Страница:
Пан Згура не обiджався, бо вiн любив гетьманову сестрiнку i не тратив
надi©, що завдяки протекцi© його ясновельможностi таки колись доскочить
свого щастя. А його одинокою мрi ю було спорiднитися з гетьманом.
Невеличке i досить достро не до себе товариство, хоч про полiтику не
балакало багато, чуло, що ©х погляди не вiдбiгають далеко вiд себе. Всi
вони дивилися на гетьмана, як на сво божество, вiрили в його розум i в
досвiд, а ненавидiли царя-антихриста, котрого жорстокi кари й необчисленi
вчинки викликували в них прямо омерзiння.
"Iду я раз,-розказував пан Згура, попиваючи мед за доброю, хоч нашвидку
зготовленою вечерею,- ©ду я з двома тiльки козаками, коли дивлюся, так,
може, крокiв двiстi-триста передi мною, з-поза могили в степу виступа
валка людей. Зразу гадав - чумаки ©дуть, пiзнiше подумав, чи не татари
ясир женуть, аж, пiд'©хавши на кид стрiли, бачу - вiддiл узбро них
ратникiв веде скутих невольникiв, душ, може, двiстi-триста"
"Чи не забагато, пане Згура?" - перервала панна Мар'яна.
"Як вас шаную, панно Мар'яно, менше сотнi ©х не було, а ратникiв
дванадцять".
"Як дванадцять розбiйникiв".
"Ви зволили вгадати, панно Мар'яно, як дванадцять розбiйникiв. Що ж
менi тут робити? Тiкати почуття шляхоцького гонору не позволя , минати не
можна, бо вже добачили мене, значиться, треба йти наперебiй, треба ©х
клином розбивати".
"Як то клином?" - питалася панна Мар'яна.
"Постривайте, ось як. Я напередi, як вiстря, мо© козаки за мною, так що
голови ©х коней доторкалися бокiв мого знаменитого верхiвця..."
"Розiнанте?"
"Нi, Чорнозора, так звався мiй кiнь. У лiвiй руцi спис, у правiй
шаблюка..."
"А поводи?"
"Якi ж бо ви, панно Мар'яно! - поводи в зубах, от так, о".
Тут пан Згура у лiву руку вхопив виделку, в праву нiж, край обруса в
зуби, нагнувся понад стiл, як ©здець на конi до атаки, пiдняв брови,
витрiщив очi, насторощив вуса, вишкiрив зуби i зробився такий смiшний i
страшний, що жiнки аж закричали.
"Таким отсе клином,- розказував далi,- як громом з ясного неба, вдарили
ми на отсих ратникiв, котрi висунулися наперед, залишаючи сво©х
невольникiв, як стадо баранiв геть за собою..."
"I що?" - спитали всi три жiнки нараз.
"I що ж би! Нi один живим не остався. Хто вiд списiв, хто вiд мечiв -
усi на бойовищу лягли, порубанi й: посiченi, як м'ясо на стiльницi".
"А невольники?"
"Це, бачите, не були невольники, лиш рекрутi, котрих ратники для царя
свiжо набрали, з головами наголо вибритими i зi зв'язаними руками. Так
тепер, бачите, до московського вiйська солдатiв набирають. А доставивши ©х
до казарми, кожному десятому, без розбору i без вини, дванадцять ки©в
вiдчислюють, щоб знали, що таке дисциплiна. Тодi замикають ©х на хлiб i
воду, i що лиш по такiм привiтанню зачиняють муштри вчити. Що я з ними
зробив?-пита те. Рiч проста. Вiдпровадив ©х до границi, влiпив кожному по
три ки© i наказав, щоб бiльш на Укра©ну не навiдувалися, бо тут б'ють".
" х сто, а вас три - i дали себе пороти?"
"Панно Мар'яно,- жалiвся пан Згура,©й-Богу, iнквiзитор ви якийсь, а не
панночка субтельна, нiяко© вiри в нашу шляхетну правдомовнiсть не ма те,
нiби я коли брехав. Як я Згура, ©й же Богу, не брешу".
"А скажiть, будь ласка, що таке Згура?" - спитала нараз, роблячи
невинну мiну, панна Мар'яна.
"Згура? Це, бачите, ми колись звалися Дiоскур, а з того зробили Згура,
от так як на ф е л ь д м а р ш а л кажуть нашi козаки ф е р ш а л".
"А може, ви не Дiоскур, а Дiомед?" - зауважила панночка, але пан Згура,
замiсть вiдповiсти, потягнув тiльки пiвлiтри меду i так страшно блиснув
сво©ми жовтуватими бiлками, що жiнки долонями позакривали очi: "Буде вже,
пане Згура, буде!"
"Буде вже нащадку Дiоскура, бо на нас терпне шкiра,- жартувала панна
Мар'яна. А по хвилинi спитала: - А шведських офiцерiв бачили?"
"Чи раз. I в боях, i в полонi".
"То ви вже i в шведському полонi були?"
"Не я в них, а вони в нас. Нiчого собi хлопцi. Бувають i гарнi помiж
ними, тiльки багато старих. Бiлявi, лучаються i рудi, хоробрi i досвiдченi
в боях, а все-таки нашому братовi не рiвня".
"Хвали мене ротику, бо розiдру тебе".
"Це не похвала, а честь, кому честь. У нас, як лучиться хоробрий, то
вже такий, що i в свiтi рiвного не знайти".
"Особливо на писок..."
* * *
Так вони балакали i жартували до пiзньо© ночi, аж Марiя Хведорiвна
пригадала, що пора ©м спати.
Двiр на хуторi молодих Чуйкевичiв був невеличкий. Всього три свiтлички,
одна бокiвка i крило для кухнi i для прислуги.
"Не будемо нашим паням мiсця забирати",- почав, дякуючи за вечерю,
Згура. Але панна Мар'яна зараз таки пришпилила його: "Пардон, мосi Згура,
котра тут ваша паня?"
"Всi три, а я ©х вiрний слуга i пiднiжок,- вiдрубав Згура, не даючи
себе збити з пантелику.- I якраз тому, не хочу я забирати мiсце паням у
дворi. Пiдемо собi з Чуйкевичем у повiтку, на сiно. На сiнi добре
спиться".
Пiшли.
Розтаборившися у гарно глиною вимащенiй повiтцi, пан Згура почав:
"Прикро менi, пане товаришу, починати, але мушу, з прихильностi до вас i з
вiрностi для нашого регiментаря, вельмишановного Iвана Степановича".
"Що ж таке? Кажiть!"
"Перше заспокiйте мене, що не погнiва тесь на мене".
"Впевняю вас".
"Так слухайте тодi".
Вiн присiв бiля Чуйкевича i, пихкаючи люльку, став розказувати про
Кочубе©в, котрi ще й тепер, коли Чуйкевичi побралися, не перестають
ворогувати проти гетьмана.
"Чого ж хоче теща моя?!"-аж скрикнув, зриваючися, Чуйкевич.
"Булави,- вiдповiв Згура.- Булави захотiлося Кочубе©сi".
"Можлива рiч? Гетьман мого тестя сво©м заступником у Батуринi залиша ,
мiж ними гарнi стосунки".
"На око гарнi, а на дiлi поганi, вiрте менi. Я тому нарочно й за©хав до
вас, щоб порадитися й зарадити лиху. Ви ж зять Любовi Хведорiвни, вона вам
сприя , робiть що, а то вийде бiда. Вони доноси шлють".
"Доноси? - i Чуйкевич вхопився за голову руками.- Мiй тесть i теща -
донощики на свого гетьмана й добродiя!"
Вiн зiрвався з лежанки i нервово почав ходити по току повiтки.
Душно йому було. Повiтря грудям бракувало. Вiдчинив дверi.
Побачив перед собою двiр у вiнку старезних лип, з бузьковим гнiздом на
високiй, мохом порослiй покрiвлi. Тiльки в одному вiкнi свiтилося.
Чуйкевич глянув i побачив Мотрю. Сидiла бiля дзеркала i розплiтала сво
довге волосся, як русалка. Дивна така i гарна, нiби далека, а так серцю
близька, його люба дружина. "Сво © долi навiть гетьманськими кiньми не
об'©деш",- пригадав собi. I тепер тая Мотря його, а ©© батьки - донощики
на гетьмана.
"Пане Згура! - крикнув, приступаючи до гостя,- ви жарту те собi,
гада те настрашити мене, це неможлива рiч".
"Неможлива, але правдива".
"Докази, пане Згура, докази!" - настоював Чуйкевич.
" сть ©х бiльше, нiж треба, пане товаришу".
"Будь ласка, якi?"
"Спершу заспокойся, шановний Iване Васильовичу, а тодi i почу ш. Не
жiнки ми й не дiти, а мужчини. Гетьман сприя тобi i тво©й дружинi, вiн i
тестевi тво му не бажа лиха".
"Знаю".
"Тому-то, бачиш, i нема потреби тривожитися, щоб тiльки набудуче Любов
Хведорiвна понехала сво© iнтриги. Цар довiря гетьмановi, доносам послуху
не да , а донощикiв вида йому на покарання. Боюся, щоб таке з Кочубе м не
сталось. А раз ©х цар гетьмановi видасть, так гетьман i покарати мусить".
"Але докази, пане Згура, докази, що Кочубе© доносять!" - настоював
Чуйкевич, котрий нiяк заспоко©тися не мiг.
"На днях,- почав Згура,- через Батурин переходили черцi Сiвського
Спаського монастиря, що поверталися з Ки ва iз прощi, i сiли спочивати на
лавцi бiля шинку на майданi за земляним окопом, зна ш де?"
"Знаю, що ж дальше?"
"Хтось доповiв ©м, що наказний гетьман Кочубей дуже щедрий для прочан,
i черцi пiшли в церкву, на вечiрню, бо це пiд недiлю було, думаючи
стрiнути там когось iз Кочубе©в".
"I що?"
"I стрiнули Любов Хведорiвну, як вона виходила з вечiрнi. Привiтала ©х
вiчливо i до свого двора заночувати попрохала. У недiлю вони пообiдали в
Кочубе©в. По обiдi Кочубей лiг сво©м звича м вiдпочивати, а черцi гуляли в
лiску, що бiля Кочубе вого двора. Пiд вечiр ©х покликано в двiр, щедро
обдаровано, а коли вони хотiли прощатися, попрошено, щоб осталися до
завтра. В понедiлок черцi вiдстояли разом з Кочубеями заутренню i службу,
а тодi одного з них, на iм'я Никанор, попрошено в садок".
"Ваша милiсть розказу те так основне, що в мене терпiливостi не
вистача ",- перебив Чуйкевич.
"Роблю це нарочно, щоб ти знав, що не видумую, а переповiдаю правду.
Отож у садку був намет, а в ньому образ Пресвято© Богородицi в чорних
рамах".
"I що, що?" - добивався Чуйкевич.
"Хочемо,- сказав твiй тесть до черця Никанора,- говорити з тобою
секретно. Чи не рознесеш?" Чернець перехрестився до образу i запевнив, що
нiкому словечка не скаже. Тодi Кочубе© стали лаяти Мазепу, як великого
грiшника i як людину непевну й вiроломну. Саме тодi покликано Кочубея до
чолобитникiв, котрi прийшли до нього, як до наказного гетьмана. Кочубей
вийшов, а Кочубе©ха далi гуляла з черцем i далi розказувала йому всячину
про гетьмана. Як вернувсь Кочубей з послухання, покликав Никанора до
господи, обдарував окремо i просив, щоб до нього при©хав сам архiмандрит,
бо вiн ма до нього важне дiло".
Чуйкевич вислухав i заспоко©вся. "Пане Згура,- промовив.- Я тут ще
доносу не бачу".
"В тiм-то й дiло, що ми не зна мо, чи був уже в Кочубе©в архiмандрит,
чи нi, чи, значиться, донос пiслано чи нi. Але й того досить, що Кочубе©
Никаноровi сказали".
"Правда, досить!"
"Отже й бачиш. Тепер треба нам подумати, якби-то до дальшого не
допустити, бо гетьмановi доноси дуже не на руку. Як кажу, цар донощикам
поки що не вiрив, але яка запорука, що вiн так само й до доносу Кочубе©в
поставиться. Це ж не хто-небудь, а Кочубей, стольник його величества".
"Так що ж тодi, на вашу гадку, нам робити?"
" хати в Батурин тобi або тво©й дружинi i вговорити тестя й тещу, щоб
вони залишили це небезпечне дiло, котре ©м може дуже багато лиха
спричинити, ©м або гетьмановi, а може, i ©м, i йому. Тепер вiйна. Не до
iнтриг пора".
Згура говорив дуже поважно. Це не був той самий пан, що всiлякими
неправдоподiбними оповiданнями розвеселяв панну Мар'яну, а була це людина
поважна, довiрений гетьманський, котрий затривожився новими каверзами
Кочубе©в.
"Спасибi вашiй милостi,- дякував йому Чуйкевич,- подума мо з Мотрею
Василiвною над тим, що ти нам зводив сказати i зробимо все, що лиш у наших
силах буде, хоч ще раз кажу тобi, воно таке жахливе й неподiбне до правди,
що вiрити не хочу".
"Вiр або нi, це вже не мо дiло. Але незабаром впевнишся, що Згура не
брехав".
* * *
Сказавши це, вiн припав до подушки i захропiв, так грiзно, нiби тим
хропiнням хотiв ворогiв сво©х вiдстрашити вiд себе. То свистав, то
булькотiв, як джерело пiдземне, то iржав, як його знаменитий Чорнозор.
Чуйкевич нiяк не мiг заснути. Його тесть i теща донощики! Чи можна було
чогось гiршого сподiватися?
Не допустити дальшого лиха, здержати Мотриних батькiв перед злочином,
хоч би вони його i Мотрю за те видiдичили, прокляли, прогнали вiд себе! Не
допустити...
З жалем i тривогою дивився у вiкно, в котрiм перед годинкою бачив свою
Мотрю.
"Мотре, чи прочува ш ти наше нове горе?"
Свiтало.
* * *
Ранком панна Мар'яна i пан Згура вiд'©хали, наказуючи Мотрi, щоб вона
довго не засиджувалася в сво©м тихiм, але Богом i людьми забутiм гнiздi.
Як опаде листя з дерев i вiдлетять спiвучi пташки, тут навiть молодому
подружжю вижити буде важкоскучно.
"При©зди, Мотренько, на осiнь у Батурин. Будемо розважати себе".
По ви©здi гостей Чуйкевич виявив сво©й дружинi та мницю. Зжахнулася.
Зразу не хотiла й чути про те, щоб уговорювати батькiв. Вiдректися вiд ©х
багатств, вони руки палять, жити з то© невеличко© платнi, яку Чуйкевич як
канцелярист бере, але жити чесно, не почуваючи на совiстi грiха.
Насилу вговорив Чуйкевич свою палку дружину, щоб вона ©хала в Батурин,
бо тут ходить о рятування не одних тiльки Кочубе©в, але й гетьмана, а
може, i загально© справи.
Накинула на сво звичайне вбрання довгий, сiрий лiтник i сiла в
коляску.
Чуйкевич на конi вiдпровадив ©© до половини дороги, побажав доброго
успiху i з тяжким серцем повернувся на хутiр
_ЗАПIЗНО..._
Був кiнець серпня. Бузьки вiдлетiли до теплих кра©в, листя на деревах
жовкло, небо хмарилося й затягалося на сльоту.
Наказний гетьман Василь Леонтi вич Кочубей ходив по садку, що рiс бiля
його городського двора в Батуринi, i мовив свою передсонну молитву, Любов
Хведорiвна сидiла на ганку, дожидаючи, коли вiн ©© скiнчить. Як почула
амiнь, зiйшла по схiдцях на стежку i пiдступила до нього.
"Мабуть, чи не засльотиться",сказала.
Кочубей глянув на небо:
"I менi так воно. Любонько, зда ться".
"Коли б сльота та не спинила наших гостей".
"Ти про ченцiв?"
"А про кого ж би".
"Не важно. Тиждень скорiше, тиждень пiзнiше,- все одно. А як i зовсiм
не при©дуть, то також обiйдеться".
"Що ти кажеш, Василю? - жахнулася Любов Хведорiвна.- Не будемо
спинятися в половинi дороги. Не осоромимо себе. Почали, так i кiнчати
треба".
"В тiм-то й лихо, що ми його почали. Не добре менi серце вiщу ".
"Говориш, як перед вiнчанням вiдданиця. Коли ж краще, як не тепер?
Подумай. Гетьмана нема. Вiн у Ки вi. Буду тую фортецю. Бог зна, коли йому
цар дозволить припинити роботу. Може, аж тодi, як скiнчить. У тво©х руках
булава. Якщо донос дiйде до царського вуха, так цар булави вiд тебе не
вiднiме, щоб ©© у якiсь iншi, непевнi руки ткнути. Гетьманом станеш, не
наказним,- з ласки Мазепи i на той тiльки час, а справжнiм - iз волi його
величества".
Iшли стежкою, що вела вiд ганку до бiчних ворiт. В'©здила ними служба,
чолобитники i гостi, котрi не хотiли, щоб про ©х при©зд всякому було
вiдомо.
Вже i собак з ланцюгiв челядь поспускала. Прибiгали до сво©х хазя©нiв i
ластилися бiля нiг.
Кочубей гладив ©х, Кочубе©ха вiдганяла, щоб не подерли шовково©
спiдницi: "Пiдеш геть, кунделю мерзотний!" - гукала на них. Собаки,
пiдiбравши хвости пiд себе, розбiгалися по великому дворi.
Кочубе© з-пiд ворiт завернули назад до ганку. Пожовкле листя шелестiло
пiд ©х сап'яйцевими чобiтьми.
Кочубе©ха почала знову: "I доказiв кращих, як тепер, годi собi бажати.
Не викрутиться старий лис. Аж тепер зловимо його в залiзо. Зволiкати не
можна, бо як вiн злига ться зi Станiславом i перейде до нього, то вже буде
запiзно".
"I тодi булава не втече. Цар побачить, що я правду йому доносив, i
нагородить мене".
"Нагородить, але яка тая булава буде? Ану ж Мазепа, сполучившися з
Карлом i Станiславом, погромить царя i загорне цiлу Укра©ну, що тодi буде
варта твоя булава i що станеться взагалi з тво©ми ма тками i з нами
усiма?"
Кочубей побачив, що вiн дiйсно потрапив у таке становище, з якого
iншого виходу нема, як тiльки до царя.
* * *
Нараз заторохтiв вiз. "Може, вони?" - i Кочубе© повернули до ворiт.
Вiз перед воротами зупинився. Вилiзли черцi. Кочубей впровадив ©х у
двiр i вiдвiв ©м окремi свiтлицi.
"А де ж архiмандрит?" - запитував отця Никанора.
"Нездужа . Пересила просфори для Вашо© вельможностi i просить балакати
зi мною, якби це вiн у сво©й власнiй особi при©хав".
"Гаразд. Розгостiться, будь ласка, а за хвилину зайдiть до мо ©
свiтлицi".
Черцi обмилися, очистили з пороху чоботи i ряси, розчесали довгi бороди
i намастили волосся. Увiйшла довiрена служанка наказно© гетьманшi й
запросила отця Никанора до спальнi Кочубея. "Будь ласка,- казала,-
проходячи крiзь поко©, замикати за собою дверi. Так його милiсть Василь
Леонтi вич велiв".
Отець Никанор пройшов три поко©, замикаючи за собою важкi,
старосвiтськi, скрипливi дверi защiпками, аж зупинився перед спальнею
Кочубея, котро© дверi були завiшенi килимом. Звiдтiля вийшов Кочубей зi
свiчкою в руцi. Поставив свiчку на стiл i попросив отця Никанора сiдати.
"Здорожений,- казав,- спiчни собi".
Сам пройшов усi поко© кругом, запевнюючися, чи в них нiкого нема.
Вертаючи, замикав наглухо дверi.
"На важне й важке дiло покликав я тебе,- розпочав.- З першо© розмови
нашо© зна ш, яке воно. Велика небезпека грозить вiрi нашiй святiй i всiм
нам, що не хочемо покинути ©©. Не дай Бог, щоб Укра©на повернулася пiд
короля. На смерть замучать нас унiати i ксьондзи католицькi, остання нам
виб' година".
Отець Никанор встав, перехрестився до iкони i, пiдносячи очi вгору,
благав Всевишнього, щоб недопустив до того.
"Бога взивай, а руки прикладай!" - говорив Кочубей.
"На те я i покликав тебе, щоб ти, як вiрний слуга Христовий, допомiг
церквi нашiй святiй. Та заки я розкрию перед тобою всю глибiнь отсього
богопротивного починання, хочу знати, чи дохова ш вiри менi i чи не зрадиш
тайни".
"Нехай менi Господь вiднiме мову, нехай менi усхне в ротi язик, коли я
зайве слово скажу".
В цей момент вiдхилився килим i появилася Любов Хведорiвна з образом
Розп'яття на дерев'янiй дошцi.
"Як Бог постраждав за нас грiшних на хресному древi, так i нам треба
вмерти за вiру нашу святу i за нашого православного царя. Присягни, чесний
отче Никаноре".
Чернець проголосив присягу, i всi тро поцiлували образ святий,
обiцяючи у великому секретi ховати те, що буде сказано помiж ними.
Тодi Кочубей виголосив: "Гетьман Iван Степанович Мазепа хоче зрадити
великому государевi, православному царевi, батюшцi нашому, i ухилитися до
полякiв, щоб Московському царству вчинити шкоду i вiддати Укра©ну на новi
знущання панiв i ксьондзiв польських та унiатських. Ма ш тут докази,
списанi на паперi, а тут тобi грошi на пiдводи i на всякi iншi витрати,
переночуй, а завтра скоросвiт вертай у монастир, бери благословення
архiмандрита свого i поспiшай з тим словом у Москву".
Отець Никанор ще раз перехрестився тричi, ще раз поцiлував образ, який
пiднесла йому Кочубе©ха i з запалом в очах впевняв наказного гетьмана, що
вiн муки та смерть потерпiти готовий для спасення душi сво ©, для церкви
свято© православно© та за православного царя.
Кочубей випровадив ченця до його свiтлицi, Кочубе©ха стояла задумана,
притуляючи образ Розп'яття до повного лона.
Думки ©© вiрлом бистрокрилим високо попiд хмари неслися.
Нараз у третiй покiй, крiзь дверi, котрими ©© чоловiк пропустив
Никанора, увiйшла Мотря.
Любов Хведорiвна глянула, стрепенулася i образ на землю впустила. Впав,
i стара, струпiшiла дошка розкололася на дрiбнi трiски. Порохно обсипало
шовкову юпку Кочубе©хи.
Присiла, позбирала трiски i побiгла з ними в сво© поко©.
* * *
Кочубей теж дуже здивувався, побачивши доньку, котра так несподiвано i
то вночi при©хала до нього. Чи не посварилася з чоловiком i не втекла до
батька, як колись вiд батька до гетьмана втiкала?- погадав собi.
Але Мотря заспоко©ла його: "Iван казав поздоровити вас, тату".
"Як же вiн?"
"Дякувати Боговi, здоровий. Збира ться вертати до служби".
"Чому ж тодi не заждала й не при©хали вдвiйку?"
"У мене важне дiло, тату, до вас i до мами; важне i пильне".
Перевела дух: "Це отець Никанор?" - спитала нараз.
Кочубей зробив великi очi: "Ти звiдки зна ш?"
Мотря скинула лiтник.
"Перейдiм до друго© свiтлицi".
Перейшли. Тут посiдали в кутку.
"Тату,- розпочала Мотря.- Люди бiльше знають, нiж нам зда ться. Знають
не тiльки, хто таке отсей чернець Никанор, але й чому вiн до вас
при©жджа ".
"Невже?" - i Кочубей вжахнувся. Вiн не тiльки любив свою доньку, але й
довiряв ©й.
"Знають, тату, i тому-то я так нагло й при©хала до вас. Не вiдтручуйте
мене вiд себе, вислухайте доньку свою рiдну, котра вашого щастя бажа .
Батеньку мiй, покиньте ви це дiло! Вiдправте отця Никанора, обдарувавши
його i монастир. Дайте йому з мого приданого, скiльки ваша воля, хоч би й
усе, тiльки не спокушайтеся на дiло, котрим можете осоромити себе i нас,
котрим можете пошкодити Укра©нi,- батьку мiй рiдний!"
Вона говорила крiзь сльози, припадаючи до його нiг i обiймаючи батька
за колiна.
Кочубей оторопiв. Насилу вiн послухавсь пiдмов сво © жiнки i нерадо
рiшився на небезпечний крок. Але, рiшившися, сказав собi, що вороття
нема . Нараз з'явля ться Мотря i бентежить його. Заклика до його розуму i
серця. Хоч горда така - плаче перед ним, як дитина. Не робить же того
заради Мазепи, котрого вже забула, котрому на листи не хотiла вiдповiдати.
Вона ж Чуйкевичева дружина, а Мотря нечесною не буде. Мабуть, ма якусь
другу причину... Чи не тривожить ©© погане прочуття?
Кочубей боявся прочуття. Вiн почував себе зламаним i прибитим i, як
звичайно, так i тепер захитався в душi. Чи не пiти за радою Мотрi? Ще
час, ще до царя не дiйшов його донос, а Мазепа, хоч i довiда ться, так
простить, як не раз прощав йому i iншим.
I в його душi ворушилося прикре почуття зради свого старого товариша i
колишнього однодумця та спiвробiтника не одного полiтичного задуму. До
того ще й погане прочуття не давало йому спокою, вiдтручувало вiд жiнки i
наближало до доньки.
Але якраз у цей момент зi свiчкою в руцi появилася на порозi свiтлицi
Любов Хведорiвна, а побачивши доньку бiля батькових нiг, крикнула:
"Мотре!"
Мотря встала i пiдiйшла привiтатися з мамою.
"Яке лихо пригнало тебе пiд нiч?" - спитала Любов Хведорiвна. Нерадо
побачила доньку пiд одною стрiхою з отцем Никанором, саме тодi, коли
вирiшувалося таке важливе для не© дiло.
"Не лихо, а велика тривога пригнала мене до вас".
"Тривога?"
"Батько зна яка".
Любов Хведорiвна глянула на мужа. Вiн сидiв, як без ума, закривши очi
руками. Не вiдзивався.
"Василь Леонтi вич!" - гукнула на нього Кочубе©ха.
Мовчав...
"Позакладало тобi!" - повторила злiсно.
Анi слова...
Любов Хведорiвна поставила свiчник на стiл i сiла.
В свiтлицi запанувала прикра мовчанка. Чути було, як Любов Хведорiвна
вiддихала скоро й нерiвне. В грудях ©© клекотiло, нiби варилася злiсть.
Нараз Мотря повалилася перед нею на долiвку: "Мамо! Хрестом святим лежу
i благаю тебе, покинь цей задум поганий!"
Любов Хведорiвна встала й хотiла йти геть. Мотря вхопила ©© за колiна:
"Не пущу тебе, мамо, поки не заспоко©ш мене, поки не пообiця ш занехати
зраду".
"Зраду! - крикнула на всю хату Кочубе©ха.- I це слово смi вимовити
донька до мами, котра ©й простила давнi грiхи i не вiдтрутила вiд себе?!"
Вiдняла руки Мотрi вiд сво©х колiн: "Встань! Не роби з батькiвсько©
хати театру. Бачу, що ти, хоч одружилася, та не змiнилася. Вмiщу шся не до
свого дiла, Чуйкевича пильнуй, от що!"
"Муж мужем, а батько батьком, мамо. Не хочу, щоб на батькову голову
погана слава впала. Вiд берега пропастi вiдтягнути його бажаю".
Кочубе©ха згiрдливо глянула на доньку. "Ангеле хранителю, ти! -
зашипiла.- Краще власно© слави пильнувала б була, щоб сорому не наводиити
на нашу чесну хату. Батьковi твому дружина я, не хто другий, я порадниця
його: я! я!"
Любов Хведорiвна розходилася. Кочубей встав, боячись, щоб до великого
не дiйшло. Взяв жiнку за руку: "Любонько, залиши. Бачиш, Мотря не зi злого
серця. Почула вiд людей про нашi починання i при©хала, щоб вiдрадити нам.
Може, i ©© правда".
Любов Хведорiвна вiд доньки повернулася до мужа. З за-тисненими
кулаками наступала на нього. "Вiхоть з лiвого чобота,- кричала,- ганчiрка,
помело! Дiтей тобi в запiчку колисати, на хлiб палити в печi, не булаву
носить!"
Кочубей вiдступив пiд стiну. Змалiв, згорбився, виглядав, як ру©на.
Мотря вхопила маму за руку: "Не зневажайте батька при доньцi. Пошануйте
його волос сивий".
"Скора ти сивий волос шанувати, знаю,- вiдрубала Любов Хведорiвна.-
Бiжи до нього, бiжи з язиком до гетьмана, на батька-маму донеси, що личину
з грiшника старого здiйняти хочуть, щоб не зводив людей. дь до Ки ва,
©дь!"
Але Мотрi материнi злобнi вигуки не чiпалися. Вiдлiтали вiд не©, як вiд
стiни горох. Про себе не дбала, одне було в не© на тямцi - рятувати батька
вiд згуби. За тую цiну готова була до всяко© жертви. Хай мати зневажа ©©,
кривдить, прожене, щоб тiльки Никанор з доносом не вiд'©хав.
Чекала аж Любов Хведорiвна вiд злостi прохолоне. Не скоро воно пройшло.
Не мало мiцних слiв почула ще старосвiтська свiтлиця, поки роззвiрена
Любов Хведорiвна не сiла маком у кутку.
I знову мовчанка прикра.
Гасне свiчка, глуха нiч загляда у вiкна, липи шумлять. Не одно чули
вони в тiй хатi, але такого нi.
Мотря принесла зi спальнi води i дала напитися батьковi й мамi.
Не рухалися з мiсця. Батько кам'янiв з болю, мати зi злостi.
"Даремно ти трудилася, Мотре,розпочала Любов Хведорiвна,- i непотрiбно
турбу шся нами, бо ми не дiти. Давали собi раду, як тебе на свiтi не було,
дамо й тепер. У тебе своя хата, свiй муж i сво© турботи. Ти вже не
Кочубе©вна, а Чуйкевичева. Слави Чуйкевичiв пильнуй".
Говорила нiби спокiйно, як мати, що добрi ради доньцi сво©й да , але
крiзь ©© слова пробивалося невгнуте завзяття.
"Це вже останн ваше слово, мамо?"
"Найостаннiше!"
"Так тодi прощавайте!"
Батько пригорнув Мотрю до себе. Хвилину стояли так безмовно. Мотря
ковтала сльози. Кочубей гладив ©© рукою по головi: "Запiзно при©хала ти,
Мотре, запiзно".
"Нинi я довiдалася, тату".
"Жаль, що аж нинi. Бiдна!"
Вирвалася з батькових обiймiв i побiгла до дверей.
"Ти куди?"
"Не знаю, але пiд одною кришею з отцем Никанором не буду. Прощавайте!"
Накинула на себе лiтник i вибiгла прожогом з хати. Розбудила сво©х
людей i казала готовити конi i повiз. ГОТОВА ЯМКА
Камiнь, пущений згори, котився нестримно вниз. Мотря була останньою
запорою, на якiй мiг спинитися Кочубе©в донос.
Але й тую запору Любов Хведорiвна усунула з дороги. Мотря не бентежила
батька, вiн всецiло остався пiд впливом сво © завзято© дружини. Не перечив
©й, слiпо робив, що вона йому велiла. Вiрив у ©© розум i покорився силi ©©
волi.
Ранiше вона пiддобрювалася до нього, то слiзьми брала, то влесливими
словами, переконувала, манила видивом значiння i слави, а тепер i таких
заходiв не треба було, бо Кочубей збайдужiв до всього, не цiкавився нi
вiйною, нi успiхами Карла, нi невдачами царя, на всiлякi проекти сво ©
жiнки вiдповiдав байдужо: "Добре, Любонько, добре".
Прийшли осiннi сльоти, а з ними кашель i ревматичнi болi. Кочубей подав
прохання, щоб йому деякий час було дозволено вiдпочити, й пере©хав з
жiнкою у свiй ма ток у Диканьку.
Мiж тим Чуйкевичi вернулися в Батурин, i Мотря не стрiчалася з
батьками. Носила в душi сво важке горе i дiлила його зi сво©м мужем,
котрий поступив на службу i працював так пильно, нiби хотiв тою працею
спокутувати грiх свого тестя.
А тесть, особливо ж теща тривожилися, що нiяко© чутки вiд отця Никанора
не було. Аж довiдалася, що вiн щасливо при©хав до Москви, де його зразу
надi©, що завдяки протекцi© його ясновельможностi таки колись доскочить
свого щастя. А його одинокою мрi ю було спорiднитися з гетьманом.
Невеличке i досить достро не до себе товариство, хоч про полiтику не
балакало багато, чуло, що ©х погляди не вiдбiгають далеко вiд себе. Всi
вони дивилися на гетьмана, як на сво божество, вiрили в його розум i в
досвiд, а ненавидiли царя-антихриста, котрого жорстокi кари й необчисленi
вчинки викликували в них прямо омерзiння.
"Iду я раз,-розказував пан Згура, попиваючи мед за доброю, хоч нашвидку
зготовленою вечерею,- ©ду я з двома тiльки козаками, коли дивлюся, так,
може, крокiв двiстi-триста передi мною, з-поза могили в степу виступа
валка людей. Зразу гадав - чумаки ©дуть, пiзнiше подумав, чи не татари
ясир женуть, аж, пiд'©хавши на кид стрiли, бачу - вiддiл узбро них
ратникiв веде скутих невольникiв, душ, може, двiстi-триста"
"Чи не забагато, пане Згура?" - перервала панна Мар'яна.
"Як вас шаную, панно Мар'яно, менше сотнi ©х не було, а ратникiв
дванадцять".
"Як дванадцять розбiйникiв".
"Ви зволили вгадати, панно Мар'яно, як дванадцять розбiйникiв. Що ж
менi тут робити? Тiкати почуття шляхоцького гонору не позволя , минати не
можна, бо вже добачили мене, значиться, треба йти наперебiй, треба ©х
клином розбивати".
"Як то клином?" - питалася панна Мар'яна.
"Постривайте, ось як. Я напередi, як вiстря, мо© козаки за мною, так що
голови ©х коней доторкалися бокiв мого знаменитого верхiвця..."
"Розiнанте?"
"Нi, Чорнозора, так звався мiй кiнь. У лiвiй руцi спис, у правiй
шаблюка..."
"А поводи?"
"Якi ж бо ви, панно Мар'яно! - поводи в зубах, от так, о".
Тут пан Згура у лiву руку вхопив виделку, в праву нiж, край обруса в
зуби, нагнувся понад стiл, як ©здець на конi до атаки, пiдняв брови,
витрiщив очi, насторощив вуса, вишкiрив зуби i зробився такий смiшний i
страшний, що жiнки аж закричали.
"Таким отсе клином,- розказував далi,- як громом з ясного неба, вдарили
ми на отсих ратникiв, котрi висунулися наперед, залишаючи сво©х
невольникiв, як стадо баранiв геть за собою..."
"I що?" - спитали всi три жiнки нараз.
"I що ж би! Нi один живим не остався. Хто вiд списiв, хто вiд мечiв -
усi на бойовищу лягли, порубанi й: посiченi, як м'ясо на стiльницi".
"А невольники?"
"Це, бачите, не були невольники, лиш рекрутi, котрих ратники для царя
свiжо набрали, з головами наголо вибритими i зi зв'язаними руками. Так
тепер, бачите, до московського вiйська солдатiв набирають. А доставивши ©х
до казарми, кожному десятому, без розбору i без вини, дванадцять ки©в
вiдчислюють, щоб знали, що таке дисциплiна. Тодi замикають ©х на хлiб i
воду, i що лиш по такiм привiтанню зачиняють муштри вчити. Що я з ними
зробив?-пита те. Рiч проста. Вiдпровадив ©х до границi, влiпив кожному по
три ки© i наказав, щоб бiльш на Укра©ну не навiдувалися, бо тут б'ють".
" х сто, а вас три - i дали себе пороти?"
"Панно Мар'яно,- жалiвся пан Згура,©й-Богу, iнквiзитор ви якийсь, а не
панночка субтельна, нiяко© вiри в нашу шляхетну правдомовнiсть не ма те,
нiби я коли брехав. Як я Згура, ©й же Богу, не брешу".
"А скажiть, будь ласка, що таке Згура?" - спитала нараз, роблячи
невинну мiну, панна Мар'яна.
"Згура? Це, бачите, ми колись звалися Дiоскур, а з того зробили Згура,
от так як на ф е л ь д м а р ш а л кажуть нашi козаки ф е р ш а л".
"А може, ви не Дiоскур, а Дiомед?" - зауважила панночка, але пан Згура,
замiсть вiдповiсти, потягнув тiльки пiвлiтри меду i так страшно блиснув
сво©ми жовтуватими бiлками, що жiнки долонями позакривали очi: "Буде вже,
пане Згура, буде!"
"Буде вже нащадку Дiоскура, бо на нас терпне шкiра,- жартувала панна
Мар'яна. А по хвилинi спитала: - А шведських офiцерiв бачили?"
"Чи раз. I в боях, i в полонi".
"То ви вже i в шведському полонi були?"
"Не я в них, а вони в нас. Нiчого собi хлопцi. Бувають i гарнi помiж
ними, тiльки багато старих. Бiлявi, лучаються i рудi, хоробрi i досвiдченi
в боях, а все-таки нашому братовi не рiвня".
"Хвали мене ротику, бо розiдру тебе".
"Це не похвала, а честь, кому честь. У нас, як лучиться хоробрий, то
вже такий, що i в свiтi рiвного не знайти".
"Особливо на писок..."
* * *
Так вони балакали i жартували до пiзньо© ночi, аж Марiя Хведорiвна
пригадала, що пора ©м спати.
Двiр на хуторi молодих Чуйкевичiв був невеличкий. Всього три свiтлички,
одна бокiвка i крило для кухнi i для прислуги.
"Не будемо нашим паням мiсця забирати",- почав, дякуючи за вечерю,
Згура. Але панна Мар'яна зараз таки пришпилила його: "Пардон, мосi Згура,
котра тут ваша паня?"
"Всi три, а я ©х вiрний слуга i пiднiжок,- вiдрубав Згура, не даючи
себе збити з пантелику.- I якраз тому, не хочу я забирати мiсце паням у
дворi. Пiдемо собi з Чуйкевичем у повiтку, на сiно. На сiнi добре
спиться".
Пiшли.
Розтаборившися у гарно глиною вимащенiй повiтцi, пан Згура почав:
"Прикро менi, пане товаришу, починати, але мушу, з прихильностi до вас i з
вiрностi для нашого регiментаря, вельмишановного Iвана Степановича".
"Що ж таке? Кажiть!"
"Перше заспокiйте мене, що не погнiва тесь на мене".
"Впевняю вас".
"Так слухайте тодi".
Вiн присiв бiля Чуйкевича i, пихкаючи люльку, став розказувати про
Кочубе©в, котрi ще й тепер, коли Чуйкевичi побралися, не перестають
ворогувати проти гетьмана.
"Чого ж хоче теща моя?!"-аж скрикнув, зриваючися, Чуйкевич.
"Булави,- вiдповiв Згура.- Булави захотiлося Кочубе©сi".
"Можлива рiч? Гетьман мого тестя сво©м заступником у Батуринi залиша ,
мiж ними гарнi стосунки".
"На око гарнi, а на дiлi поганi, вiрте менi. Я тому нарочно й за©хав до
вас, щоб порадитися й зарадити лиху. Ви ж зять Любовi Хведорiвни, вона вам
сприя , робiть що, а то вийде бiда. Вони доноси шлють".
"Доноси? - i Чуйкевич вхопився за голову руками.- Мiй тесть i теща -
донощики на свого гетьмана й добродiя!"
Вiн зiрвався з лежанки i нервово почав ходити по току повiтки.
Душно йому було. Повiтря грудям бракувало. Вiдчинив дверi.
Побачив перед собою двiр у вiнку старезних лип, з бузьковим гнiздом на
високiй, мохом порослiй покрiвлi. Тiльки в одному вiкнi свiтилося.
Чуйкевич глянув i побачив Мотрю. Сидiла бiля дзеркала i розплiтала сво
довге волосся, як русалка. Дивна така i гарна, нiби далека, а так серцю
близька, його люба дружина. "Сво © долi навiть гетьманськими кiньми не
об'©деш",- пригадав собi. I тепер тая Мотря його, а ©© батьки - донощики
на гетьмана.
"Пане Згура! - крикнув, приступаючи до гостя,- ви жарту те собi,
гада те настрашити мене, це неможлива рiч".
"Неможлива, але правдива".
"Докази, пане Згура, докази!" - настоював Чуйкевич.
" сть ©х бiльше, нiж треба, пане товаришу".
"Будь ласка, якi?"
"Спершу заспокойся, шановний Iване Васильовичу, а тодi i почу ш. Не
жiнки ми й не дiти, а мужчини. Гетьман сприя тобi i тво©й дружинi, вiн i
тестевi тво му не бажа лиха".
"Знаю".
"Тому-то, бачиш, i нема потреби тривожитися, щоб тiльки набудуче Любов
Хведорiвна понехала сво© iнтриги. Цар довiря гетьмановi, доносам послуху
не да , а донощикiв вида йому на покарання. Боюся, щоб таке з Кочубе м не
сталось. А раз ©х цар гетьмановi видасть, так гетьман i покарати мусить".
"Але докази, пане Згура, докази, що Кочубе© доносять!" - настоював
Чуйкевич, котрий нiяк заспоко©тися не мiг.
"На днях,- почав Згура,- через Батурин переходили черцi Сiвського
Спаського монастиря, що поверталися з Ки ва iз прощi, i сiли спочивати на
лавцi бiля шинку на майданi за земляним окопом, зна ш де?"
"Знаю, що ж дальше?"
"Хтось доповiв ©м, що наказний гетьман Кочубей дуже щедрий для прочан,
i черцi пiшли в церкву, на вечiрню, бо це пiд недiлю було, думаючи
стрiнути там когось iз Кочубе©в".
"I що?"
"I стрiнули Любов Хведорiвну, як вона виходила з вечiрнi. Привiтала ©х
вiчливо i до свого двора заночувати попрохала. У недiлю вони пообiдали в
Кочубе©в. По обiдi Кочубей лiг сво©м звича м вiдпочивати, а черцi гуляли в
лiску, що бiля Кочубе вого двора. Пiд вечiр ©х покликано в двiр, щедро
обдаровано, а коли вони хотiли прощатися, попрошено, щоб осталися до
завтра. В понедiлок черцi вiдстояли разом з Кочубеями заутренню i службу,
а тодi одного з них, на iм'я Никанор, попрошено в садок".
"Ваша милiсть розказу те так основне, що в мене терпiливостi не
вистача ",- перебив Чуйкевич.
"Роблю це нарочно, щоб ти знав, що не видумую, а переповiдаю правду.
Отож у садку був намет, а в ньому образ Пресвято© Богородицi в чорних
рамах".
"I що, що?" - добивався Чуйкевич.
"Хочемо,- сказав твiй тесть до черця Никанора,- говорити з тобою
секретно. Чи не рознесеш?" Чернець перехрестився до образу i запевнив, що
нiкому словечка не скаже. Тодi Кочубе© стали лаяти Мазепу, як великого
грiшника i як людину непевну й вiроломну. Саме тодi покликано Кочубея до
чолобитникiв, котрi прийшли до нього, як до наказного гетьмана. Кочубей
вийшов, а Кочубе©ха далi гуляла з черцем i далi розказувала йому всячину
про гетьмана. Як вернувсь Кочубей з послухання, покликав Никанора до
господи, обдарував окремо i просив, щоб до нього при©хав сам архiмандрит,
бо вiн ма до нього важне дiло".
Чуйкевич вислухав i заспоко©вся. "Пане Згура,- промовив.- Я тут ще
доносу не бачу".
"В тiм-то й дiло, що ми не зна мо, чи був уже в Кочубе©в архiмандрит,
чи нi, чи, значиться, донос пiслано чи нi. Але й того досить, що Кочубе©
Никаноровi сказали".
"Правда, досить!"
"Отже й бачиш. Тепер треба нам подумати, якби-то до дальшого не
допустити, бо гетьмановi доноси дуже не на руку. Як кажу, цар донощикам
поки що не вiрив, але яка запорука, що вiн так само й до доносу Кочубе©в
поставиться. Це ж не хто-небудь, а Кочубей, стольник його величества".
"Так що ж тодi, на вашу гадку, нам робити?"
" хати в Батурин тобi або тво©й дружинi i вговорити тестя й тещу, щоб
вони залишили це небезпечне дiло, котре ©м може дуже багато лиха
спричинити, ©м або гетьмановi, а може, i ©м, i йому. Тепер вiйна. Не до
iнтриг пора".
Згура говорив дуже поважно. Це не був той самий пан, що всiлякими
неправдоподiбними оповiданнями розвеселяв панну Мар'яну, а була це людина
поважна, довiрений гетьманський, котрий затривожився новими каверзами
Кочубе©в.
"Спасибi вашiй милостi,- дякував йому Чуйкевич,- подума мо з Мотрею
Василiвною над тим, що ти нам зводив сказати i зробимо все, що лиш у наших
силах буде, хоч ще раз кажу тобi, воно таке жахливе й неподiбне до правди,
що вiрити не хочу".
"Вiр або нi, це вже не мо дiло. Але незабаром впевнишся, що Згура не
брехав".
* * *
Сказавши це, вiн припав до подушки i захропiв, так грiзно, нiби тим
хропiнням хотiв ворогiв сво©х вiдстрашити вiд себе. То свистав, то
булькотiв, як джерело пiдземне, то iржав, як його знаменитий Чорнозор.
Чуйкевич нiяк не мiг заснути. Його тесть i теща донощики! Чи можна було
чогось гiршого сподiватися?
Не допустити дальшого лиха, здержати Мотриних батькiв перед злочином,
хоч би вони його i Мотрю за те видiдичили, прокляли, прогнали вiд себе! Не
допустити...
З жалем i тривогою дивився у вiкно, в котрiм перед годинкою бачив свою
Мотрю.
"Мотре, чи прочува ш ти наше нове горе?"
Свiтало.
* * *
Ранком панна Мар'яна i пан Згура вiд'©хали, наказуючи Мотрi, щоб вона
довго не засиджувалася в сво©м тихiм, але Богом i людьми забутiм гнiздi.
Як опаде листя з дерев i вiдлетять спiвучi пташки, тут навiть молодому
подружжю вижити буде важкоскучно.
"При©зди, Мотренько, на осiнь у Батурин. Будемо розважати себе".
По ви©здi гостей Чуйкевич виявив сво©й дружинi та мницю. Зжахнулася.
Зразу не хотiла й чути про те, щоб уговорювати батькiв. Вiдректися вiд ©х
багатств, вони руки палять, жити з то© невеличко© платнi, яку Чуйкевич як
канцелярист бере, але жити чесно, не почуваючи на совiстi грiха.
Насилу вговорив Чуйкевич свою палку дружину, щоб вона ©хала в Батурин,
бо тут ходить о рятування не одних тiльки Кочубе©в, але й гетьмана, а
може, i загально© справи.
Накинула на сво звичайне вбрання довгий, сiрий лiтник i сiла в
коляску.
Чуйкевич на конi вiдпровадив ©© до половини дороги, побажав доброго
успiху i з тяжким серцем повернувся на хутiр
_ЗАПIЗНО..._
Був кiнець серпня. Бузьки вiдлетiли до теплих кра©в, листя на деревах
жовкло, небо хмарилося й затягалося на сльоту.
Наказний гетьман Василь Леонтi вич Кочубей ходив по садку, що рiс бiля
його городського двора в Батуринi, i мовив свою передсонну молитву, Любов
Хведорiвна сидiла на ганку, дожидаючи, коли вiн ©© скiнчить. Як почула
амiнь, зiйшла по схiдцях на стежку i пiдступила до нього.
"Мабуть, чи не засльотиться",сказала.
Кочубей глянув на небо:
"I менi так воно. Любонько, зда ться".
"Коли б сльота та не спинила наших гостей".
"Ти про ченцiв?"
"А про кого ж би".
"Не важно. Тиждень скорiше, тиждень пiзнiше,- все одно. А як i зовсiм
не при©дуть, то також обiйдеться".
"Що ти кажеш, Василю? - жахнулася Любов Хведорiвна.- Не будемо
спинятися в половинi дороги. Не осоромимо себе. Почали, так i кiнчати
треба".
"В тiм-то й лихо, що ми його почали. Не добре менi серце вiщу ".
"Говориш, як перед вiнчанням вiдданиця. Коли ж краще, як не тепер?
Подумай. Гетьмана нема. Вiн у Ки вi. Буду тую фортецю. Бог зна, коли йому
цар дозволить припинити роботу. Може, аж тодi, як скiнчить. У тво©х руках
булава. Якщо донос дiйде до царського вуха, так цар булави вiд тебе не
вiднiме, щоб ©© у якiсь iншi, непевнi руки ткнути. Гетьманом станеш, не
наказним,- з ласки Мазепи i на той тiльки час, а справжнiм - iз волi його
величества".
Iшли стежкою, що вела вiд ганку до бiчних ворiт. В'©здила ними служба,
чолобитники i гостi, котрi не хотiли, щоб про ©х при©зд всякому було
вiдомо.
Вже i собак з ланцюгiв челядь поспускала. Прибiгали до сво©х хазя©нiв i
ластилися бiля нiг.
Кочубей гладив ©х, Кочубе©ха вiдганяла, щоб не подерли шовково©
спiдницi: "Пiдеш геть, кунделю мерзотний!" - гукала на них. Собаки,
пiдiбравши хвости пiд себе, розбiгалися по великому дворi.
Кочубе© з-пiд ворiт завернули назад до ганку. Пожовкле листя шелестiло
пiд ©х сап'яйцевими чобiтьми.
Кочубе©ха почала знову: "I доказiв кращих, як тепер, годi собi бажати.
Не викрутиться старий лис. Аж тепер зловимо його в залiзо. Зволiкати не
можна, бо як вiн злига ться зi Станiславом i перейде до нього, то вже буде
запiзно".
"I тодi булава не втече. Цар побачить, що я правду йому доносив, i
нагородить мене".
"Нагородить, але яка тая булава буде? Ану ж Мазепа, сполучившися з
Карлом i Станiславом, погромить царя i загорне цiлу Укра©ну, що тодi буде
варта твоя булава i що станеться взагалi з тво©ми ма тками i з нами
усiма?"
Кочубей побачив, що вiн дiйсно потрапив у таке становище, з якого
iншого виходу нема, як тiльки до царя.
* * *
Нараз заторохтiв вiз. "Може, вони?" - i Кочубе© повернули до ворiт.
Вiз перед воротами зупинився. Вилiзли черцi. Кочубей впровадив ©х у
двiр i вiдвiв ©м окремi свiтлицi.
"А де ж архiмандрит?" - запитував отця Никанора.
"Нездужа . Пересила просфори для Вашо© вельможностi i просить балакати
зi мною, якби це вiн у сво©й власнiй особi при©хав".
"Гаразд. Розгостiться, будь ласка, а за хвилину зайдiть до мо ©
свiтлицi".
Черцi обмилися, очистили з пороху чоботи i ряси, розчесали довгi бороди
i намастили волосся. Увiйшла довiрена служанка наказно© гетьманшi й
запросила отця Никанора до спальнi Кочубея. "Будь ласка,- казала,-
проходячи крiзь поко©, замикати за собою дверi. Так його милiсть Василь
Леонтi вич велiв".
Отець Никанор пройшов три поко©, замикаючи за собою важкi,
старосвiтськi, скрипливi дверi защiпками, аж зупинився перед спальнею
Кочубея, котро© дверi були завiшенi килимом. Звiдтiля вийшов Кочубей зi
свiчкою в руцi. Поставив свiчку на стiл i попросив отця Никанора сiдати.
"Здорожений,- казав,- спiчни собi".
Сам пройшов усi поко© кругом, запевнюючися, чи в них нiкого нема.
Вертаючи, замикав наглухо дверi.
"На важне й важке дiло покликав я тебе,- розпочав.- З першо© розмови
нашо© зна ш, яке воно. Велика небезпека грозить вiрi нашiй святiй i всiм
нам, що не хочемо покинути ©©. Не дай Бог, щоб Укра©на повернулася пiд
короля. На смерть замучать нас унiати i ксьондзи католицькi, остання нам
виб' година".
Отець Никанор встав, перехрестився до iкони i, пiдносячи очi вгору,
благав Всевишнього, щоб недопустив до того.
"Бога взивай, а руки прикладай!" - говорив Кочубей.
"На те я i покликав тебе, щоб ти, як вiрний слуга Христовий, допомiг
церквi нашiй святiй. Та заки я розкрию перед тобою всю глибiнь отсього
богопротивного починання, хочу знати, чи дохова ш вiри менi i чи не зрадиш
тайни".
"Нехай менi Господь вiднiме мову, нехай менi усхне в ротi язик, коли я
зайве слово скажу".
В цей момент вiдхилився килим i появилася Любов Хведорiвна з образом
Розп'яття на дерев'янiй дошцi.
"Як Бог постраждав за нас грiшних на хресному древi, так i нам треба
вмерти за вiру нашу святу i за нашого православного царя. Присягни, чесний
отче Никаноре".
Чернець проголосив присягу, i всi тро поцiлували образ святий,
обiцяючи у великому секретi ховати те, що буде сказано помiж ними.
Тодi Кочубей виголосив: "Гетьман Iван Степанович Мазепа хоче зрадити
великому государевi, православному царевi, батюшцi нашому, i ухилитися до
полякiв, щоб Московському царству вчинити шкоду i вiддати Укра©ну на новi
знущання панiв i ксьондзiв польських та унiатських. Ма ш тут докази,
списанi на паперi, а тут тобi грошi на пiдводи i на всякi iншi витрати,
переночуй, а завтра скоросвiт вертай у монастир, бери благословення
архiмандрита свого i поспiшай з тим словом у Москву".
Отець Никанор ще раз перехрестився тричi, ще раз поцiлував образ, який
пiднесла йому Кочубе©ха i з запалом в очах впевняв наказного гетьмана, що
вiн муки та смерть потерпiти готовий для спасення душi сво ©, для церкви
свято© православно© та за православного царя.
Кочубей випровадив ченця до його свiтлицi, Кочубе©ха стояла задумана,
притуляючи образ Розп'яття до повного лона.
Думки ©© вiрлом бистрокрилим високо попiд хмари неслися.
Нараз у третiй покiй, крiзь дверi, котрими ©© чоловiк пропустив
Никанора, увiйшла Мотря.
Любов Хведорiвна глянула, стрепенулася i образ на землю впустила. Впав,
i стара, струпiшiла дошка розкололася на дрiбнi трiски. Порохно обсипало
шовкову юпку Кочубе©хи.
Присiла, позбирала трiски i побiгла з ними в сво© поко©.
* * *
Кочубей теж дуже здивувався, побачивши доньку, котра так несподiвано i
то вночi при©хала до нього. Чи не посварилася з чоловiком i не втекла до
батька, як колись вiд батька до гетьмана втiкала?- погадав собi.
Але Мотря заспоко©ла його: "Iван казав поздоровити вас, тату".
"Як же вiн?"
"Дякувати Боговi, здоровий. Збира ться вертати до служби".
"Чому ж тодi не заждала й не при©хали вдвiйку?"
"У мене важне дiло, тату, до вас i до мами; важне i пильне".
Перевела дух: "Це отець Никанор?" - спитала нараз.
Кочубей зробив великi очi: "Ти звiдки зна ш?"
Мотря скинула лiтник.
"Перейдiм до друго© свiтлицi".
Перейшли. Тут посiдали в кутку.
"Тату,- розпочала Мотря.- Люди бiльше знають, нiж нам зда ться. Знають
не тiльки, хто таке отсей чернець Никанор, але й чому вiн до вас
при©жджа ".
"Невже?" - i Кочубей вжахнувся. Вiн не тiльки любив свою доньку, але й
довiряв ©й.
"Знають, тату, i тому-то я так нагло й при©хала до вас. Не вiдтручуйте
мене вiд себе, вислухайте доньку свою рiдну, котра вашого щастя бажа .
Батеньку мiй, покиньте ви це дiло! Вiдправте отця Никанора, обдарувавши
його i монастир. Дайте йому з мого приданого, скiльки ваша воля, хоч би й
усе, тiльки не спокушайтеся на дiло, котрим можете осоромити себе i нас,
котрим можете пошкодити Укра©нi,- батьку мiй рiдний!"
Вона говорила крiзь сльози, припадаючи до його нiг i обiймаючи батька
за колiна.
Кочубей оторопiв. Насилу вiн послухавсь пiдмов сво © жiнки i нерадо
рiшився на небезпечний крок. Але, рiшившися, сказав собi, що вороття
нема . Нараз з'явля ться Мотря i бентежить його. Заклика до його розуму i
серця. Хоч горда така - плаче перед ним, як дитина. Не робить же того
заради Мазепи, котрого вже забула, котрому на листи не хотiла вiдповiдати.
Вона ж Чуйкевичева дружина, а Мотря нечесною не буде. Мабуть, ма якусь
другу причину... Чи не тривожить ©© погане прочуття?
Кочубей боявся прочуття. Вiн почував себе зламаним i прибитим i, як
звичайно, так i тепер захитався в душi. Чи не пiти за радою Мотрi? Ще
час, ще до царя не дiйшов його донос, а Мазепа, хоч i довiда ться, так
простить, як не раз прощав йому i iншим.
I в його душi ворушилося прикре почуття зради свого старого товариша i
колишнього однодумця та спiвробiтника не одного полiтичного задуму. До
того ще й погане прочуття не давало йому спокою, вiдтручувало вiд жiнки i
наближало до доньки.
Але якраз у цей момент зi свiчкою в руцi появилася на порозi свiтлицi
Любов Хведорiвна, а побачивши доньку бiля батькових нiг, крикнула:
"Мотре!"
Мотря встала i пiдiйшла привiтатися з мамою.
"Яке лихо пригнало тебе пiд нiч?" - спитала Любов Хведорiвна. Нерадо
побачила доньку пiд одною стрiхою з отцем Никанором, саме тодi, коли
вирiшувалося таке важливе для не© дiло.
"Не лихо, а велика тривога пригнала мене до вас".
"Тривога?"
"Батько зна яка".
Любов Хведорiвна глянула на мужа. Вiн сидiв, як без ума, закривши очi
руками. Не вiдзивався.
"Василь Леонтi вич!" - гукнула на нього Кочубе©ха.
Мовчав...
"Позакладало тобi!" - повторила злiсно.
Анi слова...
Любов Хведорiвна поставила свiчник на стiл i сiла.
В свiтлицi запанувала прикра мовчанка. Чути було, як Любов Хведорiвна
вiддихала скоро й нерiвне. В грудях ©© клекотiло, нiби варилася злiсть.
Нараз Мотря повалилася перед нею на долiвку: "Мамо! Хрестом святим лежу
i благаю тебе, покинь цей задум поганий!"
Любов Хведорiвна встала й хотiла йти геть. Мотря вхопила ©© за колiна:
"Не пущу тебе, мамо, поки не заспоко©ш мене, поки не пообiця ш занехати
зраду".
"Зраду! - крикнула на всю хату Кочубе©ха.- I це слово смi вимовити
донька до мами, котра ©й простила давнi грiхи i не вiдтрутила вiд себе?!"
Вiдняла руки Мотрi вiд сво©х колiн: "Встань! Не роби з батькiвсько©
хати театру. Бачу, що ти, хоч одружилася, та не змiнилася. Вмiщу шся не до
свого дiла, Чуйкевича пильнуй, от що!"
"Муж мужем, а батько батьком, мамо. Не хочу, щоб на батькову голову
погана слава впала. Вiд берега пропастi вiдтягнути його бажаю".
Кочубе©ха згiрдливо глянула на доньку. "Ангеле хранителю, ти! -
зашипiла.- Краще власно© слави пильнувала б була, щоб сорому не наводиити
на нашу чесну хату. Батьковi твому дружина я, не хто другий, я порадниця
його: я! я!"
Любов Хведорiвна розходилася. Кочубей встав, боячись, щоб до великого
не дiйшло. Взяв жiнку за руку: "Любонько, залиши. Бачиш, Мотря не зi злого
серця. Почула вiд людей про нашi починання i при©хала, щоб вiдрадити нам.
Може, i ©© правда".
Любов Хведорiвна вiд доньки повернулася до мужа. З за-тисненими
кулаками наступала на нього. "Вiхоть з лiвого чобота,- кричала,- ганчiрка,
помело! Дiтей тобi в запiчку колисати, на хлiб палити в печi, не булаву
носить!"
Кочубей вiдступив пiд стiну. Змалiв, згорбився, виглядав, як ру©на.
Мотря вхопила маму за руку: "Не зневажайте батька при доньцi. Пошануйте
його волос сивий".
"Скора ти сивий волос шанувати, знаю,- вiдрубала Любов Хведорiвна.-
Бiжи до нього, бiжи з язиком до гетьмана, на батька-маму донеси, що личину
з грiшника старого здiйняти хочуть, щоб не зводив людей. дь до Ки ва,
©дь!"
Але Мотрi материнi злобнi вигуки не чiпалися. Вiдлiтали вiд не©, як вiд
стiни горох. Про себе не дбала, одне було в не© на тямцi - рятувати батька
вiд згуби. За тую цiну готова була до всяко© жертви. Хай мати зневажа ©©,
кривдить, прожене, щоб тiльки Никанор з доносом не вiд'©хав.
Чекала аж Любов Хведорiвна вiд злостi прохолоне. Не скоро воно пройшло.
Не мало мiцних слiв почула ще старосвiтська свiтлиця, поки роззвiрена
Любов Хведорiвна не сiла маком у кутку.
I знову мовчанка прикра.
Гасне свiчка, глуха нiч загляда у вiкна, липи шумлять. Не одно чули
вони в тiй хатi, але такого нi.
Мотря принесла зi спальнi води i дала напитися батьковi й мамi.
Не рухалися з мiсця. Батько кам'янiв з болю, мати зi злостi.
"Даремно ти трудилася, Мотре,розпочала Любов Хведорiвна,- i непотрiбно
турбу шся нами, бо ми не дiти. Давали собi раду, як тебе на свiтi не було,
дамо й тепер. У тебе своя хата, свiй муж i сво© турботи. Ти вже не
Кочубе©вна, а Чуйкевичева. Слави Чуйкевичiв пильнуй".
Говорила нiби спокiйно, як мати, що добрi ради доньцi сво©й да , але
крiзь ©© слова пробивалося невгнуте завзяття.
"Це вже останн ваше слово, мамо?"
"Найостаннiше!"
"Так тодi прощавайте!"
Батько пригорнув Мотрю до себе. Хвилину стояли так безмовно. Мотря
ковтала сльози. Кочубей гладив ©© рукою по головi: "Запiзно при©хала ти,
Мотре, запiзно".
"Нинi я довiдалася, тату".
"Жаль, що аж нинi. Бiдна!"
Вирвалася з батькових обiймiв i побiгла до дверей.
"Ти куди?"
"Не знаю, але пiд одною кришею з отцем Никанором не буду. Прощавайте!"
Накинула на себе лiтник i вибiгла прожогом з хати. Розбудила сво©х
людей i казала готовити конi i повiз. ГОТОВА ЯМКА
Камiнь, пущений згори, котився нестримно вниз. Мотря була останньою
запорою, на якiй мiг спинитися Кочубе©в донос.
Але й тую запору Любов Хведорiвна усунула з дороги. Мотря не бентежила
батька, вiн всецiло остався пiд впливом сво © завзято© дружини. Не перечив
©й, слiпо робив, що вона йому велiла. Вiрив у ©© розум i покорився силi ©©
волi.
Ранiше вона пiддобрювалася до нього, то слiзьми брала, то влесливими
словами, переконувала, манила видивом значiння i слави, а тепер i таких
заходiв не треба було, бо Кочубей збайдужiв до всього, не цiкавився нi
вiйною, нi успiхами Карла, нi невдачами царя, на всiлякi проекти сво ©
жiнки вiдповiдав байдужо: "Добре, Любонько, добре".
Прийшли осiннi сльоти, а з ними кашель i ревматичнi болi. Кочубей подав
прохання, щоб йому деякий час було дозволено вiдпочити, й пере©хав з
жiнкою у свiй ма ток у Диканьку.
Мiж тим Чуйкевичi вернулися в Батурин, i Мотря не стрiчалася з
батьками. Носила в душi сво важке горе i дiлила його зi сво©м мужем,
котрий поступив на службу i працював так пильно, нiби хотiв тою працею
спокутувати грiх свого тестя.
А тесть, особливо ж теща тривожилися, що нiяко© чутки вiд отця Никанора
не було. Аж довiдалася, що вiн щасливо при©хав до Москви, де його зразу