Страница:
приступу перелазили за вал i, забуваючи про страх i небезпеку, виривали з
рук московських трупiв теплi ще мушкети, вiдтинали вiд ременя або з
ременем здирали порошницi i щасливо вертали до сво©х. Гоститимуть ворога
©х власними кулями i з ©х власних рушниць. Хоробрий коваль з Гончарiвки,
не маючи сво©х, як вiн казав, кам'яних галушок, щоб ними затикати
ненажерну пельку ворожу, пробiгав свою "армiю", порядкував, роздавав
роботу, заохочував, почував себе, як майстер серед челядникiв у великiй
кузнi. "Лавами, браття, лавами, помiж лавами вiльне мiсце лишiть, щоб
ворожi кулi мали де падати. I не густо в лавах лягайте, чим рiдше, | тим
тяжче вороговi попасти!"
В сю мить кiлькома лавами загатили дорогу. Десь i рискалi взялися,
кожний для себе ямку гребе, щоб голову за купиною сховати, бо так
безпечнiше.
Недавно ще товпа, схвильована, хоробрiстю п'яна, але непевна й
несвiдома, що ©й .робити,- тепер вiддiл карний i справний, фаланга, котру
переломити важко. Без крику i вереску дикого, без лайки гидко© i без
нiкчемних прокльонiв, певнi сво © справи, з вiрою у сво© сили чекають,
коли ворог знов кинеться на них. Зайнятi сво©м дiлом, забувають, що
дi ться в мiстi i на замку. Але чують, що в мiстi погано.
Нiчого доброго не вiщу цей божевiльний гул.
Мiсто, як вулкан перед вибухом, клекотить. А найгiрше з супротивного
боку. Мабуть, там ворог теж переломив вали i вдира ться на пожарище.
Загасить його кров'ю!
Не одному хотiлося б бiгти туди, помагати, бо там теж сво©, може, й
близькi, але про те навiть не думай. Коваль пробiга мiж лавами, пода
знак: "Готовись!"
Ворог ось-ось нахлине.
Коваль бачить, як за брамою вискакують i знов ховаються чорнi ляльки,
як у вертепi, чимраз ©х бiльш , - хмара. А з то© хмари блискавки падуть.
Москалi обстрiлюють наших. Але ©х кулi переважно у людський вал влучають.
Трупiв за живих беруть. А все ж таки деяка куля i в живого попаде.
Вже поранений той гончар, що так завзято головнями метав, а його гарний
син вiддав Боговi духа. Вже й ковалевi куля передiрявила шапку i, мабуть,
чи не задерла чуприни, але вiн не каже нiкому, щоб заколоту не було. Вiн
тут вождь. А все ж таки вже не пробiга помiж лавами, а повзе,
скрада ться, як тигр, кожно© хвилини готовий до скоку.
Добре, що дорiжка спуска ться вдолину. З кожно© лави можна ворога брати
на цiль. Видно кожний його рух, крок, лави, як сходи, знiмаються одна вище
друго©, а ворог удолинi.
Перевалю ться крiзь браму, вже не стрiля , так густо наступа . В коваля
теж мушкет, i в Мотрi- вона бiля його.
"Не тратить даром куль. Добре на цiль бери... Па-а-ли!"
Гукнули мушкети, вулиця вкрилася димом, свiта божого не видно.
Чути тiльки, що козаки недаром стрiляють. В вулицi булькотить, хрипить,
гаркотить, як у глотцi страхiтно© потвори.
Дим розступа ться, видно, скачуть чорнi ляльки, менше ©х, нiж зразу
було, але все ще багато, все ще пiдстрибують, пiдбiгають, наближаються до
валу.
"Перша лава - ставай!" - гука коваль, i перша лава кида ться зi
штиками вперед.
"Гурра! Гурра!"
Вал ширша i росте вгору.
Заднi лави далi з мушкетiв палять, лупотять стрiли, як цiпи в стодолi.
"Гурра! Гурра!"
Нараз... що це таке? В останнiх лавах зойк... Кулi ззаду падають,
влучають...
Мотрi чорно зробилося в очах. Вона зрозумiла, що сталося щось
найстрашнiше, що в цей мент могло статися,- вони попали в два огнi. Ворог
бере ©х у клiщi. Москалi з супротивного боку вдерлися в мiсто. Частина,
мабуть, вже посунула на замок, частину кинули на них.
Тi, що на замок пiшли, може, й зупиняться ще на короткий час на тих
ровах i валах, котрi вирито нинi, але тих, що ©м отсе на тили заходять, не
зупинить нiщо. Зрозумiв це коваль i, не задумуючись довго, робить що тут
можна ще зробити: каже заднiм лавам повертатися лицем до нового ворога, не
бентежитися, не втiкати, бо нема куди, битися, бо нiчого ©м бiльше робить.
Хоч би й просили пощади, ворог не дасть.
Як гинути, то чесно, як гинули батьки й дiди, по-козацьки... Так i
гинуть.
Кожний з них декiлькох ворогiв тягне на той свiт з собою.
Мотря нiколи не уявляла собi, щоб люди могли добувати з себе стiльки
сил i стiльки завзяття, щоб вони спосiбнi були перемiнитися прямо в
титанiв.
Це почуття величi i подив, пошана до хоробростi беруть верх над
почуттям небезпеки. Мотрi не страшно, що вона за хвилину згине, ©© душа
переповнена невисловленим захопленням на вид тих людей-геро©в. Почува до
них не тiльки подив, але i вдяку, i як жалi чого, то хiба, що вдяки тi ©
висловити ©м не може. Вони гинуть один за другим, i за хвилину з цiло©
отсе© лицарсько© фаланги не останеться нiчого бiльше, крiм велико© купи
скривавлених трупiв, поломаних шабель i хмари диму, котрий розвi ться з
поранковим вiтром, як розвiва ться усе.
Боротися й гинути разом iз ними - це одне, що залиша ться ©й. I вона
бореться, не думаючи, як, не застановляючись, не мiркуючи над вислiдом
боротьби, перемiня ться в частину тi © збiрно© душi, яка борониться вiд
насилля, вiд нечестi, вiд перемоги. I дивно Мотрi, що тая боротьба так
довго трива , що сили людськi такi невичерпанi.
Звiдки ж нараз усе захиталося, чому це якраз тепер досi непобiдимi
середнi лави подаються i розступаються на боки?
Боковий удар? Чому нашi не вiдпирають його? Невже ж в останнiй мент
бракло вiдваги, щоб вмерти так хоробро, i як хоробро боролись? Мотря
вжахнулася.
"Вперед! Вперед!" - i кида ться навмання. Але чу , що чиясь залiзна
долоня прикову ©© до себе i вiдсува набiк... Коваль... Так, це вiн...
Вiн останки сво©х борцiв полуоборотом поверта управо, в напрямi валiв
i мурiв, бо несподiвано з мiста наспiла йому визначна пiдмога - Чечель з
сердюками.
Скiльки ©х? Чому кинули замок? Чому якраз туди звертаються? Невже ж ©м
у мiстi нiчого бiльше робить?
На всi тi питання Мотря не вмi вiдповiсти, а думати над ними нема
часу.
Чечель весь у кровi, без шапки, в порванiм кунтушi, роззвiрений,
страшний, як фурiя, як сам бог вiйни, з такою силою напер на москалiв з
боку, так нагло й несподiвано для них, що ©х товпища зжахнулися,
захиталися i, помимо закликiв сво©х офiцерiв, помимо усяких зусиль, щоб
вдержати ©х у бойовiм строю, подалися назад, залишаючи на мiсцi чималi
втрати в забитих i поранених.
В Чечелевi лави вступа коваль зi сво©ми недобитками, дехто вспiв i
свого пораненого товариша потягнути за собою, скоро i без вагання,
вiдбиваються направо й налiво - шаблями, прикладами мушкетiв, кидають
бомби ручнi i промощують собi шлях до валiв, до того мiсця, котре
заздалегiдь вибрав собi в сво©й уявi Чечель i до котрого ©х веде, поклавши
все на одну карту. Город занятий, для нього вже рятунку нема. Його здобула
зрада, супроти яко© безсиле навiть найзавзятiше лицарство. Чечель хоче з
останками хоробро© залоги перебитися i вискочити з твердинi, перейти Сейм,
а там уже, коли не гуртом пробиватися в поле, так хай кожний спаса ться,
як може. Жаль козакiв. Вони ще придадуться, а в мiстi чека ©х або
безцiльна смерть, або допит i жахливi муки.
Сердюки слiпо йдуть за сво©м хоробрим полковником, не питаючися, якi в
нього задуми i плани.
Вперед, вперед, бо за ними лише сором i муки...
Москалi заливають Батурин. Гасять пожежу кров'ю i трупами людей. Живих
кидають туди; дiтей, що вiдбилися вiд сво©х батькiв i бiгали по городi,
розпучливо взиваючи порятунку, ловлять ©х i з насолодою, яко© не виявляють
навiть звiрi, знущаються над жертвами сво©ми, кидають у жар, як на
сковороду м'ясо, як вареники в окрiп. Займа ться одiж, шкварчить живе тiло
людське, i противний сопух розноситься кругом.
Неймовiрне, страшне автодафе.
"Нелюди! Звiрi!" - верещать жiнки, кидаючися як левицi на ратникiв
царських, але ©х розпачливий крик стрiча ться з тупоумним насмiхом
людей-звiрiв. "Ось вам!" - i вони за волосся волочуть безталанних жiнок,
пробивають ©х штиками, торощать голови прикладами мушкетiв.
Перемога, побiда, звiрське божевiлля!
Навiть старцi й калiки, що ютилися пiд мурами, бо нiяк i нiкуди ©м було
втiкати, не знаходили пощади. I ©х вбивали безпощадно, з глупим i
безцiльним завзяттям, з охотою винищити все, що виявляло прояви життя, що
мало подобу людську.
Так люту i скаженi тiльки вода, прорвавши греблю, i пожежа,
вихопившися з тих меж, у якi вложив ©© промисел людський, так скаженi
безумне й бездушне живло. У звiрiв куди бiльше милосердя. Роззвiрений
чоловiк вiд живла i вiд звiрюки страшнiший. Це не вiйна, а рiзня, не
здобута твердиня, а сам спiд, сам останнiй круг пекла.
Не здержати того злочину страхiтнього, не спам'ятати побiдникiв, не
пригадати ©м, що й вони люди. Нi! Нi!.. Втiкати, втiкати вiд них.
I Чечель щасливо пробива ться в напрямi Гончарiвки. А з ним коваль i
його гурт, з ними i Мотря.
Москалi, не зустрiчаючи дальшого опору, посуваються вперед. Вони бачать
здалеку якiсь вiддiли i, не знаючи, що це ©хнi брати, якi з другого боку
увiйшли в мiсто, беруть ©х за козакiв, котрi подалися взад, i стрiляють на
них. Тамтi вiдстрiлюються, добру хвилину трива це непорозумiння, а за той
час Чечель зi сво©ми щасливо доскаку до Гончарiвки, заводить по дорозi
бiй з вiдiрваними московськими вiддiлами, що пустилися на дозволену
грабiж, як гi ни й шакали на жир, i, користуючися загальним безладдям i
суматохою,_ _в котрiй не розбира ться нiхто, добре вiдомими стежками й
хащами вискаку з мiста i окрива ться в байраках i очеретах.
Летить за ним дика оргiя звукiв, трiск пожежi, луск самопалiв, плачi,
зойки й ридання мордованих людей, п'янi© крики побiди, жалiсний рев
худоби, все це перемiшане з собою, страшне, жахливе, велике, як кiнець
свiта.
Летить, спиня його, як докiр, як грижа совiстi, як проклiн, за те, що
вiн кида безталанне мiсто i що не гине разом iз ним.
Але останки тверезого розуму кажуть йому рятувати те, що в кожнiй вiйнi
найважнiше й найцiннiше,- останки регулярно© армi©, за котру вiн, як
вождь, ма вiдповiдь дати.
Ряту .
Вже вони в плавнях. Уже перебралися на другий бiк рiки, вже й заграва,
що б' вiд догорюючого мiста, не зраджу ©х ворогам.
Приймають збiгцiв у свою опiку лiси й поля.
ПОЛIТАВ
СНIГ
Полiтав снiг. Зразу дрiбними, а там i великими, щораз густiшими
платками. Та не бiлими, а червонуватими, рудими, нiби паленiв вiд того, що
дiялося кругом. Сипався снiг. З чорно-бурих хмар, мов з величезного
решета, сипався тихо, густо, одноманiтно на ру©ни мiста, на згарища i на
безчисленнi трупи, що лежали кругом,- нiби милосердне небо хотiло вкрити
смертельним рядном того великого покiйника, якому iм'я - Батурин...
Втихомирися, засни, ти заслужив собi на вiчний упокiй!
Але вiтер не хотiв спокою. На пожарищi зривалися вiтрянi труби,
поривали попiл, iскри, недотлiлi ганчiрки, жмутки людського волосся,
гралися ними, мiшали все те з бiлим снiговим пухом у сумiшку брудну й
несли на Гончарiвку. З глумливим смiхом i з реготом диявольським кидали на
гетьманський двiр.
Чорт женився з бiдою. Тiшився радiстю великою з приводу свого
нинiшнього трiумфу.
Такого Ка©нового вчинку не бачив вiн давно. Квiтуче мiсто перемiнено в
одну довгу та широку могилу, людському тiлу завдано нову велику рану, яка
не заго©ться довго. Цiлi столiття буде палити свiдомiсть народiв, як
тавро, випалене на серцi розпаленим залiзом.
Пожежу гетьманського двора вже пригашено. Варти стоять кругом i не
пускають нiкого. Не одна ватага солдатiв заганялася туди, прочуваючи добру
наживу. Але ©х здалеку вiдганяли, як крукiв вiд падлини. Свiтлiйший
наказав, щоб у грабiжникiв стрiляти, а кого з награбованим добром
приловлять - того на гiлляку.
Перед головними ворiтьми, у сторожiвнi, сто©ть московський офiцер. Вiн
пильно стежить, щоб нiхто до двора не наближався. На липах в'©здово© але©
хита ться кiлька чорних мiшкiв. Так здалеку, в нiчних сутiнках, виглядають
повiшельники, яких звiльна присипа , мов вибiлю , снiг. Жадоба
гетьманських скарбiв завела ©х туди.
Тихо круг гетьманського двора. Живо© душi тепер у ньому нема. Лиш бiла
панi ходить по покоях, руками чеше довгi коси i зiтха .
Двiрська прислуга, розумiючи, що не оборонить пансько© домiвки,
розбiглася на чотири вiтри. Кого догнали i вбили, а кому поталанило
добратися крiзь великий гетьманський сад до очеретiв i човном
передiстатися на другий бiк.
Тiльки старий дворецький не втiкав. Як надбiгла перша московська
ватага, вiн собою заступив ©й дверi.
"Покажи нам, де гетьманськi скарби?"
"Не знаю. Я ©х не ховав".
"Половина тобi, а половина нам. Не бiйся, не скривдимо. Покажи!"
"Не знаю i не покажу".
"Так ми тебе",-i почалася намова не словами, а дiлом.
Питали його батогами й вогнем - не виявив нiчого. Скатованого вкинули
до темницi, щоб нарозумився.
Там вiн руку на себе наложив.
Старий лiрник нав'язував струни на обсмаленiй бандурi, нiби вiн
важнiшого дiла й не мав. Так його й застали грабiвники.
Гадаючи, що це гетьманський бандурист, стали придиратися до нього.
Обiджений бандуру на головi кривдника розбив.
За те й лежить тепер пiд старими липами бiля двора i зимний снiг
накрива його i його розбиту бандуру... Присипа .
Гойдаються на гiлляках повiшельники, гiлляки скриплять, товчеться
гайвороння над ними, варти стережуть гетьманського двора, Батурин стогне,
рида , реве.
Вартовi зустрiчаються з собою.
"Рiжуть нашi".
"Та же не гладять".
"Здалеку страшно, а зблизька привика ш".
"Всякого норову люди бувають. Наше дiло робити, що велять".
"А совiсть?"
"Бачив ти ©©?"
"А ти?"
"Вiдколи мене в гамашi встромили, забув про не©. Для нас, брат, нема
тепер нi совiстi, нi Бога, а одно - начальство".
"На-чальство..." - i розходяться у рiзнi боки, бо з вартiвнi вийшов
офiцер.
Але й вiн, почувши нестяменний зойк i гул, затулю вуха рукою i
пода ться назад.
Скриплять гiлляки, гайвороння товчеться, сиплеться зимний снiг,
великими, густими платками, крiзь котрi, нiби крiзь сiтку, мерехтить
червона заграва.
Снiг перемага огонь. Гасить те, чого не згасила людська кров.
Вже його кругом двора нападало стiльки, що весь двiр, нiби в бiлу
сорочку вбрався. А все ж таки, як сильнiше вiтер повi , на тiм бiлiм ряднi
видно золотi та кривавi смуги. Хитаються гiлляки, i вiд них чорнi тiнi на
бiлий снiг падають.
Снiг iде.
* * *
Великий гетьманський сад. Зразу у ньому липи, ясени, клени, а помiж
ними - стежки, вулички в'ються, то знов - розлогi муравники зi статуями i
грядками всiляких заграничних квiток, то ставок з мiстком до острова, а
там уже нi стежок, нi грядок, лише усяка деревина, усякi корчi густо, по
власнiй уподобi ростуть, нiби це не сад, а прямо дикий байрак, котрому й
кiнця нема .
Тiльки де-не-де захована помiж корчами самотня лавка сто©ть. Тут
гетьман любив вiдпочивати. Дивився на небо, на хутори далекi, розкиненi
кругом, на церкви з золоченими хрестами, що мерехтiли в синiй далечинi,
дивився i думав про долю тi © кра©ни.
Тепер - усе те присипане снiгом, нi стежок-дорiжок не пiзнати, нi
статуй, тiльки на однiй з лавок, ген далеко в глухiм гущавнику, вiд поля,
щось чорне бовванi .
Снiг iде...
Снiг, бiлий, зимний, так рiвно, спокiйно iде. Може, вiн горами великими
ляже, аж до неба... Може, вкри собою i живих, i трупи, i зло, i добро. I
не буде нi пожежi, нi кровi, лише один великий, бiлий, нiмий i бездушний
спокiй. (Думка врива ться, як павутина, Мотря не може ©© зловити.
З'явля ться нова.)
Тими стежками колись "вiн" ходив. Може, це його думки шелестять з
останнiми листками... (Вжахнулася...) Вiн?.. Грiх думати про нього... О,
ох, який там плач, який там шльох... терновий вiнець, коли ж тому
кiнець?..
(Мотря хусткою голову обтулю щiльно.)
Снiг iде...
(Думка шовковою ниткою сну ться.) ... Там, у тому дворi, прощалася з
"ним"... Як по©ду за Десну, не верну аж на весну... Гадала, на крилах
прилетить - не до не©, а до столицi... Не поспiв... А тепер - запiзно...
Тепер усьому кiнець... лиш не ©й... (Затулю вуха руками.)... Той крик
вверчу ться в мозок. Перед ним не втечеш - хiба схова шся у себе...
(Замiсть думок з'являються питання.) Чому не по©хала з "ним"?.. Просив,
благав, не послухала... Вартiвником у Батуринi залишилась... Мала ключ вiд
iншого свiта... (На цей спомин здрига ться цiла.)... Огонь-лiд, лiд-огонь,
лiд...
Снiг iде...
(I знову питання.)... Чому з Чечелем не пiшла?.. Тягнули ©©,
пробивалася, дiйшла аж сюди, а далi сил не стало. Ледве дотягнулася до
лавки...
I добре. Добре так. Сказала собi, що Батурина не кине... I не кине...
Тiльки хвилину посидить, сил набере... (Щоб тiльки в очах не було так
чорно!) I в город!.. (Питання)... По що?.. (Вiдповiдь)... Як то по що?..
Захищати його... (Питання)... Попелища i трупи?.. (Вiдповiдь)... Хоч би й
те. Вона i Батурин - одно...
Вiтер регоче в корчах: "Ха-ха-ха!.. Весняний дощ i суховiй, дiйснiсть i
мрiя, ха-ха!"
Вiд того смiху зимнiше, нiж вiд холоду.
В кiстках i в головi болюча порожнеча. Тiльки той гул, що вiд городу
летить, як гураган. Втiкати, втiкати перед ним у нетрi власно© душi!..
...Ковалiвка, Батурин, Бахмач, сонце i смiх, стужа i плач... Поранковий
усмiх днини, i довгi, темнi, вечiрнi години, i нiч, глуха, нiма, в котрiй
нiчого нема, лише горе, широке, безкра , як безодня, преiсподня...
бе-бевх!.. Душа, завiшена в просторах, мiж небом i землею, в болючiй
нерiшимостi, в безсильному, тимчасовому триванню, перехилю ться i пада
стрiмголов...
Бе-бе-вх!
Снiг iде...
ЗНАЙШЛИ
Вартовi з офiцером перешукували гетьманський сад, чи не сховався хто.
Зi смолоскипами бiгали, заглядаючи мiж корчi.
"Жаль, що собак нема, собака носом чу ".
"Солдат вiд собаки не гiрший".
"А все-таки нюх не такий. Куди!"
"А розум?"
"Гада ш, собака дурна?"
Балакали, як за добрих часiв, i бавились снiгом.
Попереду офiцер.
"Цс!" - дав знак рукою, щоб стали. Сам, як кiт, прича©вся i - прискочив
до лавки.
"Ти хто?"
I вiдтрутило його, як звичайно вiдтручу живого чоловiка вiд мерця.
"Посвiтiть!"
Розмотав хустку, струснув снiг: "Гум! Жiнка i не з простих. Та ще
нiчого собi... Мабуть, не заков'язла".
Вiдiзвався в нiм iнстинкт мужчини. Казав двом солдатам взяти ©© уважно
i вiднести в двiр - пiд вiдповiдальнiстю за недоторкальнiсть особи. Знав
сво©х людей.
"Як береш? Ну, як береш? Це ж не снiп? Бачиш? З панiв, не Матроша яка!
Скотина!"
Якнайобережнiше взяли й попрямували до двора.
"Зрозумiй ©х! Казали iстреблять усiх без розбору, хлопiв i жiнок,
старих i дiтвору. А тут - пiд вiдповiдальнiстю".
"Бо панi. Не Матроша. Чув?"
"Всi вони руку за собою тягнуть, тi пани".
"Крук круковi не виклю ока".
Оглянулися, чи хто не слiдку за ними. Впевнившися, що нi, нарiкали
далi: "Дурнi ми з тобою, брате".
"А тобто чому?"
"Бо тому, що не мудрi. Наш брат морду бiдного хохла, а нам би так
укупi та, ще попросивши вольницю донську до спiлки, одно© нiченьки темно©
та невидненько© та зробити усiм тим баринам-кровопивцям отак о!" - вiн
рукою показав на горло.
Товариш зацитькував його: "Ще чого доброго збудиться i зачу ".
"Не бiйсь! © вже i рихонськi труби не збудять. Така, як кiсть".
"То нащо двигати трупа?"
"Спитайсь його. Вони до живих не мають iнтересу".
"Правда. Цар трупiв у спирт кладе i платить".
"За трупи?"
"I за спирт з аптеки - особливо".
"Трупiв у Батуринi набере нинi, скiльки схоче".
"Та не таких, як йому треба. Вiн хоче особливих".
"0-соб-ли-вих".
Доходять до двора. Там ще й декiлька незруйнованих кiмнат.
В однiй примiщують Мотрю на шкiрянiй канапi.
"Нiчого собi",- зауважу солдат.
"Красива, та не для нашого брата. Нашому братовi i порiзаних досить".
Солдати лихi, що не дали ©м в мiстi погуляти.
"Багато того добра змарнували нинi, ой багато!"
"На мене, то досить, коли б вирiзати хлопiв".
"I старих баб".
"Хай буде i старих баб, а дiвок, та ще гарних, нiяк нi. Грiх".
"Грiх марнувати дар божий".
"Свiтлiйший i дiвок рiзати велiв, щоб не плодилася iзмiна".
"Не вигубиш черкасько© породи i не викорiниш iзмiни".
На тiм i врива ться розмова. Але солдатам не спiшно розходиться.
"Красива бариня",- мляска товстими варгами один.
"Не для пса ковбаса!" - зауважу другий.
"Чого сто©ш? Ну, чого сто©ш, стерво! - гука вiд порога офiцер.- Пашол
вон!"
I солдати розскакуються, як собаки вiд ласого шматка.
Офiцер залиша ться сам на сам з невiдомою.
Вiн продрог. Ходить по кiмнатi, потираючи руки. "Та й погода яка.
Гу-у-у!" - Пiдступа до годинника на магоневiй комодi.
Годинник сто©ть... Кажуть, що як годинник без причини стане, то в хатi
хтось умре.
Йому хочеться, щоб годинник iшов,вiдраднiше.
Крутить його, тягне за шнурок, щоби грав. Годинник почина грати арiю,
але врива ©© нагло i шипить, харчить, нiби насмiха ться злобно.
"От тобi i гетьманськi часи".
Пригадав собi незнайому, пiдступив, дивиться i йому робиться страшно.
"Не диха , бiла, як труп, а все ще така гарна. Може, це вiдьма?"
Пригаду собi давно забутi казки про вiдьом i опирiв.
Вiн утомлений, бо цiлу днину "дерся", голодний, як пес. Найкраще пiшов
би спати, хоч би й тут на якому фотелi, i спав би, поки не зроблять з тим
проклятим Батурином якийсь кiнець.
Чу , що розгулялися нерви. Надивився нинi на таке, що - тю! Спльову .
"Нема нiчого страшнiшого, як здобувати твердиню". Ма повнi вуха тих
верескiв i стогонiв, сотки очей дивляться на нього, страшним поглядом
передсмертним, сотки рук чiпляються за його кафтан, за рукави, за пальцi,
навiть за вiстря шаблi.
"Фу, чорт! Погано, противно, аж млосно".
Мло©ть його вiд запаху кровi i вiд смороду паленого людського м'яса -
позiха широко, безконечно, тим позiханням, що свiдчить про крайн
вичерпання нервiв... "Офiцер!?"...
Це слово пiдбадьорю його. Соромиться слабостi сво ©. "Це ж iзм ннiки,
на них iншо© кари й бути не може".
"А невже ж iзм ннiки не люди?" - вiдзива ться слабий голосок десь iз
споду душi.
"Авжеж, що люди! - притаку несмiло i знову позiха , широко вiд вуха до
вуха.
Послав по лiкаря.
Чому ж вiн не приходить, хоч би фершал який. Може б ще врятував тую
паню. Така красавиця, мабуть, з великого якогось роду, дрiбнi, бiлесенькi
руки, гладке лице, волос, як шовк. Може, й не треба, щоб вона вмирала?
Чимало трупiв там!
Не зна чому, але хоче, щоб вона жила,- хоч вона!
I без не© стiльки життя змарнували нинi, стiльки краси, радостi, щастя.
Вже досить, досить...
Якiсь спомини давнi, щось гарне й забуте, любе й незбагнуте нагаду ться
йому. Зда ться, душа розрива ться надво - кiньми розшарпують його. Не
витрима .
Затулю очi руками, пада в фотель i плаче, як дитина, вiн - царський
офiцер, та ще драгунського полку, а до того потомственний дворянин.
Почува себе грiшним, ненавидить свiтлiйшого i всiх генералiв i самого
царя-антихриста.
"До чорта ©х!" - вихоплю ться йому з уст.
"Гi ни, озвiрюють безвинний народ, i Бог дивиться на те..."
Повiяв вiтер, захиталися на гiлляках трупи повiшених грабiжникiв,
закракали ворони.
"Випустять з клiток звiрiв, а потiм вiшають ©х за те, що кусаються. I
де ж тут правда!"
З сильнiшим вiтром ще сильнiше спалахнула заграва i в ©© блисках
оживилося блiде обличчя Мотрi... "Ожива ?"
I йому зробилося страшно. Не може пiдвести очей туди, де вона лежить, а
так хоче, щоб вона ожила, хоче побалакати з людиною, а не з тою тiчнею
вовкiв, прощення просити за тих, що лежать порiзанi, помордованi, що
шкваряться на вуглях, як м'ясо смажене ©х свiтлостям на пир. Забути не
може того глухого луску, лопаючих черев, тих кишок виторочених, то© все©
мерзенно© гидоти... "Фу! Чорт! Фу!" Чому той фершал не йде?.. I годинник
сто©ть... А там все ще мордують людей. Виволiкають ©х iз закутин мiських,
з пивниць, з-пiд звалищ, з-пiд жужелицi, i рiжуть, як худобину, людо©ди!
Кому того треба? Защо? По що?
Плутаються гадки... Бачить свiй батькiвський двiр, iкони з вiчними
лампками, батька, що чита Святе Письмо, матiр, що постить, сповiда ться
кожного свята i недiлi. Пригаду собi, як вчила його заповiтiв Божих, i
прощення, i милосердя, i нараз - вiн цiлий у кровi, як тигр, i весь у
багнi, як свиня.
Iменно - як свиня!..
Соромиться самого себе.
Як же вiн представ би на судищi Господнiм, коли б його влучила була
нинi яка козацька куля? Що сказав би там на виправдання сво ? Хiба те, що
не один вiн винуватий i що не один ка ться сво©х Ка©нових учинкiв. ©х
чимало. Так усi вони, усi, нiщо супроти царя, царя з Божо© волi i з Божо©
ласки.
"А я ж вам вiльну волю дав",- скаже Господь.
"Але ж i цар з Божо© волi",- вiдповiсть, не придума нiяк, як йому це
все звести докупи.
Переста хлипати, лиш руки й ноги все ще дрижать, мов у лихоманцi.
(Коли ж цей фершал прийде?)
Хочеться балакати з живою людиною, щоб не чути, що там твориться в тому
Батуринi, котрого завтра не буде,останеться тiльки ру©на, велика купа
вугiлля, кiсток i стерва... Гидко!
(Чому ж той фершал не йде?)
Наслуху , але чу тiльки, як все ще шумить, стогне, реве руйнований
город.
Не бачити, не чути, забути!
Але як?
I знов пригаду ться мати, як проводить молитву, як йому дрiбнi дiточi
пальцi склада , щоб хрестився по закону, як пильно вважа , щоб вiн не
перекрутив якого слова в "Отченашi", або у "Вiрую", бо це грiх, дуже
великий грiх!..
А людей рiзати не грiх?!
Свиня - iменно: свиня!
Зачиня вiкна i дверi, щоб не чути виску.
Ага!.. Мабуть, i мерцiв розбудив цей крик, i вони перевертаються в
гробах...
Пригаду ться йому одна мерзотна картина. Як перебiгав через кладбище,
побачив солдатiв, що перевертали гроби. Добували трухлi домовини,
пiдносили порохновi вiка i з мерцiв здирали коралi, перстенi, золотом
перетиканi пояси...
I тими самими руками вони будуть хреститися, лягаючи на сон або сiдаючи
до страви, зараз-таки, ще нинi.
Соромно, гидко! Свиня! I, як побачив це, не втерпiв, стрiляв в
труподерiв. Уявляв собi, що у шакалiв стрiляв. Бачив, як вони з вереском
нестяменним падали на мерцiв,- новi мерцi... До чого воно подiбне, Боже?!
I пригадав собi ще жахливiшу картину.
Зарiзана дiвчина лежала, як мальована, гарна, як ангел. Може, одна в
батькiв. А над нею солдат. Тримав у руцi шнурок перлiв i зубами розкусував
одну, пробував, чи правдива... Голову вiдрiзав, щоб не розiрвати шнурка
перел. Щоб не розсипались...
Образи чергувалися так скоро, що, здавалося, череп не здержить того
хламу, лусне й розiрветься на шматки. Зубами дзвонив, не з зимна, а вiд
зворушення. Як же ти, Боже, можеш дивитися на нас i мовчати? Одно, що
робиш,- бiлим снiгом притрушу ш оте гидке i на всякий вислiв жахливе
багно...
"Бiлим снiгом..."
I вiн усмiхнувся гiрко.
Ще сильнiше повiяв вiтер i ще яснiше озарила заграва цiлу кiмнату.
рук московських трупiв теплi ще мушкети, вiдтинали вiд ременя або з
ременем здирали порошницi i щасливо вертали до сво©х. Гоститимуть ворога
©х власними кулями i з ©х власних рушниць. Хоробрий коваль з Гончарiвки,
не маючи сво©х, як вiн казав, кам'яних галушок, щоб ними затикати
ненажерну пельку ворожу, пробiгав свою "армiю", порядкував, роздавав
роботу, заохочував, почував себе, як майстер серед челядникiв у великiй
кузнi. "Лавами, браття, лавами, помiж лавами вiльне мiсце лишiть, щоб
ворожi кулi мали де падати. I не густо в лавах лягайте, чим рiдше, | тим
тяжче вороговi попасти!"
В сю мить кiлькома лавами загатили дорогу. Десь i рискалi взялися,
кожний для себе ямку гребе, щоб голову за купиною сховати, бо так
безпечнiше.
Недавно ще товпа, схвильована, хоробрiстю п'яна, але непевна й
несвiдома, що ©й .робити,- тепер вiддiл карний i справний, фаланга, котру
переломити важко. Без крику i вереску дикого, без лайки гидко© i без
нiкчемних прокльонiв, певнi сво © справи, з вiрою у сво© сили чекають,
коли ворог знов кинеться на них. Зайнятi сво©м дiлом, забувають, що
дi ться в мiстi i на замку. Але чують, що в мiстi погано.
Нiчого доброго не вiщу цей божевiльний гул.
Мiсто, як вулкан перед вибухом, клекотить. А найгiрше з супротивного
боку. Мабуть, там ворог теж переломив вали i вдира ться на пожарище.
Загасить його кров'ю!
Не одному хотiлося б бiгти туди, помагати, бо там теж сво©, може, й
близькi, але про те навiть не думай. Коваль пробiга мiж лавами, пода
знак: "Готовись!"
Ворог ось-ось нахлине.
Коваль бачить, як за брамою вискакують i знов ховаються чорнi ляльки,
як у вертепi, чимраз ©х бiльш , - хмара. А з то© хмари блискавки падуть.
Москалi обстрiлюють наших. Але ©х кулi переважно у людський вал влучають.
Трупiв за живих беруть. А все ж таки деяка куля i в живого попаде.
Вже поранений той гончар, що так завзято головнями метав, а його гарний
син вiддав Боговi духа. Вже й ковалевi куля передiрявила шапку i, мабуть,
чи не задерла чуприни, але вiн не каже нiкому, щоб заколоту не було. Вiн
тут вождь. А все ж таки вже не пробiга помiж лавами, а повзе,
скрада ться, як тигр, кожно© хвилини готовий до скоку.
Добре, що дорiжка спуска ться вдолину. З кожно© лави можна ворога брати
на цiль. Видно кожний його рух, крок, лави, як сходи, знiмаються одна вище
друго©, а ворог удолинi.
Перевалю ться крiзь браму, вже не стрiля , так густо наступа . В коваля
теж мушкет, i в Мотрi- вона бiля його.
"Не тратить даром куль. Добре на цiль бери... Па-а-ли!"
Гукнули мушкети, вулиця вкрилася димом, свiта божого не видно.
Чути тiльки, що козаки недаром стрiляють. В вулицi булькотить, хрипить,
гаркотить, як у глотцi страхiтно© потвори.
Дим розступа ться, видно, скачуть чорнi ляльки, менше ©х, нiж зразу
було, але все ще багато, все ще пiдстрибують, пiдбiгають, наближаються до
валу.
"Перша лава - ставай!" - гука коваль, i перша лава кида ться зi
штиками вперед.
"Гурра! Гурра!"
Вал ширша i росте вгору.
Заднi лави далi з мушкетiв палять, лупотять стрiли, як цiпи в стодолi.
"Гурра! Гурра!"
Нараз... що це таке? В останнiх лавах зойк... Кулi ззаду падають,
влучають...
Мотрi чорно зробилося в очах. Вона зрозумiла, що сталося щось
найстрашнiше, що в цей мент могло статися,- вони попали в два огнi. Ворог
бере ©х у клiщi. Москалi з супротивного боку вдерлися в мiсто. Частина,
мабуть, вже посунула на замок, частину кинули на них.
Тi, що на замок пiшли, може, й зупиняться ще на короткий час на тих
ровах i валах, котрi вирито нинi, але тих, що ©м отсе на тили заходять, не
зупинить нiщо. Зрозумiв це коваль i, не задумуючись довго, робить що тут
можна ще зробити: каже заднiм лавам повертатися лицем до нового ворога, не
бентежитися, не втiкати, бо нема куди, битися, бо нiчого ©м бiльше робить.
Хоч би й просили пощади, ворог не дасть.
Як гинути, то чесно, як гинули батьки й дiди, по-козацьки... Так i
гинуть.
Кожний з них декiлькох ворогiв тягне на той свiт з собою.
Мотря нiколи не уявляла собi, щоб люди могли добувати з себе стiльки
сил i стiльки завзяття, щоб вони спосiбнi були перемiнитися прямо в
титанiв.
Це почуття величi i подив, пошана до хоробростi беруть верх над
почуттям небезпеки. Мотрi не страшно, що вона за хвилину згине, ©© душа
переповнена невисловленим захопленням на вид тих людей-геро©в. Почува до
них не тiльки подив, але i вдяку, i як жалi чого, то хiба, що вдяки тi ©
висловити ©м не може. Вони гинуть один за другим, i за хвилину з цiло©
отсе© лицарсько© фаланги не останеться нiчого бiльше, крiм велико© купи
скривавлених трупiв, поломаних шабель i хмари диму, котрий розвi ться з
поранковим вiтром, як розвiва ться усе.
Боротися й гинути разом iз ними - це одне, що залиша ться ©й. I вона
бореться, не думаючи, як, не застановляючись, не мiркуючи над вислiдом
боротьби, перемiня ться в частину тi © збiрно© душi, яка борониться вiд
насилля, вiд нечестi, вiд перемоги. I дивно Мотрi, що тая боротьба так
довго трива , що сили людськi такi невичерпанi.
Звiдки ж нараз усе захиталося, чому це якраз тепер досi непобiдимi
середнi лави подаються i розступаються на боки?
Боковий удар? Чому нашi не вiдпирають його? Невже ж в останнiй мент
бракло вiдваги, щоб вмерти так хоробро, i як хоробро боролись? Мотря
вжахнулася.
"Вперед! Вперед!" - i кида ться навмання. Але чу , що чиясь залiзна
долоня прикову ©© до себе i вiдсува набiк... Коваль... Так, це вiн...
Вiн останки сво©х борцiв полуоборотом поверта управо, в напрямi валiв
i мурiв, бо несподiвано з мiста наспiла йому визначна пiдмога - Чечель з
сердюками.
Скiльки ©х? Чому кинули замок? Чому якраз туди звертаються? Невже ж ©м
у мiстi нiчого бiльше робить?
На всi тi питання Мотря не вмi вiдповiсти, а думати над ними нема
часу.
Чечель весь у кровi, без шапки, в порванiм кунтушi, роззвiрений,
страшний, як фурiя, як сам бог вiйни, з такою силою напер на москалiв з
боку, так нагло й несподiвано для них, що ©х товпища зжахнулися,
захиталися i, помимо закликiв сво©х офiцерiв, помимо усяких зусиль, щоб
вдержати ©х у бойовiм строю, подалися назад, залишаючи на мiсцi чималi
втрати в забитих i поранених.
В Чечелевi лави вступа коваль зi сво©ми недобитками, дехто вспiв i
свого пораненого товариша потягнути за собою, скоро i без вагання,
вiдбиваються направо й налiво - шаблями, прикладами мушкетiв, кидають
бомби ручнi i промощують собi шлях до валiв, до того мiсця, котре
заздалегiдь вибрав собi в сво©й уявi Чечель i до котрого ©х веде, поклавши
все на одну карту. Город занятий, для нього вже рятунку нема. Його здобула
зрада, супроти яко© безсиле навiть найзавзятiше лицарство. Чечель хоче з
останками хоробро© залоги перебитися i вискочити з твердинi, перейти Сейм,
а там уже, коли не гуртом пробиватися в поле, так хай кожний спаса ться,
як може. Жаль козакiв. Вони ще придадуться, а в мiстi чека ©х або
безцiльна смерть, або допит i жахливi муки.
Сердюки слiпо йдуть за сво©м хоробрим полковником, не питаючися, якi в
нього задуми i плани.
Вперед, вперед, бо за ними лише сором i муки...
Москалi заливають Батурин. Гасять пожежу кров'ю i трупами людей. Живих
кидають туди; дiтей, що вiдбилися вiд сво©х батькiв i бiгали по городi,
розпучливо взиваючи порятунку, ловлять ©х i з насолодою, яко© не виявляють
навiть звiрi, знущаються над жертвами сво©ми, кидають у жар, як на
сковороду м'ясо, як вареники в окрiп. Займа ться одiж, шкварчить живе тiло
людське, i противний сопух розноситься кругом.
Неймовiрне, страшне автодафе.
"Нелюди! Звiрi!" - верещать жiнки, кидаючися як левицi на ратникiв
царських, але ©х розпачливий крик стрiча ться з тупоумним насмiхом
людей-звiрiв. "Ось вам!" - i вони за волосся волочуть безталанних жiнок,
пробивають ©х штиками, торощать голови прикладами мушкетiв.
Перемога, побiда, звiрське божевiлля!
Навiть старцi й калiки, що ютилися пiд мурами, бо нiяк i нiкуди ©м було
втiкати, не знаходили пощади. I ©х вбивали безпощадно, з глупим i
безцiльним завзяттям, з охотою винищити все, що виявляло прояви життя, що
мало подобу людську.
Так люту i скаженi тiльки вода, прорвавши греблю, i пожежа,
вихопившися з тих меж, у якi вложив ©© промисел людський, так скаженi
безумне й бездушне живло. У звiрiв куди бiльше милосердя. Роззвiрений
чоловiк вiд живла i вiд звiрюки страшнiший. Це не вiйна, а рiзня, не
здобута твердиня, а сам спiд, сам останнiй круг пекла.
Не здержати того злочину страхiтнього, не спам'ятати побiдникiв, не
пригадати ©м, що й вони люди. Нi! Нi!.. Втiкати, втiкати вiд них.
I Чечель щасливо пробива ться в напрямi Гончарiвки. А з ним коваль i
його гурт, з ними i Мотря.
Москалi, не зустрiчаючи дальшого опору, посуваються вперед. Вони бачать
здалеку якiсь вiддiли i, не знаючи, що це ©хнi брати, якi з другого боку
увiйшли в мiсто, беруть ©х за козакiв, котрi подалися взад, i стрiляють на
них. Тамтi вiдстрiлюються, добру хвилину трива це непорозумiння, а за той
час Чечель зi сво©ми щасливо доскаку до Гончарiвки, заводить по дорозi
бiй з вiдiрваними московськими вiддiлами, що пустилися на дозволену
грабiж, як гi ни й шакали на жир, i, користуючися загальним безладдям i
суматохою,_ _в котрiй не розбира ться нiхто, добре вiдомими стежками й
хащами вискаку з мiста i окрива ться в байраках i очеретах.
Летить за ним дика оргiя звукiв, трiск пожежi, луск самопалiв, плачi,
зойки й ридання мордованих людей, п'янi© крики побiди, жалiсний рев
худоби, все це перемiшане з собою, страшне, жахливе, велике, як кiнець
свiта.
Летить, спиня його, як докiр, як грижа совiстi, як проклiн, за те, що
вiн кида безталанне мiсто i що не гине разом iз ним.
Але останки тверезого розуму кажуть йому рятувати те, що в кожнiй вiйнi
найважнiше й найцiннiше,- останки регулярно© армi©, за котру вiн, як
вождь, ма вiдповiдь дати.
Ряту .
Вже вони в плавнях. Уже перебралися на другий бiк рiки, вже й заграва,
що б' вiд догорюючого мiста, не зраджу ©х ворогам.
Приймають збiгцiв у свою опiку лiси й поля.
ПОЛIТАВ
СНIГ
Полiтав снiг. Зразу дрiбними, а там i великими, щораз густiшими
платками. Та не бiлими, а червонуватими, рудими, нiби паленiв вiд того, що
дiялося кругом. Сипався снiг. З чорно-бурих хмар, мов з величезного
решета, сипався тихо, густо, одноманiтно на ру©ни мiста, на згарища i на
безчисленнi трупи, що лежали кругом,- нiби милосердне небо хотiло вкрити
смертельним рядном того великого покiйника, якому iм'я - Батурин...
Втихомирися, засни, ти заслужив собi на вiчний упокiй!
Але вiтер не хотiв спокою. На пожарищi зривалися вiтрянi труби,
поривали попiл, iскри, недотлiлi ганчiрки, жмутки людського волосся,
гралися ними, мiшали все те з бiлим снiговим пухом у сумiшку брудну й
несли на Гончарiвку. З глумливим смiхом i з реготом диявольським кидали на
гетьманський двiр.
Чорт женився з бiдою. Тiшився радiстю великою з приводу свого
нинiшнього трiумфу.
Такого Ка©нового вчинку не бачив вiн давно. Квiтуче мiсто перемiнено в
одну довгу та широку могилу, людському тiлу завдано нову велику рану, яка
не заго©ться довго. Цiлi столiття буде палити свiдомiсть народiв, як
тавро, випалене на серцi розпаленим залiзом.
Пожежу гетьманського двора вже пригашено. Варти стоять кругом i не
пускають нiкого. Не одна ватага солдатiв заганялася туди, прочуваючи добру
наживу. Але ©х здалеку вiдганяли, як крукiв вiд падлини. Свiтлiйший
наказав, щоб у грабiжникiв стрiляти, а кого з награбованим добром
приловлять - того на гiлляку.
Перед головними ворiтьми, у сторожiвнi, сто©ть московський офiцер. Вiн
пильно стежить, щоб нiхто до двора не наближався. На липах в'©здово© але©
хита ться кiлька чорних мiшкiв. Так здалеку, в нiчних сутiнках, виглядають
повiшельники, яких звiльна присипа , мов вибiлю , снiг. Жадоба
гетьманських скарбiв завела ©х туди.
Тихо круг гетьманського двора. Живо© душi тепер у ньому нема. Лиш бiла
панi ходить по покоях, руками чеше довгi коси i зiтха .
Двiрська прислуга, розумiючи, що не оборонить пансько© домiвки,
розбiглася на чотири вiтри. Кого догнали i вбили, а кому поталанило
добратися крiзь великий гетьманський сад до очеретiв i човном
передiстатися на другий бiк.
Тiльки старий дворецький не втiкав. Як надбiгла перша московська
ватага, вiн собою заступив ©й дверi.
"Покажи нам, де гетьманськi скарби?"
"Не знаю. Я ©х не ховав".
"Половина тобi, а половина нам. Не бiйся, не скривдимо. Покажи!"
"Не знаю i не покажу".
"Так ми тебе",-i почалася намова не словами, а дiлом.
Питали його батогами й вогнем - не виявив нiчого. Скатованого вкинули
до темницi, щоб нарозумився.
Там вiн руку на себе наложив.
Старий лiрник нав'язував струни на обсмаленiй бандурi, нiби вiн
важнiшого дiла й не мав. Так його й застали грабiвники.
Гадаючи, що це гетьманський бандурист, стали придиратися до нього.
Обiджений бандуру на головi кривдника розбив.
За те й лежить тепер пiд старими липами бiля двора i зимний снiг
накрива його i його розбиту бандуру... Присипа .
Гойдаються на гiлляках повiшельники, гiлляки скриплять, товчеться
гайвороння над ними, варти стережуть гетьманського двора, Батурин стогне,
рида , реве.
Вартовi зустрiчаються з собою.
"Рiжуть нашi".
"Та же не гладять".
"Здалеку страшно, а зблизька привика ш".
"Всякого норову люди бувають. Наше дiло робити, що велять".
"А совiсть?"
"Бачив ти ©©?"
"А ти?"
"Вiдколи мене в гамашi встромили, забув про не©. Для нас, брат, нема
тепер нi совiстi, нi Бога, а одно - начальство".
"На-чальство..." - i розходяться у рiзнi боки, бо з вартiвнi вийшов
офiцер.
Але й вiн, почувши нестяменний зойк i гул, затулю вуха рукою i
пода ться назад.
Скриплять гiлляки, гайвороння товчеться, сиплеться зимний снiг,
великими, густими платками, крiзь котрi, нiби крiзь сiтку, мерехтить
червона заграва.
Снiг перемага огонь. Гасить те, чого не згасила людська кров.
Вже його кругом двора нападало стiльки, що весь двiр, нiби в бiлу
сорочку вбрався. А все ж таки, як сильнiше вiтер повi , на тiм бiлiм ряднi
видно золотi та кривавi смуги. Хитаються гiлляки, i вiд них чорнi тiнi на
бiлий снiг падають.
Снiг iде.
* * *
Великий гетьманський сад. Зразу у ньому липи, ясени, клени, а помiж
ними - стежки, вулички в'ються, то знов - розлогi муравники зi статуями i
грядками всiляких заграничних квiток, то ставок з мiстком до острова, а
там уже нi стежок, нi грядок, лише усяка деревина, усякi корчi густо, по
власнiй уподобi ростуть, нiби це не сад, а прямо дикий байрак, котрому й
кiнця нема .
Тiльки де-не-де захована помiж корчами самотня лавка сто©ть. Тут
гетьман любив вiдпочивати. Дивився на небо, на хутори далекi, розкиненi
кругом, на церкви з золоченими хрестами, що мерехтiли в синiй далечинi,
дивився i думав про долю тi © кра©ни.
Тепер - усе те присипане снiгом, нi стежок-дорiжок не пiзнати, нi
статуй, тiльки на однiй з лавок, ген далеко в глухiм гущавнику, вiд поля,
щось чорне бовванi .
Снiг iде...
Снiг, бiлий, зимний, так рiвно, спокiйно iде. Може, вiн горами великими
ляже, аж до неба... Може, вкри собою i живих, i трупи, i зло, i добро. I
не буде нi пожежi, нi кровi, лише один великий, бiлий, нiмий i бездушний
спокiй. (Думка врива ться, як павутина, Мотря не може ©© зловити.
З'явля ться нова.)
Тими стежками колись "вiн" ходив. Може, це його думки шелестять з
останнiми листками... (Вжахнулася...) Вiн?.. Грiх думати про нього... О,
ох, який там плач, який там шльох... терновий вiнець, коли ж тому
кiнець?..
(Мотря хусткою голову обтулю щiльно.)
Снiг iде...
(Думка шовковою ниткою сну ться.) ... Там, у тому дворi, прощалася з
"ним"... Як по©ду за Десну, не верну аж на весну... Гадала, на крилах
прилетить - не до не©, а до столицi... Не поспiв... А тепер - запiзно...
Тепер усьому кiнець... лиш не ©й... (Затулю вуха руками.)... Той крик
вверчу ться в мозок. Перед ним не втечеш - хiба схова шся у себе...
(Замiсть думок з'являються питання.) Чому не по©хала з "ним"?.. Просив,
благав, не послухала... Вартiвником у Батуринi залишилась... Мала ключ вiд
iншого свiта... (На цей спомин здрига ться цiла.)... Огонь-лiд, лiд-огонь,
лiд...
Снiг iде...
(I знову питання.)... Чому з Чечелем не пiшла?.. Тягнули ©©,
пробивалася, дiйшла аж сюди, а далi сил не стало. Ледве дотягнулася до
лавки...
I добре. Добре так. Сказала собi, що Батурина не кине... I не кине...
Тiльки хвилину посидить, сил набере... (Щоб тiльки в очах не було так
чорно!) I в город!.. (Питання)... По що?.. (Вiдповiдь)... Як то по що?..
Захищати його... (Питання)... Попелища i трупи?.. (Вiдповiдь)... Хоч би й
те. Вона i Батурин - одно...
Вiтер регоче в корчах: "Ха-ха-ха!.. Весняний дощ i суховiй, дiйснiсть i
мрiя, ха-ха!"
Вiд того смiху зимнiше, нiж вiд холоду.
В кiстках i в головi болюча порожнеча. Тiльки той гул, що вiд городу
летить, як гураган. Втiкати, втiкати перед ним у нетрi власно© душi!..
...Ковалiвка, Батурин, Бахмач, сонце i смiх, стужа i плач... Поранковий
усмiх днини, i довгi, темнi, вечiрнi години, i нiч, глуха, нiма, в котрiй
нiчого нема, лише горе, широке, безкра , як безодня, преiсподня...
бе-бевх!.. Душа, завiшена в просторах, мiж небом i землею, в болючiй
нерiшимостi, в безсильному, тимчасовому триванню, перехилю ться i пада
стрiмголов...
Бе-бе-вх!
Снiг iде...
ЗНАЙШЛИ
Вартовi з офiцером перешукували гетьманський сад, чи не сховався хто.
Зi смолоскипами бiгали, заглядаючи мiж корчi.
"Жаль, що собак нема, собака носом чу ".
"Солдат вiд собаки не гiрший".
"А все-таки нюх не такий. Куди!"
"А розум?"
"Гада ш, собака дурна?"
Балакали, як за добрих часiв, i бавились снiгом.
Попереду офiцер.
"Цс!" - дав знак рукою, щоб стали. Сам, як кiт, прича©вся i - прискочив
до лавки.
"Ти хто?"
I вiдтрутило його, як звичайно вiдтручу живого чоловiка вiд мерця.
"Посвiтiть!"
Розмотав хустку, струснув снiг: "Гум! Жiнка i не з простих. Та ще
нiчого собi... Мабуть, не заков'язла".
Вiдiзвався в нiм iнстинкт мужчини. Казав двом солдатам взяти ©© уважно
i вiднести в двiр - пiд вiдповiдальнiстю за недоторкальнiсть особи. Знав
сво©х людей.
"Як береш? Ну, як береш? Це ж не снiп? Бачиш? З панiв, не Матроша яка!
Скотина!"
Якнайобережнiше взяли й попрямували до двора.
"Зрозумiй ©х! Казали iстреблять усiх без розбору, хлопiв i жiнок,
старих i дiтвору. А тут - пiд вiдповiдальнiстю".
"Бо панi. Не Матроша. Чув?"
"Всi вони руку за собою тягнуть, тi пани".
"Крук круковi не виклю ока".
Оглянулися, чи хто не слiдку за ними. Впевнившися, що нi, нарiкали
далi: "Дурнi ми з тобою, брате".
"А тобто чому?"
"Бо тому, що не мудрi. Наш брат морду бiдного хохла, а нам би так
укупi та, ще попросивши вольницю донську до спiлки, одно© нiченьки темно©
та невидненько© та зробити усiм тим баринам-кровопивцям отак о!" - вiн
рукою показав на горло.
Товариш зацитькував його: "Ще чого доброго збудиться i зачу ".
"Не бiйсь! © вже i рихонськi труби не збудять. Така, як кiсть".
"То нащо двигати трупа?"
"Спитайсь його. Вони до живих не мають iнтересу".
"Правда. Цар трупiв у спирт кладе i платить".
"За трупи?"
"I за спирт з аптеки - особливо".
"Трупiв у Батуринi набере нинi, скiльки схоче".
"Та не таких, як йому треба. Вiн хоче особливих".
"0-соб-ли-вих".
Доходять до двора. Там ще й декiлька незруйнованих кiмнат.
В однiй примiщують Мотрю на шкiрянiй канапi.
"Нiчого собi",- зауважу солдат.
"Красива, та не для нашого брата. Нашому братовi i порiзаних досить".
Солдати лихi, що не дали ©м в мiстi погуляти.
"Багато того добра змарнували нинi, ой багато!"
"На мене, то досить, коли б вирiзати хлопiв".
"I старих баб".
"Хай буде i старих баб, а дiвок, та ще гарних, нiяк нi. Грiх".
"Грiх марнувати дар божий".
"Свiтлiйший i дiвок рiзати велiв, щоб не плодилася iзмiна".
"Не вигубиш черкасько© породи i не викорiниш iзмiни".
На тiм i врива ться розмова. Але солдатам не спiшно розходиться.
"Красива бариня",- мляска товстими варгами один.
"Не для пса ковбаса!" - зауважу другий.
"Чого сто©ш? Ну, чого сто©ш, стерво! - гука вiд порога офiцер.- Пашол
вон!"
I солдати розскакуються, як собаки вiд ласого шматка.
Офiцер залиша ться сам на сам з невiдомою.
Вiн продрог. Ходить по кiмнатi, потираючи руки. "Та й погода яка.
Гу-у-у!" - Пiдступа до годинника на магоневiй комодi.
Годинник сто©ть... Кажуть, що як годинник без причини стане, то в хатi
хтось умре.
Йому хочеться, щоб годинник iшов,вiдраднiше.
Крутить його, тягне за шнурок, щоби грав. Годинник почина грати арiю,
але врива ©© нагло i шипить, харчить, нiби насмiха ться злобно.
"От тобi i гетьманськi часи".
Пригадав собi незнайому, пiдступив, дивиться i йому робиться страшно.
"Не диха , бiла, як труп, а все ще така гарна. Може, це вiдьма?"
Пригаду собi давно забутi казки про вiдьом i опирiв.
Вiн утомлений, бо цiлу днину "дерся", голодний, як пес. Найкраще пiшов
би спати, хоч би й тут на якому фотелi, i спав би, поки не зроблять з тим
проклятим Батурином якийсь кiнець.
Чу , що розгулялися нерви. Надивився нинi на таке, що - тю! Спльову .
"Нема нiчого страшнiшого, як здобувати твердиню". Ма повнi вуха тих
верескiв i стогонiв, сотки очей дивляться на нього, страшним поглядом
передсмертним, сотки рук чiпляються за його кафтан, за рукави, за пальцi,
навiть за вiстря шаблi.
"Фу, чорт! Погано, противно, аж млосно".
Мло©ть його вiд запаху кровi i вiд смороду паленого людського м'яса -
позiха широко, безконечно, тим позiханням, що свiдчить про крайн
вичерпання нервiв... "Офiцер!?"...
Це слово пiдбадьорю його. Соромиться слабостi сво ©. "Це ж iзм ннiки,
на них iншо© кари й бути не може".
"А невже ж iзм ннiки не люди?" - вiдзива ться слабий голосок десь iз
споду душi.
"Авжеж, що люди! - притаку несмiло i знову позiха , широко вiд вуха до
вуха.
Послав по лiкаря.
Чому ж вiн не приходить, хоч би фершал який. Може б ще врятував тую
паню. Така красавиця, мабуть, з великого якогось роду, дрiбнi, бiлесенькi
руки, гладке лице, волос, як шовк. Може, й не треба, щоб вона вмирала?
Чимало трупiв там!
Не зна чому, але хоче, щоб вона жила,- хоч вона!
I без не© стiльки життя змарнували нинi, стiльки краси, радостi, щастя.
Вже досить, досить...
Якiсь спомини давнi, щось гарне й забуте, любе й незбагнуте нагаду ться
йому. Зда ться, душа розрива ться надво - кiньми розшарпують його. Не
витрима .
Затулю очi руками, пада в фотель i плаче, як дитина, вiн - царський
офiцер, та ще драгунського полку, а до того потомственний дворянин.
Почува себе грiшним, ненавидить свiтлiйшого i всiх генералiв i самого
царя-антихриста.
"До чорта ©х!" - вихоплю ться йому з уст.
"Гi ни, озвiрюють безвинний народ, i Бог дивиться на те..."
Повiяв вiтер, захиталися на гiлляках трупи повiшених грабiжникiв,
закракали ворони.
"Випустять з клiток звiрiв, а потiм вiшають ©х за те, що кусаються. I
де ж тут правда!"
З сильнiшим вiтром ще сильнiше спалахнула заграва i в ©© блисках
оживилося блiде обличчя Мотрi... "Ожива ?"
I йому зробилося страшно. Не може пiдвести очей туди, де вона лежить, а
так хоче, щоб вона ожила, хоче побалакати з людиною, а не з тою тiчнею
вовкiв, прощення просити за тих, що лежать порiзанi, помордованi, що
шкваряться на вуглях, як м'ясо смажене ©х свiтлостям на пир. Забути не
може того глухого луску, лопаючих черев, тих кишок виторочених, то© все©
мерзенно© гидоти... "Фу! Чорт! Фу!" Чому той фершал не йде?.. I годинник
сто©ть... А там все ще мордують людей. Виволiкають ©х iз закутин мiських,
з пивниць, з-пiд звалищ, з-пiд жужелицi, i рiжуть, як худобину, людо©ди!
Кому того треба? Защо? По що?
Плутаються гадки... Бачить свiй батькiвський двiр, iкони з вiчними
лампками, батька, що чита Святе Письмо, матiр, що постить, сповiда ться
кожного свята i недiлi. Пригаду собi, як вчила його заповiтiв Божих, i
прощення, i милосердя, i нараз - вiн цiлий у кровi, як тигр, i весь у
багнi, як свиня.
Iменно - як свиня!..
Соромиться самого себе.
Як же вiн представ би на судищi Господнiм, коли б його влучила була
нинi яка козацька куля? Що сказав би там на виправдання сво ? Хiба те, що
не один вiн винуватий i що не один ка ться сво©х Ка©нових учинкiв. ©х
чимало. Так усi вони, усi, нiщо супроти царя, царя з Божо© волi i з Божо©
ласки.
"А я ж вам вiльну волю дав",- скаже Господь.
"Але ж i цар з Божо© волi",- вiдповiсть, не придума нiяк, як йому це
все звести докупи.
Переста хлипати, лиш руки й ноги все ще дрижать, мов у лихоманцi.
(Коли ж цей фершал прийде?)
Хочеться балакати з живою людиною, щоб не чути, що там твориться в тому
Батуринi, котрого завтра не буде,останеться тiльки ру©на, велика купа
вугiлля, кiсток i стерва... Гидко!
(Чому ж той фершал не йде?)
Наслуху , але чу тiльки, як все ще шумить, стогне, реве руйнований
город.
Не бачити, не чути, забути!
Але як?
I знов пригаду ться мати, як проводить молитву, як йому дрiбнi дiточi
пальцi склада , щоб хрестився по закону, як пильно вважа , щоб вiн не
перекрутив якого слова в "Отченашi", або у "Вiрую", бо це грiх, дуже
великий грiх!..
А людей рiзати не грiх?!
Свиня - iменно: свиня!
Зачиня вiкна i дверi, щоб не чути виску.
Ага!.. Мабуть, i мерцiв розбудив цей крик, i вони перевертаються в
гробах...
Пригаду ться йому одна мерзотна картина. Як перебiгав через кладбище,
побачив солдатiв, що перевертали гроби. Добували трухлi домовини,
пiдносили порохновi вiка i з мерцiв здирали коралi, перстенi, золотом
перетиканi пояси...
I тими самими руками вони будуть хреститися, лягаючи на сон або сiдаючи
до страви, зараз-таки, ще нинi.
Соромно, гидко! Свиня! I, як побачив це, не втерпiв, стрiляв в
труподерiв. Уявляв собi, що у шакалiв стрiляв. Бачив, як вони з вереском
нестяменним падали на мерцiв,- новi мерцi... До чого воно подiбне, Боже?!
I пригадав собi ще жахливiшу картину.
Зарiзана дiвчина лежала, як мальована, гарна, як ангел. Може, одна в
батькiв. А над нею солдат. Тримав у руцi шнурок перлiв i зубами розкусував
одну, пробував, чи правдива... Голову вiдрiзав, щоб не розiрвати шнурка
перел. Щоб не розсипались...
Образи чергувалися так скоро, що, здавалося, череп не здержить того
хламу, лусне й розiрветься на шматки. Зубами дзвонив, не з зимна, а вiд
зворушення. Як же ти, Боже, можеш дивитися на нас i мовчати? Одно, що
робиш,- бiлим снiгом притрушу ш оте гидке i на всякий вислiв жахливе
багно...
"Бiлим снiгом..."
I вiн усмiхнувся гiрко.
Ще сильнiше повiяв вiтер i ще яснiше озарила заграва цiлу кiмнату.