Страница:
козацький вiддiл i заторjхтiла ошклена карета. Мешканцi Жовкви прожогом
метнулися з хат.
"Гетьман ©де! Гетьманi"
Кланялися i повними смутку очима вiдпроваджали карету.
Вiдколи гетьман до Жовкви при©хав, москалi трохи присмирнiли. Мiщани до
гетьмансько© канцелярi© жалуватися ходили, i гетьман уймався за ними.
Декiлька солдатiв таки гостро покарали, вiдрiзуючи вуха й носи або
пропускаючи крiзь вербову алею чи там крiзь шпiцрутени. Якщо жалоби не
допомагали, то за покривдженими жовкiвцями ставали ©х новi знайомi -
козаки. Щонайгiрших пакiсникiв закатруплено за мiстом так, що й дiйти було
годi, хто й коли це зробив.
Тепер жовкiвцi поопускали носи, бо ©х протектор вертав на велику
Укра©ну.
Гетьманський ридван котився на пiвнiч.
Поруч гетьмана сидiв Ломиковський, навпроти Орлик.
Ридван великий i вигiдний, як хата. Дорога нерiвна й болотиста, ридван
хитався на ремiнних пасах i, нiби колиска, колисав ©х до сну.
Ломиковський позiхав, Орлик рукою загулював уста, щоб гетьман не бачив,
що вiн не виспався.
На гетьманi не пiзнати втоми. На його блiдiм обличчi вицвiтали легкi
рум'янцi, в кутиках уст та©лася злобна усмiшка, в очах огники грали.
Як минули останню хату i з садкiв ви©хали на поле, гетьман рукою
показав налiво.
Ломиковський i Орлик зирнули в вiкно. Кiлькасот сажнiв перед ними щось
мрiло, су тилося, шумiло, нiби хмари, нiби дими, нiби лiс двигнувся з
мiсця i йшов. Козацьким очам не важко було пiзнати - вiйсько!
"Бачите, панове?"
"Бачимо, милосте ваша!"
"Москалi з почестями випроваджають мене".
"I Танського полчани з ними".
"Бо Танський до москалiв пристав. Пiдлабузнювався свiтлiйшому, гадав,
що мiд лизати пiде".
"Скушту вiн московського меду! - завважив Ломиковський.- Я тому
Танському здавна не вiрив".
"Чимало таких. Але не гадаю, щоб вiн там велико© слави зажив. Його полк
без дисциплiни. Не знаю, чи втрима його в руках".
"Додадуть 600 москалiв".
"Почесний караул,- i гетьман усмiхнувся.- Хотiв я зразу провчити
Танського i спротивитися. Але, гадаю собi, ма хтось iнший пiд команду
Сiнявського йти, так краще хай його посилають. Бо треба вам знати, хто
такий Сiнявський з Бережан. Пiзнав я чимало тих панiв i мушу сказати, що
Сiнявський не з кращих. Горда i пишна штука, а полководець з нього такий,
як з мене архiмандрит".
"Чому ж то вони таку нараду вашiй милостi роблять?"
"Пита те? Щоб заспоко©ти розгнiваного гетьмана. Дурнi, дурнi! Гадають,
що пiддурять мене... Мазепа обид не забува ".
Через поле в напрямi то© дороги, котрою посувався гетьманський ридван,
скакало два ©здцi. Один - на карому, другий - на гнiдому конi.
Оба в зелених кафтанах з блискучими гудзиками; на ногах високi чоботи,
на головах трикутнi капелюхи. З плечей на кiнськi зади спливали довгi
плащi, наопашки вбранi.
Старший через груди мав голубу ленту св. Андрея, i по тiм здалеку можна
було вгадати, що це свiтлiйший князь Меншиков. Не великий, не товстий, з
гарним, солодко всмiхненим обличчям, здалеку виглядав як хлопчик. Усмiхом
гетьмана вiтав.
Гетьман наказав здержати карету. Вилiз, а за ним Орлик i Ломиковський.
м подали коней. Гетьман ще не вспiв ускочити в сiдло, як до нього
причвалав Меншиков, а за Меншиковим i той другий ©здець, на гнiдому конi.
Цей другий був хлопець лiт 16, високий i худий, з вузькими грудьми,
слаборозвитий. Лице його, над мiру видовжене, з опуклим, нерегулярно
збудованим лобом, виглядало старо й не гармонiзувало з рештою тiла. Жовте,
аж зеленкувате, робило вражiння тяжко схорованого i передчасно зв'яленого.
Довге, темне волосся, обмокле на дощi, безладно спускалося на комiр.
Годi було подумати, що це царевич Олексiй, син Петра i його
престолонаслiдник. Не нагадував батька нi зверхнiм виглядом, нi доведенням
з людьми. Несмiливий, нiби перестрашений, викликував скорше милосердя, нiж
тую пошану, яка належалася будучому носителевi царського вiнця.
Мазепа глянув на царевича i йому зробилося жаль того нещасливого
хлопця. Пригадав собi його трагедiю, добру маму i жорстокого батька.
Батько маму насильно постриг у черницi. Син за мамою тужив. Шукав з нею
стрiчi. За те батько покликав його в Жовкву, щоб покарати.
I гетьман пiдскочив конем до Олексiя. Поздоровив його. Царевич
усмiхнувся якоюсь лагiдною i сумною усмiшкою, вiд котро© оживилося,
вiдмолодiло i покращало його негарне обличчя. Малi i круглi, як у риби,
вуста ворухнулися, хотiли щось сказати, але нараз здавили в собi
невимовленi слова i замовкли.
Царевич побачив, що Меншиков хоче говорити. Меншиков почав:
"Його величество, батюшка, наш наймилостивiший цар i повелитель,
здоровить тебе, гетьмане Iване Степановичу, i бажа тобi щасливо© дороги.
Молить Бога, щоб ти без пригоди вернув додому, де на тебе чекають
великоважнi дiла. Пiд опiку вiдда тобi його величество Олексiя, свого
сина".
"Будь ласка, князю, передай його величеству царевi мою щиру подяку за
його великоцiнну пам'ять та за його добротливi побажання. Якщо Господь Бог
не вiдмовить менi сил i здоров'я, постараюся сповнити завдання, яке
вклада в мене мiй важкий уряд, на славу Бога, на добро народу i на
вдоволення царя. З великою утiхою приймаю до вiдома, що його величество
цар довiрив менi свого сина, котрому я радо послужу як не чим другим, так
сво©м досвiдом старечим".
Кажучи це, гетьман поклонився царевичевi, а той ще раз жалiсливо
всмiхнувся i насилу зважився вимовити одне тiльки "Спасiбо!"
"А тобi, свiтлiйший князю,- говорив гетьман, повертаючись до
Меншикова,- щиро дякую, що потрудився нинi i трудишся не раз ради мо ©
маловажно© для тебе персони. Не знаю, як дякувать тобi!"
Меншиков зрозумiв легку iронiю, що окривалася в тiм комплiментi, але
вдав, нiби вiн гетьмановi слова прийма щиро до серця. Повернув коня i
разом з царевичем, Мазепою, Ломиковським i Орликом пiд'©хав до вiйська,
котре уставилося чотирикутниками на лугах i нивах, не жалуючи нi гарно©
трави, нi зеленого збiжжя, що пропадало пiд кiнськими копитами i пiд
вояцькими чобiтьми.
Козаки стояли по серединi, москалi по боках; ззаду, пiд лiском,
декiлька гармат.
Гетьман глянув i погадав собi: "Беруть наших у клiщi. Гадають цiлу
Укра©ну такими клiщами здавити".
Козаки стояли свобiднiше. Тiльки переднi з них мали одностро©,
темно-синi чемерки i шапки кругло© форми. А там попадалися одяги, рiзного
крою i цвiту. Видно, що полк був недавнiй i не добре ще зорганiзований.
Москалi були в довгих темно-зелених кафтанах з червоними вiдлогами,
однi - в камашах, а iншi - в чоботях високих, добре вимащених. У всiх були
довгi "скалковi фузi©".
З трикутних капелюхiв трьома струминками спливала цюрком дощiвка. Дощ
розмочив муку, котрою вони обсипали були сво довге волосся, i на кафтани
стiкало з нього щось подiбне до рiдкорозчиненого тiста.
Гетьман пере©хав попри фронт i покликав до себе Танського.
"Полковнику Танський!"
"Слухаю вашо© милостi!"
"Пiд чи©м ти регiментом сто©ш?"
Танський здивовано глянув, але подумав хвилину i вiдповiв: "Пiд
регiментом його милостi гетьмана Iвана Степановича Мазепи".
"Пам'ятай же, бо в тебе, як бачиться менi, не дуже крiпка пам'ять!"
Не дожидаючи вiдповiдi, гетьман махнув на прощання булавою, вiйсько
вiдповiло голосним криком, в котрому годi було дослухатися слiв, бо
москалi одне кричали, а козаки iнше, i гетьман, попрощавшись з Меншиковим,
повернув у свою карету.
Меншиков повернув конем до вiйська, а Ломиковський i царевич подались
до того вiддiлу, що супроводжав гетьмана.
Орлик ©хав бiля гетьманово© карети.
"Пилипе,- говорив до нього через вiкно гетьман,- уважай на Олексiя. Я
його навмисне не попросив до сво © карети, хоч дощ i хоч жаль менi, що
змокне хлопчисько".
"Вiн дiйсно нужденне вигляда . Нiби жалi ться кожному: miser et pauper
sum".
"Бачиш? Навiть сином царя невелике-то щастя бути".
Дощ-капусняк накрапав чимраз густiше. Орлик поставив комiр вiд сво ©
довго© непромокаючо© бурки.
"А не запросив я царевича до сво © карети раз тому,- говорив далi
гетьман,- бо знаю, що цар того не любить; вiн хоче, щоб син привикав до
во нних трудiв, а по-друге,- тут Мазепа притишив свiй голос,- бо менi
треба буде повернути незабаром убiк та поступити до одного двора.
Розумi ш?"
"Розумiю, милосте ваша. Значиться, треба робити так, щоб царевич того
не зауважив".
"Не iнакше".
"А якщо вiн спита ться, де подiлася вашо© милостi карета?"
"Так скажеш тодi, що гетьман по©хав iншим трохи дальшим шляхом, але
кращим i для важко© карети певнiшим, i що пiд вечiр нажене вас".
Орлик дивувався, як то скоро й легко приходять гетьмановi усякi викрути
на гадку.
Якраз тодi царевич минав гетьманову карету, бо Меншиков завернув був
його на хвилину з дороги (мабуть, якiсь тайнi iнструкцi© давав).
Мазепа оком знавця обкинув худорляву стать царевича, що творила сильний
контраст до гарного, рослого i здорового коня.
"Пiвтора нещастя,- сказав, похитуючи головою.- Але на конi сидить не
найгiрше. Тiльки, мабуть, йому i байдуже, чи це кiнь, чи корова".
"Царевичевi, мабуть, цiлий свiт байдужий",- потвердив Орлик.
"Того сказати не можна. Вiн тiльки iншими очима дивиться на свiт".
"Це люди з двох iнших планет".
"Але сонце для обох - Росiя".
Орлик задумався. Нараз, повертаючися до гетьмана, сказав:
"У нас багато таких, що свого сонця не бачать".
"Залiнивi,- вiдповiв гетьман,- щоб дивитися на нього. У звiрят, якi в
печерах живуть, заникають очi. Так i в них. Нехай собi сонце свiтить десь
там у полi, ©м до нього байдуже".
Карета перехилилася вбiк i мало не перевернулася. Машталiр здержав
конi. В'©хали у велику баюру.
Гетьман озвався до Орлика:
"Нема нiчого злого, щоб на добре не вийшло. Кажи Ломиковському, хай
бере задню сторожу вперед i хай цiла валка ©де. Нам доведеться польовими
,дорогами об'©здити це прокляте болото. Розумi ш?"
"Розумiю, милосте ваша".
Орлик рушив конем. Гетьманська карета постояла хвилину, а коли цiла
валка, до останнього козака, сховалася в лiсi, машталiр повернув кiньми,
ви©хав на польову дорiжку i пiгнав до села, що лежало в придолинку, помiж
гайками. Перед селом, у великому саду, стояв двiр княгинi Дольсько©.
Веснянi роботи скiнченi, до того дощ, людей не видно було. Гетьманський
ридван котився помiж двiрськими ланами i незамiтно, бiчною брамою, за©хав
перед кам'янi сходи старосвiтського, недбало утриманого двора. Видно,
властителька не дуже то добре хазяйну i зайвого гроша на обнову палати не
ма . "Чи не схоче знов позичити в мене? - погадав собi гетьман.- Га, що ж?
Кум кумi рад... Як попросить, то дам. Сприя менi тая гарна паня".
Гетьмановi хотiлося пiсля побуту в Жовквi, де вiн мало що не кожно©
днини зустрiчався то з царем, то з Меншиковим, то з обома нараз, про iнших
москалiв i не згадуючи, хотiлося йому тепер яку годину-двi побалакати з
гарною i умною княгинею, котра так живо нагадувала йому тую двiрську й
великопанську атмосферу, до яко© вiн вiд дитини привик.
Був це iнший свiт, неподiбний до того, в якому переживав цар i яким
гадав ущасливити сво©х землякiв - i неземлякiв, котрих вiн сподiвався
все-таки зробити колись земляками. Всяке насильство будить у культурнiй
людинi протест i охоту боротися з нею, таку реакцiю почував у собi
гетьман, про полiтичнi його плани навiть не згадуючи. Вони були природним
випливом тi © стихiйно© реакцi©, а заразом скрiпляли ©©.
Без насильства не збуду ш i не перетвориш держави. Це ясно. Насилуй
собi сво©х людей - але яке тобi дiло до нас? Ми ж iнший народ, i
насильство тво над нами стократ гiрше й кари гiднiше, бо воно знуща ться
над нашим почуттям нацiональним. За нами найсвятiше право боронитися, не
перебираючи в способах, як борониться всяка твар в природi, щоб зберегти
свiй рiд i гатунок. Яке дiло Укра©нi, що ти хочеш утворити нову,
московську державу?
Княгиня Дольська розумi тi гадки й почування, вона сприя не лиш
гетьмановi, але й Укра©нi, i тому вiн радо побалака з нею, бо зi сво©ми
все ще бо©ться говорити щиро, все ще не хоче розкрити карт. З Дольською
безпечно.
* * *
На жаль, гетьман завiвся у сво©х сподiваннях.
Двiр був майже пустий. Привiтав його старий служка й попросив до зали,
в якiй гетьман побачив якогось шляхтича, химерного чоловiчка, що,
здавалося, навiть у кунтушi добре ходити не вмiв. Анi вильотiв вправно не
закине, нi вуса не пiдкрутить з фантазi ю, тiльки дурнувате пiдсмiха ться.
"Ваша милiсть, пан гетьман, не пригадують собi мене?" - пита .
Гетьман уважно глянув на шляхтича:
"Не тямлю, щоб я мав при мнiсть стрiчатися з вами".
"А я мав честь бути представленим вашiй ясновельможностi. Я отець
Августин, тринiтарського ордену чернець, вашо© милостi покiрний слуга i
пiднiжок".
"Ви - отець Августин? Нi, жарту те, добродiю. Я вже всiлякий маскарад
видав, але щоби хто мiг перекинутися з умного тринiтарiя в придуркуватого
шляхтича, того я ще не бачив".
Отця Августина нiби хто медом помастив.
"А все ж таки я, simplex servus Dei, не хто другий, лиш отець
Августин",- вiдповiв i подав условлений знак, по якiм про еrrоr in реrsona
i мови не могло бути.
Вiд отця тринiтарiя довiдався гетьман, що княгиня сподiвалася його,
гетьмана, але не нинi, так i по©хала кудись, i що коли б навiть пiсланця
по не© зараз пустити, то що лиш завтра, пiд вечiр, можна би сподiватися
©©. А що гетьман мусiв за яку годину-двi ©хати далi, щоб ще перед нiчкою
наздогнати царевича Олексiя, так треба було i без княгинi прийняти звiт
тринiтарiя з по©здки до короля Карла.
Звiт цей не вiдбiгав далеко вiд того, що привiз Залевський, вони нiби
порозумiлися, щоб виторгувати дещо вiд гетьмана в користь Польщi i
католицизму.
Гетьман дав тринiтарi вi таку саму вiдповiдь, як i Залевському, i
просив його, як тiльки княгиня повернеться, порозумiтися з нею i ще раз
по©хати до Карла.
Чернець дуже уважно вислухав гетьмана, нiби кожне слово його карбував
собi в думцi, а тодi, перепрошуючи i застерiгаючись на всi боки, натякнув,
що по©здка така кошту силу грошей, котрих, на жаль, анi в нього, анi в
княгинi нема :
"Княгиня вже й сво© дорогоцiннi брильянти заставила, i тепер вона
турбу ться, яким би то способом викупити ©х, щоб не пропали".
"Грiш - рiч набута,- вiдповiв гетьман.- Щоб ми здоровi були, для
доброго дiла не пожалi мо м а м о н и".
А в душi погадав собi: яка то сила в тiй марнiй мамонi!
Без не© вiн зданий був би на ласку й неласку царя. Як багато грошей,
тодi й пан хороший, а без гроша дурна i наймудрiша голова.
Чернець згорнув дукати, подякував i запевнив, що в нього тепер друго©
гадки нема , крiм тi © одно©, якби-то найкраще послужити його милостi пану
гетьмановi. Гетьман подякував за тую дбайливу прихильнiсть i просив
поздоровити княгиню.
" © милiсть, княгиня, вельми високо собi цiнить знайомство i
приятельськi стосунки з ясновельможним паном гетьманом, об його душевнiй ф
о р м а ц i © i благородного ума е к с ц е л н т н i й е д у к а ц i © ,
висловлюючися за дно з найбiльшою реверенцi ю".
"Не з бiльшою, нiж я про ©© милiсть, княгиню".
" © милiсть княгиня будуть дуже болiти, що не бачилися з
ясновельможнiстю вашою".
"Не менше болiю я, що не бачив княгинi".
* * *
Гетьман розпрощався, i непочемний шляхтич вiдпровадив його до карети з
тою самою нiбито дурнуватою усмiшкою, з якою перед годиною привiтав його,
а яку звичайно носять на сво©х тупих i безвиразних обличчях пiдупавшi
панки та всiлякi збiднiлi свояки-резiстенти, що тримаються клямок з
пiвмискiв повних на дворах, поки що не цiлком ще пiдупавших i тiльки
повiльно й незамiтно падаючих у низ сво©х високих i добротливих
протекторiв.
"Цей vеnеrаbilis раtеr роль свою гра summa cum laude,- думав гетьман,
вiддаючи себе в обiйми м'яко вистеленого нутра сво © карети.- Такий артист
варт добро© заплати. Нашi ченцi не менше хитрi вiд усяких зу©тiв i
тринiтарi©в, але потрiбно© е д у к а ц i © не мають. Доказ - iсторi©
доносiв на Мазепу". ПО ДОРОЗI
Дорога була безпечна, бо перед ви©здом гетьмана з Жовкви перейшла туди
його передня сторожа i очистила старанно всi ходи й переходи, всi шляхи i
стежки вiд усякого пiдозрiлого й ненадiйного елемента. До того день,
кiлька здорових i добре озбро них гайдукiв - можна було ©хати безпечно.
Дощ уйнявся, веснянi хмари розвiвалися, як дими по битвi, молода зелень
аж хапала за очi.
Гетьман жалував, що не застав княгинi. Все воно краще мати дiло з
панею, нiж з ©© служкою, хоч би навiть з таким хитрим i дотепним, як отсей
тринiтарiй.
Мудра княгиня Дольська! Вмi вона пiдiбрати вiдповiдних людей, грачiв,
не партачiв. Можна бути певним, що ©© посли не пошиються в осли, дiла не
попсують.
Гетьман був рад, що вигляди на новий союз Укра©ни зi Швецi ю прибирали
конкретнi i кориснi форми. Останнiй побут з царем i Меншиковим у Жовквi
впевнив його, що з Москвою не за©деш далi, нiж до чорта в зуби. Петро,
навiть побитий, буде ще для Укра©ни ворогом дуже небезпечним. У нього вже
нинi вiйська поверх сто тисяч (крiм козацтва). Правда, що воно ще не
добре, не рiвня знаменитiй армi© шведськiй, але все ж таки куди краще вiд
давнього, котре анi оружжя доброго не мало, анi бойовим духом не
вiдзначалося. "Нъть попеченiя о томъ, чтобьi непрiятеля убить, одна забота
- какъ бы домой поскоръе",- писав про московське вiйсько московський
чоловiк Посошков. "Дай Богъ великому государю служить, а саблю изъ ноженъ
не вынимать!" - це було бажання пересiчного московського лицаря.
I тепер ще дух московсько© армi© не пiднявся високо, але Петро
переводить реформу, котра згодом i духа зреформу .. Вояка да не земля, а
чоловiк, бойовий вишкiл краща , дисциплiна поправля ться, воруження теж,
мобiлiзацiя справнiша, устрiй "тила" вiдповiднiший. За лiт кiлька у нього
буде 200 тисяч справного i карного, на заграничний лад вишколеного i
зоруженого вiйська. I що тодi станеться з Укра©ною? Що значитимуть супроти
цi © бойово© сили нашi смiливi i хоробрi, але мало карнi полки, котрi
сво©х виборних i всяких других прав нiяк позбутися не хочуть?
Гетьман чув, що це, мабуть, останнiй момент, коли ще можна врятувати
загрожену автономiю Укра©ни, а властиво останки тi ©. Прогавиш цю нагоду -
i вона вдруге не верне. Укра©ну поневолять, а там i винародовлять ©©.
Усi подi©, во ннi й полiтичнi, усякi порахунки, економiчнi й культурнi,
публичнi й особистi, з непереможною силою штовхали Мазепу в обiйми нового
союзника.
Як чоловiк освiчений, i з книжок, i з досвiду вчений, вiн бачив усю
небезпеку такого полiтичного кроку, не запалювався, як молодик, не дурив
себе надто великими сподiваннями, лише обережно, розглядаючись на всi
сторони, йшов вперед до намiчено© цiлi, не зриваючи поки що за собою
мостiв, бо, може, ще доведеться ними назад переходити рiчку.
Глухо й без туркоту котилася його карета по болотистих шляхах Укра©ни,
наздоганяючи гнiдого Олексi вого коня, але сто разiв швидше буяла
гетьманова думка полiтичними дорогами й дипломатичними стежками цiло©
вропи, шукаючи ратунку i захисту для велико© i важко© до переведення
iде©.
Нараз карета стала. Зупинилася також гетьманова думка.
"Що там такого? Нам спiшно!" - спитав гетьман.
Йому вiдповiли, що чоловiк якийсь лежить поперек дороги.
За хвилину побачив крiзь склянi дверi карети, як гайдуки тягнули за
руки й ноги щось подiбне до чоловiка, але так пошарпаного й окервавленого,
що годi було в ньому доглянутися образу й подобi я божого.
Призвича ний у вiйнах до подiбних i до гiрших ще образiв в часi миру не
любив ©х i гидився ними, тому, не гаючись i не зважаючи на болото, вилiз
iз сво © карети i пiдступив до трупа.
По останках одежi впiзнав шведського жовнiра. Головних нарисiв драми не
важко було догадатися. Москалi, а може, й нашi на московськiй службi
провадили туди шведських бранцiв. Як звичайно, знущалися над ними.
Скатованих i знесилених до краю залишали безсердечно на шляху - на поталу
диким звiрям i хижiй птицi. Мабуть, це один iз отих безталанних...
Молодий, фiзично слабо розвитий, з малими руками, походив, мабуть, з
пансько© або iнтелiгентно© родини. Може, який одинак, цiла надiя батька й
мами? Може, ще й тепер балакають про нього, дивляться на квiтучi дерева й,
повертаючись очима на далекий схiд, питаються: "Де вiн тепер, що робить i
коли верне до нас?" А вiн, отсе сподiвання, цей дорогоцiнний предмет
турботи й туги, нiби зужита й до нiчого вже не пригожа ганчiрка, лежить
поперек дороги в болотi i в кровi. Можна його пере©хати возом, стратувати
кiньми, згно©ти - нiхто й словечка не скаже. Це ж - ворог!
Гайдуки витягнули шведа на поле, зложили йому руки навхрест i хотiли
очi хустиною накрити, поручаючи його опiцi вiрлiв-братiв i
вовкiв-сiроманцiв. I це вже самаритянська прислуга, бо такi тепер часи, що
з живими не панькаються багато, а про трупи нема що й казати!
Але гетьман був друго© гадки. Його зворушив трагiчний кiнець невiдомого
лицаря, що з хоробрим сво©м королем пiшов по славу, а зайшов в укра©нське
болото.
"Вирийте яму й поховайте його. Це товариська повиннiсть! Кожного з нас
може такий конець стрiнути".
Швед нiби те вчув i - стрепенувся... Конав чи до притомностi приходив?
Гетьман казав чутити його i забрав з собою.
Щоб там з полiтичного союзу i не вийшло, вiн людський союз заключив iз
шведом.
"Як видужа , може, менi придасться",- погадав собi.
Думки його все ще рiзними шляхами блукали, але в душi впевнений був, що
дiло вирiшене,- колесо нашо© iсторi© повернеться у другий бiк. Годi цю
змiну спинити. Всi сили спричинюють ©©.
Тривожили гетьмана два питання. Як згуртувати козацьке вiйсько,
розкинене по всьому сходу вропи, i яке становище займуть старшини?
Здоганяючи царевича, вiн роздумував над ними.
Вiйська в нього було доволi, щоб, перекидуючи його нагло на бiк Карла,
тим самим вирiшити вiйну. Але ж бiда, що вiйсько це не вкупi i не пiд його
рукою: воно в Биховi, в Польщi, на Волинi, в Казанi, скрiзь. Цар нiби
навмисне вiдрива козацькi полки вiд гетьмана i перемiшу ©х зi сво©ми.
Гетьман повсякчасно тремтить, що вiд нього нових полкiв зажадають i знову
©х пiшлють Бог вiсть куди, аж оставлять його, нiби вождя, без армi©, з
одною тiльки i то, може, нечисленною прибiчною сторожею.
Переходити до Карла з малими силами, а потiм боротися проти сво©х
власних полкiв, котрi вiн залишить на сторонi Петра, наражаючи ©х, з
одного боку, на шведськi кулi, а з другого - на помсту й переслiдування
царя,- це надто прикро, це прямо неможливо для нього.
I Мазепа ще раз розгляда справу, шукаючи якогось виходу. Одинока
можлива розв'язка цього питання-спрямувати вiйну на пiвнiчний захiд i на
Укра©нi дiстати свобiдну руку до концентрацi© вiйська i до переходу.
Так само не вирiшене друге питання - становище старшин. Гетьман зна ,
що не всi вони пiдуть слiпо за ним, здаючись на його розум i характер.
Будуть такi, що в даний мент скажуть: вiльно гетьмановi зрадити царя, так
вiльно й нам зраджувати гетьмана. Вони забудуть, що зрада зрадi не рiвна,
шукатимуть викруту, щоб виправдати себе. Вирiшить це питання не iдея, а
приватна охота не втратити зарiбку.
В осередку того типу старшин явля ться Кочубей.
Гетьман чу , як зловiщо звучить це татарське iм'я. Вiд Кочубе©в
прийдеться ще багато лиха зазнати. Нiчого доброго вiд них вiн не зазнав,
але якщо Любов Хведорiвна загрозить дiлу, о, тодi вiн поступить
безпощадно. Здавить, сторощить, змете...
А Мотря?..
"Бiдна, бiдна Мотря!.."
Гетьманська карета пiд'©здила до якогось села, в котрiм слiдний був
незвичайний рух. Ранком перейшли туди москалi з шведськими бранцями, а пiд
вечiр надтягнув гетьманський вiддiл з царевичем.
Селяни не заспоко©лися ще пiсля першо© гостини, а вже ©м других гостей
доводиться вiтати. Село виснажене до краю, не село, а прямо декiлька
осель, обдертих, поруйнованих, пограбованих, кинених серед шляху на глум i
на знущання долi. Нi затишних садiв, нi свiжо вибiлених стiн, нi гарно
вбраних дiвчат, нi веселих дiтей - все сiре, обдерте, сумне, хоч кругом
так зелено, пахучо i надiйно.
Тiльки липами висаджена алея, поки що сокирою ще не ткнута, показу
напрямок до панського двора. Пиша ться вiн на горбочку серед тiнистого
саду.
Гетьманська карета скручу в липову алею. НЕСПОДIВАНИЙ ГIСТЬ
"Тiточко! Пощо пригадувати минуле? Залишiм це питання. Давайте
турбуватися живим!"
"Не все, що пройшло, те вже й вiдгуло. Не раз минуле вiд теперiшнього
живiше. Я мерцiв не викликую з гробу, про живих нагадую тобi. Вони люблять
тебе, Мотре. Тужать за тобою, добра тобi бажають".
"Хто такий?"
"Хоч би перший Чуйкевич".
"Чуйкевич?" - I Мотря тiльки рукою махнула...
Вони сидiли в городi пiд великою липою, над котрою, нiби невидима
музика, бринiло безлiч комах.
Пополудн було погiдне i тепле, аж душне, тою томлячою весняною
задухою, коли родючу силу землi почува ться так, як нiколи.
"Буйнi сего року трави",- зауважила Мотря.
"I збiжжя, славити Бога, гарнi. Кажуть, давно не було такого врожаю",-
додала Марiя Хведорiвна.
"Де кум, де коровай. Куди там жнива, тiтусю! Ще й веснянi бурi не
прошумiли".
"Вiдверни ©х, Господи, вiд нас! - А подумавши хвилину, Марiя Хведорiвна
запитала: - Не скучно тобi, Мотре?"
"Менi? Чи не скучно? Нi, тiтусю".
"Сидимо вдвiйку, як черницi, безвихiдно й безви©здно. Зимою снiги нас
задувають, весною сади зеленими мурами замикають, свiта божого не бачимо.
Менi-то нiчого, бо я стара, чого менi бiльш захочувати? Але тобi, Мотре!
Тобi якраз пора жити, втiшатися i впиватися насолодою життя".
"Я щастям п'яна, така п'яна, що й протвережуватися не хочу".
"Дуриш себе".
" й-Богу, не дурю, тiтусю. Гляньте, яка кругом краса. Як зелено,
цвiтисто, пахучо. Пригаду ться казка про заворожену царiвну".
"Тiльки царевич не при©жджа , дитино".
"Не викликуйте вовка з лiсу. При©хав би i попсував би менi мiй райок".
"Не вiк так раювати, дитино. Годi Мотрi Кочубе©внi в тому безлюддi до
сиво© коси сидiти. Бачу, тобi все ще Бахмач не вивiтривсь iз голови".
"Не знаю. А невже ж це погано? Ох, коли б ви, тiтусю, знали, як там
гарно було, коли б ви знали!"
"То не починала б тi © розмови, правда?"
"Не по-чи-на-ли б".
"А все ж таки почала я ©© i не раз пiчну, бо жалiю тебе. Жалiю таку
пишну вроду i таку добру душу. Чому ти не ма ш бути щасливою, як другi?"
метнулися з хат.
"Гетьман ©де! Гетьманi"
Кланялися i повними смутку очима вiдпроваджали карету.
Вiдколи гетьман до Жовкви при©хав, москалi трохи присмирнiли. Мiщани до
гетьмансько© канцелярi© жалуватися ходили, i гетьман уймався за ними.
Декiлька солдатiв таки гостро покарали, вiдрiзуючи вуха й носи або
пропускаючи крiзь вербову алею чи там крiзь шпiцрутени. Якщо жалоби не
допомагали, то за покривдженими жовкiвцями ставали ©х новi знайомi -
козаки. Щонайгiрших пакiсникiв закатруплено за мiстом так, що й дiйти було
годi, хто й коли це зробив.
Тепер жовкiвцi поопускали носи, бо ©х протектор вертав на велику
Укра©ну.
Гетьманський ридван котився на пiвнiч.
Поруч гетьмана сидiв Ломиковський, навпроти Орлик.
Ридван великий i вигiдний, як хата. Дорога нерiвна й болотиста, ридван
хитався на ремiнних пасах i, нiби колиска, колисав ©х до сну.
Ломиковський позiхав, Орлик рукою загулював уста, щоб гетьман не бачив,
що вiн не виспався.
На гетьманi не пiзнати втоми. На його блiдiм обличчi вицвiтали легкi
рум'янцi, в кутиках уст та©лася злобна усмiшка, в очах огники грали.
Як минули останню хату i з садкiв ви©хали на поле, гетьман рукою
показав налiво.
Ломиковський i Орлик зирнули в вiкно. Кiлькасот сажнiв перед ними щось
мрiло, су тилося, шумiло, нiби хмари, нiби дими, нiби лiс двигнувся з
мiсця i йшов. Козацьким очам не важко було пiзнати - вiйсько!
"Бачите, панове?"
"Бачимо, милосте ваша!"
"Москалi з почестями випроваджають мене".
"I Танського полчани з ними".
"Бо Танський до москалiв пристав. Пiдлабузнювався свiтлiйшому, гадав,
що мiд лизати пiде".
"Скушту вiн московського меду! - завважив Ломиковський.- Я тому
Танському здавна не вiрив".
"Чимало таких. Але не гадаю, щоб вiн там велико© слави зажив. Його полк
без дисциплiни. Не знаю, чи втрима його в руках".
"Додадуть 600 москалiв".
"Почесний караул,- i гетьман усмiхнувся.- Хотiв я зразу провчити
Танського i спротивитися. Але, гадаю собi, ма хтось iнший пiд команду
Сiнявського йти, так краще хай його посилають. Бо треба вам знати, хто
такий Сiнявський з Бережан. Пiзнав я чимало тих панiв i мушу сказати, що
Сiнявський не з кращих. Горда i пишна штука, а полководець з нього такий,
як з мене архiмандрит".
"Чому ж то вони таку нараду вашiй милостi роблять?"
"Пита те? Щоб заспоко©ти розгнiваного гетьмана. Дурнi, дурнi! Гадають,
що пiддурять мене... Мазепа обид не забува ".
Через поле в напрямi то© дороги, котрою посувався гетьманський ридван,
скакало два ©здцi. Один - на карому, другий - на гнiдому конi.
Оба в зелених кафтанах з блискучими гудзиками; на ногах високi чоботи,
на головах трикутнi капелюхи. З плечей на кiнськi зади спливали довгi
плащi, наопашки вбранi.
Старший через груди мав голубу ленту св. Андрея, i по тiм здалеку можна
було вгадати, що це свiтлiйший князь Меншиков. Не великий, не товстий, з
гарним, солодко всмiхненим обличчям, здалеку виглядав як хлопчик. Усмiхом
гетьмана вiтав.
Гетьман наказав здержати карету. Вилiз, а за ним Орлик i Ломиковський.
м подали коней. Гетьман ще не вспiв ускочити в сiдло, як до нього
причвалав Меншиков, а за Меншиковим i той другий ©здець, на гнiдому конi.
Цей другий був хлопець лiт 16, високий i худий, з вузькими грудьми,
слаборозвитий. Лице його, над мiру видовжене, з опуклим, нерегулярно
збудованим лобом, виглядало старо й не гармонiзувало з рештою тiла. Жовте,
аж зеленкувате, робило вражiння тяжко схорованого i передчасно зв'яленого.
Довге, темне волосся, обмокле на дощi, безладно спускалося на комiр.
Годi було подумати, що це царевич Олексiй, син Петра i його
престолонаслiдник. Не нагадував батька нi зверхнiм виглядом, нi доведенням
з людьми. Несмiливий, нiби перестрашений, викликував скорше милосердя, нiж
тую пошану, яка належалася будучому носителевi царського вiнця.
Мазепа глянув на царевича i йому зробилося жаль того нещасливого
хлопця. Пригадав собi його трагедiю, добру маму i жорстокого батька.
Батько маму насильно постриг у черницi. Син за мамою тужив. Шукав з нею
стрiчi. За те батько покликав його в Жовкву, щоб покарати.
I гетьман пiдскочив конем до Олексiя. Поздоровив його. Царевич
усмiхнувся якоюсь лагiдною i сумною усмiшкою, вiд котро© оживилося,
вiдмолодiло i покращало його негарне обличчя. Малi i круглi, як у риби,
вуста ворухнулися, хотiли щось сказати, але нараз здавили в собi
невимовленi слова i замовкли.
Царевич побачив, що Меншиков хоче говорити. Меншиков почав:
"Його величество, батюшка, наш наймилостивiший цар i повелитель,
здоровить тебе, гетьмане Iване Степановичу, i бажа тобi щасливо© дороги.
Молить Бога, щоб ти без пригоди вернув додому, де на тебе чекають
великоважнi дiла. Пiд опiку вiдда тобi його величество Олексiя, свого
сина".
"Будь ласка, князю, передай його величеству царевi мою щиру подяку за
його великоцiнну пам'ять та за його добротливi побажання. Якщо Господь Бог
не вiдмовить менi сил i здоров'я, постараюся сповнити завдання, яке
вклада в мене мiй важкий уряд, на славу Бога, на добро народу i на
вдоволення царя. З великою утiхою приймаю до вiдома, що його величество
цар довiрив менi свого сина, котрому я радо послужу як не чим другим, так
сво©м досвiдом старечим".
Кажучи це, гетьман поклонився царевичевi, а той ще раз жалiсливо
всмiхнувся i насилу зважився вимовити одне тiльки "Спасiбо!"
"А тобi, свiтлiйший князю,- говорив гетьман, повертаючись до
Меншикова,- щиро дякую, що потрудився нинi i трудишся не раз ради мо ©
маловажно© для тебе персони. Не знаю, як дякувать тобi!"
Меншиков зрозумiв легку iронiю, що окривалася в тiм комплiментi, але
вдав, нiби вiн гетьмановi слова прийма щиро до серця. Повернув коня i
разом з царевичем, Мазепою, Ломиковським i Орликом пiд'©хав до вiйська,
котре уставилося чотирикутниками на лугах i нивах, не жалуючи нi гарно©
трави, нi зеленого збiжжя, що пропадало пiд кiнськими копитами i пiд
вояцькими чобiтьми.
Козаки стояли по серединi, москалi по боках; ззаду, пiд лiском,
декiлька гармат.
Гетьман глянув i погадав собi: "Беруть наших у клiщi. Гадають цiлу
Укра©ну такими клiщами здавити".
Козаки стояли свобiднiше. Тiльки переднi з них мали одностро©,
темно-синi чемерки i шапки кругло© форми. А там попадалися одяги, рiзного
крою i цвiту. Видно, що полк був недавнiй i не добре ще зорганiзований.
Москалi були в довгих темно-зелених кафтанах з червоними вiдлогами,
однi - в камашах, а iншi - в чоботях високих, добре вимащених. У всiх були
довгi "скалковi фузi©".
З трикутних капелюхiв трьома струминками спливала цюрком дощiвка. Дощ
розмочив муку, котрою вони обсипали були сво довге волосся, i на кафтани
стiкало з нього щось подiбне до рiдкорозчиненого тiста.
Гетьман пере©хав попри фронт i покликав до себе Танського.
"Полковнику Танський!"
"Слухаю вашо© милостi!"
"Пiд чи©м ти регiментом сто©ш?"
Танський здивовано глянув, але подумав хвилину i вiдповiв: "Пiд
регiментом його милостi гетьмана Iвана Степановича Мазепи".
"Пам'ятай же, бо в тебе, як бачиться менi, не дуже крiпка пам'ять!"
Не дожидаючи вiдповiдi, гетьман махнув на прощання булавою, вiйсько
вiдповiло голосним криком, в котрому годi було дослухатися слiв, бо
москалi одне кричали, а козаки iнше, i гетьман, попрощавшись з Меншиковим,
повернув у свою карету.
Меншиков повернув конем до вiйська, а Ломиковський i царевич подались
до того вiддiлу, що супроводжав гетьмана.
Орлик ©хав бiля гетьманово© карети.
"Пилипе,- говорив до нього через вiкно гетьман,- уважай на Олексiя. Я
його навмисне не попросив до сво © карети, хоч дощ i хоч жаль менi, що
змокне хлопчисько".
"Вiн дiйсно нужденне вигляда . Нiби жалi ться кожному: miser et pauper
sum".
"Бачиш? Навiть сином царя невелике-то щастя бути".
Дощ-капусняк накрапав чимраз густiше. Орлик поставив комiр вiд сво ©
довго© непромокаючо© бурки.
"А не запросив я царевича до сво © карети раз тому,- говорив далi
гетьман,- бо знаю, що цар того не любить; вiн хоче, щоб син привикав до
во нних трудiв, а по-друге,- тут Мазепа притишив свiй голос,- бо менi
треба буде повернути незабаром убiк та поступити до одного двора.
Розумi ш?"
"Розумiю, милосте ваша. Значиться, треба робити так, щоб царевич того
не зауважив".
"Не iнакше".
"А якщо вiн спита ться, де подiлася вашо© милостi карета?"
"Так скажеш тодi, що гетьман по©хав iншим трохи дальшим шляхом, але
кращим i для важко© карети певнiшим, i що пiд вечiр нажене вас".
Орлик дивувався, як то скоро й легко приходять гетьмановi усякi викрути
на гадку.
Якраз тодi царевич минав гетьманову карету, бо Меншиков завернув був
його на хвилину з дороги (мабуть, якiсь тайнi iнструкцi© давав).
Мазепа оком знавця обкинув худорляву стать царевича, що творила сильний
контраст до гарного, рослого i здорового коня.
"Пiвтора нещастя,- сказав, похитуючи головою.- Але на конi сидить не
найгiрше. Тiльки, мабуть, йому i байдуже, чи це кiнь, чи корова".
"Царевичевi, мабуть, цiлий свiт байдужий",- потвердив Орлик.
"Того сказати не можна. Вiн тiльки iншими очима дивиться на свiт".
"Це люди з двох iнших планет".
"Але сонце для обох - Росiя".
Орлик задумався. Нараз, повертаючися до гетьмана, сказав:
"У нас багато таких, що свого сонця не бачать".
"Залiнивi,- вiдповiв гетьман,- щоб дивитися на нього. У звiрят, якi в
печерах живуть, заникають очi. Так i в них. Нехай собi сонце свiтить десь
там у полi, ©м до нього байдуже".
Карета перехилилася вбiк i мало не перевернулася. Машталiр здержав
конi. В'©хали у велику баюру.
Гетьман озвався до Орлика:
"Нема нiчого злого, щоб на добре не вийшло. Кажи Ломиковському, хай
бере задню сторожу вперед i хай цiла валка ©де. Нам доведеться польовими
,дорогами об'©здити це прокляте болото. Розумi ш?"
"Розумiю, милосте ваша".
Орлик рушив конем. Гетьманська карета постояла хвилину, а коли цiла
валка, до останнього козака, сховалася в лiсi, машталiр повернув кiньми,
ви©хав на польову дорiжку i пiгнав до села, що лежало в придолинку, помiж
гайками. Перед селом, у великому саду, стояв двiр княгинi Дольсько©.
Веснянi роботи скiнченi, до того дощ, людей не видно було. Гетьманський
ридван котився помiж двiрськими ланами i незамiтно, бiчною брамою, за©хав
перед кам'янi сходи старосвiтського, недбало утриманого двора. Видно,
властителька не дуже то добре хазяйну i зайвого гроша на обнову палати не
ма . "Чи не схоче знов позичити в мене? - погадав собi гетьман.- Га, що ж?
Кум кумi рад... Як попросить, то дам. Сприя менi тая гарна паня".
Гетьмановi хотiлося пiсля побуту в Жовквi, де вiн мало що не кожно©
днини зустрiчався то з царем, то з Меншиковим, то з обома нараз, про iнших
москалiв i не згадуючи, хотiлося йому тепер яку годину-двi побалакати з
гарною i умною княгинею, котра так живо нагадувала йому тую двiрську й
великопанську атмосферу, до яко© вiн вiд дитини привик.
Був це iнший свiт, неподiбний до того, в якому переживав цар i яким
гадав ущасливити сво©х землякiв - i неземлякiв, котрих вiн сподiвався
все-таки зробити колись земляками. Всяке насильство будить у культурнiй
людинi протест i охоту боротися з нею, таку реакцiю почував у собi
гетьман, про полiтичнi його плани навiть не згадуючи. Вони були природним
випливом тi © стихiйно© реакцi©, а заразом скрiпляли ©©.
Без насильства не збуду ш i не перетвориш держави. Це ясно. Насилуй
собi сво©х людей - але яке тобi дiло до нас? Ми ж iнший народ, i
насильство тво над нами стократ гiрше й кари гiднiше, бо воно знуща ться
над нашим почуттям нацiональним. За нами найсвятiше право боронитися, не
перебираючи в способах, як борониться всяка твар в природi, щоб зберегти
свiй рiд i гатунок. Яке дiло Укра©нi, що ти хочеш утворити нову,
московську державу?
Княгиня Дольська розумi тi гадки й почування, вона сприя не лиш
гетьмановi, але й Укра©нi, i тому вiн радо побалака з нею, бо зi сво©ми
все ще бо©ться говорити щиро, все ще не хоче розкрити карт. З Дольською
безпечно.
* * *
На жаль, гетьман завiвся у сво©х сподiваннях.
Двiр був майже пустий. Привiтав його старий служка й попросив до зали,
в якiй гетьман побачив якогось шляхтича, химерного чоловiчка, що,
здавалося, навiть у кунтушi добре ходити не вмiв. Анi вильотiв вправно не
закине, нi вуса не пiдкрутить з фантазi ю, тiльки дурнувате пiдсмiха ться.
"Ваша милiсть, пан гетьман, не пригадують собi мене?" - пита .
Гетьман уважно глянув на шляхтича:
"Не тямлю, щоб я мав при мнiсть стрiчатися з вами".
"А я мав честь бути представленим вашiй ясновельможностi. Я отець
Августин, тринiтарського ордену чернець, вашо© милостi покiрний слуга i
пiднiжок".
"Ви - отець Августин? Нi, жарту те, добродiю. Я вже всiлякий маскарад
видав, але щоби хто мiг перекинутися з умного тринiтарiя в придуркуватого
шляхтича, того я ще не бачив".
Отця Августина нiби хто медом помастив.
"А все ж таки я, simplex servus Dei, не хто другий, лиш отець
Августин",- вiдповiв i подав условлений знак, по якiм про еrrоr in реrsona
i мови не могло бути.
Вiд отця тринiтарiя довiдався гетьман, що княгиня сподiвалася його,
гетьмана, але не нинi, так i по©хала кудись, i що коли б навiть пiсланця
по не© зараз пустити, то що лиш завтра, пiд вечiр, можна би сподiватися
©©. А що гетьман мусiв за яку годину-двi ©хати далi, щоб ще перед нiчкою
наздогнати царевича Олексiя, так треба було i без княгинi прийняти звiт
тринiтарiя з по©здки до короля Карла.
Звiт цей не вiдбiгав далеко вiд того, що привiз Залевський, вони нiби
порозумiлися, щоб виторгувати дещо вiд гетьмана в користь Польщi i
католицизму.
Гетьман дав тринiтарi вi таку саму вiдповiдь, як i Залевському, i
просив його, як тiльки княгиня повернеться, порозумiтися з нею i ще раз
по©хати до Карла.
Чернець дуже уважно вислухав гетьмана, нiби кожне слово його карбував
собi в думцi, а тодi, перепрошуючи i застерiгаючись на всi боки, натякнув,
що по©здка така кошту силу грошей, котрих, на жаль, анi в нього, анi в
княгинi нема :
"Княгиня вже й сво© дорогоцiннi брильянти заставила, i тепер вона
турбу ться, яким би то способом викупити ©х, щоб не пропали".
"Грiш - рiч набута,- вiдповiв гетьман.- Щоб ми здоровi були, для
доброго дiла не пожалi мо м а м о н и".
А в душi погадав собi: яка то сила в тiй марнiй мамонi!
Без не© вiн зданий був би на ласку й неласку царя. Як багато грошей,
тодi й пан хороший, а без гроша дурна i наймудрiша голова.
Чернець згорнув дукати, подякував i запевнив, що в нього тепер друго©
гадки нема , крiм тi © одно©, якби-то найкраще послужити його милостi пану
гетьмановi. Гетьман подякував за тую дбайливу прихильнiсть i просив
поздоровити княгиню.
" © милiсть, княгиня, вельми високо собi цiнить знайомство i
приятельськi стосунки з ясновельможним паном гетьманом, об його душевнiй ф
о р м а ц i © i благородного ума е к с ц е л н т н i й е д у к а ц i © ,
висловлюючися за дно з найбiльшою реверенцi ю".
"Не з бiльшою, нiж я про ©© милiсть, княгиню".
" © милiсть княгиня будуть дуже болiти, що не бачилися з
ясновельможнiстю вашою".
"Не менше болiю я, що не бачив княгинi".
* * *
Гетьман розпрощався, i непочемний шляхтич вiдпровадив його до карети з
тою самою нiбито дурнуватою усмiшкою, з якою перед годиною привiтав його,
а яку звичайно носять на сво©х тупих i безвиразних обличчях пiдупавшi
панки та всiлякi збiднiлi свояки-резiстенти, що тримаються клямок з
пiвмискiв повних на дворах, поки що не цiлком ще пiдупавших i тiльки
повiльно й незамiтно падаючих у низ сво©х високих i добротливих
протекторiв.
"Цей vеnеrаbilis раtеr роль свою гра summa cum laude,- думав гетьман,
вiддаючи себе в обiйми м'яко вистеленого нутра сво © карети.- Такий артист
варт добро© заплати. Нашi ченцi не менше хитрi вiд усяких зу©тiв i
тринiтарi©в, але потрiбно© е д у к а ц i © не мають. Доказ - iсторi©
доносiв на Мазепу". ПО ДОРОЗI
Дорога була безпечна, бо перед ви©здом гетьмана з Жовкви перейшла туди
його передня сторожа i очистила старанно всi ходи й переходи, всi шляхи i
стежки вiд усякого пiдозрiлого й ненадiйного елемента. До того день,
кiлька здорових i добре озбро них гайдукiв - можна було ©хати безпечно.
Дощ уйнявся, веснянi хмари розвiвалися, як дими по битвi, молода зелень
аж хапала за очi.
Гетьман жалував, що не застав княгинi. Все воно краще мати дiло з
панею, нiж з ©© служкою, хоч би навiть з таким хитрим i дотепним, як отсей
тринiтарiй.
Мудра княгиня Дольська! Вмi вона пiдiбрати вiдповiдних людей, грачiв,
не партачiв. Можна бути певним, що ©© посли не пошиються в осли, дiла не
попсують.
Гетьман був рад, що вигляди на новий союз Укра©ни зi Швецi ю прибирали
конкретнi i кориснi форми. Останнiй побут з царем i Меншиковим у Жовквi
впевнив його, що з Москвою не за©деш далi, нiж до чорта в зуби. Петро,
навiть побитий, буде ще для Укра©ни ворогом дуже небезпечним. У нього вже
нинi вiйська поверх сто тисяч (крiм козацтва). Правда, що воно ще не
добре, не рiвня знаменитiй армi© шведськiй, але все ж таки куди краще вiд
давнього, котре анi оружжя доброго не мало, анi бойовим духом не
вiдзначалося. "Нъть попеченiя о томъ, чтобьi непрiятеля убить, одна забота
- какъ бы домой поскоръе",- писав про московське вiйсько московський
чоловiк Посошков. "Дай Богъ великому государю служить, а саблю изъ ноженъ
не вынимать!" - це було бажання пересiчного московського лицаря.
I тепер ще дух московсько© армi© не пiднявся високо, але Петро
переводить реформу, котра згодом i духа зреформу .. Вояка да не земля, а
чоловiк, бойовий вишкiл краща , дисциплiна поправля ться, воруження теж,
мобiлiзацiя справнiша, устрiй "тила" вiдповiднiший. За лiт кiлька у нього
буде 200 тисяч справного i карного, на заграничний лад вишколеного i
зоруженого вiйська. I що тодi станеться з Укра©ною? Що значитимуть супроти
цi © бойово© сили нашi смiливi i хоробрi, але мало карнi полки, котрi
сво©х виборних i всяких других прав нiяк позбутися не хочуть?
Гетьман чув, що це, мабуть, останнiй момент, коли ще можна врятувати
загрожену автономiю Укра©ни, а властиво останки тi ©. Прогавиш цю нагоду -
i вона вдруге не верне. Укра©ну поневолять, а там i винародовлять ©©.
Усi подi©, во ннi й полiтичнi, усякi порахунки, економiчнi й культурнi,
публичнi й особистi, з непереможною силою штовхали Мазепу в обiйми нового
союзника.
Як чоловiк освiчений, i з книжок, i з досвiду вчений, вiн бачив усю
небезпеку такого полiтичного кроку, не запалювався, як молодик, не дурив
себе надто великими сподiваннями, лише обережно, розглядаючись на всi
сторони, йшов вперед до намiчено© цiлi, не зриваючи поки що за собою
мостiв, бо, може, ще доведеться ними назад переходити рiчку.
Глухо й без туркоту котилася його карета по болотистих шляхах Укра©ни,
наздоганяючи гнiдого Олексi вого коня, але сто разiв швидше буяла
гетьманова думка полiтичними дорогами й дипломатичними стежками цiло©
вропи, шукаючи ратунку i захисту для велико© i важко© до переведення
iде©.
Нараз карета стала. Зупинилася також гетьманова думка.
"Що там такого? Нам спiшно!" - спитав гетьман.
Йому вiдповiли, що чоловiк якийсь лежить поперек дороги.
За хвилину побачив крiзь склянi дверi карети, як гайдуки тягнули за
руки й ноги щось подiбне до чоловiка, але так пошарпаного й окервавленого,
що годi було в ньому доглянутися образу й подобi я божого.
Призвича ний у вiйнах до подiбних i до гiрших ще образiв в часi миру не
любив ©х i гидився ними, тому, не гаючись i не зважаючи на болото, вилiз
iз сво © карети i пiдступив до трупа.
По останках одежi впiзнав шведського жовнiра. Головних нарисiв драми не
важко було догадатися. Москалi, а може, й нашi на московськiй службi
провадили туди шведських бранцiв. Як звичайно, знущалися над ними.
Скатованих i знесилених до краю залишали безсердечно на шляху - на поталу
диким звiрям i хижiй птицi. Мабуть, це один iз отих безталанних...
Молодий, фiзично слабо розвитий, з малими руками, походив, мабуть, з
пансько© або iнтелiгентно© родини. Може, який одинак, цiла надiя батька й
мами? Може, ще й тепер балакають про нього, дивляться на квiтучi дерева й,
повертаючись очима на далекий схiд, питаються: "Де вiн тепер, що робить i
коли верне до нас?" А вiн, отсе сподiвання, цей дорогоцiнний предмет
турботи й туги, нiби зужита й до нiчого вже не пригожа ганчiрка, лежить
поперек дороги в болотi i в кровi. Можна його пере©хати возом, стратувати
кiньми, згно©ти - нiхто й словечка не скаже. Це ж - ворог!
Гайдуки витягнули шведа на поле, зложили йому руки навхрест i хотiли
очi хустиною накрити, поручаючи його опiцi вiрлiв-братiв i
вовкiв-сiроманцiв. I це вже самаритянська прислуга, бо такi тепер часи, що
з живими не панькаються багато, а про трупи нема що й казати!
Але гетьман був друго© гадки. Його зворушив трагiчний кiнець невiдомого
лицаря, що з хоробрим сво©м королем пiшов по славу, а зайшов в укра©нське
болото.
"Вирийте яму й поховайте його. Це товариська повиннiсть! Кожного з нас
може такий конець стрiнути".
Швед нiби те вчув i - стрепенувся... Конав чи до притомностi приходив?
Гетьман казав чутити його i забрав з собою.
Щоб там з полiтичного союзу i не вийшло, вiн людський союз заключив iз
шведом.
"Як видужа , може, менi придасться",- погадав собi.
Думки його все ще рiзними шляхами блукали, але в душi впевнений був, що
дiло вирiшене,- колесо нашо© iсторi© повернеться у другий бiк. Годi цю
змiну спинити. Всi сили спричинюють ©©.
Тривожили гетьмана два питання. Як згуртувати козацьке вiйсько,
розкинене по всьому сходу вропи, i яке становище займуть старшини?
Здоганяючи царевича, вiн роздумував над ними.
Вiйська в нього було доволi, щоб, перекидуючи його нагло на бiк Карла,
тим самим вирiшити вiйну. Але ж бiда, що вiйсько це не вкупi i не пiд його
рукою: воно в Биховi, в Польщi, на Волинi, в Казанi, скрiзь. Цар нiби
навмисне вiдрива козацькi полки вiд гетьмана i перемiшу ©х зi сво©ми.
Гетьман повсякчасно тремтить, що вiд нього нових полкiв зажадають i знову
©х пiшлють Бог вiсть куди, аж оставлять його, нiби вождя, без армi©, з
одною тiльки i то, може, нечисленною прибiчною сторожею.
Переходити до Карла з малими силами, а потiм боротися проти сво©х
власних полкiв, котрi вiн залишить на сторонi Петра, наражаючи ©х, з
одного боку, на шведськi кулi, а з другого - на помсту й переслiдування
царя,- це надто прикро, це прямо неможливо для нього.
I Мазепа ще раз розгляда справу, шукаючи якогось виходу. Одинока
можлива розв'язка цього питання-спрямувати вiйну на пiвнiчний захiд i на
Укра©нi дiстати свобiдну руку до концентрацi© вiйська i до переходу.
Так само не вирiшене друге питання - становище старшин. Гетьман зна ,
що не всi вони пiдуть слiпо за ним, здаючись на його розум i характер.
Будуть такi, що в даний мент скажуть: вiльно гетьмановi зрадити царя, так
вiльно й нам зраджувати гетьмана. Вони забудуть, що зрада зрадi не рiвна,
шукатимуть викруту, щоб виправдати себе. Вирiшить це питання не iдея, а
приватна охота не втратити зарiбку.
В осередку того типу старшин явля ться Кочубей.
Гетьман чу , як зловiщо звучить це татарське iм'я. Вiд Кочубе©в
прийдеться ще багато лиха зазнати. Нiчого доброго вiд них вiн не зазнав,
але якщо Любов Хведорiвна загрозить дiлу, о, тодi вiн поступить
безпощадно. Здавить, сторощить, змете...
А Мотря?..
"Бiдна, бiдна Мотря!.."
Гетьманська карета пiд'©здила до якогось села, в котрiм слiдний був
незвичайний рух. Ранком перейшли туди москалi з шведськими бранцями, а пiд
вечiр надтягнув гетьманський вiддiл з царевичем.
Селяни не заспоко©лися ще пiсля першо© гостини, а вже ©м других гостей
доводиться вiтати. Село виснажене до краю, не село, а прямо декiлька
осель, обдертих, поруйнованих, пограбованих, кинених серед шляху на глум i
на знущання долi. Нi затишних садiв, нi свiжо вибiлених стiн, нi гарно
вбраних дiвчат, нi веселих дiтей - все сiре, обдерте, сумне, хоч кругом
так зелено, пахучо i надiйно.
Тiльки липами висаджена алея, поки що сокирою ще не ткнута, показу
напрямок до панського двора. Пиша ться вiн на горбочку серед тiнистого
саду.
Гетьманська карета скручу в липову алею. НЕСПОДIВАНИЙ ГIСТЬ
"Тiточко! Пощо пригадувати минуле? Залишiм це питання. Давайте
турбуватися живим!"
"Не все, що пройшло, те вже й вiдгуло. Не раз минуле вiд теперiшнього
живiше. Я мерцiв не викликую з гробу, про живих нагадую тобi. Вони люблять
тебе, Мотре. Тужать за тобою, добра тобi бажають".
"Хто такий?"
"Хоч би перший Чуйкевич".
"Чуйкевич?" - I Мотря тiльки рукою махнула...
Вони сидiли в городi пiд великою липою, над котрою, нiби невидима
музика, бринiло безлiч комах.
Пополудн було погiдне i тепле, аж душне, тою томлячою весняною
задухою, коли родючу силу землi почува ться так, як нiколи.
"Буйнi сего року трави",- зауважила Мотря.
"I збiжжя, славити Бога, гарнi. Кажуть, давно не було такого врожаю",-
додала Марiя Хведорiвна.
"Де кум, де коровай. Куди там жнива, тiтусю! Ще й веснянi бурi не
прошумiли".
"Вiдверни ©х, Господи, вiд нас! - А подумавши хвилину, Марiя Хведорiвна
запитала: - Не скучно тобi, Мотре?"
"Менi? Чи не скучно? Нi, тiтусю".
"Сидимо вдвiйку, як черницi, безвихiдно й безви©здно. Зимою снiги нас
задувають, весною сади зеленими мурами замикають, свiта божого не бачимо.
Менi-то нiчого, бо я стара, чого менi бiльш захочувати? Але тобi, Мотре!
Тобi якраз пора жити, втiшатися i впиватися насолодою життя".
"Я щастям п'яна, така п'яна, що й протвережуватися не хочу".
"Дуриш себе".
" й-Богу, не дурю, тiтусю. Гляньте, яка кругом краса. Як зелено,
цвiтисто, пахучо. Пригаду ться казка про заворожену царiвну".
"Тiльки царевич не при©жджа , дитино".
"Не викликуйте вовка з лiсу. При©хав би i попсував би менi мiй райок".
"Не вiк так раювати, дитино. Годi Мотрi Кочубе©внi в тому безлюддi до
сиво© коси сидiти. Бачу, тобi все ще Бахмач не вивiтривсь iз голови".
"Не знаю. А невже ж це погано? Ох, коли б ви, тiтусю, знали, як там
гарно було, коли б ви знали!"
"То не починала б тi © розмови, правда?"
"Не по-чи-на-ли б".
"А все ж таки почала я ©© i не раз пiчну, бо жалiю тебе. Жалiю таку
пишну вроду i таку добру душу. Чому ти не ма ш бути щасливою, як другi?"