Страница:
поправився квартирмайстер.- Вiн занапастить себе, вiн нiби навмисне сво ©
згуби шука ".
"Нi, згуба шука його. А вiн, щоб показати, що не бо©ться, робить те
все, що робить".
I обидва офiцери стали журитися сво©м улюбленим вождем, забуваючи, що
перед хвилиною нарiкали на нього.
"Може б розiслати окремi патрулi?"
"Борони Боже! Не смiйте! Зустрiне, догада ться i ще далi по©де.
Навмисне, щоб переконати нас, що воля його сильнiша вiд нашо© турботи про
нього i вiд любовi".
"Боже великий, бережи його милiсть короля!" - i обидва повернулися до
вiкон.
Смеркалося. В таборi розпалювали вогнища, щоб варити страву, грiтися
при них i балакати. З вiкна, крiзь котре дивився Л вангавпт, видно було
дорогу з Орлiвки до Гiрок. В Орлiвцi, вiддаленiй о якi три милi, стояли
передовi вiддiли шведськi пiд командою Г льма, а в Гiрках - король Карл.
"А що не казав я!" - радiсно вiд свого вiкна крикнув Гiлл нкрок.
"Король вiд Г льма з Орлiвки верта ".
Але Л венгавпт вiдповiв: "Це не король. Це якийсь бiльший гурт, а ви
самi говорили, що король тiльки з кiлькома трабантами i з Гульманом
по©хав. Тут людей, як здалеку оцiнити можна, бiльше сотнi".
"Бiльше,- притакнув Гiлл нкрок.- Хто ж би то такий?"
I обидва, не задумуючись довго, вбрали капелюхи, накинули на себе плащi
й пiшли, мало що не побiгли назустрiч незнайомим гостям.
Перед в'©здовими воротами до села побачили гурт ©здцiв на гарних,
породистих конях. На людях довгi плащi, дорогими хутрами пiдбиванi, на
конях упряж срiбна або й золочена. Помiж ними на бiлому, арабському конi
мужчина, якому лiт можна було числити коло 60, у соболевiй шапцi i в
такому ж хутрi, з булавою золотою, густо самоцвiтами оздобленою.
"Його милiсть король у таборi?" - питався шведського офiцера, що вибiг
iз вартiвнi, побачивши несподiваних гостей. Знав, що це не цар, бо цар
високий i страшний, а цей був середнього росту i дивно гарного та
ввiчливого обличчя. Хто б не був - видно, персона достойна, котру треба
привiтати гiдно. Дав знак, варта вискочила, уставилася перед воротами i
вiддала честь.
"Його милостi короля в Гiрках нема ",- вiдповiв офiцер.
"А де ж?"
"Невiдомо".
"Коли його милiсть поверне?"
"Не можемо сказати".
"Так, будь ласка, доложiть його милостi королевi, що гетьман Мазепа з
близькими сво©ми людьми при©здив вiтати його милiсть короля шведського на
укра©нськiй землi".
Офiцер витягнувся, як струна. Гiлл нкрок i Л венгавпт вiддавали честь
належну пануючим.
Гетьман вiдклонився, повернув конем, i весь його гурт, як вiтер, помчав
дорогою з Гiрок до Орлiвки.
"Мазепа!" - промовив здивований Гiлл нкрок.
"Гетьман Мазепа!" - вiдповiв урадований Л вангавпт.
"Мазепа! Мазепа!" - залунало кругом.
Король Карл повернув пiзно вночi з одно© зi сво©х небезпечних
екскурсiй. Був мовчазливий i хмарний. Нiхто не смiв питатися чому.
Але, почувши про гостину Мазепи, оживився.
"Гетьман? Мазепа?.. Ляпалi©, ляпалi©".
"Нi, милосте ваша, гетьман при©здив тут у сво©й власнiй особi. З ним
багато старшин, щонайвизначнiших його людей".
"Який же вiн?"
"Достойний, як володар".
"Конi?"
"Гарнi, породистi. Упряж i збруя дорога. Одяги теж. Навiть задорогi, як
на вiйну. Святочнi".
"У них такий звичай. А яке враження на вас зробив?"
"Гарне. Навiть дуже,- вiдповiв Л венгавпт.- Видно, що люди вiйськовi,
але не дикi".
"Так i добре. Побачимо".
Король зараз-таки це© ночi вислав людей до гетьмансько© квартири.
Дякував за уважливiсть i за гостину, жалiв, що не було його в таборi, i
просив, щоб гетьман зводив потрудитися до нього завтра перед полуднем.
Король чекатиме.
За вечерею Карл був такий розмовний, як давно. КОРОЛЬ I ГЕТЬМАН
Дня 8 (н. с.) листопада, коло 9 години вранцi, на дорозi з Орлiвки до
Гiрок появився цей самий вiддiл, що вчора пiд вечiр.
В головнiй квартирi знали вже, хто це. Надворний маршал фон Дiбен
заздалегiдь приладив усе, що було потрiбне, щоб гiдно прийняти знатного
гостя.
Ранок був холодний, але погiдний. Сонце, продиралося крiзь поранню
iмлу. I тодi нiби оживали й мерехтiли, аж горiли, дорогi самоцвiти на
старшинських спинках, на гудзиках i золотих шнурах, котрими обшитi були ©х
кунтушi.
Сивий арабський кiнь гордовито ступав пiд гетьманом.
Перед гетьманом ©хав Войнаровський з гетьманською похiдною булавою. За
ним маяв бiлий бунчук. Бiля гетьмана, праворуч, Орлик, задуманий, як
звичайно, i, як звичайно, нiби сумний.
Лiворуч - генеральний хорунжий Iван Сулима, генеральний осаул
Максимович, за ними - лубенський полковник Зеленський, миргородський
Апостол, охочекомонний Кожухiвський, генеральний обозний Ломиковський i
iншi. Далi гетьманський канцелярист Чуйкевич, покойовий Кендз ровськии i
вибранi компанiйцi з полкiв Кожухiвського й Апостола. Цi замикали похiд.
Усiх старшин годi ж було гетьмановi забрати з собою: залишилися, щоб
стерегти козакiв, якi, як воно звичайно в таких випадках бува ,
бентежилися переходом гетьмана до шведiв, бо i по старiй звичцi краще ©м
було старе, хоч i погане, але вiдоме, нiж нове, хоч краще, та непевне. На
гетьманi не видно було нiяко© змiни. Як звичайно, ввiчливо вiдклонювався
тим, що здоровили його. i, розглядаючись по таборi шведськiм, балакав на
тую тему зi сво©ми.
Заграли козацькi сурми, гаркнули шведськi барабани, вiйськова музика
заграла вiтального марша, i гетьман, не дожидаючись нi чури, нi
Кендз ровського, щоб притримали стрем'я, жваво, як козак, зiскочив з коня.
Король Карл чекав на ганку. Був без шапки. Вiтер розвiвав жмутки
неслухняного волосся, що нiби пера стирчали на високому лобi. Гетьман i
собi скинув соболеву шапку.
Зустрiнулися на сходах i привiталися в латинськiй мовi.
Король Карл, як звичайно при зустрiчi з людьми, навiть зi знайомими,
був нiби збентежений. Кланявся i запрошував у двiр. В сiнях чури й лаке©
допомогли старшинам скидати шуби й плащi, гетьмановi хотiв по старому
германському звичаю допомогти король.
Назверх обидва вони не вiдрiзнялися вiд сво©х людей.
Були, може, навiть бiднiше вбранi вiд них.
Король - у сво©м полинялiм кафтанi, застебнутiм на всi гудзики, у
високих, поза колiна, чоботах i лосевих штанах, гетьман - у кунтушi
темно-синьо© фарби з жовтими оздобами. Фарби були тi самi, тi самi
державнi кольори.
I шведи й козаки зауважили це. Увiйшли в бiльшу кiмнату, в котрiй
дожидали вже канцлер граф Пiпер, квартирмайстер Гiлл нкрок, верховний
суддя, два генерал-ад'ютанти i ще кiлька вищих офiцерiв його милостi.
Анi похiдного престолу, нi навiть окремого якогось розкiшнiшого крiсла
для короля не було, всi ознаки його державно© i вiйськово© влади
скривалися в нiм самiм.
Гетьман хвилину ждав, поки король не сяде, щоб виголосити до нього
вiтальну орацiю. Король зауважив це, присунув крiсло i попросив гетьмана
сiдати. Сам стояв.
Канцлер Пiпер скривився, нiби цитрину вкусив, i шепнув по-шведськи до
Гiлл нкрока: "Його милiсть уводить оригiнальнi звича©".
Гiлл нкрок не перечив: "А може, прямо не подумав, що робить".
"Пора ж i думати",- вiдповiв канцлер, приглядаючись до гетьмана оком
старого дипломата.
Начитавшися та наслухавшися чимало неприхильних для козакiв реляцiй та
оповiдань, уявляв собi козацького гетьмана людиною напiвдикою, грiзною,
мало освiченою. Аж нараз побачив чоловiка, котрого кожний крок i кожний
рух свiдчили якраз про щось iнше, а саме - про дуже високу культуру i про
незвичайно виробленi товариськi форми.
"Тiльки у фрак i в перуку його вбери i хоч попiд руки з le Roi soleil
на паркети пускай",- шептав до себе граф Пiпер. Та ще бiльше здивувався
вiн, коли гетьман, погодившись остаточно на те, щоб король стоячи слухав
його, став говорити промову та такою-то гарною, а разом iз тим живою i
несилуваною латинською мовою, що кращою i найстаршi вiком i службою
упсальськi магiстри не балакали. Пiпер зразу з цiкавiстю, а там прямо з
захопленням слухав красноречиву промову укра©нського гетьмана. Той радiсно
вiтав його милiсть короля хороброго шведського народу на багатiй, ворогами
поневоленiй укра©нськiй землi, котро© Бог зробив його регiментарем у такi
важкi часи. Просив, щоб його милiсть король, продовжуючи традицi© свого
славного дiда, допомiг Укра©нi здобути собi волю та просив покiрно, щоб
його милiсть король не виливав свого справедливого гнiву на цей
безталанний край i на його мешканцiв, що вони були йому дотепер ворогами i
щолиш нинi стають його вiрними союзниками, але йшли вони за ворожими
хоругвами не по власнiй вiльнiй волi, а присилуванi до того московським
ярмом. З того насильства вiн, гетьман Укра©ни, хоче ©© увiльнити на все i
тому приходить до його королiвсько© милостi з предложенням вiрно© дружби.
Пiпер дивився, яке враження зробить ця промова на короля Карла. Бачив,
як усмiшка на королiвських устах кудись ховалася, а натомiсть з'являлися
на високому чолi морщини глибоко© задуми.
Старий гетьман робив враження на молодого короля. Пiпер знав, що Карл
любить гарну латинську мову, але сам вправно нею не вмi говорити, й
тiшився в душi, що знайшовся хтось, хто вмi щось, краще, нiж його милiсть
король.
Король, вислухавши промову, хвилину мовчав безрадно.
"Дякую, дякую вашiй милостi,говорив збентежений.- Рад вволити ваше
бажання. Сподiюсь, що будемо собi добрими товаришами".
Натякав на давнi шведсько-укра©нськi традицi©, але видно було, як важко
було йому i взагалi шведам вдержатися в тiм офiцiйнiм тонi. I тому король
дуже був рад, коли по тiм офiцiйнiм привiтаннi розпочалася товариська
розмова на тему вiйни, москалiв, царя Петра i всяко© щоденно© злоби.
Поважне обличчя гетьмана прояснилося, ожило, його очi потеплiшали, на
устах з'явилася приваблива усмiшка, вiн притягав усiх до себе, навiть
канцлера Пiпера. Всi були, як не захопленi, так радi такому гостевi й
союзниковi. Король також. Король смiявся. Не тою усмiшкою Мефiста i
дитини, котра iнодi найвiрнiших генералiв доводила до розпуки, а смiявся
щирим, несилуваним смiхом, аж присiдаючи на сво©х високих ногах. Гетьман
жартував, сипав дотепами, в головнiй королiвськiй квартирi був нiби
старий, добрий знайомий. Особливо тiшився король, коли гетьман творив новi
латинськi слова, щоб виповiсти ними новi поняття i назвати предмети,
котрих нi стариннi римляни, нi середньовiчна латина не знали.
Не одному цiкаво було, як гетьман стане балакати з Пiпером, котрий поза
полiтикою iнших тем не любив. Усi вважали Пiпера найкращим дипломатом i
хитруном, котрому пари нема. Та переконалися, що свiй на свого натрапив.
Гетьман Мазепа знав усi секрети вропейсько© полiтики не гiрше вiд
шведського канцлера, i розмова ©х була навiть для короля справжнiм пиром.
Не зчулися, коли маршал церемонi© попросив до обiду.
У дворi не було тако© зали, щоб могла вмiстити численне товариство. З
конечностi треба його було розбити.
Посерединi королiвського стола сiв сам король, а праворуч його -
гетьман, а тодi вже наперемiну - найвищi шведськi достойники i
найвизначнiшi з гетьманових старшин. Було ©х при тому столi сiм, з
Орликом, як укра©нським канцлером, на чолi. Для iнших накрито ще два
столи, а деяких запросили граф Пiпер та генерал Реншiльд до сво©х квартир.
Обiд був невибагливий i небагатий, та зате - королiвський. Нiхто не
дивився, що подавали на стiл, а всякий мав собi за честь сидiти вкупi з
Карлом XII i з гетьманом Мазепою.
"Моменту, якого бажав собi великий гетьман Богдан Хмельницький, а якого
Бог не дозволив йому дiждатися, ласка Божа дозволила дождатися менi.
Дружила Укра©на з усякими сво©ми сусiдами, але дружба тая не виходила ©й
на добре. Може, народи шведський i укра©нський дотримають собi це© дружби
вiрнiше, чого я собi щиро бажаю",- говорив гетьман до короля.
А король впевняв, що i вiн не чого iншого хоче, лиш щоб раз в вропi
запанував мир, щоб вона позбулася гнiту й тиранства, котре спричиня так
багато лиха та спиня розвиток народiв. Анi Укра©ни, нi Росi©, нi Польщi
вiн до шведсько© держави при днювати не хоче, але бажа собi, щоб скрiзь
сидiли на престолах володарi, якi мудро, справедливо й людяно володiли б
сво©ми народами та не кривдили i не катували людей.
"П'ю за визволення велико© i багато© вiд природи укра©нсько© землi!" -
кликав король.
"П'ю за во ннi успiхи вашо© королiвсько© милостi i на славу хороброго
шведського лицарства!" - вiдповiв гетьман.
"За визволення Укра©ни! За славу Швецi©!" - лунало кругом.
Вечорiло, як гетьман сiдав на свого бiлого коня. Зривався вiтер.
Мерзло.
"Мабуть, скоро прийде цього року зима",- казав до гетьмана Орлик.
"Щоб тiльки не московська",вiдповiв журливо гетьман.
Бiлий кiнь ставав, гетьман наслухував.
"Нiчого не чу ш, Пилипе?" - питався свого писаря.
"Нi, ваша милосте".
"А менi зда ться, нiби в Батуринi ревуть гармати".
"За визволення Укра©ни",- доповiв Орлик.
"Батурин..." - сказав журливо гетьман.
"Батурин..." - доповiв, зiтхаючи, Орлик.
_Видавцi складають глибоку подяку панi Фiломелi Чучман-Дужинськiй, яка
люб'язно надала для пiдготовки даного видання прекрасно збережений у ©©
власнiй бiблiотецi примiрник першодруку трилогi©._
згуби шука ".
"Нi, згуба шука його. А вiн, щоб показати, що не бо©ться, робить те
все, що робить".
I обидва офiцери стали журитися сво©м улюбленим вождем, забуваючи, що
перед хвилиною нарiкали на нього.
"Може б розiслати окремi патрулi?"
"Борони Боже! Не смiйте! Зустрiне, догада ться i ще далi по©де.
Навмисне, щоб переконати нас, що воля його сильнiша вiд нашо© турботи про
нього i вiд любовi".
"Боже великий, бережи його милiсть короля!" - i обидва повернулися до
вiкон.
Смеркалося. В таборi розпалювали вогнища, щоб варити страву, грiтися
при них i балакати. З вiкна, крiзь котре дивився Л вангавпт, видно було
дорогу з Орлiвки до Гiрок. В Орлiвцi, вiддаленiй о якi три милi, стояли
передовi вiддiли шведськi пiд командою Г льма, а в Гiрках - король Карл.
"А що не казав я!" - радiсно вiд свого вiкна крикнув Гiлл нкрок.
"Король вiд Г льма з Орлiвки верта ".
Але Л венгавпт вiдповiв: "Це не король. Це якийсь бiльший гурт, а ви
самi говорили, що король тiльки з кiлькома трабантами i з Гульманом
по©хав. Тут людей, як здалеку оцiнити можна, бiльше сотнi".
"Бiльше,- притакнув Гiлл нкрок.- Хто ж би то такий?"
I обидва, не задумуючись довго, вбрали капелюхи, накинули на себе плащi
й пiшли, мало що не побiгли назустрiч незнайомим гостям.
Перед в'©здовими воротами до села побачили гурт ©здцiв на гарних,
породистих конях. На людях довгi плащi, дорогими хутрами пiдбиванi, на
конях упряж срiбна або й золочена. Помiж ними на бiлому, арабському конi
мужчина, якому лiт можна було числити коло 60, у соболевiй шапцi i в
такому ж хутрi, з булавою золотою, густо самоцвiтами оздобленою.
"Його милiсть король у таборi?" - питався шведського офiцера, що вибiг
iз вартiвнi, побачивши несподiваних гостей. Знав, що це не цар, бо цар
високий i страшний, а цей був середнього росту i дивно гарного та
ввiчливого обличчя. Хто б не був - видно, персона достойна, котру треба
привiтати гiдно. Дав знак, варта вискочила, уставилася перед воротами i
вiддала честь.
"Його милостi короля в Гiрках нема ",- вiдповiв офiцер.
"А де ж?"
"Невiдомо".
"Коли його милiсть поверне?"
"Не можемо сказати".
"Так, будь ласка, доложiть його милостi королевi, що гетьман Мазепа з
близькими сво©ми людьми при©здив вiтати його милiсть короля шведського на
укра©нськiй землi".
Офiцер витягнувся, як струна. Гiлл нкрок i Л венгавпт вiддавали честь
належну пануючим.
Гетьман вiдклонився, повернув конем, i весь його гурт, як вiтер, помчав
дорогою з Гiрок до Орлiвки.
"Мазепа!" - промовив здивований Гiлл нкрок.
"Гетьман Мазепа!" - вiдповiв урадований Л вангавпт.
"Мазепа! Мазепа!" - залунало кругом.
Король Карл повернув пiзно вночi з одно© зi сво©х небезпечних
екскурсiй. Був мовчазливий i хмарний. Нiхто не смiв питатися чому.
Але, почувши про гостину Мазепи, оживився.
"Гетьман? Мазепа?.. Ляпалi©, ляпалi©".
"Нi, милосте ваша, гетьман при©здив тут у сво©й власнiй особi. З ним
багато старшин, щонайвизначнiших його людей".
"Який же вiн?"
"Достойний, як володар".
"Конi?"
"Гарнi, породистi. Упряж i збруя дорога. Одяги теж. Навiть задорогi, як
на вiйну. Святочнi".
"У них такий звичай. А яке враження на вас зробив?"
"Гарне. Навiть дуже,- вiдповiв Л венгавпт.- Видно, що люди вiйськовi,
але не дикi".
"Так i добре. Побачимо".
Король зараз-таки це© ночi вислав людей до гетьмансько© квартири.
Дякував за уважливiсть i за гостину, жалiв, що не було його в таборi, i
просив, щоб гетьман зводив потрудитися до нього завтра перед полуднем.
Король чекатиме.
За вечерею Карл був такий розмовний, як давно. КОРОЛЬ I ГЕТЬМАН
Дня 8 (н. с.) листопада, коло 9 години вранцi, на дорозi з Орлiвки до
Гiрок появився цей самий вiддiл, що вчора пiд вечiр.
В головнiй квартирi знали вже, хто це. Надворний маршал фон Дiбен
заздалегiдь приладив усе, що було потрiбне, щоб гiдно прийняти знатного
гостя.
Ранок був холодний, але погiдний. Сонце, продиралося крiзь поранню
iмлу. I тодi нiби оживали й мерехтiли, аж горiли, дорогi самоцвiти на
старшинських спинках, на гудзиках i золотих шнурах, котрими обшитi були ©х
кунтушi.
Сивий арабський кiнь гордовито ступав пiд гетьманом.
Перед гетьманом ©хав Войнаровський з гетьманською похiдною булавою. За
ним маяв бiлий бунчук. Бiля гетьмана, праворуч, Орлик, задуманий, як
звичайно, i, як звичайно, нiби сумний.
Лiворуч - генеральний хорунжий Iван Сулима, генеральний осаул
Максимович, за ними - лубенський полковник Зеленський, миргородський
Апостол, охочекомонний Кожухiвський, генеральний обозний Ломиковський i
iншi. Далi гетьманський канцелярист Чуйкевич, покойовий Кендз ровськии i
вибранi компанiйцi з полкiв Кожухiвського й Апостола. Цi замикали похiд.
Усiх старшин годi ж було гетьмановi забрати з собою: залишилися, щоб
стерегти козакiв, якi, як воно звичайно в таких випадках бува ,
бентежилися переходом гетьмана до шведiв, бо i по старiй звичцi краще ©м
було старе, хоч i погане, але вiдоме, нiж нове, хоч краще, та непевне. На
гетьманi не видно було нiяко© змiни. Як звичайно, ввiчливо вiдклонювався
тим, що здоровили його. i, розглядаючись по таборi шведськiм, балакав на
тую тему зi сво©ми.
Заграли козацькi сурми, гаркнули шведськi барабани, вiйськова музика
заграла вiтального марша, i гетьман, не дожидаючись нi чури, нi
Кендз ровського, щоб притримали стрем'я, жваво, як козак, зiскочив з коня.
Король Карл чекав на ганку. Був без шапки. Вiтер розвiвав жмутки
неслухняного волосся, що нiби пера стирчали на високому лобi. Гетьман i
собi скинув соболеву шапку.
Зустрiнулися на сходах i привiталися в латинськiй мовi.
Король Карл, як звичайно при зустрiчi з людьми, навiть зi знайомими,
був нiби збентежений. Кланявся i запрошував у двiр. В сiнях чури й лаке©
допомогли старшинам скидати шуби й плащi, гетьмановi хотiв по старому
германському звичаю допомогти король.
Назверх обидва вони не вiдрiзнялися вiд сво©х людей.
Були, може, навiть бiднiше вбранi вiд них.
Король - у сво©м полинялiм кафтанi, застебнутiм на всi гудзики, у
високих, поза колiна, чоботах i лосевих штанах, гетьман - у кунтушi
темно-синьо© фарби з жовтими оздобами. Фарби були тi самi, тi самi
державнi кольори.
I шведи й козаки зауважили це. Увiйшли в бiльшу кiмнату, в котрiй
дожидали вже канцлер граф Пiпер, квартирмайстер Гiлл нкрок, верховний
суддя, два генерал-ад'ютанти i ще кiлька вищих офiцерiв його милостi.
Анi похiдного престолу, нi навiть окремого якогось розкiшнiшого крiсла
для короля не було, всi ознаки його державно© i вiйськово© влади
скривалися в нiм самiм.
Гетьман хвилину ждав, поки король не сяде, щоб виголосити до нього
вiтальну орацiю. Король зауважив це, присунув крiсло i попросив гетьмана
сiдати. Сам стояв.
Канцлер Пiпер скривився, нiби цитрину вкусив, i шепнув по-шведськи до
Гiлл нкрока: "Його милiсть уводить оригiнальнi звича©".
Гiлл нкрок не перечив: "А може, прямо не подумав, що робить".
"Пора ж i думати",- вiдповiв канцлер, приглядаючись до гетьмана оком
старого дипломата.
Начитавшися та наслухавшися чимало неприхильних для козакiв реляцiй та
оповiдань, уявляв собi козацького гетьмана людиною напiвдикою, грiзною,
мало освiченою. Аж нараз побачив чоловiка, котрого кожний крок i кожний
рух свiдчили якраз про щось iнше, а саме - про дуже високу культуру i про
незвичайно виробленi товариськi форми.
"Тiльки у фрак i в перуку його вбери i хоч попiд руки з le Roi soleil
на паркети пускай",- шептав до себе граф Пiпер. Та ще бiльше здивувався
вiн, коли гетьман, погодившись остаточно на те, щоб король стоячи слухав
його, став говорити промову та такою-то гарною, а разом iз тим живою i
несилуваною латинською мовою, що кращою i найстаршi вiком i службою
упсальськi магiстри не балакали. Пiпер зразу з цiкавiстю, а там прямо з
захопленням слухав красноречиву промову укра©нського гетьмана. Той радiсно
вiтав його милiсть короля хороброго шведського народу на багатiй, ворогами
поневоленiй укра©нськiй землi, котро© Бог зробив його регiментарем у такi
важкi часи. Просив, щоб його милiсть король, продовжуючи традицi© свого
славного дiда, допомiг Укра©нi здобути собi волю та просив покiрно, щоб
його милiсть король не виливав свого справедливого гнiву на цей
безталанний край i на його мешканцiв, що вони були йому дотепер ворогами i
щолиш нинi стають його вiрними союзниками, але йшли вони за ворожими
хоругвами не по власнiй вiльнiй волi, а присилуванi до того московським
ярмом. З того насильства вiн, гетьман Укра©ни, хоче ©© увiльнити на все i
тому приходить до його королiвсько© милостi з предложенням вiрно© дружби.
Пiпер дивився, яке враження зробить ця промова на короля Карла. Бачив,
як усмiшка на королiвських устах кудись ховалася, а натомiсть з'являлися
на високому чолi морщини глибоко© задуми.
Старий гетьман робив враження на молодого короля. Пiпер знав, що Карл
любить гарну латинську мову, але сам вправно нею не вмi говорити, й
тiшився в душi, що знайшовся хтось, хто вмi щось, краще, нiж його милiсть
король.
Король, вислухавши промову, хвилину мовчав безрадно.
"Дякую, дякую вашiй милостi,говорив збентежений.- Рад вволити ваше
бажання. Сподiюсь, що будемо собi добрими товаришами".
Натякав на давнi шведсько-укра©нськi традицi©, але видно було, як важко
було йому i взагалi шведам вдержатися в тiм офiцiйнiм тонi. I тому король
дуже був рад, коли по тiм офiцiйнiм привiтаннi розпочалася товариська
розмова на тему вiйни, москалiв, царя Петра i всяко© щоденно© злоби.
Поважне обличчя гетьмана прояснилося, ожило, його очi потеплiшали, на
устах з'явилася приваблива усмiшка, вiн притягав усiх до себе, навiть
канцлера Пiпера. Всi були, як не захопленi, так радi такому гостевi й
союзниковi. Король також. Король смiявся. Не тою усмiшкою Мефiста i
дитини, котра iнодi найвiрнiших генералiв доводила до розпуки, а смiявся
щирим, несилуваним смiхом, аж присiдаючи на сво©х високих ногах. Гетьман
жартував, сипав дотепами, в головнiй королiвськiй квартирi був нiби
старий, добрий знайомий. Особливо тiшився король, коли гетьман творив новi
латинськi слова, щоб виповiсти ними новi поняття i назвати предмети,
котрих нi стариннi римляни, нi середньовiчна латина не знали.
Не одному цiкаво було, як гетьман стане балакати з Пiпером, котрий поза
полiтикою iнших тем не любив. Усi вважали Пiпера найкращим дипломатом i
хитруном, котрому пари нема. Та переконалися, що свiй на свого натрапив.
Гетьман Мазепа знав усi секрети вропейсько© полiтики не гiрше вiд
шведського канцлера, i розмова ©х була навiть для короля справжнiм пиром.
Не зчулися, коли маршал церемонi© попросив до обiду.
У дворi не було тако© зали, щоб могла вмiстити численне товариство. З
конечностi треба його було розбити.
Посерединi королiвського стола сiв сам король, а праворуч його -
гетьман, а тодi вже наперемiну - найвищi шведськi достойники i
найвизначнiшi з гетьманових старшин. Було ©х при тому столi сiм, з
Орликом, як укра©нським канцлером, на чолi. Для iнших накрито ще два
столи, а деяких запросили граф Пiпер та генерал Реншiльд до сво©х квартир.
Обiд був невибагливий i небагатий, та зате - королiвський. Нiхто не
дивився, що подавали на стiл, а всякий мав собi за честь сидiти вкупi з
Карлом XII i з гетьманом Мазепою.
"Моменту, якого бажав собi великий гетьман Богдан Хмельницький, а якого
Бог не дозволив йому дiждатися, ласка Божа дозволила дождатися менi.
Дружила Укра©на з усякими сво©ми сусiдами, але дружба тая не виходила ©й
на добре. Може, народи шведський i укра©нський дотримають собi це© дружби
вiрнiше, чого я собi щиро бажаю",- говорив гетьман до короля.
А король впевняв, що i вiн не чого iншого хоче, лиш щоб раз в вропi
запанував мир, щоб вона позбулася гнiту й тиранства, котре спричиня так
багато лиха та спиня розвиток народiв. Анi Укра©ни, нi Росi©, нi Польщi
вiн до шведсько© держави при днювати не хоче, але бажа собi, щоб скрiзь
сидiли на престолах володарi, якi мудро, справедливо й людяно володiли б
сво©ми народами та не кривдили i не катували людей.
"П'ю за визволення велико© i багато© вiд природи укра©нсько© землi!" -
кликав король.
"П'ю за во ннi успiхи вашо© королiвсько© милостi i на славу хороброго
шведського лицарства!" - вiдповiв гетьман.
"За визволення Укра©ни! За славу Швецi©!" - лунало кругом.
Вечорiло, як гетьман сiдав на свого бiлого коня. Зривався вiтер.
Мерзло.
"Мабуть, скоро прийде цього року зима",- казав до гетьмана Орлик.
"Щоб тiльки не московська",вiдповiв журливо гетьман.
Бiлий кiнь ставав, гетьман наслухував.
"Нiчого не чу ш, Пилипе?" - питався свого писаря.
"Нi, ваша милосте".
"А менi зда ться, нiби в Батуринi ревуть гармати".
"За визволення Укра©ни",- доповiв Орлик.
"Батурин..." - сказав журливо гетьман.
"Батурин..." - доповiв, зiтхаючи, Орлик.
_Видавцi складають глибоку подяку панi Фiломелi Чучман-Дужинськiй, яка
люб'язно надала для пiдготовки даного видання прекрасно збережений у ©©
власнiй бiблiотецi примiрник першодруку трилогi©._