул, а iркутський генерал-губернатор Горемикiн,
йдучи. назустрiч томському губернаторовi, не да паспорта.
- Погано, справдi, виходить. Я думав, сподiвався. Але на цьому
спинятися не можна. Треба писати, писати, просити, клопотатися, вимагати,
зрештою, - набридати. Краплини скелi руйнують.
- Краплини руйнують, бо ©м допомагають сонце, вiтри, люди. А спробуй
тут зруйнувати. Писав уже не один раз. Нагадував. Набридав, та все те як
об стiну горохом. Я йому - Барнаул, Мiнусiнськ, а вiн менi - Балаганськ, i
бiльше нiчого. Нiби глузу , ©дь, мовляв. А чого туди по©ду - шукати сво ©
загибелi? Балаганськ не кращий Якутська.
- Що ж робити?
- Не знаю. Нiчого не знаю i не бачу попереду. Вiда ш, сю зиму нiби
трохи легше - кров горлом не йде, але дихати важко. Сам бачиш: часом до
порога дiйду i вже задихаюсь. Так само, як з ким побалакаю або навiть
посиджу в шумному товариствi, - все мене знесилю . Опроче, в останнiй час
я почав цуратись людей: менi важко, як до мене хтось приходить, а самому
ходити ще важче. В товариствi, коли доводиться бувати, сиджу мовчки, не
кажу нi слова, про що говорять - не вслухаюсь, а думаю про що-небудь сво .
Часто хочеться плакати. Чую, все це - початок яко©сь хвороби, але iншим
бути не здужаю; що далi, то гiрше. От хiба пустять до Барнаула, може, там
оклигаю. Укра©нська книжка - се дина втiха, боюсь, щоб не прийшов час,
коли й вона обридне, як усе навкруги; се буде справжн нещастя i моя
пагуба.
- Укра©нськi книжки тобi приходять потроху, ти ©х так любиш, що не
зможеш зненавидiти. До того ж з Барнаулом ще не все втрачено - остаточне
слово залиша ться за мiнiстром внутрiшнiх справ. Ти ж написав йому?
- Написав.
- Добре зробив.
- Гада ш, мiнiстр пiде супроти Горемикiна?
- Можливо.
- Цiлком виключено. Ворон вороновi ока не видзьоба . Усi вони дiють за
принципом: рука руку ми .
- Значить, виходу нема?
- Так, нема. В кожному разi - для мене.
- Як це зрозумiти?
- Дуже просто. Можна б вирватися звiдси, написавши прошенi на тему
"грех юности моея и неведения моего не помяни", але такого прошенiя я не
можу написати i нiколи не напишу. Нiколи! Значить, сиди i "нiчогiсiнько не
жди", як казав наш великий правдовидець Тарас.
- Так, так. А може б, не вiдпихати з порога того осоружного
Балаганська, тверезо подумати над генерал-губернаторською пропозицi ю.
- хати туди?
- Хай поки що туди, аби вирватися звiдси.
- Ой-йо-йой. Уявляю собi, як мене там стрiнуть, пригадавши мою участь у
протестi проти якутсько© рiзанини. Створять менi ще гiрше пекло, нiж тут.
- А все-таки подумай.
- Важко. Почекаю вiдповiдi мiнiстра. Якщо вiн пiдтрима Горемикiна,
тодi попрошуся в Тобольськ.
9_
Вони удвох розмовляли, а Ольга копалася в бiблiотецi, розглядаючи
корiнцi книжок на миснику.
- О-о! - зрадiла. - Тут поповнення.
- Дещо позавчора прийшло з Ки ва та Львова, - потвердив Грабовський.
- Бачу, прийшло, але чому воно прихову ться вiд друзiв?
- Сам ще не встиг переглянути. Та й, крiм того, все те --- переважно
про Укра©ну.
- Хiба нас Укра©на не цiкавить?
- Можливо, цiкавить, але мову не зрозумi те.
- Важкувато, однак я вже трохи наловчилася. Навiть Кость Семенович
пiдучу . Правда, Костику?
--Так, - вiдповiв Гаврилов. - Пiдбери щось новеньке, дома почита мо. -
I вже до Грабовського: - Так от я й кажу, чи не по©хати б нам разом у
Балаганськ. Я згоден, нас там не дуже чекають, але ми на ©х ласку не
розрахову мо. Давайте чкурнемо.
- Ви так запрошу те, нiби вже одержали дозвiл на пере©зд. Ще ж
невiдомо, як поставиться генерал-губернатор до вашого клопотання.
- Думаю, в Балаганськ дозволить, туди небагато просяться. Я тут уже
просто дихати не можу. I з тим негiдником лиха не обберешся.
- Ви про Сержа?
- Та про нього ж, хай вiн без вогню згорить.
- Знову щось напаскудив?
- Кожен день паскудить, де тiльки може. Другий Гiммер. Крутиться мiж
нами, слуха , а потiм доносить начальству або розпуска бруднi плiтки.
Словом, ми з Олею до себе його бiльше не пустимо. А ви?
- Вiн до мене нiколи не заходив, бо я не давав для цього приводу.
Думаю, й надалi не заходитиме. У мене нiчого спiльного з ним нема i бути
не може.
- А ви це бачили? - перебила розмову Ольга.
Грабовський пiзнав у ©© руках шостий номер часопису "Жит i слово" за
минулий рiк.
- Що там таке? - поцiкавився Гаврилов.
- А от слухайте.
Ольга схилилась над розгорнутою книжкою i, долаючи труднощi вимови,
поволi продовжила:
- "Почина мо оцю хронiку сумною звiсткою. Один з талановитих молодих
письменникiв укра©нських, звiсний також читачам "Жит i слово" пiд назвою
Павла Граба, пробува вже довгi лiта на далекiй Сибiрi. Важкi се лiта, що,
мов тяжкий молот, викували його поетичний талант i пiддали йому тi
проймаючi та заразом здержанi i глибокi тони, що так i стогнуть, i плачуть
у його пiснях..."
Грабовський хотiв спинити читання, але не мiг. Намагався не слухати, а
чув. I диво - написане ним i про нього зараз сприймалося не так, як ранiш,
коли читав сам: тепер iшлося нiби не про нього, а про iншу, сторонню
людину, про яку колись, десь, зда ться, чував, але яко© власновiч не бачив
i не зна . Може, то й не одна якась конкретна людина, а персонiфiкована
днiсть тих буденних i страхiтливих явищ, тих мук i болячок, якими
сповнене життя сибiрського засланця.
Звiдкiля вони, тi явища, тi болячки, вiдомi Франковi? А, видно, таки
вiдомi. Отже - Вiлюйськ... Переведено в Якутськ... Росiйський i
укра©нський мартирологи... Замучений Чернишевський... Далекий глухий улус,
де нема нi товариства, нi працi, нi помочi вiд хвороби... Про кого все це?
Чекай, чекай, щось таки справдi знайоме...
Голос Ольги тремтiв, гублячи свiй високий i дзвiнкий тембр. Лице жiнки
обгорталося темною хмаринкою, плечi стискувалися, втягуючи бiлу шию.
Дихала важко, глибоко.
Дочитавши травневий Павлiв лист, наведений у статтi, вона змовкла,
поклала книжку на колiна i стулила повiки. Сидiла немовби приречена.
- Все? - ледве чутно запитав Кость.
- Нi, - заперечливо хитнула головою. Згодом розтулила повiки i, не
витираючи слiз, що бринiли на них, читала далi ще тихiше та душевнiше:
- "Доконали людо©ди ще одну молоду силу, понiвечили гарний талант, що
мiг би був зробити чимало доброго серед сво © рiдно© суспiльностi. I нема
то© сили, щоби хоч тепер, засудженого на смерть самою природою, вирвала
його з пазурiв варварсько© адмiнiстрацi©, облегшила йому муки конання!"
Знову мовчання, знову ще давкiшi сльози.
- "Терпи ж, наш нещасний, сердешний товаришу! Неси до могили свiй
важкий хрест та знай, що тут, далеко, в рiдному краю, тебе знають i
люблять i що iм'я тво яснiтиме в рядi тих наших мученикiв, що, наче стяг
бойовий, ведуть i вестимуть цiлi поколiння до боротьби з усякою самоволею,
з усяким гнiтом..."
Ольга болiсно зойкнула, згорнула книжку, поклала на стiл i, рвучко
висмикнувши з рукава хусточку, взялась витирати очi. Кость пiдiйшов до
не©, обняв за плечi, нiжно погладив коси.
- Заспокойся, Олю. А хто це писав?
Замiсть Ольги вiдповiв Грабовський:
- Iван Франко, мiй благодiйник на Укра©нi.
- Видно, чоловiк велико© сили i доброго серця.
- Та свiтлого розуму, - додав Грабовський.
- Така пiдтримка багато важить. Щасливий той, хто ма таких друзiв i
заступникiв. - Кость трохи помовчав. - Ну, то як з Балаганськом? демо?
Грабовський думав.
- Олю, - звернувся Гаврилов до дружини, яка мовчки ще раз перечитувала
Франкову статтю, - допоможи менi, проси й ти Павла Арсеновича, може, тебе
вiн послуха .
Ольга одiрвалася вiд читання i благальне глянула на Грабовського.
- дьмо, справдi, - сказала. - Разом буде i легше, i веселiше. Га?
- Побачимо.
***
Грабовський мовчки одсунув зошит, клопiтке потер долонею чоло i
замислився. На розгорнутих сторiнках мiшма миготiли синi й червонi лiтери.
Звiв здивований погляд на ученицю.
- Що з вами, Анфiсо?
Дiвчина скрипнула стiльцем, почервонiла, мов калиновий кетяг, i
опустила сумнi очi додолу.
Сьогоднi вiн таки не пiзнавав ©©, хоч, здавалось, уже й вивчив. Досi
так старанно працювала, так гарно засвоювала програму, що вiн щиро радiв
доброю радiстю вчителя. Недавно навiть запитав Антонiну Михайлiвну, як
устига Анфiса в гiмназi©, i та сказала:
- Нiчого, навiть добре. Пiдтягу ться дiвчина, працю з вогником. Якщо
так i далi працюватиме, то одержить, думаю, атестат. Спасибi за допомогу,
бо без вас вона нiколи б не осилила курсу.
- Якби сама не взялася за розум, то i я б нiчого не зробив.
- Та то вже так, але ранiш не бралася. Тримайте ©© в руках.
I раптом - нинi прийшла на заняття зовсiм неготова. Домашн завдання
виконала неуважно i неохайно, правила запам'ятала нетвердо, в диктантi,
тiльки-но написаному, допустила багато помилок. I навiть таких, якi нiколи
в не© не траплялися, - переважно пропуски букв та роздiлових знакiв.
Звiдки це? Чи дома щось трапилось, чи в школi?
- Що з вами, Анфiсо? - повторив.
- Можна забрати? - простягнула руку до зошита, нiби й не чула
запитання. - Можна?
- Можна, звичайно, але ж ви не вiдповiли на мо питання.
- Дозвольте менi йти, - попросила.
- Iдiть, хоч я ще нiчого не пояснював i завдання не дав. Чи, може, моя
допомога вам уже взагалi не потрiбна?
- Нi, нi, потрiбна, - вiдповiла рiшуче. - Навiть дуже потрiбна.
- А що ж сьогоднi сталося?
- Нiчого особливого. До такого я вже звикла.
- До чого?
- Учора, як i завжди, батько прийшов додому п'яний, збиткувався над
матiр'ю. Я заступилася, а вiн тодi напався на мене. Боже мiй, коли б менi
вже закiнчити школу i перейти на власний хлiб. Далi так жити несила.
Попрiкають шматком, грiшми, якi треба платити вам, обзивають, лають.
Наказав бiльше не ходити нi в школу, нi до вас.
Дiвчина змовкла, ледве стримуючи сльози, ©© повнi губи смикалися, наче
в скривджено© дитини, що збира ться плакати. Спантеличений i вражений,
учитель не знав, як повестися.
- Заспокойтесь, Анфiсо, - сказав, згортаючи зошит. - Слiзьми тут не
зарадите. Батько сп'яну накричав, не зважайте на те. Гiмназiю таки не
покидайте, а про плату менi не журiться, навiть викиньте ©© з голови. Я
допоможу вам i без грошей.
- Без грошей? - звела на нього заплаканi очi. - Даром?
- Можете це й батьковi сказати, хай заспоко©ться.
- Спасибi, - майже прошепотiла. - А за те, що я говорила про вас i
Нюргустану, про Зубрилова i ту якутяночку, прошу вибачити менi.
Наслухалася всiляких теревенiв та й сама почала плести дурницi. Короленка
я прочитала, тепер вiрю йому.
- От i добре. Берiмось за роботу.
***
Сьогоднi Лена таки незвичайна. Бачив ©© вже не один десяток разiв, а
такою, як зараз, ще не доводилось бачити. Чи сонце, спинившись у зенiтi,
яскравiше свiтить, бо ж на небi жодно© тобi хмариночки, а чи, може, з
цього величезного модринового плоту, на якому оце прилiг, вилiзши з води,
краще видно.
Течiя рiчки - широка, велична i лискуча, мов велетенське дзеркало, що
увiбрало в себе все сонячне промiння. На нiй - золотавi косяки, спрямованi
сво©ми пiщаними гостряками до русла, розлогi плеса та острови. По лiсистих
островах - густа трава, на якiй пасуться воли, корови, телята. Тамтой
берег ледве манячить, а на ньому - люди, люди наче мурахи. Старшi,
скупавшись, вигрiваються мовчки, молодь веслу на човнах, спiва ,
смi ться, а дiтлахи талапаються на прибережнiй мiлинi i галасують, аж
лящить.
Йому також при мно й радiсно. Лiниво розкинув руки й ноги, бородою
врився в гарячий пiсок. Зда ться, навiть чу , як сонячне промiння,
пронизуючи все тiло, висмокту з нього недуги. Легко диха ться, легко
дума ться. От коли б тут, у Якутi©, стояли такi погожi та дзвiнкi, як
нинiшнiй, днi хоча б чотири-п'ять мiсяцiв на рiк, то заради них можна було
б якось коротати всi iншi - вологi, задушливi, люто холоднi. Але таких
бува мало, зовсiм мало, десь вiд кiнця червня до середини серпня.
Нi, треба тiкати звiдси, тiкати скорiше, обриваючи поли. Тепер уже
ясно, Барнаула йому не бачити - мiнiстр внутрiшнiх справ погодився з
Горемикiним. Кiнець. Далi нема куди рипатись, нема перед ким клопотатися.
- Годi, - мимрить. - До бога високо, до царя далеко...
Що ж далi? Куди податися? У Балаганськ разом з Гавриловими? Гарнi вони
люди - з ними не страшно ©хати. Уже й Ольга, окремо вiд Костя Семеновича,
благала пристати до компанi©.
Так, так, без жодного перебiльшення, - благала крiзь сльози. Але невже
вона не розумi , що i тут уже нема сил дивитися на не© здалеку, каратись,
мучитись ночами, жити подвiйним життям, грати якусь дивовижну роль мiж нею
та ©© чоловiком? А що ж буде в Балаганську?
- Тю, бий тебе лиха година, - плюнув спересердя, побачивши недалеко вiд
себе Сержа, який махав йому капелюхом. - Тiльки цього браку .
Про що говорити з цим пiдступним слимаком та ще й психопатом? Слухати
його самохвали про те, як до нього липнуть мiсцевi дiвчата та молодицi, чи
похулки на старих полiтичних засланцiв?
Щоб уникнути небажано© розмови, Грабовський встав i квапно почав
одягатися. Але пiзно.
- Салют, Павле Арсеновичу, - сунув свою спiтнiлу руку Серж. - Салют i
золотi побажання. Куди так поспiша те? Давайте покупа мось разом.
- Спасибi, я тут уже давненько, а менi перегрiватися не можна.
- Чому не можна? Повiрте менi, лiкаревi, - вам на сонцi треба бути
найбiльше. Сонце, рiчкове повiтря, мiцнi вина i гарнi дiвчата...
- Нi, нi, Гус в радив оберiгатися.
- Гус в, - кисло скривився Серж. - Теж менi спецiалiст. Костоправ,
коновал, ескулап нещасний. Не вiрте шарлатановi. Сучасна медицина таких
невiгласiв викида на смiтник. Крiм того, я давно вже збираюся поговорити
з вами.
- Про що?
- Маю до вас справу.
зiтханням, можна було подумати - старий скам'янiв.
Що з ним? Не запитав про здоров'я, як завжди. Наче й не помiтив того,
що хворий не лежить, а сидить за столом, працю . Чим так заклопотаний? I
де був? Пiшов ще зранку, мав тiльки зайти до Габишевих, оглянути кiмнату,
познайомитися з хазяями. Чи, може, Габишеви передумали, i вiн шукав iншу
квартиру?
Грабовський кладе на стiл книжку, котру читав, поволi зводиться на ще
не зовсiм слухнянi ноги. Голосно кашля , нагадуючи про себе, i обережно
ступа по кiмнатi, як дитина, що вперше смаку насолоду самостiйно©
ходьби.
- Ну, як там?
Довго чека на вiдповiдь, але Байбал мовчить.
- Були в Габишевих?
Старий тiльки болiсно зiтхнув.
- Бачили кiмнату?
Знову довга мовчанка.
- Сподобалась?
Байбал нарештi зводить голову, i Грабовський бачить у його вицвiлих
очах сльози, а на лицi - темно-червонi садна.
- Що трапилось? - стривожився.
- Скажи менi, Павле, скажи! - вибуха старечий голос. - Куди тепер iти?
До кого вдаватися? Де шукати?
- Габишеви не хочуть мене прийняти?
- Скажи, кому скаржитись?
- На кого?
Але старий не вiдповiда .
- Правду ти говорив, ще там, у наслегу, а я, дурень, не вiрив.
- Ви про що?
- Та про губернатора ж.
- Ходили до нього?
- Ходив, хай з нього дух вийде.
- Прийняв?
- Не допустили. Став ©м викладати про озеро, а вони розреготалися й
виштовхнули мене геть. Так само, як мархiнський писар, як вiлюйський
справник. Бiля управи здибав одного чоловiка - нашого ж таки, якута, що
сторожу там. Розказав йому все, а вiн i порадив: Ти, каже, зроби, як
iншi. х теж не пускають до губернатора. Вони чекають тут, пiд управою, а
коли губернатор, скiнчивши службу, йде додому, переймають його, стають на
колiна i виповiдають сво© скарги". Так я й зробив. Тiльки-но губернатор
вийшов з управи, я впав на землю, але не встиг i слова вимовити.
"Забрати!" - гукнув солдатам. Ну, тi й схопили мене. Я вiдбивався, то вони
понадавали менi, скiльки захотiли.
Байбал пройшовся пальцями по виразках на обличчi, нервово зiщулився,
обхопив руками голову i весь затрясся в давкому риданнi. Видно, намагався
стримати сльози, та не мiг.
Грабовський стояв остовпiло, не вiдаючи, чим допомогти цiй людинi,
завжди такiй незламнiй, беручкiй, сповненiй вiри, а тепер безсилiй та
безпораднiй.
Що викликало це розпучне ридання? Кривавi садна, чорна кривда, образа?
Несправедливiсть? Можливо, й вони, можливо. Але найголовнiшим було,
мабуть, iнше - крах свято© мрi©. Так, так, Байбал, очевидно, прощався з
сво ю роками виплеканою мрi ю-надi ю, i його душили невтiшнi сльози.
- Ну от, - глухо заговорив вiн, сяк-так вгамувавши ридання. - Тепер
усе, - похитав вiн головою, як над покiйником. - Озеро... Сiнокiс...
Люди... Нi, нi, не з того кiнця треба починати. Не з того. Вогню, Павле,
потрiбно. Вогню. Такого, щоб усе зiтлiло - i бордонський староста, i
мархiнський писар, i вiлюйський справник, i тойони, й губернатор. До
диного, до нiгтя. А тодi вже можна братися за осушення озера. Охо-хо-о...
Завтра перевезу тебе до Габишевих та й по©ду. Далi затримуватися тут не
можу, бо як почне танути снiг - тодi не доберешся, хоч на животi повзи.
Саме трапля ться пiдвода у Вiлюйськ, пiдвезе, а там... Годi просити. Почну
з Югая...
* * *
Вiташевський та Байбал не прогадали - кiмната в будинку Габишевих
сподобалася Грабовському. Була вона невеличка, але з двома вiкнами, якi
виходили на пiвдень та захiд, тепла й затишна. В нiй зручно вмiстилися
стiл, чотири стiльцi, лiжко й маленький, дбайливо виструганий ослiнчик
бiля груби.
Бракувало тiльки довго© лави, де б можна скласти книжки. Але через
тиждень по приходi пожильця хазя©н змайстрував мiцну, хоч i не дуже
зграбну, модринову подобу мисника, який увiбрав майже всю Павлову
бiблiотеку. Згодом той мисник було пофарбовано охрою, а спереду зависла
свiтло-синя ширмочка. Павло добре знав, що ©© почепили моторнi
Нюргустанинi рученята, хоча й не бачив, коли те сталося.
Нюргустана - дина донька, чорноока втiха Габишевих. й пiшов
шiстнадцятий рiк. Вона вiльно чита , трохи пише, зна росiйську мову, але
чомусь дуже сором'язлива i полохлива, мов сарна. Цю дивну й милу
цнотливiсть дiвчини Павло помiтив з перших днiв свого життя у Габишевих.
Кожен день чу , як за стiною дзвiнко дзюрчить, грайливо переливаючись,
безжурний смiх Нюргустани, а коли переступить порiг мешкання хазя©в - вона
одразу змовкне i не зна , куди подiти себе. © гарна, гладенько зачесана
голiвка схилена, стрiлчастi вi© опущенi, густо-чорних, схожих на
перестиглi черешнi, очей не видно, а пальцi хапаються за якусь роботу.
Така вона i на подвiр'©, такою бачив ©© i в мiстi: йде вулицею - строга,
зосереджена i поспiша , наче бо©ться, щоб хтось не перейняв ©© або не
окинув лихим поглядом.
Скоро пiвроку, як Грабовський мешка в Габишевих, а побалакати з
Нюргустаною так i не довелося. Та й як побалака ш? Стрiнешся в сiнях чи на
подвiр'© - опуска очi; працю ш - нiколи не зайде. А що вона бува в
нього, це зразу видно: бо коли прибира Нюргустана, тодi не тiльки
пiдметено та витерто, але й на столi охайно складено всi папери.
Недавно сталося й таке. Грабовський сфотографувався в Гаврилова,
одiслав картки Грiнченковi, Ромасевi, Дулембi, Кранiхфельдам, Ожиговим, а
одна зосталась. Поклав ©© на вiкнi, i вона лежала там, поволi згортаючись
у дудочку. Та раптом зникла звiдти. Пошукав, пошукав, але не знайшов i на
тому заспоко©вся - незручно було говорити хазяям. Минуло кiлька днiв.
Повернувшись якось з мiста, здивувався: його фотографiя стояла на столi в
новiй полакованiй рамочцi.
Iнодi траплялися також iншi "пропажi". Одну з таких виявив випадково.
Прочитавши в "Киевской старине" роман Михайла Старицького "Перед бурей",
залишився незадоволений i поклав часопис у мисник. Згодом вирiшив написати
гостру рецензiю на той роман. Подивився туди, де мала бути книга, - нема.
Пригадував, чи не дав кому почитати. Нi, не давав. Понервував трохи, а
через два днi виявив ©© на тому ж таки мiсцi. Здогадався - то робота
Нюргустани, але дiвчинi нiчого не сказав - хай собi чита на здоров'я.
Потiм сам почав пiдбирати цiкавi книжки i навмисно клав на виднотi. Вони
також зникали, а за кiлька днiв поверталися назад.
Все це нагадувало йому дитячу гру в пiжмурки, яка iнтригувала, веселила
й заохочувала. Позавчора розповiв про Нюргустанинi вчинки сво©й ученицi.
Та слухала не дуже уважно, iнодi голосно смiялася, а потiм, закопиливши
губу, кинула:
- Якутка, дикунка.
Павла вразила така неприхована зневага.
- Як вам не соромно, Анфiсо?
Дiвчина прикусила язика i густо зашарiлася. В кiмнатi запанувала терпка
й прикра тиша. Довго обо сидiли мовчки, не знаючи, що далi казати.
Нарештi Анфiса звела на вчителя гарнi ревнивi очi.
- Ви, бачу, закоханi в ту якутку. Чи не дума те одружуватися з нею?
Серед полiтичних таке зараз у модi.
- Що ви говорите? - здивувався Грабовський. - Як вам не соромно! Я
нiколи про це й не думав. Нюргустана справдi чудова дiвчина, але ж вона ще
напiвдитина, майже вдвiчi молодша од мене. I взагалi...
- Та, що жила в Зубрилова, скидалася на пiдлiтка.
- Ви про що? Зубрилов? Василь Петрович?
- Так! - випалила мстиво. - Було це понад десять рокiв тому. Тодi вiн
поселив у себе малу якутяночку, ну, а потiм, коли при©хала сюди його
наречена, якутяночцi довелося покинути тепле гнiздечко. Ту iсторiю й досi
переказують у мiстi, можете самi почути.
- Анфiсо!! - вигукнув вiн. - Для чого перегорта те гидкий мiщанський
мотлох? Не вiрте дурним пересудам. Ви ж молода, письменна. Всю правду про
стосунки Зубрилова з тi ю дiвчинкою розповiв Володимир Короленко у книзi
"История моего современника". Я читав - знаю. Якщо хочете, ось вам книжка
- почитайте.
Анфiса ще дужче почервонiла. Бiльше не сказала жодного слова. Мовчки
взяла книжку i вийшла не прощаючись.
Чи прочитала вже?
8_
Рожевi, мов пелюстки розквiтло© троянди, мрi©-видiння, в обiймах яких
звечора солодко заснув, сьогоднi вранцi зовсiм потьмарилися, згубивши сво©
чiткi й манливi обриси. I не пiзнати, наче вночi хтось пiдмiнив ©х сiрими,
похмурими й вiдворотними. В серцi ворушиться задавнений бiль, а очi
туманить важкий, як осiннiй дощ, смуток. Що далi робити? Де знайти вихiд?
Знову схиля ться над присудом барнаульсько© мiщансько© громади, який
учора нарештi отримав, ще i ще вчиту ться в нього, вдуму ться, а щасливого
вечiрнього настрою, викликаного тим присудом, не осягне. Почина злостиво
ремствувати на себе, на свою хистку натуру, в якiй часто, слiдом за
вогнистими спалахами райдужних надiй, звiльна народжуються пекучi сумнiви.
Нема з ким погомонiти, порадитись - балаганцi далеко, Вiташевський i
Зубрилов недужi, а Гаврилови й досi гостюють у Павловську. Нема. Тому в
думках спереча ться сам з собою, поволi роздвоюючись. Нiби два рiзнi, ба й
протилежнi Грабовськi зiткнулись на вузькiй i непевнiй гребельцi й нiяк не
можуть розминутися.
Занадто багато пережито, занадто багато гiркого досвiду набуто, щоб
весело й бездумно дивитися в завтрашнiй день, завбачити й наблизити його.
- Ну, чого супишся? Не вiриш? Он же перед тобою лежить присуд,
стверджений пiдписами старости Красiна i двох з половиною десяткiв мiщан
та ще й печаткою. Тут недвозначно сказано - барнаульцi приймають тебе до
сво © громади.
- I ручаться, що справно сплачуватиму казнi майбутнi побори?
- Навiть самi зобов'язуються платити за тебе.
- Якщо я помру, так i не поквитавшись з царським троном.
- Усi помирають, коли приходить час...
- А до того тягтиму податкову лямку, втративши i тi дванадцять
карбованцiв запомоги, яка належить полiтичним засланцям? Знаю. Вже
пересвiдчився. Так було i з селом Павловським, коли мене туди прийняли За
те здерли двадцять п'ять карбованцiв, а ще чотири карбованцi й сорок одну
з трьома чвертками копiйку - нiби на податок за бiжучий рiк. Сподiваючись,
що барнаульцi задовольнять мо прохання, позавчора ©здив у Павловське -
провiдати, як виписатися звiдти. А там знову, наче на цимбалах, заграли:
виписати можна, однак мусите сплатити податок за два роки наперед. Чу ш -
мусите.
- Ну, коли треба...
- Коли треба... А що дала менi та приписка до Павловського? Обернула з
полiтичного засланця на селянина-поселенця - ото i все. Та й де ж грошi
брати? Попросив би гонорар у львiв'ян, так не можна його переслати - однак
держава конфiску . Заробиш у злиденного осадчого? Марна надiя - то копiйки
нiкчемнi. На Вiлюйщинi припас триста карбованцiв - до©хав сюди i он
помаленьку вже кiнчаю ©х. А далi?
- Ти ж одержиш у барнаульськiй громадi паспорт, а з ним - право на
мандри по всьому Сибiру, i можеш спинитись жити там, де вподоба ться.
- Можеш, можеш... Так гадав, просячись у Павловське. А що вийшло?
По©хав до старости, прошу паспорт, а той: не дам, не можу,
генерал-губернатор заборонив. От тобi й право.
- Барнаул - не Павловське, мiщанська громада - не сiльська. У не©
бiльше сили.
- Навiть дуже багато - як у жебрака майна.
- Хай i так, але ж можеш поки що не мандрувати, а спинитися в Барнаулi.
З клiматичного погляду це мiсто не таке вже й погане, у всякому разi
краще, нiж Якутськ чи Вiлюйськ. Головне - можеш вирватися з цього пекла.
Маючи на руках присуд громади, проси в генерал-губернатора дозволу ©хати
до Барнаула.
- Гада ш, дозволить?
- Чому ж би йому йти супроти громади? Ну, ще порадиться з томським
губернатором.
- Якраз той i може не прийняти. Для них нiяких законiв нема: не захотiв
- i квит.
- То вже ти дарма. Чого б йому бути проти твого пере©зду? Вiн тебе
особисто зна ? Не зна . Про всяк випадок, коли вже нiчого не сподiва шся,
просись у Мiнусiнськ, кажуть, нiсейський губернатор, котрому пiдляга те
мiсто, трохи поступливiший i людянiший.
- Людянiший? Усi вони одним миром мазанi.
- Зрештою, можна проситись i до Тобольська - все ж далi на захiд. Та й
Вiктор Костюрiн там.
- Нi, нi, про Тобольськ поки що мовчи. Як не вигорить з Барнаулом i
Мiнусiнськом, тодi можна вхопитися й за Тобольськ.
- Не заперечую. Тобольськ не втече. Спиняйся на Барнаулi й Мiнусiнську.
Проси паспорт, аби ви©хати туди. Тiльки не вiдкладай. Зараз же бери папiр,
ручку й пиши.
...Владно крокував новий рiк, перекривши снiгами все старе. Несамовито
вiхолило пiд вiкнами. Мороз судомив груди, вищав на дорогах, душив рибу
кригою, гнав дрiбну звiрину до селищ.
У такий час знову стрiлися сам на сам два Грабовських. I знову, пiсля
довгенько© перерви, ожила розмова-суперечка.
- От бачиш. Ти казав: чого йому бути проти твого пере©зду? Вiн тебе
особисто не зна . А от же, вiдмовився прийняти. Навiть казенна палата
перечислила мене в Барнаул, а iркутський генерал-губернатор Горемикiн,
йдучи. назустрiч томському губернаторовi, не да паспорта.
- Погано, справдi, виходить. Я думав, сподiвався. Але на цьому
спинятися не можна. Треба писати, писати, просити, клопотатися, вимагати,
зрештою, - набридати. Краплини скелi руйнують.
- Краплини руйнують, бо ©м допомагають сонце, вiтри, люди. А спробуй
тут зруйнувати. Писав уже не один раз. Нагадував. Набридав, та все те як
об стiну горохом. Я йому - Барнаул, Мiнусiнськ, а вiн менi - Балаганськ, i
бiльше нiчого. Нiби глузу , ©дь, мовляв. А чого туди по©ду - шукати сво ©
загибелi? Балаганськ не кращий Якутська.
- Що ж робити?
- Не знаю. Нiчого не знаю i не бачу попереду. Вiда ш, сю зиму нiби
трохи легше - кров горлом не йде, але дихати важко. Сам бачиш: часом до
порога дiйду i вже задихаюсь. Так само, як з ким побалакаю або навiть
посиджу в шумному товариствi, - все мене знесилю . Опроче, в останнiй час
я почав цуратись людей: менi важко, як до мене хтось приходить, а самому
ходити ще важче. В товариствi, коли доводиться бувати, сиджу мовчки, не
кажу нi слова, про що говорять - не вслухаюсь, а думаю про що-небудь сво .
Часто хочеться плакати. Чую, все це - початок яко©сь хвороби, але iншим
бути не здужаю; що далi, то гiрше. От хiба пустять до Барнаула, може, там
оклигаю. Укра©нська книжка - се дина втiха, боюсь, щоб не прийшов час,
коли й вона обридне, як усе навкруги; се буде справжн нещастя i моя
пагуба.
- Укра©нськi книжки тобi приходять потроху, ти ©х так любиш, що не
зможеш зненавидiти. До того ж з Барнаулом ще не все втрачено - остаточне
слово залиша ться за мiнiстром внутрiшнiх справ. Ти ж написав йому?
- Написав.
- Добре зробив.
- Гада ш, мiнiстр пiде супроти Горемикiна?
- Можливо.
- Цiлком виключено. Ворон вороновi ока не видзьоба . Усi вони дiють за
принципом: рука руку ми .
- Значить, виходу нема?
- Так, нема. В кожному разi - для мене.
- Як це зрозумiти?
- Дуже просто. Можна б вирватися звiдси, написавши прошенi на тему
"грех юности моея и неведения моего не помяни", але такого прошенiя я не
можу написати i нiколи не напишу. Нiколи! Значить, сиди i "нiчогiсiнько не
жди", як казав наш великий правдовидець Тарас.
- Так, так. А може б, не вiдпихати з порога того осоружного
Балаганська, тверезо подумати над генерал-губернаторською пропозицi ю.
- хати туди?
- Хай поки що туди, аби вирватися звiдси.
- Ой-йо-йой. Уявляю собi, як мене там стрiнуть, пригадавши мою участь у
протестi проти якутсько© рiзанини. Створять менi ще гiрше пекло, нiж тут.
- А все-таки подумай.
- Важко. Почекаю вiдповiдi мiнiстра. Якщо вiн пiдтрима Горемикiна,
тодi попрошуся в Тобольськ.
9_
Вони удвох розмовляли, а Ольга копалася в бiблiотецi, розглядаючи
корiнцi книжок на миснику.
- О-о! - зрадiла. - Тут поповнення.
- Дещо позавчора прийшло з Ки ва та Львова, - потвердив Грабовський.
- Бачу, прийшло, але чому воно прихову ться вiд друзiв?
- Сам ще не встиг переглянути. Та й, крiм того, все те --- переважно
про Укра©ну.
- Хiба нас Укра©на не цiкавить?
- Можливо, цiкавить, але мову не зрозумi те.
- Важкувато, однак я вже трохи наловчилася. Навiть Кость Семенович
пiдучу . Правда, Костику?
--Так, - вiдповiв Гаврилов. - Пiдбери щось новеньке, дома почита мо. -
I вже до Грабовського: - Так от я й кажу, чи не по©хати б нам разом у
Балаганськ. Я згоден, нас там не дуже чекають, але ми на ©х ласку не
розрахову мо. Давайте чкурнемо.
- Ви так запрошу те, нiби вже одержали дозвiл на пере©зд. Ще ж
невiдомо, як поставиться генерал-губернатор до вашого клопотання.
- Думаю, в Балаганськ дозволить, туди небагато просяться. Я тут уже
просто дихати не можу. I з тим негiдником лиха не обберешся.
- Ви про Сержа?
- Та про нього ж, хай вiн без вогню згорить.
- Знову щось напаскудив?
- Кожен день паскудить, де тiльки може. Другий Гiммер. Крутиться мiж
нами, слуха , а потiм доносить начальству або розпуска бруднi плiтки.
Словом, ми з Олею до себе його бiльше не пустимо. А ви?
- Вiн до мене нiколи не заходив, бо я не давав для цього приводу.
Думаю, й надалi не заходитиме. У мене нiчого спiльного з ним нема i бути
не може.
- А ви це бачили? - перебила розмову Ольга.
Грабовський пiзнав у ©© руках шостий номер часопису "Жит i слово" за
минулий рiк.
- Що там таке? - поцiкавився Гаврилов.
- А от слухайте.
Ольга схилилась над розгорнутою книжкою i, долаючи труднощi вимови,
поволi продовжила:
- "Почина мо оцю хронiку сумною звiсткою. Один з талановитих молодих
письменникiв укра©нських, звiсний також читачам "Жит i слово" пiд назвою
Павла Граба, пробува вже довгi лiта на далекiй Сибiрi. Важкi се лiта, що,
мов тяжкий молот, викували його поетичний талант i пiддали йому тi
проймаючi та заразом здержанi i глибокi тони, що так i стогнуть, i плачуть
у його пiснях..."
Грабовський хотiв спинити читання, але не мiг. Намагався не слухати, а
чув. I диво - написане ним i про нього зараз сприймалося не так, як ранiш,
коли читав сам: тепер iшлося нiби не про нього, а про iншу, сторонню
людину, про яку колись, десь, зда ться, чував, але яко© власновiч не бачив
i не зна . Може, то й не одна якась конкретна людина, а персонiфiкована
днiсть тих буденних i страхiтливих явищ, тих мук i болячок, якими
сповнене життя сибiрського засланця.
Звiдкiля вони, тi явища, тi болячки, вiдомi Франковi? А, видно, таки
вiдомi. Отже - Вiлюйськ... Переведено в Якутськ... Росiйський i
укра©нський мартирологи... Замучений Чернишевський... Далекий глухий улус,
де нема нi товариства, нi працi, нi помочi вiд хвороби... Про кого все це?
Чекай, чекай, щось таки справдi знайоме...
Голос Ольги тремтiв, гублячи свiй високий i дзвiнкий тембр. Лице жiнки
обгорталося темною хмаринкою, плечi стискувалися, втягуючи бiлу шию.
Дихала важко, глибоко.
Дочитавши травневий Павлiв лист, наведений у статтi, вона змовкла,
поклала книжку на колiна i стулила повiки. Сидiла немовби приречена.
- Все? - ледве чутно запитав Кость.
- Нi, - заперечливо хитнула головою. Згодом розтулила повiки i, не
витираючи слiз, що бринiли на них, читала далi ще тихiше та душевнiше:
- "Доконали людо©ди ще одну молоду силу, понiвечили гарний талант, що
мiг би був зробити чимало доброго серед сво © рiдно© суспiльностi. I нема
то© сили, щоби хоч тепер, засудженого на смерть самою природою, вирвала
його з пазурiв варварсько© адмiнiстрацi©, облегшила йому муки конання!"
Знову мовчання, знову ще давкiшi сльози.
- "Терпи ж, наш нещасний, сердешний товаришу! Неси до могили свiй
важкий хрест та знай, що тут, далеко, в рiдному краю, тебе знають i
люблять i що iм'я тво яснiтиме в рядi тих наших мученикiв, що, наче стяг
бойовий, ведуть i вестимуть цiлi поколiння до боротьби з усякою самоволею,
з усяким гнiтом..."
Ольга болiсно зойкнула, згорнула книжку, поклала на стiл i, рвучко
висмикнувши з рукава хусточку, взялась витирати очi. Кость пiдiйшов до
не©, обняв за плечi, нiжно погладив коси.
- Заспокойся, Олю. А хто це писав?
Замiсть Ольги вiдповiв Грабовський:
- Iван Франко, мiй благодiйник на Укра©нi.
- Видно, чоловiк велико© сили i доброго серця.
- Та свiтлого розуму, - додав Грабовський.
- Така пiдтримка багато важить. Щасливий той, хто ма таких друзiв i
заступникiв. - Кость трохи помовчав. - Ну, то як з Балаганськом? демо?
Грабовський думав.
- Олю, - звернувся Гаврилов до дружини, яка мовчки ще раз перечитувала
Франкову статтю, - допоможи менi, проси й ти Павла Арсеновича, може, тебе
вiн послуха .
Ольга одiрвалася вiд читання i благальне глянула на Грабовського.
- дьмо, справдi, - сказала. - Разом буде i легше, i веселiше. Га?
- Побачимо.
***
Грабовський мовчки одсунув зошит, клопiтке потер долонею чоло i
замислився. На розгорнутих сторiнках мiшма миготiли синi й червонi лiтери.
Звiв здивований погляд на ученицю.
- Що з вами, Анфiсо?
Дiвчина скрипнула стiльцем, почервонiла, мов калиновий кетяг, i
опустила сумнi очi додолу.
Сьогоднi вiн таки не пiзнавав ©©, хоч, здавалось, уже й вивчив. Досi
так старанно працювала, так гарно засвоювала програму, що вiн щиро радiв
доброю радiстю вчителя. Недавно навiть запитав Антонiну Михайлiвну, як
устига Анфiса в гiмназi©, i та сказала:
- Нiчого, навiть добре. Пiдтягу ться дiвчина, працю з вогником. Якщо
так i далi працюватиме, то одержить, думаю, атестат. Спасибi за допомогу,
бо без вас вона нiколи б не осилила курсу.
- Якби сама не взялася за розум, то i я б нiчого не зробив.
- Та то вже так, але ранiш не бралася. Тримайте ©© в руках.
I раптом - нинi прийшла на заняття зовсiм неготова. Домашн завдання
виконала неуважно i неохайно, правила запам'ятала нетвердо, в диктантi,
тiльки-но написаному, допустила багато помилок. I навiть таких, якi нiколи
в не© не траплялися, - переважно пропуски букв та роздiлових знакiв.
Звiдки це? Чи дома щось трапилось, чи в школi?
- Що з вами, Анфiсо? - повторив.
- Можна забрати? - простягнула руку до зошита, нiби й не чула
запитання. - Можна?
- Можна, звичайно, але ж ви не вiдповiли на мо питання.
- Дозвольте менi йти, - попросила.
- Iдiть, хоч я ще нiчого не пояснював i завдання не дав. Чи, може, моя
допомога вам уже взагалi не потрiбна?
- Нi, нi, потрiбна, - вiдповiла рiшуче. - Навiть дуже потрiбна.
- А що ж сьогоднi сталося?
- Нiчого особливого. До такого я вже звикла.
- До чого?
- Учора, як i завжди, батько прийшов додому п'яний, збиткувався над
матiр'ю. Я заступилася, а вiн тодi напався на мене. Боже мiй, коли б менi
вже закiнчити школу i перейти на власний хлiб. Далi так жити несила.
Попрiкають шматком, грiшми, якi треба платити вам, обзивають, лають.
Наказав бiльше не ходити нi в школу, нi до вас.
Дiвчина змовкла, ледве стримуючи сльози, ©© повнi губи смикалися, наче
в скривджено© дитини, що збира ться плакати. Спантеличений i вражений,
учитель не знав, як повестися.
- Заспокойтесь, Анфiсо, - сказав, згортаючи зошит. - Слiзьми тут не
зарадите. Батько сп'яну накричав, не зважайте на те. Гiмназiю таки не
покидайте, а про плату менi не журiться, навiть викиньте ©© з голови. Я
допоможу вам i без грошей.
- Без грошей? - звела на нього заплаканi очi. - Даром?
- Можете це й батьковi сказати, хай заспоко©ться.
- Спасибi, - майже прошепотiла. - А за те, що я говорила про вас i
Нюргустану, про Зубрилова i ту якутяночку, прошу вибачити менi.
Наслухалася всiляких теревенiв та й сама почала плести дурницi. Короленка
я прочитала, тепер вiрю йому.
- От i добре. Берiмось за роботу.
***
Сьогоднi Лена таки незвичайна. Бачив ©© вже не один десяток разiв, а
такою, як зараз, ще не доводилось бачити. Чи сонце, спинившись у зенiтi,
яскравiше свiтить, бо ж на небi жодно© тобi хмариночки, а чи, може, з
цього величезного модринового плоту, на якому оце прилiг, вилiзши з води,
краще видно.
Течiя рiчки - широка, велична i лискуча, мов велетенське дзеркало, що
увiбрало в себе все сонячне промiння. На нiй - золотавi косяки, спрямованi
сво©ми пiщаними гостряками до русла, розлогi плеса та острови. По лiсистих
островах - густа трава, на якiй пасуться воли, корови, телята. Тамтой
берег ледве манячить, а на ньому - люди, люди наче мурахи. Старшi,
скупавшись, вигрiваються мовчки, молодь веслу на човнах, спiва ,
смi ться, а дiтлахи талапаються на прибережнiй мiлинi i галасують, аж
лящить.
Йому також при мно й радiсно. Лiниво розкинув руки й ноги, бородою
врився в гарячий пiсок. Зда ться, навiть чу , як сонячне промiння,
пронизуючи все тiло, висмокту з нього недуги. Легко диха ться, легко
дума ться. От коли б тут, у Якутi©, стояли такi погожi та дзвiнкi, як
нинiшнiй, днi хоча б чотири-п'ять мiсяцiв на рiк, то заради них можна було
б якось коротати всi iншi - вологi, задушливi, люто холоднi. Але таких
бува мало, зовсiм мало, десь вiд кiнця червня до середини серпня.
Нi, треба тiкати звiдси, тiкати скорiше, обриваючи поли. Тепер уже
ясно, Барнаула йому не бачити - мiнiстр внутрiшнiх справ погодився з
Горемикiним. Кiнець. Далi нема куди рипатись, нема перед ким клопотатися.
- Годi, - мимрить. - До бога високо, до царя далеко...
Що ж далi? Куди податися? У Балаганськ разом з Гавриловими? Гарнi вони
люди - з ними не страшно ©хати. Уже й Ольга, окремо вiд Костя Семеновича,
благала пристати до компанi©.
Так, так, без жодного перебiльшення, - благала крiзь сльози. Але невже
вона не розумi , що i тут уже нема сил дивитися на не© здалеку, каратись,
мучитись ночами, жити подвiйним життям, грати якусь дивовижну роль мiж нею
та ©© чоловiком? А що ж буде в Балаганську?
- Тю, бий тебе лиха година, - плюнув спересердя, побачивши недалеко вiд
себе Сержа, який махав йому капелюхом. - Тiльки цього браку .
Про що говорити з цим пiдступним слимаком та ще й психопатом? Слухати
його самохвали про те, як до нього липнуть мiсцевi дiвчата та молодицi, чи
похулки на старих полiтичних засланцiв?
Щоб уникнути небажано© розмови, Грабовський встав i квапно почав
одягатися. Але пiзно.
- Салют, Павле Арсеновичу, - сунув свою спiтнiлу руку Серж. - Салют i
золотi побажання. Куди так поспiша те? Давайте покупа мось разом.
- Спасибi, я тут уже давненько, а менi перегрiватися не можна.
- Чому не можна? Повiрте менi, лiкаревi, - вам на сонцi треба бути
найбiльше. Сонце, рiчкове повiтря, мiцнi вина i гарнi дiвчата...
- Нi, нi, Гус в радив оберiгатися.
- Гус в, - кисло скривився Серж. - Теж менi спецiалiст. Костоправ,
коновал, ескулап нещасний. Не вiрте шарлатановi. Сучасна медицина таких
невiгласiв викида на смiтник. Крiм того, я давно вже збираюся поговорити
з вами.
- Про що?
- Маю до вас справу.