Страница:
Чому ж бо вони вже раз не ©дуть, а стоять?
Ось кiлька ©здцiв вiддiлилося вiд валки й поскакало вперед, пiдбiгли
мало що не до самого городу, стають, конi тупцюють на мiсцi, ©здцi
озираються, ©м подають якiсь знаки з карет i вони повертають управо.
Озирають вали, дивляться на мури, бачать озбро них сердюкiв, котрi кидають
©м якiсь глумливi слова вдiл, нiби викликають на герць.
Це, мабуть, князi послали ©х на звiди. Вертають, звiдомлення дають.
Карети рушають з мiсця, але, про©хавши яку сотню сажнiв, знову стають.
Чому ж вони не ©дуть?
З батуринського подвiр'я вискаку два московських драгуни, бiжать до
свого команданта, щось йому передають.
На мурах шум: "Чому ми ©х не перебили?"
Чечель пробiга вздовж мурiв i заспокою сердюкiв i мiщан. Поки не
надтягнуть московськi сили, небезпеки нема. Це тiльки Меншиков з Голiцином
©де. Гадав, що гетьмана застане.
"Не пустити його!"
"Пустити. Хай скаже, чого йому треба. Не годиться зраджувати князя".
"Не пустити! Не пустити"!
"Не пускаймо троянського коня!" - каже хтось iз козацьких старшин.
"Не пускаймо, не треба, по що!"
Вiд валки два сурмачi пiд мури пiд'©жджа , за ними - полковник
Анн нков.
Сурмачi сурмлять,- мабуть, Анн нков переговорювати хоче,- "слухайте,
слухайте, не шумiть!"
На мурах тихне. Козаки збираються у тому мiсцi, куди пiд'©жджа
Анн нков.
Пiд'©хав, ста , гука . Його не чують.
"Ближче! Ближче!.. Тихо там, чу те, Анн нков щось балака!"
Царський полковник пiд'©хав ще ближче, долонi до рота, як трубу,
приложив, кричить: "Козаки i ви, мешканцi города Батурина!"
"Голоснiше, голоснiше!"
Анн нков кричить, аж йому очi з лоба вилазять: "Чого це ви зазбро©лися,
мов проти ворога?" - пита ться.
"Бо приятелiв не сподiва мося",-вiдповiдають йому з мурiв.
"Чого ви це позачинювали ворота, чому не пуска те князiв i мене?"
"Бо не треба вас тут",- вiдгукують йому.
"Вiдчинiть сей час, пустiть князiв у мiсто, а з ними й царських ратних
людей".
"Пусти вовка в кошару. Не треба, не треба".
Анн нкову жили на ши© набiгають. Тако© смiливостi вiд хохлiв вiн нiяк
не сподiвався. Видимий бунт. Батурин з Мазепою у змовi.
Анн нков хоче повернути конем i вертати до Меншикова й Голiцина.
Надуму ться. Спробу ще раз - може вговорить.
А на мурах мiж тим новий шум: "Чого тут ждать? Пали!"
Старшини насилу здержують козакiв. Так не можна. Анн нков на переговори
прийшов. Не годиться. "Змести ©х усiх, московську залогу перебить, менше
ворога, менша небезпека. Пали!"
Кенiгзен наводить пiстолю: "Послух або смерть".
Нерадо заспокоюються.
"Тихо там! Анн нков знов балака".
Анн нков кричить: "Козаки i ви, чеснi мешканцi города Батурина!"
"Голоснiше, не чу мо!"
Анн нков аж вищить: "Отямтеся, не гнiвiть ©х милостей князiв i не
стягайте на себе страшного гнiву його величества царя. Вiдчиняйте ворота
по добру! Раджу вам".
Козаки гомонять. Дехто каже, щоб вiдчинити, нема чого боятися, це ж
жменька людей, нiчого вони не зроблять.
"Пощо? - вiдповiдають другi.- Щоб побачили, як ми за-збро©лися? Не
треба".
"Утрет взиваю вас,- гука Анн нков,- щоб ви вiдчинили ворота. Чому не
пуска те нас?"
З мурiв вiдповiдають йому: "Бо гетьман не велiв нiкого в город
впускати".
"Може, шведiв не велiв гетьман впускати, а не нас?" -пита ться
Анн нков.
"Не шведiв, а москалiв".
"Москалiв? Чому?"
"Бо через них укра©нцям чиниться велике знищення, через них не мало вже
сiл i мiст попропадало".
"Цiлi мiста й села москалi попалили, а людей помордували".
"Не пустимо! Гетьман не велiв!" - гукають.
"А де ж гетьман?" - пита ться Анн нков.
"До Коропу по©хав".
Анн нков поверта свого коня, трубачi ©дуть за ним. ©х проводжають з
мурiв насмiхом i глумливими словами:
" дьте до чорта в зуби!"
Анн нков прискаку конем до карет. Щось князям каже, руками розклада ,
нараджуються, не знають що робити.
Аж Меншиков ста у повозi, пiдносить руку, кулаком Батуриновi грозить.
Його гарне обличчя поганi - одна злiсть. Голiцин заспокою свiтлiйшого,
тягне за рукав, просить сiдати.
Карети завертають. Передня сторожа робить зворот улiво, жене вперед,
карети за нею, задня сторожа поверта ться на мiсцi, i цiла валка
посува ться зразу тим самим шляхом, що перед годинкою при©хала, а пiзнiше
скручу в напрямi Коропа.
Вартовi на вежах стежать за москалями. "До Коропа по©хали, гадають
гетьмана застати там".
"Боже, провадь, дiдько, пхай!"
* * *
Батурин заспокою ться... Вiд'©хали... Може, вже й не вернуть. На шведа
пiдуть. Гетьман Батуриновi на вiдбiй поспi .
Город не тратить надi©. Така вже вдача людська, що i в найгiршому все
собi яко©сь надi© шука , дурить себе.
Не дурить себе Чечель. Зна вiн, якi наслiдки матиме нинiшня розмова.
Батурин виповiв послух царевi, обiдив його любимця Меншикова й ки©вського
во воду Голiцина, котрому цар довiрив догляд над цiлою Укра©ною, зробив
його нiби сво©м намiсником. Батурин не пустив царського полковника
Анн нкова до свого полку, Батуриновi москалi не можуть того простити.
Чечель скликав сво©х старшин на раду.
Прийшли всi схвильованi, тим хвилюванням, яке виклика в людях
усвiдомлення дуже вiдповiдального вчинку.
"Панове товариство! Козаки й батуринцi виповiли царевi послух".
"Двом панам годi служити".
"Або слуха мо царя, або гетьмана".
"Або Москва, або Укра©на".
"Гетьман нам регiментар, його накази для нас святi".
"Не перечу,- вiдповiв Чечель.- Я то© само© мислi. Але ж не дурiм себе
надi ю на помилування царське".
"Цар не милу нiкого. Не помилу i нас".
"Так тодi зна те, що воно значить? Коли гетьман не поспi нам на
вiдбiй, так за днiв кiлька сподiваймося московського вiйська".
"Хай прийдуть. Чорта з'©дять. Не бачили Москви!"
Вулиця шумiла:
"До збро©, до збро©!"
Молодi хлопцi невеликими гуртами бадьоро вправлялися на майданi.
В церквах правили молебень. Жiнки лежали хрестом. Горiли свiчки, як
мечi, з кадильниць снувалися дими, як з пожарищ.
"Панове товариство,- говорив до зiбраних Чечель.- Не тiшмося, що
вiдiгнали вiд Батурина князiв, i не гадаймо, що вони не при©дуть. Меншиков
зневаги не простить, хоч би й сам цар хотiв простити. Взиваю вас усiх
гуртом i кожного зокрема, щоб ви добре пильнували дiла. Не занедбуйте
нiчого, що може причинитися до скрiплення нашого города. Та ще прошу i
взиваю вас, щоб ви добре стежили не лиш за тим, чи не пiдходить ворог, але
чи нема його мiж нами. Внутрiшнiй ворог гiрший усiх".
"Посто©мо як мур".
"За Батурин, за гетьмана, за Укра©ну!"
Iван Нiс мовчки прислухувався до наради. Нiхто вiд нього слова не чув.
Мовчки вiд Чечеля поплiвсь до прилуцького полку. ПЕРША ЖЕРТВА
Пiзно увечерi в понедiлок, 25 жовтня, то© само© днини, як московських
князiв батуринцi не впустили в город, Мотря, заткнувши за пояс стилет i
зазбро©вшися добрим пiстолем, скрадалася до старих ворiт.
За нею назирцем, як тiнь, iшов ©© паж, попiд плоти й мури, з того боку,
по котрiм падала тiнь.
Iван Нiс, побачивши Мотрю, висунувся iз заглибленню муру.
"Не пiдходiть до мене,- сказала Мотря, стаючи в обороннiй поставi.-
Кажiть, чого вам треба".
"Вас".
"Ха-ха-ха! Збожеволiв".
"Мотре, без тебе не жити менi. Поки тут був Чуйкевич, я не хотiв нищити
вашого щастя".
"Боявся".
"Я вже i чорта не боюсь. Все одно менi. Не хотiв. Совiсть не давала. А
тепер, як бачу твою загибiль, хочу врятувати себе й тебе".
"Рятуймо Батурин".
"Його не вряту навiть Бог. По тiм, що нинi сталося,- пропаде!"
"Таку-то тайну мав менi сказати Iван Нiс?"
"Пропаде! - повторив, а в його голосi почувалася злоба, не жаль.- Не
оборонить Батурина хоробрий полковник Чечель, анi Герцик, нi навiть нiмець
Кенiгзен, нi усi гетьмановi заушники вкупi - пропаде!"
"Не кракайте, Iване Дмитрi вичу!"
"Не кракаю, а знаю. Кого ще не запаморочило дорешти, спаса ться з
життям".
"Втiка ? З потопаючого корабля утiкають щурi. Хто такий, утiк?"
"Не один, мiж iншими гетьманський канцелярист, товариш Чуйкевича по
службi, Андрiй Кандиба".
"Брешеш! - крикнула, збентежена такою злощасною вiсткою Мотря.- Брешеш,
щоб заманити мене, чорте".
"Богом клянусь".
"Не вiрю. Пусти мене. Пусти!"
"Не пущу! Не пручайсь. Попалась".
"Як в Бога вiру ш, пусти!" - кричала i просила Мотря, маючи тепер одне
на гадцi - летiти до Чечеля, докласти йому про втечу Кандиби, про
небезпеку, яка з боку втiкачiв городовi грозить.
Але Нiс, хоч поранила його стилетом у руку, тримав ©© у сво©х обiймах,
силуючись пiдняти ©© i понести з собою, з городу, потайником забутим
усiми, геть. Мотря пручалася, кричала, затулив ©й буркою уста, обкрутив
голову, перемiг. В цей мент щось ухопило його ззаду за шию, перегнуло i
вiн повалився на землю.
* * *
Заки Мотря схопилася, заки здерла з голови бурку, котрою ©© обкручено
було сильно, аж болюче, не рiвна боротьба закiнчилася.
На землi лежав умираючий паж, Iвана Носа не було.
"Рятунку, люди, рятунку!" - кричала, посилаючи кулi за тою чорною
тiнею, що втiкала попiд мури в напрямi забутого всiми батуринського
потайника.
Надбiгли люди й допомогли Мотрi перенести вмираючого пажа до ©© двора.
Прикликали хiрурга, порятунку не було.
_ЧЕРЕЗ ДЕСНУ_
Пором причалив до правого берега Десни. Не до самого, бо мiж рiкою i
високуватим берегом росли шуварi й густi верболози. З порому на берег
кинено мiсток, по котрiм пройшов гетьман i його товариство. Пором
вiдчалив, щоб перевозити решту возiв, котрi все ще наспiвали. Деякi
спiзнилися iз-за лихо© болотисто© дороги та всiляких непередбачених
пригод.
Гетьманський приватний обоз був чималий. Вiн представляв велику
вартiсть, i гетьман турбувався, щоб вiн не попав у руки московсько©
погонi. Дивився позад себе - на широку смугу Десни, на прибережнi
верболози, мiж котрими вона нiби соромливо окрива ться, так що ©© здалеку
й зовсiм не видно, i на той рiвний, злегка тiльки схвильований кра вид, що
простяга ться аж до Сейму. Весь вiн вповитий тепер осiнньою iмлою, у
котрiй прямо потопа , нiби в молочному морi. А за Сеймом, ген далеко, його
Батурин.
Що там тепер?
I гетьманське серце сповнилося жалем i турботою про долю цього города.
Чи видержить вiн московську облогу i як подавати батуринцям знаки, що про
них не забули?
Заспоко©вся, перенiсшись у гадках на Дехтярiвку. Там сто©ть церква на
горбку, висока i з високою дзвiницею. Можна буде давати свiтлянi сигнали.
Заспоко©вшися - глянув перед себе.
I тут iмла, крiзь котру насилу пробиваються сонячнi променi.
Невеселою дниною вiта гетьмана цей край.
Зимним вiтром дмуха на нього, пригаду , що незабаром прийде зима,
може, й гостра, сувора.
Як поставиться до його задумiв, отсей шматок укра©нсько© землi? Чи
спiвчуватиме його, чи привiта вороже? За Укра©ною заявить себе чи за
Москвою, за Мазепою чи за Петром? Правий берег Десни не те, що лiвий. Вiн
ще в XV столiттю пiдпав пiд владу москалiв i в козацькому життi, у всяких
визвольних рухах не брав тако© живо© участi, як лiвий.
Дивно, як рiка, не так то дуже й велика та широка, дiлить те саме
населення.
Тому-то гетьман, як зразу не хотiв, щоб шведи приходили на Укра©ну
ранiше, нiж приборкають Москву, так пiзнiше, довiдавшись, що король Карл
пряму не на Москву, а мабуть, на Ки©в, наглив його, щоб скорiше переходив
Десну, бiльше довiряючи ©© лiвому, нiж правому береговi. Але Карло не
послухав, отаборився в Горках, i тепер гетьмановi довелось самому
переходити рiчку, залишаючи Батурин i кiлька тисяч вiйська за собою.
Не знаючи Карлових планiв, гетьман не мiг робити сво©х, заряджував те,
що на його гадку диктувала конечнiсть.
Думаючи, дивився на переправу козакiв. Деякi, не зважаючи на холод,
кидалися з кiньми в воду й перепливали рiку старим, найпростiшим козацьким
способом. Менш смiливих закликали товаришi на той бiк.
Чайковим мостом проходили першi вiддiли пiшого вiйська. Бадьоро ступали
назустрiч невiдомому й новому. Лунала пiсня: "Як перейду за Десну, не
верну аж на весну", а вiдгомiн доповiдав: "за Десну, на весну..."
Бiля входу на мiст видно було сутулувату стать Ломиковського. Сидiв на
конi, пильнуючи, щоб забагато четвiрок не входило на мiст, бо вiн не
крiпкий, чайки не смоленi свiжо, може, котра й не видержить тягару.
Мiст хитався, i незвичному до таких переходiв глядачевi могло
здаватися, що вiн ось-ось i потоне разом з людьми.
"Скорiше! Скорiше! Поспiшай!" - гукав генеральний обозний, маючи на
увазi, що не так то легко перейти чотирьом тисячам людей з кiньми й
возами.
_"Як перейду_ за _Десну,_
_Не верну аж на весну",_-
нiби безжурно й безтурботно спiвали козаки.
"За Десну, на весну",- хриплим голосом вiдповiдала в осiннiй iмлi
схована луна. Нiби глузувала собi з того спiву, насмiхалася.
Мiж тим перевезли гетьманську карету, запряжену шiстернею сивих
арабських коней, i гетьман сiв у вигiднi подушки, приглядаючись до
переправи вiйська.
Мало його, дуже мало! Замiсть сподiваних i обiцяних 20 тисяч, вiн веде
Карловi лиш четвертину.
Та чи певнi й вони? Появляються царськi унiверсали (Бог вiсть, якими
шляхами вони мандрують), i не спинити ©х. Хто вгада , якими словами
промовить цар до укра©нського народу i до козацького вiйська? Певно, що
Мазепу змалю гiрше чорта, назове зрадником i запроданцем, вiдступником
вiд предкiвсько© вiри, вiд свято©, православно© церкви i, може, навiть у
тiй невеличкiй, вибранiй армi©, знайдеться ще не один такий, що повiрить
влесливим словам царя, полакомиться на обiцянку прощення i покине
гетьмана.
Десна не спинить тих, що в душi не побудували кордону мiж Укра©ною i
Москвою.
Минали години. Козаки, пiшi й кiннi, вже на правому боцi. Уставляються
полками, вiддiлами, збитими чотирикутниками в пiвколесо. Ще тiльки обоз
надтяга , чути, як погоничi гукають на коней. Однi вози вже наближаються
до мосту, iнших ще й не видно, тiльки гамiр чути. дуть.
Гетьман каже собi подати коня. Пiдводять - сiда . Хоч зметружений i
хворий, у сiдлi трима себе бадьоро, по-козацьки.
З Орликом i Войнаровським в'©жджа в пiвколесо. Над ним розвiва ться
прапор i ма бунчук. Козаки вiтають свого вождя. Голосно, грiмко, довго.
Диву ться заспаний правий берег Десни, чого це будять його.
Гетьман розкланю ться. Старшини роз'©жджають кiньми поперед сво©ми
частинами:
"Гетьман промовити до свого вiйська бажа ".
Вiддiли посуваються вперед, чоловiк коло чоловiка, кiнь коло коня,
близько. Пiвколесо звужу ться, замика ться, як живий обруч,- гетьман до
козакiв балака:
"Отсе, дякуючи Боговi милосердному, ступили ми на правий берег Десни.
Хочу, щоб ви знали, куди вас веду. Гада те - до царя? Це ж наш
споконвiчний ворог, котрий хоче занапастити вольностi нашi й козакiв гада
повернути в московських солдатiв. Чи бажа те собi того?"
З кiлькох тисяч грудей понеслось грiмке: "Нi", аж стрепенулася Десна.
"Я сам не раз балакав з царем, i вiн не скривав сво©х намiрiв ворожих
Укра©нi, виявив рiшучу свою волю скасувати гетьманщину, розпустити полки
козацькi й настановити московський уряд. Ще раз питаюся вас, чи бажа те
собi того?"
"Нi, нi, нi!"-залунало кругом ще довше i ще грiмкiше, нiж перш.
"Багато разiв старався я,- говорив гетьман далi,- вiдвернути його
величнiсть царську вiд цих погибельних замiрiв для всього укра©нського
козацького народу, та добився хiба до того, що й сам пiд царський гнiв
попав. Щоб врятувати вас i себе - переходжу до короля шведського. Вiн
зобов'язу ться шанувати нашi права, нашу державну самостiйнiсть i
обороняти ©х усiма сво©ми силами перед посяганнями Москви. Згiднi ви на
те?"
"Куди поведеш нас, туди й пiдемо",вiдповiдали тi, що стояли ближче.
"Браття! Наспiв наш час, вiддячимо москалям за ©х довгочасне насильство
над нами, за всю ©х неправду й жорстокiсть, оборонимо й забезпечимо на
довгi часи нашу волю i нашi козацькi права. Прийшов-бо час скинути з себе
ненависне ярмо i Укра©ну зробити кра©ною вольною i вiд нiкого незалежною".
"Добудемо волю Укра©нi!"- понеслось по обох берегах Десни.
"Ось до чого я вас кличу, браття, ось куди я вас веду. По волю й славу
iдемо. Постiйте ж крiпко й хоробро, не подайте iменi козацького в наругу.
Бог i хоробрий король шведський да будуть з лицарством козацьким,
укра©нським!"
"Дай Боже! Дай Боже!" - гукали, пiдкидаючи шапками, козаки.
Нiхто не противився, хоч були такi, що надто вже привикли до ярма, воно
вже ©х i не давило, не чули. Але й тих поривав гетьман сво ю появою i
сво©м рiшучим, самовпевненим голосом. Одиницi йшли за настро м загалу. А
загал рад був тiй змiнi-iзмiнi. Не всмiхалася ©м надiя стрiчатися в бою з
хоробрим вiйськом шведським, про котрого лицарськi вчинки та во нну вправу
ходило чимало всiляких, навiть перебiльшених вiсток i оповiдань.
Знали, що де король Карл зустрiча ться з царем Петром, побiджу перший.
Хотiлося пробувати во нного щастя по сторонi побiдника. Його хвалили, не
лише як великого лицаря-вождя, але також як чоловiка доброго й людяного,
котрий на свою совiсть не радо бере жорстокi, во ннi вчинки.
Розiрвалося живе колесо козацьке, цей величезний круг, що в пiзнiй
осiннiй день так несподiвано появився на лугах i полях на правому березi
Десни, i гетьман Мазепа при звуках сурм i литаврiв в оточенню старшини
двигнувся вперед у напрямi Орлiвки.
* * *
Орлiвка - мiстечко на рiчцi Убiдi, недалеко Новгорода-Сiверського.
Козацькi розвiдки доносили, що у слободi за Орлiвкою сто©ть передня
сторожа, зложена з двох драгунських полкiв короля Карла пiд командою
Г льма та Гiлл нштi рна.
Туди треба було гетьмановi негайно послати сво©х людей, бо шведськi
розвiдки певно вже запримiтили перехiд козакiв через Десну i не важко, щоб
вони не почали яко© ворожо© акцi©.
Гетьман пiслав Орлика й Ломиковського, щоб звiстити про свiй перехiд до
його милостi короля Карла.
* * *
Перед Орликом i Ломиковським ©хало три сердюки, посерединi - хорунжий з
бiлою хоругвою.
Шведи втiшилися, гадаючи зразу, що це московський цар посила сво©х
людей переговорювати з королем Карлом i просити миру. I мiж шведами було
чимало таких, що тужили до нього, жадiбно дожидаючи моменту, коли в
шведськiй армi© затрублять на остаточну "вiкторiю" i коли вiйсько стане
збиратися в похiд до свого рiдного краю, виснаженого довголiтнiми
славними, але й коштовними вiйнами молодого, завзятого короля.
Драгуни, що стояли на сторожi, перейняли гетьманських посланцiв iз
зав'язаними очима провели ©х до Г льма i Гiлл нштi рна.
Шведське вiйсько зустрiчало ©х мовчки, покоряючись силi та значiнню
бiлого прапора.
Гарнi, породистi конi, пишне вбрання, як на вiйну навiть за розкiшне, i
дорогоцiнна збруя, так приваблива для ока всякого вояки, вiдразу велiли
догадуватися, що не будь-якi гостi прибули отсе до передньо© сторожi армi©
його милостi короля Карла. Це, що ©м зав'язано очi, не дивувало нiкого, бо
такий во нний звичай. Чужi люди не повиннi бачити i знати, що дi ться в
таборi. Це ж вiйна.
Що лиш на квартирi, в свiтлицi якогось старого двора, Орликовi й
Ломиковському розв'язано очi.
Перед ними стояли полководцi шведськi Г льм i Гiлл нштi рна, здивованi
несподiваною появою невiдомих гостей. По вбранню, по голеному обличчю, по
цiлому виглядi знатi було видно, що це не москалi. Що не поляки - це теж
догадувалися Карловi старшини, бо в ©х армi© була шляхта польська,
сторонники Станiслава Л щинського. Ясна рiч - це козацькi старшини вiд
гетьмана Мазепи. Карловi генерали й полковники знали, що ©х король
переговорю з гетьманом Мазепою, що гетьман сто©ть за Десною i що вiд
нього кожно© хвилини можна сподiватися послiв. Але наслухалися також
усяких фантастичних оповiдань про Мазепинi хитрощi, i тому привiтали
Орлика i Ломиковського чемно, але недовiрливо, боячись якого хитрого,
во нного пiдступу.
Орлик в латинськiй промовi з'ясував цiль свого приходу. Його милiсть
гетьман Iван Степанович Мазепа перейшов з п'яти тисячами козацького свого
вiйська бiля Оболоня рiку Десну i просить побачення з його милiстю королем
шведським, щоб з його потугами сполучити сво© вiйськовi сили i дiлити долю
й недолю дальшо© вiйни.
Г дьм i Гiлл нштi рна слухали гарно© i вправно© латини гетьманського
молодого посланця i дивувалися, що козаки так вчено балакають i так
полiтичне й шанобливо поводяться, а що не всього, як слiд розумiли, так
довелось гетьманському аптекаревi, котрого Орлик i Ломиковський привели з
собою, перекладати й розтолковувати дещо на нiмецьку мову.
"Вiта мо, шановних панiв,- вiдповiв Г льм,- i тiшимося тим, що вони
отсе довели до нашого вiдома. Просимо не дивуватися i не гнiватися, що не
вiримо легко на слово, але вiйна обережностi вчить. Панове залишаться
дорогими гостями в нашiй вбогiй i невигiднiй квартирi, а ми пiшлемо сво©х
людей до Оболоня, щоб провiрити дiло".
Орлика й Ломиковського залишили в свiтлицi й просили розгоститися.
Незабаром появилася й перекуска з тонким шведським пивом.
Гетьманськi посланцi дивувалися тому споко вi, який царював у слободi
за Орлiвкою, в котрiй стояли два драгунськi полки передньо© сторожi
шведського короля. Нашi селяни не виявляли то© тривоги, яка звичайно бува
там, куди увiйде вороже вiйсько. Не чути було нi розпачливих крикiв, нi
плачу.
Шведськi команданти перейшли до друго© свiтлицi й нараджувалися
хвилину, що ©м робити.
Орлик i Ломиковський, особливо ж перший, справили на них гарне
враження. Зразу видно було, iцо це люди чiльнi, високi козацькi
достойники, а не шпигуни, анi авантюристи, котрi шукають легко© наживи.
Годi було гадати, що вони брешуть i впроваджують шведiв у блуд, але ж для
всяко© певностi треба було перевiрити справу, щоб не вiдповiдати пiзнiше
перед королем за несповнення вiйськового обов'язку.
Треба було послати людину, знаючу укра©нську мову, а найкраще когось,
хто бачив гетьмана Мазепу i що певно сказати може, що це дiйсно вiн у
сво©й власнiй особi, а не хтось пiдiсланий ворогами, щоб пiдманити шведiв
i втягнути ©х у бiду.
Таку людину вони на щастя знайшли мiж собою. Був це офiцер - iталi ць,
що ранiше служив як на мник у московському вiйську i знав гетьмана Мазепу
особисто.
Покликали його, дали iнструкцi©, додали кiлькох драгунiв для скорости i
разом iз тими сердюками, що супроводжали Орлика й Ломиковського, виправили
до козацько© армi©, яка, перебравшися крiзь плавнi й мокруватi оболоння
над Десною та вийшовши на горбкуватi поля, розтаборилася для вiдпочинку.
* * *
З Орлiвки до козацького табору пiд Оболонням мчав невеличкий вiддiл
©здцiв.
х повели до гетьмана.
"Команданти передньо© сторожi армi© його високостi короля шведiв
Карла,- промовив iталi ць,- посилають мене з привiтанням вашо© милостi i
висловлюють свою радiсть з приводу переходу славного козацького вiйська
вашо© милостi за Десну".
"Дякую панам командантам передньо© шведсько© сторожi, а вас прошу
розгоститися у мене та не погордувати козацьким хлiбом-сiллю".
Iталi ць пильно вдивлявся в гетьманове обличчя, в його дивнi очi i в
тую усмiшку, якою, здавалося, нi одно друге обличчя не всмiхалося.
Так, так, це був гетьман Мазепа.
Гетьман догадався, по що при©хали шведи i запитав:
"Що ж пiзнали? Мазепа чи нi?"
"Так, ваша милосте, i пiд присягою мiг би сказати, що отсе маю щастя
розмовляти з його милiстю гетьманом Укра©ни Iваном Степановичем Мазепою".
"Так тодi нема нам чого гаятися. По©ду з вами до панiв Г льма та
Гiлл нштi рна, перед котрими засвiдчите, що це я, не хто другий, не якийсь
облудник-самозванець, що пiдшива ться пiд мо iм'я i пiд мою особу.
Розгостiться, панове, а я ще побалакаю з мо©ми старшинами".
Гетьман попровадив гостя до похiдного шатра, котре мiж тим було
розбито, а сам скликав старшин на раду.
"Як же гада те, панове товариство,запитав.- Що менi тепер робити? Йти
до шведських командантiв чи пiдiждати на зустрiч iз самим королем? А може,
в вас яка iнша рада. Кажiть!"
Старшини не надумувалися довго.
"Що тут багато радити",- казали, тривожно розглядаючись по широких
полях i лугах над Десною. Козацькi бистрi очi летiли мало що не до самого
Сейму, бо лiвий берег Десни був рiвний, злегка тiльки схвильований гайками
й очеретами, мiж котрими окривалися селища людськi. Не одному здавалося,
що ось-ось i висунуться московськi патрулi, ось-ось i погоня. Москалi, як
покмiтять зраду, в першу чергу схочуть недопустити козацького вiйська до
сполуки з армi ю шведською. Схочуть клином вбитися помiж них. Це перший i
найпростiший спосiб.
"Сказав аз, так кажи i буки,говорили старшини.- Чим скорiше сполучимося
зi славним вiйськом шведським, тим для нас краще й безпечнiше, ©дь,
гетьмане, негайно до передньо© шведсько© варти, iншо© ради ми й не
зна мо".
"I я так собi гадаю",- вiдповiв гетьман, почуваючи, що ступа отсе на
шлях, з котрого вже нiякого повороту нема й бути не може.
" дьмо!"
Вибрав почот, котрий мав супроводжувати його, дав накази, куди i як
двигнути вiйсько, i сiв на коня.
Втомлений недугою, турботами й подорожнiми невигодами, сам собi
дивувався, звiдки в нього береться стiльки енергi©.
Поки ©х - поти й життя.
Усвiдомлення важного моменту i почуття велико© вiдповiдальностi за свiй
iсторичний вчинок не пригноблювали гетьмана, а скорiше пiдбадьорювали
його.
" дьмо!" - i вiн пустив свого коня, поскакав полями за сердюками з
бiлою хоругвою.
Шведськi команданти вистро©ли сво©х драгунiв i привiтали гетьмана
Мазепу з почестями, якi приписував ©х вiйськовий устав при зустрiчi чужого
полководця i володаря землi, на котрiй вони стояли.
Заходяче сонця побачило гетьмана у шведiв. ЦАРСЬКИЙ НАКАЗ
У Нових Млинах, мiстечку на рiцi Сеймi, три години ©зди iз Сосницi,
свiтлiйший князь Меншиков довiдався, що гетьман бiля Оболоння переправився
з кiлькома тисячами свого вiйська за Десну.
Свiтлiйший хвилювався. Його гарне обличчя поганiло вiд злостi i вiд
бажання помсти. Не так сам вчинок гетьмана Мазепи бентежив свiтлiйшого, як
гризла його злiсть, що вiн, Меншиков, дав себе пiдвести старому
гетьмановi. Меншиков ©хав вiдвiдувати вмираючого Мазепу в Борзнi, а цей
труп за той час успiв упорядкувати сво© дiла в Батуринi, вивести з городу
до оборони неконче потрiбнi вiйська й перевести ©х за Десну.
"От чому-то,- гукав князь Меншиков, ходячи нервово по сво©й квартирi,-
от чому-то Войнаровський вночi, з п'ятницi на суботу, так несподiвано i
Ось кiлька ©здцiв вiддiлилося вiд валки й поскакало вперед, пiдбiгли
мало що не до самого городу, стають, конi тупцюють на мiсцi, ©здцi
озираються, ©м подають якiсь знаки з карет i вони повертають управо.
Озирають вали, дивляться на мури, бачать озбро них сердюкiв, котрi кидають
©м якiсь глумливi слова вдiл, нiби викликають на герць.
Це, мабуть, князi послали ©х на звiди. Вертають, звiдомлення дають.
Карети рушають з мiсця, але, про©хавши яку сотню сажнiв, знову стають.
Чому ж вони не ©дуть?
З батуринського подвiр'я вискаку два московських драгуни, бiжать до
свого команданта, щось йому передають.
На мурах шум: "Чому ми ©х не перебили?"
Чечель пробiга вздовж мурiв i заспокою сердюкiв i мiщан. Поки не
надтягнуть московськi сили, небезпеки нема. Це тiльки Меншиков з Голiцином
©де. Гадав, що гетьмана застане.
"Не пустити його!"
"Пустити. Хай скаже, чого йому треба. Не годиться зраджувати князя".
"Не пустити! Не пустити"!
"Не пускаймо троянського коня!" - каже хтось iз козацьких старшин.
"Не пускаймо, не треба, по що!"
Вiд валки два сурмачi пiд мури пiд'©жджа , за ними - полковник
Анн нков.
Сурмачi сурмлять,- мабуть, Анн нков переговорювати хоче,- "слухайте,
слухайте, не шумiть!"
На мурах тихне. Козаки збираються у тому мiсцi, куди пiд'©жджа
Анн нков.
Пiд'©хав, ста , гука . Його не чують.
"Ближче! Ближче!.. Тихо там, чу те, Анн нков щось балака!"
Царський полковник пiд'©хав ще ближче, долонi до рота, як трубу,
приложив, кричить: "Козаки i ви, мешканцi города Батурина!"
"Голоснiше, голоснiше!"
Анн нков кричить, аж йому очi з лоба вилазять: "Чого це ви зазбро©лися,
мов проти ворога?" - пита ться.
"Бо приятелiв не сподiва мося",-вiдповiдають йому з мурiв.
"Чого ви це позачинювали ворота, чому не пуска те князiв i мене?"
"Бо не треба вас тут",- вiдгукують йому.
"Вiдчинiть сей час, пустiть князiв у мiсто, а з ними й царських ратних
людей".
"Пусти вовка в кошару. Не треба, не треба".
Анн нкову жили на ши© набiгають. Тако© смiливостi вiд хохлiв вiн нiяк
не сподiвався. Видимий бунт. Батурин з Мазепою у змовi.
Анн нков хоче повернути конем i вертати до Меншикова й Голiцина.
Надуму ться. Спробу ще раз - може вговорить.
А на мурах мiж тим новий шум: "Чого тут ждать? Пали!"
Старшини насилу здержують козакiв. Так не можна. Анн нков на переговори
прийшов. Не годиться. "Змести ©х усiх, московську залогу перебить, менше
ворога, менша небезпека. Пали!"
Кенiгзен наводить пiстолю: "Послух або смерть".
Нерадо заспокоюються.
"Тихо там! Анн нков знов балака".
Анн нков кричить: "Козаки i ви, чеснi мешканцi города Батурина!"
"Голоснiше, не чу мо!"
Анн нков аж вищить: "Отямтеся, не гнiвiть ©х милостей князiв i не
стягайте на себе страшного гнiву його величества царя. Вiдчиняйте ворота
по добру! Раджу вам".
Козаки гомонять. Дехто каже, щоб вiдчинити, нема чого боятися, це ж
жменька людей, нiчого вони не зроблять.
"Пощо? - вiдповiдають другi.- Щоб побачили, як ми за-збро©лися? Не
треба".
"Утрет взиваю вас,- гука Анн нков,- щоб ви вiдчинили ворота. Чому не
пуска те нас?"
З мурiв вiдповiдають йому: "Бо гетьман не велiв нiкого в город
впускати".
"Може, шведiв не велiв гетьман впускати, а не нас?" -пита ться
Анн нков.
"Не шведiв, а москалiв".
"Москалiв? Чому?"
"Бо через них укра©нцям чиниться велике знищення, через них не мало вже
сiл i мiст попропадало".
"Цiлi мiста й села москалi попалили, а людей помордували".
"Не пустимо! Гетьман не велiв!" - гукають.
"А де ж гетьман?" - пита ться Анн нков.
"До Коропу по©хав".
Анн нков поверта свого коня, трубачi ©дуть за ним. ©х проводжають з
мурiв насмiхом i глумливими словами:
" дьте до чорта в зуби!"
Анн нков прискаку конем до карет. Щось князям каже, руками розклада ,
нараджуються, не знають що робити.
Аж Меншиков ста у повозi, пiдносить руку, кулаком Батуриновi грозить.
Його гарне обличчя поганi - одна злiсть. Голiцин заспокою свiтлiйшого,
тягне за рукав, просить сiдати.
Карети завертають. Передня сторожа робить зворот улiво, жене вперед,
карети за нею, задня сторожа поверта ться на мiсцi, i цiла валка
посува ться зразу тим самим шляхом, що перед годинкою при©хала, а пiзнiше
скручу в напрямi Коропа.
Вартовi на вежах стежать за москалями. "До Коропа по©хали, гадають
гетьмана застати там".
"Боже, провадь, дiдько, пхай!"
* * *
Батурин заспокою ться... Вiд'©хали... Може, вже й не вернуть. На шведа
пiдуть. Гетьман Батуриновi на вiдбiй поспi .
Город не тратить надi©. Така вже вдача людська, що i в найгiршому все
собi яко©сь надi© шука , дурить себе.
Не дурить себе Чечель. Зна вiн, якi наслiдки матиме нинiшня розмова.
Батурин виповiв послух царевi, обiдив його любимця Меншикова й ки©вського
во воду Голiцина, котрому цар довiрив догляд над цiлою Укра©ною, зробив
його нiби сво©м намiсником. Батурин не пустив царського полковника
Анн нкова до свого полку, Батуриновi москалi не можуть того простити.
Чечель скликав сво©х старшин на раду.
Прийшли всi схвильованi, тим хвилюванням, яке виклика в людях
усвiдомлення дуже вiдповiдального вчинку.
"Панове товариство! Козаки й батуринцi виповiли царевi послух".
"Двом панам годi служити".
"Або слуха мо царя, або гетьмана".
"Або Москва, або Укра©на".
"Гетьман нам регiментар, його накази для нас святi".
"Не перечу,- вiдповiв Чечель.- Я то© само© мислi. Але ж не дурiм себе
надi ю на помилування царське".
"Цар не милу нiкого. Не помилу i нас".
"Так тодi зна те, що воно значить? Коли гетьман не поспi нам на
вiдбiй, так за днiв кiлька сподiваймося московського вiйська".
"Хай прийдуть. Чорта з'©дять. Не бачили Москви!"
Вулиця шумiла:
"До збро©, до збро©!"
Молодi хлопцi невеликими гуртами бадьоро вправлялися на майданi.
В церквах правили молебень. Жiнки лежали хрестом. Горiли свiчки, як
мечi, з кадильниць снувалися дими, як з пожарищ.
"Панове товариство,- говорив до зiбраних Чечель.- Не тiшмося, що
вiдiгнали вiд Батурина князiв, i не гадаймо, що вони не при©дуть. Меншиков
зневаги не простить, хоч би й сам цар хотiв простити. Взиваю вас усiх
гуртом i кожного зокрема, щоб ви добре пильнували дiла. Не занедбуйте
нiчого, що може причинитися до скрiплення нашого города. Та ще прошу i
взиваю вас, щоб ви добре стежили не лиш за тим, чи не пiдходить ворог, але
чи нема його мiж нами. Внутрiшнiй ворог гiрший усiх".
"Посто©мо як мур".
"За Батурин, за гетьмана, за Укра©ну!"
Iван Нiс мовчки прислухувався до наради. Нiхто вiд нього слова не чув.
Мовчки вiд Чечеля поплiвсь до прилуцького полку. ПЕРША ЖЕРТВА
Пiзно увечерi в понедiлок, 25 жовтня, то© само© днини, як московських
князiв батуринцi не впустили в город, Мотря, заткнувши за пояс стилет i
зазбро©вшися добрим пiстолем, скрадалася до старих ворiт.
За нею назирцем, як тiнь, iшов ©© паж, попiд плоти й мури, з того боку,
по котрiм падала тiнь.
Iван Нiс, побачивши Мотрю, висунувся iз заглибленню муру.
"Не пiдходiть до мене,- сказала Мотря, стаючи в обороннiй поставi.-
Кажiть, чого вам треба".
"Вас".
"Ха-ха-ха! Збожеволiв".
"Мотре, без тебе не жити менi. Поки тут був Чуйкевич, я не хотiв нищити
вашого щастя".
"Боявся".
"Я вже i чорта не боюсь. Все одно менi. Не хотiв. Совiсть не давала. А
тепер, як бачу твою загибiль, хочу врятувати себе й тебе".
"Рятуймо Батурин".
"Його не вряту навiть Бог. По тiм, що нинi сталося,- пропаде!"
"Таку-то тайну мав менi сказати Iван Нiс?"
"Пропаде! - повторив, а в його голосi почувалася злоба, не жаль.- Не
оборонить Батурина хоробрий полковник Чечель, анi Герцик, нi навiть нiмець
Кенiгзен, нi усi гетьмановi заушники вкупi - пропаде!"
"Не кракайте, Iване Дмитрi вичу!"
"Не кракаю, а знаю. Кого ще не запаморочило дорешти, спаса ться з
життям".
"Втiка ? З потопаючого корабля утiкають щурi. Хто такий, утiк?"
"Не один, мiж iншими гетьманський канцелярист, товариш Чуйкевича по
службi, Андрiй Кандиба".
"Брешеш! - крикнула, збентежена такою злощасною вiсткою Мотря.- Брешеш,
щоб заманити мене, чорте".
"Богом клянусь".
"Не вiрю. Пусти мене. Пусти!"
"Не пущу! Не пручайсь. Попалась".
"Як в Бога вiру ш, пусти!" - кричала i просила Мотря, маючи тепер одне
на гадцi - летiти до Чечеля, докласти йому про втечу Кандиби, про
небезпеку, яка з боку втiкачiв городовi грозить.
Але Нiс, хоч поранила його стилетом у руку, тримав ©© у сво©х обiймах,
силуючись пiдняти ©© i понести з собою, з городу, потайником забутим
усiми, геть. Мотря пручалася, кричала, затулив ©й буркою уста, обкрутив
голову, перемiг. В цей мент щось ухопило його ззаду за шию, перегнуло i
вiн повалився на землю.
* * *
Заки Мотря схопилася, заки здерла з голови бурку, котрою ©© обкручено
було сильно, аж болюче, не рiвна боротьба закiнчилася.
На землi лежав умираючий паж, Iвана Носа не було.
"Рятунку, люди, рятунку!" - кричала, посилаючи кулi за тою чорною
тiнею, що втiкала попiд мури в напрямi забутого всiми батуринського
потайника.
Надбiгли люди й допомогли Мотрi перенести вмираючого пажа до ©© двора.
Прикликали хiрурга, порятунку не було.
_ЧЕРЕЗ ДЕСНУ_
Пором причалив до правого берега Десни. Не до самого, бо мiж рiкою i
високуватим берегом росли шуварi й густi верболози. З порому на берег
кинено мiсток, по котрiм пройшов гетьман i його товариство. Пором
вiдчалив, щоб перевозити решту возiв, котрi все ще наспiвали. Деякi
спiзнилися iз-за лихо© болотисто© дороги та всiляких непередбачених
пригод.
Гетьманський приватний обоз був чималий. Вiн представляв велику
вартiсть, i гетьман турбувався, щоб вiн не попав у руки московсько©
погонi. Дивився позад себе - на широку смугу Десни, на прибережнi
верболози, мiж котрими вона нiби соромливо окрива ться, так що ©© здалеку
й зовсiм не видно, i на той рiвний, злегка тiльки схвильований кра вид, що
простяга ться аж до Сейму. Весь вiн вповитий тепер осiнньою iмлою, у
котрiй прямо потопа , нiби в молочному морi. А за Сеймом, ген далеко, його
Батурин.
Що там тепер?
I гетьманське серце сповнилося жалем i турботою про долю цього города.
Чи видержить вiн московську облогу i як подавати батуринцям знаки, що про
них не забули?
Заспоко©вся, перенiсшись у гадках на Дехтярiвку. Там сто©ть церква на
горбку, висока i з високою дзвiницею. Можна буде давати свiтлянi сигнали.
Заспоко©вшися - глянув перед себе.
I тут iмла, крiзь котру насилу пробиваються сонячнi променi.
Невеселою дниною вiта гетьмана цей край.
Зимним вiтром дмуха на нього, пригаду , що незабаром прийде зима,
може, й гостра, сувора.
Як поставиться до його задумiв, отсей шматок укра©нсько© землi? Чи
спiвчуватиме його, чи привiта вороже? За Укра©ною заявить себе чи за
Москвою, за Мазепою чи за Петром? Правий берег Десни не те, що лiвий. Вiн
ще в XV столiттю пiдпав пiд владу москалiв i в козацькому життi, у всяких
визвольних рухах не брав тако© живо© участi, як лiвий.
Дивно, як рiка, не так то дуже й велика та широка, дiлить те саме
населення.
Тому-то гетьман, як зразу не хотiв, щоб шведи приходили на Укра©ну
ранiше, нiж приборкають Москву, так пiзнiше, довiдавшись, що король Карл
пряму не на Москву, а мабуть, на Ки©в, наглив його, щоб скорiше переходив
Десну, бiльше довiряючи ©© лiвому, нiж правому береговi. Але Карло не
послухав, отаборився в Горках, i тепер гетьмановi довелось самому
переходити рiчку, залишаючи Батурин i кiлька тисяч вiйська за собою.
Не знаючи Карлових планiв, гетьман не мiг робити сво©х, заряджував те,
що на його гадку диктувала конечнiсть.
Думаючи, дивився на переправу козакiв. Деякi, не зважаючи на холод,
кидалися з кiньми в воду й перепливали рiку старим, найпростiшим козацьким
способом. Менш смiливих закликали товаришi на той бiк.
Чайковим мостом проходили першi вiддiли пiшого вiйська. Бадьоро ступали
назустрiч невiдомому й новому. Лунала пiсня: "Як перейду за Десну, не
верну аж на весну", а вiдгомiн доповiдав: "за Десну, на весну..."
Бiля входу на мiст видно було сутулувату стать Ломиковського. Сидiв на
конi, пильнуючи, щоб забагато четвiрок не входило на мiст, бо вiн не
крiпкий, чайки не смоленi свiжо, може, котра й не видержить тягару.
Мiст хитався, i незвичному до таких переходiв глядачевi могло
здаватися, що вiн ось-ось i потоне разом з людьми.
"Скорiше! Скорiше! Поспiшай!" - гукав генеральний обозний, маючи на
увазi, що не так то легко перейти чотирьом тисячам людей з кiньми й
возами.
_"Як перейду_ за _Десну,_
_Не верну аж на весну",_-
нiби безжурно й безтурботно спiвали козаки.
"За Десну, на весну",- хриплим голосом вiдповiдала в осiннiй iмлi
схована луна. Нiби глузувала собi з того спiву, насмiхалася.
Мiж тим перевезли гетьманську карету, запряжену шiстернею сивих
арабських коней, i гетьман сiв у вигiднi подушки, приглядаючись до
переправи вiйська.
Мало його, дуже мало! Замiсть сподiваних i обiцяних 20 тисяч, вiн веде
Карловi лиш четвертину.
Та чи певнi й вони? Появляються царськi унiверсали (Бог вiсть, якими
шляхами вони мандрують), i не спинити ©х. Хто вгада , якими словами
промовить цар до укра©нського народу i до козацького вiйська? Певно, що
Мазепу змалю гiрше чорта, назове зрадником i запроданцем, вiдступником
вiд предкiвсько© вiри, вiд свято©, православно© церкви i, може, навiть у
тiй невеличкiй, вибранiй армi©, знайдеться ще не один такий, що повiрить
влесливим словам царя, полакомиться на обiцянку прощення i покине
гетьмана.
Десна не спинить тих, що в душi не побудували кордону мiж Укра©ною i
Москвою.
Минали години. Козаки, пiшi й кiннi, вже на правому боцi. Уставляються
полками, вiддiлами, збитими чотирикутниками в пiвколесо. Ще тiльки обоз
надтяга , чути, як погоничi гукають на коней. Однi вози вже наближаються
до мосту, iнших ще й не видно, тiльки гамiр чути. дуть.
Гетьман каже собi подати коня. Пiдводять - сiда . Хоч зметружений i
хворий, у сiдлi трима себе бадьоро, по-козацьки.
З Орликом i Войнаровським в'©жджа в пiвколесо. Над ним розвiва ться
прапор i ма бунчук. Козаки вiтають свого вождя. Голосно, грiмко, довго.
Диву ться заспаний правий берег Десни, чого це будять його.
Гетьман розкланю ться. Старшини роз'©жджають кiньми поперед сво©ми
частинами:
"Гетьман промовити до свого вiйська бажа ".
Вiддiли посуваються вперед, чоловiк коло чоловiка, кiнь коло коня,
близько. Пiвколесо звужу ться, замика ться, як живий обруч,- гетьман до
козакiв балака:
"Отсе, дякуючи Боговi милосердному, ступили ми на правий берег Десни.
Хочу, щоб ви знали, куди вас веду. Гада те - до царя? Це ж наш
споконвiчний ворог, котрий хоче занапастити вольностi нашi й козакiв гада
повернути в московських солдатiв. Чи бажа те собi того?"
З кiлькох тисяч грудей понеслось грiмке: "Нi", аж стрепенулася Десна.
"Я сам не раз балакав з царем, i вiн не скривав сво©х намiрiв ворожих
Укра©нi, виявив рiшучу свою волю скасувати гетьманщину, розпустити полки
козацькi й настановити московський уряд. Ще раз питаюся вас, чи бажа те
собi того?"
"Нi, нi, нi!"-залунало кругом ще довше i ще грiмкiше, нiж перш.
"Багато разiв старався я,- говорив гетьман далi,- вiдвернути його
величнiсть царську вiд цих погибельних замiрiв для всього укра©нського
козацького народу, та добився хiба до того, що й сам пiд царський гнiв
попав. Щоб врятувати вас i себе - переходжу до короля шведського. Вiн
зобов'язу ться шанувати нашi права, нашу державну самостiйнiсть i
обороняти ©х усiма сво©ми силами перед посяганнями Москви. Згiднi ви на
те?"
"Куди поведеш нас, туди й пiдемо",вiдповiдали тi, що стояли ближче.
"Браття! Наспiв наш час, вiддячимо москалям за ©х довгочасне насильство
над нами, за всю ©х неправду й жорстокiсть, оборонимо й забезпечимо на
довгi часи нашу волю i нашi козацькi права. Прийшов-бо час скинути з себе
ненависне ярмо i Укра©ну зробити кра©ною вольною i вiд нiкого незалежною".
"Добудемо волю Укра©нi!"- понеслось по обох берегах Десни.
"Ось до чого я вас кличу, браття, ось куди я вас веду. По волю й славу
iдемо. Постiйте ж крiпко й хоробро, не подайте iменi козацького в наругу.
Бог i хоробрий король шведський да будуть з лицарством козацьким,
укра©нським!"
"Дай Боже! Дай Боже!" - гукали, пiдкидаючи шапками, козаки.
Нiхто не противився, хоч були такi, що надто вже привикли до ярма, воно
вже ©х i не давило, не чули. Але й тих поривав гетьман сво ю появою i
сво©м рiшучим, самовпевненим голосом. Одиницi йшли за настро м загалу. А
загал рад був тiй змiнi-iзмiнi. Не всмiхалася ©м надiя стрiчатися в бою з
хоробрим вiйськом шведським, про котрого лицарськi вчинки та во нну вправу
ходило чимало всiляких, навiть перебiльшених вiсток i оповiдань.
Знали, що де король Карл зустрiча ться з царем Петром, побiджу перший.
Хотiлося пробувати во нного щастя по сторонi побiдника. Його хвалили, не
лише як великого лицаря-вождя, але також як чоловiка доброго й людяного,
котрий на свою совiсть не радо бере жорстокi, во ннi вчинки.
Розiрвалося живе колесо козацьке, цей величезний круг, що в пiзнiй
осiннiй день так несподiвано появився на лугах i полях на правому березi
Десни, i гетьман Мазепа при звуках сурм i литаврiв в оточенню старшини
двигнувся вперед у напрямi Орлiвки.
* * *
Орлiвка - мiстечко на рiчцi Убiдi, недалеко Новгорода-Сiверського.
Козацькi розвiдки доносили, що у слободi за Орлiвкою сто©ть передня
сторожа, зложена з двох драгунських полкiв короля Карла пiд командою
Г льма та Гiлл нштi рна.
Туди треба було гетьмановi негайно послати сво©х людей, бо шведськi
розвiдки певно вже запримiтили перехiд козакiв через Десну i не важко, щоб
вони не почали яко© ворожо© акцi©.
Гетьман пiслав Орлика й Ломиковського, щоб звiстити про свiй перехiд до
його милостi короля Карла.
* * *
Перед Орликом i Ломиковським ©хало три сердюки, посерединi - хорунжий з
бiлою хоругвою.
Шведи втiшилися, гадаючи зразу, що це московський цар посила сво©х
людей переговорювати з королем Карлом i просити миру. I мiж шведами було
чимало таких, що тужили до нього, жадiбно дожидаючи моменту, коли в
шведськiй армi© затрублять на остаточну "вiкторiю" i коли вiйсько стане
збиратися в похiд до свого рiдного краю, виснаженого довголiтнiми
славними, але й коштовними вiйнами молодого, завзятого короля.
Драгуни, що стояли на сторожi, перейняли гетьманських посланцiв iз
зав'язаними очима провели ©х до Г льма i Гiлл нштi рна.
Шведське вiйсько зустрiчало ©х мовчки, покоряючись силi та значiнню
бiлого прапора.
Гарнi, породистi конi, пишне вбрання, як на вiйну навiть за розкiшне, i
дорогоцiнна збруя, так приваблива для ока всякого вояки, вiдразу велiли
догадуватися, що не будь-якi гостi прибули отсе до передньо© сторожi армi©
його милостi короля Карла. Це, що ©м зав'язано очi, не дивувало нiкого, бо
такий во нний звичай. Чужi люди не повиннi бачити i знати, що дi ться в
таборi. Це ж вiйна.
Що лиш на квартирi, в свiтлицi якогось старого двора, Орликовi й
Ломиковському розв'язано очi.
Перед ними стояли полководцi шведськi Г льм i Гiлл нштi рна, здивованi
несподiваною появою невiдомих гостей. По вбранню, по голеному обличчю, по
цiлому виглядi знатi було видно, що це не москалi. Що не поляки - це теж
догадувалися Карловi старшини, бо в ©х армi© була шляхта польська,
сторонники Станiслава Л щинського. Ясна рiч - це козацькi старшини вiд
гетьмана Мазепи. Карловi генерали й полковники знали, що ©х король
переговорю з гетьманом Мазепою, що гетьман сто©ть за Десною i що вiд
нього кожно© хвилини можна сподiватися послiв. Але наслухалися також
усяких фантастичних оповiдань про Мазепинi хитрощi, i тому привiтали
Орлика i Ломиковського чемно, але недовiрливо, боячись якого хитрого,
во нного пiдступу.
Орлик в латинськiй промовi з'ясував цiль свого приходу. Його милiсть
гетьман Iван Степанович Мазепа перейшов з п'яти тисячами козацького свого
вiйська бiля Оболоня рiку Десну i просить побачення з його милiстю королем
шведським, щоб з його потугами сполучити сво© вiйськовi сили i дiлити долю
й недолю дальшо© вiйни.
Г дьм i Гiлл нштi рна слухали гарно© i вправно© латини гетьманського
молодого посланця i дивувалися, що козаки так вчено балакають i так
полiтичне й шанобливо поводяться, а що не всього, як слiд розумiли, так
довелось гетьманському аптекаревi, котрого Орлик i Ломиковський привели з
собою, перекладати й розтолковувати дещо на нiмецьку мову.
"Вiта мо, шановних панiв,- вiдповiв Г льм,- i тiшимося тим, що вони
отсе довели до нашого вiдома. Просимо не дивуватися i не гнiватися, що не
вiримо легко на слово, але вiйна обережностi вчить. Панове залишаться
дорогими гостями в нашiй вбогiй i невигiднiй квартирi, а ми пiшлемо сво©х
людей до Оболоня, щоб провiрити дiло".
Орлика й Ломиковського залишили в свiтлицi й просили розгоститися.
Незабаром появилася й перекуска з тонким шведським пивом.
Гетьманськi посланцi дивувалися тому споко вi, який царював у слободi
за Орлiвкою, в котрiй стояли два драгунськi полки передньо© сторожi
шведського короля. Нашi селяни не виявляли то© тривоги, яка звичайно бува
там, куди увiйде вороже вiйсько. Не чути було нi розпачливих крикiв, нi
плачу.
Шведськi команданти перейшли до друго© свiтлицi й нараджувалися
хвилину, що ©м робити.
Орлик i Ломиковський, особливо ж перший, справили на них гарне
враження. Зразу видно було, iцо це люди чiльнi, високi козацькi
достойники, а не шпигуни, анi авантюристи, котрi шукають легко© наживи.
Годi було гадати, що вони брешуть i впроваджують шведiв у блуд, але ж для
всяко© певностi треба було перевiрити справу, щоб не вiдповiдати пiзнiше
перед королем за несповнення вiйськового обов'язку.
Треба було послати людину, знаючу укра©нську мову, а найкраще когось,
хто бачив гетьмана Мазепу i що певно сказати може, що це дiйсно вiн у
сво©й власнiй особi, а не хтось пiдiсланий ворогами, щоб пiдманити шведiв
i втягнути ©х у бiду.
Таку людину вони на щастя знайшли мiж собою. Був це офiцер - iталi ць,
що ранiше служив як на мник у московському вiйську i знав гетьмана Мазепу
особисто.
Покликали його, дали iнструкцi©, додали кiлькох драгунiв для скорости i
разом iз тими сердюками, що супроводжали Орлика й Ломиковського, виправили
до козацько© армi©, яка, перебравшися крiзь плавнi й мокруватi оболоння
над Десною та вийшовши на горбкуватi поля, розтаборилася для вiдпочинку.
* * *
З Орлiвки до козацького табору пiд Оболонням мчав невеличкий вiддiл
©здцiв.
х повели до гетьмана.
"Команданти передньо© сторожi армi© його високостi короля шведiв
Карла,- промовив iталi ць,- посилають мене з привiтанням вашо© милостi i
висловлюють свою радiсть з приводу переходу славного козацького вiйська
вашо© милостi за Десну".
"Дякую панам командантам передньо© шведсько© сторожi, а вас прошу
розгоститися у мене та не погордувати козацьким хлiбом-сiллю".
Iталi ць пильно вдивлявся в гетьманове обличчя, в його дивнi очi i в
тую усмiшку, якою, здавалося, нi одно друге обличчя не всмiхалося.
Так, так, це був гетьман Мазепа.
Гетьман догадався, по що при©хали шведи i запитав:
"Що ж пiзнали? Мазепа чи нi?"
"Так, ваша милосте, i пiд присягою мiг би сказати, що отсе маю щастя
розмовляти з його милiстю гетьманом Укра©ни Iваном Степановичем Мазепою".
"Так тодi нема нам чого гаятися. По©ду з вами до панiв Г льма та
Гiлл нштi рна, перед котрими засвiдчите, що це я, не хто другий, не якийсь
облудник-самозванець, що пiдшива ться пiд мо iм'я i пiд мою особу.
Розгостiться, панове, а я ще побалакаю з мо©ми старшинами".
Гетьман попровадив гостя до похiдного шатра, котре мiж тим було
розбито, а сам скликав старшин на раду.
"Як же гада те, панове товариство,запитав.- Що менi тепер робити? Йти
до шведських командантiв чи пiдiждати на зустрiч iз самим королем? А може,
в вас яка iнша рада. Кажiть!"
Старшини не надумувалися довго.
"Що тут багато радити",- казали, тривожно розглядаючись по широких
полях i лугах над Десною. Козацькi бистрi очi летiли мало що не до самого
Сейму, бо лiвий берег Десни був рiвний, злегка тiльки схвильований гайками
й очеретами, мiж котрими окривалися селища людськi. Не одному здавалося,
що ось-ось i висунуться московськi патрулi, ось-ось i погоня. Москалi, як
покмiтять зраду, в першу чергу схочуть недопустити козацького вiйська до
сполуки з армi ю шведською. Схочуть клином вбитися помiж них. Це перший i
найпростiший спосiб.
"Сказав аз, так кажи i буки,говорили старшини.- Чим скорiше сполучимося
зi славним вiйськом шведським, тим для нас краще й безпечнiше, ©дь,
гетьмане, негайно до передньо© шведсько© варти, iншо© ради ми й не
зна мо".
"I я так собi гадаю",- вiдповiв гетьман, почуваючи, що ступа отсе на
шлях, з котрого вже нiякого повороту нема й бути не може.
" дьмо!"
Вибрав почот, котрий мав супроводжувати його, дав накази, куди i як
двигнути вiйсько, i сiв на коня.
Втомлений недугою, турботами й подорожнiми невигодами, сам собi
дивувався, звiдки в нього береться стiльки енергi©.
Поки ©х - поти й життя.
Усвiдомлення важного моменту i почуття велико© вiдповiдальностi за свiй
iсторичний вчинок не пригноблювали гетьмана, а скорiше пiдбадьорювали
його.
" дьмо!" - i вiн пустив свого коня, поскакав полями за сердюками з
бiлою хоругвою.
Шведськi команданти вистро©ли сво©х драгунiв i привiтали гетьмана
Мазепу з почестями, якi приписував ©х вiйськовий устав при зустрiчi чужого
полководця i володаря землi, на котрiй вони стояли.
Заходяче сонця побачило гетьмана у шведiв. ЦАРСЬКИЙ НАКАЗ
У Нових Млинах, мiстечку на рiцi Сеймi, три години ©зди iз Сосницi,
свiтлiйший князь Меншиков довiдався, що гетьман бiля Оболоння переправився
з кiлькома тисячами свого вiйська за Десну.
Свiтлiйший хвилювався. Його гарне обличчя поганiло вiд злостi i вiд
бажання помсти. Не так сам вчинок гетьмана Мазепи бентежив свiтлiйшого, як
гризла його злiсть, що вiн, Меншиков, дав себе пiдвести старому
гетьмановi. Меншиков ©хав вiдвiдувати вмираючого Мазепу в Борзнi, а цей
труп за той час успiв упорядкувати сво© дiла в Батуринi, вивести з городу
до оборони неконче потрiбнi вiйська й перевести ©х за Десну.
"От чому-то,- гукав князь Меншиков, ходячи нервово по сво©й квартирi,-
от чому-то Войнаровський вночi, з п'ятницi на суботу, так несподiвано i