Страница:
Не потребував ©м казати, що там мають робити. Наказ зрозумiли як слiд.
Брама була глибока, крокiв, може, на двадцять. У ©© мурах були вартiвнi i
входи на верх i якiсь магазини. Все це занедбане, запущене, прямо ру©ни.
Склепiння зарисувалося давно. Треба було тiльки трохи зрушити його вниз,
прямо на голови ворога, що густою лавою заповнив цiле пiдсiння, давлячи
себе, тратуючи i дбаючи тiльки про одно, а саме: як би вийти з тi © дiдчо©
тiсноти - вперед, в Батурин, бо ззаду напирають на них новi роти, гнанi
наказами царських старшин. Стисненi з бокiв мурами, як клiщами, ззаду
здержуванi сво©ми, а спереду оборонцями Батурина, москалi, що увiйшли в
довге пiдсiння брами, склеплене, досить низьке i темне, справдi
переживають пекло. Добувають усiх зусиль, щоб вийти з нього, штовхаються,
напирають на себе, мiсять ногами, нагадуючи ракiв у кобелi i хробiв пiд
каменем, стогнуть, ревуть, вiдходять вiд розуму i не чують, як над ©х
головами лунають джагани, дрижить склепiння i як нараз з ломотом,
неподiбним до нiчого в свiтi, валиться, гнiтить, придавлю ©х, торощить i
сотнi людей перемiню в безобразну купу людського м'яса i -- гною.
"Гу-у! У-у! О-о!"
Мотря долонями затулю вуха, щоб не чути тих зойкiв, стогонiв, реву. Це
вже не люди кричать, а добува з себе останнi, передсмертнi звуки якась
жахлива звiрюка, твориться щось таке страшне й огидне, перед чим деревi
людська свiдомiсть i на що одна тiльки вiдповiдь, одне тiльки
заспоко ння - конечнiсть... Те, що сталося, було рiвно несподiване й
непередвиджене - для батуринцiв i для москалiв. Людська хвиля рiвно далеко
вiдбилася по обидва боки, залишаючи посерединi мiж собою румовища,
помiшанi з глиною людськi тiла, нiби нову перегороду, греблю помiж двома
ставами людсько© злостi й завзяття.
Москалi гадали, що батуринцi висадили замок у повiтря. З перестрахом
слiпим, який не зна стриму, кинулися втiкати назад, в напрямi Сейму.
Але бiля моста наткнулися на новi вiддiли московського вiйська, котрi
вислав Меншиков, щоб спинити втiкачiв.
"Куди тiка ш, стерво!" - гукали царськi офiцери.
"Завертай назад!"
В неслухняних стрiляли. Це збiльшало заколот. Солдати скакали з
берегiв, щоб перейти рiку. Тонкий лiд заломлювався, i вони тонули. Деякi
плили з кригою, благаючи рятунку.
Та нiхто ©х не слухав.
* * *
В цей мент бiля ворiт з'явився диякон. В правiй руцi - шабля, у лiвiй -
хрест. Бiля нього донька, а коло них - старий золотар.
"З Богом - вперед!" - гукав диякон, ступаючи по камiнню i трупах.
"Дiти, за нами!" - кликав золотар, повертаючись до невеличко© громадки
мiщан i козакiв, старцiв i хлопцiв-недолiткiв, якi з безтяменним
завзяттям, забуваючи про все, кинулися на ворога, вдесятеро сильнiшого вiд
себе. Диякон ©х веде. Не питаються, якi в нього плани, якi вигляди на
успiх, йдуть за ним, за тим хрестом, пiднятим угору, в котрого остаточну
побiду привикли вiрити змалку.
Може, вiн i сам не знав, куди ©х веде, розумiючи тiльки одно, що ворога
треба якнайдальше вiд мурiв.
Iшли...
I Мотрю потягнула за собою ця стихiя. Та не далеко. Пригадала собi, що
в не© сво окреме завдання, котре вона мусить сповнити, насилу
вiддiлилася вiд гурту, притулилася до останкiв муру, переждала, аж натовп
перевалився на другий бiк, i по сходах, що вели до колишньо© вартiвнi,
вийшла на замковий вал.
Озирнулася.
Батурин все ще горiв. Одно велике червоне море шумiло й гудiло там, де
ще вчора жили люди в сво©х затишних домiвках. З того моря тут i там
здiймалися стовпи й димарi, як щогли потопаючих кораблiв, стирчали пнi
обсмалених дерев, як кiстяки. Висока дзвiниця палала, як жертвенний стiс.
Обривалися дзвони i з зойками глухими спадали вниз. А за кожним iз них
пожежа бухала горючим стовпом угору, нiби дзвони перемiнювалися в духiв i
летiли до хмар. На землi ©м не було вже дiла.
Не задзвонять на свято побiди, коли гетьман в'©здитиме в свою столицю,
визволивши ©©.
Разом iз отими дзвонами обривалися Мотринi мрi© i сподiвання й летiли
кудись у безвiсть, у пропасть, в яку й зазирнути страшно.
Нема що довше обдурювати себе. Треба дiйсностi глянути смiливо в очi.
I Мотря глянула круг себе.
Ворог оточував Батурин. Коли не стиснув його сво©м перстенем залiзним,
то за хвилину стисне, здавить, сторощить. Вiн у кiлькох мiсцях маску
приступ. Та це лиш звичайнi во ннi хитрощi, щоб обложенi не знали, де ©м
найсильнiше треба б оборонятися.
Мотря, знаючи Батурин, як свою рiдну хату, розумi дуже добре, що бiй
рiша ться на двох точках: тут, бiля забутих ворiт, i там, недалеко шляху,
котрим нинi Герцик ви©жджав на герць.
А мiж тим батуринцi в першу чергу обороняють замок. Поза замком козаки
наче нiчого й не бачать. Кожному зда ться, що бiй вирiшу ться там, де вiн
сто©ть, i що того мiсця йому за нiщо в свiтi здавати не вiльно.
Почува ться, що нема Кенiгзена. Вiн був не тiльки завзятий, але й
тверезий, холоднокровний. Завзяття не заслiплювало його.
Сказати те Чечелевi, попросити, щоб зараз послав який сердюцький вiддiл
на пiдмогу дияконовi, котрий пiшов на розпучливу нерiвну боротьбу, бо як
нi - то ворог вдереться у мiсто.
* * *
I Мотря повернулася у той бiк, де диякон з донькою i старим золотарем
вiдпирав вiд брами москалiв. Бачила, як перед ним, наче перед якоюсь
вищою, надприродньою силою, подавались москалi, як золотар, забувши про
свiй вiк, з молодецьким завзяттям косив сво ю кривою шаблюкою, подiбний до
косаря смертi. I дияконська донька, сестра-жалiбниця, не го©ть, а завда
рани. За ними густою лавою пруть батуринськi мiщани i жменька тих козакiв,
що не погибли ще обороняючи ворота. Як вони б'ються! Це вже не люди, а
боги помсти, фурi©, доведенi до крайньо© розпуки. Це вже не бiй, а рiзня i
гризня, в якiй тямиться одно - не датись! Полягти або побiдити, нiчого
третього для них нема.
Не усто©ть ворог проти такого фiзичного й морального завзяття.
Пода ться. Диякон чимраз далi посува ться вiд брами. Не бачить нi трупiв,
нi поранених, нi сво©х, нi чужих, заслiпив його успiх, полонила ум жадоба
побiди. Не бачить небезпеки, яка ©м грозить.
Ворог ©х збоку заходить. Мотря бачить його намiр, котрого вони там
удолинi, серед бою, не помiчають.. Вiн лиша тi вiддiли, що з дияконом
б'ються, i посила свiжi роти, щоб поза його плечима увiйти в браму.
Одинцем, гусаком, скрадаються попiд мур, ближче, ближче до брами...
Пiдходять пiд вал, стають у четвiрки, в бойовий стрiй, з мушкетами,
ручними бомбами, з усяким приладдям, котрим зруйнують город.
"Вертайтеся!"
Може, диякон i побачив свою важку похибку, може, й рад би вернутись,
але це неможливо. Йому оста ться одна тiльки дорога, пробиватися далi,
через рiку, в поля, ген - ген, може, аж на Сiч.
Пробива ться...
А мiж тим ворог вдира ться на замок. По камiнню, по трупах повзуть, як
хроби, як гаддя, як потоп... Пропало!
* * *
"Тепер на тебе черга",- сказала Мотря, збiгаючи вдолину.
Добре вiдомими тайними переходами пустилася туди, де бовванiла перед ©©
схвильованою до краю уявою порохова вежа.
"Щоб лиш добратися до не©!"
Боялася не тiльки ворога, але й сво©х,- людини.
Нiкого не бачити, не чути людсько© мови, не думати про нiщо! Сповнити
сво дiло, вiдчинити браму, щоб вийти з того пекла, котре тут зчиниться за
хвилину.
Не хоче бачити його i - не буде.
Спотикалася на теплих ще головнях i на холодних уже трупах. Падала,
пiдносилася, з жахом пiзнавала знайомих i, насилуючи почуття людського
жалю й милосердя, гонила вперед. Нiчого вже бiльше не знала й не
пам'ятала, нiякого бiльше бажання в душi сво©й не чула, крiм того одного,
щоб якнайскорiше дiстатися до тi © вежi, в котрiй було ©© спасiння вiд
мук, вiд сорому i вiд неслави, ©© i ©© землякiв.
Бiгла попiд мури, обтовкаючи собi ноги й руки й обдираючи одяг на собi.
Скорiш, скорiш, бо ворог настига .
Щоб до вежi - там усьому край. Один момент i буйний лет у невiдомий
свiт, крiзь дим i пожежу, крiзь сором i знущання, до хмар, до неба, до
Бога. Останнiй гiн, остання дорога; серце б' ться, як дзвiн,- ворогам
проклiн, ось ваша перемога! Добiгла до голодово© ями. Спотика ться на
сухих корчах, пада . Господи, невже ж ти не дась сповнити ©й дiло, вiд
котрого так багато залежить? Невже ж у тiй яскинi, в котрiй вилися колись
©© ближнi, як червяки, ворог допаде ©©? Нi, нi! Не вiдмов ©© сил, дай
крил, щоб долетiти,- Боже, свiте!
...Вста . Ще трохи, ось i вежа, ось i низькi, в землю врослi дверi. Де
замок, де ключ?
Це все таке просте, звичайне, а так тяжко звести докупи, так дивно.
Ключ не входить до замка, замок зiржавiв, не слуха ключа, гарчить, дверi
не подаються, скриплять завiси, не зрушуванi здавна,- насилу вiдчинила й
увiйшла.
Сопух i темрява кидаються на не©.
Останками сильно© волi перемага ©х. Руками чiпля ться стiн, бо сходи
ковзькi, повищерблюванi, непевнi. Але й стiни вогкi, зимнi, як хребет
гадюки. Дрож пройма ©©, терпнуть пальцi - невже ж це смерть?
..."Ще нi, ще нi - не тепер, за хвилину!.."
По сходах збiга вдолину, пада ... Вставати, йти!
Але як? I - де?.. В грудях гуде, в головi гуде, склепiння валиться,
пада . Кiнець...
"Ще нi, ще нi! Боже, дай менi сил сповнити останн дiло!"
Добула чир i кресало. Треба огнем розбудити ту силу, що в бочках спить.
Притулила до кремiня чир, б' . Замiсть у кремiнь попада в пальцi...
кров...
Не зважа на бiль, б' - i знов, i знов, аж скочили iскри, i запалила
скiпку. Ожило пiдземелля, низьке, вузьке, страхiтне. Пригадалися казки,
оповiдання, i тiтка, i старенька няня, i все, що було, минуло, неначе
огнем спалахнуло, горить... Цить, серце, цить! Досить.
Скiпка невелика - спiшиться. Пивницi, як лабiринт, управо, влiво,
сходи, арки, пороги, угинаються ноги. На мурах мигтить селiтра, лiтають
кажани... Чи дiйснiсть це, чи лиш страхiтнi сни?.. Спiшись!
Вiдчинила залiзнi дверi, побачила бочки... Ось вони!
Треба одну розбити... Але як i чим?..
В пивницi нема нiчого, крiм отсих бочок...
Чому ж вона не передбачила того, чом не взяла з собою сокири?..
Вертатися?.. Нi, нi, запiзно. Там, певно, вже ворог обсадив замок,
подвiр'я, зловлять ©©, не пустять, поведуть перед Меншикова, ©© -
Чуйкевича дружину.
В крайнiй розпуцi добува стилет, пiдносить, валить ним у бочку, аж
глухий луск вiдбива ться далеким вiдгомоном вiд низьких склепiнь... Чи
вiдгомiн це, чи чиясь хода?
Наслухувати нема коли. Скiпка дотлiва .
Спiшись, спiшись!
Нараз - кров стина ться у жилах! Хтось ухопив ©© за руку, стиснув,
здавив, скiпку пiдошвою притовк. Погасла.
Чорно в очах, i чорно в душi - усе, усе пропало.
* * *
Коли Мотря прийшла до себе, зрозумiла, що чи©сь крiпкi руки виносять ©©
з пивницi. Дихнуло на не© подихом тютюну i горiлки - мужчина. Козак чи
москаль? - мов блискавка майнуло через голову Мотрi. На всякий спосiб
хтось, хто зна дорогу. На потемки йде, дверi наглухо затрiску за собою i
несе ©©, як безборонну дитину.
"Пусти!" - кричить i пруча ться Мотря, але десять пальцiв, як десять
гакiв, приковують ©© до широких, мужеських грудей.
"Не втечеш, аж тепер ти моя!"
Тi звуки врiзуються в свiдомiсть, як нiж у серце. Пiзна голос. Це
говорить прилуцький наказний полковник Iван Нiс, найосоружнiший для не© iз
усiх людей на свiтi.
Сто гадок, як сто вогникiв, займа ться у мозку. То спалахнуть, то
погаснуть. То ясно робиться нараз, то тим гiрша темрява кругом.
...Iван Нiс, цей що Батурин зрадив.
I тепер вона у його руках - безборонна.
Коли б так нiж, коли б ©й стилет?
Чiпля ться тi © гадки, як останньо© дошки порятунку. Може, вiн у не©?
Розбивала ж ним бочку. Вихоплю праву руку, щоб пошукати.
"Не шукай, бо не знайдеш. Твiй стилет залишився там бiля бочок. Не
пручайся даром. Я не ворог тобi. Люблю тебе, врятую, заховаю".
"Краще забий мене".
"Дiточе базiкання. Щаслива будь, що впору наспiв".
"Чорт наднiс тебе? Хто тобi сказав, що я тут?"
"Нiхто менi не казав, я здогадався, знаючи твою вдачу. Того тiльки й
боявся, щоб ти не висадила вежi. Дякувати Богу - саме впору наспiв.
Подяку ш менi, побачиш".
Замiсть вiдповiдi кида ться на нього й руками обхоплю , за шию, давить.
Падають обо на сходах...
Але вiн сильнiший. Вiдiрвав руки вiд горла i вхопив обi, в свою праву
долоню.
Крiзь дверi чути, як Батурин реве, там - страшний суд.
"Пусти, а то голову об мур розiб'ю".
"Не пущу тебе! Пора до розуму прийти! Погадай - чи не краще по-доброму
зi мною. Врятую тебе, може, ще кого. Мо слово ма тепер вагу".
"Не хочу я тво © ласки, проклятий!"
"Не проклинай. I без того багато лиха на свiтi".
"Ти його спричинив, зраднику!"
"Хто не зраджу нинi?"
"Не так, як ти. Для наживи, для пiрнача".
"А може, для тебе? Може, для тебе, Мотре?"
Хоче пiдняти ©© i далi нести.
"Не пiду. Лиши мене тут".
"Невже ж я з глуздiв збився. Балакаймо, Мотре, на розум. Нас тiльки
дво ..."
"I Господь Бог над нами".
"Можливо, але вiн мовчить. Я мушу врятувати тебе. Послухай. Проведу
тебе за город. Там мiй вiз завезе тебе в безпечне мiсце. Просидиш, поки не
втишиться буря. А як побачу, що небезпечно, покину все, i пiрнач, i хоч би
булаву, й прилину до тебе, щоб грудьми сво©ми заступити тебе, бо без тебе
нема для мене життя".
"Наказний полковнику,- почала Мотря.- За кого ти ма ш мене? Я ж перед
хвилиною хотiла висадити замок у повiтря, а тепер мала б осоромити себе,
щоб рятувати життя? Не буде того нiколи! З Батурина не вийде! Що станеться
з ним, хай дi ться зi мною".
Мовчав. I вона замовкла... В Батуринi ревiло. Чути було луск стрiлiв,
грюкiт гармат, галас, зойки, ридання. Мотря уявляла собi, що там дi ться
тепер.
"Пусти мене, пусти! - стала благати Носа.- Якщо в тебе крихiтка
серця, послухай мого благання. Життя, яке ти обiця ш менi, гiрше вiд
смертi. Краще вбий мене!"
"Хочу, щоб ти жила,- мусиш жити!"
"Противний ти менi".
Наглим рухом вiдтрутила його вiд себе, так що покотився стрiмголов, а
сама стала втiкати по сходах, скоро, скоро, з одного пекла в друге. Бiгла,
але ноги не слухали ©©. Дрижали, вгиналися в колiнах, важкi, зимнi, як два
стовпи льоду. Руками чiплялася за стiни, але стiни були ковзькi й долонi
зсувалися по них, як по склi.
Останки свiдомостi рвалися, як шматочки мережива, як нитки шовковi,
розпливалися, як хмарки по блакитi, канули в порожнечу.
Останнi звуки, якi болючо вверчувалися в ©© вуха,- це був луск важко©
мужесько© ходи.
Iван Нiс доганяв ©©. Той самий Нiс, наказний прилуцький полковник, що
вбив ©© вiрного чуру, перейшов до москалiв i показав ©м тайний вхiд на
замок.
Ще трохи i вона знов попаде в його руки...
Ще тiльки два-три сходи...
Як добре, що якраз тодi перед нею розтворилася безодня i вона полетiла
туди, забуваючи про все,- як добре, що ©© нема!
Нема нiчого... ГУРАГАН
Мотря вiдiтхнула свiжим, зимним повiтрям i розплющила очi. Довго не
могла зрозумiти, де вона i що таке дi ться з нею. Повисла мiж життям i
смертю i нiяк не могла перехилитися нi в один, анi в другий бiк. Хай би
скотилася у тую прiрву, з котро© нема вороття, хай би усьому прийшов
кiнець!.. Коли б так нiж... I вона мимохiть повела правою рукою. Рука не
ворохнулася... Невже ж ©й вiдняло руки?
Це питання, нiби обухом, ударило ©©. Почула приплив кровi до вискiв i
стукiт власного серця.
Хвилина чорно, а тодi - нiби блискавка озарила свiт. Пригадала собi
усе, що сталося нинi, i зрозумiла, де вона i що дi ться з нею.
Прилуцький наказний полковник не вспiв ©© занести, куди хотiв, i
покинув тут, на замку, в глухому кутi, куди нiхто не заходить, а щоб не
втекла, щоб не добралася вдруге до вежi, зв'язав ©й руки й ноги.
Зубами розмотала пояс, котрим були зв'язанi руки, руками увiльнила
спутанi ноги. Але встати не могла. Голова, як камiнь, тягнула ©© взад.
Пада на заморожену землю горiлиць.
Чого ж цей Батурин так реве? Пороги Днiпровi не ревуть так голосно, як
вiн. Зда ться, не лише живi зняли цей нестяменний крик, але й мерцi
ридають i стогнуть, плаче кожна грудка землi.
Батурин борiка ться зi смертю.
А вона лежить безсила й чека кiнця.
Це усвiдомлення доводить ©© до розпуки.
Збира останки виснажених сил, пiдпира ться руками, сiда .
Насилу вiдчиня повiки. Хоче бачити, що тут дi ться.
З глухого рогу видно одне море пожежi. Стирчать димарi, валяться
останки сволокiв, крокв, лат. Батурин дотлiва .
Чорнi тiнi людей перебiгають туди й назад, одинцем i гуртами, шукаючи
виходу з того пекла. Його нема. Ворог околив город i замкнув його з усiх
бокiв... Вставати, йти, боротися i гинути разом iз ними... Або нi... Ще
раз добратися до тих пивниць, в котрих лежать з порохом бочки й пiдпалу
дожидають. Вхопити головню з пожежi й кинути ©м. Хай бухнуть силою,
стократ сильнiшою вiд ворожо© злостi, i замiсть жахливо© боротьби хай
дадуть сво©м i ворогам тихий мир i вiчний упокiй. Вставати - йти!
Мотря пiдноситься i опира ться об мур.
З'ясову собi, де вона i куди найближча дорога до вежi.
Недалека, та, мабуть, нелегко пройти. Мабуть, у всiм Батуринi нема
тепер тако© стежки, такого перевулка, котрим можна б непомiчене
просунутися.
Спробу .
Крадеться попiд мур, як тiнь. Як побачить людей, що з божевiльним
криком бiжать, не знаючи по що й куди, притулю ться до холодного камiння,
пережде й посува ться далi.
Не хоче нiчого бачити, нiчого розумiти, хоче добратися до вежi.
Ось вона. Чорна, загравою облита, грiзна й мовчазлива, неначе свiдома
сво © страшно© тайни. Мотря пересунулася попри головну яму i нараз ста .
Де ж дiлися дверi до вежi?
х нема. Вони заставленi балками, трамами, закиданi останками возiв,
ворiт, усяким хламом, котрий назношено тут Бог вiсть звiдкiль. Помiж тим
хламом купи людських тiл. Деякi ще ворушаться, стогнуть, повзуть з то©
гидко© купи, як раки з кобелi, i вiдсунувшися кiлька крокiв набiк,
простягаються i мертвiють. Мотря догаду ться, що тут було. За вхiд до вежi
йшов бiй. I цей бiй уже закiнчився. Не увiйдуть туди нi нашi, нi вороги,
страшна сила, яка окрива ться у вежi, пропаде там навiки. А разом iз тим
пропала також остання дошка рятунку. Лиша ться одне - боротьба до витрати
останкiв сил.
I це робить Батурин.
Москалi вдерлися воротами, котрi показав ©м Нiс.
Та не легкий ©м хiд. Козаки вiдпирають ©х назад. Нiби два моря
зударилися, перебивши перешийок землi, що вiддiлював ©х вiд себе.
Напирають на себе, то подаються, то йдуть уперед.
За кожний крок, за кожний шматок землi доводиться платити життям
багатьох людей. Але ворогiв, як сарани. Гинуть, а на ©х мiсце сунуться
новi. Багато ма ©х цар i не щадить.
Вже не кулями з гармат, а живими людьми на Батурин стрiля . Артилерiя
мовчить. Ворог з двох бокiв увiйшов до твердинi.
Зна це Чечель i скiльки ма живих i здорових людей посила туди.
Сам на мурi сто©ть. Пожежа освiтлю Батурин. Гетьманський двiр на
Гончарiвцi теж горить. Його гасять - там залишилося ще чимало добра.
Мiщани, навiть старцi та хлопцi, б'ються, всiх обгорнуло нелюдське
завзяття. Нiхто й не гада здаватися. Хто б вимовив таке слово - смерть.
Розiдруть на шматки.
Навiть жiнки поруч мужiв сво©х стоять i бороняться, як левицi.
* * *
Та не у всiх було стiльки фiзично© i морально© сили, щоб перетривати
борню.
Деякi, побачивши свою домiвку в огнi, вжахнулися з нужди - бездомного
скитальства, зимових довгих ночей без даху над головою, без теплого кута
для дрiбних дiтей - i перед тi ю гадкою, як перед страхiтною марою,
втiкають навмання з безтямним криком: "О, горе!"
Iншi, згубивши дiтей, пробiгають вулицями горючого мiста й жахливим
голосом, вiд котрого мороз прошиба кiстки, кличуть ©х.
Одна з таких, побачивши Мотрю, кида ться до не©, руками, як клiщами,
стиска ©© i пита ться: "Бачила ©х? Хлопчик i дiвчинка, кажи, бачила?" I
трясе Мотрею, неначе вiдповiдь хоче витрясти з не©.
"Не бачила я дiтей тво©х, жiнко".
"0-ох!" - нiби мечем, тим криком прошиба повiтря i бiжить далi, щоб
знов когось стрiнути й питати, поки не наткнеться на ворогiв i поки тi не
заспокоять ©© навiки. Там знов молодиця, з розпущеним волоссям, з очима,
пущеними в стовп, бiжить навмання крiзь попiл i жужелицю гарячу, не
зважаючи на те, що вогонь запалив ©© спiдницю, що лiзе по нiй, добира ться
до живого тiла,- бiжить i блага милосердя людського, щоб порятували ©©
мужа, якого тяжко поранило там бiля брами. Чiпля ться до кожного, кого
лише стрiне, заверта з дороги, не може зрозумiти, як це нiхто не слуха
©©, не спiвчува , i з божевiльним прокльоном кида ться в огонь. Не може
перетривати свого горя.
I бачить Мотря, як поранений у груди козак, затуливши рану рукою, щоб
вгамувати кров, бiжить до сво © квартири, забувши, що вона спопелiла,-
бiжить, спотика ться й пада . Огонь обхоплю його, займа ться одежа, i вiн
горить.
Не один. Таких багато тепер. На пожарищi скрiзь дотлiвають труни.
Гидкий сопух розходиться кругом...
Утiкати, утiкати звiдтiль!
I Мотря попада в крутiж людсько© юрби. Як хвиля трiскою в ополонцi,
так юрба кида нею. Зрозумiла, що доходить до одного з тих мiсць, де
рiша ться бiй, до брами.
Нашi ще не здаються. Вулиця загачена валом з людських трупiв, москалiв
i козакiв. Нашi з-поза того валу обороняють приступ до мiста.
Лускають самопали, розриваються ручнi бомби, козаки обороняються
списами. Вождя тут нема. Кожний робить, що йому на гадку прийде.
Мотря бачить присадкуватого, сутулуватого чоловiка бiля тачок.
"Розступiться люди!" - кричить. Мотря по голосi пiзна гетьманського
коваля з Гончарiвки, вiдомого зi сво © нелюдсько© сили. Вiн привiз повнi
тачки старих, з каменя точених куль, що лежали купою на валi, непотрiбнi
нiкому. Бере одну за другою й високо понад голови сво©х пуска ©х на
ворогiв. За кожним кидом, з-поза валу чути зойк, знак, що куля на пусте
мiсце не впала. "Моя гармата нiколи не хибить",- говорить вдоволено й далi
пуска пудовi каменюки, нiби це не кулi, а галушки.
Нiхто не диву ться його силi, його тихому завзяттю, бо в кожного сво
дiло власне. Щасливий, хто ма мушкет i набо©! Ладу , мiря , стрiля ,- i
знов, i знов, забуваючи за тою пильною роботою про все.
Але таких щасливих мало.
Тi з мушкетами на самому передi. Дуло проти дула.
х найбiльше пада . За кожним разом, як ворог, вдереться на вал, на них
перша черга ступати з ним у рукопашний бiй. До очей собi скачуть,
стискаються смертельними обiймами, аж костi трiщать, аж очi вискакують з
лоба.
Таких приступiв вiдбили нашi чимало.
Ворожа сила ламалася на козацькiм завзяттi. Кому ж би на гадку могли
прийти тi щораз то iншi способи оборони. Ось з батуринського присiлка
гончар нiчого не робить, лиш _з_ пожарища здоровi головнi добува й тягне.
Люди розступаються перед ним, вiн розмаху ться i горюча ломака, як
кольориста ракета, летить на густо збитi поруч себе голови москалiв.
Розступаються, верещать, подаються.
I знов, i знов.
Кольористi огнi пуска батуринський гончар. А його син, парубок
молодий, як iз мармуру кутий, поборовши москаля в рукопашнiм двобо©, бере
його за ноги, розмаху ться i, як снiп через банти в стодолi, перекида
через вал на другий бiк. "Вертайся до сво©х",- приговорю за кожним разом.
Мотря бачить цi бо©, що нагадують безсмертну поему Гомера, й очам сво©м
не вiрить. Як бiгла звiдси до вежi, то гадала, що москалi вже вдерлися в
город i що нема сили, котра могла б виперти ©х назад.
А все ж таки ©х вiдперли, i раз, i другий, i, може, десятий,- змаганням
нема кiнця.
Нашi по-лицарськи б'ються.
Так що ж! I найбiльшому лицарству бува кiнець. Коли б не Нiс, коли б
не тая зрада! А так... I Мотря бачить, що в безладнiй боротьбi нашi не
витримають довго.. Забагато сил тратять.
Продира ться вперед. Дехто пiзна ©©. "Мотря Василiвна тут! Мотря
Василiвна з нами!"
Чу , що радо вiтають ©©, хоч що значить вона, жiнка втомлена й
виснажена до краю?
Ста бiля коваля. Вiн уже останнiми кулями кида .
"Дядьку! Берiть провiд. Без проводу нас переможуть".
"Як гада те, Мотре Василiвно?"
"На землю",- говорить Мотря.
"На землю!" - гука громовим голосом коваль.
"Допустити ©х до валу, а тодi стрiляй i вали в них, чим хто може".
Коваль повторю наказ.
Козаки з мушкетами криються за валом, мiщани, парубки, хлопцi
припадають до землi. Москалi гадають, що батуринцi перестрашилися нового
приступу i втекли. Збитою лавою посуваються вперед вiд брами, вузькою
вуличкою мiж двома високими стiнами старих мурiв до того валу з козацьких
i московських трупiв, що вирiс протягом яких двох годин, мов остання
охорона загрожено© столицi. Посуваються, розтрачуючи по дорозi поранених i
трупи, певнi остаточно© побiди, певнi того, що ввiйдуть у город.
Ще тiльки крокiв, може, сто вiддiлю ©х вiд валу, як нараз:
"Пали!"
Грюкнули мушкети, посипалися довбнi, колоди, запаленi головнi, з
могучо© долонi коваля вихопилися i зажужжали в повiтрi одна за другою двi
останнi кам'янi кулi. Ворог, не вспiвши вистрiлити, захитався, заметушився
i з криком та вереском подався назад, оставляючи чимало поранених i
вбитих.
"Пали!" - гукнув ще раз коваль, i в забарикадованiй брамi зчинилася
така суматоха, яко© там нинi ще не було, хiба тодi, як падало склепiння.
Люди на людей напирали, толочили себе, з мушкетами кидалися на себе,
розбивали собi черепи, кололи тригранними штиками, торощили себе.
Коваль, побачивши несподiваний успiх, хотiв, щоб нашi приступом на
москалiв пiшли. Мотря не радила. "Нам треба щадити людей. Пiдождемо, аж
вони на нас пiдуть". Ждали. Не сталося це так скоро, бо ворог довго не мiг
прийти до i себе. За той час батуринцi винесли трупи набiк i пораненим
оглянули рани.
Поранених було чимало. Поки йшла невпорядкована боротьба, годi ©м було
видiстатися з безладно© товпи, не один, не маючи хвилини спокою, стрiляючи
або кидаючи чим там безупинно, не помiчав навiть, що в нього лл ться
кров,- аж тепер це побачив або почув i вiдходив на бiк, пiд мур, де старi
козаки тамували кров хлiбом i павутиною або прямо стрiльним порохом,
розпущеним у слинi. Хто з поранених почував у собi силу, вертав назад у
бiй, хто нi - оставався пiд муром, дожидаючи вислiдiв важко© боротьби. Не
перечислилася Мотря. Москалi дiйсно ще раз наступили, i ©х ще раз так само
i з не меншими втратами вiдперто. Дорiжка вiд валу до ворiт, котрою вони
наступали, так густо встелилася трупом, що солдати топтали по них, як по
подушках. Замiсть тупоту чобiт чути було зойки та стогони, бо мiж трупами
були ще й живi, тяжко пораненi, що конали пiд пiдошвами сво©х братiв.
В батуринцiв вступала нова надiя. Були й такi, що пiсля вiдбитого
Брама була глибока, крокiв, може, на двадцять. У ©© мурах були вартiвнi i
входи на верх i якiсь магазини. Все це занедбане, запущене, прямо ру©ни.
Склепiння зарисувалося давно. Треба було тiльки трохи зрушити його вниз,
прямо на голови ворога, що густою лавою заповнив цiле пiдсiння, давлячи
себе, тратуючи i дбаючи тiльки про одно, а саме: як би вийти з тi © дiдчо©
тiсноти - вперед, в Батурин, бо ззаду напирають на них новi роти, гнанi
наказами царських старшин. Стисненi з бокiв мурами, як клiщами, ззаду
здержуванi сво©ми, а спереду оборонцями Батурина, москалi, що увiйшли в
довге пiдсiння брами, склеплене, досить низьке i темне, справдi
переживають пекло. Добувають усiх зусиль, щоб вийти з нього, штовхаються,
напирають на себе, мiсять ногами, нагадуючи ракiв у кобелi i хробiв пiд
каменем, стогнуть, ревуть, вiдходять вiд розуму i не чують, як над ©х
головами лунають джагани, дрижить склепiння i як нараз з ломотом,
неподiбним до нiчого в свiтi, валиться, гнiтить, придавлю ©х, торощить i
сотнi людей перемiню в безобразну купу людського м'яса i -- гною.
"Гу-у! У-у! О-о!"
Мотря долонями затулю вуха, щоб не чути тих зойкiв, стогонiв, реву. Це
вже не люди кричать, а добува з себе останнi, передсмертнi звуки якась
жахлива звiрюка, твориться щось таке страшне й огидне, перед чим деревi
людська свiдомiсть i на що одна тiльки вiдповiдь, одне тiльки
заспоко ння - конечнiсть... Те, що сталося, було рiвно несподiване й
непередвиджене - для батуринцiв i для москалiв. Людська хвиля рiвно далеко
вiдбилася по обидва боки, залишаючи посерединi мiж собою румовища,
помiшанi з глиною людськi тiла, нiби нову перегороду, греблю помiж двома
ставами людсько© злостi й завзяття.
Москалi гадали, що батуринцi висадили замок у повiтря. З перестрахом
слiпим, який не зна стриму, кинулися втiкати назад, в напрямi Сейму.
Але бiля моста наткнулися на новi вiддiли московського вiйська, котрi
вислав Меншиков, щоб спинити втiкачiв.
"Куди тiка ш, стерво!" - гукали царськi офiцери.
"Завертай назад!"
В неслухняних стрiляли. Це збiльшало заколот. Солдати скакали з
берегiв, щоб перейти рiку. Тонкий лiд заломлювався, i вони тонули. Деякi
плили з кригою, благаючи рятунку.
Та нiхто ©х не слухав.
* * *
В цей мент бiля ворiт з'явився диякон. В правiй руцi - шабля, у лiвiй -
хрест. Бiля нього донька, а коло них - старий золотар.
"З Богом - вперед!" - гукав диякон, ступаючи по камiнню i трупах.
"Дiти, за нами!" - кликав золотар, повертаючись до невеличко© громадки
мiщан i козакiв, старцiв i хлопцiв-недолiткiв, якi з безтяменним
завзяттям, забуваючи про все, кинулися на ворога, вдесятеро сильнiшого вiд
себе. Диякон ©х веде. Не питаються, якi в нього плани, якi вигляди на
успiх, йдуть за ним, за тим хрестом, пiднятим угору, в котрого остаточну
побiду привикли вiрити змалку.
Може, вiн i сам не знав, куди ©х веде, розумiючи тiльки одно, що ворога
треба якнайдальше вiд мурiв.
Iшли...
I Мотрю потягнула за собою ця стихiя. Та не далеко. Пригадала собi, що
в не© сво окреме завдання, котре вона мусить сповнити, насилу
вiддiлилася вiд гурту, притулилася до останкiв муру, переждала, аж натовп
перевалився на другий бiк, i по сходах, що вели до колишньо© вартiвнi,
вийшла на замковий вал.
Озирнулася.
Батурин все ще горiв. Одно велике червоне море шумiло й гудiло там, де
ще вчора жили люди в сво©х затишних домiвках. З того моря тут i там
здiймалися стовпи й димарi, як щогли потопаючих кораблiв, стирчали пнi
обсмалених дерев, як кiстяки. Висока дзвiниця палала, як жертвенний стiс.
Обривалися дзвони i з зойками глухими спадали вниз. А за кожним iз них
пожежа бухала горючим стовпом угору, нiби дзвони перемiнювалися в духiв i
летiли до хмар. На землi ©м не було вже дiла.
Не задзвонять на свято побiди, коли гетьман в'©здитиме в свою столицю,
визволивши ©©.
Разом iз отими дзвонами обривалися Мотринi мрi© i сподiвання й летiли
кудись у безвiсть, у пропасть, в яку й зазирнути страшно.
Нема що довше обдурювати себе. Треба дiйсностi глянути смiливо в очi.
I Мотря глянула круг себе.
Ворог оточував Батурин. Коли не стиснув його сво©м перстенем залiзним,
то за хвилину стисне, здавить, сторощить. Вiн у кiлькох мiсцях маску
приступ. Та це лиш звичайнi во ннi хитрощi, щоб обложенi не знали, де ©м
найсильнiше треба б оборонятися.
Мотря, знаючи Батурин, як свою рiдну хату, розумi дуже добре, що бiй
рiша ться на двох точках: тут, бiля забутих ворiт, i там, недалеко шляху,
котрим нинi Герцик ви©жджав на герць.
А мiж тим батуринцi в першу чергу обороняють замок. Поза замком козаки
наче нiчого й не бачать. Кожному зда ться, що бiй вирiшу ться там, де вiн
сто©ть, i що того мiсця йому за нiщо в свiтi здавати не вiльно.
Почува ться, що нема Кенiгзена. Вiн був не тiльки завзятий, але й
тверезий, холоднокровний. Завзяття не заслiплювало його.
Сказати те Чечелевi, попросити, щоб зараз послав який сердюцький вiддiл
на пiдмогу дияконовi, котрий пiшов на розпучливу нерiвну боротьбу, бо як
нi - то ворог вдереться у мiсто.
* * *
I Мотря повернулася у той бiк, де диякон з донькою i старим золотарем
вiдпирав вiд брами москалiв. Бачила, як перед ним, наче перед якоюсь
вищою, надприродньою силою, подавались москалi, як золотар, забувши про
свiй вiк, з молодецьким завзяттям косив сво ю кривою шаблюкою, подiбний до
косаря смертi. I дияконська донька, сестра-жалiбниця, не го©ть, а завда
рани. За ними густою лавою пруть батуринськi мiщани i жменька тих козакiв,
що не погибли ще обороняючи ворота. Як вони б'ються! Це вже не люди, а
боги помсти, фурi©, доведенi до крайньо© розпуки. Це вже не бiй, а рiзня i
гризня, в якiй тямиться одно - не датись! Полягти або побiдити, нiчого
третього для них нема.
Не усто©ть ворог проти такого фiзичного й морального завзяття.
Пода ться. Диякон чимраз далi посува ться вiд брами. Не бачить нi трупiв,
нi поранених, нi сво©х, нi чужих, заслiпив його успiх, полонила ум жадоба
побiди. Не бачить небезпеки, яка ©м грозить.
Ворог ©х збоку заходить. Мотря бачить його намiр, котрого вони там
удолинi, серед бою, не помiчають.. Вiн лиша тi вiддiли, що з дияконом
б'ються, i посила свiжi роти, щоб поза його плечима увiйти в браму.
Одинцем, гусаком, скрадаються попiд мур, ближче, ближче до брами...
Пiдходять пiд вал, стають у четвiрки, в бойовий стрiй, з мушкетами,
ручними бомбами, з усяким приладдям, котрим зруйнують город.
"Вертайтеся!"
Може, диякон i побачив свою важку похибку, може, й рад би вернутись,
але це неможливо. Йому оста ться одна тiльки дорога, пробиватися далi,
через рiку, в поля, ген - ген, може, аж на Сiч.
Пробива ться...
А мiж тим ворог вдира ться на замок. По камiнню, по трупах повзуть, як
хроби, як гаддя, як потоп... Пропало!
* * *
"Тепер на тебе черга",- сказала Мотря, збiгаючи вдолину.
Добре вiдомими тайними переходами пустилася туди, де бовванiла перед ©©
схвильованою до краю уявою порохова вежа.
"Щоб лиш добратися до не©!"
Боялася не тiльки ворога, але й сво©х,- людини.
Нiкого не бачити, не чути людсько© мови, не думати про нiщо! Сповнити
сво дiло, вiдчинити браму, щоб вийти з того пекла, котре тут зчиниться за
хвилину.
Не хоче бачити його i - не буде.
Спотикалася на теплих ще головнях i на холодних уже трупах. Падала,
пiдносилася, з жахом пiзнавала знайомих i, насилуючи почуття людського
жалю й милосердя, гонила вперед. Нiчого вже бiльше не знала й не
пам'ятала, нiякого бiльше бажання в душi сво©й не чула, крiм того одного,
щоб якнайскорiше дiстатися до тi © вежi, в котрiй було ©© спасiння вiд
мук, вiд сорому i вiд неслави, ©© i ©© землякiв.
Бiгла попiд мури, обтовкаючи собi ноги й руки й обдираючи одяг на собi.
Скорiш, скорiш, бо ворог настига .
Щоб до вежi - там усьому край. Один момент i буйний лет у невiдомий
свiт, крiзь дим i пожежу, крiзь сором i знущання, до хмар, до неба, до
Бога. Останнiй гiн, остання дорога; серце б' ться, як дзвiн,- ворогам
проклiн, ось ваша перемога! Добiгла до голодово© ями. Спотика ться на
сухих корчах, пада . Господи, невже ж ти не дась сповнити ©й дiло, вiд
котрого так багато залежить? Невже ж у тiй яскинi, в котрiй вилися колись
©© ближнi, як червяки, ворог допаде ©©? Нi, нi! Не вiдмов ©© сил, дай
крил, щоб долетiти,- Боже, свiте!
...Вста . Ще трохи, ось i вежа, ось i низькi, в землю врослi дверi. Де
замок, де ключ?
Це все таке просте, звичайне, а так тяжко звести докупи, так дивно.
Ключ не входить до замка, замок зiржавiв, не слуха ключа, гарчить, дверi
не подаються, скриплять завiси, не зрушуванi здавна,- насилу вiдчинила й
увiйшла.
Сопух i темрява кидаються на не©.
Останками сильно© волi перемага ©х. Руками чiпля ться стiн, бо сходи
ковзькi, повищерблюванi, непевнi. Але й стiни вогкi, зимнi, як хребет
гадюки. Дрож пройма ©©, терпнуть пальцi - невже ж це смерть?
..."Ще нi, ще нi - не тепер, за хвилину!.."
По сходах збiга вдолину, пада ... Вставати, йти!
Але як? I - де?.. В грудях гуде, в головi гуде, склепiння валиться,
пада . Кiнець...
"Ще нi, ще нi! Боже, дай менi сил сповнити останн дiло!"
Добула чир i кресало. Треба огнем розбудити ту силу, що в бочках спить.
Притулила до кремiня чир, б' . Замiсть у кремiнь попада в пальцi...
кров...
Не зважа на бiль, б' - i знов, i знов, аж скочили iскри, i запалила
скiпку. Ожило пiдземелля, низьке, вузьке, страхiтне. Пригадалися казки,
оповiдання, i тiтка, i старенька няня, i все, що було, минуло, неначе
огнем спалахнуло, горить... Цить, серце, цить! Досить.
Скiпка невелика - спiшиться. Пивницi, як лабiринт, управо, влiво,
сходи, арки, пороги, угинаються ноги. На мурах мигтить селiтра, лiтають
кажани... Чи дiйснiсть це, чи лиш страхiтнi сни?.. Спiшись!
Вiдчинила залiзнi дверi, побачила бочки... Ось вони!
Треба одну розбити... Але як i чим?..
В пивницi нема нiчого, крiм отсих бочок...
Чому ж вона не передбачила того, чом не взяла з собою сокири?..
Вертатися?.. Нi, нi, запiзно. Там, певно, вже ворог обсадив замок,
подвiр'я, зловлять ©©, не пустять, поведуть перед Меншикова, ©© -
Чуйкевича дружину.
В крайнiй розпуцi добува стилет, пiдносить, валить ним у бочку, аж
глухий луск вiдбива ться далеким вiдгомоном вiд низьких склепiнь... Чи
вiдгомiн це, чи чиясь хода?
Наслухувати нема коли. Скiпка дотлiва .
Спiшись, спiшись!
Нараз - кров стина ться у жилах! Хтось ухопив ©© за руку, стиснув,
здавив, скiпку пiдошвою притовк. Погасла.
Чорно в очах, i чорно в душi - усе, усе пропало.
* * *
Коли Мотря прийшла до себе, зрозумiла, що чи©сь крiпкi руки виносять ©©
з пивницi. Дихнуло на не© подихом тютюну i горiлки - мужчина. Козак чи
москаль? - мов блискавка майнуло через голову Мотрi. На всякий спосiб
хтось, хто зна дорогу. На потемки йде, дверi наглухо затрiску за собою i
несе ©©, як безборонну дитину.
"Пусти!" - кричить i пруча ться Мотря, але десять пальцiв, як десять
гакiв, приковують ©© до широких, мужеських грудей.
"Не втечеш, аж тепер ти моя!"
Тi звуки врiзуються в свiдомiсть, як нiж у серце. Пiзна голос. Це
говорить прилуцький наказний полковник Iван Нiс, найосоружнiший для не© iз
усiх людей на свiтi.
Сто гадок, як сто вогникiв, займа ться у мозку. То спалахнуть, то
погаснуть. То ясно робиться нараз, то тим гiрша темрява кругом.
...Iван Нiс, цей що Батурин зрадив.
I тепер вона у його руках - безборонна.
Коли б так нiж, коли б ©й стилет?
Чiпля ться тi © гадки, як останньо© дошки порятунку. Може, вiн у не©?
Розбивала ж ним бочку. Вихоплю праву руку, щоб пошукати.
"Не шукай, бо не знайдеш. Твiй стилет залишився там бiля бочок. Не
пручайся даром. Я не ворог тобi. Люблю тебе, врятую, заховаю".
"Краще забий мене".
"Дiточе базiкання. Щаслива будь, що впору наспiв".
"Чорт наднiс тебе? Хто тобi сказав, що я тут?"
"Нiхто менi не казав, я здогадався, знаючи твою вдачу. Того тiльки й
боявся, щоб ти не висадила вежi. Дякувати Богу - саме впору наспiв.
Подяку ш менi, побачиш".
Замiсть вiдповiдi кида ться на нього й руками обхоплю , за шию, давить.
Падають обо на сходах...
Але вiн сильнiший. Вiдiрвав руки вiд горла i вхопив обi, в свою праву
долоню.
Крiзь дверi чути, як Батурин реве, там - страшний суд.
"Пусти, а то голову об мур розiб'ю".
"Не пущу тебе! Пора до розуму прийти! Погадай - чи не краще по-доброму
зi мною. Врятую тебе, може, ще кого. Мо слово ма тепер вагу".
"Не хочу я тво © ласки, проклятий!"
"Не проклинай. I без того багато лиха на свiтi".
"Ти його спричинив, зраднику!"
"Хто не зраджу нинi?"
"Не так, як ти. Для наживи, для пiрнача".
"А може, для тебе? Може, для тебе, Мотре?"
Хоче пiдняти ©© i далi нести.
"Не пiду. Лиши мене тут".
"Невже ж я з глуздiв збився. Балакаймо, Мотре, на розум. Нас тiльки
дво ..."
"I Господь Бог над нами".
"Можливо, але вiн мовчить. Я мушу врятувати тебе. Послухай. Проведу
тебе за город. Там мiй вiз завезе тебе в безпечне мiсце. Просидиш, поки не
втишиться буря. А як побачу, що небезпечно, покину все, i пiрнач, i хоч би
булаву, й прилину до тебе, щоб грудьми сво©ми заступити тебе, бо без тебе
нема для мене життя".
"Наказний полковнику,- почала Мотря.- За кого ти ма ш мене? Я ж перед
хвилиною хотiла висадити замок у повiтря, а тепер мала б осоромити себе,
щоб рятувати життя? Не буде того нiколи! З Батурина не вийде! Що станеться
з ним, хай дi ться зi мною".
Мовчав. I вона замовкла... В Батуринi ревiло. Чути було луск стрiлiв,
грюкiт гармат, галас, зойки, ридання. Мотря уявляла собi, що там дi ться
тепер.
"Пусти мене, пусти! - стала благати Носа.- Якщо в тебе крихiтка
серця, послухай мого благання. Життя, яке ти обiця ш менi, гiрше вiд
смертi. Краще вбий мене!"
"Хочу, щоб ти жила,- мусиш жити!"
"Противний ти менi".
Наглим рухом вiдтрутила його вiд себе, так що покотився стрiмголов, а
сама стала втiкати по сходах, скоро, скоро, з одного пекла в друге. Бiгла,
але ноги не слухали ©©. Дрижали, вгиналися в колiнах, важкi, зимнi, як два
стовпи льоду. Руками чiплялася за стiни, але стiни були ковзькi й долонi
зсувалися по них, як по склi.
Останки свiдомостi рвалися, як шматочки мережива, як нитки шовковi,
розпливалися, як хмарки по блакитi, канули в порожнечу.
Останнi звуки, якi болючо вверчувалися в ©© вуха,- це був луск важко©
мужесько© ходи.
Iван Нiс доганяв ©©. Той самий Нiс, наказний прилуцький полковник, що
вбив ©© вiрного чуру, перейшов до москалiв i показав ©м тайний вхiд на
замок.
Ще трохи i вона знов попаде в його руки...
Ще тiльки два-три сходи...
Як добре, що якраз тодi перед нею розтворилася безодня i вона полетiла
туди, забуваючи про все,- як добре, що ©© нема!
Нема нiчого... ГУРАГАН
Мотря вiдiтхнула свiжим, зимним повiтрям i розплющила очi. Довго не
могла зрозумiти, де вона i що таке дi ться з нею. Повисла мiж життям i
смертю i нiяк не могла перехилитися нi в один, анi в другий бiк. Хай би
скотилася у тую прiрву, з котро© нема вороття, хай би усьому прийшов
кiнець!.. Коли б так нiж... I вона мимохiть повела правою рукою. Рука не
ворохнулася... Невже ж ©й вiдняло руки?
Це питання, нiби обухом, ударило ©©. Почула приплив кровi до вискiв i
стукiт власного серця.
Хвилина чорно, а тодi - нiби блискавка озарила свiт. Пригадала собi
усе, що сталося нинi, i зрозумiла, де вона i що дi ться з нею.
Прилуцький наказний полковник не вспiв ©© занести, куди хотiв, i
покинув тут, на замку, в глухому кутi, куди нiхто не заходить, а щоб не
втекла, щоб не добралася вдруге до вежi, зв'язав ©й руки й ноги.
Зубами розмотала пояс, котрим були зв'язанi руки, руками увiльнила
спутанi ноги. Але встати не могла. Голова, як камiнь, тягнула ©© взад.
Пада на заморожену землю горiлиць.
Чого ж цей Батурин так реве? Пороги Днiпровi не ревуть так голосно, як
вiн. Зда ться, не лише живi зняли цей нестяменний крик, але й мерцi
ридають i стогнуть, плаче кожна грудка землi.
Батурин борiка ться зi смертю.
А вона лежить безсила й чека кiнця.
Це усвiдомлення доводить ©© до розпуки.
Збира останки виснажених сил, пiдпира ться руками, сiда .
Насилу вiдчиня повiки. Хоче бачити, що тут дi ться.
З глухого рогу видно одне море пожежi. Стирчать димарi, валяться
останки сволокiв, крокв, лат. Батурин дотлiва .
Чорнi тiнi людей перебiгають туди й назад, одинцем i гуртами, шукаючи
виходу з того пекла. Його нема. Ворог околив город i замкнув його з усiх
бокiв... Вставати, йти, боротися i гинути разом iз ними... Або нi... Ще
раз добратися до тих пивниць, в котрих лежать з порохом бочки й пiдпалу
дожидають. Вхопити головню з пожежi й кинути ©м. Хай бухнуть силою,
стократ сильнiшою вiд ворожо© злостi, i замiсть жахливо© боротьби хай
дадуть сво©м i ворогам тихий мир i вiчний упокiй. Вставати - йти!
Мотря пiдноситься i опира ться об мур.
З'ясову собi, де вона i куди найближча дорога до вежi.
Недалека, та, мабуть, нелегко пройти. Мабуть, у всiм Батуринi нема
тепер тако© стежки, такого перевулка, котрим можна б непомiчене
просунутися.
Спробу .
Крадеться попiд мур, як тiнь. Як побачить людей, що з божевiльним
криком бiжать, не знаючи по що й куди, притулю ться до холодного камiння,
пережде й посува ться далi.
Не хоче нiчого бачити, нiчого розумiти, хоче добратися до вежi.
Ось вона. Чорна, загравою облита, грiзна й мовчазлива, неначе свiдома
сво © страшно© тайни. Мотря пересунулася попри головну яму i нараз ста .
Де ж дiлися дверi до вежi?
х нема. Вони заставленi балками, трамами, закиданi останками возiв,
ворiт, усяким хламом, котрий назношено тут Бог вiсть звiдкiль. Помiж тим
хламом купи людських тiл. Деякi ще ворушаться, стогнуть, повзуть з то©
гидко© купи, як раки з кобелi, i вiдсунувшися кiлька крокiв набiк,
простягаються i мертвiють. Мотря догаду ться, що тут було. За вхiд до вежi
йшов бiй. I цей бiй уже закiнчився. Не увiйдуть туди нi нашi, нi вороги,
страшна сила, яка окрива ться у вежi, пропаде там навiки. А разом iз тим
пропала також остання дошка рятунку. Лиша ться одне - боротьба до витрати
останкiв сил.
I це робить Батурин.
Москалi вдерлися воротами, котрi показав ©м Нiс.
Та не легкий ©м хiд. Козаки вiдпирають ©х назад. Нiби два моря
зударилися, перебивши перешийок землi, що вiддiлював ©х вiд себе.
Напирають на себе, то подаються, то йдуть уперед.
За кожний крок, за кожний шматок землi доводиться платити життям
багатьох людей. Але ворогiв, як сарани. Гинуть, а на ©х мiсце сунуться
новi. Багато ма ©х цар i не щадить.
Вже не кулями з гармат, а живими людьми на Батурин стрiля . Артилерiя
мовчить. Ворог з двох бокiв увiйшов до твердинi.
Зна це Чечель i скiльки ма живих i здорових людей посила туди.
Сам на мурi сто©ть. Пожежа освiтлю Батурин. Гетьманський двiр на
Гончарiвцi теж горить. Його гасять - там залишилося ще чимало добра.
Мiщани, навiть старцi та хлопцi, б'ються, всiх обгорнуло нелюдське
завзяття. Нiхто й не гада здаватися. Хто б вимовив таке слово - смерть.
Розiдруть на шматки.
Навiть жiнки поруч мужiв сво©х стоять i бороняться, як левицi.
* * *
Та не у всiх було стiльки фiзично© i морально© сили, щоб перетривати
борню.
Деякi, побачивши свою домiвку в огнi, вжахнулися з нужди - бездомного
скитальства, зимових довгих ночей без даху над головою, без теплого кута
для дрiбних дiтей - i перед тi ю гадкою, як перед страхiтною марою,
втiкають навмання з безтямним криком: "О, горе!"
Iншi, згубивши дiтей, пробiгають вулицями горючого мiста й жахливим
голосом, вiд котрого мороз прошиба кiстки, кличуть ©х.
Одна з таких, побачивши Мотрю, кида ться до не©, руками, як клiщами,
стиска ©© i пита ться: "Бачила ©х? Хлопчик i дiвчинка, кажи, бачила?" I
трясе Мотрею, неначе вiдповiдь хоче витрясти з не©.
"Не бачила я дiтей тво©х, жiнко".
"0-ох!" - нiби мечем, тим криком прошиба повiтря i бiжить далi, щоб
знов когось стрiнути й питати, поки не наткнеться на ворогiв i поки тi не
заспокоять ©© навiки. Там знов молодиця, з розпущеним волоссям, з очима,
пущеними в стовп, бiжить навмання крiзь попiл i жужелицю гарячу, не
зважаючи на те, що вогонь запалив ©© спiдницю, що лiзе по нiй, добира ться
до живого тiла,- бiжить i блага милосердя людського, щоб порятували ©©
мужа, якого тяжко поранило там бiля брами. Чiпля ться до кожного, кого
лише стрiне, заверта з дороги, не може зрозумiти, як це нiхто не слуха
©©, не спiвчува , i з божевiльним прокльоном кида ться в огонь. Не може
перетривати свого горя.
I бачить Мотря, як поранений у груди козак, затуливши рану рукою, щоб
вгамувати кров, бiжить до сво © квартири, забувши, що вона спопелiла,-
бiжить, спотика ться й пада . Огонь обхоплю його, займа ться одежа, i вiн
горить.
Не один. Таких багато тепер. На пожарищi скрiзь дотлiвають труни.
Гидкий сопух розходиться кругом...
Утiкати, утiкати звiдтiль!
I Мотря попада в крутiж людсько© юрби. Як хвиля трiскою в ополонцi,
так юрба кида нею. Зрозумiла, що доходить до одного з тих мiсць, де
рiша ться бiй, до брами.
Нашi ще не здаються. Вулиця загачена валом з людських трупiв, москалiв
i козакiв. Нашi з-поза того валу обороняють приступ до мiста.
Лускають самопали, розриваються ручнi бомби, козаки обороняються
списами. Вождя тут нема. Кожний робить, що йому на гадку прийде.
Мотря бачить присадкуватого, сутулуватого чоловiка бiля тачок.
"Розступiться люди!" - кричить. Мотря по голосi пiзна гетьманського
коваля з Гончарiвки, вiдомого зi сво © нелюдсько© сили. Вiн привiз повнi
тачки старих, з каменя точених куль, що лежали купою на валi, непотрiбнi
нiкому. Бере одну за другою й високо понад голови сво©х пуска ©х на
ворогiв. За кожним кидом, з-поза валу чути зойк, знак, що куля на пусте
мiсце не впала. "Моя гармата нiколи не хибить",- говорить вдоволено й далi
пуска пудовi каменюки, нiби це не кулi, а галушки.
Нiхто не диву ться його силi, його тихому завзяттю, бо в кожного сво
дiло власне. Щасливий, хто ма мушкет i набо©! Ладу , мiря , стрiля ,- i
знов, i знов, забуваючи за тою пильною роботою про все.
Але таких щасливих мало.
Тi з мушкетами на самому передi. Дуло проти дула.
х найбiльше пада . За кожним разом, як ворог, вдереться на вал, на них
перша черга ступати з ним у рукопашний бiй. До очей собi скачуть,
стискаються смертельними обiймами, аж костi трiщать, аж очi вискакують з
лоба.
Таких приступiв вiдбили нашi чимало.
Ворожа сила ламалася на козацькiм завзяттi. Кому ж би на гадку могли
прийти тi щораз то iншi способи оборони. Ось з батуринського присiлка
гончар нiчого не робить, лиш _з_ пожарища здоровi головнi добува й тягне.
Люди розступаються перед ним, вiн розмаху ться i горюча ломака, як
кольориста ракета, летить на густо збитi поруч себе голови москалiв.
Розступаються, верещать, подаються.
I знов, i знов.
Кольористi огнi пуска батуринський гончар. А його син, парубок
молодий, як iз мармуру кутий, поборовши москаля в рукопашнiм двобо©, бере
його за ноги, розмаху ться i, як снiп через банти в стодолi, перекида
через вал на другий бiк. "Вертайся до сво©х",- приговорю за кожним разом.
Мотря бачить цi бо©, що нагадують безсмертну поему Гомера, й очам сво©м
не вiрить. Як бiгла звiдси до вежi, то гадала, що москалi вже вдерлися в
город i що нема сили, котра могла б виперти ©х назад.
А все ж таки ©х вiдперли, i раз, i другий, i, може, десятий,- змаганням
нема кiнця.
Нашi по-лицарськи б'ються.
Так що ж! I найбiльшому лицарству бува кiнець. Коли б не Нiс, коли б
не тая зрада! А так... I Мотря бачить, що в безладнiй боротьбi нашi не
витримають довго.. Забагато сил тратять.
Продира ться вперед. Дехто пiзна ©©. "Мотря Василiвна тут! Мотря
Василiвна з нами!"
Чу , що радо вiтають ©©, хоч що значить вона, жiнка втомлена й
виснажена до краю?
Ста бiля коваля. Вiн уже останнiми кулями кида .
"Дядьку! Берiть провiд. Без проводу нас переможуть".
"Як гада те, Мотре Василiвно?"
"На землю",- говорить Мотря.
"На землю!" - гука громовим голосом коваль.
"Допустити ©х до валу, а тодi стрiляй i вали в них, чим хто може".
Коваль повторю наказ.
Козаки з мушкетами криються за валом, мiщани, парубки, хлопцi
припадають до землi. Москалi гадають, що батуринцi перестрашилися нового
приступу i втекли. Збитою лавою посуваються вперед вiд брами, вузькою
вуличкою мiж двома високими стiнами старих мурiв до того валу з козацьких
i московських трупiв, що вирiс протягом яких двох годин, мов остання
охорона загрожено© столицi. Посуваються, розтрачуючи по дорозi поранених i
трупи, певнi остаточно© побiди, певнi того, що ввiйдуть у город.
Ще тiльки крокiв, може, сто вiддiлю ©х вiд валу, як нараз:
"Пали!"
Грюкнули мушкети, посипалися довбнi, колоди, запаленi головнi, з
могучо© долонi коваля вихопилися i зажужжали в повiтрi одна за другою двi
останнi кам'янi кулi. Ворог, не вспiвши вистрiлити, захитався, заметушився
i з криком та вереском подався назад, оставляючи чимало поранених i
вбитих.
"Пали!" - гукнув ще раз коваль, i в забарикадованiй брамi зчинилася
така суматоха, яко© там нинi ще не було, хiба тодi, як падало склепiння.
Люди на людей напирали, толочили себе, з мушкетами кидалися на себе,
розбивали собi черепи, кололи тригранними штиками, торощили себе.
Коваль, побачивши несподiваний успiх, хотiв, щоб нашi приступом на
москалiв пiшли. Мотря не радила. "Нам треба щадити людей. Пiдождемо, аж
вони на нас пiдуть". Ждали. Не сталося це так скоро, бо ворог довго не мiг
прийти до i себе. За той час батуринцi винесли трупи набiк i пораненим
оглянули рани.
Поранених було чимало. Поки йшла невпорядкована боротьба, годi ©м було
видiстатися з безладно© товпи, не один, не маючи хвилини спокою, стрiляючи
або кидаючи чим там безупинно, не помiчав навiть, що в нього лл ться
кров,- аж тепер це побачив або почув i вiдходив на бiк, пiд мур, де старi
козаки тамували кров хлiбом i павутиною або прямо стрiльним порохом,
розпущеним у слинi. Хто з поранених почував у собi силу, вертав назад у
бiй, хто нi - оставався пiд муром, дожидаючи вислiдiв важко© боротьби. Не
перечислилася Мотря. Москалi дiйсно ще раз наступили, i ©х ще раз так само
i з не меншими втратами вiдперто. Дорiжка вiд валу до ворiт, котрою вони
наступали, так густо встелилася трупом, що солдати топтали по них, як по
подушках. Замiсть тупоту чобiт чути було зойки та стогони, бо мiж трупами
були ще й живi, тяжко пораненi, що конали пiд пiдошвами сво©х братiв.
В батуринцiв вступала нова надiя. Були й такi, що пiсля вiдбитого