Лепкий Б.. Мазепа

навiть не попрощавшися зi мною, ви©хав з Городка, залишаючи сво© дорогi
карети! Ось чому Мазепа на всi сторони висилав з Батурина царських ратних
людей. Аж тепер менi це ясно".
Свiтлiйший сердився i нiчого собi в цей мент так дуже не бажав, як
дiстати "iзменнiка" в руки, того старого, пережитого дiда, що важився
його, Меншикова, так пiдступно вивести в поле.
По дорозi в недалекий Макошин Меншиков пильно приглядався до людей, але
нiяко© змiни не мiг запримiтити. Народ, нiби нiчого про вчинок свого
гетьмана й не знав, нiяко© непокiрливостi, неприхильностi, анi
неслухняностi не можна було помiтити. От, як звичайно народ.
Мало того. Коли розiйшлася вiстка, що Меншиков у Макошинi, стали до
нього прибувати з чолобитною сотники i другi старшини iз поблизьких сiл i
мiстечок. Всi вони стверджували погану вiстку, що гетьман Мазепа перейшов
до шведiв, i дуже його за те ганили. Усiма силами вiдпекувалися вiд
яко©-небудь спiвучастi в цьому злочинi i, як тiльки могли й умiли,
впевнювали свiтлiйшого в сво©й непохитнiй вiрностi й вiдданостi його
величеству царю.
Меншиков лаяв ©х щонайобiдливiшими словами, гримав на них, як на сво©х
пахолкiв, i, нагнавши ©м великого страху, вiдпускав у ласцi.
Вiдходили застуканi й загулюканi, приниженi в сво©й гiдностi людськiй i
народнiй, але з надi ю в сво©х маленьких, бiдних душах, що, може, царський
гнiв далекою бурею прогримить понад ними, може, ©м поталанить зберегти
себе та сво© ма тки.
Упоравшись з прохачами, Меншиков написав до царя лист про нечуваний i
несподiваний злочин Мазепи i найпокiрнiше радив розiслати з того приводу
манiфест. На гадку Меншикова, в тiм манiфестi треба представити Мазепу, як
великого ворога всього православного народу, вичислюючи всi злочинства й
тягарi, яких гетьман за час свого довгого регiментування допустився. Треба
числитися, що Мазепа розiшле й сво© брехливi вiдозви до народу, так тодi
добре буде, якщо царське слово скорiше й голоснiше промовить до розуму i
до совiстi людей.
Цей лист вислав Меншиков окремим кур' ром до царя, котрий стояв у
Погрiбках над Десною, наглядаючи над рухами шведського вiйська.
Що лиш тодi заспоко©вся, та не дуже, бо годi було наперед угадати, як
цар поставиться до це© несподiвано© вiстки.
Можна було боятися, що Петро, не маючи нагоди покарати Мазепу, зжене
гнiв на сво©х власних людях, в першу чергу на таких близьких до нього, як
свiтлiйший.
Але потiшав себе Меншиков гадкою, що це не йому, а ки©вському
губернаторовi князевi Голiциновi доручено нагляд над тим, що дi ться на
Укра©нi, як поводиться народ i чи не грозить тут яка небезпека для царя i
для Москви.
Значиться, не Меншиков, а Голiцин вiдповiда за злочин гетьмана. Але ж
i на нього вiдповiдальнiсть не паде, бо цар в нiякi доноси на гетьмана
Мазепу не вiрив, а донощикiв жорстоко карав, навiть таких, як Кочубей i
Iскра.
Недовго довелось свiтлiйшому дожидати на вiдповiдь царську, бо вже
друго© ночi цар вислав до Меншикова ось яку вiдповiдь:
"Лист ваш про несподiваний i злочинний вчинок гетьмана Мазепи дiстали
ми i дуже здивувались. Треба ужити всiх сил, щоб недопустити козацького
вiйська переправитися за Десну. Треба вiдрядити кiлька полкiв драгунiв,
щоб спинити тую переправу. А полковникiв i старшину, котра не пiшла за
Мазепою, звели як можна ласкавiше кликати й казати ©м, щоб вони зараз
©хали сюди вибирати собi нового гетьмана. А якщо миргородський полковник
де поблизу, то звели його вiдшукати й присилай до мене, обнадiюючи його
нашою милiстю, бо вiн був великий ворог Мазепи. I ти, князю, прибувай до
нас, не гаючись".
Меншиков прочитав лист удруге, роздумував над кожнiсiньким словом i,
знаючи дуже добре свого царя, уявляв собi його настрiй. Бачив, як Петро
пiд першим вражiнням попав у лють, як кроками великана бiгав по таборi,
придираючись до кожно© дрiбницi - до не досить сильно пришитого гудзика,
до чобота, ненамащеного як слiд, до кiнського хвоста або копита, щоб
знайти жертву, на якiй мiг би зiгнати свiй лютий гнiв. Аж вишумiвши, як на
пустинi гураган, замкнувся у сво©й квартирi, пiд карою смертi не велiв
нiкого впускати туди й думав. Не було тако© несподiванки, котра могла б
його прибити. Навiть вiсть про погану битву не ломила царя, а додавала
йому ново© енергi©. Мабуть, i тепер так було. Петровi гадки, як блискавки,
озарили омрачений кра вид, i вiн побачив усе, що йому бачити треба:
шведiв, Мазепу, козакiв, народ. На сво©х людей не потребував оглядатися.
Були вони мертво-послушним знаряддям у його крiпкiй руцi. Цар обчислив тi
вiйська, котрi Мазепа повiв за собою, i тi©, що залишилися, побачив, що
останнiх куди бiльше, i рiшився обiцянкою ласк i милостей, запевненнями
прощення i нагороди перетягнути ©х на свiй бiк. Цар був жорстокий i
наглий, як дикун, але почуття справедливостi не було чуже його великiй i,
як безодня, незглубимiй душi. Вiн чу й розумi , що вина за злочин Мазепи
в першу чергу паде на нього, бо вiн так слiпо вiрив йому i навiть слухати
не хотiв нiяких натякiв про непевнiсть цього зрадника.
I Меншиков заспоко©вся. Велико© небезпеки для себе не прочував. А коли,
не дай Боже, прийдеться пiдставити спину пiд удари дубинки, так це не
першина,- на те Петро цар, а Меншиков лише його генерал.
Не сповнити наказу царського в цю мить, не виявити поспiху
незвичайного, хоч би за нього треба заплатити сво©м здоров'ям - це була
найгiрша провина супроти його височества царя.
I Меншиков негайно наказав собi подати коня, взяв невеличкий вiддiл
певних драгунiв i пiд нiч пустився у Погрiбки, до царсько© головно©
квартири. ПIД ДЗВIНИЦЕЮ
Кiлька ©здцiв скакало навмання. Дикий крик i свист тривожили вечiрню
тишину. Конi аж стогнали, принаглюванi острогами й нагайками до скорого
бiгу.
У Меншикова серце живiше забилось. Чи не царськi це пiсланцi за ним?
Дав трубкою знак - ©здцi спинилися.
Пiд'©хав i спитав - куди?
До найближчих сотень з манiфестом царським - вiдповiли.
Заспоко©вся.
Царськi вершники, впiзнавши команданта кiнницi, вiддали йому честь i
показали папери.
Не були запечатанi, бо призначено ©х до прилюдного оповiщення i до
якнайскоршого та найширшого розповсюдження.
Меншиков розгорнув один, скинув трикутний капелюх перед власноручним
пiдписом царським i пробiг письмо очима.
Цар сповiщав усе козацьке вiйсько, що стояло бiля Десни i по iнших
мiсцях, а також усiх духовних i мирян на Укра©нi, що гетьман Iван
Степанович Мазепа кудись у безвiсть пропав i що треба бояться, щоб не
вийшло яке лихо iз його ворожих факцiй.
Тому-то цар взива усiх козацьких старшин, щоб негайно при©здили до
його царського стану на раду, а якщо виявиться потреба, Щоб вибрати собi
нового гетьмана.
Меншиков заспоко©вся. Для його, значиться, не було тут нiяко©
небезпеки, треба лиш швидко вiдчути настрiй царя i пристосуватися до нього
та пiдiйти пiд царськi бажання, вгадуючи його думки, як вгаду вiрний пес
думки й бажання свого пана.
Вiддав письмо i вiдпустив штафету.
здцi гукнули на коней, тi рванули з мiсць i потонули в пiтьмi.
Меншиков i собi пустився в дальшу дорогу. Пiд'©жджаючи до найближчого
села, запримiтив незвичайний рух. На майданi, недалеко церкви, горiло
вогнище i гарчав тарабан. Селяни, стривоженi одним i другим, вибiгали зi
сво©х хат i ставали гуртами, з острахом дивлячись на царських ратникiв.
Нiчого доброго вiд ©хньо© нiчно© гостини не сподiвалися.
"Старшина де? - гукав вусатий рейтар.- Чому його чорт не принiс, хоче
кулею в безмозкий лоб дiстати?"
Сiльський старшина, сивоголовий, поважний дiдусь, висунувся з натовпу i
поклонився в пояс.
"Прийшов, старий чорт? - привiтав його вусач,- так прикажи свому
дiдьчому кодловi, щоб колесом ставали й слухали, що наказу батюшка цар, а
то колесо вас не мине, бунтiвники, супротивники черкаськi!"
"Колесом ставайте, люди добрi, колесом, дiтоньки любi, тихо там, добре
слухайте, що ©х милiсть, люди царськi, читатимуть".
Народ оточив колесом огнище i в безмовнiй покорi слухав незрозумiлий
манiфест царський. Вусатий рейтар читав його голосом грiмким, але
однозвучним, не зважаючи на знаки перепинання, немилосердно шматуючи
речення та вiдпочиваючи якраз не там, де треба,- iз-за чого змiст
царського письма затемнювався дорешти.
Меншиков зупинився осторонь мiж липами, так що серед темряви його й не
бачили, i звiдси приглядався до цi © цiкаво© i з малярського боку дуже
ефектовно© картини.
"Гетьман Iван Степанович пропав... кудись у безвiсть, i звiдси...
виника сумнiв, чи нема... тут... ворожих факцiй",- проголошував вусач.
"Брешеш!" - загуло нараз десь здалеку вiд церкви, з-помiж могилок.
Натовп стрепенувся, вусач читати перестав. Вiд могилок виходив височезний
дiдуган, з бiлими вусами, зi жмутками бiлого волосся на пiдголенiм лобi,
весь бiлий, лиш полумiнь кидала на нього вiдблиски червонi.
Став пiд дзвiницею, пiд самими дверима, високий i страшний, як опир.
Нiхто його не знав, жiнки гадали, що дух. Хрестилися, дiти з криком
утiкали в село.
"Брешеш! - гукнув, простягаючи в напрямi читаючого солдата свою
костисту, довгим життя висушену руку.- Гетьман Мазепа не щез, вiн пiшов по
славу i по волю для тебе, тупоумний народе, для тебе, безглузда товпо!"
Говорив так голосно, що Меншиков чув i розумiв кожне його слово.
."Не гетьман зрадив народ, а ви зраджу те його, вiдрiка теся вiд нього,
як Петро вiд Спасителя свого, нiкчемнi труси, грязюко з торгового майдану!
Метайте жребi© о ризи його, гризiться за серебренникiв тридцять, поки вас
царська пiдошва не розчавить, як хробiв на шляху. Гетьман камiнь двигнув,
камiнь, що давив вас i предкiв ваших, а ви спиняйте його, щоб не покотився
униз, лиш щоб упав на невольницькi черепи вашi i на голови нащадкiв
ваших,- раби! Як безмовна скотина, покiрно слухайте i до вiдома приймайте,
що вам чита посiпака царський, замiсть навiки затулити його брехливий
рот,- труси, падлюки!"
Царськi люди збилися в гурт, ©х було кiлька, а кругом сотки непевного
народу.
"Готовись!" - гукав вусач.
Як камiнь стояли серед моря людських голов.
Дiлило ©х вогнище, котре можна було зiтханнями вгасити i затоптати
ногами в одну мить. Натовп заметушився.
"Як ти смiв?! - верещав вусач.- Ми люди царськi, головами заплатите за
нас".
"Совiстю заплатите за зраду Укра©ни",- вiдповiв дiдуган.
"Авжеж, авжеж!"
"Правду .говорить дiд!"
"Не слухаймо москалiв, слухаймо його!"
Море обливало камiнь, жар потухав...
В цей рiшаючий мент Меншиков дав знак сво©м людям.
З криком i свистом пустили коней в натовп. Списи, як блискавка з чорно©
хмари, вилiтали. Люди захвилювалися, розступилися i з криками вiдчаю
розбрелись на всi сторони свiта.
На майданi осталося кiлька тiл, що звивалися вiд болю i кричали
порятунку,- надаремно.
"Живим його берiть! Бунтар!" - наказував свiтлiйший, спиняючи коня бiля
вогнища самого.
Царськi люди кинулись сповняти наказ князя. Але кругом дiда стояло вже
кiлька парубкiв з головнями, вихопленими з вогню. Вiдбивалися ними вiд
шабель. Iскрами й жаром сипали в очi москалiв.
"Спасибi, дiти, що не оставили самого,- говорив дiдуган, напираючи на
найближчого рейтара. Поклав його, шаблю вихопив з руки, перехрестив нею
пiтьму нiчну.- Не осоромимо себе, поляжемо за других!"
Шаблею даром не махав, кожний його удар смерть або важкi рани, останнiй
зойк або розпучливi стогони.
"От так ©х диявольських синiв! Ще наша слава не пропала".
Кiлька ратникiв обiймало i цiлувало мать-землю сирую, пiд дзвiницею
жменька оборонцiв слави й волi обливалася потом i кров'ю.
"Хто там ще, пiдходь! - кликав дiд.Спiшись на другий свiт, щоб не
минула нагода згинути з добро© руки!"
"Пали!" - вiдповiв Меншиков, повертаючись до сво©х.
Рейтари зiскакували з коней. Конi полошилися, треба ©х було вiдводити
геть. Боялись огнища, а може, й дiда, що стояв пiд дзвiницею високий, як
дзвiниця, страшний, як опир, бiло-червоний,горiв.
"Пали!" - повторив Меншиков.
Залунали першi пострiли - i два парубки поклонилося землi.
"На дзвiницю!" - наказав дiд.
Ускочили, дверi загатили, чим лиш могли. Чути було, як по сходах
спиналися до дзвонiв.
Загудiв найбiльший з них голосно, розпучливо, тривожно, але -
надаремно.
Нiхто не наспiвав на клич.
З дзвiницi було видно, як гасло свiтло в селi.
Народ кидав сво© вогнища домашнi, люди, як перепiлки по стернi,
розбiгалися по полях i ховалися по нетрях i плавнях.
Вжахнулося село.
Та не вжахнулися тi© на дзвiницi.
"Нам виходу з цi © дзвiницi нема, хiба на другий свiт",- казали,
ховаючись вiд куль i посилаючи сво© на долину.
Мали ©х мало. Анi одно© даром не пускали.
По кожнiй пiд дзвiницею роздався безтямний крик i погана лайка.
"Виважуй дверi!" - гукав вусач, той самий, що читав царський манiфест.
Але на спину його впав добре пущений камiнь згори, i вiн хрестом
поклався на розмiшану чобiтьми землю.
Облягаючi розскочились, як вовки вiд вовка, влученого кулею мисливого,
i в обложенцiв вступила нова охота витривати в нерiвному бою... Чей же
устояться, чей же проженуть ворогiв, врятують честь села?.. Та куль вже не
було.
"Здiймай найменший дзвiн!" - наказував дiд, пускаючи вдiл вiдiрвану
лату.
Насилу зняли, взяв, розмахнувся i пустив ним прямо туди, де з
витягненою шаблею в руцi стояв свiтлiйший.
Дзвiн загомонiв у лету, нiби здивований незрозумiлим для нього бажанням
грiзного дзвонаря, i, пролетiвши понад головами рейтарiв, зарився глибоко
в землю перед самими ногами князя.
"Не попав,- промовив старий,- а жаль, бо цього в першу чергу треба б
пiслати до чорта. Ануте ще раз!"
Вiдчепили другий, дiд глянув, затямив собi мiсце, де Меншиков стояв,
розмахнувся, але в ту мить ворожа куля повалила його горiлиць:
"Не здавайтеся! Не зда-вай-тесь!"
I - замовк.

* * *
Виважено дверi до дзвiницi.
"Посвiтiть! Головню з огнища подай! Запали смолоскип!" - кричали
надолинi.
"Прикладами ©х, дулами мушкетiв по головi, не пускай!" - лунало на
дзвiницi.
Билися за кожних схiд, за кожний щабель на драбинi. Москалi дзвiницi
приступом взяти не могли.
"Здавайсь! - гукали на парубкiв.Свiтлiйший помилу за хоробрiсть".
"Хай його милу чорт!" - вiдповiли згори.
Замовкли стрiли. Обложенi не мали чим стрiляти, облягаючi не могли, бо
©х люди були всерединi.
Меншиков наказав огнище перенести пiд стiну дзвiницi, з того боку, куди
завiвав зимний, сильний вiтер.
"Докидай гiлляк!.. бiльше!.. ще!"
Огонь бухнув з новою силою, озарюючи не лиш дзвiницю, але й стiни
церкви, i хрести на могилках, i хустки на хрестах, та розмальовуючи кожну
гiллячку старих, безлистих лип.
Дим вдирався на дзвiницю дверима й вiкнами, усiми щiлинами розгойданого
повершя. Дзвони розгрiвалися,- нiби оживали.
"Ось вам ще!" - гукали обложенi, кидаючи вдiл останки балкування.
"Пiдпалюй сходи!" - вiдповiдав на те московський пiдстаршина.
Надолинi дзвiницi стояли останки старого iконостаса, трухле грушкове й
липове дерево, сточене хробами, сухе, як чир.
Пiдпалили. Востанн обличчя святих засiяли надземським блиском, глянули
здивовано i перемiнилися в огонь.
Дзвiниця спалахнула високим горючим стовпом, вiд котрого розвиднiлася
нiч.
"А розкажiть там царевi, як ми вiтали його манiфест!" - гукали згори.
"Поклонiться гетьмановi Мазепi вiд нас!"
"Скажiть, що не осоромили ми себе i його!"
Решту заглушив луск.
Дзвiниця захиталася, затрiщала в основах i, як пiдрубаний дуб,
перехилилася на той бiк, куди хилилася здавна, на захiд.
Зойкнули дзвони, i з цiлою силою непроголошених звукiв, з пiснями рад
остей i смуткiв, з воскресними й похоронними акордами полетiла вниз.
Облягаючi розбiглись, затулюючи долонями очi, наполоханi конi
фантастичними звiрами понеслись по полях - свiтлiйший стояв i дивився на
дiло рук сво©х.
"Бунтiвники! Черкаси! Мазепинцi!"
Мабуть, перший раз вилетiло це крилате слово на свiт, щоб то чорним
птахом, то невмирущим фенiксом, то голубом бiлим лiтати понад полями i
степами, понад широкими просторами Укра©ни, буйним, нестримним летом крiзь
темряву вiкiв. У ПОГРIБКАХ
До©жджаючи до Погрiбок, Меншиков побачив на узбiччi вiд села, мабуть, у
чималому садi великий, ясно освiтлений двiр.
Ворог не так-то далеко, його пiд'©зд може легко загнатися туди, цар в
тому дворi не сто©ть,- погадав собi свiтлiйший i минув липову алею,
прямуючи далi - в село.
Цар дiйсно стояв квартирою не в дворi, а в однiй iз селянських хат,
котро© малi вiконця поприслонюванi були веретами, щоб не било з них
свiтло.
Туди справили свiтлiйшого царськi патрулi, розставленi
щодвадцять-тридцять крокiв. Чим ближче до царсько© хати, тим i бiльше тих
патрулiв, самi сильнi, здоровi хлопи з волоссям, посипаним борошном, з
мушкетами на раменi, стоять як стату©, завороженi наказом грiзного,
великого царя.
Мимо пiзньо© пори в квартирi рух. Кiннi штафети при©жджають i
вiд'©жджають звiдтiль.
Генерали входять i виходять з хати. На подвiр'© гуртками стоять
офiцери, пiшi, кiннi, артилерiйськi, рiзних полкiв, усякого рода збру©.
Вiд двох-трьох годин на накази ждуть, переступаючи з ноги на ногу, бо
холод добира ться до шпiку-костi, а сказати того не. смiй, бо найменша
виява невдоволення - це бунт.
Смирись i готовий будь летiти, хоч би й на певну смерть, щоб тiльки
сповнити волю царя, котрий нiякого супротивлення не зна i знати не хоче,
для котрого людина це тiльки одна цифра в його великому рахунку.
Добре, що офiцери послух цей виссали з матiрних грудей, а терпеливiсть
одiдичили по батьках. Не вiдчувають жертви, в котру себе приносять. Там,
за глиняною стiною, в звичайнiй селянськiй хатинi сидить той, що ©х життя
у сво©й жменi трима , великий будiвничий, котрий на сво©х людей дивиться,
як на камiння, як на сировий матерiал то© будiвлi, котра народилася в його
буйнiй головi.
Офiцери пiзнали команданта кiнницi його величества i тягнуться, як
струни, дарма, що нiч i що свiтлiйший не бачить ©х i навiть не дивиться на
тую рiзноманiтну товпу. Зiскочив з коня, драгуновi, високому як вежа,
кинув свiй кожух, вбiга у хату, у вiдчиненi дверi налiво.
Кида ться йому назустрiч задуха i той сопух, який бува в непровiтренiй
хатi, в якiй вiд кiлькох годин диха кiлька десяткiв людей, немитих,
некупаних, що Бог вiсть коли перебирали бiлизну. Принесли з собою запах
овечих кожухiв, кiнського й людського поту, тухлого смальцю, тютюну i
горiлки.
Побачивши малого тiлом, але великого значiнням достойника царського,
подаються, роблять йому мiсце. В покорi туляться - прилипають до стiн.
Меншиков розгляда ться, хто це такий? Прошаки, москалi i черкаси. Видно
по тiм, як себе тримаючи, як милосердно дивляться, люди, якi тiльки
спиняють во нне дiло. Але чому ©х нинi так багато?
Меншиков додуму ться. Прийшли з чолобитнею. Хочуть зайняти мiсця тих,
що пiшли за Десну, а хай побiдить Карло, до нього кланятися пiдуть.
"Падл ци! - подумав голосно свiтлiйший.- Падл ци!" - повторив, додаючи
ще декiлька щогрубших епiтетiв.
"Ти хто такий?" - спитав Меншиков, наступаючи на одного з них.
Запитаний подавався назад, дарма, що не було куди.
"Ти хто?" - повторив князь.
"Сотник тутешньо© сотнi, Iван Мотовиленко",- ледве видушив з себе.
"Чого тобi?-гримнув на нього свiтлiйший.- Говори!"
"Числюся першим сотником у полку, полковник за зрадником Мазепою руку
тягне",- бубонiв запитаний.

"Пiрнача забажав?"
"Ваша свiтлiсть зволили вселаскавiше сказати".
"Ось тобi - пiрнач!" - i луск мало©, але вправно© в биттi долонi
залунав по хатi.
"Iзм ннiки, сволоч, падло! На колесо вас, на гак, на гiлляку. Ось де
вашi пiрначi, блазнi. Сотнi в руках тримати не вмi i пiрнач йому давай".
Нефортунний кандидат до пiрнача присiв, пiрнув у натовп i поза плечi
других протиснувся до дверей, щасливий, що на тiм i скiнчилося.
Меншиков до другого пристав.

"А ти?" - гукнув, показуючи на нього рукою.
"Я, Андрiй Кандиба,- бубонiв цей,канцелярист гетьмансько© канцелярi© у
Батуринi".
"Чорнильна душа, як чорнильниця, чорна. Чого прийшов?"
"Певну вiсть приношу, що гетьман не пропав, а бiля Оболоння з п'яти
тисячами козакiв до шведа, на правий берег Десни перейшов".
"Доказно зна ш?"
"На власнi очi бачив, як у недiлю вранцi виступав. Знаю, хто з ним був
i хто в Батуринi остався".

"Звiдки приходиш?"
"Прямо з Батурина. Можу сказати, як укрiплений город, скiлька гармат i
де стоять, якi запаси пороху i куль. Все знаю, служити рад".
Меншиков пiдступив до нього, глянув в очi i - вiдвернувся.
"Нiкчемний! - сказав, нiби у лице плюнув.- Геть менi, проч! Повiтря не
тро©ть, забирайтеся всi, сейчас, вон!"

Кланяючися, тиснулися у дверi назадгузь.
Канцелярист гетьмансько© канцелярi© теж.
"Ти в сiнях пiдожди, сволоч!"

В хатi зробилося пусто.

Меншиков сiв на лаву. Долонями по колiнах ударив:
"Який народi"
Плював. Гнилий сопух йому в носi вертiв.
"Сморiд такий, фу, чорт!"

Зiрвався i вiдчинив входовi дверi нарозтвiр.
Вiтер його за голубу ленту термосив.

"У його величества хто?" - спитав нараз чергового офiцера, що навинувсь
йому пiд руку.
"Свiтлiйший князь Дмитро Михайлович Голiцин",- вiдповiв той.
"Довго?"
"Вже годину, як зволили прийти".
"З годину?"...- i Меншиков вирiшив не входити до царя. Хай Голiцин сам
прi .
"Коли б його величество спитали, чи я вже тут, вiдповiси, що князь
Меншиков перед годиною при©хав".

"Слухаю вашо© свiтлостi".
Офiцер хотiв iти.
"Стривай! у вас водка i закуска яка? Принеси!.. Стривай! Кажи, хай
менi зготовлять вареного пива з яйцем. Я продрог. Скоро!"
Вертаючи в хату, почув, як у сiнях канцелярист зубами дзвонив.
"Падл ц!"...- i Меншиков знов присiв на лавi.
Перед ним поставили пiднос. Поспiшно випив скору чарку царсько©
анижiвки i закусив здоровим пирогом. Почував утому. Радо положився б на
лавку i на голiй дошцi спав би до самого ранку. А тут ще чека його
розмова з царем. Ще й яка! Може, i з дубинкою. "Тьфу, чорт!" - Меншиков
задумався.
"Коли ти гриб, так лiзь у борщ",вирiшив, випиваючи чарку.
А по горiлцi пiднiс до уст кiвш грiтого пива. Пив i поглядав на дверi,
за котрими цар з Голiцином балакав...
Вiдчинилися.
Меншиков побачив царя. Не цiлого, лиш по рамена, бо голова ховалася
вище одвiрка. Видно було тiльки чоботи чорнi, юхтовi, лосевi штани й
зелений, лентою перепоясаний, кафтан. Гудзики вилискували, як зорi.
Нараз цар зiгнувся i переступив порiг.
"Данилич! - крикнув, побачивши свого любимця,- ти тут?"
Меншиков зiрвався, мало пiднос не перевернув.
"Крiпишся? Крiпись, заслужив. Дай, вип' мо з тобою по чарцi. То ще
Мазепина анижiвка, славна й вiрнiша вiд нього. Як проковтнеш, то не втече,
хiба випустиш сам".
Меншиков дивувався, що цар в доброму настро©. Чи не на Голiцинi перший
гнiв зiгнав. А може, соромиться, що довiряв Мазепi, i сором за жартами
скрива .
"Ну, от i бачиш, як цей старий чорт нас з тобою пiдвiв",- почав по
хвилинi цар.
"Всi вони одного батька дiти тi черкаси,- вiдповiв, махаючи рукою
свiтлiйший.- Тiльки й глядять, щоб каменем вiдплатити за хлiб".
Цар надумувався хвилину, а потiм руку поклав Меншикову на рам'я.
"Зна ш, Саша, мабуть, ми з тобою не вiдплачували iнакше. Що?"
Смiявся, наливаючи другу чарку, Меншиков вторував його.
"Що нового, Данилич?"

"Бунт..."
Меншиков з острахом глянув на царя, чи не пiдда ться вiд приступовi
гнiву. Але цар не гнiвався, лиш далi попивав анижiвку.
"Мазепинка",- i мляскав язиком.

"А що нам з Батурином робить?" - спитав нараз.
"У нас з Батурина чоловiк",вiдповiв свiтлiйший.
"Поклич!"
"Гей ти там, сволоч, виходи!" - гукнув Меншиков у сiни. На порозi
появився гетьманський канцелярист, чорний, як те чорнило, котрим в
канцелярi© довгi лiта писав.
З благанням ласки повалився царевi до нiг.
Цар чобiт вiдсунув. Сидiв на стiльцi, спиною оперся об скриню i набивав
коротку люльку голландським тютюном.

Спльовував через зуби, не зважаючи де.
Меншиков пiдбiг до печi, добув маленький гарний вуглик i на долонi
пiднiс i вкинув царевi до люльки.
"Спасибi! Не трудись, ще пальцi попечеш,- усмiхнувся хитро.- Так, так!
Уважай, Данилич, щоб пальцiв не попiк".
Меншиков зрозумiв натяк i очi додолу опустив. Усмiхався тою усмiшкою, в
котрiй можна домiрковуватися усього. Пакнувши кiлька разiв файку, цар,
нiби щолиш побачив канцеляриста, який все ще лежав бiля його нiг,
запоровши носом у землю.
"Вставай! - гукнув, штовхаючи лежачого в лоб.- Не люблю таких кумедiй.
Говори!.. Або нi. Стривай!.. Данилич, поклич Голiцина й Шафiрова та ще
кого гада ш. Хай чують... Помiрку мо опiсля вкупi, що нам з тим Батурином
робити".
Меншиков вибiг. За хвилину прийшли Голiцин, Шафiров i ще декiлька
генералiв.
Канцелярист приютився у кутi. Здавалося, малi , никне чоловiк, за
хвилину не буде його.
"Сiдайте!" - сказав цар до сво©х людей, показуючи рукою на широку лавку
вiд покуття до мисника при дверях.

"Говори!" - звернувсь до канцеляриста.
"А лиш, чу ш, не важся менi брехать, бо язик не твiй, а може, й
голова".
I каламарська душа розказувала все, що знала, загикуючись i
захлипуючись зi страху, щоб не сказати якого зайвого слова, не зробити
яко© похибки, за яку можна заплатити мукою i життям. Розказував
канцелярист Андрiй Кандиба, як гетьман ви©здив iз Батурина, хто з ним
по©хав, якi частини полкiв i якi сотнi забрав з собою, хто залишився
обороняти Батурин, скiльки гармат i мунiцi© там, як укрiплений замок,
скiльки поживи у мiщан i в вiйськових магазинах.
"На що покладаються батуринськi iзмiнники?" - спитав, перериваючи, цар.
"На хоробрiсть Чечеля i знання Кенiгзена".
"А Чечель i Кенiгзен?"
"На те, що гетьман зi шведами на вiдбiй ©м упору поспi ".
Цар був вдоволений з вiдповiдi.
"Хай сподiваються! - гукнув i розсмiявся, аж хата загудiла: - Ха-ха-ха!
Хай сподiваються, правда, Данилич?"
"Чим бiльше сподiваються, тим гiрше розчаруються",- вiдповiв
свiтлiйший.
"Постара мося, постара мося",бубонiв цар, обтираючи хусткою оприщене
обличчя.
Думав. Його люди дух у собi заперли.

Нараз зiрвався i сво©м звича м став кроками велетня мiряти невелику
хату. Здавалося, що стiни порозсаджу i що стеля впаде й розчавить усiх.
За царем бiгала його тiнь, велика, безугарна, на цiлу стiну, стелю i на
половину друго© стiни. На першiй - ноги, на стелi - тулов, на другiй -
голова. Крiм вiдгукiв ходи нiчого не було чути. Хата завмерла, здеревiла в