Страница:
Так звичайно робили царi, виходячи з того заложення, що гетьман радиться
сво©х старшин i тому вони вкупi з ним мають вiдповiдати. Нi одного з них
не було б нинi на свiтi... А жiнки ©х, а дiти? Чи не подумав об тiм
Кочубей? Не тiльки думав, а може, й хотiв. Вiн i його дружина, горда Любов
Хведорiвна. Помилувати Кочубея, значиться, i на будуче виставляти себе i
дiло на нову небезпеку. Хто раз ступив на таку дорогу, той не заверне з
не©. Доносив царевi, побiжить з доносом до короля. Натура вовка до лiса
тягне.
Довго думали старшини.
Гетьман нiби заснув.
Нiхто не догадувався про його гадки, його важку боротьбу мiж розумом i
серцем.
Серце пригадувало Мотрю, розум казав покiнчити раз iз Кочубе м. Поки
його, поти й небезпеки. Що значить донощик Кочубей супроти дiла, на котре
рiшився гетьман!.. Хай гине!.. "Спасай його!" - благав голос, що нагадував
Ковалiвку, Бахмач, останню любов, як останнiй погiдний день осiннiй.
Не мiг рiшитися, рiшення вiддав старшинам.
"Що менi робити з Iскрою i Кочубе м? Порадьте, кажiть! Як скажете, так
i буде".
Питання заскочило старшин.
Зеленський: "Ма мо ©х судити?"
Горленко: "Нiби так, тайним, товариським судом".
А Ломиковський: "Треба виконати присуд".
"Конче?" - спитав гетьман.
"Так".
"Чому?"
"Бо не виконати не можна".
"Але можна зробити так, щоб i виконувати не було на кiм".
"А як знов до москалiв пiдуть? Чому ж не втiкали, заки ©х арештовано?
Мали час. В Осипова протекцi© шукали. Берiм таке. Ми переходимо до шведiв,
Кочубей та Iскра остаються на Укра©нi i - трiумфують. Цар нагороджу ©х,
вони все до сво©х рук прибирають. Подумати тiльки, що станеться тодi з
родинами й ма тками близьких тобi людей".
"А з во нного боку,- почав Горленко,- ще гiрше. Залишиться таких два
визначних старшини як Iскра й Кочубей. Кочубей зна всi ходи й переходи,
всi нашi секрети. Пiдiймуть народ проти тебе, зчиниться нова домашня
вiйна. Годi милувати ©х".
"Не знаю,- вiдповiв гетьман,- чи цар менi ©х до помилування предложить.
Мабуть, нi. Мав би милувати, помилував би сам. Цар тiльки присуд виконати
велить тут для бiльшого постраху, щоб нiхто на гетьмана доносити не
важивсь".
"Отож-то i ! - пiдхопив Ломиковський.- Кара на Iскру й Кочубея пiднесе
авторитет гетьмана в очах старшин i народу. Може, це i здержить не одного
вiд подiбного кроку. Будуть боятися. А пустиш чи дозволиш виховзнутися ©м
з-пiд меча Фемiди, так скажуть: "Можна доносити на гетьмана. Не кара ".
Гетьман бився з гадками. Пригадувася йому Пилат i вмивання рук. Не
хотiв того. Шукав яко©сь розв'язки. "А коли б я здержав екзекуцiю i вiд
себе царя о помилування просив, як гада те, панове?"
Ломиковський стояв на сво©м: "Того нiяк не годиться робити. Цар може
наново розглядати дiло, може й нас покликати на суд, а в першу чергу -
Апостола. Не знаю, чи видержить хто катування московськi, а говорити на
муках тепер що".
"Це правда, тепер що зiзнавати",притакували старшини.
"А винен же Кочубей чи нi?" - спитав нараз гетьман.
"Перед царем - нi, перед Укра©ною - так".
"Щоб придобритися царевi, зраджував нашi тайни".
"Свого гетьмана продавав".
"Давнього товариша й добродiя".
"Що, дякуючи йому, дiйшов до ма ткiв i значiння".
"Треба раз покiнчити це дiло".
"Треба".
"Треба".
Всi притакували, один Орлик мовчав.
"А твоя гадка яка?" - спитав його гетьман.
"Моя рiч, ваша милосте, писати. Хай говорять старшi".
Гетьман глянув на свого писаря з-пiд ока.
"Молися. Пилипе, яко хощет Господь, да устро©т".
Орлик очi опустив.
* * *
Гетьман вiдпустив старшин i залишився сам. "Значиться, треба покарати.
Важко".
Нараз пригадав собi Чуйкевича. Не слiд, щоб вiн був у таборi. Вiн же
Кочубе©в зять. Казав покликати його.
* * *
"Ти не жiнка, а козак. Не потребую та©ти перед тобою правди. З тестем
тво©м погано дiло сто©ть. Цар хоче скарати його на горло. Присуду я ще не
читав. Може, вiн i не такий то жорстокий, Бог ласкав".
Чуйкевич мовчав. Дивився перед себе. Гетьман глянув на нього i
продовжив: "Тесть твiй завинив. Не передi мною, а перед справою. Доносом
сво©м мiг на цiлий край стягнути велику бiду, мiг попсувати всi нашi
сподiвання".
"Мiг",- потвердив Чуйкевич.
"Жаль менi тебе. Хоч вчинок тестя на зятя нiяко© тiнi не кине, а все ж
таки прикро, бо це тесть. Розумiю i спiвчуваю тобi".
Гетьман подав Чуйкевичевi руку: "Ще бiльше жаль менi тво © дружини. Це
ж донька, котра все ж таки батька свого любила. Не треба ©© саму в такому
горю оставляти. дь у Батурин, розважай, потiшай, крiпи. Скажи, що гетьман
жалi Мотрю Василiвну i спiвчува ©© горю, але, бачить Бог,- для
загального добра треба завдати гвалт сво©м почуттям особистим".
Чуйкевич поклонився.
" дь тодi зараз, таки нинi. Вiзьмеш козакiв, десяткiв два, батуринцiв.
Дорога не близька, поспiшай. Ломиковському скажу, щоб вирядив тебе".
А помовчавши хвилину: "В Батуринi маю для тебе роботу. Слухай!"
"Слухаю милостi вашо©".
"Батурин резиденцiя наша. У вiйнi всяко з резиденцiями бува . Вони в
першу чергу виставленi на небезпеку. Там усякого мого добра чимало. Дам
тобi повновласть порядкувати ним. Що можна добре в землю зарити або
замурувати, зарий i замуруй, що нi - приладь, щоб скоро можна на палуби
покласти. Опiцi Божiй поручаю тебе".
Гетьман пригорнув Чуйкевича до груди. Той чув, як щось здавило його за
горло, запекло в очах.
Насилу здержуючи сльози, вибiг з шатра.
Гетьман проводжав його очима.
"Так воно, так! Терплять невиннi люди. Жаль такого доброго козака.
Пильний i терпеливий. Не висува ться вперед, не жада для себе багато.
Таким найгiрше на свiтi. За те нагородив його Бог тим, чого другим
вiдмовив,- Мотрею. Терпить за себе i за не©, бо любить ©©. Тяжко йому. А
невже ж менi легко?"
Гетьман подзвонив за чурою.
"Подати менi коня!"
"Хто по©де ще?"
"Два чергових старшини i ти. Бiльше нiхто".
* * *
Гетьман об'©хав табiр i повернув на польову дорогу. Пустив свого сивого
вперед. Оподалiк ©хали старшини i чура.
Хвилювала степова трава, пахли квiти, сонце пекло.
Гетьман довго не вертав до табору.
В
БАТУРИНI
Чуйкевич ©хав i думав про Мотрю. Знав, що вона вернула з прощi i з
хутора пере©хала в Батурин у батькiв двiр, на котрому декiлька свiтлиць
вiдведено для молодого подружжя. В другому дворi жила Любов Хведорiвна,
вiдокремлено, як покутниця.
Бiля не© була лише одна людина з прислуги, варта не допуска нiкого,
можна собi уявити, що дi ться в душi тi © гордо© жiнки.
Чуйкевич не жалiв тещi. Багато нагрiшила. Тестя жаль було, слабий, дав
намовити себе до злого.
"Що робить Мотря?"
Не так то давно розлучився з нею, а зда ться,- роки, не зазнав ©©
ласки, а тужить, як за коханкою, не жалувала його, а вiн вiддав би тепер
половину свого життя, щоб облегшити ©© горе.
"Що робить Мотря?" I на тую згадку принаглював коня. Козаки-батуринцi
насилу поспiшали за ним. Нiде не спинялися довго. Спочивали стiльки, щоб
не за©хати коней. Добрий кiнь - рiч дорога. А ще в час вiйни.
На останньому нiчлiгу снилася Чуйкевичевi Мотря. Нищим роздавала грошi.
З пiднесеною головою, горда.
Такою на сво превелике диво вiн i застав ©©.
Стрiнулися в городi, як тодi, в Ковалiвцi, коли з листом вiд гетьмана
при©хав.
Не дзвонили пiльнi дзвiнки, не цвiла дiвина, стара няня не шкандибала в
поко©, пiдпираючися костуром.
Мотря, почувши тупiт кiнських копит, пустилася до брами.
Зiскочив з сiдла, пiдбiг, пригорнув до себе.
Усмiхнулася усмiхом сумовитим.
"Ти звiдки тут узявся?"
"Гетьман прислав". "
"Гетьман? По що?"
"Невже ж не рада, що при©хав?"
"Рада, але по що вiн тебе прислав? В канцелярi© тепер багато роботи".
"Бiльше нiж сил i часу. Але i в Батуринi не сидiтиму даром".
"Сподiваюся".
Прямували до оброслого виноградом ганку, i Чуйкевич розказував сво©й
дружинi, по що його гетьман прислав.
"Видно, нiчого доброго Батуриновi сподiватися".
"Звичайно, вiйна, а це столиця".
"Так я собi й гадала. Зна ш, батуринцi начеб щось прочували,
готовляться. Направляють вали, прочищують рови, частоколи скрiпляють.
Звiдси видно. Ось глянь".
Стояли на схiдцях, i Мотря рукою показувала в напрямi замку: "Бачиш,
навiть вежi лаштують. Час позрушував камiння. Такий гарний замок. Гармати
теж попрочищували й наготовили кулi",додала тихiшим голосом. Не боронила,
коли муж взяв ©© руку i приклав до сво©х уст.
"Ходжу туди щоднини".
"Куди?"
"А на замок".
"Що ж ти робиш на замку?"
"Помагаю. Жiнки теж працюють. Невже ж я гiрша вiд них?"
"Краща".
"Не жартуй".
"Говорю щиру правду".
"Тихо вже!"
I рукою затулила йому уста.
(Боже ти мiй, вона, мабуть, не зна ! Мабуть, ще вiсть до Батурина не
наспiла про допити Кочубея, про муки i кару! Як ©й це сказати?)
"Тiльки й мо © потiхи, Iване,казала, змiнюючи голос.- А то не знаю, щоб
я тут робила сама, без батька, мами i - без тебе".
Пригорнув ©© до грудей i гладив волосся рукою. Яке гарне, буйне i
м'яке, як шовк... (Як ©й це сказати?)
"Пiдемо в хату. Ти здорожений. Скажу подати води, перезуйся i перебери
бiлля".
(Нiби музики грали).
Побiгла. Стояв серед свiтлицi, простуючи костi. Трiщали.
Про козакiв забув.
Вибiг до них.
Там уже цiла товпа: батьки, рiдня, дiвчата. Боже ти мiй! Яка радiсть.
Скiльки питань! Де таких слiв узяти, щоб ними виповiсти усе нараз,- скоро,
скоро, скоро!
Тiльки чура осторонь стояв. В нього не було нiкого. На людську радiсть
крiзь свiй смуток дивився.
Чуйкевич козакiв до завтра вiдпустив, чуру з собою забрав.
Вертаючи до ганку, питався кожного дерева i кожно© квiтки:
"Як ©й це сказати?"
Важнiшого питання в цей мент не було для нього на свiтi.
Вмитий i перебраний увiйшов до свiтлицi, де чекала на нього з вечерею
Мотря.
Про перше забув, на другу задивився.
"Не бачив мене?" - спитала, всмiхаючися злегка.
"Не надивлюся, Мотре. Ти щораз краща ста ш. Тiльки приблiдла менi".
"Сонця мало, а багато хмар".
"Над Батурином?"
"Над нами".
"Знаю, Мотренько, знаю".
(Як ©й це сказати?)
"Гетьман здоровив тебе. Поздорови, казав, Мотрю Василiвну, i передай,
що щиро спiвчуваю ©© горю".
"Спасибi i за спiвчуття... Що ж вiн? Постарiв?"
"Нi, такий, як був".
"То й добре. Тепер молоднiти треба, не старiтися. Кажуть, над цiлою
кiннотою, нашою i московською, командувати ма ".
"Ти й це чула?"
"До Батурина всякi вiстi доходять. А що ж у таборi нового?"
"Особливих новин нема, хiба те, що перед кiлькома днями мало до проливу
кровi не прийшло".
"Аж так? Що ж сталося? Розказуй!"
Чуйкевич розказував про нiчну тривогу в таборi.
Повисла йому очима на устах. Аж горiла. Коли дiйшов до того мiсця, як
то гетьман з'явився перед товпою, встала. "Невжеж ж?" I присiла ближче до
нього.
Як закiнчив, спитала: "Ти був?"
"Був бiля гетьмана".
"То добре. Треба вiри доховати йому, бо анi вiн без нас, анi ми без
нього не вдi мо нiчого. Треба забувати геть усе, треба забути, Iване,
навiть бiль, навiть кривду найбiльшу, треба тямити, що й вiн лиш чоловiк,
хоч незвичайний, бо без того не сповниться те, чого бажа мо собi".
Уста ©© наливалися, як вишнi, очi бiльшали, лиця паленiли.
Чуйкевич глянув i погадав собi: "Нема ©й що казати".
"А вiйна?"
"Розгорю ться, як пожар, з кожним днем бiльша . Король Карло в Росiю
вступив".
"А на Укра©ну прийде?"
Чуйкевич глянув на свою дружину.
"Чека ш його?"
"Як спасення".
"Я також".
Руки ©х спочивали на собi.
"Може, й прийде,- говорив Чуйкевич.Карло вже з Радошкович двигнувся.
Говорять, до Березини пряму . Нiхто не зна , чи на Москву пiде, чи на
Укра©ну поверне. Москалi нiяк не можуть вгадати його планiв".
"Так i треба. А гетьман?"
"Гетьмановi наказ прийшов - з Бiло© Церкви до Ки ва йти".
"Ближче до Батурина буде".
"Дав би то Бог, щоб нашi з Укра©ни не виходили".
"Гада ш, щоб прийняли тут шведiв i сполучилися з ними?"
"Так було б найкраще".
Мотря зiтхнула. "Зна ш, я впевнена, що нашi бажання здiйсняться. Чу
серце мо . Нi книжка, нi шитво не тягнуть мене, щось мене кличе на замок,
до окопiв, до валiв. Скрiпляй ©х, обновлюй, будуй, щоб не було запiзно! Ми
все спiзня мося, Iване. От добре, що ти при©хав".
"Добре?"
"Авжеж. Будемо вкупi журитися й працювати".
"Моя ти!"...
"Але не так, нi,- перечила, вiдсуваючи його голову вiд себе,- а там у
крiпостi. Багато там роботи".
"З тобою нiяка робота не страшна".
Журилися й розважали себе.
Чуйкевичевi так дивно було. Недавно табiр, вiйськова канцелярiя, шум,
гамiр, крик, а нинi старий двiр, в городi зелень, квiтки, вiн з Мотрею за
столом сидить, балакають з собою, вона така добра до нього, ввiчлива,
щира. Нiби з пекла до раю ускочив.
Чи надовго?
I вiн зажурився.
"А про батька мого не чув?" - спитала нараз Мотря.
Чуйкевича нiби хтось у болючу рану вразив... Як ©й це сказати?..
Вiдразу, так як воно , не затаюючи нiчого...
Нi, нi! Ще хвилину стривай. Пощади ©©. Диви, яка гарна, добра, як можеш
бiль ©й завдавати!
"Про батька мого не чув, питаю тебе?"
"Нiчого доброго не чув, Мотре".
"Доброго я й не жду. Знаю, що хто царевi в руки попав, тому вже добра
не буде, кажи".
Приказувала; спокiйна, рiшуча, горда, як королева...
(Пощади ©й, пощади!.. Краще не томи тривожним дожиданням. Правда гiрка,
але здорова. Кажи!)
" така вiсть, що царський суд признав Василя Леонтi вича
ви-ну-ва-тим".
"Його, Iскру й усiх, крiм Осипова".
"Перед царським судом за ним вини нема. Винуватий вiн перед нашою
будуччиною. Бач, яка справедливiсть царська!"
"Це треба ©м було знати вперед".
"Тепер запiзно".
Чуйкевич глянув на свою дружину. Змiнилася, зiв'яла. Де ж тая гордiсть
королiвська, пурпура уст, ся во очей, вiд котрого ясно ставало в хатi?
Припав до не©, потiшав.
"Не попадай у розпуку, Мотре. Бог батько, може, простить".
"Бог простить, а Укра©на?"
Цiлував ©© руки.
"А якою ж то покарою покарають його? Може, вже й покарали?"
"Нi, Мотре, ще нi. Як я вiд'©здив з табору, Василь Леонтi вич пробував
у Ки вi. Ще до Бiло© Церкви не ,прибув".
"До Бiло© Церкви його привезуть?"
"До гетьмана? Гетьмановi цар карати велить?"
"Мабуть. Василь Леонтi вич - гетьмана генеральний суддя".
"Щоб бiльшо© нечестi завдати i бiльшого жалю. Ох, Iване, Iване!"
Перший раз у життi сама притулилася до нього.
"Мати в запертi..." - почала тихо.
"Матерi нiчого не зроблять".
"Батька скарають"...- Жалiлася, як дитина.
Нараз: "А яку кару йому присудили?"
"Зна ш, як цар кара , Мотре".
"Жорстоко".
"У його милосердя нема".
"Може, на горло?"
"Не-зна-ю".
Без крику повалилася на землю.
ВЕЗУТЬ!
Був кiнець липня. Жара невиносима. Кругом табору скошенi i зжатi поля.
Нiде нi одно© копи, анi стiжка. Селяни до мiсяця косили, жали i, що могли
захопити, везли додому. Знали, що на полi до рана не просто©ть. На те пiд
Борщагiвкою табiр.
Табiр хвилювався. Даний був наказ звивати його i йти на Ки©в. Та скоро
цей наказ вiдкликали. Козаки не знали чому i, як звичайно в подiбних
випадках, тлумачили собi всiляко.
"То йдуть, то вертають,колотять".
"А тобi що на тiм псу ться? Така тут каша, як i в Ки вi".
"До Ки ва нас не пустять. Знов десь на полi поставлять. Хiба може
хрести на ки©вських церквах здалеку побачиш".
"Отож-то . Тому менi й байдуже. А ти хвилю шся, рвеш, як молодий
кiнь".
"Скучно стоять".
"То сiдай".
"З тобою не договоришся".
Козацькi гуртки бiльшали. Як з муравлиська мурашки, вилазили козаки з
курiнiв i з-пiд возiв. Позiхали вiд вуха до вуха.
"Кажуть, швед знову москалiв побив".
"Ще й як! У мiстечку Головчинi був сильний бiй".
"У Головчинi?"
"Так".
"А де той Головчин?"
"Там, де шведи москалiв побили".
"Ага".
Старi козаки реготали.
"Дивно, що цар не всто©ть проти короля".
"Проти нього навiть ти не всто©ш".
"Дурний!"
Липнева жара до сварки охоту вiдбирала.
"Багато руских полягло?"
"Я ©х не числив".
"Хочеш, щоб я тобi почислив зуби?"
Старшi розборонювали молодших. "Тю! Скачуть до себе, як когути.
Стривай, скакатимеш до шведа".
"Ти б волiв у гречку?"
"Не в твою".
Побачили сотника, що любив з козаками побалакати. Пристали до нього.
"Ваша милосте, чи правда, що швед знову руских розгромив?"
Сотник покрутив носом. "Так не треба казати. Говориться: рускi дрались,
як льви, та а т с т у п i л i".
"Ага, атступiлi. А хто тим атступл нi м командував?"
"С а м i найбiльшi генерали. Шеремет' в i Меншиков".
"А цар?"
"Досить з вас, бiльше нiчого не скажу".
I сотник, вiдганяючись вiд козакiв, як вiд мух, пробивався у свою
полкову канцелярiю.
"Чули?"
"Хто не оглух, той чув. Або що?"
"Тепер зна мо, чому гетьман пiд Ки©в не йде".
"Чому?"
"Бо не зна , куди швед поверне".
"Влучив, як пальцем бабцi в око. Гетьман генерального бунчужного
Максимовича з сотнею компанiйцiв по Кочубея пiслав".
"Така честь?"
"Не честь, а щоб не втiк".
"Хто?"
"Дурний! Кочубей i Iскра. х мають на горло карать".
"Де?"
"Тут у таборi, тому й не двигнули його".
"Не вiрю. Таких старшин, щоб на горло карали!"
"А ти гада ш, що в них не таке горло, як у тебе?"
"Не вiрю!"
"Ведуть, ведуть!" - залунало кругом, i козаки, як мухи, обсiли вал, що
замикав табiр зi сходу.
"Ведуть!"
"Де?"
"Не бачиш? На ки©вськiм шляху. Ось яка курява здiйма ться, як хмара. А
в нiй, як блискавки у хмарi, компанiйцiв шаблi".
"Наголо, аж страшно. Такi пани i пiд топiр голови покладуть".
"Було, що й королям голови стинали".
"Хто?"
"Люди. Королi людям, а люди королям".
"Ти бачив?"
"У книжках пишуть",.
"Або то правда?"
Сурми заграли на збiрку.
"Бодай би ©м! Навiть глянути не дадуть. Котрий Кочубей, котрий? Кажи!"
"Отсей у повозi направо. Ходи, бо замкнуть на хлiбi й на водi, не чу ш?
Збiрка".
Не радо спiшив усякий на свiй майдан, де уставляли сотнi, не було т у м
у л ь т у при в'©здi Кочубея й Iскри у табiр. Гетьман не хотiв непотрiбно
сво©х колишнiх старшин на позорище виставляти. I так мають з себе досить.
Перебули вони муки царськi.
Майдани лежали здебiльшого по другому боцi дороги, звiдти, з-поза
куренiв i шатер, не видно було того сумного в'©зду. Хiба який чура
вискочив, як горобець з-пiд стрiхи, й роззявив з дива рот.
Напередi генеральний бунчужний Максимович на чорному конi. Всi конi
пiдiбранi чорнi. I компанiйцi у чорних мазепинках. Половина сотнi за
Максимовичем перед повозом, друга ззаду. Декiлька ©здцiв по боках. Всi з
шаблями наголо, нiби не знати яких небезпечних розбищакiв везуть. А
Кочубей i Iскра, коли б ©х навiть пустили, не зайшли б далеко. Ледве живi
сидять, скатованi такi. Попiдпухали, очей ©м не видно. Кочубей насупився,
як сич, Iскра злiсно дивиться перед себе, втiка вiд людських очей.
Пере©хали табiр i повернули налiво, перед канцелярiю. Iскрi допомагають
вилазити з повозу, Кочубей пробу встати сам, захитався, пада . Його
беруть попiд руки, як пораненого в битвi, i зносять. Компанiйська сотня
околю будинок, до котрого ввiйшли, два ста при входi на вартi, з
набитими фузiями при ногах. Вечорi .
ЧИТАЮТЬ
На другий день, коло полудня, весь табiр виляг на майдан. Козаки сво©ми
сотнями уставилися кругом.
Посерединi невеликий круг, туди не пускають нiкого. До круга перехiд
вiд гетьманського шатра. Сердюцькi старшини пробiгають ним, вiдганяючи
людей.
Вже добру годину ждуть. Розмовою скорочують час.
"Замiсть з ворогом воювати, сво©х б'ють".
"Бува , що свiй вiд ворога страшнiший".
"Не знати, чи й Кочубея приведуть?"
"Мабуть, нi. Хворий дуже".
"Я сам бачив, як гетьманський хiрург до холодно© iшов".
"Хворий, то хай би вмирав. Пощо голову вiддiлювати вiд тiла. Без голови
на страшному судi стане".
"В руках свою голову принесе".
"Не вiн один. Буде таких багато".
"Цар ласкав".
"Тихо, вже йдуть!"
Всi очi повернулися в один бiк.
Гетьман з Велямiновим-Зерновим наближалися до майдану. Гримiли литаври,
тулумбаси ревли. Над гетьманом червоний бунчук хитався, як огненний язик.
Гетьман був у чорнiй кире©, горностаями пiдбитiй, пояс на сумний бiк.
На рукоятцi шаблi червоний рубiн горiв. Гетьман задуманий, похмурий, нiби
нiкого не бачить, нiби всьому не рад. За ним старшини, всi, якi в
таборi, канцеляристи теж. Тiльки Чуйкевича нема.
Велямiнов-Зернов в параднiй, золотом шитiй унiформi, з орденами. В руцi
в дудку скручений папiр, на шнурку звиса печать.
Входять вiльною вулицею на середину майдану. Гетьман за старим звича м
поверта ться на всi сторони свiта, козаки вiддають йому честь. Перша сотня
прибiчного сердюцького полку стрiля з мушкетiв угору, всi враз, як один,
"тра-рах!" Птахи зриваються i кружать неспокiйно, в повiтрi чути порох.
Орлик оповiща зiбрання, що цар гетьмановi грамоту прислав i царський
посол переда ©© Мазепi. Гетьман розгорта , перебiга оком i каже
Орликовi, щоб прочитав уголос. Орлик чита голосно, але беззвучно, так i
видно, що не з добро© волi чита .
В манiфестi сповiщалося козакiв i весь народ, що царський суд присудив
генерального суддю Василя Леонтi вича Кочубея i полтавського полковника
Iскру на смерть за брехливий донос на гетьмана Iвана Степановича Мазепу,
котрому його величество цар довiря за його вiрну, довголiтню службу й за
великi для царя й отечества заслуги.
Гетьман, слухаючи, голову схилив додолу. Зеленський переступав з ноги
на ногу. Апостол крутив вус, Ломиковський стискав рукоятку сво © шаблi,
Горленка кашель напав. Вiн рукою прикривав рот, щоб не перебивати читання.
Орлик читав:
"Його величество цар ствердив справедливий присуд свого високого суду i
пересила лжеклеветникiв i облесливих брехунiв гетьмановi Iвановi
Степановичевi Мазепi - для покарання. Покарати ©х треба негайно та
прилюдно, для постраху другим, щоби всякий знав, i вiдав, i затямив собi
добре, яка доля чека того, що зважиться безчестити гонор i добре iм'я
свого зверхника i впроваджувати в блуд його величество царя. Такому не
буде нiяко© пощади".
"Амiнь!" - промовили духовнi, що в святочних ризах з хрестами й iконами
уважно й побожно слухали царського манiфесту, який наказано було
прочитувати також у церквах.
I знов загули литаври й тулумбаси, гримнули стрiли, народ захитався, i
гетьман з царським послом в окруженню старшин пустився тою дорогою, котрою
i прийшов.
Пiд хмарами лiтали наполоханi вистрiлами птахи i кракали чорнi галки.
Присуд став правосильний. Нiякого вiдклику не було, нiхто помилування
не просив.
СПОВIДАЮТЬ
З Борщагiвки привезено старого попа.
Сповiдник вiдвiдав спершу полковника Iскру, а тодi до Кочубе во©
в'язницi увiйшов.
Кочубей довго сповiдався. Хотiв пригадати собi всi сво© грiхи, цiле
сво довге, багате на добрi i злi вчинки життя.
Важко. Пам'ять згубив. Рветься, як трухла нитка.
Вiдгребував з хламу минулого давно забутi подi©, i вони розсипалися
перед ним, як порохно.
Кiлька разiв переривав сповiдь. Падав горiлиць на тапчан i лежав,
закривши руками повiки. Панотець терпеливо сидiв бiля нього i ждав, поки
безталанний мученик не набере сил i не виявить ще якого нового грiха. Було
©х багато, полiтичних, родинних i буденних, людських. Великий ма ток, i
грiхи чималi.
"Тисячу червiнцiв мо © покiйно© доньки, по чоловiковi Забiлихи,-
говорив уривисто,- обiцяв я дати на будiвлю церкви в Батуринi i не дав. Як
що ©х знайдуть, а цар або гетьман не заарештують, хочу, щоб на церкву в
Батуринi пiшли. Може, Бог милостивий який грiх за це менi простить".
"Велике милосердя Боже i нема такого грiшника, щоб його Бог вiдтрутив
вiд себе, бачучи каяття у серцi його".
Кочубей так щиро зiтхнув, що панотець уважно подивився на нього, чи це
не його останн зiтхання. Нi. Старець вiдчинив очi i потер чоло: "Нiяк не
пригадаю, де я тi тисячi червiнцiв заховав. Дружина моя Любов Хведорiвна
знатиме. Перекажи ©й, всечесний отче, якщо вона ще живе".
"Любов Хведорiвна здорова. Гетьман за нею i за цiлою родиною Iскрiв та
Кочубе©в до царя вставля ться, щоб ©м кари нiяко© не було, щоб вони могли
без жодно© бiди i туги в господах сво©х спокiйно та мирно пробувати i зi
сво©х ма тностей користуватися, бо, досить, що ©х батьки й чоловiки за
свою вину слушну кару потерплять".
"Гетьман вставля ться за нашими жiнками й дiтьми, що ти кажеш, отче?"
"Гетьман кривди нiяко© не дозволить ©м зробити. Це вiн сам велiв
переказати тобi, щоб ти не турбувався туземним, а про позагробне думав".
В наболiлiй душi Кочубея була окрема рана - гетьман. Вона його не
болiла, а пекла. Завинив перед гетьманом, бажав його упадку, це правда. А
все ж таки дожидав його великодушностi. Гетьман не одному простив, Кочубей
сподiвався, що свого колишнього друга помилу . Аж бачить - нi. Мститься.
Певно, й на родину його та Iскри покладе важку руку, ма тки забере, бо
вони великi в землi, будинках, в посудi, вбраннях, в образах i в дзвiнкому
грошi. Страх, щоб воно таке не сталося, затроював Кочубе вi останнi години
життя. Аж отсе вiд священика чу , що гетьман ©х родини пiд свою опiку
бере. Видно, не мститься, лиш помилувати не може, видно, так цар вирiшив.
I Кочубе вi зробилося легше на серцi, нiби камiнь важкий зсунувся з
нього. Перехрестився i очi до неба пiдвiв.
"Бiльше не пригаду ш собi нiчого?" - запитував священик.
"Бачить Бог, бiльше пригадати не можу, пам'ять не слуха мене, туман
очi вкрива , нiби з другого берега дивлюсь".
Священик розгрiшив його. Покути не завдавав. Незабаром спокуту усе.
"Яке тво останн бажання, Василю Леонтi вичу, кажи, гетьман обiцяв
сповнити, крiм одного..." - речення не докiнчив. Кочубей доповiв собi:
крiм життя.
"Гетьмана побачити хочу" - вiдповiв.
"Доложу йому".
* * *
Чура з лiхтарною, за ним гетьман, за гетьманом кiлька гайдукiв.
Табiр спить. Тiльки варта сто©ть. Хоч гетьмана по ходi пiзнають,
здержують i питають про гасло.
Бiля в'язницi старшина сторожить.
Зрива ться на рiвнi ноги i втворя перед гетьманом дверi. Гетьман
лiхтарню вiд чури бере i входить. Сам.
"Останню твою волю сповнити прийшов",- каже, кладучи лiхтарню перед
собою на землю.
Кочубей хоче встати. "Лежи, Василю Леонтi вичу, лежи".
"Досить лежатиму, милосте ваша, але i встати важко. Цiле тiло болить".
"Не з мо © вини, Василю Леонтi вичу. Я тебе не скривдив".
"Сам я собi найгiршим ворогом був - знаю".
"Самого себе найтяжче побороти".
"В тiй боротьбi паду".
Вiн дiйсно впав на тапчан i лежав, як мертвий. Гетьман глянув i
вiдвернувся. "Що вони зробили з чоловiка!"
Пригадав собi колишнього Кочубея, веселого, хитрого, готового на все.
Пригадав сво© з ним затi© ще за Самойловича i пiзнiше. Чи одну чарку
вихилили разом, чи одну негоду перетривали, а тепер лежить перед ним не
Кочубей, а його тiнь, привид, котрий мiг би перестрашити найвiдважнiшого
козака... Царський суд... Так мiг лежати гетьман з ласки Кочубея. Хто пiд
сво©х старшин i тому вони вкупi з ним мають вiдповiдати. Нi одного з них
не було б нинi на свiтi... А жiнки ©х, а дiти? Чи не подумав об тiм
Кочубей? Не тiльки думав, а може, й хотiв. Вiн i його дружина, горда Любов
Хведорiвна. Помилувати Кочубея, значиться, i на будуче виставляти себе i
дiло на нову небезпеку. Хто раз ступив на таку дорогу, той не заверне з
не©. Доносив царевi, побiжить з доносом до короля. Натура вовка до лiса
тягне.
Довго думали старшини.
Гетьман нiби заснув.
Нiхто не догадувався про його гадки, його важку боротьбу мiж розумом i
серцем.
Серце пригадувало Мотрю, розум казав покiнчити раз iз Кочубе м. Поки
його, поти й небезпеки. Що значить донощик Кочубей супроти дiла, на котре
рiшився гетьман!.. Хай гине!.. "Спасай його!" - благав голос, що нагадував
Ковалiвку, Бахмач, останню любов, як останнiй погiдний день осiннiй.
Не мiг рiшитися, рiшення вiддав старшинам.
"Що менi робити з Iскрою i Кочубе м? Порадьте, кажiть! Як скажете, так
i буде".
Питання заскочило старшин.
Зеленський: "Ма мо ©х судити?"
Горленко: "Нiби так, тайним, товариським судом".
А Ломиковський: "Треба виконати присуд".
"Конче?" - спитав гетьман.
"Так".
"Чому?"
"Бо не виконати не можна".
"Але можна зробити так, щоб i виконувати не було на кiм".
"А як знов до москалiв пiдуть? Чому ж не втiкали, заки ©х арештовано?
Мали час. В Осипова протекцi© шукали. Берiм таке. Ми переходимо до шведiв,
Кочубей та Iскра остаються на Укра©нi i - трiумфують. Цар нагороджу ©х,
вони все до сво©х рук прибирають. Подумати тiльки, що станеться тодi з
родинами й ма тками близьких тобi людей".
"А з во нного боку,- почав Горленко,- ще гiрше. Залишиться таких два
визначних старшини як Iскра й Кочубей. Кочубей зна всi ходи й переходи,
всi нашi секрети. Пiдiймуть народ проти тебе, зчиниться нова домашня
вiйна. Годi милувати ©х".
"Не знаю,- вiдповiв гетьман,- чи цар менi ©х до помилування предложить.
Мабуть, нi. Мав би милувати, помилував би сам. Цар тiльки присуд виконати
велить тут для бiльшого постраху, щоб нiхто на гетьмана доносити не
важивсь".
"Отож-то i ! - пiдхопив Ломиковський.- Кара на Iскру й Кочубея пiднесе
авторитет гетьмана в очах старшин i народу. Може, це i здержить не одного
вiд подiбного кроку. Будуть боятися. А пустиш чи дозволиш виховзнутися ©м
з-пiд меча Фемiди, так скажуть: "Можна доносити на гетьмана. Не кара ".
Гетьман бився з гадками. Пригадувася йому Пилат i вмивання рук. Не
хотiв того. Шукав яко©сь розв'язки. "А коли б я здержав екзекуцiю i вiд
себе царя о помилування просив, як гада те, панове?"
Ломиковський стояв на сво©м: "Того нiяк не годиться робити. Цар може
наново розглядати дiло, може й нас покликати на суд, а в першу чергу -
Апостола. Не знаю, чи видержить хто катування московськi, а говорити на
муках тепер що".
"Це правда, тепер що зiзнавати",притакували старшини.
"А винен же Кочубей чи нi?" - спитав нараз гетьман.
"Перед царем - нi, перед Укра©ною - так".
"Щоб придобритися царевi, зраджував нашi тайни".
"Свого гетьмана продавав".
"Давнього товариша й добродiя".
"Що, дякуючи йому, дiйшов до ма ткiв i значiння".
"Треба раз покiнчити це дiло".
"Треба".
"Треба".
Всi притакували, один Орлик мовчав.
"А твоя гадка яка?" - спитав його гетьман.
"Моя рiч, ваша милосте, писати. Хай говорять старшi".
Гетьман глянув на свого писаря з-пiд ока.
"Молися. Пилипе, яко хощет Господь, да устро©т".
Орлик очi опустив.
* * *
Гетьман вiдпустив старшин i залишився сам. "Значиться, треба покарати.
Важко".
Нараз пригадав собi Чуйкевича. Не слiд, щоб вiн був у таборi. Вiн же
Кочубе©в зять. Казав покликати його.
* * *
"Ти не жiнка, а козак. Не потребую та©ти перед тобою правди. З тестем
тво©м погано дiло сто©ть. Цар хоче скарати його на горло. Присуду я ще не
читав. Може, вiн i не такий то жорстокий, Бог ласкав".
Чуйкевич мовчав. Дивився перед себе. Гетьман глянув на нього i
продовжив: "Тесть твiй завинив. Не передi мною, а перед справою. Доносом
сво©м мiг на цiлий край стягнути велику бiду, мiг попсувати всi нашi
сподiвання".
"Мiг",- потвердив Чуйкевич.
"Жаль менi тебе. Хоч вчинок тестя на зятя нiяко© тiнi не кине, а все ж
таки прикро, бо це тесть. Розумiю i спiвчуваю тобi".
Гетьман подав Чуйкевичевi руку: "Ще бiльше жаль менi тво © дружини. Це
ж донька, котра все ж таки батька свого любила. Не треба ©© саму в такому
горю оставляти. дь у Батурин, розважай, потiшай, крiпи. Скажи, що гетьман
жалi Мотрю Василiвну i спiвчува ©© горю, але, бачить Бог,- для
загального добра треба завдати гвалт сво©м почуттям особистим".
Чуйкевич поклонився.
" дь тодi зараз, таки нинi. Вiзьмеш козакiв, десяткiв два, батуринцiв.
Дорога не близька, поспiшай. Ломиковському скажу, щоб вирядив тебе".
А помовчавши хвилину: "В Батуринi маю для тебе роботу. Слухай!"
"Слухаю милостi вашо©".
"Батурин резиденцiя наша. У вiйнi всяко з резиденцiями бува . Вони в
першу чергу виставленi на небезпеку. Там усякого мого добра чимало. Дам
тобi повновласть порядкувати ним. Що можна добре в землю зарити або
замурувати, зарий i замуруй, що нi - приладь, щоб скоро можна на палуби
покласти. Опiцi Божiй поручаю тебе".
Гетьман пригорнув Чуйкевича до груди. Той чув, як щось здавило його за
горло, запекло в очах.
Насилу здержуючи сльози, вибiг з шатра.
Гетьман проводжав його очима.
"Так воно, так! Терплять невиннi люди. Жаль такого доброго козака.
Пильний i терпеливий. Не висува ться вперед, не жада для себе багато.
Таким найгiрше на свiтi. За те нагородив його Бог тим, чого другим
вiдмовив,- Мотрею. Терпить за себе i за не©, бо любить ©©. Тяжко йому. А
невже ж менi легко?"
Гетьман подзвонив за чурою.
"Подати менi коня!"
"Хто по©де ще?"
"Два чергових старшини i ти. Бiльше нiхто".
* * *
Гетьман об'©хав табiр i повернув на польову дорогу. Пустив свого сивого
вперед. Оподалiк ©хали старшини i чура.
Хвилювала степова трава, пахли квiти, сонце пекло.
Гетьман довго не вертав до табору.
В
БАТУРИНI
Чуйкевич ©хав i думав про Мотрю. Знав, що вона вернула з прощi i з
хутора пере©хала в Батурин у батькiв двiр, на котрому декiлька свiтлиць
вiдведено для молодого подружжя. В другому дворi жила Любов Хведорiвна,
вiдокремлено, як покутниця.
Бiля не© була лише одна людина з прислуги, варта не допуска нiкого,
можна собi уявити, що дi ться в душi тi © гордо© жiнки.
Чуйкевич не жалiв тещi. Багато нагрiшила. Тестя жаль було, слабий, дав
намовити себе до злого.
"Що робить Мотря?"
Не так то давно розлучився з нею, а зда ться,- роки, не зазнав ©©
ласки, а тужить, як за коханкою, не жалувала його, а вiн вiддав би тепер
половину свого життя, щоб облегшити ©© горе.
"Що робить Мотря?" I на тую згадку принаглював коня. Козаки-батуринцi
насилу поспiшали за ним. Нiде не спинялися довго. Спочивали стiльки, щоб
не за©хати коней. Добрий кiнь - рiч дорога. А ще в час вiйни.
На останньому нiчлiгу снилася Чуйкевичевi Мотря. Нищим роздавала грошi.
З пiднесеною головою, горда.
Такою на сво превелике диво вiн i застав ©©.
Стрiнулися в городi, як тодi, в Ковалiвцi, коли з листом вiд гетьмана
при©хав.
Не дзвонили пiльнi дзвiнки, не цвiла дiвина, стара няня не шкандибала в
поко©, пiдпираючися костуром.
Мотря, почувши тупiт кiнських копит, пустилася до брами.
Зiскочив з сiдла, пiдбiг, пригорнув до себе.
Усмiхнулася усмiхом сумовитим.
"Ти звiдки тут узявся?"
"Гетьман прислав". "
"Гетьман? По що?"
"Невже ж не рада, що при©хав?"
"Рада, але по що вiн тебе прислав? В канцелярi© тепер багато роботи".
"Бiльше нiж сил i часу. Але i в Батуринi не сидiтиму даром".
"Сподiваюся".
Прямували до оброслого виноградом ганку, i Чуйкевич розказував сво©й
дружинi, по що його гетьман прислав.
"Видно, нiчого доброго Батуриновi сподiватися".
"Звичайно, вiйна, а це столиця".
"Так я собi й гадала. Зна ш, батуринцi начеб щось прочували,
готовляться. Направляють вали, прочищують рови, частоколи скрiпляють.
Звiдси видно. Ось глянь".
Стояли на схiдцях, i Мотря рукою показувала в напрямi замку: "Бачиш,
навiть вежi лаштують. Час позрушував камiння. Такий гарний замок. Гармати
теж попрочищували й наготовили кулi",додала тихiшим голосом. Не боронила,
коли муж взяв ©© руку i приклав до сво©х уст.
"Ходжу туди щоднини".
"Куди?"
"А на замок".
"Що ж ти робиш на замку?"
"Помагаю. Жiнки теж працюють. Невже ж я гiрша вiд них?"
"Краща".
"Не жартуй".
"Говорю щиру правду".
"Тихо вже!"
I рукою затулила йому уста.
(Боже ти мiй, вона, мабуть, не зна ! Мабуть, ще вiсть до Батурина не
наспiла про допити Кочубея, про муки i кару! Як ©й це сказати?)
"Тiльки й мо © потiхи, Iване,казала, змiнюючи голос.- А то не знаю, щоб
я тут робила сама, без батька, мами i - без тебе".
Пригорнув ©© до грудей i гладив волосся рукою. Яке гарне, буйне i
м'яке, як шовк... (Як ©й це сказати?)
"Пiдемо в хату. Ти здорожений. Скажу подати води, перезуйся i перебери
бiлля".
(Нiби музики грали).
Побiгла. Стояв серед свiтлицi, простуючи костi. Трiщали.
Про козакiв забув.
Вибiг до них.
Там уже цiла товпа: батьки, рiдня, дiвчата. Боже ти мiй! Яка радiсть.
Скiльки питань! Де таких слiв узяти, щоб ними виповiсти усе нараз,- скоро,
скоро, скоро!
Тiльки чура осторонь стояв. В нього не було нiкого. На людську радiсть
крiзь свiй смуток дивився.
Чуйкевич козакiв до завтра вiдпустив, чуру з собою забрав.
Вертаючи до ганку, питався кожного дерева i кожно© квiтки:
"Як ©й це сказати?"
Важнiшого питання в цей мент не було для нього на свiтi.
Вмитий i перебраний увiйшов до свiтлицi, де чекала на нього з вечерею
Мотря.
Про перше забув, на другу задивився.
"Не бачив мене?" - спитала, всмiхаючися злегка.
"Не надивлюся, Мотре. Ти щораз краща ста ш. Тiльки приблiдла менi".
"Сонця мало, а багато хмар".
"Над Батурином?"
"Над нами".
"Знаю, Мотренько, знаю".
(Як ©й це сказати?)
"Гетьман здоровив тебе. Поздорови, казав, Мотрю Василiвну, i передай,
що щиро спiвчуваю ©© горю".
"Спасибi i за спiвчуття... Що ж вiн? Постарiв?"
"Нi, такий, як був".
"То й добре. Тепер молоднiти треба, не старiтися. Кажуть, над цiлою
кiннотою, нашою i московською, командувати ма ".
"Ти й це чула?"
"До Батурина всякi вiстi доходять. А що ж у таборi нового?"
"Особливих новин нема, хiба те, що перед кiлькома днями мало до проливу
кровi не прийшло".
"Аж так? Що ж сталося? Розказуй!"
Чуйкевич розказував про нiчну тривогу в таборi.
Повисла йому очима на устах. Аж горiла. Коли дiйшов до того мiсця, як
то гетьман з'явився перед товпою, встала. "Невжеж ж?" I присiла ближче до
нього.
Як закiнчив, спитала: "Ти був?"
"Був бiля гетьмана".
"То добре. Треба вiри доховати йому, бо анi вiн без нас, анi ми без
нього не вдi мо нiчого. Треба забувати геть усе, треба забути, Iване,
навiть бiль, навiть кривду найбiльшу, треба тямити, що й вiн лиш чоловiк,
хоч незвичайний, бо без того не сповниться те, чого бажа мо собi".
Уста ©© наливалися, як вишнi, очi бiльшали, лиця паленiли.
Чуйкевич глянув i погадав собi: "Нема ©й що казати".
"А вiйна?"
"Розгорю ться, як пожар, з кожним днем бiльша . Король Карло в Росiю
вступив".
"А на Укра©ну прийде?"
Чуйкевич глянув на свою дружину.
"Чека ш його?"
"Як спасення".
"Я також".
Руки ©х спочивали на собi.
"Може, й прийде,- говорив Чуйкевич.Карло вже з Радошкович двигнувся.
Говорять, до Березини пряму . Нiхто не зна , чи на Москву пiде, чи на
Укра©ну поверне. Москалi нiяк не можуть вгадати його планiв".
"Так i треба. А гетьман?"
"Гетьмановi наказ прийшов - з Бiло© Церкви до Ки ва йти".
"Ближче до Батурина буде".
"Дав би то Бог, щоб нашi з Укра©ни не виходили".
"Гада ш, щоб прийняли тут шведiв i сполучилися з ними?"
"Так було б найкраще".
Мотря зiтхнула. "Зна ш, я впевнена, що нашi бажання здiйсняться. Чу
серце мо . Нi книжка, нi шитво не тягнуть мене, щось мене кличе на замок,
до окопiв, до валiв. Скрiпляй ©х, обновлюй, будуй, щоб не було запiзно! Ми
все спiзня мося, Iване. От добре, що ти при©хав".
"Добре?"
"Авжеж. Будемо вкупi журитися й працювати".
"Моя ти!"...
"Але не так, нi,- перечила, вiдсуваючи його голову вiд себе,- а там у
крiпостi. Багато там роботи".
"З тобою нiяка робота не страшна".
Журилися й розважали себе.
Чуйкевичевi так дивно було. Недавно табiр, вiйськова канцелярiя, шум,
гамiр, крик, а нинi старий двiр, в городi зелень, квiтки, вiн з Мотрею за
столом сидить, балакають з собою, вона така добра до нього, ввiчлива,
щира. Нiби з пекла до раю ускочив.
Чи надовго?
I вiн зажурився.
"А про батька мого не чув?" - спитала нараз Мотря.
Чуйкевича нiби хтось у болючу рану вразив... Як ©й це сказати?..
Вiдразу, так як воно , не затаюючи нiчого...
Нi, нi! Ще хвилину стривай. Пощади ©©. Диви, яка гарна, добра, як можеш
бiль ©й завдавати!
"Про батька мого не чув, питаю тебе?"
"Нiчого доброго не чув, Мотре".
"Доброго я й не жду. Знаю, що хто царевi в руки попав, тому вже добра
не буде, кажи".
Приказувала; спокiйна, рiшуча, горда, як королева...
(Пощади ©й, пощади!.. Краще не томи тривожним дожиданням. Правда гiрка,
але здорова. Кажи!)
" така вiсть, що царський суд признав Василя Леонтi вича
ви-ну-ва-тим".
"Його, Iскру й усiх, крiм Осипова".
"Перед царським судом за ним вини нема. Винуватий вiн перед нашою
будуччиною. Бач, яка справедливiсть царська!"
"Це треба ©м було знати вперед".
"Тепер запiзно".
Чуйкевич глянув на свою дружину. Змiнилася, зiв'яла. Де ж тая гордiсть
королiвська, пурпура уст, ся во очей, вiд котрого ясно ставало в хатi?
Припав до не©, потiшав.
"Не попадай у розпуку, Мотре. Бог батько, може, простить".
"Бог простить, а Укра©на?"
Цiлував ©© руки.
"А якою ж то покарою покарають його? Може, вже й покарали?"
"Нi, Мотре, ще нi. Як я вiд'©здив з табору, Василь Леонтi вич пробував
у Ки вi. Ще до Бiло© Церкви не ,прибув".
"До Бiло© Церкви його привезуть?"
"До гетьмана? Гетьмановi цар карати велить?"
"Мабуть. Василь Леонтi вич - гетьмана генеральний суддя".
"Щоб бiльшо© нечестi завдати i бiльшого жалю. Ох, Iване, Iване!"
Перший раз у життi сама притулилася до нього.
"Мати в запертi..." - почала тихо.
"Матерi нiчого не зроблять".
"Батька скарають"...- Жалiлася, як дитина.
Нараз: "А яку кару йому присудили?"
"Зна ш, як цар кара , Мотре".
"Жорстоко".
"У його милосердя нема".
"Може, на горло?"
"Не-зна-ю".
Без крику повалилася на землю.
ВЕЗУТЬ!
Був кiнець липня. Жара невиносима. Кругом табору скошенi i зжатi поля.
Нiде нi одно© копи, анi стiжка. Селяни до мiсяця косили, жали i, що могли
захопити, везли додому. Знали, що на полi до рана не просто©ть. На те пiд
Борщагiвкою табiр.
Табiр хвилювався. Даний був наказ звивати його i йти на Ки©в. Та скоро
цей наказ вiдкликали. Козаки не знали чому i, як звичайно в подiбних
випадках, тлумачили собi всiляко.
"То йдуть, то вертають,колотять".
"А тобi що на тiм псу ться? Така тут каша, як i в Ки вi".
"До Ки ва нас не пустять. Знов десь на полi поставлять. Хiба може
хрести на ки©вських церквах здалеку побачиш".
"Отож-то . Тому менi й байдуже. А ти хвилю шся, рвеш, як молодий
кiнь".
"Скучно стоять".
"То сiдай".
"З тобою не договоришся".
Козацькi гуртки бiльшали. Як з муравлиська мурашки, вилазили козаки з
курiнiв i з-пiд возiв. Позiхали вiд вуха до вуха.
"Кажуть, швед знову москалiв побив".
"Ще й як! У мiстечку Головчинi був сильний бiй".
"У Головчинi?"
"Так".
"А де той Головчин?"
"Там, де шведи москалiв побили".
"Ага".
Старi козаки реготали.
"Дивно, що цар не всто©ть проти короля".
"Проти нього навiть ти не всто©ш".
"Дурний!"
Липнева жара до сварки охоту вiдбирала.
"Багато руских полягло?"
"Я ©х не числив".
"Хочеш, щоб я тобi почислив зуби?"
Старшi розборонювали молодших. "Тю! Скачуть до себе, як когути.
Стривай, скакатимеш до шведа".
"Ти б волiв у гречку?"
"Не в твою".
Побачили сотника, що любив з козаками побалакати. Пристали до нього.
"Ваша милосте, чи правда, що швед знову руских розгромив?"
Сотник покрутив носом. "Так не треба казати. Говориться: рускi дрались,
як льви, та а т с т у п i л i".
"Ага, атступiлi. А хто тим атступл нi м командував?"
"С а м i найбiльшi генерали. Шеремет' в i Меншиков".
"А цар?"
"Досить з вас, бiльше нiчого не скажу".
I сотник, вiдганяючись вiд козакiв, як вiд мух, пробивався у свою
полкову канцелярiю.
"Чули?"
"Хто не оглух, той чув. Або що?"
"Тепер зна мо, чому гетьман пiд Ки©в не йде".
"Чому?"
"Бо не зна , куди швед поверне".
"Влучив, як пальцем бабцi в око. Гетьман генерального бунчужного
Максимовича з сотнею компанiйцiв по Кочубея пiслав".
"Така честь?"
"Не честь, а щоб не втiк".
"Хто?"
"Дурний! Кочубей i Iскра. х мають на горло карать".
"Де?"
"Тут у таборi, тому й не двигнули його".
"Не вiрю. Таких старшин, щоб на горло карали!"
"А ти гада ш, що в них не таке горло, як у тебе?"
"Не вiрю!"
"Ведуть, ведуть!" - залунало кругом, i козаки, як мухи, обсiли вал, що
замикав табiр зi сходу.
"Ведуть!"
"Де?"
"Не бачиш? На ки©вськiм шляху. Ось яка курява здiйма ться, як хмара. А
в нiй, як блискавки у хмарi, компанiйцiв шаблi".
"Наголо, аж страшно. Такi пани i пiд топiр голови покладуть".
"Було, що й королям голови стинали".
"Хто?"
"Люди. Королi людям, а люди королям".
"Ти бачив?"
"У книжках пишуть",.
"Або то правда?"
Сурми заграли на збiрку.
"Бодай би ©м! Навiть глянути не дадуть. Котрий Кочубей, котрий? Кажи!"
"Отсей у повозi направо. Ходи, бо замкнуть на хлiбi й на водi, не чу ш?
Збiрка".
Не радо спiшив усякий на свiй майдан, де уставляли сотнi, не було т у м
у л ь т у при в'©здi Кочубея й Iскри у табiр. Гетьман не хотiв непотрiбно
сво©х колишнiх старшин на позорище виставляти. I так мають з себе досить.
Перебули вони муки царськi.
Майдани лежали здебiльшого по другому боцi дороги, звiдти, з-поза
куренiв i шатер, не видно було того сумного в'©зду. Хiба який чура
вискочив, як горобець з-пiд стрiхи, й роззявив з дива рот.
Напередi генеральний бунчужний Максимович на чорному конi. Всi конi
пiдiбранi чорнi. I компанiйцi у чорних мазепинках. Половина сотнi за
Максимовичем перед повозом, друга ззаду. Декiлька ©здцiв по боках. Всi з
шаблями наголо, нiби не знати яких небезпечних розбищакiв везуть. А
Кочубей i Iскра, коли б ©х навiть пустили, не зайшли б далеко. Ледве живi
сидять, скатованi такi. Попiдпухали, очей ©м не видно. Кочубей насупився,
як сич, Iскра злiсно дивиться перед себе, втiка вiд людських очей.
Пере©хали табiр i повернули налiво, перед канцелярiю. Iскрi допомагають
вилазити з повозу, Кочубей пробу встати сам, захитався, пада . Його
беруть попiд руки, як пораненого в битвi, i зносять. Компанiйська сотня
околю будинок, до котрого ввiйшли, два ста при входi на вартi, з
набитими фузiями при ногах. Вечорi .
ЧИТАЮТЬ
На другий день, коло полудня, весь табiр виляг на майдан. Козаки сво©ми
сотнями уставилися кругом.
Посерединi невеликий круг, туди не пускають нiкого. До круга перехiд
вiд гетьманського шатра. Сердюцькi старшини пробiгають ним, вiдганяючи
людей.
Вже добру годину ждуть. Розмовою скорочують час.
"Замiсть з ворогом воювати, сво©х б'ють".
"Бува , що свiй вiд ворога страшнiший".
"Не знати, чи й Кочубея приведуть?"
"Мабуть, нi. Хворий дуже".
"Я сам бачив, як гетьманський хiрург до холодно© iшов".
"Хворий, то хай би вмирав. Пощо голову вiддiлювати вiд тiла. Без голови
на страшному судi стане".
"В руках свою голову принесе".
"Не вiн один. Буде таких багато".
"Цар ласкав".
"Тихо, вже йдуть!"
Всi очi повернулися в один бiк.
Гетьман з Велямiновим-Зерновим наближалися до майдану. Гримiли литаври,
тулумбаси ревли. Над гетьманом червоний бунчук хитався, як огненний язик.
Гетьман був у чорнiй кире©, горностаями пiдбитiй, пояс на сумний бiк.
На рукоятцi шаблi червоний рубiн горiв. Гетьман задуманий, похмурий, нiби
нiкого не бачить, нiби всьому не рад. За ним старшини, всi, якi в
таборi, канцеляристи теж. Тiльки Чуйкевича нема.
Велямiнов-Зернов в параднiй, золотом шитiй унiформi, з орденами. В руцi
в дудку скручений папiр, на шнурку звиса печать.
Входять вiльною вулицею на середину майдану. Гетьман за старим звича м
поверта ться на всi сторони свiта, козаки вiддають йому честь. Перша сотня
прибiчного сердюцького полку стрiля з мушкетiв угору, всi враз, як один,
"тра-рах!" Птахи зриваються i кружать неспокiйно, в повiтрi чути порох.
Орлик оповiща зiбрання, що цар гетьмановi грамоту прислав i царський
посол переда ©© Мазепi. Гетьман розгорта , перебiга оком i каже
Орликовi, щоб прочитав уголос. Орлик чита голосно, але беззвучно, так i
видно, що не з добро© волi чита .
В манiфестi сповiщалося козакiв i весь народ, що царський суд присудив
генерального суддю Василя Леонтi вича Кочубея i полтавського полковника
Iскру на смерть за брехливий донос на гетьмана Iвана Степановича Мазепу,
котрому його величество цар довiря за його вiрну, довголiтню службу й за
великi для царя й отечества заслуги.
Гетьман, слухаючи, голову схилив додолу. Зеленський переступав з ноги
на ногу. Апостол крутив вус, Ломиковський стискав рукоятку сво © шаблi,
Горленка кашель напав. Вiн рукою прикривав рот, щоб не перебивати читання.
Орлик читав:
"Його величество цар ствердив справедливий присуд свого високого суду i
пересила лжеклеветникiв i облесливих брехунiв гетьмановi Iвановi
Степановичевi Мазепi - для покарання. Покарати ©х треба негайно та
прилюдно, для постраху другим, щоби всякий знав, i вiдав, i затямив собi
добре, яка доля чека того, що зважиться безчестити гонор i добре iм'я
свого зверхника i впроваджувати в блуд його величество царя. Такому не
буде нiяко© пощади".
"Амiнь!" - промовили духовнi, що в святочних ризах з хрестами й iконами
уважно й побожно слухали царського манiфесту, який наказано було
прочитувати також у церквах.
I знов загули литаври й тулумбаси, гримнули стрiли, народ захитався, i
гетьман з царським послом в окруженню старшин пустився тою дорогою, котрою
i прийшов.
Пiд хмарами лiтали наполоханi вистрiлами птахи i кракали чорнi галки.
Присуд став правосильний. Нiякого вiдклику не було, нiхто помилування
не просив.
СПОВIДАЮТЬ
З Борщагiвки привезено старого попа.
Сповiдник вiдвiдав спершу полковника Iскру, а тодi до Кочубе во©
в'язницi увiйшов.
Кочубей довго сповiдався. Хотiв пригадати собi всi сво© грiхи, цiле
сво довге, багате на добрi i злi вчинки життя.
Важко. Пам'ять згубив. Рветься, як трухла нитка.
Вiдгребував з хламу минулого давно забутi подi©, i вони розсипалися
перед ним, як порохно.
Кiлька разiв переривав сповiдь. Падав горiлиць на тапчан i лежав,
закривши руками повiки. Панотець терпеливо сидiв бiля нього i ждав, поки
безталанний мученик не набере сил i не виявить ще якого нового грiха. Було
©х багато, полiтичних, родинних i буденних, людських. Великий ма ток, i
грiхи чималi.
"Тисячу червiнцiв мо © покiйно© доньки, по чоловiковi Забiлихи,-
говорив уривисто,- обiцяв я дати на будiвлю церкви в Батуринi i не дав. Як
що ©х знайдуть, а цар або гетьман не заарештують, хочу, щоб на церкву в
Батуринi пiшли. Може, Бог милостивий який грiх за це менi простить".
"Велике милосердя Боже i нема такого грiшника, щоб його Бог вiдтрутив
вiд себе, бачучи каяття у серцi його".
Кочубей так щиро зiтхнув, що панотець уважно подивився на нього, чи це
не його останн зiтхання. Нi. Старець вiдчинив очi i потер чоло: "Нiяк не
пригадаю, де я тi тисячi червiнцiв заховав. Дружина моя Любов Хведорiвна
знатиме. Перекажи ©й, всечесний отче, якщо вона ще живе".
"Любов Хведорiвна здорова. Гетьман за нею i за цiлою родиною Iскрiв та
Кочубе©в до царя вставля ться, щоб ©м кари нiяко© не було, щоб вони могли
без жодно© бiди i туги в господах сво©х спокiйно та мирно пробувати i зi
сво©х ма тностей користуватися, бо, досить, що ©х батьки й чоловiки за
свою вину слушну кару потерплять".
"Гетьман вставля ться за нашими жiнками й дiтьми, що ти кажеш, отче?"
"Гетьман кривди нiяко© не дозволить ©м зробити. Це вiн сам велiв
переказати тобi, щоб ти не турбувався туземним, а про позагробне думав".
В наболiлiй душi Кочубея була окрема рана - гетьман. Вона його не
болiла, а пекла. Завинив перед гетьманом, бажав його упадку, це правда. А
все ж таки дожидав його великодушностi. Гетьман не одному простив, Кочубей
сподiвався, що свого колишнього друга помилу . Аж бачить - нi. Мститься.
Певно, й на родину його та Iскри покладе важку руку, ма тки забере, бо
вони великi в землi, будинках, в посудi, вбраннях, в образах i в дзвiнкому
грошi. Страх, щоб воно таке не сталося, затроював Кочубе вi останнi години
життя. Аж отсе вiд священика чу , що гетьман ©х родини пiд свою опiку
бере. Видно, не мститься, лиш помилувати не може, видно, так цар вирiшив.
I Кочубе вi зробилося легше на серцi, нiби камiнь важкий зсунувся з
нього. Перехрестився i очi до неба пiдвiв.
"Бiльше не пригаду ш собi нiчого?" - запитував священик.
"Бачить Бог, бiльше пригадати не можу, пам'ять не слуха мене, туман
очi вкрива , нiби з другого берега дивлюсь".
Священик розгрiшив його. Покути не завдавав. Незабаром спокуту усе.
"Яке тво останн бажання, Василю Леонтi вичу, кажи, гетьман обiцяв
сповнити, крiм одного..." - речення не докiнчив. Кочубей доповiв собi:
крiм життя.
"Гетьмана побачити хочу" - вiдповiв.
"Доложу йому".
* * *
Чура з лiхтарною, за ним гетьман, за гетьманом кiлька гайдукiв.
Табiр спить. Тiльки варта сто©ть. Хоч гетьмана по ходi пiзнають,
здержують i питають про гасло.
Бiля в'язницi старшина сторожить.
Зрива ться на рiвнi ноги i втворя перед гетьманом дверi. Гетьман
лiхтарню вiд чури бере i входить. Сам.
"Останню твою волю сповнити прийшов",- каже, кладучи лiхтарню перед
собою на землю.
Кочубей хоче встати. "Лежи, Василю Леонтi вичу, лежи".
"Досить лежатиму, милосте ваша, але i встати важко. Цiле тiло болить".
"Не з мо © вини, Василю Леонтi вичу. Я тебе не скривдив".
"Сам я собi найгiршим ворогом був - знаю".
"Самого себе найтяжче побороти".
"В тiй боротьбi паду".
Вiн дiйсно впав на тапчан i лежав, як мертвий. Гетьман глянув i
вiдвернувся. "Що вони зробили з чоловiка!"
Пригадав собi колишнього Кочубея, веселого, хитрого, готового на все.
Пригадав сво© з ним затi© ще за Самойловича i пiзнiше. Чи одну чарку
вихилили разом, чи одну негоду перетривали, а тепер лежить перед ним не
Кочубей, а його тiнь, привид, котрий мiг би перестрашити найвiдважнiшого
козака... Царський суд... Так мiг лежати гетьман з ласки Кочубея. Хто пiд