Страница:
"Говори, полтавський полковнику, говори!"
"Цей чоловiк з листом вiд князя Меншикова прийшов".
"Не прийма мо такого листа. Зна мо, що Меншиков пише. Радить, щоб ми
мiсто здавали".
"Помремо, а президi© не здамо!"
"А може, в листi щось iнше ?"
"Ми не цiкавi".
"А все ж таки лист прочитати треба".
"Не треба! Не треба! - залунало навкруги.- Не читати нам того
диявольського листа!"
Зажарський, побачивши нових сво©х оборонцiв, набрав вiдваги: "В листi
тiм,-почав,-князь Меншиков два днi проволоки вам да ".
"Два днi проволоки?"
"Так, нинi i завтра, щоб ви спокiйно роздумали це важке дiло й
покорилися волi всесильного царя".
"Тiльки Бог всесильний, а цар, як усi ми, чоловiк".
"Антихрист..." - озвалося в натовпi.
"Товаришi,- почав знову Чечель.Меншиков да нам два днi проволоки, це
немаловажна рiч".
Натовп втишився. Кожний рад був такому дарунковi.
"А не брешеш ти, пане Зажарський?" - спитав старий сотник, той самий,
що нинi тако© слави здобув.
"Щоб я так живим з цього замку вийшов, як правду вам говорю".
"Ну, то ти собi, сарако, дуже багато вiд Господа Бога жела ш",--
глумливо вiдповiли йому.
"А листа все-таки читати не треба!" - гукнув хтось, i за ним пiдхопили
iншi: "Не треба! не треба!"
"Шкода часу!"
"Краще починаймо бiй. Проженемо проклятого ворога або погибнемо усi".
"Президi© не здамо, москалiв не пустимо в Батурин, до чорта з
Меншиковим послом".
"На гак!"
"У Сейм!"
"Стрiмголов з муру його!"
Мотря бачила, що на не© черга. Вiдколи вiддалася, весь свiй зайвий час
посвятила мiстовi. Пiклувалася приютами для старцiв i недужих, доглядала
поранених, щедрою рукою роздавала хлiби й грошi. Не висувалася вперед, не
накидувалася i не лiзла людям в очi i, може, якраз тому ще бiльше ©©
любили й поважали. Вiдчувала це i зважилася промовити слово.
"Зажарський з листом до полковника Чечеля прийшов,- казала,-хай його
Чечель чита . Якщо схоче, переказати вам змiст, хай перекаже, як нi - i
без того поживем".
"Авжеж, авжеж..!"
"Щоб не писав у тому листi князь Меншиков, вiдповiдь може бути одна:
Батурин не здамо!"
"Так нам, Боже, допоможи во Тройцi сво©й святiй!"
"Батурин по трупах наших вiзьмуть!" - загуло кругом, аж вiкна
задзвенiли.
"А не здамо тому, бо це наша гетьманська столиця i ми гетьмановi
обiцяли обороняти ©©, поки вiн на вiдбiй не прибуде".
"Слова нашого не зрушимо!"
"Та ще тому не пустимо чужого вiйська, бо воно нам чуже. Хочемо мати
свою державу i сво власне вiйсько, хочемо хазя©нами бути у сво©й власнiй
хатi".
"Не хочемо бути рабами!"
"I якраз тому треба цiлим вiдпустити Зажарського до князя Меншикова,
щоб вiн переказав це наше незломне бажання".
В залi зробилося тихо. В Зажарського дух уступив. Тая жiнка, як ангел
хоронитель, виведе його з огненно© печi.
"Хай iде!" - махнув рукою сотник.
* * *
"Хай iде!" - притакнуло сто голосiв нараз. Мотря взяла Зажарського за
руку. "Спасибi, що послухали мене,-сказала, звертаючися до народу.-
Батурин не осоромить себе".
Мовчки вивела перестрашеного посла з зали й повела до сво©х поко©в, щоб
спершу обмити його й оглянути рани.
Зала знову загула.
"Добре Чуйкевичева Мотря казала, хай iде й перекаже князевi, що ми
президi© за нiщо в свiтi не здамо".
"Та чи оборонимо?"-вихопився хтось з гурту.
"Як не оборонимо, так погибнемо всi до одного. А хто iншо© гадки - хай
з мiста виходить!"
"Вибiгло зайцiв чимало, виженiм i останнiх. Гетьте геть!"
В залi почалась суматоха. Вiдшукали того, що поставив небажане питання,
й наставали, щоб збирав сво добро й виходив з мiста. Вiн боронився,
казав, що по щиростi спитався, але кидати рiдного мiста не хоче i не кине,
що буде з iншими, хай станеться i з ним.
"Цитьте! - озвався старий лавник.Послухайте мене, бувалого чоловiка! Не
добре дi ться у нас. Згоди нема. Сваримося без потреби, i багато з нас
кривить душею, як бачу. Як пришле Меншиков свого чоловiка, то всi
кидаються iз на нього, як вовки, зда ться, на шматочки розiрвуть. А
настане нiч - i тi самi, що горлали ранком, вистрибують з мiста, як з
клiтки кролi. Бог вiсть, куди вони дiваються, може, до ворога йдуть,
продають нас... Кого ж то прислав до нас князь, як не нашого земляка
Жарковича, i хто з нас скаже, куди подiвся канцелярист Андрiй Кандиба?"
"Правду кажеш, батьку",- притакували йому.
Лавник, нiби обухом, валив батуринцiв по головi.
"Так воно , так".
"Але так бути не може,- говорив далi старий лавник.- Переказу мо
Меншикову, що город хiба на наших трупах вiзьме,- а на мою гадку, спершу
спитаймо свого серця, може, в нього друге бажання".
"Ми вже це сто разiв казали, що або оборонимо Батурин, або загинемо
всi".
"Чи одно чоловiк каже, а iнше собi гада , а ще iнше робить. Мало чого
не говорив Кандиба, вдаючи найвiрнiшого гетьманового чоловiка, а де вiн
тепер? Де Iван Нiс, що такого лицаря з себе виявляв, i де багато других,
котрих iмен навiть не згадую, щоб даром не вражати болючо ©х рiднi i
приятелiв".
"Ви нас кривдите, батьку,- перебили йому,- порiвнюючи з Носом i з
Кандибою".
"Нiкого не кривджу, браття i дiти мо©, але говорю, що менi розум
велить, бо люблю свiй рiдний город i тую нашу землю, матiр святу".
"До чого ж ви свою рiч ведете, кажiть?"
"До того, щоб ми по добрiй i непримушенiй волi заприсягли перед
Господом всемогучим, що нi один з нас слiдами Носа не пiде, що всi ми, як
тут сто©мо, так i посто©мо за президiю нашу. А хто того не може або не
хоче - хай iде. Перший руку вгору пiдношу"
Пiдняв руку i дрижучим голосом проговорив слова присяги. Всi пiшли за
ним.
"А тепер, щоб ви знали, що я не балакав на вiтер, пiду, винесу з хати,
що в нiй цiннiшого , i сховаю на замку, а хату власною рукою пiдпалю. Хай
ворог зна , що ми не дба мо про наше добро, що в нас на серцi тiльки одно
- честь i слава наша. Оборонимо город, так побуду мо собi новi хати, ще
кращi вiд отсих, а не оборонимо, так нам тодi вже нiчого й не треба. Хай
москаль не гада собi, що, здобувши Батурин, поживиться нашим добром,
кiстки з попелища добуде, от що!"
Не одно серце стиснулося з болю, почувши тi грiзнi слова. Як же так?
Червоного когута пiд власну стрiху пускати? Хто бачив це? Iде зима, де
притулитися з родиною? На замку для всiх мiсця не стане.
Не окривалися з тим.
Старий жалiбним оком подивився кругом.
"Кажете, що по трупах ваших увiйде ворог у город, а шкоду те сво©х
теплих стрiх. Ось яке-то тверде ваше слово. А я при сво©м стою: пiдпалю
свою стрiху, щоб не тремтiв за не©. Обороняймо вали, мури i замок, а не
оборонимо, так гиньмо".
"Як пiдпалимо Батурин, ворог скориста з тривоги i припустить штурм".
"Так що? Знатиме, що цей пожар значить. Пiдпалю. А ви, як хочете собi".
Дехто противився. Казали, що ще час, що жаль нiвечити надбання кiлькох
поколiнь.
"Вам час, а менi спiшно, бо я боюся ночi. Боюся, щоб знов якi Носи не
перейшли на другий бiк".
"Не пустимо. З городу i пес не вискочить".
"Замiсть дивитися, щоб ворог не ввiйшов, ви сторожити будете, щоб не
виходили сво©. Гарна менi оборона твердинi".
Вiн задумався, а потiм грiмким, рiшучим голосом крикнув: "Пiдпалю!"
"Не смiй того робити. Громада противиться такому грiшному дiлу. Не
дамо!"
Старий лавник нiби не слухав того. Повернувся до Чечеля, котрий мовчки
слухав його мову: "Що ти, полковнику, скажеш на це? Тво слово - наказ. Ти
наш командант. Рiшай!"
"Рiшати? - Чечель задумався, потер чоло i шарпнув свiй вус.- Я одно©
думки з тобою, батьку,- сказав.- Тво добро, так ти й роби з ним, що
захочеш. Нiхто тебе спинять не посмi . Жертву приносиш, ще й яку! Жаль, що
тiльки один".
"Знайдеться бiльше таких,вiдiзвався найбагатiший з мiщан.- Якщо
гада те, що треба, так i балакати нема що. Ходiм!"
Оба з лавником вийшли. За ними посунуло ще кiлька.
Iншi залишилися. Незвичайне рiшення лавника заскочило ©х
неприготованими. Всяке собi гадали, а такого нi. Бо кому може прийти на
гадку пiдпалювати свою власну хату. Стояли, понуривши голови.
В мiстi шумiло. Бiгали i кричали люди. Ревiв товар, прочуваючи щось
зле. Лунали пострiли, глухо вiдбиваючися вiд мурiв, котрi давно не чули
пальби. Вулицями переходили вiддiли сердюкiв, щоб вдержувати лад. Народ,
виведений з рiвноваги, легко гарячився i брався зводити всiлякi порахунки.
Досить було сказати на когось "зрадник", щоб виставити його на небезпеку
побо©в, а то i смертi.
Замкова зала роз'яснювалася в мiру того, як пiднiмалося сонце i
вступалася мряка. Але громадка мiщан все ще стояла в тьмi.
"Як же нам?"-спитав хтось, повертаючись до сусiдiв.
"Як? Як iншi, так i ми. Якщо треба палити - палiм. Хай летить червоний
когут".
"Хай летить червоний когут..." --вирiшили i розiйшлися.
ТАЙНИКАМИ
Мотря, оглянувши Зажарського, попросила його поснiдати разом з нею та
випити чарку, щоб усе лихе минуло.
"Мотре Василiвно, Мотре Василiвно!" - бiдкався московський посол. Коли
б ви знали, як мене кожна кiсточка болить!"
"Потерпiть, добродiю, за спасiння роду людського i за славу божу, може,
Бог тi © жертви хоче вiд нас".
"Нащо вона Боговi потрiбна, тая жертва? Через глупоту людську терплю".
"Не ви один терпите, добродiю. Може, терпiння душi, вiд тiлесних гiрш
болючi".
Зажарський глянув на гарну паню, пригадав собi трагедiю ©© батька,
погадав, скiльки болю мусило зазнати це добре жiноче серце, i його гнiв на
проклятих батуринських мiщухiв трохи ущух.
"Так, воно так, ласкава добродiйко, великими терпiннями пробу нас
Господь".
"Так тодi не збiльшуймо ©х, бо Господь велiв прощати кривду, яку
творить нам ближнiй".
Говорила, як проповiдник, як пройнята божественними заповiтами
сестра-жалiбниця, ©© слова тим сильнiше вражали, що виходили з уст
незвичайно©, прямо невидано© краси. Зажарський забував про свiтлiйшого
князя Меншикова i про сво важке та несповнене як слiд завдання i
пiддавався всецiло чарам тi © прегарно© жiнки. Коли б сказала йому:
"Оставайсь бiля мене, борони мене, гинь разом зi мною!" - остався б. Та
Мотря того не жадала. Вона хотiла, щоб вiн не дуже чорно малював перед
Меншиковим свою гостину в Батуринi, щоб не повторяв усiх тих зневаг, якi
посипалися тут на його голову, а лише переповiв однодушне бажання цiлого
обложеного городу - згинути, а президi© добровiльно не здати.
"Погано вони привiтали мене, царського посла, але за гостиною у вас,
ласкава добродiйко, я забуду про них, а тямити буду про вас".
"Спасибi вам, не поминайте злом. А тепер пiдемо, бо вже недалеко
полудн . Вас, мабуть, там нетерпеливо чекають".
"З вами я i до пекла готовий. Ходiм".
Подякував за гарну гостину i за те, що вирвала його з рук роззвiреного
натовпу.
"Нiби ангела небесного послав менi Господь. Коли б не ви, роздерли б
мене на шматочки. Щира вам дяка, Мотре Василiвно, а з дякою ще одне
прохання".
"Яке?"
"Переконайте тутешнiх людей, що ©х опiр безсильний. Князь Меншиков
добуде Батурин. Це ж ясне. Пощо тодi даремнi зусилля, пощо такi жертви?
Краще впустити царське вiйсько в мiсто".
"Того я вам обiцяти не можу".
"Нi?"
"Бо того я сама не бажаю".
Зажарський видивився на не©.
"Коли б я бачила, що хочуть вiдчинити браму, положилася б на порозi,
хай спершу сторощать мене... Ходiм!"
"Ходiм",- повторив глухо Зажарський.
Взяла його за руку: "Позвольте вам зав'язати очi. Не дуже то ввiчливо,
але конечно".
"Такi руки не жаль щоб i свiт зав'язали",-вiдповiв.
Вбрала його в козацьку шапку, накинула на плечi якусь бурку i повела в
пирницю.
"Як дивно,- говорив, тримаючися ©©,ведете мене Бог вiсть куди, можете
замкнути на голодову смерть, а я йду, як послушна дитина".
"Бо вiрите менi".
"Вiрю, що нiчого нечесного не зробите ви зi мною, Мотре, Василiвно".
"Як тую вiру затратять люди, тодi ©м i нiякого рятунку не буде. А до
того воно йде"
"Гада те?"
"Бачу. От i москалi про нiщо iнше й не думають, а тiльки, як би нас
пiдiйти i винищити до останку".
"Не такий чорт страшний, як його малюють".
"Може, й страшнiший. Невже ж i вас присилав свiтлiйший без тi © задньо©
гадки?"
"Не знаю. Може. Як менi це знати? Я в добрiй вiрi йшов".
"Значиться, i вас пiдвели. Так тодi вважайте себе щасливим, що хоч
потерпiли самi, та не стали причиною людського горя, куди ще бiльшого".
Зажарському зробилося соромно перед жiнкою. Виправдовувався i впевняв,
що поганих намiрiв у нього не було.
Iшли. Пробирав ©х гнилий холод пiдземних мурiв. Свiчка в руках Мотрi
кидала фантастичнi тiнi. Мiсцями доводилося схиляться, щоб головою не
вдарити в склепiння.
"Вважайте, тут сходи, ще один, так. А тепер повертайте вправо".
"Ведете мене, як на другий свiт. Страшно. Добре, що тут так зимно, бо в
мене жар".
"Пройде. Я добре оглянула рани. Знаю це дiло".
"Ви словами краще залiчу те бiль, нiж лiкар мазями".
Мотря вдавала, що не чу . "Кажу, щоб ви собi не кмiтували ходу".
"Не турбуйтеся. Моя нога тут бiльше не постане. Хай собi здобувають
Батурин - я на нього не пiду. Скажу, що хворий".
"I добре. Менше одного ворога матимем".
"Я не ворог ваш, а приятель нинi".
"Спасибi. Коли б тiльки щирий, бо краще ворог, нiж нещирий приятель".
"Коли б я не був таким, то - подумайте, нас тут дво , я - мужчина i ви
- жiнка. Одним махом скинув би опаску з очей - i ви були б у мо©й властi".
Мотря вжахнулася. Не подумала над тим.
"Того я не боюся",-вiдповiла рiшуче.
"Ого!"
"А так. Бо з того пiдземелля ви не вийшли б без мене. Отсих дверей не
вiдчинить нiхто, що не зна тайного способу".
Зажарський усмiхнувся: "Я навiть не буду пробувати, хоч воно i дивно,
бо, ©й-Богу, варто й загинути, щоб на хвилину заволодiти такою, як ви. В
менi говорить мужчина".
"Краще кажiть-звiр".
"В кожнiй людинi ча©ться звiрюка, в тiм я впевнився нинi, там, у
замковiй залi. Та ви не бiйтеся, панi. Ведiть: Йду, як дитина".
"Так тодi схилiть голову, бо доходимо до виходу. Остання брама. А тепер
доведеться лiзти рачки. Так..."
I вони опинилися поза замковими мурами, в глухiм зарослiм садку.
Пройшли. Мотря вiдчинила ворiтця i вийшли на тиху, далеку вуличку поза
мiсто. Тут ©х обскочили вартовi.
Мотря допильнувала, поки Зажарського пересадили через мур. Натовпу тут
не було, не було кому знущаться.
"Спасибi вам, Мотре Василiвно,кликав здолини Зажарський,- спасибi, що
провели мене!"
"Перекажiть свiтлiйшому, що всi ми тут помремо, а президi© не гада мо
здавати",- вiдповiв йому згори дзвiнкий жiночий голос, як жайворонкiв
спiв.
БАТУРИН
ГОРИТЬ
Довго стояла Мотря на валах i дивилася, як Зажарський прямував до рiки,
як повернув управо, дiйшов до того мiсця, де ждали на нього драгуни з
конем, як сiв на нього, пере©хав мiст i загубився в густiй товпi всiлякого
вiйська.
"Дивна рiч. Балака ш з чоловiком - i нiби вiн справдi чоловiк. I чу , i
розумi , i навiть нiби нiчого злого тобi не хоче. I може, не один з тих
там тисячiв такий, як цей. А все-таки iдуть, щоб знищити тебе, забрати
волю, розграбити добро, палити, мордувати. Наказ одного чоловiка перемiня
тих людей у звiрiв. Тисячi, великi тисячi пiдчиняються волi одиницi...
Одиниця дума за них, наказу , бажа , буду державу. В нас не те... I в
нас нема держави..."
Поступила до лiчницi, обiйшла поранених i хворих, козакiв i мiщан,
котрих було, чимало, бо розпочався перестрiл i все новi жертви приносили,-
аж утомлена повернула на замок i зайшла до мами.
Любов Хведорiвна порядкувала коло свого добра й перебирала папери. Руки
©© дрижали, жмутки сивого волосся спадали на блiде, на цей раз не
пiдмальоване обличчя. Це вже не була колишня Кочубе©ха, горда i невгнута,
це була iнша жiнка. Мотря глянула на не©, i в ©© серцi озвалася любов
доньки до мами. Так - це була ©© мати, бiдна й терпляча, але куди ближча,
нiж колишня, сильна й сво вiльна.
Мовчки припала до ©© руки.
Любов Хведорiвна другою рукою пригорнула ©© до себе i погладила по
головi. "Доню",-ледве вимовила тихо.
Перший раз у життi почула це слово Мотря.
"Мамо,- вiдповiла, цiлуючи руку, вiд котро© стiльки кривди зазнала.- Не
гнiва шся на мене, мамо?" - питалася.
"Бог менi свiдком, Мотре, що нiякого гнiву в серцi не маю. Втратила я
гордiсть, а здобула доньку".
"А я - маму",-доповiла Мотря.
Наслухували, як ревiли гармати. Московськi кулi не влучали ще в замок.
Горою перевалювалися, попадаючи в передмiстя, з котрого люди вже давно
перенеслися пiд крила замку, бо не почували себе досить безпечними/
"Стрiляють москалi",- сказала Мотря.
"Стрiляють, та не влучають. Може Бог дасть, що велико© шкоди не
зроблять.
"Може..."
Куля влучила в замковий мур, i замок задрижав, аж посуд на столi
задзвенiв.
"Попали... Привикаймо",- сказала, зiтхаючи, Любов Хведорiвна.
"Пiсля того, що менi велiв Бог пережити, нiчого не боюсь, готова я на
все. I чого менi бiльше хотiти? Свiй вiк пережила. Багато грiху прийняла
на себе. Хай Бог простить. Не одно спокутувала я, доню. Не одно. Бог
тiльки зна , що я перестраждала. Дивно, що з ума не зiйшла. Як судили
покiйного Василя Леонтi вича, як карали його, я пальцi собi гризла,
волосся з голови виривала, аж задубiла з горя, як тая Лотова донька".
"Не потребу те менi того казати, мамо".
"Аж одно© ночi, коли я вiд ума вiдходила, покiйна мати моя, а твоя
бабка, привидiлася менi. Осiнила мене хрестом святим i сказала:
"Прощаються тобi грiхи тво©, Любове, прощай ©х ближнiм сво©м". I
розгорнула передi мною псалом покаяння i казала читати його. З то© пори,
якщо помста пiдступа до мене, говорю його й легше робиться на серцi.
Живу, дожидаючи кiнця. Може, вiн i недалекий. Може, вже тую кулю в дуло
кладуть, котра покладе край мо му грiшному життю".
"А може, кулi тi © ще й не вiдлили, мамо",- потiшала ©© донька.
"Бог нам суддею, не люди. На суд Божий готовiмся, Мотре. Не маю я
надi©, щоб Батурин витримав облогу. Бачиш, як москаль падить... Це щолиш
початок. Ще не обстрiлялися гармати. З кожним пострiлом будуть краще
попадати в цiль".
"Але i нашi не дармують. Кенiгзен славний артилерист. А так,- дасть
Бог, що й гетьман на вiдбiй поспi ".
"Дав би це Бог. Ти зна ш, не любила я гетьмана, а тепер нiкого собi так
не бажаю, як його. Та чи прийде вiн? Може, й хоче, бо це його столиця, але
чи може? Вiн же тепер не сам. Зв'язався з Карлом i нiчого на свою руку
робити не може".
"Прикро, що все ми вiд когось iншого залежнi".
"Залежнi, бо не визволились вiд власних грiхiв. Знаю це по собi. Я теж
у тiй грiховнiй неволi довгi роки жила. Все лиш себе бачила, а не других,
про рiдний край не дбала, хотiла, щоб на мо©м стало, хоч би свiт
перевернувся догори дном. А це грiх, це великий грiх, Мотре. Таких
грiшникiв у нас дуже багате, i тому ми й помремо, мабуть, у неволi, бо
Господь закаменiлих грiшникiв тяжко кара ".
Знову здригнулися мури, дверi вiдчинилися i зачинилися нараз, шибки у
вiкнах задзвенiли, замок нiби заскреготав з болю зубами.
"Бачиш,- влучають,- сказала Любов Хведорiвна, наслухуючи, чи не
валиться мур. Але мури заспоко©лися, куля, мабуть, застряла в камiнню, не
перебивши стiни. Любов. Хведорiвна перехрестилася.- Ще не та, дякувати
Боговi, ще ми живi. Тут, Мотре, щонайважнiшi папери. Заховай ©х. Ти краще
зна ш замок i його та мнi сховки, нiж я".
Мотря прийняла згорток i за пазуху уткнула.
"Та ще слухай i затям собi добре. В нашiм садi, вiд головно© дороги
бiля третьо© стежки направо, вiд третьо© липи крокiв двадцять i три,
закопаний мiй клад: золото й дороге камiння i дещо дзвiнкого гроша. Якщо
Господь покличе мене на свiй суд, а тебе оставить живою, добудь його.
Оздоби церквам i бiдним роздай, по половинi, а грошi поклади в
гетьманський скарб. Скажи, це на потреби державнi, нашо©, укра©нсько©
держави. Завинила я перед нею багато, може, хоча малу частину того боргу
сплачу. Совiсть не да менi спокою. Не знаю, хто гетьманом буде, чи
залишиться Iван Степанович, чи виберуть нового. Хто б не був, скажи, що
Любов Хведорiвна вiта його й бажа йому всякого добра, щоб жив i
регiментував Укра©нi на славу".
"Що ви це, мамо? Вiдженiть чорнi думки. Обом нам небезпека одна. Як
згинемо, то згинемо обi".
"Я стара, менi все ближче до смертi, нiж тобi, тому й готуюся до не©.
От, може, за хвилину побiжиш куди, до хворих або на мури, може, й не
побачу тебе, тому й говорю. Не забудь, доню, не забудь!"
I мати обiйняла доньку, пригорнула до грудей й зимнi уста притулила до
©© гарячого обличчя. Цiлувала. Довго, сердечно, за всi часи. Материнська
любов, здержувана гордощами велико© i багато© панi, впоминалася тепер, в
цей тривожний мент, о сво© потоптанi права. Нараз всi меблi спалахнули
червоним вiдсвiтом. В мiстi почувся шум, луск i крик. Мотря кинулася до
вiкна. Глянула й закрила його важкою занавiсою.
"Побiжу, довiдаюся, що там таке, не тривожтеся, мамо!"
Побiгла. Любов Хведорiвна осталася сама. Певно, москалi здобули
Батурин,- прийшло ©й на гадку. Чекала, коли впадуть до не© i зарубають ©©,
жiнку покараного царем на смерть Василя Кочубея i матiр Мотрi
Чуйкевичево©, котро© муж пiшов з гетьманом до шведiв i котра залишилася в
Батуринi й обороняла його.
Здивувалася, бо Мотря не повернулася стривожена, не тягнула ©© кудись у
пiдземелля, щоб перед ворогом рятуватися утечою та мними хiдниками, а
спокiйно посадила ©© на шкiратянiй старосвiтськiй канапi i просила не
турбуватися.
"Це мiщани пiдпалили сво© хати",казала.
Любов Хведорiвна не вiрила сво©м вухам. Хто чув, щоб люди сповна розуму
палили сво© домiвки?
"Так, мамо, палять, бо треба. Треба, щоб ворог знав, що батуринцi на
все готовi, що ©м нiчого щадити й жалiти, що в них тiльки й дiла, що
оборона замку".
Любов Хведорiвна терла рукою чоло, нiби будилася зi сну. "Батуринцi
Батурин палять,- шептала зiв'ялими устами.Самi його палять, щоб ворог не
мав що палити. Значиться, вони дiйсно хочуть його обороняти до останку,
згинуть, а ворога в мiсто не впустять. Значиться..." - i вона припинилася
на хвилину. Те, що хотiла сказати, було надто страшенне, щоб вимовити
зразу, не привикнувши до нього, не переконавши перед тим само© себе, що
воно потрiбне, конечне, неминуче це слово i дiло, що за словом пiде.
"Значиться... Мотре! Ходiм!" - сказала, беручи доньку за руку.
Мотря не допитувалася, може, догадувалася про намiри мами.
Як вийшли на замкове подвiр'я, мимохiть зупинилися. Обдало ©х гарячим,
гаром, чадом. Батурин горiв.
Горiв ©х рiдний город, пiдпалений руками сво©х власних мешканцiв. Ця
гадка збiльшувала грозу пожару. Не могли осво©тися з нею. Коли б ворожi
стрiльна пiдпалили дахи i стрiхи батуринських будинкiв, старих,
дорогоцiнних стариною, i новiших, побудованих чималою витратою труду та
гроша, так це було б звичайне та приходне, а так...
Хвилину стояли на кам'яних сходах, щоб привикнути до того, що нараз
побачили перед собою. Долонями заслонювали очi. Iскри летiли на них.
Струшували ©х з волосся i з одежi. Дими спиняли вiддих. Задуха била з
мiста, як з велетенсько© печi. Чути було трiск, ломiт, гук. Валилися дахи
й димарi. Поломiнь притихала на хвилину, то знов ще з бiльшою силою
виривалася з хат i домiв, крiзь челюстi обезвiчених вiкон i крiзь вирванi
дверi, й огненними язиками, червоними хвилями, гарячими стовпами пiдлiтала
вгору, до хмар, до сонця, до самого Бога, як самопальная жертва, як
автодафе.
Зробилося гарячо, немов це не пiзня осiнь, а лiтн .полудн . У повiтрi,
як огненнi птахи, лiтали гонти, горючi трiски, вiдiрванi вiд вiкон,
дiвочими руками так пильно й гарно мережанi й вишиванi занавiси. Горючi
книжки вискакували вгору, високо понад дерева, розтворялися i, як червонi
вiрли, втiкали вiд пожежi.
"Ходiм!" - сказала Любов Хведорiвна, притулюючися до доньки.
"Куди?" - питала ©© Мотря.
"До нашого двора".
"На замковiм подвiр'©?"
"Нi, до нового".
"Ходiм".
За димами не бачили дороги. Пожежа знiвечила план мiста. Пускалися в
добре ©м вiдому вулицю, котрою проходили не раз, i мусили завертати в
iншу, бо тамтою нiяк було пройти. Полумiнь через дорогу подавала собi
руку, горiли й валилися тини, плоти, паркани, високi, дубовi брами, тесанi
сокирами дiдiв,- останнi свiдки ©х загарливо© працi. Деякi хати вже
дотлiвали. Стирчали огненнi кiстяки, димар, як обсмалений хребет,
недотлiлi крокви, як ребра, дубовi сволоки, як руки, опущенi в безсиллi i
в розпуцi. Ще хвилина, луск, трiск, гук i - кiстяк валився на постелю з
диму, сажi, з румовища. Так гарячо було, що шибки з вiкон топилися й
котилися блискучими кулями. Нiби мiсто плакало останнiми, пекучими
сльозами. На подвiр'ях, як гори, лежали живцем згорiлi конi й корови. Чути
було немилий запах шерстi, лою i паленого м'яса. Загулювали нiс,
затримували вiддих у грудях, щоб не чути того, i йшли далi крiзь огненне
море.
Люди, як круки, лiтали кругом.
Жiнки борикалися зi скринями, хотiли ©х викотити в безпечне мiсце - в
садок або на город. Але скринi горiли, тлiло в них заховане добро. Мами
тулили до лона перестрашених дiтей i проклинали сво©х мужiв за окаянне
дiло. Де ж хто чував, щоб хазя©н пiд свою власну стрiху червоного когута
пускав! Подурiли хлопи! Пан Бiг ©м розум вiдiбрав!
Людський крик, вереск, зойк додавали нових пронизливих акордiв до то©
пекельно© оркестри.
Слiпий дiдусь з бандурою втiкав. Бандура горiла, вiн ©© руками гасив,
вiд бандури зайнялася борода.
Дiд робився подiбним до огненного стовпа. Мотря припала до нього.
Скинула жупан i обгорнула бандуру, Любов Хведорiвна долонями гасила
обсмалене дiдове волосся. Огненний стовп погасав. Дiдусь благословив ©х.
Врятували неповинну Душу.
"Пiдете з нами, дiдусю!" - сказала Любов Хведорiвна i потягнула старого
за собою. Слiпий далеко не зайшов би.
Кочубе©в двiр стояв серед великого саду. Йому поки що не грозила
пожежа. На дубах висiло ще зимне i мокре вiд дощу листя, гiлляки й
здоровезне галуззя, дерев були мокрi, вогонь не вчепиться ©х скоро. Але
челядь все-таки виносила дрiбнiшi меблi i посуд далеко в сад, на другий
бiк вiд пожежi.
"Не треба! - гукнула на них Любов Хведорiвна.- Лишiть! Як горить
людське, хай горить i мо !"
Здивовано дивилися на не©. Мабуть, з ума зiйшла. Вiд смертi Кочубея
Любов Хведорiвна не та стала. А до того - облога, пожежа, якщо
збожеволiла, то й не диво.
"Лишiть, кажу!" - повторила рiшуче i в поко© ввiйшла. Мотря за нею.
Проходили кiмнати, нiби прощалися з ними, з усiми радощами i смутками, якi
в них пережили, вони i батьки ©х, бо двiр, хоч називався новий, а основами
сво©ми, боковим крилом, до котрого добудовано переднi поко©, пам'ятав
"Цей чоловiк з листом вiд князя Меншикова прийшов".
"Не прийма мо такого листа. Зна мо, що Меншиков пише. Радить, щоб ми
мiсто здавали".
"Помремо, а президi© не здамо!"
"А може, в листi щось iнше ?"
"Ми не цiкавi".
"А все ж таки лист прочитати треба".
"Не треба! Не треба! - залунало навкруги.- Не читати нам того
диявольського листа!"
Зажарський, побачивши нових сво©х оборонцiв, набрав вiдваги: "В листi
тiм,-почав,-князь Меншиков два днi проволоки вам да ".
"Два днi проволоки?"
"Так, нинi i завтра, щоб ви спокiйно роздумали це важке дiло й
покорилися волi всесильного царя".
"Тiльки Бог всесильний, а цар, як усi ми, чоловiк".
"Антихрист..." - озвалося в натовпi.
"Товаришi,- почав знову Чечель.Меншиков да нам два днi проволоки, це
немаловажна рiч".
Натовп втишився. Кожний рад був такому дарунковi.
"А не брешеш ти, пане Зажарський?" - спитав старий сотник, той самий,
що нинi тако© слави здобув.
"Щоб я так живим з цього замку вийшов, як правду вам говорю".
"Ну, то ти собi, сарако, дуже багато вiд Господа Бога жела ш",--
глумливо вiдповiли йому.
"А листа все-таки читати не треба!" - гукнув хтось, i за ним пiдхопили
iншi: "Не треба! не треба!"
"Шкода часу!"
"Краще починаймо бiй. Проженемо проклятого ворога або погибнемо усi".
"Президi© не здамо, москалiв не пустимо в Батурин, до чорта з
Меншиковим послом".
"На гак!"
"У Сейм!"
"Стрiмголов з муру його!"
Мотря бачила, що на не© черга. Вiдколи вiддалася, весь свiй зайвий час
посвятила мiстовi. Пiклувалася приютами для старцiв i недужих, доглядала
поранених, щедрою рукою роздавала хлiби й грошi. Не висувалася вперед, не
накидувалася i не лiзла людям в очi i, може, якраз тому ще бiльше ©©
любили й поважали. Вiдчувала це i зважилася промовити слово.
"Зажарський з листом до полковника Чечеля прийшов,- казала,-хай його
Чечель чита . Якщо схоче, переказати вам змiст, хай перекаже, як нi - i
без того поживем".
"Авжеж, авжеж..!"
"Щоб не писав у тому листi князь Меншиков, вiдповiдь може бути одна:
Батурин не здамо!"
"Так нам, Боже, допоможи во Тройцi сво©й святiй!"
"Батурин по трупах наших вiзьмуть!" - загуло кругом, аж вiкна
задзвенiли.
"А не здамо тому, бо це наша гетьманська столиця i ми гетьмановi
обiцяли обороняти ©©, поки вiн на вiдбiй не прибуде".
"Слова нашого не зрушимо!"
"Та ще тому не пустимо чужого вiйська, бо воно нам чуже. Хочемо мати
свою державу i сво власне вiйсько, хочемо хазя©нами бути у сво©й власнiй
хатi".
"Не хочемо бути рабами!"
"I якраз тому треба цiлим вiдпустити Зажарського до князя Меншикова,
щоб вiн переказав це наше незломне бажання".
В залi зробилося тихо. В Зажарського дух уступив. Тая жiнка, як ангел
хоронитель, виведе його з огненно© печi.
"Хай iде!" - махнув рукою сотник.
* * *
"Хай iде!" - притакнуло сто голосiв нараз. Мотря взяла Зажарського за
руку. "Спасибi, що послухали мене,-сказала, звертаючися до народу.-
Батурин не осоромить себе".
Мовчки вивела перестрашеного посла з зали й повела до сво©х поко©в, щоб
спершу обмити його й оглянути рани.
Зала знову загула.
"Добре Чуйкевичева Мотря казала, хай iде й перекаже князевi, що ми
президi© за нiщо в свiтi не здамо".
"Та чи оборонимо?"-вихопився хтось з гурту.
"Як не оборонимо, так погибнемо всi до одного. А хто iншо© гадки - хай
з мiста виходить!"
"Вибiгло зайцiв чимало, виженiм i останнiх. Гетьте геть!"
В залi почалась суматоха. Вiдшукали того, що поставив небажане питання,
й наставали, щоб збирав сво добро й виходив з мiста. Вiн боронився,
казав, що по щиростi спитався, але кидати рiдного мiста не хоче i не кине,
що буде з iншими, хай станеться i з ним.
"Цитьте! - озвався старий лавник.Послухайте мене, бувалого чоловiка! Не
добре дi ться у нас. Згоди нема. Сваримося без потреби, i багато з нас
кривить душею, як бачу. Як пришле Меншиков свого чоловiка, то всi
кидаються iз на нього, як вовки, зда ться, на шматочки розiрвуть. А
настане нiч - i тi самi, що горлали ранком, вистрибують з мiста, як з
клiтки кролi. Бог вiсть, куди вони дiваються, може, до ворога йдуть,
продають нас... Кого ж то прислав до нас князь, як не нашого земляка
Жарковича, i хто з нас скаже, куди подiвся канцелярист Андрiй Кандиба?"
"Правду кажеш, батьку",- притакували йому.
Лавник, нiби обухом, валив батуринцiв по головi.
"Так воно , так".
"Але так бути не може,- говорив далi старий лавник.- Переказу мо
Меншикову, що город хiба на наших трупах вiзьме,- а на мою гадку, спершу
спитаймо свого серця, може, в нього друге бажання".
"Ми вже це сто разiв казали, що або оборонимо Батурин, або загинемо
всi".
"Чи одно чоловiк каже, а iнше собi гада , а ще iнше робить. Мало чого
не говорив Кандиба, вдаючи найвiрнiшого гетьманового чоловiка, а де вiн
тепер? Де Iван Нiс, що такого лицаря з себе виявляв, i де багато других,
котрих iмен навiть не згадую, щоб даром не вражати болючо ©х рiднi i
приятелiв".
"Ви нас кривдите, батьку,- перебили йому,- порiвнюючи з Носом i з
Кандибою".
"Нiкого не кривджу, браття i дiти мо©, але говорю, що менi розум
велить, бо люблю свiй рiдний город i тую нашу землю, матiр святу".
"До чого ж ви свою рiч ведете, кажiть?"
"До того, щоб ми по добрiй i непримушенiй волi заприсягли перед
Господом всемогучим, що нi один з нас слiдами Носа не пiде, що всi ми, як
тут сто©мо, так i посто©мо за президiю нашу. А хто того не може або не
хоче - хай iде. Перший руку вгору пiдношу"
Пiдняв руку i дрижучим голосом проговорив слова присяги. Всi пiшли за
ним.
"А тепер, щоб ви знали, що я не балакав на вiтер, пiду, винесу з хати,
що в нiй цiннiшого , i сховаю на замку, а хату власною рукою пiдпалю. Хай
ворог зна , що ми не дба мо про наше добро, що в нас на серцi тiльки одно
- честь i слава наша. Оборонимо город, так побуду мо собi новi хати, ще
кращi вiд отсих, а не оборонимо, так нам тодi вже нiчого й не треба. Хай
москаль не гада собi, що, здобувши Батурин, поживиться нашим добром,
кiстки з попелища добуде, от що!"
Не одно серце стиснулося з болю, почувши тi грiзнi слова. Як же так?
Червоного когута пiд власну стрiху пускати? Хто бачив це? Iде зима, де
притулитися з родиною? На замку для всiх мiсця не стане.
Не окривалися з тим.
Старий жалiбним оком подивився кругом.
"Кажете, що по трупах ваших увiйде ворог у город, а шкоду те сво©х
теплих стрiх. Ось яке-то тверде ваше слово. А я при сво©м стою: пiдпалю
свою стрiху, щоб не тремтiв за не©. Обороняймо вали, мури i замок, а не
оборонимо, так гиньмо".
"Як пiдпалимо Батурин, ворог скориста з тривоги i припустить штурм".
"Так що? Знатиме, що цей пожар значить. Пiдпалю. А ви, як хочете собi".
Дехто противився. Казали, що ще час, що жаль нiвечити надбання кiлькох
поколiнь.
"Вам час, а менi спiшно, бо я боюся ночi. Боюся, щоб знов якi Носи не
перейшли на другий бiк".
"Не пустимо. З городу i пес не вискочить".
"Замiсть дивитися, щоб ворог не ввiйшов, ви сторожити будете, щоб не
виходили сво©. Гарна менi оборона твердинi".
Вiн задумався, а потiм грiмким, рiшучим голосом крикнув: "Пiдпалю!"
"Не смiй того робити. Громада противиться такому грiшному дiлу. Не
дамо!"
Старий лавник нiби не слухав того. Повернувся до Чечеля, котрий мовчки
слухав його мову: "Що ти, полковнику, скажеш на це? Тво слово - наказ. Ти
наш командант. Рiшай!"
"Рiшати? - Чечель задумався, потер чоло i шарпнув свiй вус.- Я одно©
думки з тобою, батьку,- сказав.- Тво добро, так ти й роби з ним, що
захочеш. Нiхто тебе спинять не посмi . Жертву приносиш, ще й яку! Жаль, що
тiльки один".
"Знайдеться бiльше таких,вiдiзвався найбагатiший з мiщан.- Якщо
гада те, що треба, так i балакати нема що. Ходiм!"
Оба з лавником вийшли. За ними посунуло ще кiлька.
Iншi залишилися. Незвичайне рiшення лавника заскочило ©х
неприготованими. Всяке собi гадали, а такого нi. Бо кому може прийти на
гадку пiдпалювати свою власну хату. Стояли, понуривши голови.
В мiстi шумiло. Бiгали i кричали люди. Ревiв товар, прочуваючи щось
зле. Лунали пострiли, глухо вiдбиваючися вiд мурiв, котрi давно не чули
пальби. Вулицями переходили вiддiли сердюкiв, щоб вдержувати лад. Народ,
виведений з рiвноваги, легко гарячився i брався зводити всiлякi порахунки.
Досить було сказати на когось "зрадник", щоб виставити його на небезпеку
побо©в, а то i смертi.
Замкова зала роз'яснювалася в мiру того, як пiднiмалося сонце i
вступалася мряка. Але громадка мiщан все ще стояла в тьмi.
"Як же нам?"-спитав хтось, повертаючись до сусiдiв.
"Як? Як iншi, так i ми. Якщо треба палити - палiм. Хай летить червоний
когут".
"Хай летить червоний когут..." --вирiшили i розiйшлися.
ТАЙНИКАМИ
Мотря, оглянувши Зажарського, попросила його поснiдати разом з нею та
випити чарку, щоб усе лихе минуло.
"Мотре Василiвно, Мотре Василiвно!" - бiдкався московський посол. Коли
б ви знали, як мене кожна кiсточка болить!"
"Потерпiть, добродiю, за спасiння роду людського i за славу божу, може,
Бог тi © жертви хоче вiд нас".
"Нащо вона Боговi потрiбна, тая жертва? Через глупоту людську терплю".
"Не ви один терпите, добродiю. Може, терпiння душi, вiд тiлесних гiрш
болючi".
Зажарський глянув на гарну паню, пригадав собi трагедiю ©© батька,
погадав, скiльки болю мусило зазнати це добре жiноче серце, i його гнiв на
проклятих батуринських мiщухiв трохи ущух.
"Так, воно так, ласкава добродiйко, великими терпiннями пробу нас
Господь".
"Так тодi не збiльшуймо ©х, бо Господь велiв прощати кривду, яку
творить нам ближнiй".
Говорила, як проповiдник, як пройнята божественними заповiтами
сестра-жалiбниця, ©© слова тим сильнiше вражали, що виходили з уст
незвичайно©, прямо невидано© краси. Зажарський забував про свiтлiйшого
князя Меншикова i про сво важке та несповнене як слiд завдання i
пiддавався всецiло чарам тi © прегарно© жiнки. Коли б сказала йому:
"Оставайсь бiля мене, борони мене, гинь разом зi мною!" - остався б. Та
Мотря того не жадала. Вона хотiла, щоб вiн не дуже чорно малював перед
Меншиковим свою гостину в Батуринi, щоб не повторяв усiх тих зневаг, якi
посипалися тут на його голову, а лише переповiв однодушне бажання цiлого
обложеного городу - згинути, а президi© добровiльно не здати.
"Погано вони привiтали мене, царського посла, але за гостиною у вас,
ласкава добродiйко, я забуду про них, а тямити буду про вас".
"Спасибi вам, не поминайте злом. А тепер пiдемо, бо вже недалеко
полудн . Вас, мабуть, там нетерпеливо чекають".
"З вами я i до пекла готовий. Ходiм".
Подякував за гарну гостину i за те, що вирвала його з рук роззвiреного
натовпу.
"Нiби ангела небесного послав менi Господь. Коли б не ви, роздерли б
мене на шматочки. Щира вам дяка, Мотре Василiвно, а з дякою ще одне
прохання".
"Яке?"
"Переконайте тутешнiх людей, що ©х опiр безсильний. Князь Меншиков
добуде Батурин. Це ж ясне. Пощо тодi даремнi зусилля, пощо такi жертви?
Краще впустити царське вiйсько в мiсто".
"Того я вам обiцяти не можу".
"Нi?"
"Бо того я сама не бажаю".
Зажарський видивився на не©.
"Коли б я бачила, що хочуть вiдчинити браму, положилася б на порозi,
хай спершу сторощать мене... Ходiм!"
"Ходiм",- повторив глухо Зажарський.
Взяла його за руку: "Позвольте вам зав'язати очi. Не дуже то ввiчливо,
але конечно".
"Такi руки не жаль щоб i свiт зав'язали",-вiдповiв.
Вбрала його в козацьку шапку, накинула на плечi якусь бурку i повела в
пирницю.
"Як дивно,- говорив, тримаючися ©©,ведете мене Бог вiсть куди, можете
замкнути на голодову смерть, а я йду, як послушна дитина".
"Бо вiрите менi".
"Вiрю, що нiчого нечесного не зробите ви зi мною, Мотре, Василiвно".
"Як тую вiру затратять люди, тодi ©м i нiякого рятунку не буде. А до
того воно йде"
"Гада те?"
"Бачу. От i москалi про нiщо iнше й не думають, а тiльки, як би нас
пiдiйти i винищити до останку".
"Не такий чорт страшний, як його малюють".
"Може, й страшнiший. Невже ж i вас присилав свiтлiйший без тi © задньо©
гадки?"
"Не знаю. Може. Як менi це знати? Я в добрiй вiрi йшов".
"Значиться, i вас пiдвели. Так тодi вважайте себе щасливим, що хоч
потерпiли самi, та не стали причиною людського горя, куди ще бiльшого".
Зажарському зробилося соромно перед жiнкою. Виправдовувався i впевняв,
що поганих намiрiв у нього не було.
Iшли. Пробирав ©х гнилий холод пiдземних мурiв. Свiчка в руках Мотрi
кидала фантастичнi тiнi. Мiсцями доводилося схиляться, щоб головою не
вдарити в склепiння.
"Вважайте, тут сходи, ще один, так. А тепер повертайте вправо".
"Ведете мене, як на другий свiт. Страшно. Добре, що тут так зимно, бо в
мене жар".
"Пройде. Я добре оглянула рани. Знаю це дiло".
"Ви словами краще залiчу те бiль, нiж лiкар мазями".
Мотря вдавала, що не чу . "Кажу, щоб ви собi не кмiтували ходу".
"Не турбуйтеся. Моя нога тут бiльше не постане. Хай собi здобувають
Батурин - я на нього не пiду. Скажу, що хворий".
"I добре. Менше одного ворога матимем".
"Я не ворог ваш, а приятель нинi".
"Спасибi. Коли б тiльки щирий, бо краще ворог, нiж нещирий приятель".
"Коли б я не був таким, то - подумайте, нас тут дво , я - мужчина i ви
- жiнка. Одним махом скинув би опаску з очей - i ви були б у мо©й властi".
Мотря вжахнулася. Не подумала над тим.
"Того я не боюся",-вiдповiла рiшуче.
"Ого!"
"А так. Бо з того пiдземелля ви не вийшли б без мене. Отсих дверей не
вiдчинить нiхто, що не зна тайного способу".
Зажарський усмiхнувся: "Я навiть не буду пробувати, хоч воно i дивно,
бо, ©й-Богу, варто й загинути, щоб на хвилину заволодiти такою, як ви. В
менi говорить мужчина".
"Краще кажiть-звiр".
"В кожнiй людинi ча©ться звiрюка, в тiм я впевнився нинi, там, у
замковiй залi. Та ви не бiйтеся, панi. Ведiть: Йду, як дитина".
"Так тодi схилiть голову, бо доходимо до виходу. Остання брама. А тепер
доведеться лiзти рачки. Так..."
I вони опинилися поза замковими мурами, в глухiм зарослiм садку.
Пройшли. Мотря вiдчинила ворiтця i вийшли на тиху, далеку вуличку поза
мiсто. Тут ©х обскочили вартовi.
Мотря допильнувала, поки Зажарського пересадили через мур. Натовпу тут
не було, не було кому знущаться.
"Спасибi вам, Мотре Василiвно,кликав здолини Зажарський,- спасибi, що
провели мене!"
"Перекажiть свiтлiйшому, що всi ми тут помремо, а президi© не гада мо
здавати",- вiдповiв йому згори дзвiнкий жiночий голос, як жайворонкiв
спiв.
БАТУРИН
ГОРИТЬ
Довго стояла Мотря на валах i дивилася, як Зажарський прямував до рiки,
як повернув управо, дiйшов до того мiсця, де ждали на нього драгуни з
конем, як сiв на нього, пере©хав мiст i загубився в густiй товпi всiлякого
вiйська.
"Дивна рiч. Балака ш з чоловiком - i нiби вiн справдi чоловiк. I чу , i
розумi , i навiть нiби нiчого злого тобi не хоче. I може, не один з тих
там тисячiв такий, як цей. А все-таки iдуть, щоб знищити тебе, забрати
волю, розграбити добро, палити, мордувати. Наказ одного чоловiка перемiня
тих людей у звiрiв. Тисячi, великi тисячi пiдчиняються волi одиницi...
Одиниця дума за них, наказу , бажа , буду державу. В нас не те... I в
нас нема держави..."
Поступила до лiчницi, обiйшла поранених i хворих, козакiв i мiщан,
котрих було, чимало, бо розпочався перестрiл i все новi жертви приносили,-
аж утомлена повернула на замок i зайшла до мами.
Любов Хведорiвна порядкувала коло свого добра й перебирала папери. Руки
©© дрижали, жмутки сивого волосся спадали на блiде, на цей раз не
пiдмальоване обличчя. Це вже не була колишня Кочубе©ха, горда i невгнута,
це була iнша жiнка. Мотря глянула на не©, i в ©© серцi озвалася любов
доньки до мами. Так - це була ©© мати, бiдна й терпляча, але куди ближча,
нiж колишня, сильна й сво вiльна.
Мовчки припала до ©© руки.
Любов Хведорiвна другою рукою пригорнула ©© до себе i погладила по
головi. "Доню",-ледве вимовила тихо.
Перший раз у життi почула це слово Мотря.
"Мамо,- вiдповiла, цiлуючи руку, вiд котро© стiльки кривди зазнала.- Не
гнiва шся на мене, мамо?" - питалася.
"Бог менi свiдком, Мотре, що нiякого гнiву в серцi не маю. Втратила я
гордiсть, а здобула доньку".
"А я - маму",-доповiла Мотря.
Наслухували, як ревiли гармати. Московськi кулi не влучали ще в замок.
Горою перевалювалися, попадаючи в передмiстя, з котрого люди вже давно
перенеслися пiд крила замку, бо не почували себе досить безпечними/
"Стрiляють москалi",- сказала Мотря.
"Стрiляють, та не влучають. Може Бог дасть, що велико© шкоди не
зроблять.
"Може..."
Куля влучила в замковий мур, i замок задрижав, аж посуд на столi
задзвенiв.
"Попали... Привикаймо",- сказала, зiтхаючи, Любов Хведорiвна.
"Пiсля того, що менi велiв Бог пережити, нiчого не боюсь, готова я на
все. I чого менi бiльше хотiти? Свiй вiк пережила. Багато грiху прийняла
на себе. Хай Бог простить. Не одно спокутувала я, доню. Не одно. Бог
тiльки зна , що я перестраждала. Дивно, що з ума не зiйшла. Як судили
покiйного Василя Леонтi вича, як карали його, я пальцi собi гризла,
волосся з голови виривала, аж задубiла з горя, як тая Лотова донька".
"Не потребу те менi того казати, мамо".
"Аж одно© ночi, коли я вiд ума вiдходила, покiйна мати моя, а твоя
бабка, привидiлася менi. Осiнила мене хрестом святим i сказала:
"Прощаються тобi грiхи тво©, Любове, прощай ©х ближнiм сво©м". I
розгорнула передi мною псалом покаяння i казала читати його. З то© пори,
якщо помста пiдступа до мене, говорю його й легше робиться на серцi.
Живу, дожидаючи кiнця. Може, вiн i недалекий. Може, вже тую кулю в дуло
кладуть, котра покладе край мо му грiшному життю".
"А може, кулi тi © ще й не вiдлили, мамо",- потiшала ©© донька.
"Бог нам суддею, не люди. На суд Божий готовiмся, Мотре. Не маю я
надi©, щоб Батурин витримав облогу. Бачиш, як москаль падить... Це щолиш
початок. Ще не обстрiлялися гармати. З кожним пострiлом будуть краще
попадати в цiль".
"Але i нашi не дармують. Кенiгзен славний артилерист. А так,- дасть
Бог, що й гетьман на вiдбiй поспi ".
"Дав би це Бог. Ти зна ш, не любила я гетьмана, а тепер нiкого собi так
не бажаю, як його. Та чи прийде вiн? Може, й хоче, бо це його столиця, але
чи може? Вiн же тепер не сам. Зв'язався з Карлом i нiчого на свою руку
робити не може".
"Прикро, що все ми вiд когось iншого залежнi".
"Залежнi, бо не визволились вiд власних грiхiв. Знаю це по собi. Я теж
у тiй грiховнiй неволi довгi роки жила. Все лиш себе бачила, а не других,
про рiдний край не дбала, хотiла, щоб на мо©м стало, хоч би свiт
перевернувся догори дном. А це грiх, це великий грiх, Мотре. Таких
грiшникiв у нас дуже багате, i тому ми й помремо, мабуть, у неволi, бо
Господь закаменiлих грiшникiв тяжко кара ".
Знову здригнулися мури, дверi вiдчинилися i зачинилися нараз, шибки у
вiкнах задзвенiли, замок нiби заскреготав з болю зубами.
"Бачиш,- влучають,- сказала Любов Хведорiвна, наслухуючи, чи не
валиться мур. Але мури заспоко©лися, куля, мабуть, застряла в камiнню, не
перебивши стiни. Любов. Хведорiвна перехрестилася.- Ще не та, дякувати
Боговi, ще ми живi. Тут, Мотре, щонайважнiшi папери. Заховай ©х. Ти краще
зна ш замок i його та мнi сховки, нiж я".
Мотря прийняла згорток i за пазуху уткнула.
"Та ще слухай i затям собi добре. В нашiм садi, вiд головно© дороги
бiля третьо© стежки направо, вiд третьо© липи крокiв двадцять i три,
закопаний мiй клад: золото й дороге камiння i дещо дзвiнкого гроша. Якщо
Господь покличе мене на свiй суд, а тебе оставить живою, добудь його.
Оздоби церквам i бiдним роздай, по половинi, а грошi поклади в
гетьманський скарб. Скажи, це на потреби державнi, нашо©, укра©нсько©
держави. Завинила я перед нею багато, може, хоча малу частину того боргу
сплачу. Совiсть не да менi спокою. Не знаю, хто гетьманом буде, чи
залишиться Iван Степанович, чи виберуть нового. Хто б не був, скажи, що
Любов Хведорiвна вiта його й бажа йому всякого добра, щоб жив i
регiментував Укра©нi на славу".
"Що ви це, мамо? Вiдженiть чорнi думки. Обом нам небезпека одна. Як
згинемо, то згинемо обi".
"Я стара, менi все ближче до смертi, нiж тобi, тому й готуюся до не©.
От, може, за хвилину побiжиш куди, до хворих або на мури, може, й не
побачу тебе, тому й говорю. Не забудь, доню, не забудь!"
I мати обiйняла доньку, пригорнула до грудей й зимнi уста притулила до
©© гарячого обличчя. Цiлувала. Довго, сердечно, за всi часи. Материнська
любов, здержувана гордощами велико© i багато© панi, впоминалася тепер, в
цей тривожний мент, о сво© потоптанi права. Нараз всi меблi спалахнули
червоним вiдсвiтом. В мiстi почувся шум, луск i крик. Мотря кинулася до
вiкна. Глянула й закрила його важкою занавiсою.
"Побiжу, довiдаюся, що там таке, не тривожтеся, мамо!"
Побiгла. Любов Хведорiвна осталася сама. Певно, москалi здобули
Батурин,- прийшло ©й на гадку. Чекала, коли впадуть до не© i зарубають ©©,
жiнку покараного царем на смерть Василя Кочубея i матiр Мотрi
Чуйкевичево©, котро© муж пiшов з гетьманом до шведiв i котра залишилася в
Батуринi й обороняла його.
Здивувалася, бо Мотря не повернулася стривожена, не тягнула ©© кудись у
пiдземелля, щоб перед ворогом рятуватися утечою та мними хiдниками, а
спокiйно посадила ©© на шкiратянiй старосвiтськiй канапi i просила не
турбуватися.
"Це мiщани пiдпалили сво© хати",казала.
Любов Хведорiвна не вiрила сво©м вухам. Хто чув, щоб люди сповна розуму
палили сво© домiвки?
"Так, мамо, палять, бо треба. Треба, щоб ворог знав, що батуринцi на
все готовi, що ©м нiчого щадити й жалiти, що в них тiльки й дiла, що
оборона замку".
Любов Хведорiвна терла рукою чоло, нiби будилася зi сну. "Батуринцi
Батурин палять,- шептала зiв'ялими устами.Самi його палять, щоб ворог не
мав що палити. Значиться, вони дiйсно хочуть його обороняти до останку,
згинуть, а ворога в мiсто не впустять. Значиться..." - i вона припинилася
на хвилину. Те, що хотiла сказати, було надто страшенне, щоб вимовити
зразу, не привикнувши до нього, не переконавши перед тим само© себе, що
воно потрiбне, конечне, неминуче це слово i дiло, що за словом пiде.
"Значиться... Мотре! Ходiм!" - сказала, беручи доньку за руку.
Мотря не допитувалася, може, догадувалася про намiри мами.
Як вийшли на замкове подвiр'я, мимохiть зупинилися. Обдало ©х гарячим,
гаром, чадом. Батурин горiв.
Горiв ©х рiдний город, пiдпалений руками сво©х власних мешканцiв. Ця
гадка збiльшувала грозу пожару. Не могли осво©тися з нею. Коли б ворожi
стрiльна пiдпалили дахи i стрiхи батуринських будинкiв, старих,
дорогоцiнних стариною, i новiших, побудованих чималою витратою труду та
гроша, так це було б звичайне та приходне, а так...
Хвилину стояли на кам'яних сходах, щоб привикнути до того, що нараз
побачили перед собою. Долонями заслонювали очi. Iскри летiли на них.
Струшували ©х з волосся i з одежi. Дими спиняли вiддих. Задуха била з
мiста, як з велетенсько© печi. Чути було трiск, ломiт, гук. Валилися дахи
й димарi. Поломiнь притихала на хвилину, то знов ще з бiльшою силою
виривалася з хат i домiв, крiзь челюстi обезвiчених вiкон i крiзь вирванi
дверi, й огненними язиками, червоними хвилями, гарячими стовпами пiдлiтала
вгору, до хмар, до сонця, до самого Бога, як самопальная жертва, як
автодафе.
Зробилося гарячо, немов це не пiзня осiнь, а лiтн .полудн . У повiтрi,
як огненнi птахи, лiтали гонти, горючi трiски, вiдiрванi вiд вiкон,
дiвочими руками так пильно й гарно мережанi й вишиванi занавiси. Горючi
книжки вискакували вгору, високо понад дерева, розтворялися i, як червонi
вiрли, втiкали вiд пожежi.
"Ходiм!" - сказала Любов Хведорiвна, притулюючися до доньки.
"Куди?" - питала ©© Мотря.
"До нашого двора".
"На замковiм подвiр'©?"
"Нi, до нового".
"Ходiм".
За димами не бачили дороги. Пожежа знiвечила план мiста. Пускалися в
добре ©м вiдому вулицю, котрою проходили не раз, i мусили завертати в
iншу, бо тамтою нiяк було пройти. Полумiнь через дорогу подавала собi
руку, горiли й валилися тини, плоти, паркани, високi, дубовi брами, тесанi
сокирами дiдiв,- останнi свiдки ©х загарливо© працi. Деякi хати вже
дотлiвали. Стирчали огненнi кiстяки, димар, як обсмалений хребет,
недотлiлi крокви, як ребра, дубовi сволоки, як руки, опущенi в безсиллi i
в розпуцi. Ще хвилина, луск, трiск, гук i - кiстяк валився на постелю з
диму, сажi, з румовища. Так гарячо було, що шибки з вiкон топилися й
котилися блискучими кулями. Нiби мiсто плакало останнiми, пекучими
сльозами. На подвiр'ях, як гори, лежали живцем згорiлi конi й корови. Чути
було немилий запах шерстi, лою i паленого м'яса. Загулювали нiс,
затримували вiддих у грудях, щоб не чути того, i йшли далi крiзь огненне
море.
Люди, як круки, лiтали кругом.
Жiнки борикалися зi скринями, хотiли ©х викотити в безпечне мiсце - в
садок або на город. Але скринi горiли, тлiло в них заховане добро. Мами
тулили до лона перестрашених дiтей i проклинали сво©х мужiв за окаянне
дiло. Де ж хто чував, щоб хазя©н пiд свою власну стрiху червоного когута
пускав! Подурiли хлопи! Пан Бiг ©м розум вiдiбрав!
Людський крик, вереск, зойк додавали нових пронизливих акордiв до то©
пекельно© оркестри.
Слiпий дiдусь з бандурою втiкав. Бандура горiла, вiн ©© руками гасив,
вiд бандури зайнялася борода.
Дiд робився подiбним до огненного стовпа. Мотря припала до нього.
Скинула жупан i обгорнула бандуру, Любов Хведорiвна долонями гасила
обсмалене дiдове волосся. Огненний стовп погасав. Дiдусь благословив ©х.
Врятували неповинну Душу.
"Пiдете з нами, дiдусю!" - сказала Любов Хведорiвна i потягнула старого
за собою. Слiпий далеко не зайшов би.
Кочубе©в двiр стояв серед великого саду. Йому поки що не грозила
пожежа. На дубах висiло ще зимне i мокре вiд дощу листя, гiлляки й
здоровезне галуззя, дерев були мокрi, вогонь не вчепиться ©х скоро. Але
челядь все-таки виносила дрiбнiшi меблi i посуд далеко в сад, на другий
бiк вiд пожежi.
"Не треба! - гукнула на них Любов Хведорiвна.- Лишiть! Як горить
людське, хай горить i мо !"
Здивовано дивилися на не©. Мабуть, з ума зiйшла. Вiд смертi Кочубея
Любов Хведорiвна не та стала. А до того - облога, пожежа, якщо
збожеволiла, то й не диво.
"Лишiть, кажу!" - повторила рiшуче i в поко© ввiйшла. Мотря за нею.
Проходили кiмнати, нiби прощалися з ними, з усiми радощами i смутками, якi
в них пережили, вони i батьки ©х, бо двiр, хоч називався новий, а основами
сво©ми, боковим крилом, до котрого добудовано переднi поко©, пам'ятав