Страница:
вiдкличуть. Значиться, треба в тих зiзнаннях дошукатися противорiчностi,
щоб можна причiпитися до них i взяти ©х на муки.
На муках, звiсна рiч, будуть спiвати, як ©м кат загра . Що схочуть
суддi, те скажуть, заперечать, вiдкличуть, назвуть себе брехунами,
наклепниками, людьми без совiстi i честi,- чого не зробить чоловiк, щоб
врятувати себе вiд царських тортур.
I суддi взялися розслiджувати донос. ДОПИТУЮТЬ
В параднiй залi довгий стiл, накритий червоним сукном. На столi мiж
двома свiчками хрест.
Над столом портрет царя, котрий суддi привезли з собою. Цар в панцирi з
голубою андре вською лентою через плече. Волосся довге, як грива, очi
бистрi, палкi, вуста вузькi, червонi, в лiвiм кутку усмiшка злобна
ча©ться. Нiби цар слугам сво©м не вiрить i за ними наглядати прийшов.
Маленькi шибки в довгих вузьких вiкнах, давно немитi, нерадо сонце
пускають у залу, щоб не разило ясних зiниць царя.
Вузькi, зi шматкiв складенi дзеркала помутнiли, нiби ©м страшно
вiдбивати в собi грiзне обличчя Петрове.
За столом крiсла з високими прямими спинками. Мiж двома вiкнами на
столику курантовий годинник. Не йде. Зiпсутий чи не завели? Став на
дванадцятiй годинi. Дня чи ночi? - не знати.
На першому мiсцi за столом, пiд царським портретом, канцлер Головкiн;
високий, худий, як жердка. Лице в нього поважне й недобре. Лихий, що
турбують iз-за доносу якогось там Кочубея.
Нижче вiд нього - вiце-канцлер Шафiров, маленький, товстенький, кашля ,
чха , плю в хустинку i раз у раз витира чоло. Душно йому.
"Може б, так вiдчинити вiкно?" - пита ться несмiло свого шефа.
"Будь ласка!" - погоджу ться Головкiн, i один з писарiв кида ться
сповнити його волю.
"Не те, не те! - противиться Шафiров.- Виш, який чорт! Життя збавити
хоче. Вiдчини останн , бiля дверей, щоб не вiяло на мене. Паралiч!"
Писар зiскаку з крiсла, кулиться, як пес, котрого мають бити, i
вiдчиня останн вiкно, з котрого не буде на вiце-канцлера дути.
Вiдчинивши, верта на сво мiсце, при окремiм столику збоку. Там ©х
дво сидить i пiддячий. Перед ними - гербовi бумаги i цiлий жмут
свiжозаструганих пер.
Канцлер нахмурив брови, ще раз донос чита .
Точки, до яких ма придиратися, зачеркненi червоно. Кива на Шафiрова
пальцем, цей присува ться до нього. Канцлер показу йому 13-й пункт
Кочубе вого доносу i порiвню його з ранiшим доносом, який подав Осипов.
"Контроверсiя",- каже Головкiн.
"Контроверсiя",- притаку Шафiров.
"I до того тринадцятий пункт".
"Дiйсно тринадцятий пункт",притаку вiце-канцлер.
"Покликать Кочубея!"
По залах опустошеного будинку луна луск драгунських чобiт: раз-два,
раз-два, раз, два, три!
За хвилину широко вiдчиняються дверi.
З бокiв - два драгуни, всерединi - генеральний суддя. Драгуни
червонолицi, волосся посипане борошном i чути вiд них запах горiлки, поту
i тютюну. Кочубей блiдий, втомлений, волосся посивiле, губи мов на ладан
дують.
Головкiн да знак, драгуни розкрачують широко ноги, роблять пiв-оборота
назад i вiдходять, замикаючи за собою дверi.
Кочубей сто©ть бiля порога сам.
Дивиться на червоне сукно, на хрест, на свiчки, на параднi мундири
канцлера та його товариша, на глупо вистрашенi мiни пiддячого i писарiв,
бачить у зеркалi себе, i йому пригаду ться, як вiн ще недавно других у
Батуринi судив, а тепер сам на суд ста . Генерального суддю i стольника
його величества драгуни, як гультяя ведуть, залишають перед дверима, i вiн
сто©ть, як дурень!
Що ж це таке?
Нагорода за вiрнiсть царевi, за те, що вiн проти свого гетьмана пiшов,
наразив себе на його гнiв i на наругу товариства-старшин?
Що ж це таке?
Той самий Головкiн писав, що цар його, Кочубея, у сво©й ласцi й милостi
ма , що поговорити з ними про зраду хитрого гетьмана хоче, порадитися,
кого б то на його мiсце настановити, а тепер трима його близь порога i
навiть сiдати не попросить, його, генерального суддю, Василя Леонтi вича
Кочубея, стольника його величества царя!
Що це таке?
Нiяк не розумi .
Аж бачить перед собою царський портрет.
Цар дивиться на нього, грiзно i гнiвно, в лiвiм кутку затиснених губ
злобний усмiх. Панцир мигтить, голуба лента ся .
Кочубей не зна , що з собою робити. Руки в нього задовгi, ноги заслабi,
голова в плечi лiзе, i вiн кланя ться тричi, в пояс, нижче, аж до само©
землi.
В зеркалi бачить себе... Гидко!
"Василь Леонтi вич, приступи!" - чу голос, не царя, а високого i
худого, як тичка, Головкiна.
Чи це той голос, що говорив до нього вчора? Нi, це iнший якийсь, рiзкий
i недобрий.
Що це таке?
Не розумi .
Але йде.
"Ближче!" - гука той самий голос.
Пiдходить до стола.
Шафiров да рукою знак, щоб став.
"Присягни,- приказу Головкiн,присягни, Василю Леонтi вичу, що правду
говоритимеш!"
Пiддячий приводить присягу, Кочубей повторя за ним, перекручуючи
слова, бо до ки©всько© актово© мови привик.
"Руку вгору!"
Кочубей пiдносить руку, рука дрижить.
"Пальцi не так",- сердиться Головкiн.
I Шафiров пальцi Кочубе вi на московський лад склада .
Закiнчили. Кочубей руку безсило опустив.
"Тринадцятий пункт,- почина Головкiн,- твого доносу, поданого на
письмi, звучить (тут канцлер пода донос Шафiрову i той чита ): "У груднi
того ж 1707 року до Батурина при©здив Олександер Кiкiн i Мазепа зiбрав
бiля себе 300 чоловiка зазбро них сердюкiв. Певне, вiн це зробив,
перечувши, що за Кiкiном до Батурина при©де сам цар, щоб узяти з собою
Мазепу в Москву, от Мазепа й намiрився вiдстрiлюватися вiд царя".
"Так було?" - пита ться Головкiн.
"Було, як у письмi сто©ть,вiдповiда Кочубей.- Я слова одного неправди
не написав. Можу хрест святий поцiлувати".
"А Мазепi ти не цiлував?" - кида йому Головкiн.
Кочубей мовчить. Не зна , що вiдповiсти.
"Чорт тебе зна , чи ти гетьмановi брехав, чи його величеству царевi!"
"Його величеству царевi я брехати б не смiв",- вiдповiда Кочубей.
"Побачимо. Ось тут послухай, що про цей самий пункт пише ахтирський
полковник його величества Осипов". (Головкiн письмо Шафiрову переда ).
Шафiров чита : "Пiсля невдатного замiру на царське життя, коли його
величество цар мав до Батурина прибути, Мазепа всяко пильнував, щоб його
величество царя предати смертi або взяти до рук i вiддати ворогам, а в
минулу Пилипiвку з сво©ми полками сполучився i хотiв iти на росiйськi
мiста".
Шафiров закiнчив.
"Було так?" - пита ться Головкiн.
Кочубе вi в головi шумить. Його бентежить рiзкий голос Головкiна,
спiтнiле чоло Шафiрова, грiзний погляд царя, хитре обличчя пiддячого i
глупi перестрашенi мiни писарiв: тридцять три пункти його доносу
переплутуються, вiн не зна що вiдповiсти i повторю те, що перед хвилиною
сказав:
"Було, як на письмi сто©ть. Я слова одного не збрехав".
"Значиться, Осипов бреше?! Полковник його величества царя бреше - що?!
Мовчиш? Осипов по словах твого товариша Iскри писав. Покликать Iскру!"
Знов тупiт драгунiв, знову вiдчиняються дверi i входить Iскра.
I вiн здивовано дивиться на червоний стiл, на важливу мiну Головкiна,
на лискучий лоб Шафiрова, на хитре обличчя дяка, на глупо перестрашенi очi
писарiв i на свого товариша Кочубея. Який же вiн малий, мiзерний,
нужденний! Невже ж це справдi Василь Леонтi вич, той самий, перед котрим
хиляються голови козацькi, перед котрим шапки скидають старшини, радi, як
вiн ©м свою руку подасть? Невже ж це муж Любовi Хведорiвни отсей дiдунь,
що так покiрно бiля червоного стола сто©ть?
Що тут сталося так ненадiйно?
Iскра кланя ться портретовi царському i його урядовцям.
Нi цар, нi урядовцi не вiдповiдають на поклiн.
"Пiдiйди!"
Iскра пiдходить до стола.
Його заприсягають i повертають вiч-до-вiч iз Кочубе м.
Шафiров чита нещасливий тринадцятий пункт так, як його Осипов
ки©вському губернаторовi подав.
Iскра поспiшно ловить сво© слова з товстих губ Шафiрова i стурбовано
клiпа очима. Морщить чоло.
"Так ти казав?" - пита Головкiн.
"Так я казав ахтирському полковниковi його величества Осипову",-
вiдповiда Iскра.
"А тобi хто казав?"
"Я вiд Василя Леонтi вича чув. Вiн при жiнцi сво©й, при Любовi
Хведорiвнi, менi про це балакав".
"А чому Василь Леонтi вич того у сво©м доносi не написав?"
"Не знаю. Але я радив Василевi Леонтi вичу пiдождати, аж з'являться
признаки провинностi гетьмана Мазепи".
"Ти менi радив?" - пита ться нараз Василь Леонтi вич.
"Авжеж, що радив, у присутностi дружини тво © Любовi Хведорiвни.
Пригадай собi, в тебе пам'ять стара, я тобi поможу. Було це в тво му дворi
у Диканьцi, в боковiй свiтлицi, при замкнених дверях. Ми образ Спасителя
цiлували, той у золочених рамах, що його львiвськi малярi малювали.
Тямиш?"
"Нi".
"Як же це, Василю? Ще Любов Хведорiвна питалася мене, чи я знаю черця
Никанора, а ти питався, що за людина ахтирський полковник Федор Осипов?"
Кочубей перечив головою:
"Не тямлю".
Писарi i пiддячий на три руки кожне слово пишуть. Головкiн дивиться на
Шафiрова, Шафiров - на Головкiна. Шафiров вста , пiдходить до канцлера,
щось шепче йому, той притаку головою.
Злобна усмiшка в лiвому кутку царських уст бiльша .
Нагло Головкiн пiдноситься з крiсла.
"Досить!" - каже i кличе пiддячого до себе.
"Розвести ©х по окремих свiтлицях i приставити варту. Добро i листи ©х
описати. Нiкого не пускати до них. Брехуни, клеветники, су слови!"
Пiддячий навшпиньки iде до дверей. Бо©ться, щоб дошки в долiвцi не
скрипiли. Вiдчиня дверi, видно драгунiв з волоссям, посиланим борошном, i
з шаблями наголо.
Шафiров да Кочубе вi i Iскрi знак: "Пашол!"
Попереду - пiддячий, за ним - Iскра з Кочубе м, з бокiв драгуни -
вiдходять.
* * *
Головкiн сiда на крiсло: "Уф! Сволоч яка! Брехуни!"
Шафiров хустиною спiтнiле чоло витира .
Душно.
Кличуть попа полтавсько© Спасько© церкви Iвана Святайла.
Середнього росту, чорнявий, добре живлений на полтавських хлiбах, вiн
спокiйно дивиться на сво©х суддiв, покладаючися на протекцiю Iскри й
Кочубея. Про замiри гетьмана Iвана Степановича зна вiд Кочубея, бiльше нi
вiд кого не чув. Не його рiч туди пальцi пхати. Його дiло церква. Але
Кочубея послухав, бо вiн вiдомий ктитор i благодитель святих божих церков.
На бажання Кочубея свояка свого Петра Яценка до нього привiв. Коли Кочубей
каже, то видно, що так воно , що гетьман Iван Степанович лихi намiри в
душi сво©й скрива ".
"В душi? - зрива ться Головкiн,- а чого ж ти йому в душу сво немите
рило пха ш?"
Пiп Святайло мовчить, тiльки бороду крадькома рукою гладить, нiби
впевнитися хоче, чи справдi в нього таке-то вже немите рило. А по хвилинi,
набравши ново© вiдваги, дода : "Коли гетьман Мазепа пiслав вiйсько сво у
Диканьку, щоб ухопити його милiсть Василя Леонтi вича, то я тодi по©хав до
нього, до того ж Кочубея у Красний Кут, а звiдтiля укупi з ним та з
полковником Iскрою вирушив до Смоленська. Решта вже вiдома".
"Вiдомо, що ти така ж сама наволоч, як i тво© протектори. Пiшов геть!"
Привели сотника Кованька як свiдка по десятому пунктi, в котрому
говориться про зу©та Заленського. Шафiров чита цей пункт: "У гетьмана у
Печорському був ксьондз Заленський, зу©т, ректор вiнницький, i той перед
значними особами висловився так: ,Ви, панове козаки, не бiйтеся шведа,
котрий не проти вас, а проти Москви лашту ться'. Той же ксьондз казав: ,
Нiхто не вiда , де кри ться i тлi огонь, але як разом вибухне, чого
незабаром вже треба сподiватися, тодi хiба кожний дiзна ться, але сю
пожежу не легко буде погасити'".
Сотник Кованько слухав тi слова поважно й побожно, як голос священика в
церквi.
"Бачив Заленського?" - пита його Головкiн.
"Бачив у Печорському монастирi у свого полковника якогось ксьондза, а
як його звуть не знаю".
"Ксьондзiв, як псiв. Можеш засвiдчити, що був це зу©т Заленський?"
"Того я нiяк засвiдчити не можу. Козаки питали в ксьондза, де швед? а
вiн ©м вiдповiдав: швед тепер прита©вся, але вiн ма змогу такий огонь
здiйняти, що не швидко вгасиш".
Кованько чу , як пера шкребчуть по паперi, i йому зда ться, що це йому
чорт по душi шкребе.
Пощо вiн дав себе наструнити проти свого регiментаря, проти гетьмана?
Чому не пам'ятав, що гетьман бiльший за генерального суддю i що для того
вiн в царя бiльший послух знайде?.. Ка ться, а все ж таки рятуватися хоче.
"Та ще питали козаки ксьондза,говорить,- на кого швед пiде, чи на нас?
А ксьондз вiдповiдав: не на вас".
Бiльше нiчого не зна .
"Кочубей намовив мене говорити про Заленського при царських мiнiстрах з
и н ч и м и о к о л и ч н о с т я м и. Кочубей, генеральний суддя,
стольник його величества, пан великих ма ткiв, як йому, бiдному й
малозначному сотниковi не послухати тако© особи?"
"Сволоч!" - кида сотниковi в лице Головкiн, а, звертаючися до
пiддячого, приказу : "Тую каналiю питати ще раз окремо з п р и с т р а с т
i м".
Кованька вiдводять.
До зали входить вихрест Петро Яценко. Безнастанно кланя ться, аж
присiда , голова в нього трясеться, повiки клiпають, борода дрижить. Вiн
Кочубея не знав. Був у нього тiльки один разочок, i то через попа
Святайла, i йому було доручено переказати дещицю протопоповi, духiвниковi
його величества в Москвi. Бiльше нiчого не зна , був тiльки передатчиком
слiв його милостi Василiя Леонтi вича. Гадав, що обов'язком кожного
вiрного пiдданця його милостi государя не затаювати нiчого, що може
вийти йому на втрату.
Кочубе вi писарi зiзнають, що вони тiльки чисто й вiрно переписували
те, що ©м давав ©х пан i повелитель Василь Леонтi вич Кочубей.
I ©х вивели з зали. За ними пiшли по наказу Головкiна також пiддячий i
царськi писарi.
В залi остався тiльки канцлер Головкiн i його службовий товариш
вiце-канцлер Шафiров. Зi стiни дивиться на червоне сукно, на хрест мiж
ярими свiчками i на сво©х високих урядовцiв цар Петро. Дивиться грiзно,
наче приказу : "Добре ©х до рук прибрать! Дошкульно питать, з
пристрастi м! Сволоч така! Дрянь черкаская. Iнтригами бентежать царя!"
Канцлер i його товариш умiють царську волю навiть з портрету читати. В
них тiльки й гадки, щоб не зробити щось не згiдного з бажаннями царськими.
Знають, яка кара за це. Досвiдчили царсько© дубинки. Костi трiщать, як
доторка ться до тiла. Цар б' , аж з кафтанiв, суто золотом нашиваних,
шматки, як з курки пiр'я, летять. Меншикову раз цар голубу андр вську
ленту порвав. Ордени посипалися на землю. Мало не вбив.
Головкiн Меншикова не любить. Завиду йому навiть тако© царсько© ласки.
Хоч би й бив, щоб тiльки бiля себе тримав.
"Не знаю я,-зверта ться Головкiн до Шафiрова.- як отсе князь Олександер
Данiлiч побо© його величества так славно видержу . Дряхлий такий, хрупкий,
маленький. Казав би ти: вдар i розлетиться, а витриму якось".
"Привик,- вiдповiда Шафiров,- до всього чоловiк привика . Малий
Олександер Данiлiч, та сильно© комплекцi©. Залiзний чоловiк".
"А лоб у нього iз бронзи".
"Цитьте!" - i обидва насторожили слухи. Пiдходять до вiдчиненого вiкна.
"А-а! а-а! - а-а!"
Рахують.
"З пристрастi м Iскру питають",каже вдоволений Головкiн.
"Добре б'ють. Та й кричить як!"
"Не привик. Черкаськi старшини не привикли до кнутiв".
"Хай привикають. А то нашого брата дубиною валять, а вони, як барони,
безпечно собi походжають".
"Сволоч!"
"А-аI А-а© А-а© Сусе Христе, Мати Божа! Ой!"
"З пристрастi м..." - повторя , потираючи руки, Головкiн.
"Славно жарять",- зiтха Шафiров, обтираючи спiтнiле чоло.
Зi стiни дивиться цар.
Його чиновники чують цей погляд на собi. Цар лихий, що при мордованнi
не були.
Беруть чотириграннi капелюхи i бiжать туди, звiдкiля людський рев
луна .
* * *
Запущений двiрський сад, великий, наче лiс. Стежки травою заростають.
Лавкам пiдгнивають ноги. Щебечуть птахи, вiтрець галуззям хита .
"Гарно як",- говорить Головкiн.
"Поетично",--пiдтверджу Шафiров.
При стежцi троянди цвiтуть. Нiхто ©х не догляда . Обросли кропивою i
лопухами. Але квiття гарне i свiже, як колись за добрих часiв, коли парк
доглядав огородник.
"Хорошi рози",- кида мимохiдь Головкiн.
"Да колци iм ют",- вiдповiда Шафiров.
Перед ними панська ледiвня, без леду. Кiлька ступнiв i входять у
долину, до великого, темного, гнилого пiдвалу.
Хвилину не бачать нiчого. Чують тiльки, як стогне, сопе, нiби дух з
себе спуска , важко скатований Iскра.
Очi до сутiнкiв привикли.
Кат, з закачаними вище лiктiв руками, з кнута кров на землю стряса .
Велика червона крапля збiга йому по чолi, по бровi, по повiцi, через вуса
на рот.
Обтира рот червоною рукою: "Тю, Юха така".
Головкiн дивиться на нього.
"Молодець!"
"Рад служити милостi вашiй",вiдповiда солодко, всмiхаючися, звiр у
подобi людськiй. Iскра на камiнних плитах долiлиць лежить, не Iскра, а
щось таке червоне, безобразне, здрига ться i пальцями землю гребе.
Брудною рогожею накривають Iскру.
"Не реви!"
Пiддячий з бумагою на бочцi сидить, дерев'яна лiхтарка жовтувате свiтло
на сивий папiр кида ,- щось пише.
"Виголосив що?" - пита ться пiддячого канцлер.
Пiддячий зрива ться, пiдносить до очей бумагу, чита :
"Пiсля шостого удару сказав: ,Вiд Кочубея чув, що в нього полковником
миргородським Апостолом i судцем генеральним Чуйкевичем була проти
гетьмана рада; вони думали полковника миргородського обрати за гетьмана.
Так цей не схотiв'".
"Бiльше нiщо?"
"За шостим ударом нiчого бiльше не виявив. Твердий. Сердився, що б'ють.
Вiн же полковник!"
"Бувало, що й гетьманiв били. Нiчого. А далi?"
"Дiстав ще два удари i повiв: Генеральний судець Чуйкевич до Кочубея
писульку присилав, сповiщаючи, що за Днiпром огонь займа ться; борони
Боже, як би i в нас не зайнявся'".
"Бiльше нiщо?"
"По слiдуючих ударах замовк. Говорити не мiг, лише ревiв".
"Скотина... Винести проч!"
Помiчники ката кладуть Iскру на брудну рогожу, накривають хребет
кафтаном i несуть у палату, залишаючи червонi слiди за собою.
"Кочубея давай!" - наказу Головкiн.
Привели генерального суддю.
Кочубей iшов, як вiл у рiзницю.
Свiт перевертався дороги дном.
Невже ж вони смiють його, стольника царського, його, генерального
суддю, катувать, як якого-будь пiдлого гультяя, як розбишаку?
Вiн донесе його височеству царевi, не пощадить нiкого, зневаги не
дару . Це ж наруга одна, пiдступ, фарисейство! Так з поважними персонами
не роблять.
Переходячи попри грубе дерево, хотiв розiгнатися i головою ударити в
нього.
Мiж двома драгунами iшов.
Впустили його по схiдцях, самi перед входом уставилися - наголо шаблi,
волосся борошном присипане, як снiгом.
"Василь Леонтi вич, признавайся!" - гукнув на генерального суддю
канцлер.
"Богом святим клянусь, словечка одного не збрехав i не зата©в, як на
сповiдi святiй усе по совiстi сказав".
"Не хочеш по добру, так на муках розповiсь. Розбирайсь!"
Кочубе вi свiчки засвiтилися в очах, низький погреб бурею загудiв,
дзвони далекi заграли, сурми, литаври - бiй...
"Берiть його!"
Прискочив кат, зiрвав кирею, здер сорочку, замахнувся кнутом - геп!
.Кочубей зойкнув i впав хрестом на плити.
"Старьо!" - сплюнув з погордою кат i вiдступив набiк.
Кочубей лежав без духа.
* * *
Головкiн i Шафiров перешiптувалися хвилину.
"Бити, та не вбивати,- радив Шафiров,- вб' мо, i все пропаде, не
розкри мо правди. На нас упаде вина".
"Дрянь етакая, нiкому ненужная тряпка",- сердився Головкiн. Казав
Кочубея вiдливати водою.
Дочутилися, пiдвели - вiдповiдай!
Вiдхиляючи вiд себе муку, виголосив, що за гетьманом нiяко© зради не
зна . Все це, що доносив, видумав через хатн ремствування на Мазепу, а
писульку, про яку Iскра каже, Чуйкевич до нього не писав.
Пiддячий спису зiзнання. Хоче записати слово в слово, та не поспiва .
"Повтори!" - наказу Головкiн, i Кочубей дрижучим голосом силу себе
повторити точно так, як за першим разом.
Кочубея вiдпускають, але не ведуть до двора, лиш у сад, пiд стару липу.
Драгуни стережуть його.
Видно, дiло не скiнчене, мабуть, ще раз покличуть.
Кочубей переста дивуватися, що тут з ним роблять. Можуть робити все.
Для них не важний вiк, ранг, ма ток. Тут кiнчиться чоловiк, а лиша ться
предмет: костi, м'ясо, шкiра, котру треба якнайдошкульнiше скатувати i
збезобразити не тому, щоб довiдатися правди, лиш, щоб добути те, чого вони
хочуть, чого ©м треба... Чого?.. .Правди нi. Вiн же написав правду, i за
те його катують, значиться, треба брехати, треба вiдкликати, що написав,
заперечити усе, назвати себе брехуном i наклепником, щоб тiльки
визволитися з ©х рук.
Що лиш тепер бачить, що таке Москва, що московськi люди, що цар. Що лиш
тепер розумi , що таке кнут i тортури, що таке суд з катами. I розумi
Кочубей, що всi тi листи, якi нiбито писав цар, усi тi гарнi слова про
милiсть i нагороду, про вибiр нового гетьмана i таке iнше,це одна облуда,
одна примана, на яку брали його, генерального суддю, боячись, щоб вiн в
останнiй хвилинi не втiк.
Пiдвели - тепер, запiзно! Тепер вiн у ©х руках, як птах у котячих
кiгтях. Зоста ться одне - брехати!
* * *
Кочубей бачить, як Iскру вдруге до катування ведуть. Вiн увесь
жовто-червоно-синiй. Очей не видно, запух. Хита ться, як п'яний.
Прикладами фузiй пiдганяють його: "Стерво!"
Кочубе вi дивно, що таке сталося з його свояком i товаришем. Невже ж це
той самий Iскра, з яким вiн ходив у во ннi походи, ©здив на лови,
бенкетував, жартував, з яким ще вчора снував гарнi плани про близьке
майбутн ? Чи можлива рiч, щоб так знiвечити людину?
Взагалi Кочубей не пiзна свiта. Невже ж це дерево, той патик, пiд
котрим вiн сидить? Невже ж це небо - тая синя ганчiрка вгорi, сонце - та
блискуча, жовта, мосяжна умивальня? Чортзна-що!..
Оста ться одно - брехати.
Чому ж не бреше Iскра? Чого ж вiн так кричить, як коли б з нього душу
дерли?.. Деруть.
I нараз - цiкавiсть. Проста, звичайна цiкавiсть: скiльки батогiв
дiстане Iскра?.. Вiсiм... о два менше, нiж за першим разом... Мабуть,
бояться, щоб не вбили... I вони ще чогось бояться. Бога - нi, царя. Бога
нема, чорт i його намiсник на землi - цар!
Чому ж тодi вiн, Кочубей, не додумався до того скорiше? Чому слухав
Любов Хведорiвну, забуваючи про вчинок ©© праматерi ви?.. Прийшло каяття,
та вороття нема ...
* * *
Кочубея знову ведуть у той страшний чорний погреб - краще б у могилу!
Питаються, чи не намовив його якийсь ворог царя i отечества до того
брехливого доносу, щоб таким робом порiзнити царя з його вiрним гетьманом?
Домагаються видачi однодумцiв.
Кочубей слуха i нiби не розумi . Пальцi навхрест склада i цiлу ©х.
Нiхто не намовляв його, нiяких однодумцiв, окрiм Iскри, не ма . Донос
вигадав сам через хатн ремствування на Мазепу. Нiяко© зради за гетьманом
не зна ...
Брехати, брехати, брехати!
* * *
За що ж його б'ють?..
I ще, i ще, i ще... Добре, що пам'ять тратить, чорно - нiч.
Кат сопе, вiша кнут на кiлок, клене.
"Кажуть, з п р и с т р а с т i м питати, а вбити не вiльно. Мий i не
замочи! Не легка рiч царським катом бути. Добре, що царя тут нема . А то
вiн кнут iз руки бере i сам б' - кого попаде... Верховний кат".
" ще яка робота?" - пита пiддячого. Пiддячий до Головкiна
зверта ться. Щось шепчуть.
Головкiн головою до стелi пiдвалу досяга , Шафiров кулиться, кашля ,
чха , хустиною обтира лоб.
В пiдвалi повiтря, що витримати годi.
Чути горiлку, тютюн, пiт i людську кров. Досить ©© вицiдили з черкасiв.
Нараджуються. Оз ров нахилився над Кочубе м. Слуха , чи диха .
"Не можна бiльше питать,- каже.Старий i дряхлий дуже, щоб нам не здох".
Царський суд погоджу ться з гадкою Оз рова.
"На нинi досить. Можеш iти!" - зверта ться до ката пiддячий.
"Поклич хiрурга!"
Прийшов.
"До пам'ятi цього тут привести,наказують,- це твоя рiч!"
Хiрург огляда Кочубея i крутить головою. Сумнiва ться.
"Говорять тобi? Чув?!"
* * *
Канцлер з вiце-канцлером виходять з мордiвнi. Драгуни вiддають ©м
честь. Кидають головами, струшуючи борошно з волосся.
"Чи не краще б ©м поробити п а р и к и?" - зауважу Шафiров.
"Борошно дешевше,-вiдповiда Головкiн.-А в сутi речi - один чорт. I з
борошном голову знiмуть, i з париком. I одно лишн , i другого не треба".
"Су та",- потверджу Шафiров.
Вдихають свiже повiтря. Дивляться на молоду зелень, на шовковi трави i
на троянди.
"Гарно як!.." - каже Головкiн.
"Поетично",- пiдтверджу Шафiров.
"Тим двом вже не до того".
" м i життя не миле".
"Що таке життя? - фiлософу Головкiн.- Вчора пан, а нинi тебе кнутом
валять, з п р и с т р а с т i м. I не питаються, чи ти генеральний
суддя, чи стольник, чи який там чорт,б'ють".
"А все ж таки завзятi тi черкаси,говорить Шафiров.- Нiкого видати не
хотiв. Каже, нiяких спiльникiв не маю. Сам я вигадав цей донос... Вiр
йому".
"Гада ш, вiрю? - запиту Головкiн.Я нюху табаки не дав би за тую
гетьманську вiрнiсть. Але що нам до того, де правда".
"Де цар, там i правда. Цар гетьмановi вiрить. Гетьман хитрець!"
"Го, го!"
"А все ж таки нам треба Апостола в руки дiстать. Вiн же Кочубея до
втечi намовляв, посланця з листом до Диканьки вислав".
"Треба".
* * *
Балакаючи, збиваються з дороги. Попали на якусь бiчну. Двора крiзь
густi дерева не видно.
"Вертаймо".
Побачили червонi слiди i пiшли по них. Головкiн чобiт з кровi об траву
витира .
"Забагрив б а ш м а к".
"Добре, що руки чистi",- потiша Шафiров.
"Один чорт..." ВИНА I КАРА
Суд тривав дванадцять днiв.
Суддi не поспiшали, щоб не погадав цар, що дiло поверхово розбирали.
Гетьман Апостола не прислав, хоч Головкiн писав до нього, що
миргородського полковника треба забити в кайдани i прислати на слiдство по
дiлу Кочубея i Iскри.
Головкiн сердився на Мазепу, але нiчого вдiяти не мiг, бо за Мазепою
цар.
Головкiн ще й тому рад був дiстати Апостола в руки, щоб показати
Мазепi, що мусить бути так, як царськi суддi бажають.
Не довелось. Винесли присуд без миргородського Апостола. Дiстануть ще й
його!
Присуд короткий i гострий.
Кочубея i Iскру, як брехливих донощикiв i наклепникiв, котрi в такий
гарячий во нний час мають смiливiсть турбувати його величество царя,
царевича, губернатора i других царських людей, скарати на горло.
Попа Святайла заслати в Соловки, а сотника Кованька - в Архангельськ у
жовнiри.
Яценка й ченця Никанора, за те, що вплуталися в не сво дiло i
згодилися бути передатчиками доносу, заслати в далекi московськi городи,
щоб вони вдруге чогось такого не робили.
Федора Осипова похвалити за службову пильнiсть. Вiн людина розумна й
добра, потрiбна на той час.
Про нього списано похвальну грамоту i наказано ки©вському губернаторовi
оповiстити ©© по цiлiй Укра©нi.
Останн рiшення отсього немаловажного й великозлочинного дiла суд
щоб можна причiпитися до них i взяти ©х на муки.
На муках, звiсна рiч, будуть спiвати, як ©м кат загра . Що схочуть
суддi, те скажуть, заперечать, вiдкличуть, назвуть себе брехунами,
наклепниками, людьми без совiстi i честi,- чого не зробить чоловiк, щоб
врятувати себе вiд царських тортур.
I суддi взялися розслiджувати донос. ДОПИТУЮТЬ
В параднiй залi довгий стiл, накритий червоним сукном. На столi мiж
двома свiчками хрест.
Над столом портрет царя, котрий суддi привезли з собою. Цар в панцирi з
голубою андре вською лентою через плече. Волосся довге, як грива, очi
бистрi, палкi, вуста вузькi, червонi, в лiвiм кутку усмiшка злобна
ча©ться. Нiби цар слугам сво©м не вiрить i за ними наглядати прийшов.
Маленькi шибки в довгих вузьких вiкнах, давно немитi, нерадо сонце
пускають у залу, щоб не разило ясних зiниць царя.
Вузькi, зi шматкiв складенi дзеркала помутнiли, нiби ©м страшно
вiдбивати в собi грiзне обличчя Петрове.
За столом крiсла з високими прямими спинками. Мiж двома вiкнами на
столику курантовий годинник. Не йде. Зiпсутий чи не завели? Став на
дванадцятiй годинi. Дня чи ночi? - не знати.
На першому мiсцi за столом, пiд царським портретом, канцлер Головкiн;
високий, худий, як жердка. Лице в нього поважне й недобре. Лихий, що
турбують iз-за доносу якогось там Кочубея.
Нижче вiд нього - вiце-канцлер Шафiров, маленький, товстенький, кашля ,
чха , плю в хустинку i раз у раз витира чоло. Душно йому.
"Може б, так вiдчинити вiкно?" - пита ться несмiло свого шефа.
"Будь ласка!" - погоджу ться Головкiн, i один з писарiв кида ться
сповнити його волю.
"Не те, не те! - противиться Шафiров.- Виш, який чорт! Життя збавити
хоче. Вiдчини останн , бiля дверей, щоб не вiяло на мене. Паралiч!"
Писар зiскаку з крiсла, кулиться, як пес, котрого мають бити, i
вiдчиня останн вiкно, з котрого не буде на вiце-канцлера дути.
Вiдчинивши, верта на сво мiсце, при окремiм столику збоку. Там ©х
дво сидить i пiддячий. Перед ними - гербовi бумаги i цiлий жмут
свiжозаструганих пер.
Канцлер нахмурив брови, ще раз донос чита .
Точки, до яких ма придиратися, зачеркненi червоно. Кива на Шафiрова
пальцем, цей присува ться до нього. Канцлер показу йому 13-й пункт
Кочубе вого доносу i порiвню його з ранiшим доносом, який подав Осипов.
"Контроверсiя",- каже Головкiн.
"Контроверсiя",- притаку Шафiров.
"I до того тринадцятий пункт".
"Дiйсно тринадцятий пункт",притаку вiце-канцлер.
"Покликать Кочубея!"
По залах опустошеного будинку луна луск драгунських чобiт: раз-два,
раз-два, раз, два, три!
За хвилину широко вiдчиняються дверi.
З бокiв - два драгуни, всерединi - генеральний суддя. Драгуни
червонолицi, волосся посипане борошном i чути вiд них запах горiлки, поту
i тютюну. Кочубей блiдий, втомлений, волосся посивiле, губи мов на ладан
дують.
Головкiн да знак, драгуни розкрачують широко ноги, роблять пiв-оборота
назад i вiдходять, замикаючи за собою дверi.
Кочубей сто©ть бiля порога сам.
Дивиться на червоне сукно, на хрест, на свiчки, на параднi мундири
канцлера та його товариша, на глупо вистрашенi мiни пiддячого i писарiв,
бачить у зеркалi себе, i йому пригаду ться, як вiн ще недавно других у
Батуринi судив, а тепер сам на суд ста . Генерального суддю i стольника
його величества драгуни, як гультяя ведуть, залишають перед дверима, i вiн
сто©ть, як дурень!
Що ж це таке?
Нагорода за вiрнiсть царевi, за те, що вiн проти свого гетьмана пiшов,
наразив себе на його гнiв i на наругу товариства-старшин?
Що ж це таке?
Той самий Головкiн писав, що цар його, Кочубея, у сво©й ласцi й милостi
ма , що поговорити з ними про зраду хитрого гетьмана хоче, порадитися,
кого б то на його мiсце настановити, а тепер трима його близь порога i
навiть сiдати не попросить, його, генерального суддю, Василя Леонтi вича
Кочубея, стольника його величества царя!
Що це таке?
Нiяк не розумi .
Аж бачить перед собою царський портрет.
Цар дивиться на нього, грiзно i гнiвно, в лiвiм кутку затиснених губ
злобний усмiх. Панцир мигтить, голуба лента ся .
Кочубей не зна , що з собою робити. Руки в нього задовгi, ноги заслабi,
голова в плечi лiзе, i вiн кланя ться тричi, в пояс, нижче, аж до само©
землi.
В зеркалi бачить себе... Гидко!
"Василь Леонтi вич, приступи!" - чу голос, не царя, а високого i
худого, як тичка, Головкiна.
Чи це той голос, що говорив до нього вчора? Нi, це iнший якийсь, рiзкий
i недобрий.
Що це таке?
Не розумi .
Але йде.
"Ближче!" - гука той самий голос.
Пiдходить до стола.
Шафiров да рукою знак, щоб став.
"Присягни,- приказу Головкiн,присягни, Василю Леонтi вичу, що правду
говоритимеш!"
Пiддячий приводить присягу, Кочубей повторя за ним, перекручуючи
слова, бо до ки©всько© актово© мови привик.
"Руку вгору!"
Кочубей пiдносить руку, рука дрижить.
"Пальцi не так",- сердиться Головкiн.
I Шафiров пальцi Кочубе вi на московський лад склада .
Закiнчили. Кочубей руку безсило опустив.
"Тринадцятий пункт,- почина Головкiн,- твого доносу, поданого на
письмi, звучить (тут канцлер пода донос Шафiрову i той чита ): "У груднi
того ж 1707 року до Батурина при©здив Олександер Кiкiн i Мазепа зiбрав
бiля себе 300 чоловiка зазбро них сердюкiв. Певне, вiн це зробив,
перечувши, що за Кiкiном до Батурина при©де сам цар, щоб узяти з собою
Мазепу в Москву, от Мазепа й намiрився вiдстрiлюватися вiд царя".
"Так було?" - пита ться Головкiн.
"Було, як у письмi сто©ть,вiдповiда Кочубей.- Я слова одного неправди
не написав. Можу хрест святий поцiлувати".
"А Мазепi ти не цiлував?" - кида йому Головкiн.
Кочубей мовчить. Не зна , що вiдповiсти.
"Чорт тебе зна , чи ти гетьмановi брехав, чи його величеству царевi!"
"Його величеству царевi я брехати б не смiв",- вiдповiда Кочубей.
"Побачимо. Ось тут послухай, що про цей самий пункт пише ахтирський
полковник його величества Осипов". (Головкiн письмо Шафiрову переда ).
Шафiров чита : "Пiсля невдатного замiру на царське життя, коли його
величество цар мав до Батурина прибути, Мазепа всяко пильнував, щоб його
величество царя предати смертi або взяти до рук i вiддати ворогам, а в
минулу Пилипiвку з сво©ми полками сполучився i хотiв iти на росiйськi
мiста".
Шафiров закiнчив.
"Було так?" - пита ться Головкiн.
Кочубе вi в головi шумить. Його бентежить рiзкий голос Головкiна,
спiтнiле чоло Шафiрова, грiзний погляд царя, хитре обличчя пiддячого i
глупi перестрашенi мiни писарiв: тридцять три пункти його доносу
переплутуються, вiн не зна що вiдповiсти i повторю те, що перед хвилиною
сказав:
"Було, як на письмi сто©ть. Я слова одного не збрехав".
"Значиться, Осипов бреше?! Полковник його величества царя бреше - що?!
Мовчиш? Осипов по словах твого товариша Iскри писав. Покликать Iскру!"
Знов тупiт драгунiв, знову вiдчиняються дверi i входить Iскра.
I вiн здивовано дивиться на червоний стiл, на важливу мiну Головкiна,
на лискучий лоб Шафiрова, на хитре обличчя дяка, на глупо перестрашенi очi
писарiв i на свого товариша Кочубея. Який же вiн малий, мiзерний,
нужденний! Невже ж це справдi Василь Леонтi вич, той самий, перед котрим
хиляються голови козацькi, перед котрим шапки скидають старшини, радi, як
вiн ©м свою руку подасть? Невже ж це муж Любовi Хведорiвни отсей дiдунь,
що так покiрно бiля червоного стола сто©ть?
Що тут сталося так ненадiйно?
Iскра кланя ться портретовi царському i його урядовцям.
Нi цар, нi урядовцi не вiдповiдають на поклiн.
"Пiдiйди!"
Iскра пiдходить до стола.
Його заприсягають i повертають вiч-до-вiч iз Кочубе м.
Шафiров чита нещасливий тринадцятий пункт так, як його Осипов
ки©вському губернаторовi подав.
Iскра поспiшно ловить сво© слова з товстих губ Шафiрова i стурбовано
клiпа очима. Морщить чоло.
"Так ти казав?" - пита Головкiн.
"Так я казав ахтирському полковниковi його величества Осипову",-
вiдповiда Iскра.
"А тобi хто казав?"
"Я вiд Василя Леонтi вича чув. Вiн при жiнцi сво©й, при Любовi
Хведорiвнi, менi про це балакав".
"А чому Василь Леонтi вич того у сво©м доносi не написав?"
"Не знаю. Але я радив Василевi Леонтi вичу пiдождати, аж з'являться
признаки провинностi гетьмана Мазепи".
"Ти менi радив?" - пита ться нараз Василь Леонтi вич.
"Авжеж, що радив, у присутностi дружини тво © Любовi Хведорiвни.
Пригадай собi, в тебе пам'ять стара, я тобi поможу. Було це в тво му дворi
у Диканьцi, в боковiй свiтлицi, при замкнених дверях. Ми образ Спасителя
цiлували, той у золочених рамах, що його львiвськi малярi малювали.
Тямиш?"
"Нi".
"Як же це, Василю? Ще Любов Хведорiвна питалася мене, чи я знаю черця
Никанора, а ти питався, що за людина ахтирський полковник Федор Осипов?"
Кочубей перечив головою:
"Не тямлю".
Писарi i пiддячий на три руки кожне слово пишуть. Головкiн дивиться на
Шафiрова, Шафiров - на Головкiна. Шафiров вста , пiдходить до канцлера,
щось шепче йому, той притаку головою.
Злобна усмiшка в лiвому кутку царських уст бiльша .
Нагло Головкiн пiдноситься з крiсла.
"Досить!" - каже i кличе пiддячого до себе.
"Розвести ©х по окремих свiтлицях i приставити варту. Добро i листи ©х
описати. Нiкого не пускати до них. Брехуни, клеветники, су слови!"
Пiддячий навшпиньки iде до дверей. Бо©ться, щоб дошки в долiвцi не
скрипiли. Вiдчиня дверi, видно драгунiв з волоссям, посиланим борошном, i
з шаблями наголо.
Шафiров да Кочубе вi i Iскрi знак: "Пашол!"
Попереду - пiддячий, за ним - Iскра з Кочубе м, з бокiв драгуни -
вiдходять.
* * *
Головкiн сiда на крiсло: "Уф! Сволоч яка! Брехуни!"
Шафiров хустиною спiтнiле чоло витира .
Душно.
Кличуть попа полтавсько© Спасько© церкви Iвана Святайла.
Середнього росту, чорнявий, добре живлений на полтавських хлiбах, вiн
спокiйно дивиться на сво©х суддiв, покладаючися на протекцiю Iскри й
Кочубея. Про замiри гетьмана Iвана Степановича зна вiд Кочубея, бiльше нi
вiд кого не чув. Не його рiч туди пальцi пхати. Його дiло церква. Але
Кочубея послухав, бо вiн вiдомий ктитор i благодитель святих божих церков.
На бажання Кочубея свояка свого Петра Яценка до нього привiв. Коли Кочубей
каже, то видно, що так воно , що гетьман Iван Степанович лихi намiри в
душi сво©й скрива ".
"В душi? - зрива ться Головкiн,- а чого ж ти йому в душу сво немите
рило пха ш?"
Пiп Святайло мовчить, тiльки бороду крадькома рукою гладить, нiби
впевнитися хоче, чи справдi в нього таке-то вже немите рило. А по хвилинi,
набравши ново© вiдваги, дода : "Коли гетьман Мазепа пiслав вiйсько сво у
Диканьку, щоб ухопити його милiсть Василя Леонтi вича, то я тодi по©хав до
нього, до того ж Кочубея у Красний Кут, а звiдтiля укупi з ним та з
полковником Iскрою вирушив до Смоленська. Решта вже вiдома".
"Вiдомо, що ти така ж сама наволоч, як i тво© протектори. Пiшов геть!"
Привели сотника Кованька як свiдка по десятому пунктi, в котрому
говориться про зу©та Заленського. Шафiров чита цей пункт: "У гетьмана у
Печорському був ксьондз Заленський, зу©т, ректор вiнницький, i той перед
значними особами висловився так: ,Ви, панове козаки, не бiйтеся шведа,
котрий не проти вас, а проти Москви лашту ться'. Той же ксьондз казав: ,
Нiхто не вiда , де кри ться i тлi огонь, але як разом вибухне, чого
незабаром вже треба сподiватися, тодi хiба кожний дiзна ться, але сю
пожежу не легко буде погасити'".
Сотник Кованько слухав тi слова поважно й побожно, як голос священика в
церквi.
"Бачив Заленського?" - пита його Головкiн.
"Бачив у Печорському монастирi у свого полковника якогось ксьондза, а
як його звуть не знаю".
"Ксьондзiв, як псiв. Можеш засвiдчити, що був це зу©т Заленський?"
"Того я нiяк засвiдчити не можу. Козаки питали в ксьондза, де швед? а
вiн ©м вiдповiдав: швед тепер прита©вся, але вiн ма змогу такий огонь
здiйняти, що не швидко вгасиш".
Кованько чу , як пера шкребчуть по паперi, i йому зда ться, що це йому
чорт по душi шкребе.
Пощо вiн дав себе наструнити проти свого регiментаря, проти гетьмана?
Чому не пам'ятав, що гетьман бiльший за генерального суддю i що для того
вiн в царя бiльший послух знайде?.. Ка ться, а все ж таки рятуватися хоче.
"Та ще питали козаки ксьондза,говорить,- на кого швед пiде, чи на нас?
А ксьондз вiдповiдав: не на вас".
Бiльше нiчого не зна .
"Кочубей намовив мене говорити про Заленського при царських мiнiстрах з
и н ч и м и о к о л и ч н о с т я м и. Кочубей, генеральний суддя,
стольник його величества, пан великих ма ткiв, як йому, бiдному й
малозначному сотниковi не послухати тако© особи?"
"Сволоч!" - кида сотниковi в лице Головкiн, а, звертаючися до
пiддячого, приказу : "Тую каналiю питати ще раз окремо з п р и с т р а с т
i м".
Кованька вiдводять.
До зали входить вихрест Петро Яценко. Безнастанно кланя ться, аж
присiда , голова в нього трясеться, повiки клiпають, борода дрижить. Вiн
Кочубея не знав. Був у нього тiльки один разочок, i то через попа
Святайла, i йому було доручено переказати дещицю протопоповi, духiвниковi
його величества в Москвi. Бiльше нiчого не зна , був тiльки передатчиком
слiв його милостi Василiя Леонтi вича. Гадав, що обов'язком кожного
вiрного пiдданця його милостi государя не затаювати нiчого, що може
вийти йому на втрату.
Кочубе вi писарi зiзнають, що вони тiльки чисто й вiрно переписували
те, що ©м давав ©х пан i повелитель Василь Леонтi вич Кочубей.
I ©х вивели з зали. За ними пiшли по наказу Головкiна також пiддячий i
царськi писарi.
В залi остався тiльки канцлер Головкiн i його службовий товариш
вiце-канцлер Шафiров. Зi стiни дивиться на червоне сукно, на хрест мiж
ярими свiчками i на сво©х високих урядовцiв цар Петро. Дивиться грiзно,
наче приказу : "Добре ©х до рук прибрать! Дошкульно питать, з
пристрастi м! Сволоч така! Дрянь черкаская. Iнтригами бентежать царя!"
Канцлер i його товариш умiють царську волю навiть з портрету читати. В
них тiльки й гадки, щоб не зробити щось не згiдного з бажаннями царськими.
Знають, яка кара за це. Досвiдчили царсько© дубинки. Костi трiщать, як
доторка ться до тiла. Цар б' , аж з кафтанiв, суто золотом нашиваних,
шматки, як з курки пiр'я, летять. Меншикову раз цар голубу андр вську
ленту порвав. Ордени посипалися на землю. Мало не вбив.
Головкiн Меншикова не любить. Завиду йому навiть тако© царсько© ласки.
Хоч би й бив, щоб тiльки бiля себе тримав.
"Не знаю я,-зверта ться Головкiн до Шафiрова.- як отсе князь Олександер
Данiлiч побо© його величества так славно видержу . Дряхлий такий, хрупкий,
маленький. Казав би ти: вдар i розлетиться, а витриму якось".
"Привик,- вiдповiда Шафiров,- до всього чоловiк привика . Малий
Олександер Данiлiч, та сильно© комплекцi©. Залiзний чоловiк".
"А лоб у нього iз бронзи".
"Цитьте!" - i обидва насторожили слухи. Пiдходять до вiдчиненого вiкна.
"А-а! а-а! - а-а!"
Рахують.
"З пристрастi м Iскру питають",каже вдоволений Головкiн.
"Добре б'ють. Та й кричить як!"
"Не привик. Черкаськi старшини не привикли до кнутiв".
"Хай привикають. А то нашого брата дубиною валять, а вони, як барони,
безпечно собi походжають".
"Сволоч!"
"А-аI А-а© А-а© Сусе Христе, Мати Божа! Ой!"
"З пристрастi м..." - повторя , потираючи руки, Головкiн.
"Славно жарять",- зiтха Шафiров, обтираючи спiтнiле чоло.
Зi стiни дивиться цар.
Його чиновники чують цей погляд на собi. Цар лихий, що при мордованнi
не були.
Беруть чотириграннi капелюхи i бiжать туди, звiдкiля людський рев
луна .
* * *
Запущений двiрський сад, великий, наче лiс. Стежки травою заростають.
Лавкам пiдгнивають ноги. Щебечуть птахи, вiтрець галуззям хита .
"Гарно як",- говорить Головкiн.
"Поетично",--пiдтверджу Шафiров.
При стежцi троянди цвiтуть. Нiхто ©х не догляда . Обросли кропивою i
лопухами. Але квiття гарне i свiже, як колись за добрих часiв, коли парк
доглядав огородник.
"Хорошi рози",- кида мимохiдь Головкiн.
"Да колци iм ют",- вiдповiда Шафiров.
Перед ними панська ледiвня, без леду. Кiлька ступнiв i входять у
долину, до великого, темного, гнилого пiдвалу.
Хвилину не бачать нiчого. Чують тiльки, як стогне, сопе, нiби дух з
себе спуска , важко скатований Iскра.
Очi до сутiнкiв привикли.
Кат, з закачаними вище лiктiв руками, з кнута кров на землю стряса .
Велика червона крапля збiга йому по чолi, по бровi, по повiцi, через вуса
на рот.
Обтира рот червоною рукою: "Тю, Юха така".
Головкiн дивиться на нього.
"Молодець!"
"Рад служити милостi вашiй",вiдповiда солодко, всмiхаючися, звiр у
подобi людськiй. Iскра на камiнних плитах долiлиць лежить, не Iскра, а
щось таке червоне, безобразне, здрига ться i пальцями землю гребе.
Брудною рогожею накривають Iскру.
"Не реви!"
Пiддячий з бумагою на бочцi сидить, дерев'яна лiхтарка жовтувате свiтло
на сивий папiр кида ,- щось пише.
"Виголосив що?" - пита ться пiддячого канцлер.
Пiддячий зрива ться, пiдносить до очей бумагу, чита :
"Пiсля шостого удару сказав: ,Вiд Кочубея чув, що в нього полковником
миргородським Апостолом i судцем генеральним Чуйкевичем була проти
гетьмана рада; вони думали полковника миргородського обрати за гетьмана.
Так цей не схотiв'".
"Бiльше нiщо?"
"За шостим ударом нiчого бiльше не виявив. Твердий. Сердився, що б'ють.
Вiн же полковник!"
"Бувало, що й гетьманiв били. Нiчого. А далi?"
"Дiстав ще два удари i повiв: Генеральний судець Чуйкевич до Кочубея
писульку присилав, сповiщаючи, що за Днiпром огонь займа ться; борони
Боже, як би i в нас не зайнявся'".
"Бiльше нiщо?"
"По слiдуючих ударах замовк. Говорити не мiг, лише ревiв".
"Скотина... Винести проч!"
Помiчники ката кладуть Iскру на брудну рогожу, накривають хребет
кафтаном i несуть у палату, залишаючи червонi слiди за собою.
"Кочубея давай!" - наказу Головкiн.
Привели генерального суддю.
Кочубей iшов, як вiл у рiзницю.
Свiт перевертався дороги дном.
Невже ж вони смiють його, стольника царського, його, генерального
суддю, катувать, як якого-будь пiдлого гультяя, як розбишаку?
Вiн донесе його височеству царевi, не пощадить нiкого, зневаги не
дару . Це ж наруга одна, пiдступ, фарисейство! Так з поважними персонами
не роблять.
Переходячи попри грубе дерево, хотiв розiгнатися i головою ударити в
нього.
Мiж двома драгунами iшов.
Впустили його по схiдцях, самi перед входом уставилися - наголо шаблi,
волосся борошном присипане, як снiгом.
"Василь Леонтi вич, признавайся!" - гукнув на генерального суддю
канцлер.
"Богом святим клянусь, словечка одного не збрехав i не зата©в, як на
сповiдi святiй усе по совiстi сказав".
"Не хочеш по добру, так на муках розповiсь. Розбирайсь!"
Кочубе вi свiчки засвiтилися в очах, низький погреб бурею загудiв,
дзвони далекi заграли, сурми, литаври - бiй...
"Берiть його!"
Прискочив кат, зiрвав кирею, здер сорочку, замахнувся кнутом - геп!
.Кочубей зойкнув i впав хрестом на плити.
"Старьо!" - сплюнув з погордою кат i вiдступив набiк.
Кочубей лежав без духа.
* * *
Головкiн i Шафiров перешiптувалися хвилину.
"Бити, та не вбивати,- радив Шафiров,- вб' мо, i все пропаде, не
розкри мо правди. На нас упаде вина".
"Дрянь етакая, нiкому ненужная тряпка",- сердився Головкiн. Казав
Кочубея вiдливати водою.
Дочутилися, пiдвели - вiдповiдай!
Вiдхиляючи вiд себе муку, виголосив, що за гетьманом нiяко© зради не
зна . Все це, що доносив, видумав через хатн ремствування на Мазепу, а
писульку, про яку Iскра каже, Чуйкевич до нього не писав.
Пiддячий спису зiзнання. Хоче записати слово в слово, та не поспiва .
"Повтори!" - наказу Головкiн, i Кочубей дрижучим голосом силу себе
повторити точно так, як за першим разом.
Кочубея вiдпускають, але не ведуть до двора, лиш у сад, пiд стару липу.
Драгуни стережуть його.
Видно, дiло не скiнчене, мабуть, ще раз покличуть.
Кочубей переста дивуватися, що тут з ним роблять. Можуть робити все.
Для них не важний вiк, ранг, ма ток. Тут кiнчиться чоловiк, а лиша ться
предмет: костi, м'ясо, шкiра, котру треба якнайдошкульнiше скатувати i
збезобразити не тому, щоб довiдатися правди, лиш, щоб добути те, чого вони
хочуть, чого ©м треба... Чого?.. .Правди нi. Вiн же написав правду, i за
те його катують, значиться, треба брехати, треба вiдкликати, що написав,
заперечити усе, назвати себе брехуном i наклепником, щоб тiльки
визволитися з ©х рук.
Що лиш тепер бачить, що таке Москва, що московськi люди, що цар. Що лиш
тепер розумi , що таке кнут i тортури, що таке суд з катами. I розумi
Кочубей, що всi тi листи, якi нiбито писав цар, усi тi гарнi слова про
милiсть i нагороду, про вибiр нового гетьмана i таке iнше,це одна облуда,
одна примана, на яку брали його, генерального суддю, боячись, щоб вiн в
останнiй хвилинi не втiк.
Пiдвели - тепер, запiзно! Тепер вiн у ©х руках, як птах у котячих
кiгтях. Зоста ться одне - брехати!
* * *
Кочубей бачить, як Iскру вдруге до катування ведуть. Вiн увесь
жовто-червоно-синiй. Очей не видно, запух. Хита ться, як п'яний.
Прикладами фузiй пiдганяють його: "Стерво!"
Кочубе вi дивно, що таке сталося з його свояком i товаришем. Невже ж це
той самий Iскра, з яким вiн ходив у во ннi походи, ©здив на лови,
бенкетував, жартував, з яким ще вчора снував гарнi плани про близьке
майбутн ? Чи можлива рiч, щоб так знiвечити людину?
Взагалi Кочубей не пiзна свiта. Невже ж це дерево, той патик, пiд
котрим вiн сидить? Невже ж це небо - тая синя ганчiрка вгорi, сонце - та
блискуча, жовта, мосяжна умивальня? Чортзна-що!..
Оста ться одно - брехати.
Чому ж не бреше Iскра? Чого ж вiн так кричить, як коли б з нього душу
дерли?.. Деруть.
I нараз - цiкавiсть. Проста, звичайна цiкавiсть: скiльки батогiв
дiстане Iскра?.. Вiсiм... о два менше, нiж за першим разом... Мабуть,
бояться, щоб не вбили... I вони ще чогось бояться. Бога - нi, царя. Бога
нема, чорт i його намiсник на землi - цар!
Чому ж тодi вiн, Кочубей, не додумався до того скорiше? Чому слухав
Любов Хведорiвну, забуваючи про вчинок ©© праматерi ви?.. Прийшло каяття,
та вороття нема ...
* * *
Кочубея знову ведуть у той страшний чорний погреб - краще б у могилу!
Питаються, чи не намовив його якийсь ворог царя i отечества до того
брехливого доносу, щоб таким робом порiзнити царя з його вiрним гетьманом?
Домагаються видачi однодумцiв.
Кочубей слуха i нiби не розумi . Пальцi навхрест склада i цiлу ©х.
Нiхто не намовляв його, нiяких однодумцiв, окрiм Iскри, не ма . Донос
вигадав сам через хатн ремствування на Мазепу. Нiяко© зради за гетьманом
не зна ...
Брехати, брехати, брехати!
* * *
За що ж його б'ють?..
I ще, i ще, i ще... Добре, що пам'ять тратить, чорно - нiч.
Кат сопе, вiша кнут на кiлок, клене.
"Кажуть, з п р и с т р а с т i м питати, а вбити не вiльно. Мий i не
замочи! Не легка рiч царським катом бути. Добре, що царя тут нема . А то
вiн кнут iз руки бере i сам б' - кого попаде... Верховний кат".
" ще яка робота?" - пита пiддячого. Пiддячий до Головкiна
зверта ться. Щось шепчуть.
Головкiн головою до стелi пiдвалу досяга , Шафiров кулиться, кашля ,
чха , хустиною обтира лоб.
В пiдвалi повiтря, що витримати годi.
Чути горiлку, тютюн, пiт i людську кров. Досить ©© вицiдили з черкасiв.
Нараджуються. Оз ров нахилився над Кочубе м. Слуха , чи диха .
"Не можна бiльше питать,- каже.Старий i дряхлий дуже, щоб нам не здох".
Царський суд погоджу ться з гадкою Оз рова.
"На нинi досить. Можеш iти!" - зверта ться до ката пiддячий.
"Поклич хiрурга!"
Прийшов.
"До пам'ятi цього тут привести,наказують,- це твоя рiч!"
Хiрург огляда Кочубея i крутить головою. Сумнiва ться.
"Говорять тобi? Чув?!"
* * *
Канцлер з вiце-канцлером виходять з мордiвнi. Драгуни вiддають ©м
честь. Кидають головами, струшуючи борошно з волосся.
"Чи не краще б ©м поробити п а р и к и?" - зауважу Шафiров.
"Борошно дешевше,-вiдповiда Головкiн.-А в сутi речi - один чорт. I з
борошном голову знiмуть, i з париком. I одно лишн , i другого не треба".
"Су та",- потверджу Шафiров.
Вдихають свiже повiтря. Дивляться на молоду зелень, на шовковi трави i
на троянди.
"Гарно як!.." - каже Головкiн.
"Поетично",- пiдтверджу Шафiров.
"Тим двом вже не до того".
" м i життя не миле".
"Що таке життя? - фiлософу Головкiн.- Вчора пан, а нинi тебе кнутом
валять, з п р и с т р а с т i м. I не питаються, чи ти генеральний
суддя, чи стольник, чи який там чорт,б'ють".
"А все ж таки завзятi тi черкаси,говорить Шафiров.- Нiкого видати не
хотiв. Каже, нiяких спiльникiв не маю. Сам я вигадав цей донос... Вiр
йому".
"Гада ш, вiрю? - запиту Головкiн.Я нюху табаки не дав би за тую
гетьманську вiрнiсть. Але що нам до того, де правда".
"Де цар, там i правда. Цар гетьмановi вiрить. Гетьман хитрець!"
"Го, го!"
"А все ж таки нам треба Апостола в руки дiстать. Вiн же Кочубея до
втечi намовляв, посланця з листом до Диканьки вислав".
"Треба".
* * *
Балакаючи, збиваються з дороги. Попали на якусь бiчну. Двора крiзь
густi дерева не видно.
"Вертаймо".
Побачили червонi слiди i пiшли по них. Головкiн чобiт з кровi об траву
витира .
"Забагрив б а ш м а к".
"Добре, що руки чистi",- потiша Шафiров.
"Один чорт..." ВИНА I КАРА
Суд тривав дванадцять днiв.
Суддi не поспiшали, щоб не погадав цар, що дiло поверхово розбирали.
Гетьман Апостола не прислав, хоч Головкiн писав до нього, що
миргородського полковника треба забити в кайдани i прислати на слiдство по
дiлу Кочубея i Iскри.
Головкiн сердився на Мазепу, але нiчого вдiяти не мiг, бо за Мазепою
цар.
Головкiн ще й тому рад був дiстати Апостола в руки, щоб показати
Мазепi, що мусить бути так, як царськi суддi бажають.
Не довелось. Винесли присуд без миргородського Апостола. Дiстануть ще й
його!
Присуд короткий i гострий.
Кочубея i Iскру, як брехливих донощикiв i наклепникiв, котрi в такий
гарячий во нний час мають смiливiсть турбувати його величество царя,
царевича, губернатора i других царських людей, скарати на горло.
Попа Святайла заслати в Соловки, а сотника Кованька - в Архангельськ у
жовнiри.
Яценка й ченця Никанора, за те, що вплуталися в не сво дiло i
згодилися бути передатчиками доносу, заслати в далекi московськi городи,
щоб вони вдруге чогось такого не робили.
Федора Осипова похвалити за службову пильнiсть. Вiн людина розумна й
добра, потрiбна на той час.
Про нього списано похвальну грамоту i наказано ки©вському губернаторовi
оповiстити ©© по цiлiй Укра©нi.
Останн рiшення отсього немаловажного й великозлочинного дiла суд