Страница:
розкошi тойонськi. Обiч нього, напроти камелька, який ледве похлипував
синюватими промiнцями, розкидаючи блискiтки по тьмяних стiнах юрти, сидiли
господар i господиня й мовчки хитали головами, немовби стверджуючи: все те
- правда.
Грабовський дивився на них, на оповiдача, i в його збудженiй уявi
поставали гiркi злиднi, якi нiколи не переводилися пiд солом'яними
стрiхами пушкарнянсько© бiдноти i в хатi його рiдно© матерi. Пiд тими
убогими стрiхами теж не вгава слiзне бiдкання про кусень хлiба, про
чоботи на ноги взимку та одежину на плечi, не вгава ремство на мiсцевих
дукiв, шинкарiв та iнших жмикрутiв. I там, на Укра©нi, виром виру
ненависть голоти, тиняються по мiстах i селах такi, як Байбал, народнi
заступники, невтомнi шукачi справедливостi й щастя.
А хiба там не глузують, не знущаються пани, старости, попи, справники?
От нiби й зараз срiблиться перед ним голова каторжника Дулемби, котрий
принiс сумну звiстку про смерть Надi© Сигиди, жеврi кров, якою востанн
сплюнув дядько Кузьма. Тих обох, поляка й укра©нця, зламали тюремнi
каземати, а цi тут конають i без тюрми, щодня мордованi голодом, трахомою,
проказою. Скрiзь однаково, всюди земля гуде, волаючи нещадно© розправи й
праведного суду над кривдою...
Пiшов Байбал опiвночi, виливши все найгiркiше i найболючiше, чим
повнилася його неспокiйна душа. А як тiльки розвиднiлось, знову прибiг.
Тепер не скаржився, був бадьорий i веселий, нiби бiльше й не iснувало для
нього клопотiв з осушенням озера.
- От i добре! - радiсно вигукнув. - А я боявся, щоб хтось, бува, не
випередив мене.
Не питаючи згоди, завдав Павлову скриньку на сво© згорбленi плечi, взяв
паку книжок i рушив до дверей.
- Гайда, - кивнув головою.
- Куди? - не зрозумiв Грабовський.
- Ну, до мене ж, - вiдповiв, наче це вже було вирiшено. - Житимеш у
мо©й юртi. Я тобi не заважатиму. Палива привезу, сима . Через день-два
пiду, а ти хазяйнуй...
Вiн так умовляв, так благав, розхвалюючи свою юрту, що Павло не мiг
йому одмовити. Догнав старого вже на вулицi...
- О Байбал, ну й дивак, - посмiхнувся сво©м думкам, пiдходячи до столу.
На столi стояло горнятко з симою. Обiч нього лежала дерев'яна ложка та
кусень густо загнiченого коржа з сосново© заболонi. Такий корж
Грабовському доводилося куштувати у Вiлюйську i вчора за обiдом. Вiн ще
гiрший, нiж той вiвсюжник, яким старосiльський пан годував сво©х
строкарiв. Давкий, терпкий, неспоживний i вiдгонить смолою.
Спробував сими. Тепла i смачна. Нагадувала тiльки-но засмаженi карасi в
сметанi. З'©вши ©© кiлька ложок з сухарями, почав розпаковувати книжки.
Видобував одну за одною, кожну легенько стрiпував, витирав ганчiркою i
оглядав, наче давнього й доброго приятеля пiсля розлуки.
Так, так - то давнi й добрi приятелi, котрих нiколи забути не можна, з
котрими нiколи не розлучишся, як з власним сумлiнням. Серед них й тi, що
з ними подружився ще в Харковi, Iзюмi, Бутирцi та промандрував увесь
безмежний Сибiр, i тi, якi в Iркутську передавав тишком-нишком, обминаючи
тюремне начальство, любий Станiслав Хлусевич.
Як i листи друзiв з волi, книжки приносили йому розраду, допомагали
коротати похмуру в'язничну самотину, давали силу й множили вiру в
неминучiсть торжества правди над кривдою.
Над ними бився днями й ночами, ридав i тiшивсь, на ©х крилах злiтав i
падав, з ними покiрно радивсь i гаряче сперечався, з них пив велику
мудрiсть i стiйкiсть людського духу.
Зна ©х, зна кожну майже напам'ять, але зараз почува , що знудьгувався
по них, немовби зголоднiв, спрагнув. Та й не дивно - понад три мiсяцi не
розмовляв з ними. Дорогою читав мало, похапцем - хiба що газети та
пошматованi журнали рiчно© давностi. У Якутську днi були вщерть заповненi
iншими дiлами й клопотами. От i занудьгував. I вони, зда ться, аж
посмiхаються йому, просяться до рук. Вiд них уже й не чути того
дурманячого в'язничного духу, який ще й досi не вивiтрився з його одежi.
Байбал повернувся додому, коли в юртi вже тлумилися надвечiрнi сутiнки.
Весь у снiгу, з крижаними бурульками на бородi й вусах, перемерзлий, але
збуджений, нiби навiть помолодiлий.
- От i все, - сказав, обтрушуючись. - Двi сосни зрубали, розпиляли на
колодки i привезли. Тепер можеш палити, скiльки забагнеться. До самого
лiта вистачить.
Не роздягаючись, набрав у кварту окропу з казанка, що кипiв на
камельку, i, стягнувши бурульки з вусiв, почав жадiбно сьорбати.
- Берiть он сухарi, - показав Грабовський на стiл. - Почекайте хвильку,
я чай зварю. - I поспiшив до сво © скриньки.
- Не треба, - задоволене кректав старий. - I без чаю обiйдуся. Менi аби
тiльки кишки нагрiти.
- У мене трохи, привiз з Якутська.
- То й добре, що привiз. Тримай для себе. Тут не роздобудеш i око
затрусити.
Грабовський розв'язав ворочок землистого кольору, наготований Василиною
Маркiвною, i кинув двi пучки чаю в казанок.
- Для чого ж так багато?! - смикнувся Байбал, наче його самого обдало
окропом.
Грабовський одiбрав у старого кварту, вилив недопитий окрiп i,
наповнивши ©© мiцним ча м, поставив на стiл.
- Сiдайте.
Але Байбал не сiв. Спритно крутнувшись на однiй нозi, мов хлопчисько,
шугнув у сiни i через якусь мить повернувся, тримаючи в руках повну миску
сими.
- Я зберiгаю _©© в хитонi, там, де колись стояли конi, - пояснював. -
Так i ти роби, щоб не псувалася в теплi, то й матимеш надовго. Там ©©
пудiв зо три, тобi одному ген-ген вистачить, може, й до лiта.
- Менi?
- Коли захочеш, можеш i людей частувати.
- А ви ж де будете?
- Подамся в Мархiно. На них я таки знайду управу. А ти тут рибою не
скупися, ©ж, скiльки зможеш. Весною знову заготу мо. У нас цього дива ,
аби тiльки не лiнувався. Колись я тако© сими робив велику яму, пудiв на
десять-п'ятнадцять, а тепер нащо вона менi. Я бiльше в Мархiно, на
заробiтках. Сюди лише iнодi заглядаю. Очi мо© не можуть дивитися на того
недолюдка, старосту.
Поставивши миску на стiл, почав роздягатися. I коли скинув з себе
верхн лахмiття, Грабовський з подиву жахнувся: на старому були тiльки
благенькi лiтнi штани, залатанi на колiнах, а замiсть сорочки - якесь
канцур'я непевного кольору, навiть без комiра.
Боже, боже, i оце так, напiвголим, тиня ться чоловiк узимку вiд села до
села, клопочеться громадськими справами. У лiс ©здив. I ось бадьорий,
вiрить у кращу будучину.
А Байбал, видно, нiтрохи не соромився сво©ми дивовижними злиднями, нiби
й не помiчав ©х. Сiдаючи за стiл, навiть дбайливо розгладив долонями
зiм'яте лаття на плечах.
- Берiть же сухарi, - ледве вимовив Павло, завваживши, що Байбал
потягнувся до коржа.
- Сухарi? - здивувався старий, наче йому запропонували щось
надзвичайне. - То хай тобi. Ми й до заболонi звичнi.
- Спробуйте хоч.
- Хiба з ча м.
Але й до чаю одламав лише малесенький шматочок, i не стiльки ©в його,
скiльки смоктав, мов ласощi, голосно смакуючи.
- Добре, - сказав, облизавши губи. - В далеких краях, кажуть, усi люди
таке ©дять, а в нас однi тойони, шамани та ©хнi дiти.
10_
По вечерi Байбал дiстав з-пiд ослона довгий мисливський нiж i, всiвшися
поблизу камелька, почав колоти сосновi полiна на трiски. Працював
повiльно, але так зосереджено, наче оперував живе тiло - без жодного
зайвого руху. Стежачи за його чорними грубими пальцями, Грабовський не мiг
вгамувати подиву. I чомусь пригадалась натхненна розповiдь Зубрилова про
високу майстернiсть того, хто залишив для нащадкiв кiстяну модель
старовинного острога. Мабуть, i в того були такi самi руки, як у Байбала,
мабуть, i той довгими зимовими вечорами длубався у пiдслiпуватiй юртi над
сво©м нетлiнним творiнням, якому й цiну важко скласти. Очевидно, Байбал з
його високолетною, iстинно поетичною фантазi ю, з його майже фанатичною
наполегливiстю та фiлiгранною точнiстю рухiв теж мiг би вирiзати не гiршу,
а то й кращу модель.
Нiби нiчого мудрого й нема, все просте, звичне, як i всi iншi домашнi
клопоти, цi трiски. А поглянь уважнiше на них, придивися до кожно© зокрема
- як вони схожi одна на одну! Рiвненькi, тоненькi, аж свiтяться. Коли б
ними зашалювати вiкно, то в юртi, далебi, було б краще видно, нiж вiд того
крижаного накипу, що править за шибки.
Скiнчивши колоти останн полiно, Байбал поклав ножа пiд ослiн.
Пройшовся по юртi, узяв свою свиту, яка вже розмерзлася, але ще не
висохла, бо ледь-ледь парувала, наповнюючи житло водянистим запахом, i
розстелив там, де тiльки-но сидiв.
- Що ви робите? - запитав Грабовський.
- Спати пора.
- На тапчан лягайте.
- Там ти спатимеш.
- Для мене ж лава.
- О, нi. У нас так не можна. Коли ти гiсть - тобi все: i мiсце
найкраще, i постiль, якщо вона . Так велить звичай. Менi й тут добре.
Трохи спочину, а вранцi пiду.
- Куди?
- Спершу в Мархiно, а там - побачу.
- Побудьте хоч кiлька днiв, доки я обживуся.
- Не можу. Не гнiвайся, але не можу. Та й що тут обживатися? Сьогоднi я
вже побалакав з сво©м двоюрiдним братом Арамааном - вiн тобi щодня
приноситиме молоко, сир i сметану. Треба йти, дiло не жде.
- Що там таке спiшне? Не з озером бува?
- А коли б i з ним, то що? Чи вже й ти почина ш глузувати з мене?
- Глузувати я й не думаю, бо нема чого, але...
- Але? - аж розсердився. - Не алекай. Зна ш, що я минуло© ночi бачив
увi снi? Уже втрет ...
- Розкажете - знатиму.
Так, так, учора старому знову об'явилося знамення боже. Таке, що не
будеш алекати, побачивши на власнi очi. А чого б йому, тому знаменню,
об'являтися, коли все те, про що клопочеться Байбал, просто химера, як
кажуть голова й писар улусно© управи? Чого? I чому воно, те знамення,
з'явилося не комусь iншому, а саме йому, Байбаловi? Чого бог суходолу
говорив з ним? Утрет ...
А сталося таке. Ще не встиг учора Байбал склепити повiки, як опинився
не в сво©й юртi, а в лiсi. I на березi озера побачив бога суходолу.
Молодий, веселий, з гарячими очима. Заквiтчаний зеленим листом та всiляким
зелом, бог дивився у воду i гукав:
--- Годi тобi марнувати землю! Оддай менi ©©!
Озеро довго мовчало. А потiм грiзно загуло, запiнилось, немов скажене.
Розверзлося диким водогра м, i на його поверхню виплив водяний бог.
Коренастий, весь у баговиннi, борода наче в бiлого ведмедя, брови похмурi,
а _очi хижi.
- Iди геть звiдси! - пробубонiв глухо, погладжуючи на грудях густу й
велику, як тайга, сиву бороду. - Тут мо царство, i тобi до нього - зась.
А захочу - i тво заберу. Зроблю сво©м.
- Подавишся! - дзвiнко кинув бог суходолу. I луна вiдгукнулася в лiсi
далеким перекатом. - Це менi належить здавна-прадавна. Ти нагло загарбав
його, винищивши лiс пекельною лавою. Тепер оддай по добрiй волi. Або
виходь, помiря мось силою.
Бог вододолу, зухвало взявшись у боки, зареготав, аж черево затряслося:
- Ха-ха-ха-а-а! Малий ти ще й мiзерний. Надаю я тобi ляпасiв, надаю!
Тiкай, поки не пiзно.
Бог суходолу ворухнув рясним зелом:
- А я ще раз кажу - вiддай. Май серце. Не бери грiха на душу. Подивись:
оленi, воли, корови, конi - без сiна, люди - без поля. Земля пiд водою
марну ться. Бiднота заболонню перебива ться. I слабу вiд того.
- А-ха-ха-ха-ха! - знову загорланив зухвалий бородань, перебивши мову
молодого. - Бiднота!.. - I жбурнув цiлим хмаровищем пiску: - Знай, коли
такий.
- Так ти он як, - розсердився нарештi бог суходолу.
Вiн розмашистими кроками ступнув прямо на хвилях, схопив старигана за
бороду i витягнув на берег. Тодi почалося таке, чого не зна навiть
олонхо. В лютому двобо© здибилися не лише боги, а й земля та вода. Скiльки
вирувало те запекле бойовище - i не сказати. Але як скiнчилося, то на
березi лежав напiвживий бог вододолу з потрощеними ребрами i вискубаною
бородою.
- Ой-йо-йой, - стогнав i корчився вiн. - Не вбивай, зглянься на
старiсть. Що я вартий без бороди? Благаю - зглянься, о-о-о...
- Землю вiддаси? - питав молодий, стоячи над ним у зеленому вiнку.
- Забирай, забирай усе, що хочеш, що тобi потрiбно.
- Не менi, а людям.
- Хай людям. Ти перемiг, за тобою сила. Бери i оддавай, кому хочеш. Але
не помились. Думай. Висушуй озера, переорюй дно, ходи по ньому. Розтоплюй
сво царство, скуте мо ю одвiчною мерзлотою. Смiливо проникай у нього. I
там знайдеш, закуте в кризi, таке багатство, про яке ще нiхто не зна , не
вiда . Вистачить на всiх. Я, переможений, пiддаюся тво©й волi.
- От i гаразд, - урочисто промовив бог суходолу, i його великi очi
спалахнули, мов сонця. - Не буду вбивати, живи собi, але живи чесно. Хай
вiдтепер дружать риба iз звiриною, як брат iз сестрою, земля з водою, а ми
з тобою. Щоб щастя осявало свiт. Щоб полегкiсть була барахсанам. Де хочеш
жити?
- Переселюся туди, де вода нiколи не сто©ть на мiсцi.
- Iди, а люди тут самi дадуть собi раду. Вiн помiг водяниковi звестися
на ноги. Той, доземно вклонившись озеровi, пошкандибав до рiчки. Тодi
озеро втихомирилось. Звiрi та птахи у дружбi й злагодi розбрелися по лiсу.
Бог суходолу обернувся в золоту хмаринку, а пустельний берег встелився
буйним рястом.
- От бачиш, - зiтхнув Байбал, виклавши сво нiчне сновиддя. - Сам бог
провiща , а вони менi, староста й писар, баки забивають, глузують.
- Що ж сказав бог землi?
- Що сказав? - перепитав старий, наче не розчув. I, якусь мить
помовчавши, додав: - Нiчого. Що тут ще говорити? I так ясно: треба
осушувати озеро. Земля ж марну ться, а риби доволi i в рiчках. Можна
прокопати канави вiд озера до рiчки. Я бачив, як у Вiлюйську один чоловiк
прокопував ярки i ними спускав з мiста талi води в рiчку. Вiн говорив менi
не раз... Ех, та що балакати, час спати.
Байбал роззувся, лiг i зразу заплющив очi. Все це зробив так скоро, що
Грабовський не встиг i слова промовити. А тепер уже й сам не хотiв
тривожити старого, хоча й мав намiр поговорити, бо й досi не вiдав, на
яких умовах залишався жити в його юртi.
Вважаючи, що старий заснув, взявся розпаковувати останню в'язку книжок.
Розкладаючи ©х на ослонi, думав над дивним сновидiнням, яке назавжди
зарубцювалося в його пам'ятi.
Чи й справдi все оте наснилося Байбаловi? Могло наснитися. Могло, бо ж
вiн увесь пройнявся iде ю осушення озера, нею тiльки й живе. А мiг i
вигадати, аби цi ю вигадкою переконати старосту й писаря управи, якi
здавалися йому головними супротивниками. Непогана вигадка. Поетична,
освiтлена промiнням вiри й надi© в торжество добра на землi.
До того ж хiба все, про що вiн говорив, опрiч двобою богiв, просто
химерою, теревенями? Не все. Звiсно, зараз осушити велике озеро в
якутськiй тайзi, виливши з нього воду через канави в рiчку, нездiйсненна
мрiя, здатна викликати лише подив i смiх. Але хiба не через людськi мрi©,
також дуже поетичнi й романтичнi, навiть малоймовiрнi, розгадуються
одвiчнi та мницi природи, одкриваються закони хiмi©, фiзики, механiки?
Винахiд Архiмеда скида ться на дотепний анекдот. Хто зараз, за винятком
попiв, може запевнити, що через якесь столiття, пiвстолiття, а може, й
ранiш, не осушуватимуться озера та непрохiднi болота, що людина не
мiнятиме русла рiчок, не обводнюватиме з допомогою глибинних каналiв
безплiднi пустелi, не створюватиме новi моря, не осво©ть i цей напiвдикий
пiвнiчний край? Ех байбали, байбали, мученики фантазi©, сiромахи нещаснi,
Архiмеди в лахмiттi!
Грабовський глянув на старого. Той, згорнувшись калачиком, лежав
тихо-тихо, немовби й не дихав. Вiдблиск полум'я освiтлював його плечi,
ледве прикритi латками сорочки, зморщену, як капшук, шию, закуйовджену
кучму на головi, що зараз срiблилася ще яскравiше, нiж удень. Павлове
серце стиснулося, захлинаючись жалем i нiмою розпукою.
Доле людська, доле! Тут навiть камiнь зарида , збагнувши, що пiд цим
строкатим латтям, пiд цим буйним чубом нечесаним, у цих зморшках, схожих
на темнi борозни, ро©ться крилата мрiя, живе i б' ться невмирущий,
невсипущий дух дерзання.
Вiдчини ще змалку перед Байбалом храми людсько© культури, бiблiотеки,
науковi лабораторi©, театри, дай простiр його допитливiй натурi, його
крилатiй уявi, розумно спрямуй ©©. I хто вiда ! - може б, i його хист
розквiтнув на ввесь свiт. Залунала ж аж ген-ген слава селюкiв Михайла
Ломоносова i Тараса Шевченка, пам'ятають, шанують i завжди шануватимуть
люди синiв поморського рибалки та укра©нського хлiбороба-крiпака. А цей
трусить лахами, умовля , блага старосту й писаря.
Грабовський пiдiйшов до скриньки, одчинив ©© i витягнув сво солдатське
вбрання. Воно ще мiцне, хоча й не нове: як скинув його з себе в Бутирках,
переодягнувшись в арештантське, то так i лежало. Тiльки чи не буде
малувате?
Розгорнув штани й сорочку, поглядом примiряв ©х до скуленого
Байбалового тiла i задоволено посмiхнувся: зда ться, пiдходить. Оце вранцi
вiддасть старому, щоб не свiтив ребрами помiж людьми.
- Агей, Павле, - подав Байбал голос.
Грабовський з несподiванки аж здригнувся.
- Що таке?
- Не сердься, що заважаю тобi. А якби справдi прокопатися вглиб i там
подивитись? Розповiдав менi один козак, що нiбито в них, у Росi©, пiд
землею добувають камiнь, який славно горить у печах, залiзо i навiть те, з
чого роблять грошi. Може б, i в нас воно знайшлося? Як ти дума ш?
- Звiсно, може знайтися, - майже машинально вiдповiв Грабовський,
вражений роздумами старого. - Треба шукати.
- А як же пробитися туди, коли така мерзлота? От _ранiш я робив ями для
сими: прокопа шся на аршин-пiвтора, i далi не йде - крига. А тi ж
багатства, мабуть, аж он на якiй глибинi. Так кажеш, треба шукати?
Грабовський не вiдповiв, бо його зараз хвилювали не так поклади
якутського пiдземелля, як те, щоб одягнути старого мрiйника. Тримаючи в
руках убрання, пiдступився до Байбала.
- Ану примiряйте, - подав штани.
- Для чого?
- Помiряйте, а як пiдiйдуть, то й ходiть у них. Ось i сорочка. Нате.
Але Байбал не простягнув руки, навiть не глянув на подарунок.
- Не вигадуй, - сказав рiшуче. - Не вiзьму.
- Я ж прошу.
- То не проси. Дабиит теж просив...
- Хто це?
- Син мiй.
- У вас син?
- Не тiльки син, а й невiстка Балбаара та внучка Аанис.
Павло зовсiм спантеличився. Вiд фурмана чув, що Байбал одинокий, що всi
його дiти давно вимерли, а виявля ться...
--Вони живуть у наслегу?
--- Нi, у Вiлюйську. Кiлька рокiв i я там жив. Тепер лише iнодi
навiдуюсь, аби побачити малу. Вони також просять, коли буваю в них, взяти
якусь одежину чи ще там щось, але я... Для чого воно менi, старому, хай
уже ви, молодi. Не исиах[27] справляю. Сховай.
Розгублений Грабовський сто©ть онiмiло з вбранням у руках, не знаючи,
що далi робити. Певним залиша ться одне: тут без хитрощiв не обiйтись.
- Так берете?
- Нема про що й балакати, - одрiзав Байбал. - Сказав же - сховай.
- Ну добре. Не хочете - не треба. Не буду з сво©м набиватися, хоч воно
менi й не потрiбно, бо мале. Завтра знайду собi квартиру, а це подарую
господаревi, де спинюся.
- Знайдеш квартиру? - Байбал пiдвiвся на лiкоть. - А моя юрта тобi не
подоба ться?
- Подоба ться, але що з того. Як можу у вас жити, коли ви не прийма те
вiд мене й тако© дрiбницi.
- Дрiбницi?!
Грабовський нiби й не чув надривного вигуку старого. Провадив сво ©:
- У нас на Укра©нi такий звичай: подарунка не приймають тiльки
недобрi люди, вороги, а жити в домi ворога не можна.
Вiн поклав штани й сорочку в скриньку, зачинив ©© i взявся зв'язувати
книжки. Перекладав з купки на купку, крадькома поглядаючи на схилену до
само© пiдлоги Байбалову голову. Мовчанка тривала довго.
- Павле, - обiзвався нарештi Байбал тремтячим голосом. - Не йди нiкуди,
живи в мо©й юртi. Сима , молоко буде.
- Спасибi за все, i за симу, й за молоко. Але зневажати звича© свого
народу не можна, грiх.
- А штани справдi на тебе малi?..
- Не налазять.
- Ото бiда. Дай примiряю...
Штани якраз прийшлися по Байбаловi. Тiльки комiр сорочки був малуватий,
i горiшнiй гудзик не досягав не те що петельки, а й хрящуватого кадика.
--То залишишся, Павле?..
--I кожушину надягайте.
--I?.. А?..
--Та надягайте ж...
11_
Сво© норови якутська весна виказувала й скупо, i лiниво, але око,
незвикле до цього краю, легко вловлювало ©х. Днi, дуже короткi, майже
непомiтнi взимку, довшали, доточуючись iмлистими ранками та вечорами.
Вночi крига на вiкнах голосно вищала, боронячись вiд зальотiв шаленого
морозу, а опiвднi заливалася рясними слiзьми, наче нiмо оплакувала сво©
нiчнi муки. Може, од тих щоденних слiз вона помiтно марнiла i тоншала.
Високi снiговi намети драглiли й меншали, а повiтря надворi та в юртi
водянiшало, мряковiло.
Грабовський сто©ть бiля порога, позира на сизе громаддя нерухомих
хмар, на темно-сiре верхiв'я безлисто© тайги, що похмурою стiною облягла
малесенький наслег, i серце обгорта ться холодним смутком. Далина, ширина
- нi кiнця, нi краю. I однак тiсно, бо все довкола здушене тайгою i важким
каменем давить на груди. От якби хоч шматок пiвденного степу, залитого
слiпучим промiнням, дзвiнкого укра©нського простору. Гай-гай, якби ж то!
На мить заплющивши очi, лине в тi далекi весни, якi бачив колись,
змалку, на рiднiй Слобожанщинi. Далекi, як прадавнi, вiчнi легенди, але
вiд того ще милiшi й дорожчi. На ясно-синiм небосхилi вигра сонце молоде,
схоже на яскраво-червону тканину; призьба пiдсиха й злегка туманиться; на
вулицi, попiд тинами, руйнуючи кволi крижанi гребельки, воркоче струмок i
несе дитячi кораблики, змайстрованi з сухого кукурудзиння. А понад полями,
що вже скинули бiлу намiтку зими, миготить, переливаючись нiжною
голубизною, марево... У пам'ятi зринають чи©сь слова:
"Весна прийшла!
Тепло знайшла!" -
Кричать дiвчатка й хлопчики.
"Цвiрiнь! Цвiрiнь!
Журбу покинь!" -
Клопочуться горобчики.
Прилiз дiдок,
Злiз на горбок,
У хатi буть не хочеться.
Тепляк дмухнув,
Крилом махнув -
По бородi лоскочеться.
Все ожило,
Все розцвiло,
I рiй дiтей привiтненьких
На той горбок
Несе вiнок
З фiалочок блакитненьких...
Хорошi слова - прудкi, дзвiнкi, запальнi, як i сама весна, як i тi
дiвчатка й хлопчики, що зустрiчають ©©. Де, коли читав цi слова - зараз не
пригада , та вже тиждень вони не сходять з його уст. Чудовi, милi, але
чомусь хисткi i плиннi, наче отi далекi весни в слободi, що вiдшумiли
назавжди i не повторяться нiколи.
Пiдняв повiки - чарiвна омана зникла. Олов'яне бескеття хмар нiби ще
побiльшало, осiло нижче до землi, i тайга злилася з ним, утворивши
суцiльну пелену. Стало холоднiше. Над селищем схилявся вечiр.
Зайшовши в юрту, Павло свiтить каганчик, сiда за стiл i припада очима
до невеличких аркушiв паперу, над якими побива ться вже не день i не два.
Не один такий аркуш пошматував, вкинув у вогонь. Не йшли на душу нi свiтлi
тони, нi радiснi звуки, нi молодечий настрiй, якi могли б передати
нестримну ходу весни. Навпаки, проти його волi зринало те, що дiялось
довкола. Розумiв, вiдчував - це не та весна, яку не раз бачив у дитинствi,
але саме ця заволодiла всi ю його уявою i проситься на папiр:
_
Весна, весна... Надворi май;
А в нас лежать снiги;
Пану стужа навкруги...
Весна, весна... а в нас - гай-гай!
Дрiма похмуро чорний гай
Та дода нудьги.
Весна, весна... Надворi май;
А в серцi жаль та сум;
Справля небо якийсь глум...
Весна, весна, а в нас - гай-гай!
Хоча б малесенький розмай
Для нерозважних дум!
Весна, весна... Надворi май;
А в нас, замiсто чар,
Густий серпанок темних хмар...
Ще три-чотири штрихи - i картинка, зда ться, буде готовою. Сумна та
картинка, аж гнiтюча. О, як хочеться, щоб бодай тi останнi штрихи були
житт радiсними, повними вогню й весняного захвату! Може, пiд кiнець
шпакiвню змайструвати чи пролiсок цнотливий або ж фiалку синьооку
посадити? Посадити... Та де ж усе тут зiйдеш хоча б для вiрша?
Колись письменник-декабрист Олександр Бестужев-Марлiнський, який
вiдбував заслання в Якутську, гiрко скаржився, що не мiг знайти квiтiв для
привiтання iменинницi:
Но ах! Якутская весна
Не зелена и не красна!
И здешний май холодный, дикой
Одной подснежною брусникой,
А не лилиями богат.
Так було при Бестужеву, так i зараз. Лiлi©, жоржини, троянди, фiалки.
А де ж фiалкового настрою вiзьмеш, коли лють закипа в грудях? Iнодi
поетiв дехто ганить за те, що в ©хнiх творах переважають темнi фарби, що
вони оспiвують людську журбу та горе. А запакуй його в оцю напiвтемну
юрту, похарчуй заболонною кашею - якi тодi вiн побачить барви, яко©
заспiва ?
Хiба ми не прагнемо звеселяти людей i себе? Хiба не любимо щастя й
радощiв? Прагнемо й любимо в сто крат бiльше, нiж хто. Але для нас,
робочих шкап, тi високi прагнення, та пекуча любов коштують... От пишу,
караюсь, а яка доля спiтка це писання? Чи побачить воно свiт божий, чи
прочитають його люди? За останнi два-три роки з iркутсько© тюрми надiслав
у галицькi часописи поеми "Бурятка", "Текiнка", понад пiвтори сотнi
вiршiв, перекладiв та дещо прозою. А де вони зараз, що з них дiйшло, що
загинуло, що надруковано, що забраковано - хто те вiда ? Альковнi мотиви,
мiнорнi пiвтони...
- Ен капсе! - почув Грабовський позад себе густий баритон i рвучко
обернувся.
Спершу нiяк не мiг второпати, що воно. Бiля порога клубочилося
хмаровисько холодного повiтря, i в ньому похитувалась масивна людська
спина, оперезана широким патронташем. З подиву протер очi, але це мало
допомогло. Лише коли дверi причинились i хмаровисько розвiялось, побачив
чоловiка, який, назадгузь залазячи в юрту, тягнув за собою свинячу тушу.
- Що ви робите? - вигукнув спересердя. - Хто вам дозволив?
Окрик, видно, подiяв: чоловiк, покинувши тушу, випростався, чим ще
бiльше здивував Павла. Це був справжнiй велетень. Такого Грабовському не
доводилось бачити не тiльки в Бордонському наслегу, але й протягом усього
життя. Навiть Микола Ожигов проти нього виглядав би хлопчиком: вiн стояв,
трохи схиливши голову, щоб не впертися в стелю.
- Ен капсе, - .вдруге привiтався, також трохи спантеличений. ---
Добридень, кажу. А де батько?
- Нiчого не розумiю, - щиро зiзнався Павло.
- Про Байбала питаю.
- Ви часом не Дабиит?
- Не часом, а завжди Дабиит, - пожартував здоровань. - А хто ж ти
такий?
Грабовський, трохи оговтавшись, коротко розповiв, як потрапив у наслег
та в Байбалову юрту. I сам не помiтив, коли перейшов на "ти". Правда,
зробити це було неважко: Дабиит мав приблизно стiльки рокiв, скiльки й
вiн, до того ж видався дотепним i компанiйським. Слухав уважно, не
перебиваючи, а як Павло скiнчив, запитав:
- Ну, як тобi тут, у нашiй юртi?
- Нiчого, жити можна.
синюватими промiнцями, розкидаючи блискiтки по тьмяних стiнах юрти, сидiли
господар i господиня й мовчки хитали головами, немовби стверджуючи: все те
- правда.
Грабовський дивився на них, на оповiдача, i в його збудженiй уявi
поставали гiркi злиднi, якi нiколи не переводилися пiд солом'яними
стрiхами пушкарнянсько© бiдноти i в хатi його рiдно© матерi. Пiд тими
убогими стрiхами теж не вгава слiзне бiдкання про кусень хлiба, про
чоботи на ноги взимку та одежину на плечi, не вгава ремство на мiсцевих
дукiв, шинкарiв та iнших жмикрутiв. I там, на Укра©нi, виром виру
ненависть голоти, тиняються по мiстах i селах такi, як Байбал, народнi
заступники, невтомнi шукачi справедливостi й щастя.
А хiба там не глузують, не знущаються пани, старости, попи, справники?
От нiби й зараз срiблиться перед ним голова каторжника Дулемби, котрий
принiс сумну звiстку про смерть Надi© Сигиди, жеврi кров, якою востанн
сплюнув дядько Кузьма. Тих обох, поляка й укра©нця, зламали тюремнi
каземати, а цi тут конають i без тюрми, щодня мордованi голодом, трахомою,
проказою. Скрiзь однаково, всюди земля гуде, волаючи нещадно© розправи й
праведного суду над кривдою...
Пiшов Байбал опiвночi, виливши все найгiркiше i найболючiше, чим
повнилася його неспокiйна душа. А як тiльки розвиднiлось, знову прибiг.
Тепер не скаржився, був бадьорий i веселий, нiби бiльше й не iснувало для
нього клопотiв з осушенням озера.
- От i добре! - радiсно вигукнув. - А я боявся, щоб хтось, бува, не
випередив мене.
Не питаючи згоди, завдав Павлову скриньку на сво© згорбленi плечi, взяв
паку книжок i рушив до дверей.
- Гайда, - кивнув головою.
- Куди? - не зрозумiв Грабовський.
- Ну, до мене ж, - вiдповiв, наче це вже було вирiшено. - Житимеш у
мо©й юртi. Я тобi не заважатиму. Палива привезу, сима . Через день-два
пiду, а ти хазяйнуй...
Вiн так умовляв, так благав, розхвалюючи свою юрту, що Павло не мiг
йому одмовити. Догнав старого вже на вулицi...
- О Байбал, ну й дивак, - посмiхнувся сво©м думкам, пiдходячи до столу.
На столi стояло горнятко з симою. Обiч нього лежала дерев'яна ложка та
кусень густо загнiченого коржа з сосново© заболонi. Такий корж
Грабовському доводилося куштувати у Вiлюйську i вчора за обiдом. Вiн ще
гiрший, нiж той вiвсюжник, яким старосiльський пан годував сво©х
строкарiв. Давкий, терпкий, неспоживний i вiдгонить смолою.
Спробував сими. Тепла i смачна. Нагадувала тiльки-но засмаженi карасi в
сметанi. З'©вши ©© кiлька ложок з сухарями, почав розпаковувати книжки.
Видобував одну за одною, кожну легенько стрiпував, витирав ганчiркою i
оглядав, наче давнього й доброго приятеля пiсля розлуки.
Так, так - то давнi й добрi приятелi, котрих нiколи забути не можна, з
котрими нiколи не розлучишся, як з власним сумлiнням. Серед них й тi, що
з ними подружився ще в Харковi, Iзюмi, Бутирцi та промандрував увесь
безмежний Сибiр, i тi, якi в Iркутську передавав тишком-нишком, обминаючи
тюремне начальство, любий Станiслав Хлусевич.
Як i листи друзiв з волi, книжки приносили йому розраду, допомагали
коротати похмуру в'язничну самотину, давали силу й множили вiру в
неминучiсть торжества правди над кривдою.
Над ними бився днями й ночами, ридав i тiшивсь, на ©х крилах злiтав i
падав, з ними покiрно радивсь i гаряче сперечався, з них пив велику
мудрiсть i стiйкiсть людського духу.
Зна ©х, зна кожну майже напам'ять, але зараз почува , що знудьгувався
по них, немовби зголоднiв, спрагнув. Та й не дивно - понад три мiсяцi не
розмовляв з ними. Дорогою читав мало, похапцем - хiба що газети та
пошматованi журнали рiчно© давностi. У Якутську днi були вщерть заповненi
iншими дiлами й клопотами. От i занудьгував. I вони, зда ться, аж
посмiхаються йому, просяться до рук. Вiд них уже й не чути того
дурманячого в'язничного духу, який ще й досi не вивiтрився з його одежi.
Байбал повернувся додому, коли в юртi вже тлумилися надвечiрнi сутiнки.
Весь у снiгу, з крижаними бурульками на бородi й вусах, перемерзлий, але
збуджений, нiби навiть помолодiлий.
- От i все, - сказав, обтрушуючись. - Двi сосни зрубали, розпиляли на
колодки i привезли. Тепер можеш палити, скiльки забагнеться. До самого
лiта вистачить.
Не роздягаючись, набрав у кварту окропу з казанка, що кипiв на
камельку, i, стягнувши бурульки з вусiв, почав жадiбно сьорбати.
- Берiть он сухарi, - показав Грабовський на стiл. - Почекайте хвильку,
я чай зварю. - I поспiшив до сво © скриньки.
- Не треба, - задоволене кректав старий. - I без чаю обiйдуся. Менi аби
тiльки кишки нагрiти.
- У мене трохи, привiз з Якутська.
- То й добре, що привiз. Тримай для себе. Тут не роздобудеш i око
затрусити.
Грабовський розв'язав ворочок землистого кольору, наготований Василиною
Маркiвною, i кинув двi пучки чаю в казанок.
- Для чого ж так багато?! - смикнувся Байбал, наче його самого обдало
окропом.
Грабовський одiбрав у старого кварту, вилив недопитий окрiп i,
наповнивши ©© мiцним ча м, поставив на стiл.
- Сiдайте.
Але Байбал не сiв. Спритно крутнувшись на однiй нозi, мов хлопчисько,
шугнув у сiни i через якусь мить повернувся, тримаючи в руках повну миску
сими.
- Я зберiгаю _©© в хитонi, там, де колись стояли конi, - пояснював. -
Так i ти роби, щоб не псувалася в теплi, то й матимеш надовго. Там ©©
пудiв зо три, тобi одному ген-ген вистачить, може, й до лiта.
- Менi?
- Коли захочеш, можеш i людей частувати.
- А ви ж де будете?
- Подамся в Мархiно. На них я таки знайду управу. А ти тут рибою не
скупися, ©ж, скiльки зможеш. Весною знову заготу мо. У нас цього дива ,
аби тiльки не лiнувався. Колись я тако© сими робив велику яму, пудiв на
десять-п'ятнадцять, а тепер нащо вона менi. Я бiльше в Мархiно, на
заробiтках. Сюди лише iнодi заглядаю. Очi мо© не можуть дивитися на того
недолюдка, старосту.
Поставивши миску на стiл, почав роздягатися. I коли скинув з себе
верхн лахмiття, Грабовський з подиву жахнувся: на старому були тiльки
благенькi лiтнi штани, залатанi на колiнах, а замiсть сорочки - якесь
канцур'я непевного кольору, навiть без комiра.
Боже, боже, i оце так, напiвголим, тиня ться чоловiк узимку вiд села до
села, клопочеться громадськими справами. У лiс ©здив. I ось бадьорий,
вiрить у кращу будучину.
А Байбал, видно, нiтрохи не соромився сво©ми дивовижними злиднями, нiби
й не помiчав ©х. Сiдаючи за стiл, навiть дбайливо розгладив долонями
зiм'яте лаття на плечах.
- Берiть же сухарi, - ледве вимовив Павло, завваживши, що Байбал
потягнувся до коржа.
- Сухарi? - здивувався старий, наче йому запропонували щось
надзвичайне. - То хай тобi. Ми й до заболонi звичнi.
- Спробуйте хоч.
- Хiба з ча м.
Але й до чаю одламав лише малесенький шматочок, i не стiльки ©в його,
скiльки смоктав, мов ласощi, голосно смакуючи.
- Добре, - сказав, облизавши губи. - В далеких краях, кажуть, усi люди
таке ©дять, а в нас однi тойони, шамани та ©хнi дiти.
10_
По вечерi Байбал дiстав з-пiд ослона довгий мисливський нiж i, всiвшися
поблизу камелька, почав колоти сосновi полiна на трiски. Працював
повiльно, але так зосереджено, наче оперував живе тiло - без жодного
зайвого руху. Стежачи за його чорними грубими пальцями, Грабовський не мiг
вгамувати подиву. I чомусь пригадалась натхненна розповiдь Зубрилова про
високу майстернiсть того, хто залишив для нащадкiв кiстяну модель
старовинного острога. Мабуть, i в того були такi самi руки, як у Байбала,
мабуть, i той довгими зимовими вечорами длубався у пiдслiпуватiй юртi над
сво©м нетлiнним творiнням, якому й цiну важко скласти. Очевидно, Байбал з
його високолетною, iстинно поетичною фантазi ю, з його майже фанатичною
наполегливiстю та фiлiгранною точнiстю рухiв теж мiг би вирiзати не гiршу,
а то й кращу модель.
Нiби нiчого мудрого й нема, все просте, звичне, як i всi iншi домашнi
клопоти, цi трiски. А поглянь уважнiше на них, придивися до кожно© зокрема
- як вони схожi одна на одну! Рiвненькi, тоненькi, аж свiтяться. Коли б
ними зашалювати вiкно, то в юртi, далебi, було б краще видно, нiж вiд того
крижаного накипу, що править за шибки.
Скiнчивши колоти останн полiно, Байбал поклав ножа пiд ослiн.
Пройшовся по юртi, узяв свою свиту, яка вже розмерзлася, але ще не
висохла, бо ледь-ледь парувала, наповнюючи житло водянистим запахом, i
розстелив там, де тiльки-но сидiв.
- Що ви робите? - запитав Грабовський.
- Спати пора.
- На тапчан лягайте.
- Там ти спатимеш.
- Для мене ж лава.
- О, нi. У нас так не можна. Коли ти гiсть - тобi все: i мiсце
найкраще, i постiль, якщо вона . Так велить звичай. Менi й тут добре.
Трохи спочину, а вранцi пiду.
- Куди?
- Спершу в Мархiно, а там - побачу.
- Побудьте хоч кiлька днiв, доки я обживуся.
- Не можу. Не гнiвайся, але не можу. Та й що тут обживатися? Сьогоднi я
вже побалакав з сво©м двоюрiдним братом Арамааном - вiн тобi щодня
приноситиме молоко, сир i сметану. Треба йти, дiло не жде.
- Що там таке спiшне? Не з озером бува?
- А коли б i з ним, то що? Чи вже й ти почина ш глузувати з мене?
- Глузувати я й не думаю, бо нема чого, але...
- Але? - аж розсердився. - Не алекай. Зна ш, що я минуло© ночi бачив
увi снi? Уже втрет ...
- Розкажете - знатиму.
Так, так, учора старому знову об'явилося знамення боже. Таке, що не
будеш алекати, побачивши на власнi очi. А чого б йому, тому знаменню,
об'являтися, коли все те, про що клопочеться Байбал, просто химера, як
кажуть голова й писар улусно© управи? Чого? I чому воно, те знамення,
з'явилося не комусь iншому, а саме йому, Байбаловi? Чого бог суходолу
говорив з ним? Утрет ...
А сталося таке. Ще не встиг учора Байбал склепити повiки, як опинився
не в сво©й юртi, а в лiсi. I на березi озера побачив бога суходолу.
Молодий, веселий, з гарячими очима. Заквiтчаний зеленим листом та всiляким
зелом, бог дивився у воду i гукав:
--- Годi тобi марнувати землю! Оддай менi ©©!
Озеро довго мовчало. А потiм грiзно загуло, запiнилось, немов скажене.
Розверзлося диким водогра м, i на його поверхню виплив водяний бог.
Коренастий, весь у баговиннi, борода наче в бiлого ведмедя, брови похмурi,
а _очi хижi.
- Iди геть звiдси! - пробубонiв глухо, погладжуючи на грудях густу й
велику, як тайга, сиву бороду. - Тут мо царство, i тобi до нього - зась.
А захочу - i тво заберу. Зроблю сво©м.
- Подавишся! - дзвiнко кинув бог суходолу. I луна вiдгукнулася в лiсi
далеким перекатом. - Це менi належить здавна-прадавна. Ти нагло загарбав
його, винищивши лiс пекельною лавою. Тепер оддай по добрiй волi. Або
виходь, помiря мось силою.
Бог вододолу, зухвало взявшись у боки, зареготав, аж черево затряслося:
- Ха-ха-ха-а-а! Малий ти ще й мiзерний. Надаю я тобi ляпасiв, надаю!
Тiкай, поки не пiзно.
Бог суходолу ворухнув рясним зелом:
- А я ще раз кажу - вiддай. Май серце. Не бери грiха на душу. Подивись:
оленi, воли, корови, конi - без сiна, люди - без поля. Земля пiд водою
марну ться. Бiднота заболонню перебива ться. I слабу вiд того.
- А-ха-ха-ха-ха! - знову загорланив зухвалий бородань, перебивши мову
молодого. - Бiднота!.. - I жбурнув цiлим хмаровищем пiску: - Знай, коли
такий.
- Так ти он як, - розсердився нарештi бог суходолу.
Вiн розмашистими кроками ступнув прямо на хвилях, схопив старигана за
бороду i витягнув на берег. Тодi почалося таке, чого не зна навiть
олонхо. В лютому двобо© здибилися не лише боги, а й земля та вода. Скiльки
вирувало те запекле бойовище - i не сказати. Але як скiнчилося, то на
березi лежав напiвживий бог вододолу з потрощеними ребрами i вискубаною
бородою.
- Ой-йо-йой, - стогнав i корчився вiн. - Не вбивай, зглянься на
старiсть. Що я вартий без бороди? Благаю - зглянься, о-о-о...
- Землю вiддаси? - питав молодий, стоячи над ним у зеленому вiнку.
- Забирай, забирай усе, що хочеш, що тобi потрiбно.
- Не менi, а людям.
- Хай людям. Ти перемiг, за тобою сила. Бери i оддавай, кому хочеш. Але
не помились. Думай. Висушуй озера, переорюй дно, ходи по ньому. Розтоплюй
сво царство, скуте мо ю одвiчною мерзлотою. Смiливо проникай у нього. I
там знайдеш, закуте в кризi, таке багатство, про яке ще нiхто не зна , не
вiда . Вистачить на всiх. Я, переможений, пiддаюся тво©й волi.
- От i гаразд, - урочисто промовив бог суходолу, i його великi очi
спалахнули, мов сонця. - Не буду вбивати, живи собi, але живи чесно. Хай
вiдтепер дружать риба iз звiриною, як брат iз сестрою, земля з водою, а ми
з тобою. Щоб щастя осявало свiт. Щоб полегкiсть була барахсанам. Де хочеш
жити?
- Переселюся туди, де вода нiколи не сто©ть на мiсцi.
- Iди, а люди тут самi дадуть собi раду. Вiн помiг водяниковi звестися
на ноги. Той, доземно вклонившись озеровi, пошкандибав до рiчки. Тодi
озеро втихомирилось. Звiрi та птахи у дружбi й злагодi розбрелися по лiсу.
Бог суходолу обернувся в золоту хмаринку, а пустельний берег встелився
буйним рястом.
- От бачиш, - зiтхнув Байбал, виклавши сво нiчне сновиддя. - Сам бог
провiща , а вони менi, староста й писар, баки забивають, глузують.
- Що ж сказав бог землi?
- Що сказав? - перепитав старий, наче не розчув. I, якусь мить
помовчавши, додав: - Нiчого. Що тут ще говорити? I так ясно: треба
осушувати озеро. Земля ж марну ться, а риби доволi i в рiчках. Можна
прокопати канави вiд озера до рiчки. Я бачив, як у Вiлюйську один чоловiк
прокопував ярки i ними спускав з мiста талi води в рiчку. Вiн говорив менi
не раз... Ех, та що балакати, час спати.
Байбал роззувся, лiг i зразу заплющив очi. Все це зробив так скоро, що
Грабовський не встиг i слова промовити. А тепер уже й сам не хотiв
тривожити старого, хоча й мав намiр поговорити, бо й досi не вiдав, на
яких умовах залишався жити в його юртi.
Вважаючи, що старий заснув, взявся розпаковувати останню в'язку книжок.
Розкладаючи ©х на ослонi, думав над дивним сновидiнням, яке назавжди
зарубцювалося в його пам'ятi.
Чи й справдi все оте наснилося Байбаловi? Могло наснитися. Могло, бо ж
вiн увесь пройнявся iде ю осушення озера, нею тiльки й живе. А мiг i
вигадати, аби цi ю вигадкою переконати старосту й писаря управи, якi
здавалися йому головними супротивниками. Непогана вигадка. Поетична,
освiтлена промiнням вiри й надi© в торжество добра на землi.
До того ж хiба все, про що вiн говорив, опрiч двобою богiв, просто
химерою, теревенями? Не все. Звiсно, зараз осушити велике озеро в
якутськiй тайзi, виливши з нього воду через канави в рiчку, нездiйсненна
мрiя, здатна викликати лише подив i смiх. Але хiба не через людськi мрi©,
також дуже поетичнi й романтичнi, навiть малоймовiрнi, розгадуються
одвiчнi та мницi природи, одкриваються закони хiмi©, фiзики, механiки?
Винахiд Архiмеда скида ться на дотепний анекдот. Хто зараз, за винятком
попiв, може запевнити, що через якесь столiття, пiвстолiття, а може, й
ранiш, не осушуватимуться озера та непрохiднi болота, що людина не
мiнятиме русла рiчок, не обводнюватиме з допомогою глибинних каналiв
безплiднi пустелi, не створюватиме новi моря, не осво©ть i цей напiвдикий
пiвнiчний край? Ех байбали, байбали, мученики фантазi©, сiромахи нещаснi,
Архiмеди в лахмiттi!
Грабовський глянув на старого. Той, згорнувшись калачиком, лежав
тихо-тихо, немовби й не дихав. Вiдблиск полум'я освiтлював його плечi,
ледве прикритi латками сорочки, зморщену, як капшук, шию, закуйовджену
кучму на головi, що зараз срiблилася ще яскравiше, нiж удень. Павлове
серце стиснулося, захлинаючись жалем i нiмою розпукою.
Доле людська, доле! Тут навiть камiнь зарида , збагнувши, що пiд цим
строкатим латтям, пiд цим буйним чубом нечесаним, у цих зморшках, схожих
на темнi борозни, ро©ться крилата мрiя, живе i б' ться невмирущий,
невсипущий дух дерзання.
Вiдчини ще змалку перед Байбалом храми людсько© культури, бiблiотеки,
науковi лабораторi©, театри, дай простiр його допитливiй натурi, його
крилатiй уявi, розумно спрямуй ©©. I хто вiда ! - може б, i його хист
розквiтнув на ввесь свiт. Залунала ж аж ген-ген слава селюкiв Михайла
Ломоносова i Тараса Шевченка, пам'ятають, шанують i завжди шануватимуть
люди синiв поморського рибалки та укра©нського хлiбороба-крiпака. А цей
трусить лахами, умовля , блага старосту й писаря.
Грабовський пiдiйшов до скриньки, одчинив ©© i витягнув сво солдатське
вбрання. Воно ще мiцне, хоча й не нове: як скинув його з себе в Бутирках,
переодягнувшись в арештантське, то так i лежало. Тiльки чи не буде
малувате?
Розгорнув штани й сорочку, поглядом примiряв ©х до скуленого
Байбалового тiла i задоволено посмiхнувся: зда ться, пiдходить. Оце вранцi
вiддасть старому, щоб не свiтив ребрами помiж людьми.
- Агей, Павле, - подав Байбал голос.
Грабовський з несподiванки аж здригнувся.
- Що таке?
- Не сердься, що заважаю тобi. А якби справдi прокопатися вглиб i там
подивитись? Розповiдав менi один козак, що нiбито в них, у Росi©, пiд
землею добувають камiнь, який славно горить у печах, залiзо i навiть те, з
чого роблять грошi. Може б, i в нас воно знайшлося? Як ти дума ш?
- Звiсно, може знайтися, - майже машинально вiдповiв Грабовський,
вражений роздумами старого. - Треба шукати.
- А як же пробитися туди, коли така мерзлота? От _ранiш я робив ями для
сими: прокопа шся на аршин-пiвтора, i далi не йде - крига. А тi ж
багатства, мабуть, аж он на якiй глибинi. Так кажеш, треба шукати?
Грабовський не вiдповiв, бо його зараз хвилювали не так поклади
якутського пiдземелля, як те, щоб одягнути старого мрiйника. Тримаючи в
руках убрання, пiдступився до Байбала.
- Ану примiряйте, - подав штани.
- Для чого?
- Помiряйте, а як пiдiйдуть, то й ходiть у них. Ось i сорочка. Нате.
Але Байбал не простягнув руки, навiть не глянув на подарунок.
- Не вигадуй, - сказав рiшуче. - Не вiзьму.
- Я ж прошу.
- То не проси. Дабиит теж просив...
- Хто це?
- Син мiй.
- У вас син?
- Не тiльки син, а й невiстка Балбаара та внучка Аанис.
Павло зовсiм спантеличився. Вiд фурмана чув, що Байбал одинокий, що всi
його дiти давно вимерли, а виявля ться...
--Вони живуть у наслегу?
--- Нi, у Вiлюйську. Кiлька рокiв i я там жив. Тепер лише iнодi
навiдуюсь, аби побачити малу. Вони також просять, коли буваю в них, взяти
якусь одежину чи ще там щось, але я... Для чого воно менi, старому, хай
уже ви, молодi. Не исиах[27] справляю. Сховай.
Розгублений Грабовський сто©ть онiмiло з вбранням у руках, не знаючи,
що далi робити. Певним залиша ться одне: тут без хитрощiв не обiйтись.
- Так берете?
- Нема про що й балакати, - одрiзав Байбал. - Сказав же - сховай.
- Ну добре. Не хочете - не треба. Не буду з сво©м набиватися, хоч воно
менi й не потрiбно, бо мале. Завтра знайду собi квартиру, а це подарую
господаревi, де спинюся.
- Знайдеш квартиру? - Байбал пiдвiвся на лiкоть. - А моя юрта тобi не
подоба ться?
- Подоба ться, але що з того. Як можу у вас жити, коли ви не прийма те
вiд мене й тако© дрiбницi.
- Дрiбницi?!
Грабовський нiби й не чув надривного вигуку старого. Провадив сво ©:
- У нас на Укра©нi такий звичай: подарунка не приймають тiльки
недобрi люди, вороги, а жити в домi ворога не можна.
Вiн поклав штани й сорочку в скриньку, зачинив ©© i взявся зв'язувати
книжки. Перекладав з купки на купку, крадькома поглядаючи на схилену до
само© пiдлоги Байбалову голову. Мовчанка тривала довго.
- Павле, - обiзвався нарештi Байбал тремтячим голосом. - Не йди нiкуди,
живи в мо©й юртi. Сима , молоко буде.
- Спасибi за все, i за симу, й за молоко. Але зневажати звича© свого
народу не можна, грiх.
- А штани справдi на тебе малi?..
- Не налазять.
- Ото бiда. Дай примiряю...
Штани якраз прийшлися по Байбаловi. Тiльки комiр сорочки був малуватий,
i горiшнiй гудзик не досягав не те що петельки, а й хрящуватого кадика.
--То залишишся, Павле?..
--I кожушину надягайте.
--I?.. А?..
--Та надягайте ж...
11_
Сво© норови якутська весна виказувала й скупо, i лiниво, але око,
незвикле до цього краю, легко вловлювало ©х. Днi, дуже короткi, майже
непомiтнi взимку, довшали, доточуючись iмлистими ранками та вечорами.
Вночi крига на вiкнах голосно вищала, боронячись вiд зальотiв шаленого
морозу, а опiвднi заливалася рясними слiзьми, наче нiмо оплакувала сво©
нiчнi муки. Може, од тих щоденних слiз вона помiтно марнiла i тоншала.
Високi снiговi намети драглiли й меншали, а повiтря надворi та в юртi
водянiшало, мряковiло.
Грабовський сто©ть бiля порога, позира на сизе громаддя нерухомих
хмар, на темно-сiре верхiв'я безлисто© тайги, що похмурою стiною облягла
малесенький наслег, i серце обгорта ться холодним смутком. Далина, ширина
- нi кiнця, нi краю. I однак тiсно, бо все довкола здушене тайгою i важким
каменем давить на груди. От якби хоч шматок пiвденного степу, залитого
слiпучим промiнням, дзвiнкого укра©нського простору. Гай-гай, якби ж то!
На мить заплющивши очi, лине в тi далекi весни, якi бачив колись,
змалку, на рiднiй Слобожанщинi. Далекi, як прадавнi, вiчнi легенди, але
вiд того ще милiшi й дорожчi. На ясно-синiм небосхилi вигра сонце молоде,
схоже на яскраво-червону тканину; призьба пiдсиха й злегка туманиться; на
вулицi, попiд тинами, руйнуючи кволi крижанi гребельки, воркоче струмок i
несе дитячi кораблики, змайстрованi з сухого кукурудзиння. А понад полями,
що вже скинули бiлу намiтку зими, миготить, переливаючись нiжною
голубизною, марево... У пам'ятi зринають чи©сь слова:
"Весна прийшла!
Тепло знайшла!" -
Кричать дiвчатка й хлопчики.
"Цвiрiнь! Цвiрiнь!
Журбу покинь!" -
Клопочуться горобчики.
Прилiз дiдок,
Злiз на горбок,
У хатi буть не хочеться.
Тепляк дмухнув,
Крилом махнув -
По бородi лоскочеться.
Все ожило,
Все розцвiло,
I рiй дiтей привiтненьких
На той горбок
Несе вiнок
З фiалочок блакитненьких...
Хорошi слова - прудкi, дзвiнкi, запальнi, як i сама весна, як i тi
дiвчатка й хлопчики, що зустрiчають ©©. Де, коли читав цi слова - зараз не
пригада , та вже тиждень вони не сходять з його уст. Чудовi, милi, але
чомусь хисткi i плиннi, наче отi далекi весни в слободi, що вiдшумiли
назавжди i не повторяться нiколи.
Пiдняв повiки - чарiвна омана зникла. Олов'яне бескеття хмар нiби ще
побiльшало, осiло нижче до землi, i тайга злилася з ним, утворивши
суцiльну пелену. Стало холоднiше. Над селищем схилявся вечiр.
Зайшовши в юрту, Павло свiтить каганчик, сiда за стiл i припада очима
до невеличких аркушiв паперу, над якими побива ться вже не день i не два.
Не один такий аркуш пошматував, вкинув у вогонь. Не йшли на душу нi свiтлi
тони, нi радiснi звуки, нi молодечий настрiй, якi могли б передати
нестримну ходу весни. Навпаки, проти його волi зринало те, що дiялось
довкола. Розумiв, вiдчував - це не та весна, яку не раз бачив у дитинствi,
але саме ця заволодiла всi ю його уявою i проситься на папiр:
_
Весна, весна... Надворi май;
А в нас лежать снiги;
Пану стужа навкруги...
Весна, весна... а в нас - гай-гай!
Дрiма похмуро чорний гай
Та дода нудьги.
Весна, весна... Надворi май;
А в серцi жаль та сум;
Справля небо якийсь глум...
Весна, весна, а в нас - гай-гай!
Хоча б малесенький розмай
Для нерозважних дум!
Весна, весна... Надворi май;
А в нас, замiсто чар,
Густий серпанок темних хмар...
Ще три-чотири штрихи - i картинка, зда ться, буде готовою. Сумна та
картинка, аж гнiтюча. О, як хочеться, щоб бодай тi останнi штрихи були
житт радiсними, повними вогню й весняного захвату! Може, пiд кiнець
шпакiвню змайструвати чи пролiсок цнотливий або ж фiалку синьооку
посадити? Посадити... Та де ж усе тут зiйдеш хоча б для вiрша?
Колись письменник-декабрист Олександр Бестужев-Марлiнський, який
вiдбував заслання в Якутську, гiрко скаржився, що не мiг знайти квiтiв для
привiтання iменинницi:
Но ах! Якутская весна
Не зелена и не красна!
И здешний май холодный, дикой
Одной подснежною брусникой,
А не лилиями богат.
Так було при Бестужеву, так i зараз. Лiлi©, жоржини, троянди, фiалки.
А де ж фiалкового настрою вiзьмеш, коли лють закипа в грудях? Iнодi
поетiв дехто ганить за те, що в ©хнiх творах переважають темнi фарби, що
вони оспiвують людську журбу та горе. А запакуй його в оцю напiвтемну
юрту, похарчуй заболонною кашею - якi тодi вiн побачить барви, яко©
заспiва ?
Хiба ми не прагнемо звеселяти людей i себе? Хiба не любимо щастя й
радощiв? Прагнемо й любимо в сто крат бiльше, нiж хто. Але для нас,
робочих шкап, тi високi прагнення, та пекуча любов коштують... От пишу,
караюсь, а яка доля спiтка це писання? Чи побачить воно свiт божий, чи
прочитають його люди? За останнi два-три роки з iркутсько© тюрми надiслав
у галицькi часописи поеми "Бурятка", "Текiнка", понад пiвтори сотнi
вiршiв, перекладiв та дещо прозою. А де вони зараз, що з них дiйшло, що
загинуло, що надруковано, що забраковано - хто те вiда ? Альковнi мотиви,
мiнорнi пiвтони...
- Ен капсе! - почув Грабовський позад себе густий баритон i рвучко
обернувся.
Спершу нiяк не мiг второпати, що воно. Бiля порога клубочилося
хмаровисько холодного повiтря, i в ньому похитувалась масивна людська
спина, оперезана широким патронташем. З подиву протер очi, але це мало
допомогло. Лише коли дверi причинились i хмаровисько розвiялось, побачив
чоловiка, який, назадгузь залазячи в юрту, тягнув за собою свинячу тушу.
- Що ви робите? - вигукнув спересердя. - Хто вам дозволив?
Окрик, видно, подiяв: чоловiк, покинувши тушу, випростався, чим ще
бiльше здивував Павла. Це був справжнiй велетень. Такого Грабовському не
доводилось бачити не тiльки в Бордонському наслегу, але й протягом усього
життя. Навiть Микола Ожигов проти нього виглядав би хлопчиком: вiн стояв,
трохи схиливши голову, щоб не впертися в стелю.
- Ен капсе, - .вдруге привiтався, також трохи спантеличений. ---
Добридень, кажу. А де батько?
- Нiчого не розумiю, - щиро зiзнався Павло.
- Про Байбала питаю.
- Ви часом не Дабиит?
- Не часом, а завжди Дабиит, - пожартував здоровань. - А хто ж ти
такий?
Грабовський, трохи оговтавшись, коротко розповiв, як потрапив у наслег
та в Байбалову юрту. I сам не помiтив, коли перейшов на "ти". Правда,
зробити це було неважко: Дабиит мав приблизно стiльки рокiв, скiльки й
вiн, до того ж видався дотепним i компанiйським. Слухав уважно, не
перебиваючи, а як Павло скiнчив, запитав:
- Ну, як тобi тут, у нашiй юртi?
- Нiчого, жити можна.