Страница:
"Бо я не така, як другi, тому й щастя мо iнше. Не для всякого таке
саме щастя".
"А яке ж воно для тебе?"
"Таке, як я пережила, тiтусю. Iншого й не бажаю".
"Себто тобi тепер хоч у черницi?"
"Чого це зараз у черницi? Невже ж i в широкому свiтi не можна добре
свiй вiк пережити? Чесно, корисно, навiть славно. Гада те, що я тут, у тiй
самотинi, скучаю?"
"Як же й не скучати, Мотре?"
"Отже, бачите, що нi. Цiкавлюся, що робиться в свiтi, а як вiсток
нiзвiдки нема, пiклуюся городом, садком, господарством. Iнодi Любов
Хведорiвна, як буря, налетить, наробить гармидеру, весь двiр стурбу ,
догори дном переверне, а як вiд'©де, то знову ма ш роботу, заки все на
сво мiсце повернеш. I так якось воно живеться, щоб далi, щоб з дня на
день, поки не станеться щось нового".
"Гада ш?"
"Вiрю, тiтусю".
Вона стала, випрямилася i, вдивляючись понад верховiття садiв, казала:
"Принишкла земля, прича©лася, зриву жде. I вiн буде, великий зрив,
диводив, Апокалiпса святого Iвана. Гада те, я п'яна? Нi, я безталанна
силою духа, котрий невiдомого слуха i, крiзь мале й ледаче, величне бачить
i втiша ться, а вам ввижа ться, немов то Мотря плаче".
Притулилася до Марi© Хведорiвни, як колись дiвчинкою малою, i,
пiдводячи сво© великi, нiби здивованi очi на ©© тихi, принишклi зiницi,
впевняла ©©, що Мотрi добре, спокiйно, весело i що вона другого життя
навiть не бажа .
Але Марiя Хведорiвна перечила головою. Казала, що не йме Мотрi вiри, що
Мотря скрива свою тугу перед нею, ставлячи вродженi гордощi вище власного
щастя:
"А так робити не годиться. Чоловiк раз живе на свiтi. Раз вiн молодий,
одною весною цвiте. А там гаряче лiто, i сльотлива осiнь, i довга бiла
зима. От що! Не марнуй життя свого, Мотре!"
"Спокiйнi будьте, тiтусю! Безслiдно зi свiту не зiйду. Не знаю, якi тi
слiди остануться за мною, але я чую, що по хмарах не ходжу. Я не метелик i
не птаха, тето, я людина, дивна й химерна, але людина!"
"Яке ж те життя, без мужа i дiтей? Досить одно© сиво© коси в родi".
"Може, й менi доведеться посивiти зарання - га, що ж велике дiло! Що
там тiло, щоб серце не змiлiло... Зна те, тiтусю, iнодi менi так важко,
так важко, що й виповiсти не вмiю. Жаль батька, мами, вас, себе, всiх
жаль. Чому ми не такi щасливi, як могли б бути при наших ма тках i урядах,
чому ми однi другим затрою мо життя?"
"А Чуйкевича тобi не жаль?" - спитала нараз тiтка.
"I Чуйкевича iнодi жаль, але це лиш хвилина. Бо зараз погадаю собi, що
куди бiльше горя на свiтi, що кервавиться земля, що пропада добро,
слава, що, значиться, треба забути про себе, про сво мале горе, а
турбуватися великим, не треба щастя загребущими руками тiльки для себе
горнути, бо хто зна, чи воно щастя. Нагорнули мо© батьки всякого добра, i
невже ж вони щасливi?"
Сонце сховалося за двiр i з-поза бiлих стiн сипало золотом на Мотрю i
на тiтку. Мотрi голова в золотiм сяйвi горiла, як на образах святi. Темна
стать Марi© Хведорiвни помiтно виступала на тому золотистому пiдкладi,
нiби iкона. Дерева тулилися до себе як у любовному захопленню, трава аж
клалася, немов сонце гладило ©© теплою долонею, i вона пестилася.
"За той час, як ми балака мо, тiтусю, не одна квiтка розцвiлася. От хоч
би й косатиння отсе. Перше тiльки пупляхи стирчали, а тепер, дивiть, який
гарний квiт".
Марiя Хведорiвна глянула й перехрестилася:
"Дяку мо тобi, Господи великий, за тую красу i за те добро, що зсипа ш
його на свiт, звеселяючи ним нашi негiднi очi. Прости i не гнiвайся на
нас, що не вмi мо вживати твого найбiльшого дару, дару життя".
Заскрипiли ворiтця i почулося, як хтось до двора пiшов, побренькуючи
шаблею i острогами.
"Хто це?"
"Хтось чужий, бо лаяли собаки".
"Та, мабуть, i не зовсiм чужий, бо скоро уйнялися".
"Побачимо".
Так гарно було в городi в це тепле весняне пiдвечiр'я, що не спiшилися
в хату. Коли хтось чужий, так прислуга покличе.
Але замiсть прислуги побачили козака, що пройшов двiр i виходив до них
дверми вiд городу.
Марiя Хведорiвна руку над очi поклала i крикнула:
"Чуйкевич!"
В ©© голосi чути було радiсть, бiльшу вiд то©, з якою вiтають звичайних
гостей навiть на хуторi, де скучно за людьми.
Мотря не рушалася з мiсця.
Свiжо виструганою стежкою з двора пiд крислату липу йшов козак. Лiвою
рукою пiдтримував криву шаблю, правою шапку знiмав. Пiдступивши до жiнок
на крокiв три-чотири, шапкою до землi доторкнувся i за пояс ©© уткнув.
"Доземний поклiн, милостi вашiй, Марi Хведорiвно, i вам, Мотре
Василiвно!" - промовив рiзко, але чути було, що голос його злегка тремтiв,
нiби ломився, не знаючи, яка вiдповiдь полетить йому назустрiч.
Марiя Хведорiвна встала й простягнула руку до нього:
"Слихом слихати, видом видати, бачиш, Мотре, якого гостя Бог нам принiс
до хати".
Чуйкевич поцiлував руку Марi© Хведорiвни, а вона поцiлувала його в
голову, як сина.
Гiсть до панночки пiдступив. Дзеленькнув острогами i буйною чуприною
потряс.
"Давно не бачилися - витай!"-сказала Мотря i теж руку до нього
простягнула.
Взяв, потримав i до уст пiднiс: - "Чи вiльно?"
Мотря подивилася на нього: "У вас у столицi такi дивнi звича©, що я,
селюшка, навiть вiдповiсти на таке питання не вмiю. Вiтаю тебе. Сiдай. Ти
з дороги. Конем чи возом? Здалеку чи близька?"
"Вiд гетьмана лист до генерального суддi возив, а, вертаючи, до вашого
хутора заскочив. Подивлюся, гадаю собi, як ©х Господь милу , чи здоровi".
"I добре зробив,- озвалася тiтка,- а то б я тебе i знати не хотiла.
Спiшно чи заночу ш у вас?"
"Тепер такi часи, що спiшитися треба, але й не заночувати теж годi".
"Так же й кажи. Заночу ш, значиться, у нас. Розважиш нас. Скуча мо за
добрими людьми".
"Мотря Василiвна теж?"
"Казала я тобi, що двiрських розмов провадити не вмiю".
"Бодай би вас Бог милував,вмiшалася Марiя Хведорiвна.- Старi знайомi,
давно не бачилися, знаю, що втiшилися собою i перемовляються,
пустомельствують, Бог вiсть нащо й пощо! Киньте геть таку погану
поведiнку, подайте собi руки i будьте добрими приятелями. Принеси собi,
Iване, стiлець,- ось вiн там, пiд деревом, бачиш? - i сiдай з нами".
Чуйкевич послухав.
"Так. Але чого це ти так вiдсува шся вiд мене, мов чужий! Не вкушу
тебе, не бiйся".
Чуйкевич присунувся ближче.
"От тепер-то я й можу надивитися на тебе. Славити Бога, здоровий.
Вирiвнявся i споважнiв".
"Краще кажiть, що постарiв. Вже й сивi волоски попадаються".
"Не зi старостi. Такий рiд, що сивi скоро. А до того й часи
клопотливi. Звiдки ж ти тепер? Розказуй!"
"Здалеку, шановна Марi Хведорiвно, з самого Ки ва".
"Що ж там гетьман?"
Чуйкевич сподiвався такого питання, бо воно в повiтрi висiло i кожний
при всякiй зустрiчi питався його, що гетьман? Але не сподiвався Чуйкевич,
що це питання так байдуже понад Мотрею пролуна . Нi одна жилка, нi одна
рисочка не затремтiла на ©© обличчю, сидiла, як витесана з мармуру, ©©
волосся ще горiло в загравi заходячого сонця. Iнша була як ранiше i, може,
ще краща вiд колишньо© Мотрi.
Чуйкевич так задивився на не©, що забув вiдповiсти тiтцi.
"Чогось ти менi забува шся, козаче! - сказала, похитуючи головою.- Це
недобрий знак. Питаюся тебе, що гетьман?"
"Недавно його милiсть з Жовкви вернув".
"З Жовкви?-спитала Мотря.-Що ж вiн там робив?"
"Цар на раду во нну кликав".
"Ого! На во нну раду, кажеш? Видно, щось велике цар готу ".
"Вiйнi кiнця не видно. Царевi не везе. Вiн на всi боки кида собою,
замиритися хоче, але Карло не показу до миру охоти".
"I добре робить. Царевi не миру хочеться, а передишки, щоб нових сил
набрати. Нема що вiрити йому".
Мотря слухала уважно.
Чуйкевич говорив далi:
"Кажуть, бурхлива була тая рада. Кажуть, нiби цар гетьмана обидив..."
Мотря спалахнула:
"Обидив? Як?"
"Нiхто не зна , як. Кажуть, що гетьман дуже збентежений до сво©х
старшин вернувсь i нарiкав на невдячнiсть царя".
"I що? Що далi, говори!" - наглила Марiя Хведорiвна.
"I - нiщо. Помирилися якось".
Всi тро на хвилину замовкли.
"По-ми-ри-ли-ся..."
"Цар навiть сина свого гетьмановi довiрив, i гетьман до Ки ва вернувсь.
Далi фортецю буду ".
"Та ж ©© ще тогiдь збудували!" - зауважила Мотря.
"Не хоче наша земля слухатися царських iнженерiв,- пояснював Чуйкевич.-
Тi окопи, що ©х насипали тогiдь, поусувалися. Тепер ©х iзгори донизу
дерном обкладають, а по дерен доводиться ©здити далеко. Коней так
позаганяли, що вiд вiтру валяться".
"Навiть коней козацьких обезсилю цар,- i Мотря жалiсно зiтхнула.-
Видно, хоче вiн, щоб у нас нiяко© сили не залишилося. Одних порозкидав по
свiтi, других дома залишив i висоту з них жили, хто ж тепер стане
супротивлятися йому?"
"Хiба запорожцi",- зауважила тiтка.
"Запорожцi гетьмана не люблять".
"Хто тобi це, Мотре, казав? Запорожцi пiдуть за тим, хто за волею
обстане. Гордi нко - умний чоловiк. Але я про ки©вську крiпость почав.
Отож там тепер другий перстень валiв будують, починаючи вiд печорського
мiстечка аж наниз, до Днiпра".
"Боже, скiльки роботи!" - аж скрикнула Марiя Хведорiвна.
"Ще й яко©! Третина козакiв злягла. Гинуть вiд тяжко© працi, а тi, що
ще живуть, останню одежу продають iз себе, щоб прохарчуватися. В день
працюють, а вночi нищими по дворах ходять, милостинi благаючи. Ось як
доробилися ми на царськiй службi".
"Доробилися",- глухо повторили жiнки.
"I Цiкаве от що,- розказував далi Чуйкевич.- Як розкопували печорську
гору, то великий скарб знайшли".
"Скарб?"
"Так, ассiрiйськi монети. Це, бачите, нiби земля змилосердилася над
сво©ми дiтьми i сказала: не платить вам цар, так я вам заплачу".
"Хiба що земля змилосердиться над нами",- з жалем промовила тiтка.
Мотря заперечила ©©:
"Костi нашi викине колись, бо ми лежати в нiй негiднi. Ми не дiти ©©
рiднi, а пасинки якiсь, не козаки, а потурнаки, московське кодло! Гiрко,
соромно, пiдло!"
Кров пiдступила ©© до лиця, очi зробилися великi-великi. Чуйкевич
глянув на не© i пiзнав колишню Мотрю. Не тую, що була в гетьмана, спокiйну
й покiрну, мов на образi Благовiщення Пречиста, а буйну грiзну,
несамовиту.
Марiя Хведорiвна пригадала собi колишнi припадки з Мотрею i взяла ©© за
руку:
"Мотре! Погано ми вiта мо нашого гостя. Пощо нервуватися. Якось Бог
дасть, бо ще так не було, щоб нiяк не було,приговорювала жартуючи.- Що в
нас погано - це правда, та ще, бач, наша козацька мати не пропала. Тепер
вiйна, а на вiйнi нема добра. Настане мир..."
"Злетяться круки на жир..."
"Мотре, Мотре!"
Чуйкевич теж почав уговорювати ©©. Казав, що не вступав би був, коли б
знаття, що роздрату Мотрю.
"А може, ти Мотре, менi не рада? - питався, беручи ©© за руку.- Говори
щиро. Якщо ти не можеш спокiйно дивитися на мене, то пiду собi геть i без
жалю, бо я жалю до тебе мати не можу, вiр менi, не можу".
Говорив м'яко, не по-козацьки, так що Марiя Хведорiвна дивувалася,
звiдки в нього стiльки лагiдно© терпиливостi набереться. Жалiла його.
Мотря отямилася:
"Прости! I ви простiть, тiтусю! Не винна я, така вдача
моя-неприкаянна".
Оперлася плечима об липу i дивилася на зорi.
Вечорiло. Холодок повiвав вiд лугiв. Чути було, як вертав товар iз
пашi...
"Ось яку гарну нiчку посила Господь,-начала тiтка.- Якраз для любо©,
тихо© розмови. Розмовляйте, дiточки, з собою. Незабаром покличу вас на
вечерю".
I пiшла.
Чуйкевич шаблею писав якiсь знаки по стежцi, нiби план битви малював.
Мотря дивилася на зорi. Нараз, не зводячи очей з неба, запитала: "А шведи
що? Бачив ти ©х? Бачив Карла? Говори. Якi вони, який ©х король, чи справдi
такий лицар, як кажуть?"
Чуйкевич далi шаблею по стежцi водив:
"Доводилося менi битися зi шведами i мушу сказати тобi, Мотре, що не
пiднiмалася моя рука на них. Соромно було. Нiби я на братiв сво©х iшов. Це
не на мники, що за грошi шкуру свою на вiйну несуть, не товпища слiпi, що
пiд свист нага©в на ворога йдуть, це справжнi лицарi, що вiрять вождевi
сво му i за ним по славу, як птахи у вирiй, летять". мiж ними молодики,
як дiти, старi, що, мабуть, онукiв дома залишили, але боягузiв я там не
бачив, тому-то й кервавилося серце мо , коли ©х у полон переможених
десятикратною перемогою брали, i лаяли, i зневажали, i знущалися над ними
глупо, нiкчемно, пiдло..."
"А ©х король?"
"Що ж тобi про нього казати? Вiн, як кожний великий чоловiк, у легендi
живе. В легендах як у хмарах ходить. Невстрашений i грiзний у бою, все на
передi, все там, де найгiрший огонь, i куля його не береться (москалi
вiрять, що вiн заворожений якоюсь невiдомою силою). А поза бо м вiн
лагiдний, тихий, нiби засоромлений i нiби винуватий".
"Винуватий, що народовi слави бажа . Всi, що великого бажають, перед
малими в винi, винуватi... Багато ©х, тих лицарiв шведських?"
"В тiм-то й бiда, що мало. Кажуть, що в них так мало людей, що собак на
вартах ставлять".
"Як то собак?"
"А так, що поставлять собаку, де ма стояти чоловiк, i вона варту
держить".
"I не втече?"
"Нi. Сто©ть, а коли ворога побачить, так ла , знак пода ".
"В них собаки, а в нас?" - i Мотря так глянула на Чуйкевича, що йому
мороз пiшов по спинi.
Це тая Мотря, що була колись, та сама, котро© вiн нiяк не може забути,
котра тягне i вiдтручу його вiд себе, як крутiж на Ненаситецькiм порозi.
Нема йому життя без Мотрi, нема i бути не може.
I, забуваючи про все, вiн, дивлячись ©й просто в очi, спитав:
"Мотре, а що ж буде з нами?"
Сам сво©х слiв злякався. Гадав, що Мотря зiрветься i прожене його, або
згiрдливо гляне на нього i пiде в двiр. Бiльше й не побачить ©©.
Та, на диво, вона, видержуючи його погляд гарячий, вiдповiла спокiйно:
"Що буде з нами? - пита ш. Або я знаю, козаче? Диву мене тiльки, що ти
ще не забув Мотрi".
"Бо забути не можу. Шукав я забуття у боях, шукав його в працi, у
книжках i не знайшов нiде; видно, нема його для мене. Мабуть, Бог так
хоче, щоб я не мiг тебе забути, Мотре".
"Навiть пiсля того, як я з гетьманом сидiла?"
"Навiть пiсля того".
"Правду кажеш?"
"Як на сповiдi святiй".
* * *
Весняна нiч вкривала ©х сво©м зоряним омофором. Тихо було, навiть
вiтрець не шевелiв гильками. Хвилину мовчали обо , нiби вслухувалися в
тишину.
Нараз Мотря пiднялася з лавки i спитала:
"I не соромно тобi гетьманову коханку любити?"
Чуйкевич i собi з мiсця зiрвався:
"Мотре,- прошипiв,- уразила ти мою найболючiшу рану!"
Шаблю долонею стиснув i пригнув ©© так сильно, що будь вона не з
дамаскинсько© сталi, а звичайна, то луснула б надво .
"Прости! - промовила Мотря, простягаючи до нього руку,- я по щиростi
спитала".
"Мотре! - почав з жалем Чуйкевич,ти навiть не здогаду шся, що за пекло
пережив я у Бахмачi. Я мужчина, в мене гордощi сво©. Серце мо мiж
гетьманом i тобою - як мiж молотом i ковадлом лежало".
"I ти видержав удари?"
"Я перемiг свiй бiль... Я не можу тебе не любити".
"Дивно!"
"Сам собi дивуюся, Мотре".
В дворi запалювали свiчки. Незабаром тiтка покличе на вечерю.
"Зна ш що? - почала нараз, змiнюючи свiй голос, Мотря.- Говорiм, як
приятелi, тямиш, ти обiцяв мо©м приятелем бути".
"I буду".
"Так тодi, будь ласка, скажи менi, Iване, чого ти хочеш вiд мене, чи
почути правду, чи щоб я дурила тебе й себе?"
"Правди хочу, Мотре".
"Правди? Так тодi знай, що я вже нiкого кохати не можу".
"Гетьмана любиш?"
"Люблю свою мрiю, а бiльше не питай".
Зорi заглядали ©м в очi, тишина заспокоювала ©х серця.
"А все ж таки, щоб не було тобi гiрко вiд'©здити вiд мене, знай, що
негiдно© не любиш. Якою я при©хала в Бахмач, такою вiд'©хала з нього.
Зрозумiв?"
Чуйкевич мiцно стиснув ©© руку:
"Спасибi тобi, Мотре!"
"Плiткам не вiр. Не могла я стати дружиною Мазепи, але ж i коханкою
його не хотiла бути. Вiд'©хала вiд нього. Я хотiла, щоб гетьман всецiло
посвятився справi. Розумi ш мене?"
"Розумiю".
"Так тодi хiба можемо йти в хату. Мiж нами скiнченi порахунки".
Мотря справдi пустилася йти, але Чуйкевич задержав ©©:
"Стривай! Послухай i мого слова".
Посадив ©© на ласку, сам стояв, стискаючи шаблю:
"Щирий друг говорить до тебе, Мотре. Найщирiший у свiтi. Не одну нiч
передумав вiн про тебе. Не один раз тiкав перед очима тво©ми, бо спокою
йому не давали. Смертi в боях шукав, смерть не приймала його. Мабуть, нам
долi сво © не минути... Так тодi, покорiмся ©й".
Слухала спокiйно i уважно. А вiн говорив далi, нiби з другого берега
гукав, крiзь бистру рiчку кохання, котре втiкало вiд них.
"Для обох нас життя - одна мука. Тобi мати не да спокою, а менi - ти!
Пощо воно?"
"Гада ш - краще покiнчити з життям?"
Чуйкевич зжахнувся:
"Бог менi свiдком, що тако© гадки я не допускав до голови нiколи!"
"А що ж тодi?"
"Що?.. Позволь - хай подумаю, як тобi це сказати. Казатиму звичайно,
без афектiв, розум пущу до слова, не серце... Поки ти не вiддашся за мене,
Мотре, поти Любов Хведорiвна робитиме пекло - тобi, батьковi i - йому".
"Гетьмановi, гада ш?"
"Так, йому. А сама ти сказала, що гетьмановi треба тепер спокою, щоб
вiн всецiло мiг посвятитися справi".
"Так, сказала я це".
"Так тодi й бачиш. Любов Хведорiвна не стане впiвдороги, далi
коверзуватиме проти гетьмана i попсу дiло. Не гнiвайся, що так про твою
маму кажу".
"Кажи!"
"I гетьман, поки ти не вiддашся, не покине гадки про тебе. Шукатиме
шляхiв, щоб дозвiл на вiнчання добути. Спута ш йому руки, Мотре, а ти
того, мабуть, не хочеш".
"Нi, я того не хочу, Iване".
"Так тодi - кругом нас зачарований круг, з котрого тiльки один вихiд
бачу".
"Який?"
"Будь дружиною мо ю. Кохання не жадаю вiд тебе, хоч, правду кажучи, i
надi© не трачу, що заживеш зi мною i полюбиш мене. Я ж не осоружний тобi.
Кажеш: ,Мрiю кохаю'. Знаю ©©. Це i моя мрiя. Вона з' динить нас - побачиш.
Маючи одну цiль перед собою, попряму мо до не©, як добрi друзi, а може,
може, згодом i любов прилучиться до нас".
У бузку залящав соловей, затремтiли зорi, озвалися жабами озерця.
Мiсяць випливав на небо. На ганку появилася чорна стать Марi© Хведорiвни:
"Iване, Мотре, будь ласка, на вечерю!"
"Пiдемо!" - вiдповiла Мотря.
"Ходiм".
I вони йшли поруч, несучи в серцях сво житт ве питання.
"Що ж ти. Мотре, на те?" - озвався перед сходами Чуйкевич.
"Дай подумати хвилину",- вiдповiла спокiйно Мотря.
"Коли можу сподiватися отвiту?"
"Завтра вранцi, а може, ще й нинi. Не знаю".
I увiйшли до хати.
* * *
За вечерею Чуйкевич розповiдав про вiйну. I тiтка, i Мотря цiкавилися
Альтранштатським миром. Знали, що Август вiдрiкся там королiвсько© корони,
вiд Чуйкевича довiдалися, що крiм цього написав власноручне письмо до
Л щинського (розумi ться, на бажання Карла), в котрiм поздоровляв його, як
нового законного короля. Та ще зiрвав Август союз iз Петром i дав Карловi
слово, що заплатить контрибуцiю, не буде нападати на шведiв i проти них не
буде з нiким шукати ворожих союзiв.
"А чи додержить слово?" - спитала Мотря, котро© прихильнiсть була на
сторонi короля Станiслава.
Чуйкевич похитав головою: "Яке там у полiтицi слово. Роблять те, що
мусять. Август да слово, а його сторонники в Люблiнi зговорюються з
Петром".
"I до чого договорилися польськi пани з царем?"
"До того, що коли вiйну вигра Петро, то знову посадить Августа на
престолi, а вони за це мають допомагати йому побити Карла".
"Пани б'ються, а на хлопах шкiра трiщить",- зауважила тiтка.
"Що трiщить, це правда. В Московщинi чеканять тепер низькопробну монету
- життя дорожi . На млини, на рибнi ловлi, на за©зднi двори, навiть на
домовини наложили налоги, на домовини! Хоче хлоп бороду носити, так плати
30 рублiв, себто п'ятнадцять червiнцiв. Тютюн, сiль, смола, поташ, навiть
сало - це монополi© царськi. I жий там бiдному чоловiковi, як хоч! Цар три
мiльйони рiчно потребу , з того 80 вiдсоткiв на вiйну. Легко сказати - три
мiльйони, а звiдки ©х узять?!. Не даш - кари якi! За що-будь нiздрi
виривають, колесують, шкварять на вiльному огнi. Не знати, де страшнiше -
на вiйнi чи в краю?"
Жiнки сумно головами хитали.
"Ось яким добром хочуть ущасливити нас. А народ нiби того й не бачить".
"Народ - не дивниця, але старшини! - поправив Чуйкевич.- Старшини
розбираються в дiлi. Кожному вiдомо, що дi ться в Москвi, а вони нiби не
бачать. Якось воно буде - гадають".
"Так буде, що знову край перемiниться в пустиню. Знову лиш димарi
говоритимуть про колишнi свободи i села, i черепи людськi з нiмим докором
глядiтимуть чорними очодолами в наше веселе небо".
"I воно вже нашим не буде,- з жалем доповiла Мотря.- На укра©нськi дикi
поля чужинцi гайворонами нахлинуть i заведуть свiй лад, свою мову i
звича©, а про наше життя тiльки сумний спомин остане".
"А все iз-за нашо© незгоди. Дав нам Господь землю велику й багату, нiби
рай, та не вложив у серця нашi справжньо© любовi до не©".
Зажурилися журбою великою, нiби в хмарах сидiли.
* * *
"Пере©здив я раз,- розказував Чуйкевич,- повз хутiр один. Як мальований
сто©ть. Балка, озерце, гайок. Видно, люди роботящi жили. Поле справлене,
тини попiдчинюванi, навiть млинок . Тiльки людей нема . Мужчини на вiйнi,
молодих жiнок кудись пiгнали, хутiр - смуток один. Шукають мо© люди, чи не
заховалася де яка жива душа, у погребi або в потайнику якому,- нема. Аж
дiда старого знайшли, але не живого, тяжко покалiчений був i ошпечений
погано. Та ще в кущах дитинку малу побачили. Сидiла над нею собака, шкiра
й костi, i пильнувала дитину. Приступить не давала. А коли мо© люди взяли
тую дитину, то прикро було дивитися, як собака припадала до них, виляла
хвостом, руки ©м лизала, нiби прохаючи, щоб кривди дитинi не робили".
"У звiрiв милосердя бiльше, нiж у людей!"
"Звiра плекай, так вiн прив'яжеться до тебе, а в людей тiльки помста
одна, вдяки нема ".
" ду я раз - розказував Чуйкевич далi,- понад рiчкою якоюсь. Вечiр
гарний такий, теплий. Скупаюся, гадаю собi, цiле тiло - порохи, пiт,
незаго нi рани. Треба знати, що тодi купiль значить! Влiз я у воду,
дивлюся - iгi! примари якiсь чи що? Русалки чи живi дiвчата? На другому
березi рiчки кiлька ©х, то виринають, то потопають у водi. Але так якось
мертво i нiмо, хоч би тобi одне словечко сказали. Пiдпливаю - а це
повiшенi на гiлляках дiвчата. Гiлляки нагинаються над водою - i вони
поринають, пiднiмаються гiлляки вгору- i вони з ними летять, нiби
пiдстрибують вгору, молодi, гарнi - тiльки живи!"
На столi смачна страва стигла. Даремно Марiя Хведорiвна казала
наготовити ©©. Страва до губи не йшла.
"Раз знову, заблудив я в степу, з дороги збився, зна те, як воно бува .
Трави високi, тiльки небо бачиш; нiби море кругом тебе шумить. Нас тiльки
кiлька, усi не з тих сторiн, нiч настига ,- роби що хоч! Ви©хали ми на
могилу якусь, могила не висока, не далеко зазриш. Ночi чека мо, щоб за
зорями йти. Коли отс з трав люди виринають. Нашi-таки. П'ять
козакiв-молодикiв, ще ©м i двадцять лiт нема . Пiбралися за руки i нiби в
танку степом бредуть, прямо на нас. Також диво якесь! П'янi чи що? Аж
пiдiйшли - дивимось, а в них, де очi, там рани однi... Повилуплювали ©м
очi i так у степ пустили. Вертайте до сво©х".
Марiя Хведорiвна руками вуха затулила:
"Досить, Iване, досить. Ради Бога, мовчи!"
© волосся, здавалося, ще бiльше побiлiло, а вбрання зробилося ще
чорнiше. По зiв'ялому обличчi котилися сльози, як горох.
Мотря сидiла витягнена, мов струна. Уста затуленi, пiд очима тiнi, вiд
чого очi здавалися ще бiльшими, нiж були. Чоло бiле, як стiна, груди то
пiдносяться, то опадають. Брови нiби двi хмари насуваються на себе -
зударяться i блискавки вискочать з-пiд них.
"Iване!" - озива ться нараз.
"Що прикажеш, Мотре?"
"Вiдповiдь тобi подаю: так..."
"Так?"
Чуйкевич встав, пiдiйшов до не© i простягнув руку:
"Значиться, згiдна стати мо ю?"
"Дружиною",--доповiла Мотря.
Марiя Хведорiвна терла очi рукою. Сон це чи ява? Збентежена i зворушена
оповiданнями Чуйкевича не могла перейти вiд смутку до втiхи. Уста
ломилися, очi клiпали безпорадно, лице кривилося, аж головою вдарила об
стiл i заридала.
Обо молодi прискочили до не©:
"Тiтко, тiтусю, чого це ви?" - цiлували ©© руки, Мотря устами припала
до ©© зимного чола.
"Благословiть!"
Марiя Хведорiвна очi вгору зняла i руки на ©х голови поклала:
"Благословлю вас на долю й недолю. Бог нехай провадить вас".
СТЕПИ
ХВИЛЯСТI
Линяло небо, блiдли зорi, пораннiй туман знiмався понад ставком, нiби
ставок, встаючи зi сну, позiхав.
Свiжим холодком заносило вiд лiсу.
Мотря вiдчинила кватирку. Впивалася чарами зарання.
Красо ненаглядная, земле безцiнная, чи де краще, як у нас? Степи
хвилястi©, луги квiтчастi© i рiки, як алмаз. Ранки рум'янi©, ночi зорянi©,
сонце, як Бог в небесах,- чом же в раю отсiм, грiзно гогоче грiм, чом тут
життя,- один жах!
Оповiдання Чуйкевича прогнали сон вiд Мотриних очей. Грiзнi картини
виринали як докiр. Хотiлося бiгти в степ на могилу i грудьми до землi
припасти, благаючи прощення в не©, за грiхи власнi i за провини батькiв.
Що ми зробили для тебе, земля свята, чим жертвували тобi життя наше рiдне?
Дерлися, жерлися, як божевiльнi з рук собi добро виривали, а його кругом
так багато,- для всякого було б. По скарбах безцiнних
топчемо,пригадувалися гетьмановi слова,- але лiнивi ми зiгнуться i пiдняти
©х. Велика земля, так ладу нема! - заспокою мо себе, триваючи в
давньому...
Сповiдалася Мотря ранковi святому, незаплямованому вчинками людськими,
сповiдалася тишинi нiчнiй, що розпливалася у iмлах свiтанкових. Обмий ©© з
су ти повсякденно© i намасти душу iсопом, щоб паче снiгу убiлилася, щоб
крином чистим на зелених травах розцвiла,- не без грiхiв вона... Полюбила
гетьмана свого, але ж i блисковi булави пiддалася. Влади i слави бажалося
©©. Блистiти хотiлося, красою i силою променiти, зависливi очi людськi пiд
ноги постелити. Прости ©©, земле свята! Не огнецвiту потребу ш ти, а
труженникiв до жертви спосiбних, робiтникiв малим довольних, чистих,
покiрливих душ.
Такою хоче бути тепер. Руку товаришевi сво му подасть, однодумцевi
сво му, i вдвiйку помандрують шляхами, назустрiч новому добру.
Сповiдалася Мотря ранковi святому...
I бачила душу свою, горду, химерну царiвну, невдоволену пiдданими
сво©ми. Про горе людське не дбала. А його так багато i таке жахливе воно -
життя один жах!
До ран цiлющим лiком припадати, бальзамом милосердя жагу ©х гасити,
слiзьми топити жар. Любов самолюбиву мiж людьми подiлити, як Господь нам
велiв.
Такою хотiла бути тепер.
В руцi тримала лист, лист, писаний власною рукою Мазепи, дрiбне,
круглаве письмо.
"Не вiдмiняйся в нiчому до мене, про що не раз вже слово сво давала i
рученьку; а я вза мне, поки жив буду, тебе не забуду... Пригадай тiльки
слова сво©, що давала си пiд клятвою, коли виходила з покою мурованого
вiд мене. Хоч так, хоч сяк буде, а любов межи нами не вiдмiниться".
саме щастя".
"А яке ж воно для тебе?"
"Таке, як я пережила, тiтусю. Iншого й не бажаю".
"Себто тобi тепер хоч у черницi?"
"Чого це зараз у черницi? Невже ж i в широкому свiтi не можна добре
свiй вiк пережити? Чесно, корисно, навiть славно. Гада те, що я тут, у тiй
самотинi, скучаю?"
"Як же й не скучати, Мотре?"
"Отже, бачите, що нi. Цiкавлюся, що робиться в свiтi, а як вiсток
нiзвiдки нема, пiклуюся городом, садком, господарством. Iнодi Любов
Хведорiвна, як буря, налетить, наробить гармидеру, весь двiр стурбу ,
догори дном переверне, а як вiд'©де, то знову ма ш роботу, заки все на
сво мiсце повернеш. I так якось воно живеться, щоб далi, щоб з дня на
день, поки не станеться щось нового".
"Гада ш?"
"Вiрю, тiтусю".
Вона стала, випрямилася i, вдивляючись понад верховiття садiв, казала:
"Принишкла земля, прича©лася, зриву жде. I вiн буде, великий зрив,
диводив, Апокалiпса святого Iвана. Гада те, я п'яна? Нi, я безталанна
силою духа, котрий невiдомого слуха i, крiзь мале й ледаче, величне бачить
i втiша ться, а вам ввижа ться, немов то Мотря плаче".
Притулилася до Марi© Хведорiвни, як колись дiвчинкою малою, i,
пiдводячи сво© великi, нiби здивованi очi на ©© тихi, принишклi зiницi,
впевняла ©©, що Мотрi добре, спокiйно, весело i що вона другого життя
навiть не бажа .
Але Марiя Хведорiвна перечила головою. Казала, що не йме Мотрi вiри, що
Мотря скрива свою тугу перед нею, ставлячи вродженi гордощi вище власного
щастя:
"А так робити не годиться. Чоловiк раз живе на свiтi. Раз вiн молодий,
одною весною цвiте. А там гаряче лiто, i сльотлива осiнь, i довга бiла
зима. От що! Не марнуй життя свого, Мотре!"
"Спокiйнi будьте, тiтусю! Безслiдно зi свiту не зiйду. Не знаю, якi тi
слiди остануться за мною, але я чую, що по хмарах не ходжу. Я не метелик i
не птаха, тето, я людина, дивна й химерна, але людина!"
"Яке ж те життя, без мужа i дiтей? Досить одно© сиво© коси в родi".
"Може, й менi доведеться посивiти зарання - га, що ж велике дiло! Що
там тiло, щоб серце не змiлiло... Зна те, тiтусю, iнодi менi так важко,
так важко, що й виповiсти не вмiю. Жаль батька, мами, вас, себе, всiх
жаль. Чому ми не такi щасливi, як могли б бути при наших ма тках i урядах,
чому ми однi другим затрою мо життя?"
"А Чуйкевича тобi не жаль?" - спитала нараз тiтка.
"I Чуйкевича iнодi жаль, але це лиш хвилина. Бо зараз погадаю собi, що
куди бiльше горя на свiтi, що кервавиться земля, що пропада добро,
слава, що, значиться, треба забути про себе, про сво мале горе, а
турбуватися великим, не треба щастя загребущими руками тiльки для себе
горнути, бо хто зна, чи воно щастя. Нагорнули мо© батьки всякого добра, i
невже ж вони щасливi?"
Сонце сховалося за двiр i з-поза бiлих стiн сипало золотом на Мотрю i
на тiтку. Мотрi голова в золотiм сяйвi горiла, як на образах святi. Темна
стать Марi© Хведорiвни помiтно виступала на тому золотистому пiдкладi,
нiби iкона. Дерева тулилися до себе як у любовному захопленню, трава аж
клалася, немов сонце гладило ©© теплою долонею, i вона пестилася.
"За той час, як ми балака мо, тiтусю, не одна квiтка розцвiлася. От хоч
би й косатиння отсе. Перше тiльки пупляхи стирчали, а тепер, дивiть, який
гарний квiт".
Марiя Хведорiвна глянула й перехрестилася:
"Дяку мо тобi, Господи великий, за тую красу i за те добро, що зсипа ш
його на свiт, звеселяючи ним нашi негiднi очi. Прости i не гнiвайся на
нас, що не вмi мо вживати твого найбiльшого дару, дару життя".
Заскрипiли ворiтця i почулося, як хтось до двора пiшов, побренькуючи
шаблею i острогами.
"Хто це?"
"Хтось чужий, бо лаяли собаки".
"Та, мабуть, i не зовсiм чужий, бо скоро уйнялися".
"Побачимо".
Так гарно було в городi в це тепле весняне пiдвечiр'я, що не спiшилися
в хату. Коли хтось чужий, так прислуга покличе.
Але замiсть прислуги побачили козака, що пройшов двiр i виходив до них
дверми вiд городу.
Марiя Хведорiвна руку над очi поклала i крикнула:
"Чуйкевич!"
В ©© голосi чути було радiсть, бiльшу вiд то©, з якою вiтають звичайних
гостей навiть на хуторi, де скучно за людьми.
Мотря не рушалася з мiсця.
Свiжо виструганою стежкою з двора пiд крислату липу йшов козак. Лiвою
рукою пiдтримував криву шаблю, правою шапку знiмав. Пiдступивши до жiнок
на крокiв три-чотири, шапкою до землi доторкнувся i за пояс ©© уткнув.
"Доземний поклiн, милостi вашiй, Марi Хведорiвно, i вам, Мотре
Василiвно!" - промовив рiзко, але чути було, що голос його злегка тремтiв,
нiби ломився, не знаючи, яка вiдповiдь полетить йому назустрiч.
Марiя Хведорiвна встала й простягнула руку до нього:
"Слихом слихати, видом видати, бачиш, Мотре, якого гостя Бог нам принiс
до хати".
Чуйкевич поцiлував руку Марi© Хведорiвни, а вона поцiлувала його в
голову, як сина.
Гiсть до панночки пiдступив. Дзеленькнув острогами i буйною чуприною
потряс.
"Давно не бачилися - витай!"-сказала Мотря i теж руку до нього
простягнула.
Взяв, потримав i до уст пiднiс: - "Чи вiльно?"
Мотря подивилася на нього: "У вас у столицi такi дивнi звича©, що я,
селюшка, навiть вiдповiсти на таке питання не вмiю. Вiтаю тебе. Сiдай. Ти
з дороги. Конем чи возом? Здалеку чи близька?"
"Вiд гетьмана лист до генерального суддi возив, а, вертаючи, до вашого
хутора заскочив. Подивлюся, гадаю собi, як ©х Господь милу , чи здоровi".
"I добре зробив,- озвалася тiтка,- а то б я тебе i знати не хотiла.
Спiшно чи заночу ш у вас?"
"Тепер такi часи, що спiшитися треба, але й не заночувати теж годi".
"Так же й кажи. Заночу ш, значиться, у нас. Розважиш нас. Скуча мо за
добрими людьми".
"Мотря Василiвна теж?"
"Казала я тобi, що двiрських розмов провадити не вмiю".
"Бодай би вас Бог милував,вмiшалася Марiя Хведорiвна.- Старi знайомi,
давно не бачилися, знаю, що втiшилися собою i перемовляються,
пустомельствують, Бог вiсть нащо й пощо! Киньте геть таку погану
поведiнку, подайте собi руки i будьте добрими приятелями. Принеси собi,
Iване, стiлець,- ось вiн там, пiд деревом, бачиш? - i сiдай з нами".
Чуйкевич послухав.
"Так. Але чого це ти так вiдсува шся вiд мене, мов чужий! Не вкушу
тебе, не бiйся".
Чуйкевич присунувся ближче.
"От тепер-то я й можу надивитися на тебе. Славити Бога, здоровий.
Вирiвнявся i споважнiв".
"Краще кажiть, що постарiв. Вже й сивi волоски попадаються".
"Не зi старостi. Такий рiд, що сивi скоро. А до того й часи
клопотливi. Звiдки ж ти тепер? Розказуй!"
"Здалеку, шановна Марi Хведорiвно, з самого Ки ва".
"Що ж там гетьман?"
Чуйкевич сподiвався такого питання, бо воно в повiтрi висiло i кожний
при всякiй зустрiчi питався його, що гетьман? Але не сподiвався Чуйкевич,
що це питання так байдуже понад Мотрею пролуна . Нi одна жилка, нi одна
рисочка не затремтiла на ©© обличчю, сидiла, як витесана з мармуру, ©©
волосся ще горiло в загравi заходячого сонця. Iнша була як ранiше i, може,
ще краща вiд колишньо© Мотрi.
Чуйкевич так задивився на не©, що забув вiдповiсти тiтцi.
"Чогось ти менi забува шся, козаче! - сказала, похитуючи головою.- Це
недобрий знак. Питаюся тебе, що гетьман?"
"Недавно його милiсть з Жовкви вернув".
"З Жовкви?-спитала Мотря.-Що ж вiн там робив?"
"Цар на раду во нну кликав".
"Ого! На во нну раду, кажеш? Видно, щось велике цар готу ".
"Вiйнi кiнця не видно. Царевi не везе. Вiн на всi боки кида собою,
замиритися хоче, але Карло не показу до миру охоти".
"I добре робить. Царевi не миру хочеться, а передишки, щоб нових сил
набрати. Нема що вiрити йому".
Мотря слухала уважно.
Чуйкевич говорив далi:
"Кажуть, бурхлива була тая рада. Кажуть, нiби цар гетьмана обидив..."
Мотря спалахнула:
"Обидив? Як?"
"Нiхто не зна , як. Кажуть, що гетьман дуже збентежений до сво©х
старшин вернувсь i нарiкав на невдячнiсть царя".
"I що? Що далi, говори!" - наглила Марiя Хведорiвна.
"I - нiщо. Помирилися якось".
Всi тро на хвилину замовкли.
"По-ми-ри-ли-ся..."
"Цар навiть сина свого гетьмановi довiрив, i гетьман до Ки ва вернувсь.
Далi фортецю буду ".
"Та ж ©© ще тогiдь збудували!" - зауважила Мотря.
"Не хоче наша земля слухатися царських iнженерiв,- пояснював Чуйкевич.-
Тi окопи, що ©х насипали тогiдь, поусувалися. Тепер ©х iзгори донизу
дерном обкладають, а по дерен доводиться ©здити далеко. Коней так
позаганяли, що вiд вiтру валяться".
"Навiть коней козацьких обезсилю цар,- i Мотря жалiсно зiтхнула.-
Видно, хоче вiн, щоб у нас нiяко© сили не залишилося. Одних порозкидав по
свiтi, других дома залишив i висоту з них жили, хто ж тепер стане
супротивлятися йому?"
"Хiба запорожцi",- зауважила тiтка.
"Запорожцi гетьмана не люблять".
"Хто тобi це, Мотре, казав? Запорожцi пiдуть за тим, хто за волею
обстане. Гордi нко - умний чоловiк. Але я про ки©вську крiпость почав.
Отож там тепер другий перстень валiв будують, починаючи вiд печорського
мiстечка аж наниз, до Днiпра".
"Боже, скiльки роботи!" - аж скрикнула Марiя Хведорiвна.
"Ще й яко©! Третина козакiв злягла. Гинуть вiд тяжко© працi, а тi, що
ще живуть, останню одежу продають iз себе, щоб прохарчуватися. В день
працюють, а вночi нищими по дворах ходять, милостинi благаючи. Ось як
доробилися ми на царськiй службi".
"Доробилися",- глухо повторили жiнки.
"I Цiкаве от що,- розказував далi Чуйкевич.- Як розкопували печорську
гору, то великий скарб знайшли".
"Скарб?"
"Так, ассiрiйськi монети. Це, бачите, нiби земля змилосердилася над
сво©ми дiтьми i сказала: не платить вам цар, так я вам заплачу".
"Хiба що земля змилосердиться над нами",- з жалем промовила тiтка.
Мотря заперечила ©©:
"Костi нашi викине колись, бо ми лежати в нiй негiднi. Ми не дiти ©©
рiднi, а пасинки якiсь, не козаки, а потурнаки, московське кодло! Гiрко,
соромно, пiдло!"
Кров пiдступила ©© до лиця, очi зробилися великi-великi. Чуйкевич
глянув на не© i пiзнав колишню Мотрю. Не тую, що була в гетьмана, спокiйну
й покiрну, мов на образi Благовiщення Пречиста, а буйну грiзну,
несамовиту.
Марiя Хведорiвна пригадала собi колишнi припадки з Мотрею i взяла ©© за
руку:
"Мотре! Погано ми вiта мо нашого гостя. Пощо нервуватися. Якось Бог
дасть, бо ще так не було, щоб нiяк не було,приговорювала жартуючи.- Що в
нас погано - це правда, та ще, бач, наша козацька мати не пропала. Тепер
вiйна, а на вiйнi нема добра. Настане мир..."
"Злетяться круки на жир..."
"Мотре, Мотре!"
Чуйкевич теж почав уговорювати ©©. Казав, що не вступав би був, коли б
знаття, що роздрату Мотрю.
"А може, ти Мотре, менi не рада? - питався, беручи ©© за руку.- Говори
щиро. Якщо ти не можеш спокiйно дивитися на мене, то пiду собi геть i без
жалю, бо я жалю до тебе мати не можу, вiр менi, не можу".
Говорив м'яко, не по-козацьки, так що Марiя Хведорiвна дивувалася,
звiдки в нього стiльки лагiдно© терпиливостi набереться. Жалiла його.
Мотря отямилася:
"Прости! I ви простiть, тiтусю! Не винна я, така вдача
моя-неприкаянна".
Оперлася плечима об липу i дивилася на зорi.
Вечорiло. Холодок повiвав вiд лугiв. Чути було, як вертав товар iз
пашi...
"Ось яку гарну нiчку посила Господь,-начала тiтка.- Якраз для любо©,
тихо© розмови. Розмовляйте, дiточки, з собою. Незабаром покличу вас на
вечерю".
I пiшла.
Чуйкевич шаблею писав якiсь знаки по стежцi, нiби план битви малював.
Мотря дивилася на зорi. Нараз, не зводячи очей з неба, запитала: "А шведи
що? Бачив ти ©х? Бачив Карла? Говори. Якi вони, який ©х король, чи справдi
такий лицар, як кажуть?"
Чуйкевич далi шаблею по стежцi водив:
"Доводилося менi битися зi шведами i мушу сказати тобi, Мотре, що не
пiднiмалася моя рука на них. Соромно було. Нiби я на братiв сво©х iшов. Це
не на мники, що за грошi шкуру свою на вiйну несуть, не товпища слiпi, що
пiд свист нага©в на ворога йдуть, це справжнi лицарi, що вiрять вождевi
сво му i за ним по славу, як птахи у вирiй, летять". мiж ними молодики,
як дiти, старi, що, мабуть, онукiв дома залишили, але боягузiв я там не
бачив, тому-то й кервавилося серце мо , коли ©х у полон переможених
десятикратною перемогою брали, i лаяли, i зневажали, i знущалися над ними
глупо, нiкчемно, пiдло..."
"А ©х король?"
"Що ж тобi про нього казати? Вiн, як кожний великий чоловiк, у легендi
живе. В легендах як у хмарах ходить. Невстрашений i грiзний у бою, все на
передi, все там, де найгiрший огонь, i куля його не береться (москалi
вiрять, що вiн заворожений якоюсь невiдомою силою). А поза бо м вiн
лагiдний, тихий, нiби засоромлений i нiби винуватий".
"Винуватий, що народовi слави бажа . Всi, що великого бажають, перед
малими в винi, винуватi... Багато ©х, тих лицарiв шведських?"
"В тiм-то й бiда, що мало. Кажуть, що в них так мало людей, що собак на
вартах ставлять".
"Як то собак?"
"А так, що поставлять собаку, де ма стояти чоловiк, i вона варту
держить".
"I не втече?"
"Нi. Сто©ть, а коли ворога побачить, так ла , знак пода ".
"В них собаки, а в нас?" - i Мотря так глянула на Чуйкевича, що йому
мороз пiшов по спинi.
Це тая Мотря, що була колись, та сама, котро© вiн нiяк не може забути,
котра тягне i вiдтручу його вiд себе, як крутiж на Ненаситецькiм порозi.
Нема йому життя без Мотрi, нема i бути не може.
I, забуваючи про все, вiн, дивлячись ©й просто в очi, спитав:
"Мотре, а що ж буде з нами?"
Сам сво©х слiв злякався. Гадав, що Мотря зiрветься i прожене його, або
згiрдливо гляне на нього i пiде в двiр. Бiльше й не побачить ©©.
Та, на диво, вона, видержуючи його погляд гарячий, вiдповiла спокiйно:
"Що буде з нами? - пита ш. Або я знаю, козаче? Диву мене тiльки, що ти
ще не забув Мотрi".
"Бо забути не можу. Шукав я забуття у боях, шукав його в працi, у
книжках i не знайшов нiде; видно, нема його для мене. Мабуть, Бог так
хоче, щоб я не мiг тебе забути, Мотре".
"Навiть пiсля того, як я з гетьманом сидiла?"
"Навiть пiсля того".
"Правду кажеш?"
"Як на сповiдi святiй".
* * *
Весняна нiч вкривала ©х сво©м зоряним омофором. Тихо було, навiть
вiтрець не шевелiв гильками. Хвилину мовчали обо , нiби вслухувалися в
тишину.
Нараз Мотря пiднялася з лавки i спитала:
"I не соромно тобi гетьманову коханку любити?"
Чуйкевич i собi з мiсця зiрвався:
"Мотре,- прошипiв,- уразила ти мою найболючiшу рану!"
Шаблю долонею стиснув i пригнув ©© так сильно, що будь вона не з
дамаскинсько© сталi, а звичайна, то луснула б надво .
"Прости! - промовила Мотря, простягаючи до нього руку,- я по щиростi
спитала".
"Мотре! - почав з жалем Чуйкевич,ти навiть не здогаду шся, що за пекло
пережив я у Бахмачi. Я мужчина, в мене гордощi сво©. Серце мо мiж
гетьманом i тобою - як мiж молотом i ковадлом лежало".
"I ти видержав удари?"
"Я перемiг свiй бiль... Я не можу тебе не любити".
"Дивно!"
"Сам собi дивуюся, Мотре".
В дворi запалювали свiчки. Незабаром тiтка покличе на вечерю.
"Зна ш що? - почала нараз, змiнюючи свiй голос, Мотря.- Говорiм, як
приятелi, тямиш, ти обiцяв мо©м приятелем бути".
"I буду".
"Так тодi, будь ласка, скажи менi, Iване, чого ти хочеш вiд мене, чи
почути правду, чи щоб я дурила тебе й себе?"
"Правди хочу, Мотре".
"Правди? Так тодi знай, що я вже нiкого кохати не можу".
"Гетьмана любиш?"
"Люблю свою мрiю, а бiльше не питай".
Зорi заглядали ©м в очi, тишина заспокоювала ©х серця.
"А все ж таки, щоб не було тобi гiрко вiд'©здити вiд мене, знай, що
негiдно© не любиш. Якою я при©хала в Бахмач, такою вiд'©хала з нього.
Зрозумiв?"
Чуйкевич мiцно стиснув ©© руку:
"Спасибi тобi, Мотре!"
"Плiткам не вiр. Не могла я стати дружиною Мазепи, але ж i коханкою
його не хотiла бути. Вiд'©хала вiд нього. Я хотiла, щоб гетьман всецiло
посвятився справi. Розумi ш мене?"
"Розумiю".
"Так тодi хiба можемо йти в хату. Мiж нами скiнченi порахунки".
Мотря справдi пустилася йти, але Чуйкевич задержав ©©:
"Стривай! Послухай i мого слова".
Посадив ©© на ласку, сам стояв, стискаючи шаблю:
"Щирий друг говорить до тебе, Мотре. Найщирiший у свiтi. Не одну нiч
передумав вiн про тебе. Не один раз тiкав перед очима тво©ми, бо спокою
йому не давали. Смертi в боях шукав, смерть не приймала його. Мабуть, нам
долi сво © не минути... Так тодi, покорiмся ©й".
Слухала спокiйно i уважно. А вiн говорив далi, нiби з другого берега
гукав, крiзь бистру рiчку кохання, котре втiкало вiд них.
"Для обох нас життя - одна мука. Тобi мати не да спокою, а менi - ти!
Пощо воно?"
"Гада ш - краще покiнчити з життям?"
Чуйкевич зжахнувся:
"Бог менi свiдком, що тако© гадки я не допускав до голови нiколи!"
"А що ж тодi?"
"Що?.. Позволь - хай подумаю, як тобi це сказати. Казатиму звичайно,
без афектiв, розум пущу до слова, не серце... Поки ти не вiддашся за мене,
Мотре, поти Любов Хведорiвна робитиме пекло - тобi, батьковi i - йому".
"Гетьмановi, гада ш?"
"Так, йому. А сама ти сказала, що гетьмановi треба тепер спокою, щоб
вiн всецiло мiг посвятитися справi".
"Так, сказала я це".
"Так тодi й бачиш. Любов Хведорiвна не стане впiвдороги, далi
коверзуватиме проти гетьмана i попсу дiло. Не гнiвайся, що так про твою
маму кажу".
"Кажи!"
"I гетьман, поки ти не вiддашся, не покине гадки про тебе. Шукатиме
шляхiв, щоб дозвiл на вiнчання добути. Спута ш йому руки, Мотре, а ти
того, мабуть, не хочеш".
"Нi, я того не хочу, Iване".
"Так тодi - кругом нас зачарований круг, з котрого тiльки один вихiд
бачу".
"Який?"
"Будь дружиною мо ю. Кохання не жадаю вiд тебе, хоч, правду кажучи, i
надi© не трачу, що заживеш зi мною i полюбиш мене. Я ж не осоружний тобi.
Кажеш: ,Мрiю кохаю'. Знаю ©©. Це i моя мрiя. Вона з' динить нас - побачиш.
Маючи одну цiль перед собою, попряму мо до не©, як добрi друзi, а може,
може, згодом i любов прилучиться до нас".
У бузку залящав соловей, затремтiли зорi, озвалися жабами озерця.
Мiсяць випливав на небо. На ганку появилася чорна стать Марi© Хведорiвни:
"Iване, Мотре, будь ласка, на вечерю!"
"Пiдемо!" - вiдповiла Мотря.
"Ходiм".
I вони йшли поруч, несучи в серцях сво житт ве питання.
"Що ж ти. Мотре, на те?" - озвався перед сходами Чуйкевич.
"Дай подумати хвилину",- вiдповiла спокiйно Мотря.
"Коли можу сподiватися отвiту?"
"Завтра вранцi, а може, ще й нинi. Не знаю".
I увiйшли до хати.
* * *
За вечерею Чуйкевич розповiдав про вiйну. I тiтка, i Мотря цiкавилися
Альтранштатським миром. Знали, що Август вiдрiкся там королiвсько© корони,
вiд Чуйкевича довiдалися, що крiм цього написав власноручне письмо до
Л щинського (розумi ться, на бажання Карла), в котрiм поздоровляв його, як
нового законного короля. Та ще зiрвав Август союз iз Петром i дав Карловi
слово, що заплатить контрибуцiю, не буде нападати на шведiв i проти них не
буде з нiким шукати ворожих союзiв.
"А чи додержить слово?" - спитала Мотря, котро© прихильнiсть була на
сторонi короля Станiслава.
Чуйкевич похитав головою: "Яке там у полiтицi слово. Роблять те, що
мусять. Август да слово, а його сторонники в Люблiнi зговорюються з
Петром".
"I до чого договорилися польськi пани з царем?"
"До того, що коли вiйну вигра Петро, то знову посадить Августа на
престолi, а вони за це мають допомагати йому побити Карла".
"Пани б'ються, а на хлопах шкiра трiщить",- зауважила тiтка.
"Що трiщить, це правда. В Московщинi чеканять тепер низькопробну монету
- життя дорожi . На млини, на рибнi ловлi, на за©зднi двори, навiть на
домовини наложили налоги, на домовини! Хоче хлоп бороду носити, так плати
30 рублiв, себто п'ятнадцять червiнцiв. Тютюн, сiль, смола, поташ, навiть
сало - це монополi© царськi. I жий там бiдному чоловiковi, як хоч! Цар три
мiльйони рiчно потребу , з того 80 вiдсоткiв на вiйну. Легко сказати - три
мiльйони, а звiдки ©х узять?!. Не даш - кари якi! За що-будь нiздрi
виривають, колесують, шкварять на вiльному огнi. Не знати, де страшнiше -
на вiйнi чи в краю?"
Жiнки сумно головами хитали.
"Ось яким добром хочуть ущасливити нас. А народ нiби того й не бачить".
"Народ - не дивниця, але старшини! - поправив Чуйкевич.- Старшини
розбираються в дiлi. Кожному вiдомо, що дi ться в Москвi, а вони нiби не
бачать. Якось воно буде - гадають".
"Так буде, що знову край перемiниться в пустиню. Знову лиш димарi
говоритимуть про колишнi свободи i села, i черепи людськi з нiмим докором
глядiтимуть чорними очодолами в наше веселе небо".
"I воно вже нашим не буде,- з жалем доповiла Мотря.- На укра©нськi дикi
поля чужинцi гайворонами нахлинуть i заведуть свiй лад, свою мову i
звича©, а про наше життя тiльки сумний спомин остане".
"А все iз-за нашо© незгоди. Дав нам Господь землю велику й багату, нiби
рай, та не вложив у серця нашi справжньо© любовi до не©".
Зажурилися журбою великою, нiби в хмарах сидiли.
* * *
"Пере©здив я раз,- розказував Чуйкевич,- повз хутiр один. Як мальований
сто©ть. Балка, озерце, гайок. Видно, люди роботящi жили. Поле справлене,
тини попiдчинюванi, навiть млинок . Тiльки людей нема . Мужчини на вiйнi,
молодих жiнок кудись пiгнали, хутiр - смуток один. Шукають мо© люди, чи не
заховалася де яка жива душа, у погребi або в потайнику якому,- нема. Аж
дiда старого знайшли, але не живого, тяжко покалiчений був i ошпечений
погано. Та ще в кущах дитинку малу побачили. Сидiла над нею собака, шкiра
й костi, i пильнувала дитину. Приступить не давала. А коли мо© люди взяли
тую дитину, то прикро було дивитися, як собака припадала до них, виляла
хвостом, руки ©м лизала, нiби прохаючи, щоб кривди дитинi не робили".
"У звiрiв милосердя бiльше, нiж у людей!"
"Звiра плекай, так вiн прив'яжеться до тебе, а в людей тiльки помста
одна, вдяки нема ".
" ду я раз - розказував Чуйкевич далi,- понад рiчкою якоюсь. Вечiр
гарний такий, теплий. Скупаюся, гадаю собi, цiле тiло - порохи, пiт,
незаго нi рани. Треба знати, що тодi купiль значить! Влiз я у воду,
дивлюся - iгi! примари якiсь чи що? Русалки чи живi дiвчата? На другому
березi рiчки кiлька ©х, то виринають, то потопають у водi. Але так якось
мертво i нiмо, хоч би тобi одне словечко сказали. Пiдпливаю - а це
повiшенi на гiлляках дiвчата. Гiлляки нагинаються над водою - i вони
поринають, пiднiмаються гiлляки вгору- i вони з ними летять, нiби
пiдстрибують вгору, молодi, гарнi - тiльки живи!"
На столi смачна страва стигла. Даремно Марiя Хведорiвна казала
наготовити ©©. Страва до губи не йшла.
"Раз знову, заблудив я в степу, з дороги збився, зна те, як воно бува .
Трави високi, тiльки небо бачиш; нiби море кругом тебе шумить. Нас тiльки
кiлька, усi не з тих сторiн, нiч настига ,- роби що хоч! Ви©хали ми на
могилу якусь, могила не висока, не далеко зазриш. Ночi чека мо, щоб за
зорями йти. Коли отс з трав люди виринають. Нашi-таки. П'ять
козакiв-молодикiв, ще ©м i двадцять лiт нема . Пiбралися за руки i нiби в
танку степом бредуть, прямо на нас. Також диво якесь! П'янi чи що? Аж
пiдiйшли - дивимось, а в них, де очi, там рани однi... Повилуплювали ©м
очi i так у степ пустили. Вертайте до сво©х".
Марiя Хведорiвна руками вуха затулила:
"Досить, Iване, досить. Ради Бога, мовчи!"
© волосся, здавалося, ще бiльше побiлiло, а вбрання зробилося ще
чорнiше. По зiв'ялому обличчi котилися сльози, як горох.
Мотря сидiла витягнена, мов струна. Уста затуленi, пiд очима тiнi, вiд
чого очi здавалися ще бiльшими, нiж були. Чоло бiле, як стiна, груди то
пiдносяться, то опадають. Брови нiби двi хмари насуваються на себе -
зударяться i блискавки вискочать з-пiд них.
"Iване!" - озива ться нараз.
"Що прикажеш, Мотре?"
"Вiдповiдь тобi подаю: так..."
"Так?"
Чуйкевич встав, пiдiйшов до не© i простягнув руку:
"Значиться, згiдна стати мо ю?"
"Дружиною",--доповiла Мотря.
Марiя Хведорiвна терла очi рукою. Сон це чи ява? Збентежена i зворушена
оповiданнями Чуйкевича не могла перейти вiд смутку до втiхи. Уста
ломилися, очi клiпали безпорадно, лице кривилося, аж головою вдарила об
стiл i заридала.
Обо молодi прискочили до не©:
"Тiтко, тiтусю, чого це ви?" - цiлували ©© руки, Мотря устами припала
до ©© зимного чола.
"Благословiть!"
Марiя Хведорiвна очi вгору зняла i руки на ©х голови поклала:
"Благословлю вас на долю й недолю. Бог нехай провадить вас".
СТЕПИ
ХВИЛЯСТI
Линяло небо, блiдли зорi, пораннiй туман знiмався понад ставком, нiби
ставок, встаючи зi сну, позiхав.
Свiжим холодком заносило вiд лiсу.
Мотря вiдчинила кватирку. Впивалася чарами зарання.
Красо ненаглядная, земле безцiнная, чи де краще, як у нас? Степи
хвилястi©, луги квiтчастi© i рiки, як алмаз. Ранки рум'янi©, ночi зорянi©,
сонце, як Бог в небесах,- чом же в раю отсiм, грiзно гогоче грiм, чом тут
життя,- один жах!
Оповiдання Чуйкевича прогнали сон вiд Мотриних очей. Грiзнi картини
виринали як докiр. Хотiлося бiгти в степ на могилу i грудьми до землi
припасти, благаючи прощення в не©, за грiхи власнi i за провини батькiв.
Що ми зробили для тебе, земля свята, чим жертвували тобi життя наше рiдне?
Дерлися, жерлися, як божевiльнi з рук собi добро виривали, а його кругом
так багато,- для всякого було б. По скарбах безцiнних
топчемо,пригадувалися гетьмановi слова,- але лiнивi ми зiгнуться i пiдняти
©х. Велика земля, так ладу нема! - заспокою мо себе, триваючи в
давньому...
Сповiдалася Мотря ранковi святому, незаплямованому вчинками людськими,
сповiдалася тишинi нiчнiй, що розпливалася у iмлах свiтанкових. Обмий ©© з
су ти повсякденно© i намасти душу iсопом, щоб паче снiгу убiлилася, щоб
крином чистим на зелених травах розцвiла,- не без грiхiв вона... Полюбила
гетьмана свого, але ж i блисковi булави пiддалася. Влади i слави бажалося
©©. Блистiти хотiлося, красою i силою променiти, зависливi очi людськi пiд
ноги постелити. Прости ©©, земле свята! Не огнецвiту потребу ш ти, а
труженникiв до жертви спосiбних, робiтникiв малим довольних, чистих,
покiрливих душ.
Такою хоче бути тепер. Руку товаришевi сво му подасть, однодумцевi
сво му, i вдвiйку помандрують шляхами, назустрiч новому добру.
Сповiдалася Мотря ранковi святому...
I бачила душу свою, горду, химерну царiвну, невдоволену пiдданими
сво©ми. Про горе людське не дбала. А його так багато i таке жахливе воно -
життя один жах!
До ран цiлющим лiком припадати, бальзамом милосердя жагу ©х гасити,
слiзьми топити жар. Любов самолюбиву мiж людьми подiлити, як Господь нам
велiв.
Такою хотiла бути тепер.
В руцi тримала лист, лист, писаний власною рукою Мазепи, дрiбне,
круглаве письмо.
"Не вiдмiняйся в нiчому до мене, про що не раз вже слово сво давала i
рученьку; а я вза мне, поки жив буду, тебе не забуду... Пригадай тiльки
слова сво©, що давала си пiд клятвою, коли виходила з покою мурованого
вiд мене. Хоч так, хоч сяк буде, а любов межи нами не вiдмiниться".