Страница:
оборонцiв, як послух, який виннi обложенцi свому командантовi. В тво©
руки, полковнику Чечель, долю Батурина передаю".
Чечель поклонився низько, гетьман руку йому подав.
I другi крiпко стискали Чечелеву долоню, впевняючи його в сво©й
непохитнiй охотi пiдчинятися його наказам i не здавати твердинi.
"Гармати, на осавула мого пана Кенiгзена здаю, сотник Дмитро городом
порядкуватиме, щоб лад був у ньому. А тепер, панове товариство, поручаю
вас милостi Божiй, котра вас не опуска , поки ви не опустите городу того i
не здасте його в руки ворога, iз-за чого сталася б нечесть велика всьому
вiйську козацькому i кривда мешканцям нашо© столицi. Милiсть Божа да будет
з вами".
"I со духом тво©м",- вiдповiли побожно.
"I ще одно прохання. Не погордуйте мо©м хлiбом-сiллю, панове
товариство. Я старий. Не знаю, чи переживу негоду. Важкi хвилини дожидають
мене. Може, востанн погощу вас у себе. Будь ласка!"
Перейшли до столово©. Тут на круглому столi накладено усяких зимнiх
страв, печива й м'ясива, пирiжкiв, маринованих риб i грибкiв, сушених i в
медi варених овочiв. На пiдносах стояло багато чарок, налитих старим
вином, вiд якого пахощi понеслися по свiтлицях. Тiльки крiсел кругом стола
не поставлено - знак, що це перекуска наскоро, а не вечеря. З'©ж, попий,
обiтри вуса i йди. Спiшися.
"Вип' мо, панове, як поляк каже, стремiнного за добру долю города
Батурина i всiх мешканцiв його, на потугу його оборонцiв у тво© руки,
полковнику Чечель.- Гетьман пiдняв чарку вгору i повiв очима докола: - Вiд
краю до краю, всiм вам добра бажаю".
Голос його дрижав, ломився. Видно було втому, фiзичну i душевну.
Гетьман випив i повалився у фотель. На його обличчi появились знаки
великого болю. Панував над ним, не хотiв зрадитися перед старшинами, що
хворий, але й сила волi ма сво© межi. Обличчя гетьмана то жовкло, як
вiск, то неприроднi рум'янцi являлися на ньому. Голова хилилася на груди.
Прикликали лiкаря, Войнаровський з Чуйкевичем вiднесли хворого в
вiдпочивальню.
Старшини з жалем i смутком вiдпроваджали його очима.
* * *
"Що ж тепер? Що нам тепер робити?" - приставали до Орлика, на котрого
привикли були дивитися, як на праву руку гетьмана.
"Не тривожтеся,- вiдповiв.- Це з гетьманом не раз тепер бува . Дасть
Бог, пройде. Стара людина, а трудiв i на молодого забагато. Спiшiть кожний
до сво © роботи. Не спати нам нинiшньо© ночi. Городовi частини полкiв
лубенського, миргородського i прилуцького треба подiлити. Що потрiбне для
оборони Батурина - залишити, що нi - хай готу ться в похiд. Зi сходом
сонця двинути через Сейм у напрямi Коропа, невеликими вiддiлами й рiзними
вулицями, без бубнiв, сурм i спiву, щоб батуринцiв не тривожить. Конечний
обоз можна посилати тепер. Люди сплять - не почують. На дорогах болото,
великого гуркоту не буде. Вози не можуть поспiшати. Сотник Дмитро
допильну переправи через Сейм".
"А гетьман? Як же йому пускатися в похiд, коли вiн недужий? Хай
залиша ться тут з усiм вiйськом, що ма пiд рукою. Будемо боронити Батурин
i його".
"Так не можна. Гетьмановi треба за Десну - до нового союзника, щоб
ворог не вбився клином помiж них. Може, йому дорана покраща . Як нi, то
хворого з лiкарем перевеземо в каретi. Не турбуйтеся тим. Ваша турбота -
Батурин. Приготуйnе все, що до оборони потрiбне. Не забудьте нiчого".
ВИ ЗД
Тускле поранкове свiтло зазирало в свiтлицi. Вiд нього блiдло свiтло
свiчок. Горiли як при катафалку.
Невиспанi лиця сердюкiв i прислуги зеленаво-блiдi. Але в рухах не
пiзнати втоми, радше помiтний поспiх. Останнi килими й перськi коври
скочують i ховають до скринь.
У сiнях тих скринь цiла гора. Навантажують вози. Готовi вiд'©жджають,
аж скриплять, нiби стогнуть пiд надмiрним тягарем.
На ©х мiсце пiд браму пiд'©жджають новi. Така робота трива цiлу нiч,
вiдколи розiйшлися старшини. Чуйкевич усе щось нове виносить. Чимало добра
в гетьманському дворi на Гончарiвцi! Всього й забрати тодi. Але в
свiтлицях помiтнi вже пустки, i кроки людей лунають чимраз то голоснiше,
але й глухiше.
Скринi з золотою та срiбною посудою, з кришталями й дорогоцiнним склом
по©дуть на сам кiнець - пiд окремою сильною сторожею людей з першого
сердюцького полку.
Готово!
Зi спальнi виходить гетьман, вбраний, як до дороги. На обличчi слiди
втоми й терпiння, але йде сам.
В однiй з бокових кiмнат наготовлено снiдання. За столом Мотря. На нiй
та сама плахта й корсетка, що мала колись у Ковалiвцi, лиш жовтих троянд
не видно у волоссi.
"Ви ще не зiбралися, Мотре Василiвно?"
"Я остаюсь тут".
Гетьман зморщив чоло. "Це неможливо. Батурин може бути в великiй
опресi©".
"Якраз тому не хочу його покидати".
"Ви не зна те, що таке облога. Мотре, прошу вас, ©дьте з нами, зi сво©м
мужем",- поправився гетьман.
"Нi, пане гетьмане,- вiдповiла рiшуче,- позвольте менi залишитися тут.
Я в Батуринi зросла, знаю тут мало не кожну дитину, позвольте подiлити з
ними долю й недолю".
"Нiхто вас не силу , але ви жертву те собою. Що на це скаже муж?"
"Вiн дав менi дозвiл".
"М'якого ви ма те мужа. Я вас не лишив би".
"Тут мати моя",-зауважила Мотря.
"Мати?"
"Любов Хведорiвна, прибита важким горем. Хто ж потiшить ©©?"
Гетьман здивовано глянув на Мотрю. "Це ваше невiдкличне рiшення?"
"Так, пане гетьмане".
"Га! Тодi нехай вас Бог ма в сво©й опiцi".-Нахилився i поцiлував ©© в
голову, як батько.
Припала до його руки, як донька.
Хотiв ще щось казати, приложив долоню до чола, потер i, повернувшися
наглим зворотом, вийшов з кiмнати. Пустилася за ним.
Спинив ©©: "Нi, Мотре Василiвно, останьтесь тут, так краще".
Послухала. Крiзь вiдчиненi дверi бачила, як силувано бадьорою ходою
пройшов сiни, як попрощався з прислугою i вийшов на рундук.
Повiяло осiннiм холодом по пустих свiтлицях гетьманського двора на
Гончарiвцi.
* * *
Гетьманська карета ще перед досвiтком вiд'©хала наперед ген далеко за
Сейм.
Гетьман, хоч хворий, сiв на коця, обтулився козацькою буркою i в
оточеннi старшини ви©хав зi свого двора.
Не оглядався.
На непевну долю залишав його.
Мусив.
Тихо, не розмовляючи з собою, ©хали бiля гетьмана Орлик, Войнаровський,
Чуйкевич та iншi.
В поранковiй iмлi, серед осiннього дощу, виглядали як привид, нiби
похоронний похiд.
З коней бухала пара. Зимно було.
Як пере©здили мiст, в Батуринi заграли дзвони. Недiля.
Гетьман зняв шапку i перехрестився. Цiле товариство пiшло за його
примiром. Конi стали. Молилися ©здцi. За Батурин, за долю людей, котрих у
його мурах залишили.
Пiд мостом бiля вогнища грiлися вартовi. Варили снiдання. Пiзнавши
гетьмана, вискочили - вiддали привiт.
Гетьман закликав ©х до себе: "Коли б так, не дай Боже, надтягав ворог,
мiст зiрвати". Притакнули мовчки.
Довго бовванiли ©х постатi в iмлi, поки ©здцi не окрилися перед ними на
закрутi широко© болотисто© дороги, серед нив, покритих жовтою стернею i
зеленою озиминою.
Мовкли дзвони на батуринських церквах. Лиш на однiй гомонiв ще довго
невеликий дзвiнок, нiби плакав. Хазя©на прощав.
Батуринцi у святочних вбраннях поспiшали на службу Божу.
"Гетьман вiд'©хав".
"Кажуть, за Десну - до шведа".
(Не знати, хто ©м це повiв).
Жалили, та не противилися.
"Чечеля сво©м намiсником залишив".
"Кращого нам i не треба. Посто©мо за нього. Зуби поломить москаль".
Дощ ущухав. Блиснуло сонце. Замигтiли золоченi хрести.
ЗА
ДЕСНУ
В недiлю, 24 жовтня, пiд вечiр, гетьманська карета вiд'©хала в городок
Короп на рiчцi того самого iменi. Бiля гетьмана були: Войнаровський,
Орлик, Чуйкевич, Горленко, його вiрний покойовий Кендз ровський i старшини
тих сердюцьких i компанiйських вiддiлiв, що супроводжували його.
Кругом Коропа стояли гетьмановi полки на чолi з полковниками Апостолом
i Горленком, з охочекомонним полковником Гнатом Галаганом, з
компанiйськими полковниками Кожухiвським i Андрiяшем. Тут були генеральний
хорунжий Сулима й генеральний обозний, "лисий чорт", як його гетьман iнодi
прозивав, Ломиковський. Люду бiля дванадцяти тисяч, здебiльшого козакiв -
не молодикiв, а бувалих у походах i загартованих у боях.
В самiм мiстечку розположилися щонайвiрнiшi .частини, решта вiйська
примостилася по присiлках або таборилися на полях, повигребувавши собi
куренi та порозпинавши походнi намети. Iншi ютилися прямо пiд возами,
вдоволившися клаптем соломи. Невибагливий козак i витривалий назимно й
погоду, як степовий кiнь.
Кругом Коропа горiли вогнi, на мостах i роздорiжжях стояли варти,
непевному народовi проходу вночi не давали, боючись ворожих хитрощiв i
зради, гiрш небезпечно©, нiж боротьба у чистому полi.
Куди про©хав гетьман, оживали дороги. Козаки зривалися зi сну i,
споглядаючи за золоченим ридваном, толкували про дальшi плани теперiшньо©
кампанi©, про те, куди ©х гетьман провадить i якi задуми в нього.
Фантастичнi вiстi!
Попадалися несмiливi слова про гетьманiв перехiд на сторону шведську.
Толки тi викликували в одних радiсть, а в iнших сумнiв. Свiдомiшi
тiшилися, бо надто вже в'©лося ©м у карк московське ярмо, а iншого способу
скинути його не бачили, другi оставалися пiд впливом того дурману, яким
сп'янював себе народ, а якому iм'я - православний цар i вiрна йому служба.
Виникали колотнечi й бiйки, котрi доводилось старшинам втишати добрими
й насильними способами. Гетьман, не зважаючи на свою недугу, на недоспану
останню нiч у Батуринi, на труди дороги, зразу, конем, а пiзнiше в каретi
з Батурина в Короп, скликав сво©х довiрених старшин серед ночi з дня 24 на
25 на раду.
Довго обмiрковувано, чи переходити Десну i де ©© перейти, чи, може,
залишити вiйська на лiвому березi, а гетьман, щоб тiльки з невеликим
почотом спiшив до шведiв i провадив ©х на цей бiк. Довго не могли
погодитися, бо всi вони були схвильованi тим неспоко м, котрий обгорта
навiть смiливу козацьку душу в цей мент, коли треба рiшатися на важке й
непевне дiло. Апостол казав, що нема що гаятися довше,- як переходити, то
переходити купою, забираючи i тi старшинськi родини, що вспiли вже
при©хати в Короп. Горленко був друго© гадки. Переправа за Десну- рiч сама
собою не така-то легка, пощо i переправлятися, заки гетьман договориться з
Карлом до чогось певного й рiшаючого, а договориться, так тодi шведи
перейдуть на цей бiк. Не треба даром турбувати козакiв.
Вибрали посередню дорогу. Половина вiйська зi старшинами, котрих
спiвучасть у його планах надто видна й неоспорима, мусить, не гаючись,
перейти на другий бiк, решта останеться на лiвому березi рiчки, дожидаючи
розвитку дальших подiй. Якщо вони не зложаться щасливо, так не важко буде
сказати Меншикову й переконати царя, що залишилися тi, якi не спiвчували
Мазепинiй зрадi i в його переправi через Десну добачували щось непевне.
Так i зробили.
В понедiлок, дня 25 жовтня, щонайвiрнiшi частини гетьманських полкiв
двигнулися з-пiд Коропа в напрямi Оболоня.
Заро©лися поля й дороги людьми, кiньми й возами, заторохтiли гармати по
злегка примерзлiй землi, розмiшуючи з болотом i той легкий снiг, що впав
був уночi.
Козаки йшли радо, бо посто© пiзньою осiнню, коли стужа добира ться до
шпику-костi, гiрше надокучать вiд самого походу, а дожидання бою гiрш
томляче вiд зустрiчi з ворогом. Та ще й тому йшли радо козацькi полки, бо
вели ©х не чужi полководцi, а сво© старшини пiд проводом самого гетьмана,
в котрого досвiдi i во нних знаннях нiхто не сумнiвався.
Гетьман ©хав на самому передi. Спокiйний був i нiби вдоволений тим
задовiллям, яке да чоловiковi свiдомiсть, що скiнчилося тривожне хитання
i що дiло вже вирiшене. Бог зна , що далi буде, але не буде вже залежностi
вiд царського гнiву й ласки, не буде того томлячого вижидання, чи лист до
княгинi Дольсько© або до короля Карла дiйде щасливо до них, не попавши в
небажанi руки. Отсе укривання сво©х задумiв i планiв, це повсякчасне
тремтiння, щоб один схиблений крок не попсув цiлого, з таким накладом сил
i здоров'я, з такою натугою думки, веденого дiла, виснажувало гетьмана
Мазепу й грозило витратою останкiв сил, котрих йому якраз тепер так дуже,
дуже потрiбно. Рад був, що випливе на чисту воду i, вiдкривши шолом, гляне
вороговi в очi.
"Ти московський цар, а я укра©нський гетьман. Ти буду ш нову царську
державу на кiстках сотнi поневолених народiв, я рiшивсь будувати свою,
незалежну вiд деспотi© тво ©. Я зрадив тебе, бо не хотiв зрадити власну
iдею. А хоч би менi й де довелось остоятися в бою з тобою, хоч би й
прийшлося зложити свою голову стару i стурбовану, так останеться Мазепина
iдея. Вона житиме пiд попелом i кiстками, поки грядучi поколiння не
вiдгребуть ©©, не пiднiмуть високо на свiй прапор i не заткнуть його бiля
престолу вiльно© та незалежно© вiд московських царiв укра©нсько© держави".
Гетьман кiнчив порахунки з совiстю сво ю, i коли його що бентежило, так
це хiба усвiдомлення тих нових жертв, котрих вимагатиме його дiло. Гетьман
знав, що грiзний цар во гнiвi сво©м, а гнiвом цим вiн спалахне, коли
незабаром виявиться, що гетьман перейшов на сторону короля Карла. Але
невже ж Укра©на i без того не приносить в жертву деспотi© царськiй сво©х
людей i сво©х ма ткiв? I невже ж тi© жертви падуть, мов у безодню,
безслiдно i безхосенно? Вилюдню ться i спустошу ться край, нiвечиться
освiта i культура; що гетьман збуду , цар нищить сво ю "собственною
всевладною рукою". Нi, нi, далi так бути не може. Треба було раз пiдняти
клич самостiйно© держави, без котрого народ дорешти пропаде, перемiниться
у велике стадо невiльникiв-рабiв, що з острахом звiрячим послушно йдуть
туди, куди ©х жене нагай чужого пастуха. Пропадеш, згинеш, Укра©но, коли,
замiсть боротися за привiле© панiв i за вольностi селян, не пiднiмеш
боротьби за спiльне й дороге для всiх - за свою власну державу, в котрiй
вирiшаються тво© внутрiшнi питання, тво© старi, не вирiвнянi домашнi
порахунки.
Жертви, котрi покладеш тепер на рiдному престолi, не пропадуть, ©х
прийме Господь, i вони, як не тепер, то в будучностi, стануть на судi
iсторi©, як велеречивi свiдки й оборонцi тво©х прав споконвiчних i тво©х
оправданих бажань...
Гетьман заспоко©вся. Тiльки Батурин не давав йому спокою. Прочував, що
йому в першу чергу прийдеться вiдповiсти за вчинок гетьмана. Це ж його
столиця, найсвiдомiшi й найвiрнiшi йому люди. Мiж ними залишилася Мотря.
Чому не хотiла ©хати з ним? Чи справдi жаль було кидати матiр, причину
©© горя?
Дивна й нерозгадана вдача. Як була, так i залишилася сфiнксом, котрий
манить до себе загадкою душi i тими питаннями, на якi годi дати
вдоволяючий отвiт.
Гетьман принаглив коня.
Побачив перед собою широку, блiду смугу Десни, на котрiй злегка й
несмiливо стинався лiд, нiби рiчка рада була вбрати на себе льодяний
панцир, щоб по ньому перейшли козацькi конi й пере©хали вози.
Погода не слухала ©©. Тонесенька шкаралуща льоду тiльки при берегах
трималася купи, а посерединi топилася i спливала з водою.
Бiля Оболоня, при лiвому березi рiки, стояв великий пором, а недалеко
вiд нього козацькi пiонери кiнчали будувати мiст на чайках. Гетьман
повернув коня. Довгу хвилину глядiв на того рiзнобарвного вужа, що
звивався шляхами й полями, хвилястий, неспокiйний, повний вигинiв, мiсцями
порозриваний, нiби його хто порубав мечем, то знову грубий i лiнивий, нiби
проковтнув якусь поживу i травить ©©.
Гетьман пiдняв булаву. Голова вужа зупинилася. Вигини стали
вирiвнюватися, вiдiрванi частини лучилися з собою.
П'ять тисяч людей, тисячi коней i возiв здержувалися на наказ одного
руху гетьмансько© булави.
Здовж шляху на конях скакали старшини, туди й назад, розносячи накази
гетьманськi.
Туловище довжезного вужа повернулося i звiльна стало посуватися направо
- в напрямi мосту. Досягнувши його головою, зупинилося i нiби завмерло.
Гетьман злiз з коня i перший увiйшов на пором. За ним провадив чура
його сивого коня.
Покойовi зносили найпотрiбнiшi клунки, з возу знесено декiлька важких,
залiзом сильно кутих скринь.
Гетьман стояв на передi порому, до котрого з берега сходили i
зiскакували його вiрники. Пором захитався.
"Вже всi?" - запитав гетьман, оглядаючись на берег.
Там стояв задуманий Орлик.
"Може, ти гада ш вертати?" - запитав його гетьман.
Орлик стрепенувся, скочив i пiдбiг до гетьмана.
"Ще час. Останнiй мент. Рiшайся".
"Я вже давно рiшився, милосте ваша".
"Так ©дьмо!"
Поромщики перехрестилися i вхопились за линву.
Пором лiниво й ледве помiтно став сунутися по тихiй водi. Мiж ним а
берегом лягала чимраз то ширша смуга.
"Уявляю собi,- сказав гетьман до Войнаровського,- що так по безбарвних
струях мовчазливо© Лети сунеться Хароновий човен". ВIДЧИНIТЬ ВОРОТА!
Вже пiд час богослужiння в церквi помiтна була тривога. Народ чекав,
коли священик промовить слова "со миром iзойдiм!" I в голосi священика
почувалася якась непевна нотка. Вiдвертаючись вiд престолу i
благословляючи народ, вiн тривожно дивився у дверi, нiби ждав, чи не
появиться в них небажаний гiсть.
Хто стояв ближче до дверей, не втерпiв i виходив iз церкви, не
дожидаючи кiнця.
Пiд церквою, на майданах i на вулицях збивалися люди в гурти й
балакали.
Гетьман на досвiтках з Батурина ви©хав, забираючи з собою частину
батуринсько© залоги. Чечеля командантом Батурина залишив.
Це заспокоювало людей, бо Чечель вiдомий був, як досвiдчений i хоробрий
вояка, як полковник, котрого слухали, боялися, але й любили козаки.
Батуринцi привикли до того, що гетьман часто ви©здив та виступав у
похiд i останнiми роками вiн гостем у сво©й резиденцi© бував. Але якраз
тепер, коли i москалi, i шведи були так недалеко, i коли нiкому невiдомо
було, що принесе завтра, всякому хотiлося, щоб гетьман був тут.
Що лиш вчора пiзнiм вечером прибув, а нинi вранцi, дививсь, уже його
нема.
Розiйшлась чутка, що гетьман не до царя, а до шведа по©хав. В перший
мент вжахнувся Батурин. Але Чечель та iншi старшини заспокоювали людей.
Казали, що нiкому невiдомо, що гетьман рiшиться зробити, але що зробить,
то, певно, й добре буде, конечне. Довiдалися батуринцi, що видано наказ,
щоб на Сеймi мiст зiрвати, коли б московське вiйсько надходило, i тепер
уже нiякого сумнiву не було - гетьман пiшов до шведiв!
Всякий розумiв, що воно значить. Але, на диво, батуринцi скоро якось
осво©лися з тi ю гадкою, гетьманська столиця стала на сторону гетьмана.
Добре зробив. Краще зi шведом, як з царем. Вiдомо було, що цар гада
скасувати гетьманщину, а тодi й Батурин утратив би права й привiле©
столицi, а став би звичайним повiтовим городком. Пощо триматися царя?
На вали, на замок!
I народ кинувся до роботи. Навiть жiнки не дармували. Хоч недiля -
копали, возили землю, двигали дерево й камiння. Скрипiли тачки i по цiлому
мiсту роздавався луск топорiв i сокир. Спiшилися.
До городу тягнулись цiлi валки з поблизьких сiл i хуторiв з утiкачами,
а з млинiв - з мукою. Забувалися звичайнi турботи, забувалися ворожнечi
помiж поодинокими родами, всi як один ставали до роботи, щоб скрiпити
город i зробити його спосiбним до оборони.
Московська залога, що стояла в сво©х казармах пiд замком, на
батуринському подвiр'©, i творила нiби окремий город у городi, живучи
сво©м доволi вiдокремленим життям, бо батуринцi нерадо допускали царських
людей до сво©х хат i родин, здивовано i недовiрливо дивилася на працю
мiщан i козакiв, не знаючи, до чого воно йде. Гадали, що проти шведiв
скрiпляють батуринцi свiй замок, i дивувалися, чому i ©м не кажуть
допомагати. Пояснювали собi тим, що ©х командант Анн нков ви©хав, а його
заступник не спiшиться накладати на них роботу. Хай риють черкаси. Це не
рiч царських людей.
Нiч з недiлi на понедiлок минула на дальшiй працi й на тривожному
вижиданню. Не тiльки на замкових вежах, але й кругом Батурина розставлено
вартових, щоб, запалюючи бочiвку зi смолою, дали знак, коли б наближався
ворог. Але ворог не надходив.
Мотря весь день була на замку. Стрiчалася з Чечелем, з Кенiгзеном, з
полтавським полковником Герциком i з генеральним осаулою Гамалi м,
балакала то з регентом гетьмансько© канцелярi© про те, де б краще заховати
архiв, то з городничим - про лад i спокiй у мiстi. © поява додавала
всякому охоти, ©© слова будили запал i вiдвагу. Донька безталанного
Кочубея була вiдома всякому й люблена усiма, ©© краса, ©© розум i серце
днали ©й прихильнiсть цiлого мiста. От i тепер казала вона вiдчинити сво©
багатi комори i щедрою рукою роздавала батуринськiй бiднотi хлiби. Як
смерклося, вiдвiдала маму.
Любов Хведорiвна не нагадувала колишньо© Кочубе©хи. Сильно постарiла i
зробилася мовчазливою, як черниця. Вбиралася в чорне, звичайне вбрання i
не фарбувала волосся, анi не пiдмальовувала собi рум'янцiв.
Мотря застала ©© в старому дворi Кочубе©в, як зi служанками краяла
довгi пояси з тонкого льняного полотна © скубала шарплi, щоб було чим
осмотрювати рани.
"I ви теж працю те, мамо?"
"Що люди, те й я... Що чувати в городi, Мотре?"
Мотря розказала городськi новини.
"Скуча ш за мужем? Не скучай. Така вже доля козачки. Не натiшиться
сво©м чоловiком. Краще гине на вiйнi, як дома".I ©© руки почали ще жвавiше
працювати.
"Як гада те, мамо? - почала Мотря.Обложать москалi Батурин?"
"Вони вже нас давно облягають, цiлу Укра©ну обложили, яко© тобi ще
облоги треба?"
"А чого ви сподiва теся, мамо?"
"Нiчого доброго я вже не сподiваюся, дитино, але робити треба. Мають
нас рiзати, як худобину, боронiмся"...
Змiнилася Любов Хведорiвна.
Пiзно пiдвечiр вертала Мотря вiд мами. В перевулку, пiд замковими
мурами, хтось заступив ©й дорогу. Хотiв ухопити за руку, блиснула
стилетом, став.
Пiзнала Iвана Носа, старшину прилуцького полку, котрий перед кiлькома
роками пiдлабузнювався до не©, а на котрого вона й дивитись не хотiла.
"Чого вам треба?" - спитала.
"Бачу, йде самотня жiнка, провести хотiв".
"Опiкуни!.. Тривога, город облоги дожида , а вiн на лови на жiнок
виходить. Останки сорому згубив!"
"Мотре Василiвно! Не такого слова я вiд вас сподiвався, Гадав рятувати
вас з того пекла, яке тут зчиниться за днiв кiлька. Послухайте мене.
Тiкайте, шкода вас, ©й-Богу, шкода. Я вас люблю. Пiдемте звiдси геть.
Заведу вас у безпечне мiсце, заховаю перед людським оком, берегти вас
буду, як свого власного ока. Не вiдтручуйте мене, не робiть безталанним.
На що ви ждете, Мотре? Вони вже не вернуться. Мiж вами й ними непрохiдна
прiрва. Ма те згинути або попасти в московськi руки - ходiть зi мною,
спасайтеся, поки час!"
"Так говорить старшина, котрого гетьман залишив для оборони городу?
Пiдлий|"
Хотiла йти. Зупинив.
"Бачите стилет? Як не пустите..."
"Одно слово, Мотре. Ти не дитина, зна ш, що пiсля нинiшнього нам далi
не жити".
"Чому?"
"Ти пожалi шся Чечелевi на мене, вiн мiй невблаганний ворог".
Мотря надумувалася хвилину.
"Нiкому не скажу",вiдповiла.
"Не вiрю. Нам треба побалакати по доброму. Маю щось дуже важне
сказати".
"Що?"
"Нинi нi. Завтра, як стемнi , жду тебе бiля старих ворiт".
Мотрi на саму гадку, що завтра знов ма стрiнутися з тим чоловiком,
мороз пiшов по тiлi, але погадала собi, що, може, вiн дiйсно ма ©й щось
важне сказати, i - згодилася.
"До завтра нiкому нiчого не кажи. Слово дай!"
"Чесне слово даю",вiдповiла.
Хтось здалеку надходив. Нiс шапку аж за нiс насунув i скрутив у бокову
вулицю. Мотря побiгла додому.
Довго вснути не могла. Несподiвана зустрiч з Носом збентежила ©©.
Нахаба. Як вiн смiв, що вiн собi гада , за кого вiн ©© держить? Пощо вона
давала слово? Найкраще з таким чоловiком зразу зробити порядок. Напав ©©,
в городi, котрому грозить облога...
Пропало. Завтра мусить з ним мати розмову. Може, щось дiйсно важного
почу .
Заснула аж над раном. Спала кам'яним сном, досипляла кiлька невиспаних
ночей.
* * *
Було недалеко до полудня, як чура постукав у дверi: "Панi, вставайте
негайно, панi!"
Скоренько накинула на себе плащ, всунула ноги в хутрянi мешти, вийшла.
"Що такого?"
"Меншиков з князем Голiцином ©дуть".
"Де?"
"Ще ©х не видно. Але наш чоловiк з Обмачова на конi прискакав, вони там
ночували чи спочивали i з Соболевським розмову вели".
"Нiкчемний зрадник,- крикнула Мотря.- Не такий страшний ворог, як
сво©... Зна князь Меншиков, куди гетьман по©хав?"
"Мабуть, що зна . Наш чоловiк казав, що Меншиков до гетьмана в Борзну
©хав, коло Мени дiгнав його Анн нков з листом вiд пана гетьмана, що пан
гетьман у Батуринi i вiн подався туди. По дорозi стрiнувся з Голiцином,
до©хали до Обмачова i тут до них Соболевський пiдiйшов".
* * *
Мотря одягнулася i пiшла на замок.
В городi панувала тривога. Зводили мости, замикали брами, наводили
гармати.
На галереях, що бiгли вздовж мурiв, стояли озбро нi люди, старшини
зазирали крiзь прорiзи в мурах. Особливо пильнували шляху вiд Обмачова.
Але й iнших сторiн замку не занедбували.
Кенiгзен спокiйно ходив вiд гармати до гармати, провiряв нахил дула,
справляв. Чечель на чорному конi пробiгав вулицями, даючи накази
старшинам, щоб кожний був бiля сво © частини.
Знали, що князi Меншиков i Голiцин наближаються до Батурина, але нiхто
не мiг знати, чи за ними не надтяга вiйсько. I в Батуринi стояли москалi.
Дехто радив, щоби ©х перебити. Чечель не згодився. Вiдставив тiльки
сердюцький вiддiл, щоб пильнував казарми, i вночi наказав забрати
амунiцiю. Москалi перестращилися i з казарм сво©х не виходили. х офiцери
сидiли тут, як у арештi.
Коло полудня з найвищо© вежi залунало: " дуть! дуть!" Чечель вибiг
туди.
На виднокрузi появився невеличкий вiддiл драгунiв, а за ним - двi
карети, кiлька возiв i знову два-три десятки ©здцiв. ©здцi й карети
поспiшали. Найдальше за пiвгодини будуть пiд мiстом. Гармашi зайняли мiсця
бiля сво©х гармат, заклацали курки мушкетiв, ©х дула, як гадючi язики,
висунулися з мурiв. Сердюцькi вiддiли уставилися бiля ворiт.
" дуть! дуть!" - понеслось по городу.
Хвилина ще бiльшо© тривоги i - тишина. Город прита©вся.
Чечель усе ще стояв на вежi й дивився, чи за князями не надтяга
вiйська. Нi.
Зiйшов. Усе готове. Хай приходять.
Як же лiниво проходить цей час! Зда ться, й зовсiм не проходить, а на
мiсцi сто©ть.
Чого ж тая валка зупинилася на шляху? Перестроюються чи вiдбувають
нараду? Може, завернуть?
руки, полковнику Чечель, долю Батурина передаю".
Чечель поклонився низько, гетьман руку йому подав.
I другi крiпко стискали Чечелеву долоню, впевняючи його в сво©й
непохитнiй охотi пiдчинятися його наказам i не здавати твердинi.
"Гармати, на осавула мого пана Кенiгзена здаю, сотник Дмитро городом
порядкуватиме, щоб лад був у ньому. А тепер, панове товариство, поручаю
вас милостi Божiй, котра вас не опуска , поки ви не опустите городу того i
не здасте його в руки ворога, iз-за чого сталася б нечесть велика всьому
вiйську козацькому i кривда мешканцям нашо© столицi. Милiсть Божа да будет
з вами".
"I со духом тво©м",- вiдповiли побожно.
"I ще одно прохання. Не погордуйте мо©м хлiбом-сiллю, панове
товариство. Я старий. Не знаю, чи переживу негоду. Важкi хвилини дожидають
мене. Може, востанн погощу вас у себе. Будь ласка!"
Перейшли до столово©. Тут на круглому столi накладено усяких зимнiх
страв, печива й м'ясива, пирiжкiв, маринованих риб i грибкiв, сушених i в
медi варених овочiв. На пiдносах стояло багато чарок, налитих старим
вином, вiд якого пахощi понеслися по свiтлицях. Тiльки крiсел кругом стола
не поставлено - знак, що це перекуска наскоро, а не вечеря. З'©ж, попий,
обiтри вуса i йди. Спiшися.
"Вип' мо, панове, як поляк каже, стремiнного за добру долю города
Батурина i всiх мешканцiв його, на потугу його оборонцiв у тво© руки,
полковнику Чечель.- Гетьман пiдняв чарку вгору i повiв очима докола: - Вiд
краю до краю, всiм вам добра бажаю".
Голос його дрижав, ломився. Видно було втому, фiзичну i душевну.
Гетьман випив i повалився у фотель. На його обличчi появились знаки
великого болю. Панував над ним, не хотiв зрадитися перед старшинами, що
хворий, але й сила волi ма сво© межi. Обличчя гетьмана то жовкло, як
вiск, то неприроднi рум'янцi являлися на ньому. Голова хилилася на груди.
Прикликали лiкаря, Войнаровський з Чуйкевичем вiднесли хворого в
вiдпочивальню.
Старшини з жалем i смутком вiдпроваджали його очима.
* * *
"Що ж тепер? Що нам тепер робити?" - приставали до Орлика, на котрого
привикли були дивитися, як на праву руку гетьмана.
"Не тривожтеся,- вiдповiв.- Це з гетьманом не раз тепер бува . Дасть
Бог, пройде. Стара людина, а трудiв i на молодого забагато. Спiшiть кожний
до сво © роботи. Не спати нам нинiшньо© ночi. Городовi частини полкiв
лубенського, миргородського i прилуцького треба подiлити. Що потрiбне для
оборони Батурина - залишити, що нi - хай готу ться в похiд. Зi сходом
сонця двинути через Сейм у напрямi Коропа, невеликими вiддiлами й рiзними
вулицями, без бубнiв, сурм i спiву, щоб батуринцiв не тривожить. Конечний
обоз можна посилати тепер. Люди сплять - не почують. На дорогах болото,
великого гуркоту не буде. Вози не можуть поспiшати. Сотник Дмитро
допильну переправи через Сейм".
"А гетьман? Як же йому пускатися в похiд, коли вiн недужий? Хай
залиша ться тут з усiм вiйськом, що ма пiд рукою. Будемо боронити Батурин
i його".
"Так не можна. Гетьмановi треба за Десну - до нового союзника, щоб
ворог не вбився клином помiж них. Може, йому дорана покраща . Як нi, то
хворого з лiкарем перевеземо в каретi. Не турбуйтеся тим. Ваша турбота -
Батурин. Приготуйnе все, що до оборони потрiбне. Не забудьте нiчого".
ВИ ЗД
Тускле поранкове свiтло зазирало в свiтлицi. Вiд нього блiдло свiтло
свiчок. Горiли як при катафалку.
Невиспанi лиця сердюкiв i прислуги зеленаво-блiдi. Але в рухах не
пiзнати втоми, радше помiтний поспiх. Останнi килими й перськi коври
скочують i ховають до скринь.
У сiнях тих скринь цiла гора. Навантажують вози. Готовi вiд'©жджають,
аж скриплять, нiби стогнуть пiд надмiрним тягарем.
На ©х мiсце пiд браму пiд'©жджають новi. Така робота трива цiлу нiч,
вiдколи розiйшлися старшини. Чуйкевич усе щось нове виносить. Чимало добра
в гетьманському дворi на Гончарiвцi! Всього й забрати тодi. Але в
свiтлицях помiтнi вже пустки, i кроки людей лунають чимраз то голоснiше,
але й глухiше.
Скринi з золотою та срiбною посудою, з кришталями й дорогоцiнним склом
по©дуть на сам кiнець - пiд окремою сильною сторожею людей з першого
сердюцького полку.
Готово!
Зi спальнi виходить гетьман, вбраний, як до дороги. На обличчi слiди
втоми й терпiння, але йде сам.
В однiй з бокових кiмнат наготовлено снiдання. За столом Мотря. На нiй
та сама плахта й корсетка, що мала колись у Ковалiвцi, лиш жовтих троянд
не видно у волоссi.
"Ви ще не зiбралися, Мотре Василiвно?"
"Я остаюсь тут".
Гетьман зморщив чоло. "Це неможливо. Батурин може бути в великiй
опресi©".
"Якраз тому не хочу його покидати".
"Ви не зна те, що таке облога. Мотре, прошу вас, ©дьте з нами, зi сво©м
мужем",- поправився гетьман.
"Нi, пане гетьмане,- вiдповiла рiшуче,- позвольте менi залишитися тут.
Я в Батуринi зросла, знаю тут мало не кожну дитину, позвольте подiлити з
ними долю й недолю".
"Нiхто вас не силу , але ви жертву те собою. Що на це скаже муж?"
"Вiн дав менi дозвiл".
"М'якого ви ма те мужа. Я вас не лишив би".
"Тут мати моя",-зауважила Мотря.
"Мати?"
"Любов Хведорiвна, прибита важким горем. Хто ж потiшить ©©?"
Гетьман здивовано глянув на Мотрю. "Це ваше невiдкличне рiшення?"
"Так, пане гетьмане".
"Га! Тодi нехай вас Бог ма в сво©й опiцi".-Нахилився i поцiлував ©© в
голову, як батько.
Припала до його руки, як донька.
Хотiв ще щось казати, приложив долоню до чола, потер i, повернувшися
наглим зворотом, вийшов з кiмнати. Пустилася за ним.
Спинив ©©: "Нi, Мотре Василiвно, останьтесь тут, так краще".
Послухала. Крiзь вiдчиненi дверi бачила, як силувано бадьорою ходою
пройшов сiни, як попрощався з прислугою i вийшов на рундук.
Повiяло осiннiм холодом по пустих свiтлицях гетьманського двора на
Гончарiвцi.
* * *
Гетьманська карета ще перед досвiтком вiд'©хала наперед ген далеко за
Сейм.
Гетьман, хоч хворий, сiв на коця, обтулився козацькою буркою i в
оточеннi старшини ви©хав зi свого двора.
Не оглядався.
На непевну долю залишав його.
Мусив.
Тихо, не розмовляючи з собою, ©хали бiля гетьмана Орлик, Войнаровський,
Чуйкевич та iншi.
В поранковiй iмлi, серед осiннього дощу, виглядали як привид, нiби
похоронний похiд.
З коней бухала пара. Зимно було.
Як пере©здили мiст, в Батуринi заграли дзвони. Недiля.
Гетьман зняв шапку i перехрестився. Цiле товариство пiшло за його
примiром. Конi стали. Молилися ©здцi. За Батурин, за долю людей, котрих у
його мурах залишили.
Пiд мостом бiля вогнища грiлися вартовi. Варили снiдання. Пiзнавши
гетьмана, вискочили - вiддали привiт.
Гетьман закликав ©х до себе: "Коли б так, не дай Боже, надтягав ворог,
мiст зiрвати". Притакнули мовчки.
Довго бовванiли ©х постатi в iмлi, поки ©здцi не окрилися перед ними на
закрутi широко© болотисто© дороги, серед нив, покритих жовтою стернею i
зеленою озиминою.
Мовкли дзвони на батуринських церквах. Лиш на однiй гомонiв ще довго
невеликий дзвiнок, нiби плакав. Хазя©на прощав.
Батуринцi у святочних вбраннях поспiшали на службу Божу.
"Гетьман вiд'©хав".
"Кажуть, за Десну - до шведа".
(Не знати, хто ©м це повiв).
Жалили, та не противилися.
"Чечеля сво©м намiсником залишив".
"Кращого нам i не треба. Посто©мо за нього. Зуби поломить москаль".
Дощ ущухав. Блиснуло сонце. Замигтiли золоченi хрести.
ЗА
ДЕСНУ
В недiлю, 24 жовтня, пiд вечiр, гетьманська карета вiд'©хала в городок
Короп на рiчцi того самого iменi. Бiля гетьмана були: Войнаровський,
Орлик, Чуйкевич, Горленко, його вiрний покойовий Кендз ровський i старшини
тих сердюцьких i компанiйських вiддiлiв, що супроводжували його.
Кругом Коропа стояли гетьмановi полки на чолi з полковниками Апостолом
i Горленком, з охочекомонним полковником Гнатом Галаганом, з
компанiйськими полковниками Кожухiвським i Андрiяшем. Тут були генеральний
хорунжий Сулима й генеральний обозний, "лисий чорт", як його гетьман iнодi
прозивав, Ломиковський. Люду бiля дванадцяти тисяч, здебiльшого козакiв -
не молодикiв, а бувалих у походах i загартованих у боях.
В самiм мiстечку розположилися щонайвiрнiшi .частини, решта вiйська
примостилася по присiлках або таборилися на полях, повигребувавши собi
куренi та порозпинавши походнi намети. Iншi ютилися прямо пiд возами,
вдоволившися клаптем соломи. Невибагливий козак i витривалий назимно й
погоду, як степовий кiнь.
Кругом Коропа горiли вогнi, на мостах i роздорiжжях стояли варти,
непевному народовi проходу вночi не давали, боючись ворожих хитрощiв i
зради, гiрш небезпечно©, нiж боротьба у чистому полi.
Куди про©хав гетьман, оживали дороги. Козаки зривалися зi сну i,
споглядаючи за золоченим ридваном, толкували про дальшi плани теперiшньо©
кампанi©, про те, куди ©х гетьман провадить i якi задуми в нього.
Фантастичнi вiстi!
Попадалися несмiливi слова про гетьманiв перехiд на сторону шведську.
Толки тi викликували в одних радiсть, а в iнших сумнiв. Свiдомiшi
тiшилися, бо надто вже в'©лося ©м у карк московське ярмо, а iншого способу
скинути його не бачили, другi оставалися пiд впливом того дурману, яким
сп'янював себе народ, а якому iм'я - православний цар i вiрна йому служба.
Виникали колотнечi й бiйки, котрi доводилось старшинам втишати добрими
й насильними способами. Гетьман, не зважаючи на свою недугу, на недоспану
останню нiч у Батуринi, на труди дороги, зразу, конем, а пiзнiше в каретi
з Батурина в Короп, скликав сво©х довiрених старшин серед ночi з дня 24 на
25 на раду.
Довго обмiрковувано, чи переходити Десну i де ©© перейти, чи, може,
залишити вiйська на лiвому березi, а гетьман, щоб тiльки з невеликим
почотом спiшив до шведiв i провадив ©х на цей бiк. Довго не могли
погодитися, бо всi вони були схвильованi тим неспоко м, котрий обгорта
навiть смiливу козацьку душу в цей мент, коли треба рiшатися на важке й
непевне дiло. Апостол казав, що нема що гаятися довше,- як переходити, то
переходити купою, забираючи i тi старшинськi родини, що вспiли вже
при©хати в Короп. Горленко був друго© гадки. Переправа за Десну- рiч сама
собою не така-то легка, пощо i переправлятися, заки гетьман договориться з
Карлом до чогось певного й рiшаючого, а договориться, так тодi шведи
перейдуть на цей бiк. Не треба даром турбувати козакiв.
Вибрали посередню дорогу. Половина вiйська зi старшинами, котрих
спiвучасть у його планах надто видна й неоспорима, мусить, не гаючись,
перейти на другий бiк, решта останеться на лiвому березi рiчки, дожидаючи
розвитку дальших подiй. Якщо вони не зложаться щасливо, так не важко буде
сказати Меншикову й переконати царя, що залишилися тi, якi не спiвчували
Мазепинiй зрадi i в його переправi через Десну добачували щось непевне.
Так i зробили.
В понедiлок, дня 25 жовтня, щонайвiрнiшi частини гетьманських полкiв
двигнулися з-пiд Коропа в напрямi Оболоня.
Заро©лися поля й дороги людьми, кiньми й возами, заторохтiли гармати по
злегка примерзлiй землi, розмiшуючи з болотом i той легкий снiг, що впав
був уночi.
Козаки йшли радо, бо посто© пiзньою осiнню, коли стужа добира ться до
шпику-костi, гiрше надокучать вiд самого походу, а дожидання бою гiрш
томляче вiд зустрiчi з ворогом. Та ще й тому йшли радо козацькi полки, бо
вели ©х не чужi полководцi, а сво© старшини пiд проводом самого гетьмана,
в котрого досвiдi i во нних знаннях нiхто не сумнiвався.
Гетьман ©хав на самому передi. Спокiйний був i нiби вдоволений тим
задовiллям, яке да чоловiковi свiдомiсть, що скiнчилося тривожне хитання
i що дiло вже вирiшене. Бог зна , що далi буде, але не буде вже залежностi
вiд царського гнiву й ласки, не буде того томлячого вижидання, чи лист до
княгинi Дольсько© або до короля Карла дiйде щасливо до них, не попавши в
небажанi руки. Отсе укривання сво©х задумiв i планiв, це повсякчасне
тремтiння, щоб один схиблений крок не попсув цiлого, з таким накладом сил
i здоров'я, з такою натугою думки, веденого дiла, виснажувало гетьмана
Мазепу й грозило витратою останкiв сил, котрих йому якраз тепер так дуже,
дуже потрiбно. Рад був, що випливе на чисту воду i, вiдкривши шолом, гляне
вороговi в очi.
"Ти московський цар, а я укра©нський гетьман. Ти буду ш нову царську
державу на кiстках сотнi поневолених народiв, я рiшивсь будувати свою,
незалежну вiд деспотi© тво ©. Я зрадив тебе, бо не хотiв зрадити власну
iдею. А хоч би менi й де довелось остоятися в бою з тобою, хоч би й
прийшлося зложити свою голову стару i стурбовану, так останеться Мазепина
iдея. Вона житиме пiд попелом i кiстками, поки грядучi поколiння не
вiдгребуть ©©, не пiднiмуть високо на свiй прапор i не заткнуть його бiля
престолу вiльно© та незалежно© вiд московських царiв укра©нсько© держави".
Гетьман кiнчив порахунки з совiстю сво ю, i коли його що бентежило, так
це хiба усвiдомлення тих нових жертв, котрих вимагатиме його дiло. Гетьман
знав, що грiзний цар во гнiвi сво©м, а гнiвом цим вiн спалахне, коли
незабаром виявиться, що гетьман перейшов на сторону короля Карла. Але
невже ж Укра©на i без того не приносить в жертву деспотi© царськiй сво©х
людей i сво©х ма ткiв? I невже ж тi© жертви падуть, мов у безодню,
безслiдно i безхосенно? Вилюдню ться i спустошу ться край, нiвечиться
освiта i культура; що гетьман збуду , цар нищить сво ю "собственною
всевладною рукою". Нi, нi, далi так бути не може. Треба було раз пiдняти
клич самостiйно© держави, без котрого народ дорешти пропаде, перемiниться
у велике стадо невiльникiв-рабiв, що з острахом звiрячим послушно йдуть
туди, куди ©х жене нагай чужого пастуха. Пропадеш, згинеш, Укра©но, коли,
замiсть боротися за привiле© панiв i за вольностi селян, не пiднiмеш
боротьби за спiльне й дороге для всiх - за свою власну державу, в котрiй
вирiшаються тво© внутрiшнi питання, тво© старi, не вирiвнянi домашнi
порахунки.
Жертви, котрi покладеш тепер на рiдному престолi, не пропадуть, ©х
прийме Господь, i вони, як не тепер, то в будучностi, стануть на судi
iсторi©, як велеречивi свiдки й оборонцi тво©х прав споконвiчних i тво©х
оправданих бажань...
Гетьман заспоко©вся. Тiльки Батурин не давав йому спокою. Прочував, що
йому в першу чергу прийдеться вiдповiсти за вчинок гетьмана. Це ж його
столиця, найсвiдомiшi й найвiрнiшi йому люди. Мiж ними залишилася Мотря.
Чому не хотiла ©хати з ним? Чи справдi жаль було кидати матiр, причину
©© горя?
Дивна й нерозгадана вдача. Як була, так i залишилася сфiнксом, котрий
манить до себе загадкою душi i тими питаннями, на якi годi дати
вдоволяючий отвiт.
Гетьман принаглив коня.
Побачив перед собою широку, блiду смугу Десни, на котрiй злегка й
несмiливо стинався лiд, нiби рiчка рада була вбрати на себе льодяний
панцир, щоб по ньому перейшли козацькi конi й пере©хали вози.
Погода не слухала ©©. Тонесенька шкаралуща льоду тiльки при берегах
трималася купи, а посерединi топилася i спливала з водою.
Бiля Оболоня, при лiвому березi рiки, стояв великий пором, а недалеко
вiд нього козацькi пiонери кiнчали будувати мiст на чайках. Гетьман
повернув коня. Довгу хвилину глядiв на того рiзнобарвного вужа, що
звивався шляхами й полями, хвилястий, неспокiйний, повний вигинiв, мiсцями
порозриваний, нiби його хто порубав мечем, то знову грубий i лiнивий, нiби
проковтнув якусь поживу i травить ©©.
Гетьман пiдняв булаву. Голова вужа зупинилася. Вигини стали
вирiвнюватися, вiдiрванi частини лучилися з собою.
П'ять тисяч людей, тисячi коней i возiв здержувалися на наказ одного
руху гетьмансько© булави.
Здовж шляху на конях скакали старшини, туди й назад, розносячи накази
гетьманськi.
Туловище довжезного вужа повернулося i звiльна стало посуватися направо
- в напрямi мосту. Досягнувши його головою, зупинилося i нiби завмерло.
Гетьман злiз з коня i перший увiйшов на пором. За ним провадив чура
його сивого коня.
Покойовi зносили найпотрiбнiшi клунки, з возу знесено декiлька важких,
залiзом сильно кутих скринь.
Гетьман стояв на передi порому, до котрого з берега сходили i
зiскакували його вiрники. Пором захитався.
"Вже всi?" - запитав гетьман, оглядаючись на берег.
Там стояв задуманий Орлик.
"Може, ти гада ш вертати?" - запитав його гетьман.
Орлик стрепенувся, скочив i пiдбiг до гетьмана.
"Ще час. Останнiй мент. Рiшайся".
"Я вже давно рiшився, милосте ваша".
"Так ©дьмо!"
Поромщики перехрестилися i вхопились за линву.
Пором лiниво й ледве помiтно став сунутися по тихiй водi. Мiж ним а
берегом лягала чимраз то ширша смуга.
"Уявляю собi,- сказав гетьман до Войнаровського,- що так по безбарвних
струях мовчазливо© Лети сунеться Хароновий човен". ВIДЧИНIТЬ ВОРОТА!
Вже пiд час богослужiння в церквi помiтна була тривога. Народ чекав,
коли священик промовить слова "со миром iзойдiм!" I в голосi священика
почувалася якась непевна нотка. Вiдвертаючись вiд престолу i
благословляючи народ, вiн тривожно дивився у дверi, нiби ждав, чи не
появиться в них небажаний гiсть.
Хто стояв ближче до дверей, не втерпiв i виходив iз церкви, не
дожидаючи кiнця.
Пiд церквою, на майданах i на вулицях збивалися люди в гурти й
балакали.
Гетьман на досвiтках з Батурина ви©хав, забираючи з собою частину
батуринсько© залоги. Чечеля командантом Батурина залишив.
Це заспокоювало людей, бо Чечель вiдомий був, як досвiдчений i хоробрий
вояка, як полковник, котрого слухали, боялися, але й любили козаки.
Батуринцi привикли до того, що гетьман часто ви©здив та виступав у
похiд i останнiми роками вiн гостем у сво©й резиденцi© бував. Але якраз
тепер, коли i москалi, i шведи були так недалеко, i коли нiкому невiдомо
було, що принесе завтра, всякому хотiлося, щоб гетьман був тут.
Що лиш вчора пiзнiм вечером прибув, а нинi вранцi, дививсь, уже його
нема.
Розiйшлась чутка, що гетьман не до царя, а до шведа по©хав. В перший
мент вжахнувся Батурин. Але Чечель та iншi старшини заспокоювали людей.
Казали, що нiкому невiдомо, що гетьман рiшиться зробити, але що зробить,
то, певно, й добре буде, конечне. Довiдалися батуринцi, що видано наказ,
щоб на Сеймi мiст зiрвати, коли б московське вiйсько надходило, i тепер
уже нiякого сумнiву не було - гетьман пiшов до шведiв!
Всякий розумiв, що воно значить. Але, на диво, батуринцi скоро якось
осво©лися з тi ю гадкою, гетьманська столиця стала на сторону гетьмана.
Добре зробив. Краще зi шведом, як з царем. Вiдомо було, що цар гада
скасувати гетьманщину, а тодi й Батурин утратив би права й привiле©
столицi, а став би звичайним повiтовим городком. Пощо триматися царя?
На вали, на замок!
I народ кинувся до роботи. Навiть жiнки не дармували. Хоч недiля -
копали, возили землю, двигали дерево й камiння. Скрипiли тачки i по цiлому
мiсту роздавався луск топорiв i сокир. Спiшилися.
До городу тягнулись цiлi валки з поблизьких сiл i хуторiв з утiкачами,
а з млинiв - з мукою. Забувалися звичайнi турботи, забувалися ворожнечi
помiж поодинокими родами, всi як один ставали до роботи, щоб скрiпити
город i зробити його спосiбним до оборони.
Московська залога, що стояла в сво©х казармах пiд замком, на
батуринському подвiр'©, i творила нiби окремий город у городi, живучи
сво©м доволi вiдокремленим життям, бо батуринцi нерадо допускали царських
людей до сво©х хат i родин, здивовано i недовiрливо дивилася на працю
мiщан i козакiв, не знаючи, до чого воно йде. Гадали, що проти шведiв
скрiпляють батуринцi свiй замок, i дивувалися, чому i ©м не кажуть
допомагати. Пояснювали собi тим, що ©х командант Анн нков ви©хав, а його
заступник не спiшиться накладати на них роботу. Хай риють черкаси. Це не
рiч царських людей.
Нiч з недiлi на понедiлок минула на дальшiй працi й на тривожному
вижиданню. Не тiльки на замкових вежах, але й кругом Батурина розставлено
вартових, щоб, запалюючи бочiвку зi смолою, дали знак, коли б наближався
ворог. Але ворог не надходив.
Мотря весь день була на замку. Стрiчалася з Чечелем, з Кенiгзеном, з
полтавським полковником Герциком i з генеральним осаулою Гамалi м,
балакала то з регентом гетьмансько© канцелярi© про те, де б краще заховати
архiв, то з городничим - про лад i спокiй у мiстi. © поява додавала
всякому охоти, ©© слова будили запал i вiдвагу. Донька безталанного
Кочубея була вiдома всякому й люблена усiма, ©© краса, ©© розум i серце
днали ©й прихильнiсть цiлого мiста. От i тепер казала вона вiдчинити сво©
багатi комори i щедрою рукою роздавала батуринськiй бiднотi хлiби. Як
смерклося, вiдвiдала маму.
Любов Хведорiвна не нагадувала колишньо© Кочубе©хи. Сильно постарiла i
зробилася мовчазливою, як черниця. Вбиралася в чорне, звичайне вбрання i
не фарбувала волосся, анi не пiдмальовувала собi рум'янцiв.
Мотря застала ©© в старому дворi Кочубе©в, як зi служанками краяла
довгi пояси з тонкого льняного полотна © скубала шарплi, щоб було чим
осмотрювати рани.
"I ви теж працю те, мамо?"
"Що люди, те й я... Що чувати в городi, Мотре?"
Мотря розказала городськi новини.
"Скуча ш за мужем? Не скучай. Така вже доля козачки. Не натiшиться
сво©м чоловiком. Краще гине на вiйнi, як дома".I ©© руки почали ще жвавiше
працювати.
"Як гада те, мамо? - почала Мотря.Обложать москалi Батурин?"
"Вони вже нас давно облягають, цiлу Укра©ну обложили, яко© тобi ще
облоги треба?"
"А чого ви сподiва теся, мамо?"
"Нiчого доброго я вже не сподiваюся, дитино, але робити треба. Мають
нас рiзати, як худобину, боронiмся"...
Змiнилася Любов Хведорiвна.
Пiзно пiдвечiр вертала Мотря вiд мами. В перевулку, пiд замковими
мурами, хтось заступив ©й дорогу. Хотiв ухопити за руку, блиснула
стилетом, став.
Пiзнала Iвана Носа, старшину прилуцького полку, котрий перед кiлькома
роками пiдлабузнювався до не©, а на котрого вона й дивитись не хотiла.
"Чого вам треба?" - спитала.
"Бачу, йде самотня жiнка, провести хотiв".
"Опiкуни!.. Тривога, город облоги дожида , а вiн на лови на жiнок
виходить. Останки сорому згубив!"
"Мотре Василiвно! Не такого слова я вiд вас сподiвався, Гадав рятувати
вас з того пекла, яке тут зчиниться за днiв кiлька. Послухайте мене.
Тiкайте, шкода вас, ©й-Богу, шкода. Я вас люблю. Пiдемте звiдси геть.
Заведу вас у безпечне мiсце, заховаю перед людським оком, берегти вас
буду, як свого власного ока. Не вiдтручуйте мене, не робiть безталанним.
На що ви ждете, Мотре? Вони вже не вернуться. Мiж вами й ними непрохiдна
прiрва. Ма те згинути або попасти в московськi руки - ходiть зi мною,
спасайтеся, поки час!"
"Так говорить старшина, котрого гетьман залишив для оборони городу?
Пiдлий|"
Хотiла йти. Зупинив.
"Бачите стилет? Як не пустите..."
"Одно слово, Мотре. Ти не дитина, зна ш, що пiсля нинiшнього нам далi
не жити".
"Чому?"
"Ти пожалi шся Чечелевi на мене, вiн мiй невблаганний ворог".
Мотря надумувалася хвилину.
"Нiкому не скажу",вiдповiла.
"Не вiрю. Нам треба побалакати по доброму. Маю щось дуже важне
сказати".
"Що?"
"Нинi нi. Завтра, як стемнi , жду тебе бiля старих ворiт".
Мотрi на саму гадку, що завтра знов ма стрiнутися з тим чоловiком,
мороз пiшов по тiлi, але погадала собi, що, може, вiн дiйсно ма ©й щось
важне сказати, i - згодилася.
"До завтра нiкому нiчого не кажи. Слово дай!"
"Чесне слово даю",вiдповiла.
Хтось здалеку надходив. Нiс шапку аж за нiс насунув i скрутив у бокову
вулицю. Мотря побiгла додому.
Довго вснути не могла. Несподiвана зустрiч з Носом збентежила ©©.
Нахаба. Як вiн смiв, що вiн собi гада , за кого вiн ©© держить? Пощо вона
давала слово? Найкраще з таким чоловiком зразу зробити порядок. Напав ©©,
в городi, котрому грозить облога...
Пропало. Завтра мусить з ним мати розмову. Може, щось дiйсно важного
почу .
Заснула аж над раном. Спала кам'яним сном, досипляла кiлька невиспаних
ночей.
* * *
Було недалеко до полудня, як чура постукав у дверi: "Панi, вставайте
негайно, панi!"
Скоренько накинула на себе плащ, всунула ноги в хутрянi мешти, вийшла.
"Що такого?"
"Меншиков з князем Голiцином ©дуть".
"Де?"
"Ще ©х не видно. Але наш чоловiк з Обмачова на конi прискакав, вони там
ночували чи спочивали i з Соболевським розмову вели".
"Нiкчемний зрадник,- крикнула Мотря.- Не такий страшний ворог, як
сво©... Зна князь Меншиков, куди гетьман по©хав?"
"Мабуть, що зна . Наш чоловiк казав, що Меншиков до гетьмана в Борзну
©хав, коло Мени дiгнав його Анн нков з листом вiд пана гетьмана, що пан
гетьман у Батуринi i вiн подався туди. По дорозi стрiнувся з Голiцином,
до©хали до Обмачова i тут до них Соболевський пiдiйшов".
* * *
Мотря одягнулася i пiшла на замок.
В городi панувала тривога. Зводили мости, замикали брами, наводили
гармати.
На галереях, що бiгли вздовж мурiв, стояли озбро нi люди, старшини
зазирали крiзь прорiзи в мурах. Особливо пильнували шляху вiд Обмачова.
Але й iнших сторiн замку не занедбували.
Кенiгзен спокiйно ходив вiд гармати до гармати, провiряв нахил дула,
справляв. Чечель на чорному конi пробiгав вулицями, даючи накази
старшинам, щоб кожний був бiля сво © частини.
Знали, що князi Меншиков i Голiцин наближаються до Батурина, але нiхто
не мiг знати, чи за ними не надтяга вiйсько. I в Батуринi стояли москалi.
Дехто радив, щоби ©х перебити. Чечель не згодився. Вiдставив тiльки
сердюцький вiддiл, щоб пильнував казарми, i вночi наказав забрати
амунiцiю. Москалi перестращилися i з казарм сво©х не виходили. х офiцери
сидiли тут, як у арештi.
Коло полудня з найвищо© вежi залунало: " дуть! дуть!" Чечель вибiг
туди.
На виднокрузi появився невеличкий вiддiл драгунiв, а за ним - двi
карети, кiлька возiв i знову два-три десятки ©здцiв. ©здцi й карети
поспiшали. Найдальше за пiвгодини будуть пiд мiстом. Гармашi зайняли мiсця
бiля сво©х гармат, заклацали курки мушкетiв, ©х дула, як гадючi язики,
висунулися з мурiв. Сердюцькi вiддiли уставилися бiля ворiт.
" дуть! дуть!" - понеслось по городу.
Хвилина ще бiльшо© тривоги i - тишина. Город прита©вся.
Чечель усе ще стояв на вежi й дивився, чи за князями не надтяга
вiйська. Нi.
Зiйшов. Усе готове. Хай приходять.
Як же лiниво проходить цей час! Зда ться, й зовсiм не проходить, а на
мiсцi сто©ть.
Чого ж тая валка зупинилася на шляху? Перестроюються чи вiдбувають
нараду? Може, завернуть?