Страница:
"Самусь i Палiй кращу вiдповiдь дали б вiд мене. А менi ви позвольте
спитати вас, що сталося з городами укра©нськими? Ще за життя Богдана
Хмельницького ваше правительство виманило собi право...Меншиков
нетерпеливо порушився на крiслi; Мотря говорила далi: - ...право тримати
свою залогу в Ки вi з тим, що ©© начальник не буде присвоювати собi нiяких
прав до мiста i до людностi його. А тепер у Ки вi сидить во вода, нiби
другий гетьман i нiби сильнiший ще вiд нього. В Переяславi, Нiжинi,
Чернiговi i по iнших мiстах теж стоять московськi залоги i не перестають
кривдити народ. А наше вiйсько, нашi козацькi полки, що мали обороняти
рiдну землю, ви кида те по далеких землях, виставля те ©х на походи
далекi, на бо© важкi, на всiляку бiду, щоб вони вигинули i щоб кра©на наша
не мала сво©х оборонцiв. Тодi вам легше буде прибрати ©© до сво©х рук,
вольностi нашi покасувати, московськi порядки завести i саме iм'я Укра©ни
загладити навiки. I ви ще пита теся, князю, чому Батурин не хотiв перед
вами вiдчинити сво©х брам i чому я боролася разом з батуринцями проти
вас?"
Меншиков слухав i не перебивав довго© промови. На ньому помiтне було
здивування, що жiнка, i то молода й гарна жiнка, зна iсторiю й цiкавиться
полiтичними питаннями. У них таких жiнок нема. Вони могли вирости тiльки
серед лiберального устрою, там, де шанувалася особиста свобода, де iдея
незайманостi й недоторкальностi людини робилася житт вим, якщо не писаним
законом. Його бистрий i вiд природи багато вивiнований ум бачив величезну
рiзницю мiж Ки вом i Москвою, розумiв, звiдки виплива ворожнеча мiж
москвичами й укра©нцями. Два свiти, два iншi свiтогляди, двi культури,
котрi важко звести докупи, як важко помирити воду з вогнем. Мiж ними
мусить iти бiй, поки один iз противникiв не ляже переможений, знесилений i
надовго неспосiбний до дальшо© боротьби. В душi признавав вищiсть такому
жiночому типовi, як Мотря, вважав його цiкавiшим i привабливiшим вiд
покiрно©, слухняно© i безвольно© пiвнiчно© жiнки, i коли б не отсе важке
батуринське дiло, не вiдповiдальнiсть, яка тяготiла на нiм, вiн радо
побалакав би з Мотрею, як любив балакати з культурними, високорозвитими
людьми. Але годi - треба закiнчити дiло.
"Позвольте, Мотре Василiвно, завдати вам ще одне питання. Воно вже
меншо© ваги. Тут дiло не в людях, а в предметах мертвих, безжизненних. Вам
вiдомо, де гетьман Мазепа заховав сво© гетьманськi клейноди".
"Менi?"
"Кому ж би, як не вам. Ви ж були близька до нього людина. Може, й
ховали разом. Скажiть, де вони? Жаль, щоб такi дорогоцiннi предмети попали
в руки яких грабiжникiв, котрi ©х продадуть торговцям за будь-що. Це в
вашiм iнтересi сказати, щоб вони не пропали. Правда? Отже, бачите, я не
вимагаю вiд вас нiчого важкого й неморального,- будь ласка, скажiть".
Мотря захиталася на хвилину. Князь Меншиков говорив так переконуюче, що
годi було не повiрити йому. А що, як хто iз довiрених видасть тайну i як
дiйсно клейноди попадуть у руки грабiжникiв, котрi ©х поломлять на золото,
повилуплюють дороге камiння й понiвечать? Чи не краще, щоб вони. перейшли
до ворога, а пiзнiше вернулись вiд нього до рук нового гетьмана. А все ж
таки сказати - це значить видати тайну.
"Князю!-промовила, сiдаючи на постелi, Мотря.-Ми все ще балака мо на
двох мовах i не розумi мо себе. Пiсля того, що я вам сказала, мала я деяке
право сподiватися, щоб ви дивилися на мене, як на людину свiдому,
розвинуту й морально здорову. А ви, отже, ставите до мене вимоги, як до
жiнки глупо© або неморально©..."
Тим вона кольнула Меншикова в саме серце.
Довго здержувана злiсть добулась наверх з повною силою первiсно©
людини.
"Мотре Василiвно! - гукнув.-Ви кривдите мене. Я до того допустити не
можу. Я тут вождь, замiститель найвищо© волi царя. Я можу зробити з вами,
що завгодно".
"Робiть!"
"I зроблю. Гада те, жахнуся ваших гарних очей i ваших красноречивих
слiв! Гада те, вчарували мене, як колись старого гетьмана!"
"Кривдь, князю, далi. Я безборонна".
"Не смiй перебивати мене. Таке поведення дерзке, сво вiльне,
недопустиме. Я вговкаю тебе, бiлоручко, дамо, загнуздаю - о загнуздаю, на
те я Меншиков!".
А звертаючись до сво©х офiцерiв, вiн нiби виправдовував себе: "Господа,
ви бачили, бачили, господа, як я поводився з нею. Ввiчливо, наче Бог зна з
якою дамою. Мав на увазi, що це донька Василя Леонтi вича, а вона кривдить
мене, Меншикова. Не смiй".
Пустивши раз поводи сво©й пристраснiй вдачi, вiн заганявся чимраз далi:
"Фу, чорт! Мальована хохлачка! Гада , водитиме князя Меншикова, як водила
колись за нiс старого Мазепу,- а зась! Поклав твiй батько голову на
колоду, можеш ти спину пiдставити пiд батiг. Батiг не ангел, душi не
вийме, а правду скаже... Фу!"
"Князю!" - почувся нараз голос Скорiна.
Меншиков повернувся туди.
Глянули собi в очi... вропа - i по- вропейськи вдягнена Азiя, людина i
©© личина, хитро придумана.
Скорiн, о голову вищий вiд князя i куди ще вродливiший, нагадував в цей
мент не Аполлона, а бога Ареса на полi бою. Серед сво©х товаришiв, вiд
котрих несло горiлкою i людською кров'ю, вiн скидався на чужинця, на
мешканця з iншо© планети, що припадкове заблудив туди. Нiби за кару його
доля послала. З затисненими п'ястуками стояв, неподвижно, мов статуя,
котра ожива нараз i диву ться, побачивши сво оточення. Меншиков -
дiйснiсть, Скорiн - фантом, мрiя майбутнiх людей.
Стояли супроти себе i мiряли сво© сили.
Все принишкло кругом. Що значили при них тi пахолки, прислужники, раби
царсько© волi?
"Чого тобi, Петре Павловичу? - спитав князь, насилу здержуючи свiй
гнiв.- Хворий, так iди! Не спиняй дiла".
Скорiн, замiсть вiдповiдi, ступив кроком вперед. Князь крок подався
назад.
Реальний, тверезий ум свiтлiйшого з вправою московського торговця став
перечислювати усi здобутки i втрати з отсього ризиковного дiла. Скорiн не
будь-хто. Його полк пропада за ним, Скорiна шану цар, жорстоке поведення
з вищим офiцером могло б викликати небажаний настрiй серед офiцерських
кругiв. I на козацьких старшин могло погано вплинути. Треба, значиться
уговкати цього дивака-фантаста, тую перевернену голову...
"Петре Павловичу, чого тобi? - ну скажи, чого тобi?" - спитався
лагiднiше.
"Князю, це жiнка! Пошануй ©© горе, доволi того знущання".
Князь Меншиков глянув на Скорiна пронизливо, довго i кивнув на драгунiв
рукою.
"Винести ©© геть, до найдальших кiмнат! Вартових приставити до дверей.
Пiд вiкнами також. Нiкого не впускати, крiм матерi. Чекати дальшого
розпорядку".
Мотрю винесли. Князь Меншиков приступив до вiкна.
Тарабанив пальцями по шибках i дивився в напрямi в'©здово© брами. Там
виростали палi один бiля одного, i на них вилися в муках люди.
"Бунтарi!" - вицiдив Меншиков крiзь зуби i повернувся на залу.
Скорiн усе ще стояв.
"Чого тобi, ну чого тобi, Петре Павловичу? Ти, мабуть, з глуздiв
збився. Пора отямитись. Причарувала тебе хохлачка? Офiцер, полковник! З
потомственних дворян!"
Скорiн мовчав. Але вуста його дрижали вiд множества слiв, котрi
тиснулися на них з глибин душi.
"Ти ще торчиш?" - i Меншиков пiдступив до нього. Глянув i згордливо
всмiхнувся.
Чув, що небезпека минула. Тепер залишалося пiдскочити, замахнутися i
грiмким поличником покiнчити цей дивний iнцидент. Але княжа рука не
пiдiймалася на цей божеський архiтвiр. Заложив руки в кишенi й пустився
кругом стола.
"Господа офiцери,- казав,- так бути не може. Я знаю, що вiйна
роздратову чоловiка до краю. Але на те ми офiцери, щоб панували над
собою. Хто хоче побiджувати других, мусить в першу чергу побiдити себе.
Жада мо дисциплiни вiд солдатiв, а самi ©© не вмi мо тримати, чого доказом
нинiшн поведення Петра Павловича. Чоловiк здоровий i при повному умi
чогось такого нiяк зробити не може..!"
"Князю!" - пробував його перебити Скорiн, але князь обернувся наглим
зворотом, став .бiля стола, лiву руку опер на нiм, а праву випрямив в
напрямi дверей. "Проч менi з очей!" - гукнув, аж усi, що були в залi,
присiли i зi страху дух у собi заперли.
Розумiли, що це рiшаюча хвилина. Двi вдачi, два свiти стиралися з
собою. За одним була правда, а за другим - сила. Один боровся за право
людини, другий - за право поневолювати ©©... Котрий з них побiдить?
Скорiн випрямився, як струна, кинув собою вперед, зробив два кроки в
напрямi стола i став:
"Князю! Так далi не можна. Доволi того, доволi!"
"Проч!" - повторив князь, показуючи далi на дверi.
Скорiн глянув на князя поглядом повним жагучо© погорди, повернувся i -
вийшов.
Нiхто не дивився за ним. Всiх очi прилипли до блискучо© вiд
брильянтових перстенiв руки свiтлiйшого. Тая рука в мiру того, як Скорiй
наближався до дверей, опускалася все нижче. А коли дверi замкнулися за
Скорiном, упала на стiл.
Князь Меншиков вiдiтхнув свобiднiше.
Побiда була за ним.
Сiв i почав щось писати на листах грубого, зеленавого паперу гусячим
пером, карлючками, котрi придумав для власного вжитку.
В залi було так тихо, що чути було стогони колесованих на подвiр'©
людей i рев насаджуваних на палi сердюкiв.
Нараз усi пiдскочили на сво©х мiсцях. Князь також. Його перо, як лемiш,
що вихопиться з руки ратая, заскребло на паперi, залишаючи за собою чорну
борозну й кiлька цяток, мов кiлька грудок викинено© з борозни землi.
Хтось вистрiлив. I то недалеко. В перший мент здавалося, що в залi.
Вбiг драгун. "Ваша свiтлосте, позвольте доложити вам, що його
високородi , господин полковник Петро Павлович Скорiн зволили наложити на
себе руку!"
Князь Меншиков устромив у чорнильницю перо i вiдсунув вiд себе паперi.
"Петро Павлович Скорiн?"
"Так, ваша свiтлосте. Полковник Скорiн застрiлився".
"Де?"
"Отут, перед сходами. Ще живий. Але куля пройшла крiзь лоб".
"Лiкар ?"
"Покликали".
"Так - добре. Можеш вiдiйти".
Князь Меншиков подався на спинку фотелю i закрив долонями очi. Обчисляв
усi плюси й мiнуси того так несподiваного iнциденту.
Скорiн пустив собi кулю в лоб. Сам, з власно© i непримушено© волi. Це
факт. А все iнше - неважне. Скорiна любив цар. Одного любимця, значиться,
менше. Це важно. Мiг згинути в бою, згинув з власно© руки. Хай з Богом
спочива . Рахунок, значиться, не найгiрший. I Меншиков глянув кругом
стола.
Офiцери сидiли, як i ранiше. Сонний майор, не виносячи мовчання,
борiкався зi сном. Клiпав сво©ми вузькими очима. Той, котрого копнув
сердюк, вже не жовк i не зеленiв, але все ще тримався за черево руками.
Горiлка з перцем розiгрiвала його. В деяких очах помiтне було здивовання.
Сенсацiя.
сть нова тема до "коришпонденцi©".
Але щирого жалю не виявляв нiхто. Покiйний Скорiн був вояк хоробрий i
товариш чесний, та - дивак. З нiким вiн близько не зiйшовся, ходив, як не
вiд свiта того. Почувався чужим серед сво©х. Може, так i краще, як вiн
зробив. З таким чоловiком годi себе почувати безпечним. Нiколи не збагнеш,
що вiн гада i що може зробити. Що для всiх бiле, це для нього чорне. Хай
з Богом спочива .
"Панiв офiцерiв,- почав князь Меншиков,- беру на свiдкiв, що я
покiйного Петра Павловича не довiв до того, що вiн з собою зробив. Не
повинен я в смертi його".
Офiцери пiднялись зi сво©х мiсць.
"Я з ним поступив лагiднiше, нiж нашi вiйськовi приписи велять".
Всi притакнули, а сонний майор додав: "Покiйний Петро Павлович не вiд
нинi шукав собi смертi. У боях лiз де найгiрша бiда".
"За це ми й пошану мо його, як хороброго офiцера непобiдимо© армi© його
величества царя,- заявив Меншиков, але пригадав собi нараз, що може Скорiн
ще й не вмре, бо не вiд кожно© кулi люди вмирають. Вiн плеснув у долонi.-
Принести Петра Павловича сюди!"
Принесли труп й поклали посеред покою.
Обступили його кругом i дивилися без спiвчуття. На вiйнi труп - це
явище звичайне. Лiкар стояв оподалiк.
"Врятувати не мiг?" - спитався його князь.
"Нiяк не мiг, ваша свiтлосте. Куля застряла в мiзку, увiйшла правим
виском".
Несмiливо пiдiйшов i пояснював, що спричинило смерть.
Внутрiшнiй розлив кровi, тут безсильна всяка помiч лiкарська.
Свiтлiйший приклонив колiна, перехрестився й прошепотiв молитву. Всi
пiшли його прикладом, навiть лiкар, хоч про нього казали, що вiн лютер i в
Бога не вiрить.
"Такий красунь i так опоганив себе,сказав князь, встаючи та стрiпуючи
порох зi сво©х колiн.- Свиня, iменно свиня! Бога в серцi не мав. Як можна
таке безобразi з собою робити! Ось до чого, милостивi господа, доводить
фiлософiя. Iменно фiлософiя. Не роздумуй над життям, а лише живи, та ще
коли тобi лiт мало що понад тридцять i коли носиш офiцерський мундир. Для
офiцера потрiбна шабля, а не книжка, послух i карнiсть - це для нього
закон. Накрить його!"
Хтось накинув на покiйника плащ, бо свiтлiйшому здавалося, що Петро
Павлович пiдносить лiву повiку i дивиться на нього... Шкода таких очей.
Другого такого офiцера в цiлiй армi© нема. Щоб цар не затужив за ним.
Може, ще раз схоче глянути на нього.
"Залишити його до завтрашньо© днини тут. А завтра вранцi поховати з
почестями серед саду!"
Свiтлiйший надумувався хвилину. Потiм кивнув на лiкаря. Вiдiйшли набiк
i балакали пошепки.
"Як гада ш, не можна б забальзамувати те тiло?"
"Важко, ваша свiтлосте, не берусь. Матерiалiв нема i дiла того нiколи я
не робив, не вмiю".
"А що ж ти вмi ш? Живих краяти? Не дивуюся, що вас люди не люблять".
Фiзiкус здвигнув раменами: "Багато ми ма мо ворогiв на цiм свiтi".
"А на другiм ще бiльше,- додав свiтлiйший. А по хвилинi: - Але голову
Петра Павловича можеш вложити в спiрiтус?"
"Це я можу зробити".
"Так вложи. Може, цар схоче колись подивитися на не©, а може,
примiстить у сво©й кунсткамерi - отже! Лиш вiдтинай так, щоб нiхто не
бачив. Люди су вiрнi, дурнi - розумi ш?"
Лiкар притакнув, поклонився i подався назад.
"Господа!" - звернувся свiтлiйший до сво©х офiцерiв. Нам тут бiльше
нiчого робить. По©демо в город!"
Поправив шаблю i ордени, вбрав капелюх, йому подали царськими соболями
пiдбитий плащ i вiдчинили дверi.
_"ТА НСТВО"_
Пiд окопом гурток ордонансiв розмовою скорочував нудьгу дожидання.
Солдати водили старшинських коней по боковiй але©. Конi задирали
голови, витягали ши© й iржали. Вiтер грався листками, розносив згар.
Клаптi чорно© сажi падали на коней i на людей. Конi порскали, люди
чхали: "Здоров!"
Годi було вгадати, чи це вечiр, чи ранок, осiнь чи зима, ява чи
томлячий сон.
Брудно, гнiтючо, тьмаво.
"Фу, чорт! Який поганий день!" - сказав свiтлiйший, ступаючи по сходах.
Гадав, що дихне свiжим повiтрям, а тут дими. "Ще не згасили? Доволi
того фей рверку!"
Послав у мiсто ордонансiв i наказав гасити пожежу. На стежцi, недалеко
сходiв, ступив у калюжу кровi. (Червонiла на бiлiм снiгу. Видно, що люди
обминали ©©.) Кiлька крапель бризнуло на бiлi штани свiтлiйшого... Кров
Петра Павловича. "Свиня!.. Чом не запрятали?"
Набрав у пригорщу снiгу й витирав пляму. Але кров не сходила. Тiльки
розмазав ©©.
Пригадав собi народне повiр'я. Кровi, котра про вбiйника свiдчить, не
зми ш...
Дурне! Як би це правда, то не один ходив би червоний вiд нiг до голови.
Перший цар...
Свiтлiйшому пiдвели коня.
Вичищений, бiлий, без червоних панчiх.
Свiтлiйший поплескав його по ши©. Але кiнь вiдвернувся вiд нього. "Чого
ж ти вiдверта шся вiд мене, дурню!" - i притулив сво лице до гарно©
голови звiряти. Чув, як кiнь дрижав, аж постогнував. Жилки надувалися,
ноги тремтiли. Кiнь, то дивився перед браму, де стирчали людьми оздобленi
палi, то озирався позад себе, де на подвiр'© мучили "бунтарiв". Припiкали,
колесували, здирали шкiру.
"Чого дрижиш, ну чого дрижиш, дурнику? Тобi не зроблять нiчого. Не
дам".- I свiтлiйший поцiлував коня у бiлий лискучий лоб.
"Iди з ним у бокову алею!" - наказував солдатовi.
"В сад. Бачиш, звiрина полошиться, нерву ться. А ти чiпиш тут, не знать
чого. Не бачив, як саджають на паль?"
Солдат узяв коня за поводи й повернув ним у сад.
"Не шарпай трензлею, уважно провадь, скотина!"
За свiтлiйшим пiвколесом стояли офiцери.
"Пiдемо, панове, до Мишки",- сказав князь i усмiхнувся, нiби провадив
©х туди, де грають серби, танцюють циганки, а карли творять непристойнi
жарти.
Мишка подвизався. Докладав усiх зусиль, щоб показати себе справжнiм
митцем. "Молодець Мишка!" - гукав на нього свiтлiйший.
"Рад послужити вашому величеству",вiдповiв катюга.
"Дурний ти, Мишка, я не величество, я тiльки свiтлiйший",- поправив
його князь.
"Як звав, так звав, коби що дав",не засмiявся, а нiби заiржав Мишка.
Меншиков добув з кармана таляр й кинув йому.
"Славний малий, та розуму в нього, як у здохлого теляти. Пiдемо".
Увiйшли у велику гетьманську маштарку, бо повози по©хали з гетьманом, а
тi, що залишилися, вiдставлено до московського обозу. В кутi дрiмали ще
якiсь двi старосвiтськi брички, спадок по Самойловичу. В них спали
мертвецьки п'янi солдати.
Загалом тверезих тут не було. Мученики - п'янi вiд болю, мучителi - вiд
горiлки. Миша не жалiв ©© - ради "усерднiйшого дiйствiя".
Вже само повiтря п'янило. Слабших офiцерiв мло©ло, ©м робилося недобре.
"Нагидив скотина!" - сердився на них свiтлiйший.
"Пошол вон! Ще чого доброго облю ш менi кафтан".
Щасливi, що таким дешевим способом увiльнилися вiд дальшого обов'язку
бути свiдками "та©нства", вибiгали на двiр.
"Бачить скотина, що вiддасть учорашний обiд, i чека . Офiцери! Вам
треба було бачити, як цар усмирював стрiльцiв. А то ©х мло©ть, як хохлам
добираються до шкiри".
Свiтлiйший дiйсно сердився, дивлячись на тую м'якосерднiсть. Вiн привик
до страшного "Преображенського уставу", куди не раз заходив з царем,
подивляючи його невичерпанi концепцi© в вигадуваннi щораз нових способiв
мучення людей.
Меншиков завидував царевi не тiльки його царського вiнця, але й то©
велетенсько© сили, того "твердого характеру", котрому нiщо й нiколи не
могло устоятися. Вiн хотiв наслiдувати царя, щоб стати гiдним його
спiвробiтником.
На кару батуринцiв дивився, як на завдання велико© ваги.
Скинувши рукавицю з право© руки, брав розпалену шину i водив нею по
голiй спинi прикрiпленого до лавки старця, приговорюючи: "Отак його,
сукина сина, полегеньку та помаленьку, щоб руку нашу почув. Тверда
московська рука, що, хохли питльованi, га?"
Тiло шипiло, надувалося, шкварилося, як на сковородi м'ясо, i по
маштарцi розходився противний м'ясний сморiд.
"Чого ревеш? - гукав свiтлiйший,- ну чого ревеш? Не хотiв роззявити
рота на судi, так i тепер мовчи".
Жертва не видержувала муки. Благала милосердя i пощади, обiцяла сказати
все, що зна . ©© вiдчiпали вiд лави, обливали водою i заставляли
зiзнавати. Та з зiзнань нiчого не виходило. Однi якiсь нерозгаданi
фантасмагорi©.
Виносили труп з маштарки, щоб не заважав.
"Духом вони крiпкi, черкаси-то, але тiлом наш чоловiк сильнiший",-
говорив князь.
"У наших бiльше вправи",- зауважував сонний майор. Вiн щолиш тут
продрухався, мабуть, тому, що бачив дiло, а не слова.
"Так,- притакнув свiтлiйший,- наших б'ють, а козаки, нiби шляхтичi
польськi, походжають собi безпечно, мов якi графи. Але заждiть! Провчимо
ми i вас. Буде одна держава, один цар i один кнут - незалежники!"
Меншиков сердився на привiле© хохлiв. Що ж то, вони з iншо© глини, як
москалi?
"Натягай крiпко!" - кричав на тих, що помiж двома лавами розтягали
якогось здорового й крiпкого сердюка.
"Це не баба на постелi лежить, а хлоп, як дуб, його хоч волами
розривай. Та-ак!"
Костi хрустiли й вихоплювалися зi вставiв. Сердюк, зцiпивши зуби, глухо
стогнав.
Свiтлiйший допитував його, де гетьманськi клейноди.
Мученик, замiсть вiдповiдi, тiльки страшно глянув на сво©х катiв.
"О, того лиш пусти,- шипiв князь,так вiн скочить тобi до очей, як тигр.
Уговка мо ми вас, бунтiвники, заговiрники, iзм ннiки!"
Меншиков пiдступив туди, де батогами били. Вiн любив пописуватися сво ю
силою. Щоб не гадали люди, що малий, так слабий. Подивiться. Вихопив батiг
з рук солдата, плюнув у жменi й замахнувся. Удар був настiльки сильний, що
кров приснула з тiла просто свiтлiйшому в очi. "От так його!" - похвалив
сам себе i наказав подати води, промити лице. Наставив долонi, один з
офiцерiв лив воду з гарно поливаного полтавського збанка, а свiтлiйший
долонi пiдносив до лиця, розмазуючи кров по цiлiй головi. Довго не мiг ©©
обмити, нарiкаючи на тонку козацьку шкiру. "В нашого чоловiка вона, як
пiдошва, груба. Взагалi ми грубошкурий народ, а в них шкiра тонка, жiноча.
Лиш доторкнися - i сикне, як фонтан".
"Погодiте, задам я вам пам'ятку, до нових в нiков не забудете! -
повторив улюблену погрозу царя.- Чого не дописав Мазепа в кореспонденцi© з
Карлом, це я вам напишу на спинах. Мого письма нiякою водою не зми ш".
Меншиков краще травив, коли виговорився гаразд.
Услужливий офiцер, той, котрого сердюк штовхнув був у черево,
побачивши, що його свiтлiсть ми ться, а нема в що втертися, забув про
бiль, побiг у палату й принiс гарно вишиваний рушник.
"Спасибi тобi,- дякував свiтлiйший, втираючи свiжо вмите лице.- От до
того вони митцi, черкаси тi. Скрiзь люблять оздобу i розумiються на
кунштах. Сховай цей рушник, пригодиться. Лиш не вкради, бо всi ви
природженi злодi©, вори. "Болi клонитеся к лакомству i карману, нежелi к
служб ",-повторяв Петровi слова, а, нахилившися, шепнув:- Та не за те
злодiя били, що вкрав, а що дався зловити".
Оба розсмiялися сердечно.
Людей карали далi.
Цiла величезна маштарня перемiнилася в один великий бiль, в один
страшливий стогiн, в одне благання смертi. Тут вона являлася одинокою
надi ю, останнiм схоронищем перед жахливими муками катiв. Свiтлiйший ходив
вiд жертви до жертви i оком знавця приглядавсь до операцiй. Любив совiсно
повнити свою службу i хотiв мати чисту совiсть перед царем. Не можна
сказати, щоб не любив тi © роботи. Вона йому давала бiльше емоцi©, нiж
театр або концерт, била на нерви, загострювала апетит. Свiтлiйший бiльш ©в
i краще травив, надивившися на муки людськi. Краще смакувало йому його
власне безпечне життя.
"Безпечне?" - i вiн задумався. Невже ж може хто бути безпечним у Росi©,
поки тут царю Петро?
I в душi свiтлiйшого "решпект" перед царем боровся з ненавистю до
нього. Це друге почуття перемагало. Свiтлiйший чув, що вiн не любить царя,
тiльки бо©ться його. Царя не любить нiхто, навiть рiдний син, нi. Бiдний
цар...
I свiтлiйший зiтхнув. "Всi ми з рабською покорою всепiдданiше коримося
перед ним, але дякували б Боговi, коли б послав його до чорта. Всiм нам
вiн скорiше або пiзнiше голову скрутить".
"Як б' ш? Не спiшись! Кнут не втече!" - гукнув свiтлiйший, i удари
залунали з новою силою.
По них чувся вже не зойк i не стогiн, але тихе, ледве помiтне
скомлiння.
"Ваша свiтлiсть,- пiдiйшов до нього услужливий офiцер,- позволять
сказати собi, що лице ще не вмите як слiд".
"Кров?"
"Точно так".
"Де?"
"На правiй повiцi".
Свiтлiйший плюнув на палець i потер повiку.
"Зiйшла?"
"Ще не зовсiм".
"Нехай ©й чорт". А в душi погадав собi: все зми ш з себе, тiльки
людсько© кровi - нi. Все одно - на штанах чи на повiцi, Петра Павловича чи
котрого iз хохлiв.
"Пiдемте!" - звернувся до офiцерiв.
"Тут уже без. нас закiнчать".
Вийшли з маштарки i побачили тих, що ©м недобре зробилося.
Стояли блiдi, як стiна.
"Офiцери!" - сказав до них згордливо князь.- 0-фi-це-ри! А може, в вас
совiсть нечиста? Треба наiзусть вивчити во нний устав. I треба все як слiд
робити, що вiн велить".
Випрямився i вiдiтхнув глибоко: "Зна те, панове, такий моцiон корисний
для нашого здоров'я. Найкращий аргумент на це - його величество цар.
Iсторическiя i фiлософскiя книги, псалми, акафiсти, кантики i мадригали,
танцi i спiви - все одно нiкуди не годиться. Мужеська душа потребу
трудiв, небезпек, бо©в, без того вона м'якне i бабi . Пiдемте, господа,
туди, де подвиза ться мiй Мишка".
Мишка подвизався. Колесував.
Це була його найулюбленiша робота. Вiн так "iскустно" прикрiплював свою
жертву до колеса, що вона не могла навiть скорчитися, не то розпростувати
члени. Та ще вмiв Мишка не спiшитися, а робити дiло з "промежутками". Як
спинялося колесо, прискакував знов i врадувано гукав: "Лiва рука вже пiшла
до чорта". То знов: "Але ж покололася права лаба. I сам ляйбмедiкус не
поскладав би ©© тепер докупи. Ого!"
"А як би не так?" - зауважив хтось.
"Так що? Гада ш, не видержу? - i Мишка шкiрив сво© великi, рiдкi зуби.-
Але мене-то на колесо за що? Хiба я вiрно не служу батюшцi-царевi?"
Це був його перший i останнiй аргумент. Поза ним Мишка нiчого бiльше не
знав. Вiрна служба царю й отечеству i - хай свiт цiлий валиться. На
черкасiв дивився, як на завзятих ворогiв. Мучив ©х з насолодою. Але й без
того мучив би кого-будь, кого б сказали. Навiть свiтлiйшого, коли б
приказав цар. Хiба не все одно?.. Щоб давали роботу, щоб дурно хлiба не
©в.
Колесували на майданi, прилюдно, для бiльшого постраху людей. Тих, що
не погибли у нiчному бою, що ©х виловили по далеких садах, витягнули з
пивниць, з ям, добули з очеретiв, гнали туди, хай дивляться, яка кара
чека кожного, що важиться ставити опiр царевi в його задумах великих...
Бунтiвники!
Свiтлiйший хотiв такого страху нагнати Укра©нi, щоб вона присмирнiла
навiки. Коли вiн входив зi сво©ми офiцерами на майдан, Мишка якраз
колесував якогось хлопця. Ломив йому руки, ноги, одну з другою, "з
промежутками", безсердечно, по-звiрськи, гiрш звiра. Свiтлiйший глянув в
обличчя мученика й вiдвернувся. Такого болю вiн не бачив ще в нiкого i
нiколи, хоч бачив так багато.
"Ну, годi, Мишка, годi!" - сказав i скривився.
"Бачиш, то ще дитина. Не годиться".
Але Мишку годi було спинити, як годi вирвати зловлену пташку з зубiв
старого кота. Свiтлiйший шаблею вiдрубав голову хлопчинi.
"Тут уже й нас не треба, панове!" - сказав до офiцерiв.
"Не хотiв би я попастися до рук отого Мишки. Звiр, iстинний звiр.
"Рад вдоволити ваше величество",впевняв свiтлiйшого кат i вiддав йому
по-вiйськовому честь.
I Меншиков вiдвернувся вiд нього з омерзiнням: "Кровожадний тигр, без
совiстi, без серця!.. По©демо в мiсто, панове".
"А з тими що робити?" - спитав Мишка, показуючи на натовп на майданi.
Князь надумувався хвилину. Було ©х кiлькасот. Деякi виглядали так
нещасливо. Будили милосердя навiть у душi Меншикова, так недоступнiй для
того благородного почуття. Меншикову хотiлося помилувати хоч тих, що не
мали нiяко© вини за собою, крiм тi ©, що черкасами родилися. Все ж таки це
християни, православнi люди, одно© вiри народ. Може, вони й не брали
спитати вас, що сталося з городами укра©нськими? Ще за життя Богдана
Хмельницького ваше правительство виманило собi право...Меншиков
нетерпеливо порушився на крiслi; Мотря говорила далi: - ...право тримати
свою залогу в Ки вi з тим, що ©© начальник не буде присвоювати собi нiяких
прав до мiста i до людностi його. А тепер у Ки вi сидить во вода, нiби
другий гетьман i нiби сильнiший ще вiд нього. В Переяславi, Нiжинi,
Чернiговi i по iнших мiстах теж стоять московськi залоги i не перестають
кривдити народ. А наше вiйсько, нашi козацькi полки, що мали обороняти
рiдну землю, ви кида те по далеких землях, виставля те ©х на походи
далекi, на бо© важкi, на всiляку бiду, щоб вони вигинули i щоб кра©на наша
не мала сво©х оборонцiв. Тодi вам легше буде прибрати ©© до сво©х рук,
вольностi нашi покасувати, московськi порядки завести i саме iм'я Укра©ни
загладити навiки. I ви ще пита теся, князю, чому Батурин не хотiв перед
вами вiдчинити сво©х брам i чому я боролася разом з батуринцями проти
вас?"
Меншиков слухав i не перебивав довго© промови. На ньому помiтне було
здивування, що жiнка, i то молода й гарна жiнка, зна iсторiю й цiкавиться
полiтичними питаннями. У них таких жiнок нема. Вони могли вирости тiльки
серед лiберального устрою, там, де шанувалася особиста свобода, де iдея
незайманостi й недоторкальностi людини робилася житт вим, якщо не писаним
законом. Його бистрий i вiд природи багато вивiнований ум бачив величезну
рiзницю мiж Ки вом i Москвою, розумiв, звiдки виплива ворожнеча мiж
москвичами й укра©нцями. Два свiти, два iншi свiтогляди, двi культури,
котрi важко звести докупи, як важко помирити воду з вогнем. Мiж ними
мусить iти бiй, поки один iз противникiв не ляже переможений, знесилений i
надовго неспосiбний до дальшо© боротьби. В душi признавав вищiсть такому
жiночому типовi, як Мотря, вважав його цiкавiшим i привабливiшим вiд
покiрно©, слухняно© i безвольно© пiвнiчно© жiнки, i коли б не отсе важке
батуринське дiло, не вiдповiдальнiсть, яка тяготiла на нiм, вiн радо
побалакав би з Мотрею, як любив балакати з культурними, високорозвитими
людьми. Але годi - треба закiнчити дiло.
"Позвольте, Мотре Василiвно, завдати вам ще одне питання. Воно вже
меншо© ваги. Тут дiло не в людях, а в предметах мертвих, безжизненних. Вам
вiдомо, де гетьман Мазепа заховав сво© гетьманськi клейноди".
"Менi?"
"Кому ж би, як не вам. Ви ж були близька до нього людина. Може, й
ховали разом. Скажiть, де вони? Жаль, щоб такi дорогоцiннi предмети попали
в руки яких грабiжникiв, котрi ©х продадуть торговцям за будь-що. Це в
вашiм iнтересi сказати, щоб вони не пропали. Правда? Отже, бачите, я не
вимагаю вiд вас нiчого важкого й неморального,- будь ласка, скажiть".
Мотря захиталася на хвилину. Князь Меншиков говорив так переконуюче, що
годi було не повiрити йому. А що, як хто iз довiрених видасть тайну i як
дiйсно клейноди попадуть у руки грабiжникiв, котрi ©х поломлять на золото,
повилуплюють дороге камiння й понiвечать? Чи не краще, щоб вони. перейшли
до ворога, а пiзнiше вернулись вiд нього до рук нового гетьмана. А все ж
таки сказати - це значить видати тайну.
"Князю!-промовила, сiдаючи на постелi, Мотря.-Ми все ще балака мо на
двох мовах i не розумi мо себе. Пiсля того, що я вам сказала, мала я деяке
право сподiватися, щоб ви дивилися на мене, як на людину свiдому,
розвинуту й морально здорову. А ви, отже, ставите до мене вимоги, як до
жiнки глупо© або неморально©..."
Тим вона кольнула Меншикова в саме серце.
Довго здержувана злiсть добулась наверх з повною силою первiсно©
людини.
"Мотре Василiвно! - гукнув.-Ви кривдите мене. Я до того допустити не
можу. Я тут вождь, замiститель найвищо© волi царя. Я можу зробити з вами,
що завгодно".
"Робiть!"
"I зроблю. Гада те, жахнуся ваших гарних очей i ваших красноречивих
слiв! Гада те, вчарували мене, як колись старого гетьмана!"
"Кривдь, князю, далi. Я безборонна".
"Не смiй перебивати мене. Таке поведення дерзке, сво вiльне,
недопустиме. Я вговкаю тебе, бiлоручко, дамо, загнуздаю - о загнуздаю, на
те я Меншиков!".
А звертаючись до сво©х офiцерiв, вiн нiби виправдовував себе: "Господа,
ви бачили, бачили, господа, як я поводився з нею. Ввiчливо, наче Бог зна з
якою дамою. Мав на увазi, що це донька Василя Леонтi вича, а вона кривдить
мене, Меншикова. Не смiй".
Пустивши раз поводи сво©й пристраснiй вдачi, вiн заганявся чимраз далi:
"Фу, чорт! Мальована хохлачка! Гада , водитиме князя Меншикова, як водила
колись за нiс старого Мазепу,- а зась! Поклав твiй батько голову на
колоду, можеш ти спину пiдставити пiд батiг. Батiг не ангел, душi не
вийме, а правду скаже... Фу!"
"Князю!" - почувся нараз голос Скорiна.
Меншиков повернувся туди.
Глянули собi в очi... вропа - i по- вропейськи вдягнена Азiя, людина i
©© личина, хитро придумана.
Скорiн, о голову вищий вiд князя i куди ще вродливiший, нагадував в цей
мент не Аполлона, а бога Ареса на полi бою. Серед сво©х товаришiв, вiд
котрих несло горiлкою i людською кров'ю, вiн скидався на чужинця, на
мешканця з iншо© планети, що припадкове заблудив туди. Нiби за кару його
доля послала. З затисненими п'ястуками стояв, неподвижно, мов статуя,
котра ожива нараз i диву ться, побачивши сво оточення. Меншиков -
дiйснiсть, Скорiн - фантом, мрiя майбутнiх людей.
Стояли супроти себе i мiряли сво© сили.
Все принишкло кругом. Що значили при них тi пахолки, прислужники, раби
царсько© волi?
"Чого тобi, Петре Павловичу? - спитав князь, насилу здержуючи свiй
гнiв.- Хворий, так iди! Не спиняй дiла".
Скорiн, замiсть вiдповiдi, ступив кроком вперед. Князь крок подався
назад.
Реальний, тверезий ум свiтлiйшого з вправою московського торговця став
перечислювати усi здобутки i втрати з отсього ризиковного дiла. Скорiн не
будь-хто. Його полк пропада за ним, Скорiна шану цар, жорстоке поведення
з вищим офiцером могло б викликати небажаний настрiй серед офiцерських
кругiв. I на козацьких старшин могло погано вплинути. Треба, значиться
уговкати цього дивака-фантаста, тую перевернену голову...
"Петре Павловичу, чого тобi? - ну скажи, чого тобi?" - спитався
лагiднiше.
"Князю, це жiнка! Пошануй ©© горе, доволi того знущання".
Князь Меншиков глянув на Скорiна пронизливо, довго i кивнув на драгунiв
рукою.
"Винести ©© геть, до найдальших кiмнат! Вартових приставити до дверей.
Пiд вiкнами також. Нiкого не впускати, крiм матерi. Чекати дальшого
розпорядку".
Мотрю винесли. Князь Меншиков приступив до вiкна.
Тарабанив пальцями по шибках i дивився в напрямi в'©здово© брами. Там
виростали палi один бiля одного, i на них вилися в муках люди.
"Бунтарi!" - вицiдив Меншиков крiзь зуби i повернувся на залу.
Скорiн усе ще стояв.
"Чого тобi, ну чого тобi, Петре Павловичу? Ти, мабуть, з глуздiв
збився. Пора отямитись. Причарувала тебе хохлачка? Офiцер, полковник! З
потомственних дворян!"
Скорiн мовчав. Але вуста його дрижали вiд множества слiв, котрi
тиснулися на них з глибин душi.
"Ти ще торчиш?" - i Меншиков пiдступив до нього. Глянув i згордливо
всмiхнувся.
Чув, що небезпека минула. Тепер залишалося пiдскочити, замахнутися i
грiмким поличником покiнчити цей дивний iнцидент. Але княжа рука не
пiдiймалася на цей божеський архiтвiр. Заложив руки в кишенi й пустився
кругом стола.
"Господа офiцери,- казав,- так бути не може. Я знаю, що вiйна
роздратову чоловiка до краю. Але на те ми офiцери, щоб панували над
собою. Хто хоче побiджувати других, мусить в першу чергу побiдити себе.
Жада мо дисциплiни вiд солдатiв, а самi ©© не вмi мо тримати, чого доказом
нинiшн поведення Петра Павловича. Чоловiк здоровий i при повному умi
чогось такого нiяк зробити не може..!"
"Князю!" - пробував його перебити Скорiн, але князь обернувся наглим
зворотом, став .бiля стола, лiву руку опер на нiм, а праву випрямив в
напрямi дверей. "Проч менi з очей!" - гукнув, аж усi, що були в залi,
присiли i зi страху дух у собi заперли.
Розумiли, що це рiшаюча хвилина. Двi вдачi, два свiти стиралися з
собою. За одним була правда, а за другим - сила. Один боровся за право
людини, другий - за право поневолювати ©©... Котрий з них побiдить?
Скорiн випрямився, як струна, кинув собою вперед, зробив два кроки в
напрямi стола i став:
"Князю! Так далi не можна. Доволi того, доволi!"
"Проч!" - повторив князь, показуючи далi на дверi.
Скорiн глянув на князя поглядом повним жагучо© погорди, повернувся i -
вийшов.
Нiхто не дивився за ним. Всiх очi прилипли до блискучо© вiд
брильянтових перстенiв руки свiтлiйшого. Тая рука в мiру того, як Скорiй
наближався до дверей, опускалася все нижче. А коли дверi замкнулися за
Скорiном, упала на стiл.
Князь Меншиков вiдiтхнув свобiднiше.
Побiда була за ним.
Сiв i почав щось писати на листах грубого, зеленавого паперу гусячим
пером, карлючками, котрi придумав для власного вжитку.
В залi було так тихо, що чути було стогони колесованих на подвiр'©
людей i рев насаджуваних на палi сердюкiв.
Нараз усi пiдскочили на сво©х мiсцях. Князь також. Його перо, як лемiш,
що вихопиться з руки ратая, заскребло на паперi, залишаючи за собою чорну
борозну й кiлька цяток, мов кiлька грудок викинено© з борозни землi.
Хтось вистрiлив. I то недалеко. В перший мент здавалося, що в залi.
Вбiг драгун. "Ваша свiтлосте, позвольте доложити вам, що його
високородi , господин полковник Петро Павлович Скорiн зволили наложити на
себе руку!"
Князь Меншиков устромив у чорнильницю перо i вiдсунув вiд себе паперi.
"Петро Павлович Скорiн?"
"Так, ваша свiтлосте. Полковник Скорiн застрiлився".
"Де?"
"Отут, перед сходами. Ще живий. Але куля пройшла крiзь лоб".
"Лiкар ?"
"Покликали".
"Так - добре. Можеш вiдiйти".
Князь Меншиков подався на спинку фотелю i закрив долонями очi. Обчисляв
усi плюси й мiнуси того так несподiваного iнциденту.
Скорiн пустив собi кулю в лоб. Сам, з власно© i непримушено© волi. Це
факт. А все iнше - неважне. Скорiна любив цар. Одного любимця, значиться,
менше. Це важно. Мiг згинути в бою, згинув з власно© руки. Хай з Богом
спочива . Рахунок, значиться, не найгiрший. I Меншиков глянув кругом
стола.
Офiцери сидiли, як i ранiше. Сонний майор, не виносячи мовчання,
борiкався зi сном. Клiпав сво©ми вузькими очима. Той, котрого копнув
сердюк, вже не жовк i не зеленiв, але все ще тримався за черево руками.
Горiлка з перцем розiгрiвала його. В деяких очах помiтне було здивовання.
Сенсацiя.
сть нова тема до "коришпонденцi©".
Але щирого жалю не виявляв нiхто. Покiйний Скорiн був вояк хоробрий i
товариш чесний, та - дивак. З нiким вiн близько не зiйшовся, ходив, як не
вiд свiта того. Почувався чужим серед сво©х. Може, так i краще, як вiн
зробив. З таким чоловiком годi себе почувати безпечним. Нiколи не збагнеш,
що вiн гада i що може зробити. Що для всiх бiле, це для нього чорне. Хай
з Богом спочива .
"Панiв офiцерiв,- почав князь Меншиков,- беру на свiдкiв, що я
покiйного Петра Павловича не довiв до того, що вiн з собою зробив. Не
повинен я в смертi його".
Офiцери пiднялись зi сво©х мiсць.
"Я з ним поступив лагiднiше, нiж нашi вiйськовi приписи велять".
Всi притакнули, а сонний майор додав: "Покiйний Петро Павлович не вiд
нинi шукав собi смертi. У боях лiз де найгiрша бiда".
"За це ми й пошану мо його, як хороброго офiцера непобiдимо© армi© його
величества царя,- заявив Меншиков, але пригадав собi нараз, що може Скорiн
ще й не вмре, бо не вiд кожно© кулi люди вмирають. Вiн плеснув у долонi.-
Принести Петра Павловича сюди!"
Принесли труп й поклали посеред покою.
Обступили його кругом i дивилися без спiвчуття. На вiйнi труп - це
явище звичайне. Лiкар стояв оподалiк.
"Врятувати не мiг?" - спитався його князь.
"Нiяк не мiг, ваша свiтлосте. Куля застряла в мiзку, увiйшла правим
виском".
Несмiливо пiдiйшов i пояснював, що спричинило смерть.
Внутрiшнiй розлив кровi, тут безсильна всяка помiч лiкарська.
Свiтлiйший приклонив колiна, перехрестився й прошепотiв молитву. Всi
пiшли його прикладом, навiть лiкар, хоч про нього казали, що вiн лютер i в
Бога не вiрить.
"Такий красунь i так опоганив себе,сказав князь, встаючи та стрiпуючи
порох зi сво©х колiн.- Свиня, iменно свиня! Бога в серцi не мав. Як можна
таке безобразi з собою робити! Ось до чого, милостивi господа, доводить
фiлософiя. Iменно фiлософiя. Не роздумуй над життям, а лише живи, та ще
коли тобi лiт мало що понад тридцять i коли носиш офiцерський мундир. Для
офiцера потрiбна шабля, а не книжка, послух i карнiсть - це для нього
закон. Накрить його!"
Хтось накинув на покiйника плащ, бо свiтлiйшому здавалося, що Петро
Павлович пiдносить лiву повiку i дивиться на нього... Шкода таких очей.
Другого такого офiцера в цiлiй армi© нема. Щоб цар не затужив за ним.
Може, ще раз схоче глянути на нього.
"Залишити його до завтрашньо© днини тут. А завтра вранцi поховати з
почестями серед саду!"
Свiтлiйший надумувався хвилину. Потiм кивнув на лiкаря. Вiдiйшли набiк
i балакали пошепки.
"Як гада ш, не можна б забальзамувати те тiло?"
"Важко, ваша свiтлосте, не берусь. Матерiалiв нема i дiла того нiколи я
не робив, не вмiю".
"А що ж ти вмi ш? Живих краяти? Не дивуюся, що вас люди не люблять".
Фiзiкус здвигнув раменами: "Багато ми ма мо ворогiв на цiм свiтi".
"А на другiм ще бiльше,- додав свiтлiйший. А по хвилинi: - Але голову
Петра Павловича можеш вложити в спiрiтус?"
"Це я можу зробити".
"Так вложи. Може, цар схоче колись подивитися на не©, а може,
примiстить у сво©й кунсткамерi - отже! Лиш вiдтинай так, щоб нiхто не
бачив. Люди су вiрнi, дурнi - розумi ш?"
Лiкар притакнув, поклонився i подався назад.
"Господа!" - звернувся свiтлiйший до сво©х офiцерiв. Нам тут бiльше
нiчого робить. По©демо в город!"
Поправив шаблю i ордени, вбрав капелюх, йому подали царськими соболями
пiдбитий плащ i вiдчинили дверi.
_"ТА НСТВО"_
Пiд окопом гурток ордонансiв розмовою скорочував нудьгу дожидання.
Солдати водили старшинських коней по боковiй але©. Конi задирали
голови, витягали ши© й iржали. Вiтер грався листками, розносив згар.
Клаптi чорно© сажi падали на коней i на людей. Конi порскали, люди
чхали: "Здоров!"
Годi було вгадати, чи це вечiр, чи ранок, осiнь чи зима, ява чи
томлячий сон.
Брудно, гнiтючо, тьмаво.
"Фу, чорт! Який поганий день!" - сказав свiтлiйший, ступаючи по сходах.
Гадав, що дихне свiжим повiтрям, а тут дими. "Ще не згасили? Доволi
того фей рверку!"
Послав у мiсто ордонансiв i наказав гасити пожежу. На стежцi, недалеко
сходiв, ступив у калюжу кровi. (Червонiла на бiлiм снiгу. Видно, що люди
обминали ©©.) Кiлька крапель бризнуло на бiлi штани свiтлiйшого... Кров
Петра Павловича. "Свиня!.. Чом не запрятали?"
Набрав у пригорщу снiгу й витирав пляму. Але кров не сходила. Тiльки
розмазав ©©.
Пригадав собi народне повiр'я. Кровi, котра про вбiйника свiдчить, не
зми ш...
Дурне! Як би це правда, то не один ходив би червоний вiд нiг до голови.
Перший цар...
Свiтлiйшому пiдвели коня.
Вичищений, бiлий, без червоних панчiх.
Свiтлiйший поплескав його по ши©. Але кiнь вiдвернувся вiд нього. "Чого
ж ти вiдверта шся вiд мене, дурню!" - i притулив сво лице до гарно©
голови звiряти. Чув, як кiнь дрижав, аж постогнував. Жилки надувалися,
ноги тремтiли. Кiнь, то дивився перед браму, де стирчали людьми оздобленi
палi, то озирався позад себе, де на подвiр'© мучили "бунтарiв". Припiкали,
колесували, здирали шкiру.
"Чого дрижиш, ну чого дрижиш, дурнику? Тобi не зроблять нiчого. Не
дам".- I свiтлiйший поцiлував коня у бiлий лискучий лоб.
"Iди з ним у бокову алею!" - наказував солдатовi.
"В сад. Бачиш, звiрина полошиться, нерву ться. А ти чiпиш тут, не знать
чого. Не бачив, як саджають на паль?"
Солдат узяв коня за поводи й повернув ним у сад.
"Не шарпай трензлею, уважно провадь, скотина!"
За свiтлiйшим пiвколесом стояли офiцери.
"Пiдемо, панове, до Мишки",- сказав князь i усмiхнувся, нiби провадив
©х туди, де грають серби, танцюють циганки, а карли творять непристойнi
жарти.
Мишка подвизався. Докладав усiх зусиль, щоб показати себе справжнiм
митцем. "Молодець Мишка!" - гукав на нього свiтлiйший.
"Рад послужити вашому величеству",вiдповiв катюга.
"Дурний ти, Мишка, я не величество, я тiльки свiтлiйший",- поправив
його князь.
"Як звав, так звав, коби що дав",не засмiявся, а нiби заiржав Мишка.
Меншиков добув з кармана таляр й кинув йому.
"Славний малий, та розуму в нього, як у здохлого теляти. Пiдемо".
Увiйшли у велику гетьманську маштарку, бо повози по©хали з гетьманом, а
тi, що залишилися, вiдставлено до московського обозу. В кутi дрiмали ще
якiсь двi старосвiтськi брички, спадок по Самойловичу. В них спали
мертвецьки п'янi солдати.
Загалом тверезих тут не було. Мученики - п'янi вiд болю, мучителi - вiд
горiлки. Миша не жалiв ©© - ради "усерднiйшого дiйствiя".
Вже само повiтря п'янило. Слабших офiцерiв мло©ло, ©м робилося недобре.
"Нагидив скотина!" - сердився на них свiтлiйший.
"Пошол вон! Ще чого доброго облю ш менi кафтан".
Щасливi, що таким дешевим способом увiльнилися вiд дальшого обов'язку
бути свiдками "та©нства", вибiгали на двiр.
"Бачить скотина, що вiддасть учорашний обiд, i чека . Офiцери! Вам
треба було бачити, як цар усмирював стрiльцiв. А то ©х мло©ть, як хохлам
добираються до шкiри".
Свiтлiйший дiйсно сердився, дивлячись на тую м'якосерднiсть. Вiн привик
до страшного "Преображенського уставу", куди не раз заходив з царем,
подивляючи його невичерпанi концепцi© в вигадуваннi щораз нових способiв
мучення людей.
Меншиков завидував царевi не тiльки його царського вiнця, але й то©
велетенсько© сили, того "твердого характеру", котрому нiщо й нiколи не
могло устоятися. Вiн хотiв наслiдувати царя, щоб стати гiдним його
спiвробiтником.
На кару батуринцiв дивився, як на завдання велико© ваги.
Скинувши рукавицю з право© руки, брав розпалену шину i водив нею по
голiй спинi прикрiпленого до лавки старця, приговорюючи: "Отак його,
сукина сина, полегеньку та помаленьку, щоб руку нашу почув. Тверда
московська рука, що, хохли питльованi, га?"
Тiло шипiло, надувалося, шкварилося, як на сковородi м'ясо, i по
маштарцi розходився противний м'ясний сморiд.
"Чого ревеш? - гукав свiтлiйший,- ну чого ревеш? Не хотiв роззявити
рота на судi, так i тепер мовчи".
Жертва не видержувала муки. Благала милосердя i пощади, обiцяла сказати
все, що зна . ©© вiдчiпали вiд лави, обливали водою i заставляли
зiзнавати. Та з зiзнань нiчого не виходило. Однi якiсь нерозгаданi
фантасмагорi©.
Виносили труп з маштарки, щоб не заважав.
"Духом вони крiпкi, черкаси-то, але тiлом наш чоловiк сильнiший",-
говорив князь.
"У наших бiльше вправи",- зауважував сонний майор. Вiн щолиш тут
продрухався, мабуть, тому, що бачив дiло, а не слова.
"Так,- притакнув свiтлiйший,- наших б'ють, а козаки, нiби шляхтичi
польськi, походжають собi безпечно, мов якi графи. Але заждiть! Провчимо
ми i вас. Буде одна держава, один цар i один кнут - незалежники!"
Меншиков сердився на привiле© хохлiв. Що ж то, вони з iншо© глини, як
москалi?
"Натягай крiпко!" - кричав на тих, що помiж двома лавами розтягали
якогось здорового й крiпкого сердюка.
"Це не баба на постелi лежить, а хлоп, як дуб, його хоч волами
розривай. Та-ак!"
Костi хрустiли й вихоплювалися зi вставiв. Сердюк, зцiпивши зуби, глухо
стогнав.
Свiтлiйший допитував його, де гетьманськi клейноди.
Мученик, замiсть вiдповiдi, тiльки страшно глянув на сво©х катiв.
"О, того лиш пусти,- шипiв князь,так вiн скочить тобi до очей, як тигр.
Уговка мо ми вас, бунтiвники, заговiрники, iзм ннiки!"
Меншиков пiдступив туди, де батогами били. Вiн любив пописуватися сво ю
силою. Щоб не гадали люди, що малий, так слабий. Подивiться. Вихопив батiг
з рук солдата, плюнув у жменi й замахнувся. Удар був настiльки сильний, що
кров приснула з тiла просто свiтлiйшому в очi. "От так його!" - похвалив
сам себе i наказав подати води, промити лице. Наставив долонi, один з
офiцерiв лив воду з гарно поливаного полтавського збанка, а свiтлiйший
долонi пiдносив до лиця, розмазуючи кров по цiлiй головi. Довго не мiг ©©
обмити, нарiкаючи на тонку козацьку шкiру. "В нашого чоловiка вона, як
пiдошва, груба. Взагалi ми грубошкурий народ, а в них шкiра тонка, жiноча.
Лиш доторкнися - i сикне, як фонтан".
"Погодiте, задам я вам пам'ятку, до нових в нiков не забудете! -
повторив улюблену погрозу царя.- Чого не дописав Мазепа в кореспонденцi© з
Карлом, це я вам напишу на спинах. Мого письма нiякою водою не зми ш".
Меншиков краще травив, коли виговорився гаразд.
Услужливий офiцер, той, котрого сердюк штовхнув був у черево,
побачивши, що його свiтлiсть ми ться, а нема в що втертися, забув про
бiль, побiг у палату й принiс гарно вишиваний рушник.
"Спасибi тобi,- дякував свiтлiйший, втираючи свiжо вмите лице.- От до
того вони митцi, черкаси тi. Скрiзь люблять оздобу i розумiються на
кунштах. Сховай цей рушник, пригодиться. Лиш не вкради, бо всi ви
природженi злодi©, вори. "Болi клонитеся к лакомству i карману, нежелi к
служб ",-повторяв Петровi слова, а, нахилившися, шепнув:- Та не за те
злодiя били, що вкрав, а що дався зловити".
Оба розсмiялися сердечно.
Людей карали далi.
Цiла величезна маштарня перемiнилася в один великий бiль, в один
страшливий стогiн, в одне благання смертi. Тут вона являлася одинокою
надi ю, останнiм схоронищем перед жахливими муками катiв. Свiтлiйший ходив
вiд жертви до жертви i оком знавця приглядавсь до операцiй. Любив совiсно
повнити свою службу i хотiв мати чисту совiсть перед царем. Не можна
сказати, щоб не любив тi © роботи. Вона йому давала бiльше емоцi©, нiж
театр або концерт, била на нерви, загострювала апетит. Свiтлiйший бiльш ©в
i краще травив, надивившися на муки людськi. Краще смакувало йому його
власне безпечне життя.
"Безпечне?" - i вiн задумався. Невже ж може хто бути безпечним у Росi©,
поки тут царю Петро?
I в душi свiтлiйшого "решпект" перед царем боровся з ненавистю до
нього. Це друге почуття перемагало. Свiтлiйший чув, що вiн не любить царя,
тiльки бо©ться його. Царя не любить нiхто, навiть рiдний син, нi. Бiдний
цар...
I свiтлiйший зiтхнув. "Всi ми з рабською покорою всепiдданiше коримося
перед ним, але дякували б Боговi, коли б послав його до чорта. Всiм нам
вiн скорiше або пiзнiше голову скрутить".
"Як б' ш? Не спiшись! Кнут не втече!" - гукнув свiтлiйший, i удари
залунали з новою силою.
По них чувся вже не зойк i не стогiн, але тихе, ледве помiтне
скомлiння.
"Ваша свiтлiсть,- пiдiйшов до нього услужливий офiцер,- позволять
сказати собi, що лице ще не вмите як слiд".
"Кров?"
"Точно так".
"Де?"
"На правiй повiцi".
Свiтлiйший плюнув на палець i потер повiку.
"Зiйшла?"
"Ще не зовсiм".
"Нехай ©й чорт". А в душi погадав собi: все зми ш з себе, тiльки
людсько© кровi - нi. Все одно - на штанах чи на повiцi, Петра Павловича чи
котрого iз хохлiв.
"Пiдемте!" - звернувся до офiцерiв.
"Тут уже без. нас закiнчать".
Вийшли з маштарки i побачили тих, що ©м недобре зробилося.
Стояли блiдi, як стiна.
"Офiцери!" - сказав до них згордливо князь.- 0-фi-це-ри! А може, в вас
совiсть нечиста? Треба наiзусть вивчити во нний устав. I треба все як слiд
робити, що вiн велить".
Випрямився i вiдiтхнув глибоко: "Зна те, панове, такий моцiон корисний
для нашого здоров'я. Найкращий аргумент на це - його величество цар.
Iсторическiя i фiлософскiя книги, псалми, акафiсти, кантики i мадригали,
танцi i спiви - все одно нiкуди не годиться. Мужеська душа потребу
трудiв, небезпек, бо©в, без того вона м'якне i бабi . Пiдемте, господа,
туди, де подвиза ться мiй Мишка".
Мишка подвизався. Колесував.
Це була його найулюбленiша робота. Вiн так "iскустно" прикрiплював свою
жертву до колеса, що вона не могла навiть скорчитися, не то розпростувати
члени. Та ще вмiв Мишка не спiшитися, а робити дiло з "промежутками". Як
спинялося колесо, прискакував знов i врадувано гукав: "Лiва рука вже пiшла
до чорта". То знов: "Але ж покололася права лаба. I сам ляйбмедiкус не
поскладав би ©© тепер докупи. Ого!"
"А як би не так?" - зауважив хтось.
"Так що? Гада ш, не видержу? - i Мишка шкiрив сво© великi, рiдкi зуби.-
Але мене-то на колесо за що? Хiба я вiрно не служу батюшцi-царевi?"
Це був його перший i останнiй аргумент. Поза ним Мишка нiчого бiльше не
знав. Вiрна служба царю й отечеству i - хай свiт цiлий валиться. На
черкасiв дивився, як на завзятих ворогiв. Мучив ©х з насолодою. Але й без
того мучив би кого-будь, кого б сказали. Навiть свiтлiйшого, коли б
приказав цар. Хiба не все одно?.. Щоб давали роботу, щоб дурно хлiба не
©в.
Колесували на майданi, прилюдно, для бiльшого постраху людей. Тих, що
не погибли у нiчному бою, що ©х виловили по далеких садах, витягнули з
пивниць, з ям, добули з очеретiв, гнали туди, хай дивляться, яка кара
чека кожного, що важиться ставити опiр царевi в його задумах великих...
Бунтiвники!
Свiтлiйший хотiв такого страху нагнати Укра©нi, щоб вона присмирнiла
навiки. Коли вiн входив зi сво©ми офiцерами на майдан, Мишка якраз
колесував якогось хлопця. Ломив йому руки, ноги, одну з другою, "з
промежутками", безсердечно, по-звiрськи, гiрш звiра. Свiтлiйший глянув в
обличчя мученика й вiдвернувся. Такого болю вiн не бачив ще в нiкого i
нiколи, хоч бачив так багато.
"Ну, годi, Мишка, годi!" - сказав i скривився.
"Бачиш, то ще дитина. Не годиться".
Але Мишку годi було спинити, як годi вирвати зловлену пташку з зубiв
старого кота. Свiтлiйший шаблею вiдрубав голову хлопчинi.
"Тут уже й нас не треба, панове!" - сказав до офiцерiв.
"Не хотiв би я попастися до рук отого Мишки. Звiр, iстинний звiр.
"Рад вдоволити ваше величество",впевняв свiтлiйшого кат i вiддав йому
по-вiйськовому честь.
I Меншиков вiдвернувся вiд нього з омерзiнням: "Кровожадний тигр, без
совiстi, без серця!.. По©демо в мiсто, панове".
"А з тими що робити?" - спитав Мишка, показуючи на натовп на майданi.
Князь надумувався хвилину. Було ©х кiлькасот. Деякi виглядали так
нещасливо. Будили милосердя навiть у душi Меншикова, так недоступнiй для
того благородного почуття. Меншикову хотiлося помилувати хоч тих, що не
мали нiяко© вини за собою, крiм тi ©, що черкасами родилися. Все ж таки це
християни, православнi люди, одно© вiри народ. Може, вони й не брали