Страница:
пояс поправив, гудзики позащiпав i вискочив на ганок.
Його свiтлiсть якраз на останнiй схiд ногою ступав. Високi чоботи з
чуткого юхту, прилягаючi до тiла лосевi ясно-жовтавi споднi, зелений,
золотом гаптований кафтан, андрi©вська лента через плече. Гарний, хоч
малий, з пристiйним, але мало iнтелiгентним, хоч не дурним лицем, гордо
здивувався, побачивши замiсть гетьмана його генерального писаря.
Орлик поклонився у пояс.
"Його милiсть гетьман дома?" - спитав князь.
"В лiжку лежать, недужi",- вiдповiв Орлик.
"Що ж такого? Перед годиною бачилися ми, а тепер i недужий!"
"Його милiсть пан гетьман в доброму здоров'© на раду до його величества
пiшли, а недужими вернули".
"Можна провiдати? Не стурбую його?"
"Перед вашою свiтлiстю дверi до вiдпочивальнi його милостi пана
гетьмана повсякчасно розтвором стоять. Будь ласка!"
I Орлик вiдчинив дверi до свiтлицi, в котрiй перед хвилиною велася
розмова гетьмана зi старшинами. По кутах снувався ще димок, бо старшини
сильно сво©м звича м накурили.
Меншиков, переходячи свiтлицю, кинув оком на Орликiв стiл, потягнув
носом дим i, повертаючись до Орлика, завважив: "Не дуже то в тiй домiвцi
Iвановi Степановичевi вигiдно. Мала вона, i не ма тако© обстановки, до
яко© вiн привик".
Крiзь дверi вiд гетьмансько© вiдпочивальнi чути було сухий, вiдривний
кашель.
Орлик постукав щиколодками право© руки i спитав: "Його свiтлiсть князь
Меншиков. Чи вiльно?"
"Проси!" - почувся голос з-мiж подушок.
Орлик вiдчинив низькi однокрилi дверi, як до келi© чернечо©. Меншиков
увiйшов. Орлик подався назад, зачиняючи дверi за собою.
Меншиков поклонився до iкони, котру гетьман привiз i наказав почепити в
утлi, праворуч вiд свого лiжка, перехрестився тричi, доторкаючись пальцями
свiжо вимито© i жовтим пiском ради гетьманового при©зд витерто© долiвки, а
тодi, стаючи перед лiжком i заломлюючи руки, питався нiбито дуже тривожно:
"Невже ви справдi нездужа те, шановний Iване Степановичу?"
"Вдаю! - вiдповiв гетьман i вказав на крiсло.- Сiдай, князю!"
"Спасибi милостi вашiй. Висидiвся на радi".
"Я також. I досидiвся, бачите, до чого".
"Невжеж?"
"Вдаю, жартую, брешу - що хочете гадайте собi".
Свiтлiйший збентежився. Гетьман нiколи таким тоном не вiдзивався до
нього.
"Будемо благати Всевишнього, щоб ви скоро поправилися, Iване
Степановичу. Дуже нам не впору ваша недуга".
Гетьман з докором подивився на нього: "Зна те що, князю?"
"Що такого?"
"Не будемо гратися словами, бо менi тепер не до того. Якщо вам дiйсно
моя недуга не впору, так чого ж ви тодi наклику те ©© на мене?"
"Ми? На вас? Iване Степановичу, що це ви? В гарячцi балака те чи як?"
"Балакаю я те, що гадаю, свiтлiйший князю, а гадаю я, що людинi старiй
i такiй заслуженiй, як гетьман Мазепа, належиться якщо не окрема шана, так
хоч бiльша увага. На всякий спосiб, знаючи, що Мазепа недужий, не треба
бентежити його криком i стуком, як якогось пахолка. На мене й за молодих
мо©х не гукали, а тепер я тим бiльше не бажаю собi того".
Меншиков ноги розкрачив i руками за пiд боки взявся:
"Ах, гетьмане, гетьмане! Говориш ти, нiби царя-батюшки нашого не зна ш.
Подивись, я, може, й найлюбiший з близьких до нього людей, а спитай, яко©
зневаги менi не доводиться вiд його величества зазнавати".
Гетьмановi було того забагато. В нiм накипiла злiсть ще зранку, розмова
зi старшинами долила оливи до вогню, так тепер вiн, не витримавши, й
вiдповiв: "Це, князю, ти, а це я".
Меншикова як коли б хто шпилькою в саме серце вколов. Вiн же був у
Москвi, що в Москвi, в цiлiй Росi©, перша пiсля царя людина, що хотiв, те
й робив, хоч, правда, знав, що йому можна хотiти. Вiн з бублейника вибився
в князi, в генерали, блистiв вiд орденiв, купався у достатках, гордощi
розпирали його, а тут цей старець, якийсь там гетьман, котрому, може,
нинi-завтра вiдберуть iз рук булаву, смi так спокiйно казати: "це ти, а
це я!"... Вiдповiв би гетьмановi свiтлiйший, коли б не дiстав був вiд царя
виразного наказу йти i заспоко©ти старого. А наказ царський сильнiший вiд
почуття особисто© честi i вiд обiджених гордощiв свiтлiйшого.
Тому-то це "ти i я" Меншиков сховав у сво серце, як гадючку,
проковтнув, як гiркий лiк, i вiдповiв спокiйно:
"Знаю я, Iване Степановичу, що ти чоловiк достойний i великозаслужений,
але цар-батюшка над усiма нами сто©ть. Йому й покоритися треба. У нього
сильний темперамент, а до того часи такi, що треба бути святим, щоб не
бентежитися зело. Потерпiм ради царя-батюшки нашого i рада вiри нашо©
свято© православно©".
"Терпiв я, князю, i терплю чимало, але зневаги стерпiти не можу. Хто
зневажа мене, той мене до гробу заганя , як ось тепер... Не посила те ви
тепер якого пiсланця до Львова?" - спитав нараз гетьман, змiнюючи свiй
голос.
"Або що?"
"Бо менi хотiлося б тамошнього митрополита попрохати, щоб вiн з
маслосвятi м при©хав до мене. Може покраща менi, а як нi, то, може, Бог
якого грiха вiдступить... Грiшнi ми, князю, ой грiшнi!"
Меншиков сiв.
"Пощо такi гадки? Ваша милiсть доживуть ще вiкторi© над ворогами
нашими, доживуть ще нашого спiльного трiумфу".
"Не гадаю",- заперечив головою гетьман.
"До митрополита у Львовi посилати не раджу. Вiн чоловiк непевний. Ще
вас католицьким миром намастить".
"Краще католицьке, нiж жодне".
"А менi зда ться, що краще пiдiждати, аж вернете в Ки©в".
"Пiдiжди, Iване, аж приложу гiрчицi до рани".
Меншиков бачив, що з гетьманом не договориться нинi. А жаль. Царська
казна пуста. Грошей, як умирати, треба. Недавно дав Мазепа 200 тисяч
талерiв, а вже й помину по них нема. Скiльки тих грошей на вiйну треба:
грошей, грошей i ще раз грошей! Найкраще забрати б ©х насильно, а гетьмана
вiдсунути вiд них, десь на Сибiр або у якусь глуху провiнцiю за Москвою.
Але цар тако© нагло© перемiни тепер робити не хоче. А Меншикова руки
сверблять. От i взяв би вiн того старого за вуси, от i поторгав би тою
хитрою головою, а тодi: "пашов вон, сякий-такий сину!"
Так цар не да .
I, всмiхаючись солодко до гетьмана, говорив свiтлiйший князь Меншиков:
"Так тодi ма мо в Боговi милосердному добру надiю, що вiн зглянеться на
нашу о п р е с i ю i не позбавить нас такого мудрого й вiрного союзника,
яким ти си, Iване Степановичу".
"Спасибi, князю, оставайся в здоров'ю. Твiй свiт перед тобою, а мiй уже
геть-геть!"
"Не треба, Iване Степановичу, гадок таких допускати до серця. От
подивись на нашого Толстого. Вiн також не молодик, а нашi бояринi i
генеральшi зiтхають до нього як до Адонiса".
Гетьман зрозумiв натяк на свою слабiсть до жiнок, зокрема, може, i до
Кочубе во© Мотрi, i вiдповiв:
"Бо Толстой еротики класичнi© на теперiшню мову i теперiшнiм ладом
переклада , а я i книжки мудро© прочитати не маю коли. Все гонять мною з
одного краю у другий, з одно© небезпеки в другу, i ще одно© пригоди не
позбувся, як у другу зовуть. А все те для добра його величества i ради
блага церкви нашо©, а з поминенням всякого взгляду на життя i здоров'я
ваше. Нiчого я за тую службу вiрную не бажаю, як тiльки шани, яка
належиться чоловiковi старому i чесному".
"Що тодi маю переказати його величеству царю, батюшцi нашому?"
"Передай йому мiй поклiн i впевни у вiрностi гетьмана Iвана
Степановича".
Меншиков стиснув руку Мазепи, бренькнув острогами i вийшов.
_ЧОГО ПРИХОДИВ?_
"Як ти гада ш, Пилипе, чого це свiтлiйший до мене приходив?" - спитав
гетьман Орлика, коли той, вiдпровадивши Меншикова, повернувся у
вiдпочивальню.
"Не можу я, ваша милосте, знати, не вiдаючи, що на радi зайшло".
"Щоб там i не зайшло, а без причин вiн не приходив. У них, бачиш, такий
звичай, що перше з перцем, а тодi з серцем, спершу полають, тодi
обiймають: "мо© ж ви!"... Настрашилися, що розгнiвали Мазепу. А в того
Мазепи все ще i козакiв нових набереться, i червiнцiв дещо знайдеться.Жаль
утратити союзника такого. Поки коника тягне, не вiдпрягай".
Орлик бачив, що в гетьмановому серцi злiсть у гореч перемiнилася.
"Ваша милiсть подоброму з князем Меншиковим розiйшлися?" - спитав.
"Чеши дiдька зрiдка, вiн i так кострубатий. Чу серце мо , що мiж нами
ще до великого дiйде. Вiн менi ногу пiдставля . Котрийсь iз нас конечно
спотикнеться i впаде... А все ж таки спасибi йому, що до лiжка поклав".
I гетьман став уголос смiятися: "Коли б не наднiс його чорт, я й досi
сновигав би по хатi, а менi вiдпочинку треба. Кожна кiстка болить.
Погадай, я все при роботi i при турботi. Як не похiд, то фортеця, як не
фортеця, то на раду ©дь, як не з чужими, то зi сво©ми сво серце гризи. А
тут уже й вiк. Коли б менi тво© лiта, Пилипе, я цiлий свiт догори ногами
перевернув би, а так - слухай, що Меншиков скаже!"
"Ваша милiсть ще й мене можуть пережити".
"Можу, можу! Але я того навiть не хочу. Ти молодий, тебе ще багато
дечого чека . Чую, що воно надовго затяга ться. Ходимо, як у хмарi. А хто
з нас угада , чи нинiшнiй вiтер тую хмару розвi ".
Вечорiло: Останн промiння заходячого сонця падало з вiкна просто на
гетьманову голову, осяювало ©© краще вiд герцогсько© корони. Мазепине
обличчя, недавно блiде, аж зеленаве, оживало тепер, променiло. Орлик з
насолодою дивився на нього.
"Пилипе!"
"Слухаю милостi вашо©".
"Я на тебе великi надi© покладаю, на тебе й на Войнаровського".
Орлик нахилився до гетьмансько© руки.
"Бачу я, що в тебе ум небуденний. Гадаю, що не дурно бiля мене сидиш.
Може, я ще проживу декiлька лiт, а може, мене Господь нинi-завтра i
покличе до себе. Щоб ти тодi з Андрi м попiд сили не брався, щоб ви менi в
мирi i в добрiй згодi тою дорогою iшли, яку я вам в останнiй хвилинi
покажу. Розумi ш - в останнiй хвилинi, бо часи змiняються, як погода в
мартi, i нiчого певного я нинi сказати не можу i не хочу, а роблю так, щоб
для нашого спiльного дiла добре було".
"Ваша милiсть можуть покладатися на мене; надi© не заведу".
* * *
Останнi слова заглушив крик, зразу далекий, а потiм чимраз ближчий,
нiби хтось порятунку просив i з цим проханням добивався до гетьманських
вiкон.
Орлик побiг подивитися, що це. Гетьманова голова покривалася тiнями.
Подушки з бiлих робилися сiрими, стеля нависала над лiжком, iкона з
невгасаючою лампою вiдривалася вiд стiни i нiби у повiтрi плила.
Гетьман передумував нинiшню во нну раду, розмову зi старшинами i
гостину Меншикова.
Все воно переконувало його i впевняло, що наближа ться рiшаючий момент,
рiшаючий не лиш для нього i для Укра©ни, але, мабуть, для iсторi© цiлого
Сходу. Тендiтна сiтка, котру вiн так хитро й обережно сплiтав, доснована
до решти. Треба вважати, щоб ©© не порвали. Кiнець дiло хвалить - треба
подбати, щоб кiнець не обезславив дiла.
Мазепа дорожив тим сво©м дiлом. Хоч яке воно важке й небезпечне, любив
його. Покiнчивши з Мотрею, нiчого бiльше в життi сво©м не бачив, що могло
б приманювати його.
Так, так. При©хали бiлi конi в Бахмач i повезли вiд гетьмана Мотрю.
Бiлi конi!.. Коли б тiльки на тому й покiнчилося! Пiслав би гетьман свою
шестiрню чорну i в золоченiй каретi привiз би назад Мотрю. Та чи при©де
вона? Для не© Iвана Степановича вже нема , тiльки гетьман Мазепа...
Зрозумiй ти ©©! Гомонить Мемнонова колюмна, але що?.. Кажуть, у Мотрi знов
з мамою попсулось, навiть, мабуть, до великого доходить... Бiдна, бiдна
Мотря!
Старий Чуйкевич i Василь Кочубей радi би дiтей сво©х повiнчати. Га, що
ж? Коли Мотря згодна, хай iде. Вiн ©© силувати не стане. Щастя бажа
Мотрi. Для себе спомин оставить. Гарний спомин. Але ще ночi нема, ще й
сумеркiв не було. Тепер лише пiдвечiр'я...
Чого в тiй хатi такi малi вiконця? Вiдчинити б ©х, щоб видно було кущi
розквiтлого бузку i син небо над ними, i багато, багато зiр. Хай би чути
було, як солов'© спiвають i як любi розмови гомонять по садочках...
А тут крик. В найкращий акорд паде фальшива нутка... Що таке?
Вернув Орлик i донiс, що це наших людей знов москалi "пороли". Побилися
з солдатами чи з рейтарами, мабуть, i польськi драгуни теж були. Намiшали
вiйська, як в казан гороху з капустою, i тепер клекотить. Нiхто не
розбира ться в тiй стравi.
Гетьман, почувши, аж на лiжку присiв: "От, бачиш, якi то вони. Одною
рукою гладять, а другою б'ють. Тут свiтлiйший до мене вiд царя приходив, а
там мо©х людей зневажають. Яке ©м дiло до нас? Мо© люди пiд мо©м
регiментом стоять. Карати ©х нiхто не ма права. Не стерплю того, не
стерплю!"
Вiн кулаком бив об нiчний столик, аж плящинки з лiками скакали.
"Провiриш менi, Пилипе, це нове, нiкчемне дiло. Переслухати свiдкiв,
розслiдити, хто винуватий, i звiдомлення подати на письмi. Досить менi
тi © зневаги. Мо©х людей я маю судити, я ©х вождь. У всьому руку
свiтлiйшого бачу. На царську гарячу комплекцiю вину спиха , а сам вiн воду
каламутить, щоб рибу ловить. Але побачать ще вони, побачать, хто такий
гетьман Мазепа!" ТАНСЬКИЙ
Якось на провiдному тижнi зiбралися в гетьмана старшини, давали йому
сво© звiдомлення i накази приймали. Вечором розiйшлися: хто до себе на
квартиру вiдпочивати, хто до знайомих, а хто до за©здного дому, де в
боковiм, окремiм, покою можна було тихо й незамiтно старого меду попити.
Бiля гетьмана остались тiльки Орлик i Ломиковський.
Цей почав.
"Не хотiв я вашiй милостi при людях цього казати, знаючи, що не мило
буде милостi вашiй таку новiсть почути".
"Що ж там знову нового?" - спитав нiби байдужо гетьман, привиклий до
всiляких немилих новин.
"Компанiйський полковник Танський вiд князя Меншикова лист дiстав?"
"Танський? Вiд Меншикова? Лист?.. Якого змiсту?"
"Щоб з полком сво©м, взявши за шiсть мiсяцiв плату i придбавши харчiв,
у похiд у Польщу пiд накази польського коронного гетьмана Сiнявського
рушав".
Гетьманом аж пiдкинуло на лiжку. Його вдумливi, пронизливi очi
змiнилися нараз, запалали гнiвом, на висках набринiли жили, вуста в
кутиках затряслися, рука нервово стискала й м'яла накривало.
Ломиковський, як сидiв бiля гетьмана, так мимохiть вiдсунувся вiд
нього, Орлик пiднявся з мiсця i стояв, з тривогою дожидаючи громiв з тi ©
хмари.
"Правда це?" - спитав не сво©м голосом гетьман.
"Як Бог на небi, правда,- вiдповiв Ломиковський.- Не смiв би я
гетьмановi мойому брехати".
"А ти чув про це?" - повернувся гетьман до Орлика.
"На жаль, чув,-вiдповiв тривожно Орлик.- Танський, кажуть, вже й у
похiд готовитися почав".
"Заки пiде, як скажену собаку застрелю за непослух, за легковаження
регiментаря свого!"
Орлик пополотнiв. Ломиковський i собi з крiсла пiднявся. Гетьман
вiддихав важко. Обидва вони боялися, щоб з ним не стався поганий припадок.
"Чом ти менi про цей лист не сказав ранiше. Ти ж нiчого не смi ш
затаювати передi мною?" - гримав на Орлика Мазепа.
"Не було коли, ваша милосте. Чекав я аж старшини розiйдуться".
"На другий раз, не гаючись, кажи. Зi сну мене буди, вiд страви
вiдривай. Це ж страшне, нечуване, до правди не подiбне. Свiтлiйший щоднини
бачиться зi мною, балака про всiлякi речi, нiбито радиться, а тут поза
мо© плечi полками мо©ми розпоряджа ться, накази людям мойого регiменту
розда , нiби мене вже й на свiтi нема , нiби мене вже позбавлено влади й
сили. Чи чували ви про таке нахабство? Хто ж то без мого дозволу видасть
Танському грошi на шiсть мiсяцiв уперед i харчi для його полчан? I питаюся
я, як смi Танський йти, не дiставши наказу або хоч дозволу вiд мене,
регiментаря свого? Нехай спробу ! Як скажену собаку застрелю!"
Орлик, зачекавши аж перша хвиля гнiву перекотиться, запримiтив: "Може,
Танський i не винуватий у тому. Може, гадав, що свiтлiйший у порозумiнню з
вашою милiстю цей наказ вида ".
"Так тодi чому до мене з листом не прийшов, чого носиться з ним, як з
писаною торбою? Це противиться регулямiнам нашим, це понижу не тiльки мою
владу, але й честь вашу. Прихвоснi роблять таке, а не полковники, котрих я
надiляю так щедро i ма тками, i значiннями. Танський нiбито з панiв, а хам
вiн, холоп - отщо!"
Нова хвиля злостi пiдкочувалася пiд серце старого гетьмана. Вiн цiлий
аж трусився.
"I з такими людьми кажете ви менi починати якесь полiтичне дiло, писати
нову сторiнку iсторi©? Ха-ха-ха! З такими людьми!"
Гетьман смiявся так голосно, а старшини так тривожно слухали його
прикрий смiх, що не зауважили, як замкненою вулицею до брами того дому, де
була гетьманська квартира, пiд'©хав вiз. Почувся крик варти, i черговий
офiцер вибiг на ганок. Орлик i Ломиковський пiшли подивитися, що за гiсть
так пiзно до гетьмана при©хав.
"З Вiнницi,- сказали, вертаючи в гетьманську вiдпочивальню,- якийсь
Залевський чи якось, козак чи шляхтич, не розбереш?"
"З Вiнницi?.. Залевський? - аж скрикнув гетьман.- Ведiть його до мене,
а самi можете йти на вечерю. Пилипе, кажи перед свiтлицею поставити варту.
Щоб менi туди нiхто не входив. На твою вiдповiдальнiсть цей наказ видаю".
"Слухаю милостi вашо©!"
"Завтра вранцi заходьте знов до мене".
Орлик i Ломиковський вийшли. Чути було, як Орлик вартi накази давав, як
варта здоровила панiв генерального писаря й обозного i як вони попри двiр
у город пiшли.
До дверей гетьмансько© вiдпочивальнi хтось несмiливо постукав.
"Увiйдiть!"
Заскрипiли дверi i почувся покiрний, тихий, але дуже виразний голос:
"Laudetur Jesus Christus!"
Вiдблиск невгасаючо© лампи освiтив злегка згорблену стать нiби шляхтича
а нiби нашого козака, бо по одежi, та ще в сумерках, годi було пiзнати.
Гетьман пiднявся, вдивився в тi сумерки, а потiм, простягаючи руки
перед себе, вказав:
"Скорше б я смертi сво © сподiвався, як вашо© особи. Козак, ©й-Богу,
козак! Навiть вус невеличкий вирiс, не менший, як у мене! А покажiть
голову".
Гiсть ще бiльше нагнувся над лiжком господаря, а той по головi його
погладив.
"I тонзура заросла. й-Богу, нiхто б не пiзнав, що це духовна особа,-
Говорив без слiду недавнього гнiву i збентеження.- Вiтаю вас, отче
ректоре, i дивуюся смiливостi вашiй".
"Для доброго дiла варт i життя не пожалувати".
"То правда. Не гнiвайтеся, що не хочу свiтла. Не хочу кликати
Кендз ровського. Нехай собi люди гадають, що Мазепа спить. Тут, зна те, i
пiдслухують, i пiдзирають, i гадки вгадували б, коли б можна".
"Не тiльки тут, скрiзь так у полiтицi бува ".
"Але тут бiльше, як скрiзь. Щось вони нiби зачувають сво©м носом, та на
слiд попасти не можуть. На всякий спосiб, стереженого Бог стереже".
Обидва привикали до сумеркiв i при блисках лампади слiдкували за грою
сво©х облич.
"Були?" - спитав нараз гетьман коротко свого несподiваного гостя.
"Був",- вiдповiв зу©т Залевський.
"У Саксонi©?"
"У його милостi короля Станiслава".
"I як вас приняв гех Stanislaus?"
"Над усяке сподiвання гарно. Людина вiн образована, iдейна, чоловiк,
можна сказати, iдеальний. Про милiсть вашу висказувався з великою пошаною,
здоровити велiв".
"Спасибi. А дiло?"
"Дiло не легка рiч".
"Не легка?"
"Так, бо милiсть ваша дуже багато жадають".
"Я багато жадаю? Отець ректор жарту собi. Не жадаю бiльше, нiж менi
належиться. Годi з одно© бiди в другу лiзти, з ярма в шлию, з-пiд кнута
пiд канчук. Подумайте! Коли б я тепер вiддав Правобережну Укра©ну, пiсля
того, як вона довго борикалася за свою незалежнiсть i як я деякi ©©
частини вже таки дещо до ладу довiв i загосподарював, так це був би новий
козир у руках мо©х ворогiв проти мене. Сказали би. Мазепа половину Укра©ни
запродав. СIага расtа claros faciunt amicos. Тут Укра©на, а там Польща,
тiльки тодi можуть вони бути для себе добрими сусiдами й союзниками. А
поки Польща сяга рукою по Чорне море, поти вона необачно вiдбива ться вiд
Балтiйського. Одне втратить, а другого не здобуде. В боротьбi з
укра©нським степом вона обезсилиться до краю, не опану сво © внутрiшньо©
анархi© i скiнчиться тим, що Москва i ©х, i нас проковтне в свiй
ненасичений шлунок".
"Але те саме, що сказали б укра©нцi про вашу милiсть, коли б ваша
милiсть вiддали Правобережжя, скажуть поляки про короля Станiслава, якщо
вiн згодиться його вам вiдступити".
"Раrdоп! В тiм велика рiзниця".
"Яка?"
"Загарбане вiддати, а сво прогайнувати,- це не все одно. До того його
милiсть король Станiслав, кiнчаючи давню польсько-укра©нську ворожнечу,
покладе пiдвалини пiд новий устрiй Схiдно© вропи. Помиренi колишнi вороги
з' диняться i спiльними силами вiдпиратимуть грiзного ворога вiд сво©х
границь. Як нi, то, як кажу, вiн i нас, i вас поневолить, одних i других
зробить сво©ми холопами й рабами. Цар Петро це символ ново© Росi©, котра
зi сво©х болот i снiгiв виступа на широку вропейську видiвню, щоб на нiй
вiдiграти великодержавну, iмперiалiстичну роль. Балтiйське i Чорне море,
Карлати й Царгород - це тi границi, до котрих вона пiде по наших трупах.
Король Станiслав, як людина розумна й далекоглядна, як чоловiк образований
i розумiючий iсторiю, мусить послухати голосу розуму, а не крику
короленят, котрi поза границями сво©х власних ма ткiв границь i добра Речi
Посполито© не бачать".
"Не легка рiч робити щось проти волi панiв i вельмож польських".
"Треба робити те, що iнтерес державний велить. Кожний пануючий
зречеться частини, щоб цiлiсть скрiпить. Це - конечнiсть i годi".
"А ваша милiсть частини не зрiкаються".
"Бо менi не вiльно. Це ж укра©нська земля. Я чужо© землi не домагаюся,
навiть найменшого шматочка, нi!"
"А що ж вашiй милостi да цар Петро?" - спитав нараз, не без хитростi,
зу©т.
"Власне тому, що да не те, чого менi треба, я хочу балакати з Карлом i
Станiславом. Менi, як гетьмановi Мазепi, нiчого бiльше й не треба. Як
бачите, я собi не менший пан вiд якого там короля i не бiднiший вiд
жодного з них, але для iде© державно© i заради культури вропейсько©
зважуюся на гру, в котрiй можу втратити все".
"Того нiколи не буде. Карло побiдник, Карло герой, на нього дивиться
весь свiт".
"А во нне щастя, отче ректоре? Невже ж Олександр Македонський, Ганнiбал
i Вал нштайн - це не геро©? А що сталося з ними? ,Еvеntus Ьеlli sеmper
dubius est'".
Балакали по-латинськи, але так легко й живо, нiби це була ©х спiльна,
рiдна мова. Один на другого дивилися з-пiд ока. Обидва мали за собою школу
й досвiд. зу©т балакав майже шепотом, але так виразно, що можна було
кожний звук почути, зате не чулося того чуття, з котрого звуки людсько©
мови виходять i забарвлюються ним.
"Ваша милiсть,- почав зу©т,- можуть бути впевненi, що нема такого
аргументу, якого б я не вжив у користь милостi вашо©, вважаючи себе його
милостi послом i адвокатом. Але ж признати годиться, що також контрагенти
нашi не оставалися в боргу, ©х контраргументи зневолювали мене з офензиви
переходити в дефензиву. Але оружжя я все-таки не склав i не складаю,
сподiваючися, що ваша милiсть, як вельми досвiдчений полiтик, поступлять
дещо зi сво©х постулатiв, деякi з них переведуть пiд рубрику дезiдератiв,
противна сторона також пiде на компромiси i почин наш увiнча ться успiхом
аd maiorem gloriam Dei, et magnificentiae vestrae".
Гетьман глянув у хитрi очi свого гостя i заперечив головою:
"Отче ректоре! На довгi торги в мене часу нема. Земля пiд ногами
горить. ,Hannibal ante portas!' Як людина, начитана в iсториках грецьких i
римських, а також знаюча пiзнiшi аннали й volumina legum, зрозумi те,
venerabilis pater, що за що-небудь я певно© теперiшностi за непевну
будучнiсть не промiняю. Краще живий хорунжий, нiж умерший сотник. Мо©
бажання мiнiмальнi".
"А максимальнi, милосте ваша?"
"Максимальнi - це те, до чого безперечно всякий народ ма природжене
право i чого певно, може й у недалекiй будучностi, будуть добиватися
освiдомленi одиницi i цiлi народи,- нiким i нiчим необмежена воля... Але
скажiть менi, яке становище Карла?"
"Становище Карла?"
"Так.. Його до мого проекту".
зу©т зморщив чоло. Пiд напором того несподiваного запитання думка його
стала зi здво ною швидкiстю працювати.
"Його милiсть Саrоlus rex, не можу зата©ти правди, рад довести до
згоди".
"Рад. Ось i бачите. На його я числю. Сподiваюся, що цей молодий,
генiальний чоловiк зрозумi мо важке положення i не допустить до довгих
торгiв, котрi, як самi ви бачите, вести дуже важко й дуже небезпечно.
Граюся з огнем, мiж мечами танцюю, як сновида по покрiвлях височезного
будинку ходжу. Один нерозважний крок i - все пропало..."
"А релiгiйне питання?" - так само несподiвано спитався зу©т.
Гетьман, не гаючись, вiдповiв:
"Ви зна те, як я ставлюся до нього. Толеранцiя, отче ректоре, це мiй
iдеал. Насильним ширенням яко©сь вiри i опресi ю супротивникiв релiгiйних
слави божо© не умножимо. Середньовiчнi практики релiгiйного питання не
розв'язали, видно, треба вирiшувати його iншими способами, а саме свободою
слова й совiстi. Нехай духовнi, сповняючи пильно i совiсно сво© обов'язки,
воюють не мечем, а словом божим".
"А якщо нам не дозволять сповняти сво©х обов'язкiв?"
"В державi, котро© я буду головою, насильства нiкому не дозволю
чинити".
* * *
Пiзно в нiч продовжалася розмова в гетьмановiй вiдпочивальнi, а царськi
шпигуни, здалеку пiдглядаючи за його мешканням, дивувалися, який там
спокiй.
"Мабуть, Мазепа дiйсно хворий",казали, вiдкладаючи свою працю до
завтрiшньо© днини.
ВIД' ЗД
Нiби крiзь сито цiдився весняний теплий дощ.
Дерева i корчi, повнi зеленого листя, понамокали й понависали i здалеку
виглядали, як стiжки, копицi сiна, як гори. Зi стрiх i з дахiв спливала
струминками дощiвка. Вулицями шумiли потоки, забираючи з собою весь бруд i
нечистоту, нанесену кiньми й людьми.
Одних i других було на таке мале мiстечко, як Жовква, аж забагато.
Ще не свiтало. Без годинника годi було вгадати, яка тепер година,- анi
нiч, нi день.
Та хоч так рано, Жовква будилася зi сну. Блимало свiтло по хатах,
козаки напували коней, солдати прокльонами вiтали день.
Нараз засурмлено в труби i заграли козацькi литаври. Вулицями, як тiнi,
помчали ©здцi i побiгли пiшi. Мiщани виходили на ворота i до фiрток.
"Бувайте здоровi! Не поминайте злом!"
" дьте здоровi, най вас Бог провадить!"
Навiть до непрошених гостей привикнеш. Нарiкав, як прийшли, i жалу ш,
коли вiдходять. Все-таки сво© люди, хоч i з таких далеких сторiн. Тою
самою мовою говорять, так само Бога хвалять,козаки.
I не одна дiвчина притулилася до вишнi в садочку, i як вишнею вiтер,
так нею хитав жаль, i як з вишнi дощ, так з ©© очей на траву скапували
сльози... По©де i, може, не побачаться бiльше. Така велика тая Укра©на,
такi непевнi часи! Як пес за возом, побiгла б за козацьким табором,- куди
вiн, туди й вона; так не пускають. Тут батько й мати, а там старшини.
Така-то вже нещаслива дiвоцька доля. I без кохання годi, i з коханням
важко.
Заграли дзвони й заревли на пiвнiч вiд мiста гармати. Пролетiв кiнний
Його свiтлiсть якраз на останнiй схiд ногою ступав. Високi чоботи з
чуткого юхту, прилягаючi до тiла лосевi ясно-жовтавi споднi, зелений,
золотом гаптований кафтан, андрi©вська лента через плече. Гарний, хоч
малий, з пристiйним, але мало iнтелiгентним, хоч не дурним лицем, гордо
здивувався, побачивши замiсть гетьмана його генерального писаря.
Орлик поклонився у пояс.
"Його милiсть гетьман дома?" - спитав князь.
"В лiжку лежать, недужi",- вiдповiв Орлик.
"Що ж такого? Перед годиною бачилися ми, а тепер i недужий!"
"Його милiсть пан гетьман в доброму здоров'© на раду до його величества
пiшли, а недужими вернули".
"Можна провiдати? Не стурбую його?"
"Перед вашою свiтлiстю дверi до вiдпочивальнi його милостi пана
гетьмана повсякчасно розтвором стоять. Будь ласка!"
I Орлик вiдчинив дверi до свiтлицi, в котрiй перед хвилиною велася
розмова гетьмана зi старшинами. По кутах снувався ще димок, бо старшини
сильно сво©м звича м накурили.
Меншиков, переходячи свiтлицю, кинув оком на Орликiв стiл, потягнув
носом дим i, повертаючись до Орлика, завважив: "Не дуже то в тiй домiвцi
Iвановi Степановичевi вигiдно. Мала вона, i не ма тако© обстановки, до
яко© вiн привик".
Крiзь дверi вiд гетьмансько© вiдпочивальнi чути було сухий, вiдривний
кашель.
Орлик постукав щиколодками право© руки i спитав: "Його свiтлiсть князь
Меншиков. Чи вiльно?"
"Проси!" - почувся голос з-мiж подушок.
Орлик вiдчинив низькi однокрилi дверi, як до келi© чернечо©. Меншиков
увiйшов. Орлик подався назад, зачиняючи дверi за собою.
Меншиков поклонився до iкони, котру гетьман привiз i наказав почепити в
утлi, праворуч вiд свого лiжка, перехрестився тричi, доторкаючись пальцями
свiжо вимито© i жовтим пiском ради гетьманового при©зд витерто© долiвки, а
тодi, стаючи перед лiжком i заломлюючи руки, питався нiбито дуже тривожно:
"Невже ви справдi нездужа те, шановний Iване Степановичу?"
"Вдаю! - вiдповiв гетьман i вказав на крiсло.- Сiдай, князю!"
"Спасибi милостi вашiй. Висидiвся на радi".
"Я також. I досидiвся, бачите, до чого".
"Невжеж?"
"Вдаю, жартую, брешу - що хочете гадайте собi".
Свiтлiйший збентежився. Гетьман нiколи таким тоном не вiдзивався до
нього.
"Будемо благати Всевишнього, щоб ви скоро поправилися, Iване
Степановичу. Дуже нам не впору ваша недуга".
Гетьман з докором подивився на нього: "Зна те що, князю?"
"Що такого?"
"Не будемо гратися словами, бо менi тепер не до того. Якщо вам дiйсно
моя недуга не впору, так чого ж ви тодi наклику те ©© на мене?"
"Ми? На вас? Iване Степановичу, що це ви? В гарячцi балака те чи як?"
"Балакаю я те, що гадаю, свiтлiйший князю, а гадаю я, що людинi старiй
i такiй заслуженiй, як гетьман Мазепа, належиться якщо не окрема шана, так
хоч бiльша увага. На всякий спосiб, знаючи, що Мазепа недужий, не треба
бентежити його криком i стуком, як якогось пахолка. На мене й за молодих
мо©х не гукали, а тепер я тим бiльше не бажаю собi того".
Меншиков ноги розкрачив i руками за пiд боки взявся:
"Ах, гетьмане, гетьмане! Говориш ти, нiби царя-батюшки нашого не зна ш.
Подивись, я, може, й найлюбiший з близьких до нього людей, а спитай, яко©
зневаги менi не доводиться вiд його величества зазнавати".
Гетьмановi було того забагато. В нiм накипiла злiсть ще зранку, розмова
зi старшинами долила оливи до вогню, так тепер вiн, не витримавши, й
вiдповiв: "Це, князю, ти, а це я".
Меншикова як коли б хто шпилькою в саме серце вколов. Вiн же був у
Москвi, що в Москвi, в цiлiй Росi©, перша пiсля царя людина, що хотiв, те
й робив, хоч, правда, знав, що йому можна хотiти. Вiн з бублейника вибився
в князi, в генерали, блистiв вiд орденiв, купався у достатках, гордощi
розпирали його, а тут цей старець, якийсь там гетьман, котрому, може,
нинi-завтра вiдберуть iз рук булаву, смi так спокiйно казати: "це ти, а
це я!"... Вiдповiв би гетьмановi свiтлiйший, коли б не дiстав був вiд царя
виразного наказу йти i заспоко©ти старого. А наказ царський сильнiший вiд
почуття особисто© честi i вiд обiджених гордощiв свiтлiйшого.
Тому-то це "ти i я" Меншиков сховав у сво серце, як гадючку,
проковтнув, як гiркий лiк, i вiдповiв спокiйно:
"Знаю я, Iване Степановичу, що ти чоловiк достойний i великозаслужений,
але цар-батюшка над усiма нами сто©ть. Йому й покоритися треба. У нього
сильний темперамент, а до того часи такi, що треба бути святим, щоб не
бентежитися зело. Потерпiм ради царя-батюшки нашого i рада вiри нашо©
свято© православно©".
"Терпiв я, князю, i терплю чимало, але зневаги стерпiти не можу. Хто
зневажа мене, той мене до гробу заганя , як ось тепер... Не посила те ви
тепер якого пiсланця до Львова?" - спитав нараз гетьман, змiнюючи свiй
голос.
"Або що?"
"Бо менi хотiлося б тамошнього митрополита попрохати, щоб вiн з
маслосвятi м при©хав до мене. Може покраща менi, а як нi, то, може, Бог
якого грiха вiдступить... Грiшнi ми, князю, ой грiшнi!"
Меншиков сiв.
"Пощо такi гадки? Ваша милiсть доживуть ще вiкторi© над ворогами
нашими, доживуть ще нашого спiльного трiумфу".
"Не гадаю",- заперечив головою гетьман.
"До митрополита у Львовi посилати не раджу. Вiн чоловiк непевний. Ще
вас католицьким миром намастить".
"Краще католицьке, нiж жодне".
"А менi зда ться, що краще пiдiждати, аж вернете в Ки©в".
"Пiдiжди, Iване, аж приложу гiрчицi до рани".
Меншиков бачив, що з гетьманом не договориться нинi. А жаль. Царська
казна пуста. Грошей, як умирати, треба. Недавно дав Мазепа 200 тисяч
талерiв, а вже й помину по них нема. Скiльки тих грошей на вiйну треба:
грошей, грошей i ще раз грошей! Найкраще забрати б ©х насильно, а гетьмана
вiдсунути вiд них, десь на Сибiр або у якусь глуху провiнцiю за Москвою.
Але цар тако© нагло© перемiни тепер робити не хоче. А Меншикова руки
сверблять. От i взяв би вiн того старого за вуси, от i поторгав би тою
хитрою головою, а тодi: "пашов вон, сякий-такий сину!"
Так цар не да .
I, всмiхаючись солодко до гетьмана, говорив свiтлiйший князь Меншиков:
"Так тодi ма мо в Боговi милосердному добру надiю, що вiн зглянеться на
нашу о п р е с i ю i не позбавить нас такого мудрого й вiрного союзника,
яким ти си, Iване Степановичу".
"Спасибi, князю, оставайся в здоров'ю. Твiй свiт перед тобою, а мiй уже
геть-геть!"
"Не треба, Iване Степановичу, гадок таких допускати до серця. От
подивись на нашого Толстого. Вiн також не молодик, а нашi бояринi i
генеральшi зiтхають до нього як до Адонiса".
Гетьман зрозумiв натяк на свою слабiсть до жiнок, зокрема, може, i до
Кочубе во© Мотрi, i вiдповiв:
"Бо Толстой еротики класичнi© на теперiшню мову i теперiшнiм ладом
переклада , а я i книжки мудро© прочитати не маю коли. Все гонять мною з
одного краю у другий, з одно© небезпеки в другу, i ще одно© пригоди не
позбувся, як у другу зовуть. А все те для добра його величества i ради
блага церкви нашо©, а з поминенням всякого взгляду на життя i здоров'я
ваше. Нiчого я за тую службу вiрную не бажаю, як тiльки шани, яка
належиться чоловiковi старому i чесному".
"Що тодi маю переказати його величеству царю, батюшцi нашому?"
"Передай йому мiй поклiн i впевни у вiрностi гетьмана Iвана
Степановича".
Меншиков стиснув руку Мазепи, бренькнув острогами i вийшов.
_ЧОГО ПРИХОДИВ?_
"Як ти гада ш, Пилипе, чого це свiтлiйший до мене приходив?" - спитав
гетьман Орлика, коли той, вiдпровадивши Меншикова, повернувся у
вiдпочивальню.
"Не можу я, ваша милосте, знати, не вiдаючи, що на радi зайшло".
"Щоб там i не зайшло, а без причин вiн не приходив. У них, бачиш, такий
звичай, що перше з перцем, а тодi з серцем, спершу полають, тодi
обiймають: "мо© ж ви!"... Настрашилися, що розгнiвали Мазепу. А в того
Мазепи все ще i козакiв нових набереться, i червiнцiв дещо знайдеться.Жаль
утратити союзника такого. Поки коника тягне, не вiдпрягай".
Орлик бачив, що в гетьмановому серцi злiсть у гореч перемiнилася.
"Ваша милiсть подоброму з князем Меншиковим розiйшлися?" - спитав.
"Чеши дiдька зрiдка, вiн i так кострубатий. Чу серце мо , що мiж нами
ще до великого дiйде. Вiн менi ногу пiдставля . Котрийсь iз нас конечно
спотикнеться i впаде... А все ж таки спасибi йому, що до лiжка поклав".
I гетьман став уголос смiятися: "Коли б не наднiс його чорт, я й досi
сновигав би по хатi, а менi вiдпочинку треба. Кожна кiстка болить.
Погадай, я все при роботi i при турботi. Як не похiд, то фортеця, як не
фортеця, то на раду ©дь, як не з чужими, то зi сво©ми сво серце гризи. А
тут уже й вiк. Коли б менi тво© лiта, Пилипе, я цiлий свiт догори ногами
перевернув би, а так - слухай, що Меншиков скаже!"
"Ваша милiсть ще й мене можуть пережити".
"Можу, можу! Але я того навiть не хочу. Ти молодий, тебе ще багато
дечого чека . Чую, що воно надовго затяга ться. Ходимо, як у хмарi. А хто
з нас угада , чи нинiшнiй вiтер тую хмару розвi ".
Вечорiло: Останн промiння заходячого сонця падало з вiкна просто на
гетьманову голову, осяювало ©© краще вiд герцогсько© корони. Мазепине
обличчя, недавно блiде, аж зеленаве, оживало тепер, променiло. Орлик з
насолодою дивився на нього.
"Пилипе!"
"Слухаю милостi вашо©".
"Я на тебе великi надi© покладаю, на тебе й на Войнаровського".
Орлик нахилився до гетьмансько© руки.
"Бачу я, що в тебе ум небуденний. Гадаю, що не дурно бiля мене сидиш.
Може, я ще проживу декiлька лiт, а може, мене Господь нинi-завтра i
покличе до себе. Щоб ти тодi з Андрi м попiд сили не брався, щоб ви менi в
мирi i в добрiй згодi тою дорогою iшли, яку я вам в останнiй хвилинi
покажу. Розумi ш - в останнiй хвилинi, бо часи змiняються, як погода в
мартi, i нiчого певного я нинi сказати не можу i не хочу, а роблю так, щоб
для нашого спiльного дiла добре було".
"Ваша милiсть можуть покладатися на мене; надi© не заведу".
* * *
Останнi слова заглушив крик, зразу далекий, а потiм чимраз ближчий,
нiби хтось порятунку просив i з цим проханням добивався до гетьманських
вiкон.
Орлик побiг подивитися, що це. Гетьманова голова покривалася тiнями.
Подушки з бiлих робилися сiрими, стеля нависала над лiжком, iкона з
невгасаючою лампою вiдривалася вiд стiни i нiби у повiтрi плила.
Гетьман передумував нинiшню во нну раду, розмову зi старшинами i
гостину Меншикова.
Все воно переконувало його i впевняло, що наближа ться рiшаючий момент,
рiшаючий не лиш для нього i для Укра©ни, але, мабуть, для iсторi© цiлого
Сходу. Тендiтна сiтка, котру вiн так хитро й обережно сплiтав, доснована
до решти. Треба вважати, щоб ©© не порвали. Кiнець дiло хвалить - треба
подбати, щоб кiнець не обезславив дiла.
Мазепа дорожив тим сво©м дiлом. Хоч яке воно важке й небезпечне, любив
його. Покiнчивши з Мотрею, нiчого бiльше в життi сво©м не бачив, що могло
б приманювати його.
Так, так. При©хали бiлi конi в Бахмач i повезли вiд гетьмана Мотрю.
Бiлi конi!.. Коли б тiльки на тому й покiнчилося! Пiслав би гетьман свою
шестiрню чорну i в золоченiй каретi привiз би назад Мотрю. Та чи при©де
вона? Для не© Iвана Степановича вже нема , тiльки гетьман Мазепа...
Зрозумiй ти ©©! Гомонить Мемнонова колюмна, але що?.. Кажуть, у Мотрi знов
з мамою попсулось, навiть, мабуть, до великого доходить... Бiдна, бiдна
Мотря!
Старий Чуйкевич i Василь Кочубей радi би дiтей сво©х повiнчати. Га, що
ж? Коли Мотря згодна, хай iде. Вiн ©© силувати не стане. Щастя бажа
Мотрi. Для себе спомин оставить. Гарний спомин. Але ще ночi нема, ще й
сумеркiв не було. Тепер лише пiдвечiр'я...
Чого в тiй хатi такi малi вiконця? Вiдчинити б ©х, щоб видно було кущi
розквiтлого бузку i син небо над ними, i багато, багато зiр. Хай би чути
було, як солов'© спiвають i як любi розмови гомонять по садочках...
А тут крик. В найкращий акорд паде фальшива нутка... Що таке?
Вернув Орлик i донiс, що це наших людей знов москалi "пороли". Побилися
з солдатами чи з рейтарами, мабуть, i польськi драгуни теж були. Намiшали
вiйська, як в казан гороху з капустою, i тепер клекотить. Нiхто не
розбира ться в тiй стравi.
Гетьман, почувши, аж на лiжку присiв: "От, бачиш, якi то вони. Одною
рукою гладять, а другою б'ють. Тут свiтлiйший до мене вiд царя приходив, а
там мо©х людей зневажають. Яке ©м дiло до нас? Мо© люди пiд мо©м
регiментом стоять. Карати ©х нiхто не ма права. Не стерплю того, не
стерплю!"
Вiн кулаком бив об нiчний столик, аж плящинки з лiками скакали.
"Провiриш менi, Пилипе, це нове, нiкчемне дiло. Переслухати свiдкiв,
розслiдити, хто винуватий, i звiдомлення подати на письмi. Досить менi
тi © зневаги. Мо©х людей я маю судити, я ©х вождь. У всьому руку
свiтлiйшого бачу. На царську гарячу комплекцiю вину спиха , а сам вiн воду
каламутить, щоб рибу ловить. Але побачать ще вони, побачать, хто такий
гетьман Мазепа!" ТАНСЬКИЙ
Якось на провiдному тижнi зiбралися в гетьмана старшини, давали йому
сво© звiдомлення i накази приймали. Вечором розiйшлися: хто до себе на
квартиру вiдпочивати, хто до знайомих, а хто до за©здного дому, де в
боковiм, окремiм, покою можна було тихо й незамiтно старого меду попити.
Бiля гетьмана остались тiльки Орлик i Ломиковський.
Цей почав.
"Не хотiв я вашiй милостi при людях цього казати, знаючи, що не мило
буде милостi вашiй таку новiсть почути".
"Що ж там знову нового?" - спитав нiби байдужо гетьман, привиклий до
всiляких немилих новин.
"Компанiйський полковник Танський вiд князя Меншикова лист дiстав?"
"Танський? Вiд Меншикова? Лист?.. Якого змiсту?"
"Щоб з полком сво©м, взявши за шiсть мiсяцiв плату i придбавши харчiв,
у похiд у Польщу пiд накази польського коронного гетьмана Сiнявського
рушав".
Гетьманом аж пiдкинуло на лiжку. Його вдумливi, пронизливi очi
змiнилися нараз, запалали гнiвом, на висках набринiли жили, вуста в
кутиках затряслися, рука нервово стискала й м'яла накривало.
Ломиковський, як сидiв бiля гетьмана, так мимохiть вiдсунувся вiд
нього, Орлик пiднявся з мiсця i стояв, з тривогою дожидаючи громiв з тi ©
хмари.
"Правда це?" - спитав не сво©м голосом гетьман.
"Як Бог на небi, правда,- вiдповiв Ломиковський.- Не смiв би я
гетьмановi мойому брехати".
"А ти чув про це?" - повернувся гетьман до Орлика.
"На жаль, чув,-вiдповiв тривожно Орлик.- Танський, кажуть, вже й у
похiд готовитися почав".
"Заки пiде, як скажену собаку застрелю за непослух, за легковаження
регiментаря свого!"
Орлик пополотнiв. Ломиковський i собi з крiсла пiднявся. Гетьман
вiддихав важко. Обидва вони боялися, щоб з ним не стався поганий припадок.
"Чом ти менi про цей лист не сказав ранiше. Ти ж нiчого не смi ш
затаювати передi мною?" - гримав на Орлика Мазепа.
"Не було коли, ваша милосте. Чекав я аж старшини розiйдуться".
"На другий раз, не гаючись, кажи. Зi сну мене буди, вiд страви
вiдривай. Це ж страшне, нечуване, до правди не подiбне. Свiтлiйший щоднини
бачиться зi мною, балака про всiлякi речi, нiбито радиться, а тут поза
мо© плечi полками мо©ми розпоряджа ться, накази людям мойого регiменту
розда , нiби мене вже й на свiтi нема , нiби мене вже позбавлено влади й
сили. Чи чували ви про таке нахабство? Хто ж то без мого дозволу видасть
Танському грошi на шiсть мiсяцiв уперед i харчi для його полчан? I питаюся
я, як смi Танський йти, не дiставши наказу або хоч дозволу вiд мене,
регiментаря свого? Нехай спробу ! Як скажену собаку застрелю!"
Орлик, зачекавши аж перша хвиля гнiву перекотиться, запримiтив: "Може,
Танський i не винуватий у тому. Може, гадав, що свiтлiйший у порозумiнню з
вашою милiстю цей наказ вида ".
"Так тодi чому до мене з листом не прийшов, чого носиться з ним, як з
писаною торбою? Це противиться регулямiнам нашим, це понижу не тiльки мою
владу, але й честь вашу. Прихвоснi роблять таке, а не полковники, котрих я
надiляю так щедро i ма тками, i значiннями. Танський нiбито з панiв, а хам
вiн, холоп - отщо!"
Нова хвиля злостi пiдкочувалася пiд серце старого гетьмана. Вiн цiлий
аж трусився.
"I з такими людьми кажете ви менi починати якесь полiтичне дiло, писати
нову сторiнку iсторi©? Ха-ха-ха! З такими людьми!"
Гетьман смiявся так голосно, а старшини так тривожно слухали його
прикрий смiх, що не зауважили, як замкненою вулицею до брами того дому, де
була гетьманська квартира, пiд'©хав вiз. Почувся крик варти, i черговий
офiцер вибiг на ганок. Орлик i Ломиковський пiшли подивитися, що за гiсть
так пiзно до гетьмана при©хав.
"З Вiнницi,- сказали, вертаючи в гетьманську вiдпочивальню,- якийсь
Залевський чи якось, козак чи шляхтич, не розбереш?"
"З Вiнницi?.. Залевський? - аж скрикнув гетьман.- Ведiть його до мене,
а самi можете йти на вечерю. Пилипе, кажи перед свiтлицею поставити варту.
Щоб менi туди нiхто не входив. На твою вiдповiдальнiсть цей наказ видаю".
"Слухаю милостi вашо©!"
"Завтра вранцi заходьте знов до мене".
Орлик i Ломиковський вийшли. Чути було, як Орлик вартi накази давав, як
варта здоровила панiв генерального писаря й обозного i як вони попри двiр
у город пiшли.
До дверей гетьмансько© вiдпочивальнi хтось несмiливо постукав.
"Увiйдiть!"
Заскрипiли дверi i почувся покiрний, тихий, але дуже виразний голос:
"Laudetur Jesus Christus!"
Вiдблиск невгасаючо© лампи освiтив злегка згорблену стать нiби шляхтича
а нiби нашого козака, бо по одежi, та ще в сумерках, годi було пiзнати.
Гетьман пiднявся, вдивився в тi сумерки, а потiм, простягаючи руки
перед себе, вказав:
"Скорше б я смертi сво © сподiвався, як вашо© особи. Козак, ©й-Богу,
козак! Навiть вус невеличкий вирiс, не менший, як у мене! А покажiть
голову".
Гiсть ще бiльше нагнувся над лiжком господаря, а той по головi його
погладив.
"I тонзура заросла. й-Богу, нiхто б не пiзнав, що це духовна особа,-
Говорив без слiду недавнього гнiву i збентеження.- Вiтаю вас, отче
ректоре, i дивуюся смiливостi вашiй".
"Для доброго дiла варт i життя не пожалувати".
"То правда. Не гнiвайтеся, що не хочу свiтла. Не хочу кликати
Кендз ровського. Нехай собi люди гадають, що Мазепа спить. Тут, зна те, i
пiдслухують, i пiдзирають, i гадки вгадували б, коли б можна".
"Не тiльки тут, скрiзь так у полiтицi бува ".
"Але тут бiльше, як скрiзь. Щось вони нiби зачувають сво©м носом, та на
слiд попасти не можуть. На всякий спосiб, стереженого Бог стереже".
Обидва привикали до сумеркiв i при блисках лампади слiдкували за грою
сво©х облич.
"Були?" - спитав нараз гетьман коротко свого несподiваного гостя.
"Був",- вiдповiв зу©т Залевський.
"У Саксонi©?"
"У його милостi короля Станiслава".
"I як вас приняв гех Stanislaus?"
"Над усяке сподiвання гарно. Людина вiн образована, iдейна, чоловiк,
можна сказати, iдеальний. Про милiсть вашу висказувався з великою пошаною,
здоровити велiв".
"Спасибi. А дiло?"
"Дiло не легка рiч".
"Не легка?"
"Так, бо милiсть ваша дуже багато жадають".
"Я багато жадаю? Отець ректор жарту собi. Не жадаю бiльше, нiж менi
належиться. Годi з одно© бiди в другу лiзти, з ярма в шлию, з-пiд кнута
пiд канчук. Подумайте! Коли б я тепер вiддав Правобережну Укра©ну, пiсля
того, як вона довго борикалася за свою незалежнiсть i як я деякi ©©
частини вже таки дещо до ладу довiв i загосподарював, так це був би новий
козир у руках мо©х ворогiв проти мене. Сказали би. Мазепа половину Укра©ни
запродав. СIага расtа claros faciunt amicos. Тут Укра©на, а там Польща,
тiльки тодi можуть вони бути для себе добрими сусiдами й союзниками. А
поки Польща сяга рукою по Чорне море, поти вона необачно вiдбива ться вiд
Балтiйського. Одне втратить, а другого не здобуде. В боротьбi з
укра©нським степом вона обезсилиться до краю, не опану сво © внутрiшньо©
анархi© i скiнчиться тим, що Москва i ©х, i нас проковтне в свiй
ненасичений шлунок".
"Але те саме, що сказали б укра©нцi про вашу милiсть, коли б ваша
милiсть вiддали Правобережжя, скажуть поляки про короля Станiслава, якщо
вiн згодиться його вам вiдступити".
"Раrdоп! В тiм велика рiзниця".
"Яка?"
"Загарбане вiддати, а сво прогайнувати,- це не все одно. До того його
милiсть король Станiслав, кiнчаючи давню польсько-укра©нську ворожнечу,
покладе пiдвалини пiд новий устрiй Схiдно© вропи. Помиренi колишнi вороги
з' диняться i спiльними силами вiдпиратимуть грiзного ворога вiд сво©х
границь. Як нi, то, як кажу, вiн i нас, i вас поневолить, одних i других
зробить сво©ми холопами й рабами. Цар Петро це символ ново© Росi©, котра
зi сво©х болот i снiгiв виступа на широку вропейську видiвню, щоб на нiй
вiдiграти великодержавну, iмперiалiстичну роль. Балтiйське i Чорне море,
Карлати й Царгород - це тi границi, до котрих вона пiде по наших трупах.
Король Станiслав, як людина розумна й далекоглядна, як чоловiк образований
i розумiючий iсторiю, мусить послухати голосу розуму, а не крику
короленят, котрi поза границями сво©х власних ма ткiв границь i добра Речi
Посполито© не бачать".
"Не легка рiч робити щось проти волi панiв i вельмож польських".
"Треба робити те, що iнтерес державний велить. Кожний пануючий
зречеться частини, щоб цiлiсть скрiпить. Це - конечнiсть i годi".
"А ваша милiсть частини не зрiкаються".
"Бо менi не вiльно. Це ж укра©нська земля. Я чужо© землi не домагаюся,
навiть найменшого шматочка, нi!"
"А що ж вашiй милостi да цар Петро?" - спитав нараз, не без хитростi,
зу©т.
"Власне тому, що да не те, чого менi треба, я хочу балакати з Карлом i
Станiславом. Менi, як гетьмановi Мазепi, нiчого бiльше й не треба. Як
бачите, я собi не менший пан вiд якого там короля i не бiднiший вiд
жодного з них, але для iде© державно© i заради культури вропейсько©
зважуюся на гру, в котрiй можу втратити все".
"Того нiколи не буде. Карло побiдник, Карло герой, на нього дивиться
весь свiт".
"А во нне щастя, отче ректоре? Невже ж Олександр Македонський, Ганнiбал
i Вал нштайн - це не геро©? А що сталося з ними? ,Еvеntus Ьеlli sеmper
dubius est'".
Балакали по-латинськи, але так легко й живо, нiби це була ©х спiльна,
рiдна мова. Один на другого дивилися з-пiд ока. Обидва мали за собою школу
й досвiд. зу©т балакав майже шепотом, але так виразно, що можна було
кожний звук почути, зате не чулося того чуття, з котрого звуки людсько©
мови виходять i забарвлюються ним.
"Ваша милiсть,- почав зу©т,- можуть бути впевненi, що нема такого
аргументу, якого б я не вжив у користь милостi вашо©, вважаючи себе його
милостi послом i адвокатом. Але ж признати годиться, що також контрагенти
нашi не оставалися в боргу, ©х контраргументи зневолювали мене з офензиви
переходити в дефензиву. Але оружжя я все-таки не склав i не складаю,
сподiваючися, що ваша милiсть, як вельми досвiдчений полiтик, поступлять
дещо зi сво©х постулатiв, деякi з них переведуть пiд рубрику дезiдератiв,
противна сторона також пiде на компромiси i почин наш увiнча ться успiхом
аd maiorem gloriam Dei, et magnificentiae vestrae".
Гетьман глянув у хитрi очi свого гостя i заперечив головою:
"Отче ректоре! На довгi торги в мене часу нема. Земля пiд ногами
горить. ,Hannibal ante portas!' Як людина, начитана в iсториках грецьких i
римських, а також знаюча пiзнiшi аннали й volumina legum, зрозумi те,
venerabilis pater, що за що-небудь я певно© теперiшностi за непевну
будучнiсть не промiняю. Краще живий хорунжий, нiж умерший сотник. Мо©
бажання мiнiмальнi".
"А максимальнi, милосте ваша?"
"Максимальнi - це те, до чого безперечно всякий народ ма природжене
право i чого певно, може й у недалекiй будучностi, будуть добиватися
освiдомленi одиницi i цiлi народи,- нiким i нiчим необмежена воля... Але
скажiть менi, яке становище Карла?"
"Становище Карла?"
"Так.. Його до мого проекту".
зу©т зморщив чоло. Пiд напором того несподiваного запитання думка його
стала зi здво ною швидкiстю працювати.
"Його милiсть Саrоlus rex, не можу зата©ти правди, рад довести до
згоди".
"Рад. Ось i бачите. На його я числю. Сподiваюся, що цей молодий,
генiальний чоловiк зрозумi мо важке положення i не допустить до довгих
торгiв, котрi, як самi ви бачите, вести дуже важко й дуже небезпечно.
Граюся з огнем, мiж мечами танцюю, як сновида по покрiвлях височезного
будинку ходжу. Один нерозважний крок i - все пропало..."
"А релiгiйне питання?" - так само несподiвано спитався зу©т.
Гетьман, не гаючись, вiдповiв:
"Ви зна те, як я ставлюся до нього. Толеранцiя, отче ректоре, це мiй
iдеал. Насильним ширенням яко©сь вiри i опресi ю супротивникiв релiгiйних
слави божо© не умножимо. Середньовiчнi практики релiгiйного питання не
розв'язали, видно, треба вирiшувати його iншими способами, а саме свободою
слова й совiстi. Нехай духовнi, сповняючи пильно i совiсно сво© обов'язки,
воюють не мечем, а словом божим".
"А якщо нам не дозволять сповняти сво©х обов'язкiв?"
"В державi, котро© я буду головою, насильства нiкому не дозволю
чинити".
* * *
Пiзно в нiч продовжалася розмова в гетьмановiй вiдпочивальнi, а царськi
шпигуни, здалеку пiдглядаючи за його мешканням, дивувалися, який там
спокiй.
"Мабуть, Мазепа дiйсно хворий",казали, вiдкладаючи свою працю до
завтрiшньо© днини.
ВIД' ЗД
Нiби крiзь сито цiдився весняний теплий дощ.
Дерева i корчi, повнi зеленого листя, понамокали й понависали i здалеку
виглядали, як стiжки, копицi сiна, як гори. Зi стрiх i з дахiв спливала
струминками дощiвка. Вулицями шумiли потоки, забираючи з собою весь бруд i
нечистоту, нанесену кiньми й людьми.
Одних i других було на таке мале мiстечко, як Жовква, аж забагато.
Ще не свiтало. Без годинника годi було вгадати, яка тепер година,- анi
нiч, нi день.
Та хоч так рано, Жовква будилася зi сну. Блимало свiтло по хатах,
козаки напували коней, солдати прокльонами вiтали день.
Нараз засурмлено в труби i заграли козацькi литаври. Вулицями, як тiнi,
помчали ©здцi i побiгли пiшi. Мiщани виходили на ворота i до фiрток.
"Бувайте здоровi! Не поминайте злом!"
" дьте здоровi, най вас Бог провадить!"
Навiть до непрошених гостей привикнеш. Нарiкав, як прийшли, i жалу ш,
коли вiдходять. Все-таки сво© люди, хоч i з таких далеких сторiн. Тою
самою мовою говорять, так само Бога хвалять,козаки.
I не одна дiвчина притулилася до вишнi в садочку, i як вишнею вiтер,
так нею хитав жаль, i як з вишнi дощ, так з ©© очей на траву скапували
сльози... По©де i, може, не побачаться бiльше. Така велика тая Укра©на,
такi непевнi часи! Як пес за возом, побiгла б за козацьким табором,- куди
вiн, туди й вона; так не пускають. Тут батько й мати, а там старшини.
Така-то вже нещаслива дiвоцька доля. I без кохання годi, i з коханням
важко.
Заграли дзвони й заревли на пiвнiч вiд мiста гармати. Пролетiв кiнний