Страница:
залиша пресвiтлiй волi його величества царя.
Постанову списували кiлька разiв. Знали, що за не© можуть судити
суддiв. Били Кочубея i Iскру, можуть бити ©х. Всi вони царськi люди.
Два днi присуд готовий i суддi вагалися, чи пiдписати його, чи дiло
далi вести. Питали б ще з у с е р д i м, так Кочубей дряхлий, його
насилу привели до життя. Рани го©тися не хочуть. У нього жар.
З Iскри нiчого не добудуть. Сказав, що хотiли, бiльше, мабуть, не зна ,
а iншi - дураки, знаряддя у руках Кочубея. Не так його, як Кочубе©хи.
Усiм вiдомо було, що це вона затiяла донос, але ©© якось не вмiшали.
Нiхто не важився кликати Любов Хведорiвну на суд.
Суддi також. Мали ж би з нею мороку!
По довгiм ваганнi канцлер узяв перо.
Дрижучою рукою пiдписався.
Шафiров довго витирав лоб, заки те саме зробив.
"Нехай буде воля твоя святая!" - сказав.
"I да приiдет царствi тво ",- додав Головкiн.
* * *
Дня 30 квiтня Кочубея, Iскру й усiх заплутаних у донос, крiм Осипова,
виряджено в кайданах у Смоленськ. Везли ©х пiд вартою на човнi до Порiччя,
а далi на возах до мiсця призначення.
хали до Вiтебська людьми вольними, особами високого рангу i великого
значення, а верталися збитими, скатованими, безнадiйними.
Надбання цiлого життя змарнованi, здоров'я знищене, це вже не люди, а
живi трупи.
ТАБIР
ШУМИТЬ
Задумавши похiд на Москву, король Карло змарнував лiто й осiнь. Лiто
простояв у Саксонi©, осiнь - у Польщi. Сам собi шкодив. Нiби на руку
Петровi йшов.
Не слухав анi досвiдчених полiтикiв, нi сво©х старих генералiв.
Покладався на власний генiй i на сприятливiсть щастя. Що лиш зимою рушив у
Литву.
Вiйсько терпiло голод i стужу.
Бiдна з природи, а всякими вiйнами до останку виснажена кра©на не могла
дати вiйську того, що треба - даху i страви.
Карло хвилювався i на населенню зганяв злiсть. Особливо польським панам
не жалiв нi згiрдливих слiв, нi контрибуцiй. Тим зраджував собi навiть
прихильникiв свого союзника Станiслава.
Скинувши польського короля з престолу, хотiв те саме зробити з Петром.
Мало-мало не повезло йому. Несподiвано з'явився в Гроднi. Коли б двi
годинi скорiше поспiв, дiстав би був царя в сво© руки. Цар аж до
Петербурга утiк. Укрiпляв його. Казав також укрiпляти Москву, Серпухiв,
Можайськ, Твер. Пiд карою смертi не вiльно було мiщанам кидати сво©х мiст,
а за те селян виганяв на роботи коло городських мурiв. Села й землi,
котрими мав проходити Карло, цар наказав руйнувати. Мiж тим Карло дiйшов
до Радошкович i став. Нi вороги, нi сво© не знали чому. Нiби в пiжмурки
грався. "Вгадайте, куди пiду,- на Москву чи на Ки©в?"
Був це одинокий вислiд того довгого й нiчим не виправданого постою.
Цар не знав, куди пiде Карло i де йому збирати сво© вiйська, в
Московщинi чи на Укра©нi?
* * *
Мiж тим гетьман Мазепа пiд Бiлою Церквою табором стояв.
Табiр рiс, бо гетьман стягав туди останки свого вiйська i формував новi
частини.
Молодикiв обучували вiйськового дiла.
Наука легко йшла, бо козак зроду до шаблi i фузi© цiкавий, а кiнь i вiн
- одно. I не треба ©х насильно до полку тягнути, як москалiв. Укра©нцi -
во нний народ. Багато тепер намножилося таких, що ©м у хатi нiчого робить.
Краще лицарсько© слави добувати. На вiйнi хоч шаблю в руках ма ш, а в хатi
що? В хатi ти зданий на ласку й неласку тих, що в село ввiйдуть, чужих чи
сво©х.
Що ма ш, заберуть, тiшся, як голову залишать. А з полку гетьман
платить. У нього грошей, як бобу. Чудеса люди про Мазепинi ма тки
розказують.
Табiр пiд Бiлою Церквою росте.
Пригадуються Богдановi часи, сумно© пам'ятi. Бiлоцеркiвська угода з
1651 року.
Помiж козаками водяться ще такi старцi-дiдугани, що пам'ятають цей
сумний мент; чурами тодi, хлопчиками служили.
"Ей, чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький учинив, що з ляхами,
з мостивими панами у Бiлiй Церквi замирив",спiвають пiсню, яку тодi
зложено, i сивi ©х голови хиляться вiд журби додолу, як ковиль-трава вiд
вiтру на степовi.
З ким не мирилися предки нашi, i нiчого з того замирення не виходило!
От i тепер глухi слухи по табору блукають, нiбито гетьман знов з
поляками миру шука .
Однi i слухати про те не хочуть, iншi кажуть, хай навiть з вельзевулом
iде, щоб тiльки вiд Москви вiдсахнуться.
"Москаль хоч вiри свято© православно© не нiвечить".
"Тiльки насмiха ться з Бога i з його святих".
"Але унi© насильно не заводить".
"Бо цар усяку вiру ногами топче, гiрш бусурмана".
"Бусурман, будь це татарин, нога ць, будь турок, чи яке лихо, вiрою не
цiкавиться".
"А цар, кажуть, вiйну з Богом затiяв. Хто кого переможе, чорт i вiн,
його намiсник, чи Бог?"
"Невже ж?"
"А так. За царем чорт, а за Богом хто?"
"Добрi люди".
"Та де куцому до зайця! Де чоловiковi до чорта!"
"Цар тако© смiливостi дiбрав, що з чашi церковно© горiлку п' , в ризи
священичi вбира ться, п'янi синоди по ночах склика ".
"А Бог дивиться i - мовчить".
"Чека , що люди на це скажуть. Чи за Богом пiдуть, чи за антихристом".
"Бог усякi знаки посила . Кажуть, на одному хуторi вродилася дитина з
зубами i з розумом, як у старого".
"Я сам бачив когута з трьома ногами".
"А телята з двома хвостами, гада те, не лучаються?"
"Перше такого не бувало".
"Бо перше антихриста не було".
"Як не порвемо з царем, то Бог нас покара , iз лиця землi нас зiтре.
Слiду нашого не оставить".
"Доповiдають, що кiнець свiта надходить. Вигинуть тi народи, що тепер
, а Бог новi сотворить".
"I творити не треба. На морях такi острови, що на них добрi люди
живуть. Не крадуть, не вбивають, не брешуть. х Господь на наше мiсце
покличе, а ви йдiть собi геть, до чорта зi сво©м антихристом!"
"I гетьман того не бачить?"
"Бачить, та нiчого не вдi . Заворожено його".
"Душу чортовi записав, щоб не старiтися".
"Невже ж?"
* * *
Табiр хвилю ться. Довге бездiлля до доброго не веде. Старi козаки не
легко з молодими зживаються, дивляться на них, як на щось нижче,
недосвiдчене й незаслужене. Хотiли б кращих харчiв i бiльшо© платнi.
Молодi покликаються на козацьку рiвнiсть. Лучаються бiйки i розрухи, треба
розслiджувати дiло й карати винуватих.
Кари зраджують людей, особливо молодших. Вони тому тiльки й шаблю
припиняли до боку, що козаковi море по колiна.
Табiр шумить.
Гетьманове шатро осторонь сто©ть.
Воно велике, з непромокального полотна, як на вiтрила. Всерединi оббите
шовком. Шовк гарно вишиваний у полтавськi узори.
Шатро з трьох частин зложене. В першiй - гетьмана канцелярiя. В
середнiй - вiн гостей прийма , у третiй - спить. Шатро на помостi з дощок,
прикрiплене сильними линвами до паликiв, крiпко в землю вбитих. Над ним
гетьманська хоругов з вiтрами лопотить.
Кругом його декiлька iнших шатер - для генеральних старшин, писаря,
суддi, обозного тощо.
Майдан обведений глибоким ровом i крiпким частоколом. З частоколу
гармати висунули гирла на всi сторони свiта. Обслугують ©х старi,
досвiдченi i вiрнi гармашi, котрi бiля гетьмана вже не раз службу робили.
Вiддiли iз сердюцьких полкiв, а також сотня волохiв стоять кругом того
табору в таборi.
I москалi . На них козаки з-пiд ока дивляться, а вони на козакiв.
Бiльше з ними хлопоту, нiж хiсна. Гетьман зна , що коли б до розрухiв
прийшло, солдати першi втiкали б. Вони тiльки за царя вiрно б'ються. Цар
ма окрему силу над ними. Не люблять його, але бояться. Страхом ©х до
послуху неволить. В огонь i в воду пiдуть, як цар накаже. Козаки - нi.
Кожний полк ма свiй окремий вигляд, свою думку та вдачу. Козак хоче
знати, куди вiн iде i за що йому биться. Не хоче боротися за нелюбе дiло.
Велика рiзниця мiж козаками й царськими людьми! Царськi люди - це
маленькi ланки у великому ланцюзi, котрим цар-велетень куди захоче, туди й
поверне, без противлення пiдуть. Козаки не те. У них одиниця не злилася ще
з загалом. Вибiрнiсть гетьмансько© влади мають на гадцi. I теперiшнього
гетьмана вольними голосами обирали, пiсля Самойловича на рiчцi Коломацi.
Дехто був за Борковським, загал "бути гетьманом Iвановi Степановичу
Мазепi" - гукнув. I вибрали Мазепу. Можна, значиться, i тепер когось
другого обрати - Полуботка, Скоропадського або Апостола. Не одному до
булави спiшно.
Так собi не один гада , хоч казати бо©ться, бо тепер во нний стан -
карають.
* * *
Полудн . Весняне сонце продира ться крiзь хмари й огрiва табiр.
Мерехтять червонi шаровари, вилиску збруя, просихають головна вулиця i
стежки помiж курiнями.
Озвалися литаври, загули тулумбаси, гетьман, в окруженню старшин, зi
свого шатра в табiр виходить. Над ним бунчук хита ться, перед ним прапор.
Де прапор стане, там, значиться, i гетьман сто©ть.
Табiр заметушився. Вилазять козаки з-пiд сво©х возiв; хто в костi грав,
хова ©х у кишеню, хто пив - хова пляшку, як забагато випив, кри ться,
щоб п'яним не лiзти ясновельможному в очi. За це сильно карають. В таборi
впиватися не вiльно, хоч крамарi з Бiло© Церкви здовж шляху i собi
розтаборилися, приманюючи козацькi душi до солодких чарок. Не один
останнього рубля пропив. А скiльки червiнцiв пiшло до крамарських
загребущих рук!- хто почислить?
Гетьман головною вулицею проходить. Направо й налiво глядить: "Здоровi
були, козаки!" - кличе.
"Доброго здоров'я ясновельможному пану гетьмановi!" - вiдповiдають.
Шапки вгору летять, з пiстолiв палять.
При деяких частинах своя музика - сурми, бубни, свирiлi й бандури. Як
гетьман коло тако© частини проходить - грають. Вiн любить музику, за нею
не одного недобачить i недочу , а в кожнiй частинi, все одно в полку чи в
сотнi, дещо такого, чого йому нi бачити, нi чути не треба.
Йде туди, де свiжi охочекомоннi стоять. Ще ©х не бачив. Пригляда ться,
що за люди. Нiчого собi: на полтавських та чернiгiвських хлiбах
викормленi, степовими вiтрами злелiянi, охотою помсти i кари розпаленi.
Заприсяга ©х на вiрнiсть. Болгарський архi рей присягу проводить. Вiн
тепер або бiля гетьмана, або з гетьманськими листами. Негарний собою, та
зате архi рей, не то що звичайний пiп. I проповiдь по-нашому скаже,
навчився. Ще й як? Нiби другий Феофан Прокопович, що на всю Укра©ну
ки©вським золотоустим славиться. Архi рей до вiрно© служби завзива
церквi, вiтчизнi i регiментаревi сво му, бо - "що тобi з шаблi, коли
право© руки не ма ш, що з хоробростi, коли вiрностi в тебе нема? Козак без
вiрностi, що судно без керма, що вiз без колiс, що плуг без лемеша,
сагайдак без стрiл, фузiя без пороху i куль".
Козаки, присягнувши, видобувають шаблi i пiдходять цiлувати хрест. "В
отсiм хрестi,-говорить архi рей,-частина животворящого древа -
пам'ятайте!"
Гетьман в очi охочекомонним глядить. Не всякому добре з них видно. Не
один тiльки того жде, щоб грабувать. Дисциплiни треба би тим людям, а на
те часу нема. Хто його зна, чи не прийдеться нинi-завтра в похiд
виступати. Не вiк же Карловi у Радошковичах стоять. А рушить вiн, тодi i
цар двигне сво© потуги, тодi й Мазепi треба йти.
Ця гадка бiльше всього тривожить Мазепу. Розумi , що настане тодi
рiшаючий мент. Сполучити останнi сво© сили з царськими вiйськами, це
значить здатися на його ласку й неласку. Та ще яко© сполуки бажа собi
цар! Вiн хоче, щоб Мазепа перейняв командування над кiнницею, значиться,
не над сво©ми полками, а над мiшаними московсько-укра©нськими кiнними
силами, мiж тим як пiшi укра©нськi полки пiдуть пiд команду Петрових
генералiв. Таким чином укра©нсько© армi© не буде, а будуть тiльки
укра©нськi частини в московськiй армi©. Finis Ucrainae!
З жалем i смутком дивиться гетьман на те море козацьких голiв, що
шумить кругом, на тих здорових, рослих, гарних воякiв, з котрими,
здавалося б, свiт цiлий можна побити,- тiльки Укра©ну визволити годi!
* * *
Пронизливi Мазепинi зiницi бiгали по козацьких обличчях i бачили на них
усе, крiм свiдомостi тi © небезпеки, котра повисла над ©х рiдною кра©ною.
Перестрiй Росi© на губернi©, кажуть, уже готовий. також ки©вська
губернiя, значиться, гетьманщини нема, а буде одна недiлима Росiя. Нема
того, за що пролилось стiльки кровi, за що такi довгi роки боролося
козацтво, чому i вiн, Мазепа, присвятив так багато сво©х турботних лiт.
Побiдить Петро i одним махом зробить кiнець останкам самостiйно© Укра©ни,
забуваючи, що укра©нцi допомогли йому побiдити. А якщо побiда останеться
за Карлом, так цей знову вiддасть Укра©ну полякам, за кару, що не пристала
до нього. Це закон вiйни. Побiдник дикту свою волю, нагороджу i кара по
власнiй уподобi.
За похибки провiдникiв терпить загал, бо провiдник повинен передбачати
лихо.
Передбачати - легко сказать!
От i тепер. Мазепа передбачу небезпеку, яка грозить Укра©нi з боку
царя. Зна , що треба порвати з Москвою i пристати до шведiв, бо тiльки з
ними можна добитися волi й самостiйностi. А як важко перевести цей намiр в
дiло. Як обережно треба переговорювати з новим союзником, щоб не довiдався
старий. Ще гетьман мало кому звiрився зi сво©ми планами, а вже Кочубей i
Iскра побiгли з доносом до царя. Що то було б, коли б вiн провадив справу
по-громадськи? Громада в один голос кричить: "Визволити нас iз властi
антихриста!", а якщо вiн притакнув би ©й i сказав: "Добре, визволяймося",
так вона тодi друго© заспiвала б. Казали б, що москалi це люди одно© вiри,
а шведи - лютри, що гетьман хоче шляхетськi порядки завести на Укра©нi, що
з ляхами руку держить, i - почався б такий танець, якого за часiв ру©ни
танцювали. Важка рiч вести народ до волi! Мойсей 40 лiт провадив жидiв до
обiтовано© землi i помер, не увiйшовши до не©.
Чи не так i зi мною буде?
* * *
Табiр шумiв. Вiн мав сво© турботи. Сварився за ©жу, кожний хотiв нових
чобiт, кращо© свитки, гострiшо© шаблi, молодшого, скоршого коня. Гетьман
не бачив тут тi © одно© гадки, того спiльного бажання, котре нiби сталевим
ланцюгом спаю табор i робить його нездобутним. Вiдчувалося, що тут що
голова - то розум, що серце - то бажання.
Як важко на такiм грунтi будувати самостiйну державу!
Козаки зроду хоробрi, але не вишколенi i до послуху не звичнi. Щоби з
них зробити вправний, во нний iнструмент, на те треба часу, треба, щоб
полки привикли до себе, щоб вони стали товаришами долi й недолi, щоб
перейнялися одним во нним духом. А тут, що зведеш докупи якусь нову
частину, так зараз цар бере ©© для себе. А чого нашi можуть навчитися вiд
москалiв? I куди одним i другим мiрятися зi знаменитими каролiнцями? зi
шведським жовнiром i офiцером?
Тiльки в сполуцi з вишколеною i карною армi ю шведського короля-героя
можуть козаки зробитися гострим i невгнутим мечем у руках свого iдейного
вождя. А поки цього нема, поти й не може бути й самостiйно© держави. Годi!
З котрого боку не дивився Мазепа, бачив, що перехiд на сторону Карла
конечний i неминучий, хоч i як небезпечний. Вся труднiсть лежала в тiм, як
i коли зробити цей крок. Старшини наглять, народ теж, а гетьман бачить, що
ще не пора, що треба далi збирати сили i далi окривати свою гадку, а мiж
тим переговорювати з Карлом, щоб добитися якнайкращо© угоди. А воно так
важко. От i тепер. На якийсь час треба було припинити всякi переговори,
поки велося судове слiдство з Кочубе м. Нiхто не зна , як журився Мазепа,
коли цар казав сво©м людям розбирати це погане дiло. Скiльки ночей вiн
недоспав, дожидаючи, чи не покличуть i його до Смоленська та не поставлять
вiч-до-вiч з донощиками, ©хати? Нi, того не зробив би Мазепа. Вiн - i
царський суд! Анi гадати...
Мазепа вже раз рiшився був на небезпечний крок. Цар хотiв при©хати до
нього до Батурина, щоб вияснити непорозумiння. Дiло було погане. Доноси не
без пiдстави. Гетьман боявся, щоб гостина не перемiнилася в суд над
господарем. На той випадок приготовив 300 вiрних сердюкiв. На даний знак
мали почати бiй. Але цар роздумався. Не при©хав. Потребував грошей i
вiйська. Лишив гетьмана в споко©. Чи й тепер цар iз-за то© само© причини
не вда , нiби вiн доносам не вiрить. Мабуть... що так.
Але могло бути iнакше. Гетьман не мав певностi, чи Кочубей не переловив
якого тайного листа вiд Дольсько© до нього або вiд нього до не© i до
Карла. За грошi все можна дiстати. Один писаний доказ, i цiле слiдство
повернулося б на iншi шляхи, зрада Мазепи стала би безперечним фактом.
Його покликали б на суд. Це прискорило б дiло. Гетьман, замiсть ©хати до
царя, по©хав би до Карла. Розумi ться, не сам, а з вiйськом i старшинами.
Але до того вiн ще не готовий. Ще йдуть торги. Гетьман хоче виторгувати
якнайбiльше, хоче пристати до нових союзникiв за цiну самостiйностi й
неподiльностi Укра©ни... Як летiти, то з великого коня.
I гетьман усмiхнувся. Щастя i тим разом не покинуло його. Цар повiрив,
а може, вда , що вiрить у вiрнiсть гетьмана Мазепи. Кочубей заперечив свiй
донос. Iскра теж - i гетьман може далi вести сво© переговори з Карлом.
Веде i, мабуть, доведе до бажаного кiнця. Бiда тiльки в тiм, що Карло
не слуха нiкого. Гетьмана теж. Поклада ться на свiй власний розум.
Змарнував кiлька мiсяцiв на бездiльному постою i дав Петровi нагоду
зiбрати бiльше вiйська та краще вимуштрувати його. Петро не дурний. Вiн
учиться во нно© штуки вiд Карла. А це не добре. Найгенiальнiший вождь, як
непотрiбно перетягне вiйну, то може ©© програти, бо вороги освояться з
його тактикою i переймуть секрети його побiд.
Гетьман хоче, щоб Карло йшов на Москву, а вiн, мабуть, пряму на
Укра©ну. Це також небажаний i небезпечний зворот. Союзник добрий, коли вiн
здалеку, а ввiйде в край - i з союзника зробиться неприятелем, бо народ не
любить чужого вiйська, яке б воно не було. Тепер не люблять москалiв, а
прийдуть шведи, то й ©х не любитимуть. I не дивуватися. Яке б не було
вiйсько, а для народу тягар.
Гетьман умiв думати i рiвночасно, як машина, робити звичайне дiло:
приймати звiдомлення, давати розпорядки, пiдписувати канцелярськi папери.
Незвичайна енергiя не покидала його. Пригноблення пiсля невдачi не тривало
довго. Вiн скоро приходив до себе i пiдносив голову вгору... Ще наше не
пропало!
Так було й тепер. Думки його йшли одною дорогою, а звичайна щоденна
праця, праця вождя в таборi, котилася другими шляхами.
Гетьман вислухував жалоби на харчi, на оружне постачання, розглядав
усякi непорозумiння мiж поодинокими вiйськовими частинами, рiшав, мирив,
картав i карав - скоро, вправно та бистро, що дивував усiх. "Голова!" -
казали козаки. "Гетьман!" - доповiдали старшини. Великим умом пiдтримував
сво значення. Боявся одного - старостi.
Коли б так справдi занедужав i знемощiв, коли б однi © днини почув, що
вiн старий не лiтами, а духом, що вже не ма то© молодечо© енергi©, котрiй
дотепер завдячу так багато, о - тодi було б погано. Гетьман навiть гадати
не хоче, що тодi було б, бо зна , що нiхто не розмотав би того клубка,
який вiн трима в сво©й руцi, нiхто не знайшов би виходу з великого
укра©нського полiтичного лабiринту, котрий вiн так довго будував.
* * *
Сонце грiло. Бунчук непорушне висiв над гетьманською головою. Прапор не
розвiвався за вiтром, не лопотiв, як птах. Погода. Почина ться жара. Вiд
коней i людей лягають фiолетнi тiнi, бiлi сорочки слiпучо вражають очi,
червонi шаровари горять.
Гетьман далi обходить широкий табiр.
Все щось нового й небажаного.
* * *
Ось там, направо, бiля головних ворiт якийсь рух. Зчепилися люди,
гамiр, крик, щось деруть, нiби м'ячем перекидаються. Здалеку забува ш, що
це люди, зда ться, нiби жеруться вовки.
Гетьман прискорю ходу. Пiдручний старшина бiжить наперед.
"Тихо там! - гетьман iде!"
Гамiр тихне. Козаки розступаються. Менш смiливi зникають у натовпi,
цiкавiшi стають кружком.
На землi руха ться щось. Несмiливо, крадьки пiдносить голову - чоловiк.
Очей його не видно: кров i болото. Рукою протира повiки i плю .
Випльову зуб, один, другий,- сильно побили його. Здивовано розгляда ться
кругом, чому далi не б'ють, лиш насмiхаються з нього. з чого. Вiн тiльки
в сорочцi i то в такiй дранiй, що ледве трима ться хребта. Все поздирали з
нього, чоботи, жупан, шапку, пояс - все. Тiльки тая сорочка на хребтi i в
долонi з табакою рiжок. Того рiжка нiяк дати не хотiв. Кусав, драпав, як
кiт - тим ще гiрше сво©х напасникiв дражнив.
Побачивши перед собою старшину, а далi цiлий гурт з бунчуком i
хоругвою, вiн догаду ться, що це гетьман надходить i що, мабуть, тiльки й
тому його i бити перестали. Набира вiдваги. Хоче встати, але пригаду
собi, що без шароварiв,- соромиться, сiда , пiдбираючи ноги пiд себе.
"За що ви так його збили?" - пита гетьман.
"Шпиг, ясновельможний пане гетьмане",- вiдповiдають.
"По чiм зна те, що шпиг?"
Шлявся по цiлiм таборi, пiдслухував, пiдглядав, а як спитали, до якого
полку i до яко© сотнi належить, то став крутить, назвав полк i сотню,
котро© тут нема".
"Правда це?" - спитав побитого гетьман.
Цей на губу показав, що говорити не може, вся була в кровi.
Гетьман головою покрутив.
"I зi шпигом так робити не слiд. Треба його судовi вiддати, а не
знущатися над чоловiком. Це ви зробили безправно, i винуватих кара не
мине. А що вiн це в кулацi держить?" - спитав гетьман i всмiхнувся, бо
шпигун виглядав дiйсно смiховито. В однiй сорочцi, до котро© притискав
щось грацiозно, нiби не соромився сво © наготи, а боявся, щоб йому не
вiдiбрали того рiжка, який йому з цiлого ма тку залишився.
"Та це вiн рiжок з табакою ма ",-вiдповiли козаки.
"Та й табака якась диявольська, нiби перець у нiй i вапно. Хто
спробував, чха , нiби носатина в нього. Вiн, мабуть, i не наш. Дряхлий,
тiло м'яке i кiсть тонка - чи не шляхтич який!"
Гетьман глянув i мусив признати козакам правду. Шпигун на козака не
скидався. Казав йому дати шаровари i кобеняк i вiдвести до свого шатра.
Писаревi тi © сотнi, на котро© територi© збулося це кровопролиття,
велiв розслiдити справу й подати звiдомлення до полково© канцелярi©.
Вертаючи в шатро, думав над тим, як тяжко втримати карнiсть на вiйнi,
коли в таборi дiються такi безправства. Поняття самосуду над злодi м,
зрадником i шпигуном так глибоко вкорiнилося в психiку народну, що важко
вирвати його з корiнем. ШПИГ
"Ось i вiн!" - сказав Орлик до гетьмана, наближаючися до окопiв, якi
вiддiляли гетьманову квартиру вiд решти табору.
Помiж двома сердюками стояв середнього росту чоловiк, вже немолодий, з
хитрими очима, що глядiли спiдлоба, як у зловленого до клiтки звiрка.
Вiн уже подобав на чоловiка, був обмитий i причесаний гладко. Тiльки
лиця подряпанi i голова свiтить плiшами.
Побачивши гетьмана, поклонився низько, раз i другий, нiби хотiв
звернути на себе увагу, боячись, щоб гетьман не перейшов мимо i не казав
його вiддати пiд суд.
Гетьман глянув i - став. Здвигнув раменами, пiдняв високо брови i мало
не крикнув з дива. Але зараз запанував над собою i тiльки дав рукою знак,
щоб сердюки йшли собi геть, а до шпига промовив рiзко: "Ступай!"
Цей втрет покiрно похилився i, налягаючи на праву ногу, пошкандибав до
шатра, з котрого гордо маяла хоругов з гетьмановим гербом. Гетьман з
Орликом за шпигом iшли.
Орлик мовчав, але цiкавий був, що це за птиця. Невже гетьман зна його?
Гетьман пiдняв важку занавiсу, впустив загадкового чоловiка й вернув до
Орлика й Ломиковського.
Скоро вислухав ©х i велiв на заходi сонця прийти з Апостолом -
побалакають.
"До побачення!"
Орлик i Ломиковський не вiдходили.
"Не спiшитесь?"
"А безпечно вашу милiсть оставляти сам на сам з непевним чоловiком?" -
спитав Ломиковський.
"Нiкому не кажiть. Це мiй чоловiк. Найповнiший у свiтi. Розкажу вам
пiзнiше. Варта хай нiкого в шатро не пуска , нiкого! Прощайте!.."
"Свят, свят, свят! - казав гетьман, подаючи тринiтаревi руку.- Але ж
потерпiли ви, отче, страданiя i то не вiд ворога, а вiд мо©х людей".
"За добре дiло варт i муки прийняти".
"Авжеж, авжеж. Але чого це ви так неуважно йшли через табiр?"
"На мо нещастя сотня, яку я назвав, що нiбито до не© належу, вiдiйшла
кудись з табору, i це було причиною мого страждання. Але це нiщо. Хто
терпен, той спасен. Волосся вiдросте, жаль тiльки зубiв. Здоровi були".
"Ще й який жаль. Добрi зуби - то й шлунок добрий, а добрий шлунок - це
основа здоров'я. А до того тепер такi часи, що iнодi й кусатися треба",- i
гетьман усмiхнувся, показуючи сво© здоровi, бiлi зуби.
"Сiдайте, отченьку. Вас таки добре потурбували. Ов, ов, ов! Тут вино, а
отсе пирiжки. Живiться. Зi страху, мабуть, зголоднiли".
"Все, що мав, вителепали з мене. Добре, що душу лишили".
"Козаки, як вовки, не хотiв би я ©м попастися в руки".
"Я теж удруге не рад би. Добре, що з це© халепи вийшов. Але ж бо били!"
"Били?"
"Ой били, ваша милосте, ой били",лементував патер.
Нараз гетьман нiби щось пригадав собi i зжахнувся.
"А листи? Чи не вiдiбрали у вас також i листiв? Ради Бога, кажiть!"
Патер побожно зiтхав, схрестовуючи на грудях руки.
"Говорiть! - наглив його гетьман.Треба ж ©х пошукати, заки попадуть
комусь у руки, що зна латинську мову".
Патер хитро пiдморгнув очима.
"Отже?"
"Отже, лист тут..."
"Де?"
"На плечах, милосте ваша, на плечах".
"Як то на плечах?"
"Виписаний на голому тiлi. А в рiжку не табака, а порошок. Треба ним
обмити спину, а тодi ваша милiсть прочитають власноручне письмо його
королiвсько© милостi Карла XII".
"Тому ти так, отченьку, боронив цього рiжка".
"Авжеж, що тому. Без нього й письма не вiдчита ш".
"Ну,- здвигав раменами гетьман,чого вже люди в тiй вiйнi не вигадують,
далi й найбiльша осторожнiсть не допоможе, хто хоче перехитрити -
перехитрить".
"Спосiб на спосiб, аж дiйде до того, що вiйна стане н о н с е н с о м".
"Почека мо ще трохи,- смiявся гетьман.- Вiдколи свiт, вiдтодi й вiйна,
i поки його - поти й вiйни. Дурний, хто вiрить, що людей можна перетворити
в ангелiв. Але ви, отче, крiпiться, ©жте й пийте, бо хоч який ми ма мо
респект перед духом, але й тiлу треба його т р i б у т у м вiддати".
"Вiддайте кесаревi, що кесаря".
"Авжеж. Так ото festina,venerabilis frater, а то мiй терпець урветься.
Дуже я цiкавий, що пише Саrolus rex".
"Добре пише",- вiдповiв, за©даючи смачнi пирiжки, тринiтар.
"Гада ш?"
"Знаю, ваша милосте. Ваша милiсть будуть вдоволенi сво©м покiрним
слугою, котрий перетерпiв страстi i мало що не був умертвлен за свою вiрну
службу".
"Яка служба, таке й возмездi , отче. Гетьман Мазепа розумi ться на
речi".
Тринiтар припiднявся з мiсця. "Сratias ago magnificentiae vestrae".
"Еrgo, ad rem!" - сказав гетьман, пiдводячи патра до сво © умивальнi.
"В давнину гостям ноги з дороги мили, а гетьман свому гостевi зми
спину". .
"Добре, що не голову. Саrolus rex xотiв менi на головi писати, на
Постанову списували кiлька разiв. Знали, що за не© можуть судити
суддiв. Били Кочубея i Iскру, можуть бити ©х. Всi вони царськi люди.
Два днi присуд готовий i суддi вагалися, чи пiдписати його, чи дiло
далi вести. Питали б ще з у с е р д i м, так Кочубей дряхлий, його
насилу привели до життя. Рани го©тися не хочуть. У нього жар.
З Iскри нiчого не добудуть. Сказав, що хотiли, бiльше, мабуть, не зна ,
а iншi - дураки, знаряддя у руках Кочубея. Не так його, як Кочубе©хи.
Усiм вiдомо було, що це вона затiяла донос, але ©© якось не вмiшали.
Нiхто не важився кликати Любов Хведорiвну на суд.
Суддi також. Мали ж би з нею мороку!
По довгiм ваганнi канцлер узяв перо.
Дрижучою рукою пiдписався.
Шафiров довго витирав лоб, заки те саме зробив.
"Нехай буде воля твоя святая!" - сказав.
"I да приiдет царствi тво ",- додав Головкiн.
* * *
Дня 30 квiтня Кочубея, Iскру й усiх заплутаних у донос, крiм Осипова,
виряджено в кайданах у Смоленськ. Везли ©х пiд вартою на човнi до Порiччя,
а далi на возах до мiсця призначення.
хали до Вiтебська людьми вольними, особами високого рангу i великого
значення, а верталися збитими, скатованими, безнадiйними.
Надбання цiлого життя змарнованi, здоров'я знищене, це вже не люди, а
живi трупи.
ТАБIР
ШУМИТЬ
Задумавши похiд на Москву, король Карло змарнував лiто й осiнь. Лiто
простояв у Саксонi©, осiнь - у Польщi. Сам собi шкодив. Нiби на руку
Петровi йшов.
Не слухав анi досвiдчених полiтикiв, нi сво©х старих генералiв.
Покладався на власний генiй i на сприятливiсть щастя. Що лиш зимою рушив у
Литву.
Вiйсько терпiло голод i стужу.
Бiдна з природи, а всякими вiйнами до останку виснажена кра©на не могла
дати вiйську того, що треба - даху i страви.
Карло хвилювався i на населенню зганяв злiсть. Особливо польським панам
не жалiв нi згiрдливих слiв, нi контрибуцiй. Тим зраджував собi навiть
прихильникiв свого союзника Станiслава.
Скинувши польського короля з престолу, хотiв те саме зробити з Петром.
Мало-мало не повезло йому. Несподiвано з'явився в Гроднi. Коли б двi
годинi скорiше поспiв, дiстав би був царя в сво© руки. Цар аж до
Петербурга утiк. Укрiпляв його. Казав також укрiпляти Москву, Серпухiв,
Можайськ, Твер. Пiд карою смертi не вiльно було мiщанам кидати сво©х мiст,
а за те селян виганяв на роботи коло городських мурiв. Села й землi,
котрими мав проходити Карло, цар наказав руйнувати. Мiж тим Карло дiйшов
до Радошкович i став. Нi вороги, нi сво© не знали чому. Нiби в пiжмурки
грався. "Вгадайте, куди пiду,- на Москву чи на Ки©в?"
Був це одинокий вислiд того довгого й нiчим не виправданого постою.
Цар не знав, куди пiде Карло i де йому збирати сво© вiйська, в
Московщинi чи на Укра©нi?
* * *
Мiж тим гетьман Мазепа пiд Бiлою Церквою табором стояв.
Табiр рiс, бо гетьман стягав туди останки свого вiйська i формував новi
частини.
Молодикiв обучували вiйськового дiла.
Наука легко йшла, бо козак зроду до шаблi i фузi© цiкавий, а кiнь i вiн
- одно. I не треба ©х насильно до полку тягнути, як москалiв. Укра©нцi -
во нний народ. Багато тепер намножилося таких, що ©м у хатi нiчого робить.
Краще лицарсько© слави добувати. На вiйнi хоч шаблю в руках ма ш, а в хатi
що? В хатi ти зданий на ласку й неласку тих, що в село ввiйдуть, чужих чи
сво©х.
Що ма ш, заберуть, тiшся, як голову залишать. А з полку гетьман
платить. У нього грошей, як бобу. Чудеса люди про Мазепинi ма тки
розказують.
Табiр пiд Бiлою Церквою росте.
Пригадуються Богдановi часи, сумно© пам'ятi. Бiлоцеркiвська угода з
1651 року.
Помiж козаками водяться ще такi старцi-дiдугани, що пам'ятають цей
сумний мент; чурами тодi, хлопчиками служили.
"Ей, чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький учинив, що з ляхами,
з мостивими панами у Бiлiй Церквi замирив",спiвають пiсню, яку тодi
зложено, i сивi ©х голови хиляться вiд журби додолу, як ковиль-трава вiд
вiтру на степовi.
З ким не мирилися предки нашi, i нiчого з того замирення не виходило!
От i тепер глухi слухи по табору блукають, нiбито гетьман знов з
поляками миру шука .
Однi i слухати про те не хочуть, iншi кажуть, хай навiть з вельзевулом
iде, щоб тiльки вiд Москви вiдсахнуться.
"Москаль хоч вiри свято© православно© не нiвечить".
"Тiльки насмiха ться з Бога i з його святих".
"Але унi© насильно не заводить".
"Бо цар усяку вiру ногами топче, гiрш бусурмана".
"Бусурман, будь це татарин, нога ць, будь турок, чи яке лихо, вiрою не
цiкавиться".
"А цар, кажуть, вiйну з Богом затiяв. Хто кого переможе, чорт i вiн,
його намiсник, чи Бог?"
"Невже ж?"
"А так. За царем чорт, а за Богом хто?"
"Добрi люди".
"Та де куцому до зайця! Де чоловiковi до чорта!"
"Цар тако© смiливостi дiбрав, що з чашi церковно© горiлку п' , в ризи
священичi вбира ться, п'янi синоди по ночах склика ".
"А Бог дивиться i - мовчить".
"Чека , що люди на це скажуть. Чи за Богом пiдуть, чи за антихристом".
"Бог усякi знаки посила . Кажуть, на одному хуторi вродилася дитина з
зубами i з розумом, як у старого".
"Я сам бачив когута з трьома ногами".
"А телята з двома хвостами, гада те, не лучаються?"
"Перше такого не бувало".
"Бо перше антихриста не було".
"Як не порвемо з царем, то Бог нас покара , iз лиця землi нас зiтре.
Слiду нашого не оставить".
"Доповiдають, що кiнець свiта надходить. Вигинуть тi народи, що тепер
, а Бог новi сотворить".
"I творити не треба. На морях такi острови, що на них добрi люди
живуть. Не крадуть, не вбивають, не брешуть. х Господь на наше мiсце
покличе, а ви йдiть собi геть, до чорта зi сво©м антихристом!"
"I гетьман того не бачить?"
"Бачить, та нiчого не вдi . Заворожено його".
"Душу чортовi записав, щоб не старiтися".
"Невже ж?"
* * *
Табiр хвилю ться. Довге бездiлля до доброго не веде. Старi козаки не
легко з молодими зживаються, дивляться на них, як на щось нижче,
недосвiдчене й незаслужене. Хотiли б кращих харчiв i бiльшо© платнi.
Молодi покликаються на козацьку рiвнiсть. Лучаються бiйки i розрухи, треба
розслiджувати дiло й карати винуватих.
Кари зраджують людей, особливо молодших. Вони тому тiльки й шаблю
припиняли до боку, що козаковi море по колiна.
Табiр шумить.
Гетьманове шатро осторонь сто©ть.
Воно велике, з непромокального полотна, як на вiтрила. Всерединi оббите
шовком. Шовк гарно вишиваний у полтавськi узори.
Шатро з трьох частин зложене. В першiй - гетьмана канцелярiя. В
середнiй - вiн гостей прийма , у третiй - спить. Шатро на помостi з дощок,
прикрiплене сильними линвами до паликiв, крiпко в землю вбитих. Над ним
гетьманська хоругов з вiтрами лопотить.
Кругом його декiлька iнших шатер - для генеральних старшин, писаря,
суддi, обозного тощо.
Майдан обведений глибоким ровом i крiпким частоколом. З частоколу
гармати висунули гирла на всi сторони свiта. Обслугують ©х старi,
досвiдченi i вiрнi гармашi, котрi бiля гетьмана вже не раз службу робили.
Вiддiли iз сердюцьких полкiв, а також сотня волохiв стоять кругом того
табору в таборi.
I москалi . На них козаки з-пiд ока дивляться, а вони на козакiв.
Бiльше з ними хлопоту, нiж хiсна. Гетьман зна , що коли б до розрухiв
прийшло, солдати першi втiкали б. Вони тiльки за царя вiрно б'ються. Цар
ма окрему силу над ними. Не люблять його, але бояться. Страхом ©х до
послуху неволить. В огонь i в воду пiдуть, як цар накаже. Козаки - нi.
Кожний полк ма свiй окремий вигляд, свою думку та вдачу. Козак хоче
знати, куди вiн iде i за що йому биться. Не хоче боротися за нелюбе дiло.
Велика рiзниця мiж козаками й царськими людьми! Царськi люди - це
маленькi ланки у великому ланцюзi, котрим цар-велетень куди захоче, туди й
поверне, без противлення пiдуть. Козаки не те. У них одиниця не злилася ще
з загалом. Вибiрнiсть гетьмансько© влади мають на гадцi. I теперiшнього
гетьмана вольними голосами обирали, пiсля Самойловича на рiчцi Коломацi.
Дехто був за Борковським, загал "бути гетьманом Iвановi Степановичу
Мазепi" - гукнув. I вибрали Мазепу. Можна, значиться, i тепер когось
другого обрати - Полуботка, Скоропадського або Апостола. Не одному до
булави спiшно.
Так собi не один гада , хоч казати бо©ться, бо тепер во нний стан -
карають.
* * *
Полудн . Весняне сонце продира ться крiзь хмари й огрiва табiр.
Мерехтять червонi шаровари, вилиску збруя, просихають головна вулиця i
стежки помiж курiнями.
Озвалися литаври, загули тулумбаси, гетьман, в окруженню старшин, зi
свого шатра в табiр виходить. Над ним бунчук хита ться, перед ним прапор.
Де прапор стане, там, значиться, i гетьман сто©ть.
Табiр заметушився. Вилазять козаки з-пiд сво©х возiв; хто в костi грав,
хова ©х у кишеню, хто пив - хова пляшку, як забагато випив, кри ться,
щоб п'яним не лiзти ясновельможному в очi. За це сильно карають. В таборi
впиватися не вiльно, хоч крамарi з Бiло© Церкви здовж шляху i собi
розтаборилися, приманюючи козацькi душi до солодких чарок. Не один
останнього рубля пропив. А скiльки червiнцiв пiшло до крамарських
загребущих рук!- хто почислить?
Гетьман головною вулицею проходить. Направо й налiво глядить: "Здоровi
були, козаки!" - кличе.
"Доброго здоров'я ясновельможному пану гетьмановi!" - вiдповiдають.
Шапки вгору летять, з пiстолiв палять.
При деяких частинах своя музика - сурми, бубни, свирiлi й бандури. Як
гетьман коло тако© частини проходить - грають. Вiн любить музику, за нею
не одного недобачить i недочу , а в кожнiй частинi, все одно в полку чи в
сотнi, дещо такого, чого йому нi бачити, нi чути не треба.
Йде туди, де свiжi охочекомоннi стоять. Ще ©х не бачив. Пригляда ться,
що за люди. Нiчого собi: на полтавських та чернiгiвських хлiбах
викормленi, степовими вiтрами злелiянi, охотою помсти i кари розпаленi.
Заприсяга ©х на вiрнiсть. Болгарський архi рей присягу проводить. Вiн
тепер або бiля гетьмана, або з гетьманськими листами. Негарний собою, та
зате архi рей, не то що звичайний пiп. I проповiдь по-нашому скаже,
навчився. Ще й як? Нiби другий Феофан Прокопович, що на всю Укра©ну
ки©вським золотоустим славиться. Архi рей до вiрно© служби завзива
церквi, вiтчизнi i регiментаревi сво му, бо - "що тобi з шаблi, коли
право© руки не ма ш, що з хоробростi, коли вiрностi в тебе нема? Козак без
вiрностi, що судно без керма, що вiз без колiс, що плуг без лемеша,
сагайдак без стрiл, фузiя без пороху i куль".
Козаки, присягнувши, видобувають шаблi i пiдходять цiлувати хрест. "В
отсiм хрестi,-говорить архi рей,-частина животворящого древа -
пам'ятайте!"
Гетьман в очi охочекомонним глядить. Не всякому добре з них видно. Не
один тiльки того жде, щоб грабувать. Дисциплiни треба би тим людям, а на
те часу нема. Хто його зна, чи не прийдеться нинi-завтра в похiд
виступати. Не вiк же Карловi у Радошковичах стоять. А рушить вiн, тодi i
цар двигне сво© потуги, тодi й Мазепi треба йти.
Ця гадка бiльше всього тривожить Мазепу. Розумi , що настане тодi
рiшаючий мент. Сполучити останнi сво© сили з царськими вiйськами, це
значить здатися на його ласку й неласку. Та ще яко© сполуки бажа собi
цар! Вiн хоче, щоб Мазепа перейняв командування над кiнницею, значиться,
не над сво©ми полками, а над мiшаними московсько-укра©нськими кiнними
силами, мiж тим як пiшi укра©нськi полки пiдуть пiд команду Петрових
генералiв. Таким чином укра©нсько© армi© не буде, а будуть тiльки
укра©нськi частини в московськiй армi©. Finis Ucrainae!
З жалем i смутком дивиться гетьман на те море козацьких голiв, що
шумить кругом, на тих здорових, рослих, гарних воякiв, з котрими,
здавалося б, свiт цiлий можна побити,- тiльки Укра©ну визволити годi!
* * *
Пронизливi Мазепинi зiницi бiгали по козацьких обличчях i бачили на них
усе, крiм свiдомостi тi © небезпеки, котра повисла над ©х рiдною кра©ною.
Перестрiй Росi© на губернi©, кажуть, уже готовий. також ки©вська
губернiя, значиться, гетьманщини нема, а буде одна недiлима Росiя. Нема
того, за що пролилось стiльки кровi, за що такi довгi роки боролося
козацтво, чому i вiн, Мазепа, присвятив так багато сво©х турботних лiт.
Побiдить Петро i одним махом зробить кiнець останкам самостiйно© Укра©ни,
забуваючи, що укра©нцi допомогли йому побiдити. А якщо побiда останеться
за Карлом, так цей знову вiддасть Укра©ну полякам, за кару, що не пристала
до нього. Це закон вiйни. Побiдник дикту свою волю, нагороджу i кара по
власнiй уподобi.
За похибки провiдникiв терпить загал, бо провiдник повинен передбачати
лихо.
Передбачати - легко сказать!
От i тепер. Мазепа передбачу небезпеку, яка грозить Укра©нi з боку
царя. Зна , що треба порвати з Москвою i пристати до шведiв, бо тiльки з
ними можна добитися волi й самостiйностi. А як важко перевести цей намiр в
дiло. Як обережно треба переговорювати з новим союзником, щоб не довiдався
старий. Ще гетьман мало кому звiрився зi сво©ми планами, а вже Кочубей i
Iскра побiгли з доносом до царя. Що то було б, коли б вiн провадив справу
по-громадськи? Громада в один голос кричить: "Визволити нас iз властi
антихриста!", а якщо вiн притакнув би ©й i сказав: "Добре, визволяймося",
так вона тодi друго© заспiвала б. Казали б, що москалi це люди одно© вiри,
а шведи - лютри, що гетьман хоче шляхетськi порядки завести на Укра©нi, що
з ляхами руку держить, i - почався б такий танець, якого за часiв ру©ни
танцювали. Важка рiч вести народ до волi! Мойсей 40 лiт провадив жидiв до
обiтовано© землi i помер, не увiйшовши до не©.
Чи не так i зi мною буде?
* * *
Табiр шумiв. Вiн мав сво© турботи. Сварився за ©жу, кожний хотiв нових
чобiт, кращо© свитки, гострiшо© шаблi, молодшого, скоршого коня. Гетьман
не бачив тут тi © одно© гадки, того спiльного бажання, котре нiби сталевим
ланцюгом спаю табор i робить його нездобутним. Вiдчувалося, що тут що
голова - то розум, що серце - то бажання.
Як важко на такiм грунтi будувати самостiйну державу!
Козаки зроду хоробрi, але не вишколенi i до послуху не звичнi. Щоби з
них зробити вправний, во нний iнструмент, на те треба часу, треба, щоб
полки привикли до себе, щоб вони стали товаришами долi й недолi, щоб
перейнялися одним во нним духом. А тут, що зведеш докупи якусь нову
частину, так зараз цар бере ©© для себе. А чого нашi можуть навчитися вiд
москалiв? I куди одним i другим мiрятися зi знаменитими каролiнцями? зi
шведським жовнiром i офiцером?
Тiльки в сполуцi з вишколеною i карною армi ю шведського короля-героя
можуть козаки зробитися гострим i невгнутим мечем у руках свого iдейного
вождя. А поки цього нема, поти й не може бути й самостiйно© держави. Годi!
З котрого боку не дивився Мазепа, бачив, що перехiд на сторону Карла
конечний i неминучий, хоч i як небезпечний. Вся труднiсть лежала в тiм, як
i коли зробити цей крок. Старшини наглять, народ теж, а гетьман бачить, що
ще не пора, що треба далi збирати сили i далi окривати свою гадку, а мiж
тим переговорювати з Карлом, щоб добитися якнайкращо© угоди. А воно так
важко. От i тепер. На якийсь час треба було припинити всякi переговори,
поки велося судове слiдство з Кочубе м. Нiхто не зна , як журився Мазепа,
коли цар казав сво©м людям розбирати це погане дiло. Скiльки ночей вiн
недоспав, дожидаючи, чи не покличуть i його до Смоленська та не поставлять
вiч-до-вiч з донощиками, ©хати? Нi, того не зробив би Мазепа. Вiн - i
царський суд! Анi гадати...
Мазепа вже раз рiшився був на небезпечний крок. Цар хотiв при©хати до
нього до Батурина, щоб вияснити непорозумiння. Дiло було погане. Доноси не
без пiдстави. Гетьман боявся, щоб гостина не перемiнилася в суд над
господарем. На той випадок приготовив 300 вiрних сердюкiв. На даний знак
мали почати бiй. Але цар роздумався. Не при©хав. Потребував грошей i
вiйська. Лишив гетьмана в споко©. Чи й тепер цар iз-за то© само© причини
не вда , нiби вiн доносам не вiрить. Мабуть... що так.
Але могло бути iнакше. Гетьман не мав певностi, чи Кочубей не переловив
якого тайного листа вiд Дольсько© до нього або вiд нього до не© i до
Карла. За грошi все можна дiстати. Один писаний доказ, i цiле слiдство
повернулося б на iншi шляхи, зрада Мазепи стала би безперечним фактом.
Його покликали б на суд. Це прискорило б дiло. Гетьман, замiсть ©хати до
царя, по©хав би до Карла. Розумi ться, не сам, а з вiйськом i старшинами.
Але до того вiн ще не готовий. Ще йдуть торги. Гетьман хоче виторгувати
якнайбiльше, хоче пристати до нових союзникiв за цiну самостiйностi й
неподiльностi Укра©ни... Як летiти, то з великого коня.
I гетьман усмiхнувся. Щастя i тим разом не покинуло його. Цар повiрив,
а може, вда , що вiрить у вiрнiсть гетьмана Мазепи. Кочубей заперечив свiй
донос. Iскра теж - i гетьман може далi вести сво© переговори з Карлом.
Веде i, мабуть, доведе до бажаного кiнця. Бiда тiльки в тiм, що Карло
не слуха нiкого. Гетьмана теж. Поклада ться на свiй власний розум.
Змарнував кiлька мiсяцiв на бездiльному постою i дав Петровi нагоду
зiбрати бiльше вiйська та краще вимуштрувати його. Петро не дурний. Вiн
учиться во нно© штуки вiд Карла. А це не добре. Найгенiальнiший вождь, як
непотрiбно перетягне вiйну, то може ©© програти, бо вороги освояться з
його тактикою i переймуть секрети його побiд.
Гетьман хоче, щоб Карло йшов на Москву, а вiн, мабуть, пряму на
Укра©ну. Це також небажаний i небезпечний зворот. Союзник добрий, коли вiн
здалеку, а ввiйде в край - i з союзника зробиться неприятелем, бо народ не
любить чужого вiйська, яке б воно не було. Тепер не люблять москалiв, а
прийдуть шведи, то й ©х не любитимуть. I не дивуватися. Яке б не було
вiйсько, а для народу тягар.
Гетьман умiв думати i рiвночасно, як машина, робити звичайне дiло:
приймати звiдомлення, давати розпорядки, пiдписувати канцелярськi папери.
Незвичайна енергiя не покидала його. Пригноблення пiсля невдачi не тривало
довго. Вiн скоро приходив до себе i пiдносив голову вгору... Ще наше не
пропало!
Так було й тепер. Думки його йшли одною дорогою, а звичайна щоденна
праця, праця вождя в таборi, котилася другими шляхами.
Гетьман вислухував жалоби на харчi, на оружне постачання, розглядав
усякi непорозумiння мiж поодинокими вiйськовими частинами, рiшав, мирив,
картав i карав - скоро, вправно та бистро, що дивував усiх. "Голова!" -
казали козаки. "Гетьман!" - доповiдали старшини. Великим умом пiдтримував
сво значення. Боявся одного - старостi.
Коли б так справдi занедужав i знемощiв, коли б однi © днини почув, що
вiн старий не лiтами, а духом, що вже не ма то© молодечо© енергi©, котрiй
дотепер завдячу так багато, о - тодi було б погано. Гетьман навiть гадати
не хоче, що тодi було б, бо зна , що нiхто не розмотав би того клубка,
який вiн трима в сво©й руцi, нiхто не знайшов би виходу з великого
укра©нського полiтичного лабiринту, котрий вiн так довго будував.
* * *
Сонце грiло. Бунчук непорушне висiв над гетьманською головою. Прапор не
розвiвався за вiтром, не лопотiв, як птах. Погода. Почина ться жара. Вiд
коней i людей лягають фiолетнi тiнi, бiлi сорочки слiпучо вражають очi,
червонi шаровари горять.
Гетьман далi обходить широкий табiр.
Все щось нового й небажаного.
* * *
Ось там, направо, бiля головних ворiт якийсь рух. Зчепилися люди,
гамiр, крик, щось деруть, нiби м'ячем перекидаються. Здалеку забува ш, що
це люди, зда ться, нiби жеруться вовки.
Гетьман прискорю ходу. Пiдручний старшина бiжить наперед.
"Тихо там! - гетьман iде!"
Гамiр тихне. Козаки розступаються. Менш смiливi зникають у натовпi,
цiкавiшi стають кружком.
На землi руха ться щось. Несмiливо, крадьки пiдносить голову - чоловiк.
Очей його не видно: кров i болото. Рукою протира повiки i плю .
Випльову зуб, один, другий,- сильно побили його. Здивовано розгляда ться
кругом, чому далi не б'ють, лиш насмiхаються з нього. з чого. Вiн тiльки
в сорочцi i то в такiй дранiй, що ледве трима ться хребта. Все поздирали з
нього, чоботи, жупан, шапку, пояс - все. Тiльки тая сорочка на хребтi i в
долонi з табакою рiжок. Того рiжка нiяк дати не хотiв. Кусав, драпав, як
кiт - тим ще гiрше сво©х напасникiв дражнив.
Побачивши перед собою старшину, а далi цiлий гурт з бунчуком i
хоругвою, вiн догаду ться, що це гетьман надходить i що, мабуть, тiльки й
тому його i бити перестали. Набира вiдваги. Хоче встати, але пригаду
собi, що без шароварiв,- соромиться, сiда , пiдбираючи ноги пiд себе.
"За що ви так його збили?" - пита гетьман.
"Шпиг, ясновельможний пане гетьмане",- вiдповiдають.
"По чiм зна те, що шпиг?"
Шлявся по цiлiм таборi, пiдслухував, пiдглядав, а як спитали, до якого
полку i до яко© сотнi належить, то став крутить, назвав полк i сотню,
котро© тут нема".
"Правда це?" - спитав побитого гетьман.
Цей на губу показав, що говорити не може, вся була в кровi.
Гетьман головою покрутив.
"I зi шпигом так робити не слiд. Треба його судовi вiддати, а не
знущатися над чоловiком. Це ви зробили безправно, i винуватих кара не
мине. А що вiн це в кулацi держить?" - спитав гетьман i всмiхнувся, бо
шпигун виглядав дiйсно смiховито. В однiй сорочцi, до котро© притискав
щось грацiозно, нiби не соромився сво © наготи, а боявся, щоб йому не
вiдiбрали того рiжка, який йому з цiлого ма тку залишився.
"Та це вiн рiжок з табакою ма ",-вiдповiли козаки.
"Та й табака якась диявольська, нiби перець у нiй i вапно. Хто
спробував, чха , нiби носатина в нього. Вiн, мабуть, i не наш. Дряхлий,
тiло м'яке i кiсть тонка - чи не шляхтич який!"
Гетьман глянув i мусив признати козакам правду. Шпигун на козака не
скидався. Казав йому дати шаровари i кобеняк i вiдвести до свого шатра.
Писаревi тi © сотнi, на котро© територi© збулося це кровопролиття,
велiв розслiдити справу й подати звiдомлення до полково© канцелярi©.
Вертаючи в шатро, думав над тим, як тяжко втримати карнiсть на вiйнi,
коли в таборi дiються такi безправства. Поняття самосуду над злодi м,
зрадником i шпигуном так глибоко вкорiнилося в психiку народну, що важко
вирвати його з корiнем. ШПИГ
"Ось i вiн!" - сказав Орлик до гетьмана, наближаючися до окопiв, якi
вiддiляли гетьманову квартиру вiд решти табору.
Помiж двома сердюками стояв середнього росту чоловiк, вже немолодий, з
хитрими очима, що глядiли спiдлоба, як у зловленого до клiтки звiрка.
Вiн уже подобав на чоловiка, був обмитий i причесаний гладко. Тiльки
лиця подряпанi i голова свiтить плiшами.
Побачивши гетьмана, поклонився низько, раз i другий, нiби хотiв
звернути на себе увагу, боячись, щоб гетьман не перейшов мимо i не казав
його вiддати пiд суд.
Гетьман глянув i - став. Здвигнув раменами, пiдняв високо брови i мало
не крикнув з дива. Але зараз запанував над собою i тiльки дав рукою знак,
щоб сердюки йшли собi геть, а до шпига промовив рiзко: "Ступай!"
Цей втрет покiрно похилився i, налягаючи на праву ногу, пошкандибав до
шатра, з котрого гордо маяла хоругов з гетьмановим гербом. Гетьман з
Орликом за шпигом iшли.
Орлик мовчав, але цiкавий був, що це за птиця. Невже гетьман зна його?
Гетьман пiдняв важку занавiсу, впустив загадкового чоловiка й вернув до
Орлика й Ломиковського.
Скоро вислухав ©х i велiв на заходi сонця прийти з Апостолом -
побалакають.
"До побачення!"
Орлик i Ломиковський не вiдходили.
"Не спiшитесь?"
"А безпечно вашу милiсть оставляти сам на сам з непевним чоловiком?" -
спитав Ломиковський.
"Нiкому не кажiть. Це мiй чоловiк. Найповнiший у свiтi. Розкажу вам
пiзнiше. Варта хай нiкого в шатро не пуска , нiкого! Прощайте!.."
"Свят, свят, свят! - казав гетьман, подаючи тринiтаревi руку.- Але ж
потерпiли ви, отче, страданiя i то не вiд ворога, а вiд мо©х людей".
"За добре дiло варт i муки прийняти".
"Авжеж, авжеж. Але чого це ви так неуважно йшли через табiр?"
"На мо нещастя сотня, яку я назвав, що нiбито до не© належу, вiдiйшла
кудись з табору, i це було причиною мого страждання. Але це нiщо. Хто
терпен, той спасен. Волосся вiдросте, жаль тiльки зубiв. Здоровi були".
"Ще й який жаль. Добрi зуби - то й шлунок добрий, а добрий шлунок - це
основа здоров'я. А до того тепер такi часи, що iнодi й кусатися треба",- i
гетьман усмiхнувся, показуючи сво© здоровi, бiлi зуби.
"Сiдайте, отченьку. Вас таки добре потурбували. Ов, ов, ов! Тут вино, а
отсе пирiжки. Живiться. Зi страху, мабуть, зголоднiли".
"Все, що мав, вителепали з мене. Добре, що душу лишили".
"Козаки, як вовки, не хотiв би я ©м попастися в руки".
"Я теж удруге не рад би. Добре, що з це© халепи вийшов. Але ж бо били!"
"Били?"
"Ой били, ваша милосте, ой били",лементував патер.
Нараз гетьман нiби щось пригадав собi i зжахнувся.
"А листи? Чи не вiдiбрали у вас також i листiв? Ради Бога, кажiть!"
Патер побожно зiтхав, схрестовуючи на грудях руки.
"Говорiть! - наглив його гетьман.Треба ж ©х пошукати, заки попадуть
комусь у руки, що зна латинську мову".
Патер хитро пiдморгнув очима.
"Отже?"
"Отже, лист тут..."
"Де?"
"На плечах, милосте ваша, на плечах".
"Як то на плечах?"
"Виписаний на голому тiлi. А в рiжку не табака, а порошок. Треба ним
обмити спину, а тодi ваша милiсть прочитають власноручне письмо його
королiвсько© милостi Карла XII".
"Тому ти так, отченьку, боронив цього рiжка".
"Авжеж, що тому. Без нього й письма не вiдчита ш".
"Ну,- здвигав раменами гетьман,чого вже люди в тiй вiйнi не вигадують,
далi й найбiльша осторожнiсть не допоможе, хто хоче перехитрити -
перехитрить".
"Спосiб на спосiб, аж дiйде до того, що вiйна стане н о н с е н с о м".
"Почека мо ще трохи,- смiявся гетьман.- Вiдколи свiт, вiдтодi й вiйна,
i поки його - поти й вiйни. Дурний, хто вiрить, що людей можна перетворити
в ангелiв. Але ви, отче, крiпiться, ©жте й пийте, бо хоч який ми ма мо
респект перед духом, але й тiлу треба його т р i б у т у м вiддати".
"Вiддайте кесаревi, що кесаря".
"Авжеж. Так ото festina,venerabilis frater, а то мiй терпець урветься.
Дуже я цiкавий, що пише Саrolus rex".
"Добре пише",- вiдповiв, за©даючи смачнi пирiжки, тринiтар.
"Гада ш?"
"Знаю, ваша милосте. Ваша милiсть будуть вдоволенi сво©м покiрним
слугою, котрий перетерпiв страстi i мало що не був умертвлен за свою вiрну
службу".
"Яка служба, таке й возмездi , отче. Гетьман Мазепа розумi ться на
речi".
Тринiтар припiднявся з мiсця. "Сratias ago magnificentiae vestrae".
"Еrgo, ad rem!" - сказав гетьман, пiдводячи патра до сво © умивальнi.
"В давнину гостям ноги з дороги мили, а гетьман свому гостевi зми
спину". .
"Добре, що не голову. Саrolus rex xотiв менi на головi писати, на