Страница:
тривожнiм дожиданнi.
Цар шаблi при собi не мав, нi пiстолiв, але руками, як довбнями, мiг
поторощити всiх. Нiхто не був певний свого життя.
Страшно.
Цей страх рiвня усiх. Меншикова, Шафiрова, генералiв з чорнильною
душею.
"Ти хто? - пита нараз цар, стаючи перед канцеляристом: - Хто?"
"Я, я, Андрiй..."
"Все рiвно - Андрiй, Микита чи Охрiм. Кажи, чим ти був у службi в
гетьмана Мазепи?"
"Кан... це... ля... рис... том".
"Чого покинув службу? На кого ©© залишив? Пощо пришлявся тут, падл ц?!
Одвiчай!"
"Його величеству вiрним хотiв остаться. Прийшов, побачивши лихий
замисел гетьмана i його людей".
"Сволоч! Нинi гетьмана зрадив, завтра зрадиш мене. Iуда!"
Канцелярист дрижав, як осика, ломився у колiнах, голова в рамена
влазила, царськi слова придавлювали його, коли б мiг, пiд землю влiз би.
Земля не розступалася.
Хай би вбив, легше було б, нiж те тривожне дожидання.
"Забрати його на конюшню i влiпити 20. Не бiльше. Той падл ц бiльшо©
порцi© не вартий!"
Вивели. За хвилину чути було з конюшнi зойк i рев.
"Поруть...- зауважив цар, сiдаючи на сво мiсце й набиваючи люльку
сво©м голландським, шiперським тютюном.- Мо© люди тiльки й умiють, що
пороти. Бiльшому я ще ©х не навчив. Навчиш ти ©х чогось..! - Вiн
поправився i, звертаючись до Меншикова, диктував: - В першу чергу треба
написати листи до Толстого, Шеремет' ва, Довгоруких, Апраксиних i iнших,
що в рiзних сторонах стоять, щоб не далися пiдвести старому лисовi, новому
Iудi, котрий 21 рiк був менi вiрним, а над гробом, бiля домовини, зрадив
мене. Та справедливий Бог не поблагословить його. Не менi, а йому його
вчинок вийде на шкоду. Викопав яму, в котру сам упаде".
Вiдсапнувши, виправдував себе: "Двадцять i один рiк вiрно служив. Як же
не вiрити було? На кожний поклик виступав у похiд, козакiв, скiльки треба,
давав i не жалiв грошей. Умний такий, дотепний, заграничний чоловiк,
вропе ць, не азiат, як ви. А який благородний на вид, якi вiрнi очi -
собака!"
Хвилювався, насилу здержуючи гнiв:
"Треба оповiстити новий манiфест... Гетьман Мазепа, забувши страх Божий
i зломивши присягу, по©хав до шведа. Порозумiвся з ними i з поляками, щоб
православнi церкви й монастирi в руки ксьондзiв i унiатiв вiддати. Нехай
нiхто не вiрить його влесливим словам, а старшини хай з'©жджаються у
Глухiв задля вибору нового гетьмана... Так буде краще. Тепер ми вже
зна мо, що гетьман не пропав, а до Карла по©хав, хай його чорт!"
В конюшнi заспоко©лося. Не чути було лускоту батогiв, лиш скавулiв
хтось, як побитий пес.
Цей знак терпiння заспокоював царя. Йому ставало легше.
"А з Батурином? - повторив нараз запитання.- Що нам з тим Батурином
робити?"
Присутнi несмiливо виявляли сво© гадки.
Однi були за тим, щоб оставити його сво©й судьбi. Якщо Карл з Мазепою
перейдуть Десну - не пора облягати Батурин.
Дехто дивувався, що гетьман все-таки не мало свого вiйська в Батуринi
залишив. Мабуть, не гада , щоб ми його здобули.
Меншиков був iншо© гадки. Йому не хотiлося прощати козакам i мiщанам
тi © наруги, яко© вони йому завдали, не впускаючи в мiсто.
"Сам ти, царю, сказав,- почав,- що всяке супротивлення треба негайно й
безпощадно карати. Батуринцi супротивилися тво©м наказам царським. Ще й
насмiхалися над нами, над слугами тво©ми. Кидали на нас з мурiв обiдливими
словами. Батурин заслужив на сувору кару".
"Так покарай його, князю, покарай! Жорстоко i основне, щоб камiнь на
каменi не остався! Покарай!"
Над Батурином повисло грiзне рiшення Петрове. НА ЧУЖИХ ВИСЛУГАХ
Днi i ночi минали батуринцям на безнастаннiм вижиданню й в тривозi. По
вiдправi, яку дали князям Меншикову й Голiциновi, знали, що ©м нi
прощення, нi пощади бути не може. Як прийдуть москалi, то треба боротися
на смерть i життя, здатися, значить, вiддати себе i город на певну
загибель.
Про те вони й не гадали. Витримати, поки гетьман зi шведами не прийде
на вiдбiй. Менш смiливi й завзятi та слабшi характером шукали нагоди, щоб
вискочити з це© нетвердо© твердинi. Так зробили Нiс i Кандиба, але не всiм
воно вдалося. Були такi, котрих переловлено. З ними поводилися, як зi
зрадниками. Роздратована товпа робила з утiкачами коротку розправу. Бо не
такий страшний той ворог, що зверху, як той, що всерединi,повторювали за
Чечелем гетьмановi слова.
Не тiльки козаки, але й мiщани соромилися, що лучаються мiж ними такi
нiкчемнi душi. По кожнiм такiм випадку Батурин довго не мiг заспоко©тися.
Розказували собi всiлякi вiстки. Привиджувалися ©м москалi. Розвiдчики
вертали збентеженi й переповiдали те, що зачули вiд сусiднiх селян про
переднi сторожi царсько© армi©, якi вночi перелетiли крiзь ©х село. Вiстi,
зродженi з батька страху i з матерi тривоги, котрих годi було справдити. А
по кожнiй з них цiла залога ставала в поготiвлю. Чечель обходив брами, а
Кенiгзен справляв дула нечисленних гармат туди, звiдки нiбито мав пiдiйти
ворог. Чекали годину, двi, а коли ворог не показався, радiли, потiшаючися
думкою, що, може, вiн i не прийде, може, вже зi шведами в бою сто©ть.
Усiма люблений диякон, що, вiдправивши службу божу в сво©й церквi,
обходив вали й мури, не раз ставав, знiмав очi вгору й молився: "Да
отнiметься чаша сiя от нас!"
Аж 31 жовтня вранцi варта на замкових мурах дала знак, що ворог
надходить.
Заворушився город. Хто почував себе спосiбним до бою, бiг у замок.
Жiнки несли харчi, питво, воду, старi дiди, що вмiли осмотрювати, i
бабусi-знахарки, що знали зашiптувати рани, й собi шкандибали туди, де
могла для них бути робота. Немiчнi й безсилi молилися в церквах: "Да
отнiметься чаша сiя". Невеликий московський вiддiл наближався. Вже й голим
оком, i не з вежi, а з валiв можна було почислити людей i коней. Небагато
©х. Мабуть, передня сторожа, а може, знов тiльки посланцi для переговорiв.
Так воно , бо наперед висунулося три драгуни з бiлою хоругвою.
"Не стрiляти!" - гукав, оббiгаючи мури, Чечель. "Дожидати знаку!" -
наказував Кенiгзен.
Тиша.
"Князь Дмитро Михайлович Голiцин",зауважив хтось.
"Цей самий, що ми вже його раз не впустили".
"Лiзе, як свиня в город. А бий же по рилу!"
"Не смiй стрiляти!" - гасив цей запал полковник Чечель.
"Чекай знаку!" - наказував Кенiгзен.
Голiцин пiд вали не пiд'©хав. Послав сво©х парламентарi©в.
"Пустiть нас у город!" - кричали вони до козакiв.
"У город не можемо нiкого впустити, гетьман не велiв. I не впустимо, ми
вже вам раз це сказали".
"Лист вiд його величества царя веземо".
"А щоб ти пропав разом з отсим листом". "Нехай цар пише до свого
батька, чорта хвостатого, а не до нас".
"Ти, небоже, мабуть, адресу помiняв - замiсть до пекла до Батурина
привiз".
"Та що з ним балакати, москаль! Стрiляй! Це всякому зрозумiла мова".
"Не важся - бiла хоругов!"
"Так що? Закрасiм ©© на червоне".
Командант насилу здержував козакiв.
"До кого лист?" - пита .
"До сердюцького полковника Чечеля",вiдповiда москаль.
"Давай його сюди!"
"Кого? Лист чи москаля?"
"Лист".
"Не треба нам його листу. Не бажа мо знати, що пише цар. Зна мо, зна мо
його змiст: пiддайтесь, я помилую вас".
"Не вiримо царевi, вiн не раз слово ломив. Чого сто©ш? Стрiляй!"
Чечель сердиться: "Не вам тут наказувати, а менi, на мене гетьман
команду здав. Лист треба прийняти й прочитати. Так не може бути!"
Спустили з валiв драбину, пiд'©хав царський посланець i на кiнцi списа
подав козакам лист, який доручено Чечелевi.
Цар сповiщав команданта города Батурина, що гетьман зрадив царя i
Укра©ну, злигавшися зi шведами i з поляками на шкоду робучого народу i на
затрату свято© православно© церкви. Супроти того радив, щоб Чечель впустив
у замок один полк царсько© пiхоти, а то для бiльшо© безпеки. Заспокоював
батуринцiв, щоб не боялися шведiв, бо скоро вiн сам, цар, у власнiй сво©й
особi до Батурина при©де. Лист був написаний так, нiбито цар нiякого
сумнiву в вiрностi Батурина i в прихильностi Чечеля до себе не ма i
нiбито йому дуже на добрi й на безпецi Батурина залежить.
Чечель, прочитавши лист, задумався. Не важко було догадатися, що мiг
вiн мати тiльки два завдання: або спробувати востанн переломити вiрнiсть
батуринських борцiв для гетьмана i перетягнути ©х на свiй бiк, або прямо
пiддурити ©х, щоб дiстатися на замок, захопить його в сво© руки i тяжко
покарати козакiв i мiщан за ©х дотеперiшнiй непослух i за вороже
вiдношення.
I те, i друге було Чечелевi не по душi. Вiн хотiв додержати присягу на
вiрнiсть гетьмановi, але ж i долi Батурина не хотiв брати на свою совiсть.
Тому-то й попросив Голiцинових людей пiдождати, а сам скликав сво©х
старшин i визначних батуринцiв на раду. Двiчi прочитав ©м царський лист.
"Хитрощi! - крикнув Кенiгзен.Тimео Dаnаоs еt dona ferentes. Рiшуче
противлюся, щоб впускати московський полк. Хочу додержати вiрностi мо му
регiментаревi, на те я офiцер. Офiцерське слово - рiч свята".
"Один полк,- зауважив Левон Герцик,для нас нестрашний. Нас бiльше тут".
"Хоч би ми тiльки одну сотню впустили, так, значиться, ворог у твердиню
увiйшов".
"Можна розоружити".
"Щоб мати ворога не лише перед собою, але i всерединi? Тодi пильнуй не
тiльки мурiв i валiв, але й того полку. Не впускаймо".
Генеральний осаул Гамалiя був теж тi © гадки - щоб не впускати:
"Впустимо, перейдуть браму i хто нас впевнить, чи зараз-таки не почнуть
бою. Вони всерединi, а iншi полки зверху, в двох огнях не усто©мося. I хто
його зна, який це полк, може, двi-три тисячi людей. Впускати нiяк не
можна".
"А що ж ви скажете, пане городничий?"-спитався Чечель.
"Що я скажу? Скажу, що город теж хоче i бажа собi додержати вiри свому
гетьмановi Мазепi. Ми ж мешканцi його столицi. Коли столиця зрадить, чого
ж тодi сподiватися вiд iнших мiст? Батуринськi мiщани не бажають собi
москалiв. До мене з усiх вулиць приходять люди i просять, щоб не слухати
лестощiв царських, обiцяють терпiти обстрiл, голод i всякi невигоди,
дожидаючи гетьмана i шведiв на вiдбiй. Не впускаймо грецького коня до
нашо© Тро©".
"I як же ©х впускати? -озвався батуринський сотник.- Хiба ж ми дiти,
щоб вiрити влесливим царським словам. Це ж пiдступ, бiльш нiчого. Хочуть
здобути Батурин. Облога може потривати довго, може, Батурин видержить ©©,
а може, гетьман визволить його, вдаривши на облягаючих. А так,- гадають
собi москалi,- пiддуримо легкодушних черкасiв i без труду i без всяко©
втрати дiстанемо ©х у сво© руки".
"Спробуйте,- кричав Гамалiя,впустити. Город спалить, мешканцiв
перерiже, а нас на муки вiзьме".
"Це саме станеться,- зауважив Герцик,- якщо москалi Батурин здобудуть".
"Станеться або нi - надво баба ворожила. Чому нам не пробувати щастя?
- обстоював при сво©м Кенiгзен.- Як гинути, так краще зi збро ю в руцi,
по-лицарськи, а не по-рабськи. Я гармати не здам. Хiба по мо©м трупi
москалi в Батурин увiйдуть, так менi, Боже, допоможи!"
Козаки, розставленi скрiзь по замку, i собi гукали: "Не впускати
Москви, не вiрити царевi, це пiдступ, звичайнi хитрощi московськi, ми
замку не здамо!"
"Як же тодi i що - гада те маю я вiдповiсти царевi?" - питався Чечель.
Гамалiя радив вiдповiсти щось на зразок листу запорожцiв до султана.
Чечель бачив, що Батурином опанував цей завзятий настрiй, коли люди
перестають спокiйно думати. I вiн завзято стояв на тому, щоб Батурин
оборонявся до останньо© кулi i до останньо© краплi кровi, але розумiв, що
на всякий випадок царевi треба вiдповiсти полiтичне, бо лайливi слова
негiднi такого поважного моменту.
"Напишемо,- казав,- що ми вояки i що наша рiч сповнити наказ вождя. Наш
вождь - гетьман. Що з ним сталося, не наше дiло знати. Хiба прийде другий
гетьман, вибраний законним ладом, i вiдмiнить наказ тамтого. Але ж нового
гетьмана треба вибрати всiма вiльними голосами, а тепер воно неможливе, бо
ворог сто©ть на Укра©нi".
Такого змiсту лист привезли московськi посланцi Голiциновi. Вiн
прочитав i, не надумуючися довго, подався назад. Городом знов заволодiла
радiсть. В церквах служили молебень, тiшився народ, що Чечель не впустив
москалiв, нiчого так не боялися батуринцi, як того. Як би воно не було, а
небезпека вiдсунулася на якийсь час - може, на все. Залога хоробра,
старшини досвiдченi, Кенiгзен зна сво дiло, гетьман теж не за горами -
чого ж тодi тратити надiю?
Та не тiшився Чечель. Вiд догадувався, що незабаром, за Голiцином
появиться московське вiйсько й розпочнеться облога. Треба було вiддати
останнi накази.
Чечель наказав позривати мости на Сеймi, щоб коли не припинити, так
вiдтягнути на якийсь час переправу московського вiйська. Для обложених тi
мости вже непотрiбнi. Що мали привезти до мiста - привезли, хто з сiл i
хуторiв мав при©хати - при©хав, i Чечель дав наказ.
Затрiщали поруччя, падаючи в воду, заломився помiст; що можна було з
лiвого боку перекинути на правий - перекидали, що нi - пускали на рiку,
щоб хвиля несла. Поспiшно пiдрiзували палi i стовпи, повбиванi в рiку, бо
виривати не було часу,- москалi надходили.
Побачивши, що козаки мости нищать, Меншиков пустив невеличкий кiнний
вiддiл робiтникiв. Задуднiла земля, застогнали конi пiд натиском острогiв.
Теслi й пiонери мiряли очима вiддаль мiж московськими ©здцями i Сеймом
i далi робили сво© дiло.
Ще кiлька стовпiв хоч з другого боку пiдрiзати, ще треба перевести
човни, що ©х забуто в шуварах, ще балки забрати, щоб ворог не мав готового
матерiалу пiд рукою,- ще, ще!
"Кидайте мiст! - гукали ©м з валiв.Бiжiть, бо замика мо брами!"
З жалем дивилися на недокiнчену працю. Бiгли в замок. Два смiльчаки ще
борикаються з глибоко вбитим палем. Вирвали i його та пустили за водою.
Хай пливе i хай да людям знак, що Батурин зiрвав за собою останнi мости.
"Скорiше! Скорiше!" - принаглювали ©х з мурiв...
Ускочили...
Чечель наказав брами позасипати землею.
Сотнi мотик кинулися рити землю. Сотнi тачок привозили ©© з майданiв i
огородiв. Брами загачено землею, камiнням, старим деревом, непотрiбними
возами так, що хоч би ©х ворог i вiдчинив, так мусив би прокопуватися
крiзь той насип, а це нелегка рiч.
* * *
Сонце продиралося крiзь осiннi хмари й освiтлювало московськi полки, що
наближалися до Сейму. Пiдходили i на вiддалi гарматного стрiлу ставали на
полях табором. Все новi прибували, пiшi й коннi, гармати й вози, гнали
стада худоби, везли хлiб.
Обложенi дивилися на той караван, на той живий обруч, котрим Москва
збиралася скувати i здавити Батурин, як удав трощить костi сво © жертви.
"Бiльше ворога - бiльше честi!" - доповiдали смiливiшi.
Кенiгзен з файкою в зубах ходив вiд гармати до гармати, розмовляючи з
гарматчиками й роздаючи ©м накази.
Мiщани бiгали з одного кiнця мiста в iнший. Кожний хотiв побачити
ворога на власнi очi, чи великi його сили, скiльки гармат, чи витрима
Батурин ©х натиск? Впрошувалися на замок. Але туди впускали тепер уже лише
спосiбних до оборони. Решта мусили вдоволятися тим, що вiд iнших зачули.
"Москалiв, як сарана, як круки злiтаються на Батурин. Готуються
переходити Сейм, хочуть направляти мости..."
Кенiгзен викотив з замку шiсть гармат i дула ©х направив на московське
вiйсько. Ще трохи i вони промовлять сво слово - розпочнеться бiй.
Найстрашнiшi першi стрiли, перший рев гармат; пролуна i вухо привикне.
До всього привикне чоловiк,- потiшали себе батуринцi.
Аж, гляди, через Сейм переправля ться кiлька людей. I знову бiла
хоруговка в одного на списi.
I знову: "Не стрiляй, наказу жди!"
Батуринцi пiзнають сотника Жарковича.
I вiн тут, нащадок гарних предкiв, на службi у москалiв? Сором!
"Чого тобi?"
"Вiд свiтлiйшого з останнiм словом приходжу. Пустiть!" - гука
Жаркович.
"Ми вже двiчi те останн слово чули, а пустити не ма мо куди. На замок
i миш не просмикнеться".
"Спiзнилася його милiсть, пан сотник",- починають глузувати з нього.
"А хочеться до сво©х, правда? Що? Хочеться свого борщу i добрих
вареникiв по©сти".
"Мабуть, наскучив московський квас".
"I позаушники його свiтлостi князя".
"Не сором тобi, сотнику, нам у вiчi лiзти?"
"Зрадницьке дiло робиш!" - кричали йому.
"Я на вас хлiбом, а ви на мене каменем",- вiдповiда Жаркович.
"Кращий наш камiнь вiд твого хлiба",- кажуть йому i радять вертати з
чим прийшов.
"З останнiм рятунком приходжу, впустiть, а то пожалi те",- остерiга ©х
сотник.
"Не жалi мо, що не впустили князiв, обiйдемося i без сотника
Жарковича".
"Обiйдеться циганське весiлля без марципанiв".
Насмiхаються.
"Кров ваших батькiв i дiтей впаде на голови вашi! Пустiть!"
"Як впаде, то не на нас, а на таких зрадникiв, як ти".
Розмовi не видно кiнця, аж вiд Чечеля приходить наказ, щоб Жарковича
витягнути по стiнi.
"Найкраще б,- радять козаки,- петлю йому спустити, хай всуне туди
голову, а тодi ми вже й потягнемо".
"Ще й високо,- додають другi,- там, де i слiд такому собацi!"
Насмiхаються, а все ж таки слухають Чечелевого наказу. Спускають довгу
i сильну линву з петлею на кiнцi.
Жаркович суне туди правий чобiт.
"Не чобiт, а голову сунь!" -кличуть.
"Голову, кажуть тобi!"
Жаркович руками чiпля ться за линву i пробу , чи нога крiпко сто©ть:
"Тягнiть!"
"I кишки витягнемо з тебе, як попросиш",- вiдповiдають йому з-поза
муру, налягаючи на линву.
Жаркович спина ться вгору.
"Тримай, щоб не випустив з рук!" - наказу сотник, що пильну тi ©
"факцi©".
"А може б так справдi пустити?" - радяться козаки. Жили ©м понабiгали
на руках, як посторонки, бо таки що тягнути.
" й-Богу, не вдержу! - репету один.- Поможiть, а то пущу того ведмедя,
що на липу за медом лiзе".
"Не пускай! Не бiйсь, не заб' ться, як кiт на всi чотири впаде, краще
давай його тут. Ми вже йому..."
Тягнуть.
"Та-бо з тебе, сотнику, линволаз. Тобi б у Москвi по мачтi спинатися,
може б, пляшки горiлки доскочив".
Навмисне не спiшаться. Як Жаркович долiз до середини стiни, стають.
Кажуть, що линва врива ться, протерлася до гострого муру.
Жаркович в крик: "Це знущання над послом вiд його свiтлостi?"
"Над зрадником Укра©ни",поправляють його.
"Хай трохи на©сться страху, худоба",- заспокоюють сотника, котрий гука
на них, щоб скорiше тягнули.
"Пiзнiше прийде, пiзнiше обiрве,кажуть,- бо народ йому не дару ".
I дiйсно народ не дарував. Як тiльки сотник Андрiй Жаркович перелiз
через мур, сто рук простягнулося до нього, сто кулакiв, як довбнями, стало
складати його.
"Царський прислужник!"
"Москалiв на нас веде!"
"Катюзi по заслузi!"
Кидали ним з рук до рук, як м'ячем, приперли до муру i плювали в лице.
Сердюки ледве вихопили Жарковича живим iз рук натовпу та ледве довели до
Чечелево© квартири.
* * *
Довго не мiг сотник Жаркович прийти до себе. Виплював два зуби,
познiмав жмутки вирваного волосся i чемерки, насилу обмився i
поперев'язував рани.
"Гарно в вас, пане полковнику, вiтають царських посланцiв",- сказав до
Чечеля з докором.
"Якi гостi, так ©х i вiтають",-вiдповiв Чечель.
"З чим, пане сотнику, приходиш?" - запитав.
Жаркович переводив дух. Його обступили Герцик, Гамалiя, городничий i
iншi.
"Напийтеся води",- радили. ("Iз Сейму",- докинув хтось стиха).
"Дайте чоловiковi горiлки,- радив Гамалiя,- як , так , а все ж вiн
козак".
Подали. Жаркович пiдкрiпився i заспоко©вся трохи.
"З чим приходжу, пита ш, пане полковнику,- почав, повертаючись до
Чечеля,- з доброю радою, щоб ви впустили князя Меншикова i його вiйсько.
Попросiть його, може, простить, а так чека вас велике лихо. Не устоятися
вашому Батуриновi проти сили армi© його величества царя".
"Цього ми не смi мо зробити",вiдповiли йому.
"Чому?"
"Бо гетьман не велiв нiкого в город впускати, ми вже це двiчi
переказували свiтлiйшому, i дуже нас диву , що вiн ще втрет , i то тебе, з
тим самим питанням до нас присила . Остогидло торочити те саме".
"Але ж ваш гетьман зрадив i перейшов до ворога",- доводив ©м Жаркович.
"Тим самим усi ви звiльненi вiд обов'язку слухати його i тримати
присягу. Вашим обов'язком слухати тепер царя, бо всi ми його вiрнi
пiдданi".
"Ми не холопи царськi i не пiдданцi, ми люди вольнi, козаки. А
пiдданцями ти нас не прозивай, бо це слово дуже обiдливе для козацького
вуха",- вiдповiли.
"Навiть i гетьман,- обстоював сво Жаркович,- i гетьман слухав царя,
поки його не зрадив. Ми виннi послух царевi, Меншиков його мiнiстр, як же
ви можете перед ним замикатися?"
"Не смi мо робити того, чого нам не дозволив гетьман, а що вiн пере©хав
до шведiв - того ми не зна мо, бо з Батурина не видно. Зна мо, що в недiлю
вранцi гетьман ви©хав з Гончарiвки, а куди вiн по©хав, це вже його рiч, не
наша. Нiколи гетьман не оповiдався куди вiн ©де, наше дiло слухати його, а
не наказувати, що вiн ма робити",- вiдповiв Чечель голосом, який не
залишав нiякого сумнiву, що цей хоробрий полковник не говорить на вiтер i
що за словом сво©м схоче i потрапить постояти по-козацьки.
Жаркович насилу пiдвiв сво пiдбите око, глянув у вiрлине обличчя
Чечеля й похитав головою.
"Пане полковнику,- казав, добираючи лагiдних i нiби жалiсливих звукiв.-
Пане полковнику, як ти можеш менi таке казати. Я ж чоловiк свiй, а не
ворог. Як прийшов до вас, то не тому, щоб пiддурити, а лиш, щоб остерегти
перед великим нещастям. Не вдавайте, панове товариство, несвiдомих. Про
Мазепину зраду вже й горобцi цвiрiнькають на стрiсi".
Схопився Гамалiя: "Що там собi цвiрiнькають горобцi, того ми не зна мо,
бо ©хньо© мови не училися, але ти, сотнику, про Мазепину зраду не важся
говорити. Для нас тут нiякого Мазепи нема, а був, i буде ясновельможний
пан гетьман Iван Степанович,зрозумiв?"
Жаркович бачив, що його посольство бажаним успiхом не увiнча ться. А
жаль! Бо свiтлiйший обiцяв його велику нагороду, може, й полковницький
пiрнач. Тепер ©х чимало буде до роздачi. Жаль...
I Жаркович зiтхнув. "Безталанний городе,- промовив,- жаль менi тебе!"
"Жалiй себе, пане сотнику,- вiдповiв Кенiгзен ломаною укра©нською
мовою.- Жалiй себе, що з чесного козака став прислужником царським. Зрадив
ти свiй народ, свою чесну справу, та ще нас, добрих воякiв, до зради
намовля ш. Не гарно ти, пане сотнику, робиш i ми дуже диву мося, що ти на
таке дiло пiшов".
"От краще,- радив Гамалiя,- не вертай до москалiв, а залишайся з нами,
козаками. Тут, а не там тобi мiсце. Не осоромиш свого чесного роду.
Постiймо за нашу святу справу, дотримаймо вiри нашому гетьмановi,
лишайся".
Жаркович захитався.
В його душi будилися спомини колишнiх походiв, колишнiх во нних
переживань, козак брав на хвилину верх над вигiдним обивателем, котрий
хотiв запопасти царсько© ласки i сподiвався на тiм буйнiм конi за©хати
далеко, куди далi, нiж бiля гетьмана за©де. Глянув на завзятого Чечеля, що
нагадував буйного, степового вiрла, на спокiйного, задуманого Герцика, на
хороброго нiмця Кенiгзена, для котрого вiрнiсть сво му вождевi була першим
i найважнiшим законом життя, на смiливого й палкого Гамалiю, глянув - i
йому жаль зробилося такого товариства. Навiть батуринський сотник i
городничий були люди умнi й чеснi, з котрими не сором хлiба-солi з'©сти,
але яка ©х будучнiсть? Вiн знав потуги царськi i не вiрив, щоб батуринцi
могли устоятися проти них.
"Добрий посол,- сказав по хвилинi задуми,- добрий посол - поверта
туди, звiдки його послали. Яку ж вiдповiдь маю занести князевi".
"Таку, як чув, а саме, що ворiт Батурина не вiдчинимо i царського
вiйська не впустимо, бо гетьман не велiв".
"З тим ви мене й вiдпуска те, пане полковнику?"
"З нiчим iншим вiдпустити не можу. Козацька честь i совiсть
християнська не дозволяють".
"Так тодi гаразд. Пiду. А жаль, великий жаль i вас, i городу того".
"Себе жалiй, не нас,- загуло кругом.- Для нас краща смерть, нiж пiдле
життя".
"Iудами не будемо. Досить ©х i без нас на Укра©нi".
Жаркович мовчав, боявся дратувати козакiв.
"А як же менi вертатися?" - спитав по хвилинi.
"Так як прийшов",- вiдповiв Чечель.
"На линвi?"
"Еге ж..."
"А як не хочеш на линвi,- докинув Гамалiя,- то Кенiгзен може тобою
набити гармату, полетиш прямо в обiйми свiтлiйшого".
Жаркович нiчого не вiдповiв.
"Прощайте!"
"До побачення на страшному судi!"
"На судi iсторi©",- додав Кенiгзен.
Чечель плеснув у долонi. Увiйшов чура.
"Зав'язати сотниковi очi й вивести за город".
* * *
Коли за ним зачинилися дверi, Кенiгзен сказав: "Терпiти не можу таких
людей. Стервом вiд них заносить. Поки ©х _-_ поти й Укра©ни нема".
"Але буде! - потiшив його Чечель.Покажiм, що буде. На мури, панове, на
вали! Кожний свого дiла пильнуй. Поки Батурин - поти й нас. Згинемо, а не
здамо його".
Мали розходитися, як у квартиру увiйшла Мотря.
Не виспанi очi, кiлька днiв гарячково© працi i тривожне дожидання
витиснули слiди на ©© прегарному обличчi. Очi зробилися ще бiльшi, уста
паленiли, здавалося, цiла вона горить якимось великим бажанням.
Поклонилися Кочубе вiй доньцi з пошаною, яко© навiть ©© батьковi не
давали.
"Пане полковнику,- сказала, звертаючись до Чечеля.- Мiй чура помер вiд
ран, якi завдав йому Iван Нiс. Згинув, обороняючи не лише мене, але й
Батурин, бо не з добрими намiрами носився Нiс".
"Вiчная пам'ять молодому козаковi,вiдповiв Чечель.- Жаль, що Господь не
дав йому зажити бiльшо© слави".
"Хочу поховати його з почестями козацькими".
Чечель притакнув головою: "Заслужив собi на це".
"Чи дозволите пальбою попрощати його?"
Чечель звернувся до батуринського сотника: "Вибери десяток козакiв, щоб
вiдвезли домовину хлопця i щоб тричi стрiлили з самопалiв, як спускатимуть
тiло до гробу".
"Спасибi, пане полковнику,- дякувала Мотря,- покiйний нiчого так не
бажав, як козацько© слави".
"Хлопчики бажають ©©, а мужчини, такi, як отсей Жаркович..?" - I
Кенiгзен з погордою сплюнув. НА ОБОХ БЕРЕГАХ СЕЙМУ
Коли в московському таборi почули залпи, що тричi залунали над
батуринським кладовищем, вiддаючи честь вiрному й хороброму чурi, табiр
затривожився. Москалi гадали, що обложенцi починають пальбу на тi©
вiддiли, що посувалися понад Сейм, оточуючи Батурин.
Царськi полковники почали рештувати сво© полки - артилерiя пiдкочувала
гармати, офiцери з наказами вождя скакали на баских конях, гаркали бубни i
сурмiли труби.
Обложенцi що лиш тепер побачили всю ворожу силу, кiнну, пiхотну й
гарматну, куди бiльшу, нiж осталося всiх людей у Батуринi. Якщо зага©ться
гетьман зi шведами, то ледве чи можна буде вiдбтити тую навалу.
Город не був ще оточений з усiх бокiв. Поки москалi не перейшли Сейм,
можна ще вийти з нього i пробувати щастя у чистому полi.
"В кого нема вiдваги,- казав Чечель,- хай iде, такий народ тiльки
Цар шаблi при собi не мав, нi пiстолiв, але руками, як довбнями, мiг
поторощити всiх. Нiхто не був певний свого життя.
Страшно.
Цей страх рiвня усiх. Меншикова, Шафiрова, генералiв з чорнильною
душею.
"Ти хто? - пита нараз цар, стаючи перед канцеляристом: - Хто?"
"Я, я, Андрiй..."
"Все рiвно - Андрiй, Микита чи Охрiм. Кажи, чим ти був у службi в
гетьмана Мазепи?"
"Кан... це... ля... рис... том".
"Чого покинув службу? На кого ©© залишив? Пощо пришлявся тут, падл ц?!
Одвiчай!"
"Його величеству вiрним хотiв остаться. Прийшов, побачивши лихий
замисел гетьмана i його людей".
"Сволоч! Нинi гетьмана зрадив, завтра зрадиш мене. Iуда!"
Канцелярист дрижав, як осика, ломився у колiнах, голова в рамена
влазила, царськi слова придавлювали його, коли б мiг, пiд землю влiз би.
Земля не розступалася.
Хай би вбив, легше було б, нiж те тривожне дожидання.
"Забрати його на конюшню i влiпити 20. Не бiльше. Той падл ц бiльшо©
порцi© не вартий!"
Вивели. За хвилину чути було з конюшнi зойк i рев.
"Поруть...- зауважив цар, сiдаючи на сво мiсце й набиваючи люльку
сво©м голландським, шiперським тютюном.- Мо© люди тiльки й умiють, що
пороти. Бiльшому я ще ©х не навчив. Навчиш ти ©х чогось..! - Вiн
поправився i, звертаючись до Меншикова, диктував: - В першу чергу треба
написати листи до Толстого, Шеремет' ва, Довгоруких, Апраксиних i iнших,
що в рiзних сторонах стоять, щоб не далися пiдвести старому лисовi, новому
Iудi, котрий 21 рiк був менi вiрним, а над гробом, бiля домовини, зрадив
мене. Та справедливий Бог не поблагословить його. Не менi, а йому його
вчинок вийде на шкоду. Викопав яму, в котру сам упаде".
Вiдсапнувши, виправдував себе: "Двадцять i один рiк вiрно служив. Як же
не вiрити було? На кожний поклик виступав у похiд, козакiв, скiльки треба,
давав i не жалiв грошей. Умний такий, дотепний, заграничний чоловiк,
вропе ць, не азiат, як ви. А який благородний на вид, якi вiрнi очi -
собака!"
Хвилювався, насилу здержуючи гнiв:
"Треба оповiстити новий манiфест... Гетьман Мазепа, забувши страх Божий
i зломивши присягу, по©хав до шведа. Порозумiвся з ними i з поляками, щоб
православнi церкви й монастирi в руки ксьондзiв i унiатiв вiддати. Нехай
нiхто не вiрить його влесливим словам, а старшини хай з'©жджаються у
Глухiв задля вибору нового гетьмана... Так буде краще. Тепер ми вже
зна мо, що гетьман не пропав, а до Карла по©хав, хай його чорт!"
В конюшнi заспоко©лося. Не чути було лускоту батогiв, лиш скавулiв
хтось, як побитий пес.
Цей знак терпiння заспокоював царя. Йому ставало легше.
"А з Батурином? - повторив нараз запитання.- Що нам з тим Батурином
робити?"
Присутнi несмiливо виявляли сво© гадки.
Однi були за тим, щоб оставити його сво©й судьбi. Якщо Карл з Мазепою
перейдуть Десну - не пора облягати Батурин.
Дехто дивувався, що гетьман все-таки не мало свого вiйська в Батуринi
залишив. Мабуть, не гада , щоб ми його здобули.
Меншиков був iншо© гадки. Йому не хотiлося прощати козакам i мiщанам
тi © наруги, яко© вони йому завдали, не впускаючи в мiсто.
"Сам ти, царю, сказав,- почав,- що всяке супротивлення треба негайно й
безпощадно карати. Батуринцi супротивилися тво©м наказам царським. Ще й
насмiхалися над нами, над слугами тво©ми. Кидали на нас з мурiв обiдливими
словами. Батурин заслужив на сувору кару".
"Так покарай його, князю, покарай! Жорстоко i основне, щоб камiнь на
каменi не остався! Покарай!"
Над Батурином повисло грiзне рiшення Петрове. НА ЧУЖИХ ВИСЛУГАХ
Днi i ночi минали батуринцям на безнастаннiм вижиданню й в тривозi. По
вiдправi, яку дали князям Меншикову й Голiциновi, знали, що ©м нi
прощення, нi пощади бути не може. Як прийдуть москалi, то треба боротися
на смерть i життя, здатися, значить, вiддати себе i город на певну
загибель.
Про те вони й не гадали. Витримати, поки гетьман зi шведами не прийде
на вiдбiй. Менш смiливi й завзятi та слабшi характером шукали нагоди, щоб
вискочити з це© нетвердо© твердинi. Так зробили Нiс i Кандиба, але не всiм
воно вдалося. Були такi, котрих переловлено. З ними поводилися, як зi
зрадниками. Роздратована товпа робила з утiкачами коротку розправу. Бо не
такий страшний той ворог, що зверху, як той, що всерединi,повторювали за
Чечелем гетьмановi слова.
Не тiльки козаки, але й мiщани соромилися, що лучаються мiж ними такi
нiкчемнi душi. По кожнiм такiм випадку Батурин довго не мiг заспоко©тися.
Розказували собi всiлякi вiстки. Привиджувалися ©м москалi. Розвiдчики
вертали збентеженi й переповiдали те, що зачули вiд сусiднiх селян про
переднi сторожi царсько© армi©, якi вночi перелетiли крiзь ©х село. Вiстi,
зродженi з батька страху i з матерi тривоги, котрих годi було справдити. А
по кожнiй з них цiла залога ставала в поготiвлю. Чечель обходив брами, а
Кенiгзен справляв дула нечисленних гармат туди, звiдки нiбито мав пiдiйти
ворог. Чекали годину, двi, а коли ворог не показався, радiли, потiшаючися
думкою, що, може, вiн i не прийде, може, вже зi шведами в бою сто©ть.
Усiма люблений диякон, що, вiдправивши службу божу в сво©й церквi,
обходив вали й мури, не раз ставав, знiмав очi вгору й молився: "Да
отнiметься чаша сiя от нас!"
Аж 31 жовтня вранцi варта на замкових мурах дала знак, що ворог
надходить.
Заворушився город. Хто почував себе спосiбним до бою, бiг у замок.
Жiнки несли харчi, питво, воду, старi дiди, що вмiли осмотрювати, i
бабусi-знахарки, що знали зашiптувати рани, й собi шкандибали туди, де
могла для них бути робота. Немiчнi й безсилi молилися в церквах: "Да
отнiметься чаша сiя". Невеликий московський вiддiл наближався. Вже й голим
оком, i не з вежi, а з валiв можна було почислити людей i коней. Небагато
©х. Мабуть, передня сторожа, а може, знов тiльки посланцi для переговорiв.
Так воно , бо наперед висунулося три драгуни з бiлою хоругвою.
"Не стрiляти!" - гукав, оббiгаючи мури, Чечель. "Дожидати знаку!" -
наказував Кенiгзен.
Тиша.
"Князь Дмитро Михайлович Голiцин",зауважив хтось.
"Цей самий, що ми вже його раз не впустили".
"Лiзе, як свиня в город. А бий же по рилу!"
"Не смiй стрiляти!" - гасив цей запал полковник Чечель.
"Чекай знаку!" - наказував Кенiгзен.
Голiцин пiд вали не пiд'©хав. Послав сво©х парламентарi©в.
"Пустiть нас у город!" - кричали вони до козакiв.
"У город не можемо нiкого впустити, гетьман не велiв. I не впустимо, ми
вже вам раз це сказали".
"Лист вiд його величества царя веземо".
"А щоб ти пропав разом з отсим листом". "Нехай цар пише до свого
батька, чорта хвостатого, а не до нас".
"Ти, небоже, мабуть, адресу помiняв - замiсть до пекла до Батурина
привiз".
"Та що з ним балакати, москаль! Стрiляй! Це всякому зрозумiла мова".
"Не важся - бiла хоругов!"
"Так що? Закрасiм ©© на червоне".
Командант насилу здержував козакiв.
"До кого лист?" - пита .
"До сердюцького полковника Чечеля",вiдповiда москаль.
"Давай його сюди!"
"Кого? Лист чи москаля?"
"Лист".
"Не треба нам його листу. Не бажа мо знати, що пише цар. Зна мо, зна мо
його змiст: пiддайтесь, я помилую вас".
"Не вiримо царевi, вiн не раз слово ломив. Чого сто©ш? Стрiляй!"
Чечель сердиться: "Не вам тут наказувати, а менi, на мене гетьман
команду здав. Лист треба прийняти й прочитати. Так не може бути!"
Спустили з валiв драбину, пiд'©хав царський посланець i на кiнцi списа
подав козакам лист, який доручено Чечелевi.
Цар сповiщав команданта города Батурина, що гетьман зрадив царя i
Укра©ну, злигавшися зi шведами i з поляками на шкоду робучого народу i на
затрату свято© православно© церкви. Супроти того радив, щоб Чечель впустив
у замок один полк царсько© пiхоти, а то для бiльшо© безпеки. Заспокоював
батуринцiв, щоб не боялися шведiв, бо скоро вiн сам, цар, у власнiй сво©й
особi до Батурина при©де. Лист був написаний так, нiбито цар нiякого
сумнiву в вiрностi Батурина i в прихильностi Чечеля до себе не ма i
нiбито йому дуже на добрi й на безпецi Батурина залежить.
Чечель, прочитавши лист, задумався. Не важко було догадатися, що мiг
вiн мати тiльки два завдання: або спробувати востанн переломити вiрнiсть
батуринських борцiв для гетьмана i перетягнути ©х на свiй бiк, або прямо
пiддурити ©х, щоб дiстатися на замок, захопить його в сво© руки i тяжко
покарати козакiв i мiщан за ©х дотеперiшнiй непослух i за вороже
вiдношення.
I те, i друге було Чечелевi не по душi. Вiн хотiв додержати присягу на
вiрнiсть гетьмановi, але ж i долi Батурина не хотiв брати на свою совiсть.
Тому-то й попросив Голiцинових людей пiдождати, а сам скликав сво©х
старшин i визначних батуринцiв на раду. Двiчi прочитав ©м царський лист.
"Хитрощi! - крикнув Кенiгзен.Тimео Dаnаоs еt dona ferentes. Рiшуче
противлюся, щоб впускати московський полк. Хочу додержати вiрностi мо му
регiментаревi, на те я офiцер. Офiцерське слово - рiч свята".
"Один полк,- зауважив Левон Герцик,для нас нестрашний. Нас бiльше тут".
"Хоч би ми тiльки одну сотню впустили, так, значиться, ворог у твердиню
увiйшов".
"Можна розоружити".
"Щоб мати ворога не лише перед собою, але i всерединi? Тодi пильнуй не
тiльки мурiв i валiв, але й того полку. Не впускаймо".
Генеральний осаул Гамалiя був теж тi © гадки - щоб не впускати:
"Впустимо, перейдуть браму i хто нас впевнить, чи зараз-таки не почнуть
бою. Вони всерединi, а iншi полки зверху, в двох огнях не усто©мося. I хто
його зна, який це полк, може, двi-три тисячi людей. Впускати нiяк не
можна".
"А що ж ви скажете, пане городничий?"-спитався Чечель.
"Що я скажу? Скажу, що город теж хоче i бажа собi додержати вiри свому
гетьмановi Мазепi. Ми ж мешканцi його столицi. Коли столиця зрадить, чого
ж тодi сподiватися вiд iнших мiст? Батуринськi мiщани не бажають собi
москалiв. До мене з усiх вулиць приходять люди i просять, щоб не слухати
лестощiв царських, обiцяють терпiти обстрiл, голод i всякi невигоди,
дожидаючи гетьмана i шведiв на вiдбiй. Не впускаймо грецького коня до
нашо© Тро©".
"I як же ©х впускати? -озвався батуринський сотник.- Хiба ж ми дiти,
щоб вiрити влесливим царським словам. Це ж пiдступ, бiльш нiчого. Хочуть
здобути Батурин. Облога може потривати довго, може, Батурин видержить ©©,
а може, гетьман визволить його, вдаривши на облягаючих. А так,- гадають
собi москалi,- пiддуримо легкодушних черкасiв i без труду i без всяко©
втрати дiстанемо ©х у сво© руки".
"Спробуйте,- кричав Гамалiя,впустити. Город спалить, мешканцiв
перерiже, а нас на муки вiзьме".
"Це саме станеться,- зауважив Герцик,- якщо москалi Батурин здобудуть".
"Станеться або нi - надво баба ворожила. Чому нам не пробувати щастя?
- обстоював при сво©м Кенiгзен.- Як гинути, так краще зi збро ю в руцi,
по-лицарськи, а не по-рабськи. Я гармати не здам. Хiба по мо©м трупi
москалi в Батурин увiйдуть, так менi, Боже, допоможи!"
Козаки, розставленi скрiзь по замку, i собi гукали: "Не впускати
Москви, не вiрити царевi, це пiдступ, звичайнi хитрощi московськi, ми
замку не здамо!"
"Як же тодi i що - гада те маю я вiдповiсти царевi?" - питався Чечель.
Гамалiя радив вiдповiсти щось на зразок листу запорожцiв до султана.
Чечель бачив, що Батурином опанував цей завзятий настрiй, коли люди
перестають спокiйно думати. I вiн завзято стояв на тому, щоб Батурин
оборонявся до останньо© кулi i до останньо© краплi кровi, але розумiв, що
на всякий випадок царевi треба вiдповiсти полiтичне, бо лайливi слова
негiднi такого поважного моменту.
"Напишемо,- казав,- що ми вояки i що наша рiч сповнити наказ вождя. Наш
вождь - гетьман. Що з ним сталося, не наше дiло знати. Хiба прийде другий
гетьман, вибраний законним ладом, i вiдмiнить наказ тамтого. Але ж нового
гетьмана треба вибрати всiма вiльними голосами, а тепер воно неможливе, бо
ворог сто©ть на Укра©нi".
Такого змiсту лист привезли московськi посланцi Голiциновi. Вiн
прочитав i, не надумуючися довго, подався назад. Городом знов заволодiла
радiсть. В церквах служили молебень, тiшився народ, що Чечель не впустив
москалiв, нiчого так не боялися батуринцi, як того. Як би воно не було, а
небезпека вiдсунулася на якийсь час - може, на все. Залога хоробра,
старшини досвiдченi, Кенiгзен зна сво дiло, гетьман теж не за горами -
чого ж тодi тратити надiю?
Та не тiшився Чечель. Вiд догадувався, що незабаром, за Голiцином
появиться московське вiйсько й розпочнеться облога. Треба було вiддати
останнi накази.
Чечель наказав позривати мости на Сеймi, щоб коли не припинити, так
вiдтягнути на якийсь час переправу московського вiйська. Для обложених тi
мости вже непотрiбнi. Що мали привезти до мiста - привезли, хто з сiл i
хуторiв мав при©хати - при©хав, i Чечель дав наказ.
Затрiщали поруччя, падаючи в воду, заломився помiст; що можна було з
лiвого боку перекинути на правий - перекидали, що нi - пускали на рiку,
щоб хвиля несла. Поспiшно пiдрiзували палi i стовпи, повбиванi в рiку, бо
виривати не було часу,- москалi надходили.
Побачивши, що козаки мости нищать, Меншиков пустив невеличкий кiнний
вiддiл робiтникiв. Задуднiла земля, застогнали конi пiд натиском острогiв.
Теслi й пiонери мiряли очима вiддаль мiж московськими ©здцями i Сеймом
i далi робили сво© дiло.
Ще кiлька стовпiв хоч з другого боку пiдрiзати, ще треба перевести
човни, що ©х забуто в шуварах, ще балки забрати, щоб ворог не мав готового
матерiалу пiд рукою,- ще, ще!
"Кидайте мiст! - гукали ©м з валiв.Бiжiть, бо замика мо брами!"
З жалем дивилися на недокiнчену працю. Бiгли в замок. Два смiльчаки ще
борикаються з глибоко вбитим палем. Вирвали i його та пустили за водою.
Хай пливе i хай да людям знак, що Батурин зiрвав за собою останнi мости.
"Скорiше! Скорiше!" - принаглювали ©х з мурiв...
Ускочили...
Чечель наказав брами позасипати землею.
Сотнi мотик кинулися рити землю. Сотнi тачок привозили ©© з майданiв i
огородiв. Брами загачено землею, камiнням, старим деревом, непотрiбними
возами так, що хоч би ©х ворог i вiдчинив, так мусив би прокопуватися
крiзь той насип, а це нелегка рiч.
* * *
Сонце продиралося крiзь осiннi хмари й освiтлювало московськi полки, що
наближалися до Сейму. Пiдходили i на вiддалi гарматного стрiлу ставали на
полях табором. Все новi прибували, пiшi й коннi, гармати й вози, гнали
стада худоби, везли хлiб.
Обложенi дивилися на той караван, на той живий обруч, котрим Москва
збиралася скувати i здавити Батурин, як удав трощить костi сво © жертви.
"Бiльше ворога - бiльше честi!" - доповiдали смiливiшi.
Кенiгзен з файкою в зубах ходив вiд гармати до гармати, розмовляючи з
гарматчиками й роздаючи ©м накази.
Мiщани бiгали з одного кiнця мiста в iнший. Кожний хотiв побачити
ворога на власнi очi, чи великi його сили, скiльки гармат, чи витрима
Батурин ©х натиск? Впрошувалися на замок. Але туди впускали тепер уже лише
спосiбних до оборони. Решта мусили вдоволятися тим, що вiд iнших зачули.
"Москалiв, як сарана, як круки злiтаються на Батурин. Готуються
переходити Сейм, хочуть направляти мости..."
Кенiгзен викотив з замку шiсть гармат i дула ©х направив на московське
вiйсько. Ще трохи i вони промовлять сво слово - розпочнеться бiй.
Найстрашнiшi першi стрiли, перший рев гармат; пролуна i вухо привикне.
До всього привикне чоловiк,- потiшали себе батуринцi.
Аж, гляди, через Сейм переправля ться кiлька людей. I знову бiла
хоруговка в одного на списi.
I знову: "Не стрiляй, наказу жди!"
Батуринцi пiзнають сотника Жарковича.
I вiн тут, нащадок гарних предкiв, на службi у москалiв? Сором!
"Чого тобi?"
"Вiд свiтлiйшого з останнiм словом приходжу. Пустiть!" - гука
Жаркович.
"Ми вже двiчi те останн слово чули, а пустити не ма мо куди. На замок
i миш не просмикнеться".
"Спiзнилася його милiсть, пан сотник",- починають глузувати з нього.
"А хочеться до сво©х, правда? Що? Хочеться свого борщу i добрих
вареникiв по©сти".
"Мабуть, наскучив московський квас".
"I позаушники його свiтлостi князя".
"Не сором тобi, сотнику, нам у вiчi лiзти?"
"Зрадницьке дiло робиш!" - кричали йому.
"Я на вас хлiбом, а ви на мене каменем",- вiдповiда Жаркович.
"Кращий наш камiнь вiд твого хлiба",- кажуть йому i радять вертати з
чим прийшов.
"З останнiм рятунком приходжу, впустiть, а то пожалi те",- остерiга ©х
сотник.
"Не жалi мо, що не впустили князiв, обiйдемося i без сотника
Жарковича".
"Обiйдеться циганське весiлля без марципанiв".
Насмiхаються.
"Кров ваших батькiв i дiтей впаде на голови вашi! Пустiть!"
"Як впаде, то не на нас, а на таких зрадникiв, як ти".
Розмовi не видно кiнця, аж вiд Чечеля приходить наказ, щоб Жарковича
витягнути по стiнi.
"Найкраще б,- радять козаки,- петлю йому спустити, хай всуне туди
голову, а тодi ми вже й потягнемо".
"Ще й високо,- додають другi,- там, де i слiд такому собацi!"
Насмiхаються, а все ж таки слухають Чечелевого наказу. Спускають довгу
i сильну линву з петлею на кiнцi.
Жаркович суне туди правий чобiт.
"Не чобiт, а голову сунь!" -кличуть.
"Голову, кажуть тобi!"
Жаркович руками чiпля ться за линву i пробу , чи нога крiпко сто©ть:
"Тягнiть!"
"I кишки витягнемо з тебе, як попросиш",- вiдповiдають йому з-поза
муру, налягаючи на линву.
Жаркович спина ться вгору.
"Тримай, щоб не випустив з рук!" - наказу сотник, що пильну тi ©
"факцi©".
"А може б так справдi пустити?" - радяться козаки. Жили ©м понабiгали
на руках, як посторонки, бо таки що тягнути.
" й-Богу, не вдержу! - репету один.- Поможiть, а то пущу того ведмедя,
що на липу за медом лiзе".
"Не пускай! Не бiйсь, не заб' ться, як кiт на всi чотири впаде, краще
давай його тут. Ми вже йому..."
Тягнуть.
"Та-бо з тебе, сотнику, линволаз. Тобi б у Москвi по мачтi спинатися,
може б, пляшки горiлки доскочив".
Навмисне не спiшаться. Як Жаркович долiз до середини стiни, стають.
Кажуть, що линва врива ться, протерлася до гострого муру.
Жаркович в крик: "Це знущання над послом вiд його свiтлостi?"
"Над зрадником Укра©ни",поправляють його.
"Хай трохи на©сться страху, худоба",- заспокоюють сотника, котрий гука
на них, щоб скорiше тягнули.
"Пiзнiше прийде, пiзнiше обiрве,кажуть,- бо народ йому не дару ".
I дiйсно народ не дарував. Як тiльки сотник Андрiй Жаркович перелiз
через мур, сто рук простягнулося до нього, сто кулакiв, як довбнями, стало
складати його.
"Царський прислужник!"
"Москалiв на нас веде!"
"Катюзi по заслузi!"
Кидали ним з рук до рук, як м'ячем, приперли до муру i плювали в лице.
Сердюки ледве вихопили Жарковича живим iз рук натовпу та ледве довели до
Чечелево© квартири.
* * *
Довго не мiг сотник Жаркович прийти до себе. Виплював два зуби,
познiмав жмутки вирваного волосся i чемерки, насилу обмився i
поперев'язував рани.
"Гарно в вас, пане полковнику, вiтають царських посланцiв",- сказав до
Чечеля з докором.
"Якi гостi, так ©х i вiтають",-вiдповiв Чечель.
"З чим, пане сотнику, приходиш?" - запитав.
Жаркович переводив дух. Його обступили Герцик, Гамалiя, городничий i
iншi.
"Напийтеся води",- радили. ("Iз Сейму",- докинув хтось стиха).
"Дайте чоловiковi горiлки,- радив Гамалiя,- як , так , а все ж вiн
козак".
Подали. Жаркович пiдкрiпився i заспоко©вся трохи.
"З чим приходжу, пита ш, пане полковнику,- почав, повертаючись до
Чечеля,- з доброю радою, щоб ви впустили князя Меншикова i його вiйсько.
Попросiть його, може, простить, а так чека вас велике лихо. Не устоятися
вашому Батуриновi проти сили армi© його величества царя".
"Цього ми не смi мо зробити",вiдповiли йому.
"Чому?"
"Бо гетьман не велiв нiкого в город впускати, ми вже це двiчi
переказували свiтлiйшому, i дуже нас диву , що вiн ще втрет , i то тебе, з
тим самим питанням до нас присила . Остогидло торочити те саме".
"Але ж ваш гетьман зрадив i перейшов до ворога",- доводив ©м Жаркович.
"Тим самим усi ви звiльненi вiд обов'язку слухати його i тримати
присягу. Вашим обов'язком слухати тепер царя, бо всi ми його вiрнi
пiдданi".
"Ми не холопи царськi i не пiдданцi, ми люди вольнi, козаки. А
пiдданцями ти нас не прозивай, бо це слово дуже обiдливе для козацького
вуха",- вiдповiли.
"Навiть i гетьман,- обстоював сво Жаркович,- i гетьман слухав царя,
поки його не зрадив. Ми виннi послух царевi, Меншиков його мiнiстр, як же
ви можете перед ним замикатися?"
"Не смi мо робити того, чого нам не дозволив гетьман, а що вiн пере©хав
до шведiв - того ми не зна мо, бо з Батурина не видно. Зна мо, що в недiлю
вранцi гетьман ви©хав з Гончарiвки, а куди вiн по©хав, це вже його рiч, не
наша. Нiколи гетьман не оповiдався куди вiн ©де, наше дiло слухати його, а
не наказувати, що вiн ма робити",- вiдповiв Чечель голосом, який не
залишав нiякого сумнiву, що цей хоробрий полковник не говорить на вiтер i
що за словом сво©м схоче i потрапить постояти по-козацьки.
Жаркович насилу пiдвiв сво пiдбите око, глянув у вiрлине обличчя
Чечеля й похитав головою.
"Пане полковнику,- казав, добираючи лагiдних i нiби жалiсливих звукiв.-
Пане полковнику, як ти можеш менi таке казати. Я ж чоловiк свiй, а не
ворог. Як прийшов до вас, то не тому, щоб пiддурити, а лиш, щоб остерегти
перед великим нещастям. Не вдавайте, панове товариство, несвiдомих. Про
Мазепину зраду вже й горобцi цвiрiнькають на стрiсi".
Схопився Гамалiя: "Що там собi цвiрiнькають горобцi, того ми не зна мо,
бо ©хньо© мови не училися, але ти, сотнику, про Мазепину зраду не важся
говорити. Для нас тут нiякого Мазепи нема, а був, i буде ясновельможний
пан гетьман Iван Степанович,зрозумiв?"
Жаркович бачив, що його посольство бажаним успiхом не увiнча ться. А
жаль! Бо свiтлiйший обiцяв його велику нагороду, може, й полковницький
пiрнач. Тепер ©х чимало буде до роздачi. Жаль...
I Жаркович зiтхнув. "Безталанний городе,- промовив,- жаль менi тебе!"
"Жалiй себе, пане сотнику,- вiдповiв Кенiгзен ломаною укра©нською
мовою.- Жалiй себе, що з чесного козака став прислужником царським. Зрадив
ти свiй народ, свою чесну справу, та ще нас, добрих воякiв, до зради
намовля ш. Не гарно ти, пане сотнику, робиш i ми дуже диву мося, що ти на
таке дiло пiшов".
"От краще,- радив Гамалiя,- не вертай до москалiв, а залишайся з нами,
козаками. Тут, а не там тобi мiсце. Не осоромиш свого чесного роду.
Постiймо за нашу святу справу, дотримаймо вiри нашому гетьмановi,
лишайся".
Жаркович захитався.
В його душi будилися спомини колишнiх походiв, колишнiх во нних
переживань, козак брав на хвилину верх над вигiдним обивателем, котрий
хотiв запопасти царсько© ласки i сподiвався на тiм буйнiм конi за©хати
далеко, куди далi, нiж бiля гетьмана за©де. Глянув на завзятого Чечеля, що
нагадував буйного, степового вiрла, на спокiйного, задуманого Герцика, на
хороброго нiмця Кенiгзена, для котрого вiрнiсть сво му вождевi була першим
i найважнiшим законом життя, на смiливого й палкого Гамалiю, глянув - i
йому жаль зробилося такого товариства. Навiть батуринський сотник i
городничий були люди умнi й чеснi, з котрими не сором хлiба-солi з'©сти,
але яка ©х будучнiсть? Вiн знав потуги царськi i не вiрив, щоб батуринцi
могли устоятися проти них.
"Добрий посол,- сказав по хвилинi задуми,- добрий посол - поверта
туди, звiдки його послали. Яку ж вiдповiдь маю занести князевi".
"Таку, як чув, а саме, що ворiт Батурина не вiдчинимо i царського
вiйська не впустимо, бо гетьман не велiв".
"З тим ви мене й вiдпуска те, пане полковнику?"
"З нiчим iншим вiдпустити не можу. Козацька честь i совiсть
християнська не дозволяють".
"Так тодi гаразд. Пiду. А жаль, великий жаль i вас, i городу того".
"Себе жалiй, не нас,- загуло кругом.- Для нас краща смерть, нiж пiдле
життя".
"Iудами не будемо. Досить ©х i без нас на Укра©нi".
Жаркович мовчав, боявся дратувати козакiв.
"А як же менi вертатися?" - спитав по хвилинi.
"Так як прийшов",- вiдповiв Чечель.
"На линвi?"
"Еге ж..."
"А як не хочеш на линвi,- докинув Гамалiя,- то Кенiгзен може тобою
набити гармату, полетиш прямо в обiйми свiтлiйшого".
Жаркович нiчого не вiдповiв.
"Прощайте!"
"До побачення на страшному судi!"
"На судi iсторi©",- додав Кенiгзен.
Чечель плеснув у долонi. Увiйшов чура.
"Зав'язати сотниковi очi й вивести за город".
* * *
Коли за ним зачинилися дверi, Кенiгзен сказав: "Терпiти не можу таких
людей. Стервом вiд них заносить. Поки ©х _-_ поти й Укра©ни нема".
"Але буде! - потiшив його Чечель.Покажiм, що буде. На мури, панове, на
вали! Кожний свого дiла пильнуй. Поки Батурин - поти й нас. Згинемо, а не
здамо його".
Мали розходитися, як у квартиру увiйшла Мотря.
Не виспанi очi, кiлька днiв гарячково© працi i тривожне дожидання
витиснули слiди на ©© прегарному обличчi. Очi зробилися ще бiльшi, уста
паленiли, здавалося, цiла вона горить якимось великим бажанням.
Поклонилися Кочубе вiй доньцi з пошаною, яко© навiть ©© батьковi не
давали.
"Пане полковнику,- сказала, звертаючись до Чечеля.- Мiй чура помер вiд
ран, якi завдав йому Iван Нiс. Згинув, обороняючи не лише мене, але й
Батурин, бо не з добрими намiрами носився Нiс".
"Вiчная пам'ять молодому козаковi,вiдповiв Чечель.- Жаль, що Господь не
дав йому зажити бiльшо© слави".
"Хочу поховати його з почестями козацькими".
Чечель притакнув головою: "Заслужив собi на це".
"Чи дозволите пальбою попрощати його?"
Чечель звернувся до батуринського сотника: "Вибери десяток козакiв, щоб
вiдвезли домовину хлопця i щоб тричi стрiлили з самопалiв, як спускатимуть
тiло до гробу".
"Спасибi, пане полковнику,- дякувала Мотря,- покiйний нiчого так не
бажав, як козацько© слави".
"Хлопчики бажають ©©, а мужчини, такi, як отсей Жаркович..?" - I
Кенiгзен з погордою сплюнув. НА ОБОХ БЕРЕГАХ СЕЙМУ
Коли в московському таборi почули залпи, що тричi залунали над
батуринським кладовищем, вiддаючи честь вiрному й хороброму чурi, табiр
затривожився. Москалi гадали, що обложенцi починають пальбу на тi©
вiддiли, що посувалися понад Сейм, оточуючи Батурин.
Царськi полковники почали рештувати сво© полки - артилерiя пiдкочувала
гармати, офiцери з наказами вождя скакали на баских конях, гаркали бубни i
сурмiли труби.
Обложенцi що лиш тепер побачили всю ворожу силу, кiнну, пiхотну й
гарматну, куди бiльшу, нiж осталося всiх людей у Батуринi. Якщо зага©ться
гетьман зi шведами, то ледве чи можна буде вiдбтити тую навалу.
Город не був ще оточений з усiх бокiв. Поки москалi не перейшли Сейм,
можна ще вийти з нього i пробувати щастя у чистому полi.
"В кого нема вiдваги,- казав Чечель,- хай iде, такий народ тiльки