Страница:
з'©здовi тому були в Глуховi, а вас бажа мо собi, якнайскорiше тут у себе
побачити, i об тiм дуже потрiбнiм дiлi усно з вами балакати, обнадiюючи
вас при тiм нашою милостею.
_Петро"._
А до непевного царевi полтавського полковника Левенця писав цар Петро
тi © само© днини:
"Благородний пане полковнику Полтавський!
Об'явля мо вам, що гетьман Мазепа, позабувши страх божий, зрадив нас i
пере©хав к королю шведському таким отсе образом: зразу оповiстив вiйську,
що дiстав вiн, гетьман, наш указ iти за рiку з вiйськом проти неприятеля,
а коли перейшов, тодi уставив його в бойовий стрiй i, коли до них
неприятель наблизився, тодi вiн тому вiйську, що було при нiм, заявив, що
вiн, гетьман, прийшов на службу до короля шведського, i тому-то тодi шведи
вiйсько його оточили, i в такий спосiб старшини попали в руки неприятеля.
"Того ради" пiслали ми укази до старшин i до полковникiв i до iнших чинiв,
щоб вони збиралися на вибiр нового гетьмана, i вас особливо "напомина мо",
що подбати треба, щоб "малоросiйський народ" не попав пiд володiння
польське, а церкви i монастирi святi©, щоб не були оскверненi i в унiю
поверненi; того ради жела мо, щоб ви якнайскорiше сюди до нас для ради i
"упрежденiя" всього того прибули й обнадiю мо вас при
тiм нашою високою милостею.
_Петро"._
Подiбнi листи вiдправлено до наказного нiжинського полковника i до
iнших старшин, а також до пископiв. Усiх ©х цар ,негайно кликав до себе
для вибору нового гетьмана, щоб колишнiй гетьман не "возмущав" народу, щоб
випередити i знiвечити його злочиннi намiри, в чiм "крайняя нужда i
спасiння все© Мало© Росi© состо©ть". Цар виявляв себе не лиш "государем",
але й "оборонителем малоросiйського края" i нагадував, старшинам, що вони
також "ревнителi о православi©" i що вони мусять стати "за вiру й
отечество сво ". Всiм ©м цар обiцяв за це свою особливу високу милiсть i
жаловання царське.
В манiфестах до всього "малоросiйського" народу кидав цар наклеп на
колишнього гетьмана, буцiмто вiн хоче Укра©ну Польщi запродати, а церкви й
монастирi святi вiддати унiатам на поталу. За те себе представляв
оборонцем Укра©ни, знаючи вражливiсть народу на податки й iншi тягарi
матерiальнi, казав, що гетьман позаводив деякi новi податки "хитростiю
сво ю, без царського указу, будьте на плату для вiйська, а на самiм дiлi
ради збагачення свого. Ми же нi диного пенязя в казну нашу во всем
малоросiйском краю брать не повелива м". Та признавав цар, що народовi
дiялися кривди, але тепер вiн "войскам своим великоросiйским под смертною
карою запретил малоросiйскому народу никакого разоренiя й обид отнюдь не
чинить".
Таким способом цар Петро хотiв прихилити до себе тих старшин, що з
гетьманом за Десну не пiшли i в Батуринi не замкнулися, а також
збаламутити народ, що попав мiж молот i ковало, мiж шведiв i москалiв. Але
й про найближчих гетьмановi людей цар не забував. Казав, що тi, якi
"iзмiною вора Мазепи були заведенi в неприятельськi руки", можуть спокiйно
зi шведського вiйська вернутися i зайняти сво© попереднi уряди, не боячись
нiяко© кари. "Милостиве отпущенi вини ©х, содержанi чинов i ма тностей
©х без усякого умаленiя i впредь наша ц. в. милiсть". Зате ж усi вони, що
протягом мiсяця не повернуться до царя, будуть позбавленi чинiв i урядiв
при "войську нашiм запорожськiм", а жiнки ©х i дiти будуть взятi пiд
"карауль, прислани кь намь, великому государю, которые сосланы будуть вь
ссылку".
Гетьман Мазепа i король Карл теж не мовчали.
Король Карл писав, що на прохання гетьмана Мазепи вiн бере в свою
оборону цiлий укра©нський народ i обiця захищати його вiд "неправого й
неприязного московського панування", пiдтримуючи народнi змагання до
привергнення вольностей прежнiх. Король розкрива полiтичну систему
московського уряду, котра веде до того, щоб, зломивши всяку опозицiю з
боку мiсцевого населення, змосковщити весь край.
"Если крiпко тому не запобiжите, знайдете погубу цiлому народу
настоящую". Тому-то король Карл i закликав усiх укра©нцiв до борьби за
права i вольностi, нiвеченi царями. Але що ж! Король i гетьман Мазепа були
ген за Десною, а царськi вiйська стояли бiльшими й меншими залогами по
рiзних мiстах, як ось у Переяславi, Нiжинi й Чернiговi. До того Батурин
упав i разом iз ним упав страх на людей мало© вiри й невеликого характеру.
До царсько© квартири у Погрiбках i до Глухова, де мали вiдбутися вибори
нового гетьмана, тягнули старшини, козаки, духовники свiтськi й чернечi
цiлими валками, щоб заявляти про свою непохитну вiрнiсть царевi, а гнiв i
ненависть - для колишнього гетьмана Мазепи, за його нечуваний та невиданий
злочин,- за зраду його величества царя, того самого царя, котрого вони
самi називали антихристом i котрому приписували вину за всi сво© кривди й
терпiння, за здирства невиносимi, за угнiти всiлякi, на якi не раз перед
гетьманом нарiкали.
А тепер вiн, той самий цар-антихрист,- заступник, покровитель, прямо
ангел хранитель Укра©ни, живий архiстратиг Миха©л, а гетьман Мазепа,
котрий стiльки величних церков побудував, школами i всякими приютами
повсякчасно печалився,- ворог краю i народу, який не дба про
самостiйнiсть Укра©ни, лише хоче повернути ©© пiд владу польського
панства, а вiру святу подати у наругу. Прикро, соромно, страшно!
Полковник Чечель, ©дучи на санях невiдомими шляхами й бездорiжжями,
роздумував над тим. Шнури й посторонки, котрими був прикрiплений,
в'©далися в його руки й ноги, давили груди i спиняли вiддих, рани пекли,
змагався жар, спрага налила його. Але вiн терпiв душею, ще бiльше, нiж
тiлом. На постоях пiдходили до нього його мучителi, гидкi, бруднi, п'янi,
щоб подивитися, чи живий вiн ще. I замiсть попустити шнури, замiсть подати
йому води, насмiхалися над його терпiнням.
_Поспiшайся, Чечелику,_
_Чека москаль,_
_Вже для тебе зготовлено_
_Осиковий паль._
_Гу-у!_
Чечель повертав голову на другий бiк, примикав те одне видюще око i
твердив одне: "Прости ©м. Господи, бо не знають, що творять". У тих
божеських словах вiн почував одиноку потiху, одиноку, останню розраду.
Сани пiдскакували на ровах i на груддi, не прикритiм снiгом, i кожух
зiсувався з нього.
Вiддихав свiжим повiтрям i дивився кругом. Бачив, як далекими шляхами
мандрували козацькi прошаки до царських милостивих стiп.
"Летять круки на жир. Бiжать вовки й шакали, зачувши трупа".- I
Чечелевi здавалося, що вiн чу цей поганий сморiд, яким несе вiд падла.
"Падло, полiтичне падло, от що ви таке!"
Пригадувалися часи, коли-то князi й бояри нашi ©здили до темникiв
татарських i до Сараю до ханiв, кланялися, клеветали однi на других,
впевняли в сво©й вiрностi й любовi непохитнiй, щоб випросити ярлик на
мiста й волостi для себе. Подiбно, як тепер.
Пригадувалися ворожнечi й каверзи галицьких боярiв, як вони, щоб
ослабити владу сво©х власних, рiдних князiв, накладали з ворогами й
накликали ©х на свою державу, бо вище клали вони сво© власнi вигоди вiд
державного добра. Як i тепер...
Пригадалася безталанна Настася Чигрiвна i мудрий князь Ярослав
Осмомисл, пригадався лицар-слiпець князь Василько Теребовельський, i
багато-багато сумних, чорними красками мальованих картин аж до
Виговського, Дорошенка, Сомка, аж до гетьмана Мазепи...
Шнури чимраз глибше в'©далися в тiло i спрага чимраз дошкульнiше пекла.
Чорно, червоно робилося в очах, голову розпирали гадки. Якщо муки його
потрiбнi для спокутування отсих грiхiв - Господи, хай дi ться воля твоя!
Сани зупинилися. Ватага збентежилася. Видно було, що щось несподiване
зайшло.
Чечель чув, як його мучителi, залишивши тiльки двох людей при конях,
самi подались у ярок. Звiдти долiтали до нього ©х вигуки i крики.
Перечилися, сварилися, не могли дiйти до згоди. Незабаром зрозумiв, у чiм
дiло.
Вони побачили здалеку, як надтягала армiя московська, i не могли
погодитися, як ©м пiдходити до не©.
Однi казали, що гуртом, а iншi - що краще вислати депутатiв, бо хто
зна, як до них поставляться москалi, чи не заберуть вiд них Чечеля i,
замiсть нагороди, чи не поступлять з ними, як з бандитами. Тамтi, що були
за тим, щоб назустрiч царськiй армi© цiлою ватагою iти, боялися, що, як
пiшлють тiльки делегатiв, так тi© заберуть грошi для себе, пiдуть з
москалями, а ©х оставлять дурнями у ярку. Нiяк не могли дiйти до згоди.
"I мiж ними нема однодушностi,думав собi Чечель.- Скрiзь колотнеча.
Нiхто нiкому не вiрить, гризуться, як за кiстку собаки. Коли ж тiй гризнi
прийде кiнець?"
Московська армiя наближалася. Здалеку чути було грюкiт барабанiв, тупiт
кiнських копит i стукiт тисячiв чобiт.
Побiдоносна армiя царська йшла з Батурина у Глухiв. За передньою
сторожею везли батуринськi гармати, закопченi, заболоченi, по осi в кровi.
Глянув Чечель, i кровлю серце йому зайшлось. Пригадав собi Кенiгзена,
хороброго гарматного осаула, що так славно орудував ними. Коли б не Нiс i
не Кенiгзеновi рани, тi гармати ворога в Батурин не впустили б. Ревiли б
на мурах, як леви, ригали б вогнем на ворога, як смоки, громами рокотiли б
грiзно, поки рокоту цього не зачув би гетьман. А так - глухо дудонить
земля пiд ними. Котяться окервавленi колеса, гармати запираються,
грузнуть, стають, бо нiяк не хочеться ©м iти в полон. Сорому бояться,
бояться, щоб не казали ©м стрiляти на сво©х.
А за гарматами щонайсильнiшi драгуни несуть хоругви козацькi.
Пошарпанi, подертi, як крила вiрлiв, що в час бурi попiд хмари лiтали.
Скiльки побiд бачили вони, скiльки козацьких очей дивилося колись на них,
як на сво© святощi найдорожчi! Головами лягти, хоругви не здати. I полягли
батуринцi, а не здали сво©х прапорiв. Вiд трупiв забрали ©х москалi, а не
вiд живих. Тримайте, тримайте ©х крiпко в руках, а то повiдриваються з
держакiв i розвiються, як хмари по блакитi.
Свiтлiйший князь Меншиков навмисне казав ©х розпускати, бо наближалися
до Конотопу, до того Конотопу, бiля котрого колись гетьман Iван Виговський
сорок тисяч московського вiйська трупом поклав. Нехай козацькi прапори
невольниками туди ступають, куди колись побiдниками ходили, хай бачить
укра©нський народ, що добра доля вiдвернулася вiд нього i хай спокiйно
кладе сво© руки в кайдани. Чужi хорунжi вимахують хоругвами, хочуть, щоб
вони розвiвалися буйно, щоб усякий пiзнавав ©х,- так хоругви розвiватися
не хочуть, соромно хиляться вниз i прилягають до сво©х держакiв.
А за хоругвами - бунчуки, бунчуки, що з гетьманом ходили, де гетьман,
там i бунчук. А тепер вони перед полководцем царським бранцями йдуть.
А за бунчуками, Боже, чи це йому ввижа ться, чи правда це, московський
старшина гетьманську золочену, самоцвiтами густо оздоблену гетьманську
булаву в руках держить. Пiдносить, вимаху нею, нiби знаки да ,
насмiха ться.
I Чечель примика повiки, щоб не бачити того.
Але бачить. Жахливий образ врiзу ться у мозок. Не забути його, не
забути! Просту спину, пруча ться, шнури трiщать та не подаються. В
Батуринi сво© сили залишив.
Дивися, хоч ти один дивився на клейноди гетьманськi iншими очима, як на
них дивляться вороги i сво©, що уздовж шляху лобами до землi припадають,
поклони б'ють, але не перед тими святощами, а перед силою побiдника.
А за клейнодами йдуть ©х оборонцi, козаки i старшини, котрих Меншиков
на мiсцi смертю не скарав, а веде ©х у трiумфальнiм походi сво му царевi
на втiху, а ©м на смертну кару в Лебединi. Нема мiж ними нi одного не
порубаного й не покалiченого. Здоровими, значиться, не здались.
I Чечель вiдiтхнув. Хоч за те хай буде Боговi милосердному дяка.
Дивiться, дивiться, земляки, i знайте, що ще хоробрi помiж вами, ще
козаки справжнi, що скорiше згинуть, нiж осоромлять себе i предкiвську
славу свою. Дивися, земле рiдна, i тiшся, що ти ще не пустоплодна, бо не
родиш самого хабузу, самих степових бурянiв, самого перекотиполя, котре
летить, куди ним вiтер буйний повi .
А мiж ними у повозi найхоробрiший з-помiж них гарматний осаул Кенiгзен.
Посадили його високо, попiдпирали, бо вiн о сво©х силах сидiти не може, а
Меншиков не хоче, щоб вiн лежав. Нехай народ дивиться на цього нiмця, що
вiрнiсть сво му вождевi вище царсько© ласки поклав.
Сидить гарматний осаул фон Кенiгзен високо, нiби це вiн, а не Меншиков
у трiумфальному походi ©де. Очi йому смертельною мрякою заходять, але на
обличчi його саме горде завзяття, сама погорда до всiх, що гордостi не
мають.
Пере©жджа повiз Кенiгзена поряд саней, на котрих лежить Чечель, i ©х
очi зустрiчаються з собою востанн на землi. Очi двох оборонцiв
гетьмансько© столицi, двох вiрних, аж до смертi, людей. Як мало тепер
таких! Дивуються, здоровлять себе, шанують i прощаються навiки.
Повiз Кенiгзена пере©жджа , Чечелевi сани стоять серед поля, недалеко
шляху, чекаючи, поки не перейдуть останнi бранцi, а за ними мiж царськими
офiцерами не надтягне сам свiтлiйший князь Меншиков.
Ось i вiн.
Побачив сани i шнурами перев'язаного до них козака.
Депутати вiд гультяйсько© ватаги пiдбiгають до чорного коня княжого,
б'ють чолом, розкладають руками, щось тлумачать, свiтлiйший здержу похiд
i злазить з коня.
Чечель зна , що Меншиков пiдiйде до нього, буде оглядати, як зловлену
до клiтки звiрюку, схоче впевнитися, чи вiн ще живий i, зрозумiло, не
залишить його тут, а забере з собою туди, куди Кенiгзена i iнших веде,
куди ©дуть батуринськi гармати, хоругви, бунчуки i гетьманськi клейноди...
Боже ти мiй, гетьманськi клейноди! I Чечель деревi . Байдуже йому, що
казатиме свiтлiйший, байдуже, яку долю вирiшить для нього, байдуже все. Нi
думати, нi вiдчувати вiн уже не може. Мряка, мряка кругом, а з не©, нiби
дво свiтил iз другого свiта, дво вiрних очей гарматного осаула фон
Кенiгзена. Все гасне, вони сiяють крiзь пiтьму. Ех tenebris lux. Сам
свiтлiйший князь Меншиков зволив вселаскавiше промовити до полковника
Чечеля. Щось пита ться його, Чечель не вiдповiда .
Доторкуються до його, слухають, чи диха ,- Чечелевi байдуже. Чу , як
князь Меншиков каже попустити йому шнури, мало того, велить перенести на
вiз i подати йому води з вином. Бо©ться, щоб полковник Чечель, командант
батуринсько© твердинi, в дорозi не помер. Треба ж його допитувати, судити
i карати. Це не будь-хто. Чечель уявля собi, який цей суд буде, i зна ,
яку йому кару присудять, та йому i це байдуже. Долi сво © i найскорiшим
конем не об'©деш. Господи Боже, нехай станеться твоя воля свята!
Вiз, на котрiм примiщено Чечеля, руша з мiсця. I його теж не поклали,
а посадили й попiдпирали мiшками, повними награбованого в Батуринi добра,
бо Чечеля скрiзь знають. Нехай бачать, яким iз здобутого Батурина верта
його командант. В'©жджають у Конотоп.
Частини армi© князя Меншикова стають табором кругом мiста, тiльки тi
полки, що ©х свiтлiйший хоче мати бiля себе для почестi i для всяко©
безпеки, входять у мiсто.
Конотоп майже пустий. Хто мiг, заздалегiдь утiк iз нього, як утiкають
люди перед повiнею, як бiжать вiд пожежi.
Драгуни бiгають вiд хати до хати й виганяють перестрашених людей на
майдан. Хто не хоче розгнiвити свiтлiйшого князя Меншикова, мусить iти
дивитися, як каратимуть батуринського гарматного осаула фон Кенiгзена.
Свiтлiйшому спiшно. Мазепинець Кенiгзен недужий, i лiкар бо©ться, що
вiн до Глухова не до©де.
Щоб не сконав безкарно, треба його в Конотопi на колесо взяти. На
болотистий майдан зносять брами i дверi та нашвидку будують помiст, на
котрiм укладають приладдя муки. До помосту пiдкочу вiз з Кенiгзеном,
знiмають його, кати зривають убрання - спiшись, спiшись©
Спiшаться, волочуть i - колесують труп.
Царсько© кари нiкому не минути. Навiть смерть не увiльнить тебе вiд
не©.
"Труп колесують" - здрига ться народ. Зневага покiйника пройма ©х
жахом. Такого ще на свiтi не бувало. Привикли, що перед ма статом смертi
навiть найзавзятiша злiсть мовкне.
Бачать, що тут почина ться щось таке, що ранiше i не снилося нiкому. А
вони безсилi. Гетьман пере©хав за. Десну, старшини до царя з чолобитною
©дуть. Оста ться одне - понурити голову, закусити губи i ждати... Ще наша
мати не пропала.
Труповi костi трiщать. Вжахаються серця, мороз iде по спинах, кров
стина ться у жилах.
Iмлисто, тьмаво, страшно.
А крiзь тую iмлу, крiзь пiтьму, котрою осоту ться перед Чечелем свiт,
сяють вiрнi Кенiгзеновi очi, мов свiтлянi сигнали з якогось iншого,
кращого свiта.
Чечелевi зда ться, що Кенiгзен кличе його туди. СОЮЗНИКИ
Генерал Л венгавпт, з великими, ясними очима, з двома жмутками сивого
волосся на високому лобi i з латинською книжкою пiд пахвою, випивав третю
чарку укра©нсько© горiлки. З видимим вдоволенням мляскав широкими, нiби
напухлими устами й, пiдносячи чарку до полковника Гiлл нкрока, говорив,
нiби крiзь зуби плював:
"Рrosit!"
Полковник Гiлл нкрок пiдносив голову вiд карти, торкався сво © чарки i
порскав, нiби стратив когось:
"Рrosit!"
Тодi знову хилився над картою i весь потопав у не©.
Звичайно мовчазливий Л венгавпт мав якраз нинi велику охоту побалакати
собi трохи, та не мав з ким.
Генерал-майор Лягеркрона був на роз'©здах в iншому селi, Шпарре i
Кройц, як це часто мiж ними водилося, сперечалися на тему якогось "ордр де
батай", полковник Аппельгрен ©здив понад Десну, вишукуючи мiсце, де
найкраще було б перейти ту непривiтну, в шуварах та болотах сховану, рiчку
- хоч нiхто йому цього завдання не доручував, i тому Л вангавпт зайшов до
Гiлл нкрока, бо в нього збиралися звичайно вищi офiцери, щоб довiдатися,
яка буде дальша маршрута.
"До чорта, полковнику! - сердився генерал Л венгавпт,- ви мене, як
бачу, легковажите собi, iгнору те".
Гiлл нкрок вiдiрвав на хвилину очi вiд карти i спитав, нiби крiзь сон:
"А що таке?"
"Нiчого, лише договоритися до вас тяжко. Киньте цю прокляту маршруту,
бо невже ж не все одно, в яке болото ви нас заведете?"
"Нiкого я у болото не водив",вiдповiв полковник.
"А по битвi пiд Равкою?"
"Пiд Ра вкою",- поправив полковник.
"Хай буде пiд Ра вкою,- продовжив генерал.- Кiлька днiв. сновигали ми
по болотах i мало з голоду не подохли".
"Або пригадайте собi, як Лягеркрона до Пу-тша-пу iшов".
"До Почепу",- поправив полковник.
"Хай буде до По-тше-пу",- притакнув генерал.
"Замiсть просто носа - марш-марш! - двадцять миль у право обiйшли i
По-тше-пу, той ключ до цiло© Укра©ни, чорт нам з-перед носа вхопив".
"Не маршрута, а хлопи-провiдники в тому винуватi. Ми робимо, що тiльки
чоловiк може зробити. Але терен чужий i невiдомий, добрих карт нема,
кра©на, нiби туди нога людська ще не ступала, надлюдських зусиль вiд нас
його королiвська милiсть вимага ".
"То правда. Його королiвська милiсть легких завдань i легких побiд не
любить. Чим бiльшi труднощi i чим бiльша небезпека, тим бiльше вiн радi .
Тiшиться, в долонi плеще, прямо, як хлопчик, як студент!"
"Нiколи не забуду, як вiн Лягеркрона шукати пiшов. 60 миль лiсами,
болотами, безвiстями нас водив, бiльше нiж тиждень терпiли ми страшнi,
прямо нечуванi труди й терпiння, конi сотками гинули, вози з усяким
добром, привезеним iз Саксонi©, поринали в грязюцi, що ©х звiдти хiба сам
чорт добуде, а вiн був вдоволений i веселий. Ляпалi©, ляпалi©! - повторяв,
коли йому хто доносив про нову велику втрату".
"Ляпалi©! У його милостi все ляпалi©. Завалиться мiст i сотнi людей
потонуть у хвилях - ляпалi©; застрягне батарея у багнi - ляпалi©,
наткнеться на армiю неприятеля вдесятеро сильнiшу - ляпалi©. У того
чоловiка нема небезпеки, нема втрати, нема катастрофи, все в нього
ляпалi©".
"Правда. Це не чоловiк, а демон. Дух вiкiнгiв, варягiв, норманських
авантюристiв покуту в тiй дивнiй, неспокiйнiй душi. Вiн король? Король
дба про добро сво©х пiдданих".
"Його милiсть пiдданих сво©х одних по широкому свiтi в авантюрах
губить, а iнших вдома, в краю,- до жебрацькр© торби доводить".
"Мати благальнi листи до нього пише, щоб повернувся, а вiн, читаючи ©х,
усмiха ться тою дивною усмiшкою Мефiста й дитини. Розгадай його, розкуси
цей чортячий горiх".
"До розпуки чоловiка тою усмiшкою доводить".
Наливали чарки й випивали не залпом, а по трошечки, захвалюючи
укра©нську горiлку. Куди краща вiд ©х тонкого, шведського пива.
"Не диво,- казав генерал Л венгавпт,- що укра©нцi так багато тi ©
горiлки тягнуть. Особливо зимою, так як тепер, вона багато тепла
чоловiковi дода ".
"I гумору",- притакнув Гiлл нкрок.
"Гумору, полковнику,- зауважив Л венгавпт,- ну, того-то вже менi нiхто
додати не може".
Вiдкрив латинську книжку i нiби читав, а на дiлi пригадував собi свiй
нещасливий похiд i погром пiд Лiсним. Сталося це недавно, кiлька тижнiв
тому, i Л венгавпт не мiг осво©тися з гадкою, що його, знаменитого
генерала, побив Меншиков.
"Скажiть менi, пане товаришу, чому його милiсть не пiдождав на мене? Я
був пiд Шкловом, король розбив царя пiд Добрим i ще десь-там (нiяк цих
кучерявих назв не вимовлю), погнався за ним, ще трохи, i ще трохи, i ще
трохи, а були б ми злучили нашi армi©, пiшли на Москву, скинули Петра,
посадили на престолi Олексiя, а тодi вже завести лад у Польщi та Саксонi©,
то була б прямо iграшка. Ну, скажiть ви менi, чому король не пiдождав
мене? Несподiвано повернув на Укра©ну, а мене залишив самого перед
неприятелем, мало що не вдесятеро сильнiшим. Десять тисяч людей куштував
цей "шпас". Погадайте: десять тисяч.- Л венгавпт ухопив Гiлл нкрока за
четвертий гудзик на його полинялiм голубiм кафтанi i, вдивляючись йому в
очi, повторяв: - Десять тисяч! Що я ще шiсть тисяч сiмсот людей i трохи
табору королевi з це© опресi© урятував - це велике щастя. Велике щастя!
Ну, скажiть ви менi, чому вiн це зробив?"
"Не знаю,- вiдповiв перестрашено Гiлл нкрок. Вiн боявся, щоб
меланхолiйний генерал не повiдривав йому половини гудзикiв i, нiби
виправдуючися, впевняв: - офiцерське слово даю, що не знаю".
"I багато ми дечого не зна мо,журливо похитував двома насторошеними
жмутками волосся хоробрий генерал.- Багато ми дечого не зна мо, що робить
його милiсть король, i не довiда мося нiколи. Про його походи писатимуть
колись книжки, понаписують усяких дурниць, бо як же можуть розкусити цей
дивний характер нашi внуки й правнуки, коли ми, каролiнцi, Карла не можемо
зрозумiти".
"Наша рiч слухати його i служити вiрно".
"Ну так. Це друге дiло. Це розумi ться само собою. Слухати i служити
вiрно. Але хотiлося б знати свого вождя, вiдчувати його, розумiти, а як нi
- то хоч угадувати".
"Угадай вiтер або погоду. Його милiсть стихiя".
Л венгавпт нервово тер високе чоло посiченою долонею.
"Зна те,- почав нараз,- що менi сказав король, коли я з-пiд
Слiсного..."
"Лiсного!" - поправив Гiлл нкрок.
"Коли я з-пiд Лiсного припровадив йому не цiлу половину мо © армi© i
виправдував невдачу?.. ,Ляпалi©',- сказав король i поплескав по раменi,
якби я доносив про втрату одного воза сiна. ,Ляпалi©',- повторили
генерали, смiючись на все горло".
"Було б смiшно,- почав Л венгавпт,коли б не було сумно. Я тi © битви
пiд Лiсним, поки мого життя, не забуду".
I вiн сотий раз за тих кiлька тижнiв став пояснювати, якi були сили в
нього, а якi у царя, як обидвi армi© стояли i який був перебiг того
сумного для шведiв бою.
"Я,- закiнчив,- не поповнив там анi одно© похибки. Але король? Чого вiн
з первiсне намiчено© дороги - Мiнськ, Смоленськ, Москва - повернув нараз
на Стародуб i якийсь там Батурин, скажiть - чого?"
"Nеmо оmnia sсirе рotest",-вiдповiв Гiлл нкрок.
"Nisi Carolus rex",додав Л венгавпт.
"Ляпалi©, ляпалi©",- махали обидва руками, наслiдуючи характеристичний
рух свого короля.
"То правда,- почав Л венгавпт,- що цар Петро вхопився до монгольсько©
тактики - втiкати й палити все кругом себе, щоб не було поживи нi для
коней, нi для людей, але ж ясна рiч, що вiн не мiг спалити цiлого свого
краю, це ж нонсенс! Поспiшними маршами могли ми дiгнати його, зневолити до
рiшаючого бою, а як нi, то обiйти московську армiю та ввiйти в Москву".
"Язиком..."
Генерал Л венгавпт здивовано глянув на полковника.
"Язиком, пане генерале. Наша армiя втомлена i виснажена, чим далi вглиб
Московщини, тим тяжче дiставати з далеко© Швецi© скрiплення в людях i в
во нних матерiалах, до того надходить зима, а вона, чим далi на пiвнiч,
тим жорстокiша. Я не дивуюся, що його милiсть повернув на Укра©ну".
"А там, гада те, краще?"
"Укра©на край дуже багатий, медом i молоком текучий. I пiдсоння там,
мабуть, теплiше, бо все-таки бiльше на полудн , а до того - Мазепа".
Генерал Л вангавпт закрив свою латинську книжку i силувався всунути ©©
помiж гудзики свого кафтана.
"Кажуть, Мазепа знамените латинською мовою балака".
Гiлл нкрок усмiхнувся: "Як Цiцерон. I взагалi людина вiн дуже освiчена,
бувала, свiтовий чоловiк, достойний".
"Цiкаво",- i Л вангавпт, вiдсуваючи чарку набiк, зiтхнув. На його пiд
вечiр надходив гiрший смуток, прямо меланхолiя.
А тепер вечорiло, в квартирi потемнiло так, що Гiлл нкрок нiчого вже не
бачив на сво©й картi, до котро©, розмовляючи з Л венгавптом, все-таки
деколи зазирав.
"Достойний чоловiк отсей Мазепа, кажете?-повторив Л вангавпт.- Гарно.
Побачимо. Та тiльки я боюсь, чи не пiдступ це, бо говорять, що гетьман -
то великий лис. Щоб не перехитрив вiн нашого легковiрного короля.
Щоб тiльки рiшився перейти до нас, бо не уявля те собi, яке важке його
положення. Москалi скрiзь на Укра©нi залогами стоять. Цар багато вiйська
вiд гетьмана бере, поживи теж чимало вимага . Якщо Мазепа вирветься з тi ©
опресi©, так видно, що вiн грач першо© мiри".
"А король?"
"Король дожида ться його. Його милiсть останнiми днями дуже неспокiйний
зробився. Хвилини на мiсцi не посидить. На коня i ©де кудись. Навiть без
асистенцi©. Боюсь, щоб йому знов щось нового не стрiлило до голови".
"А де король тепер?"
"Питайте вiтра в полi. Може, в Ларинiвцi, в Команi, а може, аж в
Орлiвцi, де нашi переднi сторожi з Г льмом стоять. Носить ним понад
Десною, ще де на москалiв наткнеться".
"З ким по©хав?"
"В тiм-то й бiда, що i тепер асистенцi© не взяв. Кiлькох трабантiв i
невiдступний Гультман".
"Вiрний, як пес".
"Але старий. Погадайте, генерале, коли б вони так дiйсно зустрiнулися
де з московською патрулею. Що тодi? Король не втiкав би. Бився б. Знаю
його".
"Всi ми його зна мо i тому журимося".
"Боже ти мiй, що нам з тим хлопчиськом... з його милiстю робити? -
побачити, i об тiм дуже потрiбнiм дiлi усно з вами балакати, обнадiюючи
вас при тiм нашою милостею.
_Петро"._
А до непевного царевi полтавського полковника Левенця писав цар Петро
тi © само© днини:
"Благородний пане полковнику Полтавський!
Об'явля мо вам, що гетьман Мазепа, позабувши страх божий, зрадив нас i
пере©хав к королю шведському таким отсе образом: зразу оповiстив вiйську,
що дiстав вiн, гетьман, наш указ iти за рiку з вiйськом проти неприятеля,
а коли перейшов, тодi уставив його в бойовий стрiй i, коли до них
неприятель наблизився, тодi вiн тому вiйську, що було при нiм, заявив, що
вiн, гетьман, прийшов на службу до короля шведського, i тому-то тодi шведи
вiйсько його оточили, i в такий спосiб старшини попали в руки неприятеля.
"Того ради" пiслали ми укази до старшин i до полковникiв i до iнших чинiв,
щоб вони збиралися на вибiр нового гетьмана, i вас особливо "напомина мо",
що подбати треба, щоб "малоросiйський народ" не попав пiд володiння
польське, а церкви i монастирi святi©, щоб не були оскверненi i в унiю
поверненi; того ради жела мо, щоб ви якнайскорiше сюди до нас для ради i
"упрежденiя" всього того прибули й обнадiю мо вас при
тiм нашою високою милостею.
_Петро"._
Подiбнi листи вiдправлено до наказного нiжинського полковника i до
iнших старшин, а також до пископiв. Усiх ©х цар ,негайно кликав до себе
для вибору нового гетьмана, щоб колишнiй гетьман не "возмущав" народу, щоб
випередити i знiвечити його злочиннi намiри, в чiм "крайняя нужда i
спасiння все© Мало© Росi© состо©ть". Цар виявляв себе не лиш "государем",
але й "оборонителем малоросiйського края" i нагадував, старшинам, що вони
також "ревнителi о православi©" i що вони мусять стати "за вiру й
отечество сво ". Всiм ©м цар обiцяв за це свою особливу високу милiсть i
жаловання царське.
В манiфестах до всього "малоросiйського" народу кидав цар наклеп на
колишнього гетьмана, буцiмто вiн хоче Укра©ну Польщi запродати, а церкви й
монастирi святi вiддати унiатам на поталу. За те себе представляв
оборонцем Укра©ни, знаючи вражливiсть народу на податки й iншi тягарi
матерiальнi, казав, що гетьман позаводив деякi новi податки "хитростiю
сво ю, без царського указу, будьте на плату для вiйська, а на самiм дiлi
ради збагачення свого. Ми же нi диного пенязя в казну нашу во всем
малоросiйском краю брать не повелива м". Та признавав цар, що народовi
дiялися кривди, але тепер вiн "войскам своим великоросiйским под смертною
карою запретил малоросiйскому народу никакого разоренiя й обид отнюдь не
чинить".
Таким способом цар Петро хотiв прихилити до себе тих старшин, що з
гетьманом за Десну не пiшли i в Батуринi не замкнулися, а також
збаламутити народ, що попав мiж молот i ковало, мiж шведiв i москалiв. Але
й про найближчих гетьмановi людей цар не забував. Казав, що тi, якi
"iзмiною вора Мазепи були заведенi в неприятельськi руки", можуть спокiйно
зi шведського вiйська вернутися i зайняти сво© попереднi уряди, не боячись
нiяко© кари. "Милостиве отпущенi вини ©х, содержанi чинов i ма тностей
©х без усякого умаленiя i впредь наша ц. в. милiсть". Зате ж усi вони, що
протягом мiсяця не повернуться до царя, будуть позбавленi чинiв i урядiв
при "войську нашiм запорожськiм", а жiнки ©х i дiти будуть взятi пiд
"карауль, прислани кь намь, великому государю, которые сосланы будуть вь
ссылку".
Гетьман Мазепа i король Карл теж не мовчали.
Король Карл писав, що на прохання гетьмана Мазепи вiн бере в свою
оборону цiлий укра©нський народ i обiця захищати його вiд "неправого й
неприязного московського панування", пiдтримуючи народнi змагання до
привергнення вольностей прежнiх. Король розкрива полiтичну систему
московського уряду, котра веде до того, щоб, зломивши всяку опозицiю з
боку мiсцевого населення, змосковщити весь край.
"Если крiпко тому не запобiжите, знайдете погубу цiлому народу
настоящую". Тому-то король Карл i закликав усiх укра©нцiв до борьби за
права i вольностi, нiвеченi царями. Але що ж! Король i гетьман Мазепа були
ген за Десною, а царськi вiйська стояли бiльшими й меншими залогами по
рiзних мiстах, як ось у Переяславi, Нiжинi й Чернiговi. До того Батурин
упав i разом iз ним упав страх на людей мало© вiри й невеликого характеру.
До царсько© квартири у Погрiбках i до Глухова, де мали вiдбутися вибори
нового гетьмана, тягнули старшини, козаки, духовники свiтськi й чернечi
цiлими валками, щоб заявляти про свою непохитну вiрнiсть царевi, а гнiв i
ненависть - для колишнього гетьмана Мазепи, за його нечуваний та невиданий
злочин,- за зраду його величества царя, того самого царя, котрого вони
самi називали антихристом i котрому приписували вину за всi сво© кривди й
терпiння, за здирства невиносимi, за угнiти всiлякi, на якi не раз перед
гетьманом нарiкали.
А тепер вiн, той самий цар-антихрист,- заступник, покровитель, прямо
ангел хранитель Укра©ни, живий архiстратиг Миха©л, а гетьман Мазепа,
котрий стiльки величних церков побудував, школами i всякими приютами
повсякчасно печалився,- ворог краю i народу, який не дба про
самостiйнiсть Укра©ни, лише хоче повернути ©© пiд владу польського
панства, а вiру святу подати у наругу. Прикро, соромно, страшно!
Полковник Чечель, ©дучи на санях невiдомими шляхами й бездорiжжями,
роздумував над тим. Шнури й посторонки, котрими був прикрiплений,
в'©далися в його руки й ноги, давили груди i спиняли вiддих, рани пекли,
змагався жар, спрага налила його. Але вiн терпiв душею, ще бiльше, нiж
тiлом. На постоях пiдходили до нього його мучителi, гидкi, бруднi, п'янi,
щоб подивитися, чи живий вiн ще. I замiсть попустити шнури, замiсть подати
йому води, насмiхалися над його терпiнням.
_Поспiшайся, Чечелику,_
_Чека москаль,_
_Вже для тебе зготовлено_
_Осиковий паль._
_Гу-у!_
Чечель повертав голову на другий бiк, примикав те одне видюще око i
твердив одне: "Прости ©м. Господи, бо не знають, що творять". У тих
божеських словах вiн почував одиноку потiху, одиноку, останню розраду.
Сани пiдскакували на ровах i на груддi, не прикритiм снiгом, i кожух
зiсувався з нього.
Вiддихав свiжим повiтрям i дивився кругом. Бачив, як далекими шляхами
мандрували козацькi прошаки до царських милостивих стiп.
"Летять круки на жир. Бiжать вовки й шакали, зачувши трупа".- I
Чечелевi здавалося, що вiн чу цей поганий сморiд, яким несе вiд падла.
"Падло, полiтичне падло, от що ви таке!"
Пригадувалися часи, коли-то князi й бояри нашi ©здили до темникiв
татарських i до Сараю до ханiв, кланялися, клеветали однi на других,
впевняли в сво©й вiрностi й любовi непохитнiй, щоб випросити ярлик на
мiста й волостi для себе. Подiбно, як тепер.
Пригадувалися ворожнечi й каверзи галицьких боярiв, як вони, щоб
ослабити владу сво©х власних, рiдних князiв, накладали з ворогами й
накликали ©х на свою державу, бо вище клали вони сво© власнi вигоди вiд
державного добра. Як i тепер...
Пригадалася безталанна Настася Чигрiвна i мудрий князь Ярослав
Осмомисл, пригадався лицар-слiпець князь Василько Теребовельський, i
багато-багато сумних, чорними красками мальованих картин аж до
Виговського, Дорошенка, Сомка, аж до гетьмана Мазепи...
Шнури чимраз глибше в'©далися в тiло i спрага чимраз дошкульнiше пекла.
Чорно, червоно робилося в очах, голову розпирали гадки. Якщо муки його
потрiбнi для спокутування отсих грiхiв - Господи, хай дi ться воля твоя!
Сани зупинилися. Ватага збентежилася. Видно було, що щось несподiване
зайшло.
Чечель чув, як його мучителi, залишивши тiльки двох людей при конях,
самi подались у ярок. Звiдти долiтали до нього ©х вигуки i крики.
Перечилися, сварилися, не могли дiйти до згоди. Незабаром зрозумiв, у чiм
дiло.
Вони побачили здалеку, як надтягала армiя московська, i не могли
погодитися, як ©м пiдходити до не©.
Однi казали, що гуртом, а iншi - що краще вислати депутатiв, бо хто
зна, як до них поставляться москалi, чи не заберуть вiд них Чечеля i,
замiсть нагороди, чи не поступлять з ними, як з бандитами. Тамтi, що були
за тим, щоб назустрiч царськiй армi© цiлою ватагою iти, боялися, що, як
пiшлють тiльки делегатiв, так тi© заберуть грошi для себе, пiдуть з
москалями, а ©х оставлять дурнями у ярку. Нiяк не могли дiйти до згоди.
"I мiж ними нема однодушностi,думав собi Чечель.- Скрiзь колотнеча.
Нiхто нiкому не вiрить, гризуться, як за кiстку собаки. Коли ж тiй гризнi
прийде кiнець?"
Московська армiя наближалася. Здалеку чути було грюкiт барабанiв, тупiт
кiнських копит i стукiт тисячiв чобiт.
Побiдоносна армiя царська йшла з Батурина у Глухiв. За передньою
сторожею везли батуринськi гармати, закопченi, заболоченi, по осi в кровi.
Глянув Чечель, i кровлю серце йому зайшлось. Пригадав собi Кенiгзена,
хороброго гарматного осаула, що так славно орудував ними. Коли б не Нiс i
не Кенiгзеновi рани, тi гармати ворога в Батурин не впустили б. Ревiли б
на мурах, як леви, ригали б вогнем на ворога, як смоки, громами рокотiли б
грiзно, поки рокоту цього не зачув би гетьман. А так - глухо дудонить
земля пiд ними. Котяться окервавленi колеса, гармати запираються,
грузнуть, стають, бо нiяк не хочеться ©м iти в полон. Сорому бояться,
бояться, щоб не казали ©м стрiляти на сво©х.
А за гарматами щонайсильнiшi драгуни несуть хоругви козацькi.
Пошарпанi, подертi, як крила вiрлiв, що в час бурi попiд хмари лiтали.
Скiльки побiд бачили вони, скiльки козацьких очей дивилося колись на них,
як на сво© святощi найдорожчi! Головами лягти, хоругви не здати. I полягли
батуринцi, а не здали сво©х прапорiв. Вiд трупiв забрали ©х москалi, а не
вiд живих. Тримайте, тримайте ©х крiпко в руках, а то повiдриваються з
держакiв i розвiються, як хмари по блакитi.
Свiтлiйший князь Меншиков навмисне казав ©х розпускати, бо наближалися
до Конотопу, до того Конотопу, бiля котрого колись гетьман Iван Виговський
сорок тисяч московського вiйська трупом поклав. Нехай козацькi прапори
невольниками туди ступають, куди колись побiдниками ходили, хай бачить
укра©нський народ, що добра доля вiдвернулася вiд нього i хай спокiйно
кладе сво© руки в кайдани. Чужi хорунжi вимахують хоругвами, хочуть, щоб
вони розвiвалися буйно, щоб усякий пiзнавав ©х,- так хоругви розвiватися
не хочуть, соромно хиляться вниз i прилягають до сво©х держакiв.
А за хоругвами - бунчуки, бунчуки, що з гетьманом ходили, де гетьман,
там i бунчук. А тепер вони перед полководцем царським бранцями йдуть.
А за бунчуками, Боже, чи це йому ввижа ться, чи правда це, московський
старшина гетьманську золочену, самоцвiтами густо оздоблену гетьманську
булаву в руках держить. Пiдносить, вимаху нею, нiби знаки да ,
насмiха ться.
I Чечель примика повiки, щоб не бачити того.
Але бачить. Жахливий образ врiзу ться у мозок. Не забути його, не
забути! Просту спину, пруча ться, шнури трiщать та не подаються. В
Батуринi сво© сили залишив.
Дивися, хоч ти один дивився на клейноди гетьманськi iншими очима, як на
них дивляться вороги i сво©, що уздовж шляху лобами до землi припадають,
поклони б'ють, але не перед тими святощами, а перед силою побiдника.
А за клейнодами йдуть ©х оборонцi, козаки i старшини, котрих Меншиков
на мiсцi смертю не скарав, а веде ©х у трiумфальнiм походi сво му царевi
на втiху, а ©м на смертну кару в Лебединi. Нема мiж ними нi одного не
порубаного й не покалiченого. Здоровими, значиться, не здались.
I Чечель вiдiтхнув. Хоч за те хай буде Боговi милосердному дяка.
Дивiться, дивiться, земляки, i знайте, що ще хоробрi помiж вами, ще
козаки справжнi, що скорiше згинуть, нiж осоромлять себе i предкiвську
славу свою. Дивися, земле рiдна, i тiшся, що ти ще не пустоплодна, бо не
родиш самого хабузу, самих степових бурянiв, самого перекотиполя, котре
летить, куди ним вiтер буйний повi .
А мiж ними у повозi найхоробрiший з-помiж них гарматний осаул Кенiгзен.
Посадили його високо, попiдпирали, бо вiн о сво©х силах сидiти не може, а
Меншиков не хоче, щоб вiн лежав. Нехай народ дивиться на цього нiмця, що
вiрнiсть сво му вождевi вище царсько© ласки поклав.
Сидить гарматний осаул фон Кенiгзен високо, нiби це вiн, а не Меншиков
у трiумфальному походi ©де. Очi йому смертельною мрякою заходять, але на
обличчi його саме горде завзяття, сама погорда до всiх, що гордостi не
мають.
Пере©жджа повiз Кенiгзена поряд саней, на котрих лежить Чечель, i ©х
очi зустрiчаються з собою востанн на землi. Очi двох оборонцiв
гетьмансько© столицi, двох вiрних, аж до смертi, людей. Як мало тепер
таких! Дивуються, здоровлять себе, шанують i прощаються навiки.
Повiз Кенiгзена пере©жджа , Чечелевi сани стоять серед поля, недалеко
шляху, чекаючи, поки не перейдуть останнi бранцi, а за ними мiж царськими
офiцерами не надтягне сам свiтлiйший князь Меншиков.
Ось i вiн.
Побачив сани i шнурами перев'язаного до них козака.
Депутати вiд гультяйсько© ватаги пiдбiгають до чорного коня княжого,
б'ють чолом, розкладають руками, щось тлумачать, свiтлiйший здержу похiд
i злазить з коня.
Чечель зна , що Меншиков пiдiйде до нього, буде оглядати, як зловлену
до клiтки звiрюку, схоче впевнитися, чи вiн ще живий i, зрозумiло, не
залишить його тут, а забере з собою туди, куди Кенiгзена i iнших веде,
куди ©дуть батуринськi гармати, хоругви, бунчуки i гетьманськi клейноди...
Боже ти мiй, гетьманськi клейноди! I Чечель деревi . Байдуже йому, що
казатиме свiтлiйший, байдуже, яку долю вирiшить для нього, байдуже все. Нi
думати, нi вiдчувати вiн уже не може. Мряка, мряка кругом, а з не©, нiби
дво свiтил iз другого свiта, дво вiрних очей гарматного осаула фон
Кенiгзена. Все гасне, вони сiяють крiзь пiтьму. Ех tenebris lux. Сам
свiтлiйший князь Меншиков зволив вселаскавiше промовити до полковника
Чечеля. Щось пита ться його, Чечель не вiдповiда .
Доторкуються до його, слухають, чи диха ,- Чечелевi байдуже. Чу , як
князь Меншиков каже попустити йому шнури, мало того, велить перенести на
вiз i подати йому води з вином. Бо©ться, щоб полковник Чечель, командант
батуринсько© твердинi, в дорозi не помер. Треба ж його допитувати, судити
i карати. Це не будь-хто. Чечель уявля собi, який цей суд буде, i зна ,
яку йому кару присудять, та йому i це байдуже. Долi сво © i найскорiшим
конем не об'©деш. Господи Боже, нехай станеться твоя воля свята!
Вiз, на котрiм примiщено Чечеля, руша з мiсця. I його теж не поклали,
а посадили й попiдпирали мiшками, повними награбованого в Батуринi добра,
бо Чечеля скрiзь знають. Нехай бачать, яким iз здобутого Батурина верта
його командант. В'©жджають у Конотоп.
Частини армi© князя Меншикова стають табором кругом мiста, тiльки тi
полки, що ©х свiтлiйший хоче мати бiля себе для почестi i для всяко©
безпеки, входять у мiсто.
Конотоп майже пустий. Хто мiг, заздалегiдь утiк iз нього, як утiкають
люди перед повiнею, як бiжать вiд пожежi.
Драгуни бiгають вiд хати до хати й виганяють перестрашених людей на
майдан. Хто не хоче розгнiвити свiтлiйшого князя Меншикова, мусить iти
дивитися, як каратимуть батуринського гарматного осаула фон Кенiгзена.
Свiтлiйшому спiшно. Мазепинець Кенiгзен недужий, i лiкар бо©ться, що
вiн до Глухова не до©де.
Щоб не сконав безкарно, треба його в Конотопi на колесо взяти. На
болотистий майдан зносять брами i дверi та нашвидку будують помiст, на
котрiм укладають приладдя муки. До помосту пiдкочу вiз з Кенiгзеном,
знiмають його, кати зривають убрання - спiшись, спiшись©
Спiшаться, волочуть i - колесують труп.
Царсько© кари нiкому не минути. Навiть смерть не увiльнить тебе вiд
не©.
"Труп колесують" - здрига ться народ. Зневага покiйника пройма ©х
жахом. Такого ще на свiтi не бувало. Привикли, що перед ма статом смертi
навiть найзавзятiша злiсть мовкне.
Бачать, що тут почина ться щось таке, що ранiше i не снилося нiкому. А
вони безсилi. Гетьман пере©хав за. Десну, старшини до царя з чолобитною
©дуть. Оста ться одне - понурити голову, закусити губи i ждати... Ще наша
мати не пропала.
Труповi костi трiщать. Вжахаються серця, мороз iде по спинах, кров
стина ться у жилах.
Iмлисто, тьмаво, страшно.
А крiзь тую iмлу, крiзь пiтьму, котрою осоту ться перед Чечелем свiт,
сяють вiрнi Кенiгзеновi очi, мов свiтлянi сигнали з якогось iншого,
кращого свiта.
Чечелевi зда ться, що Кенiгзен кличе його туди. СОЮЗНИКИ
Генерал Л венгавпт, з великими, ясними очима, з двома жмутками сивого
волосся на високому лобi i з латинською книжкою пiд пахвою, випивав третю
чарку укра©нсько© горiлки. З видимим вдоволенням мляскав широкими, нiби
напухлими устами й, пiдносячи чарку до полковника Гiлл нкрока, говорив,
нiби крiзь зуби плював:
"Рrosit!"
Полковник Гiлл нкрок пiдносив голову вiд карти, торкався сво © чарки i
порскав, нiби стратив когось:
"Рrosit!"
Тодi знову хилився над картою i весь потопав у не©.
Звичайно мовчазливий Л венгавпт мав якраз нинi велику охоту побалакати
собi трохи, та не мав з ким.
Генерал-майор Лягеркрона був на роз'©здах в iншому селi, Шпарре i
Кройц, як це часто мiж ними водилося, сперечалися на тему якогось "ордр де
батай", полковник Аппельгрен ©здив понад Десну, вишукуючи мiсце, де
найкраще було б перейти ту непривiтну, в шуварах та болотах сховану, рiчку
- хоч нiхто йому цього завдання не доручував, i тому Л вангавпт зайшов до
Гiлл нкрока, бо в нього збиралися звичайно вищi офiцери, щоб довiдатися,
яка буде дальша маршрута.
"До чорта, полковнику! - сердився генерал Л венгавпт,- ви мене, як
бачу, легковажите собi, iгнору те".
Гiлл нкрок вiдiрвав на хвилину очi вiд карти i спитав, нiби крiзь сон:
"А що таке?"
"Нiчого, лише договоритися до вас тяжко. Киньте цю прокляту маршруту,
бо невже ж не все одно, в яке болото ви нас заведете?"
"Нiкого я у болото не водив",вiдповiв полковник.
"А по битвi пiд Равкою?"
"Пiд Ра вкою",- поправив полковник.
"Хай буде пiд Ра вкою,- продовжив генерал.- Кiлька днiв. сновигали ми
по болотах i мало з голоду не подохли".
"Або пригадайте собi, як Лягеркрона до Пу-тша-пу iшов".
"До Почепу",- поправив полковник.
"Хай буде до По-тше-пу",- притакнув генерал.
"Замiсть просто носа - марш-марш! - двадцять миль у право обiйшли i
По-тше-пу, той ключ до цiло© Укра©ни, чорт нам з-перед носа вхопив".
"Не маршрута, а хлопи-провiдники в тому винуватi. Ми робимо, що тiльки
чоловiк може зробити. Але терен чужий i невiдомий, добрих карт нема,
кра©на, нiби туди нога людська ще не ступала, надлюдських зусиль вiд нас
його королiвська милiсть вимага ".
"То правда. Його королiвська милiсть легких завдань i легких побiд не
любить. Чим бiльшi труднощi i чим бiльша небезпека, тим бiльше вiн радi .
Тiшиться, в долонi плеще, прямо, як хлопчик, як студент!"
"Нiколи не забуду, як вiн Лягеркрона шукати пiшов. 60 миль лiсами,
болотами, безвiстями нас водив, бiльше нiж тиждень терпiли ми страшнi,
прямо нечуванi труди й терпiння, конi сотками гинули, вози з усяким
добром, привезеним iз Саксонi©, поринали в грязюцi, що ©х звiдти хiба сам
чорт добуде, а вiн був вдоволений i веселий. Ляпалi©, ляпалi©! - повторяв,
коли йому хто доносив про нову велику втрату".
"Ляпалi©! У його милостi все ляпалi©. Завалиться мiст i сотнi людей
потонуть у хвилях - ляпалi©; застрягне батарея у багнi - ляпалi©,
наткнеться на армiю неприятеля вдесятеро сильнiшу - ляпалi©. У того
чоловiка нема небезпеки, нема втрати, нема катастрофи, все в нього
ляпалi©".
"Правда. Це не чоловiк, а демон. Дух вiкiнгiв, варягiв, норманських
авантюристiв покуту в тiй дивнiй, неспокiйнiй душi. Вiн король? Король
дба про добро сво©х пiдданих".
"Його милiсть пiдданих сво©х одних по широкому свiтi в авантюрах
губить, а iнших вдома, в краю,- до жебрацькр© торби доводить".
"Мати благальнi листи до нього пише, щоб повернувся, а вiн, читаючи ©х,
усмiха ться тою дивною усмiшкою Мефiста й дитини. Розгадай його, розкуси
цей чортячий горiх".
"До розпуки чоловiка тою усмiшкою доводить".
Наливали чарки й випивали не залпом, а по трошечки, захвалюючи
укра©нську горiлку. Куди краща вiд ©х тонкого, шведського пива.
"Не диво,- казав генерал Л венгавпт,- що укра©нцi так багато тi ©
горiлки тягнуть. Особливо зимою, так як тепер, вона багато тепла
чоловiковi дода ".
"I гумору",- притакнув Гiлл нкрок.
"Гумору, полковнику,- зауважив Л венгавпт,- ну, того-то вже менi нiхто
додати не може".
Вiдкрив латинську книжку i нiби читав, а на дiлi пригадував собi свiй
нещасливий похiд i погром пiд Лiсним. Сталося це недавно, кiлька тижнiв
тому, i Л венгавпт не мiг осво©тися з гадкою, що його, знаменитого
генерала, побив Меншиков.
"Скажiть менi, пане товаришу, чому його милiсть не пiдождав на мене? Я
був пiд Шкловом, король розбив царя пiд Добрим i ще десь-там (нiяк цих
кучерявих назв не вимовлю), погнався за ним, ще трохи, i ще трохи, i ще
трохи, а були б ми злучили нашi армi©, пiшли на Москву, скинули Петра,
посадили на престолi Олексiя, а тодi вже завести лад у Польщi та Саксонi©,
то була б прямо iграшка. Ну, скажiть ви менi, чому король не пiдождав
мене? Несподiвано повернув на Укра©ну, а мене залишив самого перед
неприятелем, мало що не вдесятеро сильнiшим. Десять тисяч людей куштував
цей "шпас". Погадайте: десять тисяч.- Л венгавпт ухопив Гiлл нкрока за
четвертий гудзик на його полинялiм голубiм кафтанi i, вдивляючись йому в
очi, повторяв: - Десять тисяч! Що я ще шiсть тисяч сiмсот людей i трохи
табору королевi з це© опресi© урятував - це велике щастя. Велике щастя!
Ну, скажiть ви менi, чому вiн це зробив?"
"Не знаю,- вiдповiв перестрашено Гiлл нкрок. Вiн боявся, щоб
меланхолiйний генерал не повiдривав йому половини гудзикiв i, нiби
виправдуючися, впевняв: - офiцерське слово даю, що не знаю".
"I багато ми дечого не зна мо,журливо похитував двома насторошеними
жмутками волосся хоробрий генерал.- Багато ми дечого не зна мо, що робить
його милiсть король, i не довiда мося нiколи. Про його походи писатимуть
колись книжки, понаписують усяких дурниць, бо як же можуть розкусити цей
дивний характер нашi внуки й правнуки, коли ми, каролiнцi, Карла не можемо
зрозумiти".
"Наша рiч слухати його i служити вiрно".
"Ну так. Це друге дiло. Це розумi ться само собою. Слухати i служити
вiрно. Але хотiлося б знати свого вождя, вiдчувати його, розумiти, а як нi
- то хоч угадувати".
"Угадай вiтер або погоду. Його милiсть стихiя".
Л венгавпт нервово тер високе чоло посiченою долонею.
"Зна те,- почав нараз,- що менi сказав король, коли я з-пiд
Слiсного..."
"Лiсного!" - поправив Гiлл нкрок.
"Коли я з-пiд Лiсного припровадив йому не цiлу половину мо © армi© i
виправдував невдачу?.. ,Ляпалi©',- сказав король i поплескав по раменi,
якби я доносив про втрату одного воза сiна. ,Ляпалi©',- повторили
генерали, смiючись на все горло".
"Було б смiшно,- почав Л венгавпт,коли б не було сумно. Я тi © битви
пiд Лiсним, поки мого життя, не забуду".
I вiн сотий раз за тих кiлька тижнiв став пояснювати, якi були сили в
нього, а якi у царя, як обидвi армi© стояли i який був перебiг того
сумного для шведiв бою.
"Я,- закiнчив,- не поповнив там анi одно© похибки. Але король? Чого вiн
з первiсне намiчено© дороги - Мiнськ, Смоленськ, Москва - повернув нараз
на Стародуб i якийсь там Батурин, скажiть - чого?"
"Nеmо оmnia sсirе рotest",-вiдповiв Гiлл нкрок.
"Nisi Carolus rex",додав Л венгавпт.
"Ляпалi©, ляпалi©",- махали обидва руками, наслiдуючи характеристичний
рух свого короля.
"То правда,- почав Л венгавпт,- що цар Петро вхопився до монгольсько©
тактики - втiкати й палити все кругом себе, щоб не було поживи нi для
коней, нi для людей, але ж ясна рiч, що вiн не мiг спалити цiлого свого
краю, це ж нонсенс! Поспiшними маршами могли ми дiгнати його, зневолити до
рiшаючого бою, а як нi, то обiйти московську армiю та ввiйти в Москву".
"Язиком..."
Генерал Л венгавпт здивовано глянув на полковника.
"Язиком, пане генерале. Наша армiя втомлена i виснажена, чим далi вглиб
Московщини, тим тяжче дiставати з далеко© Швецi© скрiплення в людях i в
во нних матерiалах, до того надходить зима, а вона, чим далi на пiвнiч,
тим жорстокiша. Я не дивуюся, що його милiсть повернув на Укра©ну".
"А там, гада те, краще?"
"Укра©на край дуже багатий, медом i молоком текучий. I пiдсоння там,
мабуть, теплiше, бо все-таки бiльше на полудн , а до того - Мазепа".
Генерал Л вангавпт закрив свою латинську книжку i силувався всунути ©©
помiж гудзики свого кафтана.
"Кажуть, Мазепа знамените латинською мовою балака".
Гiлл нкрок усмiхнувся: "Як Цiцерон. I взагалi людина вiн дуже освiчена,
бувала, свiтовий чоловiк, достойний".
"Цiкаво",- i Л вангавпт, вiдсуваючи чарку набiк, зiтхнув. На його пiд
вечiр надходив гiрший смуток, прямо меланхолiя.
А тепер вечорiло, в квартирi потемнiло так, що Гiлл нкрок нiчого вже не
бачив на сво©й картi, до котро©, розмовляючи з Л венгавптом, все-таки
деколи зазирав.
"Достойний чоловiк отсей Мазепа, кажете?-повторив Л вангавпт.- Гарно.
Побачимо. Та тiльки я боюсь, чи не пiдступ це, бо говорять, що гетьман -
то великий лис. Щоб не перехитрив вiн нашого легковiрного короля.
Щоб тiльки рiшився перейти до нас, бо не уявля те собi, яке важке його
положення. Москалi скрiзь на Укра©нi залогами стоять. Цар багато вiйська
вiд гетьмана бере, поживи теж чимало вимага . Якщо Мазепа вирветься з тi ©
опресi©, так видно, що вiн грач першо© мiри".
"А король?"
"Король дожида ться його. Його милiсть останнiми днями дуже неспокiйний
зробився. Хвилини на мiсцi не посидить. На коня i ©де кудись. Навiть без
асистенцi©. Боюсь, щоб йому знов щось нового не стрiлило до голови".
"А де король тепер?"
"Питайте вiтра в полi. Може, в Ларинiвцi, в Команi, а може, аж в
Орлiвцi, де нашi переднi сторожi з Г льмом стоять. Носить ним понад
Десною, ще де на москалiв наткнеться".
"З ким по©хав?"
"В тiм-то й бiда, що i тепер асистенцi© не взяв. Кiлькох трабантiв i
невiдступний Гультман".
"Вiрний, як пес".
"Але старий. Погадайте, генерале, коли б вони так дiйсно зустрiнулися
де з московською патрулею. Що тодi? Король не втiкав би. Бився б. Знаю
його".
"Всi ми його зна мо i тому журимося".
"Боже ти мiй, що нам з тим хлопчиськом... з його милiстю робити? -