Страница:
вiдпустив. Так, Матушинський трохи поквапився. Але ж оформлення всi ©
документацi© на пiднаглядних, а тим паче по Ряснянськiй волостi, входить
до обов'язкiв пристава другого стану. Саме Ткаченко мусив, уважно
переглянувши привезенi разом з арештантом документи, побачити, яких даних
браку там, i через городового зажадати ©х вiд харкiвського полiцмейстера,
допитати семiнариста i доповiсти, за вiдсутнiстю справника, Матушинському.
А що вiн зробив? Вiдношення полiцмейстера та копiю постанови майора
Сазонова засунув у шухляду, в'язня запхнув у камеру, не забезпечивши його
навiть державними харчами... Служить, назива ться. Дума , якщо старий
Ткаченко вiдпровадив не одну пiдводу подарункiв у Харкiв, аби прилiпити
свого придуркуватого сина при повiтовiй полiцейськiй управi, то йому все
сходитиме з рук...
Повернувшись з Харкова, справник розпочав довге й нудне листування з
губернатором, щоб роздобути необхiднi матерiали про Грабовського i завести
на нього окрему справу. А губернаторова канцелярiя теж неповоротка й
недолуга. Ти ©й ставиш десять запитань, а вона ледве вiдповiсть на одне,
та й то плутано: робiть то офiцiйний, то неофiцiйний нагляд. А потiм, не
морочачи довго голови, бахнула: "...независимо от гласного надзора...
учредить за Грабовским и негласный полицейский надзор". Довелось чекати,
доки iмператор "высочайше повелеть соизволил".
Тепер стало яснiше i можна конкретно поговорити з Грабовським, точно
викласти перед ним перспективи та заразом узяти в нього данi для книги про
пiднаглядних. Геть негласний нагляд, геть сiльських шпигiв та сексотiв!
Вистачить гласних очей повiтового пристава i волосного урядника. Правда,
ряснянський урядник не дуже запопадливий, не дуже охочий до вистежування
та рапортiв, але те, може, й на краще...
Арцибашев i сам не збагне чому, але пройма ться спiвчуттям до
Грабовського, особливо пiсля того, як дiзнався вiд Ткаченка, що родина
покiйного пушкарнянського паламаря живе в тяжких злиднях. Звiдкiля йде це
спiвчуття? Можливо, вiд деяко© бiографiчно© спорiдненостi: адже його,
справникiв, батько був також паламарем сiльсько© церкви, теж помер
молодим, залишивши на руках дружини чималу сiм'ю, i вiн, теперiшнiй
охтирський справник, тодiшнiй студент другого курсу сiльськогосподарського
iнституту, мусив покинути навчання, розпрощатися з мрi ю стати агрономом i
ступив на полiцейську стезю.
Слизька й гидка ця стезя, однак тiльки завдяки ©й вiн, найстарший син,
пожертвувавши собою, допомiг матерi поставити на ноги молодших дiтей. Тодi
було шкода ©х, братiв та сестер, а тепер - себе, сво © молодостi, сво©х
юначих сил, розтриньканих на поцяцькованiй тумбi городового, на жорсткому
стiльцi пристава, сво © золото© мрi©, поховано© дочасно й заживо. Вже
старий, з срiблястими скронями, з перетлiлими почуттями, але й зараз,
iнодi ©дучи в село, дивиться на зеленi поля, мов на чари. А потiм,
стомившись тихим напливом виколисаного в марах, та недосягненного щастя,
почува себе обiкраденим i нещасним, наче поверта ться з цвинтаря пiсля
похорону найближчо©, найдорожчо© людини...
Можливо, те спiвчуття живиться й iншим джерелом. Справник болiсно
пережива гiрку долю сво © сестри Васси. Невдало склалося життя
наймолодшо© Арцибашево©. Чоловiк загинув на росiйсько-турецькому фронтi, а
вона, квола й хвороблива вiд природи, залишилася з маленьким сином.
Славним хлопцем рiс Фаня - допитливим, веселим, запальним. Закiнчив бурсу
з похвальним листом. Вступив до семiнарi©, прекрасно вчився i - який
дивовижний збiг! - позаторiк був ув'язнений за читання та розповсюдження
якихось дурних прокламацiй. Васса мало не померла з горя. При©здила сюди,
по пораду та допомогу до брата, а вiн ©здив у Тулу. Всiлякими правдами й
неправдами ледве домiгся визволення i повернення племiнника в семiнарiю.
А хто ж допоможе вдовицi Грабовськiй, ©© синовi, що по сво©й
недосвiдченостi потрапив у бiду? Могла б попросити заступництва хiба в
охтирського пристава другого стану Матвiя Ткаченка, але цей земляк чомусь
тiльки прискаржу семiнариста, силку ться затоптати в багно, ладен у ложцi
води втопити, живцем з'©сти...
У дверi постукали, i справник стомлено пiдвiв голову.
- Зайдiть.
Коли вiдвiдувач увiйшов, Арцибашев аж вiдхитнувся: здалось, перед ним
стояв його рiдний небiж - невисокий на зрiст, худорлявий, чорночубий, у
потрiпанiй семiнарськiй шинелi, босонiж...
- Фаня... - самi прошепотiли губи. - А де ж мама?
- © не викликали, - вiдповiв прибулий. - Ряснянський урядник звелiв
менi одному йти.
- Грабовський? - отямивсь Арцибашев.
- Так, Павло Арсенович, з слободи Пушкарно©.
Арцибашев нарештi приборкав свою спантеличенiсть i в думцi вилаяв себе
- такий старий i стрiляний за ць, а нараз розгубився...
- Сiдайте, - показав на стiлець.
Павло здивований: Ткаченко не запрошував сiдати, а цей, такий значний
начальник...
Присiв, оглядiвся. В кабiнетi чисто, свiтло, стiл застелений важкою
темно-зеленою скатеркою, на ньому двi купи книжок, в полив'яному сло©ку
цiла батарея старанно пiдструганих кольорових олiвцiв.
Диву ться також справник, придивляючись до Грабовського. Цей хлопець
трохи нiби й схожий на Фаню, але в деталях - нi, у ньому сво ,
неповторне, виразно пiдкреслене. Чорне волосся, зачесане назад, спереду
збрижене ледве помiтними хвилями, що переливаються при мним вiдблиском,
високе й широке чоло свiтиться споко м, людським благородством i
фiлософiчною мудрiстю; лискучi брови в стрiмкому розльотi, а очi... О,
такi не часто стрiнеш - великi, густо залитi свiтлою блакиттю, з
мерехтливими, як зорi, зiницями.
- Як пожива те дома?
Блакить юнакових очей спалахнула, i в нiй Арцибашев прочитав iнше
запитання - чого це раптом у повiтовiй полiцейськiй управi цiкавляться
життям полiтичного злочинця, ворога царського трону, засланого в рiдне
село?
- У матерi, кажуть, хата згорiла.
- Шурин уже купив iншу, хоч грошi ще не всi виплатив.
- Новий врожай також згорiв?
- Нi, вiн був на нивi.
- Багато землi ма те?
- Десятину поля та пiвдесятини городу.
Справник зiтхнув i хвильку помовчав.
- На чи му утриманнi перебува те?
- На шуриновому. Мати хвора.
- Якесь ремесло зна те?
- Нiякого.
Арцибашев знову помовчав, дивлячись кудись у куток.
- Строк свого заслання зна те?
- Не знаю.
- Чималий. За царським повелiнням - два роки, рахуючи вiд учорашнього
дня.
- Вiдлучатися з дому можна? На заробiтки.
- В тому-то й бiда, що суворо заборонено.
- А з чого жити? Не можу ж я сидiти дармо©дом на ши© в шурина?
- Шурин хлiбороб?
- Кравець. Вiн непоганий чоловiк, але ж ма власну сiм'ю, утриму тещу,
мусить розраховуватися за хату.
- Не дуже весело, - похитав головою справник. - А що ж будемо робити,
як вiдбуватимемо покарання?
Грабовський знизав плечима. Арцибашев бачив: юнак не хитру , не
прикида ться - справдi не зна , як пережити два майбутнi роки... Чим же
йому допомогти? Не тiльки повiтовий справник, але й губернатор не ма
права не лише скасувати, а й навiть порушити "высочайшее повеление". Це
компетенцiя мiнiстра внутрiшнiх справ. Доведеться просто зажмурити очi й
нiби нiчого не помiчати.
- Якi документи ма те при собi?
- Нiяких.
- А де метрична довiдка, свiдоцтво про закiнчення бурси?
- Залишилися в семiнарi©.
- Зна те, що ви вiдчисленi з семiнарi©?
- Чув.
Арцибашев потер скронi. Витягнув з шухляди аркуш i простягнув
Грабовському.
- Оце вам свiдоцтво на право проживання в Пушкарному.
Грабовський, переглянувши папiр, гiрко посмiхнувся.
- Цiкаво сказано: "На свободное проживательство в селе Пушкарном... с
тем, чтобы... нигде, кроме Пушкарного, не проживал". Грамотно i точно.
Свободно...
- То ваш однослобожанин Ткаченко компонував, а вiн до такого дiла
нахилiв не ма . Зрештою, хоч яким кострубатим це свiдоцтво, суть присуду
воно переда вiрно.. Хочу сказати вам ось що: кожен мусить умiти питати та
витлумачувати державнi документи, так би мовити, на свою користь, - дечого
в них не помiчати, iнакше трактувати... Пере©жджати на довготривале
мешкання в якийсь iнший населений пункт з Пушкарного вам заборонено,
однак, як говорив поет, правила без виняткiв не iснують... Ви мене
розумi те?
- Зда ться...
- От i гаразд. А зараз зайдiть до пристава Ткаченка, дасте йому деякi
вiдомостi про себе для нашо© документацi© i - з богом. Та частiше
оглядайтеся, хто довкола вас вешта ться, остерiгайтеся в розмовах... Ех,
молодiсть, молодiсть...
Вражений, вийшов Павло од справника...
30_
Настали довгожданi жнива. На полях зашарудiли серпи, коси, граблi,
закрутилися в'юрки, перевесла. Токи вiдгукнулись глухим гупанням. Дим, що
струмував з коминкiв, запах свiжим хлiбом. У хатах i подвiр'ях
посвiтлiшало. Обличчя людей стали веселiшими, на них заграв житт радiсний
рум'янець.
На вулицi чути:
- Магайбi, Ганно!
- Спасибi, i вам магайбi, Докi !
- Нового хлiбця вже покуштували?
- Слава Всевишньому. Ще не мололи, але в ступi натовкли, то й спекла
коржi з маком. А ви не куштували ще?
- Мiй старий кинув на жорна цiлу мiрку, вийшли i буханцi, i пироги, i
вареники.
- Молiмо бога, аби й на той рiк зарятував наших дiток.
- Ой, молiмо, молiмо, сусiдонько. Все в його руках...
Повеселiшало також у хатi Грабовських. Тамто© недiлi Ксеня Григорiвна
пiсля церковно© вiдправи ходила в поле i повернулась якоюсь нiби
вiдмолодiлою.
- Можна починати, - сказала врочисто. - I треба, бо через чотири-п'ять
днiв колос потече.
У вiвторок раненько всi ю сiм' ю вийшли на ниву, i Павло вперше оглянув
©© очима дорослого. Невелика нива - всього десятина. На трьох чвертках
цi © десятини шарудять стиглим колоссям пшениця арнаутка i жито, четверта
ще зелена й перiста, бо вона пiд яровиною: тут по клаптику всього - i
ячменю, i проса, i гречки, i гороху, i кукурудзи, i соняшникiв попiд
межею.
Взялися у двi коси. Спершу перед вiв Григорiй. Вiн - цибатий, кiсся у
нього довге, грабки високi, тому й бере ручку широку, як вулиця. Павлова
ручка набагато вужча, але хлопець i з нею скоро вiдстав. Не ладиться в
нього. Шарне косою, зда ться, рiвно й плавко, а вона, клята, замiсть того
щоб рiзати стебло, вiзьме i пiрне носом у землю, залишивши по собi
обчухрану гриву.
- Е-е, - говорить Григорiй, посмiхаючись, - пiсля тво © косовицi не
треба й молотити - все зерно висипалось. Коса, брат, не слуха ться
криворуких. Вона любить, коли з нею лагiдненько, без пасi©... Веди ©© так,
аби п'ятка йшла над самою землею, а гостряк трошки вище.
- Та я ж нiби так i веду.
- То ж тiльки нiби. Голкою криво вколеш - пiд пазур залiзе, а коса...
Дай-но сюди i подивись, як треба.
Оглянув косу, вдарив молоточком у плiшку, махнув сюди-туди брусом по
блискучому лезу, трохи перехилився на правий бiк, потягнув - i золотий
жмуток пшеничних стеблин тихо лiг на покiс... Дивиться Павло, витира
рукавом пiт з чола, а сором залива йому обличчя: там, де покосив шурин, -
стерня, мов щiтка, рiвненька, мiж нею жодно© соломинки, де вiн - наче гуси
поскубали.
- Бачив? - питав Овчаренко, вiддаючи косу. - Тепер пiдеш попереду, а я
за тобою. Та будь моторнiшим, бо можеш без п'ят зостатися. - I вже до
дружини й тещi, якi позаду в'яжуть снопи, кладуть полукiпки та
пiдгромаджують: - Дайте нам води холодненько©, бо зажоха мось.
Згодом Павло таки збагнув секрети незвично© для нього працi, i коса
стала набагато слухнянiшою, а покоси рiвнiшими.
- Нiчого, нiчого, семiнарiя, - хвалив його за полуднем Григорiй. -
Добре пiшло, ©й-бо, добре, я й не сподiвався. Правда, мамо?
Ксеня Григорiвна теж не шкоду теплих слiв:
- Таки гарно, а як поклепа те зараз коси - пiде ще краще. Покiйний
Арсен також був смекалистий. Бувало, вiзьметься за якесь нове дiло, спершу
длуба ться, длуба ться, а потiм, дивись, уже й виходить... - I зiтхнула. -
Було б що косити...
Додому поверталися при мерехтливому свiтлi вечiрньо© зiрницi та
круторогого молодика. Павловi руки й ноги аж гули од при мно© втоми.
По вечерi хотiв ще трохи почитати, та не спромiгся - зразу ж заснув
прямо на подвiр'© просто неба.
Прокинувся вiд першого сонячного промiння, що позолотило йому лице. I
здивувався - тiло було свiже, здорове, наче вночi хтось висмоктав з нього
вчорашню перевтому...
В середу справили обжинки. Мати зв'язала перевеслом докупи кiлька
залишених косарями стеблин - бороду, витеребила з колосся в руку i,
перехрестившись, сипнула зернини на стерню.
- Сiйся, родися, жито-пшениця...
- А щоб росло та буйно квiтувало, годиться примочити, - додав
Овчаренко, висмикуючи кукурудзяний качаник з горла пляшки. - Давай, Олесю,
що бог послав...
У четвер привезли снопи додому - i за коморою вирiс невеличкий
стiжечок. До вечора встигли навiть змолотити першу п'ятнадцятку.
- Значить, - за вечерею мiркувала вголос Ксеня Григорiвна, - ця
п'ятнадцятка дала майже повний корець. У стiжку ма мо шiсть кiп жита i двi
копи без дев'яти снопiв пшеницi. Вважайте, на сво му хлiбцевi перетягнемо
за середину великого посту або хай навiть доплента мось до паски, а далi
хоч бери та й зуби на кiлок вiшай, о-хо-хо...
- Дякуйте, мамо, й за це боговi, - розраджу тещу Григорiй. - Вiдтодi
як при нас живете, з торбами попiдтинню псiв не дрочили, iменем Христовим
не перебивались, то, далебi, й не доведеться.
- Дай господи, щоб не довелося. Ти в мене добрий зять, не зобиджа ш,
крихтою дiлишся, але здобувати тобi ту крихту нелегко, ой, нелегко...
Тi © ночi Павло довго не мiг заснути. Перевертався з боку на бiк,
зажмурював очi, навiть руки клав на вi©, щоб не бачити мiсячно© повенi та
забутися, але вечiрня материна журба не виходила з серця й голови...
Поснiдавши, подякував i сказав матерi:
- Пiду.
- Куди? - сполошилась вона.
- Пошукаю якогось заробiтку.
- Де? Чи не до Пушкаря надумав?
- Нi. Той, знаючи, що я пiд наглядом полiцi©, не вiзьме мене на роботу.
- Схилиш голову перед Колупа м? Хай бог боронить.
- Перед тим не схилюсь, якби й з голоду здихав. Подамся на сусiднi
села, може, щось надибаю.
В розмову втрутився Овчаренко:
- Не вигадуй, Павле, казна-що. Чи я тебе попрiкаю шматком, чи вовком
дивлюся на тебе? Тобi ж ходити в iншi села заказано. Хочеш вскочити ще в
нову бiду? Сиди пока дома. Якось купкою проживемо. Правда, Олесю?
- Правда, голубе мiй, правда, - усмiхнулась Олександра. - Не рипайся,
братику, нiкуди. Може, згодом тобi якась полегкiсть вийде...
Не послухав Павло родинно© ради - пiшов. Не далеко. Вибрався за городи,
перемахнув рiчечку i опинився в Старосiллi. Бiля пансько© брами стрiв
Кузьму.
- О! - зрадiв той. - Про вовка помовка, а вовк з лiсу. Думав увечерi
бiгти до вас.
- Чого?
- Перебалакав з токовим нашого пана, i вiн погодився взяти тебе на
возовицю. Зна ш, молотьба, невправка, людей браку ...
- Ви ж у Пушкаря служили.
- Покинув, ще з весни покинув, хай вiн западеться на рiвному. То пiдеш?
- Спробую, побачимо, що з того вийде.
Виходило спершу не зовсiм ладно, i лановий не раз кидав похмурим оком
на юнака, що невмiло орудував вилами. Порятувало Павла те, що вiн возив
пшеницю на тiк разом з Кузьмою. Бувалий строковик скоро навчив його рiвно
класти хуру, а сам i подавав снопи, i скидав ©х потiм на стiл молотарки.
- Не хапайся, Павле, - заспокоював. - Тихше треба. I не юритуйся.
Мовляв твiй тато, не святi горшки лiплять, навчишся.
Так минув тиждень i настав другий. Увесь день сонце палахкотiло, мов
навiсне. Та, нарештi, стомилось, скотилося з голубо© високостi i
зачепилось за захiдне бескеття, видовжуючи хисткi тiнi i золотячи тiк та
людей на ньому сво©м останнiм промiнням.
Кузьма вже кiнчав скидати снопи барабанщиковi, як на тiк за©хала бричка
повiтово© полiцейсько© управи i з не© зiскочили дво - пристав другого
стану та пушкарянський громадський староста.
- Грабовський! - надсадно гримнув Ткаченко - Сюди!
Павло покинув запрягати коней i пiдiйшов.
- Чого ти тут? - визвiрився Ткаченко.
- А де маю бути?
- Не зна ш? Дома, в Пушкарному i нiде бiльше
- Он воно, Пушкарне, - показав Павло рукою через рiчку. - До нього i
пiвверстви нема.
- На один сажень не ма ш права вiдлучатися.
Почувши галас, Кузьма зiскочив з воза i поспiшив до брички. Машинiст
скинув паса з маховика, аби марно не крутити порожнiм барабаном, --- i
люди потягнулись за Кузьмою. На галас прибiг також збентежений токовий.
- Хто вам дозволив брати на роботу державних злочинцiв? - наскочив на
нього пристав. - Хто дозволив, питаю?
- Яких злочинцiв? - не зрозумiв токовий.
- А от яких, - тицьнув на Грабовського. - Ви зна те, що державним
злочинцям, якi перебувають пiд гласним наглядом полiцi©, всiляка публiчна
дiяльнiсть найсуворiше заборонена?
- Як ви сказали? - заклiпав токовий вiями. - Пуб...
- Публiчна дiяльнiсть, - повторив громадський староста, хихикаючи собi
в вуса.
- А що ж то воно таке?
- Бог його святий зна , - знизав плечима Семен Язикатий. - Однi кажуть
- конокрадство, другi - чаклунство, третi - прелюбодiянi , четвертi...
Говорять рiзне, а толку... Розтовкмачте, пане начальнику, нам,
калiкам-недорiкам, що то за киселиця-печериця i для чого годиться. Бо ж,
самi бачите, кругом - мужва репана, на всi ноги наче кована, а насправдi
неодукована, коли уже щось нашняпить, то й додому не потрапить, поки не
розшолопа .
- Розтовкмачте, розтовкмачте, - посипалося з натовпу.
Тепер настала черга клiпати Ткаченку.
- Слухай, Матвiю, - звернувся до нього Грабовський. - Раджу тобi, не
клей дурня i не забивай людям баки. Публiчна дiяльнiсть до сьогоднiшньо©
молотьби найменшого вiдношення не ма , а заборонити менi возити снопи за
дво -тро гiн вiд рiдного села нiхто не може. Не подумавши, ти таке
втелющив: публiчна дiяльнiсть на току...
- Оце так розтлумачив, - пiдхопив Язикатий - А то - конокрадство,
прелюбодiянi ... Свята темнота, господи прости. Але й ти, Павле, трохи
той... Хiба ж пан пристав кле©ли дурня? У них i так гарно виходить, не
треба навмисно кле©ти, бо скоро можна заблеяти. На плечах пана начальника
голова гай-гай... Нiби публiчна i, мовляв той шляхтич, бардзо слiчна...
Люди затуляли роти кулаками, щоб не зареготати, а Ткаченко стояв нi в
сих нi в тих. Ледве спромiгся на слово.
- Iди з-перед очей! - гримнув на старосту.
Той одступився i ледве чутно процiдив:
- Придурок.
Хтось, не стримавшись, бризнув смiхом.
--Що ти сказав? - пiдстрибнув пристав до старости.
- Нiчого, йбо-присейбо.
- Брешеш.
- Хто бреше, тому легше...
Пристав ледве перевiв дух.
- Ось тобi мiй наказ, - вимовив офiцiйно, немовби продиктував. - Зараз
же пiдеш, нi, не пiдеш, а побiжиш у Рясне.
- Свят, свят, - перехрестився Язикатий. - Та в мене ж мозолi...
- Побiжиш i передаси урядниковi: я звелiв посадити тебе на тиждень у
холодну.
- Передати i зразу ж вертати додому?
- Вiдсидиш, а потiм повернешся.
- Це вже зовсiм кепсько. Подумайте сво ю розумною головою: жнива,
молотьба, подушне збирати, скрiзь гаряча пора, а староста бомки б' , у
холоднiй байдику ... А може, я завтра подамся в Рясне, бо ж он уже сонечко
зайшло, а свiт не близький. Або дозвольте замiсть волосно© буцегарнi
одсидiти в мо©й розправi. Я там так запруся-зачинюся, що нiхто мене
звiдтiля не виколупа . Зволите?
- Геть! - ще гiрше озлився пристав.
Староста, вдаючи зляканого, позадкував за спину пристава, знизав
дивакувате плечима i показав язика.
Матвiй ступив до Грабовського.
- А ти, розбiйнику, сiдай на бричку та й по©деш зi мною.
- Куди?
- В Охтирку.
- Чого?
- Там побачиш. Гайда.
- Не по©ду.
- Що-о?
Пристав вихопив у фурмана батiг i кинувся на неслухнянця, однак дорогу
йому заступив Кузьма з вилами в руках.
- Стань! Тут тобi жаба цицьки дасть...
Пристав пополотнiв. Одступився, вiддав батога фурмановi, мить помовчав
i заговорив спокiйнiше.
- Завтра, Грабовський, - в управу.
- Письмовий наказ справника ?
- Зараз буде.
Ткаченко хапливо пошарив у кишенях, але нiчого не знайшов.
- Дайте паперу й олiвця, - звелiв токовому. - Я все забув на службi.
- У мене нема. Покликати вагаря?
- Гукайте.
- Оце так штукерiя, мосьпане, - вставив Язикатий. - При©хали купцi з
Бару, i нi грошей, нi товару...
Пристав обернувся до нього.
- Знову гишаки?
- Бог з вами, пане начальнику, нiяких гишакiв. Розповiдаю хлопцям про
прицюцинувату Хiврю...
- Замовкни!
- Нiчим не вгодиш вам, як отiй болячцi, чiпля тесь до всього...
- Одсидиш у холоднiй, - перебив пристав, - не тиждень, а два.
- А може, мiсяць, аби кругло вже було...
Вагар принiс папiр та олiвець. Пристав написав розпорядження,
простягнув Грабовському.
- Завтра будь у повiтовiй управi.
Павло переглянув незграбну писанину, склав аркуш учетверо, роздер,
кинув на землю i притоптав ногою.
- Що ти зробив, гайдамако?! - ледь не захлинувся Ткаченко.
- Не бачиш?
- Збитку шся над державним документом?
- Це такий документ, як ти державний муж. Недолуга записулька. Краще
мовчи, бо зараз прочитаю людям, що там наварнякано, то засмiють. "По
получению оного ордера ниже слiдующий..." Так у тебе завжди виходило i в
бурсi. А до управи прийду тодi, коли отримаю наказ справника, за його
пiдписом та печаткою.
- Ах, бунт!! - зарепетував пристав. - Знущання над представником влади?
Пам'ятатимеш, розбiйнику, пам'ятатимеш!..
Вiн притьмом вихопився на бричку, i вона погуркотiла з току, збивши
густу куряву.
- З богом, Парасю, доки трапляються люди, - тюкнув Семен Язикатий. -
Отож загорений, отож навiжений. Таке молоде, а вже скажене. Виродиться ж!
Прямо-таки нi в тин, нi в ворота судариня криворота. - Вiн трохи помовчав,
дивлячись на паперовi клаптi, викинутi Грабовським, i спохмурнiв. - На
цьому, добрi люди, словi бувайте здоровi, а я пiду до Рясного виконать
волю дурного. Спокутую там, Павле, i тво©, i сво© нинiшнi грiхи та, може,
тим часом складу якусь кумедiю о тiм, як нинi молотили i Колупая-мармолая
публiчно зганьбили.
31_
Довго й терпляче ждав Грабовський виклику повiтово© управи, старанно
готувався до розмови з Арцибашевим або Матушинським, але Охтирка мовчала,
наче ©й зацiпило. Пристав теж бiльше не навiдувався. Не подавав голосу,
також волосний урядник, котрому насамперед належало здiйснювати гласний
полiцейський нагляд за полiтичним засланцем.
Так минув мiсяць, минув другий, перевалило за половину й на третiй.
Наступила осiнь. Небо ставало хмарним, часто загорталося бурими хмарами,
бризкало дрiбними дощами. Спорожнiлi вiд плодiв садки натягували на себе
жовтогарячу намiтку, тривожно перешiптувалися i вмивалися холодними
росами.
Тяжко Павловi без дiла дома. Нема куди подiти себе, нема за що руки
зачепити. Попросив, щоб не заважали йому, - сам збиратиме городину. Всьому
дав хазяйський лад: картопля, перебрана на крупнiшу й дрiбнiшу, лежить у
льоху двома купами, а на третiй купi мiшма - буряки та морква; кабаки - в
сiнях; вiнки часнику та цибулi висять на горищi. Постягував картоплиння,
огудину i спалив, а весь город перекопав. Знiчев'я й тин полагодив.
- От бачиш, - радiв Овчаренко, - знайшлась робота Привчайся до всього,
знаного за плечима не носити
Поробивши усе в господарствi, Павло скрушно розвiв руками: '
- За що ж тепер братися?
Книжки б читав, та де ©х дiстати. Тi, якi пощастило роздобути в
слободi, давно поперечитував У сусiднi села не пiдеш, шукаючи книжок, -
заборонено. I громадський староста, якого навiду Павло, радить поки що
нiкуди не вiдлучатися.
- Потерпи, хлопче, трохи. Може ж трапитися таке: ти тiльки за ворота, а
тут хтось iз повiту чи волостi - гульк, i Колупа вi ковiнька на руку.
Коли б уже скiнчились польовi роботи i випав снiг, мiрку Павло,
вештаючись по подвiр'©. Може, взимку пощастить зiбрати сiльську молодь у
себе дома. Щоправда, надiя на те невелика. Хлопцi настороженi, побоюються,
а дiвчата й поготiв. Навiть Антiн Щербак, ровесник i товариш по школi, - i
цей жодного разу не заходив у хату, хоч у попереднi роки, як Павло бував
на вакацiях з бурси та семiнарi©, прибiгав майже щодня.
Власне, нема чого ремствувати й сердитися на колишнiх товаришiв та
друзiв, вони просто заляканi. Слободою он не перестають ширитися рiзнi
поголоски, страшнi й лиховiснi: паламаришин семiнарист, мовляв, проти бога
й царя, душогуб, стрiляв у якогось губернатора, але не вцiлив, з глузду
зсунувся, вночi на зорi заводнi валу ...
На тому тижнi сам Семен Язикатий чув, як старий Колупай говорив людям
коло Тимощино© монопольки:
- Той паламаренко нако©в стiльки, що в Харковi i в столицi розiбрати не
годнi. З якоюсь бандою був зв'язаний, обкрадали банки, лавки, хати, кiлька
невинних душ на той свiт спровадили, в церквi iкони побили, а золоте
панiкадило забрали й довго переховували у гнойовиську... Зараз усе
розкопу ться, а як зведеться докупи, то не минути йому, сибiрному,
шибеницi... Стережiться його i дiтям закажiть... Полiцiя бачить, хто чим
диха i з ким кумпанiю водить...
От i спробуй запросити когось у хату...
- До тебе можна? - почув Грабовський з вулицi.
Бiля ворiт стояв новий пушкарнянський паламар Грицько Любинський, якого
позаторiк виключили з семiнарi© за неуспiшнiсть.
- Заходь, коли треба.
- Давно збираюсь навiдати, - говорив несподiваний гiсть уже в хатi,
скинувши шапку i сiвши на ослонi, - але нiяк не мiг знайти вiльно©
хвилини. Грошовi справи парафi© зовсiм занедбанi й заплутанi, не знайти ©м
нi початку, нi кiнця, як пiсля свiтового потопу. Книга облiку
новонароджених та усопших третiй рiк не ведеться. Однi папiрцi валяються
по шухлядах, а в тих папiрцях, написаних абияк, часто вiдсутнi не лише
роки, мiсяцi та число народження, але й iмена винуватцiв торжества...
- Обухiвському нiколи тим займатися.
- Та нiколи ж. Оце, думаю, якби наскочив благочинний або якесь iнше
начальство, то заварилася б каша...
- Нiчого не завариться. Обухiвський всюди попiдмащував i попiдкручував.
- Можливо, й так, я ще не обнюхався, не знаю. Словом, невесело... А
хочеться ж погомонiти, згадати нашу минувшину, хлопцiв-друзяк, подiлитись
новинами з полiтичного та всiлякого iншого життя-буття. Сам зна ш, яке
культурне товариство у цiй богом забутiй слободi. Кожен зарився у свiй
барлiг: не хоче й носа показати на громаду, повiдати свiтовi сво© думи та
почування, а в Обухiвського завжди то гостина, то похмiлля пiсля не©... В
такому оточеннi легко обернутися на тупорилого крота.
документацi© на пiднаглядних, а тим паче по Ряснянськiй волостi, входить
до обов'язкiв пристава другого стану. Саме Ткаченко мусив, уважно
переглянувши привезенi разом з арештантом документи, побачити, яких даних
браку там, i через городового зажадати ©х вiд харкiвського полiцмейстера,
допитати семiнариста i доповiсти, за вiдсутнiстю справника, Матушинському.
А що вiн зробив? Вiдношення полiцмейстера та копiю постанови майора
Сазонова засунув у шухляду, в'язня запхнув у камеру, не забезпечивши його
навiть державними харчами... Служить, назива ться. Дума , якщо старий
Ткаченко вiдпровадив не одну пiдводу подарункiв у Харкiв, аби прилiпити
свого придуркуватого сина при повiтовiй полiцейськiй управi, то йому все
сходитиме з рук...
Повернувшись з Харкова, справник розпочав довге й нудне листування з
губернатором, щоб роздобути необхiднi матерiали про Грабовського i завести
на нього окрему справу. А губернаторова канцелярiя теж неповоротка й
недолуга. Ти ©й ставиш десять запитань, а вона ледве вiдповiсть на одне,
та й то плутано: робiть то офiцiйний, то неофiцiйний нагляд. А потiм, не
морочачи довго голови, бахнула: "...независимо от гласного надзора...
учредить за Грабовским и негласный полицейский надзор". Довелось чекати,
доки iмператор "высочайше повелеть соизволил".
Тепер стало яснiше i можна конкретно поговорити з Грабовським, точно
викласти перед ним перспективи та заразом узяти в нього данi для книги про
пiднаглядних. Геть негласний нагляд, геть сiльських шпигiв та сексотiв!
Вистачить гласних очей повiтового пристава i волосного урядника. Правда,
ряснянський урядник не дуже запопадливий, не дуже охочий до вистежування
та рапортiв, але те, може, й на краще...
Арцибашев i сам не збагне чому, але пройма ться спiвчуттям до
Грабовського, особливо пiсля того, як дiзнався вiд Ткаченка, що родина
покiйного пушкарнянського паламаря живе в тяжких злиднях. Звiдкiля йде це
спiвчуття? Можливо, вiд деяко© бiографiчно© спорiдненостi: адже його,
справникiв, батько був також паламарем сiльсько© церкви, теж помер
молодим, залишивши на руках дружини чималу сiм'ю, i вiн, теперiшнiй
охтирський справник, тодiшнiй студент другого курсу сiльськогосподарського
iнституту, мусив покинути навчання, розпрощатися з мрi ю стати агрономом i
ступив на полiцейську стезю.
Слизька й гидка ця стезя, однак тiльки завдяки ©й вiн, найстарший син,
пожертвувавши собою, допомiг матерi поставити на ноги молодших дiтей. Тодi
було шкода ©х, братiв та сестер, а тепер - себе, сво © молодостi, сво©х
юначих сил, розтриньканих на поцяцькованiй тумбi городового, на жорсткому
стiльцi пристава, сво © золото© мрi©, поховано© дочасно й заживо. Вже
старий, з срiблястими скронями, з перетлiлими почуттями, але й зараз,
iнодi ©дучи в село, дивиться на зеленi поля, мов на чари. А потiм,
стомившись тихим напливом виколисаного в марах, та недосягненного щастя,
почува себе обiкраденим i нещасним, наче поверта ться з цвинтаря пiсля
похорону найближчо©, найдорожчо© людини...
Можливо, те спiвчуття живиться й iншим джерелом. Справник болiсно
пережива гiрку долю сво © сестри Васси. Невдало склалося життя
наймолодшо© Арцибашево©. Чоловiк загинув на росiйсько-турецькому фронтi, а
вона, квола й хвороблива вiд природи, залишилася з маленьким сином.
Славним хлопцем рiс Фаня - допитливим, веселим, запальним. Закiнчив бурсу
з похвальним листом. Вступив до семiнарi©, прекрасно вчився i - який
дивовижний збiг! - позаторiк був ув'язнений за читання та розповсюдження
якихось дурних прокламацiй. Васса мало не померла з горя. При©здила сюди,
по пораду та допомогу до брата, а вiн ©здив у Тулу. Всiлякими правдами й
неправдами ледве домiгся визволення i повернення племiнника в семiнарiю.
А хто ж допоможе вдовицi Грабовськiй, ©© синовi, що по сво©й
недосвiдченостi потрапив у бiду? Могла б попросити заступництва хiба в
охтирського пристава другого стану Матвiя Ткаченка, але цей земляк чомусь
тiльки прискаржу семiнариста, силку ться затоптати в багно, ладен у ложцi
води втопити, живцем з'©сти...
У дверi постукали, i справник стомлено пiдвiв голову.
- Зайдiть.
Коли вiдвiдувач увiйшов, Арцибашев аж вiдхитнувся: здалось, перед ним
стояв його рiдний небiж - невисокий на зрiст, худорлявий, чорночубий, у
потрiпанiй семiнарськiй шинелi, босонiж...
- Фаня... - самi прошепотiли губи. - А де ж мама?
- © не викликали, - вiдповiв прибулий. - Ряснянський урядник звелiв
менi одному йти.
- Грабовський? - отямивсь Арцибашев.
- Так, Павло Арсенович, з слободи Пушкарно©.
Арцибашев нарештi приборкав свою спантеличенiсть i в думцi вилаяв себе
- такий старий i стрiляний за ць, а нараз розгубився...
- Сiдайте, - показав на стiлець.
Павло здивований: Ткаченко не запрошував сiдати, а цей, такий значний
начальник...
Присiв, оглядiвся. В кабiнетi чисто, свiтло, стiл застелений важкою
темно-зеленою скатеркою, на ньому двi купи книжок, в полив'яному сло©ку
цiла батарея старанно пiдструганих кольорових олiвцiв.
Диву ться також справник, придивляючись до Грабовського. Цей хлопець
трохи нiби й схожий на Фаню, але в деталях - нi, у ньому сво ,
неповторне, виразно пiдкреслене. Чорне волосся, зачесане назад, спереду
збрижене ледве помiтними хвилями, що переливаються при мним вiдблиском,
високе й широке чоло свiтиться споко м, людським благородством i
фiлософiчною мудрiстю; лискучi брови в стрiмкому розльотi, а очi... О,
такi не часто стрiнеш - великi, густо залитi свiтлою блакиттю, з
мерехтливими, як зорi, зiницями.
- Як пожива те дома?
Блакить юнакових очей спалахнула, i в нiй Арцибашев прочитав iнше
запитання - чого це раптом у повiтовiй полiцейськiй управi цiкавляться
життям полiтичного злочинця, ворога царського трону, засланого в рiдне
село?
- У матерi, кажуть, хата згорiла.
- Шурин уже купив iншу, хоч грошi ще не всi виплатив.
- Новий врожай також згорiв?
- Нi, вiн був на нивi.
- Багато землi ма те?
- Десятину поля та пiвдесятини городу.
Справник зiтхнув i хвильку помовчав.
- На чи му утриманнi перебува те?
- На шуриновому. Мати хвора.
- Якесь ремесло зна те?
- Нiякого.
Арцибашев знову помовчав, дивлячись кудись у куток.
- Строк свого заслання зна те?
- Не знаю.
- Чималий. За царським повелiнням - два роки, рахуючи вiд учорашнього
дня.
- Вiдлучатися з дому можна? На заробiтки.
- В тому-то й бiда, що суворо заборонено.
- А з чого жити? Не можу ж я сидiти дармо©дом на ши© в шурина?
- Шурин хлiбороб?
- Кравець. Вiн непоганий чоловiк, але ж ма власну сiм'ю, утриму тещу,
мусить розраховуватися за хату.
- Не дуже весело, - похитав головою справник. - А що ж будемо робити,
як вiдбуватимемо покарання?
Грабовський знизав плечима. Арцибашев бачив: юнак не хитру , не
прикида ться - справдi не зна , як пережити два майбутнi роки... Чим же
йому допомогти? Не тiльки повiтовий справник, але й губернатор не ма
права не лише скасувати, а й навiть порушити "высочайшее повеление". Це
компетенцiя мiнiстра внутрiшнiх справ. Доведеться просто зажмурити очi й
нiби нiчого не помiчати.
- Якi документи ма те при собi?
- Нiяких.
- А де метрична довiдка, свiдоцтво про закiнчення бурси?
- Залишилися в семiнарi©.
- Зна те, що ви вiдчисленi з семiнарi©?
- Чув.
Арцибашев потер скронi. Витягнув з шухляди аркуш i простягнув
Грабовському.
- Оце вам свiдоцтво на право проживання в Пушкарному.
Грабовський, переглянувши папiр, гiрко посмiхнувся.
- Цiкаво сказано: "На свободное проживательство в селе Пушкарном... с
тем, чтобы... нигде, кроме Пушкарного, не проживал". Грамотно i точно.
Свободно...
- То ваш однослобожанин Ткаченко компонував, а вiн до такого дiла
нахилiв не ма . Зрештою, хоч яким кострубатим це свiдоцтво, суть присуду
воно переда вiрно.. Хочу сказати вам ось що: кожен мусить умiти питати та
витлумачувати державнi документи, так би мовити, на свою користь, - дечого
в них не помiчати, iнакше трактувати... Пере©жджати на довготривале
мешкання в якийсь iнший населений пункт з Пушкарного вам заборонено,
однак, як говорив поет, правила без виняткiв не iснують... Ви мене
розумi те?
- Зда ться...
- От i гаразд. А зараз зайдiть до пристава Ткаченка, дасте йому деякi
вiдомостi про себе для нашо© документацi© i - з богом. Та частiше
оглядайтеся, хто довкола вас вешта ться, остерiгайтеся в розмовах... Ех,
молодiсть, молодiсть...
Вражений, вийшов Павло од справника...
30_
Настали довгожданi жнива. На полях зашарудiли серпи, коси, граблi,
закрутилися в'юрки, перевесла. Токи вiдгукнулись глухим гупанням. Дим, що
струмував з коминкiв, запах свiжим хлiбом. У хатах i подвiр'ях
посвiтлiшало. Обличчя людей стали веселiшими, на них заграв житт радiсний
рум'янець.
На вулицi чути:
- Магайбi, Ганно!
- Спасибi, i вам магайбi, Докi !
- Нового хлiбця вже покуштували?
- Слава Всевишньому. Ще не мололи, але в ступi натовкли, то й спекла
коржi з маком. А ви не куштували ще?
- Мiй старий кинув на жорна цiлу мiрку, вийшли i буханцi, i пироги, i
вареники.
- Молiмо бога, аби й на той рiк зарятував наших дiток.
- Ой, молiмо, молiмо, сусiдонько. Все в його руках...
Повеселiшало також у хатi Грабовських. Тамто© недiлi Ксеня Григорiвна
пiсля церковно© вiдправи ходила в поле i повернулась якоюсь нiби
вiдмолодiлою.
- Можна починати, - сказала врочисто. - I треба, бо через чотири-п'ять
днiв колос потече.
У вiвторок раненько всi ю сiм' ю вийшли на ниву, i Павло вперше оглянув
©© очима дорослого. Невелика нива - всього десятина. На трьох чвертках
цi © десятини шарудять стиглим колоссям пшениця арнаутка i жито, четверта
ще зелена й перiста, бо вона пiд яровиною: тут по клаптику всього - i
ячменю, i проса, i гречки, i гороху, i кукурудзи, i соняшникiв попiд
межею.
Взялися у двi коси. Спершу перед вiв Григорiй. Вiн - цибатий, кiсся у
нього довге, грабки високi, тому й бере ручку широку, як вулиця. Павлова
ручка набагато вужча, але хлопець i з нею скоро вiдстав. Не ладиться в
нього. Шарне косою, зда ться, рiвно й плавко, а вона, клята, замiсть того
щоб рiзати стебло, вiзьме i пiрне носом у землю, залишивши по собi
обчухрану гриву.
- Е-е, - говорить Григорiй, посмiхаючись, - пiсля тво © косовицi не
треба й молотити - все зерно висипалось. Коса, брат, не слуха ться
криворуких. Вона любить, коли з нею лагiдненько, без пасi©... Веди ©© так,
аби п'ятка йшла над самою землею, а гостряк трошки вище.
- Та я ж нiби так i веду.
- То ж тiльки нiби. Голкою криво вколеш - пiд пазур залiзе, а коса...
Дай-но сюди i подивись, як треба.
Оглянув косу, вдарив молоточком у плiшку, махнув сюди-туди брусом по
блискучому лезу, трохи перехилився на правий бiк, потягнув - i золотий
жмуток пшеничних стеблин тихо лiг на покiс... Дивиться Павло, витира
рукавом пiт з чола, а сором залива йому обличчя: там, де покосив шурин, -
стерня, мов щiтка, рiвненька, мiж нею жодно© соломинки, де вiн - наче гуси
поскубали.
- Бачив? - питав Овчаренко, вiддаючи косу. - Тепер пiдеш попереду, а я
за тобою. Та будь моторнiшим, бо можеш без п'ят зостатися. - I вже до
дружини й тещi, якi позаду в'яжуть снопи, кладуть полукiпки та
пiдгромаджують: - Дайте нам води холодненько©, бо зажоха мось.
Згодом Павло таки збагнув секрети незвично© для нього працi, i коса
стала набагато слухнянiшою, а покоси рiвнiшими.
- Нiчого, нiчого, семiнарiя, - хвалив його за полуднем Григорiй. -
Добре пiшло, ©й-бо, добре, я й не сподiвався. Правда, мамо?
Ксеня Григорiвна теж не шкоду теплих слiв:
- Таки гарно, а як поклепа те зараз коси - пiде ще краще. Покiйний
Арсен також був смекалистий. Бувало, вiзьметься за якесь нове дiло, спершу
длуба ться, длуба ться, а потiм, дивись, уже й виходить... - I зiтхнула. -
Було б що косити...
Додому поверталися при мерехтливому свiтлi вечiрньо© зiрницi та
круторогого молодика. Павловi руки й ноги аж гули од при мно© втоми.
По вечерi хотiв ще трохи почитати, та не спромiгся - зразу ж заснув
прямо на подвiр'© просто неба.
Прокинувся вiд першого сонячного промiння, що позолотило йому лице. I
здивувався - тiло було свiже, здорове, наче вночi хтось висмоктав з нього
вчорашню перевтому...
В середу справили обжинки. Мати зв'язала перевеслом докупи кiлька
залишених косарями стеблин - бороду, витеребила з колосся в руку i,
перехрестившись, сипнула зернини на стерню.
- Сiйся, родися, жито-пшениця...
- А щоб росло та буйно квiтувало, годиться примочити, - додав
Овчаренко, висмикуючи кукурудзяний качаник з горла пляшки. - Давай, Олесю,
що бог послав...
У четвер привезли снопи додому - i за коморою вирiс невеличкий
стiжечок. До вечора встигли навiть змолотити першу п'ятнадцятку.
- Значить, - за вечерею мiркувала вголос Ксеня Григорiвна, - ця
п'ятнадцятка дала майже повний корець. У стiжку ма мо шiсть кiп жита i двi
копи без дев'яти снопiв пшеницi. Вважайте, на сво му хлiбцевi перетягнемо
за середину великого посту або хай навiть доплента мось до паски, а далi
хоч бери та й зуби на кiлок вiшай, о-хо-хо...
- Дякуйте, мамо, й за це боговi, - розраджу тещу Григорiй. - Вiдтодi
як при нас живете, з торбами попiдтинню псiв не дрочили, iменем Христовим
не перебивались, то, далебi, й не доведеться.
- Дай господи, щоб не довелося. Ти в мене добрий зять, не зобиджа ш,
крихтою дiлишся, але здобувати тобi ту крихту нелегко, ой, нелегко...
Тi © ночi Павло довго не мiг заснути. Перевертався з боку на бiк,
зажмурював очi, навiть руки клав на вi©, щоб не бачити мiсячно© повенi та
забутися, але вечiрня материна журба не виходила з серця й голови...
Поснiдавши, подякував i сказав матерi:
- Пiду.
- Куди? - сполошилась вона.
- Пошукаю якогось заробiтку.
- Де? Чи не до Пушкаря надумав?
- Нi. Той, знаючи, що я пiд наглядом полiцi©, не вiзьме мене на роботу.
- Схилиш голову перед Колупа м? Хай бог боронить.
- Перед тим не схилюсь, якби й з голоду здихав. Подамся на сусiднi
села, може, щось надибаю.
В розмову втрутився Овчаренко:
- Не вигадуй, Павле, казна-що. Чи я тебе попрiкаю шматком, чи вовком
дивлюся на тебе? Тобi ж ходити в iншi села заказано. Хочеш вскочити ще в
нову бiду? Сиди пока дома. Якось купкою проживемо. Правда, Олесю?
- Правда, голубе мiй, правда, - усмiхнулась Олександра. - Не рипайся,
братику, нiкуди. Може, згодом тобi якась полегкiсть вийде...
Не послухав Павло родинно© ради - пiшов. Не далеко. Вибрався за городи,
перемахнув рiчечку i опинився в Старосiллi. Бiля пансько© брами стрiв
Кузьму.
- О! - зрадiв той. - Про вовка помовка, а вовк з лiсу. Думав увечерi
бiгти до вас.
- Чого?
- Перебалакав з токовим нашого пана, i вiн погодився взяти тебе на
возовицю. Зна ш, молотьба, невправка, людей браку ...
- Ви ж у Пушкаря служили.
- Покинув, ще з весни покинув, хай вiн западеться на рiвному. То пiдеш?
- Спробую, побачимо, що з того вийде.
Виходило спершу не зовсiм ладно, i лановий не раз кидав похмурим оком
на юнака, що невмiло орудував вилами. Порятувало Павла те, що вiн возив
пшеницю на тiк разом з Кузьмою. Бувалий строковик скоро навчив його рiвно
класти хуру, а сам i подавав снопи, i скидав ©х потiм на стiл молотарки.
- Не хапайся, Павле, - заспокоював. - Тихше треба. I не юритуйся.
Мовляв твiй тато, не святi горшки лiплять, навчишся.
Так минув тиждень i настав другий. Увесь день сонце палахкотiло, мов
навiсне. Та, нарештi, стомилось, скотилося з голубо© високостi i
зачепилось за захiдне бескеття, видовжуючи хисткi тiнi i золотячи тiк та
людей на ньому сво©м останнiм промiнням.
Кузьма вже кiнчав скидати снопи барабанщиковi, як на тiк за©хала бричка
повiтово© полiцейсько© управи i з не© зiскочили дво - пристав другого
стану та пушкарянський громадський староста.
- Грабовський! - надсадно гримнув Ткаченко - Сюди!
Павло покинув запрягати коней i пiдiйшов.
- Чого ти тут? - визвiрився Ткаченко.
- А де маю бути?
- Не зна ш? Дома, в Пушкарному i нiде бiльше
- Он воно, Пушкарне, - показав Павло рукою через рiчку. - До нього i
пiвверстви нема.
- На один сажень не ма ш права вiдлучатися.
Почувши галас, Кузьма зiскочив з воза i поспiшив до брички. Машинiст
скинув паса з маховика, аби марно не крутити порожнiм барабаном, --- i
люди потягнулись за Кузьмою. На галас прибiг також збентежений токовий.
- Хто вам дозволив брати на роботу державних злочинцiв? - наскочив на
нього пристав. - Хто дозволив, питаю?
- Яких злочинцiв? - не зрозумiв токовий.
- А от яких, - тицьнув на Грабовського. - Ви зна те, що державним
злочинцям, якi перебувають пiд гласним наглядом полiцi©, всiляка публiчна
дiяльнiсть найсуворiше заборонена?
- Як ви сказали? - заклiпав токовий вiями. - Пуб...
- Публiчна дiяльнiсть, - повторив громадський староста, хихикаючи собi
в вуса.
- А що ж то воно таке?
- Бог його святий зна , - знизав плечима Семен Язикатий. - Однi кажуть
- конокрадство, другi - чаклунство, третi - прелюбодiянi , четвертi...
Говорять рiзне, а толку... Розтовкмачте, пане начальнику, нам,
калiкам-недорiкам, що то за киселиця-печериця i для чого годиться. Бо ж,
самi бачите, кругом - мужва репана, на всi ноги наче кована, а насправдi
неодукована, коли уже щось нашняпить, то й додому не потрапить, поки не
розшолопа .
- Розтовкмачте, розтовкмачте, - посипалося з натовпу.
Тепер настала черга клiпати Ткаченку.
- Слухай, Матвiю, - звернувся до нього Грабовський. - Раджу тобi, не
клей дурня i не забивай людям баки. Публiчна дiяльнiсть до сьогоднiшньо©
молотьби найменшого вiдношення не ма , а заборонити менi возити снопи за
дво -тро гiн вiд рiдного села нiхто не може. Не подумавши, ти таке
втелющив: публiчна дiяльнiсть на току...
- Оце так розтлумачив, - пiдхопив Язикатий - А то - конокрадство,
прелюбодiянi ... Свята темнота, господи прости. Але й ти, Павле, трохи
той... Хiба ж пан пристав кле©ли дурня? У них i так гарно виходить, не
треба навмисно кле©ти, бо скоро можна заблеяти. На плечах пана начальника
голова гай-гай... Нiби публiчна i, мовляв той шляхтич, бардзо слiчна...
Люди затуляли роти кулаками, щоб не зареготати, а Ткаченко стояв нi в
сих нi в тих. Ледве спромiгся на слово.
- Iди з-перед очей! - гримнув на старосту.
Той одступився i ледве чутно процiдив:
- Придурок.
Хтось, не стримавшись, бризнув смiхом.
--Що ти сказав? - пiдстрибнув пристав до старости.
- Нiчого, йбо-присейбо.
- Брешеш.
- Хто бреше, тому легше...
Пристав ледве перевiв дух.
- Ось тобi мiй наказ, - вимовив офiцiйно, немовби продиктував. - Зараз
же пiдеш, нi, не пiдеш, а побiжиш у Рясне.
- Свят, свят, - перехрестився Язикатий. - Та в мене ж мозолi...
- Побiжиш i передаси урядниковi: я звелiв посадити тебе на тиждень у
холодну.
- Передати i зразу ж вертати додому?
- Вiдсидиш, а потiм повернешся.
- Це вже зовсiм кепсько. Подумайте сво ю розумною головою: жнива,
молотьба, подушне збирати, скрiзь гаряча пора, а староста бомки б' , у
холоднiй байдику ... А може, я завтра подамся в Рясне, бо ж он уже сонечко
зайшло, а свiт не близький. Або дозвольте замiсть волосно© буцегарнi
одсидiти в мо©й розправi. Я там так запруся-зачинюся, що нiхто мене
звiдтiля не виколупа . Зволите?
- Геть! - ще гiрше озлився пристав.
Староста, вдаючи зляканого, позадкував за спину пристава, знизав
дивакувате плечима i показав язика.
Матвiй ступив до Грабовського.
- А ти, розбiйнику, сiдай на бричку та й по©деш зi мною.
- Куди?
- В Охтирку.
- Чого?
- Там побачиш. Гайда.
- Не по©ду.
- Що-о?
Пристав вихопив у фурмана батiг i кинувся на неслухнянця, однак дорогу
йому заступив Кузьма з вилами в руках.
- Стань! Тут тобi жаба цицьки дасть...
Пристав пополотнiв. Одступився, вiддав батога фурмановi, мить помовчав
i заговорив спокiйнiше.
- Завтра, Грабовський, - в управу.
- Письмовий наказ справника ?
- Зараз буде.
Ткаченко хапливо пошарив у кишенях, але нiчого не знайшов.
- Дайте паперу й олiвця, - звелiв токовому. - Я все забув на службi.
- У мене нема. Покликати вагаря?
- Гукайте.
- Оце так штукерiя, мосьпане, - вставив Язикатий. - При©хали купцi з
Бару, i нi грошей, нi товару...
Пристав обернувся до нього.
- Знову гишаки?
- Бог з вами, пане начальнику, нiяких гишакiв. Розповiдаю хлопцям про
прицюцинувату Хiврю...
- Замовкни!
- Нiчим не вгодиш вам, як отiй болячцi, чiпля тесь до всього...
- Одсидиш у холоднiй, - перебив пристав, - не тиждень, а два.
- А може, мiсяць, аби кругло вже було...
Вагар принiс папiр та олiвець. Пристав написав розпорядження,
простягнув Грабовському.
- Завтра будь у повiтовiй управi.
Павло переглянув незграбну писанину, склав аркуш учетверо, роздер,
кинув на землю i притоптав ногою.
- Що ти зробив, гайдамако?! - ледь не захлинувся Ткаченко.
- Не бачиш?
- Збитку шся над державним документом?
- Це такий документ, як ти державний муж. Недолуга записулька. Краще
мовчи, бо зараз прочитаю людям, що там наварнякано, то засмiють. "По
получению оного ордера ниже слiдующий..." Так у тебе завжди виходило i в
бурсi. А до управи прийду тодi, коли отримаю наказ справника, за його
пiдписом та печаткою.
- Ах, бунт!! - зарепетував пристав. - Знущання над представником влади?
Пам'ятатимеш, розбiйнику, пам'ятатимеш!..
Вiн притьмом вихопився на бричку, i вона погуркотiла з току, збивши
густу куряву.
- З богом, Парасю, доки трапляються люди, - тюкнув Семен Язикатий. -
Отож загорений, отож навiжений. Таке молоде, а вже скажене. Виродиться ж!
Прямо-таки нi в тин, нi в ворота судариня криворота. - Вiн трохи помовчав,
дивлячись на паперовi клаптi, викинутi Грабовським, i спохмурнiв. - На
цьому, добрi люди, словi бувайте здоровi, а я пiду до Рясного виконать
волю дурного. Спокутую там, Павле, i тво©, i сво© нинiшнi грiхи та, може,
тим часом складу якусь кумедiю о тiм, як нинi молотили i Колупая-мармолая
публiчно зганьбили.
31_
Довго й терпляче ждав Грабовський виклику повiтово© управи, старанно
готувався до розмови з Арцибашевим або Матушинським, але Охтирка мовчала,
наче ©й зацiпило. Пристав теж бiльше не навiдувався. Не подавав голосу,
також волосний урядник, котрому насамперед належало здiйснювати гласний
полiцейський нагляд за полiтичним засланцем.
Так минув мiсяць, минув другий, перевалило за половину й на третiй.
Наступила осiнь. Небо ставало хмарним, часто загорталося бурими хмарами,
бризкало дрiбними дощами. Спорожнiлi вiд плодiв садки натягували на себе
жовтогарячу намiтку, тривожно перешiптувалися i вмивалися холодними
росами.
Тяжко Павловi без дiла дома. Нема куди подiти себе, нема за що руки
зачепити. Попросив, щоб не заважали йому, - сам збиратиме городину. Всьому
дав хазяйський лад: картопля, перебрана на крупнiшу й дрiбнiшу, лежить у
льоху двома купами, а на третiй купi мiшма - буряки та морква; кабаки - в
сiнях; вiнки часнику та цибулi висять на горищi. Постягував картоплиння,
огудину i спалив, а весь город перекопав. Знiчев'я й тин полагодив.
- От бачиш, - радiв Овчаренко, - знайшлась робота Привчайся до всього,
знаного за плечима не носити
Поробивши усе в господарствi, Павло скрушно розвiв руками: '
- За що ж тепер братися?
Книжки б читав, та де ©х дiстати. Тi, якi пощастило роздобути в
слободi, давно поперечитував У сусiднi села не пiдеш, шукаючи книжок, -
заборонено. I громадський староста, якого навiду Павло, радить поки що
нiкуди не вiдлучатися.
- Потерпи, хлопче, трохи. Може ж трапитися таке: ти тiльки за ворота, а
тут хтось iз повiту чи волостi - гульк, i Колупа вi ковiнька на руку.
Коли б уже скiнчились польовi роботи i випав снiг, мiрку Павло,
вештаючись по подвiр'©. Може, взимку пощастить зiбрати сiльську молодь у
себе дома. Щоправда, надiя на те невелика. Хлопцi настороженi, побоюються,
а дiвчата й поготiв. Навiть Антiн Щербак, ровесник i товариш по школi, - i
цей жодного разу не заходив у хату, хоч у попереднi роки, як Павло бував
на вакацiях з бурси та семiнарi©, прибiгав майже щодня.
Власне, нема чого ремствувати й сердитися на колишнiх товаришiв та
друзiв, вони просто заляканi. Слободою он не перестають ширитися рiзнi
поголоски, страшнi й лиховiснi: паламаришин семiнарист, мовляв, проти бога
й царя, душогуб, стрiляв у якогось губернатора, але не вцiлив, з глузду
зсунувся, вночi на зорi заводнi валу ...
На тому тижнi сам Семен Язикатий чув, як старий Колупай говорив людям
коло Тимощино© монопольки:
- Той паламаренко нако©в стiльки, що в Харковi i в столицi розiбрати не
годнi. З якоюсь бандою був зв'язаний, обкрадали банки, лавки, хати, кiлька
невинних душ на той свiт спровадили, в церквi iкони побили, а золоте
панiкадило забрали й довго переховували у гнойовиську... Зараз усе
розкопу ться, а як зведеться докупи, то не минути йому, сибiрному,
шибеницi... Стережiться його i дiтям закажiть... Полiцiя бачить, хто чим
диха i з ким кумпанiю водить...
От i спробуй запросити когось у хату...
- До тебе можна? - почув Грабовський з вулицi.
Бiля ворiт стояв новий пушкарнянський паламар Грицько Любинський, якого
позаторiк виключили з семiнарi© за неуспiшнiсть.
- Заходь, коли треба.
- Давно збираюсь навiдати, - говорив несподiваний гiсть уже в хатi,
скинувши шапку i сiвши на ослонi, - але нiяк не мiг знайти вiльно©
хвилини. Грошовi справи парафi© зовсiм занедбанi й заплутанi, не знайти ©м
нi початку, нi кiнця, як пiсля свiтового потопу. Книга облiку
новонароджених та усопших третiй рiк не ведеться. Однi папiрцi валяються
по шухлядах, а в тих папiрцях, написаних абияк, часто вiдсутнi не лише
роки, мiсяцi та число народження, але й iмена винуватцiв торжества...
- Обухiвському нiколи тим займатися.
- Та нiколи ж. Оце, думаю, якби наскочив благочинний або якесь iнше
начальство, то заварилася б каша...
- Нiчого не завариться. Обухiвський всюди попiдмащував i попiдкручував.
- Можливо, й так, я ще не обнюхався, не знаю. Словом, невесело... А
хочеться ж погомонiти, згадати нашу минувшину, хлопцiв-друзяк, подiлитись
новинами з полiтичного та всiлякого iншого життя-буття. Сам зна ш, яке
культурне товариство у цiй богом забутiй слободi. Кожен зарився у свiй
барлiг: не хоче й носа показати на громаду, повiдати свiтовi сво© думи та
почування, а в Обухiвського завжди то гостина, то похмiлля пiсля не©... В
такому оточеннi легко обернутися на тупорилого крота.