Страница:
питали людей - нема, утекли.
Три днi гонили за ними, як за зайцями хорти.
Однi казали, що втiкачi на Коломак пiшли, iншi - що до Самари, а третi
- що вони в Красному Кутi сидять.
Гетьманський наказ був зловити ©х i доставити в Фастiв. Гетьман гадав,
що коли Кочубей не схова ться впору, так гетьман якийсь час затрима його
в Фастовi, пiдiбравши вiдповiдний викрут.
Та гетьмановi плани помiшав не хто iнший, а сам-таки Василь Леонтi вич,
i не кому, а самому собi на згубу.
Хоче кого покарати Господь, так розум йому вiдбере.
На таке i з Кочубе м вийшло. НЕХАЙ ПОСТРАЖДУ
Не спiймавши Василя Леонтi вича, Трощинський i Кожухiвський за©хали в
Ковалiвку, де проживала Любов Хведорiвна.
Було це саме на священномученика Василiя. Рано-вранцi наповнилося
просторе подвiр'я Кочубе вого двора гадяцькими полчанами Трощинського,
охочекомонниками Кожухiвського i сотнею волохiв.
Люди були лихi, що три днi товклися з мiсця на мiсце, ©х огортав гнiв,
яким лютують мисливi, коли ©м не вдасться зловити звiря. Перетрусили весь
двiр, але Кочубея i тут не знайшли, а зате знайшли чимало добрих харчiв i
смачного питва.
Втомленi, невиспанi i голоднi кинулися заспокоювати голод i спрагу.
Поводилися, як побiдники в завойованому краю.
Врештi пригадали собi, що в Кочубея родина, жiнка й дiти:
"Де Любов Хведорiвна?"
"В церквi".
Начальники, не надумуючися довго, рiшилися взяти ©© з церкви.
Був це крок зайвий. Досить було обставити дороги з церкви i забрати
родину Кочубея, як вона вийде по скiнченiм богослужiнню. Нi. Трощинський
пiслав туди сотню волохiв пiд проводом ©х ротмiстра Костя Великого i його
трьох пiдручникiв.
Волохи оточили церкву, Кость Великий i його пiдручники увiйшли в
святиню.
Не зважаючи на службу Божу, пiдiйшли до Кочубе©хи:
"Його милiсть гадяцький полковник кличе Любов Хведорiвну до двора!"
Любов Хведорiвна глянула на ротмiстра i його пiдручникiв, догадалася в
чiм дiло i вiдповiла рiшуче:
"Не пiду з церкви, нехай постражду мiж олтарем, як Захарiя".
Вроджена гордiсть i розумiння того великого значiння, яке в краю мав ©©
муж, не давали ©й покоритися насиллю.
Бiля не© сидiла невiстка, Апостолова донька. Тая знала про добрi
зв'язки свого батька з гетьманом i покладалася на них.
"Ходiмте, мамо. Покорiмся наказовi влади. Христос, Бог наш, велiв
вiддати кесаревi що кесареве, а Боговi - що боже".
"За те й терплю, що кесаревi кесареве вiддати хочу".
Народ у церквi заворушився.
Священик не переривав богослужiння, але нiхто не слухав його. Народ
дивився на Любов Хведорiвну, як на ктиторку i благодительку святинi, i хоч
не любив Кочубея, як узагалi не любив панiв, а все ж таки поважав його i
його родину за те, що були вони щедрi для церков i монастирiв i не глухi
на голос людського горя.
Усiх сильно вразив напад озбро них старшин православно© вiри на церкву
православну.
До чого ми дiйдемо, коли вже й сво© сво © церкви не шанують? Чого ж
хотiли вiд чужинцiв, католикiв i лютеран, коли православнi старшини пiд
час богослужiння вдираються у православну церкву i починають гвалт?
Народ шумiв. Волохи подзвонювали шаблями. Момент був небезпечний.
"Мамо! Не доведiм до кровопроливства, до ще бiльшого зневаження
святинi!"
Насилу вговорили Любов Хведорiвну, щоб вона вийшла iз церкви.
Перед церковними воротами чекала ©© коляса. Сiла з невiсткою, волохи
оточили колясу i по©хали до нового двора.
* * *
Було це напровеснi. Розвивалися дерева, прозябала трава, по лугах
бродили бузьки-чорногузи.
Народ, побачивши Кочубе ву карету, оточену волохами з шаблями наголо,
дивувався i не ставав, як звичайно, щоб поклонитися генеральному суддi,
тiльки всякий уступався, якнайдальше з дороги, щоб не попастися пiд
кiнськi копита та пiд волоськi шаблi.
Кочубе©ха нiчого, крiм кiнських бокiв та крiм штанiв i чобiт волоських
сотейникiв, не бачила, не знала навiть, куди ©© везуть.
В ©© душi накипало ще бiльше завзяття.
Уявляла собi, що це Мазепа, довiдавшися про донос, мститься на них, але
цар обстане за ними i не дасть зробити кривди сво©м вiрним пiдданим.
Добре, що над Мазепою ще хтось сильнiший вiд нього, добре, що гетьман не
самостiйним пануючим на Укра©нi.
Щоб лиш скорiше ©х листи дiйшли до царських рук - вже вiн зробить
Мазепi кiнець.
За тими думками не зчулася, як коляса наблизилася до Кочубе вого двора.
Проминули майдан i завернули у двiрську вулицю. Крiзь заскленi дверi
впiзнала Любов Хведорiвна свiй новий, гострошпилястий дубовий частокiл.
Перед брамою спинили коней. Кость Великий поскакав до двора сповiстити
Трощинського, що Любов Хведорiвна тут.
* * *
Трощинський, пообiдавши смачно та випивши над мiру, спав у столовiй на
новiй шкiрянiй канапi. Полковник Кожухiвський рився в Кочубе вих паперах у
його кабiнетi, бiля Кочубе во© святинi.
Крiзь дверi заглядав туди Бакх, що сидiв на товстопузiй бочцi, над
котрою було надписано: "ч о л о в i к н е с в и н я, б i л ь ш в i д р а н
е в и п' ", "ж i н к а л ю б а, щ о в е л а ч о л о в i к а з к о р ч м и
з а ч у б а" i собi ставала навшпиньки й зазирала до кабiнету, тiльки
москаль, котрий провадив козака на мотузку, не цiкавився нiчим i йшов собi
далi.
Нiхто не смiв будити Трощинського, анi вiдривати вiд дiла
охочекомонного полковника Кожухiвського, i Кочубе©сi довелось добру годину
простояти перед сво ю власною брамою. Бачила, як козаки й волохи снувалися
по ©© подвiр'ю, як вiдчиняли будинки й виносили з них, що кому завгодно.
Вона не стерпiла тако© наруги, вилiзла з коляси i пустилася вузькою, не
гаразд ще влаштованою дорiжкою вiд брами до двiрського ганку.
Подвiр'я було повне козацьких коней. Розкульбаченi або й нi, повпинанi
до плотiв або пущенi самопас, iржали, оглядаючися, чи не несуть ©м сiна й
оброку. Чимало ©х паслося на великому муравнику, котрий Кочубе©ха з таким
накладом працi виплекала перед ганком i на котрий навiть курки не вiльно
було впустити. Всюди насмiчено, напсовано, наруйновано, а може, й
награбовано.
З гiрким почуттям кривди пiдступила до двора його властителька.
Трощинський якраз переслався, стояв бiля вiкна i протирав очi.
Побачивши Кочубе©ху, спалахнув гнiвом. Як це ©© саму без конвою
пустили! Але пригадав собi, що все ж таки це жiнка високого старшини i що
годиться ©й вийти назустрiч, бо вiн, зайнявши двiр, явля ться до яко©сь
мiри його поневiльним господарем.
Любов ХведорIвна глянула на Трощинського i - стала.
Гордим оком окинула його вiд нiг до голови.
Гадяцький полковник мав на собi бiлий кафтан i жовтi штиблети. Без
шапки був i без пояса. Шаблю також залишив десь у покоях. Хитався, видно,
хмiль не вивiтрiв йому з голови. Ступаючи назустрiч хазяйцi, белендiв щось
пiд носом. Але Любов ХведорIвна не пробувала навiть зрозумiти що.
Вертатися не було як i не було куди. З наказу Мазепи була пiдчинена тому
п'яному старшинi, вона - жiнка генерального суддi i стольника його
величества царя!
"Зате то Мазепа,-сказала, гордо знiмаючи голову,- прислав вас з таким
вiйськом по мого пана, що зичливо й вiрно вiйську запорозькому писарством
i судейством служив?"
Трощинський вухам сво©м не вiрив. Та жiнка, що вiд довгих лiт
каламутила на Укра©нi воду, що навiть гетьмана не щадила сво©м язиком, а
тепер свого власного мужа в таку бiду впхнула, смi ще так гордо
поводитися з ним, з гетьмановим посланцем, котрому вона повинна
пiдчинитися i покiрно пiддатися його наказам!
Хотiв щось вiдповiсти, але знав, що навiть по-тверезому не легко було з
Кочубе©хою виграти словесний двобiй, а що ж тодi по-п'яному. Не
надумуючися багато, крикнув на волохiв: "Стрiляти!"
Волохи курки пiстолiв звели. Кочубе©ха i оком не моргнула. Стояла, як
витесана з мармуру. Ще мент i повалиться горiлиць на мураву, зламана, але
не вгнута.
На щастя, саме впору надбiг Кожухiвський. Вiн був при пам'ятi. Зрозумiв
цiлу вагу моменту. Вбити Кочубе©ху, значило би роздратувати й проти
гетьмана наструнити не лише цiлий Кочубе©в рiд i всiх його прихильникiв i
одномишленникiв, але й тих, що займали вижидаюче становище, особливо ж
старшинських жiнок. Всi вони в один голос крикнули б, що гетьман душогуб,
що не тiльки доньки, але й жiнки старшин не можуть себе почувати
безпечними пiд його жорстоким регiментом. Карати смертю жiнку - рiч
взагалi не мила, а ще таку, як Кочубе©ха, i до того без суду, без доказiв
вини.
З тими думками вiн, забуваючи про власну небезпеку,. блискавкою
метнувся мiж Любов Хведорiвну на волохiв.
"Стояти смирно!" - гукнув на них.
Волохи пiстолi вдiл схилили.
Два старшини рiвного рангу i рiвночасно противнi розкази давали. Але ж
один був п'яний, а другий тверезий. Волохи до пальби скорi, та ще тодi, як
перед ними стояла така горда й непокiрлива панi, як Кочубе©ха, а все ж
таки здоровий людський iнстинкт велiв ©м послухати наказу тверезого, а не
п'яного начальника.
"Стрiляти!" - гукав, кидаючись на волохiв, Трощинський!
"Смирно стоять!" - ще голоснiше наказував Кожухiвський.
Трощинський вихопив в одного з волохiв пiстоль, але Кожухiвський
спiймав його руку i скрутив ©© так нагло, що пiстоль пiшла вгору,
вистрелила, але куля не поранила нiкого.
"Пане полковнику,- сказав,- пане полковнику, лишiть!"
Трощинський виривався, Кожухiвський взяв його попiд пахи й попровадив у
двiр.
* * *
Кочубе©ха далi стояла серед муравника, як статуя. На подвiр'© зчинилася
метушня. Хтось лавку принiс i просив ©© сiдати.
В цей мент почуття людей було на ©© боцi. Зневажено жiнку генерального
суддi!
Невiстка сидiла в колясi i за слiзьми нiчого не бачила й не чула. Що
лиш вистрiл розбудив ©©. Вискочила з коляси й побiгла вузеньким шляшком до
ворiт.
Донька миргородського полковника привикла була до вважливостi й шани,
яка належиться жiнкам. Зрозумiти не могла, як це ©© i ©© свекруху з церкви
поривають, везуть, заставляють годинами цiлими перед власною брамою ждати,
а тепер, коли вона йде, козаки не розступаються, лиш товпляться кругом, як
на ярмарку перед будою комедiянтiв.
Дiбравшися до то© лавки, на котрiй сидiла Любов Хведорiвна, вона iз
великого зворушення i втоми повалилася до ©© нiг i втратила пам'ять.
Зчинився заколот. Зомлiлу жiнку понесли в двiр.
За нею пiшла й Любов Хведорiвна, щоб вiдтирати.
Трощинський не виходив.
Вiн, як коли б нiщо, заснув сном чесного чоловiка. Наказ давав
Кожухiвський.
Вибачався перед Кочубе©хою.. Натякав на службу, на тi© невиспанi ночi,
котрi вони про©здили, шукаючи Василя Леонтi вича. Коли б вiн не втiкав, а
сидiв у сво©м ма тку, то i цiло© то© немило© приключки не було б.
"Гада те, пане полковнику, що i в нього Трощинський не велiв би
стрiляти? Василь Леонтi вич не втiкав,- з притиском зазначила Любов
Хведорiвна,- вiн по дiлу по©хав".
"Куди?"
"Того я не можу знати, а коли б i знала, так не повiла б. Це його рiч,
не моя. Як вiрна дружина мого мужа й пана потерплю за нього. Я готова!"
"Ваша милiсть, непотрiбно хвилюються. Козацька рiч - слухати наказiв
свого вождя".
"Невже ж вiн наказував Трощинському впиватися та ще питвом, котре нi
йому, нi гетьмановi не належить?"
Трудно було Кожухiвському заспоко©ти схвильовану Любов Хведорiвну, а
вже заставити ©©, щоб хоч трохи присмирнiла, вiн не мав нiяко© надi©.
Боявся, що як прочуня Трощинський, то мiж ним i суде©хою може знов до
яко©сь сутички прийти, i тому, як тiльки молода невiстка Кочубея вернулась
до пам'ятi, вiн наказав узяти добру карету та вiдвезти обидвох жiнок у
Диканьку.
Здалеку, так, щоб вони того не помiтили i щоб людям в очi не впадало,
©хав вiддiл його охочекомонникiв. Самi вибранi, вiрнi й бувалi козаки,
котрi не будуть робити непотрiбного бешкету. Та коли тiльки свекруха з
невiсткою вилiзли з карети й увiйшли в диканьський двiр, навкруги двора й
коло самого будинку розставили варту, пильно вважаючи, щоб Кочубе©ха з
невiсткою не втекли. Так вони переночували - у великiй тривозi i
непевностi, чи не станеться ©м яка кривда або нова, може, ще гiрша наруга.
На другий день уранцi прибув посланець з наказом, щоб невiстку
вiдправити до ©© батька, миргородського полковника Апостола, куди вже
попереду по©хав був ©© чоловiк Василь Васильович Кочубей. й дозволено
забрати сво придане.
"Недаром,- гадала собi Кочубе©ха,Апостол останнiми часами так дуже за
Мазепою тягнув. Не можна було лихого слова про нього сказати. Тепер
гетьман бере його пiд свою протекцiю. Рука руку ми ".
Лиха була на сина, що до Апостолiв пристав. Батька-маму лишив. Вiн теж
мазепинець.
Ще одна нiч минула, аж вiд гетьмана при©хав Валмус. Привiз наказ про
добро Кочубея. Гетьман боявся, щоб хибкий народ, котрого скрiзь було
чимало, довiдавшися, що Кочубей попав у гетьмана в неласку, не
покористувався нагодою i не пограбував його двори. Трощинський зiбрав
худобу, усi скринi з цiннiшим добром, склав ©х на палуби, себто на великi
воловi вози пiд вагу, i пiд сильною вартою вiдправив у Батурин.
Туди вiдпустили також генеральну суде©ху в ©© власному повозi. З нею
©хала одна тiльки наймичка, котру Кочубе©сi дозволено вибрати собi з-помiж
численно© прислуги.
Кочубе©ха все ще не тратила надi©, що ця опала не потрива довго.
Довiда ться цар, i те, що тепер робить гетьман з Кочубеями, зроблять тодi
з ним. Може, ще гiрше, гiрше нiж з Самiйловичем i Многогрiшним, бо i
провина його куди гiрша вiд тамтих.
Вона не знала й нiяк уявити собi не могла, щоб гетьман перехитрив усiх.
Кочубе ве добро привезено на Гончарiвку в гетьманськi палати, а
Кочубе©ху - зразу у ©© власний двiр на батуринське подвiр'я, де звичайно
попереду жили Кочубе©, коли перебували в Батуринi, а через тиждень пiзнiше
- у другий ©хнiй двiр, старий, що був на замку, туди, де недавно
пересиджувала Мотря з хворою тiткою Марi ю Хведорiвною.
й вiддано одну тiльки хату й поставлено аж двi варти, свою, з
найманих, i московську. До Кочубе©хи не вiльно було навiдуватися нiкому,
не давали навiть пiдходити до огорожi.
* * *
Рятунок вiд царя не надходив.
Кочубе©сi ставало моторошно.
Невже ж посланцi не вручили листiв?
Один мусив дiйти, бо не було би цiло© тi © iсторi©.
А може. Мазепа переловив ©х доноси, може, передатчики зрадили ©х i,
замiсть до царя, пiшли з листами до Мазепи?
Жалiла, що не казала чоловiковi, щоб ©м дав бiльше грошей на дорогу i
приобiцяв ще бiльшу винагороду, якщо добре сповнять сво дiло.
Усього догадувалася Кочубе©ха, тiльки правди нi. Нiяк не могла
подумати, щоб хитрий Мазепа i тим разом вимотався з тi © сiтки, яку вона
так пильно й уважно розснувала кругом нього, виставляючи на велику
небезпеку Василя Леонтi вича i цiлу родину.
Якщо гетьман перехитрив царя - пропали вони!
_ЩО ПОЧАТИ?_
Чуйкевич, довiдавшися про втечу свого тестя, перестрашився чимало.
Вiн знав про ненависть Любовi Хведорiени до гетьмана, про ©© каверзи та
про хворобливе намагання знищити ненависного старого хитруна.
Недавно вiд Згури довiдався про донос. Посилав Мотрю до батькiв,
потайки сам бачився з Кочубе м, благав, заклинав, руки цiлував, щоб з
гетьманом примирився,- не помогло. Вiн, як хмара, ходив, аж Мотрi жаль
було дивитися на нього.
Тодi вона нiби якоюсь ближчою i сердечнiшою зробилася до нього.
Недоля зближувала ©х.
Та, хоч як приготований, зжахнувся Чуйкевич. Особливо жаль було йому
Мотрi. Що з нею робити? Годi зата©ти правду. А все ж таки хотiлося
вiдсунути вiд не© тую чашу горя - хоч на час, хоч на кiлька днiв. Може,
мiж тим налагодиться дiло. Апостол близький до гетьмана чоловiк. Обстане
за сво©м сватом, хоч свахи вiн також не любить. (Чимало було непорозумiнь,
як вiддавав свою доньку за ©© сина.) I Чуйкевича батько, i iншi
проситимуть. Гетьмановi також не на руку цiла тая прикра iсторiя.
Треба Мотрю вислати з Батурина, заки вона довiда ться про все. Мотря i
так збиралася на прощу. Монастир в глухому кутi i досить далеко вiд
столицi, не скоро доходять туди такi вiстi.
"Зна ш, Мотренько,- казав,- тобi треба ©хати, поки погода, тепер весна,
можуть пуститися дощi, повипивають рiки i тодi не пущу я тебе - ©дь
тепер!"
Мотря згодилася, Чуйкевич сам доглянув повiз, навантажив палубу
всiлякими дарами для монастиря i вiдпровадив дружину мало що не на саме
мiсце. Мала там перебути не менше двох тижнiв, щоб в обителi святiй
вiдпочити вiд су ти мирсько© i вiд житейських турбот.
Чуйкевич, вернувшись в Батурин, довiдався про дальшi подробицi долi
свого тестя i його спiльника Iскри.
Сумнiву не було, що гетьман хотiв ©х врятувати. Посланець вiд Апостола
прибув до Кочубея скорiше, нiж Трощинський i Кожухiвський. Кочубей,
прочитавши лист Апостола, зараз-таки вислав свого вiрного слугу
Завадовського до Iскри в Полтаву, щоб вiн при©здив у Диканьку. То© ж ночi,
перед досвiтом, при©хав Iскра. Зараз-таки пустилися втiкати. Як
розвиднювалося пере©хали по мiстку, збудованiм проти Диканьки, через
Ворсклу i прибули у село Гавронцi. Тут вони, мабуть, вiдбули нараду, що ©м
далi робити. Втiкати на Запорожжя, в Крим чи куди там значило б подавати в
сумнiв правдивiсть свого доносу. Цар сказав би те, що всякому прийшло б на
гадку, а саме,- видно, совiсть у них не чиста, коли бояться стати перед
царськi очi. Треба, значиться, не затирати за собою слiдiв, а вести дiло
далi, шукаючи дороги до самого царя.
Гнала ©х туди охота поставити на сво му.
Ахтирський царський полковник Осипов був добрим знайомим Iскри, i
заговорники пустилися до нього. Застали його в Красному Кутi, городi
Ахтирського полку.
* * *
Почувши таке, Чуйкевич дуже зажурився. Тесть зробив велику дурницю.
Замiсть сховатися на якийсь, може, й не дуже довгий час i пересидiти бурю,
чого, як видно, i гетьман також хотiв, вiн вiддав себе в руки москалiв,
покладаючися на свiй високий ранг, ма тки, сивий волос, значiння, а може,
й на протекцiю Осипова:
Дивно, як генеральний суддя, знаючи москалiв не вiд нинi, може ©м
довiряти свою долю!
Чи забув, що робили царi з укра©нськими гетьманами, попередниками
Мазепи, чи не зна , що Осипову хочеться виставити себе вiрним царським
слугою, а долею Кочубея i його приятеля Iскри вiн так само турбу ться, як
торiшнiм снiгом?
Погано зробив Кочубей! Тепер або вiн перекона царя, що Мазепа зрадник,
або Мазепа - що вони наклепники.
Одно чи друге - цар поступить жорстоко i невблаганно, не пощадить сво ©
жертви. У помстi вiн страшний, не чоловiк, а звiр.
Чуйкевич почув запах кровi, i це прикре почуття не вiдпускало його.
Не хотiв анi упадку гетьмана, анi кари на Кочубея. Уява малювала йому
найжахливiшi картини, нiде не мiг знайти собi спокою.
В безсоннi ночi гадкою звертався до Мотрi.
Як же вона змiнилася! Це вже не та сама Мотря. Нi слiду колишнiх примх,
тi © дивно© афектацi©, того демонiзму, котрий доводив його до розпуки.
Була спокiйна, тиха, нiби рiшена на те, щоб покiрно прийняти присуд судьби
i виповнити його. "Видно, так Бог хотiв",- казала не раз. Нiколи не чув
вiд не© докору, не нарiкала на нiкого, навiть на маму, не з перцем, а з
серцем пiдходила до людей, нiби чекаючи чогось великого, супроти чого
теперiшн ©© життя змалi i втратить усяку вагу.
Чуйкевич не зна , чи Мотря полюбила його, але бачить, що зробилася для
нього найвiрнiшою товаришкою i найщирiшою повiрницею його бажань i думок.
Хоч не говорили багато, але чули, що одного бажають.
В очах свого закоханого мужа зробилася ще кращою, ще бiльш достойною.
Дивився на не©, як на образ. Свiтлиця, в якiй перебував з нею,
перетворювалася в святиню. Брехати, бажати чогось недоброго або поганого
було для нього святотатством.
За що ж доля ма так важко карати тую гарну людину?
Усе добро, все придане, яке взяв за Мотрею i яке ще ма дiстати вiд
Кочубе©в, вiддав би без найменшого вагання, щоб тiльки горе вiдвернути вiд
не©.
I Чуйкевич молився не до iкон, а до того великого Бога, котрого
ма стату навiть уявити собi не мiг, щоб вiн змилосердився над тою
найкращою душею, яку создав, щоб вiдвернув грiзне горе вiд Мотрi. УТIКАЧI
Кочубей i Iскра сiли в Красному Кутi.
Почували себе безпечними пiд протекцi ю хитрого Осипова i снували
плани, як би то найкраще повести дiло далi.
Нi на хвилину не сумнiвалися, що побiда по ©хньому боцi. Будували свiй
донос не на брехнi, а на словах самого гетьмана, забуваючи, що verba
volant, scripta manent. Гетьман мав сильнiшi докази невинностi, бо
закрiпленi чорнилом на паперi, а що напишеш пером, того не витягнеш волом.
I забували нашi заговорники, що цар Петро вiдзначався не тiльки
невговканою, дикою вдачею, але також хитрiстю правдиво монгольською.
Признати Мазепу зрадником, значиться, або дiстати його в сво© руки, або
довести до того, щоб вiн перейшов з частиною сво©х вiйськ на сторону
ворога. Чи так, чи iнакше, цар утратив би одинокого союзника, котрий на
кожний зазов царя умiв добути вiйсько, як з-пiд землi, до того мав грошi,
досвiд i тримав на Укра©нi лад. Без нього почалося б там безголов'я, якого
цар тодi, бiльщ-нiж коли-будь, боявся.
Натомiсть не дати послуху донощикам - все одно, що показати себе
великодушним до гетьмана i приневолити його до шляхетно© вiдплати.
Царевi куди бiльше залежало на Мазепi, нiж на Iскрi i Кочубе вi.
Вони, значиться, перечислилися у сво©х рахунках. Москалi тручали ©х у
пекло, а вони тiшилися, що до раю iдуть.
Скорiше, нiж дожидали, явився у Красному Кутi московський офiцер з
листом царського канцлера Головкiна до Осипова.
Канцлер писав, що донос получив, що дiло вважа важним i хоче про нього
побалакати особисто з Iскрою та Осиповим. Тому нехай вони оба ©дуть зараз
через Смоленськ до головно© квартири царя. Оба вони можуть бути певнi
милостi i нагороди царсько©.
Про Кочубея не було згадки. Чому? - того зрозумiти не могли. Гадали
iз-за його старого вiку, а може, щоб поки що не робити великого шуму.
Осипов з Iскрою зiбралися. Кочубея гадали залишити в Слобiдськiй
Укра©нi, котра до регiменту гетьмана не належала, i тому туди рука його не
сягала. Кочубей вiдпроваджував сво©х спiльникiв до Бiлгородка, та ледве
вони до©хали до Богодухова, як по дорозi стрiнули якогось шляхтича в
польському вбраннi, котрий зразу випитувався у них про найближчий шлях у
Батурин, а, впевнившися, хто вони такi, скинув личину i виявив себе
офiцером царсько© гвардi© Оз ровим. У нього був лист вiд канцлера до
Кочубея. Канцлер писав, що цар i його, генерального суддю i свого
стольника, Василя Леонтi вича Кочубея кличе до себе пiд Смоленськ, щоб
побачитися з ним, побалакати й порадитися, як би то можна краще i певнiше
поганий задум зрадника Мазепи в самiм зародi вбити i якого б то певного
чоловiка посадити на його мiсцi.
Кочубей зрадiв. Значиться, не забули про нього. Сам батюшка цар хоче
радитися з ним, кого б то на мiсцi Мазепи укра©нським гетьманом зробити. А
кого ж би, як не його, Кочубея?
По©хали.
хали з ними не тiльки люди, що могли свiдчити проти гетьмана, але
також i великi надi©, що побiда на ©хньому боцi, що здеруть личину з
поганого зрадника Мазепи, виберуть нового гетьмана i, обсипанi ласками
царськими, повернуться на Укра©ну.
Кочубей i Iскра приневоленi були, як якi гультя©, втiкати i окриватися,
а тепер прийде пора, щоб ©х вороги кидали все i рятували життя,-
страшний-бо сть батюшка цар у великiм i слушнiм гнiвi сво©м!
Прибули до Смоленська. Головкiн стояв тодi зi сво ю канцелярi ю у
Вiтебську. Довiдавшися про при©зд донощикiв, пiслав по них пiдполковника
Л вашова, щоб привiз ©х зi Смоленська в Порiччя сухопуттям, а звiдти до
Вiтебська - водою.
Л вашов доставив заговорникiв до Вiтебська дня 18 квiтня ст. ст. хали
з ними пiп Святайло, сотник Кованько, небiж Iскри, два писарi i вiсiм
служок. Петра Яценка доставлено окремо з Москви, де його й досi тримали.
Всiх розмiщено по рiзних свiтлицях порожнього панського двора за
мiстом.
На другий день надтягнув канцлер Головкiн зi сво©м товаришем Шафiровим.
Почали переслухання вiд Осипова. Той сказав, що прошений попом Святайлом
прибув на розмову з Iскрою до пасiки на рiчцi Коломацi i вiд нього почув
обвинувачення гетьмана в зрадi його величеству царевi, про що i донiс кому
слiдувало. Потiм до нього до Красного Кута прибули Кочубей i Iскра,
втiкаючи перед гнiвом гетьмана. Кочубея вiн ранiше не знав, а Iскру знав
по вiйськових дiлах. На тiм i покiнчив Осипов.
Царськi мiнiстри велiли покликати тодi з iнших поко©в Кочубея та Iскру.
Прийняли ©х ласкаво i сказали: "Государ милостивий до вас, надiйтеся на
милiсть царську i докладно, нiчого не жахаючися, виложiть усю справу".
Головкiн вiдпустив Iскру, залишив при собi самого Кочубея, i той,
пiдбадьорений ласкавим привiтанням, розговорився, починаючи з давнiх
часiв.
Пригадав зразу Брюховецького, що навела на Укра©ну колотнечу i
кровопролиття, пригадав, як пiсля того, коли заспоко но край, цар гнiвався
на генеральних старшин за те, що вони, пробуваючи близько гетьмана, не
помiтили його злочинного замiру i заздалегiдь не сповiстили царя.
"Не хочу, щоб гнiвався на мене його величество цар, i тому, бачучи лихi
замiри теперiшнього гетьмана Iвана Мазепи i почувши на власнi вуха вiд
нього, що нам конечно бути пiд ляхами, приходжу виявити це його царськiй
величностi. Не робимо того для власно© користi, тiльки величаючи превисоку
значнiсть великого царя".
Кажучи це, подав донос на письмi. В 33 пунктах були тут поданi всi
слова i дiла Мазепи, що виявляли його намiр вiдiрватися вiд царя i
пристати до його ворогiв. Нарештi додав ще й пiсню про згоду, яку
скомпонував гетьман, а в якiй "значна проти держави царсько© уявля ться
противнiсть".
Кочубея вiдпустили, i вiн, нiчого поганого не прочуваючи, пiшов у свою
свiтлицю.
Чого ж би йому боятися? Донос був основний i правдивий. Нiчого з
повiтря не схоплено, все чиста правда. Матерiалу на кiлька зрад доволi, не
на одну.
Та iнакше дивилися на дiло царськi суддi. Для них важлива не правда, а
воля царська. Знали, що цар аж двома цистами заспоко©в гетьмана, впевняючи
його, що доносовi не вiрить, значиться, треба й дiло так повести, щоб
донос цей показався брехнею.
Анi Iскра, нi Кочубей бiлого не назвуть чорним i зiзнань сво©х не
Три днi гонили за ними, як за зайцями хорти.
Однi казали, що втiкачi на Коломак пiшли, iншi - що до Самари, а третi
- що вони в Красному Кутi сидять.
Гетьманський наказ був зловити ©х i доставити в Фастiв. Гетьман гадав,
що коли Кочубей не схова ться впору, так гетьман якийсь час затрима його
в Фастовi, пiдiбравши вiдповiдний викрут.
Та гетьмановi плани помiшав не хто iнший, а сам-таки Василь Леонтi вич,
i не кому, а самому собi на згубу.
Хоче кого покарати Господь, так розум йому вiдбере.
На таке i з Кочубе м вийшло. НЕХАЙ ПОСТРАЖДУ
Не спiймавши Василя Леонтi вича, Трощинський i Кожухiвський за©хали в
Ковалiвку, де проживала Любов Хведорiвна.
Було це саме на священномученика Василiя. Рано-вранцi наповнилося
просторе подвiр'я Кочубе вого двора гадяцькими полчанами Трощинського,
охочекомонниками Кожухiвського i сотнею волохiв.
Люди були лихi, що три днi товклися з мiсця на мiсце, ©х огортав гнiв,
яким лютують мисливi, коли ©м не вдасться зловити звiря. Перетрусили весь
двiр, але Кочубея i тут не знайшли, а зате знайшли чимало добрих харчiв i
смачного питва.
Втомленi, невиспанi i голоднi кинулися заспокоювати голод i спрагу.
Поводилися, як побiдники в завойованому краю.
Врештi пригадали собi, що в Кочубея родина, жiнка й дiти:
"Де Любов Хведорiвна?"
"В церквi".
Начальники, не надумуючися довго, рiшилися взяти ©© з церкви.
Був це крок зайвий. Досить було обставити дороги з церкви i забрати
родину Кочубея, як вона вийде по скiнченiм богослужiнню. Нi. Трощинський
пiслав туди сотню волохiв пiд проводом ©х ротмiстра Костя Великого i його
трьох пiдручникiв.
Волохи оточили церкву, Кость Великий i його пiдручники увiйшли в
святиню.
Не зважаючи на службу Божу, пiдiйшли до Кочубе©хи:
"Його милiсть гадяцький полковник кличе Любов Хведорiвну до двора!"
Любов Хведорiвна глянула на ротмiстра i його пiдручникiв, догадалася в
чiм дiло i вiдповiла рiшуче:
"Не пiду з церкви, нехай постражду мiж олтарем, як Захарiя".
Вроджена гордiсть i розумiння того великого значiння, яке в краю мав ©©
муж, не давали ©й покоритися насиллю.
Бiля не© сидiла невiстка, Апостолова донька. Тая знала про добрi
зв'язки свого батька з гетьманом i покладалася на них.
"Ходiмте, мамо. Покорiмся наказовi влади. Христос, Бог наш, велiв
вiддати кесаревi що кесареве, а Боговi - що боже".
"За те й терплю, що кесаревi кесареве вiддати хочу".
Народ у церквi заворушився.
Священик не переривав богослужiння, але нiхто не слухав його. Народ
дивився на Любов Хведорiвну, як на ктиторку i благодительку святинi, i хоч
не любив Кочубея, як узагалi не любив панiв, а все ж таки поважав його i
його родину за те, що були вони щедрi для церков i монастирiв i не глухi
на голос людського горя.
Усiх сильно вразив напад озбро них старшин православно© вiри на церкву
православну.
До чого ми дiйдемо, коли вже й сво© сво © церкви не шанують? Чого ж
хотiли вiд чужинцiв, католикiв i лютеран, коли православнi старшини пiд
час богослужiння вдираються у православну церкву i починають гвалт?
Народ шумiв. Волохи подзвонювали шаблями. Момент був небезпечний.
"Мамо! Не доведiм до кровопроливства, до ще бiльшого зневаження
святинi!"
Насилу вговорили Любов Хведорiвну, щоб вона вийшла iз церкви.
Перед церковними воротами чекала ©© коляса. Сiла з невiсткою, волохи
оточили колясу i по©хали до нового двора.
* * *
Було це напровеснi. Розвивалися дерева, прозябала трава, по лугах
бродили бузьки-чорногузи.
Народ, побачивши Кочубе ву карету, оточену волохами з шаблями наголо,
дивувався i не ставав, як звичайно, щоб поклонитися генеральному суддi,
тiльки всякий уступався, якнайдальше з дороги, щоб не попастися пiд
кiнськi копита та пiд волоськi шаблi.
Кочубе©ха нiчого, крiм кiнських бокiв та крiм штанiв i чобiт волоських
сотейникiв, не бачила, не знала навiть, куди ©© везуть.
В ©© душi накипало ще бiльше завзяття.
Уявляла собi, що це Мазепа, довiдавшися про донос, мститься на них, але
цар обстане за ними i не дасть зробити кривди сво©м вiрним пiдданим.
Добре, що над Мазепою ще хтось сильнiший вiд нього, добре, що гетьман не
самостiйним пануючим на Укра©нi.
Щоб лиш скорiше ©х листи дiйшли до царських рук - вже вiн зробить
Мазепi кiнець.
За тими думками не зчулася, як коляса наблизилася до Кочубе вого двора.
Проминули майдан i завернули у двiрську вулицю. Крiзь заскленi дверi
впiзнала Любов Хведорiвна свiй новий, гострошпилястий дубовий частокiл.
Перед брамою спинили коней. Кость Великий поскакав до двора сповiстити
Трощинського, що Любов Хведорiвна тут.
* * *
Трощинський, пообiдавши смачно та випивши над мiру, спав у столовiй на
новiй шкiрянiй канапi. Полковник Кожухiвський рився в Кочубе вих паперах у
його кабiнетi, бiля Кочубе во© святинi.
Крiзь дверi заглядав туди Бакх, що сидiв на товстопузiй бочцi, над
котрою було надписано: "ч о л о в i к н е с в и н я, б i л ь ш в i д р а н
е в и п' ", "ж i н к а л ю б а, щ о в е л а ч о л о в i к а з к о р ч м и
з а ч у б а" i собi ставала навшпиньки й зазирала до кабiнету, тiльки
москаль, котрий провадив козака на мотузку, не цiкавився нiчим i йшов собi
далi.
Нiхто не смiв будити Трощинського, анi вiдривати вiд дiла
охочекомонного полковника Кожухiвського, i Кочубе©сi довелось добру годину
простояти перед сво ю власною брамою. Бачила, як козаки й волохи снувалися
по ©© подвiр'ю, як вiдчиняли будинки й виносили з них, що кому завгодно.
Вона не стерпiла тако© наруги, вилiзла з коляси i пустилася вузькою, не
гаразд ще влаштованою дорiжкою вiд брами до двiрського ганку.
Подвiр'я було повне козацьких коней. Розкульбаченi або й нi, повпинанi
до плотiв або пущенi самопас, iржали, оглядаючися, чи не несуть ©м сiна й
оброку. Чимало ©х паслося на великому муравнику, котрий Кочубе©ха з таким
накладом працi виплекала перед ганком i на котрий навiть курки не вiльно
було впустити. Всюди насмiчено, напсовано, наруйновано, а може, й
награбовано.
З гiрким почуттям кривди пiдступила до двора його властителька.
Трощинський якраз переслався, стояв бiля вiкна i протирав очi.
Побачивши Кочубе©ху, спалахнув гнiвом. Як це ©© саму без конвою
пустили! Але пригадав собi, що все ж таки це жiнка високого старшини i що
годиться ©й вийти назустрiч, бо вiн, зайнявши двiр, явля ться до яко©сь
мiри його поневiльним господарем.
Любов ХведорIвна глянула на Трощинського i - стала.
Гордим оком окинула його вiд нiг до голови.
Гадяцький полковник мав на собi бiлий кафтан i жовтi штиблети. Без
шапки був i без пояса. Шаблю також залишив десь у покоях. Хитався, видно,
хмiль не вивiтрiв йому з голови. Ступаючи назустрiч хазяйцi, белендiв щось
пiд носом. Але Любов ХведорIвна не пробувала навiть зрозумiти що.
Вертатися не було як i не було куди. З наказу Мазепи була пiдчинена тому
п'яному старшинi, вона - жiнка генерального суддi i стольника його
величества царя!
"Зате то Мазепа,-сказала, гордо знiмаючи голову,- прислав вас з таким
вiйськом по мого пана, що зичливо й вiрно вiйську запорозькому писарством
i судейством служив?"
Трощинський вухам сво©м не вiрив. Та жiнка, що вiд довгих лiт
каламутила на Укра©нi воду, що навiть гетьмана не щадила сво©м язиком, а
тепер свого власного мужа в таку бiду впхнула, смi ще так гордо
поводитися з ним, з гетьмановим посланцем, котрому вона повинна
пiдчинитися i покiрно пiддатися його наказам!
Хотiв щось вiдповiсти, але знав, що навiть по-тверезому не легко було з
Кочубе©хою виграти словесний двобiй, а що ж тодi по-п'яному. Не
надумуючися багато, крикнув на волохiв: "Стрiляти!"
Волохи курки пiстолiв звели. Кочубе©ха i оком не моргнула. Стояла, як
витесана з мармуру. Ще мент i повалиться горiлиць на мураву, зламана, але
не вгнута.
На щастя, саме впору надбiг Кожухiвський. Вiн був при пам'ятi. Зрозумiв
цiлу вагу моменту. Вбити Кочубе©ху, значило би роздратувати й проти
гетьмана наструнити не лише цiлий Кочубе©в рiд i всiх його прихильникiв i
одномишленникiв, але й тих, що займали вижидаюче становище, особливо ж
старшинських жiнок. Всi вони в один голос крикнули б, що гетьман душогуб,
що не тiльки доньки, але й жiнки старшин не можуть себе почувати
безпечними пiд його жорстоким регiментом. Карати смертю жiнку - рiч
взагалi не мила, а ще таку, як Кочубе©ха, i до того без суду, без доказiв
вини.
З тими думками вiн, забуваючи про власну небезпеку,. блискавкою
метнувся мiж Любов Хведорiвну на волохiв.
"Стояти смирно!" - гукнув на них.
Волохи пiстолi вдiл схилили.
Два старшини рiвного рангу i рiвночасно противнi розкази давали. Але ж
один був п'яний, а другий тверезий. Волохи до пальби скорi, та ще тодi, як
перед ними стояла така горда й непокiрлива панi, як Кочубе©ха, а все ж
таки здоровий людський iнстинкт велiв ©м послухати наказу тверезого, а не
п'яного начальника.
"Стрiляти!" - гукав, кидаючись на волохiв, Трощинський!
"Смирно стоять!" - ще голоснiше наказував Кожухiвський.
Трощинський вихопив в одного з волохiв пiстоль, але Кожухiвський
спiймав його руку i скрутив ©© так нагло, що пiстоль пiшла вгору,
вистрелила, але куля не поранила нiкого.
"Пане полковнику,- сказав,- пане полковнику, лишiть!"
Трощинський виривався, Кожухiвський взяв його попiд пахи й попровадив у
двiр.
* * *
Кочубе©ха далi стояла серед муравника, як статуя. На подвiр'© зчинилася
метушня. Хтось лавку принiс i просив ©© сiдати.
В цей мент почуття людей було на ©© боцi. Зневажено жiнку генерального
суддi!
Невiстка сидiла в колясi i за слiзьми нiчого не бачила й не чула. Що
лиш вистрiл розбудив ©©. Вискочила з коляси й побiгла вузеньким шляшком до
ворiт.
Донька миргородського полковника привикла була до вважливостi й шани,
яка належиться жiнкам. Зрозумiти не могла, як це ©© i ©© свекруху з церкви
поривають, везуть, заставляють годинами цiлими перед власною брамою ждати,
а тепер, коли вона йде, козаки не розступаються, лиш товпляться кругом, як
на ярмарку перед будою комедiянтiв.
Дiбравшися до то© лавки, на котрiй сидiла Любов Хведорiвна, вона iз
великого зворушення i втоми повалилася до ©© нiг i втратила пам'ять.
Зчинився заколот. Зомлiлу жiнку понесли в двiр.
За нею пiшла й Любов Хведорiвна, щоб вiдтирати.
Трощинський не виходив.
Вiн, як коли б нiщо, заснув сном чесного чоловiка. Наказ давав
Кожухiвський.
Вибачався перед Кочубе©хою.. Натякав на службу, на тi© невиспанi ночi,
котрi вони про©здили, шукаючи Василя Леонтi вича. Коли б вiн не втiкав, а
сидiв у сво©м ма тку, то i цiло© то© немило© приключки не було б.
"Гада те, пане полковнику, що i в нього Трощинський не велiв би
стрiляти? Василь Леонтi вич не втiкав,- з притиском зазначила Любов
Хведорiвна,- вiн по дiлу по©хав".
"Куди?"
"Того я не можу знати, а коли б i знала, так не повiла б. Це його рiч,
не моя. Як вiрна дружина мого мужа й пана потерплю за нього. Я готова!"
"Ваша милiсть, непотрiбно хвилюються. Козацька рiч - слухати наказiв
свого вождя".
"Невже ж вiн наказував Трощинському впиватися та ще питвом, котре нi
йому, нi гетьмановi не належить?"
Трудно було Кожухiвському заспоко©ти схвильовану Любов Хведорiвну, а
вже заставити ©©, щоб хоч трохи присмирнiла, вiн не мав нiяко© надi©.
Боявся, що як прочуня Трощинський, то мiж ним i суде©хою може знов до
яко©сь сутички прийти, i тому, як тiльки молода невiстка Кочубея вернулась
до пам'ятi, вiн наказав узяти добру карету та вiдвезти обидвох жiнок у
Диканьку.
Здалеку, так, щоб вони того не помiтили i щоб людям в очi не впадало,
©хав вiддiл його охочекомонникiв. Самi вибранi, вiрнi й бувалi козаки,
котрi не будуть робити непотрiбного бешкету. Та коли тiльки свекруха з
невiсткою вилiзли з карети й увiйшли в диканьський двiр, навкруги двора й
коло самого будинку розставили варту, пильно вважаючи, щоб Кочубе©ха з
невiсткою не втекли. Так вони переночували - у великiй тривозi i
непевностi, чи не станеться ©м яка кривда або нова, може, ще гiрша наруга.
На другий день уранцi прибув посланець з наказом, щоб невiстку
вiдправити до ©© батька, миргородського полковника Апостола, куди вже
попереду по©хав був ©© чоловiк Василь Васильович Кочубей. й дозволено
забрати сво придане.
"Недаром,- гадала собi Кочубе©ха,Апостол останнiми часами так дуже за
Мазепою тягнув. Не можна було лихого слова про нього сказати. Тепер
гетьман бере його пiд свою протекцiю. Рука руку ми ".
Лиха була на сина, що до Апостолiв пристав. Батька-маму лишив. Вiн теж
мазепинець.
Ще одна нiч минула, аж вiд гетьмана при©хав Валмус. Привiз наказ про
добро Кочубея. Гетьман боявся, щоб хибкий народ, котрого скрiзь було
чимало, довiдавшися, що Кочубей попав у гетьмана в неласку, не
покористувався нагодою i не пограбував його двори. Трощинський зiбрав
худобу, усi скринi з цiннiшим добром, склав ©х на палуби, себто на великi
воловi вози пiд вагу, i пiд сильною вартою вiдправив у Батурин.
Туди вiдпустили також генеральну суде©ху в ©© власному повозi. З нею
©хала одна тiльки наймичка, котру Кочубе©сi дозволено вибрати собi з-помiж
численно© прислуги.
Кочубе©ха все ще не тратила надi©, що ця опала не потрива довго.
Довiда ться цар, i те, що тепер робить гетьман з Кочубеями, зроблять тодi
з ним. Може, ще гiрше, гiрше нiж з Самiйловичем i Многогрiшним, бо i
провина його куди гiрша вiд тамтих.
Вона не знала й нiяк уявити собi не могла, щоб гетьман перехитрив усiх.
Кочубе ве добро привезено на Гончарiвку в гетьманськi палати, а
Кочубе©ху - зразу у ©© власний двiр на батуринське подвiр'я, де звичайно
попереду жили Кочубе©, коли перебували в Батуринi, а через тиждень пiзнiше
- у другий ©хнiй двiр, старий, що був на замку, туди, де недавно
пересиджувала Мотря з хворою тiткою Марi ю Хведорiвною.
й вiддано одну тiльки хату й поставлено аж двi варти, свою, з
найманих, i московську. До Кочубе©хи не вiльно було навiдуватися нiкому,
не давали навiть пiдходити до огорожi.
* * *
Рятунок вiд царя не надходив.
Кочубе©сi ставало моторошно.
Невже ж посланцi не вручили листiв?
Один мусив дiйти, бо не було би цiло© тi © iсторi©.
А може. Мазепа переловив ©х доноси, може, передатчики зрадили ©х i,
замiсть до царя, пiшли з листами до Мазепи?
Жалiла, що не казала чоловiковi, щоб ©м дав бiльше грошей на дорогу i
приобiцяв ще бiльшу винагороду, якщо добре сповнять сво дiло.
Усього догадувалася Кочубе©ха, тiльки правди нi. Нiяк не могла
подумати, щоб хитрий Мазепа i тим разом вимотався з тi © сiтки, яку вона
так пильно й уважно розснувала кругом нього, виставляючи на велику
небезпеку Василя Леонтi вича i цiлу родину.
Якщо гетьман перехитрив царя - пропали вони!
_ЩО ПОЧАТИ?_
Чуйкевич, довiдавшися про втечу свого тестя, перестрашився чимало.
Вiн знав про ненависть Любовi Хведорiени до гетьмана, про ©© каверзи та
про хворобливе намагання знищити ненависного старого хитруна.
Недавно вiд Згури довiдався про донос. Посилав Мотрю до батькiв,
потайки сам бачився з Кочубе м, благав, заклинав, руки цiлував, щоб з
гетьманом примирився,- не помогло. Вiн, як хмара, ходив, аж Мотрi жаль
було дивитися на нього.
Тодi вона нiби якоюсь ближчою i сердечнiшою зробилася до нього.
Недоля зближувала ©х.
Та, хоч як приготований, зжахнувся Чуйкевич. Особливо жаль було йому
Мотрi. Що з нею робити? Годi зата©ти правду. А все ж таки хотiлося
вiдсунути вiд не© тую чашу горя - хоч на час, хоч на кiлька днiв. Може,
мiж тим налагодиться дiло. Апостол близький до гетьмана чоловiк. Обстане
за сво©м сватом, хоч свахи вiн також не любить. (Чимало було непорозумiнь,
як вiддавав свою доньку за ©© сина.) I Чуйкевича батько, i iншi
проситимуть. Гетьмановi також не на руку цiла тая прикра iсторiя.
Треба Мотрю вислати з Батурина, заки вона довiда ться про все. Мотря i
так збиралася на прощу. Монастир в глухому кутi i досить далеко вiд
столицi, не скоро доходять туди такi вiстi.
"Зна ш, Мотренько,- казав,- тобi треба ©хати, поки погода, тепер весна,
можуть пуститися дощi, повипивають рiки i тодi не пущу я тебе - ©дь
тепер!"
Мотря згодилася, Чуйкевич сам доглянув повiз, навантажив палубу
всiлякими дарами для монастиря i вiдпровадив дружину мало що не на саме
мiсце. Мала там перебути не менше двох тижнiв, щоб в обителi святiй
вiдпочити вiд су ти мирсько© i вiд житейських турбот.
Чуйкевич, вернувшись в Батурин, довiдався про дальшi подробицi долi
свого тестя i його спiльника Iскри.
Сумнiву не було, що гетьман хотiв ©х врятувати. Посланець вiд Апостола
прибув до Кочубея скорiше, нiж Трощинський i Кожухiвський. Кочубей,
прочитавши лист Апостола, зараз-таки вислав свого вiрного слугу
Завадовського до Iскри в Полтаву, щоб вiн при©здив у Диканьку. То© ж ночi,
перед досвiтом, при©хав Iскра. Зараз-таки пустилися втiкати. Як
розвиднювалося пере©хали по мiстку, збудованiм проти Диканьки, через
Ворсклу i прибули у село Гавронцi. Тут вони, мабуть, вiдбули нараду, що ©м
далi робити. Втiкати на Запорожжя, в Крим чи куди там значило б подавати в
сумнiв правдивiсть свого доносу. Цар сказав би те, що всякому прийшло б на
гадку, а саме,- видно, совiсть у них не чиста, коли бояться стати перед
царськi очi. Треба, значиться, не затирати за собою слiдiв, а вести дiло
далi, шукаючи дороги до самого царя.
Гнала ©х туди охота поставити на сво му.
Ахтирський царський полковник Осипов був добрим знайомим Iскри, i
заговорники пустилися до нього. Застали його в Красному Кутi, городi
Ахтирського полку.
* * *
Почувши таке, Чуйкевич дуже зажурився. Тесть зробив велику дурницю.
Замiсть сховатися на якийсь, може, й не дуже довгий час i пересидiти бурю,
чого, як видно, i гетьман також хотiв, вiн вiддав себе в руки москалiв,
покладаючися на свiй високий ранг, ма тки, сивий волос, значiння, а може,
й на протекцiю Осипова:
Дивно, як генеральний суддя, знаючи москалiв не вiд нинi, може ©м
довiряти свою долю!
Чи забув, що робили царi з укра©нськими гетьманами, попередниками
Мазепи, чи не зна , що Осипову хочеться виставити себе вiрним царським
слугою, а долею Кочубея i його приятеля Iскри вiн так само турбу ться, як
торiшнiм снiгом?
Погано зробив Кочубей! Тепер або вiн перекона царя, що Мазепа зрадник,
або Мазепа - що вони наклепники.
Одно чи друге - цар поступить жорстоко i невблаганно, не пощадить сво ©
жертви. У помстi вiн страшний, не чоловiк, а звiр.
Чуйкевич почув запах кровi, i це прикре почуття не вiдпускало його.
Не хотiв анi упадку гетьмана, анi кари на Кочубея. Уява малювала йому
найжахливiшi картини, нiде не мiг знайти собi спокою.
В безсоннi ночi гадкою звертався до Мотрi.
Як же вона змiнилася! Це вже не та сама Мотря. Нi слiду колишнiх примх,
тi © дивно© афектацi©, того демонiзму, котрий доводив його до розпуки.
Була спокiйна, тиха, нiби рiшена на те, щоб покiрно прийняти присуд судьби
i виповнити його. "Видно, так Бог хотiв",- казала не раз. Нiколи не чув
вiд не© докору, не нарiкала на нiкого, навiть на маму, не з перцем, а з
серцем пiдходила до людей, нiби чекаючи чогось великого, супроти чого
теперiшн ©© життя змалi i втратить усяку вагу.
Чуйкевич не зна , чи Мотря полюбила його, але бачить, що зробилася для
нього найвiрнiшою товаришкою i найщирiшою повiрницею його бажань i думок.
Хоч не говорили багато, але чули, що одного бажають.
В очах свого закоханого мужа зробилася ще кращою, ще бiльш достойною.
Дивився на не©, як на образ. Свiтлиця, в якiй перебував з нею,
перетворювалася в святиню. Брехати, бажати чогось недоброго або поганого
було для нього святотатством.
За що ж доля ма так важко карати тую гарну людину?
Усе добро, все придане, яке взяв за Мотрею i яке ще ма дiстати вiд
Кочубе©в, вiддав би без найменшого вагання, щоб тiльки горе вiдвернути вiд
не©.
I Чуйкевич молився не до iкон, а до того великого Бога, котрого
ма стату навiть уявити собi не мiг, щоб вiн змилосердився над тою
найкращою душею, яку создав, щоб вiдвернув грiзне горе вiд Мотрi. УТIКАЧI
Кочубей i Iскра сiли в Красному Кутi.
Почували себе безпечними пiд протекцi ю хитрого Осипова i снували
плани, як би то найкраще повести дiло далi.
Нi на хвилину не сумнiвалися, що побiда по ©хньому боцi. Будували свiй
донос не на брехнi, а на словах самого гетьмана, забуваючи, що verba
volant, scripta manent. Гетьман мав сильнiшi докази невинностi, бо
закрiпленi чорнилом на паперi, а що напишеш пером, того не витягнеш волом.
I забували нашi заговорники, що цар Петро вiдзначався не тiльки
невговканою, дикою вдачею, але також хитрiстю правдиво монгольською.
Признати Мазепу зрадником, значиться, або дiстати його в сво© руки, або
довести до того, щоб вiн перейшов з частиною сво©х вiйськ на сторону
ворога. Чи так, чи iнакше, цар утратив би одинокого союзника, котрий на
кожний зазов царя умiв добути вiйсько, як з-пiд землi, до того мав грошi,
досвiд i тримав на Укра©нi лад. Без нього почалося б там безголов'я, якого
цар тодi, бiльщ-нiж коли-будь, боявся.
Натомiсть не дати послуху донощикам - все одно, що показати себе
великодушним до гетьмана i приневолити його до шляхетно© вiдплати.
Царевi куди бiльше залежало на Мазепi, нiж на Iскрi i Кочубе вi.
Вони, значиться, перечислилися у сво©х рахунках. Москалi тручали ©х у
пекло, а вони тiшилися, що до раю iдуть.
Скорiше, нiж дожидали, явився у Красному Кутi московський офiцер з
листом царського канцлера Головкiна до Осипова.
Канцлер писав, що донос получив, що дiло вважа важним i хоче про нього
побалакати особисто з Iскрою та Осиповим. Тому нехай вони оба ©дуть зараз
через Смоленськ до головно© квартири царя. Оба вони можуть бути певнi
милостi i нагороди царсько©.
Про Кочубея не було згадки. Чому? - того зрозумiти не могли. Гадали
iз-за його старого вiку, а може, щоб поки що не робити великого шуму.
Осипов з Iскрою зiбралися. Кочубея гадали залишити в Слобiдськiй
Укра©нi, котра до регiменту гетьмана не належала, i тому туди рука його не
сягала. Кочубей вiдпроваджував сво©х спiльникiв до Бiлгородка, та ледве
вони до©хали до Богодухова, як по дорозi стрiнули якогось шляхтича в
польському вбраннi, котрий зразу випитувався у них про найближчий шлях у
Батурин, а, впевнившися, хто вони такi, скинув личину i виявив себе
офiцером царсько© гвардi© Оз ровим. У нього був лист вiд канцлера до
Кочубея. Канцлер писав, що цар i його, генерального суддю i свого
стольника, Василя Леонтi вича Кочубея кличе до себе пiд Смоленськ, щоб
побачитися з ним, побалакати й порадитися, як би то можна краще i певнiше
поганий задум зрадника Мазепи в самiм зародi вбити i якого б то певного
чоловiка посадити на його мiсцi.
Кочубей зрадiв. Значиться, не забули про нього. Сам батюшка цар хоче
радитися з ним, кого б то на мiсцi Мазепи укра©нським гетьманом зробити. А
кого ж би, як не його, Кочубея?
По©хали.
хали з ними не тiльки люди, що могли свiдчити проти гетьмана, але
також i великi надi©, що побiда на ©хньому боцi, що здеруть личину з
поганого зрадника Мазепи, виберуть нового гетьмана i, обсипанi ласками
царськими, повернуться на Укра©ну.
Кочубей i Iскра приневоленi були, як якi гультя©, втiкати i окриватися,
а тепер прийде пора, щоб ©х вороги кидали все i рятували життя,-
страшний-бо сть батюшка цар у великiм i слушнiм гнiвi сво©м!
Прибули до Смоленська. Головкiн стояв тодi зi сво ю канцелярi ю у
Вiтебську. Довiдавшися про при©зд донощикiв, пiслав по них пiдполковника
Л вашова, щоб привiз ©х зi Смоленська в Порiччя сухопуттям, а звiдти до
Вiтебська - водою.
Л вашов доставив заговорникiв до Вiтебська дня 18 квiтня ст. ст. хали
з ними пiп Святайло, сотник Кованько, небiж Iскри, два писарi i вiсiм
служок. Петра Яценка доставлено окремо з Москви, де його й досi тримали.
Всiх розмiщено по рiзних свiтлицях порожнього панського двора за
мiстом.
На другий день надтягнув канцлер Головкiн зi сво©м товаришем Шафiровим.
Почали переслухання вiд Осипова. Той сказав, що прошений попом Святайлом
прибув на розмову з Iскрою до пасiки на рiчцi Коломацi i вiд нього почув
обвинувачення гетьмана в зрадi його величеству царевi, про що i донiс кому
слiдувало. Потiм до нього до Красного Кута прибули Кочубей i Iскра,
втiкаючи перед гнiвом гетьмана. Кочубея вiн ранiше не знав, а Iскру знав
по вiйськових дiлах. На тiм i покiнчив Осипов.
Царськi мiнiстри велiли покликати тодi з iнших поко©в Кочубея та Iскру.
Прийняли ©х ласкаво i сказали: "Государ милостивий до вас, надiйтеся на
милiсть царську i докладно, нiчого не жахаючися, виложiть усю справу".
Головкiн вiдпустив Iскру, залишив при собi самого Кочубея, i той,
пiдбадьорений ласкавим привiтанням, розговорився, починаючи з давнiх
часiв.
Пригадав зразу Брюховецького, що навела на Укра©ну колотнечу i
кровопролиття, пригадав, як пiсля того, коли заспоко но край, цар гнiвався
на генеральних старшин за те, що вони, пробуваючи близько гетьмана, не
помiтили його злочинного замiру i заздалегiдь не сповiстили царя.
"Не хочу, щоб гнiвався на мене його величество цар, i тому, бачучи лихi
замiри теперiшнього гетьмана Iвана Мазепи i почувши на власнi вуха вiд
нього, що нам конечно бути пiд ляхами, приходжу виявити це його царськiй
величностi. Не робимо того для власно© користi, тiльки величаючи превисоку
значнiсть великого царя".
Кажучи це, подав донос на письмi. В 33 пунктах були тут поданi всi
слова i дiла Мазепи, що виявляли його намiр вiдiрватися вiд царя i
пристати до його ворогiв. Нарештi додав ще й пiсню про згоду, яку
скомпонував гетьман, а в якiй "значна проти держави царсько© уявля ться
противнiсть".
Кочубея вiдпустили, i вiн, нiчого поганого не прочуваючи, пiшов у свою
свiтлицю.
Чого ж би йому боятися? Донос був основний i правдивий. Нiчого з
повiтря не схоплено, все чиста правда. Матерiалу на кiлька зрад доволi, не
на одну.
Та iнакше дивилися на дiло царськi суддi. Для них важлива не правда, а
воля царська. Знали, що цар аж двома цистами заспоко©в гетьмана, впевняючи
його, що доносовi не вiрить, значиться, треба й дiло так повести, щоб
донос цей показався брехнею.
Анi Iскра, нi Кочубей бiлого не назвуть чорним i зiзнань сво©х не