Страница:
Та ще вiн не вимовив того, як офiцер, що перед хвилиною хропiв на сво©м
фотелю, прискочив на нього: "Хахло! Мужва! Як ти смiв? Як ти, сукин син,
смiв вiдзиватися так до його свiтлостi князя?" - I, не надумуючись довго,
замахнувся на нього. Удар був сильний i болючий, бо офiцер уразив сердюка
в болючу руку. Той затиснув зуби, блиснув, як вовк, очима i, теж не
надумуючися довго, здоровою рукою вiдбив удар так сильно, що офiцер
похитнувся i полетiв геть пiд вiкно. Рейтари вхопили козака, скрутили йому
руки назад, вiн вiдбивався ногами. Офiцери кинулися на нього, з шаблями.
Тiльки Скорiн сидiв, бiлий, як стiна.
Ним трясло, як у пропасницi. То вставав, то присiдав знову, нiби не мiг
рiшитися, що йому робити. Таке знущання противилося його почуттю людяностi
i справедливостi. Хотiлося встати, махнути рукою на все i йти, куди очi
понесуть. То знову нiби хтось радив йому, кинути шаблю пiд ноги
свiтлiйшому i сказати, що вiн згiдний бути вояком, але не катом. Був
навiть мент, коли Скорiн хотiв скочити на порятунок сердюковi. Але всi тi
хотiння являлися тiльки вiдрухами не зiпсуто© ще до останку душi,
вiдрухами так дивними й не згiдними з житт вим досвiдом, що Скорiн не мiг
зважитися на те, щоб перевести ©х у дiло. Закусив зуби i дивився, нiби не
при умi. Бачив, як катували парубка, як вiн пручався усiм тiлом,
вiдбивався ногами, кусав i як все ж таки остаточна пiддавався перемозi. I
пригадалися Скорiновi всi жахливi картини минуло© ночi: той солдат, що
вiдрiзав голову дитинi, щоб не розiрвати шнурка перел, тi© рейтари, що
трупiв добували з гробiв, щоб поздирати з них трухлi вбрання i золотом
перетиканi пояси. Пригадалися порозчереплюванi голови й повипусканi з
черев кишки, i Меншикова кiнь у червоних панчохах, i тi трупи, що хиталися
на гiлляках, як мiшки,- все, все! i - Скорiновi зробилося так гидко, так
скучно, так нудно на свiтi, що не хотiлося вже нiчого, лише, щоб раз
покiнчити з тим усiм. Годi довше, годi! Але в його свiдомостi, десь
глибоко на сподi, як iскра в попелищi, жеврiла ще одна гадка: що буде з
Мотрею? I ©© покличуть на цей суд, стануть питати, знущатимуться над нею.
Не дожидати того, не бачити! - протестувала душа, але останки розуму
казали витримати, щоб там i не було. I Скорiн бачив, як князь Меншиков
зiрвався зi свого мiсця... Який же вiн смiшний, дарма, що гарний. Як вiн
пiдстрибу , мов лялька на шнурку, як кумедно розвiваються поли його
зеленого кафтана, показуючи червону пiдшивку й бiлi шкiратянi штани з
великою латкою на задi. Яке воно жахливо-смiшне отсе цiле життя!
"Панове, на мiсця! На мiсця, панове!" - гукав свiтлiйший на членiв
високого суду, котрi возилися бiля дверей з сердюком, як з ведмедем
собаки.
Почувши голос вождя, розскакувалися, поправляли кафтани, ордени,
волосся i вертались на сво© мiсця. Бiля дверей стояли рейтари, а мiж ними
лежало щось безобразне, окервавлене, теж гидке, пiдскакувало в судорогах
передсмертних i постогнувало важко.
Князь Меншиков пiдступив до вiкна. Вiдчинив його i плеснув у долонi.
"Кiлька людей тут!"
До зали вбiгло кiлька рейтарiв.
"Того тут на паль!" - наказав свiтлiйший, показуючи блискучою вiд
брильянтових перстенiв рукою на те щось, що лежало бiля дверей.
Пiдняли й винесли геть.
Хтось хотiв замикати вiкно. Меншиков не велiв. Хай провiтриться.
В залi, хоч як вона була простора, дiймаво, аж млiсно, чути було
людський пiт i кров. Крiзь вiкно влилося холодне повiтря. Але разом iз ним
з мiста стали напливати дими, свiжий згар i людське голосiння. I
свiтлiйший велiв-таки зачинити вiкно.
Члени суду приходили до себе. "Фу, чорт! - нарiкали на сердюка.-
Проклятий хохлай, геть менi подряпав руку".
"Який народ!"
"З ними по-людськи годi. Огнем ©х i залiзом".
"Нiякого послуху не знають. Iвана Iвановича так у черево штовхнув, що в
ньому аж загудiло. Може, й бебехи вiдбив".
"Можливо. Та ж то звiр. Росте, як степове бодяччя. Нiкого не бо©ться.
Нiяко© дисциплiни цi проклятi черкаси не знають".
Майор Iван Iванович сидiв у сво©м фотелi, згорблений, скулений,
тримався руками за черево i - то жовк, то зеленiв. Нишком поглядав на
свiтлiйшого i не смiв нiчого казати.
Свiтлiйший ходив по залi, як по клiтцi тигр. Заложив руки за спину,
понурив голову, як би нею збирався розбивати мур. Груди його пiдносилися
високо i скоро, аж побренькували ордени.
"Фу, чорт!"
Зала принишкла. Князь сердився. Офiцери знали, що не на них сердиться
князь, а все-таки страшно. Невиспанi, голоднi, як собаки пiсля довгих
ловiв, почували в душi злiсть i злобу до свiтлiйшого, проклинали його
невгаваючу енергiю, але нiхто з них не важився виявити назверх найменшого
слiду отсього невдоволення. Навпаки, кожний готов був усмiхатися солодко
або робити поважну, дiлову мiну, вiдповiдно до того, що буде потрiбне. За
вiчним i повсякчасним страхом забували про iншi почуття.
Князь сердився! Одинока турбота, що вiн рiшить.
I князь рiшився.
Пiсля доволi довгого проходу вернув на сво мiсце. Але не сiдав. Стояв
за столом, поклавши на нього обi сво© перстенями блискучi руки.
Голову задер, нiби зазирав кудись далеко. Нiздрi роздувалися, як у
звiрюки, котра вiтрить криваву поживу.
Офiцери спiдлоба глипали на нього. Дух запирали в собi.
"Господа! - почав свiтлiйший.- Менi бачиться, дiлу нашому кiнець".
Господа вiдсапнули. "Славити Бога",говорив кожний в душi.
"Казус, котрого свiдками були ми перед хвилиною, настiльки жахливий
сво ю неймовiрною смiливiстю i настiльки проречистий, що я не потребую
довго розводитися над ним. Кожному з нас ясно, що тi© люди нерозкаянi".
"Авжеж, авжеж",- зашепотiло кругом.
"У мене дiла повнi руки. А врештi я теж чоловiк. Я не з залiза. Не можу
бiльше жертвувати собою, як можу".
"Авжеж, авжеж",- притакували йому.
"Ви бачили, що я по-доброму до них балакав, хотiв зворушити ©х совiсть
i промовити до розуму. Та куди!"
"Куди - куди!" - притакував весь стiл.
"Так тодi...-тут свiтлiйший потер лiвою рукою чоло, хвилину помовчав,
нiби остаточно рiшався,- так тодi,- вiн пiдняв голову ще вище i,
звертаючись до придворних рейтарiв, гукнув: - вiдчинити дверi нарозтвiр.
Вiкна теж, усi, усi!"
Рейтари в одну мить сповнили його волю. Зала наповнилася димом, шумом,
гуготом, усiма голосами, що неслися вiд мiста. Офiцери пiднялися зi сво©х
мiсць i повернулись, хто в напрямi дверей, хто до вiкон. Крiзь дверi й
вiкна видно було живий вiнок людей, покалiчених, окервавлених, що стояли
на зимнi, пов'язанi мотузками, ременями, навiть ланцами вiд возiв, а за
ними мур московських солдатiв з шаблями й рушницями.
Були там сердюки, хоч немилосердно-скатованi, а все ж здоровi, рослi,
гордi, були й старi, ремiсники, мiщани, привиклi до почестей та пошани вiд
сво©х i чужих, були хлопцi-недолiтки, котрi за честь собi мали стояти
поруч сво©х батькiв i дiдiв у тiй важкiй не по ©х вiку i силам пригодi.
Всi вони дожидалися справедливого присуду царського за те, що хотiли
сповнити свiй обов'язок супроти рiдного мiста й гетьмана свого.
I цей присуд вони почули.
"Бунтарi, хами, iзм ннiки! - гукав на них Меншиков не сво©м голосом,
високим, як свист, i пронизливим, як скрип колеса.- Розбишаки, злодi©,
горлорiзи нерозкаянi, я вас навчу, собаки, як супротивлятися найвищiй волi
царськiй i як зневажати мене, представника царсько© влади. Почу те ви силу
мою, що правнукам вашим вiдпаде охота до усякого бунту i зради, що вашi
будуть зриватися зi сну, а жiнки прес... вашi родитимуть уродiв на свiт.
Черкаське кодло мерзотне, ви, ви...- i вiн, виведений iз рiвноваги,
пiдскакував, бив кулаками по столi i приступував чобiтьми, аж
побренькували остроги.- Я вас, сукиних синiв, заставлю так умирати, як не
вмирав ще нiхто на свiтi, що вiд того дерева повсихають i земля зробиться
неродючою надовго. Я ваше зрадницьке гнiздо переверну догори коренем,
зруйную, рознесу, щоб i слiду не осталося з вашо© погано© породи. Я вас
провчу!"
Офiцери стояли, витягненi, як струни. Нiхто не поворухнувся. Солдати
задеревiли. Лише котрийсь iз козакiв не втерпiв.
"Та й розходився як! -промовив до свого сусiда.- Верещить, мов на пуп".
Свiтлiйший зачув цей шепiт. Це його роззвiрило ще гiрше.
Вiдсунув стiл, перевернув свiй фотель, вискочив крiзь дверi та з шаблею
кинувся на безборонних.
Офiцери вжахнулися. Могла зчинитися рiзня, котро© вислiду годi було
передбачити. Розумiли, що нiяк ©м оставатися безмовними свiдками такого
"iнциденту". Хтось кинувся у дверi. За ним побiгли й iншi. Оточили князя:
"Ваша свiтлосте, позвольте вам сказати, що тi хами негiднi гинути з вашо©
достойно© руки. Лишiть це дiло "палачевi". Вони на таку честь собi не
заслужили".
Свiтлiйший отямився. Але все-таки нiяк не мiг заспоко©тися. Велика
вiдповiдальнiсть за батуринське дiло, непевна полiтична ситуацiя, важкi
втрати в людях пiд час облоги, все воно схвилювало князя, утратив тую
владу над собою, яка була основою його дотеперiшнiх незвичайних успiхiв. В
таких моментах Меншиков робився iншою людиною. Тонка, хоч блискуча
поволока легко набуто© культури й товарисько© оглади облiтала з нього, i
свiтлiйший князь виявляв первiснi iнстинкти пiдмосковського
громила-кулачника. Стуливши п'ястук, штовхав ним старцiв у груди, пiдбивав
бороди, що аж зуби скреготiли, плював у лице: "Ви ж якi! Падло! Тю!"
Жертви княжого гнiву безмовним поглядом дивилися на нього. Але нi один
не упав на колiна i не благав пощади. Охопило ©х нестяменне завзяття,
зимне, як сталь, i тверде, як криця. Всi вони з погордою дивилися на свого
дикого переможця i як бажали ще чого, то хiба, щоб найскорше вiдiйти вiд
нього. Те хохлацьке завзяття дратувало Меншикова до останку. Безмовнiсть
жертв вiдбирала в нього ту звiрську насолоду, яку мучителям да жах i
тривога мученикiв.
"На колiна! - гукнув.- На колiна!"
Та нiхто перед ним на колiна не впав, хоч солдати штовхали козакiв
ззаду - хотiли ©х сокрушити.
Князь повiв очима по натовпi, скочив, як тигр, i, вхопивши лiвою рукою
за груди якогось сивоголового старця, правою рукою став його бити по
головi, по висках, по лицi.
"Не смiй! Лиши! Лиши!" - зверещав молодий сильний голос. Якийсь парубок
продирався крiзь натовп.
Вiн розiрвав ланцюг, котрим були зв'язанi його руки i, побренькуючи ним
понад головами натовпу, кричав: "Це мiй батько! Не смiй!"
Меншиков вiдскочив, подався у дверi, солдати загородили дорогу до
сходiв, офiцери оточили князя.
"На паль його! - гукнув свiтлiйший.Сейчас на паль. Тут перед брамою.
Берiть!"
Рейтари кинулися на парубка. Почалася борня.
"Живим не дiстанете мене!" - сказав козак, вихоплюючи штик i пробиваючи
себе.
"Щотретього - на паль, щочетвертого - колесувати, iнших повiсити, як
собак,- наказував свiтлiйший.- Нiкого не щадити. Хай чують, що вмирають,
стерво вонюче!"
Цей наказ заспоко©в його. Вийняв хустку, обтер лице й руки.
"Мишка тут!" - гукнув.
З-помiж солдатiв висунувся мужчина середнього росту, вiспуватий, з
маленькими, нiби заспаними очима, з солодкою усмiшкою на широких, мов
напухлих вiд ужалення оси, устах. Короткi ноги, довгi руки й високо
пiднятi широкi рамена робили його подiбним бiльше до горили, нiж до
людини. Це був найвправнiйший з мучителiв у цiлiй армi© князя Меншикова.
Людина дiйсно без серця i, здавалося, навiть без розуму. Робив сво дiло
цiлком спокiйно, зимно, тупо, без нiякого вражiння, усмiхаючися заодно.
"Чого ж ти сто©ш? - питався його князь.- Числи! Щотретього - на паль".
Мишка рахував: раз, два, три - i щотретього вiдводив на бiк.
х оточили солдати i повели липовою але ю за браму. Нiхто не
повернувся, нiхто не попрощався з ними. Пощо? Незабаром зустрiнуться з
ними там, де нема нi болю, нi терпiння, нi свiтлiйшого князя Меншикова.
Мишка став знову числити: "Раз, два, а третiй уже пiшов..."
"Числи тих, що осталися",-вирiшив князь, i Мишка числив.
Четвертих вiдвели на подвiр'я.
* * *
"Можемо йти, господа" - звернувся князь до сво©х офiцерiв, i вони
вернулись у судову залу.
Князь велiв позачинювати вiкна i дверi.
Ним трясло. Продрог i нервував.
Скорiй сидiв бiля стола, блiдий, тер рукою чоло.
"Ти, Петре Павловичу, тут?" - спитав князь, побачивши його.
"Я, князю, тут",- вiдповiв Скорiн, щоби щось вiдповiсти.
"Не цiкавишся дiлом?"
"Не здоровиться менi".
"Дiло вельми цiкаве, правда, панове? Зна те, такого цiкавого дiла я в
сво©й практицi не тямлю. й-Богу".
Вiн тер руки i ходив по залi. Коли був схвильований, то не мiг усидiти
на мiсцi, а до того привик, що й цар так бiгав, коли розсердився.
"Кожне зухвальство ма свою границю, в хохлiв воно безграничне".
Свiтлiйший вдавав, що вiн спокiйно i по-дiловому дивиться на рiч.
"Уявiть собi, яке упрямство, яка безгранична злоба, що в тих людях за
злiсть!"
"Це не люди,- зауважив сонний офiцер,- а звiрi".
Князь згордливо подивився на нього: "У кого масло на головi, не лiзь на
сонце. Звiрi - звiрi! В тiм-то й бiда, що вони не звiрi, а люди, i то
бiльше розвинутi, нiж не один iз вас, господа".
Свiтлiйшому хотiлося вилаяти сво©х офiцерiв, щоб на них зiгнати решту
свого гнiву. Але побачив ©х глупо вистрашенi обличчя, вiдвернувся до вiкна
i став пальцями тарабанити по шибi.
"Отсе хоробрий народ, жаль, що неслухняний такий. З ними я весь свiт
пiдбив би, не то, що з вами.- I в гадках князя помiчалися iнодi такi заячi
скоки, як у царя. Вiн у не одному хотiв наслiдувати його, розумi ться, як
царя не було близько коло нього, бо в його присутностi вiн складався, як
ножик.- Та нiчого не вдi ш. Хоч хоробрi, а покарати треба. Треба так
покарати, щоб ©м на все вiдхотiлося бунту".
Князь дивився, чи перед брамою не затiсують палiв. Цiкавий був, чи
кiньми, чи волами наволокати будуть. "Один чорт,- вирiшив i махнув рукою.-
Пустяки".
Повертаючись вiд вiкна, говорив:
"Ви, господа офiцери, будь ласка, добре бережiться. Як довго останнього
батуринця не витягнемо з нори й не повiсимо, так довго не можемо себе
почувати безпечними. Нинi треба нам це дiло зробити".
Нараз зауважив майора Iвана Iвановича, що все ще тримався за черево i з
болю то жовк, то зеленiв: "Чого ж ти тут торчиш? Не дивись на Петра
Павловича. Його недуга iншого сорту, нiж твоя. Десь тут хiрург. Кажи,
хай осмотрить тебе. Може, дiйсно в тебе бебехи вiдбитi. Та й копирсався ж
цей сердюк, правда? Хоробрий молодець, не те, що ти, майор".
"Майор!" - i Меншиков згордлизо надув сво© вузькi, мов до цiлунку
сотворенi, губи.
"Йому б, ваша свiтлосте,- озвався хтось несмiливо,- горiлки з перцем,
це кращий лiк вiд блюмеyтростово© мастi".
Князь став i глянув на смiльчака: "Може, ти й правду кажеш, брате.
Горiлка нiкому не зашкодить. Кажи принести баклажок i двi-три чарки.
Вип' мо та закусимо. Продрогли й зголоднiли ми. Пiди!"
Свiтлiйший сiв.
"Сiдайте, господа офiцери. Навiть Петро Павлович вип' ".
"Спасибi!" - вiдповiв Скорiн.
"Овва, гордиш нашим товариством, полковнику?.. Потомственний дворянин i
фiлософ".
"Мене i без горiлки голова болить".
"Як хочеш, а ми таки вип' мо за здоров'я його величества i на погибель
врагам i супостатам його".
Всi встали. Мусив пiднятися i Скорiн.
"Дайте й менi,- попросив. Налили й пiднесли йому. Випив i попросив ще.
Налили другу.- Ще!"
"Нi, Петре Павловичу,- спинив його свiтлiйший,- боюся за тво
здоров'я".
"Хочу впитися, князю,- вiдповiв.- Я ще п'яний не був нiколи".
"Як не був, так i нинi не треба. Але третю все-таки можна тобi дати, не
вп' шся. Так. А тепер, панове, верта мось до дiла".
Вiн розгорнув перед собою папери, вмочав перо в чорнило, спробував
писати, вiдкинув, узяв друге, полизав, щоб краще чорнило приставало до
пера, i нотував собi якiсь пункти сво©ми, для власного вжитку придуманими
карлючками.
"Нам треба переслухати ще одну персону - почав, вiдсуваючи папiр,- i то
жiночого рода, не з простих жiнок, а Мотрю Василiвну, доньку покiйного
Василя Леонтi вича, котрого несправедлива смерть хай упаде на чорне
сумлiння хитрого зрадника Мазепи. Як вам вiдомо, панове, отся Мотря
Василiвна не була чужою гетьмановi Iвановi Степановичевi, i, якщо вона
справдi женщина такого ума, як про не© говорять, то треба нам сподiватися,
що вiд не© одно© довiда мося бiльше, нiж вiд усе© тi © чорно© юрби".
I свiтлiйший наказав покликати Мотрю Василiвну.
"Якщо вона недужа, то можна ©© сюди принести з лiжком, дверi доволi
широкi".
Суд поправився на сво©х крiслах. Мимохiть кожний глянув на сво© чоботи,
пригладив штани i поправив пальцями волосся. В залу внесли Мотрю
Василiвну, вiдому широко й далеко за казковi ма тки, за фантастичнi
пригоди - аж до смертi безталанного батька включно. Всi були цiкавi, як
вона буде поводитися перед судом i якi вiдповiдi подасть. Не менше цiкаво
було, як свiтлiйший переслухуватиме тую панi, чи так, як козакiв i
батуринських мiщан, чи полiтичнiше. Знали, що свiтлiйший дбав про славу
чемного й добре вихованого чоловiка, як звичайно дбають про не©
доробкевичi.
Внесли лiжко. На нiм лежала Мотря. Була накрита по саму шию, очi
повiками накрила. Двi хвилi темного волосся спливали по подушках.
Дивно вражала та жiнка серед гурту мужеських грубих облич, так дивно,
що навiть свiтлiйший, бачилося, забув язика в ротi. Дивився i не знав, що
йому робити. Гукати сво©м звичайним способом не хотiв, але й надто
уважливо поводитися - теж нi. Вiн же тут пан життя i смертi усiх, отже, i
©©. Як велить, так i буде.
"Ви, Мотря Василiвна, Василя Леонтi вича Кочубея донька, а дружина
Iвана Чуйкевича, гетьманового канцеляриста?" - спитав голосом рiзким, але
спокiйним, без тону зневажливого i злобного.
"Я Мотря Василiвна Чуйкевичева",почувся тихий, але виразний голос.
"Будь ласка, розкажiть нам, що зна те про ви©зд бувшого гетьмана Iвана
Степановича Мазепи. Куди i з якими намiрами вiн вiд'©хав. Вичислiть, хто
був при йому, i загалом, будь ласка, говорiть усе, як на судi".
Мотря порушилася на лiжку. "Знаю, коли гетьман вiд'©хав, бо при
вiд'©здi його з двора була, а на решту питання дозвольте менi не
вiдповiдати".
Князь Меншиков посунувся зi сво©м крiслом в напрямi Мотриного лiжка.
"Я, ласкава панi, не дикун, знаю, яко© вважливостi гiдна жiнка то©
"кондицi©", що ви, та ще недужа. Але бувають випадки, коли ця чемнiсть
мусить уступити перед обов'язком. Мiй обов'язок - вимагати вiд вас точно©
вiдповiдi на раз поставлене вам запитання".
"А мiй обов'язок, князю,мовчати".
"Позвольте пригадати вам, що тут не салон ясновельможного пана
гетьмана, а тiльки судова кiмната, значиться, мiсце, котре нас звiльня
вiд кавалерських, так милих нашому мужеському серцю обов'язкiв супроти
гарних жiнок, вкладаючи на нас натомiсть диний та важкий обов'язок
пильно© i вiрно© служби нашому пановi й повелителевi, його величеству
царевi".
Мотря знову примкнула повiки й лежала в лiжку, як у саркофазi. Байдужим
був для не© цей суд, байдужим - князь Меншиков i цiла тая трагiкомедiя.
Хоть сонце пiднялося високо, в залi тьмилося вiд димiв, що повисли над
мiстом. Здалеку чути було луск сокир. Це в гетьманському садi стинали
щонайкращi, найрiвнiшi дерева на гострi палi для непокiрливого козацтва.
За кожним ударом мертвецьки-блiде обличчя Мотрi здригалося, нiби це ©©
били.
Скорiн мовчки дивився на носи заболочених чобiт, наче вперше ©х бачив i
нiби дивувався, чому вони тако©, а не iншо© форми. Його прегарне, мов
грецька статуя, обличчя тратило свiй звичайний вираз, бездушнiло. Тiльки
очi горiли, тiльки в них малювалася та внутрiшня боротьба, котру Скорiн
провадив з собою. Його руки лежали спокiйно на колiнах, але й вони за
кожним ударом сокири ледве помiтно здригалися. Нiкого бiльше не турбувало
те, що дiялося поза стiнами цього дому. Колесування, всаджування на палi,
припiкування залiзом - вони до того привикли. А вже вiдрубування голiв або
вiшання - це прямо рiч природна, без яко© годi собi уявити життя. Як же
без того i вдержати "подлий народ" в границях приличностi? Навiть шляхетно
уроджений чоловiк мусить чогось боятися. Хто начальства, хто жiнки, хто
Бога, а хто всього нараз. Що ж казати про чернь, та ще в часах вiйни, та
ще в такому небезпечному кра©, як Укра©на!
Нiхто об тiм не думав. Думали, коли свiтлiйший покiнчить дiло з Мотрею.
Наскучило. Жiнка вона гарна, то правда, i значна, донька Кочубея, але годi
навiть з такою красунею возитися, як кiт з оселедцем. Або кажи, або хай з
тобою батiг говорить.
Офiцери лихi були на Меншикова. Сподiвалися сенсацi©, а тут нiщо, сiро,
як цей пiзноосiннiй день. Охочий до спання майор всувався у фотель,
долiшня щока обвисала йому, очi малiли й уже мав знову задрiмати, як нараз
почув якийсь луск i дзенькiт острог. Це свiтлiйший посунув фотелем i,
стаючи над лiжком Мотрi, цiдив крiзь зуби: "Ви, Мотре Василiвно, мабуть,
привикли до сво©х козацьких судiв, а в нас вони iншi. Я з вами довше
цяцькатися не можу. Або кажiть, або зачну говорити по-руски. Чула?!"
I вiн тупнув ногою, як на солдата. Скорiй порушився на крiслi,
пiдскочив, але запанував собою i сiв назад.
"Чого сердишся, князю?-вiдповiла спокiйно Мотря.- За тобою право й сила
переможця, за мною тiльки право людини, а вся моя сила - мовчання. Чого
хочеш вiд мене? Хочеш карати - карай, я готова. Посилай мене на смерть,
але не вимагай того, чого я нiяк зробити не можу".
Лагiдна, переконуюча мова Мотрi заспоко©ла князя. Вiн усе ще не тратив
надi©, що довiда ться дещо вiд не©. Про зносини Мазепи зi шведами - нi,
бо, може, вона того й не зна (Мазепа не дурний з такими тайнами
звiрюватися перед жiнками), але все ж таки повинна вона сказати, котрi
старшини перейшли з гетьманом i чи забрав вiн усi iнсигнi© з собою, чи
деякi залишив у Батуринi i де. Хоч те повинна_ _йому сказати. Що ж це за
тайни? А для нього все-таки важливо знати одне i друге, та ще з ©© уст.
Гетьманськi iнсигнi© - не що-будь. Поминаючи ©х реальну вартiсть, вони при
виборi нового гетьмана гратимуть велику роль. Iнсигнi© в очах "подлого
народу" - це святощi, символ законно© влади. Це вона йому мусить сказати.
Вiн погладив вус, притягнув крiсло до ©© лiжка i почав iншим голосом:
"Ну, так. Я бачу. Ви потрапили, так сказати, у важкi обставини. До того
недуга. Але, гада те, легко менi допитувати таку гарну, таку шляхетно
уроджену панi i виставляти себе, як людину грубу, неедуковану. Зрозумiйте
мене. Покиньте ви всiлякi упередження i говорiть зi мною, як з чоловiком.
Годi ж менi записати в протоколi, що ви не сказали нiчого. В якiм свiтлi
показав би я себе перед царем. Нi, нi, Мотре Василiвно, повiрте ви слову
мо му, я вам лиха не бажаю, я навiть готовий постояти за вами. Скажу:
жiнка, котру важко досвiдчила судьба, втратила батька, перебула чимало
всiлякого горя, з рiдною матiр'ю не змогла дiйти до ладу,- гада те, не
зна мо, хто така Мотря Кочубе©вна.Ц Але ж все-таки вiдчинiть сво© уста,
покажiть, що ви не легковажите царським судом й не помiта те мною. Скажiть
хоч дещо!"
Мотря глянула на Меншикова: "Чого хочеш, князю?"_._
"Чого я хочу? Ось, примiром, менi цiкаво знати, хто з гетьманом
вiдiйшов з Батурина, бо, хто остався знаю, i знаю, що вони тут творили,
мiж ними й ви, Мотре Василiвно".
"З гетьманом вiдiйшов мiй муж, Iван Чуйкевич. Я ©х випроводжала на
порiг отсе© хати".
"А другi?"
"Других не бачила й бачити не хотiла".
"Не хотiла. В тiм-то i рiч. Не хотiла... А знали ви, куди вони йдуть?"
"Як знала, то про себе".
"Про себе. Гарно. Це все одно, що нiчого не знали б. Ще гiрше. Так тодi
полишiм це дiло. Ви не хочете, значиться, видавати людей. Хоч це з вашого
боку не мудро. Бо ми вже й без вас зна мо".
"Як зна те, то чого ж пита те мене? Бачите, що менi балакати важко. Я
недужа".
"Чого питаю? Бо це мiй обов'язок, панi. Важкий обов'язок. Але, якщо ви
не хочете балакати про других, щоб не зраджувати ©х, так, будь ласка,
скажiть, чого це ви, женщина така делiкатна й добре уроджена, дралися
разом з мужвою, мов яка амазонка? Менi це iнтересно знати, навiть дуже,
хоч би для зрозумiння отсього сфiнкса, що зветься жiночою душею".
(Князь Меншиков любив себе показати образованим чоловiком, котрому не
тайнi чужi слова, котрий пройшов курс iсторi©, не минаючи й мiфологi©.)
"Але,- додав нараз, зриваючися з фотеля,- вам, мабуть, важко лежачи
говорити. Позвольте, я вам подушку поправлю. От-так".
"Спасибi, князю. Пита те, чого я боролася з ворогом, котрий облягав наш
город? Бо вiн ворог, ворог, свiтлiйший князю".
Офiцери, почувши новий зворот у допитi, зацiкавилися. Дехто встав i
пiдiйшов ближче. Свiтлiйший дав рукою знак, щоб повернулися на мiсця.
"Ворог,- повторив, киваючи головою.А я гадав, що ми союзники у вiйнi
проти шведiв. Значиться, не знали ми, в якому характерi приходимо до вас".
"Союзник не вдира ться насильно в мiсто i не здобува його, знаючи, що
мiсто дiстало наказ вiд свого зверхника не впускати нiкого в сво© мури".
"Але ж цей зверхник зрадив царя, i ваш город не обов'язаний був його
слухати".
"На це питання Батурин вiдповiв вам тричi. Я iнакше вiдповiсти не
можу".
"Не можете, жаль дуже! Та й за це вам спасибi. Зна мо, хто ми такi та
як ставитеся до вас. А то все ми дивилися на Укра©ну, як на частину нашо©
держави, а тут - ми вороги! От тобi що! А чому ж бо то ми, москвичi,
значиться, вороги вашо© Укра©ни?"
"Тому, що не приятелi, а чому не приятелi - це вже ваша рiч. Видно, не
хочете ними бути".
Офiцери штовхали себе лiктями. Розмова робилася цiкавою. По рухах князя
i по його голосi крiзь зуби знали, що в нiм накипа нова злiсть i що вiн
©© довго не вдержить. Вибухне i тодi буде цiкаво.
"Якi ж то ворожi дiйствi я супроти вашо© Укра©ни помiтили ви за
москалями?"
"Ще пита ш, князю? Коли славно© пам'ятi Богдан Хмельницький за Божою
помочею визволив Укра©ну i з добро© волi, зважаючи на спiльну вiру
православну, пiддався пiд протекцiю московську, цар пiд присягою
зобов'язався у всiх правах i свободах заховати й обороняти вiйсько
запорозьке i весь народ козацький-укра©нський, землi нашо© нi до сво©х
володiнь не прилучаючи, анi не дозволяючи сусiдам нарушувати ©х цiлостi".
"Зна мо це i у великiм поважаннi трима мо iм'я великого гетьмана
Богдана Хмельницького".
"Iм'я, то так. Але, що сталося з його наслiддям? Хто спустошив землю
вiд рiки Случi до Днiпра, перегнав здавна там осiлий народ у слободи, а
землю передав у кормигу ворожу?"
"Зробили це iсторичнi конечностi, сильнiшi вiд наших бажань. Але невже
ж тi землi не заселилися наново?"
фотелю, прискочив на нього: "Хахло! Мужва! Як ти смiв? Як ти, сукин син,
смiв вiдзиватися так до його свiтлостi князя?" - I, не надумуючись довго,
замахнувся на нього. Удар був сильний i болючий, бо офiцер уразив сердюка
в болючу руку. Той затиснув зуби, блиснув, як вовк, очима i, теж не
надумуючися довго, здоровою рукою вiдбив удар так сильно, що офiцер
похитнувся i полетiв геть пiд вiкно. Рейтари вхопили козака, скрутили йому
руки назад, вiн вiдбивався ногами. Офiцери кинулися на нього, з шаблями.
Тiльки Скорiн сидiв, бiлий, як стiна.
Ним трясло, як у пропасницi. То вставав, то присiдав знову, нiби не мiг
рiшитися, що йому робити. Таке знущання противилося його почуттю людяностi
i справедливостi. Хотiлося встати, махнути рукою на все i йти, куди очi
понесуть. То знову нiби хтось радив йому, кинути шаблю пiд ноги
свiтлiйшому i сказати, що вiн згiдний бути вояком, але не катом. Був
навiть мент, коли Скорiн хотiв скочити на порятунок сердюковi. Але всi тi
хотiння являлися тiльки вiдрухами не зiпсуто© ще до останку душi,
вiдрухами так дивними й не згiдними з житт вим досвiдом, що Скорiн не мiг
зважитися на те, щоб перевести ©х у дiло. Закусив зуби i дивився, нiби не
при умi. Бачив, як катували парубка, як вiн пручався усiм тiлом,
вiдбивався ногами, кусав i як все ж таки остаточна пiддавався перемозi. I
пригадалися Скорiновi всi жахливi картини минуло© ночi: той солдат, що
вiдрiзав голову дитинi, щоб не розiрвати шнурка перел, тi© рейтари, що
трупiв добували з гробiв, щоб поздирати з них трухлi вбрання i золотом
перетиканi пояси. Пригадалися порозчереплюванi голови й повипусканi з
черев кишки, i Меншикова кiнь у червоних панчохах, i тi трупи, що хиталися
на гiлляках, як мiшки,- все, все! i - Скорiновi зробилося так гидко, так
скучно, так нудно на свiтi, що не хотiлося вже нiчого, лише, щоб раз
покiнчити з тим усiм. Годi довше, годi! Але в його свiдомостi, десь
глибоко на сподi, як iскра в попелищi, жеврiла ще одна гадка: що буде з
Мотрею? I ©© покличуть на цей суд, стануть питати, знущатимуться над нею.
Не дожидати того, не бачити! - протестувала душа, але останки розуму
казали витримати, щоб там i не було. I Скорiн бачив, як князь Меншиков
зiрвався зi свого мiсця... Який же вiн смiшний, дарма, що гарний. Як вiн
пiдстрибу , мов лялька на шнурку, як кумедно розвiваються поли його
зеленого кафтана, показуючи червону пiдшивку й бiлi шкiратянi штани з
великою латкою на задi. Яке воно жахливо-смiшне отсе цiле життя!
"Панове, на мiсця! На мiсця, панове!" - гукав свiтлiйший на членiв
високого суду, котрi возилися бiля дверей з сердюком, як з ведмедем
собаки.
Почувши голос вождя, розскакувалися, поправляли кафтани, ордени,
волосся i вертались на сво© мiсця. Бiля дверей стояли рейтари, а мiж ними
лежало щось безобразне, окервавлене, теж гидке, пiдскакувало в судорогах
передсмертних i постогнувало важко.
Князь Меншиков пiдступив до вiкна. Вiдчинив його i плеснув у долонi.
"Кiлька людей тут!"
До зали вбiгло кiлька рейтарiв.
"Того тут на паль!" - наказав свiтлiйший, показуючи блискучою вiд
брильянтових перстенiв рукою на те щось, що лежало бiля дверей.
Пiдняли й винесли геть.
Хтось хотiв замикати вiкно. Меншиков не велiв. Хай провiтриться.
В залi, хоч як вона була простора, дiймаво, аж млiсно, чути було
людський пiт i кров. Крiзь вiкно влилося холодне повiтря. Але разом iз ним
з мiста стали напливати дими, свiжий згар i людське голосiння. I
свiтлiйший велiв-таки зачинити вiкно.
Члени суду приходили до себе. "Фу, чорт! - нарiкали на сердюка.-
Проклятий хохлай, геть менi подряпав руку".
"Який народ!"
"З ними по-людськи годi. Огнем ©х i залiзом".
"Нiякого послуху не знають. Iвана Iвановича так у черево штовхнув, що в
ньому аж загудiло. Може, й бебехи вiдбив".
"Можливо. Та ж то звiр. Росте, як степове бодяччя. Нiкого не бо©ться.
Нiяко© дисциплiни цi проклятi черкаси не знають".
Майор Iван Iванович сидiв у сво©м фотелi, згорблений, скулений,
тримався руками за черево i - то жовк, то зеленiв. Нишком поглядав на
свiтлiйшого i не смiв нiчого казати.
Свiтлiйший ходив по залi, як по клiтцi тигр. Заложив руки за спину,
понурив голову, як би нею збирався розбивати мур. Груди його пiдносилися
високо i скоро, аж побренькували ордени.
"Фу, чорт!"
Зала принишкла. Князь сердився. Офiцери знали, що не на них сердиться
князь, а все-таки страшно. Невиспанi, голоднi, як собаки пiсля довгих
ловiв, почували в душi злiсть i злобу до свiтлiйшого, проклинали його
невгаваючу енергiю, але нiхто з них не важився виявити назверх найменшого
слiду отсього невдоволення. Навпаки, кожний готов був усмiхатися солодко
або робити поважну, дiлову мiну, вiдповiдно до того, що буде потрiбне. За
вiчним i повсякчасним страхом забували про iншi почуття.
Князь сердився! Одинока турбота, що вiн рiшить.
I князь рiшився.
Пiсля доволi довгого проходу вернув на сво мiсце. Але не сiдав. Стояв
за столом, поклавши на нього обi сво© перстенями блискучi руки.
Голову задер, нiби зазирав кудись далеко. Нiздрi роздувалися, як у
звiрюки, котра вiтрить криваву поживу.
Офiцери спiдлоба глипали на нього. Дух запирали в собi.
"Господа! - почав свiтлiйший.- Менi бачиться, дiлу нашому кiнець".
Господа вiдсапнули. "Славити Бога",говорив кожний в душi.
"Казус, котрого свiдками були ми перед хвилиною, настiльки жахливий
сво ю неймовiрною смiливiстю i настiльки проречистий, що я не потребую
довго розводитися над ним. Кожному з нас ясно, що тi© люди нерозкаянi".
"Авжеж, авжеж",- зашепотiло кругом.
"У мене дiла повнi руки. А врештi я теж чоловiк. Я не з залiза. Не можу
бiльше жертвувати собою, як можу".
"Авжеж, авжеж",- притакували йому.
"Ви бачили, що я по-доброму до них балакав, хотiв зворушити ©х совiсть
i промовити до розуму. Та куди!"
"Куди - куди!" - притакував весь стiл.
"Так тодi...-тут свiтлiйший потер лiвою рукою чоло, хвилину помовчав,
нiби остаточно рiшався,- так тодi,- вiн пiдняв голову ще вище i,
звертаючись до придворних рейтарiв, гукнув: - вiдчинити дверi нарозтвiр.
Вiкна теж, усi, усi!"
Рейтари в одну мить сповнили його волю. Зала наповнилася димом, шумом,
гуготом, усiма голосами, що неслися вiд мiста. Офiцери пiднялися зi сво©х
мiсць i повернулись, хто в напрямi дверей, хто до вiкон. Крiзь дверi й
вiкна видно було живий вiнок людей, покалiчених, окервавлених, що стояли
на зимнi, пов'язанi мотузками, ременями, навiть ланцами вiд возiв, а за
ними мур московських солдатiв з шаблями й рушницями.
Були там сердюки, хоч немилосердно-скатованi, а все ж здоровi, рослi,
гордi, були й старi, ремiсники, мiщани, привиклi до почестей та пошани вiд
сво©х i чужих, були хлопцi-недолiтки, котрi за честь собi мали стояти
поруч сво©х батькiв i дiдiв у тiй важкiй не по ©х вiку i силам пригодi.
Всi вони дожидалися справедливого присуду царського за те, що хотiли
сповнити свiй обов'язок супроти рiдного мiста й гетьмана свого.
I цей присуд вони почули.
"Бунтарi, хами, iзм ннiки! - гукав на них Меншиков не сво©м голосом,
високим, як свист, i пронизливим, як скрип колеса.- Розбишаки, злодi©,
горлорiзи нерозкаянi, я вас навчу, собаки, як супротивлятися найвищiй волi
царськiй i як зневажати мене, представника царсько© влади. Почу те ви силу
мою, що правнукам вашим вiдпаде охота до усякого бунту i зради, що вашi
будуть зриватися зi сну, а жiнки прес... вашi родитимуть уродiв на свiт.
Черкаське кодло мерзотне, ви, ви...- i вiн, виведений iз рiвноваги,
пiдскакував, бив кулаками по столi i приступував чобiтьми, аж
побренькували остроги.- Я вас, сукиних синiв, заставлю так умирати, як не
вмирав ще нiхто на свiтi, що вiд того дерева повсихають i земля зробиться
неродючою надовго. Я ваше зрадницьке гнiздо переверну догори коренем,
зруйную, рознесу, щоб i слiду не осталося з вашо© погано© породи. Я вас
провчу!"
Офiцери стояли, витягненi, як струни. Нiхто не поворухнувся. Солдати
задеревiли. Лише котрийсь iз козакiв не втерпiв.
"Та й розходився як! -промовив до свого сусiда.- Верещить, мов на пуп".
Свiтлiйший зачув цей шепiт. Це його роззвiрило ще гiрше.
Вiдсунув стiл, перевернув свiй фотель, вискочив крiзь дверi та з шаблею
кинувся на безборонних.
Офiцери вжахнулися. Могла зчинитися рiзня, котро© вислiду годi було
передбачити. Розумiли, що нiяк ©м оставатися безмовними свiдками такого
"iнциденту". Хтось кинувся у дверi. За ним побiгли й iншi. Оточили князя:
"Ваша свiтлосте, позвольте вам сказати, що тi хами негiднi гинути з вашо©
достойно© руки. Лишiть це дiло "палачевi". Вони на таку честь собi не
заслужили".
Свiтлiйший отямився. Але все-таки нiяк не мiг заспоко©тися. Велика
вiдповiдальнiсть за батуринське дiло, непевна полiтична ситуацiя, важкi
втрати в людях пiд час облоги, все воно схвилювало князя, утратив тую
владу над собою, яка була основою його дотеперiшнiх незвичайних успiхiв. В
таких моментах Меншиков робився iншою людиною. Тонка, хоч блискуча
поволока легко набуто© культури й товарисько© оглади облiтала з нього, i
свiтлiйший князь виявляв первiснi iнстинкти пiдмосковського
громила-кулачника. Стуливши п'ястук, штовхав ним старцiв у груди, пiдбивав
бороди, що аж зуби скреготiли, плював у лице: "Ви ж якi! Падло! Тю!"
Жертви княжого гнiву безмовним поглядом дивилися на нього. Але нi один
не упав на колiна i не благав пощади. Охопило ©х нестяменне завзяття,
зимне, як сталь, i тверде, як криця. Всi вони з погордою дивилися на свого
дикого переможця i як бажали ще чого, то хiба, щоб найскорше вiдiйти вiд
нього. Те хохлацьке завзяття дратувало Меншикова до останку. Безмовнiсть
жертв вiдбирала в нього ту звiрську насолоду, яку мучителям да жах i
тривога мученикiв.
"На колiна! - гукнув.- На колiна!"
Та нiхто перед ним на колiна не впав, хоч солдати штовхали козакiв
ззаду - хотiли ©х сокрушити.
Князь повiв очима по натовпi, скочив, як тигр, i, вхопивши лiвою рукою
за груди якогось сивоголового старця, правою рукою став його бити по
головi, по висках, по лицi.
"Не смiй! Лиши! Лиши!" - зверещав молодий сильний голос. Якийсь парубок
продирався крiзь натовп.
Вiн розiрвав ланцюг, котрим були зв'язанi його руки i, побренькуючи ним
понад головами натовпу, кричав: "Це мiй батько! Не смiй!"
Меншиков вiдскочив, подався у дверi, солдати загородили дорогу до
сходiв, офiцери оточили князя.
"На паль його! - гукнув свiтлiйший.Сейчас на паль. Тут перед брамою.
Берiть!"
Рейтари кинулися на парубка. Почалася борня.
"Живим не дiстанете мене!" - сказав козак, вихоплюючи штик i пробиваючи
себе.
"Щотретього - на паль, щочетвертого - колесувати, iнших повiсити, як
собак,- наказував свiтлiйший.- Нiкого не щадити. Хай чують, що вмирають,
стерво вонюче!"
Цей наказ заспоко©в його. Вийняв хустку, обтер лице й руки.
"Мишка тут!" - гукнув.
З-помiж солдатiв висунувся мужчина середнього росту, вiспуватий, з
маленькими, нiби заспаними очима, з солодкою усмiшкою на широких, мов
напухлих вiд ужалення оси, устах. Короткi ноги, довгi руки й високо
пiднятi широкi рамена робили його подiбним бiльше до горили, нiж до
людини. Це був найвправнiйший з мучителiв у цiлiй армi© князя Меншикова.
Людина дiйсно без серця i, здавалося, навiть без розуму. Робив сво дiло
цiлком спокiйно, зимно, тупо, без нiякого вражiння, усмiхаючися заодно.
"Чого ж ти сто©ш? - питався його князь.- Числи! Щотретього - на паль".
Мишка рахував: раз, два, три - i щотретього вiдводив на бiк.
х оточили солдати i повели липовою але ю за браму. Нiхто не
повернувся, нiхто не попрощався з ними. Пощо? Незабаром зустрiнуться з
ними там, де нема нi болю, нi терпiння, нi свiтлiйшого князя Меншикова.
Мишка став знову числити: "Раз, два, а третiй уже пiшов..."
"Числи тих, що осталися",-вирiшив князь, i Мишка числив.
Четвертих вiдвели на подвiр'я.
* * *
"Можемо йти, господа" - звернувся князь до сво©х офiцерiв, i вони
вернулись у судову залу.
Князь велiв позачинювати вiкна i дверi.
Ним трясло. Продрог i нервував.
Скорiй сидiв бiля стола, блiдий, тер рукою чоло.
"Ти, Петре Павловичу, тут?" - спитав князь, побачивши його.
"Я, князю, тут",- вiдповiв Скорiн, щоби щось вiдповiсти.
"Не цiкавишся дiлом?"
"Не здоровиться менi".
"Дiло вельми цiкаве, правда, панове? Зна те, такого цiкавого дiла я в
сво©й практицi не тямлю. й-Богу".
Вiн тер руки i ходив по залi. Коли був схвильований, то не мiг усидiти
на мiсцi, а до того привик, що й цар так бiгав, коли розсердився.
"Кожне зухвальство ма свою границю, в хохлiв воно безграничне".
Свiтлiйший вдавав, що вiн спокiйно i по-дiловому дивиться на рiч.
"Уявiть собi, яке упрямство, яка безгранична злоба, що в тих людях за
злiсть!"
"Це не люди,- зауважив сонний офiцер,- а звiрi".
Князь згордливо подивився на нього: "У кого масло на головi, не лiзь на
сонце. Звiрi - звiрi! В тiм-то й бiда, що вони не звiрi, а люди, i то
бiльше розвинутi, нiж не один iз вас, господа".
Свiтлiйшому хотiлося вилаяти сво©х офiцерiв, щоб на них зiгнати решту
свого гнiву. Але побачив ©х глупо вистрашенi обличчя, вiдвернувся до вiкна
i став пальцями тарабанити по шибi.
"Отсе хоробрий народ, жаль, що неслухняний такий. З ними я весь свiт
пiдбив би, не то, що з вами.- I в гадках князя помiчалися iнодi такi заячi
скоки, як у царя. Вiн у не одному хотiв наслiдувати його, розумi ться, як
царя не було близько коло нього, бо в його присутностi вiн складався, як
ножик.- Та нiчого не вдi ш. Хоч хоробрi, а покарати треба. Треба так
покарати, щоб ©м на все вiдхотiлося бунту".
Князь дивився, чи перед брамою не затiсують палiв. Цiкавий був, чи
кiньми, чи волами наволокати будуть. "Один чорт,- вирiшив i махнув рукою.-
Пустяки".
Повертаючись вiд вiкна, говорив:
"Ви, господа офiцери, будь ласка, добре бережiться. Як довго останнього
батуринця не витягнемо з нори й не повiсимо, так довго не можемо себе
почувати безпечними. Нинi треба нам це дiло зробити".
Нараз зауважив майора Iвана Iвановича, що все ще тримався за черево i з
болю то жовк, то зеленiв: "Чого ж ти тут торчиш? Не дивись на Петра
Павловича. Його недуга iншого сорту, нiж твоя. Десь тут хiрург. Кажи,
хай осмотрить тебе. Може, дiйсно в тебе бебехи вiдбитi. Та й копирсався ж
цей сердюк, правда? Хоробрий молодець, не те, що ти, майор".
"Майор!" - i Меншиков згордлизо надув сво© вузькi, мов до цiлунку
сотворенi, губи.
"Йому б, ваша свiтлосте,- озвався хтось несмiливо,- горiлки з перцем,
це кращий лiк вiд блюмеyтростово© мастi".
Князь став i глянув на смiльчака: "Може, ти й правду кажеш, брате.
Горiлка нiкому не зашкодить. Кажи принести баклажок i двi-три чарки.
Вип' мо та закусимо. Продрогли й зголоднiли ми. Пiди!"
Свiтлiйший сiв.
"Сiдайте, господа офiцери. Навiть Петро Павлович вип' ".
"Спасибi!" - вiдповiв Скорiн.
"Овва, гордиш нашим товариством, полковнику?.. Потомственний дворянин i
фiлософ".
"Мене i без горiлки голова болить".
"Як хочеш, а ми таки вип' мо за здоров'я його величества i на погибель
врагам i супостатам його".
Всi встали. Мусив пiднятися i Скорiн.
"Дайте й менi,- попросив. Налили й пiднесли йому. Випив i попросив ще.
Налили другу.- Ще!"
"Нi, Петре Павловичу,- спинив його свiтлiйший,- боюся за тво
здоров'я".
"Хочу впитися, князю,- вiдповiв.- Я ще п'яний не був нiколи".
"Як не був, так i нинi не треба. Але третю все-таки можна тобi дати, не
вп' шся. Так. А тепер, панове, верта мось до дiла".
Вiн розгорнув перед собою папери, вмочав перо в чорнило, спробував
писати, вiдкинув, узяв друге, полизав, щоб краще чорнило приставало до
пера, i нотував собi якiсь пункти сво©ми, для власного вжитку придуманими
карлючками.
"Нам треба переслухати ще одну персону - почав, вiдсуваючи папiр,- i то
жiночого рода, не з простих жiнок, а Мотрю Василiвну, доньку покiйного
Василя Леонтi вича, котрого несправедлива смерть хай упаде на чорне
сумлiння хитрого зрадника Мазепи. Як вам вiдомо, панове, отся Мотря
Василiвна не була чужою гетьмановi Iвановi Степановичевi, i, якщо вона
справдi женщина такого ума, як про не© говорять, то треба нам сподiватися,
що вiд не© одно© довiда мося бiльше, нiж вiд усе© тi © чорно© юрби".
I свiтлiйший наказав покликати Мотрю Василiвну.
"Якщо вона недужа, то можна ©© сюди принести з лiжком, дверi доволi
широкi".
Суд поправився на сво©х крiслах. Мимохiть кожний глянув на сво© чоботи,
пригладив штани i поправив пальцями волосся. В залу внесли Мотрю
Василiвну, вiдому широко й далеко за казковi ма тки, за фантастичнi
пригоди - аж до смертi безталанного батька включно. Всi були цiкавi, як
вона буде поводитися перед судом i якi вiдповiдi подасть. Не менше цiкаво
було, як свiтлiйший переслухуватиме тую панi, чи так, як козакiв i
батуринських мiщан, чи полiтичнiше. Знали, що свiтлiйший дбав про славу
чемного й добре вихованого чоловiка, як звичайно дбають про не©
доробкевичi.
Внесли лiжко. На нiм лежала Мотря. Була накрита по саму шию, очi
повiками накрила. Двi хвилi темного волосся спливали по подушках.
Дивно вражала та жiнка серед гурту мужеських грубих облич, так дивно,
що навiть свiтлiйший, бачилося, забув язика в ротi. Дивився i не знав, що
йому робити. Гукати сво©м звичайним способом не хотiв, але й надто
уважливо поводитися - теж нi. Вiн же тут пан життя i смертi усiх, отже, i
©©. Як велить, так i буде.
"Ви, Мотря Василiвна, Василя Леонтi вича Кочубея донька, а дружина
Iвана Чуйкевича, гетьманового канцеляриста?" - спитав голосом рiзким, але
спокiйним, без тону зневажливого i злобного.
"Я Мотря Василiвна Чуйкевичева",почувся тихий, але виразний голос.
"Будь ласка, розкажiть нам, що зна те про ви©зд бувшого гетьмана Iвана
Степановича Мазепи. Куди i з якими намiрами вiн вiд'©хав. Вичислiть, хто
був при йому, i загалом, будь ласка, говорiть усе, як на судi".
Мотря порушилася на лiжку. "Знаю, коли гетьман вiд'©хав, бо при
вiд'©здi його з двора була, а на решту питання дозвольте менi не
вiдповiдати".
Князь Меншиков посунувся зi сво©м крiслом в напрямi Мотриного лiжка.
"Я, ласкава панi, не дикун, знаю, яко© вважливостi гiдна жiнка то©
"кондицi©", що ви, та ще недужа. Але бувають випадки, коли ця чемнiсть
мусить уступити перед обов'язком. Мiй обов'язок - вимагати вiд вас точно©
вiдповiдi на раз поставлене вам запитання".
"А мiй обов'язок, князю,мовчати".
"Позвольте пригадати вам, що тут не салон ясновельможного пана
гетьмана, а тiльки судова кiмната, значиться, мiсце, котре нас звiльня
вiд кавалерських, так милих нашому мужеському серцю обов'язкiв супроти
гарних жiнок, вкладаючи на нас натомiсть диний та важкий обов'язок
пильно© i вiрно© служби нашому пановi й повелителевi, його величеству
царевi".
Мотря знову примкнула повiки й лежала в лiжку, як у саркофазi. Байдужим
був для не© цей суд, байдужим - князь Меншиков i цiла тая трагiкомедiя.
Хоть сонце пiднялося високо, в залi тьмилося вiд димiв, що повисли над
мiстом. Здалеку чути було луск сокир. Це в гетьманському садi стинали
щонайкращi, найрiвнiшi дерева на гострi палi для непокiрливого козацтва.
За кожним ударом мертвецьки-блiде обличчя Мотрi здригалося, нiби це ©©
били.
Скорiн мовчки дивився на носи заболочених чобiт, наче вперше ©х бачив i
нiби дивувався, чому вони тако©, а не iншо© форми. Його прегарне, мов
грецька статуя, обличчя тратило свiй звичайний вираз, бездушнiло. Тiльки
очi горiли, тiльки в них малювалася та внутрiшня боротьба, котру Скорiн
провадив з собою. Його руки лежали спокiйно на колiнах, але й вони за
кожним ударом сокири ледве помiтно здригалися. Нiкого бiльше не турбувало
те, що дiялося поза стiнами цього дому. Колесування, всаджування на палi,
припiкування залiзом - вони до того привикли. А вже вiдрубування голiв або
вiшання - це прямо рiч природна, без яко© годi собi уявити життя. Як же
без того i вдержати "подлий народ" в границях приличностi? Навiть шляхетно
уроджений чоловiк мусить чогось боятися. Хто начальства, хто жiнки, хто
Бога, а хто всього нараз. Що ж казати про чернь, та ще в часах вiйни, та
ще в такому небезпечному кра©, як Укра©на!
Нiхто об тiм не думав. Думали, коли свiтлiйший покiнчить дiло з Мотрею.
Наскучило. Жiнка вона гарна, то правда, i значна, донька Кочубея, але годi
навiть з такою красунею возитися, як кiт з оселедцем. Або кажи, або хай з
тобою батiг говорить.
Офiцери лихi були на Меншикова. Сподiвалися сенсацi©, а тут нiщо, сiро,
як цей пiзноосiннiй день. Охочий до спання майор всувався у фотель,
долiшня щока обвисала йому, очi малiли й уже мав знову задрiмати, як нараз
почув якийсь луск i дзенькiт острог. Це свiтлiйший посунув фотелем i,
стаючи над лiжком Мотрi, цiдив крiзь зуби: "Ви, Мотре Василiвно, мабуть,
привикли до сво©х козацьких судiв, а в нас вони iншi. Я з вами довше
цяцькатися не можу. Або кажiть, або зачну говорити по-руски. Чула?!"
I вiн тупнув ногою, як на солдата. Скорiй порушився на крiслi,
пiдскочив, але запанував собою i сiв назад.
"Чого сердишся, князю?-вiдповiла спокiйно Мотря.- За тобою право й сила
переможця, за мною тiльки право людини, а вся моя сила - мовчання. Чого
хочеш вiд мене? Хочеш карати - карай, я готова. Посилай мене на смерть,
але не вимагай того, чого я нiяк зробити не можу".
Лагiдна, переконуюча мова Мотрi заспоко©ла князя. Вiн усе ще не тратив
надi©, що довiда ться дещо вiд не©. Про зносини Мазепи зi шведами - нi,
бо, може, вона того й не зна (Мазепа не дурний з такими тайнами
звiрюватися перед жiнками), але все ж таки повинна вона сказати, котрi
старшини перейшли з гетьманом i чи забрав вiн усi iнсигнi© з собою, чи
деякi залишив у Батуринi i де. Хоч те повинна_ _йому сказати. Що ж це за
тайни? А для нього все-таки важливо знати одне i друге, та ще з ©© уст.
Гетьманськi iнсигнi© - не що-будь. Поминаючи ©х реальну вартiсть, вони при
виборi нового гетьмана гратимуть велику роль. Iнсигнi© в очах "подлого
народу" - це святощi, символ законно© влади. Це вона йому мусить сказати.
Вiн погладив вус, притягнув крiсло до ©© лiжка i почав iншим голосом:
"Ну, так. Я бачу. Ви потрапили, так сказати, у важкi обставини. До того
недуга. Але, гада те, легко менi допитувати таку гарну, таку шляхетно
уроджену панi i виставляти себе, як людину грубу, неедуковану. Зрозумiйте
мене. Покиньте ви всiлякi упередження i говорiть зi мною, як з чоловiком.
Годi ж менi записати в протоколi, що ви не сказали нiчого. В якiм свiтлi
показав би я себе перед царем. Нi, нi, Мотре Василiвно, повiрте ви слову
мо му, я вам лиха не бажаю, я навiть готовий постояти за вами. Скажу:
жiнка, котру важко досвiдчила судьба, втратила батька, перебула чимало
всiлякого горя, з рiдною матiр'ю не змогла дiйти до ладу,- гада те, не
зна мо, хто така Мотря Кочубе©вна.Ц Але ж все-таки вiдчинiть сво© уста,
покажiть, що ви не легковажите царським судом й не помiта те мною. Скажiть
хоч дещо!"
Мотря глянула на Меншикова: "Чого хочеш, князю?"_._
"Чого я хочу? Ось, примiром, менi цiкаво знати, хто з гетьманом
вiдiйшов з Батурина, бо, хто остався знаю, i знаю, що вони тут творили,
мiж ними й ви, Мотре Василiвно".
"З гетьманом вiдiйшов мiй муж, Iван Чуйкевич. Я ©х випроводжала на
порiг отсе© хати".
"А другi?"
"Других не бачила й бачити не хотiла".
"Не хотiла. В тiм-то i рiч. Не хотiла... А знали ви, куди вони йдуть?"
"Як знала, то про себе".
"Про себе. Гарно. Це все одно, що нiчого не знали б. Ще гiрше. Так тодi
полишiм це дiло. Ви не хочете, значиться, видавати людей. Хоч це з вашого
боку не мудро. Бо ми вже й без вас зна мо".
"Як зна те, то чого ж пита те мене? Бачите, що менi балакати важко. Я
недужа".
"Чого питаю? Бо це мiй обов'язок, панi. Важкий обов'язок. Але, якщо ви
не хочете балакати про других, щоб не зраджувати ©х, так, будь ласка,
скажiть, чого це ви, женщина така делiкатна й добре уроджена, дралися
разом з мужвою, мов яка амазонка? Менi це iнтересно знати, навiть дуже,
хоч би для зрозумiння отсього сфiнкса, що зветься жiночою душею".
(Князь Меншиков любив себе показати образованим чоловiком, котрому не
тайнi чужi слова, котрий пройшов курс iсторi©, не минаючи й мiфологi©.)
"Але,- додав нараз, зриваючися з фотеля,- вам, мабуть, важко лежачи
говорити. Позвольте, я вам подушку поправлю. От-так".
"Спасибi, князю. Пита те, чого я боролася з ворогом, котрий облягав наш
город? Бо вiн ворог, ворог, свiтлiйший князю".
Офiцери, почувши новий зворот у допитi, зацiкавилися. Дехто встав i
пiдiйшов ближче. Свiтлiйший дав рукою знак, щоб повернулися на мiсця.
"Ворог,- повторив, киваючи головою.А я гадав, що ми союзники у вiйнi
проти шведiв. Значиться, не знали ми, в якому характерi приходимо до вас".
"Союзник не вдира ться насильно в мiсто i не здобува його, знаючи, що
мiсто дiстало наказ вiд свого зверхника не впускати нiкого в сво© мури".
"Але ж цей зверхник зрадив царя, i ваш город не обов'язаний був його
слухати".
"На це питання Батурин вiдповiв вам тричi. Я iнакше вiдповiсти не
можу".
"Не можете, жаль дуже! Та й за це вам спасибi. Зна мо, хто ми такi та
як ставитеся до вас. А то все ми дивилися на Укра©ну, як на частину нашо©
держави, а тут - ми вороги! От тобi що! А чому ж бо то ми, москвичi,
значиться, вороги вашо© Укра©ни?"
"Тому, що не приятелi, а чому не приятелi - це вже ваша рiч. Видно, не
хочете ними бути".
Офiцери штовхали себе лiктями. Розмова робилася цiкавою. По рухах князя
i по його голосi крiзь зуби знали, що в нiм накипа нова злiсть i що вiн
©© довго не вдержить. Вибухне i тодi буде цiкаво.
"Якi ж то ворожi дiйствi я супроти вашо© Укра©ни помiтили ви за
москалями?"
"Ще пита ш, князю? Коли славно© пам'ятi Богдан Хмельницький за Божою
помочею визволив Укра©ну i з добро© волi, зважаючи на спiльну вiру
православну, пiддався пiд протекцiю московську, цар пiд присягою
зобов'язався у всiх правах i свободах заховати й обороняти вiйсько
запорозьке i весь народ козацький-укра©нський, землi нашо© нi до сво©х
володiнь не прилучаючи, анi не дозволяючи сусiдам нарушувати ©х цiлостi".
"Зна мо це i у великiм поважаннi трима мо iм'я великого гетьмана
Богдана Хмельницького".
"Iм'я, то так. Але, що сталося з його наслiддям? Хто спустошив землю
вiд рiки Случi до Днiпра, перегнав здавна там осiлий народ у слободи, а
землю передав у кормигу ворожу?"
"Зробили це iсторичнi конечностi, сильнiшi вiд наших бажань. Але невже
ж тi землi не заселилися наново?"