Страница:
чоловiкам, що несли за ним з пiвтора десятка орлiв, ворон, чайок, гагар,
зозуль, сайок та iнших птахiв, вирiзаних з дерева, i невеличкий бубон.
Про Легiенте вi камлання проти рiзних хвороб Грабовський уже чував, але
самого шамана, вславленого серед вiлюйчан, ще не бачив i тому зараз
роздивлявся його з неприхованим iнтересом. Власне, в Легiенте вi,
порiвняно з iншими якутами, нiчого особливого не було. З-помiж них вiн
вирiзнявся хiба що опасистим черевом, навдивовиж пронизливими, пойнятими
хижим блиском очима та куцим шкiряним кiйосаном, облямованим багатьма
залiзними й мiдними прикрасами найхимернiших форм. На головi в шамана
стирчала висока однорога шапка, спереду i ззаду пiдбита дорогим хутром, а
носки чобiт скидалися на пазуристi ведмежi лапища.
Балбаара пiдвелася й поспiшила назустрiч Легiенте вi.
- Ой, горе в нас, велике горе, - простягнула благально руки.
- Що з ним трапилося? - запитав Легiентей, не дивлячись на Дабиита.
- Ведмiдь покалiчив.
Шаман закопилив масну губу.
- Не плач, - кинув невдоволено. - Слiзьми не зарадиш. Ведмiдь, значить.
Даси корову i...
- Корову?! А як же ми без не©?
- Корову й п'ять лисячих шкур, - додав Легiентей тоном, що не допускав
жодних заперечень.
- Боже!..
- Як зна ш. Калiцтво вiд йоге - то страшне наслання, його важко
подолати.
- Хай уже й так, аби тiльки жив.
- За це нiхто поручитися не може, хiба що святi духи. Значить, корова
сьогоднi буде в мо©й чередi...
Легiентей кивнув двом сво©м помiчникам, i тi, оддавши йому бубон,
почали ставити довкола Дабиита дерев'яних птахiв, якi символiзували собою
святих духiв.
Шаман глянув на недужого, обiйшов усiх iдолiв, спиняючись бiля кожного
i нечутно щось мимрячи. Звiв побожно очi до неба i якусь мить остовпiло
стояв. Нараз з усi © сили гримнув у бубон i пiдстрибнув. Далi годi було й
розiбрати, що дiялося з ним. Вигукував якiсь закляття, лиховiсне завивав,
чудернацько викривляв руки, ноги, трясся, наче в лихоманцi. Все це, як i
несамовите дзеленчання брязкалець на кiйосанi, приголомшувало людей. Дiти,
що ранiш було вилiзли наперед, тепер схлипували i ховалися за дорослих.
Шаманове бiснування не займало тiльки Дабиита - мисливець продовжував
лежати з заплющеними очима. У воротях показалися Аанис i Ольга.
- Сюди йдiть! - гукнув ©м Грабовський.
Гаврилова пройшла мiж iдолами i взяла Дабиитову руку, слухаючи пульс.
Легiентей коршуном кинувся до не©.
- Хто ти така?
- Милосердна сестра, - вiдповiла Ольга, видобуваючи з сво © валiзи
медичне приладдя.
- Руська? Полiтична? - гримiв шаман.
- Для хворих це не ма значення.
- Але Дабиит - саха, якут.
- I це нiчого не важить.
- Важить! Ти хочеш отру©ти його! Я справниковi поскаржусь!
Грабовський став мiж Легiенте м i Гавриловою.
- Скаржитися можете й ма те право, - кинув шамановi, - але лiкувати
потерпiлого не заважайте. Дабиитовi зараз потрiбна медична допомога, а не
ваше бiснування.
- Бiснування?! - верескнув шаман, немовби його шилом шпигонули. - Я
самому губернаторовi!.. Дабиит - саха i може бути врятований тiльки
камланням. Ви, полiтичнi, не втручайтесь в наше життя, ми, якути, самi
розберемось. Не дозволимо вам його тру©ти. Iдiть геть!
Грабовський не рушив з мiсця, а Гаврилова тим часом перев'язувала
мисливцевi рани.
- Балбааро!! - затупав ногами шаман. - Вижени ©х з двору! Зараз же
вижени! Геть! Геть!
Приголомшена лихом жiнка тiльки скрушно хитала головою. Вона
посоловiлими очима дивилась на людей, наче питала ©х, що ©й робити, але
вони мовчали, переляканi.
- Чого сто©ш? - наступав Легiентей. - Хiба не бачиш, що вони отруюють
твого чоловiка? Виганяй!
- Кого виганяти? - донеслося з вулицi.
Грабовський озирнувся i побачив Байбала й Дулембу, якi забiгли в
подвiр'я, тримаючи в руках довгi вудлища.
- Кого, питаю, виганяти? - гукав Байбал.
- Легiентей велить, аби я ©х вигнала, - вiдповiла Балбаара, показуючи
на Грабовського й Гаврилову. - Вони, каже, труять Дабиита, а я...
Та Байбал уже не слухав невiстку. Посинiлий вiд обурення, не тямлячи
себе, вiн розмашисте ступнув до Легiентея, вихопив у нього бубон i жбурнув
об землю.
- Труять?! - гукнув, захлинаючись. - Це ти сказав? А хто тебе сюди
просив?
- Я сам прийшов! - врочисто вiдповiв Легiентей. - Сина твого рятувати
прийшов, Байбале, вiд отрути.
- Сам?! Ану забирайся геть, щоб тобою й не смердiло! Iди рятувати сво©х
тойонiв, яким лижеш сiдницi.
- А-а-а! Он як, - на©жачився шаман. - Ти тягнеш руку за полiтичними
злочинцями, царевбивцями? Зневажа ш заповiдi великого шамана?
- Не тво дiло! - одрубав Байбал. - А полiтичними менi не дорiкай, бо я
не ручусь за себе. Iди!
- Я пiду, але пам'ятай про кару святих духiв.
- Геть!!
Зганьблений шаман ще трохи потоптався i рушив з двору.
- А корова щоб сьогоднi була в мо му загонi, - подав голос уже з
вулицi.
- Яка корова? - не зрозумiв Байбал.
- Наша, - вiдповiла Балбаара. - Вiн заправив ©© за камлання, i я
пообiцяла, бо ж iншого виходу не було.
- Дурна! - гримнув старий i погрозив Легiенте вi кулаком: - Я тобi дам
корову!
Люди якийсь час стояли, мов приголомшенi.
- Байбале! Байбале! - загукали навперебiй Легiенте вi помiчники. - Що
ти наробив?
Розгубленi й переляканi, вони повизбирували сво©х дерев'яних iдолiв i
кинулись навздогiн.
Тiльки тепер натовп, здавалось, прийшов до тями.
- Образив шамана...
- Скривдив святих духiв...
- Гнiву неба _не минути... - тривожно гомонiли люди й поволi виходили з
двору.
--Куди ж ви? - хапала Балбаара ©х за поли, забувши.вже й про недужого
чоловiка. - Покида те нас самих?
--Не зна мо, нiчого не зна мо. Шаман, Легiентей, - озивались до не© тi,
що ще не встигли вийти з подвiр'я, але також поспiшали за переднiми.
- Чого ти, Балбааро, побива шся? - гукав Байбал. - Чого? Хай тiкають,
коли такi.
Скоро подвiр'я майже спорожнiло: на ньому залишились тiльки найближчi
Дабиитовi сусiди, що, мабуть, зважили на Балбаарине слiзне благання та
плач маленько© Аанис.
Прикра пригода глибоко вразила Грабовського. Дивувала _не так Байбалова
звага, як поведiнка людей, що залишили скалiченого мисливця й пiшли за
шаманом. Але чим глибше вдумувався в цю пригоду, тим яснiше добачав те, що
ранiше й не приходило в голову.
Яка незмiрна далина пролягла мiж Якутi ю i Укра©ною! © навiть важко
уявити. Яка колосальна вiдмiннiсть у способах життя та рiвнях духовного
зросту мешканцiв обапiль Лени i Днiпра, Вiлюя i Бугу, Iндiгiрки та Дiнця,
Колими та Десни, а забобони, моторошний страх перед карою господньою - все
таке спорiднене й близьке. Хiба там, на Укра©нi, не так само, як тут?
Трудовий люд, а найпаче сiрома, подiбно до Байбала, дошкульно глузу над
попами, називаючи ©х брехунами, ненажерами, п'яницями, жiночими
облесниками, лицемiрними боговiдступниками, i водночас бо©ться ©хнiх
погроз, нерiдко й зрiка ться сво©х близьких, друзiв, навiть кревних
родичiв, вiдданих з амвона анафемi, покараних пiтимi ю.
Дивувало й iнше - вза мини мiж Байбалом та Дулембою. Минуло© зими,
одразу ж по при©здi до Вiлюйська, Павло трохи побоювався, щоб цi два його
приятелi не стали запеклими ворогами: адже Байбал тодi й не приховував
сво © неприязнi до Дулемби. Правда, Генрик Адамович не дуже сердився на
те, iнодi навiть посмiювався незлобливо, проте могло статися всiляке - у
Байбала вдача крутенька: якщо вiн уже зненавидить когось, то не так легко
розвiяти ту ненависть.
Але згодом, якось зовсiм несподiвано, стався злам на краще. Причини
цього повороту залишаються загадкою й досi. Вони могли бути в тому, що
Дулемба, закiнчивши вiдбудову вартiвнi, не дуже часто навiдував Павла, i
Байбаловi ревнощi, нiчим не живленi, зiйшли нанiвець. Могло вплинути й те,
що Байбал вiдчув у Дулембi освiчену людину, знайому з творами
Чернишевського. Може, зближало _©х i теслярське ремесло.
Ну, та що б там не впливало, але вже ранньо© провесни варшавський
робiтник i бордонський барахсан столярували разом. За роботою, очевидно,
багато говорили про сво життя, бо, забiгши якось увечерi до Грабовського,
Байбал почав розпитувати про Варшаву, Ки©в, iркутську тюрму, карiйську
каторгу, смерть Надi© Сигиди, захоплено говорив про тих, хто створив
партiю "Пролетарiат", а Дулембою не мiг нахвалитися. Коли ж настало лiто,
почали вкупi ловити рибу. _От i сьогоднi з рiчки прибiгли.
- Павле! - гукнув Генрик Адамович, що допомагав Гавриловiй. - Йди-но
сюди, занесемо Дабиита в юрту.
21_
Свято исиах, котрим якути зустрiчають лiто i вславляють конярство та
вдатних вершникiв, Грабовський бачив ще торiк у Бордонському наслегу, i
воно не сподобалось йому. Там порядкував Югай. Вiн поскликав до себе
таких, як i сам, багатi©в з Мархiно та найближчих селищ, i тут з ними
просив бога Дь сегея побiльшити ©хнi конячi гурти. Вони пили, ©ли,
розважалися, а барахсани лише здалеку дивилися на тi розкiшнi веселощi.
Повернувся тодi в юрту з гнiтючим почуттям, якого не мiг позбутися
кiлька днiв. Тому й зараз не квапився.
- Що там твiй Югай? - говорив з серцем Байбал. - Свято справля не вiн,
а громада. Хiба можна не пiти? Правда, Гене?
- Правда, - пiдтримав його Дулемба, одягнений по-святковому. - Громаду
треба шанувати.
Свято влаштовувалось на широкому вигонi, де вже юрмилося чимало люду.
Сивоголовий дiдусь Мичар люб'язно вiтав прибулих:
- Спасибi, що прийшли, не погордували нами.
- Ну,_ не я тобi казав? - радiсно посмiхнувся Байбал. - Громаду, Павле,
правду мовить Генрик Адамович, треба шанувати.
Увагу Грабовського привернула дивна споруда. Тако© на бордонському
святi не було. На чотирьох стовпах висотою в сажень прибита гладенька
перекладина. Довкола них устромленi в землю молоденькi берiзки, вiття яких
сяга перекладини i майже повнiстю закрива ©©. Обабiч струнчаться ще два
ряди берiзок, обв'язанi квiтчастою волосяною шворкою. До не© поприплетено
силу-силенну барвистих стрiчок, iграшок та кiлька телячих намордникiв.
- Це, - каже тихо Байбал Грабовському й Дулембi, - назива ться тюселге,
тобто коло, а для чого воно, скоро побачите.
Сажнiв за п'ять вiд тюселге чоловiки закопують товстий модриновий
стовп. Мiцно утрамбувавши землю, просвердлюють вiсiм дiрок i забивають у
них чисто виструганi бiлi кiлки. Вище i нижче шийки стовп прикрашають
десятьма обручами рiзного кольору, а поверх них прив'язують мотузки з
пасмами конячого хвоста й гриви. Повтикавши навкруги берiзки, до нього
припинають бiлого коня, озбро ного й окульбаченого старовинним сiдлом у
срiбнiй оправi.
Жiнки зайнятi сво©м дiлом. Он двi несуть масивну шкiряну баддю з
кумисом. Притуливши ©© до крайнього стовпа тюселге, перекидають квiтчасту
шворку через перекладину. Iншi пiдносять туди наповненi кумисом глечики,
кварти, що називаються чоронами, кухлики, миски з м'ясом, кашею та iншими
на©дками.
- Не кваптеся з цим, - пiдходить до них Мичар. - А де ж стане далбар
чибичах?
Слiдом за ним парубки пiдносять порожню берестову дiжчину, гарно
оздоблену конячим волоссям, i ставлять ©© поруч з великою баддею. Мичар
налива в не© кумис, кладе кавалок коров'ячого масла i розмiшу новою
березовою ложкою, держак яко© прикрашено мичкою бiло© гриви.
- Отак, - клаца задоволене язиком. - Далбар чибичах готовий. Хай не
гнiваються на нас небожителi й духи природи.
Байбал торкнув Грабовського за лiкоть.
- Ось почнеться алгис, якого в Бордонському наслегу нiхто не зна i не
годен зробити.
- Що то таке?
- Заклинання, яке виголошу ться при висвяченнi юнакiв у вершники.
Слухай.
Ще раз оглянувши тюселге, Мичар надягнув шапку з срiбним вiзерунком,
перехоплену двома яскраво-червоними стрiчками, покликав до себе дев'ять
юнакiв та вiсiм дiвчат i дав ©м по чорону й кухлику з кумисом. Потiм
поставив хлопцiв у лаву обличчям до сходу сонця, дiвчат - лiворуч. Став
мiж ними, пiдпалив багаття, вклякнув на лiве колiно, пiдняв праву руку
догори й почав:
Нарештi прийшов той день,
Коли ми дев'яти юнакам,
Якi ще не зналися з тими,
Хто ходить у спiдницях,
А також дiвчатам
Шанобливо пiдносимо
Великi чорони й маленькi кухлики.
I повторю мо: цей день, молодi наш!,
Настав. Ми вас напува мо й году мо
Через син полум'я.
Залишений нашим дiдом-прадiдом
Елле м Боотуром заповiт,
Укладений ним _колись звичай
Мусить бути священним
I для всiх _наступних поколiнь.
Хай царствують щастя й радiсть!
Дiдусь на мить змовк, передихнув, звiвся на ноги й обернувся врочистим
лицем на схiд:
Святи Кюрре Дь сегею,
Називаючи тво славне iм'я,
Звеличуючи твою високу славу,
Пiдносимо тобi в чоронах яства,
Через священний вогонь налива мо,
Через голубе полум'я часту мо!
Узявши в руки найбiльший чорон, Мичар тричi хлюпнув у вогонь кумис,
нахиляючи посуд до себе.
- Хто такий цей самий Дь сегей, що йому така шана? - пита _стиха
Грабовський Байбала.
- Наш великий бог, - вiдповiда той. - Покровитель коней, всього
конярства. Слухай, слухай.
А Мичар, поклавши спорожнiлий чорон, вiв далi:
Боги нашi, святi духи землi!
Блага мо: посмiхнiться радiсно нам
I дбайте про наш достаток!
Вам найпершим пода мо яства,
Котрих ще нiхто не куштував, -
Дев'ять чоронiв кумису пiдносимо вам!
Звеличу мо вашу високу славу,
Через вогонь налива мо,
Через голубе полум'я часту мо!
Розмашисте зачерпнув березовою ложкою з далбар чибичаха смачно©
кумисо-масляно© сумiшi, покропив нею берiзки бiля тюселге, зняв з голови
свою обрядову шапку.
Люди почали всiдатися на землю. Скоро довкола напо©в та на©дкiв
утворилися три гурти: чоловiчий, жiночий, молодiжний.
- Вас, - кивнув Мичар Грабовському й Дулембi, - прошу сюди. Сiдайте ось
тут, - вказав на вiльне мiсце бiля шкiряно© баддi. - А ти, Байбале,
порядкуй серед дiтей.
Мичар першим пригубився до великого чорона i, як велить звичай, передав
його сусiдовi - Генрику Адамовичу. Вiд Дулемби чорон потрапив до
Грабовського i згодом, обiйшовши все чоловiче товариство, вже порожнiй,
повернувся до Мичара. Далi кожен пригощав сам себе: пив кухликом кумис,
за©дав кашею, м'ясом, симою, заболонними коржами.
Пiсля святково© трапези почалися розваги. Кволий i хриплий голос Мичара
затягнув пiсню про славетних косарiв, яку дружно пiдхопив увесь чоловiчий
гурт:
Такий, як Титкiв син,
Як велет Бахаана,
Котрий впродовж всi © косовицi
Накошував щодня по вiсiм копиць сiна,
Такий не народився ще.
- Слава! Слава доброму косаревi! - залунало в молодiжному гуртi так, що
бiлий кiнь коло шанобливого стовпа став дибки.
Той гурт уже розгойдував свою пiсню:
Тих, що з кокардами на шапках, - геть!
Тих, хто в еполетах, - повалити!
Тих, якi чваняться кортиком, - знищити!
Тих, якi троновi служать, - також!
- Агей! - гукнув молодi Мичар. - Хто там забаг на хара масу? Тихiше
треба.
- Чого тихiше?! - подав голос Байбал. - Ми й так багато мовчимо. Не
затикай нам рота хоч на свято. Хара маса... Спiвайте, спiвайте, хлопцi,
щоб знали царськi офiцери, а вкупi з ними нашi тойони, що чека ©х.
Настане пора - згинуть усi до одного, як чорнi паути.
Жiнки й дiти слухали олонхосута. До них скоро при дналися майже всi
учасники исиаху.
Олонхосут, чоловiк рокiв за п'ятдесят, видно, з колiна вiлюйських
барахсанiв, мав гарний голос i хист iмпровiзатора. Говорив розважно,
вдумливо, немовби на ходу складав геро©чний епос про легендарного предка
якутiв Нюргуна-Боотура, прозваного Стрiмким. Свою розповiдь часто
переплiтав ритмiчним речитативом та при мним баритональним спiвом. Одягни
його в бiлi гребiннi штани й сорочку, дай солом'яного бриля на голову, а в
руки бандуру - i готовий тобi кобзар.
- Но![29] - заохочу Байбал оповiдача.
У Павловiй уявi, збудженiй i розкриленiй натхненними словами
олонхосута, поволi вироста оповита романтичним серпанком звабна постать
Нюргуна, окреслюються його патрiотичнi й волелюбнi дiла, його самовiддане
служiння "середньому свiтовi", тобто якутськiй землi, на якiй випала доля
жити племенi айии аймага. На цю багату чудову землю Нюргуна посадовив
творець всесвiту Юрюн Айии та властитель людських доль Дьилга Хаан,
звелiвши йому бути на нiй господарем i обороняти плем'я айии аймага вiд
нападiв абааси - потворних носi©в зла з "нижнього свiту", котрий навiть
уявити собi важко.
Виконуючи це велiння, Нюргун-Боотур звершу багато подвигiв. У тяжких
герцях знищу вiн лихих богатирiв абааси Йииста Хара, Тимiр Дь сиентейя,
злого чарiвника Алип-Хара; визволя з абаасько© неволi свою сестру
Айтали-Куо, красуню Кюн Туйярима та тридцять дев'ять мужiв "середнього
свiту". Тридцять днiв змага ться вiн з одноруким та одноногим циклопом
Уотом Усутааки...
Нюргун не завойовник, а благородний лицар - не бере в полон, не грабу
переможених. I мудрий господар, викорiнюючи лихо в рiдному краю, дба про
народний достаток:
Загороджу обори для скотини,
Колиски майстру для дiтей,
Став прабатьком всiх людей
Незмiрно© якутсько© землi.
- Отакий наш славетний предок Нюргун-Боотур Стрiмкий, - врочисто
закiнчу олонхосут.
Вiн бере свiй чорон i, сьорбнувши кумису, почина мовчки закурювати.
Якийсь час усi мовчать. Тiльки гарячий блиск очей вида ©хню глибоку
схвильованiсть.
- Да-а-а, - порушив мовчанку Байбал. - Були колись мужi в Якутi©, а
тепер - одне смiття.
- То _ми, виходить, смiття? - пода голос Мичар.
- Нi, не смiття, ми - люди, але зараз не про нас кажу. Тойони, ба©,
купцi, царськi чиновники, попи, шамани - коли на них уже прийде
безстрашний Нюргун?
- Ти знову про сво ? I свербить же тобi язик. Ануте, хлопцi, починайте
стрибки, а ви, дiвчата, готуйте нагороди переможцям.
- Зараз! Зараз! - пiдхопилася на ноги весела молодь.
_
22_
Недуга переслiдувала Дабиита довго й настирливо. Минуло коротке
вiлюйське лiто, залягла вже й осiнь, а вiн ледве-ледве переступав з ноги
на ногу, тримаючись за стiни, стискаючи зуби, щоб не стогнати вiд шаленого
болю.
Початок зимового полювання ще побiльшив муки запеклого мисливця.
Ранками Дабиит, пiдвiвшись з лiжка, брав рушницю в руки, перевiряв набо©,
курки, шкандибав до вiкна i пожадливо дивився на тайгу доти, доки не
терпли хворi ноги. Iнодi хапався збиратись у лiс, але стиснутi взуттям i
одягом рани починали кровоточити, i вiн непритомнiв.
З настанням осiнньо© негоди глибокi вирви на Дабиитовому тiлi,
здавалось, зовсiм перестали го©тися. Тодi хтось пустив у мiстечку здогад,
що то мордують мисливця мстивi духи чорного шамана, насланi Легiенте м за
образу й за те, що Балбаара не пригнала обiцяну корову.
- Таке _може бути, - говорив Мичар, який беззастережно вiрив у шаманову
всемогутнiсть i боявся ©©. - Може бути, ти, Байбале, не глузуй.
Байбал смiявся:
- Духи чорного шамана? Пора б тобi, Мичаре, вже власну голову мати, а
не перебиватися позичками. То сам Легiентей стара ться, щоб допекти за
свою ганьбу, а ти розвiсив вуха i балабониш казна-що. От я зустрiну його
та й покажу духiв. Все корiвка спокою не да . Не вдалося пограбувати.
Чорного шамана? Усi вони чорнi, а Легiентей найчорнiший серед них.
Згодом пiшла чутка набагато страшнiша, нiж шаманове прокляття. Люди
мiркували: чи не був той ведмiдь, що покусав Дабиита, прокаженим i чи не
заразив вiн мисливця? Це викликало в Байбала не глузування, а тривогу.
- Так, так, - журився старий. - Мабуть, проказа. Бо чому ж би ©м, тим
ранам, не го©тися?
Гаврилова рiшуче заперечувала можливiсть прокази, але це не переконало
не тiльки Дабиита, а й Грабовського з Дулембою. Вирiшили попросити Ольгу
Василiвну - хай привезе спецiалiста з лепрозорiю.
- Закiнчуй, Аанис, закiнчуй, - вдруге нагаду Грабовський. - Час
рушати, бо скоро лiкар прийде до тата.
Дiвчинка зводить на нього оченята, повнi щирого дитячого благання.
- Я ще хочу писати. Iдiть, сама прибiжу.
Глянувши через ©© плече на розгорнутий зошит, вiн бачить старанно
виведенi, великi, як горобцi, лiтери, i тепла радiсть лоскочеться в
грудях.
- Ну, хай, - згоджу ться. - Тiльки не забудь замкнути хату та ключа не
загуби.
В Дабиитовiй хатi застав лише господаря з дружиною.
- А де Аанис? - запитала Балбаара.
- Залишилась у мене писати.
- Морочите собi голову з нею. Ще не набридла вам?
- Нi, вона славна дiвчинка i розумна.
- Дума те, щось вийде з не©?
- Авжеж вийде. Так гарно виводить букви, що любо дивитися. Через
тиждень-пiвтора вiзьмемося за читання.
- Не треба ©й того, - зiтхнула жiнка.
- Чому ж не треба? - обiзвався Дабиит. - Хай набира ться розуму, коли
люди пособляють. Щоб не була такою темною, як ми з тобою. Он же Ольга
Василiвна лiку .
- Таке скажеш, - не згоджу ться Балбаара. - Ольга Василiвна з Росi©, та
ще й полiтична.
- То й що? Хiба серед наших нема грамотних? У Якутську, кажуть, школи
для дiвчат. То правда, Павле?
- Правда. I медичнi, й духовнi.
- Нас, якутiв, туди не пускають, лише декого з тойонiв.
- Поки що з тойонiв, а згодом пустять усiх. Знаного, Балбааро, за
плечима не носити. Хай дiвчинка вчиться; Доки буду жити тут - помагатиму
©й, а потiм само дiло покаже.
- Спасибi вам за добре серце. Якби вже хоч недуга одчепилася вiд нашого
господаря.
- Будемо сподiватися. Скажiть, ви коли-небудь чули, щоб звiрi хворiли
проказою?
- Менi не доводилося чувати, - вiдповiв Дабиит. - Та й хто це _може
знати? Звiдкись же та болячка береться в людей. Може, й вiд звiрини. А
цього ведмедя я не встиг розгледiти, бо вiн напав на мене зовсiм
зненацька, наче навмисно стерiг за кущами. Ех, була б зi мною рушниця. А
то - один нiж. Кiлька разiв я таки добре садонув його, та, мабуть, не
влучив. Може, вiн i справдi був прокажений, але ж Тигинова нога, скалiчена
тим самим ведмедем, давно заго©лася, а мо© рани - нi.
Надворi загавкав пес, наче почув, що йдеться про нього. Балбаара
притьмом вибiгла з юрти i повернулася з Гавриловою та незнайомим
чоловiком.
- Знайомтесь, - заговорила Ольга, роздягаючись.
Чоловiк передав Балбаарi свою палицю, пальто, шапку, причесав
напiвоблiзлу голову i з пiдкресленим почуттям _власно© гiдностi простягнув
Грабовському випещену руку, увiнчану перснем та довгими й трохи
закрученими, наче пазури, сизими нiгтями.
- Дмитро Адольфович Гiммер!
Вiн одрекомендувався так голосно й велично, немовби йшлося про якусь
знаменитiсть, принаймнi з iмператорського роду, котра зараз мала
ощасливити Дабиитову юрту сво ю царственою особою. Такий апломб був явно
недоречним i нiчого, крiм посмiшки, викликати не мiг: адже лiкар скидався
на кирпатенького, занадто товстого i невиразного, як задавнена пляма,
недоростка.
Помивши руки, вiн пiдступився до хворого. Оголенi мисливцевi рани
оглядав здалеку й похапки. На його лицi сяяли бездумнiсть та байдужiсть.
- Лепра! - виригнув свiй дiагноз i задоволене потер руки.
Вiд того вигуку Гаврилова аж похитнулася.
- Невже?! - тiльки й спромоглася запитати.
- Так, так, мила моя. Проказа, та ще й лепроматозна. Хворого треба
негайно взяти до нас.
- Я не пущу його з дому! - забiдкалася Балбаара. - Змилуйтесь, люди
добрi. Ми нiкому нiчого не виннi, за що ж це таке...
- Не плач, жiнко, - обiзвався Дабиит, який досi лежав мовчки i тiльки
слухав. - Нiкуди я не по©ду. Звiдси винести мене зможуть лише вперед
ногами або закованого.
- Що?! - зловтiшне скривився Гiммер. - Тебе, саха, нiхто питати не
буде. Коли треба, то й кайдани знайдемо.
- Не дам!! Не дам!! - закричала Балбаара.
Вона схопила полiняку бiля печi, пiдняла ©© над головою i стала коло
Дабиитового лiжка, готова кинутись на кожного, хто б спробував
приторкнутися до ©© чоловiка.
- Не дам! Там уже Суруксут...
- Заспокойтесь, Балбааро, - втрутився Грабовський. - Нiхто Дабиита ще
не забира . Прошу дарувати, пане Гiммер, але менi зда ться, ваш висновок
дещо поспiшний.
Гiммер приклав долоню до вуха, нiби не розчув.
- Як? Як? А чи зна те ви, милий мiй, наказ властей строго iзолювати
всiх прокажених?
- Так то прокажених, а в Дабиита ознаки лепри вiдсутнi.
- Ого-о-о! Ви, виявля ться, теж тямите щось! Цiкаво! Значить, вiдсутнi?
- Таки вiдсутнi, - докинула Гаврилова, ледве стримуючи сво хвилювання.
- Шановний Дмитре Адольфовичу, подивiться уважнiше. Я абсолютно переконана
- це не лепра, i запрошувала вас сюди, аби ви сво©м авторитетом розвiяли
безпiдставну поголоску вiдносно прокази. Гляньте ж, плям на тiлi хворого
нема, вi©, брови не випадають, кiстки мiцнi, обличчя чисте, з нормальним
виразом.
- Чисте?! Ха-ха-ха! - зареготав Гiммер. - В якута лице з нормальним
виразом. Вам, мила моя, бiльше пiдходить бути повпредом дикунiв, анiж
фельдшером.
Щоки Гаврилово© залилися густим багрянцем, а очi спалахнули вiдча м.
Вона зiщулилась, наче боялась, що ©© зараз ударять.
- Дмитре Адольфовичу...
- Досить! - грубо обiрвав Гiммер. - Я сказав - проказа i бiльше й
слухати не хочу.
Грабовський бачить, що цей лiкар нiчого не допоможе, i подумки ла себе
за пораду Гавриловiй вдатися до фахiвця.
- Слухайте, ви, - зверта ться до Гiммера, не приховуючи свого гнiву. -
Будьте хоча б з жiнками чемнiшим.
- То вас не стосу ться, - огризнувся Гiммер i вже до Ольги: -
Зобов'язую вас завтра припровадити хворого в колонiю. Там ще раз подивлюсь
на нього, якщо буде потрiбно.
- Не-треба, не треба дивитися! Ой-йой-йой, - знову заголосила Балбаара.
- Хай тут помре, коли йому вже таке випало, але на муки не дам.
- Ну, зна те, - кинув Гiммер i почав одягатися. - В таких умовах не
можна працювати. Я вам не Легiентей i не дам себе на посмiховисько.
По©хали.
- Дмитре Адольфовичу, може, я прийду трохи згодом, - попросила
Гаврилова.
- Нi, мила моя, по©демо разом. Ви на службi, а в колонi© невiдкладна
робота. Гайда.
Ольга знизала плечима, наче вибачилася перед хазяями, i рушила з юрти.
- Вiн недобрий чоловiк, - сказала Балбаара, коли зачинилися дверi. - Не
треба було й приводити такого. Хай би Ольга Василiвна сама лiкувала.
***
Баби Карячихи Грабовський дома не застав - тиждень тому по©хала в
Якутськ до доньки. Замiсть господинi в хатi поралася iнша, також уже не
молода. Гостинна i балакуча, вона зразу виповiла все, що видавалось ©й пiд
таку нагоду найiстотнiшим. Колись була наймичкою в Карякiних, доглядала
©хнiх дiтей, а оце вже кiлька рокiв хазяйну з впраксинi ю. I про
Чернишевського зна не менше за Карячиху: все, що вiдбувалося в цiй хатi,
бачила на власнi очi.
зозуль, сайок та iнших птахiв, вирiзаних з дерева, i невеличкий бубон.
Про Легiенте вi камлання проти рiзних хвороб Грабовський уже чував, але
самого шамана, вславленого серед вiлюйчан, ще не бачив i тому зараз
роздивлявся його з неприхованим iнтересом. Власне, в Легiенте вi,
порiвняно з iншими якутами, нiчого особливого не було. З-помiж них вiн
вирiзнявся хiба що опасистим черевом, навдивовиж пронизливими, пойнятими
хижим блиском очима та куцим шкiряним кiйосаном, облямованим багатьма
залiзними й мiдними прикрасами найхимернiших форм. На головi в шамана
стирчала висока однорога шапка, спереду i ззаду пiдбита дорогим хутром, а
носки чобiт скидалися на пазуристi ведмежi лапища.
Балбаара пiдвелася й поспiшила назустрiч Легiенте вi.
- Ой, горе в нас, велике горе, - простягнула благально руки.
- Що з ним трапилося? - запитав Легiентей, не дивлячись на Дабиита.
- Ведмiдь покалiчив.
Шаман закопилив масну губу.
- Не плач, - кинув невдоволено. - Слiзьми не зарадиш. Ведмiдь, значить.
Даси корову i...
- Корову?! А як же ми без не©?
- Корову й п'ять лисячих шкур, - додав Легiентей тоном, що не допускав
жодних заперечень.
- Боже!..
- Як зна ш. Калiцтво вiд йоге - то страшне наслання, його важко
подолати.
- Хай уже й так, аби тiльки жив.
- За це нiхто поручитися не може, хiба що святi духи. Значить, корова
сьогоднi буде в мо©й чередi...
Легiентей кивнув двом сво©м помiчникам, i тi, оддавши йому бубон,
почали ставити довкола Дабиита дерев'яних птахiв, якi символiзували собою
святих духiв.
Шаман глянув на недужого, обiйшов усiх iдолiв, спиняючись бiля кожного
i нечутно щось мимрячи. Звiв побожно очi до неба i якусь мить остовпiло
стояв. Нараз з усi © сили гримнув у бубон i пiдстрибнув. Далi годi було й
розiбрати, що дiялося з ним. Вигукував якiсь закляття, лиховiсне завивав,
чудернацько викривляв руки, ноги, трясся, наче в лихоманцi. Все це, як i
несамовите дзеленчання брязкалець на кiйосанi, приголомшувало людей. Дiти,
що ранiш було вилiзли наперед, тепер схлипували i ховалися за дорослих.
Шаманове бiснування не займало тiльки Дабиита - мисливець продовжував
лежати з заплющеними очима. У воротях показалися Аанис i Ольга.
- Сюди йдiть! - гукнув ©м Грабовський.
Гаврилова пройшла мiж iдолами i взяла Дабиитову руку, слухаючи пульс.
Легiентей коршуном кинувся до не©.
- Хто ти така?
- Милосердна сестра, - вiдповiла Ольга, видобуваючи з сво © валiзи
медичне приладдя.
- Руська? Полiтична? - гримiв шаман.
- Для хворих це не ма значення.
- Але Дабиит - саха, якут.
- I це нiчого не важить.
- Важить! Ти хочеш отру©ти його! Я справниковi поскаржусь!
Грабовський став мiж Легiенте м i Гавриловою.
- Скаржитися можете й ма те право, - кинув шамановi, - але лiкувати
потерпiлого не заважайте. Дабиитовi зараз потрiбна медична допомога, а не
ваше бiснування.
- Бiснування?! - верескнув шаман, немовби його шилом шпигонули. - Я
самому губернаторовi!.. Дабиит - саха i може бути врятований тiльки
камланням. Ви, полiтичнi, не втручайтесь в наше життя, ми, якути, самi
розберемось. Не дозволимо вам його тру©ти. Iдiть геть!
Грабовський не рушив з мiсця, а Гаврилова тим часом перев'язувала
мисливцевi рани.
- Балбааро!! - затупав ногами шаман. - Вижени ©х з двору! Зараз же
вижени! Геть! Геть!
Приголомшена лихом жiнка тiльки скрушно хитала головою. Вона
посоловiлими очима дивилась на людей, наче питала ©х, що ©й робити, але
вони мовчали, переляканi.
- Чого сто©ш? - наступав Легiентей. - Хiба не бачиш, що вони отруюють
твого чоловiка? Виганяй!
- Кого виганяти? - донеслося з вулицi.
Грабовський озирнувся i побачив Байбала й Дулембу, якi забiгли в
подвiр'я, тримаючи в руках довгi вудлища.
- Кого, питаю, виганяти? - гукав Байбал.
- Легiентей велить, аби я ©х вигнала, - вiдповiла Балбаара, показуючи
на Грабовського й Гаврилову. - Вони, каже, труять Дабиита, а я...
Та Байбал уже не слухав невiстку. Посинiлий вiд обурення, не тямлячи
себе, вiн розмашисте ступнув до Легiентея, вихопив у нього бубон i жбурнув
об землю.
- Труять?! - гукнув, захлинаючись. - Це ти сказав? А хто тебе сюди
просив?
- Я сам прийшов! - врочисто вiдповiв Легiентей. - Сина твого рятувати
прийшов, Байбале, вiд отрути.
- Сам?! Ану забирайся геть, щоб тобою й не смердiло! Iди рятувати сво©х
тойонiв, яким лижеш сiдницi.
- А-а-а! Он як, - на©жачився шаман. - Ти тягнеш руку за полiтичними
злочинцями, царевбивцями? Зневажа ш заповiдi великого шамана?
- Не тво дiло! - одрубав Байбал. - А полiтичними менi не дорiкай, бо я
не ручусь за себе. Iди!
- Я пiду, але пам'ятай про кару святих духiв.
- Геть!!
Зганьблений шаман ще трохи потоптався i рушив з двору.
- А корова щоб сьогоднi була в мо му загонi, - подав голос уже з
вулицi.
- Яка корова? - не зрозумiв Байбал.
- Наша, - вiдповiла Балбаара. - Вiн заправив ©© за камлання, i я
пообiцяла, бо ж iншого виходу не було.
- Дурна! - гримнув старий i погрозив Легiенте вi кулаком: - Я тобi дам
корову!
Люди якийсь час стояли, мов приголомшенi.
- Байбале! Байбале! - загукали навперебiй Легiенте вi помiчники. - Що
ти наробив?
Розгубленi й переляканi, вони повизбирували сво©х дерев'яних iдолiв i
кинулись навздогiн.
Тiльки тепер натовп, здавалось, прийшов до тями.
- Образив шамана...
- Скривдив святих духiв...
- Гнiву неба _не минути... - тривожно гомонiли люди й поволi виходили з
двору.
--Куди ж ви? - хапала Балбаара ©х за поли, забувши.вже й про недужого
чоловiка. - Покида те нас самих?
--Не зна мо, нiчого не зна мо. Шаман, Легiентей, - озивались до не© тi,
що ще не встигли вийти з подвiр'я, але також поспiшали за переднiми.
- Чого ти, Балбааро, побива шся? - гукав Байбал. - Чого? Хай тiкають,
коли такi.
Скоро подвiр'я майже спорожнiло: на ньому залишились тiльки найближчi
Дабиитовi сусiди, що, мабуть, зважили на Балбаарине слiзне благання та
плач маленько© Аанис.
Прикра пригода глибоко вразила Грабовського. Дивувала _не так Байбалова
звага, як поведiнка людей, що залишили скалiченого мисливця й пiшли за
шаманом. Але чим глибше вдумувався в цю пригоду, тим яснiше добачав те, що
ранiше й не приходило в голову.
Яка незмiрна далина пролягла мiж Якутi ю i Укра©ною! © навiть важко
уявити. Яка колосальна вiдмiннiсть у способах життя та рiвнях духовного
зросту мешканцiв обапiль Лени i Днiпра, Вiлюя i Бугу, Iндiгiрки та Дiнця,
Колими та Десни, а забобони, моторошний страх перед карою господньою - все
таке спорiднене й близьке. Хiба там, на Укра©нi, не так само, як тут?
Трудовий люд, а найпаче сiрома, подiбно до Байбала, дошкульно глузу над
попами, називаючи ©х брехунами, ненажерами, п'яницями, жiночими
облесниками, лицемiрними боговiдступниками, i водночас бо©ться ©хнiх
погроз, нерiдко й зрiка ться сво©х близьких, друзiв, навiть кревних
родичiв, вiдданих з амвона анафемi, покараних пiтимi ю.
Дивувало й iнше - вза мини мiж Байбалом та Дулембою. Минуло© зими,
одразу ж по при©здi до Вiлюйська, Павло трохи побоювався, щоб цi два його
приятелi не стали запеклими ворогами: адже Байбал тодi й не приховував
сво © неприязнi до Дулемби. Правда, Генрик Адамович не дуже сердився на
те, iнодi навiть посмiювався незлобливо, проте могло статися всiляке - у
Байбала вдача крутенька: якщо вiн уже зненавидить когось, то не так легко
розвiяти ту ненависть.
Але згодом, якось зовсiм несподiвано, стався злам на краще. Причини
цього повороту залишаються загадкою й досi. Вони могли бути в тому, що
Дулемба, закiнчивши вiдбудову вартiвнi, не дуже часто навiдував Павла, i
Байбаловi ревнощi, нiчим не живленi, зiйшли нанiвець. Могло вплинути й те,
що Байбал вiдчув у Дулембi освiчену людину, знайому з творами
Чернишевського. Може, зближало _©х i теслярське ремесло.
Ну, та що б там не впливало, але вже ранньо© провесни варшавський
робiтник i бордонський барахсан столярували разом. За роботою, очевидно,
багато говорили про сво життя, бо, забiгши якось увечерi до Грабовського,
Байбал почав розпитувати про Варшаву, Ки©в, iркутську тюрму, карiйську
каторгу, смерть Надi© Сигиди, захоплено говорив про тих, хто створив
партiю "Пролетарiат", а Дулембою не мiг нахвалитися. Коли ж настало лiто,
почали вкупi ловити рибу. _От i сьогоднi з рiчки прибiгли.
- Павле! - гукнув Генрик Адамович, що допомагав Гавриловiй. - Йди-но
сюди, занесемо Дабиита в юрту.
21_
Свято исиах, котрим якути зустрiчають лiто i вславляють конярство та
вдатних вершникiв, Грабовський бачив ще торiк у Бордонському наслегу, i
воно не сподобалось йому. Там порядкував Югай. Вiн поскликав до себе
таких, як i сам, багатi©в з Мархiно та найближчих селищ, i тут з ними
просив бога Дь сегея побiльшити ©хнi конячi гурти. Вони пили, ©ли,
розважалися, а барахсани лише здалеку дивилися на тi розкiшнi веселощi.
Повернувся тодi в юрту з гнiтючим почуттям, якого не мiг позбутися
кiлька днiв. Тому й зараз не квапився.
- Що там твiй Югай? - говорив з серцем Байбал. - Свято справля не вiн,
а громада. Хiба можна не пiти? Правда, Гене?
- Правда, - пiдтримав його Дулемба, одягнений по-святковому. - Громаду
треба шанувати.
Свято влаштовувалось на широкому вигонi, де вже юрмилося чимало люду.
Сивоголовий дiдусь Мичар люб'язно вiтав прибулих:
- Спасибi, що прийшли, не погордували нами.
- Ну,_ не я тобi казав? - радiсно посмiхнувся Байбал. - Громаду, Павле,
правду мовить Генрик Адамович, треба шанувати.
Увагу Грабовського привернула дивна споруда. Тако© на бордонському
святi не було. На чотирьох стовпах висотою в сажень прибита гладенька
перекладина. Довкола них устромленi в землю молоденькi берiзки, вiття яких
сяга перекладини i майже повнiстю закрива ©©. Обабiч струнчаться ще два
ряди берiзок, обв'язанi квiтчастою волосяною шворкою. До не© поприплетено
силу-силенну барвистих стрiчок, iграшок та кiлька телячих намордникiв.
- Це, - каже тихо Байбал Грабовському й Дулембi, - назива ться тюселге,
тобто коло, а для чого воно, скоро побачите.
Сажнiв за п'ять вiд тюселге чоловiки закопують товстий модриновий
стовп. Мiцно утрамбувавши землю, просвердлюють вiсiм дiрок i забивають у
них чисто виструганi бiлi кiлки. Вище i нижче шийки стовп прикрашають
десятьма обручами рiзного кольору, а поверх них прив'язують мотузки з
пасмами конячого хвоста й гриви. Повтикавши навкруги берiзки, до нього
припинають бiлого коня, озбро ного й окульбаченого старовинним сiдлом у
срiбнiй оправi.
Жiнки зайнятi сво©м дiлом. Он двi несуть масивну шкiряну баддю з
кумисом. Притуливши ©© до крайнього стовпа тюселге, перекидають квiтчасту
шворку через перекладину. Iншi пiдносять туди наповненi кумисом глечики,
кварти, що називаються чоронами, кухлики, миски з м'ясом, кашею та iншими
на©дками.
- Не кваптеся з цим, - пiдходить до них Мичар. - А де ж стане далбар
чибичах?
Слiдом за ним парубки пiдносять порожню берестову дiжчину, гарно
оздоблену конячим волоссям, i ставлять ©© поруч з великою баддею. Мичар
налива в не© кумис, кладе кавалок коров'ячого масла i розмiшу новою
березовою ложкою, держак яко© прикрашено мичкою бiло© гриви.
- Отак, - клаца задоволене язиком. - Далбар чибичах готовий. Хай не
гнiваються на нас небожителi й духи природи.
Байбал торкнув Грабовського за лiкоть.
- Ось почнеться алгис, якого в Бордонському наслегу нiхто не зна i не
годен зробити.
- Що то таке?
- Заклинання, яке виголошу ться при висвяченнi юнакiв у вершники.
Слухай.
Ще раз оглянувши тюселге, Мичар надягнув шапку з срiбним вiзерунком,
перехоплену двома яскраво-червоними стрiчками, покликав до себе дев'ять
юнакiв та вiсiм дiвчат i дав ©м по чорону й кухлику з кумисом. Потiм
поставив хлопцiв у лаву обличчям до сходу сонця, дiвчат - лiворуч. Став
мiж ними, пiдпалив багаття, вклякнув на лiве колiно, пiдняв праву руку
догори й почав:
Нарештi прийшов той день,
Коли ми дев'яти юнакам,
Якi ще не зналися з тими,
Хто ходить у спiдницях,
А також дiвчатам
Шанобливо пiдносимо
Великi чорони й маленькi кухлики.
I повторю мо: цей день, молодi наш!,
Настав. Ми вас напува мо й году мо
Через син полум'я.
Залишений нашим дiдом-прадiдом
Елле м Боотуром заповiт,
Укладений ним _колись звичай
Мусить бути священним
I для всiх _наступних поколiнь.
Хай царствують щастя й радiсть!
Дiдусь на мить змовк, передихнув, звiвся на ноги й обернувся врочистим
лицем на схiд:
Святи Кюрре Дь сегею,
Називаючи тво славне iм'я,
Звеличуючи твою високу славу,
Пiдносимо тобi в чоронах яства,
Через священний вогонь налива мо,
Через голубе полум'я часту мо!
Узявши в руки найбiльший чорон, Мичар тричi хлюпнув у вогонь кумис,
нахиляючи посуд до себе.
- Хто такий цей самий Дь сегей, що йому така шана? - пита _стиха
Грабовський Байбала.
- Наш великий бог, - вiдповiда той. - Покровитель коней, всього
конярства. Слухай, слухай.
А Мичар, поклавши спорожнiлий чорон, вiв далi:
Боги нашi, святi духи землi!
Блага мо: посмiхнiться радiсно нам
I дбайте про наш достаток!
Вам найпершим пода мо яства,
Котрих ще нiхто не куштував, -
Дев'ять чоронiв кумису пiдносимо вам!
Звеличу мо вашу високу славу,
Через вогонь налива мо,
Через голубе полум'я часту мо!
Розмашисте зачерпнув березовою ложкою з далбар чибичаха смачно©
кумисо-масляно© сумiшi, покропив нею берiзки бiля тюселге, зняв з голови
свою обрядову шапку.
Люди почали всiдатися на землю. Скоро довкола напо©в та на©дкiв
утворилися три гурти: чоловiчий, жiночий, молодiжний.
- Вас, - кивнув Мичар Грабовському й Дулембi, - прошу сюди. Сiдайте ось
тут, - вказав на вiльне мiсце бiля шкiряно© баддi. - А ти, Байбале,
порядкуй серед дiтей.
Мичар першим пригубився до великого чорона i, як велить звичай, передав
його сусiдовi - Генрику Адамовичу. Вiд Дулемби чорон потрапив до
Грабовського i згодом, обiйшовши все чоловiче товариство, вже порожнiй,
повернувся до Мичара. Далi кожен пригощав сам себе: пив кухликом кумис,
за©дав кашею, м'ясом, симою, заболонними коржами.
Пiсля святково© трапези почалися розваги. Кволий i хриплий голос Мичара
затягнув пiсню про славетних косарiв, яку дружно пiдхопив увесь чоловiчий
гурт:
Такий, як Титкiв син,
Як велет Бахаана,
Котрий впродовж всi © косовицi
Накошував щодня по вiсiм копиць сiна,
Такий не народився ще.
- Слава! Слава доброму косаревi! - залунало в молодiжному гуртi так, що
бiлий кiнь коло шанобливого стовпа став дибки.
Той гурт уже розгойдував свою пiсню:
Тих, що з кокардами на шапках, - геть!
Тих, хто в еполетах, - повалити!
Тих, якi чваняться кортиком, - знищити!
Тих, якi троновi служать, - також!
- Агей! - гукнув молодi Мичар. - Хто там забаг на хара масу? Тихiше
треба.
- Чого тихiше?! - подав голос Байбал. - Ми й так багато мовчимо. Не
затикай нам рота хоч на свято. Хара маса... Спiвайте, спiвайте, хлопцi,
щоб знали царськi офiцери, а вкупi з ними нашi тойони, що чека ©х.
Настане пора - згинуть усi до одного, як чорнi паути.
Жiнки й дiти слухали олонхосута. До них скоро при дналися майже всi
учасники исиаху.
Олонхосут, чоловiк рокiв за п'ятдесят, видно, з колiна вiлюйських
барахсанiв, мав гарний голос i хист iмпровiзатора. Говорив розважно,
вдумливо, немовби на ходу складав геро©чний епос про легендарного предка
якутiв Нюргуна-Боотура, прозваного Стрiмким. Свою розповiдь часто
переплiтав ритмiчним речитативом та при мним баритональним спiвом. Одягни
його в бiлi гребiннi штани й сорочку, дай солом'яного бриля на голову, а в
руки бандуру - i готовий тобi кобзар.
- Но![29] - заохочу Байбал оповiдача.
У Павловiй уявi, збудженiй i розкриленiй натхненними словами
олонхосута, поволi вироста оповита романтичним серпанком звабна постать
Нюргуна, окреслюються його патрiотичнi й волелюбнi дiла, його самовiддане
служiння "середньому свiтовi", тобто якутськiй землi, на якiй випала доля
жити племенi айии аймага. На цю багату чудову землю Нюргуна посадовив
творець всесвiту Юрюн Айии та властитель людських доль Дьилга Хаан,
звелiвши йому бути на нiй господарем i обороняти плем'я айии аймага вiд
нападiв абааси - потворних носi©в зла з "нижнього свiту", котрий навiть
уявити собi важко.
Виконуючи це велiння, Нюргун-Боотур звершу багато подвигiв. У тяжких
герцях знищу вiн лихих богатирiв абааси Йииста Хара, Тимiр Дь сиентейя,
злого чарiвника Алип-Хара; визволя з абаасько© неволi свою сестру
Айтали-Куо, красуню Кюн Туйярима та тридцять дев'ять мужiв "середнього
свiту". Тридцять днiв змага ться вiн з одноруким та одноногим циклопом
Уотом Усутааки...
Нюргун не завойовник, а благородний лицар - не бере в полон, не грабу
переможених. I мудрий господар, викорiнюючи лихо в рiдному краю, дба про
народний достаток:
Загороджу обори для скотини,
Колиски майстру для дiтей,
Став прабатьком всiх людей
Незмiрно© якутсько© землi.
- Отакий наш славетний предок Нюргун-Боотур Стрiмкий, - врочисто
закiнчу олонхосут.
Вiн бере свiй чорон i, сьорбнувши кумису, почина мовчки закурювати.
Якийсь час усi мовчать. Тiльки гарячий блиск очей вида ©хню глибоку
схвильованiсть.
- Да-а-а, - порушив мовчанку Байбал. - Були колись мужi в Якутi©, а
тепер - одне смiття.
- То _ми, виходить, смiття? - пода голос Мичар.
- Нi, не смiття, ми - люди, але зараз не про нас кажу. Тойони, ба©,
купцi, царськi чиновники, попи, шамани - коли на них уже прийде
безстрашний Нюргун?
- Ти знову про сво ? I свербить же тобi язик. Ануте, хлопцi, починайте
стрибки, а ви, дiвчата, готуйте нагороди переможцям.
- Зараз! Зараз! - пiдхопилася на ноги весела молодь.
_
22_
Недуга переслiдувала Дабиита довго й настирливо. Минуло коротке
вiлюйське лiто, залягла вже й осiнь, а вiн ледве-ледве переступав з ноги
на ногу, тримаючись за стiни, стискаючи зуби, щоб не стогнати вiд шаленого
болю.
Початок зимового полювання ще побiльшив муки запеклого мисливця.
Ранками Дабиит, пiдвiвшись з лiжка, брав рушницю в руки, перевiряв набо©,
курки, шкандибав до вiкна i пожадливо дивився на тайгу доти, доки не
терпли хворi ноги. Iнодi хапався збиратись у лiс, але стиснутi взуттям i
одягом рани починали кровоточити, i вiн непритомнiв.
З настанням осiнньо© негоди глибокi вирви на Дабиитовому тiлi,
здавалось, зовсiм перестали го©тися. Тодi хтось пустив у мiстечку здогад,
що то мордують мисливця мстивi духи чорного шамана, насланi Легiенте м за
образу й за те, що Балбаара не пригнала обiцяну корову.
- Таке _може бути, - говорив Мичар, який беззастережно вiрив у шаманову
всемогутнiсть i боявся ©©. - Може бути, ти, Байбале, не глузуй.
Байбал смiявся:
- Духи чорного шамана? Пора б тобi, Мичаре, вже власну голову мати, а
не перебиватися позичками. То сам Легiентей стара ться, щоб допекти за
свою ганьбу, а ти розвiсив вуха i балабониш казна-що. От я зустрiну його
та й покажу духiв. Все корiвка спокою не да . Не вдалося пограбувати.
Чорного шамана? Усi вони чорнi, а Легiентей найчорнiший серед них.
Згодом пiшла чутка набагато страшнiша, нiж шаманове прокляття. Люди
мiркували: чи не був той ведмiдь, що покусав Дабиита, прокаженим i чи не
заразив вiн мисливця? Це викликало в Байбала не глузування, а тривогу.
- Так, так, - журився старий. - Мабуть, проказа. Бо чому ж би ©м, тим
ранам, не го©тися?
Гаврилова рiшуче заперечувала можливiсть прокази, але це не переконало
не тiльки Дабиита, а й Грабовського з Дулембою. Вирiшили попросити Ольгу
Василiвну - хай привезе спецiалiста з лепрозорiю.
- Закiнчуй, Аанис, закiнчуй, - вдруге нагаду Грабовський. - Час
рушати, бо скоро лiкар прийде до тата.
Дiвчинка зводить на нього оченята, повнi щирого дитячого благання.
- Я ще хочу писати. Iдiть, сама прибiжу.
Глянувши через ©© плече на розгорнутий зошит, вiн бачить старанно
виведенi, великi, як горобцi, лiтери, i тепла радiсть лоскочеться в
грудях.
- Ну, хай, - згоджу ться. - Тiльки не забудь замкнути хату та ключа не
загуби.
В Дабиитовiй хатi застав лише господаря з дружиною.
- А де Аанис? - запитала Балбаара.
- Залишилась у мене писати.
- Морочите собi голову з нею. Ще не набридла вам?
- Нi, вона славна дiвчинка i розумна.
- Дума те, щось вийде з не©?
- Авжеж вийде. Так гарно виводить букви, що любо дивитися. Через
тиждень-пiвтора вiзьмемося за читання.
- Не треба ©й того, - зiтхнула жiнка.
- Чому ж не треба? - обiзвався Дабиит. - Хай набира ться розуму, коли
люди пособляють. Щоб не була такою темною, як ми з тобою. Он же Ольга
Василiвна лiку .
- Таке скажеш, - не згоджу ться Балбаара. - Ольга Василiвна з Росi©, та
ще й полiтична.
- То й що? Хiба серед наших нема грамотних? У Якутську, кажуть, школи
для дiвчат. То правда, Павле?
- Правда. I медичнi, й духовнi.
- Нас, якутiв, туди не пускають, лише декого з тойонiв.
- Поки що з тойонiв, а згодом пустять усiх. Знаного, Балбааро, за
плечима не носити. Хай дiвчинка вчиться; Доки буду жити тут - помагатиму
©й, а потiм само дiло покаже.
- Спасибi вам за добре серце. Якби вже хоч недуга одчепилася вiд нашого
господаря.
- Будемо сподiватися. Скажiть, ви коли-небудь чули, щоб звiрi хворiли
проказою?
- Менi не доводилося чувати, - вiдповiв Дабиит. - Та й хто це _може
знати? Звiдкись же та болячка береться в людей. Може, й вiд звiрини. А
цього ведмедя я не встиг розгледiти, бо вiн напав на мене зовсiм
зненацька, наче навмисно стерiг за кущами. Ех, була б зi мною рушниця. А
то - один нiж. Кiлька разiв я таки добре садонув його, та, мабуть, не
влучив. Може, вiн i справдi був прокажений, але ж Тигинова нога, скалiчена
тим самим ведмедем, давно заго©лася, а мо© рани - нi.
Надворi загавкав пес, наче почув, що йдеться про нього. Балбаара
притьмом вибiгла з юрти i повернулася з Гавриловою та незнайомим
чоловiком.
- Знайомтесь, - заговорила Ольга, роздягаючись.
Чоловiк передав Балбаарi свою палицю, пальто, шапку, причесав
напiвоблiзлу голову i з пiдкресленим почуттям _власно© гiдностi простягнув
Грабовському випещену руку, увiнчану перснем та довгими й трохи
закрученими, наче пазури, сизими нiгтями.
- Дмитро Адольфович Гiммер!
Вiн одрекомендувався так голосно й велично, немовби йшлося про якусь
знаменитiсть, принаймнi з iмператорського роду, котра зараз мала
ощасливити Дабиитову юрту сво ю царственою особою. Такий апломб був явно
недоречним i нiчого, крiм посмiшки, викликати не мiг: адже лiкар скидався
на кирпатенького, занадто товстого i невиразного, як задавнена пляма,
недоростка.
Помивши руки, вiн пiдступився до хворого. Оголенi мисливцевi рани
оглядав здалеку й похапки. На його лицi сяяли бездумнiсть та байдужiсть.
- Лепра! - виригнув свiй дiагноз i задоволене потер руки.
Вiд того вигуку Гаврилова аж похитнулася.
- Невже?! - тiльки й спромоглася запитати.
- Так, так, мила моя. Проказа, та ще й лепроматозна. Хворого треба
негайно взяти до нас.
- Я не пущу його з дому! - забiдкалася Балбаара. - Змилуйтесь, люди
добрi. Ми нiкому нiчого не виннi, за що ж це таке...
- Не плач, жiнко, - обiзвався Дабиит, який досi лежав мовчки i тiльки
слухав. - Нiкуди я не по©ду. Звiдси винести мене зможуть лише вперед
ногами або закованого.
- Що?! - зловтiшне скривився Гiммер. - Тебе, саха, нiхто питати не
буде. Коли треба, то й кайдани знайдемо.
- Не дам!! Не дам!! - закричала Балбаара.
Вона схопила полiняку бiля печi, пiдняла ©© над головою i стала коло
Дабиитового лiжка, готова кинутись на кожного, хто б спробував
приторкнутися до ©© чоловiка.
- Не дам! Там уже Суруксут...
- Заспокойтесь, Балбааро, - втрутився Грабовський. - Нiхто Дабиита ще
не забира . Прошу дарувати, пане Гiммер, але менi зда ться, ваш висновок
дещо поспiшний.
Гiммер приклав долоню до вуха, нiби не розчув.
- Як? Як? А чи зна те ви, милий мiй, наказ властей строго iзолювати
всiх прокажених?
- Так то прокажених, а в Дабиита ознаки лепри вiдсутнi.
- Ого-о-о! Ви, виявля ться, теж тямите щось! Цiкаво! Значить, вiдсутнi?
- Таки вiдсутнi, - докинула Гаврилова, ледве стримуючи сво хвилювання.
- Шановний Дмитре Адольфовичу, подивiться уважнiше. Я абсолютно переконана
- це не лепра, i запрошувала вас сюди, аби ви сво©м авторитетом розвiяли
безпiдставну поголоску вiдносно прокази. Гляньте ж, плям на тiлi хворого
нема, вi©, брови не випадають, кiстки мiцнi, обличчя чисте, з нормальним
виразом.
- Чисте?! Ха-ха-ха! - зареготав Гiммер. - В якута лице з нормальним
виразом. Вам, мила моя, бiльше пiдходить бути повпредом дикунiв, анiж
фельдшером.
Щоки Гаврилово© залилися густим багрянцем, а очi спалахнули вiдча м.
Вона зiщулилась, наче боялась, що ©© зараз ударять.
- Дмитре Адольфовичу...
- Досить! - грубо обiрвав Гiммер. - Я сказав - проказа i бiльше й
слухати не хочу.
Грабовський бачить, що цей лiкар нiчого не допоможе, i подумки ла себе
за пораду Гавриловiй вдатися до фахiвця.
- Слухайте, ви, - зверта ться до Гiммера, не приховуючи свого гнiву. -
Будьте хоча б з жiнками чемнiшим.
- То вас не стосу ться, - огризнувся Гiммер i вже до Ольги: -
Зобов'язую вас завтра припровадити хворого в колонiю. Там ще раз подивлюсь
на нього, якщо буде потрiбно.
- Не-треба, не треба дивитися! Ой-йой-йой, - знову заголосила Балбаара.
- Хай тут помре, коли йому вже таке випало, але на муки не дам.
- Ну, зна те, - кинув Гiммер i почав одягатися. - В таких умовах не
можна працювати. Я вам не Легiентей i не дам себе на посмiховисько.
По©хали.
- Дмитре Адольфовичу, може, я прийду трохи згодом, - попросила
Гаврилова.
- Нi, мила моя, по©демо разом. Ви на службi, а в колонi© невiдкладна
робота. Гайда.
Ольга знизала плечима, наче вибачилася перед хазяями, i рушила з юрти.
- Вiн недобрий чоловiк, - сказала Балбаара, коли зачинилися дверi. - Не
треба було й приводити такого. Хай би Ольга Василiвна сама лiкувала.
***
Баби Карячихи Грабовський дома не застав - тиждень тому по©хала в
Якутськ до доньки. Замiсть господинi в хатi поралася iнша, також уже не
молода. Гостинна i балакуча, вона зразу виповiла все, що видавалось ©й пiд
таку нагоду найiстотнiшим. Колись була наймичкою в Карякiних, доглядала
©хнiх дiтей, а оце вже кiлька рокiв хазяйну з впраксинi ю. I про
Чернишевського зна не менше за Карячиху: все, що вiдбувалося в цiй хатi,
бачила на власнi очi.