Страница:
до Городка, як до сво © тюрми. При©де, а Меншиков аж у руки сплесне: "Маю
тебе!" Гетьманський небiж не дивився чорно на свiт, але ж годi йому було,
наближаючися тепер до квартири князя Меншикова, дивитися на свiт рожево.
Мусив сказати собi, що потрапив у дуже небезпечну гру, у котрiй вигляди на
виграння зникаюче малi, а небезпека програно© дуже й дуже велика.
Роздумував над тим, як йому виправдуватися, яких аргументiв уживати, щоб
зменшити вину. Числився з найгiршим, бо було б справжнiм чудом Божим, коли
б усе те добре скiнчилося.
З такими думками в'©здив Андрiй Войнаровський у квартиру князя
Меншикова. ©хав гетьманським повозом, перед ним - сторожа, за ним - вози з
прислугою i дарунками для Меншикова i для царя.
Припiзнившись, рад був заночувати в за©здi або у якого хуторянина пiд
мiстом, але забагато мав з собою людей, возiв i коней, щоб можна це було
зробити непомiтно для московських варт, котрi стояли на всiх мостах i
роздорiжжях, задержуючи всякого про©жджаючого й прохожого, бо у всякiй
людинi вбачали москалi шведських шпигiв i Карлових агiтаторiв, котрi
волочилися по краю з його прокламацiями.
Бiдний цей край i безталанний народ, котрому доводиться переживати таку
вiйну!
Войнаровський, хоч вирiс в атмосферi пансько-шляхоцькiй, щиро полюбив
Укра©ну, бажаючи ©й кращо© будучностi i турбуючися ©© теперiшньою
незавидною долею. Вiн так перейнявся iдеями й думками свого знаменитого
дядька, що за ©х здiйснення готовий був до всяко© жертви. Щоб там не
сталося, по©де до Меншикова, зважатиме на кожне слово, скiльки хитростi в
ньому, прикличе на помiч, зробить усе, щоб рятувати справу. дьмо!
* * *
Свiтлiйший князь Меншиков якраз пiдносив до сво©х рожевих уст тую з
черги чарку, пiсля котро© починало йому куритися з чуба, коли почув доклад
про при©зд гетьмансько© карети.
"Пс-ст!" - i забава ущухла. Тих, що перейшли поза межу тверезо©
приличностi, виведено зi свiтлицi, жiнки подались до бiчно© кiмнати, вiд
котро© зачинено дверi, свiтлiйший вибiг на рундук. Був певний, що гетьман
пiсля його останнього листа поспiшив до нього.
Побачивши замiсть гетьмана його небожа Войнаровського, здивувався, але
свого невдоволення не виявив, навпаки привiтав гостя дуже ввiчливо, бо
нiчого так не боявся свiтлiйший, як закиду, що не вмi поводитися з
"людьми".
"З якими ж добрими новинами приносить вашу милiсть Господь?" - запитав.
"Нiчого доброго вашiй свiтлостi не привожу.- вiдповiв Войнаровський,-
крiм приязного поздоровлення вiд мого дядька, котрий впевня вашу
свiтлiсть в сво©м великiм до вас поважанню i в сво©й непохитнiй вiрностi
його величеству царевi".
"Спасибi, спасибi! Що ж вiн, Iван Степанович? Видужав? Скоро побачимо
його?"
"Про видужання й бесiди бути не може. Мiй дядько вже на божiй дорозi.
Не знаю, чи, вернувши з Городка, застану його мiж живими. Коли б не це, не
висилав би мене Iван Степанович до вашо© свiтлостi, лиш потрудився б сам.
Дуже вiн собi до серця бере, що не може ставитися на наказ його величества
i що Господь не дозволя йому прикласти сво © руки до побiди над нашим
спiльним, так дуже небезпечним ворогом".
Войнаровський говорив скоро, не задумуючися над тим, що говорить. Вiн
почував у собi вроджену нехiть до брехнi й облуди, але виправдувався перед
самим собою тим, що цiль освячу способи i що кожна дорога добра, котра до
доброго веде.
"Жаль доброго Iвана Степановича,вiдповiв Меншиков,- така розумна, така
образована людина. Дуже нам його тут треба, дуже. (Ой дуже,- погадав собi
Войнаровський). Невже ж вiн дiйсно так небезпечно хворий? Чи нема лiку на
його недугу? Може, гетьмановi хiрурги не досить свiдомi сво © штуки?"
"Iван Степанович, як вашiй свiтлостi вiдомо, здавна терпить на
подагричнi й хiрагричнi болi, а тепер цi терпiння спричинюють ще й
епiлептичнi припадки, котрi винищують його останнi сили. Дядько вiд десяти
днiв уже й спати не може, змарнiв, обезсилився, нi радостi нiяко©, нi
цiкавостi до життя не проявля , нетерпеливо на митрополита жде, щоб
по днатися з Богом".
"Не тратьмо надi©. Може милосердний Бог дозволить йому оглядати нашу
побiду. Будемо сподiватися, а тепер, будь ласка, не погордiть нашим
хлiбом-сiллю".
Меншиков провадив гостя туди, де забавлялися його вищi офiцери. "Живий
живе гада ,- виправдувався, iдучи.Особливо ми, нащадки Ареса й Белони. Не
вiдаючи завтрашнього, нинiшним сп'яню мо себе".
Войнаровського обдало сопухом поту, горiлки, тютюну i юхту. Повiтря
було густим, вiн мало не впав, а накурено так, що годi було людей в диму
впiзнати. Стирчали вифiксованi вуса, тряслися розкуйовдженi перуки,
блистiли бiлки п'яних очей.
Московськi офiцери хотiли показати себе перед гетьманським небожем
"полiтично", знайомилися з ним, шурали ногами, побренькували острогами,
один наперед другого впевняли його в сво©й радостi по причинi при©зду
такого шановного гостя. х рухи були непевнi, слова невiдповiднi, свiтлиця
нагадувала розгойданий на хвилях корабель. Войнаровський силував себе, щоб
сяк-так достро©тися до оточення, не плюнути на нього й не рятуватися
втечею.
Меншиков посадив дорогого гостя бiля себе, накладав страву на його
тарiлку, наливав горiлки й вина, а сусiди з бокiв i з насупроти забавляли
його новими вояцькими дотепами й анекдотами, вiд котрих в'янули вуха.
Кожний закiнчувався крiпкою соромiцькою лайкою вiд мами аж до Бога.
Сам Меншиков говорив мало. Вiн ще не перейшов був тi © лiнi©, поза
котрою почина ться "напл вать",- тримався, пам'ятаючи, що з гостини
гетьманового небожа прийдеться дати царевi звiт. Його гарне обличчя з
легкою iронi ю i погордою глядiло на п'яних офiцерiв. Невеличкий, дрiбний,
хоч дуже правильно збудований, вiн виглядав дивно помiж здоровенними,
простакуватими постатями сво©х пiдчинених.
"Жiнки! - говорив пiдстаркуватий одноокий полковник,- жiнки! - i
мляскав язиком.- Одинока веселiсть i осолода нашого гiркого вояцького
життя".
"Жiнки дрянь! - рiшав його товариш.Грязнi© тряпки, от що!"
"Молодий - дурний",- обстоював перший.
"Явдошка дрянь? По мордi тебе, йолопа вiсiмнадцятого, богохульника
гаспидського. Явдошка! А вийди до нас. Не бiйся. Гетьманiв небiж не
вкусить тебе! Вiн делiкатний пан, розумi ться на гарних жiнках. Виходи,
сволоч якась!".
Меншиков пiдсмiхався. Знав, що Войнаровському вiдомi такi сцени.
Одноокий полковник не втерпiв. Виволiк Явдошку, здорову, гарну молодицю,
рум'яну вiд вина i поцiлункiв п'яних старшин, свiдому сво © вроди й
привабливостi. Вбрана була в мережива й роброни, блистiла перлами й
перстенями.
" вдокiя Iвановна,- рекомендував полковник Войнаровському засоромлену
молодицю.- Що я кажу, не Iвановна, а - як тво отчество, Явдошка?"
"Гаврилiвна",- вiдповiла i кокетливо лiве лице рукою заслонила.
" вдокiя Гаврилiвна, честь маю вiдрекомендувати, прошу милувати ©©,
женщина первостепенних чеснот. Одно те, як гуля . Фу, чорт, як вона тобi
гуля ! Пропадай, пропадай лицарське серце! Ноги якi, а бюст. Гляньте на
©© бюст!"
Явдошка боронилася: "Не хочу, не покажу, гетьте-бо",
"Явдошка,- накивував пальцем товстелезний генерал,- старайся, Явдошка.
Наш брат вище себе не скочить, а ваша сестра бува i на престiл стрибне.
Старайся, Явдошка, сволоч якась, не вдавай монашки. Гетера!"
Меншиков вважав вiдповiдним сказати сво . Махнув рукою: "Не
компрометуйте прилично© женщини. Лишiть!"
Офiцери пiдняли смiх: "Генерал каже, що наш брат вище себе не скочить.
А що ж тодi я?"
Натяк на незвичайне вивищення царського любимця, зроблений ним самим та
ще тепер, здивував усiх. Меншиков нерадо признавався до того, чим вiн
колись-то був.
"Другого Меншикова не буде",вiдповiв товстий генерал.
"Одне сонце на небi, один свiтлiйший на землi",- додав одноокий
полковник, а якийсь добре вже таки пiдпитий офiцер клякнув перед
свiтлiйшим i почав правити акафiст: "Iзбранний во во-о-до".
"Пашол проч, сволоч",- перервав його Меншиков i вiдтрутив вiд себе.
Мiж тим атака на Явдошку продовжувалася. Молодиця привикла була до
того, не соромилася москалiв. Але, побачивши чужого, iншого типу,
чоловiка, тверезого, з турботою на iнтелiгентному обличчi, отямилася i
зрозумiла сво соромне становище. Останки не вбитого почуття людсько©
гiдностi збунтувалися в нiй. Блиснула палкими чорними очима, роздула
нiздрi i рухом, несподiвано скорим i сильним, вiдтрутила напасникiв вiд
себе. Покотилися, як грушки, встали, пробували знов дiстати ©© в сво©
руки, але вона, як лань, стрибала з кута в кут, розхристана, рум'яна, з
високо хвилюючими грудьми, гарна, але страшна. Доскочивши дверей, оперлася
плечима, пiдняла голову вгору, а руками стала зривати з себе вбрання,
перли, оздоби. Кидала ©х здивованим офiцерам в очi: "Ось тво намисто, ось
заушницi, на, ма ш, подавись ними. Не хочу награбованого добра, палить
мене. Геть з ним, геть!"
Чиясь рука обiйняла ©© за стан. "Пускай, бо вкушу!" - Сичала, iскри
сипалися з очей.
Хтось рачки пiдлазив до не© - побачила впору, плечима вiдчинила дверi
i, переступаючи назадгузь через порiг, кричала: "Бодай би вас перша куля
не минула за мою кривду i сором, бодай би ви подохли".
Затрiснула дверi й пiдперла ©х з другого боку. Добувалися. Хотiли
виважувати, але Меншиков не дав: "Довольно! Бачите, iстерика сталася з
бабою".
"Фу, чорт! - нарiкав одноокий полковник, - геть подряпала руку".
Товстопузий генерал обтирав обрусом лице.
"Посуду стягнеш зi столу,- гукнув на нього Меншиков.- Що робиш?"
"Плюнула менi в лице".
"Добре тобi. Не треба було перетягати струпи. Луснула".
Хтось хотiв iти.
"Куди?"
"Щоб не втекла".
"Лишiть. Як хоче, хай iде. Досить назнущалися над людиною".
"Людина? Сволоч жiночая".
"Хто з ким приста , таким сам ста ,вiдповiв Меншиков. Був лихий на
сво©х генералiв, що не пописалися перед Войнаровським. Щоб затерти погане
вражiння, почав: - Довольно! Не пора на грища. Щоб ви менi тут бiльше баб
не приводили. Каратиму. Вiд завтра - по вечерi година розмови i - спати.
Кожно© днини може появитися ворог, ситуацiя поважна".
Войнаровського нiби хтось iз землi на якусь iншу планету занiс. Все те
було таке далеке вiд думок i почувань, котрими вiн проймався, вiд турбот,
котрi бентежили його. Одному був рад, а саме, що Меншиков не зна ще
правди. Може, Бистрицькому вдалося щасливо дiйти до шведiв, може, вiн
щасливо й вернеться вiд них. Може, може..?
Як усякий чоловiк, так i вiн хапався кожно© стебелинки, щоб рятуватися
з розбурханого моря тривоги. Але як хвиля, вiдпливши вiд берега, за часок
знову вдаря в нього, так по хвилинi такого злудливого спокою новий прибiй
усяких тривожних запитань виводив його з рiвноваги. Сидiв, як на шпильках.
Ось вiдчиняться дверi й приведуть Бистрицького, ось залуна луск копит i
заболочений кур' р принесе вiсть iз головно© квартири про "iзмiну"
гетьмана Мазепи.
Що тодi?
Насилу вдавав спокiйного, щоб не зрадитися перед свiтлiйшим.
Цей нiби брав участь в офiцерськiй забавi, але насправдi прошибав
Войнаровського сво©м зором. "Чого вiн при©хав? - питався самого себе
свiтлiйший.- Замiсть свого дядька? Це ж не одно. Виправдати? Коли Мазепа
справдi вмира , то й виправдання не треба. Щось тут не те. Ма вiн якiсь
зата нi гадки". А вголос питався, що коло гетьмана нового? Як народ, який
настрiй помiж козаками, чи не помiтний вплив "возмутительних унiверсалiв"
шведського короля?
Войнаровський вiдповiв уважно й обережно, бо з досвiду знав, що
Меншиков хитрун i знавець людсько© душi, як кiт м'який, рознiжений,
гарний, але не вiд того кинутися на миш i погратися нею. Мишею бути
небезпечно.
"Ще одно дiло доручив менi дядько",почав Войнаровський.
"А саме?"
"Рад би вiн перед смертю закрiпити за собою недавно купленi землi в
Рильському повiтi й дiстати дозвiл заселювати ©х прийшлими, вiльними
людьми".
Меншиков здивувався. Чогось такого нiяк не сподiвався почути. "Ваш
дядько ще й на смертнiй постелi про сво© ма тки не забува ",- вiдповiв,
усмiхаючися, нiби добродушно.
"Це вже його грiх,- виправдовував гетьмана Войнаровський,- але не будь
за ним цього грiха, то й грошей на теперiшнi великi во ннi видатки не було
би".
"Правда, правда. От i недавно привiз нам Максимович двi тисячi
червiнцiв вiд нього. Багатий, але й щедрий ваш дядько. Сподiйсь, не
оставить свого небожа в убожествi".
Сказавши це, глянув на Войнаровського, як на наслiдника величезних
гетьманових ма ткiв, а разом iз тим прийшло йому на гадку; що того
чоловiка не слiд тепер iз сво©х рук випускати. Тако© птицi з клiтки не
випускають.
"Ви втомленi,- звернувся нараз до гостя,- хочете спати".
"Так, хочеться спати",- повторив, не задумуючись, Войнаровський.
"Ось бачите, а я вас вночi розмовою забавляю".
"Розмова з вашою милiстю вiд сну менi дорожча",- вiдповiв, похопившися,
Войнаровський. Вiн усiма способами намагався впевнити князя, що в каретi
виспався знамените i загалом нiяко© втоми не чу , вiн же людина молода, в
самому розквiтi сил, що ж мають казати старшi вiд нього, що стiльки трудiв
мусять серед теперiшньо© вiйни зносити.
"А все ж таки кiлька днiв побудете мiж нами, спiчнете собi, не пущу
вас",- говорив, стискаючи його руку, князь Меншиков.
"От i попав!" - погадав собi Войнаровський, i в очах йому почорнiло.
Почув себе закладником, в'язнем, жертвою за велику справу. Житт вий
iнстинкт велiв рятувати себе.
"Радо б я побув коло такого знаменитого вождя, як свiтлiсть ваша, бо
знаю, що навчився б багато, але, бачить Бог, годi старого дядька самотнiм
лишати. Як що вiн ще живе - так треба доглянути, як помер - похоронити".
Свiтлiйший пильно вдивлявся в заклопотане обличчя гостя, нiби любуючись
його тривогою. "Побачимо, побачимо, як воно буде. На всякий спосiб треба
менi вiдвiдати недужого Iвана Степановича. Який день ма мо нинi? Четвер.
Значиться - в недiлю коло полудня буду у нього в Борзнi. Добре?"
"Як ваша ласка, князю".
"По©ду, а тепер вам треба на спочинок. Простiть, що не дiстанете
гiдного ложа, але це вiйна,- вiйна, ласкавий добродiю, що робити?
Спокiйно© вам ночi".
Вiдпровадив Войнаровського до ворiт i доручив нiмецькому офiцеровi
вiдвести його на квартиру.
"Будь ласка, йдiть серединою дороги. Це ще найбезпечнiше. Спокiйно©
ночi!"
"Добранiч, свiтлiйший князю, не турбуйтеся".
"А вважайте на мiсток, вiн небезпечний!" - гукав свiтлiйший вiд ворiт.
"Спасибi, не турбуйтеся, на добранiч!" - вiдповiв Войнаровський,
бредучи по заболоченiй вулицi Богом i людьми забутого мiстечка Городка.
Падав осiннiй дощ, у повiтрi чути було гар i тiнь. Пiзня осiнь. По
ровах повно води, до ровiв стiка гно©вка, гни на купах листя.
Сумно. ПIДСЛУХАВ
Прийшовши на квартиру, Войнаровський скинув заболоченi чоботи,
роздягнувся i, не погасивши лойово© свiчки в циновому лiхтарi, лiг на
постiль. Голову обхопив руками. В вухах шумiли йому спiви i крики
московських офiцерiв, поперед очi снувалася гарна Явдошка, вiд сопуху i
диму мло©ло пiд грудьми.
"Як вона гуля ! Пропадай, лицарська душе! Один бюст чого варт! Явдошка,
серденько, сволоч якась!"
Бував у всiляких походах, i скрiзь воно однакове. Мине битва, i без
вина й жiнок не обiйдеться. Тiльки в одному кра© жiнки кращi, в iншому -
поганiшi, але для вояка вночi кожна корова чорна. Скрiзь вiйна роззвiрю
людей, здира з них личину наложену культурою, показу ©х такими, як вони
. Серед мира отсi одноокi полковники й товстопузi генерали - це, певно,
зразки подружньо© вiрностi й батькiвських чеснот, а в походi, бач, якi
хоробрi. Молодцi! Що молодцi - десятьох молодцiв зажене тобi такий
пiдстаркуватий донжуан геть у козячий рiг, бо ма досвiд.
Думав про те, щоб не думати про себе.
Свiтлiйший ви©мкова людина. Як вiн умi взяти себе в руки. Нi на мент
не забува про сво© уряди й титули. Пий, та службу знай! Як вiн тими
хитрими зiницями свердлував його, аж до споду душi! Чи доглянув що?..
Войнаровського пройняла дрож. Хотiлося гукнути на прислугу, щоб
допомогла розбиратися, погасити свiчку, накритися з головою i спати до
полудня, забувши про все. Не робив того. Навiть свiчки не гасив. Боявся,
що покличе прислугу, а надiйде варта i виявиться, що вiн уже не
гетьманський небiж, а прямо закладник у Меншикова або ще гiрше - царський
в'язень.
На згадку про те окинув очима кiмнату. Невеличка, низька, з одними
дверима i двома малими вiкнами на вулицю. Обкопчена, брудна, нiби справжня
в'язниця.
"А це що? - i вiн вiдгорнув занавiску над постелею. Побачив ще трет
вiкно, цiлком мале, так що товстяк не пересунувся б туди. Виходило в
садок, за котрим стелилися поля.- Тим вiкном можна б утiкати,- погадав
собi,- коли i бiля нього не поставлять сторожi... Втiкати? Ще заскоро.
Може, вiн непотрiбно турбу ться, може, це прямо його хворобливi вигадки
пiсля трудiв дороги i пiд впливом переживань за останнi тривожнi часи?
Треба пiдождати i впевнитися, що Меншиков дiйсно хоче його насильно
затримати при собi".
Заспоко©вшися, роздягнувся i погасив свiчку. Осiння нiч. Зi стрiхи
скапу дощiвка, шумлять в саду безлистi гiлляки. Десь далеко, на старiй
дерев'янiй дзвiницi чи в дуплавiй вербi, пугутька сова, смерть ворожить
комусь... Може, йому?
Хоче заснути - не може... "Явдошка, старайся!"
"А бодай би вас перша куля не минула - чорти!"
Яке ж далеке те безтямне, гуляще життя вiд його клопотливого положення.
Там прямо слiпе сповнювання наказiв, а поза тим - ©ж, пий, гуляй, твори
Содому й Гоморру!; тут - почуття вiдповiдальностi за кожний крок i за
кожне слово, вiд котрого залежить усе. Кожний нерв дрижав, напиналася
кожна жила.
Хтось iде. Може, по нього? Витягнуть з постелi й поведуть на допит.
Меншиков не хотiв робити шуму i тому не арештував його прилюдно, аж тепер
каже закувати в кайдани.
Наслуху . Хтось вiдчинив ворота, вже на ганку, вже в сiнях... входять
до сусiдньо© кiмнати. Видно, не до нього i не по нього...
Вiдiтхнув... Заснути!
Годi, вибився зi сну.
Чу , як бренькають остроги. Щось упало, наробило галасу, нiби куля в
хату влучила. Мабуть, нетверезi прийшли - чи не офiцери з гостини в
Меншикова?.. Розмовляють - по-нiмецьки, значиться, рейтари. Лiжко пiд
самою стiною, кожнiське слово чути.
"Та й пили ж бо нинi!"
"Дурiли".
"Наскучило таке гуляще життя. Нiчого цiкавого не почу ш - все про
дiвки".
"Про що ж ©м балакати? Здебiльшого люди необразованi. Тiльки знають що
пити й ширити розпусту".
"Хай би про вiйськове дiло розмовляли".
"Не розбираються в ньому. Кожний з них провадить свiй вiддiл, а в iнше
не встрява . Пощо? Воно зробиться i без них".
"Наскучило".
Затрiщали лiжка - старшини клалися спати. Один мовив молитву, другий
мовчав. А по хвилинi: "Ти спиш?"
"Нi. Я бачиш нинi нi п'яний, нi тверезий, а тодi мене, звичайно, сон не
береться".
"Мене також нi. Що ти скажеш на того гетьманового небожа, що нинi
при©хав. Його дядько, кажуть, командуватиме цiлою кiнницею".
"Як не вмре".
"А може, вiн цього небожа на сво мiсце прислав".
Войнаровський сiв на лiжку й вухо до стiни притулив.
"Смiйся з того. Хiба ти не чув, що за столом казали?"
"Нi, не чув. Я в костi грав. Кажи, що?"
"Говорять, гетьман непевний чоловiк".
"Як то?"
"А так, що до Карла тягне. Нiбито докази мають у руках".
"Певнi?"
"Бог його зна, чи певнi. Я на власнi вуха чув, як наш одноокий, коли
цей Войнокi..."
"Не Войнокi, а Войнорокi..."
"Коли Войнорокi пiшов на свою квартиру до Меншикова, приставав, щоби
вiн його, того Войнокого..."
"Войнорокого..."
"Щоб вiн Войнорокого заарештував i не пустив, поки не виясниться
справа".
"А Меншиков?"
"Мабуть, послуха , бо не перечив".
"Жаль чоловiка. Такий iнтелiгентний".
"Його хоч би й на герцога, то не сором. Жаль. Але спiм, бо вже пiзно".
Замовкли.
Войнаровський до стiни прикипiв. Не завело його погане прочуття. Дiло,
очевидно, вирiшене. Тому-то Меншиков i запрошував його на довшу гостину. А
не заарештував вiдразу, бо гадав, що й так не втече. Так оста ться одно -
втiкати...
Наслухував хвилину. Нiмцi хропiли. Твердо сплять пiсля нинiшньо©
гулянки.
I Войнаровський встав. Одягнувся, накинув на себе бурку, за пояс всунув
два добрих пiстолi, впевнився, чи не забув грошей, i вiдчинив вiконце до
городу. Повiяло на нього гнилим холодом осiнньо© темно© ночi. Тишина -
тiльки дощ цяпотить.
Квартира була далеко, на передмiстi. На городi стояв його обоз, карету
закотили до яко©сь клунi. Вози понакриванi шкурами. Пiд ними його люди.
Один сто©ть на сторожi.
Войнаровський закликав його по iменi. Козак пiдбiг.
"Менi треба до Борзни, сей час, важне дiло".
"Повозом?"
"Конем. По©деш зi мною".
"Добре, ваша милосте".
"Зна ш тутешнi сторони?"
"Ще й як".
"Як проведеш щасливо, кiнь твiй".
"А сiдло?"
"Цiла збруя твоя".
"Спасибi вашiй милостi. Проведу".
"Але так, щоб московськi вартовi не зупинили".
" х тут нема, бо ми на краю города, поза вартами. А там - про©демо. Бог
ласкав. Нiч темна, дощ. Варти грiються бiля огнищ, здалеку видно".
"Так ©дьмо".
"Зараз?"
"Негайно. Вiзьми два найкращi конi, окульбач i проведи за цвинтар.
Нiкого не треба будити. Я йду наперед. Не барись!"
Козак пустився до коней. Войнаровський завернув його:
"Степових бери, легких, щоб скоро йшли, i гнiдих або чорних, розумi ш?"
"Розумiю. А як збудиться хто?"
"Кажи, що з листом бiжиш. Не говори, що я ©ду".
"З листом? На двох конях?"
"Для скоростi, щоб можна пересiсти".
"Слухаю".
"Дай менi свою шапку, для себе вiзьми в котрогось з товаришiв, мою ткни
в який вiз".
"Будь ласка".
Войнаровський насунув на чоло козацьку шапку, обтулився буркою i побрiв
полями за цвинтар. Не прийшлось довго на вiрного козака ждати. Привiв
коней, сiли, перехрестилися i кинулися в обiйми темно© ночi й широкого
поля.
* * *
Мчали засiяними нивами, грузькими стернями, польовими суголовками,
перетинали шляхи й дороги, рiчки переходили вбрiд, минаючи села, хутори,
мости, щоб не стрiчати людей. (Бува , що раднiше стрiнешся з вовком, як з
чоловiком.)
Прямували в напрямi Борзни.
Козак дiйсно знав добре тутешнi сторони. Як побачили свiтло, що далеко
десь блимало перед ними, то казав, чи це на хуторi свiтиться, чи в
лiсника, чи вартiвники огнища розложили. Не поступали нiде. Добрий кiнь
кiлька годин без вiдпочинку пiде.
Войнаровському зразу причувалося, немов за ними хтось жене. Погоня.
Ставав i надслухував... Тихо... Це лунав вiдгомiн копит ©х власних коней.
Згодом привик до ночi, до бездорiжжя, до ©зди навмання.
Кiлька разiв зайцi перебiгали шлях або птиця зривалася з корчiв.
Спиняли коней, давали ©м вiдсапнути, гладили по шиях i - далi, щоб дальше
вiд Городка, вiд Меншикова, вiд усього, що мало статися i дякувати Боговi
не сталось.
"А що далi?" - питався Войнаровський.
"Що Бог дасть - вiдповiдав собi.Тут уже вороття нема . Треба скорiш
сповiстити дядька, що ворог попав на слiд. Не може дожидатися при©зду
свiтлiйшого.
Завтра, а краще казати нинi, бо то вже недалеко ранку, п'ятниця,
гетьмановi найдальше в суботу треба тiкати з Борзни, до Карла або до
Батурина, де вiн, як того треба буде, зможе замкнутися в твердинi.
Зробить, як схоче, це вже його рiч, моя - сповiстити".
Скорiше! Скорiше!
Дорогами не ©хали радо. При дорогах, бува , засiда ться гультяйство,
втiкачi, горлорiзи, всякий хибкий народ. Кинуть колом коневi попiд ноги
або вигребуть рiв поперек дороги i - пиши пропало. Нелегко двом ©здцям
боротися з цiлою бандою.
Женуть.
Нараз щось засичало в повiтрi, вдарило козака по лицi i вiдскочило.
"Аркан!" - крикнув козак i конем повернув у протилежний бiк. Войнаровський
за ним. Кiлька чорних тiней доганяло ©х, кидало арканом далеко, справно,
але нiч була темна, лив дощ, важко петлю закинути на голову коня або
©здця. Запалили смолоскип на довгiм дрючку, не допомагало. Втiкачi мчали
стрiлою.
"Вiдбiгли ми, милосте ваша. Треба нам повертати вiсьта, понад балку з
озерцем".
Повернули.
Та не до©хали до балки, як козак скочив убiк i свиснув на свого коня.
Побачив бiля балки двох ©здцiв на сивих конях.
"Щастя, що сивi, хоч нiч, а видно".
Летiли як хорти. Бiлi тiнi за ними. х конi притомленi, тамтих свiжi.
Войнаровський озирнувся. Ще трохи i засягне його аркан. Витягнув
пiстоль, i грохот покотився полями. Ще раз, i ще. Крик - бiла тiнь
зупинилася. Друга присунулася до не©.
Войнаровський насунув шапку, поправив бурку, стиснув острогами коня...
Помчали... У БАТУРИН
Гетьман стояв у Борзнi. Не стояв, а лежав, бо з осiнньою негодою
здоров'я його погiршилося. Хвилювався, по ночах не мiг спати, лiкарi
турбувалися ним. Казали, що гетьмановi треба спокою i вiдпочинку, бо вiн
до краю вичерпав сво© сили.
Гетьман, почувши таке, усмiхався. "Добрi лiки, але мiй аптекар не вмi
©х готовити".
Орлик не вiдступав вiд нього. Ще недавно маломовний, беззамiтно
сповняючий накази свого гетьмана, останнiми днями геть вiдмiнився. Думав,
радив, писав скоро, бистро, вправно. Гетьман що лиш тепер пiзнав, якого
доброго писаря ма . Орлик прямо вгадував його думки i, не розпитуючи
багато, сповняв його волю. Разом з небезпекою росла бистрiсть його думки й
енергiя руху.
На довгi розмови не було часу, прийшла пора на дiло, скоре, рiшуче,
добре. З розвiдок i з переловлених язикiв знати було, що i шведи, i
москалi хапаються перейти Десну. Якщо скорiше перейдуть шведи, Мазепi
треба остатися на цiм боцi, щоб сполучитися з ними, коли ж би заносилося
на те, що скорiше перейдуть москалi, тодi козакам нема що дожидати ©х, лиш
перед ними треба поспiшати на той бiк, щоб лиш не бути разом... Пора!
Гетьман нетерпеливо дожидав Бистрицького. Сподiвався, що вiн принесе
новi вiстки про становище шведсько© армi© i про во ннi плани короля Карла
в цей рiшаючий мент.
Бистрицький по©хав до Карла з одним шведським офiцером-полоненим, що
мав йому бути за провiдника й товмача, як увiйдуть у шведськi лiнi©. Цiлий
план цi © небезпечно© мандрiвки був дуже хитро, хоч скоро, придуманий
самим гетьманом, i гетьман не сумнiвався, що вiн вдасться, тим бiльше, що
i Бистрицький, i цей офiцер-полонений - люди меткi й проворнi.
Сподiвання не завели гетьмана. Шведський офiцер остався у Карла, а
Бистрицький в п'ятницю, дня 22 жовтня, прибув щасливо до Борзни.
Його зараз покликали до гетьманського лiжка.
тебе!" Гетьманський небiж не дивився чорно на свiт, але ж годi йому було,
наближаючися тепер до квартири князя Меншикова, дивитися на свiт рожево.
Мусив сказати собi, що потрапив у дуже небезпечну гру, у котрiй вигляди на
виграння зникаюче малi, а небезпека програно© дуже й дуже велика.
Роздумував над тим, як йому виправдуватися, яких аргументiв уживати, щоб
зменшити вину. Числився з найгiршим, бо було б справжнiм чудом Божим, коли
б усе те добре скiнчилося.
З такими думками в'©здив Андрiй Войнаровський у квартиру князя
Меншикова. ©хав гетьманським повозом, перед ним - сторожа, за ним - вози з
прислугою i дарунками для Меншикова i для царя.
Припiзнившись, рад був заночувати в за©здi або у якого хуторянина пiд
мiстом, але забагато мав з собою людей, возiв i коней, щоб можна це було
зробити непомiтно для московських варт, котрi стояли на всiх мостах i
роздорiжжях, задержуючи всякого про©жджаючого й прохожого, бо у всякiй
людинi вбачали москалi шведських шпигiв i Карлових агiтаторiв, котрi
волочилися по краю з його прокламацiями.
Бiдний цей край i безталанний народ, котрому доводиться переживати таку
вiйну!
Войнаровський, хоч вирiс в атмосферi пансько-шляхоцькiй, щиро полюбив
Укра©ну, бажаючи ©й кращо© будучностi i турбуючися ©© теперiшньою
незавидною долею. Вiн так перейнявся iдеями й думками свого знаменитого
дядька, що за ©х здiйснення готовий був до всяко© жертви. Щоб там не
сталося, по©де до Меншикова, зважатиме на кожне слово, скiльки хитростi в
ньому, прикличе на помiч, зробить усе, щоб рятувати справу. дьмо!
* * *
Свiтлiйший князь Меншиков якраз пiдносив до сво©х рожевих уст тую з
черги чарку, пiсля котро© починало йому куритися з чуба, коли почув доклад
про при©зд гетьмансько© карети.
"Пс-ст!" - i забава ущухла. Тих, що перейшли поза межу тверезо©
приличностi, виведено зi свiтлицi, жiнки подались до бiчно© кiмнати, вiд
котро© зачинено дверi, свiтлiйший вибiг на рундук. Був певний, що гетьман
пiсля його останнього листа поспiшив до нього.
Побачивши замiсть гетьмана його небожа Войнаровського, здивувався, але
свого невдоволення не виявив, навпаки привiтав гостя дуже ввiчливо, бо
нiчого так не боявся свiтлiйший, як закиду, що не вмi поводитися з
"людьми".
"З якими ж добрими новинами приносить вашу милiсть Господь?" - запитав.
"Нiчого доброго вашiй свiтлостi не привожу.- вiдповiв Войнаровський,-
крiм приязного поздоровлення вiд мого дядька, котрий впевня вашу
свiтлiсть в сво©м великiм до вас поважанню i в сво©й непохитнiй вiрностi
його величеству царевi".
"Спасибi, спасибi! Що ж вiн, Iван Степанович? Видужав? Скоро побачимо
його?"
"Про видужання й бесiди бути не може. Мiй дядько вже на божiй дорозi.
Не знаю, чи, вернувши з Городка, застану його мiж живими. Коли б не це, не
висилав би мене Iван Степанович до вашо© свiтлостi, лиш потрудився б сам.
Дуже вiн собi до серця бере, що не може ставитися на наказ його величества
i що Господь не дозволя йому прикласти сво © руки до побiди над нашим
спiльним, так дуже небезпечним ворогом".
Войнаровський говорив скоро, не задумуючися над тим, що говорить. Вiн
почував у собi вроджену нехiть до брехнi й облуди, але виправдувався перед
самим собою тим, що цiль освячу способи i що кожна дорога добра, котра до
доброго веде.
"Жаль доброго Iвана Степановича,вiдповiв Меншиков,- така розумна, така
образована людина. Дуже нам його тут треба, дуже. (Ой дуже,- погадав собi
Войнаровський). Невже ж вiн дiйсно так небезпечно хворий? Чи нема лiку на
його недугу? Може, гетьмановi хiрурги не досить свiдомi сво © штуки?"
"Iван Степанович, як вашiй свiтлостi вiдомо, здавна терпить на
подагричнi й хiрагричнi болi, а тепер цi терпiння спричинюють ще й
епiлептичнi припадки, котрi винищують його останнi сили. Дядько вiд десяти
днiв уже й спати не може, змарнiв, обезсилився, нi радостi нiяко©, нi
цiкавостi до життя не проявля , нетерпеливо на митрополита жде, щоб
по днатися з Богом".
"Не тратьмо надi©. Може милосердний Бог дозволить йому оглядати нашу
побiду. Будемо сподiватися, а тепер, будь ласка, не погордiть нашим
хлiбом-сiллю".
Меншиков провадив гостя туди, де забавлялися його вищi офiцери. "Живий
живе гада ,- виправдувався, iдучи.Особливо ми, нащадки Ареса й Белони. Не
вiдаючи завтрашнього, нинiшним сп'яню мо себе".
Войнаровського обдало сопухом поту, горiлки, тютюну i юхту. Повiтря
було густим, вiн мало не впав, а накурено так, що годi було людей в диму
впiзнати. Стирчали вифiксованi вуса, тряслися розкуйовдженi перуки,
блистiли бiлки п'яних очей.
Московськi офiцери хотiли показати себе перед гетьманським небожем
"полiтично", знайомилися з ним, шурали ногами, побренькували острогами,
один наперед другого впевняли його в сво©й радостi по причинi при©зду
такого шановного гостя. х рухи були непевнi, слова невiдповiднi, свiтлиця
нагадувала розгойданий на хвилях корабель. Войнаровський силував себе, щоб
сяк-так достро©тися до оточення, не плюнути на нього й не рятуватися
втечею.
Меншиков посадив дорогого гостя бiля себе, накладав страву на його
тарiлку, наливав горiлки й вина, а сусiди з бокiв i з насупроти забавляли
його новими вояцькими дотепами й анекдотами, вiд котрих в'янули вуха.
Кожний закiнчувався крiпкою соромiцькою лайкою вiд мами аж до Бога.
Сам Меншиков говорив мало. Вiн ще не перейшов був тi © лiнi©, поза
котрою почина ться "напл вать",- тримався, пам'ятаючи, що з гостини
гетьманового небожа прийдеться дати царевi звiт. Його гарне обличчя з
легкою iронi ю i погордою глядiло на п'яних офiцерiв. Невеличкий, дрiбний,
хоч дуже правильно збудований, вiн виглядав дивно помiж здоровенними,
простакуватими постатями сво©х пiдчинених.
"Жiнки! - говорив пiдстаркуватий одноокий полковник,- жiнки! - i
мляскав язиком.- Одинока веселiсть i осолода нашого гiркого вояцького
життя".
"Жiнки дрянь! - рiшав його товариш.Грязнi© тряпки, от що!"
"Молодий - дурний",- обстоював перший.
"Явдошка дрянь? По мордi тебе, йолопа вiсiмнадцятого, богохульника
гаспидського. Явдошка! А вийди до нас. Не бiйся. Гетьманiв небiж не
вкусить тебе! Вiн делiкатний пан, розумi ться на гарних жiнках. Виходи,
сволоч якась!".
Меншиков пiдсмiхався. Знав, що Войнаровському вiдомi такi сцени.
Одноокий полковник не втерпiв. Виволiк Явдошку, здорову, гарну молодицю,
рум'яну вiд вина i поцiлункiв п'яних старшин, свiдому сво © вроди й
привабливостi. Вбрана була в мережива й роброни, блистiла перлами й
перстенями.
" вдокiя Iвановна,- рекомендував полковник Войнаровському засоромлену
молодицю.- Що я кажу, не Iвановна, а - як тво отчество, Явдошка?"
"Гаврилiвна",- вiдповiла i кокетливо лiве лице рукою заслонила.
" вдокiя Гаврилiвна, честь маю вiдрекомендувати, прошу милувати ©©,
женщина первостепенних чеснот. Одно те, як гуля . Фу, чорт, як вона тобi
гуля ! Пропадай, пропадай лицарське серце! Ноги якi, а бюст. Гляньте на
©© бюст!"
Явдошка боронилася: "Не хочу, не покажу, гетьте-бо",
"Явдошка,- накивував пальцем товстелезний генерал,- старайся, Явдошка.
Наш брат вище себе не скочить, а ваша сестра бува i на престiл стрибне.
Старайся, Явдошка, сволоч якась, не вдавай монашки. Гетера!"
Меншиков вважав вiдповiдним сказати сво . Махнув рукою: "Не
компрометуйте прилично© женщини. Лишiть!"
Офiцери пiдняли смiх: "Генерал каже, що наш брат вище себе не скочить.
А що ж тодi я?"
Натяк на незвичайне вивищення царського любимця, зроблений ним самим та
ще тепер, здивував усiх. Меншиков нерадо признавався до того, чим вiн
колись-то був.
"Другого Меншикова не буде",вiдповiв товстий генерал.
"Одне сонце на небi, один свiтлiйший на землi",- додав одноокий
полковник, а якийсь добре вже таки пiдпитий офiцер клякнув перед
свiтлiйшим i почав правити акафiст: "Iзбранний во во-о-до".
"Пашол проч, сволоч",- перервав його Меншиков i вiдтрутив вiд себе.
Мiж тим атака на Явдошку продовжувалася. Молодиця привикла була до
того, не соромилася москалiв. Але, побачивши чужого, iншого типу,
чоловiка, тверезого, з турботою на iнтелiгентному обличчi, отямилася i
зрозумiла сво соромне становище. Останки не вбитого почуття людсько©
гiдностi збунтувалися в нiй. Блиснула палкими чорними очима, роздула
нiздрi i рухом, несподiвано скорим i сильним, вiдтрутила напасникiв вiд
себе. Покотилися, як грушки, встали, пробували знов дiстати ©© в сво©
руки, але вона, як лань, стрибала з кута в кут, розхристана, рум'яна, з
високо хвилюючими грудьми, гарна, але страшна. Доскочивши дверей, оперлася
плечима, пiдняла голову вгору, а руками стала зривати з себе вбрання,
перли, оздоби. Кидала ©х здивованим офiцерам в очi: "Ось тво намисто, ось
заушницi, на, ма ш, подавись ними. Не хочу награбованого добра, палить
мене. Геть з ним, геть!"
Чиясь рука обiйняла ©© за стан. "Пускай, бо вкушу!" - Сичала, iскри
сипалися з очей.
Хтось рачки пiдлазив до не© - побачила впору, плечима вiдчинила дверi
i, переступаючи назадгузь через порiг, кричала: "Бодай би вас перша куля
не минула за мою кривду i сором, бодай би ви подохли".
Затрiснула дверi й пiдперла ©х з другого боку. Добувалися. Хотiли
виважувати, але Меншиков не дав: "Довольно! Бачите, iстерика сталася з
бабою".
"Фу, чорт! - нарiкав одноокий полковник, - геть подряпала руку".
Товстопузий генерал обтирав обрусом лице.
"Посуду стягнеш зi столу,- гукнув на нього Меншиков.- Що робиш?"
"Плюнула менi в лице".
"Добре тобi. Не треба було перетягати струпи. Луснула".
Хтось хотiв iти.
"Куди?"
"Щоб не втекла".
"Лишiть. Як хоче, хай iде. Досить назнущалися над людиною".
"Людина? Сволоч жiночая".
"Хто з ким приста , таким сам ста ,вiдповiв Меншиков. Був лихий на
сво©х генералiв, що не пописалися перед Войнаровським. Щоб затерти погане
вражiння, почав: - Довольно! Не пора на грища. Щоб ви менi тут бiльше баб
не приводили. Каратиму. Вiд завтра - по вечерi година розмови i - спати.
Кожно© днини може появитися ворог, ситуацiя поважна".
Войнаровського нiби хтось iз землi на якусь iншу планету занiс. Все те
було таке далеке вiд думок i почувань, котрими вiн проймався, вiд турбот,
котрi бентежили його. Одному був рад, а саме, що Меншиков не зна ще
правди. Може, Бистрицькому вдалося щасливо дiйти до шведiв, може, вiн
щасливо й вернеться вiд них. Може, може..?
Як усякий чоловiк, так i вiн хапався кожно© стебелинки, щоб рятуватися
з розбурханого моря тривоги. Але як хвиля, вiдпливши вiд берега, за часок
знову вдаря в нього, так по хвилинi такого злудливого спокою новий прибiй
усяких тривожних запитань виводив його з рiвноваги. Сидiв, як на шпильках.
Ось вiдчиняться дверi й приведуть Бистрицького, ось залуна луск копит i
заболочений кур' р принесе вiсть iз головно© квартири про "iзмiну"
гетьмана Мазепи.
Що тодi?
Насилу вдавав спокiйного, щоб не зрадитися перед свiтлiйшим.
Цей нiби брав участь в офiцерськiй забавi, але насправдi прошибав
Войнаровського сво©м зором. "Чого вiн при©хав? - питався самого себе
свiтлiйший.- Замiсть свого дядька? Це ж не одно. Виправдати? Коли Мазепа
справдi вмира , то й виправдання не треба. Щось тут не те. Ма вiн якiсь
зата нi гадки". А вголос питався, що коло гетьмана нового? Як народ, який
настрiй помiж козаками, чи не помiтний вплив "возмутительних унiверсалiв"
шведського короля?
Войнаровський вiдповiв уважно й обережно, бо з досвiду знав, що
Меншиков хитрун i знавець людсько© душi, як кiт м'який, рознiжений,
гарний, але не вiд того кинутися на миш i погратися нею. Мишею бути
небезпечно.
"Ще одно дiло доручив менi дядько",почав Войнаровський.
"А саме?"
"Рад би вiн перед смертю закрiпити за собою недавно купленi землi в
Рильському повiтi й дiстати дозвiл заселювати ©х прийшлими, вiльними
людьми".
Меншиков здивувався. Чогось такого нiяк не сподiвався почути. "Ваш
дядько ще й на смертнiй постелi про сво© ма тки не забува ",- вiдповiв,
усмiхаючися, нiби добродушно.
"Це вже його грiх,- виправдовував гетьмана Войнаровський,- але не будь
за ним цього грiха, то й грошей на теперiшнi великi во ннi видатки не було
би".
"Правда, правда. От i недавно привiз нам Максимович двi тисячi
червiнцiв вiд нього. Багатий, але й щедрий ваш дядько. Сподiйсь, не
оставить свого небожа в убожествi".
Сказавши це, глянув на Войнаровського, як на наслiдника величезних
гетьманових ма ткiв, а разом iз тим прийшло йому на гадку; що того
чоловiка не слiд тепер iз сво©х рук випускати. Тако© птицi з клiтки не
випускають.
"Ви втомленi,- звернувся нараз до гостя,- хочете спати".
"Так, хочеться спати",- повторив, не задумуючись, Войнаровський.
"Ось бачите, а я вас вночi розмовою забавляю".
"Розмова з вашою милiстю вiд сну менi дорожча",- вiдповiв, похопившися,
Войнаровський. Вiн усiма способами намагався впевнити князя, що в каретi
виспався знамените i загалом нiяко© втоми не чу , вiн же людина молода, в
самому розквiтi сил, що ж мають казати старшi вiд нього, що стiльки трудiв
мусять серед теперiшньо© вiйни зносити.
"А все ж таки кiлька днiв побудете мiж нами, спiчнете собi, не пущу
вас",- говорив, стискаючи його руку, князь Меншиков.
"От i попав!" - погадав собi Войнаровський, i в очах йому почорнiло.
Почув себе закладником, в'язнем, жертвою за велику справу. Житт вий
iнстинкт велiв рятувати себе.
"Радо б я побув коло такого знаменитого вождя, як свiтлiсть ваша, бо
знаю, що навчився б багато, але, бачить Бог, годi старого дядька самотнiм
лишати. Як що вiн ще живе - так треба доглянути, як помер - похоронити".
Свiтлiйший пильно вдивлявся в заклопотане обличчя гостя, нiби любуючись
його тривогою. "Побачимо, побачимо, як воно буде. На всякий спосiб треба
менi вiдвiдати недужого Iвана Степановича. Який день ма мо нинi? Четвер.
Значиться - в недiлю коло полудня буду у нього в Борзнi. Добре?"
"Як ваша ласка, князю".
"По©ду, а тепер вам треба на спочинок. Простiть, що не дiстанете
гiдного ложа, але це вiйна,- вiйна, ласкавий добродiю, що робити?
Спокiйно© вам ночi".
Вiдпровадив Войнаровського до ворiт i доручив нiмецькому офiцеровi
вiдвести його на квартиру.
"Будь ласка, йдiть серединою дороги. Це ще найбезпечнiше. Спокiйно©
ночi!"
"Добранiч, свiтлiйший князю, не турбуйтеся".
"А вважайте на мiсток, вiн небезпечний!" - гукав свiтлiйший вiд ворiт.
"Спасибi, не турбуйтеся, на добранiч!" - вiдповiв Войнаровський,
бредучи по заболоченiй вулицi Богом i людьми забутого мiстечка Городка.
Падав осiннiй дощ, у повiтрi чути було гар i тiнь. Пiзня осiнь. По
ровах повно води, до ровiв стiка гно©вка, гни на купах листя.
Сумно. ПIДСЛУХАВ
Прийшовши на квартиру, Войнаровський скинув заболоченi чоботи,
роздягнувся i, не погасивши лойово© свiчки в циновому лiхтарi, лiг на
постiль. Голову обхопив руками. В вухах шумiли йому спiви i крики
московських офiцерiв, поперед очi снувалася гарна Явдошка, вiд сопуху i
диму мло©ло пiд грудьми.
"Як вона гуля ! Пропадай, лицарська душе! Один бюст чого варт! Явдошка,
серденько, сволоч якась!"
Бував у всiляких походах, i скрiзь воно однакове. Мине битва, i без
вина й жiнок не обiйдеться. Тiльки в одному кра© жiнки кращi, в iншому -
поганiшi, але для вояка вночi кожна корова чорна. Скрiзь вiйна роззвiрю
людей, здира з них личину наложену культурою, показу ©х такими, як вони
. Серед мира отсi одноокi полковники й товстопузi генерали - це, певно,
зразки подружньо© вiрностi й батькiвських чеснот, а в походi, бач, якi
хоробрi. Молодцi! Що молодцi - десятьох молодцiв зажене тобi такий
пiдстаркуватий донжуан геть у козячий рiг, бо ма досвiд.
Думав про те, щоб не думати про себе.
Свiтлiйший ви©мкова людина. Як вiн умi взяти себе в руки. Нi на мент
не забува про сво© уряди й титули. Пий, та службу знай! Як вiн тими
хитрими зiницями свердлував його, аж до споду душi! Чи доглянув що?..
Войнаровського пройняла дрож. Хотiлося гукнути на прислугу, щоб
допомогла розбиратися, погасити свiчку, накритися з головою i спати до
полудня, забувши про все. Не робив того. Навiть свiчки не гасив. Боявся,
що покличе прислугу, а надiйде варта i виявиться, що вiн уже не
гетьманський небiж, а прямо закладник у Меншикова або ще гiрше - царський
в'язень.
На згадку про те окинув очима кiмнату. Невеличка, низька, з одними
дверима i двома малими вiкнами на вулицю. Обкопчена, брудна, нiби справжня
в'язниця.
"А це що? - i вiн вiдгорнув занавiску над постелею. Побачив ще трет
вiкно, цiлком мале, так що товстяк не пересунувся б туди. Виходило в
садок, за котрим стелилися поля.- Тим вiкном можна б утiкати,- погадав
собi,- коли i бiля нього не поставлять сторожi... Втiкати? Ще заскоро.
Може, вiн непотрiбно турбу ться, може, це прямо його хворобливi вигадки
пiсля трудiв дороги i пiд впливом переживань за останнi тривожнi часи?
Треба пiдождати i впевнитися, що Меншиков дiйсно хоче його насильно
затримати при собi".
Заспоко©вшися, роздягнувся i погасив свiчку. Осiння нiч. Зi стрiхи
скапу дощiвка, шумлять в саду безлистi гiлляки. Десь далеко, на старiй
дерев'янiй дзвiницi чи в дуплавiй вербi, пугутька сова, смерть ворожить
комусь... Може, йому?
Хоче заснути - не може... "Явдошка, старайся!"
"А бодай би вас перша куля не минула - чорти!"
Яке ж далеке те безтямне, гуляще життя вiд його клопотливого положення.
Там прямо слiпе сповнювання наказiв, а поза тим - ©ж, пий, гуляй, твори
Содому й Гоморру!; тут - почуття вiдповiдальностi за кожний крок i за
кожне слово, вiд котрого залежить усе. Кожний нерв дрижав, напиналася
кожна жила.
Хтось iде. Може, по нього? Витягнуть з постелi й поведуть на допит.
Меншиков не хотiв робити шуму i тому не арештував його прилюдно, аж тепер
каже закувати в кайдани.
Наслуху . Хтось вiдчинив ворота, вже на ганку, вже в сiнях... входять
до сусiдньо© кiмнати. Видно, не до нього i не по нього...
Вiдiтхнув... Заснути!
Годi, вибився зi сну.
Чу , як бренькають остроги. Щось упало, наробило галасу, нiби куля в
хату влучила. Мабуть, нетверезi прийшли - чи не офiцери з гостини в
Меншикова?.. Розмовляють - по-нiмецьки, значиться, рейтари. Лiжко пiд
самою стiною, кожнiське слово чути.
"Та й пили ж бо нинi!"
"Дурiли".
"Наскучило таке гуляще життя. Нiчого цiкавого не почу ш - все про
дiвки".
"Про що ж ©м балакати? Здебiльшого люди необразованi. Тiльки знають що
пити й ширити розпусту".
"Хай би про вiйськове дiло розмовляли".
"Не розбираються в ньому. Кожний з них провадить свiй вiддiл, а в iнше
не встрява . Пощо? Воно зробиться i без них".
"Наскучило".
Затрiщали лiжка - старшини клалися спати. Один мовив молитву, другий
мовчав. А по хвилинi: "Ти спиш?"
"Нi. Я бачиш нинi нi п'яний, нi тверезий, а тодi мене, звичайно, сон не
береться".
"Мене також нi. Що ти скажеш на того гетьманового небожа, що нинi
при©хав. Його дядько, кажуть, командуватиме цiлою кiнницею".
"Як не вмре".
"А може, вiн цього небожа на сво мiсце прислав".
Войнаровський сiв на лiжку й вухо до стiни притулив.
"Смiйся з того. Хiба ти не чув, що за столом казали?"
"Нi, не чув. Я в костi грав. Кажи, що?"
"Говорять, гетьман непевний чоловiк".
"Як то?"
"А так, що до Карла тягне. Нiбито докази мають у руках".
"Певнi?"
"Бог його зна, чи певнi. Я на власнi вуха чув, як наш одноокий, коли
цей Войнокi..."
"Не Войнокi, а Войнорокi..."
"Коли Войнорокi пiшов на свою квартиру до Меншикова, приставав, щоби
вiн його, того Войнокого..."
"Войнорокого..."
"Щоб вiн Войнорокого заарештував i не пустив, поки не виясниться
справа".
"А Меншиков?"
"Мабуть, послуха , бо не перечив".
"Жаль чоловiка. Такий iнтелiгентний".
"Його хоч би й на герцога, то не сором. Жаль. Але спiм, бо вже пiзно".
Замовкли.
Войнаровський до стiни прикипiв. Не завело його погане прочуття. Дiло,
очевидно, вирiшене. Тому-то Меншиков i запрошував його на довшу гостину. А
не заарештував вiдразу, бо гадав, що й так не втече. Так оста ться одно -
втiкати...
Наслухував хвилину. Нiмцi хропiли. Твердо сплять пiсля нинiшньо©
гулянки.
I Войнаровський встав. Одягнувся, накинув на себе бурку, за пояс всунув
два добрих пiстолi, впевнився, чи не забув грошей, i вiдчинив вiконце до
городу. Повiяло на нього гнилим холодом осiнньо© темно© ночi. Тишина -
тiльки дощ цяпотить.
Квартира була далеко, на передмiстi. На городi стояв його обоз, карету
закотили до яко©сь клунi. Вози понакриванi шкурами. Пiд ними його люди.
Один сто©ть на сторожi.
Войнаровський закликав його по iменi. Козак пiдбiг.
"Менi треба до Борзни, сей час, важне дiло".
"Повозом?"
"Конем. По©деш зi мною".
"Добре, ваша милосте".
"Зна ш тутешнi сторони?"
"Ще й як".
"Як проведеш щасливо, кiнь твiй".
"А сiдло?"
"Цiла збруя твоя".
"Спасибi вашiй милостi. Проведу".
"Але так, щоб московськi вартовi не зупинили".
" х тут нема, бо ми на краю города, поза вартами. А там - про©демо. Бог
ласкав. Нiч темна, дощ. Варти грiються бiля огнищ, здалеку видно".
"Так ©дьмо".
"Зараз?"
"Негайно. Вiзьми два найкращi конi, окульбач i проведи за цвинтар.
Нiкого не треба будити. Я йду наперед. Не барись!"
Козак пустився до коней. Войнаровський завернув його:
"Степових бери, легких, щоб скоро йшли, i гнiдих або чорних, розумi ш?"
"Розумiю. А як збудиться хто?"
"Кажи, що з листом бiжиш. Не говори, що я ©ду".
"З листом? На двох конях?"
"Для скоростi, щоб можна пересiсти".
"Слухаю".
"Дай менi свою шапку, для себе вiзьми в котрогось з товаришiв, мою ткни
в який вiз".
"Будь ласка".
Войнаровський насунув на чоло козацьку шапку, обтулився буркою i побрiв
полями за цвинтар. Не прийшлось довго на вiрного козака ждати. Привiв
коней, сiли, перехрестилися i кинулися в обiйми темно© ночi й широкого
поля.
* * *
Мчали засiяними нивами, грузькими стернями, польовими суголовками,
перетинали шляхи й дороги, рiчки переходили вбрiд, минаючи села, хутори,
мости, щоб не стрiчати людей. (Бува , що раднiше стрiнешся з вовком, як з
чоловiком.)
Прямували в напрямi Борзни.
Козак дiйсно знав добре тутешнi сторони. Як побачили свiтло, що далеко
десь блимало перед ними, то казав, чи це на хуторi свiтиться, чи в
лiсника, чи вартiвники огнища розложили. Не поступали нiде. Добрий кiнь
кiлька годин без вiдпочинку пiде.
Войнаровському зразу причувалося, немов за ними хтось жене. Погоня.
Ставав i надслухував... Тихо... Це лунав вiдгомiн копит ©х власних коней.
Згодом привик до ночi, до бездорiжжя, до ©зди навмання.
Кiлька разiв зайцi перебiгали шлях або птиця зривалася з корчiв.
Спиняли коней, давали ©м вiдсапнути, гладили по шиях i - далi, щоб дальше
вiд Городка, вiд Меншикова, вiд усього, що мало статися i дякувати Боговi
не сталось.
"А що далi?" - питався Войнаровський.
"Що Бог дасть - вiдповiдав собi.Тут уже вороття нема . Треба скорiш
сповiстити дядька, що ворог попав на слiд. Не може дожидатися при©зду
свiтлiйшого.
Завтра, а краще казати нинi, бо то вже недалеко ранку, п'ятниця,
гетьмановi найдальше в суботу треба тiкати з Борзни, до Карла або до
Батурина, де вiн, як того треба буде, зможе замкнутися в твердинi.
Зробить, як схоче, це вже його рiч, моя - сповiстити".
Скорiше! Скорiше!
Дорогами не ©хали радо. При дорогах, бува , засiда ться гультяйство,
втiкачi, горлорiзи, всякий хибкий народ. Кинуть колом коневi попiд ноги
або вигребуть рiв поперек дороги i - пиши пропало. Нелегко двом ©здцям
боротися з цiлою бандою.
Женуть.
Нараз щось засичало в повiтрi, вдарило козака по лицi i вiдскочило.
"Аркан!" - крикнув козак i конем повернув у протилежний бiк. Войнаровський
за ним. Кiлька чорних тiней доганяло ©х, кидало арканом далеко, справно,
але нiч була темна, лив дощ, важко петлю закинути на голову коня або
©здця. Запалили смолоскип на довгiм дрючку, не допомагало. Втiкачi мчали
стрiлою.
"Вiдбiгли ми, милосте ваша. Треба нам повертати вiсьта, понад балку з
озерцем".
Повернули.
Та не до©хали до балки, як козак скочив убiк i свиснув на свого коня.
Побачив бiля балки двох ©здцiв на сивих конях.
"Щастя, що сивi, хоч нiч, а видно".
Летiли як хорти. Бiлi тiнi за ними. х конi притомленi, тамтих свiжi.
Войнаровський озирнувся. Ще трохи i засягне його аркан. Витягнув
пiстоль, i грохот покотився полями. Ще раз, i ще. Крик - бiла тiнь
зупинилася. Друга присунулася до не©.
Войнаровський насунув шапку, поправив бурку, стиснув острогами коня...
Помчали... У БАТУРИН
Гетьман стояв у Борзнi. Не стояв, а лежав, бо з осiнньою негодою
здоров'я його погiршилося. Хвилювався, по ночах не мiг спати, лiкарi
турбувалися ним. Казали, що гетьмановi треба спокою i вiдпочинку, бо вiн
до краю вичерпав сво© сили.
Гетьман, почувши таке, усмiхався. "Добрi лiки, але мiй аптекар не вмi
©х готовити".
Орлик не вiдступав вiд нього. Ще недавно маломовний, беззамiтно
сповняючий накази свого гетьмана, останнiми днями геть вiдмiнився. Думав,
радив, писав скоро, бистро, вправно. Гетьман що лиш тепер пiзнав, якого
доброго писаря ма . Орлик прямо вгадував його думки i, не розпитуючи
багато, сповняв його волю. Разом з небезпекою росла бистрiсть його думки й
енергiя руху.
На довгi розмови не було часу, прийшла пора на дiло, скоре, рiшуче,
добре. З розвiдок i з переловлених язикiв знати було, що i шведи, i
москалi хапаються перейти Десну. Якщо скорiше перейдуть шведи, Мазепi
треба остатися на цiм боцi, щоб сполучитися з ними, коли ж би заносилося
на те, що скорiше перейдуть москалi, тодi козакам нема що дожидати ©х, лиш
перед ними треба поспiшати на той бiк, щоб лиш не бути разом... Пора!
Гетьман нетерпеливо дожидав Бистрицького. Сподiвався, що вiн принесе
новi вiстки про становище шведсько© армi© i про во ннi плани короля Карла
в цей рiшаючий мент.
Бистрицький по©хав до Карла з одним шведським офiцером-полоненим, що
мав йому бути за провiдника й товмача, як увiйдуть у шведськi лiнi©. Цiлий
план цi © небезпечно© мандрiвки був дуже хитро, хоч скоро, придуманий
самим гетьманом, i гетьман не сумнiвався, що вiн вдасться, тим бiльше, що
i Бистрицький, i цей офiцер-полонений - люди меткi й проворнi.
Сподiвання не завели гетьмана. Шведський офiцер остався у Карла, а
Бистрицький в п'ятницю, дня 22 жовтня, прибув щасливо до Борзни.
Його зараз покликали до гетьманського лiжка.