Страница:
участi в бою... Помилувати?! Так, але на це треба багато часу, щоб
розслiдити дiло й перевести суд. Меншиков ма на нинi суду досить.
Напсував собi кровi досить чимало. Тут треба поступати скоро, нагло,
рiшуче. Тi люди не пускали його в мiсто. Насмiхалися над ним з мурiв.
Зневажали його. Меншиков зневаги нiкому не простить, хiба - сильнiшим вiд
себе.
"Половину з них,- вирiшив,повiсити, iнших скоротити о голову! О голову,
бо вони зависоке ©© держать".
"Рубати?" - спитав кат.
"Рубати!" - вiдповiв князь.
Мишка почухав потилицю: "Багато дiла буде".
"Старайся, Мишка,- заохочував його князь.- Тiльки, чу ш, не сiдай нинi
до обiду. Пiдожди - повечеря ш".
Меншиков знав, що спрацьований Мишка був спосiбний з'©сти й цiлого
барана. А потiм клався спати i спав два-три днi. I не було тодi тако©
сили, щоб рушила його. Можна було гарматами котити - не чув. Лежав
надутий, як гора. Постогнував крiзь сон. Кидав собою, як зловлений сом.
Годi було перейти попри його; не затуливши носа.
* * *
Коли Свiтлiйший пере©здив попри палi, на котрих сидiли "бунтiвники",
його гарний кiнь сполошився. Ставав дуба, рвався на боки, стогнав.
Услужливий офiцер вiдступив свiтлiйшому свого коня. Цей iшов спокiйно.
"Чому це так? - питався свiтлiйший офiцера.- Мiй не хоче йти, а твiй
iде спокiйно".
"Бо мiй кiнь, ваша свiтлосте, вже мало що видить. Слiпне зi старостi",-
вiдповiв той.
Свiтлiйший оком знавця дивився на палi: "Нiчого,- казав. А все-таки
краще застромлювати на залiзнi шпилi".
"Хохлам i дерев'яних досить",- зауважив офiцер.
"Правда".
Свiтлiйшому пригадалася Красная площадь у Лобного м ста в Москвi. Там
вiд року 1698 стирчали на залiзних шпилях голови збунтованих стрiльцiв.
Сам цар ©х повiдрубував i позашпилював "собственною рукою" при звуках сурм
i при грюкотi бубнiв.
Чи не зробити б у Ки вi такого параду? Не зашкодило б. Навiть
найстрашнiшi кари забуваються згодом.-Стають казкою давно минулих днiв.
Людям треба "argumentum ad oculos". А тим паче хохлам. Це вельми
свавiльний народ. Нiкого не боятися. Треба ©м раз нагнати страху. Всiх ©х
не вирiжеш. Особливо тепер, коли царевi треба багато вiйська на вiйну зi
шведом. Хохли - во©нственний народ.
I свiтлiйший зажурився. Чи не буде сердитися цар, що вiн вигубив так
багато людей, та ще таких спосiбних до бою козакiв..? Свiтлiйший скаже, що
згинули з оружжям у руцi,- i цар заспоко©ться. Скаже, що не хотiли
здаватися. А безборонних вiн винищив розмiрно мало. Кiлькасот людей
покарав примiрно для постраху. Цар губив куди бiльше...
Пере©жджаючи вiльною ходою попри палi, роздумував над тим, якi б то
новi придумати кари, щоб слава про них розiйшлася широко й далеко по
збунтованiм краю, бо сам Батурин на завтра стане городом мерцiв. Пишуться
тут тiльки згарища i трупи. Iнакше бути не може...
За про©жджаючим князем поверталися посадженi на сво©х сiдалах жахливих
сiдельники страшнi й водили за ним кривавими очима. Годi було зрозумiти,
чи благали пощади, чи посилали свiй останнiй проклiн...
Все одно!
I свiтлiйший стиснув острогами слiпуватого коня. Минаючи останню палю,
запитав: "Добре сидiти?.. Що?"
_ГЕТЬМАНОВI СКАРБИ_
Офiцери ©хали за князем на пристойному, во нним уставом приписаному,
вiддаленнi.
Деякi здригалися, але не показували того по собi. То поправляли плащi,
то погукували на коней, що нерадо проходили крiзь страхiтну алею.
На деяких обличчях малювалася дивна, тупоумна цiкавiсть, яка бува
звичайно в малорозвинених людей, коли ©м доводиться бачити людськi муки.
Нi жаху, нi спiвчуття.
Тiльки тi, що ©м недобре робилося в маштарцi, понурили голови й
поплескували коней по шиях, нiбито конi бояться, а не вони.
Про©хали.
Довго ще бiгли за ними стогони й важкi зiтхання. Чiплялися кiнськi
копита, хотiли завернути князя. Але князь не любив вертатися з дороги.
Нема нiчого небезпечнiшого для вождя, як на вiйнi показати себе м'яким.
Тiльки чоловiк твердого серця може втримати дисциплiну.
Хай конають.
М'якосерднi офiцери пiд'©хали до себе. х конi ступали рядом.
"Страшно, брат, що?"
"Життя один жах. Краще не думати, а жити".
"Мого дядька теж посадили на паль в Москвi, на Краснiй площадi, бiля
Лобного м ста. Розказувала мати, що три днi й три ночi сидiв. Страшно
мучився".
"Один сам собi життя вiдбира , а другий - рад би вмерти i не може".
Пiд ногами хлюпотiло болото - зi снiгом i кров'ю перемiшане.
"Гидко так. Не дивуюся, що Петро Павлович наложив руку на себе".
"Тiльки ти, чу ш, не спробуй. Дивись на мене, брат. Мiй батько був
стрiльцем. За царiвною стояв. Зарубали. А я все ж таки, славити Бога,
капiтан. I зi мною всiляко бувало. Як дуже зле, то гадаю про матiр. Усе
треба про когось гадать".
Над городом висiв туман. Густий, сiрий, аж чорний. Все губилося в тiй
мутнiй iмлi. Тiльки iнодi спалахне щось, скипить, заклекотить, полум'я
бухне високо й гасне. Солдати гасили пожежу. Бiгали по Батуринi, як по
пеклi чорти. Як привиди су тилися ©х чорнi силуети.
Конi стиралися боками о себе, ©здцi штовхали себе чобiтьми. Вiдраднiше
було.
"Як дивлюся, брате, на отсей Батурин, то не знаю, чи я живу, чи менi
тiльки сниться".
"Кажу тобi, не думай. Горе думаючiй людинi".
"Гада ш - цар i Меншиков не думають?"
" м вiльно, а нам нi. Вони за всiх думають i вiдповiдають за всiх. Наше
дiло слухати й робити, що нам велять. За роботою забува ш про все".
"Гарна менi робота!"
х конi перескакували через трупи. Лежали то одинцем, то на купах. З
перерiзаними горлами, з поторощеними черепами, з проколеними наскрiзь
грудьми.
Конi жахалися i вiдскакували набiк.
Треба було поводи крiпко тримати в руках.
Iржали. Те iржання далекою луною гомонiло серед мертвецько© тишi.
Солдати не кричали, не кляли, як звичайно.
Здавалося, що й вони вжахнулися зi свого нiчного дiла. Гасили останки
пожежi та стягали трупи, бо не можна було не то про©хати, але й пройти, ©х
черевики i чоботи, гамашi i штани були поляпанi кров'ю, як у рiзникiв.
"Жорстокий наш народ",- почав молодий капiтан.
"Кожний народ жорстокий, i нема нiчого страшнiшого, як пустити людей на
людей".
"А все ж таки чого ми так морду мо тих хохлiв?"
"Щоб вони не мордували нас".
"Хохли?"
"Гада ш, що не вмiють? А Синоп, Трапезунт, а Царгород?"
"Але до нас вони не пхаються".
"Бо не потребують. Мало в них землi i всякого добра?"
"Тому, гада ш, поруйнувати треба".
"Треба чи нi - це знати царевi, не нам. Цар, кажуть, до моря iде, крiзь
Роntus Еuхinus, до Персi© та до Iндi© багато©, цiлий свiт пiдiб' , як
другий Олександр... А ми люди його".
"На мене, то найкраще дома сидiти. В нас деревенька така у ю т л и в а,
ставок, i рiчка протiка . Перед хатою на стовпиках рундук. Як сядеш
увечерi i задивишся перед собою - на поля, на лiси, на шуварi, повнi
водно© птицi, так прямо рай. Нiчого тобi й не треба. Та ще коли б дружина
люба й вiрна, та дво -тро дiточок..."
Минали хату, перед котрою на подвiр'© лежала цiла вирiзана сiм'я.
Батько, мати, дiдусь i кiлькоро дiточок. Сам дрiб. Чiплялися за одежу
батькiв, i так ©х порiзали.
Офiцер зняв капелюх i перехрестився.
"То ще нiщо,-потiшав його товариш.Я тут бачив куди ще жахливiшi
картини. Випорювали дiтей з матiрних лон... Тьфу!"
"Ну, брат, кажи, що хоч, а таки наш солдат, то дич".
"Солдати такi, як ©х офiцери".
"А офiцери, як вождь".
"Вiд вождя накази йдуть. Вiн вiдповiсть за все".
"Перед ким?"
"Перед Господом Богом вiдповiсть".
"Чекай псе, нiм кобила здохне".
До©здили до майдану.
Тут свiтлiйший зупинив позиченого коня й пересiв на свого. Цей
стренувся, почувши пана. Не полошився, лише квiчав, як свиня. Меншиков
гладив i заспокоював його: "Здурiв кiнь, сказився! Заспокiйся же раз!"
На майданi "пiд караулом" стояв спорий гурт козакiв. Мiж ними чимало
старшин, iменитих родiв сини. Порубанi, посiченi, покалiченi й обезвiченi,
в подертих сорочках, бо свитки й кунтушi, навiть чоботи москалi з них
позабирали для себе, справляли враження вiдiрваних вiд шибениць або знятих
з лави тортур. Нагадували перших християн в римському Колiзе©, кинутих на
поталу диким звiрам.
Меншиков пере©хав конем перед тим фронтом. Пильно заглядав кожному в
очi. Шукав мiж ними знайомих, в першу чергу Кенiгзена i Чечеля, котрих
конче хотiв дiстати в сво© руки. х не було. Князь сердився.
"Де полковник Чечель? - гукав.- Хоч би з-пiд землi, а я його мушу
добути".
Козаки здвигали раменами.
"Брехуни, облудники, фарисе©! Вiд вас нiколи не довiда шся правди".
На©хав на котрогось конем. Кiнь знявся на заднiх ногах, але на чоловiка
не скочив.
"Говори, де полковник Чечель?"
"Не знаю, ваша свiтлосте. Може, вбитий".
"Брешеш! Не вбитий вiн. Солдати скрiзь мiж трупами шукали. Кажи, де
заховали, а то язики повириваю, шкiру живцем здеру".
Козаки мовчали, як нiмi. Свiтлiйший повернув до сво©х.
"Привести менi Мишку сейчас. Вiшати й голови рубати може хто-небудь, а
менi тут доброго майстра треба, бо тут панове старшини, люди образованi,
значиться, не чернь. Знали вони, що таке зраджувати царя, знали"...
Свiтлiйший закашлявся, дим зайшов до горла.
"Як панове старшини вiтали мо©х послiв, так я привiтаю ©х. Ще краще, бо
князь Меншиков не хоче оставатися в довгу".
Ворони налетiли такою великою хмарою, що темно зробилося нараз, зняли
такий крик, що свiтлiйшому годi ©х було перекричати.
Казав стрiляти по них. Птахи розлiталися на всi боки.
Нараз двох ордонансiв прискакало на спiнених конях.
"Що таке?"
"Гетьманськi клейноди знайшлися".
"Лиш клейноди?"
"I грошей чимало теж".
"Де?"
"В окремому склепу".
Свiтлiйший погладив вус. Блиснув очима, як вовк. Не скрив жадоби до
грошей.
"Безпечнi там тi скарби?" - спитав.
"Так, ваша свiтлосте. Коло того склепу варти ратним стро м стоять i
бережуть грошей i клейноди тих накрiпко, щоб крадежi й "утечки" з ними
нiяко© бути не могло",- вiдповiв, нiби з книжки прочитав, ордонанс.
"Добре. Побачимо".
Навiть про козацьких старшин забув. Вiсть про Мазепинi скарби полонила
його розум. Був певний, що тi скарби чималi. У кого ж i грошi, як не в
Мазепи? Меншикова свербiли руки. Щось до них нинi прилипне. Покликав
одного iз полковникiв, котрому бiльше других довiряв.
"Передаю на тебе тих людей",показав на козацьких старшин.
" х треба покарати вiдповiдно до ранг i до заслуг. Добиратися ©м до
живих печiнок помаленьку та полегеньку, щоб чули, що здихають. Зараз тут
Мишка надбiжить, вiн митець. Добре пильнуй, щоб не втiк котрий. Молодшим
повiдрiзувати вуха й носи, поламати руки, поприв'язувати до дощок i
пустити на Сейм. Старших,- тут Меншиков пiднiс свiй голос,поздиравши ©м ©х
хохлацькi чуби, повiсити й шибеницi теж на тратвах з водою на Сейм
пустить. Хай пливуть на пострах неспокiйно© кра©ни! Побачимо, чи
захочеться хохлам бунтуватися вдруге".
Повернув коня, але пригадав собi, що вiн полошиться i пересiв на
другого.
Кивнув на сво©х офiцерiв i пустився назад на Гончарiвку. Сердився, що
не прочищено головно© вулицi. Скрiзь балки, головнi, трупи. Годi було
про©хати. А свiтлiйший спiшився. Тягнуло його Мазепине золото до себе.
Ворони знов збилися у велику чорну хмару i летiли за ним. Нiби де
князь, там для них i жир. Хоч жиру i без того скрiзь було багато.
Бiльше, нiж сподiвався князь. Навiть бiльше, нiж того хотiв. Як
сiмейний чоловiк нерадо дивився на помордованих жiнок i дiтей. Але, Боже
ти мiй! Це ж вiйна. Ще гiрша, нiж вiйна,бунт!
_"САВСЬКА ЦАРИЦЯ МАГДАЛИНА"_
Мотря пiсля допиту лежала в боковiй, далекiй кiмнатi сама одна.
Знала, що за дверми i пiд вiкнами стоять вартовi, котрим приказано "со
всяким остерегательством" присмотрювати за нею, щоб туди нiхто не увiйшов
i щоб вона "утечки не учинила". Дубовi вiконницi на залiзних завiсах при
вiкнах, з малими, в олово оправленими шибками, позамикано наглухо. В
кiмнатi темно було, неначе серед ночi.
I добре. Бо, дякуючи тому, Мотря не знала, що дiялося на майданi i в
маштарцi. Чула тiльки пострiл, але за останнi часи так до пострiлiв
привикла, що не гук, а тишина бентежила ©©. Що лиш в тiй тишинi, лежачи
безсильно на постелi, почувала всю велич свого горя. Була здана на ласку й
неласку ворогiв. Може, вже вирiшено ©© долю. Може, за хвилину вiдчиняться
дверi й увiйдуть кати.
Не бентежилася тi © гадки - деревiла. Пережила стiльки, що тратила
чуття. Що гiршого могло статися вiд того, що вже побачила? Очима тiла й
душi... Жахливi картини пересувалися перед нею, забираючи з собою останки
сил.
Iснувала завiшена мiж небом i землею, мiж життям i смертю, рвалися
останнi волосинки свiдомостi, терпли руки й ноги, переставало битись
серце, ось-ось i полетить стрiмголов, як летiла колись на розгуканiм конi,
поки не зупинив його Чуйкевич. Пощо? Чи не краще було згинути тодi,
добровiльно, в буйному розгуканнi сил, у вихорi неусвiдомлених бажань? I
чи не краще було заснути при останнiх звуках розбито© бандури, заснути i
не збудитися бiльше. Не переживала б того, що опiсля прийшло. Батько,
мати, гетьман, i - серце починало бити живiше, по тiлу розливалося тепло.
Невже ж завмираюче життя хоче ще раз майнути перед нею усiма привабами
сво©ми, цiлою величею сво © буйно© краси? Хтось розвивав довгу-довгу,
шовками вишивану стяжку, хтось веселку кидав ©й пiд ноги, сипав жемчуг
довкола, струшував пахуче квiття з батуринських садiв, хтось i буйнi крила
причiпав ©й до рамен... "Мотре, сонце мо !"
Нараз не бiлi, але чорнi конi, й чорний вiз грюкотить по черепах
людських. Скаче до очей червоне болото. Яке ж воно гидке! Який сопух
розходиться млосний! Болото з тiла, з мозкiв на головi, на шпицi й на
дзвони колiс. Не спинять воза, жене вперед.
Коням з нiздрiв сиплеться полум'я. Вiд нього запалюються на полях
збiжа, по селах стрiхи, скрiзь червонi вiхи, горять лiси, жаль божо©
краси, жаль Укра©ни?.. Все для царсько© потiхи...
Куди ви, куди, демони ру©ни? Кривавi вашi слiди, кривавi кида те тiнi
на життя... Прийде каяття, та вороття не буде!..
Хто ви, люди? Звiдкiль?.. З пiвночi?.. Невже ж там живе така людська
порода? Вiд рода та до рода озвiрення народа, яка й кому з того вигода?..
По що ви тут? Жене вас батiг, щоб пiдбивати свiт? По трупах батькiв, на
кривду вдiв, на плач сирiт антихрист вас жене... Послухайте мене -
вернiться! Не слухають, нi. Звiрячий страх жене... Проклiн ©м, проклiн,
вiд Сяну по Дiн - проклiн!
Петро Павлович?.. Вiн?.. Ти Аполлон чи Арес списовладний? Породила тебе
Волга, чи Дон, чи Вавiлон маскарадний?..
Звiдкiль ти гарний такий узявся серед тi © мерзотно© гидоти? В кого ти
вдався? Хто ти? Невже ж i тобi в отсiй боротьбi антихриста з Христом
приснився сон нез'ясований, херувимами мальований, серафимами золочений, а
життям-буттям потолочений i пошарпаний, поболочений, як сон, що приснився
менi?
Невже ж там, у тво©й вiтчинi, лучаються теж люди, що мають серце, серце
в грудях, а не жовч i ©дь, мозок в лобi, а не мiдь, а в утробi не жадобу
©жi й наживи, нi! Який ти нещасливий?.. Такий, як я, сестра твоя в Христi,
вечiровая зоря над пожарищем. Вiтер свище, виють вовки, в балках хатки
опущенi, сумнi...
Подай же руку менi. Крiзь провалля вiкiв, крiзь помсту i гнiв
помандру мо назустрiч Христовi, в кра©ну ново© обнови, далеку, далеку,
далеку.
Чому не вiдповiда ш? Чого затис уста?
Гада ш -жiнка я пуста i пустословна?
Гада ш - пiсня я любовна, повна томлячо© жаги, кохання без ваги?
Савська цариця? Марiя- гиптянка, Магдалина?
Киприди жриця, Содоми дитина? Кинута на укра©нськi лани? лена з
троянсько© вiйни?
Ах нi. Куди там, куди менi!
Я тiльки Мотря, Кочубе ва донька. Зна ш? Того, що голову зрубали, ба
забажав булави. Не так вiн, як мати.
Не важко булаву до рук сво©х дiстати.
А важко донести щасливо до могили.
Глянь на тих, що досi ©© носили, i на того, що нинi несе."
Де вiн, де, чому так забарився? Забув чи припiзнився, чому вiн не йде?
Грiм землею трясе, повертаються вгору рiки, замкни, замкни повiки, бо з
ума зiйдеш, збожеволi ш!
...Я Мотря, я тiльки Мотря, Чуйкевича дружина, на левадi квiтка синя, в
винограднику китиця доспiлого вина...
...Не пий, бо сон тобi присниться, дивний. Я дивна, непритяменна...
Рiдна мати не знала мене. Мати дитину жене у монастир. Круки злiтаються
на жир. Бачиш? Скiльки ©х! Круки - це грiх! Злiтаються на жир i крячуть. В
небi ангели плачуть, що сон, наш нез'ясований, херувимами мальований,
серафимами золочений, лежить посеред шляхiв. Мiй сон згорiв, але заграва
триватиме вiки... Та заграва це - слава...
Мотринi думки розлiталися, як птахи, на всi сторони свiта. Мотрi
здавалося, що з ними розлiта ться й вона, руки тут, ноги там, голова
розколю ться, болить, аж до нестями.
Встати, насилу встати, доволоктися до кахлево© печi i розбити голову,
як глиняну посуду. Пощо ©©?.. Не зведеться. У не© нi рук, нi нiг нема.
Хiба ж це вона? Це не Мотря. Мотря була iнша, Мотря - це була потуга, а
тепер - немiч безсила, Мотря, як квiт, котрий, пiдкосила судьби невблагана
коса. Де подiлась сила i краса, куди подiлись мрi© i бажання, погасла
зiронька остання, темрява i могила. Та не скiнчився свiт, з-над могили
сонце встане, усмiхнене, рум'яне, дихне жадобою життя, новi думки, нове
чуття - i знов воскресну я. Мотря губилася в думках. Розпливалася в них,
як рiчка в морi, як звук у просторi, як слiд вiрла у хмарах. Мотрi - нема.
Любов Хведорiвна сидiла бiля постелi доньки й не знала, що ©й робити.
Пробувала всiх лiкiв, що мала у сво©й домашнiй аптецi,- не допомагали.
Лiкаря кликати не смiла. Вiн був бiля Кенiгзена. Свiтлiйший наказав, щоб
Кенiгзен жив, поки його не переслухають i не покарають. Лiкар старався
сповнити наказ свiтлiйшого.
До Любовi Хведорiвни свiтлiйший був незвичайно ввiчливим. Не питав ©©
про нiщо, обiцяв ласку царську i заспокоював, що ©й не станеться кривда.
Вона вдовиця по Василю Леонтi вичу, що через злобу гетьмана Мазепи втратив
життя, спасаючи царя. На прохання матерi згодився злагодити долю ©©
доньки., Хоч вона заслужила собi на велику кару, але заради пам'ятi батька
свiтлiйший дозволя Любовi Хведорiвнi взяти поки що пiд свiй догляд
доньку. Обидвi вони не можуть оставатися в Батуринi. Ще нинi дiстануть
карету i конвой, ©х вiдвезуть у найближчий монастир. Що далi - вирiшить
цар. Ще нинi, значиться, ©м в дорогу. Як же тут Мотрю везти?
Любов Хведорiвна клала зимну воду, розiгрiвала ноги доньки, цiлувала ©©
руки. "Пiднiми сво© повiки, глянь на матiр свою безталанну, ти тепер для
не© усе".
"Мати... Любов Хведорiвна... тут?.. I тебе загнали в цей кут, звiдкiля
виходу нема"...
"Не бiйся, Мотре. Ще нинi виберемося з того пекла. Пере©демо в мiсце
захисне, безпечне, заживемо. Одужа ш, розвеселишся, будемо дякувати
Боговi, що пощадив нас".
"А ©х?"
"Кого?"
"Усiх... Гада ш - Мотря, голубка сизокрила, гада ш, вона гетьмана
любила, Чуйкевича, тебе? Не любила я нiкого i всiх. Не бажала я нiчого -
це грiх. А бажала я усього для всiх - волi i слави. Чому ти не така, мамо,
як колись".
"Яка, доню, яка?"
"Горда, невгнута. I тебе доля зломила. Доля, то сила, а ми тiльки люди.
Доля i люди - вороги споконвiчнi".
"Лиши це, Мотре. Господь усьому суддя. Нехай славиться його iм'я святе.
Вiн не забуде про нас".
"Про Укра©ну забув".
"Господь не забува про нiщо".
"Забув. Ворогам ©© кинув на поталу".
"I вороги не вiчнi. Нинi нам, а завтра ©м".
"Завтра буде запiзно... Чу ш, мамо? Дзвонять дзвони. Похорони...
похорони... ховають Укра©ну. Насипали могилу аж до хмар. А на могилi не
хрест, лиш цар... Агуш! Агуш! Агуш!
Женiть, женiть його! Бо шкода душ, бо шкода душ!..
Не прогнали... Пропало... 0-го!"
Любов Хведорiвна заспокоювала доньку. Нема тако© могили, щоб можна
Укра©ну похоронити. Ще бiльшою i кращою воскресне.
"Але коли?.. Нас тодi на свiтi не буде. Настануть поколiння - з болем у
душi i страхом у серцi. Поколiння - раби. Страшно, мамо".
"Бог милосердний - не вiдвернеться, простить".
"Великi нашi грiхи. Не знаю, чи схоче простити!"
"Треба вiрити, Мотре. Будемо молитися до Бога".
"В монастирi?.. Молитися треба дiлами".
Любов Хведорiвна не знала, що вiдповiсти. Пригадала собi першу
мандрiвку Мотрi в монастир.
"Поки що - там, бо нинi там тiльки й безпечно. А втишиться - так
пере©демо на хутiр".
"З ласки царя... А може, у Сибiр... Не ти, а я".
Любов Хведорiвна одне мала на гадцi, щоб заспоко©ти Мотрю. Кожно©
хвилини могла за©хати карета, бо свiтлiйший велiв, щоб ще нинi, вночi,
зруйнувати двiр до основ. Треба Мотрю забрати. I Любов Хведорiвна
нахилилася над постелею.
"Монастир недалеко вiд Десни. А за Десною, ти зна ш..." - прошепотiла.
Донька глянула на маму. Поки пiдносилися, зiницi росли й наливалися
життям.
"Як по©ду за Десну, не верну аж на весну".
" дьмо, мамо!" - i пробувала встати. Але голова тягнула ©© назад на
подушки.
Любов Хведорiвна натирала виски старим вином. "Я тобi, доню, i вбрання
тепле привезла, шубочку соболеву, тую, що ти так любила. Дай, я вберу
тебе".
Мотря не противилася. Лежала без чуття. Думки порозлiталися , як птахи,
i в головi зробилося тихо. Лиш того вiдчуття, немов-то ©© розтягають i
розшарпують, не могла позбутися. Вiдчуття прикре, аж болюче.
Коли б заснути крiпко, крiпко i не будитися бiльше...
* * *
Погасла коротка днина. Любов Хведорiвна запалила свiчку i готовилася в
дорогу. Мотря лежала вбрана. Не рухалася. Заснула.
В Любовi Хведорiвни тiльки й гадки було, щоб ©© вирвати з того пекла й
перевезти в монастир. За тою гадкою забувала про все, про сво© ма тки i
про синiв. Сини - мужчини, дадуть собi раду, а ма ткiв - пощо ©й ма тки.
Коли б Мотря жива. Сини... i Любов Хведорiвна здригнулася...
Пригадала собi сина Василя, що був оженений з Апостоловою донькою.
Апостол з Мазепою пiшов. Коли б цар не хотiв карати зятя за провину тестя.
Але ж бо Василь покiйного Василя Леонтi вича син. Що син, то не зять.
Батько ближчий вiд тестя. I вона заспоко©лася. Якось Бог дасть, коли б
тiльки щасливо перевезти Мотрю. Заторохтiла карета, хтось легко постукав у
дверi.
"Увiйдiть".
Увiйшов офiцер, котрому Меншиков доручив конвой. Вдвiйку винесли Мотрю,
примiстили в каретi, обтулили, i карета двигнулася з мiсця. Торохтiла по
замерзлiй землi.
Любов Хведорiвна нахилилася над донькою, долонi сво© тримала над ©©
очима. Боялася, щоб Мотря не побачила страхiтних палiв.
Але Мотря не приходила до себе. Втратила пам'ять чи спала. Карета скоро
пере©хала вулицю i повернула на поле.
Потонула в густiй iмлi, як у хвилях моря.
Лишала за собою згарища, трупи, ру©ну - жахливе дiло переможцiв.
Стада воронiв i крукiв налiтали, як хмари.
Крякали й билися над трупами, хоч ©х було скрiзь так багато. Тисячi.
Перед мостом карета зупинилася. Тут збивали тратви, на котрих мали
пускати шибеницi з козаками.
Любов Хведорiвна перехрестилася, вiдвернулася вiд Мотрi i важко
заридала.
"Беззаконi мо прости i грiх мой перед тобою сть вину",- шептала
слова псалмоспiвця.
_ДИВУВАВСЯ СЕЙМ..._
Дивувався Сейм, перепливаючи попри Батурин, чому там нинi так тихо.
Звичайно навiть серед ночi свiтилося у деяких вiкнах. В'©здовi брами i
замковi мури пильнувала озбро на сторожа, вартiвники з лiхтарками й
галябардами проходили вулицями й вигукували: "Обережно з огнем!"
Не було ночi, щоб до гетьманського двора не прискакав на баскому конi
якийсь посланець, щоб не надтягнув, опiзнившися в дорозi, якийсь
полковник, сотник або iнший старшина. Чумаки радо спочивали в Батуринi,
знаючи, що тут ©м не буде нiяко© шкоди. Чужi купцi при©здили з возами,
навантаженими всяким добром. По за©здних дворах не раз i цiлу нiч
забавлялося веселе товариство.
Нинi нiби гураган перелетiв туди. Камiнь на каменi не остався. Нi один
двiр не залишився цiлим.
Анi краса, нi стариннiсть будинкiв не спинили ру©нницького завзяття.
Гинули жiнки зарiвно як i мужчини, дiти, як i старцi, вимордовано дiдiв,
батькiв i внукiв.
Трупи не похованi лежать там, де ©х заскочила смерть. Для бiльшо©
зневаги, для постраху населення вiдмовлено ©м останньо© християнсько©
прислуги.
Хай над ними небеснi зорi замiсть ярих свiчок свiтять, а вовки хай ©м
"вiчную" спiвають.
Замiсть людей гайвороння, круки i всяка чорна птиця з усiх сторiн
злетiлася на похорони.
Але зорi не хочуть свiтити, мiсяця не видно, тiльки вiтер ви , раз нiби
плаче, то знов нiби злобно регочеться... Диву ться - бо нiщо не спиня
його лету, нi хати, нi мури, нi навiть дерева крислатi. Ще тiльки останки
замкових мурiв стирчать, нiби останки зубiв у розторощенiй щоцi велетня.
Але й цей останнiй слiд могучостi колишнього Батурина залишиться тiльки до
слiдуючого ранку. Замок мають знищити до основ, щоб нелегко було його
вiдбудувати.
Наказ царський i завзяття князя Меншикова повисли над гетьманською
столицею. Батурин ма стрiнути доля Нiневi©, Тро©, Карфагену i русалиму.
На вербах над Сеймом мають повиснути не арфи старозавiтнiх спiвцiв, а
трупи повiшених батуринцiв, щоб степовi вiтри, як на струнах, грали на них
свою журливу пiсню, пiсню, яка довго-довго лунатиме широко й далеко крiзь
простори вiкiв.
Диву ться Сейм, перепливаючи попри Батурин, що таке сталося нинi з
резиденцi ю гетьманською...
Лише не дивуються московськi караули. Привикли до ру©ни. Слова "цар" i
"кара" зливаються в одне поняття.
Iван Грозний i Новгород Великий, цар Петро i Батурин. Цар Петро цiлi
повiти нищив i вилюднював. Основне, безпощадно. Буде, як вiн велить.
Два вартових на ру©нах Батурина розмовля з собою.
"Завзятий народ, тi черкаси. Боронилися, як чорти. Соромно казать, але
вiд мене якийсь дiд вiдбивався голiруч. Я на нього зi штиком, а вiн на
мене з кулаком".
"I що?"
"Що ж би. Все-таки, що штик, то не кулак. Поклав я його. Але натомився
чимало. Прискакував проклятий, пiдстрибував, присiдав i кiлька разiв так
мене штовхнув, що аж свiчки засвiтилися в очах".
"Зi мною, брат, ще гiрше було. Вбiгаю до яко©сь мiщансько© хати, а там
жiнка з шаблею у руцi. Так на мене наперла проклята баба, що треба було
подаватися назад на подвiр'я. Як вовчиця вовченят, так вона боронила сво©х
дiтей".
"I ти втiк?"
"Не втiк, а завалив дверi i хату пiдпалив".
"Згорiли?"
"Авжеж. Нi живо© душi не випустили ми звiдси. Зна ш, коли б не те, що
був-таки добре випивший, то, мабуть, не дiждав би нинiшньо© ночi. Нам не
жалiли горiлки, а горiлка дода вiдваги".
"Розiгрiва ".
"Не лиш розiгрiва , а таке щось робить з чоловiком, чортзна-що. Тако©
хоробростi набира ш, що по-тверезому i згадувати страшно. Сам себе не
розслiдити дiло й перевести суд. Меншиков ма на нинi суду досить.
Напсував собi кровi досить чимало. Тут треба поступати скоро, нагло,
рiшуче. Тi люди не пускали його в мiсто. Насмiхалися над ним з мурiв.
Зневажали його. Меншиков зневаги нiкому не простить, хiба - сильнiшим вiд
себе.
"Половину з них,- вирiшив,повiсити, iнших скоротити о голову! О голову,
бо вони зависоке ©© держать".
"Рубати?" - спитав кат.
"Рубати!" - вiдповiв князь.
Мишка почухав потилицю: "Багато дiла буде".
"Старайся, Мишка,- заохочував його князь.- Тiльки, чу ш, не сiдай нинi
до обiду. Пiдожди - повечеря ш".
Меншиков знав, що спрацьований Мишка був спосiбний з'©сти й цiлого
барана. А потiм клався спати i спав два-три днi. I не було тодi тако©
сили, щоб рушила його. Можна було гарматами котити - не чув. Лежав
надутий, як гора. Постогнував крiзь сон. Кидав собою, як зловлений сом.
Годi було перейти попри його; не затуливши носа.
* * *
Коли Свiтлiйший пере©здив попри палi, на котрих сидiли "бунтiвники",
його гарний кiнь сполошився. Ставав дуба, рвався на боки, стогнав.
Услужливий офiцер вiдступив свiтлiйшому свого коня. Цей iшов спокiйно.
"Чому це так? - питався свiтлiйший офiцера.- Мiй не хоче йти, а твiй
iде спокiйно".
"Бо мiй кiнь, ваша свiтлосте, вже мало що видить. Слiпне зi старостi",-
вiдповiв той.
Свiтлiйший оком знавця дивився на палi: "Нiчого,- казав. А все-таки
краще застромлювати на залiзнi шпилi".
"Хохлам i дерев'яних досить",- зауважив офiцер.
"Правда".
Свiтлiйшому пригадалася Красная площадь у Лобного м ста в Москвi. Там
вiд року 1698 стирчали на залiзних шпилях голови збунтованих стрiльцiв.
Сам цар ©х повiдрубував i позашпилював "собственною рукою" при звуках сурм
i при грюкотi бубнiв.
Чи не зробити б у Ки вi такого параду? Не зашкодило б. Навiть
найстрашнiшi кари забуваються згодом.-Стають казкою давно минулих днiв.
Людям треба "argumentum ad oculos". А тим паче хохлам. Це вельми
свавiльний народ. Нiкого не боятися. Треба ©м раз нагнати страху. Всiх ©х
не вирiжеш. Особливо тепер, коли царевi треба багато вiйська на вiйну зi
шведом. Хохли - во©нственний народ.
I свiтлiйший зажурився. Чи не буде сердитися цар, що вiн вигубив так
багато людей, та ще таких спосiбних до бою козакiв..? Свiтлiйший скаже, що
згинули з оружжям у руцi,- i цар заспоко©ться. Скаже, що не хотiли
здаватися. А безборонних вiн винищив розмiрно мало. Кiлькасот людей
покарав примiрно для постраху. Цар губив куди бiльше...
Пере©жджаючи вiльною ходою попри палi, роздумував над тим, якi б то
новi придумати кари, щоб слава про них розiйшлася широко й далеко по
збунтованiм краю, бо сам Батурин на завтра стане городом мерцiв. Пишуться
тут тiльки згарища i трупи. Iнакше бути не може...
За про©жджаючим князем поверталися посадженi на сво©х сiдалах жахливих
сiдельники страшнi й водили за ним кривавими очима. Годi було зрозумiти,
чи благали пощади, чи посилали свiй останнiй проклiн...
Все одно!
I свiтлiйший стиснув острогами слiпуватого коня. Минаючи останню палю,
запитав: "Добре сидiти?.. Що?"
_ГЕТЬМАНОВI СКАРБИ_
Офiцери ©хали за князем на пристойному, во нним уставом приписаному,
вiддаленнi.
Деякi здригалися, але не показували того по собi. То поправляли плащi,
то погукували на коней, що нерадо проходили крiзь страхiтну алею.
На деяких обличчях малювалася дивна, тупоумна цiкавiсть, яка бува
звичайно в малорозвинених людей, коли ©м доводиться бачити людськi муки.
Нi жаху, нi спiвчуття.
Тiльки тi, що ©м недобре робилося в маштарцi, понурили голови й
поплескували коней по шиях, нiбито конi бояться, а не вони.
Про©хали.
Довго ще бiгли за ними стогони й важкi зiтхання. Чiплялися кiнськi
копита, хотiли завернути князя. Але князь не любив вертатися з дороги.
Нема нiчого небезпечнiшого для вождя, як на вiйнi показати себе м'яким.
Тiльки чоловiк твердого серця може втримати дисциплiну.
Хай конають.
М'якосерднi офiцери пiд'©хали до себе. х конi ступали рядом.
"Страшно, брат, що?"
"Життя один жах. Краще не думати, а жити".
"Мого дядька теж посадили на паль в Москвi, на Краснiй площадi, бiля
Лобного м ста. Розказувала мати, що три днi й три ночi сидiв. Страшно
мучився".
"Один сам собi життя вiдбира , а другий - рад би вмерти i не може".
Пiд ногами хлюпотiло болото - зi снiгом i кров'ю перемiшане.
"Гидко так. Не дивуюся, що Петро Павлович наложив руку на себе".
"Тiльки ти, чу ш, не спробуй. Дивись на мене, брат. Мiй батько був
стрiльцем. За царiвною стояв. Зарубали. А я все ж таки, славити Бога,
капiтан. I зi мною всiляко бувало. Як дуже зле, то гадаю про матiр. Усе
треба про когось гадать".
Над городом висiв туман. Густий, сiрий, аж чорний. Все губилося в тiй
мутнiй iмлi. Тiльки iнодi спалахне щось, скипить, заклекотить, полум'я
бухне високо й гасне. Солдати гасили пожежу. Бiгали по Батуринi, як по
пеклi чорти. Як привиди су тилися ©х чорнi силуети.
Конi стиралися боками о себе, ©здцi штовхали себе чобiтьми. Вiдраднiше
було.
"Як дивлюся, брате, на отсей Батурин, то не знаю, чи я живу, чи менi
тiльки сниться".
"Кажу тобi, не думай. Горе думаючiй людинi".
"Гада ш - цар i Меншиков не думають?"
" м вiльно, а нам нi. Вони за всiх думають i вiдповiдають за всiх. Наше
дiло слухати й робити, що нам велять. За роботою забува ш про все".
"Гарна менi робота!"
х конi перескакували через трупи. Лежали то одинцем, то на купах. З
перерiзаними горлами, з поторощеними черепами, з проколеними наскрiзь
грудьми.
Конi жахалися i вiдскакували набiк.
Треба було поводи крiпко тримати в руках.
Iржали. Те iржання далекою луною гомонiло серед мертвецько© тишi.
Солдати не кричали, не кляли, як звичайно.
Здавалося, що й вони вжахнулися зi свого нiчного дiла. Гасили останки
пожежi та стягали трупи, бо не можна було не то про©хати, але й пройти, ©х
черевики i чоботи, гамашi i штани були поляпанi кров'ю, як у рiзникiв.
"Жорстокий наш народ",- почав молодий капiтан.
"Кожний народ жорстокий, i нема нiчого страшнiшого, як пустити людей на
людей".
"А все ж таки чого ми так морду мо тих хохлiв?"
"Щоб вони не мордували нас".
"Хохли?"
"Гада ш, що не вмiють? А Синоп, Трапезунт, а Царгород?"
"Але до нас вони не пхаються".
"Бо не потребують. Мало в них землi i всякого добра?"
"Тому, гада ш, поруйнувати треба".
"Треба чи нi - це знати царевi, не нам. Цар, кажуть, до моря iде, крiзь
Роntus Еuхinus, до Персi© та до Iндi© багато©, цiлий свiт пiдiб' , як
другий Олександр... А ми люди його".
"На мене, то найкраще дома сидiти. В нас деревенька така у ю т л и в а,
ставок, i рiчка протiка . Перед хатою на стовпиках рундук. Як сядеш
увечерi i задивишся перед собою - на поля, на лiси, на шуварi, повнi
водно© птицi, так прямо рай. Нiчого тобi й не треба. Та ще коли б дружина
люба й вiрна, та дво -тро дiточок..."
Минали хату, перед котрою на подвiр'© лежала цiла вирiзана сiм'я.
Батько, мати, дiдусь i кiлькоро дiточок. Сам дрiб. Чiплялися за одежу
батькiв, i так ©х порiзали.
Офiцер зняв капелюх i перехрестився.
"То ще нiщо,-потiшав його товариш.Я тут бачив куди ще жахливiшi
картини. Випорювали дiтей з матiрних лон... Тьфу!"
"Ну, брат, кажи, що хоч, а таки наш солдат, то дич".
"Солдати такi, як ©х офiцери".
"А офiцери, як вождь".
"Вiд вождя накази йдуть. Вiн вiдповiсть за все".
"Перед ким?"
"Перед Господом Богом вiдповiсть".
"Чекай псе, нiм кобила здохне".
До©здили до майдану.
Тут свiтлiйший зупинив позиченого коня й пересiв на свого. Цей
стренувся, почувши пана. Не полошився, лише квiчав, як свиня. Меншиков
гладив i заспокоював його: "Здурiв кiнь, сказився! Заспокiйся же раз!"
На майданi "пiд караулом" стояв спорий гурт козакiв. Мiж ними чимало
старшин, iменитих родiв сини. Порубанi, посiченi, покалiченi й обезвiченi,
в подертих сорочках, бо свитки й кунтушi, навiть чоботи москалi з них
позабирали для себе, справляли враження вiдiрваних вiд шибениць або знятих
з лави тортур. Нагадували перших християн в римському Колiзе©, кинутих на
поталу диким звiрам.
Меншиков пере©хав конем перед тим фронтом. Пильно заглядав кожному в
очi. Шукав мiж ними знайомих, в першу чергу Кенiгзена i Чечеля, котрих
конче хотiв дiстати в сво© руки. х не було. Князь сердився.
"Де полковник Чечель? - гукав.- Хоч би з-пiд землi, а я його мушу
добути".
Козаки здвигали раменами.
"Брехуни, облудники, фарисе©! Вiд вас нiколи не довiда шся правди".
На©хав на котрогось конем. Кiнь знявся на заднiх ногах, але на чоловiка
не скочив.
"Говори, де полковник Чечель?"
"Не знаю, ваша свiтлосте. Може, вбитий".
"Брешеш! Не вбитий вiн. Солдати скрiзь мiж трупами шукали. Кажи, де
заховали, а то язики повириваю, шкiру живцем здеру".
Козаки мовчали, як нiмi. Свiтлiйший повернув до сво©х.
"Привести менi Мишку сейчас. Вiшати й голови рубати може хто-небудь, а
менi тут доброго майстра треба, бо тут панове старшини, люди образованi,
значиться, не чернь. Знали вони, що таке зраджувати царя, знали"...
Свiтлiйший закашлявся, дим зайшов до горла.
"Як панове старшини вiтали мо©х послiв, так я привiтаю ©х. Ще краще, бо
князь Меншиков не хоче оставатися в довгу".
Ворони налетiли такою великою хмарою, що темно зробилося нараз, зняли
такий крик, що свiтлiйшому годi ©х було перекричати.
Казав стрiляти по них. Птахи розлiталися на всi боки.
Нараз двох ордонансiв прискакало на спiнених конях.
"Що таке?"
"Гетьманськi клейноди знайшлися".
"Лиш клейноди?"
"I грошей чимало теж".
"Де?"
"В окремому склепу".
Свiтлiйший погладив вус. Блиснув очима, як вовк. Не скрив жадоби до
грошей.
"Безпечнi там тi скарби?" - спитав.
"Так, ваша свiтлосте. Коло того склепу варти ратним стро м стоять i
бережуть грошей i клейноди тих накрiпко, щоб крадежi й "утечки" з ними
нiяко© бути не могло",- вiдповiв, нiби з книжки прочитав, ордонанс.
"Добре. Побачимо".
Навiть про козацьких старшин забув. Вiсть про Мазепинi скарби полонила
його розум. Був певний, що тi скарби чималi. У кого ж i грошi, як не в
Мазепи? Меншикова свербiли руки. Щось до них нинi прилипне. Покликав
одного iз полковникiв, котрому бiльше других довiряв.
"Передаю на тебе тих людей",показав на козацьких старшин.
" х треба покарати вiдповiдно до ранг i до заслуг. Добиратися ©м до
живих печiнок помаленьку та полегеньку, щоб чули, що здихають. Зараз тут
Мишка надбiжить, вiн митець. Добре пильнуй, щоб не втiк котрий. Молодшим
повiдрiзувати вуха й носи, поламати руки, поприв'язувати до дощок i
пустити на Сейм. Старших,- тут Меншиков пiднiс свiй голос,поздиравши ©м ©х
хохлацькi чуби, повiсити й шибеницi теж на тратвах з водою на Сейм
пустить. Хай пливуть на пострах неспокiйно© кра©ни! Побачимо, чи
захочеться хохлам бунтуватися вдруге".
Повернув коня, але пригадав собi, що вiн полошиться i пересiв на
другого.
Кивнув на сво©х офiцерiв i пустився назад на Гончарiвку. Сердився, що
не прочищено головно© вулицi. Скрiзь балки, головнi, трупи. Годi було
про©хати. А свiтлiйший спiшився. Тягнуло його Мазепине золото до себе.
Ворони знов збилися у велику чорну хмару i летiли за ним. Нiби де
князь, там для них i жир. Хоч жиру i без того скрiзь було багато.
Бiльше, нiж сподiвався князь. Навiть бiльше, нiж того хотiв. Як
сiмейний чоловiк нерадо дивився на помордованих жiнок i дiтей. Але, Боже
ти мiй! Це ж вiйна. Ще гiрша, нiж вiйна,бунт!
_"САВСЬКА ЦАРИЦЯ МАГДАЛИНА"_
Мотря пiсля допиту лежала в боковiй, далекiй кiмнатi сама одна.
Знала, що за дверми i пiд вiкнами стоять вартовi, котрим приказано "со
всяким остерегательством" присмотрювати за нею, щоб туди нiхто не увiйшов
i щоб вона "утечки не учинила". Дубовi вiконницi на залiзних завiсах при
вiкнах, з малими, в олово оправленими шибками, позамикано наглухо. В
кiмнатi темно було, неначе серед ночi.
I добре. Бо, дякуючи тому, Мотря не знала, що дiялося на майданi i в
маштарцi. Чула тiльки пострiл, але за останнi часи так до пострiлiв
привикла, що не гук, а тишина бентежила ©©. Що лиш в тiй тишинi, лежачи
безсильно на постелi, почувала всю велич свого горя. Була здана на ласку й
неласку ворогiв. Може, вже вирiшено ©© долю. Може, за хвилину вiдчиняться
дверi й увiйдуть кати.
Не бентежилася тi © гадки - деревiла. Пережила стiльки, що тратила
чуття. Що гiршого могло статися вiд того, що вже побачила? Очима тiла й
душi... Жахливi картини пересувалися перед нею, забираючи з собою останки
сил.
Iснувала завiшена мiж небом i землею, мiж життям i смертю, рвалися
останнi волосинки свiдомостi, терпли руки й ноги, переставало битись
серце, ось-ось i полетить стрiмголов, як летiла колись на розгуканiм конi,
поки не зупинив його Чуйкевич. Пощо? Чи не краще було згинути тодi,
добровiльно, в буйному розгуканнi сил, у вихорi неусвiдомлених бажань? I
чи не краще було заснути при останнiх звуках розбито© бандури, заснути i
не збудитися бiльше. Не переживала б того, що опiсля прийшло. Батько,
мати, гетьман, i - серце починало бити живiше, по тiлу розливалося тепло.
Невже ж завмираюче життя хоче ще раз майнути перед нею усiма привабами
сво©ми, цiлою величею сво © буйно© краси? Хтось розвивав довгу-довгу,
шовками вишивану стяжку, хтось веселку кидав ©й пiд ноги, сипав жемчуг
довкола, струшував пахуче квiття з батуринських садiв, хтось i буйнi крила
причiпав ©й до рамен... "Мотре, сонце мо !"
Нараз не бiлi, але чорнi конi, й чорний вiз грюкотить по черепах
людських. Скаче до очей червоне болото. Яке ж воно гидке! Який сопух
розходиться млосний! Болото з тiла, з мозкiв на головi, на шпицi й на
дзвони колiс. Не спинять воза, жене вперед.
Коням з нiздрiв сиплеться полум'я. Вiд нього запалюються на полях
збiжа, по селах стрiхи, скрiзь червонi вiхи, горять лiси, жаль божо©
краси, жаль Укра©ни?.. Все для царсько© потiхи...
Куди ви, куди, демони ру©ни? Кривавi вашi слiди, кривавi кида те тiнi
на життя... Прийде каяття, та вороття не буде!..
Хто ви, люди? Звiдкiль?.. З пiвночi?.. Невже ж там живе така людська
порода? Вiд рода та до рода озвiрення народа, яка й кому з того вигода?..
По що ви тут? Жене вас батiг, щоб пiдбивати свiт? По трупах батькiв, на
кривду вдiв, на плач сирiт антихрист вас жене... Послухайте мене -
вернiться! Не слухають, нi. Звiрячий страх жене... Проклiн ©м, проклiн,
вiд Сяну по Дiн - проклiн!
Петро Павлович?.. Вiн?.. Ти Аполлон чи Арес списовладний? Породила тебе
Волга, чи Дон, чи Вавiлон маскарадний?..
Звiдкiль ти гарний такий узявся серед тi © мерзотно© гидоти? В кого ти
вдався? Хто ти? Невже ж i тобi в отсiй боротьбi антихриста з Христом
приснився сон нез'ясований, херувимами мальований, серафимами золочений, а
життям-буттям потолочений i пошарпаний, поболочений, як сон, що приснився
менi?
Невже ж там, у тво©й вiтчинi, лучаються теж люди, що мають серце, серце
в грудях, а не жовч i ©дь, мозок в лобi, а не мiдь, а в утробi не жадобу
©жi й наживи, нi! Який ти нещасливий?.. Такий, як я, сестра твоя в Христi,
вечiровая зоря над пожарищем. Вiтер свище, виють вовки, в балках хатки
опущенi, сумнi...
Подай же руку менi. Крiзь провалля вiкiв, крiзь помсту i гнiв
помандру мо назустрiч Христовi, в кра©ну ново© обнови, далеку, далеку,
далеку.
Чому не вiдповiда ш? Чого затис уста?
Гада ш -жiнка я пуста i пустословна?
Гада ш - пiсня я любовна, повна томлячо© жаги, кохання без ваги?
Савська цариця? Марiя- гиптянка, Магдалина?
Киприди жриця, Содоми дитина? Кинута на укра©нськi лани? лена з
троянсько© вiйни?
Ах нi. Куди там, куди менi!
Я тiльки Мотря, Кочубе ва донька. Зна ш? Того, що голову зрубали, ба
забажав булави. Не так вiн, як мати.
Не важко булаву до рук сво©х дiстати.
А важко донести щасливо до могили.
Глянь на тих, що досi ©© носили, i на того, що нинi несе."
Де вiн, де, чому так забарився? Забув чи припiзнився, чому вiн не йде?
Грiм землею трясе, повертаються вгору рiки, замкни, замкни повiки, бо з
ума зiйдеш, збожеволi ш!
...Я Мотря, я тiльки Мотря, Чуйкевича дружина, на левадi квiтка синя, в
винограднику китиця доспiлого вина...
...Не пий, бо сон тобi присниться, дивний. Я дивна, непритяменна...
Рiдна мати не знала мене. Мати дитину жене у монастир. Круки злiтаються
на жир. Бачиш? Скiльки ©х! Круки - це грiх! Злiтаються на жир i крячуть. В
небi ангели плачуть, що сон, наш нез'ясований, херувимами мальований,
серафимами золочений, лежить посеред шляхiв. Мiй сон згорiв, але заграва
триватиме вiки... Та заграва це - слава...
Мотринi думки розлiталися, як птахи, на всi сторони свiта. Мотрi
здавалося, що з ними розлiта ться й вона, руки тут, ноги там, голова
розколю ться, болить, аж до нестями.
Встати, насилу встати, доволоктися до кахлево© печi i розбити голову,
як глиняну посуду. Пощо ©©?.. Не зведеться. У не© нi рук, нi нiг нема.
Хiба ж це вона? Це не Мотря. Мотря була iнша, Мотря - це була потуга, а
тепер - немiч безсила, Мотря, як квiт, котрий, пiдкосила судьби невблагана
коса. Де подiлась сила i краса, куди подiлись мрi© i бажання, погасла
зiронька остання, темрява i могила. Та не скiнчився свiт, з-над могили
сонце встане, усмiхнене, рум'яне, дихне жадобою життя, новi думки, нове
чуття - i знов воскресну я. Мотря губилася в думках. Розпливалася в них,
як рiчка в морi, як звук у просторi, як слiд вiрла у хмарах. Мотрi - нема.
Любов Хведорiвна сидiла бiля постелi доньки й не знала, що ©й робити.
Пробувала всiх лiкiв, що мала у сво©й домашнiй аптецi,- не допомагали.
Лiкаря кликати не смiла. Вiн був бiля Кенiгзена. Свiтлiйший наказав, щоб
Кенiгзен жив, поки його не переслухають i не покарають. Лiкар старався
сповнити наказ свiтлiйшого.
До Любовi Хведорiвни свiтлiйший був незвичайно ввiчливим. Не питав ©©
про нiщо, обiцяв ласку царську i заспокоював, що ©й не станеться кривда.
Вона вдовиця по Василю Леонтi вичу, що через злобу гетьмана Мазепи втратив
життя, спасаючи царя. На прохання матерi згодився злагодити долю ©©
доньки., Хоч вона заслужила собi на велику кару, але заради пам'ятi батька
свiтлiйший дозволя Любовi Хведорiвнi взяти поки що пiд свiй догляд
доньку. Обидвi вони не можуть оставатися в Батуринi. Ще нинi дiстануть
карету i конвой, ©х вiдвезуть у найближчий монастир. Що далi - вирiшить
цар. Ще нинi, значиться, ©м в дорогу. Як же тут Мотрю везти?
Любов Хведорiвна клала зимну воду, розiгрiвала ноги доньки, цiлувала ©©
руки. "Пiднiми сво© повiки, глянь на матiр свою безталанну, ти тепер для
не© усе".
"Мати... Любов Хведорiвна... тут?.. I тебе загнали в цей кут, звiдкiля
виходу нема"...
"Не бiйся, Мотре. Ще нинi виберемося з того пекла. Пере©демо в мiсце
захисне, безпечне, заживемо. Одужа ш, розвеселишся, будемо дякувати
Боговi, що пощадив нас".
"А ©х?"
"Кого?"
"Усiх... Гада ш - Мотря, голубка сизокрила, гада ш, вона гетьмана
любила, Чуйкевича, тебе? Не любила я нiкого i всiх. Не бажала я нiчого -
це грiх. А бажала я усього для всiх - волi i слави. Чому ти не така, мамо,
як колись".
"Яка, доню, яка?"
"Горда, невгнута. I тебе доля зломила. Доля, то сила, а ми тiльки люди.
Доля i люди - вороги споконвiчнi".
"Лиши це, Мотре. Господь усьому суддя. Нехай славиться його iм'я святе.
Вiн не забуде про нас".
"Про Укра©ну забув".
"Господь не забува про нiщо".
"Забув. Ворогам ©© кинув на поталу".
"I вороги не вiчнi. Нинi нам, а завтра ©м".
"Завтра буде запiзно... Чу ш, мамо? Дзвонять дзвони. Похорони...
похорони... ховають Укра©ну. Насипали могилу аж до хмар. А на могилi не
хрест, лиш цар... Агуш! Агуш! Агуш!
Женiть, женiть його! Бо шкода душ, бо шкода душ!..
Не прогнали... Пропало... 0-го!"
Любов Хведорiвна заспокоювала доньку. Нема тако© могили, щоб можна
Укра©ну похоронити. Ще бiльшою i кращою воскресне.
"Але коли?.. Нас тодi на свiтi не буде. Настануть поколiння - з болем у
душi i страхом у серцi. Поколiння - раби. Страшно, мамо".
"Бог милосердний - не вiдвернеться, простить".
"Великi нашi грiхи. Не знаю, чи схоче простити!"
"Треба вiрити, Мотре. Будемо молитися до Бога".
"В монастирi?.. Молитися треба дiлами".
Любов Хведорiвна не знала, що вiдповiсти. Пригадала собi першу
мандрiвку Мотрi в монастир.
"Поки що - там, бо нинi там тiльки й безпечно. А втишиться - так
пере©демо на хутiр".
"З ласки царя... А може, у Сибiр... Не ти, а я".
Любов Хведорiвна одне мала на гадцi, щоб заспоко©ти Мотрю. Кожно©
хвилини могла за©хати карета, бо свiтлiйший велiв, щоб ще нинi, вночi,
зруйнувати двiр до основ. Треба Мотрю забрати. I Любов Хведорiвна
нахилилася над постелею.
"Монастир недалеко вiд Десни. А за Десною, ти зна ш..." - прошепотiла.
Донька глянула на маму. Поки пiдносилися, зiницi росли й наливалися
життям.
"Як по©ду за Десну, не верну аж на весну".
" дьмо, мамо!" - i пробувала встати. Але голова тягнула ©© назад на
подушки.
Любов Хведорiвна натирала виски старим вином. "Я тобi, доню, i вбрання
тепле привезла, шубочку соболеву, тую, що ти так любила. Дай, я вберу
тебе".
Мотря не противилася. Лежала без чуття. Думки порозлiталися , як птахи,
i в головi зробилося тихо. Лиш того вiдчуття, немов-то ©© розтягають i
розшарпують, не могла позбутися. Вiдчуття прикре, аж болюче.
Коли б заснути крiпко, крiпко i не будитися бiльше...
* * *
Погасла коротка днина. Любов Хведорiвна запалила свiчку i готовилася в
дорогу. Мотря лежала вбрана. Не рухалася. Заснула.
В Любовi Хведорiвни тiльки й гадки було, щоб ©© вирвати з того пекла й
перевезти в монастир. За тою гадкою забувала про все, про сво© ма тки i
про синiв. Сини - мужчини, дадуть собi раду, а ма ткiв - пощо ©й ма тки.
Коли б Мотря жива. Сини... i Любов Хведорiвна здригнулася...
Пригадала собi сина Василя, що був оженений з Апостоловою донькою.
Апостол з Мазепою пiшов. Коли б цар не хотiв карати зятя за провину тестя.
Але ж бо Василь покiйного Василя Леонтi вича син. Що син, то не зять.
Батько ближчий вiд тестя. I вона заспоко©лася. Якось Бог дасть, коли б
тiльки щасливо перевезти Мотрю. Заторохтiла карета, хтось легко постукав у
дверi.
"Увiйдiть".
Увiйшов офiцер, котрому Меншиков доручив конвой. Вдвiйку винесли Мотрю,
примiстили в каретi, обтулили, i карета двигнулася з мiсця. Торохтiла по
замерзлiй землi.
Любов Хведорiвна нахилилася над донькою, долонi сво© тримала над ©©
очима. Боялася, щоб Мотря не побачила страхiтних палiв.
Але Мотря не приходила до себе. Втратила пам'ять чи спала. Карета скоро
пере©хала вулицю i повернула на поле.
Потонула в густiй iмлi, як у хвилях моря.
Лишала за собою згарища, трупи, ру©ну - жахливе дiло переможцiв.
Стада воронiв i крукiв налiтали, як хмари.
Крякали й билися над трупами, хоч ©х було скрiзь так багато. Тисячi.
Перед мостом карета зупинилася. Тут збивали тратви, на котрих мали
пускати шибеницi з козаками.
Любов Хведорiвна перехрестилася, вiдвернулася вiд Мотрi i важко
заридала.
"Беззаконi мо прости i грiх мой перед тобою сть вину",- шептала
слова псалмоспiвця.
_ДИВУВАВСЯ СЕЙМ..._
Дивувався Сейм, перепливаючи попри Батурин, чому там нинi так тихо.
Звичайно навiть серед ночi свiтилося у деяких вiкнах. В'©здовi брами i
замковi мури пильнувала озбро на сторожа, вартiвники з лiхтарками й
галябардами проходили вулицями й вигукували: "Обережно з огнем!"
Не було ночi, щоб до гетьманського двора не прискакав на баскому конi
якийсь посланець, щоб не надтягнув, опiзнившися в дорозi, якийсь
полковник, сотник або iнший старшина. Чумаки радо спочивали в Батуринi,
знаючи, що тут ©м не буде нiяко© шкоди. Чужi купцi при©здили з возами,
навантаженими всяким добром. По за©здних дворах не раз i цiлу нiч
забавлялося веселе товариство.
Нинi нiби гураган перелетiв туди. Камiнь на каменi не остався. Нi один
двiр не залишився цiлим.
Анi краса, нi стариннiсть будинкiв не спинили ру©нницького завзяття.
Гинули жiнки зарiвно як i мужчини, дiти, як i старцi, вимордовано дiдiв,
батькiв i внукiв.
Трупи не похованi лежать там, де ©х заскочила смерть. Для бiльшо©
зневаги, для постраху населення вiдмовлено ©м останньо© християнсько©
прислуги.
Хай над ними небеснi зорi замiсть ярих свiчок свiтять, а вовки хай ©м
"вiчную" спiвають.
Замiсть людей гайвороння, круки i всяка чорна птиця з усiх сторiн
злетiлася на похорони.
Але зорi не хочуть свiтити, мiсяця не видно, тiльки вiтер ви , раз нiби
плаче, то знов нiби злобно регочеться... Диву ться - бо нiщо не спиня
його лету, нi хати, нi мури, нi навiть дерева крислатi. Ще тiльки останки
замкових мурiв стирчать, нiби останки зубiв у розторощенiй щоцi велетня.
Але й цей останнiй слiд могучостi колишнього Батурина залишиться тiльки до
слiдуючого ранку. Замок мають знищити до основ, щоб нелегко було його
вiдбудувати.
Наказ царський i завзяття князя Меншикова повисли над гетьманською
столицею. Батурин ма стрiнути доля Нiневi©, Тро©, Карфагену i русалиму.
На вербах над Сеймом мають повиснути не арфи старозавiтнiх спiвцiв, а
трупи повiшених батуринцiв, щоб степовi вiтри, як на струнах, грали на них
свою журливу пiсню, пiсню, яка довго-довго лунатиме широко й далеко крiзь
простори вiкiв.
Диву ться Сейм, перепливаючи попри Батурин, що таке сталося нинi з
резиденцi ю гетьманською...
Лише не дивуються московськi караули. Привикли до ру©ни. Слова "цар" i
"кара" зливаються в одне поняття.
Iван Грозний i Новгород Великий, цар Петро i Батурин. Цар Петро цiлi
повiти нищив i вилюднював. Основне, безпощадно. Буде, як вiн велить.
Два вартових на ру©нах Батурина розмовля з собою.
"Завзятий народ, тi черкаси. Боронилися, як чорти. Соромно казать, але
вiд мене якийсь дiд вiдбивався голiруч. Я на нього зi штиком, а вiн на
мене з кулаком".
"I що?"
"Що ж би. Все-таки, що штик, то не кулак. Поклав я його. Але натомився
чимало. Прискакував проклятий, пiдстрибував, присiдав i кiлька разiв так
мене штовхнув, що аж свiчки засвiтилися в очах".
"Зi мною, брат, ще гiрше було. Вбiгаю до яко©сь мiщансько© хати, а там
жiнка з шаблею у руцi. Так на мене наперла проклята баба, що треба було
подаватися назад на подвiр'я. Як вовчиця вовченят, так вона боронила сво©х
дiтей".
"I ти втiк?"
"Не втiк, а завалив дверi i хату пiдпалив".
"Згорiли?"
"Авжеж. Нi живо© душi не випустили ми звiдси. Зна ш, коли б не те, що
був-таки добре випивший, то, мабуть, не дiждав би нинiшньо© ночi. Нам не
жалiли горiлки, а горiлка дода вiдваги".
"Розiгрiва ".
"Не лиш розiгрiва , а таке щось робить з чоловiком, чортзна-що. Тако©
хоробростi набира ш, що по-тверезому i згадувати страшно. Сам себе не