Сиротюк М.. Забiлiли снiги

говоритиму з ним i вiдповiдно покараю. Викличте його в управу.
- Вiн мене не слуха . Вимага наказу за вашим пiдписом i печаткою.
- Скомпонуйте формений наказ, я пiдпишу i прикладу печатку.

У кабiнетi справника сидiв Грабовський, i Арцибашев, силкуючись бути
суворим, роздивлявся його спiдлоба. Хлопець виглядав ще худiшим та
марнiшим, нiж пiвроку тому. Он на чолi лежить перша зморшка, двi iншi
тоненькими пiвколами оточують вольовий рот. Тiльки в блакитних очах, як i
тодi, жеврi вогник i в зiницях не видно дна.
А Грабовський дивився повз справника на голу стiну i думав: "Сьогоднi
сiмнадцяте грудня, минув рiвно рiк вiдтодi, як я разом з городовим
Волошиним переступив порiг охтирсько© полiцейсько© управи. Чим скiнчиться
нинiшнiй вiзит? Знову одиночна камера, знову голод?.."
- Звiдки ви зараз прийшли? - озвався Арцибашев.
- З Пушкарного.
- У Попiвцi роботу скiнчили?
- Так, у середу минулого тижня.
- Щось заробили?
- Трохи. Пiвсотнi карбованцiв. Думаю купити дещо матерi, а решту
вiддати шуриновi на хату.
Справник довго загляда в папери на столi, машинально ворушить пальцями
блiде срiбло скронь.
- А iнструкцiю про нагляд, котру вам давали читати в управi, порушили?
- У мене iншого виходу не було. Хлiб, що вродив, уже кiнча ться. Шурин
не може прогодувати всю сiм'ю.
- Що ж робити з вами?
- Вам виднiше.
Арцибашев стягнув з носа окуляри.
- Таке порушення може скiнчитись тривалим ув'язненням або й новим
судом.
- Судiть.
- Судiть, - зiтхнув справник i на мить заплющив очi. - Слова, слова...
- У мене, крiм слiв, нiчого нема.
- Знаю.
I знову довге зiтхання.
- Ви, доносять, не ходите в церкву.
- Ненавиджу попа, який колись мене вчив i незаслужено бив, та й
взагалi, я щодо релiгi© дотримуюсь...
- А чому, - перебив справник, - обзива те Ткаченка дурнем, мазницею,
Колупа м?
- Не знаю.
- Те зна те, того не зна те...
- Я ж йому сказав, що роботи не покину, хай склада акта. А вiн ста на
мозоль...
Арцибашев розсмiявся.
- Ста на мозоль...
- Дорiка злиднями, назива паламаренком, каже згно©ть мене...
Справник насупив брови i перевiв мову на iнше.
- Якщо хто-небудь запита вас, чому найнялися в Трутовського, скажiть -
мали вiд мене дозвiл.
Ясна блакить на очах Грабовського потемнiла, обертаючись на густу
синяву.
- Я вас не просив...
- Не просили, а зараз попросите.
Вiн узяв iз столу чистий аркуш паперу i простягнув.
- Пишiть на мо iм'я прошенi .
- Прошенi ?..
- Не ставте зайвих питань. Вам загрожу суд за свiдоме порушення
iнструкцi© про гласний нагляд, а це... Деяку частину вiдповiдальностi я
перебрав на себе, вiдрапортувавши вчора губернаторовi, що вiдлучку
дозволив вам. Розумi те?
- Не зовсiм.
- Потiм зрозумi те. Пишiть i поставте число, котре б двома-трьома днями
передувало вашiй вiдлучцi в Попiвку. Хай це буде строго мiж нами, я вже
домовився з мировим суддею четверто© дiльницi нашого повiту, що
розглядатиме вашу справу: одержите мiсяць ув'язнення в нашiй тюрмi.
Доведеться вiдсидiти, iншого виходу, як ви полюбля те казати, у нас з вами
нема.
- Я й далi змушений буду порушувати iнструкцiю.
- Порушуватимете - каратимемо.
- Карайте.
Справник посмiхнувся.
- Покарати найлегше. А щоб ви не порушували, а ми не карали, зараз
напишете ще одне прошенi - видiлити вам грошову допомогу iз спецiального
фонду казни.
- Такий фонд ?
- , хоч вiн iсну бiльше про людське око i держава не розкида ться
ним, проте я спробую щось виклопотати для вас.
- Спасибi.
- Прошу. Ще раджу бути обачнiшим i пильнiшим при зустрiчах та розмовах
з людьми.

34_

Намiр побувати у Грайворонi зародився ще пiд час роботи в архiвi
Трутовського i остаточно визрiв пiсля грудневого виклику в повiтову
полiцейську управу та розмови з Арцибашевим. Думалося: лютневi морозища,
вiхоли, дороги заметенi; хто б це в Охтирцi або Рясному намислив за тако©
негоди перевiряти, чи не чкурнув пiднаглядний засланець, щойно побувавши в
управi, на iншi села, тим паче в сусiднiй повiт?
- Не ©дь, Павле, не треба, - вiдраджувала мати, якiй Павло сказав, що
хоче побувати на ярмарку. - Простудитися легко, а я поки що не зовсiм
боса, якось переб'юся до весни. Та й з Охтирки можуть прискочити по тебе.
- I нитки, голки не дуже горлове, - докидала слово Олеся. - На
понедiлок Семена Язикатого кличуть у Рясне, обiцяв купити нам, що треба.
Ой, не рипайся, братику, не рипайся... Старий Колупай такi страхи
розказу ...
- По©ду, - твердив сво . - Боятися вовка - у лiсi не бувати...
I по©хав.
Грайворон - звичайнiсiньке повiтове мiстечко, зда ться, навiть
обдертiше i плохiше за Охтирку. Двi вулички, церква, полiцейська управа,
три корчми, школи чомусь не видно. I ярмарок тут рiденький, миршавий, на
ньому бiльше, порiвнюючи з охтирським, хiба що п'яних та жебракiв...
Ледве напитав для матерi чоботи з сирицi i дюжину котушкових ниток -
для Овчаренкiв. Склавши в торбу куплене, задумався: де шукати того
Михайла? Йти, напитуючи, вiд хати до хати? Довiдатися в полiцейськiй
управi? Не випадало нi те нi се...
I раптом почув обiч себе:
- Данько, доки вештатимешся, чому не йдеш додому?
- Зараз iду.
- Не забудь, завтра вранцi - до справника.
- Пам'ятаю. Гада те, дозволить?
- Я не ворожка, побачиш.
Глянувши туди, де точилась розмова, Павло побачив полiцая та парубка в
полатанiй чумарчинi. У парубковi, на свiй великий подив, пiзнав Михайла
Данька, про якого розповiдав ветеринар Заворотний. Так, так - вiн,
грайворонський гласний пiднаглядний: он шрам на правiй щоцi, рудi вуса...
Сквапно одiрвав погляд вiд спiвбесiдникiв i рушив, удаючи з себе
заклопотаного ярмарковими справами.
Вiдiйшов ген-ген, озирнувся: полiцай подибав на торговицю, а парубок -
з ярмарку. Наздогнав за церквою.
- Добрий день, Михайле.
Парубок звiв на незнайомця примруженi очi.
- День добрий. А, власне...
- Я чув, як гукав тебе околодочний, i зразу вгадав ..
- Угадав?..
- Менi розказував Карпо Заворотний. Ми разом сидiли в харкiвськiй...
- Павло Грабовський? - перебив Данько.
- Так.
- Карпо менi про тебе теж говорив.
- Вiн зараз у Грайворонi?
- На Акату©, а перед вiдправкою туди ми бачились, балакали, я йому
свого кожуха вiддав...
- Як почувався Заворотний?
- Тюрма не лiку . Ледве живого погнали на каторгу.
- Звiдтiля писав тобi?
- З етапу надiслав одного листа. Скаржився на бiль у грудях, на...
Розмову перервав Данькiв приятель. Привiтавши його, Михайло показав на
Павла:
- Знайомся, Грабовський, колишнiй харкiвський семiнарист, тепер живе в
рiднiй слободi на Охтирщинi пiд наглядом мiсцево© влади. А це, Павле, -
Потап Слюнiн, колотилiвський вчитель.
- З села Колотилiвки? - перепитав Грабовський.
Слюнiн ствердно кивнув головою.
- У вашiй школi вчителювала Тетяна Iванiвна Гордiйчук?
- Я при©хав у Колотилiвку третього дня пiсля смертi Тетяни Iванiвни.
Казали люди, гарна вчителька, сво©м учням наче матiр'ю була. На похоронi
все село ридало, вiд малого до великого. Рiдних змалку не знала, не мала
власно© нi дитини, нi хатини, нi билини, самотою звiкувала пiд недремним
оком полiцi©. Коли громада справляла ©й дев'ять днiв, при©хали два полiца©
повiтово© управи, аби ув'язнити покiйну, та спiзнились. Ходили на цвинтар,
щось записували, а потiм вигребли з ©© кiмнати книжки, папери, розiгнали
поминки i подались у Грайворон. Ще навiдувались, викликали колотилiвчан,
розпитували...
- I по смертi не давала ©м спокою?
- Очевидно.
Мовчки рушили вулицею.
Данько спинився, показав на хату посеред маленького подвiр'я без ворiт
та хвiртки:
- От i мiй палац. Запрошую вас, але, вибачайте, ненадовго, бо у мене
майже щодня бувають гостi з управи.
- Заходьте удвох, - мовив Слюнiн, - а я збiгаю за жалуванням.
Хата була напiвпорожньою.
- Один живеш? - цiкавиться Павло.
- З батьками. Мабуть, у церкву пiшли. Ти, казав Карпо, любиш
лiтературу.
- Люблю.
- I сам пишеш?
- Пробую.
- Поезiю чи прозу?
- Публiцистику. Статтi, нариси.
- Друкувався?
- Трохи.
- Щось при тобi?
- Нема.
- Послуха ш мо оповiдання?
- Охоче.
Михайло видобув з шухляди списаний зошит i почав читати. Йшлося про
долю безiменно© бабусi. Замолоду була вона гарною i щасливою. Та згодом
щастя одцуралося вiд не©: чоловiк загинув на вiйнi, через кiлька рокiв по
тiм дочка, згвалтована попом, у якого наймитувала, втопилася, а
син-пiвпарубок покинув рiдне село, пiшов у мiсто, став на службу в полiцi©
та й позабув одиноку матiр. Тепер стара i немiчна жiнка побира ться мiж
людьми...
Павло глибоко зiтхнув, коли скiнчилось читання.
- Страшно написано.
- В життi бува страшнiш.
- Кiнця ще нема?
- Нема i не треба. Хiба й так не ясно?
- Ясно. Дума ш посилати кудись?
- Хочу з'©здити в Харкiв, учора подав прошенi справниковi, щоб
дозволив. Може, притулю в якомусь часописi, хоч i небагато надiй.
Зачiплено ж церкву i полiцiю... А над чим зараз побива шся ти?
- Правду кажучи, нi над чим.
- Байдику ш?
- Не зовсiм. Збираюся писати нарис про покiйну колотилiвську вчительку.
Крiм того, що розповiв Потап, маю й iншi матерiали.
Данько розвiв руками:
- Нарис, опертий на конкретнi факти такого плану, не надрукують. Для
житт пису тi © мужньо© трудiвницi-страдницi треба знайти вiдповiднi
художнi шати, скомпонувати повiсть, поему чи оповiдання, помiняти iм'я
геро©нi, не називати села. Спробуй, а як щось витанцю ться, - дай знати
менi, якось стрiнемося, почита мо...
Слюнiн зайшов до хати радiсно збуджений. Викладав на стiл хлiб, варене
сало, квашенi огiрки, пляшку з вином.
- Вiдзначимо нашу зустрiч спiльною трапезою.
...Розпрощався Павло з новими знайомими (i вже - приятелями) по заходi
сонця. Переночувавши в за©здi, раненько вирушив з Грайворона. Поволi
ступав вибо©стою дорогою, а думки ро©лися округ Тетяни Iванiвни, наче
бджоли довкола рiдного вулика. I колотилiвська вчителька в його уявi була
схожа на Оксану Петрiвну - близьку й дорогу. Листа якогось чекала, говорив
Слюнiн, звiстки вiд когось, плакала часто, скiнчивши уроки... Мало
хворiла, скоро згорiла, мов на вогнi... Зайде, бувало, в хатину нужденну,
словом усiх привiта, разом пожуриться з ними, дасть, яку зможе, пораду...
Боже, для чого ж так рано в не© забрали життя?!
Павло бачить уже похорон, i самi слова кладуться в хисткi й жальнi
рядочки:

Журно посходились дiтки
Обiк нiмо© труни.
Втратили неньку сирiтки,
Втратили промiнь вони...
Дим закурився з кадила,
Серце зворушував спiв...
Що дiтвора голосила, -
Просто не чути попiв.
А як на цвинтарi стали,
Кинули грудку землi, -
Гiрко батьки заридали,
Аж надривались малi. .

35_

Мiсяць травень помiтно старiвся, гублячи свою буйну красу й манливу
привабу. Вiн ще солодко мрiяв, захлинався п'янкими пахощами, однак уже
хапливо лiчив, як скупендяй червiнцi, сво© останнi днi. Хоча й не бажав
того, мусив згортати з садкiв свiтло-рожеву й легеньку, наче марево,
намiтку недавнього цвiтiння та гаптувати для них темно-зелену, величну i
врочисту, багряницю мiсяця червня, що вже поволi виказувався на залитих
сонцем недалеких гонах.
Павло сто©ть бiля загратованого, але навстiж розчиненого вiкна
охтирсько© в'язницi, дивиться на син небо i уявля , як стрiчатимуться,
мiняючись на одвiчних чатах, весна та лiто тисяча вiсiмсот вiсiмдесят
четвертого року.
Пiслязавтра вони гаряче привiтають одне одного, якiсь три-чотири днi
постоять у дружнiх обiймах, - i весна, стомлена шаленим квiтуванням, пiде
на тривалий спочинок, а лiто, молоде i роботяще, готуватиме щедрi
подарунки осенi й зимi.
Павловi хочеться бачити ту, зараз уявлювану, зустрiч. Дивно навiть
якось: ранiш нiколи не думав про не© - i раптом народилося це химерне й
невiдхильне, немов поклик серця, бажання. I мабуть, таки побачить ©©, бо
тодi ж, у тi ж першi червневi днi, його випустять з тюрми: йтиме додому,
оглядатиме поля, лiси i, може, якраз побачить прощання весни з лiтом...
Губився в загадках i все частiше питав сам себе Павло: чому, з яко©,
власне, причини так доброзичливо, хоч дещо й приховано, ставиться до нього
Арцибашев? Ну от же: довго, наполегливо домагався i, нарештi, домiгся
засланцевi казенно© грошово© допомоги, наперед домовився з мировим суддею
четверто© дiльницi про покарання порушника жандармсько© iнструкцi© мiсяцем
(тiльки одним!) ув'язнення, перенiс вiдбуття того, порiвняно легкого,
покарання з холодного лютого на теплий травень, посадив арештанта в окрему
й простору камеру, а згодом сам пiдказав йому написати прошенi
губернаторовi, аби той поклопотався перед мiнiстром внутрiшнiх справ зняти
з колишнього вихованця духовно© семiнарi© гласний нагляд i дозволити
мешкати в Охтирцi...
Викладав тi загадки Степановi Бодяку, який щодня тричi приносив йому
харчi, але новий наглядач повiтово© в'язницi був скупим на слово:
- Такий добрий чоловiк та й усе.
- Добрий чоловiк... i в полiцi© служить?
- Трапля ться. Мабуть, природа дала людяне серце. Я справниковi також
не брат i не сват, та й не вислужуюся особливо, однак же вивiв мене з-пiд
влади свавiльного пристава другого стану, зробив наглядачем, якому,
порiвняно з сторожем, клопотiв менше i жалування бiльше. Або ще: зна про
наше давн приятелювання i саме менi звелiв харчувати тебе, а тепер
посила мене з тво©м прошенi м у губернаторську канцелярiю, хоч поривався
©хати Колупай...
здив Бодяк у Харкiв i чекав там кiлька днiв. Правда, повернувся не
дуже веселий (губернатор не захотiв клопотатися перед мiнiстерством), а
все ж привiз друговi звiстку про призначення державно© запомоги...
Не ремствував Павло на охтирську в'язницю - в нiй було загалом
непогано. Не викликали на допити, випускали на тривалi прогулянки,
дозволяли побачення не тiльки з братом Тишком, але й з iншими
вiдвiдувачами, не заважали працювати, не одбирали паперiв. I вiн не
марнував часу: цiлими днями читав, писав. Тут скомпонував i одiслав
редакцi© газети "Южный край" два дописи про Охтирку, закiнчив твiр
"Трудiвниця", присвячений Тетянi Iванiвнi Гордiйчук, та поему "Вчителька",
якi разом iз сво©м щоденником передав Овчаренковим приятелем лiсником
Твердохлiбом Даньковi у Грайворон...
Що подума Михайло, прочитавши цi першi Павловi римованi спроби, як
оцiнить ©х, особливо ж поему? Вона увiбрала в себе долi не лише Тетяни
Iванiвни та Оксани Петрiвни, а тому ма сюжет i композицiю набагато
складнiшi й розлогiшi, нiж "Трудiвниця". В нiй дi традицiйний любовний
трикутник, але...
Молода вчителька народно© школи здибу ться зi студентом медиком, який
при©хав у село вiдбувати практику. Разом навiдували хворих, вечорами
читали i обо щиро закохалися. Перед його вiд'©здом на навчання дiвчина
вiдчула вагiтнiсть, i вони поклали на рiздвянi свята побратись... Тим
часом до не© почав набиватися в полюбовники повiтовий адвокат. Вчителька
одбрила старого нахабу. Ображений, вiн запiдозрив непокiрну в
неблагонадiйностi, уночi наскочив з жандармами, вчинив трус, позбавив ©©
служби, заарештував, i дорогою до в'язницi нещасна зазнала передчасних
пологiв...

Степан Бодяк зайшов у камеру з гарним настро м.
- Значить, завтра в Пушкарне?
Павло пiдвiвся з стiльця.
- Так.
- А може, залишишся в Охтирцi?
- Ти ж зна ш губернаторову вiдповiдь на мо клопотання...
- Знаю. Одначе годину тому я говорив з Арцибашевим, i вiн обiця сво ю
владою дозволити тобi зостатися на мiсяцiв два-три в повiтовiй столицi, а
згодом, мовляв, ще щось вимудру мо... Мешкатимеш у мене.
- А що робитиму?
- Спробу мо пiдшукати якусь бодай паршивеньку службу. Вчора менi казав
один знайомий, нiбито судовий слiдчий друго© дiльницi напиту собi
розсильного. Якщо згода - рiж прошенi справниковi, а я однесу його i пiду
закидати вудки до слiдчого.
- Гада ш, клюне?
- Треба сподiватися i дiяти, пiд лежачим каменем трава не росте.
Толцiте - отверзеться... З журналами справа теж поволi крутиться.
- надiя в бозi?
- Либонь. Веду перемови з колишнiм секретарем земсько© управи.
...Минуло десять днiв. Друзi прощались, ковтаючи смуток. Знову перейшов
©м дорогу, знову розлучив ©х Матвiй Ткаченко. В цьому був несхитно
переконаний Бодяк.
- Вiн, паскудна мазниця. Я сам бачив, як учора пiд вечiр Колупай
виходив з двору слiдчого. Ти ж тиждень прослужив, слiдчий позавчора
похвалявся менi кмiтливiстю свого нового розсильного, а сьогоднi ма ш -
звiльнив без жодного слова...
- Хай ©м трясця, - зiтхнув Павло i завдав торбу на плечi. - Бувай
здоровий, Степане.

36_

Журналами земських зборiв завалений увесь Павлiв стiл. Перечитав ©х
кiлька разiв, звiв докупи наведенi в них численнi факти i нарештi мав
уявлення про стан шкiльно© освiти на Охтирщинi, Слобожанщинi, а може, й на
цiлiй Укра©нi. I дiйшов невтiшних висновкiв: виходить, Укра©на, яка в
минулi столiття вiдзначалася досить високим рiвнем письменностi, тепер, у
час повсюдного панування парово© машини, перших крокiв електрично© лампи
та електротелеграфа, занурю ться в духовну темряву. Так, так - занурю ться
послiдовно й неухильно - одна школа припада в середньому на
десять-п'ятнадцять тисяч сiльського населення... Аж страшно стало...
На весь Охтирський повiт - лише двадцять три школи, якi охоплюють
усього пiвтори тисячi дiтей, головним чином хлопчикiв. А хто дасть бодай
елементарну грамоту отому народному морю, котре так прагне свiтла,
культурного розвою, хоче читати й писати? Хiба годна вдовольнити ту велику
спрагу якась пiвсотня вчителiв, розкиданих по сiльських закутках?
Та й з тих вчителiв тiльки окремi мають середню педагогiчну освiту,
закiнчили спецiальнi семiнарi© чи принаймнi гiмназi©. Решта ж або
напiвписьменнi, або такi розледащiлi та ласi до горiлки бовдури, як
Обухiвський. Незвиклi до розумово© працi, байдужi до запитiв сво©х
вихованцiв, окайданенi часословом i псалтирем, цi горопахи в класi знають
лише дубець та лiнiйку, якi щодня гуляють по дитячих спинах... Чекай вiд
них добро© поради й настанови, сподiвайся, що передадуть глибокi знання.
Вiддана в руки земству, на вiдкуп нижчому сiльському клiру, початкова
школа ледве животi i найменшою мiрою не сприя суспiльному поступовi.
Навпаки, вона, а надто церковнопарафiяльна, викону навiть шкiдливу роль,
бо застою безпросвiтну темноту й неуцтво, задурманю голови майбутнiм
хлiборобам, розслаблю ©хню волю, вбива в них природнi здiбностi, робить
полохливими фаталiстами й запеклими iндивiдуалiстами, похмурими
вовкулаками та iдолопоклонниками...
Школа на Охтирщинi явно занепада , йде не вперед, а назад. Ма мо
характеристичне явище: все, що бiльш-менш кращого серед учительства,
покида забур'янену шкiльну ниву i перекида ться на поле державного
чиновництва. I закономiрно: адже служба вчителевi да всього якихось
десять-п'ятнадцять карбованцiв на мiсяць. Приблизно стiльки ж вiдпуска
казна полiтичному засланцевi...
Звичайно, земськiй школi, убогiй i злиденнiй, важко змагатися з
церковнопарафiяльною, яку, реакцiйну за ©© суттю, всiляко пiдтриму
держава, однак же земство майже зовсiм не дба про поширення освiти серед
селянства. Воно ретельнiше займа ться ремонтом дорiг, спорудженням мостiв,
нiж школою...
- Добридень у хату, - перервав Павловi роздуми Семен Язикатий. - Скнiв,
скнiв у тiй проклятiй розправi та й порiшив заглянути до тебе.
- Спасибi.
Сiвши бiля столу, староста почав гортати журнали.
- Де набрав?
- В Охтирцi.
- Тодi, коли вiдбував присуд за вiдлучку до Трутовського?
- Так.
- Потрiбнi?
- Думаю написати статтю про стан шкiльно© освiти в нашому повiтi.
- Знайшов щось цiкаве?
Грабовський виклав сво© враження й думки.
- Напиши, - мовив Язикатий, уважно вислухавши все. - Добре дiло зробиш.
Нашу земську управу бити треба та слухати, чи тепла, бо школi вона таки
мачуха. Але варто було б ще чимало додати.
- Що саме?
- Ти говорив - двадцять три школи. Насправдi ж ©х значно менше.
- В журналах сказано.
- Сказати можна все. То управа запорошу зборам очi.
- Наприклад?
- Позаминулого року розпалася школа в Бранцiвцi, а недавно - в
Полярному. Та, далебi, не тiльки в цих слободах. Не все те правда, що на
весiллi спiвають чи на похоронi говорять, дивися в корiнь. Або кажеш -
коштом земства побудовано шкiльнi примiщення в Пушкарному та Кирикiвцi. I
тут помилка.
- Яка?
- На будiвництво нашо© школи управа видiлила пiвтори тисячi
карбованцiв, з громади ми зiбрали ще пiвтисячi. Самi копали, возили глину,
пiсок, мастили, бiлили. До того ж голова управи надiслав нам таких
мулярiв, якi лиш змарнували грошi й людську працю. В класах уже й зараз
навчатися небезпечно - затильна стiна вигнулась, стеля звисла от-от упаде.
- Невже?
- Пiди подивися. Не хвали земство, не заслугову воно похвали. Та й
мала ця школа: в нiй можуть вмiститися сiмдесят п'ять учнiв, а в слободi
пiдлiткiв понад двi сотнi. Де ж ©м учитися - надворi? I ще одне - скажи
добре слово про вчительок. Бiднi вони, нещаснi, безправнi, живуть, мов
горох при дорозi, хто хоче, той скуба ... От торiк у Рясному становий так
заповзявся до вчительки, що вона, боронячись вiд його похабних залицянь,
мусила перебратися в iншу губернiю. Словом, вистача iсторiй, поцiкався
ними... Ну, а оце стулив вiрша та й хотiв тобi розказати.
- Про те, як у баби Олени "пiд самого Митра" покрадено кожухи "з
хитра"? - усмiхнувся Павло.
- То вже застарiло, а це про одного попiвського загнибiду, який,
силкуючись ще бiльш розбагатiти, помандрував з усiма сво©ми статками та
родиною до Катеринодара, поволi все там проциндрив i повернувся додому з
батiжком.
Але не пощастило Язикатому повiдати сво нове творiння, бо до хати
зайшов Грицько Любинський.
- Принiс тобi, Павле, те, що ти просив, - сповiстив, подаючи книжки. -
У Сергiя Трутовського взяв.
- Надовго?
- До недiлi.
- Спасибi.
Не встиг Грабовський оглянути книжки, як порiг переступив iнший гiсть -
лiсник Твердохлiб.
- Оце повертаюся з Грайворона, - заговорив, витираючи спiтнiле чоло. -
Бачив Данька, передав йому все.
- Михайло нiчого не переказував?
Лiсничий зиркнув на старосту й паламаря i вiдповiв одним словом:
- Нiчого.
- Сюди не збира ться?
- Збирався, але справник не дозволив.
Потоптався на мiсцi, ще раз обвiв недовiрливим поглядом присутнiх i
продовжив:
- "Вчительку" похвалив. Просив, щоб ти написав йому про час i мiсце
майбутньо© вашо© зустрiчi для розмови про поему i ще про дещо... Напиши, я
в суботу знову подамся в Грайворони та й однесу.
- Напишу. Загляньте до мене, коли йтимете.
Слiдом за Тверлохлiбом вийшов i Язикатий. Вiн недолюблював
пушкарнянського паламаря, у службових стосунках з ним був обережний i
стриманий, а поза службою не хотiв бачити його. Не раз попереджав свого
молодого приятеля - не будь перед Любинським особливо вiдвертим. Павло
слухав ту щиру раду, але не слухався. Не зна староста сьогочасно© молодi,
не розумi тих змiн, тих палахкотливих бур та вулканiв, якi дiють довкола
i захоплюють у свiй вир юнацькi душi. Вистояти супроти цього борвiю не
можуть не лише якiсь там сiльськi паламарi-недоуки. Ну хай Андрiй Желябов
- син крiпака, Микола Кибальчич - з попiвсько© родини, але ж Софiя
Перовська - донька дворянина, губернатора...
- Новину чув? - та мниче спитав Любинський.
- Яку?
- Марiя Калюжна, Iванова сестра, теж заарештована.
- Знаю.
- I менi не сказав...
Грабовський зачервонiвся.
- Тiльки позавчора отримав звiстку з Харкова, - вiдказав вибачливо. -
Заходив у церкву, але тебе не застав.
- Я ©здив по свiчки в Рясне, там i почув про лихо дiвчини. Яка шкода,
яке горе для нас, молодих, для велико© справи! Падають буйнi голови,
рiдшають лави звитяжцiв... Тво© харкiв'яни не повiдомили причин
ув'язнення?
- Повiдомили. Марiя перший раз була заарештована майже одночасно зi
мною, тiльки в Одесi. Вийшовши з тюрми, вчинила замах на полковника
Катанського.
- Стрiляла?
- Так. I промахнулась.
- Ая-я-а!! - схопився за голову Любинський. - Всипати б ©й...
- Всипати? - здивовано перебив Грабовський.
- Аби краще цiлилася, не давала маху. А де ж вона, Марiя, зараз?
- Уже судили ©©. Дали двадцять рокiв каторги.
- Двадцять рокiв! Боже мiй, боже! Страшно.
- Дуже страшно. Тепер вiдбува ту покуту разом з Iваном на карiйськiй
каторзi, в Забайкаллi.
Обидва замовкли. Тiльки клопiтке цiпання маленьких курчат у ситi пiд
постiллю розстрiлювало гнiтючу тишу.
...П'ятниця видалась на диво короткою. Зранку Грабовський читав
принесенi Любинським книжки, а пiсля полудня взявся писати. За спiшною
роботою не помiтив, що в хату зайшли Матвiй Ткаченко та соцький.
- Iменем закону обшук! - виголосив пристав i, пiдступивши до столу,
взяв недописаний аркуш.
Павло поклав ручку, пiдвiвся i вийшов з-за столу. Пристав пробiг очима
написане.
- До кого лист?
- До знайомого,
- Хто вiн?
- Нащо тобi?
- Михайло Данько з Грайворона?
- Можливо.
Матвiй витягнув з шухляди два списанi зошити.
- А це що таке?
- Чернетки мо©х кореспонденцiй. Не тiшся. Вони опублiкованi в "Южном
крае" та "Харьковских губернских ведомостях", хоч i без мого прiзвища.
- А це? - показав смужку паперу, знайдену мiж зошитами. - Чи© прiзвища
тут написанi?
- х судили торiк пiд час ки©вського процесу. Можеш прочитати в газетi
"Свет", якщо цiкаво.
- А це?
- Мо© твори. У них твiй батенько прославлений, вiзьми на пам'ять.
- Для чого вони тобi, Матвiю? - подав голос соцький. - Обидва з одно©
слободи, разом училися i тут, i в бурсi...
Пристав скипiв.
- Не тво дiло.
- Не мо , звiсно, але...

Арцибашев читав i супив брови.
- Що там таке? - цiкавиться пiдполковник Трубников.
- Рапорт Ткаченка.
- Про що?
- Зробив трус у Грабовського. Знову той колишнiй семiнарист матиме
халепу. Вiдверто кажучи, менi шкода його.
- Славний хлопець?
- Розумний, гарячий, дотепний. Сам побачиш.
- Ти санкцiонував обшук?
- Нi.
- Тюкни на пристава, вiзьми порви рапорт та й по всьому.
- Не можу. Ткаченко через мою голову сповiстив губернаторову
канцелярiю. Прошу тебе, допитуючи юнака, не дуже прискiпуйся.
- Для друга...
- Наперед дякую. Ходiм до мене, повечеря мо, розважимось у преферанс.

37_

Помiчник начальника губернського жандармського управлiння Трубников вiв
допит спокiйно i розважливо, занотовуючи кожне слово арештанта.