Страница:
розуму приговорю ©м, до сумлiння. Бачать же - вiн не спiшиться, жде, поки
переправляться усi, останнiй пере©де. Насилу вговорю ©х, як Харон
перевозить укра©нськi душi за Лету, на другий бiк.
Допали другого берега, принишкли до землi, дрижать, дзвонять зубами -
замерзають.
Дехто радить розвести огонь.
Людям треба зiгрiтися, тепло додасть ©м сили. Без нього вони
закостенiють. Полковник Чечель противиться. Каже, що це божевiлля.
Побачать вороги, ще погадають, що гетьман на вiдбiй поспiша . Самi себе
ворогам видадуть у руки.
"Розпалюймо вогонь. Рятуймо себе. Не слухаймо його".
У натовпi лунають вигуки зловiщi:
"Довiв Батурин до загибелi, хоче загубити нас".
"Як бачив, що не вдержить мiсто, чому з москалями на переговори не
пiшов".
Чечель на вигуки не вiдповiда . "Хто хоче - хай за мною iде, хто нi -
хай грi ться бiля вогню. Вiдповiдаю тiльки за тих, що слухають мене".
Укра©нська душе, хто тебе може збагнути!
Як Днiпро ти широка, як пороги шумлива й буйна, неспокiйна, не довiря ш
нiкому, сама проти себе ста ш. Всю вину на iнших склада ш, за собою не
призна ш грiха. Котрого з провiдникiв сво©х не обкидала камiнням i
болотом, навiть найбiльшого з тих, що вiчною славою тебе покрив?..
У ДОБРИХ
ЛЮДЕЙ
Перед ними блимнуло свiтло, одне, друге, десяте. То мигтiли, то
погасали, як блуднi вогники на ставищу. Перша гадка, чи не вовки це? Але
свiтла не змiняли мiсця, значиться, не вовки це, а в селi свiтиться у
хатах. Вступила в них нова сила, бо нiщо так не пiдбадьорю чоловiка, як
свiдомiсть, що пiсля довго©, тривожно© мандрiвки попадеш до хати, в котрiй
тепло й привiтно i в котрiй живуть люди, якi не перебули того, що ти.
Забува ться про небезпеку, кудись дiва ться жахливе питання "що далi?",
хочеться прямо сiсти на лавi, з'©сти ложку тепло© страви й не думати про
нiщо.
Розбрелись по хатах одинцем, найбiльше по два-три. Нема що триматися
купи, хай кожний промишля , як може. Купою тепер далеко не зайдеш, бо не
важко попасти тепер на московський патруль, одинцем все-таки скорiше дась
собi раду.
Сво© не зрадять, а допоможуть. Числили на спiвчуття. Дехто гадав
спочити трохи, поживитися i далi йти, бо не в одного були у недалеких
слободах родичi або знайомi. Поранених або тут сховають, поки не
видужають, або перевезуть у сiнi, в трощi тощо, всякi способи помогти
ближньому, якщо охоти не браку . Чечель заждав, поки не примiстилися люди,
а тодi його чура застукав до якогось вiкна.
Не скоро й не радо вiдчинили. Такi даси, що по ночах краще не пускай
незнайомого в хату.
"А хто там?" - питав хазя©н, заглядаючи крiзь вiкно.
"Спершу впустiть, а тодi й почу те хто",- вiдповiв чура. Хазя©н,
почувши хлоп'ячий голос, вiдчинив дверi i впустив чуру. Той розказав йому,
який-то гiсть за порогом чека .
"Боже ж ти мiй! - заметушився хазя©н.- Чому ж ви менi зразу того не
казали?"
Вибiг, за колiна Чечеля обiйняв: "Простiть, що ждали. Будь ласка,
заходьте. Жiнко, докинь до печi трiсок. Подай нам тепло© страви. Не
сподiвався я такого гостя, куди там, куди!"
Вiн колись козакував, а тепер сидiв на невеличкiм хазяйствi; вiтати
полковника в сво©й хатi, хоч би тiльки припадкове, це була для нього
велика честь. Не скривав сво © радостi. Але зараз же догадався, в чiм
дiло. Знав, що москалi облягають Батурин, а коли Чечель тут, так,
значиться, з Батурином погано. Глянув з-пiд ока на гостя i на його чуру,
але питатися не смiв. Не мiг. Важко було. Догадувався, що почу .
Зложив укiлькоро коврик i постелив на лавцi. "Сiдайте, ваша милосте.
Тут вам краще буде. Ви здороженi. Боже ти мiй, Боже!"
Не знав, як йому повести розмову.
Чечелевi теж важко було починати. В його душi Ненаситець ревiв,
обривалися кручi й летiли у пропасть, небо валилося на землю, а земля
западалася кудись.
Хазяйка накривала стiл. Ставила страву, хазя©н краяв хлiб i наливав
горiлку. "Не знаю, чи смiю вас просити",говорив, подаючи чарку.
Чечель випив мовчки. Позволив чурi сiсти за стiл i просив, щоб i йому
чарку подали. "Продрог хлопець,- сказав,дивуюся, що не прилишився, як
другi".
"Славний з нього козак,- похвалила хазяйка й погладила хлопця по
головi.- Хай здоровий росте. Хоробрих козакiв нам тепер треба бiльше, нiж
коли.- Вона не втерпiла,- а що ж там у Батуринi чувати?" - спитала.
Чечелевi почорнiло в очах. Це просте запитання поставило перед ним у
повний рiст цiлу велику i страшну подiю.
Махнув рукою.
"Невже ж?" - спитав тривожно хазя©н.
"Еге ж,- вiдповiв за Чечеля чура.Нема нашого Батурина, нема!" Закрив
долонями очi й заридав, як дитина. Хазяйка пригорнула його до себе.
Хазя©н стояв, нiби стовп. Задеревiв. "Нехай дi ться воля твоя святая",-
сказав по хвилинi й перехрестився до образiв. Важка мовчанка гнiтила ©х.
Тiльки хлопець плакав, аж заходився. Нiхто не потiшав його, знали, що вiн
за всiх ©х плаче i що на цей плач нiяко© потiхи бути не може.
"Страва стигне,- озвався врештi хазя©н, звертаючись до Чечеля.- жте,
ваша милосте, крiпiться, бо на тiм, що сталося, ще не кiнець".
"Це щолиш початок",- притакнув Чечель.
"Початок, а кiнця ще й не видно. Багато ще прийдеться нам витерпiти,
багато ще потече слiз i кровi, поки буде так, як треба".
"Iсусе, Христе, Сине Божий, помилуй нас",- молилася хазяйка, а хазя©н,
помовчавши хвилину, спитався несмiло:
"Як же вiн, той Батурин, здався чи як?"
"Нi,- вiдповiв Чечель.- Його москалi здобули".
"I зруйнували",- доповiв чура.
"Здобули. Я так собi й гадав, бо коли б здався, то не гостив би я вас
нинi в сво©й хатi. Нехай же Боговi милосердному буде дяка й за те. Добре,
що не здався. Бо погадати собi, який би це був сором. Резиденцiя, президiя
i - здалася. Правду сказати, я того й не сподiвався. Чечель i Кенiгзен,
гадаю собi, i здали москалям Батурин. Нi, цього бути не може".
"Не здобули б москалi Батурина,почав крiзь сльози чура,- якщо Нiс не
зрадив би був входу".
"Нiс? З яких же це Носiв?"
"А Iван, прилуцький наказний полковник".
"Цей? Нехай же його Господь тяжко за те гидке дiло скара . Забажалося
наказному полковниковi совершенним стати. I чого-то людина для тих
почестей марних не зробить, аж погадати страшно!"
"Бога в серцi не ма ",- кивала головою хазяйка.
"Такий гарний город i змарнував. Промiняв за пiрнач. Бодай би його Бог
тим пiрначем побив. По кривдi людськiй вiн його доскочив, а не чесними
заслугами козацькими добув. Такий гарний город i через нього пропав. Один
замок який, а церкви, а двори! Бувало дивишся i надивитися не можеш, така
краса, таке добро. А тепер погадати - нiчого нема. На попелище при©деш, на
ру©ну. От що".
Плакала. Чоловiк потiшав ©©. Казав, що вiдбудують Батурин. От i Ки©в
скiльки разiв палили, грабували й плюндрували, а вiн все-таки двигався з
ру©ни на славу Боговi i людям.
"Вiдбудують, та життя людям не вернуть",- вiдповiла хазяйка i стала
випитуватися про сво©х знайомих у Батуринi, чи врятували вони життя i
добро, котрi частини мiста зацiлiли i що з нього залишилося.
"Залишилися згарища i трупи",вiдповiв Чечель.
А помовчавши хвилину додав: "Та ще залишився я зi жменькою втiкачiв".
Вiн гiрко всмiхнувся. Не мiг скрити злостi на самого себе за те, що
втiкав. Пiд час утечi в першу чергу про небезпеку думав, про те, щоб
вивести людей, а тепер совiсть стала докоряти йому, що тисячi загинули, як
геро© i як мученики, а вiн з десятками втiк, як трус. Послухав розуму,
котрий казав рятувати себе i тих, що живими осталися, а тепер серце i
совiсть гризли його. Казали, що поступив самолюбиво та що безкарно йому це
не пройде.
Гiрко робилося на душi, але розум все-таки брав перевагу над серцем,
казав, що лишня жертва - це грiх i що легше було згинути, нiж пускатися на
такi труди, невигоди й небезпеки, якi його тепер чекають.
"Хто тобi може дати гваранцiю,казав собi Чечель,- що за хвилину не
впадуть до села царськi люди i не захоплять тебе. Може, селяни й радi б
тебе не дати, та чи ©х сила?"
Хазя©н нiби вгадав його чорнi гадки. "Ваша милiсть не потребують
боятися. Ми люди певнi й вiрнi".
"Сподiюся",- вiдповiв Чечель.
"Козак, хоч i на рiллi осяде, а честi сво © лицарсько© не забуде".
"Так воно й повинно бути".
"Так воно i . Ми гетьмановi дохова мо вiри, бо зна мо, що вiн нас до
злого не веде. Як треба чого боятися,додав, принижуючи голос,- так хiба
чернi".
"Чернi?"
"Того гультяйства, що намножилося тепер за час вiйни i що тiльки
глядить, де б легким способом поживитися".
"Як гайвороння, налiтають на спокiйних людей i не дивляться, чи свiй,
чи ворог, не бояться грiха",- нарiкала хазяйка.
"Перед ними треба оберiгатися".
"Всi вони видають себе за козакiв, а це прямо розбишаки, а не козаки".
"Страшний народ".
"А ще страшнiше, що в нас щось такого може бути. Гетьман Iван
Степанович казав винищувати тi банди, й вони його за це не люблять i не
люблять гетьманцiв, бо вважають ©х сво©ми ворогами".
"В упорядкованiй державi для них мiсця бути не може".
"Тому-то вони i слухати про державу не хочуть. Для них усе одно -
гетьман, хан, король, цар, щоб ©х на службу прийняв i грошi платив або щоб
©м дозволив по сво му промишляти. От кого боятися нам".
"А навiдуються вони до вашого села?" - запитав Чечель.
"Дотепер, славити Бога, нi. Наше село, хоч i не мале собi i не бiдне,
так не на шляху лежить. Це одне. А друге - знають, що ми не безбороннi.
Самопалiв у нас не багато. У мене та ще в декого. I не всi вмiють з
самопалiв стрiляти. Але за те в кожнiй стрiсi захованi списи, а з лукiв у
нас i хлопчики стрiляють, та ще як, як татари. До нас якою-будь купою i не
пiдходь, а вони великими ватагами не ходять, бо вiд москалiв непевно.
Москалi з ними коротку розправу чинять, або приставай до них, або гинь".
Чечель i без того знав про тi сво вiльнi купи, що стiльки лиха творили
на Укра©нi, йому тiльки цiкаво було довiдатися, як до них ставився осiдлий
народ. Почувши, що неприхильне, заспоко©вся.
"А що ж тепер, ваша милiсть, гадають починати?" - спитав несмiливо
хазя©н.
"До гетьмана перебиратися".
"За Десну?"
"За Десну, батьку".
"Важко".
"Чому б то?"
"А тому, що цар, як тiльки почув про перехiд гетьмана до шведiв, або,
як вони кажуть, про "iзм ну", так зараз велiв Меншикову послати на Десну
кiлька полкiв драгунiв, щоб не дозволити рештi вiйська козацького
переправлятися на той бiк".
"Невже ж?"
"Так воно . Тепер понад Десною московськi драгуни стоять. Переходи
караулами обсадили, на дорогах застави поклали - нiкого за Десну не
пускають. Уже ©м дехто в руки попав, що до гетьмана поспiшав".
"I що?"
"Те, що звичайно москалi в таких випадках роблять, батоги й кнути на
мiсцi, а тодi до посольсько© похiдно© канцелярi© вiдправляють питати, чи з
гетьманом Мазепою змови проти царя не мав. Переказують, що таке навiть з
одним гетьманським канцеляристом склалося".
Для Чечеля були це несподiванi новини. Сидячи в обложеному Батуринi,
вiн не знав, що за той час дiялося на Укра©нi. Не гадав, що цар так скоро
й рiшуче поробить усi заходи, щоб у починi задавити мазепинське повстання.
Мабуть, зрозумiв небезпеку i - спiшився. А ми?.. У нас - Носи... I на
саму згадку про цього мерзотника Чечель здригнувся.
"Iван Нiс,- повторив у голос; затискаючи кулаки.- Коли б не цей Нiс!"
"Прокляте будь те iм'я од рода та до рода",- сказав, спльовуючи,
хазя©н.
"Хто на Батурин гляне, той i Носа спом'яне,- додала хазяйка,- так як
отсе ми його спомина мо, зрадника".
I вона, пiдперши бороду рукою, хиталася журливо:
"Такий город, такий город, i видав ворогам на поталу".
Чечель не стiльки дивувався з вiрностi хазя©нiв гетьмановi й жалю за
його зруйнованою столицею, скiльки з ©х свiдомостi i знання справи. Сидять
у селi, далеко вiд битого шляху, нiхто туди не загляда , а знають, що
гетьман до шведiв перейшов, i про розпорядки царськi чули, i про все.
"А скажiть менi, будь ласка,просив,- звiдки ви всi вiстi берете i, як
бачу, вiстi правдивi, а не якiсь там бабськi плiтки?"
Хазя©н хитро всмiхнувся: "Ваша милiсть знають, що козак чу , як трава
росте. Нас тут кiлька колишнiх козакiв, здебiльшого таких, що до служби
вiйськово© неспосiбними стали, тому й на рiллi поселилися. Але ми
цiкавимося, що дi ться у свiтi. Все хтось з певних людей на звiди ©де.
Скрiзь ма мо сво©х вiрникiв, тi й переказують нам".
"Так у вас своя пошта".
"Щось нiби жива пошта.- А, наблизившися до Чечеля, шепотом сказав: - Ми
вже й гетьманський манiфест читали. Я собi навiть вiдписав його, бо я
письменний".
"То вже й манiфести з того приводу ходять?"
"Еге ж. Гетьман розсила сво©, а цар сво©. Цар пише, нiбито гетьман
зрадив його, не для добра народу, а для власно© користi. Нiбито вiн нас
польським панам, а церкву нашу зу©там на поталу вiддати бажа ".
"Ого!"
"То ще не все. Слухайте далi. Та ще каже, нiбито не москалi наш народ
угнiтали, а гетьман, нiбито не цар усякi податки на нас накладав, а лиш
гетьман багатився кривдою нашою".
"I ви вiрите?"
"Хто дурний - хай вiрить. Я до них не належу. Каже цар, що вiн жодного
фимка з Укра©ни до сво © казни не хоче. Обiця тим, що повернуть до
нього, "милостиве отпущенi вин ©х, содержанi чинов i ма тностей ©х без
всякого умаленiя" та ще нагороди великi за вiрну службу".
"За таку, як Нiс йому служив",докинула хазяйка.
"А гетьман?"
"Що пише гетьман, пита те?"
"Так".
Хазя©н попросив його в ванькир, добув iз-за образа вчетверо зложений
лист паперу i сказав: "Читайте, що наш гетьман пише".
Чечель прочитав гетьманський манiфест, зложив його назад i, вiддаючи,
запитав: "Що ж ви на це?"
"Пита те? Гетьмановi вiрю. Вiн правду пише. Перейшов до шведа не заради
користi, а лиш, щоб визволити нас iз царсько© неволi, з того ярма, котрого
довше носити годi. Невже ж ми слiпi чи дурнi, щоб не бачити, до чого воно
йшло? До скасування нашого козацтва й гетьманства та до перестро ння нашо©
землi на московський лад. Це всякому ясно, хоч не всякому страшно, бо
багато таких, що це ©х анi болить, нi свербить. А хiба ж нам не все
одно, хто над нами пану . Хлоповi одна бiда - говорять, бо дурнi. Та ми,
козацькi люди, зна мо свiтовi лад".
"Так ви спiвчува те тому, що гетьман зробив?" - запитав Чечель.
"Не тiльки спiвчува мо, але й постояти готовi".
"То гарно. А багато вас?"
"Того я вам, пане полковнику, нiяк сказати не можу. Але народ
козацький, хазяйський, гадаю, одно© думки зi мною. Тiльки всiлякий, на
землi неосiлий, хибкий народ, цей, звичайно, туди й хилиться, куди вiтер
повi . I за нього боюся. Дещо i за старшин, за тих, що з гетьманом не
пiшли".
Чечель задумався, бо i вiн того боявся. Старшини, звичайно, люди
багатi, мають луги й лiси, лани та млини, усякi доходи й вигоди, жаль ©м
буде втратити тi ма тки. Та ще тепер, коли цар обнадежу усякою ласкою
сво ю, хто тiльки пока ться i вернеться до нього. Не одного вiн на цей
гачок легко зловити може. Зокрема тих, що мають родини, жiнок i дрiбних
дiтей. Що станеться з ними? Анi ©х iз собою брати, анi дома лишати, от i
бiда!
"А не зна те, куди дiваються жiнки й дiти тих старшин, що з гетьманом
пiшли?"
Хазя©н тер чоло: "Пiдождiть, будь ласка, хай пригадаю. Щось менi i про
них доповiдали. Ага. Кажуть, немов-то деякi до Прилук втекли. Так нiбито й
Орликова жiнка, i гетьманського господаря Цурки".
"Прилуки досить далеко вiд во нного терену, може, ©м там i безпечно
буде".
"Не знаю, може. Тiльки в Прилуках усього сотня воякiв i то народ не
дуже надiйний, такi, що з полкiв повтiкали. Не знаю, чи можна ©м довiряти,
бо не без ма ткiв старшинськi жiнки до Прилук прибули".
I оба вони зажурилися. Думали, як дуже дальший розвиток справи залежний
буде вiд того, як себе там тi старшинськi родини почуватимуть, бо чого для
сво©х жiнок i дiтей не зроблять ©х мужi й батьки.
"Але ми балака мо,- почав господар,а ваша милiсть утомленi. Який же я
нездара. Жiнко! А приладь там постiль у свiтлицi i дай чисто© води в
цинову вмивальню, та ще добудь iз скринi бiлизну щонайтоншу, спiшись".
"Нiби я цього сама не знала,вiдповiла йому жiнка,- аж ти менi це
потребував казати. Все наготовлене як слiд. Проси ©х милiсть, хай звелять
перейти у другу половину".
Чечель щолиш тепер почув, що йому дiйсно нiчого так дуже не треба, як
води, бiлизни i постелi. Вiн ледве на ногах тримався, повiки спадали йому
на очi, як крила птицi, котра вже далi летiти не може, в головi, нiби буря
шумiла.
Подякував добрiй хазяйцi i з хазя©ном перейшов через сiни до свiтлицi.
Тут за печею були критi дверi до мало© кiмнатки без вiкон i без других
дверей, про не© нiхто i не догадався б. В тiй кiмнатцi приготовлено для
Чечеля, а в свiтлицi, на лавцi,- для його чури.
I щолиш тепер, як Чечель обмився i хотiв перебрати сорочку, побачив, що
вона поприсихала до тiла. Насилу повiдбирали, хазя©н оглянув рани, бо, як
колишнiй козак, розумiв це дiло, побажав гостевi спокiйно© ночi i вийшов.
В свiтлицi моргнув на чуру. Цей зрозумiв знак i вибiг за ним.
Сидiли втрiйку i чура розказував про Батурин, i як батуринцi не хотiли
впустити царське вiйсько, i як Нiс зрадою впровадив туди москалiв, який
бiй iшов, як Кенiгзена поранили, як боронився полковник Чечель i як вiн,
втративши всяку надiю, з останками людей вискочив з мiста i забiг аж сюди.
"I тепер ми отсе у вас, а там, у Батуринi, лиш згарища, i трупи, лиш
москалi, як чорти, снуються по тiм пеклi i гайвороння над трупами кряче".
Вiн уже не плакав, тiльки скреготiв зубами й затискав молодi кулаки.
Жаль уступав перед почуттям помсти, котре перший раз явилося в
хлоп'ячiй душi.
Помститися, помстити за те все, що нако©ли вороги.
Хазяйка кивалася, i по стiнi за ©© спиною хиталася велика, довга тiнь,
як маятник на годиннику, завiшенiм десь у просторах. Хазя©н вхопив голову
у руки, пiдпер лiктi на колiнах i дивився на кут хати, нiби в глухий кут,
з котрого виходу нема.
На дворi шумiв вiтер i полiтав снiжок. СУСIДИ
Нараз хазя©н голову пiдняв: "Цитьте!"
Всi тро стрепенулися. Надслухували. Хтось вулицею iшов, вiдсунув
ворота, наближався до хати.
Хазя©н встав.
"Не йди!" - крикнула жiнка й потягнула його за полу.
"Пусти! - вiдповiв, вириваючися вiд не©.- Не зна ш - гiсть у дiм, Бог у
дiм. Гостя нам треба-боронити. Ти, хлопче, йди у свiтлицю i зачини на
защiпку дверi. Нiкого не впускай, поки я не вернусь".
Взяв самопал, вiдчинив засув i вийшов.
Незабаром вернувся з трьома сусiдами.
Виправдувалися, що спати не дають, на хату в таку пiзню пору нападають,
але бачили, що свiтиться у вiкнах, так поступили.
"Ви ще не зна те, що сталося?" - питав один. Хазя©н дав жiнцi знак, щоб
мовчала. "Нiчого не зна мо",вiдповiв.
"Кажiть, що сталося".
"Москалi Батурин здобули i зруйнували".
"Що ви кажете? - крикнули обо i руки заломили.- Батурин? Резиденцiю
гетьманську? Це неможливо! Город був укрiплений, Кенiгзен, Чечель, i
гетьман недалеко - i здобули? Як же це?" - вдавали, що нiчого не знають.
"Гетьман недалеко, та не поспiв",пояснив сусiд.
"Не спiшився,- доповiв другий.- Вiн добре, що сам до шведiв перейшов,
безпечно себе почува , а що станеться з, народом, це для нього так, як для
мене торiшнiй снiг".
Хазя©н здивувався. Дотепер про гетьмана нiхто так не вiдзивався.
"Ти, брате,- почав,- несправедливо кажеш. Як не поспiв, то видно, не
сподiвався, що Батурин так скоро здасться".
"Вiн не здавався".
"А як же?" - випитувався хазя©н, нiбито нiчого не зна .
"Наказний полковник Нiс iзрадив, вороговi хiд у город показав. Iван
Нiс, як зна ш, наказний прилуцький полковник, забажав совершенним стати i
видав Меншикову Батурин. Москалi город спалили, а людей перерiзали, не
жалiючи нi жiнок, нi старцiв, нi дiтей."
Хазяйка запаску до очей пiднесла, ридала.
"Старшини всiх нас продадуть, як на зарiз худобу, вони тiльки того й
чекають"
Хазя©н попросив гостей сiдати. "Хто вам це, люди добрi, казав?" -
питався.
"То ти ще нiчого не зна ш? Люди з Батурина прийшли, тi©, що з Чечелем
насилу з голоду вискочили".
"А де ж полковник Чечель?"
"Кажуть, що в когось у селi. Лихий його зна, де вiн. Може, далi пiшов.
Здав Батурин, а тепер до москалiв пiде, "милостивого отпущенiя вин" у
свiтлiйшого просити. Вони до його, як по свячену воду йдуть".
"Хто?"
"Хто ж би? Старшини. Випрошують собi ствердження давнiх грамот i нових
на всякi ма тностi просять, а ми, хто таке ми? Для старшин ми гречкосi©,
коли прямо не чернь, хто про нас дба , - скажи! Вони викрутяться, як
в'юни, а ми царевi за гетьманову зраду вiдповiдь дамо, хоч ми в тiй зрадi
неповиннi, бо ми до шведiв переходити не казали".
"Жаль говорить з тебе, мiй брате",- заспокоював його хазяiн.
"Не жаль, а правда".
"Може, й правда, але така, як тобi зда ться".
"А тобi нi, бо ти за старшинами руку тягнеш, гада ш, сотником тебе
зроблять,- по смертi",- додав гумливо.
"Того я собi не бажаю i анi чинiв, нi ма тностей не хочу, бо й того, що
в мене , для мене i для жiнки досить".
"Досить, та вiд прибутку голова не болить".
"Як кого. Та не мене. Я за правду стою. А на мою гадку правда анi по
нашому боцi, анi по ©х, лиш посерединi".
"Себто як?"
"Атак, що гiднi старшини, i негiднi, як i помiж нами бува . Що Нiс
погано зробив, що нiчого гiршого зробити не можна, того я не перечу".
"Бо не можеш".
"I не хочу. Я б його, як скажену собаку, колом забив, коли б вiн мене
пiд руки попався. Але невже ж цiй Нiс тiльки простих людей ворогам на
поталу вiддав? Невже ж у Батуринi не погибли також нашi старшини, ©х жiнки
й дiти? I скiльки! А скiльки ©х ще на муки пiде, хай Бог тi муки за наше
спасiння прийме",- i вiн перехрестився.
Перехрестилися i зiтхнули всi.
"То правда,- вiдповiв розсерджений сусiд.- Але гетьман теж недобре
зробив. Перейшов, а нас оставив на ласку й неласку судьби - робiть собi,
що хочете".
"Того вiн нiяк не гадав. Як iшов до шведiв, так це тому, щоб скорiше з
ними до нас вернутися й захищати нас перед москалями, а що трапиться такий
пiдлий зрадник, як Нiс, того вiн передбачити не мiг, як анi ти, анi я
нiчого такого не предвиджували i навiть не гадали собi".
"А Чечель?"
"Сам кажеш, що полковник Чечель Батурина не здав, що вiн обороняв його
хоробро".
"А все-таки втiк. Може, за ним уже й погоня бiжить, ще вiн нещастя на
наше село накличе. Москалi скажуть, що ми Чечеля перед ними скривали,
спалять нашi хати, а нас перерiжуть та перевiшають, коли б на палi не
повсаджали".
"Так тодi по-тво му що?"
"Треба нам перешукати село, чи вiн де не сховався".
"А як сховався?" - спитав хазя©н, вдивляючися сусiдовi в очi. Той
мовчав.
"А як сховався? - повторив,- то що тодi?"
"Тодi треба його москалям передати, хай його голова за всi нашi голови
йде".
"Мати Божа! - аж скрикнула хазяйка.Як ви, сусiде добрий, щось таке
можете казати? Свого чоловiка, такого славного козака, такого лицаря катам
у руки видавати?"
"Як ми ©х не дамо, то вони видадуть нас, побачите. Не пора мiркувати,
що годиться, а що нi, а пора про себе дбати, бо нiхто про нас не дба ".
"Недобре ти, сусiде, радиш,- озвався хазя©н хати,- я тако© ради i
слухати не хочу. Я до того руки сво © не приложу. Краще голову покладу,
нiж Iудою стану. А ти що, брате, на це?" - спитав другого сусiда. Цей
видно з гадками бився.
"Гадаю,- казав,- що нема що Чечелем турбуваться. Хто зна, де вiн тепер.
Може, вже в другому селi, а може, по дорозi в чужi руки попав. Наша
турбота - його люди. Боюся, щоб нам за них якого лиха не було. Декiлькох
можна притулити в селi, перебрати, нiби це челядь або сво©. Але не всiх.
Старшин треба вiдправити в дорогу. I то чим скорiше, тим краще".
"За те, що билися за нас?"
"За нас?"
"А за кого ж? За нашу волю, за те, за що й ми боролися колись, як були
молодими. Пригадай собi, у яких пригодах ми не раз були. I чи видавали нас
нашi люди? Сво©х людей на муки, на смерть видавати! Страшно, товаришi,
страшно!"
"Страшно, але як конечно, то нiчого не вдi ш. Краще хай потерпить
дехто, нiж терпiти ма народ".
"Нехай терплять iншi, щоб тiльки не ми, правда?" - i хазя©н гiрко
всмiхнувся. Тамтi дивилися на нього спiдлоба й вертiли в руках шапками.
Один глипав чорними очима, як вовк, другому вуса нервово дрижали вiд
збентеження. Упадок Батурина нагнав ©м такого страху, що готовi були до
всього, щоб тiльки запопасти ласки в ворогiв.
Хазя©н знав сво©х односельчан. Не багато мiж ними таких, що на них
покладатися можна. Це здебiльшого старшi, з дiда прадiда козаки. Решта -
народ хибкий. Поки добре, то й вони добрi, а не дай Боже лихо© пригоди, то
щось таке вам зроблять, чого й наймудрiша голова не передбачить.
"Зна те ви що? - почав хазя©н, силуючися на спокiй.- Якщо ви справдi
гада те видавати ©х, то в першу чергу видайте мене".
"Вас?" - i сусiди аж пiдскочили на лавi. "Так, мене,- вiдповiв рiшуче,-
бо я проти Москви стояв i стою, я гетьмановi вiрним був i , я тих, що
Батурина обороняли, за лицарiв маю, а не за злочинцiв, котрих карати
треба. Берiть i в'яжiть мене, хай моя голова за вашi йде, бо, видно, не
сидiти нам довше в одному селi, ми тепер люди з iнших свiтiв".
Почувши таке гiрке й несподiване слово, замовкли, бо i що ж ©м було
казати? Розумiли, що правда не на ©хньому боцi, але життя вiд правди
сильнiше. Рятувати себе i сво добро, от що було для них найважнiше.
Честь, правда, справедливiсть, усе воно гарно, та не тодi, як ворог на
карку.
Хазя©н читав у ©х душах, як у книжцi.
"Як же буде? - почав.- Пiзня година. Вже й ранок недалеко, треба
рiшатися, щоб нас дiйсно який чорт не заскочив та не наробив бешкету".
"Як громада скаже. Громада - великий чоловiк".
"А на мо , громада - капустяна голова. Вискочить який горлай,
застрашить людей i вирiшать таке, що й погадати страшно. Зна те, як воно
тепер бува у громадi. Молодi старшини воловодять. Наймит хазя©ном
править. Поганих часiв дожили ми. Краще було у бою полягти, нiж дочекатися
такого. Сором вiд смертi страшнiший. Люди добрi, що ви сорому не бо©теся,
що ви суду Господнього не жаха тесь!"
"Суд царський вiд суду Божого страшнiший, бо Господь милосердний, а цар
нi".
"Але й милосердя Боже сво© границi ма . Не переступаймо ©х!"
"Царська власть вiд Бога, нам слухати треба, що цар велить".
"А гетьманська власть вiд кого, вiд чорта?"
"Вiд царя",- вiдповiли, щасливi, що попали на таку розв'язку, яка
буцiмто заспокоювала ©х совiсть.
"Хто вам це казав? - питався стривожений хазя©н,- хто вам, люди добрi,
таку небилицю повiв?"
"Пiп у церквi проповiдував".
Хазя©н зрозумiв усе. Попи з царем тримають, з тим царем, що зневажа
вiру й насмiха ться з Бога. Цар на гетьмана наклеп пустив, буцiмто вiн
нашi церкви й монастирi зу©там вiддати бажа , i попи послухали його.
переправляться усi, останнiй пере©де. Насилу вговорю ©х, як Харон
перевозить укра©нськi душi за Лету, на другий бiк.
Допали другого берега, принишкли до землi, дрижать, дзвонять зубами -
замерзають.
Дехто радить розвести огонь.
Людям треба зiгрiтися, тепло додасть ©м сили. Без нього вони
закостенiють. Полковник Чечель противиться. Каже, що це божевiлля.
Побачать вороги, ще погадають, що гетьман на вiдбiй поспiша . Самi себе
ворогам видадуть у руки.
"Розпалюймо вогонь. Рятуймо себе. Не слухаймо його".
У натовпi лунають вигуки зловiщi:
"Довiв Батурин до загибелi, хоче загубити нас".
"Як бачив, що не вдержить мiсто, чому з москалями на переговори не
пiшов".
Чечель на вигуки не вiдповiда . "Хто хоче - хай за мною iде, хто нi -
хай грi ться бiля вогню. Вiдповiдаю тiльки за тих, що слухають мене".
Укра©нська душе, хто тебе може збагнути!
Як Днiпро ти широка, як пороги шумлива й буйна, неспокiйна, не довiря ш
нiкому, сама проти себе ста ш. Всю вину на iнших склада ш, за собою не
призна ш грiха. Котрого з провiдникiв сво©х не обкидала камiнням i
болотом, навiть найбiльшого з тих, що вiчною славою тебе покрив?..
У ДОБРИХ
ЛЮДЕЙ
Перед ними блимнуло свiтло, одне, друге, десяте. То мигтiли, то
погасали, як блуднi вогники на ставищу. Перша гадка, чи не вовки це? Але
свiтла не змiняли мiсця, значиться, не вовки це, а в селi свiтиться у
хатах. Вступила в них нова сила, бо нiщо так не пiдбадьорю чоловiка, як
свiдомiсть, що пiсля довго©, тривожно© мандрiвки попадеш до хати, в котрiй
тепло й привiтно i в котрiй живуть люди, якi не перебули того, що ти.
Забува ться про небезпеку, кудись дiва ться жахливе питання "що далi?",
хочеться прямо сiсти на лавi, з'©сти ложку тепло© страви й не думати про
нiщо.
Розбрелись по хатах одинцем, найбiльше по два-три. Нема що триматися
купи, хай кожний промишля , як може. Купою тепер далеко не зайдеш, бо не
важко попасти тепер на московський патруль, одинцем все-таки скорiше дась
собi раду.
Сво© не зрадять, а допоможуть. Числили на спiвчуття. Дехто гадав
спочити трохи, поживитися i далi йти, бо не в одного були у недалеких
слободах родичi або знайомi. Поранених або тут сховають, поки не
видужають, або перевезуть у сiнi, в трощi тощо, всякi способи помогти
ближньому, якщо охоти не браку . Чечель заждав, поки не примiстилися люди,
а тодi його чура застукав до якогось вiкна.
Не скоро й не радо вiдчинили. Такi даси, що по ночах краще не пускай
незнайомого в хату.
"А хто там?" - питав хазя©н, заглядаючи крiзь вiкно.
"Спершу впустiть, а тодi й почу те хто",- вiдповiв чура. Хазя©н,
почувши хлоп'ячий голос, вiдчинив дверi i впустив чуру. Той розказав йому,
який-то гiсть за порогом чека .
"Боже ж ти мiй! - заметушився хазя©н.- Чому ж ви менi зразу того не
казали?"
Вибiг, за колiна Чечеля обiйняв: "Простiть, що ждали. Будь ласка,
заходьте. Жiнко, докинь до печi трiсок. Подай нам тепло© страви. Не
сподiвався я такого гостя, куди там, куди!"
Вiн колись козакував, а тепер сидiв на невеличкiм хазяйствi; вiтати
полковника в сво©й хатi, хоч би тiльки припадкове, це була для нього
велика честь. Не скривав сво © радостi. Але зараз же догадався, в чiм
дiло. Знав, що москалi облягають Батурин, а коли Чечель тут, так,
значиться, з Батурином погано. Глянув з-пiд ока на гостя i на його чуру,
але питатися не смiв. Не мiг. Важко було. Догадувався, що почу .
Зложив укiлькоро коврик i постелив на лавцi. "Сiдайте, ваша милосте.
Тут вам краще буде. Ви здороженi. Боже ти мiй, Боже!"
Не знав, як йому повести розмову.
Чечелевi теж важко було починати. В його душi Ненаситець ревiв,
обривалися кручi й летiли у пропасть, небо валилося на землю, а земля
западалася кудись.
Хазяйка накривала стiл. Ставила страву, хазя©н краяв хлiб i наливав
горiлку. "Не знаю, чи смiю вас просити",говорив, подаючи чарку.
Чечель випив мовчки. Позволив чурi сiсти за стiл i просив, щоб i йому
чарку подали. "Продрог хлопець,- сказав,дивуюся, що не прилишився, як
другi".
"Славний з нього козак,- похвалила хазяйка й погладила хлопця по
головi.- Хай здоровий росте. Хоробрих козакiв нам тепер треба бiльше, нiж
коли.- Вона не втерпiла,- а що ж там у Батуринi чувати?" - спитала.
Чечелевi почорнiло в очах. Це просте запитання поставило перед ним у
повний рiст цiлу велику i страшну подiю.
Махнув рукою.
"Невже ж?" - спитав тривожно хазя©н.
"Еге ж,- вiдповiв за Чечеля чура.Нема нашого Батурина, нема!" Закрив
долонями очi й заридав, як дитина. Хазяйка пригорнула його до себе.
Хазя©н стояв, нiби стовп. Задеревiв. "Нехай дi ться воля твоя святая",-
сказав по хвилинi й перехрестився до образiв. Важка мовчанка гнiтила ©х.
Тiльки хлопець плакав, аж заходився. Нiхто не потiшав його, знали, що вiн
за всiх ©х плаче i що на цей плач нiяко© потiхи бути не може.
"Страва стигне,- озвався врештi хазя©н, звертаючись до Чечеля.- жте,
ваша милосте, крiпiться, бо на тiм, що сталося, ще не кiнець".
"Це щолиш початок",- притакнув Чечель.
"Початок, а кiнця ще й не видно. Багато ще прийдеться нам витерпiти,
багато ще потече слiз i кровi, поки буде так, як треба".
"Iсусе, Христе, Сине Божий, помилуй нас",- молилася хазяйка, а хазя©н,
помовчавши хвилину, спитався несмiло:
"Як же вiн, той Батурин, здався чи як?"
"Нi,- вiдповiв Чечель.- Його москалi здобули".
"I зруйнували",- доповiв чура.
"Здобули. Я так собi й гадав, бо коли б здався, то не гостив би я вас
нинi в сво©й хатi. Нехай же Боговi милосердному буде дяка й за те. Добре,
що не здався. Бо погадати собi, який би це був сором. Резиденцiя, президiя
i - здалася. Правду сказати, я того й не сподiвався. Чечель i Кенiгзен,
гадаю собi, i здали москалям Батурин. Нi, цього бути не може".
"Не здобули б москалi Батурина,почав крiзь сльози чура,- якщо Нiс не
зрадив би був входу".
"Нiс? З яких же це Носiв?"
"А Iван, прилуцький наказний полковник".
"Цей? Нехай же його Господь тяжко за те гидке дiло скара . Забажалося
наказному полковниковi совершенним стати. I чого-то людина для тих
почестей марних не зробить, аж погадати страшно!"
"Бога в серцi не ма ",- кивала головою хазяйка.
"Такий гарний город i змарнував. Промiняв за пiрнач. Бодай би його Бог
тим пiрначем побив. По кривдi людськiй вiн його доскочив, а не чесними
заслугами козацькими добув. Такий гарний город i через нього пропав. Один
замок який, а церкви, а двори! Бувало дивишся i надивитися не можеш, така
краса, таке добро. А тепер погадати - нiчого нема. На попелище при©деш, на
ру©ну. От що".
Плакала. Чоловiк потiшав ©©. Казав, що вiдбудують Батурин. От i Ки©в
скiльки разiв палили, грабували й плюндрували, а вiн все-таки двигався з
ру©ни на славу Боговi i людям.
"Вiдбудують, та життя людям не вернуть",- вiдповiла хазяйка i стала
випитуватися про сво©х знайомих у Батуринi, чи врятували вони життя i
добро, котрi частини мiста зацiлiли i що з нього залишилося.
"Залишилися згарища i трупи",вiдповiв Чечель.
А помовчавши хвилину додав: "Та ще залишився я зi жменькою втiкачiв".
Вiн гiрко всмiхнувся. Не мiг скрити злостi на самого себе за те, що
втiкав. Пiд час утечi в першу чергу про небезпеку думав, про те, щоб
вивести людей, а тепер совiсть стала докоряти йому, що тисячi загинули, як
геро© i як мученики, а вiн з десятками втiк, як трус. Послухав розуму,
котрий казав рятувати себе i тих, що живими осталися, а тепер серце i
совiсть гризли його. Казали, що поступив самолюбиво та що безкарно йому це
не пройде.
Гiрко робилося на душi, але розум все-таки брав перевагу над серцем,
казав, що лишня жертва - це грiх i що легше було згинути, нiж пускатися на
такi труди, невигоди й небезпеки, якi його тепер чекають.
"Хто тобi може дати гваранцiю,казав собi Чечель,- що за хвилину не
впадуть до села царськi люди i не захоплять тебе. Може, селяни й радi б
тебе не дати, та чи ©х сила?"
Хазя©н нiби вгадав його чорнi гадки. "Ваша милiсть не потребують
боятися. Ми люди певнi й вiрнi".
"Сподiюся",- вiдповiв Чечель.
"Козак, хоч i на рiллi осяде, а честi сво © лицарсько© не забуде".
"Так воно й повинно бути".
"Так воно i . Ми гетьмановi дохова мо вiри, бо зна мо, що вiн нас до
злого не веде. Як треба чого боятися,додав, принижуючи голос,- так хiба
чернi".
"Чернi?"
"Того гультяйства, що намножилося тепер за час вiйни i що тiльки
глядить, де б легким способом поживитися".
"Як гайвороння, налiтають на спокiйних людей i не дивляться, чи свiй,
чи ворог, не бояться грiха",- нарiкала хазяйка.
"Перед ними треба оберiгатися".
"Всi вони видають себе за козакiв, а це прямо розбишаки, а не козаки".
"Страшний народ".
"А ще страшнiше, що в нас щось такого може бути. Гетьман Iван
Степанович казав винищувати тi банди, й вони його за це не люблять i не
люблять гетьманцiв, бо вважають ©х сво©ми ворогами".
"В упорядкованiй державi для них мiсця бути не може".
"Тому-то вони i слухати про державу не хочуть. Для них усе одно -
гетьман, хан, король, цар, щоб ©х на службу прийняв i грошi платив або щоб
©м дозволив по сво му промишляти. От кого боятися нам".
"А навiдуються вони до вашого села?" - запитав Чечель.
"Дотепер, славити Бога, нi. Наше село, хоч i не мале собi i не бiдне,
так не на шляху лежить. Це одне. А друге - знають, що ми не безбороннi.
Самопалiв у нас не багато. У мене та ще в декого. I не всi вмiють з
самопалiв стрiляти. Але за те в кожнiй стрiсi захованi списи, а з лукiв у
нас i хлопчики стрiляють, та ще як, як татари. До нас якою-будь купою i не
пiдходь, а вони великими ватагами не ходять, бо вiд москалiв непевно.
Москалi з ними коротку розправу чинять, або приставай до них, або гинь".
Чечель i без того знав про тi сво вiльнi купи, що стiльки лиха творили
на Укра©нi, йому тiльки цiкаво було довiдатися, як до них ставився осiдлий
народ. Почувши, що неприхильне, заспоко©вся.
"А що ж тепер, ваша милiсть, гадають починати?" - спитав несмiливо
хазя©н.
"До гетьмана перебиратися".
"За Десну?"
"За Десну, батьку".
"Важко".
"Чому б то?"
"А тому, що цар, як тiльки почув про перехiд гетьмана до шведiв, або,
як вони кажуть, про "iзм ну", так зараз велiв Меншикову послати на Десну
кiлька полкiв драгунiв, щоб не дозволити рештi вiйська козацького
переправлятися на той бiк".
"Невже ж?"
"Так воно . Тепер понад Десною московськi драгуни стоять. Переходи
караулами обсадили, на дорогах застави поклали - нiкого за Десну не
пускають. Уже ©м дехто в руки попав, що до гетьмана поспiшав".
"I що?"
"Те, що звичайно москалi в таких випадках роблять, батоги й кнути на
мiсцi, а тодi до посольсько© похiдно© канцелярi© вiдправляють питати, чи з
гетьманом Мазепою змови проти царя не мав. Переказують, що таке навiть з
одним гетьманським канцеляристом склалося".
Для Чечеля були це несподiванi новини. Сидячи в обложеному Батуринi,
вiн не знав, що за той час дiялося на Укра©нi. Не гадав, що цар так скоро
й рiшуче поробить усi заходи, щоб у починi задавити мазепинське повстання.
Мабуть, зрозумiв небезпеку i - спiшився. А ми?.. У нас - Носи... I на
саму згадку про цього мерзотника Чечель здригнувся.
"Iван Нiс,- повторив у голос; затискаючи кулаки.- Коли б не цей Нiс!"
"Прокляте будь те iм'я од рода та до рода",- сказав, спльовуючи,
хазя©н.
"Хто на Батурин гляне, той i Носа спом'яне,- додала хазяйка,- так як
отсе ми його спомина мо, зрадника".
I вона, пiдперши бороду рукою, хиталася журливо:
"Такий город, такий город, i видав ворогам на поталу".
Чечель не стiльки дивувався з вiрностi хазя©нiв гетьмановi й жалю за
його зруйнованою столицею, скiльки з ©х свiдомостi i знання справи. Сидять
у селi, далеко вiд битого шляху, нiхто туди не загляда , а знають, що
гетьман до шведiв перейшов, i про розпорядки царськi чули, i про все.
"А скажiть менi, будь ласка,просив,- звiдки ви всi вiстi берете i, як
бачу, вiстi правдивi, а не якiсь там бабськi плiтки?"
Хазя©н хитро всмiхнувся: "Ваша милiсть знають, що козак чу , як трава
росте. Нас тут кiлька колишнiх козакiв, здебiльшого таких, що до служби
вiйськово© неспосiбними стали, тому й на рiллi поселилися. Але ми
цiкавимося, що дi ться у свiтi. Все хтось з певних людей на звiди ©де.
Скрiзь ма мо сво©х вiрникiв, тi й переказують нам".
"Так у вас своя пошта".
"Щось нiби жива пошта.- А, наблизившися до Чечеля, шепотом сказав: - Ми
вже й гетьманський манiфест читали. Я собi навiть вiдписав його, бо я
письменний".
"То вже й манiфести з того приводу ходять?"
"Еге ж. Гетьман розсила сво©, а цар сво©. Цар пише, нiбито гетьман
зрадив його, не для добра народу, а для власно© користi. Нiбито вiн нас
польським панам, а церкву нашу зу©там на поталу вiддати бажа ".
"Ого!"
"То ще не все. Слухайте далi. Та ще каже, нiбито не москалi наш народ
угнiтали, а гетьман, нiбито не цар усякi податки на нас накладав, а лиш
гетьман багатився кривдою нашою".
"I ви вiрите?"
"Хто дурний - хай вiрить. Я до них не належу. Каже цар, що вiн жодного
фимка з Укра©ни до сво © казни не хоче. Обiця тим, що повернуть до
нього, "милостиве отпущенi вин ©х, содержанi чинов i ма тностей ©х без
всякого умаленiя" та ще нагороди великi за вiрну службу".
"За таку, як Нiс йому служив",докинула хазяйка.
"А гетьман?"
"Що пише гетьман, пита те?"
"Так".
Хазя©н попросив його в ванькир, добув iз-за образа вчетверо зложений
лист паперу i сказав: "Читайте, що наш гетьман пише".
Чечель прочитав гетьманський манiфест, зложив його назад i, вiддаючи,
запитав: "Що ж ви на це?"
"Пита те? Гетьмановi вiрю. Вiн правду пише. Перейшов до шведа не заради
користi, а лиш, щоб визволити нас iз царсько© неволi, з того ярма, котрого
довше носити годi. Невже ж ми слiпi чи дурнi, щоб не бачити, до чого воно
йшло? До скасування нашого козацтва й гетьманства та до перестро ння нашо©
землi на московський лад. Це всякому ясно, хоч не всякому страшно, бо
багато таких, що це ©х анi болить, нi свербить. А хiба ж нам не все
одно, хто над нами пану . Хлоповi одна бiда - говорять, бо дурнi. Та ми,
козацькi люди, зна мо свiтовi лад".
"Так ви спiвчува те тому, що гетьман зробив?" - запитав Чечель.
"Не тiльки спiвчува мо, але й постояти готовi".
"То гарно. А багато вас?"
"Того я вам, пане полковнику, нiяк сказати не можу. Але народ
козацький, хазяйський, гадаю, одно© думки зi мною. Тiльки всiлякий, на
землi неосiлий, хибкий народ, цей, звичайно, туди й хилиться, куди вiтер
повi . I за нього боюся. Дещо i за старшин, за тих, що з гетьманом не
пiшли".
Чечель задумався, бо i вiн того боявся. Старшини, звичайно, люди
багатi, мають луги й лiси, лани та млини, усякi доходи й вигоди, жаль ©м
буде втратити тi ма тки. Та ще тепер, коли цар обнадежу усякою ласкою
сво ю, хто тiльки пока ться i вернеться до нього. Не одного вiн на цей
гачок легко зловити може. Зокрема тих, що мають родини, жiнок i дрiбних
дiтей. Що станеться з ними? Анi ©х iз собою брати, анi дома лишати, от i
бiда!
"А не зна те, куди дiваються жiнки й дiти тих старшин, що з гетьманом
пiшли?"
Хазя©н тер чоло: "Пiдождiть, будь ласка, хай пригадаю. Щось менi i про
них доповiдали. Ага. Кажуть, немов-то деякi до Прилук втекли. Так нiбито й
Орликова жiнка, i гетьманського господаря Цурки".
"Прилуки досить далеко вiд во нного терену, може, ©м там i безпечно
буде".
"Не знаю, може. Тiльки в Прилуках усього сотня воякiв i то народ не
дуже надiйний, такi, що з полкiв повтiкали. Не знаю, чи можна ©м довiряти,
бо не без ма ткiв старшинськi жiнки до Прилук прибули".
I оба вони зажурилися. Думали, як дуже дальший розвиток справи залежний
буде вiд того, як себе там тi старшинськi родини почуватимуть, бо чого для
сво©х жiнок i дiтей не зроблять ©х мужi й батьки.
"Але ми балака мо,- почав господар,а ваша милiсть утомленi. Який же я
нездара. Жiнко! А приладь там постiль у свiтлицi i дай чисто© води в
цинову вмивальню, та ще добудь iз скринi бiлизну щонайтоншу, спiшись".
"Нiби я цього сама не знала,вiдповiла йому жiнка,- аж ти менi це
потребував казати. Все наготовлене як слiд. Проси ©х милiсть, хай звелять
перейти у другу половину".
Чечель щолиш тепер почув, що йому дiйсно нiчого так дуже не треба, як
води, бiлизни i постелi. Вiн ледве на ногах тримався, повiки спадали йому
на очi, як крила птицi, котра вже далi летiти не може, в головi, нiби буря
шумiла.
Подякував добрiй хазяйцi i з хазя©ном перейшов через сiни до свiтлицi.
Тут за печею були критi дверi до мало© кiмнатки без вiкон i без других
дверей, про не© нiхто i не догадався б. В тiй кiмнатцi приготовлено для
Чечеля, а в свiтлицi, на лавцi,- для його чури.
I щолиш тепер, як Чечель обмився i хотiв перебрати сорочку, побачив, що
вона поприсихала до тiла. Насилу повiдбирали, хазя©н оглянув рани, бо, як
колишнiй козак, розумiв це дiло, побажав гостевi спокiйно© ночi i вийшов.
В свiтлицi моргнув на чуру. Цей зрозумiв знак i вибiг за ним.
Сидiли втрiйку i чура розказував про Батурин, i як батуринцi не хотiли
впустити царське вiйсько, i як Нiс зрадою впровадив туди москалiв, який
бiй iшов, як Кенiгзена поранили, як боронився полковник Чечель i як вiн,
втративши всяку надiю, з останками людей вискочив з мiста i забiг аж сюди.
"I тепер ми отсе у вас, а там, у Батуринi, лиш згарища, i трупи, лиш
москалi, як чорти, снуються по тiм пеклi i гайвороння над трупами кряче".
Вiн уже не плакав, тiльки скреготiв зубами й затискав молодi кулаки.
Жаль уступав перед почуттям помсти, котре перший раз явилося в
хлоп'ячiй душi.
Помститися, помстити за те все, що нако©ли вороги.
Хазяйка кивалася, i по стiнi за ©© спиною хиталася велика, довга тiнь,
як маятник на годиннику, завiшенiм десь у просторах. Хазя©н вхопив голову
у руки, пiдпер лiктi на колiнах i дивився на кут хати, нiби в глухий кут,
з котрого виходу нема.
На дворi шумiв вiтер i полiтав снiжок. СУСIДИ
Нараз хазя©н голову пiдняв: "Цитьте!"
Всi тро стрепенулися. Надслухували. Хтось вулицею iшов, вiдсунув
ворота, наближався до хати.
Хазя©н встав.
"Не йди!" - крикнула жiнка й потягнула його за полу.
"Пусти! - вiдповiв, вириваючися вiд не©.- Не зна ш - гiсть у дiм, Бог у
дiм. Гостя нам треба-боронити. Ти, хлопче, йди у свiтлицю i зачини на
защiпку дверi. Нiкого не впускай, поки я не вернусь".
Взяв самопал, вiдчинив засув i вийшов.
Незабаром вернувся з трьома сусiдами.
Виправдувалися, що спати не дають, на хату в таку пiзню пору нападають,
але бачили, що свiтиться у вiкнах, так поступили.
"Ви ще не зна те, що сталося?" - питав один. Хазя©н дав жiнцi знак, щоб
мовчала. "Нiчого не зна мо",вiдповiв.
"Кажiть, що сталося".
"Москалi Батурин здобули i зруйнували".
"Що ви кажете? - крикнули обо i руки заломили.- Батурин? Резиденцiю
гетьманську? Це неможливо! Город був укрiплений, Кенiгзен, Чечель, i
гетьман недалеко - i здобули? Як же це?" - вдавали, що нiчого не знають.
"Гетьман недалеко, та не поспiв",пояснив сусiд.
"Не спiшився,- доповiв другий.- Вiн добре, що сам до шведiв перейшов,
безпечно себе почува , а що станеться з, народом, це для нього так, як для
мене торiшнiй снiг".
Хазя©н здивувався. Дотепер про гетьмана нiхто так не вiдзивався.
"Ти, брате,- почав,- несправедливо кажеш. Як не поспiв, то видно, не
сподiвався, що Батурин так скоро здасться".
"Вiн не здавався".
"А як же?" - випитувався хазя©н, нiбито нiчого не зна .
"Наказний полковник Нiс iзрадив, вороговi хiд у город показав. Iван
Нiс, як зна ш, наказний прилуцький полковник, забажав совершенним стати i
видав Меншикову Батурин. Москалi город спалили, а людей перерiзали, не
жалiючи нi жiнок, нi старцiв, нi дiтей."
Хазяйка запаску до очей пiднесла, ридала.
"Старшини всiх нас продадуть, як на зарiз худобу, вони тiльки того й
чекають"
Хазя©н попросив гостей сiдати. "Хто вам це, люди добрi, казав?" -
питався.
"То ти ще нiчого не зна ш? Люди з Батурина прийшли, тi©, що з Чечелем
насилу з голоду вискочили".
"А де ж полковник Чечель?"
"Кажуть, що в когось у селi. Лихий його зна, де вiн. Може, далi пiшов.
Здав Батурин, а тепер до москалiв пiде, "милостивого отпущенiя вин" у
свiтлiйшого просити. Вони до його, як по свячену воду йдуть".
"Хто?"
"Хто ж би? Старшини. Випрошують собi ствердження давнiх грамот i нових
на всякi ма тностi просять, а ми, хто таке ми? Для старшин ми гречкосi©,
коли прямо не чернь, хто про нас дба , - скажи! Вони викрутяться, як
в'юни, а ми царевi за гетьманову зраду вiдповiдь дамо, хоч ми в тiй зрадi
неповиннi, бо ми до шведiв переходити не казали".
"Жаль говорить з тебе, мiй брате",- заспокоював його хазяiн.
"Не жаль, а правда".
"Може, й правда, але така, як тобi зда ться".
"А тобi нi, бо ти за старшинами руку тягнеш, гада ш, сотником тебе
зроблять,- по смертi",- додав гумливо.
"Того я собi не бажаю i анi чинiв, нi ма тностей не хочу, бо й того, що
в мене , для мене i для жiнки досить".
"Досить, та вiд прибутку голова не болить".
"Як кого. Та не мене. Я за правду стою. А на мою гадку правда анi по
нашому боцi, анi по ©х, лиш посерединi".
"Себто як?"
"Атак, що гiднi старшини, i негiднi, як i помiж нами бува . Що Нiс
погано зробив, що нiчого гiршого зробити не можна, того я не перечу".
"Бо не можеш".
"I не хочу. Я б його, як скажену собаку, колом забив, коли б вiн мене
пiд руки попався. Але невже ж цiй Нiс тiльки простих людей ворогам на
поталу вiддав? Невже ж у Батуринi не погибли також нашi старшини, ©х жiнки
й дiти? I скiльки! А скiльки ©х ще на муки пiде, хай Бог тi муки за наше
спасiння прийме",- i вiн перехрестився.
Перехрестилися i зiтхнули всi.
"То правда,- вiдповiв розсерджений сусiд.- Але гетьман теж недобре
зробив. Перейшов, а нас оставив на ласку й неласку судьби - робiть собi,
що хочете".
"Того вiн нiяк не гадав. Як iшов до шведiв, так це тому, щоб скорiше з
ними до нас вернутися й захищати нас перед москалями, а що трапиться такий
пiдлий зрадник, як Нiс, того вiн передбачити не мiг, як анi ти, анi я
нiчого такого не предвиджували i навiть не гадали собi".
"А Чечель?"
"Сам кажеш, що полковник Чечель Батурина не здав, що вiн обороняв його
хоробро".
"А все-таки втiк. Може, за ним уже й погоня бiжить, ще вiн нещастя на
наше село накличе. Москалi скажуть, що ми Чечеля перед ними скривали,
спалять нашi хати, а нас перерiжуть та перевiшають, коли б на палi не
повсаджали".
"Так тодi по-тво му що?"
"Треба нам перешукати село, чи вiн де не сховався".
"А як сховався?" - спитав хазя©н, вдивляючися сусiдовi в очi. Той
мовчав.
"А як сховався? - повторив,- то що тодi?"
"Тодi треба його москалям передати, хай його голова за всi нашi голови
йде".
"Мати Божа! - аж скрикнула хазяйка.Як ви, сусiде добрий, щось таке
можете казати? Свого чоловiка, такого славного козака, такого лицаря катам
у руки видавати?"
"Як ми ©х не дамо, то вони видадуть нас, побачите. Не пора мiркувати,
що годиться, а що нi, а пора про себе дбати, бо нiхто про нас не дба ".
"Недобре ти, сусiде, радиш,- озвався хазя©н хати,- я тако© ради i
слухати не хочу. Я до того руки сво © не приложу. Краще голову покладу,
нiж Iудою стану. А ти що, брате, на це?" - спитав другого сусiда. Цей
видно з гадками бився.
"Гадаю,- казав,- що нема що Чечелем турбуваться. Хто зна, де вiн тепер.
Може, вже в другому селi, а може, по дорозi в чужi руки попав. Наша
турбота - його люди. Боюся, щоб нам за них якого лиха не було. Декiлькох
можна притулити в селi, перебрати, нiби це челядь або сво©. Але не всiх.
Старшин треба вiдправити в дорогу. I то чим скорiше, тим краще".
"За те, що билися за нас?"
"За нас?"
"А за кого ж? За нашу волю, за те, за що й ми боролися колись, як були
молодими. Пригадай собi, у яких пригодах ми не раз були. I чи видавали нас
нашi люди? Сво©х людей на муки, на смерть видавати! Страшно, товаришi,
страшно!"
"Страшно, але як конечно, то нiчого не вдi ш. Краще хай потерпить
дехто, нiж терпiти ма народ".
"Нехай терплять iншi, щоб тiльки не ми, правда?" - i хазя©н гiрко
всмiхнувся. Тамтi дивилися на нього спiдлоба й вертiли в руках шапками.
Один глипав чорними очима, як вовк, другому вуса нервово дрижали вiд
збентеження. Упадок Батурина нагнав ©м такого страху, що готовi були до
всього, щоб тiльки запопасти ласки в ворогiв.
Хазя©н знав сво©х односельчан. Не багато мiж ними таких, що на них
покладатися можна. Це здебiльшого старшi, з дiда прадiда козаки. Решта -
народ хибкий. Поки добре, то й вони добрi, а не дай Боже лихо© пригоди, то
щось таке вам зроблять, чого й наймудрiша голова не передбачить.
"Зна те ви що? - почав хазя©н, силуючися на спокiй.- Якщо ви справдi
гада те видавати ©х, то в першу чергу видайте мене".
"Вас?" - i сусiди аж пiдскочили на лавi. "Так, мене,- вiдповiв рiшуче,-
бо я проти Москви стояв i стою, я гетьмановi вiрним був i , я тих, що
Батурина обороняли, за лицарiв маю, а не за злочинцiв, котрих карати
треба. Берiть i в'яжiть мене, хай моя голова за вашi йде, бо, видно, не
сидiти нам довше в одному селi, ми тепер люди з iнших свiтiв".
Почувши таке гiрке й несподiване слово, замовкли, бо i що ж ©м було
казати? Розумiли, що правда не на ©хньому боцi, але життя вiд правди
сильнiше. Рятувати себе i сво добро, от що було для них найважнiше.
Честь, правда, справедливiсть, усе воно гарно, та не тодi, як ворог на
карку.
Хазя©н читав у ©х душах, як у книжцi.
"Як же буде? - почав.- Пiзня година. Вже й ранок недалеко, треба
рiшатися, щоб нас дiйсно який чорт не заскочив та не наробив бешкету".
"Як громада скаже. Громада - великий чоловiк".
"А на мо , громада - капустяна голова. Вискочить який горлай,
застрашить людей i вирiшать таке, що й погадати страшно. Зна те, як воно
тепер бува у громадi. Молодi старшини воловодять. Наймит хазя©ном
править. Поганих часiв дожили ми. Краще було у бою полягти, нiж дочекатися
такого. Сором вiд смертi страшнiший. Люди добрi, що ви сорому не бо©теся,
що ви суду Господнього не жаха тесь!"
"Суд царський вiд суду Божого страшнiший, бо Господь милосердний, а цар
нi".
"Але й милосердя Боже сво© границi ма . Не переступаймо ©х!"
"Царська власть вiд Бога, нам слухати треба, що цар велить".
"А гетьманська власть вiд кого, вiд чорта?"
"Вiд царя",- вiдповiли, щасливi, що попали на таку розв'язку, яка
буцiмто заспокоювала ©х совiсть.
"Хто вам це казав? - питався стривожений хазя©н,- хто вам, люди добрi,
таку небилицю повiв?"
"Пiп у церквi проповiдував".
Хазя©н зрозумiв усе. Попи з царем тримають, з тим царем, що зневажа
вiру й насмiха ться з Бога. Цар на гетьмана наклеп пустив, буцiмто вiн
нашi церкви й монастирi зу©там вiддати бажа , i попи послухали його.