Страница:
Вiдмiнилася... А чому?..
I Мотря смiливою рукою стала здирати з душi тую намiтку тендiтну, яку
сама накинула на не©, щоб не бачити ©© правдивого обличчя.
Покинула гетьмана, бо так розум велiв.
Хотiла йому вiльну руку дати до працi для великого дiла. А все ж таки
глибоко десь у серцi залiг намул недопито© чашi кохання. Обiда ворушилася
в душi, що вiдпустив ©©, що не жертвував для не© усiм.
Сама до жертви то© недопустила, а опiсля ремствувала на нього.
"Швидше смертi на себе сподiвався,писав гетьман у другому листi,- нiж
тако© у серцi вашому вiдмiни. Згадай тiльки сво© рученьки, котрi менi не
один раз подавала, що мене, хоч будеш зо мною, хоч не будеш, до смертi
любити обiцяла".
Найлюбiшi слова не розвiяли гордощiв укритих. Не вiдписувала йому
довго, аж врештi вiдповiдь дала, що для не© Iвана Степановича нема ,
тiльки гетьман Мазепа, для котрого збереже належну йому вiрнiсть i
пошану...
* * *
Хай буде так!.. Може, воно i краще?.. Пощо дурити себе? Те, що Чуйкевич
пiд липою учора казав,- правда. Поки не вiддасться вона, гетьман не
перестане думати про не©. Шукатиме дорiг, щоб дiйти до престолу. А престол
у царських руках. Нинi цар i для церкви Бог, цар-антихрист...
I поки не вiддасться Мотря, не заспоко©ться Любов Хведорiвна. Помста i
злоба скорпiонами поженуть ©© на крутий шлях злочину... Пощо?..
Хай буде так, як Чуйкевич казав. Чесною дружиною йому стане, товаришкою
житт во© мандрiвки...
Прощай, казкова мрi дiвоча! Перед дiйснiстю розплинись, як перед
сонцем iмла! Забудьте Кочубе вi сади, що колись у Ковалiвцi зачули. Не
говорiть нiкому, портрети в бахмацькому дворi, про те, що Мотря з
гетьманом розмовляла. Нехай воно та мницею останеться мiж ними. Минуть
лiта, виростуть iншi люди, може, тi розмови колись, комусь присняться,
може, знов появиться якась непритяменна Мотря, буйна, як весною степ, i
неспокiйна, як iсторiя наша, i - може, може, вона здiйснить те, чого Мотрi
не довелось здiйснити.
Долi сво © навiть гетьманськими кiньми не об'©деш... Боже, хай дi ться
воля твоя!..
* * *
Без жалю й докору дивилась Мотря в вiкно. На обрiю зазолотилася смужка,
нiби меч вiдтинав небо вiд землi. Смужка ширшала i крiпшала, полиняле
золото прочищувалося, багровiло i променiло. Промiннями тремтiли ниви
хвилястi©, i заспанi© садки, i дорога, що до хутора вела.
Хутiр будився зi сну. В стайнях конi iржали, скрипiв журавель, милися
бiля корита козаки. Набравши повнi пригорщi студено© водицi, Мотриних
дiвчат обливали. Чисто, як гомiн срiбних струн, лунали веселi смiхи. Крiзь
вiття дерев нiби приском сипнуло в очi.
Сонце викочувалося на небо.
* * *
Мотря гетьманськi листи за поясок уткнула.
Порвати i спалити ©х?
Пощо?
Нiчого поганого в них нема, нiчого, щоб перед будучим мужем затаювати
треба. Чуйкевич зна , що мiж Мотрею i гетьманом було. Вона його не дурить.
Вирiвнянi рахунки помiж ними, нову главу писати починають. Дай Бог щасливо
дописати ©©.
* * *
Мотрин чура Чуйкевичевого коня зi стайнi виводив. Гладив його по ши© i
приговорював пестливо. Кiнь жадiбно свiже повiтря нiздрями втягав.
Пахощами ранiшнiми несло вiд лугiв.
* * *
Мотря вмилася, розчесала коси, свiже вбрання вдягнула.
Вiтай, нова днино, життя!..
Казала готовити снiдання.
Дивно так. Вчора чужим при©хав, нинi будучим мужем вiд'©жджа . Чого-то
не бува через нiч!
* * *
Чуйкевич за снiданням ока з Мотрi не зводив. Нiби ©© iншою побачив -
сво ю.
Солодких слiв не говорив ©й. З очей видно було, як пропадав за нею.
Тож-то важко вiд'©жджати тепер!
Так служба кличе, служба, не забава!
Марiя Хведорiвна щонайстаршого вина з погреба добула. Пляшка чорна,
мохом i плiснявою обросла, насилу пiдшпунтували ©©. Пахощами понесло по
хатi.
Марiя Хведорiвна хотiла щось казати, так сльози не дали. Мовчки
вихиляли чарки. Чуйкевич до нiг Марi© Хведорiвни припав, прощавсь з нею,
як з мамою.
Прийняла його i притулила до себе.
"Як сина люблю тебе,- казала, цiлуючи в голову,- а Мотрю, як доньку,
дiти ви мо© рiднi".
Втрiйку до брами йшли. Марiя Хведорiвна по серединi, молодi по боках.
"Не барися з весiллям,- наказувала тiтка,- тiльки сир вiдкладаний
добрий".
"Мене хоч нинi до аналоя ведiть".
Мотря мовчки iшла, нiби це не торкалося ©©. Блiда по невиспанiй ночi,
променiла душевним супоко м, виглядала, як по бурi ранок.
На овидi хмари бовванiють, над головою ясно.
Мотрин чура коня за поводи тримав.
"Гарний коник, прошу ясно© панночки,- казав,- на ньому i вашiй милостi
©хати було б безпечно".
Чуйкевич усмiхнувся.
"Як при©ду вдруге, попросимо, щоб панночка спробувала його".
"Тiльки хай ваша милiсть не баряться",- казав, пiдставляючи Чуйкевичевi
стремено.
"Ця бiда вже догадалася чогось",подумала собi Мотря, а вголос йому
вiдповiла: "А тебе пiхотинцем оставимо, бо ти надто цiкавий".
Козаки по©хали вперед. Нiч щедрою росою скропила мало ви©жджений шлях,
i вiн за ними не курився. Широко кругом лунав козацький спiв:
_Менi з жiнков не возиться,_
_А тютюн та й люлька_
_Козаку в дорозi_
_Знадобиться!_
"Чу ш, Iване, що спiвають тобi?" - сказала до Чуйкевича Мотря.
"Самi в те не вiрять, що спiвають",вiдповiв, сiдаючи крiпко в сiдло.
Лiвою рукою поводи стягнув, в правiй шапку тримав, низько кланявся.
Марiя Хведорiвна рукою хрест у повiтрi робила.
Стояли в брамi, поки з очей не щез. ЗАРОСЛИМИ ШЛЯХАМИ
На небi мiсяць май, а сонце грi , як улiтку. Трави повиганялися в
хлопа, будяччя розрослося, як гай.
Та вiд того тiльки кiнським ногам деяка прохолода, а з козакiв, хоч
вони до сорочок пороздягалися, пiт цюрком лл ться.
Найкраще б перележати жару десь у балцi, або в комишах над ставищем,
або мiж розвалинами хат (©х чимало тодi попадалося по дорозi), i що лиш
вечiрком ©хати далi. Та годi! Чуйкевич поспiшався. Совiсть не давала йому
вважати на власнi вигоди бiльше, нiж на службу.
В гетьманськiй вiйськовiй канцелярi© працi повнi руки. Творяться новi
вiйськовi частини, полки виступають у похiд - вiйна!
Це одне, а друге - тепер i в днину не дуже-то безпечно, а вночi ©хати,
не маючи вiдповiдного конвою, i не гадай!
Полтавщина гудiла. Десять рокiв гуляв тут Лебедин, наганяючи козацьким
старшинам i багатiшим хуторянам великого страху. Якраз тепер його й
приборкали трохи, але спокою все-таки нема. Як гриби по дощi, виростають
свавольнi купи i тривожать спокiйних людей.
До того якраз iз полтавського полку вийшло чимало посполитого люду на
Самару, де завелася Вiльна Слобода, про яку по цiлiй Полтавщинi ходили
всiлякi легенди, хвилюючи i без того вже збентеженi вiйною уми.
Ма мо гинути в походах або пiд нагаями царських посiпак, так краще
тiкаймо в свiт за очi!
Навiть на запорозьких землях розплоджувалися ватаги всiляких гультiпак,
що, кинувши сво© рiднi гнiзда, готовi були до всього. "Лучше псу муха, як
поза уха",- казали, пускаючися на непевне дiло. Смiливий ватажок, донський
отаман Кiндрат Булавин, який, покладаючися на розпучливе невдоволення
московського народу, пiдняв проти царя червоний прапор бунту, виростав в
очах невдоволених укра©нських селян у месника-героя. Ждали, щоб вiн
появився у гетьманщинi i зробив усякому панству кiнець.
Тому-то не було як Чуйкевичевi оглядатися чи сонце дуже припiка , чи
нi, треба було поспiшатися, щоб щасливо вибратись на певнiшу дорогу.
Цiлком певно© тодi не було, i нiхто, ви©жджаючи з хати, не знав, чи верне
до не©.
А все ж таки, коли вiн друго© днини, геть уже з полудня, побачив перед
собою за©здний двiр з ганком на тесаних стовпах, вiд котрого холодна тiнь
спускалася на спалену сонцем землю, i коли почув запах квiтуючо© липи i
гул гамiрливих бджiл, не устояв проти спокуси i вступив туди.
Козаки порозкульбачували коней i поклалися горiлиць на муравi,
милуючись тiнистою прохолодою. Чуйкевич сiв за столом пiд липою i наказав
собi подати зимного пива.
Принесла його хазяйка, жiнка не стара, ще й доволi гарна собою:
повновида, рум'яна, зi смiливим поглядом раз сумно-мрiйливих, то знову
весело-палких очей. Непевнi часи i небезпечний, хоч дохiдний промисел
виробили в нiй тую смiливiсть, яка й пробивалася в ©© рухах i в мовi.
Пiзнавши в гостю знатного козака, присiла на кра чку лавки i почала
розмову.
Чуйкевич не дуже був щедрий на слова, але й нечемним теж не хотiв бути.
З розмови довiдався, що вона вдову , що чимало всiляких охотникiв
пiдлабузнюються до не©, але й одного мужа досить. Тепер вона почува себе,
як перепiлка в стернi. Богу подяку , як дiтей виведе в люди. "Часи ж якi.
Матiнко свята, якi тепер часи!"
I почалися зiтхання-нарiкання, що доброго чоловiка тепер зi свiчкою
шукай, що життя людське втратило всяку цiну, що зайвий грiш треба перед
ближнiм, як пес кiстку, в землю загрiбати та ще дивитися на всi сторони
свiту, чи не пiдгляда хто зависливими очима. Коли б не челядь вiрна, не
сини, що пiдхоплюються уже, i не сама вона, що й фузiю вмi до ока
прикласти, то, мабуть, i завтрiшньо© днини не дожила б. Наскочать як
татари, нароблять бешкету, кровопроливства, костеломства - i поминай як
звали!
Вона теж нарiкала на царських ратникiв, що не лише харчi i пашу, де яка
, забирають, але й людського життя не шанують. Кажуть, що в одному селi
дiтей у якусь повiтку зiгнали й пiдпалили - проклятi!
I в словах хазяйки звучав невисловлений жаль до гетьмана, що на таке
свавольство дозволя .
"Чекав народ на кiнець свiту,казала, мрiйливо споглядаючи сво©ми карими
очима,- а тут, бач, i цього рятунку нема. Краще хай би свiт у безвiсть
запався, нiж ма творитися таке беззаконня".
Чуйкевич потiшав ©©, як мiг, зсилаючися на милосердя Боже i на розум
гетьманський: "Гетьман,- казав,- про людей сво©х дба , а тiльки люди не
вмiють чи не хочуть постояти за ним, як стояли колись за батьком Богданом.
Бунтацi ю та недовольством усяким заколот великий чинять, доливаючи оливи
до огня".
Ще Чуйкевич свого пива не допив, як вiд поля надтягнула ватага, душ
кiльканадцять, не то козакiв, не то селян. Бог вiсть що таке. Вели слiпого
дiда-бандуриста. Перед воротами пустили його.
"Ано чи попаде?" - гукали.
"Казав слiпий, побачимо!" - вiдповiв дiд, кийком шукаючи ворiт.
Нiяк не мiг попасти, i ватага реготалася з нього. Аж хазяйка взяла дiда
за руку i провела в двiр.
"Година тобi щаслива,- дякував ©© дiд,- щоб ти бачила, сонце, свiт i
дiтей перед собою, щоб була гожа, як вода, весела, як весна, робоча, як
бджола, а багата, як свята земля".
"Не добре ти хазяйцi бажа ш, дiду,почав хтось iз гурту,- бо який хосен
землi з того, що вона багата? Пани багатство деруть, а люди з голоду
мруть".
Ватага зависливими очима глядiла на козакiв у бiлих сорочках i на
старшину, що пiд липою в холодку попивав пиво.
Розтаборилися осторонь, на муравi кругом слiпого дiда.
"А нуте, покажи, що вмi ш!"
Дiд бандуру стро©в.
"Сумно© чи весело© вам?"
"Смутку i так багато на свiтi, весело© грай!"
_Ой була Парася, _
_Медку напилася, _
_I в садку-холодку _
_Спати поклалася._
Хазяйка, щоб не слухати непристойно© пiснi, пустилася в хату. Але ©©
здержали на ходу.
"Як же це? Не вгостиш нас, хазяйко?"
Хазяйка обiцяла дати по чарцi.
"По обiцянку на скорiй клячi поспiшайся",- гукнув молодий парубок,
зiрвався на рiвнi ноги, заiржав, як кiнь, i побiг за хазяйкою по горiлку.
Дiд закiнчив пiсню, як то Парасин сват, з кiнця Iгнат, припав до пазухи
i вiдганяв мухи.
Дiд пiдморгував i пiдстрибував, рухами доповiдаючи слова, а слухачi
тiшилися, не знати чим бiльше - пiснею чи дiдом.
Випивши по чарцi, розказували всячину. Хто кого перебреше. Той парубок,
що iржав до горiлки, плiв небилицю про те, як то вiн черешню з власного
вуха ©в:
"Ще дитиною запхав собi до вуха кiстку черешнi. Тягнув батько, тягнула
мати, i тiтки, й сусiдки, i цiла громада, так кiстка вилiзти не рада. Аж
пiшов вiн у похiд, ранили його i без пам'ятi цiлий мiсяць пролежав.
Будиться, дивиться, а над ним черешня шумить i ягоди рум'янi, нiби губи в
Паранi. Виросла псяюха йому з правого уха".
"Ну i що?"
"А що ж би, ягоди з'©в, а з черешнi зробив хлiв, свинюшню, для таких
свиней, як ви!"
"Ну, це ти вже, небоже, здорово пробрехався,- почав iнший,- бо нема
тако© голови, щоб у нiй дереву корiнь пустити. Але що сватовi, сестри мо ©
покiйно© зовицi, виросла гречка на пицi, то це так. Вiн сiм лiт не мився,
а на восьмий впився, вiд недiлi до недiлi спав i не будився. Аж збудила
мила. Боже, твоя сила, анi сiяв, не орав, гречка зародила... На руках, на
ногах, навiть на спинi чиста, кажу вам, гречка".
Деякi з Чуйкевичевих козакiв поприсувалися ближче, щоб слухати
небилиць.
Розказував ©х народ, що не мав уже чим журитися,- нi хати, нi жiнки, нi
дiтей, нi пана, гуляй, душе п'яна, вiд ночi до рана!
Смiялися з себе i з цiлого свiту. Не боялися нi царя, нi Бога, про
гетьмана навiть не згадуй.
Тiльки один мовчки сидiв, нiби вiн з роду смiятися не вмi . Того на
решето брали.
"Зна те, що зробив Онисим?" - питався котрийсь, показуючи на
мовчазливого товариша.
"Нiчого мудрого, але розказуй вашець!"
"Отож, як грабували ми недавно наше мiстечко, каже жiнка до нього: ,А
пiди-но ти, Онисиме, може, що притащиш; з одежi або з харчiв, щоб не було,
придасться, бо бiда вовком свище. Дiтиська ©сти плачуть, а нема ©м що до
рота ткнути'.
Пiшов наш Онисим, не було його два днi, а на третiй притащив,- зна те
що? - дитину! Дiвчинку дволiтку, не знати навiть чи - людське, панське
чи, може, жидiвське? Плакало,- казав,- помiж трупами, змилосердився та й
забрав'".
"Сво© дiти маю, так знаю, що таке дитина",- боронився Онисим.
"А в мене нiкого нема,- озвався дядько, чорний, як циган, i засвiтив
очима.- Сам як палець, тiльки помста ходить за мною".
"I це дружина, якщо iншо© Бог не дав".
"Як дивлюся на людськi достатки, як вони з жiнками й дiтьми у вигодах
живуть, то такий мене жаль за серце стиска , що або ©м кiнець, або менi".
"I чому б то багачам з бiдними не подiлитися?"
"Захотiв молока вiд бика".
"Попроси в жука меду".
"У них i серед зими не випросиш леду".
"Багач глухий, коли кажеш: ,Дай', а скажи: ,На', то вчу ".
"Багача просити, що глухому пiсню спiвати".
"Вмерлого не розбудиш, багача не допросишся, його не проси, а сам бери,
що вiзьмеш, те й тво ".
На Чуйкевича поглядали з-пiд ока. Якийсь смiливий весельчак на черевi
пiдповз до нього.
"Мабуть, гарне пиво",почав.
"Нiчого собi",- вiдповiв Чуйкевич.
"Спробував би, так грошей чортма".
Чуйкевич наказав i йому дати мiрку. Той випив i, втираючи вуса,
похвалив: " ще гарнi пани на свiтi!"
"Лучаються,- вiдповiли йому,- та мало".
_Веди мене, поводир, _
_Де дiвчата роблять пир,_
_От там мене поцiлують, _
_Пампушками нагодують! - Тю! -_
спiвав слiпець, але його мало хто слухав. Хто хропiв, хто кулакувався з
сусiдом, деякi в костi грали.
Зiрвався один:
"Пускайте мене, не витримаю довше. Бога нема, чорта нема; тiльки
чоловiк-звiр, ходiмте!"
Насилу посадили його на мiсце:
"Розжалобився, як вовк над поросям,казали.- Куди пiдеш, ну, куди ти,
недотепо, пiдеш? Сиди мiж добрими людьми, доки не проженуть".
"Це такий,- пояснював Чуйкевичевi весельчак,- що йому жiнку й дiтей
перегнали кудись, не знати де. Багато тепер нещасливого народу".
"А ще бiльше дурного",- зауважив Чуйкевич.
Той глянув на нього спiдлоба: "Ваша милiсть не тутешнi, мабуть".
"По чiм гада ш?"
"Тутешнi нашого брата за чоловiка не мають,- а, присуваючися ближче,
додав: - чоловiковi з очей видно, що в нього на душi. Як би ваща милiсть у
погоню за такими, як отсе ми, пускалися, то не сидiли би пiд липою, а
засiлися б десь поза углом. Наш брат свого ворога, як пес нюхом, здалеку
чу ".
Чуйкевич заспоко©в його, казав, що в нього дiйсно iнше дiло, i питався,
що це за люди i чи©?
"Сво© та божi. Не в змозi довше страждати; тiка мо".
"Куди?"
"Куди Бог дасть. У Вiльну Слободу, на Запорiжжя, на Дон, куди нас ноги
понесуть, а очi попровадять, щоб тiльки вирватися звiдси..."
В громадi зашумiло. Сварилиcя. Однi радили не вiдбiгати далеко й
дожидатися приходу Булавiна. Iншим спiшно було до нього. Наскучило псяче
життя: втеча, скитальство, жах перед погонею. "Ходiмте,- казали,- а то нас
опiсля не приймуть, або, як чернь, поженуть перед собою".
Сварка до бiйки доходила.
Люди, зацькованi, легко вибухали гнiвом i зганяли його на собi, сякали
до очей. Ось-ось i почнеться кровопроливство i коостеломство, як хазяйка
казала.
Та до того не дiйшло. Пiднявся цей чорний, як циган, i блиснув грiзно
очима.
Тишина...
"Товаришi! - почав.- Голото бездомная, сироти безрiднi©, брати мо©
бiднi©! Послухайте, правдивого слова. Киньте сварню, до ладу привикайте,
до послуху людського. Без послуху i дiла нема. Отаман колоту не дозволя ,
за бешкет смерть. Походний отаман жада , щоб ви десятками збиралися,
вибираючи собi старшин. Виберiть же й собi отамана".
"Цигановi отаманом бути! - Закричали навкруги.- Цигановi!"
Поклонився ©м:
"Поки гурт не зросте вдесятеро, поведу вас. Але ж вважайте: за непослух
смерть!"
"Хай буде!" - вiдповiли йому.
"А тепер прочитаю вам, що Булавiн пише".
Витягнув iз-за пояса шматок паперу i став читати, нiби кулями в вуха
сипав:
"Отамани, молодцi, дорожнi харцизи, вiльнi усякого стану люди, злодi© i
розбишаки! Хто захоче з походним отаманом Кондратi м Булавiном погуляти по
чистому полю, красно походити, з'©сти i випити смачно, на добрих конях
по©здити - то забирайтесь до мене у вертепи самарськi!"
Перервав, обкидаючи громаду очима.
"Всякий ласий на чужi ковбаси" - озвався хтось iз гурту.
Циган спалахнув: - "Котрий це"
Винуватець пiдняв руку вгору - "Я"
"Чого?"
"Бо всякий влесливими словами приманю нашого брата до себе, а опiсля -
дзуськи! Добре чужими руками жар загрiбати".
Та ще вiн i не сказав того, як циганова рука звалила його, нiби пень
сокира. Обiллявся кров'ю.
"Так кожному буде, хто важиться торочити чортзна-що".
Покараного обливали водою, але нiхто не встоював за ним.
Циган письмо за пояс назад сховав.
Чуйкевич зразу здогадався, що це один з агентiв, котрих сотнями
розсилав Булавiн, поширюючи бунтiвливi вiдозви по Укра©нi.
"Який народ! Жаль, що на власну руку починають... Вiз, котрого колеса
обертаються кожне в iнший бiк".
Нараз розлiгся свист, нiби хтось шилом в ухо кольнув. Циган зiрвався
перший: "За мною!"
I ватага хильцем висунулася з подвiр'я, тiкаючи перед погонею. Остався
тiльки дiд.
Нiби байдуже пригравав на бандурi:
_Гуляй, доню, не бороню, _
_Хоч би до недiлi, _
_Та дивися, щоб вернула _
_У сорочцi бiлiй..._
__
_* * *_
"Розiгралося наше море,- говорив до себе Чуйкевич.- Чуда Божого треба,
щоб утихомирити його".
Знаючи життя панське-старшинське, а також козацьке-молодецьке i
приглядаючися до того, що творилося мiж людьми посацькими й волосними, як
вони, вiдiрвавшись вiд землi i роду, робилися елементом на все спосiбним i
до всього готовим, вiн бачив небезпеку, яка загрожувала Укра©нi, i сильно
турбувався нею.
Як у хмару в Батурин в'©здив.
Дивився на замок, гарний-гарний та повищерблюваний зубами часу, на
вали, що поприсiдали, на гармати, в котрих навiть на "вiват" добре не
стрiлиш,- пригадав собi свари й каверзи старшинськi, i так важко зробилося
йому на серцi, що коли б не гадка про Мотрю, то, може б, i собi кинув усе
i втiкав на Запорiжжя.
Мотря не пускала... НА УКРА НI ГУЛО
На Укра©нi гуло. Вiками робилися митi, всякому ясно було, що гнiву
Божого не минути...
З усiх бокiв насувалися хмари, нiде не видно було шматочка ясного неба.
Куди не глянеш - чорно, де не повернешся - блискавки та громи.
Сiркою i згаром заносить.
Люди почувають себе, як збентежена тучею отара, Не цiкава ©м праця на
рiллi, не раду ©х нi збiжжя буйне, нi скотина гарна - крiзь смуток
дивляться на свiт. Для кого виснажу ш сили, пощо потом землю облива ш?
Завтра, як не ворог, так сво© прийдуть i знiвечать тво добро.
Навiть дiти не були батькам милi.
На яку долю вони виростають, який талан судила ©м судьба? Дiвчат татари
поженуть у ясир, хлопцiв якийсь новий Ярема посадить на палi, останнiм
москаль пообрiзу носи - ось будуччина ваша! Змовилися всi сили лихi, щоб
поневолити тебе, народе волелюбивий. Любиш ти волю тую бiльш усього на
свiтi, так любиш, що морду ш ©©. Морду ш роз' днанням сво©м, буйнiстю
степово© вдачi, неохотою до всього, що скову тебе. Не призна ш влади
сво ©, так чужа поневолю тебе.
Чу те? Усiма бездорожнiми шляхами торохтять залiзнi вози, навантаженi
кайданами на тебе.
Чу те? Стружать палi, на якi застромлять вас, як мотилiв на шпильку!
Бачите? Блищать штики, на котрi кидатимуть дiтей неповинних ваших i
котрими лона матiрнi розпорють, щоб не родили нащадкiв колишньо© слави.
Рiжтесь, кусайтеся, бийтесь!
* * *
Гетьман Мазепа як градобур дивився на грiзнохмаре укра©нське небо i
розумом сво©м силкувався вiдвернути тучу.
У розум свiй не втратив вiри. Знав, що нема нiкого, щоб бистротою ума i
багатством досвiду перевищував його.
Але ж вiн один, а ворогiв багато. Навiть союзники, теперiшнi й
майбутнi, не бажають добра Укра©нi. Всiх ©х жаха ©© буйна сила,
плодючiсть землi та людсько© природи, всiх ©х приманю до себе гарна
Укра©на, як приваблива коханка. Знесилувати ©© бажають.
Жодному з них не вiрить старий гетьман Мазепа, царевi Петровi менше
всiх. Цей деспот навiть з намiрами не скрива ться сво©ми. За кого вiн ма
Мазепу? За нiкчемного самолюба, за служку гнучкошийого чи за продажливого
амбiтника, котрий за нагороду малу i найбiльшого злочину не зжахнеться?
Цар не вiрить доносам на Мазепу, але останн вiйсько в нього забира .
Недавно з Жовкви вiдправлено компанiйський полк Танського пiд
командуванням польського гетьмана коронного Синявського, а незабаром цар
зажадав знову п'ять тисяч козакiв i знову полк - проти Булавiна, щоб
приборкати його.
З Танського потiхи Синявському не було. Чути, що Танського полчани гiрш
татарiв лютують у Польщi. Гетьмановi таких охотникiв не треба. Зате 5
тисяч доброго вiйська вiн пiслав пiд проводом свого небожа Войнаровського,
людини найповнiшо© у свiтi. Полк проти Булавiна повели Левинець i
Кожу-хiвський - теж певнi люди. Не пропадуть вони. Крiм того з кiнцем
червня пiслав вiйсько на Волинь, пiд Попонне, на допомогу Шеремет' ву, що
польських бунтарiв громив, а 1300 стародубцiв - у Бихiв, що пiддавався
генералу Баверу.
З того, як на долонi, видно, що цар хоче Мазепу без вiйська залишити,
щоб опiсля зробити з ним, що йому буде завгодно. Плани готовi. Виявив ©х у
Жовквi, а саме: скасувати козацький устрiй на Укра©нi, а завести
московськi порядки... Гарно!..
Але Мазепа на те не пiде. Це ж знiвечення його великих намiрiв,
зруйнування працi цiлого життя.
Треба, значиться, лицем повернутися на захiд, до Карла й Л щинського.
Обидва вони люди умнi й чеснi.
Бiда, що Л щинського не призна Польща. Тiльки частина панiв за ним,
решта з Сасом трима . В Польщi домашня вiйна. З одного боку Сапiга, з
другого - Вишневецький i Огiнський, партизани, за©зди - потоп. Але ж
завдяки тому безладдю гетьман Правобережжя донинi держить. Там тепер
кiлька полкiв - i неабияких. Тримай з Петром, поможи Сасовi на престол
вернути, значиться, вiддай тi© землi, а там i булаву зложи i герцогом
стань.
Нi, нi, не слiд тому бути! В Московщинi бунт. Пiниться Дон, за Доном
пiднiметься Волга. Добре i зле!
Добре, бо Петровi клопiт, а зле, бо цей бунт з Московщини може
перекинутись на Укра©ну. Укра©нi ж пiд тую пору найгрiзнiше безладдя. Тому
й Булавiна приборкати треба, хоч вiн природжений Укра©нi союзник проти
Петра... Хмари, хмари..!
Гетьман як градобур дивиться на захмарене небо i розумом сво©м
силу ться вiдвернути тучу.
* * *
Жовкло на деревах листя не тiльки вiд того, що був жовтень на небi, але
й тому, що знов будували фортецю, висаджували порохом мури i копотами
накривали Ки©в. Гетьман знову наглядав за фортецею, нiби вiн не гетьман, а
дозорець царський.
Вiйськами його iншi верховодять, а його дiло дивитися, як риють вали,
обкладають ©х дерниною, валять i мурують, мурують i валять безнастанно. Та
ще треба йому дивитися, як козаки, до шабель привиклi, тягнуть тачки,
риють рови, як кроти, копають землю, як гробокопателi; обдертi, голоднi,
бруднi, аж гидко на них дивитися. А тисячi царського вiйська залогами на
Укра©нi стоять i над народом знущаються. Навiть бiля самого гетьмана ©х
чимало. Гетьман пiд сторожею солдатiв!.. Коли ж воно скiнчиться?..
Осiннi дощi - Ки©в плаче.
Дощем, як слiзьми, вмиваються вiкна пишних Мазепиних церков. Дрiма у
вечiрнiх тiнях будинок академi©. Мутнi вода в Днiпрi. Нiч.
Гетьман нервово ходить вiд вiкна до вiкна.
Пригаду собi, як тут цар гостив.
Вiд бенкетно© зали до входових дверей червоний хiдник.
По однiй сторонi - царськi люди, по другiй - нашi старшини.
Вiдчиняються дверi, цар на порозi ста .
Голови хиляться додолу. Царева голова знiма ться вгору. Прощають його -
вiн мовчки помiж лавами проходить. "Слухай, що Меншиков скаже!"
"Так, так, слухай, що Меншиков скаже".
* * *
На столi свiчка горить. За столом Орлик, скрипить гусяче перо, пише.
Гетьман з-пiд ока дивився на свого молодого писаря. Зна i не зна
його. Життя навчило недовiрювати людям. По собi зна , який це сфiнкс душа
чоловiка. Невже ж знав Мазепу Дорошенко або Самойлович? Так, може, й
Мазепа Орлика не зна .
I гетьман iде до сво©х мешкальних поко©в. Добува лист. Цiкавий, що в
ньому . Це лист вiд гарно© княгинi Дольсько©. Не любовний, певно. Лист
писаний тайним, числовим письмом, вiд якого в Орлика ключ.
"Чи швидко ти скiнчиш? - пита ться з третього покою гетьман.- Ще
дiло".
"Поспiшаю, милосте ваша. За часок письмо буде готове".
"Спiшись!" - Гетьман сiда за стiл i нервово поверта на всi сторони
тим та мним листом. Шматок паперу, покритий числами, i на тiм отс
шматочку, може, й написане рiшення цiлого його життя. Рiшення залежить вiд
того, чи Л щинський пiде йому на руку. Якщо Л щинський згодиться на його
жадання, а Карло згоду закрiпить, вирiшиться доля Мазепи.
"Чого ж ти так баришся, Пилипе?"
"Вже йду, милосте ваша, вже йду!"
Крiзь неосвiченi поко©, як тiнь, пересува ться Орлик, входить до
гетьманового кабiнету i на столi перед гетьманом кладе довге письмо.
Гетьман перебiга його очима i вiдсува набiк:
"Прочитаю вранцi, а тепер ти прочитай менi цей лист. Волох один привiз
його вiд княгинi. В шапцi було. Наперед знаю, що вона там пише. Лихий ©© о
тую кореспонденцiю просить. Волос у не© довгий, та розум короткий. Ще мене
I Мотря смiливою рукою стала здирати з душi тую намiтку тендiтну, яку
сама накинула на не©, щоб не бачити ©© правдивого обличчя.
Покинула гетьмана, бо так розум велiв.
Хотiла йому вiльну руку дати до працi для великого дiла. А все ж таки
глибоко десь у серцi залiг намул недопито© чашi кохання. Обiда ворушилася
в душi, що вiдпустив ©©, що не жертвував для не© усiм.
Сама до жертви то© недопустила, а опiсля ремствувала на нього.
"Швидше смертi на себе сподiвався,писав гетьман у другому листi,- нiж
тако© у серцi вашому вiдмiни. Згадай тiльки сво© рученьки, котрi менi не
один раз подавала, що мене, хоч будеш зо мною, хоч не будеш, до смертi
любити обiцяла".
Найлюбiшi слова не розвiяли гордощiв укритих. Не вiдписувала йому
довго, аж врештi вiдповiдь дала, що для не© Iвана Степановича нема ,
тiльки гетьман Мазепа, для котрого збереже належну йому вiрнiсть i
пошану...
* * *
Хай буде так!.. Може, воно i краще?.. Пощо дурити себе? Те, що Чуйкевич
пiд липою учора казав,- правда. Поки не вiддасться вона, гетьман не
перестане думати про не©. Шукатиме дорiг, щоб дiйти до престолу. А престол
у царських руках. Нинi цар i для церкви Бог, цар-антихрист...
I поки не вiддасться Мотря, не заспоко©ться Любов Хведорiвна. Помста i
злоба скорпiонами поженуть ©© на крутий шлях злочину... Пощо?..
Хай буде так, як Чуйкевич казав. Чесною дружиною йому стане, товаришкою
житт во© мандрiвки...
Прощай, казкова мрi дiвоча! Перед дiйснiстю розплинись, як перед
сонцем iмла! Забудьте Кочубе вi сади, що колись у Ковалiвцi зачули. Не
говорiть нiкому, портрети в бахмацькому дворi, про те, що Мотря з
гетьманом розмовляла. Нехай воно та мницею останеться мiж ними. Минуть
лiта, виростуть iншi люди, може, тi розмови колись, комусь присняться,
може, знов появиться якась непритяменна Мотря, буйна, як весною степ, i
неспокiйна, як iсторiя наша, i - може, може, вона здiйснить те, чого Мотрi
не довелось здiйснити.
Долi сво © навiть гетьманськими кiньми не об'©деш... Боже, хай дi ться
воля твоя!..
* * *
Без жалю й докору дивилась Мотря в вiкно. На обрiю зазолотилася смужка,
нiби меч вiдтинав небо вiд землi. Смужка ширшала i крiпшала, полиняле
золото прочищувалося, багровiло i променiло. Промiннями тремтiли ниви
хвилястi©, i заспанi© садки, i дорога, що до хутора вела.
Хутiр будився зi сну. В стайнях конi iржали, скрипiв журавель, милися
бiля корита козаки. Набравши повнi пригорщi студено© водицi, Мотриних
дiвчат обливали. Чисто, як гомiн срiбних струн, лунали веселi смiхи. Крiзь
вiття дерев нiби приском сипнуло в очi.
Сонце викочувалося на небо.
* * *
Мотря гетьманськi листи за поясок уткнула.
Порвати i спалити ©х?
Пощо?
Нiчого поганого в них нема, нiчого, щоб перед будучим мужем затаювати
треба. Чуйкевич зна , що мiж Мотрею i гетьманом було. Вона його не дурить.
Вирiвнянi рахунки помiж ними, нову главу писати починають. Дай Бог щасливо
дописати ©©.
* * *
Мотрин чура Чуйкевичевого коня зi стайнi виводив. Гладив його по ши© i
приговорював пестливо. Кiнь жадiбно свiже повiтря нiздрями втягав.
Пахощами ранiшнiми несло вiд лугiв.
* * *
Мотря вмилася, розчесала коси, свiже вбрання вдягнула.
Вiтай, нова днино, життя!..
Казала готовити снiдання.
Дивно так. Вчора чужим при©хав, нинi будучим мужем вiд'©жджа . Чого-то
не бува через нiч!
* * *
Чуйкевич за снiданням ока з Мотрi не зводив. Нiби ©© iншою побачив -
сво ю.
Солодких слiв не говорив ©й. З очей видно було, як пропадав за нею.
Тож-то важко вiд'©жджати тепер!
Так служба кличе, служба, не забава!
Марiя Хведорiвна щонайстаршого вина з погреба добула. Пляшка чорна,
мохом i плiснявою обросла, насилу пiдшпунтували ©©. Пахощами понесло по
хатi.
Марiя Хведорiвна хотiла щось казати, так сльози не дали. Мовчки
вихиляли чарки. Чуйкевич до нiг Марi© Хведорiвни припав, прощавсь з нею,
як з мамою.
Прийняла його i притулила до себе.
"Як сина люблю тебе,- казала, цiлуючи в голову,- а Мотрю, як доньку,
дiти ви мо© рiднi".
Втрiйку до брами йшли. Марiя Хведорiвна по серединi, молодi по боках.
"Не барися з весiллям,- наказувала тiтка,- тiльки сир вiдкладаний
добрий".
"Мене хоч нинi до аналоя ведiть".
Мотря мовчки iшла, нiби це не торкалося ©©. Блiда по невиспанiй ночi,
променiла душевним супоко м, виглядала, як по бурi ранок.
На овидi хмари бовванiють, над головою ясно.
Мотрин чура коня за поводи тримав.
"Гарний коник, прошу ясно© панночки,- казав,- на ньому i вашiй милостi
©хати було б безпечно".
Чуйкевич усмiхнувся.
"Як при©ду вдруге, попросимо, щоб панночка спробувала його".
"Тiльки хай ваша милiсть не баряться",- казав, пiдставляючи Чуйкевичевi
стремено.
"Ця бiда вже догадалася чогось",подумала собi Мотря, а вголос йому
вiдповiла: "А тебе пiхотинцем оставимо, бо ти надто цiкавий".
Козаки по©хали вперед. Нiч щедрою росою скропила мало ви©жджений шлях,
i вiн за ними не курився. Широко кругом лунав козацький спiв:
_Менi з жiнков не возиться,_
_А тютюн та й люлька_
_Козаку в дорозi_
_Знадобиться!_
"Чу ш, Iване, що спiвають тобi?" - сказала до Чуйкевича Мотря.
"Самi в те не вiрять, що спiвають",вiдповiв, сiдаючи крiпко в сiдло.
Лiвою рукою поводи стягнув, в правiй шапку тримав, низько кланявся.
Марiя Хведорiвна рукою хрест у повiтрi робила.
Стояли в брамi, поки з очей не щез. ЗАРОСЛИМИ ШЛЯХАМИ
На небi мiсяць май, а сонце грi , як улiтку. Трави повиганялися в
хлопа, будяччя розрослося, як гай.
Та вiд того тiльки кiнським ногам деяка прохолода, а з козакiв, хоч
вони до сорочок пороздягалися, пiт цюрком лл ться.
Найкраще б перележати жару десь у балцi, або в комишах над ставищем,
або мiж розвалинами хат (©х чимало тодi попадалося по дорозi), i що лиш
вечiрком ©хати далi. Та годi! Чуйкевич поспiшався. Совiсть не давала йому
вважати на власнi вигоди бiльше, нiж на службу.
В гетьманськiй вiйськовiй канцелярi© працi повнi руки. Творяться новi
вiйськовi частини, полки виступають у похiд - вiйна!
Це одне, а друге - тепер i в днину не дуже-то безпечно, а вночi ©хати,
не маючи вiдповiдного конвою, i не гадай!
Полтавщина гудiла. Десять рокiв гуляв тут Лебедин, наганяючи козацьким
старшинам i багатiшим хуторянам великого страху. Якраз тепер його й
приборкали трохи, але спокою все-таки нема. Як гриби по дощi, виростають
свавольнi купи i тривожать спокiйних людей.
До того якраз iз полтавського полку вийшло чимало посполитого люду на
Самару, де завелася Вiльна Слобода, про яку по цiлiй Полтавщинi ходили
всiлякi легенди, хвилюючи i без того вже збентеженi вiйною уми.
Ма мо гинути в походах або пiд нагаями царських посiпак, так краще
тiкаймо в свiт за очi!
Навiть на запорозьких землях розплоджувалися ватаги всiляких гультiпак,
що, кинувши сво© рiднi гнiзда, готовi були до всього. "Лучше псу муха, як
поза уха",- казали, пускаючися на непевне дiло. Смiливий ватажок, донський
отаман Кiндрат Булавин, який, покладаючися на розпучливе невдоволення
московського народу, пiдняв проти царя червоний прапор бунту, виростав в
очах невдоволених укра©нських селян у месника-героя. Ждали, щоб вiн
появився у гетьманщинi i зробив усякому панству кiнець.
Тому-то не було як Чуйкевичевi оглядатися чи сонце дуже припiка , чи
нi, треба було поспiшатися, щоб щасливо вибратись на певнiшу дорогу.
Цiлком певно© тодi не було, i нiхто, ви©жджаючи з хати, не знав, чи верне
до не©.
А все ж таки, коли вiн друго© днини, геть уже з полудня, побачив перед
собою за©здний двiр з ганком на тесаних стовпах, вiд котрого холодна тiнь
спускалася на спалену сонцем землю, i коли почув запах квiтуючо© липи i
гул гамiрливих бджiл, не устояв проти спокуси i вступив туди.
Козаки порозкульбачували коней i поклалися горiлиць на муравi,
милуючись тiнистою прохолодою. Чуйкевич сiв за столом пiд липою i наказав
собi подати зимного пива.
Принесла його хазяйка, жiнка не стара, ще й доволi гарна собою:
повновида, рум'яна, зi смiливим поглядом раз сумно-мрiйливих, то знову
весело-палких очей. Непевнi часи i небезпечний, хоч дохiдний промисел
виробили в нiй тую смiливiсть, яка й пробивалася в ©© рухах i в мовi.
Пiзнавши в гостю знатного козака, присiла на кра чку лавки i почала
розмову.
Чуйкевич не дуже був щедрий на слова, але й нечемним теж не хотiв бути.
З розмови довiдався, що вона вдову , що чимало всiляких охотникiв
пiдлабузнюються до не©, але й одного мужа досить. Тепер вона почува себе,
як перепiлка в стернi. Богу подяку , як дiтей виведе в люди. "Часи ж якi.
Матiнко свята, якi тепер часи!"
I почалися зiтхання-нарiкання, що доброго чоловiка тепер зi свiчкою
шукай, що життя людське втратило всяку цiну, що зайвий грiш треба перед
ближнiм, як пес кiстку, в землю загрiбати та ще дивитися на всi сторони
свiту, чи не пiдгляда хто зависливими очима. Коли б не челядь вiрна, не
сини, що пiдхоплюються уже, i не сама вона, що й фузiю вмi до ока
прикласти, то, мабуть, i завтрiшньо© днини не дожила б. Наскочать як
татари, нароблять бешкету, кровопроливства, костеломства - i поминай як
звали!
Вона теж нарiкала на царських ратникiв, що не лише харчi i пашу, де яка
, забирають, але й людського життя не шанують. Кажуть, що в одному селi
дiтей у якусь повiтку зiгнали й пiдпалили - проклятi!
I в словах хазяйки звучав невисловлений жаль до гетьмана, що на таке
свавольство дозволя .
"Чекав народ на кiнець свiту,казала, мрiйливо споглядаючи сво©ми карими
очима,- а тут, бач, i цього рятунку нема. Краще хай би свiт у безвiсть
запався, нiж ма творитися таке беззаконня".
Чуйкевич потiшав ©©, як мiг, зсилаючися на милосердя Боже i на розум
гетьманський: "Гетьман,- казав,- про людей сво©х дба , а тiльки люди не
вмiють чи не хочуть постояти за ним, як стояли колись за батьком Богданом.
Бунтацi ю та недовольством усяким заколот великий чинять, доливаючи оливи
до огня".
Ще Чуйкевич свого пива не допив, як вiд поля надтягнула ватага, душ
кiльканадцять, не то козакiв, не то селян. Бог вiсть що таке. Вели слiпого
дiда-бандуриста. Перед воротами пустили його.
"Ано чи попаде?" - гукали.
"Казав слiпий, побачимо!" - вiдповiв дiд, кийком шукаючи ворiт.
Нiяк не мiг попасти, i ватага реготалася з нього. Аж хазяйка взяла дiда
за руку i провела в двiр.
"Година тобi щаслива,- дякував ©© дiд,- щоб ти бачила, сонце, свiт i
дiтей перед собою, щоб була гожа, як вода, весела, як весна, робоча, як
бджола, а багата, як свята земля".
"Не добре ти хазяйцi бажа ш, дiду,почав хтось iз гурту,- бо який хосен
землi з того, що вона багата? Пани багатство деруть, а люди з голоду
мруть".
Ватага зависливими очима глядiла на козакiв у бiлих сорочках i на
старшину, що пiд липою в холодку попивав пиво.
Розтаборилися осторонь, на муравi кругом слiпого дiда.
"А нуте, покажи, що вмi ш!"
Дiд бандуру стро©в.
"Сумно© чи весело© вам?"
"Смутку i так багато на свiтi, весело© грай!"
_Ой була Парася, _
_Медку напилася, _
_I в садку-холодку _
_Спати поклалася._
Хазяйка, щоб не слухати непристойно© пiснi, пустилася в хату. Але ©©
здержали на ходу.
"Як же це? Не вгостиш нас, хазяйко?"
Хазяйка обiцяла дати по чарцi.
"По обiцянку на скорiй клячi поспiшайся",- гукнув молодий парубок,
зiрвався на рiвнi ноги, заiржав, як кiнь, i побiг за хазяйкою по горiлку.
Дiд закiнчив пiсню, як то Парасин сват, з кiнця Iгнат, припав до пазухи
i вiдганяв мухи.
Дiд пiдморгував i пiдстрибував, рухами доповiдаючи слова, а слухачi
тiшилися, не знати чим бiльше - пiснею чи дiдом.
Випивши по чарцi, розказували всячину. Хто кого перебреше. Той парубок,
що iржав до горiлки, плiв небилицю про те, як то вiн черешню з власного
вуха ©в:
"Ще дитиною запхав собi до вуха кiстку черешнi. Тягнув батько, тягнула
мати, i тiтки, й сусiдки, i цiла громада, так кiстка вилiзти не рада. Аж
пiшов вiн у похiд, ранили його i без пам'ятi цiлий мiсяць пролежав.
Будиться, дивиться, а над ним черешня шумить i ягоди рум'янi, нiби губи в
Паранi. Виросла псяюха йому з правого уха".
"Ну i що?"
"А що ж би, ягоди з'©в, а з черешнi зробив хлiв, свинюшню, для таких
свиней, як ви!"
"Ну, це ти вже, небоже, здорово пробрехався,- почав iнший,- бо нема
тако© голови, щоб у нiй дереву корiнь пустити. Але що сватовi, сестри мо ©
покiйно© зовицi, виросла гречка на пицi, то це так. Вiн сiм лiт не мився,
а на восьмий впився, вiд недiлi до недiлi спав i не будився. Аж збудила
мила. Боже, твоя сила, анi сiяв, не орав, гречка зародила... На руках, на
ногах, навiть на спинi чиста, кажу вам, гречка".
Деякi з Чуйкевичевих козакiв поприсувалися ближче, щоб слухати
небилиць.
Розказував ©х народ, що не мав уже чим журитися,- нi хати, нi жiнки, нi
дiтей, нi пана, гуляй, душе п'яна, вiд ночi до рана!
Смiялися з себе i з цiлого свiту. Не боялися нi царя, нi Бога, про
гетьмана навiть не згадуй.
Тiльки один мовчки сидiв, нiби вiн з роду смiятися не вмi . Того на
решето брали.
"Зна те, що зробив Онисим?" - питався котрийсь, показуючи на
мовчазливого товариша.
"Нiчого мудрого, але розказуй вашець!"
"Отож, як грабували ми недавно наше мiстечко, каже жiнка до нього: ,А
пiди-но ти, Онисиме, може, що притащиш; з одежi або з харчiв, щоб не було,
придасться, бо бiда вовком свище. Дiтиська ©сти плачуть, а нема ©м що до
рота ткнути'.
Пiшов наш Онисим, не було його два днi, а на третiй притащив,- зна те
що? - дитину! Дiвчинку дволiтку, не знати навiть чи - людське, панське
чи, може, жидiвське? Плакало,- казав,- помiж трупами, змилосердився та й
забрав'".
"Сво© дiти маю, так знаю, що таке дитина",- боронився Онисим.
"А в мене нiкого нема,- озвався дядько, чорний, як циган, i засвiтив
очима.- Сам як палець, тiльки помста ходить за мною".
"I це дружина, якщо iншо© Бог не дав".
"Як дивлюся на людськi достатки, як вони з жiнками й дiтьми у вигодах
живуть, то такий мене жаль за серце стиска , що або ©м кiнець, або менi".
"I чому б то багачам з бiдними не подiлитися?"
"Захотiв молока вiд бика".
"Попроси в жука меду".
"У них i серед зими не випросиш леду".
"Багач глухий, коли кажеш: ,Дай', а скажи: ,На', то вчу ".
"Багача просити, що глухому пiсню спiвати".
"Вмерлого не розбудиш, багача не допросишся, його не проси, а сам бери,
що вiзьмеш, те й тво ".
На Чуйкевича поглядали з-пiд ока. Якийсь смiливий весельчак на черевi
пiдповз до нього.
"Мабуть, гарне пиво",почав.
"Нiчого собi",- вiдповiв Чуйкевич.
"Спробував би, так грошей чортма".
Чуйкевич наказав i йому дати мiрку. Той випив i, втираючи вуса,
похвалив: " ще гарнi пани на свiтi!"
"Лучаються,- вiдповiли йому,- та мало".
_Веди мене, поводир, _
_Де дiвчата роблять пир,_
_От там мене поцiлують, _
_Пампушками нагодують! - Тю! -_
спiвав слiпець, але його мало хто слухав. Хто хропiв, хто кулакувався з
сусiдом, деякi в костi грали.
Зiрвався один:
"Пускайте мене, не витримаю довше. Бога нема, чорта нема; тiльки
чоловiк-звiр, ходiмте!"
Насилу посадили його на мiсце:
"Розжалобився, як вовк над поросям,казали.- Куди пiдеш, ну, куди ти,
недотепо, пiдеш? Сиди мiж добрими людьми, доки не проженуть".
"Це такий,- пояснював Чуйкевичевi весельчак,- що йому жiнку й дiтей
перегнали кудись, не знати де. Багато тепер нещасливого народу".
"А ще бiльше дурного",- зауважив Чуйкевич.
Той глянув на нього спiдлоба: "Ваша милiсть не тутешнi, мабуть".
"По чiм гада ш?"
"Тутешнi нашого брата за чоловiка не мають,- а, присуваючися ближче,
додав: - чоловiковi з очей видно, що в нього на душi. Як би ваща милiсть у
погоню за такими, як отсе ми, пускалися, то не сидiли би пiд липою, а
засiлися б десь поза углом. Наш брат свого ворога, як пес нюхом, здалеку
чу ".
Чуйкевич заспоко©в його, казав, що в нього дiйсно iнше дiло, i питався,
що це за люди i чи©?
"Сво© та божi. Не в змозi довше страждати; тiка мо".
"Куди?"
"Куди Бог дасть. У Вiльну Слободу, на Запорiжжя, на Дон, куди нас ноги
понесуть, а очi попровадять, щоб тiльки вирватися звiдси..."
В громадi зашумiло. Сварилиcя. Однi радили не вiдбiгати далеко й
дожидатися приходу Булавiна. Iншим спiшно було до нього. Наскучило псяче
життя: втеча, скитальство, жах перед погонею. "Ходiмте,- казали,- а то нас
опiсля не приймуть, або, як чернь, поженуть перед собою".
Сварка до бiйки доходила.
Люди, зацькованi, легко вибухали гнiвом i зганяли його на собi, сякали
до очей. Ось-ось i почнеться кровопроливство i коостеломство, як хазяйка
казала.
Та до того не дiйшло. Пiднявся цей чорний, як циган, i блиснув грiзно
очима.
Тишина...
"Товаришi! - почав.- Голото бездомная, сироти безрiднi©, брати мо©
бiднi©! Послухайте, правдивого слова. Киньте сварню, до ладу привикайте,
до послуху людського. Без послуху i дiла нема. Отаман колоту не дозволя ,
за бешкет смерть. Походний отаман жада , щоб ви десятками збиралися,
вибираючи собi старшин. Виберiть же й собi отамана".
"Цигановi отаманом бути! - Закричали навкруги.- Цигановi!"
Поклонився ©м:
"Поки гурт не зросте вдесятеро, поведу вас. Але ж вважайте: за непослух
смерть!"
"Хай буде!" - вiдповiли йому.
"А тепер прочитаю вам, що Булавiн пише".
Витягнув iз-за пояса шматок паперу i став читати, нiби кулями в вуха
сипав:
"Отамани, молодцi, дорожнi харцизи, вiльнi усякого стану люди, злодi© i
розбишаки! Хто захоче з походним отаманом Кондратi м Булавiном погуляти по
чистому полю, красно походити, з'©сти i випити смачно, на добрих конях
по©здити - то забирайтесь до мене у вертепи самарськi!"
Перервав, обкидаючи громаду очима.
"Всякий ласий на чужi ковбаси" - озвався хтось iз гурту.
Циган спалахнув: - "Котрий це"
Винуватець пiдняв руку вгору - "Я"
"Чого?"
"Бо всякий влесливими словами приманю нашого брата до себе, а опiсля -
дзуськи! Добре чужими руками жар загрiбати".
Та ще вiн i не сказав того, як циганова рука звалила його, нiби пень
сокира. Обiллявся кров'ю.
"Так кожному буде, хто важиться торочити чортзна-що".
Покараного обливали водою, але нiхто не встоював за ним.
Циган письмо за пояс назад сховав.
Чуйкевич зразу здогадався, що це один з агентiв, котрих сотнями
розсилав Булавiн, поширюючи бунтiвливi вiдозви по Укра©нi.
"Який народ! Жаль, що на власну руку починають... Вiз, котрого колеса
обертаються кожне в iнший бiк".
Нараз розлiгся свист, нiби хтось шилом в ухо кольнув. Циган зiрвався
перший: "За мною!"
I ватага хильцем висунулася з подвiр'я, тiкаючи перед погонею. Остався
тiльки дiд.
Нiби байдуже пригравав на бандурi:
_Гуляй, доню, не бороню, _
_Хоч би до недiлi, _
_Та дивися, щоб вернула _
_У сорочцi бiлiй..._
__
_* * *_
"Розiгралося наше море,- говорив до себе Чуйкевич.- Чуда Божого треба,
щоб утихомирити його".
Знаючи життя панське-старшинське, а також козацьке-молодецьке i
приглядаючися до того, що творилося мiж людьми посацькими й волосними, як
вони, вiдiрвавшись вiд землi i роду, робилися елементом на все спосiбним i
до всього готовим, вiн бачив небезпеку, яка загрожувала Укра©нi, i сильно
турбувався нею.
Як у хмару в Батурин в'©здив.
Дивився на замок, гарний-гарний та повищерблюваний зубами часу, на
вали, що поприсiдали, на гармати, в котрих навiть на "вiват" добре не
стрiлиш,- пригадав собi свари й каверзи старшинськi, i так важко зробилося
йому на серцi, що коли б не гадка про Мотрю, то, може б, i собi кинув усе
i втiкав на Запорiжжя.
Мотря не пускала... НА УКРА НI ГУЛО
На Укра©нi гуло. Вiками робилися митi, всякому ясно було, що гнiву
Божого не минути...
З усiх бокiв насувалися хмари, нiде не видно було шматочка ясного неба.
Куди не глянеш - чорно, де не повернешся - блискавки та громи.
Сiркою i згаром заносить.
Люди почувають себе, як збентежена тучею отара, Не цiкава ©м праця на
рiллi, не раду ©х нi збiжжя буйне, нi скотина гарна - крiзь смуток
дивляться на свiт. Для кого виснажу ш сили, пощо потом землю облива ш?
Завтра, як не ворог, так сво© прийдуть i знiвечать тво добро.
Навiть дiти не були батькам милi.
На яку долю вони виростають, який талан судила ©м судьба? Дiвчат татари
поженуть у ясир, хлопцiв якийсь новий Ярема посадить на палi, останнiм
москаль пообрiзу носи - ось будуччина ваша! Змовилися всi сили лихi, щоб
поневолити тебе, народе волелюбивий. Любиш ти волю тую бiльш усього на
свiтi, так любиш, що морду ш ©©. Морду ш роз' днанням сво©м, буйнiстю
степово© вдачi, неохотою до всього, що скову тебе. Не призна ш влади
сво ©, так чужа поневолю тебе.
Чу те? Усiма бездорожнiми шляхами торохтять залiзнi вози, навантаженi
кайданами на тебе.
Чу те? Стружать палi, на якi застромлять вас, як мотилiв на шпильку!
Бачите? Блищать штики, на котрi кидатимуть дiтей неповинних ваших i
котрими лона матiрнi розпорють, щоб не родили нащадкiв колишньо© слави.
Рiжтесь, кусайтеся, бийтесь!
* * *
Гетьман Мазепа як градобур дивився на грiзнохмаре укра©нське небо i
розумом сво©м силкувався вiдвернути тучу.
У розум свiй не втратив вiри. Знав, що нема нiкого, щоб бистротою ума i
багатством досвiду перевищував його.
Але ж вiн один, а ворогiв багато. Навiть союзники, теперiшнi й
майбутнi, не бажають добра Укра©нi. Всiх ©х жаха ©© буйна сила,
плодючiсть землi та людсько© природи, всiх ©х приманю до себе гарна
Укра©на, як приваблива коханка. Знесилувати ©© бажають.
Жодному з них не вiрить старий гетьман Мазепа, царевi Петровi менше
всiх. Цей деспот навiть з намiрами не скрива ться сво©ми. За кого вiн ма
Мазепу? За нiкчемного самолюба, за служку гнучкошийого чи за продажливого
амбiтника, котрий за нагороду малу i найбiльшого злочину не зжахнеться?
Цар не вiрить доносам на Мазепу, але останн вiйсько в нього забира .
Недавно з Жовкви вiдправлено компанiйський полк Танського пiд
командуванням польського гетьмана коронного Синявського, а незабаром цар
зажадав знову п'ять тисяч козакiв i знову полк - проти Булавiна, щоб
приборкати його.
З Танського потiхи Синявському не було. Чути, що Танського полчани гiрш
татарiв лютують у Польщi. Гетьмановi таких охотникiв не треба. Зате 5
тисяч доброго вiйська вiн пiслав пiд проводом свого небожа Войнаровського,
людини найповнiшо© у свiтi. Полк проти Булавiна повели Левинець i
Кожу-хiвський - теж певнi люди. Не пропадуть вони. Крiм того з кiнцем
червня пiслав вiйсько на Волинь, пiд Попонне, на допомогу Шеремет' ву, що
польських бунтарiв громив, а 1300 стародубцiв - у Бихiв, що пiддавався
генералу Баверу.
З того, як на долонi, видно, що цар хоче Мазепу без вiйська залишити,
щоб опiсля зробити з ним, що йому буде завгодно. Плани готовi. Виявив ©х у
Жовквi, а саме: скасувати козацький устрiй на Укра©нi, а завести
московськi порядки... Гарно!..
Але Мазепа на те не пiде. Це ж знiвечення його великих намiрiв,
зруйнування працi цiлого життя.
Треба, значиться, лицем повернутися на захiд, до Карла й Л щинського.
Обидва вони люди умнi й чеснi.
Бiда, що Л щинського не призна Польща. Тiльки частина панiв за ним,
решта з Сасом трима . В Польщi домашня вiйна. З одного боку Сапiга, з
другого - Вишневецький i Огiнський, партизани, за©зди - потоп. Але ж
завдяки тому безладдю гетьман Правобережжя донинi держить. Там тепер
кiлька полкiв - i неабияких. Тримай з Петром, поможи Сасовi на престол
вернути, значиться, вiддай тi© землi, а там i булаву зложи i герцогом
стань.
Нi, нi, не слiд тому бути! В Московщинi бунт. Пiниться Дон, за Доном
пiднiметься Волга. Добре i зле!
Добре, бо Петровi клопiт, а зле, бо цей бунт з Московщини може
перекинутись на Укра©ну. Укра©нi ж пiд тую пору найгрiзнiше безладдя. Тому
й Булавiна приборкати треба, хоч вiн природжений Укра©нi союзник проти
Петра... Хмари, хмари..!
Гетьман як градобур дивиться на захмарене небо i розумом сво©м
силу ться вiдвернути тучу.
* * *
Жовкло на деревах листя не тiльки вiд того, що був жовтень на небi, але
й тому, що знов будували фортецю, висаджували порохом мури i копотами
накривали Ки©в. Гетьман знову наглядав за фортецею, нiби вiн не гетьман, а
дозорець царський.
Вiйськами його iншi верховодять, а його дiло дивитися, як риють вали,
обкладають ©х дерниною, валять i мурують, мурують i валять безнастанно. Та
ще треба йому дивитися, як козаки, до шабель привиклi, тягнуть тачки,
риють рови, як кроти, копають землю, як гробокопателi; обдертi, голоднi,
бруднi, аж гидко на них дивитися. А тисячi царського вiйська залогами на
Укра©нi стоять i над народом знущаються. Навiть бiля самого гетьмана ©х
чимало. Гетьман пiд сторожею солдатiв!.. Коли ж воно скiнчиться?..
Осiннi дощi - Ки©в плаче.
Дощем, як слiзьми, вмиваються вiкна пишних Мазепиних церков. Дрiма у
вечiрнiх тiнях будинок академi©. Мутнi вода в Днiпрi. Нiч.
Гетьман нервово ходить вiд вiкна до вiкна.
Пригаду собi, як тут цар гостив.
Вiд бенкетно© зали до входових дверей червоний хiдник.
По однiй сторонi - царськi люди, по другiй - нашi старшини.
Вiдчиняються дверi, цар на порозi ста .
Голови хиляться додолу. Царева голова знiма ться вгору. Прощають його -
вiн мовчки помiж лавами проходить. "Слухай, що Меншиков скаже!"
"Так, так, слухай, що Меншиков скаже".
* * *
На столi свiчка горить. За столом Орлик, скрипить гусяче перо, пише.
Гетьман з-пiд ока дивився на свого молодого писаря. Зна i не зна
його. Життя навчило недовiрювати людям. По собi зна , який це сфiнкс душа
чоловiка. Невже ж знав Мазепу Дорошенко або Самойлович? Так, може, й
Мазепа Орлика не зна .
I гетьман iде до сво©х мешкальних поко©в. Добува лист. Цiкавий, що в
ньому . Це лист вiд гарно© княгинi Дольсько©. Не любовний, певно. Лист
писаний тайним, числовим письмом, вiд якого в Орлика ключ.
"Чи швидко ти скiнчиш? - пита ться з третього покою гетьман.- Ще
дiло".
"Поспiшаю, милосте ваша. За часок письмо буде готове".
"Спiшись!" - Гетьман сiда за стiл i нервово поверта на всi сторони
тим та мним листом. Шматок паперу, покритий числами, i на тiм отс
шматочку, може, й написане рiшення цiлого його життя. Рiшення залежить вiд
того, чи Л щинський пiде йому на руку. Якщо Л щинський згодиться на його
жадання, а Карло згоду закрiпить, вирiшиться доля Мазепи.
"Чого ж ти так баришся, Пилипе?"
"Вже йду, милосте ваша, вже йду!"
Крiзь неосвiченi поко©, як тiнь, пересува ться Орлик, входить до
гетьманового кабiнету i на столi перед гетьманом кладе довге письмо.
Гетьман перебiга його очима i вiдсува набiк:
"Прочитаю вранцi, а тепер ти прочитай менi цей лист. Волох один привiз
його вiд княгинi. В шапцi було. Наперед знаю, що вона там пише. Лихий ©© о
тую кореспонденцiю просить. Волос у не© довгий, та розум короткий. Ще мене