Страница:
ослаблю витривалiсть i вiдпорнiсть твердинi. Краще хай буде менше, а
завзятих, нiж багато, а страхополохiв".
Почувши згоду вождя, деякi мiщанськi родини зi сво©м небагатим добром
висувалися з городу i подались в напрямi Борзни й Конотопу. Залишалися
багатiшi, котрим жаль було ма ткiв, i тi, що не могли кинути город iз-за
дрiбних дiтей, через недугу або тому, що уряд не пускав. Крамарi i
торговцi зачинювали крами й магазини i крам ховали в погреби й тайники або
зносили на замок, щоб зберегти його на всякий випадок.
Що лиш тепер, коли ворожа армiя стала рештуватися i ставати в бойовiм
порядку, город нiби зрозумiв усю вагу моменту. Мiщанин чув, що приходить
кiнець його звичайному життю i що зi спокiйного громадянина треба йому
перекинутися в бойову людину.
Перехiд для всякого важкий i не всякому бажаний, i не всякому бажаний i
любий.
Московськi полки двигнулися з мiсць i великими чотирикутниками
наближалися до Сейму. Тут ставали у фронт,_ _карнi, мовчазливi, грiзнi,
на©женi гострими списами й фузiями з крем'яними замками, на котрi
застромлено довгi триграннi штики-багнети.
Не було це давн московське вiйсько, зложене з людей охочих, з дворян,
з боярських дiтей та зi служивого народу, котре не вмiло поводитися з
пальним оружжям i в боях боронилося списами й бердишами, i то тупими,
кладучи три й чотири сво© голови за одну ворожу. Петрова армiя складалася
тепер головно з рекрутського табору, з тих рекрутiв, котрих примусово
доставляли тяглi двори, а котрих чужi iнструктори вимуштрували на
заграничний лад, а сво© суворi кари привчили до послуху слiпого. (Чимало
було тут людей без носiв i без вух, чимало плечей, покраяних шпiцрутенами,
бо пройшли крiзь стрiй.)
Була це армiя постiйна, а служба в нiй досмертна, хто попав у камашi,
не сподiйся скинути ©й скорiше, аж станеш неспосiбним носити фузiю i
махати списом. Люди, котрi лишили життя ген за собою, а перед собою бачать
тiльки смерть - свою або ворожу.
Униз берегом посуваються полки, розпадаючись кожний на два батальйони,
батальйон - на чотири роти, рота - на стiльки ж плютонiв. На чолi полку -
полковник, за ним його помiчник, батальйонами проводять майори, ротами -
капiтани, плютонами - капрали. В кожнiм полку одна рота гренадерiв,
високих, сильних, ©х пiзнати по шкiряних касках i по ручних бомбах,
котрими мають кидати в неприятеля.
Головна сила - пiхота: кафтан iз зеленого сукна по колiна, з мiдяними
гудзиками й червоними "обшлагами", на ногах - панчохи й черевики з мiдяною
пряжкою або високi чоботи, на головi - низька трикутна шапка. Козацьких
частин у Меншикова не видно, але все-таки попадаються i козацькi кунтушi й
круглi мазепинськi шапки.
Це тi, що запопадають ласки свiтлiйшого i ведуть його на свою власну
резиденцiю, зацитькуючи свою совiсть тим, що гетьман зрадив.
Побачивши рух у царському вiйську, обложенцi висилають п'ять сердюкiв.
Полки сповiльняють ходу. Помiтний рух офiцерiв до квартири команданта,
що сто©ть у хуторi ген за Сеймом, i вiд нього до вiйська.
Частини спиняються, стають. Москалi гадають, що батуринцi
перестрашилися ©х велико© сили, й посилають сво©х людей для переговорiв з
князем.
Штабс-капiтан з кiлькома капралами пiдходить до самого Сейму так, що
козаки можуть розглянути ©х пузатi обличчя, а вони бачать- з яких полкiв i
з яких сотень бунтарi.
В московськiй армi© радiсть. Облога - рiч важка, може, й довга, а може,
й безуспiшна, бо шведи за плечима, найкраще було б, коли б мазепинцi город
здали. Погуляли б царськi люди! Батурин багатий, а батуринки гарнi, як
мальованi.
* * *
Два ворожi гуртки - помiж ними Сейм.
Козаки долонi до уст прикладають, кричать, та не те, чого сподiвалися
москалi: "Куди йдете,- гукають,- куди? Як силою пiдете, то почнемо вас
бить".
Руками показують на тi шiсть гармат, що сво© дула витягнули в напрямi
царсько© армi©.
"Здавайте городi - летить з правого берега Сейму на лiвий.- Не
остоятись йому. Дивiть, якi нашi сили!"
"За нами правда i Бог,- вiдповiдають козаки.- Не йдiть!"
"Так присилайте до нас двох-трьох чоловiкiв на розмову",- просять
москалi.
"Не люба нам розмова з вами, не хочемо ©©, ще раз говоримо, не йдiть, а
то будемо бить!"
"Гетьте, свинячi рила!" - доповiдають з валiв.
"Чого лiзеш, Москва? Давно не бачили вас, бiсовi дiти! Вертайте в сво©
болота, кацапи".
"Пашол вон, пашол!"
* * *
Штабс-капiтан з капралами вертають до армi©, переповiдають свою розмову
з козаками.
Москалi бачать, що це звичайний грець, щоб на якийсь час вiдтягнути
вороже "дiйствi ".
Меншиков да наказ вiдбудовувати мости, хоче переправитися через Сейм.
Спускають два здоровi човни, вскаку до них 50 гренадерiв i вiдчалюють
вiд берега.
На замку помiтний рух. Обложенцi не знають, що робити. Не хочуть першi
починати бою. Хто першим стрiлить - бере вiдповiдальнiсть на себе.
"Не стрiляти, не стрiляти!" - гука Кенiгзен.
"Чекати наказiв!" - повторю Чечель, з мурiв замку приглядаючися до
рухiв московсько© армi©.
Вечорi . Видно ще, як човни з гренадерами посуваються по хвилях
холодного Сейму, помiж кригами, як переходять на другий берег, але не
стають у бойовiм строю, лиш приймаються за роботу коло вiдбудови моста.
П'ять сердюкiв вертаються до замку, закочують туди також шiсть гармат,
бо невiдомо, що нiч принесе.
На мурах запалюють огнi. Золотиться i червонi вода в Сеймi. Здвоюють
варти, не лише на замку, але й кругом мiста, пильнують, щоб ворог не
перейшов Сейм i не вдерся з другого боку в Батурин.
Нiч.
Хоч як бистрi козацькi очi, вiд ворога не встережешся. Су тяться
гренадери на лiвому березi Сейму, недалеко вiд замку, чути луск ©х сокир i
бердишiв, плюскочуть весла. З правого берега човни довозять будiвельний
матерiал. Направляють мiст. До рана може бути готовий. По ньому перейде
пiхота, перекотяться гармати, кавалерiя перепливе вбрiд, ©© не багато, при
облозi мiста вона потрiбна хiба для зв'язку i для штафетiв та для
патрулювання. Нарано почнеться облога.
Нiч тривожить людей. Слабне бадьорий настрiй, зника завзяття. Не
одного сон морить. Хочеться де-небудь голову прихилити i спати, хоч
годину, хоч двi, щоб забути про все, щоб нових сил набрати, а там хай
буде, що хоче,- раз мати родила.
Мiщани гуртками на майданах стають, перешiптуються.
"Чи не пiслати нам людей до гетьмана, щоб скорiше йшов?"
"Гетьман сам зна , у якiй ми потребi. Як обiцяв, прийде".
"Але коли?"
"Як зможе".
"Та чи зможемо ми витримати до того часу?"
"Хай тим журиться Чечель".
Дивляться в сторону Погрiбкiв. Тамто© ночi десь над Десною мiсяць
горiв, як огненний стовп.
Батуринцi певнi, що це гетьман свiтляний сигнал ©м давав, щоби
трималися. Не знали, що це горiла дзвiниця, котру Меншиков облягав.
Дивляться, чи й нинi якого сигналу не буде.
Темно... Темно на небi, темно не в одного в душi. Гетьман нiякого знаку
про себе не да .
"Гетьман про нас забув".
"Важнiше дiло ма ".
"Забув про свою резиденцiю, про сво©х вiрних людей".
Нiч зневiрою окуту душi, холод остуджу запал.
Сумно батуринцям ста .
* * *
"Диякон, диякон iде! З донькою. Може, вiн що нового зна ..."
Люблять старого диякона. Колись вiн на Сiчi жив, у походах бував, ще й
тепер iнодi в церквi, нiби на козакiв перед фронтом, гукне: "Господу
помолiмся!". Аж здригнеться народ.
Диякон завзятий чоловiк. Вiдколи гетьман з Батурина по©хав, нiхто не
зна , коли вiн спить. Все на ногах, ходить, заохочу , крiпить. Донька бiля
нього. Весь Батурин зна ©©, гарна й вiдважна. До Мотрi забiга . Тепер
вони подруги, все вдвiйку.
"Диякон, наш диякон iде!"
Диякон батуринцiв зна , як батько сво©х дiтей. Здалеку вiдчува ©х
пригноблений настрiй.
"Чого ж ви так посоловiли, люди? Ще бою не було, а ви вже ни те зi
страху. Це не по-козацьки. Пiдождiть, вранцi заревуть гармати, веселiше
буде. В мене вже тепер долонi сверблять, а вам страх. Чого? Раз мати
родила, раз треба вмирать. Коли б лише чесно, щоб без сорому предстати на
страшному судi. Погадайте, скiльки душ дивитиметься на нас. Як ви Батурин
боронили? - спитають. Вважайте, щоб не важко було дати отвiт. Господь не
одного грiха простить тому, що чесно вмре. А яка ж чеснiша може бути
смерть, як не в оборонi батькiвщини сво © перед антихристовим зазiханням?
Антихрист на нас iде, боронiться, дiти, не пускайте його!"
В батуринцiв вступа дух. Молодшi i в пекло пiшли б за ним. Його слово
велику силу над ними ма . Але в старших все-таки тяжко на душi.
"Великi дуже сили москаль привiв".
"У Бога бiльша сила. Буде, як вiн дасть. Давид Голiафа побив, тiльки
вiри не тратьте. Зна те, як казав Христос: коли б ви вiри за макове зерно
мали, то сказали б горi: "Рушся" - i гора рушилася б з мiсця. Вiра -
велика рiч!"
"Буде, як Господь дасть. Коли б тiльки гетьман не забув про свiй
Батурин".
"Гетьман про нiкого не забува . Зна те, яка в нього пам'ять".
"Зна мо, лиш чому вiн нинi нiяких знакiв не да ?"
"Тамто© ночi були свiтлянi сигнали, нинi нема".
"Стривайте!" - i диякон попровадив ©х на церковний майдан. Вилiз з
городничим i щез з кiлькома мiщанами на дзвiницi i крiзь темiнь осiнньо©
ночi дивився в напрямi Десни.
" знак, !" - гукнув, утiшений.
Ген, далеко за Десною, нiби червона зоря займалася, блисне на хвилину i
згасне, i знов, i знов.
"Гетьман свiтлянi сигнали да з Дехтярiвсько© дзвiницi, щоб ми городу
не здавали..."
"Тримаймося!"
Нова охота в батуринцiв вступа .
"Гетьман пам'ята про нас!"
* * *
Чечель, зачувши про сигнал, вибiг на замкову вежу i дивився крiзь скло.
Дiйсно, якесь свiтло мерехтiло, то запалювалося, то гасло. Пригадував собi
всi вищi пункти за Десною i мусив згодитися на те, що тiльки з дзвiницi в
Дехтярiвцi могло це свiтло бити. А що перше його нiколи не було видно, так
це, мабуть, сигнал. Значиться, шведи недалеко вiд Десни, i гетьман з ними.
За кiлька днiв можуть бути тут. Кiлька днiв треба витримати облогу. Треба,
та чи можна? Ворог з великими силами прийшов. Гармати, певно, ще й тепер
надходять пiд охороною ночi, бо чути, як земля дуднить. Скiльки ©х? Якi?
Де ©х уставлять, з котрого боку почнуть огонь? Сто питань насува ться
Чечелевi на гадку. Вiдповiдь на них одна: коли б так на день-два
вiдтягнути облогу. Кожна година цiнна, скiльки-то людей може згинути
протягом години... Треба пробувати, може, вдасться. Посилав Меншиков сво©х
людей до Батурина, чому не послати до нього?
"Пiшлю",- сказав собi Чечель, сходячи з вежi i простуючи до сво ©
квартири. Покликав туди Кенiгзена, Гамалiю та iнших.
Кенiгзен противився, бо це викличе в ворогiв вражiння, що Батурин
бо©ться, погада собi Меншиков, що на замку нема згоди, що не всi хочуть
його боронити до останньо© краплi кровi, i вiн тим скорiше i з тим бiльшою
силою почне обстрiл, а може, й до наступу пiде.
Але Герцик i ще кiлька казали, що пiслати людей не зашкодить, бо може
москалi пiдуть на переговори i вiдволiчеться облога, а це - найважнiша
рiч.
"Я ще й тому,- казав Кенiгзен,противлюся, щоб посилати до Меншикова
людей, бо це може легко викликати заколот помiж козаками й мiщанами.
Скажуть - старшини город здають, старшини продають нас, а ви зна те, що
воно значить. Краще стiймо на тiм, що ми з ворогом нiяко© згоди не
бажа мо".
"Козакiв,-вiдповiв Герцик,-можна сповiстити про наш намiр, мiщан теж, i
нiякого заколоту не буде. Чому не пробувати, може, нам вдасться вивести
князя в поле".
"Не вiрю. Хитрiший вiн, нiж це вам зда ться, але якщо бiльшiсть за тим,
щоб послати, так шлiть".
Вибрали трьох людей i вивели з мiста.
Кiлька сердюкiв смоляками просвiчували дорогу, один нiс бiлу хоругву.
Обскочили ©х московськi патрулi, взяли на човна, везуть.
* * *
Заки вилiзли на берег, позав'язували ©м очi й повели до квартири
свiтлiйшого. Свiтлiйший стояв на хуторi, за тилами армi©, куди гарматнi
кулi не долiтали.
Свiтлiйший якраз писав реляцiю до царя.
"У тих зрадникiв, що замкнулися в твердинi, не видно нiякого почуття до
доброго, нiяко© охоти покоритися перед волею царською. Вони хочуть
триматися до останнього чоловiка. Тому iншого виходу не бачу, тiльки скоро
свiт почати пальбу, здобути замок i безпощадно знищити це гнiздо зради".
Почувши, що з Батурина посланцi прибули, Меншиков перервав свою реляцiю
i наказав ©х покликати до себе.
В сiнях розв'язано ©м очi, вiдчинено дверi й вони побачили ласкаво
всмiхнене обличчя свiтлiйшого.
"Кого ж я бачу! - сказав, нiби вiн дiйсно дуже втiшився ними.-
Несподiванi гостi, та ще серед ночi. Що ж вас пригнало до мене, шановнi
добродi©? Може, чого браку , кажiть, будь ласка, радо вигоджу сусiдам".
Батуринцi, не дожидаючи такого привiтання, збентежилися на хвилину:
"Спасибi свiтлостi вашiй. Усього ма мо досить, чого лиш душа забажа , i
хлiбiв, i пороху, i куль. Тiльки не бажа мо собi проливу кровi, i тому
приходимо потолкувати, як би то такого грiха на свою совiсть не брать".
"Будьте впевненi, що я теж не кровопивець i що менi теж жаль
безталанного вашого города, котрий довiря зрадливому гетьмановi i
противиться волi царя, вiйська його величества не хоче впустити в сво©
мури"
"Чи гетьман зрадив, чи нi,- того ми не зна мо, бо зради його бачити не
довелось, а якщо вiн справдi зрадив царевi, то ми залиша мося у нашiй
попереднiй вiрностi".
Меншиков, почувши це, встав: "Якщо ви правду кажете, панове, так i
проливу кровi не буде. Впустiть вiйсько мо , а я вже вас не скривджу, на
те вам мо слово".
"Ваша свiтлосте,- вiдповiли батуринцi,- не таке це легке дiло, як кому
зда ться. Треба його обмiркувати, треба переконати тих козакiв i мiщан, що
хочуть гетьмановi додержати присяги, треба порозкопувати брами i
приготовити квартири для царського вiйська".
"Усього мого вiйська я в город не впроваджу, лиш два полки, решта
залишиться на полi, хочете, може лишитися за Сеймом, тут, де тепер
сто©ть".
"А все ж таки, щоб приготовити це дiло нам треба три днi часу".
"Три днi часу, щоб вiдчинити город i впустити вiйсько царя?! - аж
крикнув Меншиков.- Нi, добрi люди, як бачу, що ви мене за великого дурня
ма те. З вас i одно© ночi доволi. Надумайтеся до ранку. Ранком я лист до
вашого команданта пришлю: так чи нi? Хай каже".
Депутати розкланялися i вiдiйшли.
Меншиков ходив по квартирi: "Хитруни мазепинцi. Три днi часу, щоб
обмiркувати дiло. А за три днi Мазепа може бути тут i взяти мене в два
вогнi. Нема дурних. Завтра рiшиться дiло. Завтра, а нинi треба закладати
мiни пiд замок".
_РИЮТЬ..._
Мотря, поховавши свого пажа, перенеслася на замок. В мiстi було
небезпечно. Кругом його, щоправда, висипано вали й побудовано частокiл,
але той вал боронили хiба тiльки старi моздирi i мiлiцiя мiська, челядники
шевськi, гончарськi i iншi, бо козаки мали досить роботи на замку.
Туди перенеслася також Любов Хведорiвна, хоч i нерадо, тiльки тому, що
Мотря не хотiла ©© самотньою лишати.
Мати й донька спали в сусiднiх кiмнатах. Та не спалося Мотрi. З
подвiр'я долинали крики козакiв, котрi бiгали по сходах, лускали важкими
дверми, бренькали острогами й шаблями.
Засне Мотря на годинку i будиться, бо на замку щораз нова тривога.
Вартовi дають знаки, що москалi наладили мiст, збираються переходити Сейм,
пiдкочують гармати.
Мотря дивиться у вiкно, чи не свiта .
Ще двi-три години до ранку.
Не спить, дума - про гетьмана, про свого мужа, де вони тепер? Чи вже у
шведiв, як ©х прийняв король? Коли вирушать з ним назад через Десну?
Коли б скорiше!
Пригаду ться казка про королiвну на вежi, на островi серед гнило©,
мертво© води. Дудонить земля. Королевич кругом озера на бiлому конi
летить. Доступити до вежi не може.
Дудонить...
Мотря чу цей згук, глухий, далекий, нiби пiд землею.
Невже ж так живо казка пригаду ться ©й.
Наслуху . Це не вiдгук кiнських, пiдков, а нiби хтось джаганом у
пивницях валить. Що таке... Вста .
В умивальницi наготовлена вода на рано.
Мотря пiдносить свiчку й дивиться на воду.
© плесо дрижить. Може, ©й так зда ться?
Кляка й пригляда ться уважно, нi, вода таки дiйсне дрижить.
Нараз, один блиск думки i - Мотря зрозумiла все. Москалi пiдкопуються
пiд замок. Пiдкладуть мiни, висадять його у повiтря, бо якраз недалеко i з
порохом вежа.
* * *
Мотря вбира ться, будить маму, бiжить до Чечеля i кличе його.
Прийшов... Так... Москалi пiдкопуються пiд замок. Ще й облога не
почалась, а вони вже за той спосiб беруться. Що ж тепер?
...Замок не видержить мiн, вiн не пiдновлений, як слiд, i не надто
крiпкий.
Перед очима команданта в повний рiст ста вся небезпека. Вилетить
замок, i Батурин пропав.
Мотря дивиться в смiливе, вiрлине обличчя Чечеля, як мати в лiкаря бiля
лiжка недужо© дитини.
"Що ж нам робити тепер?"
"Одинока рада перепинити роботу, скоро, зразу, поки ще мiн не
заложили".
"Але як?"
"Звичайно. Зайти ©х i передушити, як тхорiв у норi. Вдасться - добре, а
нi - так пропав наш Батурин".
Ще раз глянув на воду, приложив вухо до долiвки, тут i там, бiля самих
дверей.
"Ще недалеко зайшли, крокiв, може, на двадцять провертiли".
"Пiду!"
"Ви?"
"Так, Мотре Василiвно. На нiкого цього дiла не здам".
"А замок?"
"Замок на Кенiгзена залишу. Нiхто не допильну краще... Бувайте!"
* * *
Вибiг. Мотря за ним. Бачила, як у подвiр'© то ставав i наслухував, то
вухом прилягав до землi.
"Тут, Мотре Василiвно,- казав,чу те, як кують? Або мiни гадали
пiдложити, або вдертися на замок. Одне краще другого. Та не дiждуть.
Застукаю ©х. Для всяко© безпеки будемо й тут рити".
Свиснув - прибiгло кiлька сердюкiв. Показав, як i де копати. "Тiльки
без крику, нишком, i свiтла не свiтiть. Як до потайника дiйдете,
прита©тися i чекати мого знаку".
Побiг. Мотря пильнувала роботи.
* * *
"Хто пiде зi мною на дуже небезпечне дiло, може, й на смерть?" --
питався, прийшовши до першо© сотнi свого полку, котру найбiльше любив.
Зголосилися всi.
"Треба менi двадцять людей, але готових на все. Хай виступають такi, що
нема в них нi старого батька, нi мами, нi кохано© дiвчини, нiкого, хто
плакав би за ним!"
Виступали, голосилися.
"Досить! Бiльше менi не треба. Решта - мовчiть. Нiкому нiчого не
казати. Лише Кенiгзен хай заступить мене. Бувайте!"
* * *
Навшпиньки двадцять сердюкiв з Чечелем вiдiйшло. Подiлив ©х на два
десятки. Для першого десятка провiдника назначив. Сказав, де мають
перелiзти мур, як попiд замкову стiну скрадатися тихо, поскидавши чоботи,-
як тiнi, дожидаючи, поки вiн з другого боку з другим десятком надiйде...
Чечель сам сво©х попровадив. Вiдчинили вiкно, перекинули драбину,
почули, як шумiв Сейм. За Сеймом уздовж московського табору густi огнi
горiли, перекликалися варти, патрулi вiд одно© до друго© ходили. Москалi
боялися, щоб обложенi не наскочили на них, перейшовши десь далеко Сейм,
або щоб шведи не напали на них знiчев'я, бо нiч була темна. Чечель i його
сердюки зiскочили по драбинi на вал, зсунулися по валу, крiзь рiв з водою
кинули мiсток, рачки перелiзли по нiм i зирнули вдiл. Тихо було. Над
Сеймом, кiлькасот крокiв вiд них, гренадери будували мiст.
"За мною!" - прошепотiв Чечель, першим зiскакуючи на землю. Скакали
босонiж мiж густi корчi верболозу. Просувалися, як вужi. Тiшилися, що
вiтер свистав, викручуючи корчами. Нiхто не запримiтить ©х, а запримiтять
- так буде запiзно. В кожного в руцi нiж. За поясом для всякого випадку
пiстоль i ручнi бомби. На них щолиш в останнiй потребi черга. Тепер нi.
Чечель сунувся першим, десять тiней за ним, а десять перед ним, з
другого боку нори.
При норi варта.
Чечель здеревiв. Вартовi з фузiями стоять i дивляться перед себе - в
напрямi московського табору.
Вже нiчого бiльше й не побачать.
Може, й не знали, хто ©х на другий свiт послав. Крикнути не мали коли -
повалилися в лозах, як на полi снопи.
Чечель наказав ©х втягнути досередини, бо кожно© хвилини могла прийти
змiна варти.
В норi було темно. В глибинi, крокiв, може, з двадцять, свiтилася
лiхтарня. Кiлька людей лежало на землi i лупало скалу.
Були так зайнятi сво ю роботою i такий луск iшов вiд джаганiв, що не
чули, що дi ться за ними. Тим часом Чечель половину сво©х людей залишив
бiля входу, а з другою кинувся наперед.
Нерiвна боротьба не тривала довго. Котрийсь з козакiв ухопив лiхтарню,
боролися в темрявi. Ворог не знав, хто напав на нього, заскочений i
перестрашений боронився несвiдомо, стихiйно, як боронить чоловiк сво
життя.
Нiкому пощади не давали. Чорне пiдземелля скрило в собi, як у могилi,
жахливу тайну нерiвного бою.
Тиша.
"Давай лiхтарню!"
Подали, щоб побачити вислiд сво © роботи. Страшний...
Та на мiркування не було часу, Чечель наказав засипати вхiд до яскинi.
Безпечнi були, що ворог не дiстанеться туди.
Вибуху вже не боялися, не страшний змiй, коли вирване жало.
Розглядаються: два москалi принишкли до землi - як трупи. Пiдняли ©х -
вставай!
Перестрашено дивляться на козакiв i благають ласки. Чечелевi не
хочеться мордувати безборонних - гидко. Вiдбирають вiд них зброю i кажуть
копати далi.
Чечель зна батуринський замок, як свою власну хату, по планах i по
тайнах, якi йому повiрив гетьман. За той час, як готовився до оборони,
зазирнув у кожний куток, власними ногами змiряв кожний перехiд, кожний
крок землi. Бачить, москалi добре копали. Просто на потайник iшли. Хтось
свiдомий показав ©м дорогу. Ще трохи й дiбралися б до потайника, котрий
виходить якраз на подвiр'я. З нього також тайний перехiд до порохово©
вежi, до того останнього прибiжища обложенцiв. За той час, як Чечель
розгляда ться, козаки й москалi копають. Ще сажень, а найбiльше два i
доберуться до залiзних дверей. Тут розпочнеться замковий фундамент, бо те,
що прорили москалi, то тiльки прохiд попiд валами. "Копати!" Козаки митцi
до тако© роботи. Однi гребуть, iншi землю й камiння позад себе сунуть до
входу. Чимраз грубша стiна вiддiлю ©х вiд свiту, чимраз ближче до
залiзних дверей.
Праця йде скоро. Москалi копають, як у гарячцi. Радi, що не погибли, як
©х товаришi.
Ще кiлька ударiв джагана i дзвiнкий луск розляга ться пiд землею -
залiзнi дверi. Скоро вiдгребують решту землi i пробують ©х вiдчинити.
"Мотре Василiвно! - гука Чечель.- ви там? вiдчиняйте!"
"Нема ключiв",- вiдповiда Мотря.
"Кажiть - виважити дверi!"
Виважили, i на Чечеля повiяло свiжим повiтрям.
* * *
"Ви ще й полонених привели?" - запиту Мотря, побачивши москалiв.
"До роботи здадуться",- вiдповiда Чечель. Каже ©м зав'язати очi й
вiдвести туди, де козаки й мiщани пильно бiля валiв працюють. Вiн зна , що
москалi пiдкопу не залишать. Якщо вони ще раз спробують висадити замок,
так ранiше вилетять самi. Якраз там, де застукав москалiв, значиться, не
пiд мурами замку, а пiд валом, закопу бочiвку пороху i рiвцем попiд землю
проводить льонт поза залiзнi дверi. Решту пiдкопу каже завалити землею i
перед залiзними дверми ставити мур. "Скоро, скоро!"
I принаглювати не треба. Знають в чiм дiло.
Скiнчена праця, вiдходять. В потайнику залиша ться варта. Вартовi
дiстають наказ пильно наслухувати. Як почують глухi удари пiд землею,
негайно запалити льонт.
Таким чином небезпека для Батурина на якийсь час вiдсунена.
Чечель скрiплю варти на тiй частинi замкових мурiв. Каже, щоб пильно
стежили, чи москалi не пiшлють до пiдкопу нових людей. Бо й це можливе,
хоч не дуже правдоподiбне. Або догадаються, що сталося, або погадають
собi, що земля обiрвалася i засипала копачiв. Так чи iнакше - не вдалася
проба, i на тiм самiм мiсцi вдруге ©© робити не треба, тим бiльше, що
наближа ться ранок.
Сiрi ... ГРЕЦЬ
Настав осiннiй, мрячний ранок. За якоюсь густою i мокрою занавiсою
готовилося щось невiдоме - як у театрi.
За Сеймом чути було придавлений гул i гамiр. Тисячi людей су тилися.
Iржали конi i скрипiли вози.
Деколи полями пролiтав гук пострiлу, вiдгомоном вiдбився вiд мурiв
замку i нiби прилипав до них. Може, московськi вiстовi знаки давали, що
новi скрiплення надходять, а може, офiцер карав на мiсцi непослушного
солдата: Ще, ще, i - тихо. Iмла.
Деколи з-поза тi © занавiси висуваються люди, пiшi й кiннi.
Наближаються до рiки. Напувають коней, снуються вздовж берегiв, пiд'©здять
до мостiв.
Батуринцi пильно стежили за кожним рухом ворога. Не лиш тi, що на
вартах стояли, але й мiщаци. Як побачили щось замiтне, давали Чечелевi
знати.
Годi було провiрити всi вiстi, бо "в страху великi очi". Люди бачили й
те, чого не було. Верболозовi корчi брали за вiддiли ворожi, котрi
окружують город, шум рiки-за тупiт надходячого вiйська.
Диякон невтомно ходив по мiсту, i де тiльки появлялася його висока
стать- збиралися люди, особливо жiнки й дiти. Потiшав ©х то словами зi
Святого Письма, то жартами.
"Що чувати?" - питалися його.
"Пита те рибу, що чувати в полi,вiдповiдав.- Хiба ж я полковник? Я
звичайний диякон. Буде, що Бог дасть. Чого турбуватися?"
Залунали пострiли. Народ збентежився. Втiкали i диякона тягнули за
собою.
"Лишiть. Без Божо© волi волос менi з голови не впаде, а як Бог схоче,
то мене куля i в церквi знайде".
Сердюки на замок бiгли. Народ до них. "Де стрiляли? Хто почав? Нашi, чи
ворог?"
Москаль пiд охороною ночi переправився через Сейм i здалеку обходив
Батурин. Нашi зауважили це й почали пальбу. Якогось московського майора
вбили.
"Як здохне лис, то кури не плачуть,жартував диякон.- Лиш даром не
стрiляйте, дiти! Мушкет без куль i кочерги не вартий".
Знов смiх.
Iмла, як занавiса, пiднiмалася вгору.
Показався табiр, котрий безнастанно су тився. Поодинокi частини змiняли
позицi© в мiру того, як вождь змiняв свiй план облоги. Особливо пiшi, бо
на кiннi полки прийде черга щолиш тодi як здобудуть твердиню. Вони,
гордощi Меншикова, тепер стоять по свободах i хуторах круг Батурина,
дожидаючи наказiв. Так само пiд час ночi уставлено й замасковано гармати.
х i не видно. Для звичайного ока, бо Кенiгзен вже здебiльшого зна ,
звiдки сподiватися перших пострiлiв. Перед його бистрим оком не скри ться
жоден рух ворога. По тiм, куди i як перебiгають московськi гармашi, вiн
догаду ться, де стоять батаре©. Вiдповiдно до того i сво© справля . Нема
чого дурити себе, нема чого сподiватися несподiваного випадку, переговори
скiнченi, треба числитися з тим, що, як тiльки пiднесеться мряка, москалi
почнуть обстрiл.
Так само не дурить себе Чечель. Вiн уже обiйшов усi становища,
розглянув ворожi позицi© i негайно заряджу всiлякi змiни, вiдповiдно до
завзятих, нiж багато, а страхополохiв".
Почувши згоду вождя, деякi мiщанськi родини зi сво©м небагатим добром
висувалися з городу i подались в напрямi Борзни й Конотопу. Залишалися
багатiшi, котрим жаль було ма ткiв, i тi, що не могли кинути город iз-за
дрiбних дiтей, через недугу або тому, що уряд не пускав. Крамарi i
торговцi зачинювали крами й магазини i крам ховали в погреби й тайники або
зносили на замок, щоб зберегти його на всякий випадок.
Що лиш тепер, коли ворожа армiя стала рештуватися i ставати в бойовiм
порядку, город нiби зрозумiв усю вагу моменту. Мiщанин чув, що приходить
кiнець його звичайному життю i що зi спокiйного громадянина треба йому
перекинутися в бойову людину.
Перехiд для всякого важкий i не всякому бажаний, i не всякому бажаний i
любий.
Московськi полки двигнулися з мiсць i великими чотирикутниками
наближалися до Сейму. Тут ставали у фронт,_ _карнi, мовчазливi, грiзнi,
на©женi гострими списами й фузiями з крем'яними замками, на котрi
застромлено довгi триграннi штики-багнети.
Не було це давн московське вiйсько, зложене з людей охочих, з дворян,
з боярських дiтей та зi служивого народу, котре не вмiло поводитися з
пальним оружжям i в боях боронилося списами й бердишами, i то тупими,
кладучи три й чотири сво© голови за одну ворожу. Петрова армiя складалася
тепер головно з рекрутського табору, з тих рекрутiв, котрих примусово
доставляли тяглi двори, а котрих чужi iнструктори вимуштрували на
заграничний лад, а сво© суворi кари привчили до послуху слiпого. (Чимало
було тут людей без носiв i без вух, чимало плечей, покраяних шпiцрутенами,
бо пройшли крiзь стрiй.)
Була це армiя постiйна, а служба в нiй досмертна, хто попав у камашi,
не сподiйся скинути ©й скорiше, аж станеш неспосiбним носити фузiю i
махати списом. Люди, котрi лишили життя ген за собою, а перед собою бачать
тiльки смерть - свою або ворожу.
Униз берегом посуваються полки, розпадаючись кожний на два батальйони,
батальйон - на чотири роти, рота - на стiльки ж плютонiв. На чолi полку -
полковник, за ним його помiчник, батальйонами проводять майори, ротами -
капiтани, плютонами - капрали. В кожнiм полку одна рота гренадерiв,
високих, сильних, ©х пiзнати по шкiряних касках i по ручних бомбах,
котрими мають кидати в неприятеля.
Головна сила - пiхота: кафтан iз зеленого сукна по колiна, з мiдяними
гудзиками й червоними "обшлагами", на ногах - панчохи й черевики з мiдяною
пряжкою або високi чоботи, на головi - низька трикутна шапка. Козацьких
частин у Меншикова не видно, але все-таки попадаються i козацькi кунтушi й
круглi мазепинськi шапки.
Це тi, що запопадають ласки свiтлiйшого i ведуть його на свою власну
резиденцiю, зацитькуючи свою совiсть тим, що гетьман зрадив.
Побачивши рух у царському вiйську, обложенцi висилають п'ять сердюкiв.
Полки сповiльняють ходу. Помiтний рух офiцерiв до квартири команданта,
що сто©ть у хуторi ген за Сеймом, i вiд нього до вiйська.
Частини спиняються, стають. Москалi гадають, що батуринцi
перестрашилися ©х велико© сили, й посилають сво©х людей для переговорiв з
князем.
Штабс-капiтан з кiлькома капралами пiдходить до самого Сейму так, що
козаки можуть розглянути ©х пузатi обличчя, а вони бачать- з яких полкiв i
з яких сотень бунтарi.
В московськiй армi© радiсть. Облога - рiч важка, може, й довга, а може,
й безуспiшна, бо шведи за плечима, найкраще було б, коли б мазепинцi город
здали. Погуляли б царськi люди! Батурин багатий, а батуринки гарнi, як
мальованi.
* * *
Два ворожi гуртки - помiж ними Сейм.
Козаки долонi до уст прикладають, кричать, та не те, чого сподiвалися
москалi: "Куди йдете,- гукають,- куди? Як силою пiдете, то почнемо вас
бить".
Руками показують на тi шiсть гармат, що сво© дула витягнули в напрямi
царсько© армi©.
"Здавайте городi - летить з правого берега Сейму на лiвий.- Не
остоятись йому. Дивiть, якi нашi сили!"
"За нами правда i Бог,- вiдповiдають козаки.- Не йдiть!"
"Так присилайте до нас двох-трьох чоловiкiв на розмову",- просять
москалi.
"Не люба нам розмова з вами, не хочемо ©©, ще раз говоримо, не йдiть, а
то будемо бить!"
"Гетьте, свинячi рила!" - доповiдають з валiв.
"Чого лiзеш, Москва? Давно не бачили вас, бiсовi дiти! Вертайте в сво©
болота, кацапи".
"Пашол вон, пашол!"
* * *
Штабс-капiтан з капралами вертають до армi©, переповiдають свою розмову
з козаками.
Москалi бачать, що це звичайний грець, щоб на якийсь час вiдтягнути
вороже "дiйствi ".
Меншиков да наказ вiдбудовувати мости, хоче переправитися через Сейм.
Спускають два здоровi човни, вскаку до них 50 гренадерiв i вiдчалюють
вiд берега.
На замку помiтний рух. Обложенцi не знають, що робити. Не хочуть першi
починати бою. Хто першим стрiлить - бере вiдповiдальнiсть на себе.
"Не стрiляти, не стрiляти!" - гука Кенiгзен.
"Чекати наказiв!" - повторю Чечель, з мурiв замку приглядаючися до
рухiв московсько© армi©.
Вечорi . Видно ще, як човни з гренадерами посуваються по хвилях
холодного Сейму, помiж кригами, як переходять на другий берег, але не
стають у бойовiм строю, лиш приймаються за роботу коло вiдбудови моста.
П'ять сердюкiв вертаються до замку, закочують туди також шiсть гармат,
бо невiдомо, що нiч принесе.
На мурах запалюють огнi. Золотиться i червонi вода в Сеймi. Здвоюють
варти, не лише на замку, але й кругом мiста, пильнують, щоб ворог не
перейшов Сейм i не вдерся з другого боку в Батурин.
Нiч.
Хоч як бистрi козацькi очi, вiд ворога не встережешся. Су тяться
гренадери на лiвому березi Сейму, недалеко вiд замку, чути луск ©х сокир i
бердишiв, плюскочуть весла. З правого берега човни довозять будiвельний
матерiал. Направляють мiст. До рана може бути готовий. По ньому перейде
пiхота, перекотяться гармати, кавалерiя перепливе вбрiд, ©© не багато, при
облозi мiста вона потрiбна хiба для зв'язку i для штафетiв та для
патрулювання. Нарано почнеться облога.
Нiч тривожить людей. Слабне бадьорий настрiй, зника завзяття. Не
одного сон морить. Хочеться де-небудь голову прихилити i спати, хоч
годину, хоч двi, щоб забути про все, щоб нових сил набрати, а там хай
буде, що хоче,- раз мати родила.
Мiщани гуртками на майданах стають, перешiптуються.
"Чи не пiслати нам людей до гетьмана, щоб скорiше йшов?"
"Гетьман сам зна , у якiй ми потребi. Як обiцяв, прийде".
"Але коли?"
"Як зможе".
"Та чи зможемо ми витримати до того часу?"
"Хай тим журиться Чечель".
Дивляться в сторону Погрiбкiв. Тамто© ночi десь над Десною мiсяць
горiв, як огненний стовп.
Батуринцi певнi, що це гетьман свiтляний сигнал ©м давав, щоби
трималися. Не знали, що це горiла дзвiниця, котру Меншиков облягав.
Дивляться, чи й нинi якого сигналу не буде.
Темно... Темно на небi, темно не в одного в душi. Гетьман нiякого знаку
про себе не да .
"Гетьман про нас забув".
"Важнiше дiло ма ".
"Забув про свою резиденцiю, про сво©х вiрних людей".
Нiч зневiрою окуту душi, холод остуджу запал.
Сумно батуринцям ста .
* * *
"Диякон, диякон iде! З донькою. Може, вiн що нового зна ..."
Люблять старого диякона. Колись вiн на Сiчi жив, у походах бував, ще й
тепер iнодi в церквi, нiби на козакiв перед фронтом, гукне: "Господу
помолiмся!". Аж здригнеться народ.
Диякон завзятий чоловiк. Вiдколи гетьман з Батурина по©хав, нiхто не
зна , коли вiн спить. Все на ногах, ходить, заохочу , крiпить. Донька бiля
нього. Весь Батурин зна ©©, гарна й вiдважна. До Мотрi забiга . Тепер
вони подруги, все вдвiйку.
"Диякон, наш диякон iде!"
Диякон батуринцiв зна , як батько сво©х дiтей. Здалеку вiдчува ©х
пригноблений настрiй.
"Чого ж ви так посоловiли, люди? Ще бою не було, а ви вже ни те зi
страху. Це не по-козацьки. Пiдождiть, вранцi заревуть гармати, веселiше
буде. В мене вже тепер долонi сверблять, а вам страх. Чого? Раз мати
родила, раз треба вмирать. Коли б лише чесно, щоб без сорому предстати на
страшному судi. Погадайте, скiльки душ дивитиметься на нас. Як ви Батурин
боронили? - спитають. Вважайте, щоб не важко було дати отвiт. Господь не
одного грiха простить тому, що чесно вмре. А яка ж чеснiша може бути
смерть, як не в оборонi батькiвщини сво © перед антихристовим зазiханням?
Антихрист на нас iде, боронiться, дiти, не пускайте його!"
В батуринцiв вступа дух. Молодшi i в пекло пiшли б за ним. Його слово
велику силу над ними ма . Але в старших все-таки тяжко на душi.
"Великi дуже сили москаль привiв".
"У Бога бiльша сила. Буде, як вiн дасть. Давид Голiафа побив, тiльки
вiри не тратьте. Зна те, як казав Христос: коли б ви вiри за макове зерно
мали, то сказали б горi: "Рушся" - i гора рушилася б з мiсця. Вiра -
велика рiч!"
"Буде, як Господь дасть. Коли б тiльки гетьман не забув про свiй
Батурин".
"Гетьман про нiкого не забува . Зна те, яка в нього пам'ять".
"Зна мо, лиш чому вiн нинi нiяких знакiв не да ?"
"Тамто© ночi були свiтлянi сигнали, нинi нема".
"Стривайте!" - i диякон попровадив ©х на церковний майдан. Вилiз з
городничим i щез з кiлькома мiщанами на дзвiницi i крiзь темiнь осiнньо©
ночi дивився в напрямi Десни.
" знак, !" - гукнув, утiшений.
Ген, далеко за Десною, нiби червона зоря займалася, блисне на хвилину i
згасне, i знов, i знов.
"Гетьман свiтлянi сигнали да з Дехтярiвсько© дзвiницi, щоб ми городу
не здавали..."
"Тримаймося!"
Нова охота в батуринцiв вступа .
"Гетьман пам'ята про нас!"
* * *
Чечель, зачувши про сигнал, вибiг на замкову вежу i дивився крiзь скло.
Дiйсно, якесь свiтло мерехтiло, то запалювалося, то гасло. Пригадував собi
всi вищi пункти за Десною i мусив згодитися на те, що тiльки з дзвiницi в
Дехтярiвцi могло це свiтло бити. А що перше його нiколи не було видно, так
це, мабуть, сигнал. Значиться, шведи недалеко вiд Десни, i гетьман з ними.
За кiлька днiв можуть бути тут. Кiлька днiв треба витримати облогу. Треба,
та чи можна? Ворог з великими силами прийшов. Гармати, певно, ще й тепер
надходять пiд охороною ночi, бо чути, як земля дуднить. Скiльки ©х? Якi?
Де ©х уставлять, з котрого боку почнуть огонь? Сто питань насува ться
Чечелевi на гадку. Вiдповiдь на них одна: коли б так на день-два
вiдтягнути облогу. Кожна година цiнна, скiльки-то людей може згинути
протягом години... Треба пробувати, може, вдасться. Посилав Меншиков сво©х
людей до Батурина, чому не послати до нього?
"Пiшлю",- сказав собi Чечель, сходячи з вежi i простуючи до сво ©
квартири. Покликав туди Кенiгзена, Гамалiю та iнших.
Кенiгзен противився, бо це викличе в ворогiв вражiння, що Батурин
бо©ться, погада собi Меншиков, що на замку нема згоди, що не всi хочуть
його боронити до останньо© краплi кровi, i вiн тим скорiше i з тим бiльшою
силою почне обстрiл, а може, й до наступу пiде.
Але Герцик i ще кiлька казали, що пiслати людей не зашкодить, бо може
москалi пiдуть на переговори i вiдволiчеться облога, а це - найважнiша
рiч.
"Я ще й тому,- казав Кенiгзен,противлюся, щоб посилати до Меншикова
людей, бо це може легко викликати заколот помiж козаками й мiщанами.
Скажуть - старшини город здають, старшини продають нас, а ви зна те, що
воно значить. Краще стiймо на тiм, що ми з ворогом нiяко© згоди не
бажа мо".
"Козакiв,-вiдповiв Герцик,-можна сповiстити про наш намiр, мiщан теж, i
нiякого заколоту не буде. Чому не пробувати, може, нам вдасться вивести
князя в поле".
"Не вiрю. Хитрiший вiн, нiж це вам зда ться, але якщо бiльшiсть за тим,
щоб послати, так шлiть".
Вибрали трьох людей i вивели з мiста.
Кiлька сердюкiв смоляками просвiчували дорогу, один нiс бiлу хоругву.
Обскочили ©х московськi патрулi, взяли на човна, везуть.
* * *
Заки вилiзли на берег, позав'язували ©м очi й повели до квартири
свiтлiйшого. Свiтлiйший стояв на хуторi, за тилами армi©, куди гарматнi
кулi не долiтали.
Свiтлiйший якраз писав реляцiю до царя.
"У тих зрадникiв, що замкнулися в твердинi, не видно нiякого почуття до
доброго, нiяко© охоти покоритися перед волею царською. Вони хочуть
триматися до останнього чоловiка. Тому iншого виходу не бачу, тiльки скоро
свiт почати пальбу, здобути замок i безпощадно знищити це гнiздо зради".
Почувши, що з Батурина посланцi прибули, Меншиков перервав свою реляцiю
i наказав ©х покликати до себе.
В сiнях розв'язано ©м очi, вiдчинено дверi й вони побачили ласкаво
всмiхнене обличчя свiтлiйшого.
"Кого ж я бачу! - сказав, нiби вiн дiйсно дуже втiшився ними.-
Несподiванi гостi, та ще серед ночi. Що ж вас пригнало до мене, шановнi
добродi©? Може, чого браку , кажiть, будь ласка, радо вигоджу сусiдам".
Батуринцi, не дожидаючи такого привiтання, збентежилися на хвилину:
"Спасибi свiтлостi вашiй. Усього ма мо досить, чого лиш душа забажа , i
хлiбiв, i пороху, i куль. Тiльки не бажа мо собi проливу кровi, i тому
приходимо потолкувати, як би то такого грiха на свою совiсть не брать".
"Будьте впевненi, що я теж не кровопивець i що менi теж жаль
безталанного вашого города, котрий довiря зрадливому гетьмановi i
противиться волi царя, вiйська його величества не хоче впустити в сво©
мури"
"Чи гетьман зрадив, чи нi,- того ми не зна мо, бо зради його бачити не
довелось, а якщо вiн справдi зрадив царевi, то ми залиша мося у нашiй
попереднiй вiрностi".
Меншиков, почувши це, встав: "Якщо ви правду кажете, панове, так i
проливу кровi не буде. Впустiть вiйсько мо , а я вже вас не скривджу, на
те вам мо слово".
"Ваша свiтлосте,- вiдповiли батуринцi,- не таке це легке дiло, як кому
зда ться. Треба його обмiркувати, треба переконати тих козакiв i мiщан, що
хочуть гетьмановi додержати присяги, треба порозкопувати брами i
приготовити квартири для царського вiйська".
"Усього мого вiйська я в город не впроваджу, лиш два полки, решта
залишиться на полi, хочете, може лишитися за Сеймом, тут, де тепер
сто©ть".
"А все ж таки, щоб приготовити це дiло нам треба три днi часу".
"Три днi часу, щоб вiдчинити город i впустити вiйсько царя?! - аж
крикнув Меншиков.- Нi, добрi люди, як бачу, що ви мене за великого дурня
ма те. З вас i одно© ночi доволi. Надумайтеся до ранку. Ранком я лист до
вашого команданта пришлю: так чи нi? Хай каже".
Депутати розкланялися i вiдiйшли.
Меншиков ходив по квартирi: "Хитруни мазепинцi. Три днi часу, щоб
обмiркувати дiло. А за три днi Мазепа може бути тут i взяти мене в два
вогнi. Нема дурних. Завтра рiшиться дiло. Завтра, а нинi треба закладати
мiни пiд замок".
_РИЮТЬ..._
Мотря, поховавши свого пажа, перенеслася на замок. В мiстi було
небезпечно. Кругом його, щоправда, висипано вали й побудовано частокiл,
але той вал боронили хiба тiльки старi моздирi i мiлiцiя мiська, челядники
шевськi, гончарськi i iншi, бо козаки мали досить роботи на замку.
Туди перенеслася також Любов Хведорiвна, хоч i нерадо, тiльки тому, що
Мотря не хотiла ©© самотньою лишати.
Мати й донька спали в сусiднiх кiмнатах. Та не спалося Мотрi. З
подвiр'я долинали крики козакiв, котрi бiгали по сходах, лускали важкими
дверми, бренькали острогами й шаблями.
Засне Мотря на годинку i будиться, бо на замку щораз нова тривога.
Вартовi дають знаки, що москалi наладили мiст, збираються переходити Сейм,
пiдкочують гармати.
Мотря дивиться у вiкно, чи не свiта .
Ще двi-три години до ранку.
Не спить, дума - про гетьмана, про свого мужа, де вони тепер? Чи вже у
шведiв, як ©х прийняв король? Коли вирушать з ним назад через Десну?
Коли б скорiше!
Пригаду ться казка про королiвну на вежi, на островi серед гнило©,
мертво© води. Дудонить земля. Королевич кругом озера на бiлому конi
летить. Доступити до вежi не може.
Дудонить...
Мотря чу цей згук, глухий, далекий, нiби пiд землею.
Невже ж так живо казка пригаду ться ©й.
Наслуху . Це не вiдгук кiнських, пiдков, а нiби хтось джаганом у
пивницях валить. Що таке... Вста .
В умивальницi наготовлена вода на рано.
Мотря пiдносить свiчку й дивиться на воду.
© плесо дрижить. Може, ©й так зда ться?
Кляка й пригляда ться уважно, нi, вода таки дiйсне дрижить.
Нараз, один блиск думки i - Мотря зрозумiла все. Москалi пiдкопуються
пiд замок. Пiдкладуть мiни, висадять його у повiтря, бо якраз недалеко i з
порохом вежа.
* * *
Мотря вбира ться, будить маму, бiжить до Чечеля i кличе його.
Прийшов... Так... Москалi пiдкопуються пiд замок. Ще й облога не
почалась, а вони вже за той спосiб беруться. Що ж тепер?
...Замок не видержить мiн, вiн не пiдновлений, як слiд, i не надто
крiпкий.
Перед очима команданта в повний рiст ста вся небезпека. Вилетить
замок, i Батурин пропав.
Мотря дивиться в смiливе, вiрлине обличчя Чечеля, як мати в лiкаря бiля
лiжка недужо© дитини.
"Що ж нам робити тепер?"
"Одинока рада перепинити роботу, скоро, зразу, поки ще мiн не
заложили".
"Але як?"
"Звичайно. Зайти ©х i передушити, як тхорiв у норi. Вдасться - добре, а
нi - так пропав наш Батурин".
Ще раз глянув на воду, приложив вухо до долiвки, тут i там, бiля самих
дверей.
"Ще недалеко зайшли, крокiв, може, на двадцять провертiли".
"Пiду!"
"Ви?"
"Так, Мотре Василiвно. На нiкого цього дiла не здам".
"А замок?"
"Замок на Кенiгзена залишу. Нiхто не допильну краще... Бувайте!"
* * *
Вибiг. Мотря за ним. Бачила, як у подвiр'© то ставав i наслухував, то
вухом прилягав до землi.
"Тут, Мотре Василiвно,- казав,чу те, як кують? Або мiни гадали
пiдложити, або вдертися на замок. Одне краще другого. Та не дiждуть.
Застукаю ©х. Для всяко© безпеки будемо й тут рити".
Свиснув - прибiгло кiлька сердюкiв. Показав, як i де копати. "Тiльки
без крику, нишком, i свiтла не свiтiть. Як до потайника дiйдете,
прита©тися i чекати мого знаку".
Побiг. Мотря пильнувала роботи.
* * *
"Хто пiде зi мною на дуже небезпечне дiло, може, й на смерть?" --
питався, прийшовши до першо© сотнi свого полку, котру найбiльше любив.
Зголосилися всi.
"Треба менi двадцять людей, але готових на все. Хай виступають такi, що
нема в них нi старого батька, нi мами, нi кохано© дiвчини, нiкого, хто
плакав би за ним!"
Виступали, голосилися.
"Досить! Бiльше менi не треба. Решта - мовчiть. Нiкому нiчого не
казати. Лише Кенiгзен хай заступить мене. Бувайте!"
* * *
Навшпиньки двадцять сердюкiв з Чечелем вiдiйшло. Подiлив ©х на два
десятки. Для першого десятка провiдника назначив. Сказав, де мають
перелiзти мур, як попiд замкову стiну скрадатися тихо, поскидавши чоботи,-
як тiнi, дожидаючи, поки вiн з другого боку з другим десятком надiйде...
Чечель сам сво©х попровадив. Вiдчинили вiкно, перекинули драбину,
почули, як шумiв Сейм. За Сеймом уздовж московського табору густi огнi
горiли, перекликалися варти, патрулi вiд одно© до друго© ходили. Москалi
боялися, щоб обложенi не наскочили на них, перейшовши десь далеко Сейм,
або щоб шведи не напали на них знiчев'я, бо нiч була темна. Чечель i його
сердюки зiскочили по драбинi на вал, зсунулися по валу, крiзь рiв з водою
кинули мiсток, рачки перелiзли по нiм i зирнули вдiл. Тихо було. Над
Сеймом, кiлькасот крокiв вiд них, гренадери будували мiст.
"За мною!" - прошепотiв Чечель, першим зiскакуючи на землю. Скакали
босонiж мiж густi корчi верболозу. Просувалися, як вужi. Тiшилися, що
вiтер свистав, викручуючи корчами. Нiхто не запримiтить ©х, а запримiтять
- так буде запiзно. В кожного в руцi нiж. За поясом для всякого випадку
пiстоль i ручнi бомби. На них щолиш в останнiй потребi черга. Тепер нi.
Чечель сунувся першим, десять тiней за ним, а десять перед ним, з
другого боку нори.
При норi варта.
Чечель здеревiв. Вартовi з фузiями стоять i дивляться перед себе - в
напрямi московського табору.
Вже нiчого бiльше й не побачать.
Може, й не знали, хто ©х на другий свiт послав. Крикнути не мали коли -
повалилися в лозах, як на полi снопи.
Чечель наказав ©х втягнути досередини, бо кожно© хвилини могла прийти
змiна варти.
В норi було темно. В глибинi, крокiв, може, з двадцять, свiтилася
лiхтарня. Кiлька людей лежало на землi i лупало скалу.
Були так зайнятi сво ю роботою i такий луск iшов вiд джаганiв, що не
чули, що дi ться за ними. Тим часом Чечель половину сво©х людей залишив
бiля входу, а з другою кинувся наперед.
Нерiвна боротьба не тривала довго. Котрийсь з козакiв ухопив лiхтарню,
боролися в темрявi. Ворог не знав, хто напав на нього, заскочений i
перестрашений боронився несвiдомо, стихiйно, як боронить чоловiк сво
життя.
Нiкому пощади не давали. Чорне пiдземелля скрило в собi, як у могилi,
жахливу тайну нерiвного бою.
Тиша.
"Давай лiхтарню!"
Подали, щоб побачити вислiд сво © роботи. Страшний...
Та на мiркування не було часу, Чечель наказав засипати вхiд до яскинi.
Безпечнi були, що ворог не дiстанеться туди.
Вибуху вже не боялися, не страшний змiй, коли вирване жало.
Розглядаються: два москалi принишкли до землi - як трупи. Пiдняли ©х -
вставай!
Перестрашено дивляться на козакiв i благають ласки. Чечелевi не
хочеться мордувати безборонних - гидко. Вiдбирають вiд них зброю i кажуть
копати далi.
Чечель зна батуринський замок, як свою власну хату, по планах i по
тайнах, якi йому повiрив гетьман. За той час, як готовився до оборони,
зазирнув у кожний куток, власними ногами змiряв кожний перехiд, кожний
крок землi. Бачить, москалi добре копали. Просто на потайник iшли. Хтось
свiдомий показав ©м дорогу. Ще трохи й дiбралися б до потайника, котрий
виходить якраз на подвiр'я. З нього також тайний перехiд до порохово©
вежi, до того останнього прибiжища обложенцiв. За той час, як Чечель
розгляда ться, козаки й москалi копають. Ще сажень, а найбiльше два i
доберуться до залiзних дверей. Тут розпочнеться замковий фундамент, бо те,
що прорили москалi, то тiльки прохiд попiд валами. "Копати!" Козаки митцi
до тако© роботи. Однi гребуть, iншi землю й камiння позад себе сунуть до
входу. Чимраз грубша стiна вiддiлю ©х вiд свiту, чимраз ближче до
залiзних дверей.
Праця йде скоро. Москалi копають, як у гарячцi. Радi, що не погибли, як
©х товаришi.
Ще кiлька ударiв джагана i дзвiнкий луск розляга ться пiд землею -
залiзнi дверi. Скоро вiдгребують решту землi i пробують ©х вiдчинити.
"Мотре Василiвно! - гука Чечель.- ви там? вiдчиняйте!"
"Нема ключiв",- вiдповiда Мотря.
"Кажiть - виважити дверi!"
Виважили, i на Чечеля повiяло свiжим повiтрям.
* * *
"Ви ще й полонених привели?" - запиту Мотря, побачивши москалiв.
"До роботи здадуться",- вiдповiда Чечель. Каже ©м зав'язати очi й
вiдвести туди, де козаки й мiщани пильно бiля валiв працюють. Вiн зна , що
москалi пiдкопу не залишать. Якщо вони ще раз спробують висадити замок,
так ранiше вилетять самi. Якраз там, де застукав москалiв, значиться, не
пiд мурами замку, а пiд валом, закопу бочiвку пороху i рiвцем попiд землю
проводить льонт поза залiзнi дверi. Решту пiдкопу каже завалити землею i
перед залiзними дверми ставити мур. "Скоро, скоро!"
I принаглювати не треба. Знають в чiм дiло.
Скiнчена праця, вiдходять. В потайнику залиша ться варта. Вартовi
дiстають наказ пильно наслухувати. Як почують глухi удари пiд землею,
негайно запалити льонт.
Таким чином небезпека для Батурина на якийсь час вiдсунена.
Чечель скрiплю варти на тiй частинi замкових мурiв. Каже, щоб пильно
стежили, чи москалi не пiшлють до пiдкопу нових людей. Бо й це можливе,
хоч не дуже правдоподiбне. Або догадаються, що сталося, або погадають
собi, що земля обiрвалася i засипала копачiв. Так чи iнакше - не вдалася
проба, i на тiм самiм мiсцi вдруге ©© робити не треба, тим бiльше, що
наближа ться ранок.
Сiрi ... ГРЕЦЬ
Настав осiннiй, мрячний ранок. За якоюсь густою i мокрою занавiсою
готовилося щось невiдоме - як у театрi.
За Сеймом чути було придавлений гул i гамiр. Тисячi людей су тилися.
Iржали конi i скрипiли вози.
Деколи полями пролiтав гук пострiлу, вiдгомоном вiдбився вiд мурiв
замку i нiби прилипав до них. Може, московськi вiстовi знаки давали, що
новi скрiплення надходять, а може, офiцер карав на мiсцi непослушного
солдата: Ще, ще, i - тихо. Iмла.
Деколи з-поза тi © занавiси висуваються люди, пiшi й кiннi.
Наближаються до рiки. Напувають коней, снуються вздовж берегiв, пiд'©здять
до мостiв.
Батуринцi пильно стежили за кожним рухом ворога. Не лиш тi, що на
вартах стояли, але й мiщаци. Як побачили щось замiтне, давали Чечелевi
знати.
Годi було провiрити всi вiстi, бо "в страху великi очi". Люди бачили й
те, чого не було. Верболозовi корчi брали за вiддiли ворожi, котрi
окружують город, шум рiки-за тупiт надходячого вiйська.
Диякон невтомно ходив по мiсту, i де тiльки появлялася його висока
стать- збиралися люди, особливо жiнки й дiти. Потiшав ©х то словами зi
Святого Письма, то жартами.
"Що чувати?" - питалися його.
"Пита те рибу, що чувати в полi,вiдповiдав.- Хiба ж я полковник? Я
звичайний диякон. Буде, що Бог дасть. Чого турбуватися?"
Залунали пострiли. Народ збентежився. Втiкали i диякона тягнули за
собою.
"Лишiть. Без Божо© волi волос менi з голови не впаде, а як Бог схоче,
то мене куля i в церквi знайде".
Сердюки на замок бiгли. Народ до них. "Де стрiляли? Хто почав? Нашi, чи
ворог?"
Москаль пiд охороною ночi переправився через Сейм i здалеку обходив
Батурин. Нашi зауважили це й почали пальбу. Якогось московського майора
вбили.
"Як здохне лис, то кури не плачуть,жартував диякон.- Лиш даром не
стрiляйте, дiти! Мушкет без куль i кочерги не вартий".
Знов смiх.
Iмла, як занавiса, пiднiмалася вгору.
Показався табiр, котрий безнастанно су тився. Поодинокi частини змiняли
позицi© в мiру того, як вождь змiняв свiй план облоги. Особливо пiшi, бо
на кiннi полки прийде черга щолиш тодi як здобудуть твердиню. Вони,
гордощi Меншикова, тепер стоять по свободах i хуторах круг Батурина,
дожидаючи наказiв. Так само пiд час ночi уставлено й замасковано гармати.
х i не видно. Для звичайного ока, бо Кенiгзен вже здебiльшого зна ,
звiдки сподiватися перших пострiлiв. Перед його бистрим оком не скри ться
жоден рух ворога. По тiм, куди i як перебiгають московськi гармашi, вiн
догаду ться, де стоять батаре©. Вiдповiдно до того i сво© справля . Нема
чого дурити себе, нема чого сподiватися несподiваного випадку, переговори
скiнченi, треба числитися з тим, що, як тiльки пiднесеться мряка, москалi
почнуть обстрiл.
Так само не дурить себе Чечель. Вiн уже обiйшов усi становища,
розглянув ворожi позицi© i негайно заряджу всiлякi змiни, вiдповiдно до