Страница:
давнi часи.
Вiкна здивовано дивилися на них, дверi не хотiли ©х пускати вiд себе,
замикалися важко.
Любов Хведорiвна зняла той самий образ Розп'яття, в чорних рамах,
котрим вiдбирала колись присягу вiд черця Никанора, запалила свiчку i
пустилася на горище. Мотря вхопила ©© за руку.
"Мамо, ви куди?"- У не© майнула гадка, чи, не дай Бог, не збожеволiла
мати. Любов Хведорiвна подивилася на не© уважно, тими самими мудрими i
бистрими очима, до котрих Мотря привикла вiд дитини.
"Як треба, Мотре, то треба. Досить ми бокували вiд людей. Весь тягар
спихали на них. Так не годиться. Коли горить Батурин, хай i Кочубе© з
димом iдуть".
Мотря побачила те, про що догадувалася тiльки. Затремтiла душею. х
гнiздо мало з димом пiти. Не жалiла матерiального добра, а жаль ©й було
родинних пам'яток, споминiв, все одно - сумних чи веселих, хоч останнiх i
не так-то багато зазнала в тiм дворi. Тут радо проживав ©© безталанний
батько.
"Годi, Мотре, ходiм! Нема що пристращатися до ма ткiв. Може, вони й не
добром набутi. Хай Господь ©х у жертву прийме, може, якого грiха простить.
Ма попасти Меншикову в руки, хай горить. Хай бачить народ, що ми готовi
разом з ним терпiти. Так краще, так конечно - ходiм".
Вийшли на горище i ще раз глянули навкруги. Ще раз побачили як горiв
Батурин, як дими жалiбною паполомою осотували весь кра вид, як у них
потопав московський табiр, в котрiм помiтний був незвичайний рух. З табору
на замок, а з замку на табiр летiли кулi, здавалося, йшли собi назустрiч,
та не попадали в себе. Миналися, несучи з собою смерть i ру©ну.
Московськi кулi все ще здебiльшого не попадали в замок. За кожним
разом, як влучала котра в мiсто пожежа ще гiрше лютувала. Ще вище
знiмалася полумiнь, сичiла, вищала, кривавими язиками здiймалася до неба.
Мотря мовчки за мамою iшла. Могла вирвати свiчку з ©© рук, але чула, що
не ма до того права. Мати говорила правду. Треба, щоб бачив народ, що
Кочубе© тримають разом з ним, що люди, те й вони.
На горищi була одна комiрка, повна всiлякого хламу - постелi, бiлизни,
непотрiбного вбрання. Любов Хведорiвна вiдчинила до не© дверi. Поставила
на столi Розп'яття, перед ним свiчку i перехрестилася. "Хай Бог прийме за
прощення наших грiхiв,- сказала, пiдпалюючи комiрку. Хвилину дивилася ще,
чи вогонь не потухне, а тодi дверi затрiснула наглухо.- Вертаймось!"
Вхопила Мотрю за руку i скорим ходом збiгла з нею надолину. З сiней
вискочила на ганок.
На кам'яних сходах сидiв слiпий дiдусь. Дрижачими руками водив по
обсмаленiй бандурi та числив непорванi струни. Мало ©х було, i бандура не
хотiла грати.
"Приютiть старого,- говорила до слуг.- Щоб вiн кривди не мав. Заберiть
його геть, щоб не згорiв з двором".
Слуги витрiщеними очима дивилися на свою панi... Збожеволiла!
"Як умру; то слухайте доньки, вона про вас подба . А двора не рятуйте,
хай разом з Батурином горить. Хто з вас сильний - на замок. Там рук до
оборони треба. А тут кiнець... ходiмо, Мотре!"
I тою самою дорогою, котрою перед годинкою прийшли, пустилися назад.
Вiдiйшовши крокiв, може, двiстi, озирнулися. Дах на Кочубе вiм дворi
займався. Пiяв червоний когут, б'ючи огненним крилом.
Та челядь все-таки двiр рятувала.
"Як собi хочуть,- сказала до доньки Любов Хведорiвна,- я сво зробила".
По дорозi бачили, як хворих i поранених з лiчницi на замок переносили.
В лiчницю влучила московська граната i наробила чимало калiцтва.
Хворi стогнали, зцiпивши зуби, нiби соромилися свого болю.
Очима, повними вдяки, здоровили Мотрю. А вона, не зважаючи на пожежу i
на небезпеку, приставала до них, поправляла перев'язки на ранах,
обтулювала ©х на носилках, гладила бiлою долонею скривавленi козацькi
руки.
На останнiй носилцi впiзнала старого сотника з полтавського Герцикового
полку, котрий нинi рано тако© слави в герцi з москалями зажив. Лежав
великий, аж йому ноги звисали, як дихав, груди пiдносилися, мов гора. З
вiдчинених уст цiвкою слезила кров. В нього теж влучила московська
граната. Гадали, що вмер, бо був пошарпаний страшно. Але, видно, козацька
душа нерадо розставалася з хоробрим тiлом. Дихав ще. А коли Мотря
доторкнулася його спiтнiлого обличчя, пiдняв повiки i всмiхнувся.
"Мотре Василiвно,- сказав,- помремо всi, а президi© нашо© не здамо!"
Хотiв пiднятися, встати, але тiльки головою рухнув; "не зда-мо!" -
випрямився i - замовк навiки.
Мотря долонею очi йому затулила, зняла хустку з голови i замiсть
китайки прикрила нею козацьке обличчя. ГРАНАТА
Батурин горiв. Запалювалися щораз то новi будинки. Не треба було й
пiдпалювати, вiтер скрiзь розносив горючi головнi. Кидав ними на церкви й
на замок.
Як мовкли пострiли i на хвилину потухала пожежа, то зривався ще
страшнiший вiд них гул - людське голосiння. Здавалося, що замковi мури
ожили й ридають.
Мотря декiлька безталанних жiнок з дрiбними дiтьми забрала до сво©х
поко©в, а сама побiгла на мури.
"Мотре Василiвно,- кричав, побачивши ©©, Кенiгзен,- бережiть себе, тут
небезпечно".
"Менi не бiльше, як вам",- вiдповiла спокiйно.
"Як же вам, пане осавуле, ведеться?"
"Гармати лихi. Не доносять. Одну батарею московську я застукав, iншi
теж взяв би за чуб, так закороткi руки. А все-таки ворога я приневолив до
змiни позицiй. Бачите, свiтлiйший перенiс свою квартиру i посунув назад
свiй обоз,- тут йому загарячо було. Гей, коли б так бiльше i кращих
гармат".
Останнi слова заглушив гук, подiбний до грюкоту грому. Задрижав мур,
посипалося камiння, дими й копоти закрили свiт. Мотря чула крик, бачила,
як бiгали й метушилися люди, мов крiзь сон доходила до не© голосна команда
Кенiгзена: "Пали", а потiм якийсь солодкавий, аж млiсний супокiй розлився
по ©© тiлi, вiдбираючи в не© владу i свiдомiсть.
* * *
Здивувалася, побачивши себе в замковiй кiмнатi у сво © матерi... Невже
ж це дiйсно Любов Хведорiвна, отся жiнка, що так турбу ться нею? Пода
воду з вином, оцтом обтира виски, так лагiдно доторка ться ©© рук i нiг?
"Болить тебе що, Мотре?" - пита Любов Хведорiвна.
"Нi, мамо, вже пройшло. Не турбуйтеся, дайте, я встану".
"Полеж ще трохи. Як принесли тебе, я гадала, що вже тобi кiнець. Бог
ласкав, пощадив тебе. Не досвiдчай же його. Це не жiноче дiло, Мотре,
лiзти, де кулi падуть. Лишiм це козакам".
"А Кенiгзен?" - спитала нараз Мотря.
"Кенiгзен, Мотре, Кенiгзен поранений".
Мотря очi руками закрила. Побачила в сво©й уявi геройську постать
гарматного осавула, який мало що не весь день невтомно працював бiля сво©х
поганих гармат, не довiряючи нi ©м, нi нiкому. "Коли б ©х у мене бiльше та
кращих",- пригадала собi його слова. Тепер вiн i тi© осиротив.
"Важко поранений Кенiгзен, мамо?" - спитала несмiливо. Любов Хведорiвна
не вiдповiдала. Не хотiла бентежити доньки.
"Кажiть, що з ним?"
"Що Бог дасть",- вiдповiла мати, i Мотря зрозумiла, що з Кенiгзеном
погано i що з Батурином недобре, бо нiхто не заступить його.
"Це був лицар",- сказала, сiдаючи на лiжку.
"Так, доню, це був чесний i хоробрий вояк".
"Нiмець, а боровся краще вiд наших, за нашу, чужу йому справу".
"Не чужу, бо вiн пристав до нас душею, аж дивно".
"Аж дивно, що в нас тi © любовi нема ".
Мотря зiрвалася з постелi.
"Ти куди?"
"До Кенiгзена".
"Не пущу тебе! Бiля нього лiкар. Вiн уснув. Не треба бентежити його, не
йди! Тепер нiч. Ти ще не ма ш сил, упадеш де. Там лютий бiй. Чу ш, як
гармати ревуть. Там, Мотре, пекло".
"Самi ви казали, мамо, що де люди, там i ми. Менi до людей треба".
"Ти вже потерпiла за них. Сиди!"
"Годi, мамо. Там вирiшу ться бiй, а я тут, як у гостинi сиджу".
"Зажди. Чу ш, хтось надходить..."
Цей "хтось" був молодий сердюк.
"Що там?" - спитала його Любов Хведорiвна.
"Боговi дяка, гаразд. Перший приступ вiдбили ми щасливо",
Любов Хведорiвна очi пiдняла до неба.
"Велике милосердя тво . Владико. Не вiдмов ласки тво © для нас,- а
повертаючись, до сердюка: - розказуй далi, говори!",-просила.
"Коли Кенiгзеновi потрощило ноги й нашi гармати замовкли, москаль
перейшов рiку. Полковник Чечель заборонив стрiляти. Допустили ми ©х до
самих валiв, а тодi гримнули мушкети. Захиталися московськi полки, не один
полетiв стрiмголов у рiку. Але й не одного з наших теж не стало, бо
москаль з гармат без упину палив. Я самих старшин брав на цiль i, мабуть,
кiлькох вiд замку вiдiгнав..."
"I що? Що далi?" - питалася Мотря.
"Меншиков сильно напирав. Мабуть, помiтив, що з гарматами нашими
недобре, i хотiв покористуватись нагодою. Лiзло ©х, як сарана. Вже
вдиралися на мури, як ось полтавський полковник саме впору з двома сотнями
прибiг. Засипали ми ©х таким огнем, що летiли з мурiв, як мухи. Хлопцi
камiнням жбурляли на них, полився окрiп".
"То вже доходило аж до того?" - тривожно скрикнула Мотря.
"У велике заходило, панi. Полковник Герцик команду над гарматами
прийняв. Чу те, знову нашi стрiляють. Час менi, прощайте!"
I вiн побiг.
"Перший приступ вiдбили,- промовила Мотря,- а за першим пiде другий i
третiй. Тепер нiч. Тiльки свiтла, що пожежа горить. Хто зна , якi в
Меншикова плани. Iду я, мамо".
"Пiдеш?.. А що ж я робитиму без тебе?"
"Те, що я без вас, мамо. Поблагословiть мене".
Мотря приклякла, Любов Хведорiвна руки на голову доньки поклала: "Що
доброго я в життi сво©м зробила, почисли за донькою мо ю, Боже!"
* * *
Мотря вибiгла з замку.
Батурин горiв. Здавалося, пожежа була грiзнiша, нiж удень, бо вночi
огонь усе страшнiший. Замковi мури облитi були червоною загравою, нiби це
вони горiли. Рудi дими снувалися кругом. Валилися димарi, з луском падали
перепаленi сволоки i розсипалися мурованi стiни.
Люди вже не кричали. Забули про пожежу, вся ©х увага звернена була на
останн прибiжище, на замок. Коли б вiн не упав.
"Коли б вiн не упав..." - говорила до себе Мотря, пробiгаючи замкове
подвiр'я. Тягнуло ©© туди, де недавно мало не пожила смертi. Хотiла
побачити те мiсце, але пригадала собi маминi слова й завернула з дороги.
"Де лежить гарматний осаул пан Кенiгзен",- спитала якогось офiцера.
"В гетьманських покоях надолинi",почула вiдповiдь i побiгла туди.
Великий склеплений покiй озарений був червоним вiдблиском, подiбно, як
цiлий Батурин. Крiзь малi, в олово оправленi шибки вливався вiн, надаючи
гетьманськiй спальнi фантастичного вигляду. Бiля лiжка горiла свiчка i
хропiв на фотелю старий нiмець-лiкар.
Мотря пiдiйшла до хворого i нахилилася над ним.
Пiзнав ©©: "Це ви, Мотре Василiвно?.. Спасибi, що прийшли... Як же
там?"
Говорив насилу, крiзь великий бiль.
"Нiчого. Перший приступ вiдбили".
"А гармати?"
"Стрiляють. Герцик заправля ними".
"Перекажiть, щоб пороху бiльше пiдсипав. З третьо© зряду хай краще не
стрiля , щоб не розiрвало дула. Небезпечна".
Мотря хустиною обтерла йому з чола пiт.
"Спасибi. Як ваша ласка, подайте води. Палить".
Мотря пiднесла йому чарку з водою i збудила старого нiмця. "Гер
медiкус, спите?"
"Борони Боже. Я лиш так трохи задрiмав".
"Ваш земляк хворий, а ви куня те, як коли б нiчого".
Нiмець нахилився над нею. "Що я йому поможу? Тут тiльки й надi©, що на
Бога".
Кенiгзен зачув останнi слова.
"Мотре Василiвно,- прошепотiв.- Будь ласка, як коли б що до чого, не
оставляйте мене на поталу москалям".
"Заспокойтеся,- вiдповiла Мотря,- у мене ключ вiд порохово© вежi. Не
пiдемо бранцями в Москву".
Стиснув ©© руку, так крiпко, нiби це не рука, а меч.
У не© дiйсно ключ. Доторкнулася його. Чи не забула i чи не помiняла?
Так багато ©х ма . Але другого такого нi: великий, важкий, дивно
позазублюваний ключ до старо© вежi, до котро© вже й стежки позаростали
травою. Нiхто не заходить туди. По що? Там лиш сови пiд дахом гнiздяться.
Бiля вежi голодова яма. Склепiння завалилося, яма кропивою поросла,
давно нiкого не садовлять туди. А все ж таки люди хрестяться, проходячи
повз не© i затулюють вуха руками, щоб серед нiчно© тишини не почути
стогонiв i ридання.
Дивнi i страховиннi речi розказують собi про тую вежу i про яму. Та
найстрашнiшо© тайни не знають. Там, у глибоких пивницях, лежать бочки,
повнi пороху стрiльного. Сухий вiн, тiльки жде на iскру.
Може, нинi скiнчаться його дожидання...
Ключ i тайну, як вiдчиняти вежу i куди дiбратися до пивниць з тими
бочками, передав Мотрi Чуйкевич, прощаючися з нею. Поклялась, що увiйде
туди тiльки тодi, як чесна смерть привабливiшою стане вiд нiкчемного
життя. Мотря весь час носила цей ключ при собi. Але не думала про нього.
Аж нинi, побачивши важко пораненого Кенiгзена, пригадала собi. Коли на сiм
свiтi зачиняться перед нею всi дверi наглухо, цей ключ вiдчинить ©й ворота
у другий, може, кращий, на всякий спосiб iнший свiт. Мотря ще раз глянула
вiд дверей на Кенiгзена.
"Не бiйся, гарматний осауле! У мене ж ключ, дверi райскiя нам
отверзающий".
I вийшла.
* * *
Нiби в огненну пiч входила. За кожним разом, як вiтер повiвав у лице,
ставало так гарячо, що - гадала - упаде вiд задухи. Вiтер розносив гонти i
тлiючi снiпки. Полумiнь стрiляла вгору, як горючий водограй, знiмалася
вгору, як хвостатi комети, то знов стелилася низом i повзла, як стоязика
казкова гадюка.
Стiни замку мерехтiли, нiби ©х освiтлювано кольористими огнями. Мотрi
прийшов на гадку цар-пiротехнiк. Дивись здалеку, жорстокий тиране, i
радуйся, сотворивши пекло!
Горить Батурин. Дотлiвають хати, запаленi руками власникiв сво©х. Вiд
них займаються й сусiдськi оселi, навiть тi в бiчних вуличках, серед
садiв. Дерева трiщать, нiби з болю. Птахи, що мали гнiзда на них, пiд
хмарами кружляють i жалiсно кричать. Щасливi тi, що скорiше вiдлетiли в
вирiй. Щаслив, хто покинув Батурин!..
Збiгала по схiдцях. Якраз у цей мент завищало щось у повiтрi,
заскавулiло, завило як пес, i московська граната влучила, як грiм, у
недалекий горючий будинок. Засичала сто язиками пожежа, ще вище знялися
вогненнi стовпи, ще яснiше зробилося кругом, ще гарячiше. Мотрею захитало,
нiби якась невiдома сила ©й тручала ©© назад в замковi зали. Мало не впала
на останньому сходi. Вчепилася за поруччя, перебуваючи хвилину в нiмому,
безтямному жаху. Знiвечить тебе розгуканий океан злостi й завзяття.
"Спасай себе!"-шептало щось до не©. "Нi, нi!" - сказала Мотря, ступаючи на
замкове подвiр'я.
Товпища безборонних людей тулилися до стiн. Стiни стогнали й ридали, як
живi. За кожним вистрiлом гармати, неначе вiдгомiн ©©, лунав жахливий
крик. "Iсусе, Христе!"
Жiнки, як божевiльнi, бiгали, шукаючи загублених дiтей i мужiв.
Щохвилини приносили когось згори i клали на тi© стоги постелi, котру
батуринськi жiнки позносили зi сво©х хат на замок. I за кожним разом з-пiд
мурiв кидалися туди цiлi сотнi жiнок, дiдiв, дiтей, питаючися: "Хто се?" А
пiзнавши, припадали з розпучливим криком до вбитого або раненого i тягнули
його в пивницi або хоч пiд мур, де було хоч трохи безпечнiше вiд куль.
Загулювали очi на смерть або осмотрювали рани. Про лiкарський догляд i
опiку i мови тут не було. Ворог припуска штурм. Чимраз ближче й чимраз
густiшою лавою пiдсува ться пiд замок. У нього багато гармат, вони вже
обстрiлянi, ©х кулi попадають як не в замок, то в мiсто. А в батуринцiв
мало гармат i бракло того, кого вони слухати привикли, не стало Кенiгзена,
що за десятьох працював, а за сотки розумiв гарматне дiло.
Герцик на його мiсцi. Мотря бачить чорну тiнь полтавського полковника,
що пробiга по мурах.
Бiжить туди, хоч совiсть каже залишиться в подвiр'©, бiля вмираючих i
поранених.
Хоче знати, чи не пора вiдчинити вежу.
Чечель вже ледве диха . Побачивши Мотрю, да знак, щоб не пiдходила
ближче.
"Як же там, полковнику?"
"Бачите як".
"Витрима мо?"
"Досi всi приступи вiдбили".
"А вистачить сил?"
"У мене, так. Чи в iнших - не знаю, обiцяють. Ворог теж не з залiза. В
нього вдесятеро бiльше втрат, нiж у нас. Боремося на життя i смерть".
"Значиться небезпеки нема?"
Чечель присiв на хвилину на каменi, щоб спочити, бо виснажений був до
краю. Добув люльку i набив тютюном. "Стiльки огню, а люльки нема чим
запалити",- жартуючи, кресав кресалом огонь.
"Добре, що губка вiд кровi не замокла".
Мотря глянула з валiв на долину.
"Не пiдходьте над берег,- радив Чечель,- там ще небезпечнiше, станьте
тут, бiля мене!"
"Пита теся, чи нема небезпеки. Нашi вiдбиваються славно. Як витрима мо
яку годину, ворог подасться назад, бо втрати ма страшнi. Рано знов,
сподiюсь, почне переговори".
"А гетьман?"
Чечель встав, взяв Мотрю за руку i обернувся з нею в напрямi Десни.
Довго дивилися туди. Дими й мiсяць вкривали кра вид. Нараз Чечель стиснув
сильнiше Мотрю за руку. "Бачите, там? Нiби зоря, то займа ться, то гасне".
"Бачу, полковнику".
"Це гетьман свiтлянi сигнали да . Зна мо, де сто©ть,- пiдождемо".
"Пiдождемо, полковнику,- спасибi вам".
Сховав люльку за пояс i побiг туди, де з новою, безтяменною силою ворог
вдирався на мур. Вже видно було рiжкатi трикутнi капелюхи, вже блищали очi
п'янi диким, розпучливим завзяттям, ще мент i жива хвиля перелл ться крiзь
греблю, залл i затопить Батурин. Мотря ключ рукою стискала.
Чула луск прикладiв, що торощили людськi черепи, грюкiт тiл, що
котилися по мурах, i свист куль, i ломiт камiння, i той гул, рев i зойк,
тi прокльони i скавулiння, лайку i благання ласки, весь той хаос звукiв,
що сп'янював ©©, доводив до безтями, а разом iз тим не пускав вiд себе,
приковував до мiсця, цiкавив. Боротьба тягнулась, як стихiя; хотiлося
вирвати мушкет з рук, котрi його пускали, i, забуваючи про все, вiдбивати
ним вiд мурiв тую небезпеку, хотiлося кидати камiння, сокирою вiдрубувати
пальцi, що цiплялися мурiв, як не що, то хоч кричати, додаючи собi i iншим
вiдваги. А разом iз тим щось здержувало ©©, велiло ждати дальших,
непередбачених подiй, нiби нагадувало: в тебе сво© завдання окремi...
Яка ж далека була дiйснiсть вiд примарiв уяви!
Коли вiдняла руку вiд очей - хвиля вiд греблi котилася з глухим ревом
назад, ослаблена, може, й безсила. Значиться - i цей наступ вiдбито.
"Ви ще тут?" - питався Чечель, побачивши Мотрю.
"Хотiла знати, як воно скiнчиться".
"Тут, може, вже й докiнчилося, але там почина ться наново",- i вiн
побiг, куди його кликав важкий обов'язок.
В Мотрю вступив дух. Оживала надiя. Бачила, що Батурин не здасться. А
там - гетьман свiтлянi сигнали посила . Може, вiн iде, а з ним i ©© муж,
Чуйкевич. Коли б швидше. Коли б ©х Господь у цей мент принiс! Скiльки
радостi було б, який трiумф!
Уявляла собi тую щасливу хвилину. Не в Ки©в, а в Батурин гетьман,
вiдбивши ворога, в'©жджа . Батуринцi вiтають його, як свого спасителя;
забувають про пожежу, про втрату свого ма тку, про стiльки жертв у людях,
а радуються разом iз ним, що врятована справа, що чесно перетривали тую
важку спробу, спробу невгнутостi, без котро© народ все одно що глина, з
яко© чужий гончар, який схоче, такий й вилiпить посуд.
Цей ясний образ набирав тим бiльшо© краси, що являвся серед дiйсностi
грiзно©, з кожною хвилиною грiзнiшо©.
Чечель, вiдбивши один завзятий приступ, спiшив у друге мiсце, котре
ворог пiдiбрав собi, щоб вдертися на мури, не йшов, а бiг, а по дорозi
доносили йому, що приступ уже також з тилiв почина ться. Мабуть, москалi
пiд охороною ночi оточують Батурин. З усiх бокiв лунали пострiли й чути
було бойовий крик. Мабуть, москалi, побачивши завзяту оборону твердинi вiд
сторони Сейму, пробують добути ©© з другого боку. Не виключене, що таким
робом гадають роздiлити сили обложенцiв, знаючи, що вони в них не дуже-то
й великi.
Сам город Батурин не укрiплений як слiд, може, вiн i не усто©ться, тому
треба було наскоро замок i вiд сторони мiста забезпечити. Чечель дав наказ
сипати новий вал.
* * *
Закипiла робота. Робiтники забували за нею про небезпеку i
заспокоювалися. Не один, замiсть бiгати з мiсця на мiсце, щоб запопасти
новин, брав заступ i копав, нiби вiд того нового валу залежало ©х
спасiння.
"Скорiше! Скорiше!"
Сотки рук кинулися гасити пожежу на пiдзамку. Гаками зривали останки
стрiх, тручали стiни й димарi, пожежу присипали землею, бо замало було
води.
Другi копали рiв, нову греблю, вiд котро© мав вiдбитися ворожий
прибiй...
"Хутчiш! Хутчiш!"
Iнженернi старшини зазначували, куди повести цей вал i рiв, а до роботи
ставав усякий, великий i малий, старий i нелiтнiй, мало що не дiти. Не
силували нiкого. Всякий i без того розумiв, що тут не чи сь, а його власне
дiло.
Мотря теж подалась туди. Взяла заступ - копа , ©© примiр заохочу
iнших. Тисячi рук риють глибокий рiв, з вирито© землi росте високий вал,
вбивають його, деяке лишн камiння на замку, деяка ще камiнна стiна на
згарищу стирчить - стягають на вал, скрiпляють, забезпечують палями, за
палями становлять вози, борони зубами вверх, роблять усе, щоб тiльки
ворога зупинити.
"Спiшись! Спiшись!"
Дотлiваючий Батурин присвiчу ©м до працi, червонi обличчя робiтникiв,
червоне ©х убрання, нiби весь свiт обiллявся кров'ю. Вороги стрiляти не
перестають. За кожним пострiлом крик i зойк. Кулi недаром лiтають. З
кожною хвилиною бiльше жертв, але й завзяття бiльша .
"Не дамось!"
Все новi вiстi наспiвають - про новий наступ i про новий вiдбiй. З
котрого боку не вдирався ворог, скрiзь вiдбито його з великими жертвами -
для нього. Дивно, що наступати не перестав. Знати - багато б нього людей i
не щадить ©х. Московськi генерали нiколи не щадили сво©х солдатiв.
Глибша рiв i крiпша вал. Мотря не бачила ще тако© жваво© роботи. Що
лиш тепер розумi , яка-то сила громадське зусилля, викликане розумiнням
спiльного хiсна та спiльно© потреби. Скрегочуть заступи, добувають з землi
якiсь кiстки, навiть черепи людськi. Мабуть, не раз боролися тут нашi
предки. Попадаються i поломанi шаблюки. Все те вiдкидають набiк.
Похоронять, як прийде час. А може, хтось похоронить i ©х разом iз нашими
кiстками? Укра©на - побойовище одно.
Та не пора на жалiснi гадки!
"Поспiшайсь! Поспiшайсь!"
Робота кипить. Ще трохи й кругом замку вiд сторони мiста виросте новий
вал i розвернеться новий глибокий рiв, новi труднощi для ворогiв i нова
охорона для наших.
Старшини бiгають, розглядають те, що зроблено, i наказують, що треба ще
зробити. Тисячi рук виконують ©х наказ без супротивлення, навiть тi, що до
чорно© роботи зроду не звикли i не звикли слухати нiкого. Спiльна
небезпека та спiльна оборона з' диню i рiвня усiх. Скриплять тачки,
луна вiдгук молотiв - вал росте. Ще трохи i буде за ним безпечно.
Вже й сердюки займають на тiм валi сво© новi становища, примiщують
мушкети, приносять ящики з порохом i кулями.
Нараз огонь притух, кулi здержалися в лету, кров стялася в жилах,
божевiльний вереск зiрвався i летить ген з-поза замку.
"Ой-ой! Ой-ой! Ой-ой!"
Безтяменний жах, гнаний батогами розпуки, звiрський перепуд,
позбавлений усякого застановку, якась потвора, обезвiчена й покалiчена на
душi й на тiлi сунеться i реве: "Ой-ой! Ой-ой!"
Спиня ться нараз робота: "Що се? Що?"
Котяться випущенi з рук тачки, падуть заступи й джагани, люди, що перед
хвилиною працювали так пильно, кидають усе i бiжать навмання.
"Що там сталося? Невже ж?"
I Мотрю порива людська хвиля, як стихiя, вона не ма сили спинити ©©,
бiжить, летить, жене. Одне ма на тямцi, щоб не спотикнутися, не впасти,
не дiстатися пiд ноги, бо тодi всьому кiнець. А в не© ключ!
В не© ключ...
Чiпля ться тi © гадки, як потопаючий соломинки. Пробу зупинити натовп:
* "Люди, стiйте! Заждiть, так не можна. Не толочте себе. Ради Бога,
спинiться!"
Нiхто не слуха ©©, жах сильнiший вiд голосу розуму- женуть.
Чiпля ться когось за руку, сильно, мабуть, стиска до болю.
"Це я, Кочубе ва Мотря, стiйте! З нiг впаду, порятуйте мене!"
Якiсь перестрашенi очi повертаються до не©, дивляться, i розум до них
верта . "Мотря Василiвна? Невже ж... Люди, стiйте. Рятуйте Чуйкевичеву
Мотрю!"
Дехто ста , решта натовпу пересува ться далi, назустрiч тому
божевiльному вересковi, в котрiм, крiм безтяменного "ой-ой!", почуваються
уже й iншi голоси, грубi, поганi, як звiрський рев.
Мотря нараз почина розумiти в чiм дiло.
* * *
В замковiй стiнi була колись в одному мiсцi входова брама низька.
Склепiння зарисувалося, замiсть направити його, зачинено браму. Згодом
земля засипала ©©, вибуяла трава, розрослись кущi й закрили цей вхiд. Люди
забули, що там теж колись був доступ до замку. Ворог про нього не знав...
Аж тепер довiдався? Як? Хтось показав, якийсь новий Ефiяльт. Хто?.. Нiс.
Отея жахлива правда вернула ©й втрачену пам'ять i енергiю.
Не пустити ворога, боронитися, а коли буде втрачено все, останеться ще
ключ.
"Москалi вриваються крiзь круглу браму, не пускаймо!" - крикнула
голосом не розпуки, а нового завзяття.
"Зупинiм утiкачiв. Ставаймо в кiлька рядiв, тримаймося крiпко, не
пускаймо... Хай хто бiжить до оружно© вежi, може, там ще якi мушкети!"
Рiшучий наказ - це одинока рада в такому моментi. Натовп дiйсно
зупиня ться, пробу супротивлятися, але, побачивши, що годi,- поверта ться
грудьми до ворога.
Вiн недалеко, крокiв, може, двiстi, борiка ться зi жменькою сердюкiв,
що першi прискочили, зауваживши зраду. Не пiддаються, живим муром
виростають ворогам на дорозi. Але ©х мало. Треба ©м на помiч поспiшати.
"В кого мушкет або сокира - вперед!"
Декiлька мужчин вискаку i бiжить на певну смерть. Iншi починають
розумiти, в чiм дiло. Позбувшися першого страху i побачивши, що тут
вирiшу ться питання ©х життя i смертi, скоро зживаються з тi ю гадкою i
рiшаються згинути або побiдити. Нiчого третього не бачать.
"Перепустiть жiнок!.."
"I дiтей..."
"Парубки - вперед!"
"Ранених вiднесiть на тил!"
"Лавою, лавою вперед!"
Батуринський золотар, колишнiй запорожець, дядько лiт коло шiстдесят,
бере провiд.
Невеличкий гурт мужчин i селян, що з недалеких хуторiв схоронилися
перед ворогом у столицi, люди здебiльшого старi, давно забувшi во ннi
дiло, перемiнюються у вiддiл добровiльних оборонцiв твердинi.
Однi - з мушкетами, другi - з джаганами, заступами посуваються вперед.
Ворог увiйшов був у браму.
Жменька сердюкiв не могла ©х спинити. Мало хто остався живим, а тi, що
осталися, обливалися кров'ю. Такого завзятого бою нiхто з них не пам'ятав.
Бралися попiд сили, давили себе за горло, очi видирали собi. Це вже була
не битва, а рiзня, не дiйснiсть, а томлячий сон. Ворожа хвиля вдиралася на
греблю, розривала ©©, роздирала, перевалювалася на другий бiк, аж трiщали
кам'янi одвiрки, аж брама хиталася в основах.
Золотар глянув перед себе, зрозумiв, у чiм рiч i гукнув позад себе: "З
джаганами - по мурах на браму! Хутчiш!"
Вiкна здивовано дивилися на них, дверi не хотiли ©х пускати вiд себе,
замикалися важко.
Любов Хведорiвна зняла той самий образ Розп'яття, в чорних рамах,
котрим вiдбирала колись присягу вiд черця Никанора, запалила свiчку i
пустилася на горище. Мотря вхопила ©© за руку.
"Мамо, ви куди?"- У не© майнула гадка, чи, не дай Бог, не збожеволiла
мати. Любов Хведорiвна подивилася на не© уважно, тими самими мудрими i
бистрими очима, до котрих Мотря привикла вiд дитини.
"Як треба, Мотре, то треба. Досить ми бокували вiд людей. Весь тягар
спихали на них. Так не годиться. Коли горить Батурин, хай i Кочубе© з
димом iдуть".
Мотря побачила те, про що догадувалася тiльки. Затремтiла душею. х
гнiздо мало з димом пiти. Не жалiла матерiального добра, а жаль ©й було
родинних пам'яток, споминiв, все одно - сумних чи веселих, хоч останнiх i
не так-то багато зазнала в тiм дворi. Тут радо проживав ©© безталанний
батько.
"Годi, Мотре, ходiм! Нема що пристращатися до ма ткiв. Може, вони й не
добром набутi. Хай Господь ©х у жертву прийме, може, якого грiха простить.
Ма попасти Меншикову в руки, хай горить. Хай бачить народ, що ми готовi
разом з ним терпiти. Так краще, так конечно - ходiм".
Вийшли на горище i ще раз глянули навкруги. Ще раз побачили як горiв
Батурин, як дими жалiбною паполомою осотували весь кра вид, як у них
потопав московський табiр, в котрiм помiтний був незвичайний рух. З табору
на замок, а з замку на табiр летiли кулi, здавалося, йшли собi назустрiч,
та не попадали в себе. Миналися, несучи з собою смерть i ру©ну.
Московськi кулi все ще здебiльшого не попадали в замок. За кожним
разом, як влучала котра в мiсто пожежа ще гiрше лютувала. Ще вище
знiмалася полумiнь, сичiла, вищала, кривавими язиками здiймалася до неба.
Мотря мовчки за мамою iшла. Могла вирвати свiчку з ©© рук, але чула, що
не ма до того права. Мати говорила правду. Треба, щоб бачив народ, що
Кочубе© тримають разом з ним, що люди, те й вони.
На горищi була одна комiрка, повна всiлякого хламу - постелi, бiлизни,
непотрiбного вбрання. Любов Хведорiвна вiдчинила до не© дверi. Поставила
на столi Розп'яття, перед ним свiчку i перехрестилася. "Хай Бог прийме за
прощення наших грiхiв,- сказала, пiдпалюючи комiрку. Хвилину дивилася ще,
чи вогонь не потухне, а тодi дверi затрiснула наглухо.- Вертаймось!"
Вхопила Мотрю за руку i скорим ходом збiгла з нею надолину. З сiней
вискочила на ганок.
На кам'яних сходах сидiв слiпий дiдусь. Дрижачими руками водив по
обсмаленiй бандурi та числив непорванi струни. Мало ©х було, i бандура не
хотiла грати.
"Приютiть старого,- говорила до слуг.- Щоб вiн кривди не мав. Заберiть
його геть, щоб не згорiв з двором".
Слуги витрiщеними очима дивилися на свою панi... Збожеволiла!
"Як умру; то слухайте доньки, вона про вас подба . А двора не рятуйте,
хай разом з Батурином горить. Хто з вас сильний - на замок. Там рук до
оборони треба. А тут кiнець... ходiмо, Мотре!"
I тою самою дорогою, котрою перед годинкою прийшли, пустилися назад.
Вiдiйшовши крокiв, може, двiстi, озирнулися. Дах на Кочубе вiм дворi
займався. Пiяв червоний когут, б'ючи огненним крилом.
Та челядь все-таки двiр рятувала.
"Як собi хочуть,- сказала до доньки Любов Хведорiвна,- я сво зробила".
По дорозi бачили, як хворих i поранених з лiчницi на замок переносили.
В лiчницю влучила московська граната i наробила чимало калiцтва.
Хворi стогнали, зцiпивши зуби, нiби соромилися свого болю.
Очима, повними вдяки, здоровили Мотрю. А вона, не зважаючи на пожежу i
на небезпеку, приставала до них, поправляла перев'язки на ранах,
обтулювала ©х на носилках, гладила бiлою долонею скривавленi козацькi
руки.
На останнiй носилцi впiзнала старого сотника з полтавського Герцикового
полку, котрий нинi рано тако© слави в герцi з москалями зажив. Лежав
великий, аж йому ноги звисали, як дихав, груди пiдносилися, мов гора. З
вiдчинених уст цiвкою слезила кров. В нього теж влучила московська
граната. Гадали, що вмер, бо був пошарпаний страшно. Але, видно, козацька
душа нерадо розставалася з хоробрим тiлом. Дихав ще. А коли Мотря
доторкнулася його спiтнiлого обличчя, пiдняв повiки i всмiхнувся.
"Мотре Василiвно,- сказав,- помремо всi, а президi© нашо© не здамо!"
Хотiв пiднятися, встати, але тiльки головою рухнув; "не зда-мо!" -
випрямився i - замовк навiки.
Мотря долонею очi йому затулила, зняла хустку з голови i замiсть
китайки прикрила нею козацьке обличчя. ГРАНАТА
Батурин горiв. Запалювалися щораз то новi будинки. Не треба було й
пiдпалювати, вiтер скрiзь розносив горючi головнi. Кидав ними на церкви й
на замок.
Як мовкли пострiли i на хвилину потухала пожежа, то зривався ще
страшнiший вiд них гул - людське голосiння. Здавалося, що замковi мури
ожили й ридають.
Мотря декiлька безталанних жiнок з дрiбними дiтьми забрала до сво©х
поко©в, а сама побiгла на мури.
"Мотре Василiвно,- кричав, побачивши ©©, Кенiгзен,- бережiть себе, тут
небезпечно".
"Менi не бiльше, як вам",- вiдповiла спокiйно.
"Як же вам, пане осавуле, ведеться?"
"Гармати лихi. Не доносять. Одну батарею московську я застукав, iншi
теж взяв би за чуб, так закороткi руки. А все-таки ворога я приневолив до
змiни позицiй. Бачите, свiтлiйший перенiс свою квартиру i посунув назад
свiй обоз,- тут йому загарячо було. Гей, коли б так бiльше i кращих
гармат".
Останнi слова заглушив гук, подiбний до грюкоту грому. Задрижав мур,
посипалося камiння, дими й копоти закрили свiт. Мотря чула крик, бачила,
як бiгали й метушилися люди, мов крiзь сон доходила до не© голосна команда
Кенiгзена: "Пали", а потiм якийсь солодкавий, аж млiсний супокiй розлився
по ©© тiлi, вiдбираючи в не© владу i свiдомiсть.
* * *
Здивувалася, побачивши себе в замковiй кiмнатi у сво © матерi... Невже
ж це дiйсно Любов Хведорiвна, отся жiнка, що так турбу ться нею? Пода
воду з вином, оцтом обтира виски, так лагiдно доторка ться ©© рук i нiг?
"Болить тебе що, Мотре?" - пита Любов Хведорiвна.
"Нi, мамо, вже пройшло. Не турбуйтеся, дайте, я встану".
"Полеж ще трохи. Як принесли тебе, я гадала, що вже тобi кiнець. Бог
ласкав, пощадив тебе. Не досвiдчай же його. Це не жiноче дiло, Мотре,
лiзти, де кулi падуть. Лишiм це козакам".
"А Кенiгзен?" - спитала нараз Мотря.
"Кенiгзен, Мотре, Кенiгзен поранений".
Мотря очi руками закрила. Побачила в сво©й уявi геройську постать
гарматного осавула, який мало що не весь день невтомно працював бiля сво©х
поганих гармат, не довiряючи нi ©м, нi нiкому. "Коли б ©х у мене бiльше та
кращих",- пригадала собi його слова. Тепер вiн i тi© осиротив.
"Важко поранений Кенiгзен, мамо?" - спитала несмiливо. Любов Хведорiвна
не вiдповiдала. Не хотiла бентежити доньки.
"Кажiть, що з ним?"
"Що Бог дасть",- вiдповiла мати, i Мотря зрозумiла, що з Кенiгзеном
погано i що з Батурином недобре, бо нiхто не заступить його.
"Це був лицар",- сказала, сiдаючи на лiжку.
"Так, доню, це був чесний i хоробрий вояк".
"Нiмець, а боровся краще вiд наших, за нашу, чужу йому справу".
"Не чужу, бо вiн пристав до нас душею, аж дивно".
"Аж дивно, що в нас тi © любовi нема ".
Мотря зiрвалася з постелi.
"Ти куди?"
"До Кенiгзена".
"Не пущу тебе! Бiля нього лiкар. Вiн уснув. Не треба бентежити його, не
йди! Тепер нiч. Ти ще не ма ш сил, упадеш де. Там лютий бiй. Чу ш, як
гармати ревуть. Там, Мотре, пекло".
"Самi ви казали, мамо, що де люди, там i ми. Менi до людей треба".
"Ти вже потерпiла за них. Сиди!"
"Годi, мамо. Там вирiшу ться бiй, а я тут, як у гостинi сиджу".
"Зажди. Чу ш, хтось надходить..."
Цей "хтось" був молодий сердюк.
"Що там?" - спитала його Любов Хведорiвна.
"Боговi дяка, гаразд. Перший приступ вiдбили ми щасливо",
Любов Хведорiвна очi пiдняла до неба.
"Велике милосердя тво . Владико. Не вiдмов ласки тво © для нас,- а
повертаючись, до сердюка: - розказуй далi, говори!",-просила.
"Коли Кенiгзеновi потрощило ноги й нашi гармати замовкли, москаль
перейшов рiку. Полковник Чечель заборонив стрiляти. Допустили ми ©х до
самих валiв, а тодi гримнули мушкети. Захиталися московськi полки, не один
полетiв стрiмголов у рiку. Але й не одного з наших теж не стало, бо
москаль з гармат без упину палив. Я самих старшин брав на цiль i, мабуть,
кiлькох вiд замку вiдiгнав..."
"I що? Що далi?" - питалася Мотря.
"Меншиков сильно напирав. Мабуть, помiтив, що з гарматами нашими
недобре, i хотiв покористуватись нагодою. Лiзло ©х, як сарана. Вже
вдиралися на мури, як ось полтавський полковник саме впору з двома сотнями
прибiг. Засипали ми ©х таким огнем, що летiли з мурiв, як мухи. Хлопцi
камiнням жбурляли на них, полився окрiп".
"То вже доходило аж до того?" - тривожно скрикнула Мотря.
"У велике заходило, панi. Полковник Герцик команду над гарматами
прийняв. Чу те, знову нашi стрiляють. Час менi, прощайте!"
I вiн побiг.
"Перший приступ вiдбили,- промовила Мотря,- а за першим пiде другий i
третiй. Тепер нiч. Тiльки свiтла, що пожежа горить. Хто зна , якi в
Меншикова плани. Iду я, мамо".
"Пiдеш?.. А що ж я робитиму без тебе?"
"Те, що я без вас, мамо. Поблагословiть мене".
Мотря приклякла, Любов Хведорiвна руки на голову доньки поклала: "Що
доброго я в життi сво©м зробила, почисли за донькою мо ю, Боже!"
* * *
Мотря вибiгла з замку.
Батурин горiв. Здавалося, пожежа була грiзнiша, нiж удень, бо вночi
огонь усе страшнiший. Замковi мури облитi були червоною загравою, нiби це
вони горiли. Рудi дими снувалися кругом. Валилися димарi, з луском падали
перепаленi сволоки i розсипалися мурованi стiни.
Люди вже не кричали. Забули про пожежу, вся ©х увага звернена була на
останн прибiжище, на замок. Коли б вiн не упав.
"Коли б вiн не упав..." - говорила до себе Мотря, пробiгаючи замкове
подвiр'я. Тягнуло ©© туди, де недавно мало не пожила смертi. Хотiла
побачити те мiсце, але пригадала собi маминi слова й завернула з дороги.
"Де лежить гарматний осаул пан Кенiгзен",- спитала якогось офiцера.
"В гетьманських покоях надолинi",почула вiдповiдь i побiгла туди.
Великий склеплений покiй озарений був червоним вiдблиском, подiбно, як
цiлий Батурин. Крiзь малi, в олово оправленi шибки вливався вiн, надаючи
гетьманськiй спальнi фантастичного вигляду. Бiля лiжка горiла свiчка i
хропiв на фотелю старий нiмець-лiкар.
Мотря пiдiйшла до хворого i нахилилася над ним.
Пiзнав ©©: "Це ви, Мотре Василiвно?.. Спасибi, що прийшли... Як же
там?"
Говорив насилу, крiзь великий бiль.
"Нiчого. Перший приступ вiдбили".
"А гармати?"
"Стрiляють. Герцик заправля ними".
"Перекажiть, щоб пороху бiльше пiдсипав. З третьо© зряду хай краще не
стрiля , щоб не розiрвало дула. Небезпечна".
Мотря хустиною обтерла йому з чола пiт.
"Спасибi. Як ваша ласка, подайте води. Палить".
Мотря пiднесла йому чарку з водою i збудила старого нiмця. "Гер
медiкус, спите?"
"Борони Боже. Я лиш так трохи задрiмав".
"Ваш земляк хворий, а ви куня те, як коли б нiчого".
Нiмець нахилився над нею. "Що я йому поможу? Тут тiльки й надi©, що на
Бога".
Кенiгзен зачув останнi слова.
"Мотре Василiвно,- прошепотiв.- Будь ласка, як коли б що до чого, не
оставляйте мене на поталу москалям".
"Заспокойтеся,- вiдповiла Мотря,- у мене ключ вiд порохово© вежi. Не
пiдемо бранцями в Москву".
Стиснув ©© руку, так крiпко, нiби це не рука, а меч.
У не© дiйсно ключ. Доторкнулася його. Чи не забула i чи не помiняла?
Так багато ©х ма . Але другого такого нi: великий, важкий, дивно
позазублюваний ключ до старо© вежi, до котро© вже й стежки позаростали
травою. Нiхто не заходить туди. По що? Там лиш сови пiд дахом гнiздяться.
Бiля вежi голодова яма. Склепiння завалилося, яма кропивою поросла,
давно нiкого не садовлять туди. А все ж таки люди хрестяться, проходячи
повз не© i затулюють вуха руками, щоб серед нiчно© тишини не почути
стогонiв i ридання.
Дивнi i страховиннi речi розказують собi про тую вежу i про яму. Та
найстрашнiшо© тайни не знають. Там, у глибоких пивницях, лежать бочки,
повнi пороху стрiльного. Сухий вiн, тiльки жде на iскру.
Може, нинi скiнчаться його дожидання...
Ключ i тайну, як вiдчиняти вежу i куди дiбратися до пивниць з тими
бочками, передав Мотрi Чуйкевич, прощаючися з нею. Поклялась, що увiйде
туди тiльки тодi, як чесна смерть привабливiшою стане вiд нiкчемного
життя. Мотря весь час носила цей ключ при собi. Але не думала про нього.
Аж нинi, побачивши важко пораненого Кенiгзена, пригадала собi. Коли на сiм
свiтi зачиняться перед нею всi дверi наглухо, цей ключ вiдчинить ©й ворота
у другий, може, кращий, на всякий спосiб iнший свiт. Мотря ще раз глянула
вiд дверей на Кенiгзена.
"Не бiйся, гарматний осауле! У мене ж ключ, дверi райскiя нам
отверзающий".
I вийшла.
* * *
Нiби в огненну пiч входила. За кожним разом, як вiтер повiвав у лице,
ставало так гарячо, що - гадала - упаде вiд задухи. Вiтер розносив гонти i
тлiючi снiпки. Полумiнь стрiляла вгору, як горючий водограй, знiмалася
вгору, як хвостатi комети, то знов стелилася низом i повзла, як стоязика
казкова гадюка.
Стiни замку мерехтiли, нiби ©х освiтлювано кольористими огнями. Мотрi
прийшов на гадку цар-пiротехнiк. Дивись здалеку, жорстокий тиране, i
радуйся, сотворивши пекло!
Горить Батурин. Дотлiвають хати, запаленi руками власникiв сво©х. Вiд
них займаються й сусiдськi оселi, навiть тi в бiчних вуличках, серед
садiв. Дерева трiщать, нiби з болю. Птахи, що мали гнiзда на них, пiд
хмарами кружляють i жалiсно кричать. Щасливi тi, що скорiше вiдлетiли в
вирiй. Щаслив, хто покинув Батурин!..
Збiгала по схiдцях. Якраз у цей мент завищало щось у повiтрi,
заскавулiло, завило як пес, i московська граната влучила, як грiм, у
недалекий горючий будинок. Засичала сто язиками пожежа, ще вище знялися
вогненнi стовпи, ще яснiше зробилося кругом, ще гарячiше. Мотрею захитало,
нiби якась невiдома сила ©й тручала ©© назад в замковi зали. Мало не впала
на останньому сходi. Вчепилася за поруччя, перебуваючи хвилину в нiмому,
безтямному жаху. Знiвечить тебе розгуканий океан злостi й завзяття.
"Спасай себе!"-шептало щось до не©. "Нi, нi!" - сказала Мотря, ступаючи на
замкове подвiр'я.
Товпища безборонних людей тулилися до стiн. Стiни стогнали й ридали, як
живi. За кожним вистрiлом гармати, неначе вiдгомiн ©©, лунав жахливий
крик. "Iсусе, Христе!"
Жiнки, як божевiльнi, бiгали, шукаючи загублених дiтей i мужiв.
Щохвилини приносили когось згори i клали на тi© стоги постелi, котру
батуринськi жiнки позносили зi сво©х хат на замок. I за кожним разом з-пiд
мурiв кидалися туди цiлi сотнi жiнок, дiдiв, дiтей, питаючися: "Хто се?" А
пiзнавши, припадали з розпучливим криком до вбитого або раненого i тягнули
його в пивницi або хоч пiд мур, де було хоч трохи безпечнiше вiд куль.
Загулювали очi на смерть або осмотрювали рани. Про лiкарський догляд i
опiку i мови тут не було. Ворог припуска штурм. Чимраз ближче й чимраз
густiшою лавою пiдсува ться пiд замок. У нього багато гармат, вони вже
обстрiлянi, ©х кулi попадають як не в замок, то в мiсто. А в батуринцiв
мало гармат i бракло того, кого вони слухати привикли, не стало Кенiгзена,
що за десятьох працював, а за сотки розумiв гарматне дiло.
Герцик на його мiсцi. Мотря бачить чорну тiнь полтавського полковника,
що пробiга по мурах.
Бiжить туди, хоч совiсть каже залишиться в подвiр'©, бiля вмираючих i
поранених.
Хоче знати, чи не пора вiдчинити вежу.
Чечель вже ледве диха . Побачивши Мотрю, да знак, щоб не пiдходила
ближче.
"Як же там, полковнику?"
"Бачите як".
"Витрима мо?"
"Досi всi приступи вiдбили".
"А вистачить сил?"
"У мене, так. Чи в iнших - не знаю, обiцяють. Ворог теж не з залiза. В
нього вдесятеро бiльше втрат, нiж у нас. Боремося на життя i смерть".
"Значиться небезпеки нема?"
Чечель присiв на хвилину на каменi, щоб спочити, бо виснажений був до
краю. Добув люльку i набив тютюном. "Стiльки огню, а люльки нема чим
запалити",- жартуючи, кресав кресалом огонь.
"Добре, що губка вiд кровi не замокла".
Мотря глянула з валiв на долину.
"Не пiдходьте над берег,- радив Чечель,- там ще небезпечнiше, станьте
тут, бiля мене!"
"Пита теся, чи нема небезпеки. Нашi вiдбиваються славно. Як витрима мо
яку годину, ворог подасться назад, бо втрати ма страшнi. Рано знов,
сподiюсь, почне переговори".
"А гетьман?"
Чечель встав, взяв Мотрю за руку i обернувся з нею в напрямi Десни.
Довго дивилися туди. Дими й мiсяць вкривали кра вид. Нараз Чечель стиснув
сильнiше Мотрю за руку. "Бачите, там? Нiби зоря, то займа ться, то гасне".
"Бачу, полковнику".
"Це гетьман свiтлянi сигнали да . Зна мо, де сто©ть,- пiдождемо".
"Пiдождемо, полковнику,- спасибi вам".
Сховав люльку за пояс i побiг туди, де з новою, безтяменною силою ворог
вдирався на мур. Вже видно було рiжкатi трикутнi капелюхи, вже блищали очi
п'янi диким, розпучливим завзяттям, ще мент i жива хвиля перелл ться крiзь
греблю, залл i затопить Батурин. Мотря ключ рукою стискала.
Чула луск прикладiв, що торощили людськi черепи, грюкiт тiл, що
котилися по мурах, i свист куль, i ломiт камiння, i той гул, рев i зойк,
тi прокльони i скавулiння, лайку i благання ласки, весь той хаос звукiв,
що сп'янював ©©, доводив до безтями, а разом iз тим не пускав вiд себе,
приковував до мiсця, цiкавив. Боротьба тягнулась, як стихiя; хотiлося
вирвати мушкет з рук, котрi його пускали, i, забуваючи про все, вiдбивати
ним вiд мурiв тую небезпеку, хотiлося кидати камiння, сокирою вiдрубувати
пальцi, що цiплялися мурiв, як не що, то хоч кричати, додаючи собi i iншим
вiдваги. А разом iз тим щось здержувало ©©, велiло ждати дальших,
непередбачених подiй, нiби нагадувало: в тебе сво© завдання окремi...
Яка ж далека була дiйснiсть вiд примарiв уяви!
Коли вiдняла руку вiд очей - хвиля вiд греблi котилася з глухим ревом
назад, ослаблена, може, й безсила. Значиться - i цей наступ вiдбито.
"Ви ще тут?" - питався Чечель, побачивши Мотрю.
"Хотiла знати, як воно скiнчиться".
"Тут, може, вже й докiнчилося, але там почина ться наново",- i вiн
побiг, куди його кликав важкий обов'язок.
В Мотрю вступив дух. Оживала надiя. Бачила, що Батурин не здасться. А
там - гетьман свiтлянi сигнали посила . Може, вiн iде, а з ним i ©© муж,
Чуйкевич. Коли б швидше. Коли б ©х Господь у цей мент принiс! Скiльки
радостi було б, який трiумф!
Уявляла собi тую щасливу хвилину. Не в Ки©в, а в Батурин гетьман,
вiдбивши ворога, в'©жджа . Батуринцi вiтають його, як свого спасителя;
забувають про пожежу, про втрату свого ма тку, про стiльки жертв у людях,
а радуються разом iз ним, що врятована справа, що чесно перетривали тую
важку спробу, спробу невгнутостi, без котро© народ все одно що глина, з
яко© чужий гончар, який схоче, такий й вилiпить посуд.
Цей ясний образ набирав тим бiльшо© краси, що являвся серед дiйсностi
грiзно©, з кожною хвилиною грiзнiшо©.
Чечель, вiдбивши один завзятий приступ, спiшив у друге мiсце, котре
ворог пiдiбрав собi, щоб вдертися на мури, не йшов, а бiг, а по дорозi
доносили йому, що приступ уже також з тилiв почина ться. Мабуть, москалi
пiд охороною ночi оточують Батурин. З усiх бокiв лунали пострiли й чути
було бойовий крик. Мабуть, москалi, побачивши завзяту оборону твердинi вiд
сторони Сейму, пробують добути ©© з другого боку. Не виключене, що таким
робом гадають роздiлити сили обложенцiв, знаючи, що вони в них не дуже-то
й великi.
Сам город Батурин не укрiплений як слiд, може, вiн i не усто©ться, тому
треба було наскоро замок i вiд сторони мiста забезпечити. Чечель дав наказ
сипати новий вал.
* * *
Закипiла робота. Робiтники забували за нею про небезпеку i
заспокоювалися. Не один, замiсть бiгати з мiсця на мiсце, щоб запопасти
новин, брав заступ i копав, нiби вiд того нового валу залежало ©х
спасiння.
"Скорiше! Скорiше!"
Сотки рук кинулися гасити пожежу на пiдзамку. Гаками зривали останки
стрiх, тручали стiни й димарi, пожежу присипали землею, бо замало було
води.
Другi копали рiв, нову греблю, вiд котро© мав вiдбитися ворожий
прибiй...
"Хутчiш! Хутчiш!"
Iнженернi старшини зазначували, куди повести цей вал i рiв, а до роботи
ставав усякий, великий i малий, старий i нелiтнiй, мало що не дiти. Не
силували нiкого. Всякий i без того розумiв, що тут не чи сь, а його власне
дiло.
Мотря теж подалась туди. Взяла заступ - копа , ©© примiр заохочу
iнших. Тисячi рук риють глибокий рiв, з вирито© землi росте високий вал,
вбивають його, деяке лишн камiння на замку, деяка ще камiнна стiна на
згарищу стирчить - стягають на вал, скрiпляють, забезпечують палями, за
палями становлять вози, борони зубами вверх, роблять усе, щоб тiльки
ворога зупинити.
"Спiшись! Спiшись!"
Дотлiваючий Батурин присвiчу ©м до працi, червонi обличчя робiтникiв,
червоне ©х убрання, нiби весь свiт обiллявся кров'ю. Вороги стрiляти не
перестають. За кожним пострiлом крик i зойк. Кулi недаром лiтають. З
кожною хвилиною бiльше жертв, але й завзяття бiльша .
"Не дамось!"
Все новi вiстi наспiвають - про новий наступ i про новий вiдбiй. З
котрого боку не вдирався ворог, скрiзь вiдбито його з великими жертвами -
для нього. Дивно, що наступати не перестав. Знати - багато б нього людей i
не щадить ©х. Московськi генерали нiколи не щадили сво©х солдатiв.
Глибша рiв i крiпша вал. Мотря не бачила ще тако© жваво© роботи. Що
лиш тепер розумi , яка-то сила громадське зусилля, викликане розумiнням
спiльного хiсна та спiльно© потреби. Скрегочуть заступи, добувають з землi
якiсь кiстки, навiть черепи людськi. Мабуть, не раз боролися тут нашi
предки. Попадаються i поломанi шаблюки. Все те вiдкидають набiк.
Похоронять, як прийде час. А може, хтось похоронить i ©х разом iз нашими
кiстками? Укра©на - побойовище одно.
Та не пора на жалiснi гадки!
"Поспiшайсь! Поспiшайсь!"
Робота кипить. Ще трохи й кругом замку вiд сторони мiста виросте новий
вал i розвернеться новий глибокий рiв, новi труднощi для ворогiв i нова
охорона для наших.
Старшини бiгають, розглядають те, що зроблено, i наказують, що треба ще
зробити. Тисячi рук виконують ©х наказ без супротивлення, навiть тi, що до
чорно© роботи зроду не звикли i не звикли слухати нiкого. Спiльна
небезпека та спiльна оборона з' диню i рiвня усiх. Скриплять тачки,
луна вiдгук молотiв - вал росте. Ще трохи i буде за ним безпечно.
Вже й сердюки займають на тiм валi сво© новi становища, примiщують
мушкети, приносять ящики з порохом i кулями.
Нараз огонь притух, кулi здержалися в лету, кров стялася в жилах,
божевiльний вереск зiрвався i летить ген з-поза замку.
"Ой-ой! Ой-ой! Ой-ой!"
Безтяменний жах, гнаний батогами розпуки, звiрський перепуд,
позбавлений усякого застановку, якась потвора, обезвiчена й покалiчена на
душi й на тiлi сунеться i реве: "Ой-ой! Ой-ой!"
Спиня ться нараз робота: "Що се? Що?"
Котяться випущенi з рук тачки, падуть заступи й джагани, люди, що перед
хвилиною працювали так пильно, кидають усе i бiжать навмання.
"Що там сталося? Невже ж?"
I Мотрю порива людська хвиля, як стихiя, вона не ма сили спинити ©©,
бiжить, летить, жене. Одне ма на тямцi, щоб не спотикнутися, не впасти,
не дiстатися пiд ноги, бо тодi всьому кiнець. А в не© ключ!
В не© ключ...
Чiпля ться тi © гадки, як потопаючий соломинки. Пробу зупинити натовп:
* "Люди, стiйте! Заждiть, так не можна. Не толочте себе. Ради Бога,
спинiться!"
Нiхто не слуха ©©, жах сильнiший вiд голосу розуму- женуть.
Чiпля ться когось за руку, сильно, мабуть, стиска до болю.
"Це я, Кочубе ва Мотря, стiйте! З нiг впаду, порятуйте мене!"
Якiсь перестрашенi очi повертаються до не©, дивляться, i розум до них
верта . "Мотря Василiвна? Невже ж... Люди, стiйте. Рятуйте Чуйкевичеву
Мотрю!"
Дехто ста , решта натовпу пересува ться далi, назустрiч тому
божевiльному вересковi, в котрiм, крiм безтяменного "ой-ой!", почуваються
уже й iншi голоси, грубi, поганi, як звiрський рев.
Мотря нараз почина розумiти в чiм дiло.
* * *
В замковiй стiнi була колись в одному мiсцi входова брама низька.
Склепiння зарисувалося, замiсть направити його, зачинено браму. Згодом
земля засипала ©©, вибуяла трава, розрослись кущi й закрили цей вхiд. Люди
забули, що там теж колись був доступ до замку. Ворог про нього не знав...
Аж тепер довiдався? Як? Хтось показав, якийсь новий Ефiяльт. Хто?.. Нiс.
Отея жахлива правда вернула ©й втрачену пам'ять i енергiю.
Не пустити ворога, боронитися, а коли буде втрачено все, останеться ще
ключ.
"Москалi вриваються крiзь круглу браму, не пускаймо!" - крикнула
голосом не розпуки, а нового завзяття.
"Зупинiм утiкачiв. Ставаймо в кiлька рядiв, тримаймося крiпко, не
пускаймо... Хай хто бiжить до оружно© вежi, може, там ще якi мушкети!"
Рiшучий наказ - це одинока рада в такому моментi. Натовп дiйсно
зупиня ться, пробу супротивлятися, але, побачивши, що годi,- поверта ться
грудьми до ворога.
Вiн недалеко, крокiв, може, двiстi, борiка ться зi жменькою сердюкiв,
що першi прискочили, зауваживши зраду. Не пiддаються, живим муром
виростають ворогам на дорозi. Але ©х мало. Треба ©м на помiч поспiшати.
"В кого мушкет або сокира - вперед!"
Декiлька мужчин вискаку i бiжить на певну смерть. Iншi починають
розумiти, в чiм дiло. Позбувшися першого страху i побачивши, що тут
вирiшу ться питання ©х життя i смертi, скоро зживаються з тi ю гадкою i
рiшаються згинути або побiдити. Нiчого третього не бачать.
"Перепустiть жiнок!.."
"I дiтей..."
"Парубки - вперед!"
"Ранених вiднесiть на тил!"
"Лавою, лавою вперед!"
Батуринський золотар, колишнiй запорожець, дядько лiт коло шiстдесят,
бере провiд.
Невеличкий гурт мужчин i селян, що з недалеких хуторiв схоронилися
перед ворогом у столицi, люди здебiльшого старi, давно забувшi во ннi
дiло, перемiнюються у вiддiл добровiльних оборонцiв твердинi.
Однi - з мушкетами, другi - з джаганами, заступами посуваються вперед.
Ворог увiйшов був у браму.
Жменька сердюкiв не могла ©х спинити. Мало хто остався живим, а тi, що
осталися, обливалися кров'ю. Такого завзятого бою нiхто з них не пам'ятав.
Бралися попiд сили, давили себе за горло, очi видирали собi. Це вже була
не битва, а рiзня, не дiйснiсть, а томлячий сон. Ворожа хвиля вдиралася на
греблю, розривала ©©, роздирала, перевалювалася на другий бiк, аж трiщали
кам'янi одвiрки, аж брама хиталася в основах.
Золотар глянув перед себе, зрозумiв, у чiм рiч i гукнув позад себе: "З
джаганами - по мурах на браму! Хутчiш!"