Страница:
------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
НЕ ВБИВАЙ
ДОРОГОМУ ШВАГРОВI
IВАНОВI ЛIЩИНСЬКОМУ
В БОРИСЛАВI У ЖОВКВI
Вiдколи Жовква Жовквою, таких Великоднiх свят, як 1707 року, вона не
переживала.
Ще зимою за©хав туди цар Петро з Меншиковим i з новим сво©м канцлером
Гаврилом Iвановичем Головкiним. З царем нахлинуло багато царських людей,
бояр, прислуги та вiйськових старшин.
Невеличке мiсто заро©лося людьми, не було двора, де б не стояли
москалi.
Жовкiвцi тулилися по повiтках i "маштарках", а були й такi, що залишали
сво хазяйство та пере©здили жити на село до родичiв або до знайомих.
До царя часто-густо прибували пани польськi, що вороже ставилися до
Карла i до нового польського короля Станiслава Л щинського i обстоювали за
Августом, хоч вiн ще влiтку зрiкся корони i 14 вересня пiдписав мир у
Альтранштадтi.
Вiдвiдували царя у Жовквi навiть такi вельможi, як кракiвський каштелян
Януш Вишневецький та мазовецький во вода Хоментовський. Вони без великого
почоту i кроку ступити не вмiли, тому-то на час тако© гостини у мiстi за
жоднi грошi зайво© квартири не знайшов би.
Були, щоправда, такi шинкарi та властителi гостиниць, що гарнi грошi
тодi заробляли, але загал терпiв i молився до Бога, щоб раз увiльнив ©х
вiд тих непрошених гостей.
Цар Петро бiсився. Його союзник Август не витривав на становищу, Карло
трiумфував.
Цар боявся, що Карло, покiнчивши з Августом, усi сво© потуги на
Московщину кине, i заздалегiдь давав накази, як народ ма на той час
поводитися.
Росiя велика, впустити ворога, а тодi не дати йому нi хлiба для людей,
нi пашi для коней,- це дуже простий спосiб, щоб загнати його в бiду.
Тому-то цар i писав до Апраксiна, щоб усi хлiбороби, великi й малi, не
тримали хлiбiв по клунях та по коморах, а закопували зерно в лiсах та
дебрях, звiдки б ворог не легко мiг його добути.
Царськi люди, навiть найчiльнiшi, знайомилися тодi з його славною
дубинкою i благословили такий день, коли ©м поталанило не досвiдчати
царського гнiву.
Одиноким союзником царя був гетьман Мазепа.
"Весь тягар вiйни ляга тепер на нас",- писав цар до гетьмана,
закликаючи його в Жовкву на во нну раду.
* * *
Саме в страсну п'ятницю при©хав гетьман з невiдступним Орликом i з
деякими старшинами до Жовкви на тую раду.
Ледве пiднайдено для них квартири, i то примусом, а не з добро© волi, i
навiть не за добрi грошi.
Малий городок перемiнився у якийсь венецький маскарад. Зеленi
московськi кафтани змiшувалися з козацькими кунтушами та киреями, а три
мови - укра©нська, польська i московська - зливалися у якусь мiшанину, вiд
яко© аж вуха пухли.
Матiркування, шлякування i псякревання чути було на кожному кроцi, ©х
заглушувало хiба тарахкання хлопцiв дубовими довбеньками до церковних
парканiв у велику п'ятницю i в глуху суботу.
А коли прийшов Великдень, то жовкiвськi дiвчата не зважилися виводити
гагiлки на цвинтарях бiля церков, не спiвали про Романа, бо бачили, що
при©хав ще хтось могутнiший i небезпечнiший вiд нього.
Гiрка була паска цього року, i не один та й не одна слiзьми ©©
обiлляла, порiвнюючи минулi страстi Христовi з власними терпiннями, котрi
©м отсе доводилося переживати. Нi слiду колишньо© радостi в це
найнадiйнiше весняне свято.
Хоч Великдень був пiзнiй i природа вспiла вже прибрати нове - зелене,
бiле, рожеве й син - вбрання, хоч цвiли фiалки й пахла черемха, хоч у
збiжжях могла сховатися курка, нiхто не втiшався весною i кожний з
острахом дивився на пiвнiч - чи не надсува ться нова туча у виглядi нових
царських або яких iнших вiйськ.
Жовкiвцi, як звичайно мешканцi малих мiст, не дуже-то розбиралися в
полiтицi. Куди там ©м було розумiти хитрощi Петровi, котрий польську
корону, скинену з голови Августа, предкладав i королевичевi Соб ському, i
Ракочому, i якомусь там герцоговi англiйському, котрий одиноким сво©м
союзником признавав Мазепу, а рiвночасно чужинцям пропонував князiвство
ки©вське або володимирське, як нагороду за спiлку або хоч би навiть за
посередництво в замиренню Росi© зi Швецi ю...
Хто дасть бiльше?..
Навiть люди, що не раз мали з полiтикою дiло, не годнi були стежити за
дивними скоками гадок, якi вiдбувалися у великiй, але неспокiйнiй i
ненормальнiй головi молодого царя. Тому-то мешканцi славного й гарного
города Жовкви несотворенi речi розказували собi тихцем. Не один, дивлячись
на солдатiв, полякiв i навiть на сво©х, на козакiв, хрестився, бо нiяк
зрозумiти не мiг, звiдки й пощо вони тут взялися.
Нiби Пандора ящик свiй над Жовквою вiдчинила i, що в ньому було,
висипала нараз на мiсто.
До того, вiдома рiч, що цар несамовитий, на нього всi дивляться, як на
антихриста,- який же тут Великдень?
Добре, що минув i що кiнця свiта не було.
* * *
Бiльше нiж тиждень i мало що не два довелося ждати гетьмановi Мазепi на
тую во нну раду. Правда, у Жовквi вiн не потребував скучати. I вiн ©здив,
i до нього при©здили люди, але треба було дуже секретно видiтися з ними й
дуже полiтично балакати, бо в Жовквi пiд тую пору i стiни вуха мали.
Гетьмановi старшини теж не були радi. Весна. В ма тках чимало роботи. В
кожного родина, святкуватимуть без батька, а ти сидиш у тiй Жовквi не
знати пощо й нащо.
Нарiкали старшини, зiбравшись в гетьманськiй господi, коли ©м довелось
на гетьмана ждати, так як нинi, у вiвторок по провiднiй недiлi.
* * *
Гетьмана ще вранцi покликали на раду, бо Цар скоро вста . Сидiти може
геть поза пiвнiч, а вставати мусить разом зi сходом сонця, i зараз за
роботу береться. Чорт, не чоловiк!
Старшини посходилися коло полудня. Не буде ж тая рада Бог вiсть як
довго тривати! Петро не любить зайвих слiв. Або говори до речi, або мовчи.
Декому вже й язик вiдрiзали за те, що непотрiбне балакав. З Петром
короткий процес.
Чекають старшини, гетьмана нема.
"Ясновельможний сам пiшов?" - пита Орлика компанiйський полковник
Танський.
"Сам, як палець".
"Також новi звича©, щоб гетьман одинцем ходив, нiбито в нього надiйних
людей нема".
"Видно, нас там не треба",- дода обозний Ломиковський.
"Нас тiльки тодi кличуть, як голову пiд кулi та пiд шаблi треба
наставляти,- зауважу Танський,- а до вiйськово© ради - то ми за дурнi.
Москалi всi розуми по©ли".
"Звичайно, вони барини, а ми холопи ©хнi".
"Царськi люди in spe".
Говорили чимраз тихiше, щоб який чорт не пiдслухав.
Хтось добув iз шароварiв добре вже постиранi кiстки.
"Кидаймо!"
Скорочували час, як могли. Але нервувалися, i навiть костi не могли
цьому нервуванню зарадити.
"Хтось iде!"
I властитель костей сховав ©х назад у сво© глибокi шаровари.
Увiйшов покойовий гетьманський Кендз ровський, оженений з сестрою Настi
Скоропадсько©, чоловiк молодий, не дуже ще бувалий, але вiдомий сво ю
вiрнiстю Мазепi.
"Як же там, Кендз ровський,- стали питати його,- не чув, що там дi ться
на тiй радi?"
"Звiдки я, вашi милостi, чути маю. Дверi позамиканi наглухо, скрiзь
варти, туди й миш не пересунеться".
"От, як москалi вмiють секретнi ради тримати!"- зауважив хтось.
"То правда, а ми свобiдний народ i не любимо секретiв. Що на серцi, те
й на язицi".
"Бiжимо з язиками, чи треба, чи не треба".
"Але як же там, пане Кендз ровський, не чув, коли гетьман поверне?"
"Кажу милостям вашим, нiчого я не чув, i сам прийшов подивитися, чи не
повернувся вже ясновельможний, бо звiдси до царського постою недалеко.
Пiду назустрiч".
"Iди, йди, небоже. А якщо гетьмана зазриш, так i нас iсповiсти".
I Кендз ровський пiшов.
Ломиковський потягнувся i позiхнув на всю губу: " й-Богу, вже менi того
всього забагато!"
"А менi обiдати хочеться,- сказав, утираючи губи, полковник Танський.-
Тепер, як тут говорять, загальниця. Пощо ма чоловiк себе морити?"
"На гетьмана з обiдом чека мо".
"Може, вiн у царя обiдатиме".
"А мабуть. Якщо рада затягнулася так довго, то цар сво©х радних на обiд
запросить. Iду я. У мене тут i знайомi . Хоч медку поп'ю. Тутешнi люди
вмiють добрi меди ситити".
I Танський вийшов.
Ломиковський знову протягнувся, аж крiсло затрiщало, i позiхнув вiд
вуха до вуха.
"Не люблю я цього Танського",сказав.
"А це чому?"
"От так, не люблю, та й годi! Непевний вiн для мене чоловiк. Нiколи
тобi не подивиться в очi, як кiт".
"Щось нiби Кочубей".
"А гада те, панове, що Кочубей певний?"
"Хто його зна , чи певний вiн, чи нi, а грiха на совiсть не треба
брати,- зауважив Орлик.- Щодо Танського, то гадаю, що вiн, як
компанiйський полковник..."
"Компанiйський, охочекомонний чи сердюцький - один чорт. Тут не в ранзi
дiло, а в людинi",- замiтив прилуцький полковник Горленко. Вiн
недолюблював тих нових формацiй i, хоч як був прихильний до Мазепи, криво
дивився на тих всiляких попридумуваних ним старшин. Взагалi генеральнi
старшини i полковники старих, справжнiх, козацьких полкiв тримали себе за
щось окреме.
"Молоде вино вишумiти мусить. Так i тi новi гетьманськi полковники поки
не вишумлять, то з серцем до них не пiдходи".
Критикували однi других, аж до Кочубея дiйшли.
"А цей же що? Старий гетьманський товариш. Яму пiд Самойловичем копав,
а тепер, мабуть, пiд Мазепою гребе".
Апостол боронив свого свата. Не такий-то вiн небезпечний. От, звичайно,
бiда, коли жiнка чоловiком нiби швець шкурою крутить.
"Нi, нi, пане товаришу, не борони ти генерального судцi. Побачиш, вiн
колись ще таку штуку затi , що всiм одне горе вийде",- обстоював Горленко.
"Наш судень Чуйкевич куди краща людина".
"Золото - не чоловiк!"
"А син?"
"Яблуко вiд яблунi недалеко паде. Молодий Чуйкевич у свого батька
вдався".
"Гадаю, що в нього ще бiльше характеру, нiж у батька. Подумайте лише.
Цей парубок закохався у Кочубе ву Мотрю, ну, як чорт у вербу".
"Добра менi верба, Кочубе ва Мотря! Це ж найпишнiша троянда, пане
товаришу!" - зауважив Орлик.
"Для тебе, генеральний писаре, бо ти, хоч свою гарну жiнку ма ш, але й
на iнших не вiд того, щоб глипнути оком. Звичайно - молодий. А менi вже не
до жiнок. Отож, кажу, закохався Чуйкевич у Мотрю, Мотря до гетьмана
втекла, а вiн ©© у гетьмана сторожив, для нього. Погадайте, яка це
вiрнiсть!"
"Бувають ще характернi люди на нашiй Укра©нi".
"Укра©на буйна, а на нiй усяке квiття процвiта ".
"Але будяччя найбуйнiше буя !"
"Звичайно - степ. Та ми вiдбiга мо вiд речi. Про молодого Чуйкевича
мова. Чую, вiн тепер знову до Мотрi свата ться".
"Говорять".
"Кажуть, нiбито Кочубей i старий Чуйкевич уже й гетьмана просили, щоб
©м дiтей повiнчати дозволив".
"А гетьман що?"
"Викручу ться,- прошептав Горленко.Кортять Мошка гуглi",- i старшини
стали голосно смiятися.
"Такий старий, а на жiночу вроду -пес".
"Тут не в старостi дiло, а в комплекцi©. Тако© комплекцi© наш гетьман i
- годi".
"Але що йому не наскучать тi юбки?"
"Доброму козаковi гостра шабля i гарна юбка не наскучать нiколи. Шабля
на вiйнi, а юбка дома, от воно як!"
Апостол крутив свiй дивно закоцюрблений вус.
"Та що ви його так крутите, пане товаришу, як Мошко пейси?" - жартував
Ломиковський, а Горленко вiдповiв:
"Товариш Данило, бачите, кiнець вуса такий гачок чiпа , щоб на нього
жiнок ловить".
"Як риб на вудку".
Апостол розплющив око, зморщив над ним чоло i вiдповiв:
"Тво ©, товаришу, не зловлю. Не бiйся?"
"Тс!.."
На порозi появився Кендз ровський, цитьнув i нараз вискочив на двiр.
"Гетьман iз во нно© ради верта !"
Полковники попричiсували пальцями чуприни, поправили пояси, файки
повитрушували i поховали.
"Та й накурили ж ми в тiй хатi".
"Нiби архi рей у церквi накадив".
Орлик вiдчинив вiкно i здалеку побачив гетьмана, котрому назустрiч бiг
Кендз ровський.
* * *
Орлик знав гетьмана, як тiльки можна було його милiсть знати. Вгадував,
коли вiн у доброму, а коли в поганому настро©. Тепер жахнувся. Гетьман
надтягав, як чорна хмара. Орликовi потемнiло в очах. Нагадався йому той
Мазепа, котрого вiн бачив по вiд'©здi царя Петра з ки©вського бенкету...
"Слухай, що Меншиков каже".
Орлик вiдскочив вiд вiкна i почав згортати та порядкувати на сво му
столi якiсь папери. Деякi ховав у нагрудну кишеню.
"Не остався наш гетьман у царя на обiдi",- зауважив Данило Апостол i
перестав крутити свiй ус.
Нагло вiдчинилися дверi, i в хату увiйшов Iван Степанович Мазепа. Його
обличчя, звичайно блiдаве, нiби зi слоново© костi, паленiло. Мiж бровами
зарисувалася характеристична складка, уста затялися, вус нервово тремтiв.
"Здоровi були!" - сказав, не пiдводячи задуманих очей, перейшов хату i
вступив у свою спальню. Кендз ровський занiс за ним туди кирею i шапку,
замкнув дверi i вийшов до старшин. Тi стояли, збитi в гурт, збентеженi i
не знаючи, що ©м робити. Йти чи дожидати аж вийде до них ясновельможний?
Тако© ситуацi© вони не пам'ятали.
Гетьман дуже вважав на товариськi форми. Хоч як був iнодi стурбований,
а може, й лихий, а все ж таки зi старшинами чемно i ввiчливо вiтався. А
тепер вiн перелетiв через кiмнату як вiтер, i тiльки його сап'янцi
проскрипiли, аж, здавалося, долiвка пiд ногами застогнала. Що такого
зчинилося на радi, що вивело старого гетьмана з рiвноваги?
I старшини стали перешiптуватися мiж собою.
"Навiть у царя на обiд не залишився!"
Це ©х турбувало найбiльше. Це був дiйсно поганий знак.
Крiзь зачиненi дверi чути було, як гетьман ходив кругом стола; ходив,
ходив, ходив...
"Що сталося?" - питали Кендз ровського.
"Не знаю. Його милiсть словечком не вiдзивалися до мене",- вiдповiв i,
зiтхаючи, вийшов.
Пристали тодi до Орлика. Але й вiн нiчого сказати не мiг.
"Може, якi листи?"
"Нiяких таких листiв не було. Видно, на радi збентежився".
"Цар - нахабна людина. Чи не обидив вiн його?"
"Не гадаю, щоб аж до того дiйшло. Цар потребу наших людей i -
червiнцiв, а вони тiльки в Мазепи".
"Як колись у батька Хмельницького бували. Король мерз тодi у сво©х
покоях на Вавелю, не було курки, щоб йому на обiд зварити, а в
Хмельницького все грошi знайшлися..." - зауважив хтось.
Гетьман ходив, ходив, ходив.
"Ви, як собi гада те,- озвався Апостол, шарпаючи свiй вус,- а я таки
йду. Не люблю тако© гостини".
Вийшов Апостол, а за ним й iншi. Дверi, немащенi, мабуть, вiдколи ©х у
завiси поклали, заскрипiли так жалiбно, що гетьман, зда ться, цей скрип
почув i вийшов зi сво © вiдпочивальнi.
Явився на порозi не рум'яний уже, а бiлий. Орлик стояв при столi,
Горленко пiдпирав пiч, Ломиковський дивився у вiкно.
"А тамтi де?"-спитав гетьман, розглядаючись по хатi.
"Обiдати пiшли".
Орлик несмiливо приступив до гетьмана: "Ваша милiсть теж зводять
прийняти обiд".
Гетьман заперечив головою: "Не хочу!"
Це "не хочу" було так сказано, що Орлик i не питався далi.
Гетьман переступив порiг. Прискореним кроком пiдiйшов до Ломиковського,
подав руку, потiм до Горленка i теж звитався з ним. "Як ваше здоров'я?" -
спитав, силуючися на усмiх.
"Спасибi милостi вашiй. Живемо помаленьку".
"Гiрке це наше життя, панове товаришi, ой гiрке! Вороговi сво му такого
не бажаю".
Орлик подав гетьмановi якийсь старий, сильно висиджений фотель. Сiв,
спираючи руки на непевнi поручча.
Прикра мовчанка запанувала в кiмнатi. Нараз - гук!
Гетьман здригнувся: "Стрiляють царевi до обiду!" - процiдив крiзь зуби.
Його руки нервово стискали поручча. Зелений бузок заглядав у вiкна. Вiд
цi © зеленi падали вiдблиски на бiле гетьманське обличчя i робили його
нiби мертвим.
Горленко й Ломиковський глянули на Мазепу i ©м жаль зробилося старого.
На гадку, що його на царськiй радi могла стрiнути обiда навiть дiлом, а не
лиш словом, кров ударила ©м до вискiв. Це ж не лиш для нього, але й для
них усiх обiда. Невже ж посмiв би цар тепер, коли стiльки тисяч козацького
вiйська, кiнного й пiшого, б' ться за його престол, котрий трiщить, як
отсе старе крiсло, на якому сiв гетьман,- невже ж смiв би вiн
вiддячуватися Укра©нi каменем за ©© хлiб?
Гетьман мовчав. Всi три його вiрники не спускали з нього очей.
Як же вiн за останнi мiсяцi подався! З то© пори, як Мотря вiд'©хала вiд
нього, нiби й життя покида Мазепу. Нiби Мотря молодiсть з собою забрала.
Гетьман схуд, посивiв, морщинами покрилися лиця, тiльки тi очi свiтяться,
як свiчки. Як свiчки над усопшим,- прийшло Ломиковському на гадку.
I вiн стихiйно i не надумуючися довго обхопив гетьмана за колiна: "Ваша
милiсть, зводьте прийняти обiд, хоч одну страву, хоч ложку борщу. Як же
так у голодi сидiти. Будь ласка!"
"Спасибi вам. Такого вони менi пива наварили, що й страви не хочу".
У словах гетьмана почувся жаль.
Старшинам дивно було слухати таких слiв i дивитися на пригноблення
гетьмана, котрий нарiкати й жалiтися не любив.
"Коли б я так вiрно i дбало служив Боговi, то дiстав би найбiльшу
нагороду, а тут, хоч би ти i в ангела перетворився, то й тодi, мабуть,
жодно© подяки не зажив би за службу i за вiрнiсть свою".
Знов залунали голоснi стрiли, перебиваючи гетьмановi слова.
"На вiват стрiляють проклятi!" - вихопилося Горленковi.
Гетьман пильно подивився на нього.
"Стрiляють!"
I вiн гiрко всмiхнувся, i поправився у старiм i невигiднiм крiслi.
Як же вiн постарiв,- знову промайнуло ©м через голову. Це вже не той
Мазепа, що був перед роком.
I мороз пiшов ©м поза плечi. Якби так вiн, не дай Боже, покинув ©х
тепер, переходячи, як сам це перед хвилиною зазначив, а погано© царсько©
на кращу, божу, службу, що тодi сталося б з ними i з цiлою Укра©ною? Нема
чоловiка, щоб мiг зайняти його мiсце й гетьманувати так, як вiн.
Мазепа нiби ©х гадки вiдгадав: "Га, що ж, в ложцi кашi з'©сти себе не
дамо, хоч роти в них широкi й апетити великi".
Горленко стиснув рукоять шаблi, Ломиковському очi засяяли.
"Милосте ваша! Не журiться. Ваш розум, а нашi руки - не пiдемо в Москву
шукати науки".
"Не пiдемо!"
"Чого ж ви сто©те? - перебив ©х нараз гетьман.- Сiдайте! Подай, Пилипе,
три крiсла. Ближче! так".
Старшини крiсла до гетьмана притягнули.
"Присуньтеся, щоб не балакати голосно".
Присунулися крiсло в крiсло, i гетьман почав: "Кажете, не пiдемо до них
в науку. Шкода! Бо нема такого дурня на свiтi, вiд котрого не можна би
чогось навчиться. А вiд москалiв таки чимало. Подивiться на них. Не знаю,
як вiйна скiнчиться, але як тепер воно ,-- то цар програв. Август зложив
королiвську корону, на польському престолi засiв царський супротивник.
Станiслав Л щинський. Карло побiджу i трiумфу . А дивiть, який послух у
царському вiйську! Чи чували ви, що там про якiсь бунти, про якусь
супротивнiсть царевi? Анi слiду чогось подiбного. А хай би воно так, не
дай Боже, в нас! Ще не скiнчилася б баталiя, а вже горлали б нашi
всезнайки, що гетьман винуватий, що його скинути треба, або, ще чого
гiршого, залунав би клич - переходiть на другий бiк! От де наше нещастя,
панове! Розказують, не знаю, чи правда, що коли цар у курфiрста був i з
ним з високо© вежi одного замку дивився, то прийшла йому охота сказати до
свого чоловiка, що поруч нього стояв: "скачи!"
"I що?"
"I - цей скочив..."
"Монгольська деспотiя".
"А в нас анархiя слов'янська. Щоб збудувати державу, треба перше тую
анархiю переломити".
Нiхто не перечив.
Зеленi вiдблиски на обличчю гетьмана жовкли й золотiли. Сонце схилялося
на захiд, а в хатi були вiд заходу вiкна. I знов забринiли шибки.
"Але ж стрiляють до бiса!" - зауважив Ломиковський, i гетьман знову
допитливо глянув на нього. Годi було з того погляду догадатися, чи по
нутру йому тая заввага, чи нi.
Чому вiн нiчого не говорить? Мовчить, як грiб! - питалися в душi
старшини. Це ж така непевнiсть, що довше й витримати годi. Висить над
тобою скеля i гнiтить. Нi втiкати вiд не©, нi трутити, щоб покотилася до
чорта.
Натяки, натяки й натяки, а нiчого певного, нiчого нового, ходиш, як у
потемках, потайниками блука ш.
I Ломиковський, як близький до гетьмана чоловiк, зважився завдати йому
питання: "Що ж там на тiй радi було?"
Гетьман здивовано подивився на нього.
"Нарада тайна була. Зна те, що таке тайна?" - вiдповiв нерадо.
"Прощення вашо© милостi за смiливiсть прошу, але ж ми не чужi до вашо©
милостi люди, не стороннi, а так сказати, сво©, близькi, з чого собi i
честь велику ма мо. Бачили збентеження свого регiментара i радi б знати,
чи не приключилося йому щось непристойного для його достойно© особи, щось
такого, за що ми, як вiрнi його старшини, повиннi б з усiх сил сво©х
крiпко за ним постояти".
Усi три припiднялися з мiсць. Видно, слова не сказанi були на вiтер, а
добулися десь iз глибин душi. х обличчя зробилися поважнi й грiзнi, в ©х
очах запалав довго здержуваний вогонь. Коли б гетьман сказав ©м був у цей
мент: "Так, зневажено мене. Iдiть i боронiть мою честь!" - вони безперечно
пiшли б, не зважаючи на нiщо.
Але гетьман не сказав того. Ще не пора.
Потягнув ©х злегка за поли: "Чого ж би ви зрива теся, сiдайте! Невжеж
гада те, що Мазепа дасть обiджати себе? Добре я знаю, хто я такий. Не
купити мене нi за грошi, нi за титули. Грошi я й царевi даю, а титулу
вищого, як гетьман, значиться, вождь i начальник Укра©ни, теж не
потребую.. Мiй титул нинi не згiрший вiд королiвського польського, а за
значiння я з ним також не мiнявся б. Але болять мене тi© торги, що за живу
шкiру укра©нського ведмедя iдуть. Мене герцогом хочуть зробити, а
ки©вське, волинське й чернiгiвське князiвства другим дають. До чого воно
подiбне? Це ж фантазi©, на якi я, старий, досвiдчений i практичний
чоловiк, нiяк не пiду. Мазепа - гетьман i гетьманом усi © Укра©ни хоче
зостатися. Мазепа нiяким чином не допустить до того, щоб чужинцi сидiли на
нових престолах пошматовано© укра©нсько© землi. Досить менi цього,
досить!"
Гетьман зiрвався з дряхлого крiсла i став нервово ходити по хатi.
Повставали й старшини i попiдпирали собою стiни, щоб не спиняти його.
Крiзь вiкна залiтав спiв птахiв i свiжий запах розквiтлих бузкiв,
котрих було повно по городах i попiд плотами.
"Або отсе перестроювання Укра©ни на московський лад. Замiсть виборних
старшин мають командувати нами, козаками, московськi бояри. Що п'ятий
чоловiк з полку перейде в компанiю, дiстане мундир i солдатську плату, а
решта повернеться додому, щоб сiяти i орати та щоби згодом зробитися
звичайними царськими холопами. Скажiть, можемо ми на таке пристати?"
Гетьман встав i глянув старшинам в очi.
"На таке ми нiяким чином пiти не можемо".
"Краще зi шаблею у руцi згинути чесно, нiж соромно пхати шию в ярмо".
Гетьман значуще подивився на вiкна. Орлик зрозумiв цей знак i
позачинював ©х.
"Милосте ваша,-- почав палко Ломиковський,- регiментаре наш, надi ти
наша! Пощо ж нам гаятися, яко© ще бiльшо© наруги дожидатися? Затягають
петлю на ши© нашiй чимраз то крiпше, зашморгнуть нас. Усi ми бачимо, до
чого воно йде. Вони хочуть Укра©ну не лиш поневолити до решти, але хочуть
злити ©© з Московщиною в одно, хочуть переорати нашi останнi межi, щоб був
один великий царський лан, а на ньому цар-ратай, що оре його нашими
списами i шаблями i гно©ть козацьким трупом на московську пшеницю.
Спасаймося, рятуй ти нас, поки пора! Тепер пригожа хвилина, а за який час,
може, доля знов повернеться до царя, а вiдвернеться вiд Карла й
Станiслава. Пощо нам дожидатися такого повороту, ©й же Богу, або тепер,
або нiколи. Гнiвайся на мене, пане гетьмане, вiдбери вiд мене ранг й
ранговi ма тностi, роби зi мною, що твоя воля, а я раз мушу це тобi
сказати, бо так само, як я, гада нас багато, дев'ятдесять дев'ять чоловiк
на сто!"
Гетьман узяв Ломиковського за руку, i його уста осiнив знову звичайний,
приязливий усмiх:
"Приятелю мiй! Ти зна ш, як поляки кажуть: ц о н а г л , т о п о д я б
л . Не хочу я, щоб i в нас сталося п о д я б л . Розумi ш мене?"
Ломиковський глибоко зiтхнув. Бачив, що гетьман знов, як старшини
казали, виля хвостом.
"Не на те я,- говорив гетьман,- цiле життя мудро робив, щоб тепер
якоюсь дурницею все дiло попсувати. Полiтика, товаришi, не така проста
рiч, як декому зда ться. Легше виграти битву, як заключити корисний мир.
Вiрте ви менi, старому. Бачу це не вiд нинi, що ви напира те на мене, мо
л сту те мене, щоб я зробив, як вам завгiдно, а я казав уже це не раз i
нинi кажу, що зроблю так, як менi мiй розум i мо© полiтичнi плани велять.
Не iнакше! Мусить же в кожному органiзмi бути якась голова. Хвiст конем не
вертить, а кiнь хвостом. Не обiджайтеся на мене. Я вас люблю i за вами й
жiнками й дiтьми вашими постою, бо на це я хрест святий цiлував, але
лишiть ви отсi намови. Я вам довiряю, довiряйте ж i ви менi".
Гетьман устами всмiхався, а очима грозив.
"I ще вам одне хочу сказати, щоб ви спокiйно могли вiдiйти вiд мене, а
саме, що Мазепа живим у неволю себе не здасть, чу те - не здасть себе
живим у полон нiколи й нiкому! Але того самого вiн i вiд вас бажа .
Побачимо, чи дотрима те з ним кроку".
На улицi затупотiли чоботи. Весняне болото пiдсохло, чути було здалеку,
як хто йшов.
Орлик вiдчинив квартирку i глянув.
"Меншиков!" - прошепотiв.
Старшини скоро попрощалися з гетьманом i подалися в дверi вiд подвiр'я.
Гетьман ще скорше пустився у свою вiдпочивальню.
Орлик скоренько постелив йому лiжко, зачинив дверi вiд свiтлицi i сiв
при сво©м столi писати.
Гетьман роздягнувся i поклався в постiль. Зробив це навмисне, щоб не
виходити його свiтлостi назустрiч. Забагато честi, та ще пiсля нинiшньо©
во нно© ради.
Треба ж цiну собi знати. Хто не цiнить себе, того й не дооцiнюють iншi.
Помиля ться цар, гадаючи, що на Мазепу можна гримати, як на бояр. Нинi
позволь йому, щоб гримав, так завтра дубинкою поб' .
Гетьман столик з медицинами ближче до свого лiжка присунув. ПОСОЛ ВIД
ЦАРЯ
Орлик удавав, що щось пильне пише. Йому ця нашвидко зготовлена комедiя
дуже подобалася. Хай знають наших! Цар горо©житься, бо гада криком
вiдстрашити лихо, як китайцi ворога мальованими смоками страхають. Хто
багато галасу робить, той або совiсть нечисту ма , або бо©ться. Одне i
друге криком хоче вiдвернути вiд себе. Так гетьманський блазень казав.
Видно, i цар з таких-то людей, але гетьман iз iнших.
Вiдчинилися дверi, i черговий офiцер Меншикова оповiстив, що його
свiтлiсть князь Олександр Данилович Меншиков до гетьмана в гостину зводив
прибути.
Орлик на рiвнi ноги зiрвався. Лiвою рукою чуприну пригладив, правою
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
НЕ ВБИВАЙ
ДОРОГОМУ ШВАГРОВI
IВАНОВI ЛIЩИНСЬКОМУ
В БОРИСЛАВI У ЖОВКВI
Вiдколи Жовква Жовквою, таких Великоднiх свят, як 1707 року, вона не
переживала.
Ще зимою за©хав туди цар Петро з Меншиковим i з новим сво©м канцлером
Гаврилом Iвановичем Головкiним. З царем нахлинуло багато царських людей,
бояр, прислуги та вiйськових старшин.
Невеличке мiсто заро©лося людьми, не було двора, де б не стояли
москалi.
Жовкiвцi тулилися по повiтках i "маштарках", а були й такi, що залишали
сво хазяйство та пере©здили жити на село до родичiв або до знайомих.
До царя часто-густо прибували пани польськi, що вороже ставилися до
Карла i до нового польського короля Станiслава Л щинського i обстоювали за
Августом, хоч вiн ще влiтку зрiкся корони i 14 вересня пiдписав мир у
Альтранштадтi.
Вiдвiдували царя у Жовквi навiть такi вельможi, як кракiвський каштелян
Януш Вишневецький та мазовецький во вода Хоментовський. Вони без великого
почоту i кроку ступити не вмiли, тому-то на час тако© гостини у мiстi за
жоднi грошi зайво© квартири не знайшов би.
Були, щоправда, такi шинкарi та властителi гостиниць, що гарнi грошi
тодi заробляли, але загал терпiв i молився до Бога, щоб раз увiльнив ©х
вiд тих непрошених гостей.
Цар Петро бiсився. Його союзник Август не витривав на становищу, Карло
трiумфував.
Цар боявся, що Карло, покiнчивши з Августом, усi сво© потуги на
Московщину кине, i заздалегiдь давав накази, як народ ма на той час
поводитися.
Росiя велика, впустити ворога, а тодi не дати йому нi хлiба для людей,
нi пашi для коней,- це дуже простий спосiб, щоб загнати його в бiду.
Тому-то цар i писав до Апраксiна, щоб усi хлiбороби, великi й малi, не
тримали хлiбiв по клунях та по коморах, а закопували зерно в лiсах та
дебрях, звiдки б ворог не легко мiг його добути.
Царськi люди, навiть найчiльнiшi, знайомилися тодi з його славною
дубинкою i благословили такий день, коли ©м поталанило не досвiдчати
царського гнiву.
Одиноким союзником царя був гетьман Мазепа.
"Весь тягар вiйни ляга тепер на нас",- писав цар до гетьмана,
закликаючи його в Жовкву на во нну раду.
* * *
Саме в страсну п'ятницю при©хав гетьман з невiдступним Орликом i з
деякими старшинами до Жовкви на тую раду.
Ледве пiднайдено для них квартири, i то примусом, а не з добро© волi, i
навiть не за добрi грошi.
Малий городок перемiнився у якийсь венецький маскарад. Зеленi
московськi кафтани змiшувалися з козацькими кунтушами та киреями, а три
мови - укра©нська, польська i московська - зливалися у якусь мiшанину, вiд
яко© аж вуха пухли.
Матiркування, шлякування i псякревання чути було на кожному кроцi, ©х
заглушувало хiба тарахкання хлопцiв дубовими довбеньками до церковних
парканiв у велику п'ятницю i в глуху суботу.
А коли прийшов Великдень, то жовкiвськi дiвчата не зважилися виводити
гагiлки на цвинтарях бiля церков, не спiвали про Романа, бо бачили, що
при©хав ще хтось могутнiший i небезпечнiший вiд нього.
Гiрка була паска цього року, i не один та й не одна слiзьми ©©
обiлляла, порiвнюючи минулi страстi Христовi з власними терпiннями, котрi
©м отсе доводилося переживати. Нi слiду колишньо© радостi в це
найнадiйнiше весняне свято.
Хоч Великдень був пiзнiй i природа вспiла вже прибрати нове - зелене,
бiле, рожеве й син - вбрання, хоч цвiли фiалки й пахла черемха, хоч у
збiжжях могла сховатися курка, нiхто не втiшався весною i кожний з
острахом дивився на пiвнiч - чи не надсува ться нова туча у виглядi нових
царських або яких iнших вiйськ.
Жовкiвцi, як звичайно мешканцi малих мiст, не дуже-то розбиралися в
полiтицi. Куди там ©м було розумiти хитрощi Петровi, котрий польську
корону, скинену з голови Августа, предкладав i королевичевi Соб ському, i
Ракочому, i якомусь там герцоговi англiйському, котрий одиноким сво©м
союзником признавав Мазепу, а рiвночасно чужинцям пропонував князiвство
ки©вське або володимирське, як нагороду за спiлку або хоч би навiть за
посередництво в замиренню Росi© зi Швецi ю...
Хто дасть бiльше?..
Навiть люди, що не раз мали з полiтикою дiло, не годнi були стежити за
дивними скоками гадок, якi вiдбувалися у великiй, але неспокiйнiй i
ненормальнiй головi молодого царя. Тому-то мешканцi славного й гарного
города Жовкви несотворенi речi розказували собi тихцем. Не один, дивлячись
на солдатiв, полякiв i навiть на сво©х, на козакiв, хрестився, бо нiяк
зрозумiти не мiг, звiдки й пощо вони тут взялися.
Нiби Пандора ящик свiй над Жовквою вiдчинила i, що в ньому було,
висипала нараз на мiсто.
До того, вiдома рiч, що цар несамовитий, на нього всi дивляться, як на
антихриста,- який же тут Великдень?
Добре, що минув i що кiнця свiта не було.
* * *
Бiльше нiж тиждень i мало що не два довелося ждати гетьмановi Мазепi на
тую во нну раду. Правда, у Жовквi вiн не потребував скучати. I вiн ©здив,
i до нього при©здили люди, але треба було дуже секретно видiтися з ними й
дуже полiтично балакати, бо в Жовквi пiд тую пору i стiни вуха мали.
Гетьмановi старшини теж не були радi. Весна. В ма тках чимало роботи. В
кожного родина, святкуватимуть без батька, а ти сидиш у тiй Жовквi не
знати пощо й нащо.
Нарiкали старшини, зiбравшись в гетьманськiй господi, коли ©м довелось
на гетьмана ждати, так як нинi, у вiвторок по провiднiй недiлi.
* * *
Гетьмана ще вранцi покликали на раду, бо Цар скоро вста . Сидiти може
геть поза пiвнiч, а вставати мусить разом зi сходом сонця, i зараз за
роботу береться. Чорт, не чоловiк!
Старшини посходилися коло полудня. Не буде ж тая рада Бог вiсть як
довго тривати! Петро не любить зайвих слiв. Або говори до речi, або мовчи.
Декому вже й язик вiдрiзали за те, що непотрiбне балакав. З Петром
короткий процес.
Чекають старшини, гетьмана нема.
"Ясновельможний сам пiшов?" - пита Орлика компанiйський полковник
Танський.
"Сам, як палець".
"Також новi звича©, щоб гетьман одинцем ходив, нiбито в нього надiйних
людей нема".
"Видно, нас там не треба",- дода обозний Ломиковський.
"Нас тiльки тодi кличуть, як голову пiд кулi та пiд шаблi треба
наставляти,- зауважу Танський,- а до вiйськово© ради - то ми за дурнi.
Москалi всi розуми по©ли".
"Звичайно, вони барини, а ми холопи ©хнi".
"Царськi люди in spe".
Говорили чимраз тихiше, щоб який чорт не пiдслухав.
Хтось добув iз шароварiв добре вже постиранi кiстки.
"Кидаймо!"
Скорочували час, як могли. Але нервувалися, i навiть костi не могли
цьому нервуванню зарадити.
"Хтось iде!"
I властитель костей сховав ©х назад у сво© глибокi шаровари.
Увiйшов покойовий гетьманський Кендз ровський, оженений з сестрою Настi
Скоропадсько©, чоловiк молодий, не дуже ще бувалий, але вiдомий сво ю
вiрнiстю Мазепi.
"Як же там, Кендз ровський,- стали питати його,- не чув, що там дi ться
на тiй радi?"
"Звiдки я, вашi милостi, чути маю. Дверi позамиканi наглухо, скрiзь
варти, туди й миш не пересунеться".
"От, як москалi вмiють секретнi ради тримати!"- зауважив хтось.
"То правда, а ми свобiдний народ i не любимо секретiв. Що на серцi, те
й на язицi".
"Бiжимо з язиками, чи треба, чи не треба".
"Але як же там, пане Кендз ровський, не чув, коли гетьман поверне?"
"Кажу милостям вашим, нiчого я не чув, i сам прийшов подивитися, чи не
повернувся вже ясновельможний, бо звiдси до царського постою недалеко.
Пiду назустрiч".
"Iди, йди, небоже. А якщо гетьмана зазриш, так i нас iсповiсти".
I Кендз ровський пiшов.
Ломиковський потягнувся i позiхнув на всю губу: " й-Богу, вже менi того
всього забагато!"
"А менi обiдати хочеться,- сказав, утираючи губи, полковник Танський.-
Тепер, як тут говорять, загальниця. Пощо ма чоловiк себе морити?"
"На гетьмана з обiдом чека мо".
"Може, вiн у царя обiдатиме".
"А мабуть. Якщо рада затягнулася так довго, то цар сво©х радних на обiд
запросить. Iду я. У мене тут i знайомi . Хоч медку поп'ю. Тутешнi люди
вмiють добрi меди ситити".
I Танський вийшов.
Ломиковський знову протягнувся, аж крiсло затрiщало, i позiхнув вiд
вуха до вуха.
"Не люблю я цього Танського",сказав.
"А це чому?"
"От так, не люблю, та й годi! Непевний вiн для мене чоловiк. Нiколи
тобi не подивиться в очi, як кiт".
"Щось нiби Кочубей".
"А гада те, панове, що Кочубей певний?"
"Хто його зна , чи певний вiн, чи нi, а грiха на совiсть не треба
брати,- зауважив Орлик.- Щодо Танського, то гадаю, що вiн, як
компанiйський полковник..."
"Компанiйський, охочекомонний чи сердюцький - один чорт. Тут не в ранзi
дiло, а в людинi",- замiтив прилуцький полковник Горленко. Вiн
недолюблював тих нових формацiй i, хоч як був прихильний до Мазепи, криво
дивився на тих всiляких попридумуваних ним старшин. Взагалi генеральнi
старшини i полковники старих, справжнiх, козацьких полкiв тримали себе за
щось окреме.
"Молоде вино вишумiти мусить. Так i тi новi гетьманськi полковники поки
не вишумлять, то з серцем до них не пiдходи".
Критикували однi других, аж до Кочубея дiйшли.
"А цей же що? Старий гетьманський товариш. Яму пiд Самойловичем копав,
а тепер, мабуть, пiд Мазепою гребе".
Апостол боронив свого свата. Не такий-то вiн небезпечний. От, звичайно,
бiда, коли жiнка чоловiком нiби швець шкурою крутить.
"Нi, нi, пане товаришу, не борони ти генерального судцi. Побачиш, вiн
колись ще таку штуку затi , що всiм одне горе вийде",- обстоював Горленко.
"Наш судень Чуйкевич куди краща людина".
"Золото - не чоловiк!"
"А син?"
"Яблуко вiд яблунi недалеко паде. Молодий Чуйкевич у свого батька
вдався".
"Гадаю, що в нього ще бiльше характеру, нiж у батька. Подумайте лише.
Цей парубок закохався у Кочубе ву Мотрю, ну, як чорт у вербу".
"Добра менi верба, Кочубе ва Мотря! Це ж найпишнiша троянда, пане
товаришу!" - зауважив Орлик.
"Для тебе, генеральний писаре, бо ти, хоч свою гарну жiнку ма ш, але й
на iнших не вiд того, щоб глипнути оком. Звичайно - молодий. А менi вже не
до жiнок. Отож, кажу, закохався Чуйкевич у Мотрю, Мотря до гетьмана
втекла, а вiн ©© у гетьмана сторожив, для нього. Погадайте, яка це
вiрнiсть!"
"Бувають ще характернi люди на нашiй Укра©нi".
"Укра©на буйна, а на нiй усяке квiття процвiта ".
"Але будяччя найбуйнiше буя !"
"Звичайно - степ. Та ми вiдбiга мо вiд речi. Про молодого Чуйкевича
мова. Чую, вiн тепер знову до Мотрi свата ться".
"Говорять".
"Кажуть, нiбито Кочубей i старий Чуйкевич уже й гетьмана просили, щоб
©м дiтей повiнчати дозволив".
"А гетьман що?"
"Викручу ться,- прошептав Горленко.Кортять Мошка гуглi",- i старшини
стали голосно смiятися.
"Такий старий, а на жiночу вроду -пес".
"Тут не в старостi дiло, а в комплекцi©. Тако© комплекцi© наш гетьман i
- годi".
"Але що йому не наскучать тi юбки?"
"Доброму козаковi гостра шабля i гарна юбка не наскучать нiколи. Шабля
на вiйнi, а юбка дома, от воно як!"
Апостол крутив свiй дивно закоцюрблений вус.
"Та що ви його так крутите, пане товаришу, як Мошко пейси?" - жартував
Ломиковський, а Горленко вiдповiв:
"Товариш Данило, бачите, кiнець вуса такий гачок чiпа , щоб на нього
жiнок ловить".
"Як риб на вудку".
Апостол розплющив око, зморщив над ним чоло i вiдповiв:
"Тво ©, товаришу, не зловлю. Не бiйся?"
"Тс!.."
На порозi появився Кендз ровський, цитьнув i нараз вискочив на двiр.
"Гетьман iз во нно© ради верта !"
Полковники попричiсували пальцями чуприни, поправили пояси, файки
повитрушували i поховали.
"Та й накурили ж ми в тiй хатi".
"Нiби архi рей у церквi накадив".
Орлик вiдчинив вiкно i здалеку побачив гетьмана, котрому назустрiч бiг
Кендз ровський.
* * *
Орлик знав гетьмана, як тiльки можна було його милiсть знати. Вгадував,
коли вiн у доброму, а коли в поганому настро©. Тепер жахнувся. Гетьман
надтягав, як чорна хмара. Орликовi потемнiло в очах. Нагадався йому той
Мазепа, котрого вiн бачив по вiд'©здi царя Петра з ки©вського бенкету...
"Слухай, що Меншиков каже".
Орлик вiдскочив вiд вiкна i почав згортати та порядкувати на сво му
столi якiсь папери. Деякi ховав у нагрудну кишеню.
"Не остався наш гетьман у царя на обiдi",- зауважив Данило Апостол i
перестав крутити свiй ус.
Нагло вiдчинилися дверi, i в хату увiйшов Iван Степанович Мазепа. Його
обличчя, звичайно блiдаве, нiби зi слоново© костi, паленiло. Мiж бровами
зарисувалася характеристична складка, уста затялися, вус нервово тремтiв.
"Здоровi були!" - сказав, не пiдводячи задуманих очей, перейшов хату i
вступив у свою спальню. Кендз ровський занiс за ним туди кирею i шапку,
замкнув дверi i вийшов до старшин. Тi стояли, збитi в гурт, збентеженi i
не знаючи, що ©м робити. Йти чи дожидати аж вийде до них ясновельможний?
Тако© ситуацi© вони не пам'ятали.
Гетьман дуже вважав на товариськi форми. Хоч як був iнодi стурбований,
а може, й лихий, а все ж таки зi старшинами чемно i ввiчливо вiтався. А
тепер вiн перелетiв через кiмнату як вiтер, i тiльки його сап'янцi
проскрипiли, аж, здавалося, долiвка пiд ногами застогнала. Що такого
зчинилося на радi, що вивело старого гетьмана з рiвноваги?
I старшини стали перешiптуватися мiж собою.
"Навiть у царя на обiд не залишився!"
Це ©х турбувало найбiльше. Це був дiйсно поганий знак.
Крiзь зачиненi дверi чути було, як гетьман ходив кругом стола; ходив,
ходив, ходив...
"Що сталося?" - питали Кендз ровського.
"Не знаю. Його милiсть словечком не вiдзивалися до мене",- вiдповiв i,
зiтхаючи, вийшов.
Пристали тодi до Орлика. Але й вiн нiчого сказати не мiг.
"Може, якi листи?"
"Нiяких таких листiв не було. Видно, на радi збентежився".
"Цар - нахабна людина. Чи не обидив вiн його?"
"Не гадаю, щоб аж до того дiйшло. Цар потребу наших людей i -
червiнцiв, а вони тiльки в Мазепи".
"Як колись у батька Хмельницького бували. Король мерз тодi у сво©х
покоях на Вавелю, не було курки, щоб йому на обiд зварити, а в
Хмельницького все грошi знайшлися..." - зауважив хтось.
Гетьман ходив, ходив, ходив.
"Ви, як собi гада те,- озвався Апостол, шарпаючи свiй вус,- а я таки
йду. Не люблю тако© гостини".
Вийшов Апостол, а за ним й iншi. Дверi, немащенi, мабуть, вiдколи ©х у
завiси поклали, заскрипiли так жалiбно, що гетьман, зда ться, цей скрип
почув i вийшов зi сво © вiдпочивальнi.
Явився на порозi не рум'яний уже, а бiлий. Орлик стояв при столi,
Горленко пiдпирав пiч, Ломиковський дивився у вiкно.
"А тамтi де?"-спитав гетьман, розглядаючись по хатi.
"Обiдати пiшли".
Орлик несмiливо приступив до гетьмана: "Ваша милiсть теж зводять
прийняти обiд".
Гетьман заперечив головою: "Не хочу!"
Це "не хочу" було так сказано, що Орлик i не питався далi.
Гетьман переступив порiг. Прискореним кроком пiдiйшов до Ломиковського,
подав руку, потiм до Горленка i теж звитався з ним. "Як ваше здоров'я?" -
спитав, силуючися на усмiх.
"Спасибi милостi вашiй. Живемо помаленьку".
"Гiрке це наше життя, панове товаришi, ой гiрке! Вороговi сво му такого
не бажаю".
Орлик подав гетьмановi якийсь старий, сильно висиджений фотель. Сiв,
спираючи руки на непевнi поручча.
Прикра мовчанка запанувала в кiмнатi. Нараз - гук!
Гетьман здригнувся: "Стрiляють царевi до обiду!" - процiдив крiзь зуби.
Його руки нервово стискали поручча. Зелений бузок заглядав у вiкна. Вiд
цi © зеленi падали вiдблиски на бiле гетьманське обличчя i робили його
нiби мертвим.
Горленко й Ломиковський глянули на Мазепу i ©м жаль зробилося старого.
На гадку, що його на царськiй радi могла стрiнути обiда навiть дiлом, а не
лиш словом, кров ударила ©м до вискiв. Це ж не лиш для нього, але й для
них усiх обiда. Невже ж посмiв би цар тепер, коли стiльки тисяч козацького
вiйська, кiнного й пiшого, б' ться за його престол, котрий трiщить, як
отсе старе крiсло, на якому сiв гетьман,- невже ж смiв би вiн
вiддячуватися Укра©нi каменем за ©© хлiб?
Гетьман мовчав. Всi три його вiрники не спускали з нього очей.
Як же вiн за останнi мiсяцi подався! З то© пори, як Мотря вiд'©хала вiд
нього, нiби й життя покида Мазепу. Нiби Мотря молодiсть з собою забрала.
Гетьман схуд, посивiв, морщинами покрилися лиця, тiльки тi очi свiтяться,
як свiчки. Як свiчки над усопшим,- прийшло Ломиковському на гадку.
I вiн стихiйно i не надумуючися довго обхопив гетьмана за колiна: "Ваша
милiсть, зводьте прийняти обiд, хоч одну страву, хоч ложку борщу. Як же
так у голодi сидiти. Будь ласка!"
"Спасибi вам. Такого вони менi пива наварили, що й страви не хочу".
У словах гетьмана почувся жаль.
Старшинам дивно було слухати таких слiв i дивитися на пригноблення
гетьмана, котрий нарiкати й жалiтися не любив.
"Коли б я так вiрно i дбало служив Боговi, то дiстав би найбiльшу
нагороду, а тут, хоч би ти i в ангела перетворився, то й тодi, мабуть,
жодно© подяки не зажив би за службу i за вiрнiсть свою".
Знов залунали голоснi стрiли, перебиваючи гетьмановi слова.
"На вiват стрiляють проклятi!" - вихопилося Горленковi.
Гетьман пильно подивився на нього.
"Стрiляють!"
I вiн гiрко всмiхнувся, i поправився у старiм i невигiднiм крiслi.
Як же вiн постарiв,- знову промайнуло ©м через голову. Це вже не той
Мазепа, що був перед роком.
I мороз пiшов ©м поза плечi. Якби так вiн, не дай Боже, покинув ©х
тепер, переходячи, як сам це перед хвилиною зазначив, а погано© царсько©
на кращу, божу, службу, що тодi сталося б з ними i з цiлою Укра©ною? Нема
чоловiка, щоб мiг зайняти його мiсце й гетьманувати так, як вiн.
Мазепа нiби ©х гадки вiдгадав: "Га, що ж, в ложцi кашi з'©сти себе не
дамо, хоч роти в них широкi й апетити великi".
Горленко стиснув рукоять шаблi, Ломиковському очi засяяли.
"Милосте ваша! Не журiться. Ваш розум, а нашi руки - не пiдемо в Москву
шукати науки".
"Не пiдемо!"
"Чого ж ви сто©те? - перебив ©х нараз гетьман.- Сiдайте! Подай, Пилипе,
три крiсла. Ближче! так".
Старшини крiсла до гетьмана притягнули.
"Присуньтеся, щоб не балакати голосно".
Присунулися крiсло в крiсло, i гетьман почав: "Кажете, не пiдемо до них
в науку. Шкода! Бо нема такого дурня на свiтi, вiд котрого не можна би
чогось навчиться. А вiд москалiв таки чимало. Подивiться на них. Не знаю,
як вiйна скiнчиться, але як тепер воно ,-- то цар програв. Август зложив
королiвську корону, на польському престолi засiв царський супротивник.
Станiслав Л щинський. Карло побiджу i трiумфу . А дивiть, який послух у
царському вiйську! Чи чували ви, що там про якiсь бунти, про якусь
супротивнiсть царевi? Анi слiду чогось подiбного. А хай би воно так, не
дай Боже, в нас! Ще не скiнчилася б баталiя, а вже горлали б нашi
всезнайки, що гетьман винуватий, що його скинути треба, або, ще чого
гiршого, залунав би клич - переходiть на другий бiк! От де наше нещастя,
панове! Розказують, не знаю, чи правда, що коли цар у курфiрста був i з
ним з високо© вежi одного замку дивився, то прийшла йому охота сказати до
свого чоловiка, що поруч нього стояв: "скачи!"
"I що?"
"I - цей скочив..."
"Монгольська деспотiя".
"А в нас анархiя слов'янська. Щоб збудувати державу, треба перше тую
анархiю переломити".
Нiхто не перечив.
Зеленi вiдблиски на обличчю гетьмана жовкли й золотiли. Сонце схилялося
на захiд, а в хатi були вiд заходу вiкна. I знов забринiли шибки.
"Але ж стрiляють до бiса!" - зауважив Ломиковський, i гетьман знову
допитливо глянув на нього. Годi було з того погляду догадатися, чи по
нутру йому тая заввага, чи нi.
Чому вiн нiчого не говорить? Мовчить, як грiб! - питалися в душi
старшини. Це ж така непевнiсть, що довше й витримати годi. Висить над
тобою скеля i гнiтить. Нi втiкати вiд не©, нi трутити, щоб покотилася до
чорта.
Натяки, натяки й натяки, а нiчого певного, нiчого нового, ходиш, як у
потемках, потайниками блука ш.
I Ломиковський, як близький до гетьмана чоловiк, зважився завдати йому
питання: "Що ж там на тiй радi було?"
Гетьман здивовано подивився на нього.
"Нарада тайна була. Зна те, що таке тайна?" - вiдповiв нерадо.
"Прощення вашо© милостi за смiливiсть прошу, але ж ми не чужi до вашо©
милостi люди, не стороннi, а так сказати, сво©, близькi, з чого собi i
честь велику ма мо. Бачили збентеження свого регiментара i радi б знати,
чи не приключилося йому щось непристойного для його достойно© особи, щось
такого, за що ми, як вiрнi його старшини, повиннi б з усiх сил сво©х
крiпко за ним постояти".
Усi три припiднялися з мiсць. Видно, слова не сказанi були на вiтер, а
добулися десь iз глибин душi. х обличчя зробилися поважнi й грiзнi, в ©х
очах запалав довго здержуваний вогонь. Коли б гетьман сказав ©м був у цей
мент: "Так, зневажено мене. Iдiть i боронiть мою честь!" - вони безперечно
пiшли б, не зважаючи на нiщо.
Але гетьман не сказав того. Ще не пора.
Потягнув ©х злегка за поли: "Чого ж би ви зрива теся, сiдайте! Невжеж
гада те, що Мазепа дасть обiджати себе? Добре я знаю, хто я такий. Не
купити мене нi за грошi, нi за титули. Грошi я й царевi даю, а титулу
вищого, як гетьман, значиться, вождь i начальник Укра©ни, теж не
потребую.. Мiй титул нинi не згiрший вiд королiвського польського, а за
значiння я з ним також не мiнявся б. Але болять мене тi© торги, що за живу
шкiру укра©нського ведмедя iдуть. Мене герцогом хочуть зробити, а
ки©вське, волинське й чернiгiвське князiвства другим дають. До чого воно
подiбне? Це ж фантазi©, на якi я, старий, досвiдчений i практичний
чоловiк, нiяк не пiду. Мазепа - гетьман i гетьманом усi © Укра©ни хоче
зостатися. Мазепа нiяким чином не допустить до того, щоб чужинцi сидiли на
нових престолах пошматовано© укра©нсько© землi. Досить менi цього,
досить!"
Гетьман зiрвався з дряхлого крiсла i став нервово ходити по хатi.
Повставали й старшини i попiдпирали собою стiни, щоб не спиняти його.
Крiзь вiкна залiтав спiв птахiв i свiжий запах розквiтлих бузкiв,
котрих було повно по городах i попiд плотами.
"Або отсе перестроювання Укра©ни на московський лад. Замiсть виборних
старшин мають командувати нами, козаками, московськi бояри. Що п'ятий
чоловiк з полку перейде в компанiю, дiстане мундир i солдатську плату, а
решта повернеться додому, щоб сiяти i орати та щоби згодом зробитися
звичайними царськими холопами. Скажiть, можемо ми на таке пристати?"
Гетьман встав i глянув старшинам в очi.
"На таке ми нiяким чином пiти не можемо".
"Краще зi шаблею у руцi згинути чесно, нiж соромно пхати шию в ярмо".
Гетьман значуще подивився на вiкна. Орлик зрозумiв цей знак i
позачинював ©х.
"Милосте ваша,-- почав палко Ломиковський,- регiментаре наш, надi ти
наша! Пощо ж нам гаятися, яко© ще бiльшо© наруги дожидатися? Затягають
петлю на ши© нашiй чимраз то крiпше, зашморгнуть нас. Усi ми бачимо, до
чого воно йде. Вони хочуть Укра©ну не лиш поневолити до решти, але хочуть
злити ©© з Московщиною в одно, хочуть переорати нашi останнi межi, щоб був
один великий царський лан, а на ньому цар-ратай, що оре його нашими
списами i шаблями i гно©ть козацьким трупом на московську пшеницю.
Спасаймося, рятуй ти нас, поки пора! Тепер пригожа хвилина, а за який час,
може, доля знов повернеться до царя, а вiдвернеться вiд Карла й
Станiслава. Пощо нам дожидатися такого повороту, ©й же Богу, або тепер,
або нiколи. Гнiвайся на мене, пане гетьмане, вiдбери вiд мене ранг й
ранговi ма тностi, роби зi мною, що твоя воля, а я раз мушу це тобi
сказати, бо так само, як я, гада нас багато, дев'ятдесять дев'ять чоловiк
на сто!"
Гетьман узяв Ломиковського за руку, i його уста осiнив знову звичайний,
приязливий усмiх:
"Приятелю мiй! Ти зна ш, як поляки кажуть: ц о н а г л , т о п о д я б
л . Не хочу я, щоб i в нас сталося п о д я б л . Розумi ш мене?"
Ломиковський глибоко зiтхнув. Бачив, що гетьман знов, як старшини
казали, виля хвостом.
"Не на те я,- говорив гетьман,- цiле життя мудро робив, щоб тепер
якоюсь дурницею все дiло попсувати. Полiтика, товаришi, не така проста
рiч, як декому зда ться. Легше виграти битву, як заключити корисний мир.
Вiрте ви менi, старому. Бачу це не вiд нинi, що ви напира те на мене, мо
л сту те мене, щоб я зробив, як вам завгiдно, а я казав уже це не раз i
нинi кажу, що зроблю так, як менi мiй розум i мо© полiтичнi плани велять.
Не iнакше! Мусить же в кожному органiзмi бути якась голова. Хвiст конем не
вертить, а кiнь хвостом. Не обiджайтеся на мене. Я вас люблю i за вами й
жiнками й дiтьми вашими постою, бо на це я хрест святий цiлував, але
лишiть ви отсi намови. Я вам довiряю, довiряйте ж i ви менi".
Гетьман устами всмiхався, а очима грозив.
"I ще вам одне хочу сказати, щоб ви спокiйно могли вiдiйти вiд мене, а
саме, що Мазепа живим у неволю себе не здасть, чу те - не здасть себе
живим у полон нiколи й нiкому! Але того самого вiн i вiд вас бажа .
Побачимо, чи дотрима те з ним кроку".
На улицi затупотiли чоботи. Весняне болото пiдсохло, чути було здалеку,
як хто йшов.
Орлик вiдчинив квартирку i глянув.
"Меншиков!" - прошепотiв.
Старшини скоро попрощалися з гетьманом i подалися в дверi вiд подвiр'я.
Гетьман ще скорше пустився у свою вiдпочивальню.
Орлик скоренько постелив йому лiжко, зачинив дверi вiд свiтлицi i сiв
при сво©м столi писати.
Гетьман роздягнувся i поклався в постiль. Зробив це навмисне, щоб не
виходити його свiтлостi назустрiч. Забагато честi, та ще пiсля нинiшньо©
во нно© ради.
Треба ж цiну собi знати. Хто не цiнить себе, того й не дооцiнюють iншi.
Помиля ться цар, гадаючи, що на Мазепу можна гримати, як на бояр. Нинi
позволь йому, щоб гримав, так завтра дубинкою поб' .
Гетьман столик з медицинами ближче до свого лiжка присунув. ПОСОЛ ВIД
ЦАРЯ
Орлик удавав, що щось пильне пише. Йому ця нашвидко зготовлена комедiя
дуже подобалася. Хай знають наших! Цар горо©житься, бо гада криком
вiдстрашити лихо, як китайцi ворога мальованими смоками страхають. Хто
багато галасу робить, той або совiсть нечисту ма , або бо©ться. Одне i
друге криком хоче вiдвернути вiд себе. Так гетьманський блазень казав.
Видно, i цар з таких-то людей, але гетьман iз iнших.
Вiдчинилися дверi, i черговий офiцер Меншикова оповiстив, що його
свiтлiсть князь Олександр Данилович Меншиков до гетьмана в гостину зводив
прибути.
Орлик на рiвнi ноги зiрвався. Лiвою рукою чуприну пригладив, правою